Suchergebnisse

The features of political interpretation of the concept of «political identity»are analyzed, the principles of essentialistic and constructivistic approaсhes in the research of collective identities are defined, the possibilities of their synthesis are found out. The political identity as an element of social and political reality is considered as contextual and shift phenomenon which causes the constant search for the theoretical foundations of its research in the globalized world. Key words: identity, political identity, sameness, essentialism, promordialism, social constructivism. ; Проаналізовано особливості політологічної інтерпретації концепту «політична ідентичність», визначені принципи есенціалістського і конструктивістського підходів у дослідженні колективних ідентичностей, з'ясовані можливості їх синтезу. Політична ідентичність як елемент соціально-політичної реальності розглядається як явище контекстуальне, змінне, що зумовлює постійний пошук теоретичних засад його вивчення у глобалізованому світі. Ключові слова: ідентичність, політична ідентичність, тотожність, есенціалізм, промордіалізм, соціальний конструктивізм.

Democratization of Ukraine, ensuring political stability in order to prevent destabilization of society is dependent on the proper application of such constitutional principles as political and ideological pluralism and requires the proper implementation of related principles of political and ideological pluralism, enshrined at the level of the international standard in the the Universal Declaration of Human Right of 1948, The Convention on Freedom of Association and the Protection of the Right to Organize of 1948, the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950, the International Covenant on Civil and Political Rights of 1966, and in national legislation, in particular Art. 15, 37 of the Constitution of Ukraine, Art. 4, 12 of the Law of Ukraine "On Political Parties in Ukraine". In modern Ukrainian society the stability of the state, a decent level of material and spiritual life of people, which is capable of providing only a democratic value system based on political pluralism, a free market economy, equality of citizens before the law must be ensured. The functioning of this value system in the highly developed countries of Europe and the world is supported by an appropriate infrastructure of political socialization, as a means of restoring a mature democratic political culture. The complexity of the political and economic situation in the country, social stratification require the search for public dialogue, compromise and consensus between the authorities and the people. Protecting national interests in the conditions of formation of the Ukrainian statehood, search for a national idea for the formation of civil society requires the solution of acute political problems in determiningthe essence and content of patriotism (in order to avoid destructive pseudopatriotism), determining the status of languages in poly-ethnic Ukraine, forming an informative space, free of propaganda, manipulation of consciousness, independence and objectivity of the mass media and most importantly - raising the level of political and legal culture of citizens, as well as the level of human rights protection. ; Демократизація України, забезпечення політичної стабільності з метою недопущення дестабілізації суспільства зумовлена належною реалізацією таких засад конституційного ладу як політичний та ідеологічний плюралізм і вимагає належного впровадження пов'язаних між собою принципів політич-ного й ідеологічного плюралізму, закріплених на рівні міжнародного стандарту у Загальній декларації прав людини 1948 р., Конвенції про свободу асоціації та захист права на організацію 1948 р., Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 р., та у національному законодавстві, зокрема у ст.ст. 15, 37 Конституції України, ст.ст. 4, 12 Закону України «Про політичні партії в Україні». Сучасне українське суспільство потребує забезпечення стабільності держави, гідного рівня матеріального і духовного життя людей, що здатна забезпечити лише демократична система цінностей, яка ґрунтується на політичному плюралізмі, на вільній ринковій економіці, рівності громадян перед законом. Функціонування даної системи цінностей у високорозвинених країнах Європи та світу підтримується відповідною інфраструктурою політичної соціалізації, як засобу відтворення зрілої демократичної політичної культури. Складність політичної та економічної ситуації в країні, соціальне розшарування суспільства вимагають пошуку суспільного діалогу, компромісу і консенсусу між владою і народом. Захист національних інтересів в умовах формування української державності, пошук національної ідеї для формування громадянського суспільства вимагає вирішення гострих політичних проблем щодо визначення сутності і змісту патріотизму (з метою уникнення руйнівного псевдопатріотизму), визначення статусу мов у поліетнічній Україні, формування інформаційного простору, вільного від пропаганди, маніпуляцій свідомістю, незалежності й об'єктивності мас-медіа і найголовніше – підвищення рівня політичної і правової культури громадян, а також рівня захисту прав людини.

