Suchergebnisse

In the present article the author starts off with a discussion of the Barcelona process and the main reason for its failure: namely the fragility of the Oslo peace process. The second topic focuses on the genesis of the Union for the Mediterranean of July 2008 as a follow-up of the Euromediterranean Partnership dated 1995, and its relevance for both its North African and European shores. Included are the institutional and procedural structures, and an analysis of the place conflict resolution holds within the Union for the Mediterranean, the latter illustrated by the recent Gaza War. O. van Zijl

The article deals with the analysis of the Army of the Ukrainian Armed Forces and other army units (law enforcement authorities) battle training programmes concerning the possibility of accomplishment of targets determined by legislation base. The great attention is concentrated on the study of the world leading countries practical experience, which is very important for the solving of targets complex concerned not only the system of training of the Army of the Ukrainian Armed Forces improvement, but also the army units and special purpose law enforcement authorities, which determine the new approaches to their joint battle (special) training organization and introduction of certain changes into the appropriate training programmes. The recommendations concerning the improvement the battle (special) training programmes with the purpose of practical accomplishment of common targets determined by legislation base of Ukraine under the conditions of peaceful and war time (special period) according to the present challenges and dangers to national security are proposed in this article. ; Статья посвящена анализу программ боевой подготовки Сухопутных войск Вооруженных Сил Украины и других военных формирований (правоохранительных органов) касательно возможности выполнения определенных законодательною базою совместных заданий. Основное внимание сосредоточено на изучении практического опыта передовых стран мира, который является необходимым для решения комплекса задач, связанных с совершенствованием системы подготовки не только СВ ВС Украины, а и других воинских формирований и правоохранительных органов специального назначения, что предполагает выработку новых подходов в организации их совместной боевой (специальной) подготовки, внесения определенных изменений в соответствующие программы подготовки. В статье предлагается ряд рекомендаций касательно усовершенствования программ их боевой (специальной) подготовки с целью практического выполнения определенных законодательною базою Украины совместных задач в условиях мирного и военного времени (особого периода) в соответствии с современными угрозами национальной безопасности. ; Проведено аналіз програм бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України й інших військових формувань (правоохоронних органів) щодо можливості виконання визначених законодавчою базою спільних завдань. Основна увага зосереджена на вивченні практичного досвіду провідних країн світу, який стає вкрай необхідним для вирішення комплексу завдань, пов'язаних з удосконаленням системи підготовки не тільки збройних сил, а й інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, що обумовлює нові підходи до організації їх спільної бойової (спеціальної) підготовки, внесення певних змін у відповідні програми підготовки. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення програм їх бойової (спеціальної) підготовки з метою практичного виконання визначених законодавчою базою України спільних завдань в умовах мирного і воєнного часу (особливого періоду) у відповідності до сучасних викликів і загроз національній безпеці.

The article deals with the analysis of the Army of the Ukrainian Armed Forces and other army units (law enforcement authorities) battle training programmes concerning the possibility of accomplishment of targets determined by legislation base. The great attention is concentrated on the study of the world leading countries practical experience, which is very important for the solving of targets complex concerned not only the system of training of the Army of the Ukrainian Armed Forces improvement, but also the army units and special purpose law enforcement authorities, which determine the new approaches to their joint battle (special) training organization and introduction of certain changes into the appropriate training programmes. The recommendations concerning the improvement the battle (special) training programmes with the purpose of practical accomplishment of common targets determined by legislation base of Ukraine under the conditions of peaceful and war time (special period) according to the present challenges and dangers to national security are proposed in this article. ; Статья посвящена анализу программ боевой подготовки Сухопутных войск Вооруженных Сил Украины и других военных формирований (правоохранительных органов) касательно возможности выполнения определенных законодательною базою совместных заданий. Основное внимание сосредоточено на изучении практического опыта передовых стран мира, который является необходимым для решения комплекса задач, связанных с совершенствованием системы подготовки не только СВ ВС Украины, а и других воинских формирований и правоохранительных органов специального назначения, что предполагает выработку новых подходов в организации их совместной боевой (специальной) подготовки, внесения определенных изменений в соответствующие программы подготовки. В статье предлагается ряд рекомендаций касательно усовершенствования программ их боевой (специальной) подготовки с целью практического выполнения определенных законодательною базою Украины совместных задач в условиях мирного и военного времени (особого периода) в соответствии с современными угрозами национальной безопасности. ; Проведено аналіз програм бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України й інших військових формувань (правоохоронних органів) щодо можливості виконання визначених законодавчою базою спільних завдань. Основна увага зосереджена на вивченні практичного досвіду провідних країн світу, який стає вкрай необхідним для вирішення комплексу завдань, пов'язаних з удосконаленням системи підготовки не тільки збройних сил, а й інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, що обумовлює нові підходи до організації їх спільної бойової (спеціальної) підготовки, внесення певних змін у відповідні програми підготовки. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення програм їх бойової (спеціальної) підготовки з метою практичного виконання визначених законодавчою базою України спільних завдань в умовах мирного і воєнного часу (особливого періоду) у відповідності до сучасних викликів і загроз національній безпеці.

