Based on a multivariate analysis of the involvement of post-Soviet republics in UN and NATO peacekeeping operations, the author explores the integration of New Independent States into UN and NATO international organizations. Chronology of some peace-support and peace-enforcement operations is given. Of special focus is participation of special units of armed forces in such operations. Logical sequence of intrastate agreement on engagement of the military of independent Ukraine in international operations under the mandate of the United Nations Security Council is traced. A respective decision-making process of the Lithuanian Parliament is examined for comparison purposes. Specific laws of Ukraine, which regulate such decisions, are indicated. The author offers concrete examples and describes the role of the North Atlantic Treaty Organization in implementation of the UN peace-support mission. The paper cites Russian legislation governing cooperation with the UN and NATO in peacekeeping operations. By the example of formation of interstate military units between Ukraine, Poland and Lithuania ('Ukrpolitbat'), the Baltic Republics (the 'Baltic Battalion') and Central Asian Republics ('Kazbat'), the author shows the initiative of post-Communism republics in preservation of peace and stability in the world. Specific examples of involvement of the armed units of such post-Soviet republics as Ukraine, Lithuania, Latvia, Estonia, Georgia, Kazakhstan, Uzbekistan and Kirgizia in UN international operations are given. The paper describes the operations in Kosovo (1999), the Mediterranean Sea (2001), Turkey (2003), Iraq (2004), Bosnia and Herzegovina (1996-2004) as well as Sudan (2005). Attention is drawn to reorientation of the NATO from the collective defence strategy to that of common security and execution of mostly international operations with domination of police functions, technical assistance in the postwar period and coping with technogenic catastrophes. ; В статье проанализировано участие постсоветских республик в миротворческих операциях НАТО по мандату Совета Безопасности ООН. Хронологически изложены факты непосредственного участия военных подразделений бывших советских республик в сохранении мира и стабильности. Рассмотрено украинское законодательство в сфере использования национальной армии за пределами собственной территории. Акцентировано внимание на решающей роли НАТО как основного механизма реализации миротворческих функций ООН. Подчеркнуто изменение стратегии Альянса с коллективной обороны на коллективную безопасность. ; У статті проаналізовано участь пострадянських республік у миротворчих операціях НАТО за мандатом Ради Безпеки ООН. Подана хронологія фактів безпосередньої участі військових підрозділів більшості нових країн, - колишніх радянських республік, - у збереженні миру й стабільності. Розглянуто українське законодавство у сфері використання національної армії за межами власної території. Акцентовано увагу на важливій ролі НАТО як основного механізму реалізації миротворчих функцій ООН. Підкреслено зміну стратегії Альянсу з колективної оборони на колективну безпеку.
The research is devoted to the analysis of social partnership in Ukraine. In the article, there are considered theoretical problems regarding the definition of social partnership as a phenomenon. This phenomenon is described as a relationship between subjects of labour law. It is revealed the status of the subjects of social partnership; the object of these relations and their content are determined. It is proved that two subjects of labour law (employees and employers) in the social partnership act through their representatives, the third entity – the state is a specific subject and always acts through its bodies. In this paper, the social dialogue is described as an object of social-partnership relations, namely: social dialogue is a voluntary process of making agreed decisions; social dialogue is inex- tricably connected with the coexistence of the rights and interests of employees, employers, and the state; the specifics of social dialogue is its transparent character, which consists in the stratification of its substantive spheres; social dialogue cannot be separated from labour relations; an object of social-partnership relations is not the result of reached agreements but the process of achieving these agreements; a social dialogue exists in certain forms in the law; a social dialogue is an indicator of the moral and ethical state of society. In this paper, in accordance with the current legislation, there are defined the corresponding rights and obligations of social partners that form stable legal relations between them.Social partnership as a social phenomenon can act as an instrument for managing the interests of participants in relations in the field of labour. Becoming the status of participants in social-partnership relations, the parties balance the mutual requirements and claims by concluding collective agreements and contracts. "Social Dialogue" as actions of the participants of the relations provides the opportunity to find the ways of providing the interest balance in the labour sphere not only to employees and the employer but also to the state, whose interest at least ensures the provision of social peace and harmony in society by means of contractual means on the basis of voluntary wills of the parties. ; Робота присвячена аналізу соціального партнерства в Україні. У статті розглянуто теоретичні проблеми щодо визначення соціального партнерства як явища, охарактеризоване це явище як відносини між суб'єктами трудового права. Розкрито статус суб'єктів соціального партнерства, визначено об'єкт цих відносин та їх зміст.