Плюралізм і мультикультурність, що є необхідними складовими політичного лібералізму, трактуються сьогодні по-різному. Що ж насправді означає плюралізм і які небезпеки й виклики він ставить перед сучасним суспільством? Донедавна релігія та цінності були виключені з публічного дискурсу на підставі неможливості досягнення раціонального суспільного консенсусу в цих сферах. Утім, зважаючи на зростання релятивізму і водночас загострення проблем ідентичности, сьогодні видається неможливим ігнорування чи байдужість до цінностей інших. Єдиний спосіб врятувати множинність у сферах релігії та культури, на думку авторки, – це суспільні відносини, побудовані на взаєморозумінні та взаємоповазі. ; Pluralism and multiculturalism as the necessary elements of political liberalism are subject to a variety of diff erent interpretations. So what is the meaning of pluralism and what challenges does it pose to society? Until recently, religion and values have been excluded from the public discourse due to the impossibility of any rational consensus in their regard. However, given the mounting relativism and the aggravating problems of identity, it seems impossible today to ignore or disregard the values of others. Th e only way to rescue plurality in religion and culture is to promote social relations based on mutual understanding and respect.

The author reveals the relevance of scientific research of the theoretical and legal aspects of lawmaking and political pluralism. The theoretical and practical significance of the research is determined. The problem of the relation between political pluralism and lawmaking, the political and legal analysis of historical experience and the definition of ways and prospects for their further development has theoretical significance, which is expressed in a) the development of a categorical apparatus of legal science, in particular concepts such as «political pluralism» and «lawmaking»; b) consideration of the features, content, subjects of their mutual influence and forms of implementation, as well as practical interest in the features of political pluralism in Ukraine and the tendencies of its interaction with lawmaking, which leads to the solution of other political and legal problems, and is relevant in the domestic and foreign science. The paper analyzes the origin and development of scientific ideas about lawmaking and political pluralism as legal phenomena. The state of doctrinal development of questions of correlation of lawmaking and political pluralism is revealed. The independence of lawmaking and political pluralism in the conceptual-categorical apparatus of legal science is substantiated. It is proved that the categorical measurement of the relation between law-making and political pluralism should be conducted through the prism of their differentiation from each other, which in the future will allow to determine their common features and improve the definition of these concepts. The distinction between the concepts of «lawmaking» and «political pluralism», which will form the methodological basis for their further categorical understanding within the conceptual-categorical apparatus of legal science, has been resumed. It is substantiated that such a distinction should be carried out according to a set of criteria, namely, depending on the scope of implementation, the means of implementation and legal implications. ; Автором розкрито актуальність наукового дослідження теоретико-правових аспектів законотворчості та політичного плюралізму. Визначено теоретичне та практичне значення досліджень. Встановлено, що проблема співвідношення політичного плюралізму і законотворчості має важливе теоретичне значення, що виражається в: а) розробці категоріального апарату юридичної науки, зокрема таких понять, як «політичний плюралізм» і «законотворчість»; б) з'ясуванні особливостей, змісту, суб'єктів їх взаємного впливу та форм реалізації, а також практичного інтересу до особливостей політичного плюралізму в Україні та тенденцій його взаємодії з законотворчістю, що призводить до вирішення інших політичних і політичних питань. У статті проаналізовано зародження та розвиток наукових уявлень про законотворчість і політичний плюралізм. Розкрито стан доктринальної розробки питань співвідношення законотворчості та політичного плюралізму. Обґрунтовано самостійності понять «законотворчість» і «політичний плюралізм» у понятійно-категоріальному апараті юридичної науки. Доведено, що категоріальний вимір співвідношення між законотворчістю та політичним плюралізмом має здійснюватися крізь призму їх розмежування одне від одного, що в майбутньому дозволить визначити їх спільні риси й удосконалити визначення цих понять. Встановлено відмінність між поняттями «законотворчість» і «політичний плюралізм», які становлять методологічну основу для їх подальшого категоричного розуміння в рамках понятійно-категоріального апарату юридичної науки. Обґрунтовано, що таке розмежування має здійснюватися відповідно до системи критеріїв, а саме: залежно від обсягу реалізації, засобів реалізації та правових наслідків.