На підставі результатів аналізу використання автомобілів багатоцільового призначення у воєнних конфліктах, миротворчих операціях обґрунтовано пропозиції щодо визначення необхідного рівня їх захисту. З урахуванням вимог уніфікації запропоновано номенклатуру броньованих автомобілів. ; На основе результатов анализа использования автомобилей многоцелевого назначения в военных конфликтах, миротворческих операциях обосновано предложения по определению необходимого уровня их защиты. С учетом требований унификации предложено номенклатуру бронированных автомобилей. ; On the basis of results of analysis of the use of multi- purpose vehicles setting in military conflicts, peacekeeping operation it is grounded suggestion on determination of necessary level of their protection. Taking into account the requirements of standardization the nomenclature of the armored vehicles.

The subject of this study is the strategic cooperation of the permanent members in the Security Council in the period 1946 2000. Because of their right of veto the cooperation of the permanent members has a significant influence on the functioning of the Council. The most important aspects of the cooperation that were investigated are the intensity of the cooperation and the ef-fectiveness of this cooperation in preventing and ending wars. To investigate these aspects, for both the intensity and the effectiveness measuring instruments were constructed. These measuring instruments were based on comprehensive sets of so-called 'leading indicators' and statistical methods and techniques. The intensity of the cooperation increased gradually from 1946 until 1990 (the end of the Cold War). Then it started to increase rapidly until 1996. From 1996 a slight decrease can be discer-ned. The strong increase in the strategic cooperation of the permanent members in the security Council can be established in all the majors forms of cooperation in the Council: the numbers of adopted strategic resolutions and presidential statements, the numbers of employed means (like peacekeeping missions and enforcement actions) and the amounts of money that were spent on peacekeeping activities. Further it was established that the response times of the Council regarding potential and waged wars dropped significantly since the end of the Cold War. The effectiveness of the cooperation of the permanent members in the Council was, insofar this was measurable with the applied method, not good for many years, but after the Cold War a clear improvement can be discerned. This goes for the prevention of wars, as well as for post war peacebuilding and the ending of wars. Also the numbers of potential and waged wars in which the Council not intervened dropped significantly since the end of the Cold War, as well as the use of vetoes. The large number of potential and waged wars in which the Council did not intervene during the Cold War was nearly exclusively caused by 'non decisions' (the non placing of wars on the agenda), and not by the use of vetoes by permanent members, as is often assumed in literature. Further, a comparison of two phase classifications of the Cold War showed that the great powers, even when there are great tensions among them, are prepared to cooperate in the Security Council to resolve strategic matters, if they consider this in their interest. Analyses of the adopted strategic resolutions during the Cold War revealed that cooperation here was nearly exclusively limited to issues that were not core issues of the Cold War. From this it can be concluded that cooperation against third party states was a basis of cooperation of the great powers in the Security Council. Finally, the results of this study show clearly that the Security Council was regarded and used to a large extent by the permanent members in the period 1946 2000 as an instrument of foreign policy to pursue their national interests, and not as an instrument of the world community to prevent and end wars.