In the 21st century Ukraine faced with horrific crimes against humanity that were known during World War II. Despite the Minsk agreements, on February 24, 2022 the Russian Federation started a full-scale invasion of Ukraine. The issue of combating crimes against humanity in the 21st century is considered. The commission of such crimes violates a number of international conventions and treaties, including the Rome Statute of the International Criminal Court of 17 July 1998, the Charter of the United Nations of 26 June 1945, the Universal Declaration of Human Rights of 10 December 1948, the Convention on the Protection of Human Rights and fundamental freedoms of November 4, 1950, etc. The international community should focus their attention on inadmissibility of violation of fundamental human rights and freedoms. The ratification of international instruments and the existence of institutions, aimed at ensuring peace in the modern civilized world, should prevent encroachments on the territory of other states, mass destruction of people and civilian buildings. The invasion of the Russian Federation into the territory of Ukraine, use of weapons of mass destruction, missiles and gunfire against the civilian population is not only an encroachment on the territorial integrity of Ukraine. This is an encroachment on European values, which have been built for centuries in response to the experience of war. The best way to deal with crimes against humanity and war crimes as well is integration and unity of the international community in combating these crimes. The existence of global problems, environmental and economic crises, epidemics, epizootics, poverty especially conditioned integration of the international community for peace. Last but not the least, the human rights standards should be complied with at prosecuting people who have committed and been involved in crimes against humanity
The implementation of Sustainable Development Goals (SDGs) is important for Ukraine, as it allows us to achieve tangible results in the priority areas – human health and well-being, peace and security, the future of children, economic development, social protection and justice, a sustainable state, community development and more. The issue of sustainable development and achievement of the SDGs is being updated with a view to the signing of the Association Agreement by Ukraine. The implementation of the EU-Ukraine Association Agreement provides an opportunity to take advantage of economic development and prosperity, promotes investment in Ukraine, gives a new impetus to the development of civil society, allows you to adhere to high environmental standards and procedures and reduce the risk of adverse environmental impacts. Sectorial cooperation with the European Union envisages compliance with the policy requirements that must be developed in the context of a globalizing world, taking into consideration principles of sustainable development. ; Реализация Целей устойчивого развития имеет важное значение для Украины, поскольку позволяет достичь заметных результатов в приоритетных сферах – здоровье и благополучие людей, мир и безопасность, будущее детей, экономическое развитие, социальная защита и справедливость, устойчивое государство, развитие общин и другое. Актуализируется вопрос устойчивого развития и достижения целей учитывая подписание Украиной Соглашения об ассоциации. Выполнение Соглашения об ассоциации между Украиной и ЕС, дает возможность использовать возможности экономического развития и роста благосостояния, способствует привлечению инвестиций в Украину, дает новый импульс в развитии гражданского общества, позволяет придерживаться высоких экологических стандартов и процедур и снизить риски негативного воздействия на окружающую среду. Отраслевое сотрудничество с Европейским Союзом предусматривает соблюдение требований политик, которые в условиях глобализационного мира должны разрабатываться с учетом принципов устойчивого развития. ; Реалізація Цілей сталого розвитку (ЦСР) має важливе значення для України, оскільки дозволяє досягти помітних результатів у пріоритетних сферах – здоров'я і благополуччя людей, мир і безпека, майбутнє дітей, економічний розвиток, соціальний захист і справедливість, стійка держава, розвиток громад та інше. Актуалізується питання сталого розвитку та досягнення ЦСР з огляду на підписання Україною Угоди про асоціацію. Виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, надає змогу використати можливості економічного розвитку та зростання добробуту, сприяє залученню інвестицій в Україну, дає новий імпульс у розвитку громадянського суспільства, дозволяє дотримуватись високих екологічних стандартів та процедур й знизити ризики негативного впливу на довкілля. Галузева співпраця з Європейським Союзом передбачає дотримання вимог політик, які в умовах глобалізаційного світу повинні розроблятись з урахуванням засад сталого розвитку.
The implementation of Sustainable Development Goals (SDGs) is important for Ukraine, as it allows us to achieve tangible results in the priority areas – human health and well-being, peace and security, the future of children, economic development, social protection and justice, a sustainable state, community development and more. The issue of sustainable development and achievement of the SDGs is being updated with a view to the signing of the Association Agreement by Ukraine. The implementation of the EU-Ukraine Association Agreement provides an opportunity to take advantage of economic development and prosperity, promotes investment in Ukraine, gives a new impetus to the development of civil society, allows you to adhere to high environmental standards and procedures and reduce the risk of adverse environmental impacts. Sectorial cooperation with the European Union envisages compliance with the policy requirements that must be developed in the context of a globalizing world, taking into consideration principles of sustainable development. ; Реализация Целей устойчивого развития имеет важное значение для Украины, поскольку позволяет достичь заметных результатов в приоритетных сферах – здоровье и благополучие людей, мир и безопасность, будущее детей, экономическое развитие, социальная защита и справедливость, устойчивое государство, развитие общин и другое. Актуализируется вопрос устойчивого развития и достижения целей учитывая подписание Украиной Соглашения об ассоциации. Выполнение Соглашения об ассоциации между Украиной и ЕС, дает возможность использовать возможности экономического развития и роста благосостояния, способствует привлечению инвестиций в Украину, дает новый импульс в развитии гражданского общества, позволяет придерживаться высоких экологических стандартов и процедур и снизить риски негативного воздействия на окружающую среду. Отраслевое сотрудничество с Европейским Союзом предусматривает соблюдение требований политик, которые в условиях глобализационного мира должны разрабатываться с учетом принципов устойчивого развития. ; Реалізація Цілей сталого розвитку (ЦСР) має важливе значення для України, оскільки дозволяє досягти помітних результатів у пріоритетних сферах – здоров'я і благополуччя людей, мир і безпека, майбутнє дітей, економічний розвиток, соціальний захист і справедливість, стійка держава, розвиток громад та інше. Актуалізується питання сталого розвитку та досягнення ЦСР з огляду на підписання Україною Угоди про асоціацію. Виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, надає змогу використати можливості економічного розвитку та зростання добробуту, сприяє залученню інвестицій в Україну, дає новий імпульс у розвитку громадянського суспільства, дозволяє дотримуватись високих екологічних стандартів та процедур й знизити ризики негативного впливу на довкілля. Галузева співпраця з Європейським Союзом передбачає дотримання вимог політик, які в умовах глобалізаційного світу повинні розроблятись з урахуванням засад сталого розвитку.
The content of the mandates for UN peacekeeping operations (PKO) has not changed over the last 20 years and based on three key principles: consent, impartiality and restrictions on the use of force. At the same time, the forms of their holding have undergone significant changes and have the following features: multidisciplinary, complex, integrated, combined, centralized. Such missions are called "hybrid".The purpose of the article is to analyze the hybrid forms of conducting UN peacekeeping operations.The goal of hybrid missions is to achieve political goals, not military ones. To this end, a politically complex cooperation agreement is concluded in advance between two or more security organizations that provide resources for the peacekeeping mission; management, both at the military-political level and operational for all organizations and forces participating in the mission, is carried out from a single center (headquarters), ensures the preservation of the individuality of organizations involved in the conflict. Such features provide a higher level of integration of strategic and operational resources.However, hybrid missions can also have negative consequences: enabling individual states to interfere in the internal affairs of their former satellites, especially against unpopular governments, using conflicting international legal norms of aggression and intervention, to become a "cover" to advance the interests of influential local and external actors through an international mandate. Although equal cooperation between the UN and regional organizations seems effective at this stage, it will not necessarily be effective in maintaining peace and security in other parts of the world.Thus, PKOs have been transformed from a tool for mitigating the intensity of military conflict and facilitating the resolution of conflicts between states by deploying unarmed or lightly armed military personnel under UN command on the line of contact between hostile parties (traditional peacekeeping) into hybrid peacekeeping operations to reach peace agreements between the main actors in the conflict. The new hybrid form of UN missions includes multi-level integration and interaction, and has more political influence over the parties to the conflict. This is a real success of the hybrid model, and it is unlikely that an alternative will be found, despite the difficulties in its planning and management, and less than expected, the probability of success. Therefore, the number of hybrid PKO is likely to increase in the future. ; Содержание мандатов на проведение миротворческих операций ООН за последние 20 лет практически не изменился и опирается на три ключевых принципа: согласие, беспристрастность и ограничения в применении силы. В то же время формы их проведения претерпели значительные изменения и стали многопрофильными, комплексными, интегрированными, комбинированными, централизованными, которые получили название "гибридных".Целью статьи является анализ гибридных форм проведения миротворческих операций ООН.Целью гибридных миссий является достижение политических целей, а не военных. Для этого заблаговременно заключается сложное с политической точки зрения соглашение на сотрудничество между двумя или более организациями по безопасности, которые предоставляют ресурсы, обеспечивающие управление и участвуют в миссии. Такой подход обеспечивает более высокий уровень интеграции стратегических и оперативных ресурсов.Вместе с тем, гибридные миссии могут иметь и негативные последствия: предоставлять возможности отдельным государствам для вмешательства во внутренние дела своих бывших сателлитов, особенно против непопулярных правительств, используя противоречивые международно-правовые нормы агрессии и вмешательства; стать "прикрытием" для продвижения интересов влиятельных местных и внешних действующих лиц с помощью международного мандата. Хотя равноправное сотрудничество между ООН и региональными организациями на текущем этапе кажется результативным, оно не обязательно станет эффективным для поддержания мира и безопасности в других регионах мира.Таким образом, миротворческие операции трансформировались из инструмента снижения интенсивности военного конфликта и содействия разрешению конфликтов между государствами, которое достигалось путем развертывания невооруженного или легко вооруженного военного персонала под командованием ООН на линии соприкосновения между враждующими сторонами (традиционное поддержанию мира), в гибридные миротворческие миссии, которые осуществляют многопрофильные операции, направленные на достижение мирных соглашений между главными действующими лицами конфликта. Новая гибридная форма миссий ООН включает многоуровневую интеграцию и взаимодействие, имеет больше политического влияния на субъекты конфликта. Это реальный успех гибридной модели, и маловероятно, что ей будет найдена альтернатива, несмотря на сложности в ее планировании и организации управления, и меньше, чем ожидаемая, вероятность успеха. Поэтому количество гибридных миротворческих операций, скорее всего, будет расти в будущем. ; Зміст мандатів на проведення миротворчих операцій ООН за останні 20 років практично не змінився і спирається на три ключові принципи: згода, неупередженість і обмеження у застосуванні сили. В той же час форми їх проведення зазнали значних змін та стали багатопрофільними, комплексними, інтегрованими, комбінованими, централізованими, які отримали назву "гібридних".Метою статті є аналіз гібридних форм проведення миротворчих операцій ООН.Метою гібридних місій є досягнення політичних цілей, а не воєнних. Для цього завчасно укладається складна з політичної точки зору угода на співпрацю між двома або більше організаціями з безпеки, які надають ресурси, забезпечують управління і приймають участь в місії. Такий підхід забезпечує вищий рівень інтеграції стратегічних і оперативних ресурсів.Разом з тим, гібридні місії можуть мати і негативні наслідки: надавати можливості окремим державам для втручання у внутрішні справи своїх колишніх сателітів, особливо проти непопулярних урядів, використовуючи суперечливі міжнародно-правові норми агресії і втручання, стати "прикриттям" для просування інтересів впливових місцевих і зовнішніх дійових осіб за допомогою міжнародного мандату. Хоча рівноправне співробітництво між ООН і регіональними організаціями на поточному етапі здається результативним, воно не обов'язково стане ефективним для підтримання миру і безпеки в інших регіонах світу.Таким чином, миротворчі операції трансформувалися з інструменту послаблення інтенсивності воєнного конфлікту і сприяння вирішенню конфліктів між державами шляхом розгортання неозброєного або легко озброєного воєнного персоналу під командуванням ООН на лінії зіткнення між ворогуючими сторонами (традиційне підтримання миру) в гібридні миротворчі місії, які здійснюють багатопрофільні операції та спрямовані на досягнення мирних угод між головними дійовими особами конфлікту. Нова гібридна форма місій ООН включає багаторівневу інтеграцію і взаємодію, має більше політичного впливу на суб'єкти конфлікту. Це реальний успіх гібридної моделі, і малоймовірно, що їй буде найдена альтернатива, незважаючи на складнощі у її плануванні та організації управління, і меншу, ніж очікувана, ймовірність успіху. Тому кількість гібридних миротворчих операцій, швидше за все, буде зростати в майбутньому.
The content of the mandates for UN peacekeeping operations (PKO) has not changed over the last 20 years and based on three key principles: consent, impartiality and restrictions on the use of force. At the same time, the forms of their holding have undergone significant changes and have the following features: multidisciplinary, complex, integrated, combined, centralized. Such missions are called "hybrid".The purpose of the article is to analyze the hybrid forms of conducting UN peacekeeping operations.The goal of hybrid missions is to achieve political goals, not military ones. To this end, a politically complex cooperation agreement is concluded in advance between two or more security organizations that provide resources for the peacekeeping mission; management, both at the military-political level and operational for all organizations and forces participating in the mission, is carried out from a single center (headquarters), ensures the preservation of the individuality of organizations involved in the conflict. Such features provide a higher level of integration of strategic and operational resources.However, hybrid missions can also have negative consequences: enabling individual states to interfere in the internal affairs of their former satellites, especially against unpopular governments, using conflicting international legal norms of aggression and intervention, to become a "cover" to advance the interests of influential local and external actors through an international mandate. Although equal cooperation between the UN and regional organizations seems effective at this stage, it will not necessarily be effective in maintaining peace and security in other parts of the world.Thus, PKOs have been transformed from a tool for mitigating the intensity of military conflict and facilitating the resolution of conflicts between states by deploying unarmed or lightly armed military personnel under UN command on the line of contact between hostile parties (traditional peacekeeping) into hybrid peacekeeping operations to reach peace agreements between the main actors in the conflict. The new hybrid form of UN missions includes multi-level integration and interaction, and has more political influence over the parties to the conflict. This is a real success of the hybrid model, and it is unlikely that an alternative will be found, despite the difficulties in its planning and management, and less than expected, the probability of success. Therefore, the number of hybrid PKO is likely to increase in the future. ; Содержание мандатов на проведение миротворческих операций ООН за последние 20 лет практически не изменился и опирается на три ключевых принципа: согласие, беспристрастность и ограничения в применении силы. В то же время формы их проведения претерпели значительные изменения и стали многопрофильными, комплексными, интегрированными, комбинированными, централизованными, которые получили название "гибридных".Целью статьи является анализ гибридных форм проведения миротворческих операций ООН.Целью гибридных миссий является достижение политических целей, а не военных. Для этого заблаговременно заключается сложное с политической точки зрения соглашение на сотрудничество между двумя или более организациями по безопасности, которые предоставляют ресурсы, обеспечивающие управление и участвуют в миссии. Такой подход обеспечивает более высокий уровень интеграции стратегических и оперативных ресурсов.Вместе с тем, гибридные миссии могут иметь и негативные последствия: предоставлять возможности отдельным государствам для вмешательства во внутренние дела своих бывших сателлитов, особенно против непопулярных правительств, используя противоречивые международно-правовые нормы агрессии и вмешательства; стать "прикрытием" для продвижения интересов влиятельных местных и внешних действующих лиц с помощью международного мандата. Хотя равноправное сотрудничество между ООН и региональными организациями на текущем этапе кажется результативным, оно не обязательно станет эффективным для поддержания мира и безопасности в других регионах мира.Таким образом, миротворческие операции трансформировались из инструмента снижения интенсивности военного конфликта и содействия разрешению конфликтов между государствами, которое достигалось путем развертывания невооруженного или легко вооруженного военного персонала под командованием ООН на линии соприкосновения между враждующими сторонами (традиционное поддержанию мира), в гибридные миротворческие миссии, которые осуществляют многопрофильные операции, направленные на достижение мирных соглашений между главными действующими лицами конфликта. Новая гибридная форма миссий ООН включает многоуровневую интеграцию и взаимодействие, имеет больше политического влияния на субъекты конфликта. Это реальный успех гибридной модели, и маловероятно, что ей будет найдена альтернатива, несмотря на сложности в ее планировании и организации управления, и меньше, чем ожидаемая, вероятность успеха. Поэтому количество гибридных миротворческих операций, скорее всего, будет расти в будущем. ; Зміст мандатів на проведення миротворчих операцій ООН за останні 20 років практично не змінився і спирається на три ключові принципи: згода, неупередженість і обмеження у застосуванні сили. В той же час форми їх проведення зазнали значних змін та стали багатопрофільними, комплексними, інтегрованими, комбінованими, централізованими, які отримали назву "гібридних".Метою статті є аналіз гібридних форм проведення миротворчих операцій ООН.Метою гібридних місій є досягнення політичних цілей, а не воєнних. Для цього завчасно укладається складна з політичної точки зору угода на співпрацю між двома або більше організаціями з безпеки, які надають ресурси, забезпечують управління і приймають участь в місії. Такий підхід забезпечує вищий рівень інтеграції стратегічних і оперативних ресурсів.Разом з тим, гібридні місії можуть мати і негативні наслідки: надавати можливості окремим державам для втручання у внутрішні справи своїх колишніх сателітів, особливо проти непопулярних урядів, використовуючи суперечливі міжнародно-правові норми агресії і втручання, стати "прикриттям" для просування інтересів впливових місцевих і зовнішніх дійових осіб за допомогою міжнародного мандату. Хоча рівноправне співробітництво між ООН і регіональними організаціями на поточному етапі здається результативним, воно не обов'язково стане ефективним для підтримання миру і безпеки в інших регіонах світу.Таким чином, миротворчі операції трансформувалися з інструменту послаблення інтенсивності воєнного конфлікту і сприяння вирішенню конфліктів між державами шляхом розгортання неозброєного або легко озброєного воєнного персоналу під командуванням ООН на лінії зіткнення між ворогуючими сторонами (традиційне підтримання миру) в гібридні миротворчі місії, які здійснюють багатопрофільні операції та спрямовані на досягнення мирних угод між головними дійовими особами конфлікту. Нова гібридна форма місій ООН включає багаторівневу інтеграцію і взаємодію, має більше політичного впливу на суб'єкти конфлікту. Це реальний успіх гібридної моделі, і малоймовірно, що їй буде найдена альтернатива, незважаючи на складнощі у її плануванні та організації управління, і меншу, ніж очікувана, ймовірність успіху. Тому кількість гібридних миротворчих операцій, швидше за все, буде зростати в майбутньому.
The author characterized the Ukrainian national values, national interests and national goals. It is emphasized that national values are conceptual, ideological bases, consolidating factors, important life guidelines on the way to effective protection of Ukraine from Russian aggression and building a democratic, united Ukrainian state.Author analyzes the functioning of the mass media in the context of educational propaganda of individual, social and state values, the dominant core of which are patriotism, human rights and freedoms, social justice, material and spiritual wealth of Ukrainians, natural resources, morality, peace, religiosity, benevolence, national security, constitutional order. These key national values are a strong moral and civic core, a life-giving element, a self-affirming synergy, which on the basis of homogeneity binds the current Ukrainian society with the ancestors and their centuries-old material and spiritual heritage. Attention is focused on the fact that the current problem of building the Ukrainian state and protecting it from the brutal Moscow invaders is directly dependent on the awareness of all citizens of the essence of national values, national interests, national goals and filling them with the meaning of life, charitable socio-political life.It is emphasized that the missionary vocation of journalists to orient readers and listeners to the meaningful choice of basic national values, on the basis of which Ukrainian citizens, regardless of nationality together they will overcome the external Moscow and internal aggression of the pro-Russian fifth column, achieve peace, return the Ukrainian territories seized by the Kremlin imperialists and, in agreement will build Ukrainian Ukraine.Key words: value, national value, national interests, national goals, media, educational propaganda, manipulative propaganda. ; Схарактеризовано українські національні цінності, національні інтереси і національні цілі. Наголошено, що національні цінності є концептуальними, ідеологічними основами, консолідуючими чинниками, важливими життєвими орієнтирами на шляху ефективного захисту України від російської агресії та розбудови демократичної, соборної української держави. Проаналізовано функціонування засобів масової інформації в контексті просвітницької пропаганди індивідуальних, суспільних і державних цінностей.Ключові слова: цінність, національна цінність, національні інтереси, національні цілі, засоби масової інформації, просвітницька пропаганда, маніпулятивна пропаганда.
The article is devoted to the consideration of the institute of mediation and its main characteristics. The aim of the article is to identify problems and prospects for the development of mediation in Ukraine. The concept of mediation as a structured process, regardless of its name or reference to it, by which two or more parties to a dispute try to independently agree, on a voluntary basis, to resolve the dispute with the support of a mediator, is analyzed. Mediation has been found to be widely used in the European Union, the United Kingdom, the United States, Canada, and Australia as an alternative way of resolving disputes without litigation. The article analyzes the state of mediation in Ukraine, in particular, emphasizes that the practice of resolving conflicts and disputes through mediation is gradually increasing, but still the legislation of Ukraine remains unregulated procedure. The article also highlights some legal acts that partially regulate the implementation of mediation as a social service and determine its content. There are two stages of providing mediation services: mediation, which involves establishing contact with the parties to the conflict, analysis of the situation and establishing the causes of the conflict; implementation of mediation, which involves the direct process of such a service. The article presents and partially describes the reasons for the low level of mediation in Ukraine, in particular the low level of public awareness about the possibility of resolving conflicts through mediation. The article also reflects the advantages of the mediation process in resolving conflicts, including the voluntary decision-making on mediation, in the process of its implementation, reaching agreements and implementing decisions, confidentiality of mediation, flexibility of the mediation process, during which the parties determine and control the conflict resolution process and make decisions on concluding a peace agreement or terminating mediation, the ability to take into account the interests of both parties to the conflict, the economy of time and resources of the parties to the mediation. ; Стаття присвячена розгляду інституту медіації та його основним характеристикам. Метою статті є визначення проблем та перспектив розвитку медіації в Україні. Проаналізовано поняття медіації як структурованого процесу, незалежно від його назви або посилання на нього, за допомогою якого дві або більше сторін спору намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди для вирішення спору за підтримки медіатора. Встановлено, що медіація активно використовується у країнах Європейського Союзу, Великої Британії, США, Канади та Австралії як альтернативний спосіб вирішення спорів без залучення судового способу. Проаналізовано стан медіації в Україні, зокрема наголошується на тому, що практика вирішення конфліктів та спорів шляхом медіації поступово збільшується, однак досі законодавством України процедура медіації залишається не врегульованою. Також у статті висвітлено окремі нормативно-правові акти, які частково регулюють здійснення медіації як соціальної послуги та визначають її зміст. Виокремлено два етапи надання послуги медіації: здійснення посередництва, що передбачає встановлення контакту зі сторонами конфлікту, аналіз ситуації та встановлення причин конфлікту; здійснення медіації, що передбачає безпосередній процес такої послуги. Наведено та частково охарактеризовано причини низького рівня поширення медіації в Україні, зокрема низький рівень обізнаності населення щодо можливості вирішення конфліктів за допомогою посередництва. Також у статті відображені переваги медіаційного процесу у вирішенні конфліктів, зокрема виокремлено добровільність прийняття рішення про посередництво, в процесі його проведення, досягнення домовленостей і виконання прийнятих рішень, конфіденційність медіації, гнучкість процесу медіації, під час якого сторони самі визначають та контролюють процес вирішення конфлікту, а також приймають рішення про укладання мирної угоди чи припинення медіації, можливість врахувати інтереси обох конфліктуючих сторін, економність часу та ресурсів сторін посередництва. ; Стаття присвячена розгляду інституту медіації та його основним характеристикам. Метою статті є визначення проблем та перспектив розвитку медіації в Україні. Проаналізовано поняття медіації як структурованого процесу, незалежно від його назви або посилання на нього, за допомогою якого дві або більше сторін спору намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди для вирішення спору за підтримки медіатора. Встановлено, що медіація активно використовується у країнах Європейського Союзу, Великої Британії, США, Канади та Австралії як альтернативний спосіб вирішення спорів без залучення судового способу. Проаналізовано стан медіації в Україні, зокрема наголошується на тому, що практика вирішення конфліктів та спорів шляхом медіації поступово збільшується, однак досі законодавством України процедура медіації залишається не врегульованою. Також у статті висвітлено окремі нормативно-правові акти, які частково регулюють здійснення медіації як соціальної послуги та визначають її зміст. Виокремлено два етапи надання послуги медіації: здійснення посередництва, що передбачає встановлення контакту зі сторонами конфлікту, аналіз ситуації та встановлення причин конфлікту; здійснення медіації, що передбачає безпосередній процес такої послуги. Наведено та частково охарактеризовано причини низького рівня поширення медіації в Україні, зокрема низький рівень обізнаності населення щодо можливості вирішення конфліктів за допомогою посередництва. Також у статті відображені переваги медіаційного процесу у вирішенні конфліктів, зокрема виокремлено добровільність прийняття рішення про посередництво, в процесі його проведення, досягнення домовленостей і виконання прийнятих рішень, конфіденційність медіації, гнучкість процесу медіації, під час якого сторони самі визначають та контролюють процес вирішення конфлікту, а також приймають рішення про укладання мирної угоди чи припинення медіації, можливість врахувати інтереси обох конфліктуючих сторін, економність часу та ресурсів сторін посередництва.
У статті подано характеристику особливості розвитку військової справи за правління Рамзеса ІІ. Зазвичай період розквіту Стародавнього Єгипту пов'язується з правлінням Сеті І. На дев'ятому році свого правління він проголосив свого сина і спадкоємця співправителем, і саме з того часу почалася активна військова діяльність Рамзеса ІІ. Першу перемогу Рамзес отримав у морській битві проти «народів моря» на другому році свого правління і в подальшому це дало можливість йому вести успішні завойовницькі війни проти хеттів у Малій Азії, а також проти Сирії і Фінікії. Мир, встановлений між Єгиптом і Хеттським царством близько 1270 року до н. е., тривав понад століття. Це сприяло небувалому підйому економічного життя на Близькому Сході. Договір був перекладений єгипетською мовою і згодом увічнений на стінах Карнака і Рамессеума. Текст договору, який фараон відіслав Хаттусілю також був клинописним, складеним міжнародною тоді аккадською мовою. Його фрагменти збереглися в Богазкейському архіві. В основному договір був спрямований на забезпечення взаємної недоторканності володінь і надання допомоги, піхоти та колісниць, у разі нападу на одну з договірних сторін або повстання підданих. Обидві сторони взяли зобов'язання видавати перебіжчиків. Це був перший у світовій історії дипломатично оформлений договір, що дійшов до наших днів. Після підписання цього договору або внаслідок погіршення здоров'я закінчився період активних військових походів Рамсеса II. Почався час активного дипломатичного листування між двома країнами. У Богазкейському архіві були виявлені послання Рамсеса II, його сім'ї та візира Пасера, адресовані цареві Хаттусілі III і його дружині Пудухепе. ; This article presents the peculiarities of military development during the reign of Ramesses II. It is usually assumed that the heyday of ancient Egypt had begun in times of pharaoh Seti's reign. In the ninth year of his reign, he appointed his son and heir as the co-regent, and since that time, Ramesses' II military activity had begun. Ramesses obtained the first military victory in the naval battle against the "Sea Peoples". In the second year of his reign, and in the future he succeeded in wars against the Hittites in Asia Minor, as well as against Syria and Phoenicia. Peace arrangement established between Egypt and the Hittite kingdom was about 1270 BC, had lasted more than a century. As a result, it contributed to the unprecedented rise of the economic life in the Middle East. The peace treaty was translated into Egyptian language and was immortalized on the walls of the Karnak and the Ramesseum. The text of the treaty, what pharaoh sent to Hattusili in exchange for his tablet, was also in cuneiform, inscribed in the Akkadian language – common language of that time. Its fragments have been preserved at the Bogazkale archives. Mainly, the treaty was created to ensure the mutual guarantee, that both sides would not invade the other's land, would give an aid, infantry and chariots if either party is attacked by a third party or in case of rebellion. Both sides promise to the other to repatriate refugees. It was the first in world history diplomatic agreement that is saved till nowadays. After the signing of this peace treaty, or because of the deterioration of health, the period of active military campaigns of Ramses II had ended. The time of active diplomatic correspondence between the two countries had begun. Messages from Ramesses II, his family and vizier Paser addressed to king Hattusili III and his wife Puduhepa were found at the Bogazkale archive. Egyptian doctors were often sent to the Hittites' court.
У статті подано характеристику особливості розвитку військової справи за правління Рамзеса ІІ. Зазвичай період розквіту Стародавнього Єгипту пов'язується з правлінням Сеті І. На дев'ятому році свого правління він проголосив свого сина і спадкоємця співправителем, і саме з того часу почалася активна військова діяльність Рамзеса ІІ. Першу перемогу Рамзес отримав у морській битві проти «народів моря» на другому році свого правління і в подальшому це дало можливість йому вести успішні завойовницькі війни проти хеттів у Малій Азії, а також проти Сирії і Фінікії. Мир, встановлений між Єгиптом і Хеттським царством близько 1270 року до н. е., тривав понад століття. Це сприяло небувалому підйому економічного життя на Близькому Сході. Договір був перекладений єгипетською мовою і згодом увічнений на стінах Карнака і Рамессеума. Текст договору, який фараон відіслав Хаттусілю також був клинописним, складеним міжнародною тоді аккадською мовою. Його фрагменти збереглися в Богазкейському архіві. В основному договір був спрямований на забезпечення взаємної недоторканності володінь і надання допомоги, піхоти та колісниць, у разі нападу на одну з договірних сторін або повстання підданих. Обидві сторони взяли зобов'язання видавати перебіжчиків. Це був перший у світовій історії дипломатично оформлений договір, що дійшов до наших днів. Після підписання цього договору або внаслідок погіршення здоров'я закінчився період активних військових походів Рамсеса II. Почався час активного дипломатичного листування між двома країнами. У Богазкейському архіві були виявлені послання Рамсеса II, його сім'ї та візира Пасера, адресовані цареві Хаттусілі III і його дружині Пудухепе. ; This article presents the peculiarities of military development during the reign of Ramesses II. It is usually assumed that the heyday of ancient Egypt had begun in times of pharaoh Seti's reign. In the ninth year of his reign, he appointed his son and heir as the co-regent, and since that time, Ramesses' II military activity had begun. Ramesses obtained the first military victory in the naval battle against the "Sea Peoples". In the second year of his reign, and in the future he succeeded in wars against the Hittites in Asia Minor, as well as against Syria and Phoenicia. Peace arrangement established between Egypt and the Hittite kingdom was about 1270 BC, had lasted more than a century. As a result, it contributed to the unprecedented rise of the economic life in the Middle East. The peace treaty was translated into Egyptian language and was immortalized on the walls of the Karnak and the Ramesseum. The text of the treaty, what pharaoh sent to Hattusili in exchange for his tablet, was also in cuneiform, inscribed in the Akkadian language – common language of that time. Its fragments have been preserved at the Bogazkale archives. Mainly, the treaty was created to ensure the mutual guarantee, that both sides would not invade the other's land, would give an aid, infantry and chariots if either party is attacked by a third party or in case of rebellion. Both sides promise to the other to repatriate refugees. It was the first in world history diplomatic agreement that is saved till nowadays. After the signing of this peace treaty, or because of the deterioration of health, the period of active military campaigns of Ramses II had ended. The time of active diplomatic correspondence between the two countries had begun. Messages from Ramesses II, his family and vizier Paser addressed to king Hattusili III and his wife Puduhepa were found at the Bogazkale archive. Egyptian doctors were often sent to the Hittites' court.
This research is carried out by analyzing the verbatim record of Odesa City Duma meeting devoted to the study of the activities of the municipality of Odesa in conditions of Austro-German occupation. It were considered the issues of the preparation of the Duma to join the German and Austro-Hungarian troops in the city, the course and results of the negotiations concerning rules of relations between governance and headquarters of allied armies, and enforcement of agreements. ; Данное исследование, выполненное на основе анализа стенографических отчетов заседаний городской думы Одессы, посвященное изучению деятельности муниципалитета Одессы в условиях австро-немецкой оккупации. Рассматриваются вопросы подготовки думы к вступлению немецких и австро-венгерских войск в город, ход и последствия переговоров о правилах взаимоотношений между самоуправлением и штабом союзнических армий, практическая реализация договоренностей. ; Дане дослідження, виконане на основі аналізу стенографічних звітів засідань міської думи Одеси, присвячене вивченню діяльності муніципалітету міста в умовах австро-німецької окупації. Розглядаються питання підготовки думи до вступу німецьких і австро-угорських військ в Одесу, хід і наслідки переговорів щодо правил взаємин між самоврядуванням та штабом союзницьких армій, практична реалізація домовленостей.
This research is carried out by analyzing the verbatim record of Odesa City Duma meeting devoted to the study of the activities of the municipality of Odesa in conditions of Austro-German occupation. It were considered the issues of the preparation of the Duma to join the German and Austro-Hungarian troops in the city, the course and results of the negotiations concerning rules of relations between governance and headquarters of allied armies, and enforcement of agreements. ; Данное исследование, выполненное на основе анализа стенографических отчетов заседаний городской думы Одессы, посвященное изучению деятельности муниципалитета Одессы в условиях австро-немецкой оккупации. Рассматриваются вопросы подготовки думы к вступлению немецких и австро-венгерских войск в город, ход и последствия переговоров о правилах взаимоотношений между самоуправлением и штабом союзнических армий, практическая реализация договоренностей. ; Дане дослідження, виконане на основі аналізу стенографічних звітів засідань міської думи Одеси, присвячене вивченню діяльності муніципалітету міста в умовах австро-німецької окупації. Розглядаються питання підготовки думи до вступу німецьких і австро-угорських військ в Одесу, хід і наслідки переговорів щодо правил взаємин між самоврядуванням та штабом союзницьких армій, практична реалізація домовленостей.
This research is carried out by analyzing the verbatim record of Odesa City Duma meeting devoted to the study of the activities of the municipality of Odesa in conditions of Austro-German occupation. It were considered the issues of the preparation of the Duma to join the German and Austro-Hungarian troops in the city, the course and results of the negotiations concerning rules of relations between governance and headquarters of allied armies, and enforcement of agreements. ; Данное исследование, выполненное на основе анализа стенографических отчетов заседаний городской думы Одессы, посвященное изучению деятельности муниципалитета Одессы в условиях австро-немецкой оккупации. Рассматриваются вопросы подготовки думы к вступлению немецких и австро-венгерских войск в город, ход и последствия переговоров о правилах взаимоотношений между самоуправлением и штабом союзнических армий, практическая реализация договоренностей. ; Дане дослідження, виконане на основі аналізу стенографічних звітів засідань міської думи Одеси, присвячене вивченню діяльності муніципалітету міста в умовах австро-німецької окупації. Розглядаються питання підготовки думи до вступу німецьких і австро-угорських військ в Одесу, хід і наслідки переговорів щодо правил взаємин між самоврядуванням та штабом союзницьких армій, практична реалізація домовленостей.
Poland came up to the EU membership gradually, reorientation on the West in trade and economic sphere was accompanied by desire of establishing with them close political relations. After the Warsaw Pact expiration polish leaders had to decide also the question of safety concerning the incorporation in NATO, at that membership in EU and NATO was considered as the related key objectives of the foreign policy.In 1988-1993 years the democratic reform of the armed forces of Poland was characterized by the political forces unsuccessful attempts to achieve a certain visibility of macro-stablity and come to an agreement concerning control of the armed forces. Poland received an offer of cooperation with NATO within the program «Partnership for the sake of peace» in January 1994 at the summit in Brussels with other CEE countries. In 1999 year the Polish Parliament ratified the North Atlantic Treaty, demonstrating consolidated position of the political forces concerning that question.To the Council of Europe took a decision for the start of negotiations concerning the accession to the EU, Poland had to satisfy the political criteria, for execution of which, the consolidated position of the political forces concerning eurointegrational question had to exist. The application for membership in EU was made then, when the majority of places in parliament belonged to the political party, which had been created before the parliamentary elections in 1991 year from the political forces connected with the previous system.Already on July 16 of the 1997 year the "Agenda 2000", which was presented at the meeting of European parliament, denoted that, the political institutes of Poland function stably and consistently, and the parliamentary elections in 1991 and 1993 years had been free. Poland was recommended to negotiations concerning its membership, and its accession to the European Union took place while the fourth parliament cadence was functioning, when the majority belong to leftist forces. ; Poland came up to the EU membership gradually, reorientation on the West in trade and economic sphere was accompanied by desire of establishing with them close political relations. After the Warsaw Pact expiration polish leaders had to decide also the question of safety concerning the incorporation in NATO, at that membership in EU and NATO was considered as the related key objectives of the foreign policy.In 1988-1993 years the democratic reform of the armed forces of Poland was characterized by the political forces unsuccessful attempts to achieve a certain visibility of macro-stablity and come to an agreement concerning control of the armed forces. Poland received an offer of cooperation with NATO within the program «Partnership for the sake of peace» in January 1994 at the summit in Brussels with other CEE countries. In 1999 year the Polish Parliament ratified the North Atlantic Treaty, demonstrating consolidated position of the political forces concerning that question.To the Council of Europe took a decision for the start of negotiations concerning the accession to the EU, Poland had to satisfy the political criteria, for execution of which, the consolidated position of the political forces concerning eurointegrational question had to exist. The application for membership in EU was made then, when the majority of places in parliament belonged to the political party, which had been created before the parliamentary elections in 1991 year from the political forces connected with the previous system.Already on July 16 of the 1997 year the "Agenda 2000", which was presented at the meeting of European parliament, denoted that, the political institutes of Poland function stably and consistently, and the parliamentary elections in 1991 and 1993 years had been free. Poland was recommended to negotiations concerning its membership, and its accession to the European Union took place while the fourth parliament cadence was functioning, when the majority belong to leftist forces.