The research focuses on the basic theoretical and practical aspects of legal norms enforcement in terms of pluralism of interpretation of inherent requirements of law enforcer's morality. The analysis of morality as a society social regulator has been provided through the prism of its social differentiation. Moreover, moral principles of the person depend on the level of needs (under A. Maslow's pyramid of needs) where a person`s activity is directed. Although, a person's ability to meet the requirements of a certain level depends more or less on the person's age, intellectual level, their residential area, religion, financial standing and their role in working process organization etc.The factors under consideration in terms of the formation of individual's moral consciousness depends are the following: social background, national and cultural traditions, certain conditions of personality formation (family, school, the closest environment), urbanization, individual and social experience (including professional– e.g. the difference between moral assessments of local court judges and the Supreme Court of Ukrainian Justices), the sphere of activity, religiousness, influence of public opinion and mass media, age factors, differences in needs and interests etc.In Ukraine, there are a lot of law enforcement subjects providing a moral assessment in their activity. Some of these subjects' powers intersect each other so that in some cases they pass different (even opposite) decisions concerning the same object of moral assessment. The practice of Ukrainian legislation application is analyzed in terms of differences in the application of the same legal norm because of a different understanding of morality requirements. The pluralism of morality requirements understanding during law enforcement by the bodies of state power belonging to the same sphere has been demonstrated.For this purpose, the judicial practice has been analyzed as well. The position of the courts as to what should be considered as immoral offense while applying the legal norm which foresees dismissing of an employee because of committing the immoral offense inconsistent with work continuance is established to be different. Some of the judicial decisions in the analyzed cases are based on the fact whether the participation of a pedagogical worker in a fight is an immoral offense. Different views of judges on this issue caused different material law norm enforcement.It has been justified that the understanding of morality during law applying in socially heterogeneous society can be expressed in two ways: law enforcers on the same hierarchy level apply the legal norm differently that specifies the necessity of case circumstances for moral assessment on the basis of their different understanding of the morality requirements; law enforcement subject within own competence cancels the law enforcing act of another law enforcement subject, being guided by another understanding of morality requirements (for example a court repeals the law enforcement act of another body or court of the higher instance repeals the decision of the lower instance court). ; Досліджено основні теоретико-правові та практичні аспекти застосування правових норм з огляду на плюралізм інтерпретацій змістовних вимог моралі. У контексті дос­лідження проаналізовано мораль як соціальний регулятор суспільства крізь призму соціальної диференціації суспільства. Значну увагу приділено прикладам та практичному застосуванню отриманих при дослідженні результатів.З'ясовано, що плюралізм розуміння вимог моралі під час правозастосування в соціально неоднорідному суспільстві може проявлятися двома способами: суб'єкти право­застосування одного рівня по-різному застосовують правову норму, що обумовлює необ­хідність морального оцінювання обставин справи, керуючись їх різним розумінням вимог моралі; суб'єкт правозастосування у межах компетенції скасовує правозастосовчий акт іншого суб'єкта правозастосування, зважаючи на інше розуміння вимог моралі (наприклад, скасування судом правозастосовчого акта іншого органу або ж суд вищої інстанції скасовує рішення суду нижчої інстанції).

The author investigates the main political tendencies of the Czech society's political life. Political parties' participating in the election process and the results of the parliamentary elections have been analyzed. It can be stated that political pluralism principals have been established in the Czech Republic, promoting a transition from the one-party system to the multiparty system. Choosing an effective model of legal regulation of the political parties has assisted in party system establishment. Czech legislators have managed to set such rules which ensured clear mechanism of separating the activities of political parties from big business groups, contribute to preventing excessive political system fragmentation and strengthening the most influential political subjects. Concerning the type of the voting system, its effectiveness for the party system should be mentioned at present. Despite that initially, there have been such rules in the electoral law that complied with international election process standards of organising and conducting democratic elections, there are several drawbacks in it. It concerns, first of all, the formula of transferring electors' votes into deputy's seats. Such a situation stimulates the Czech political elite to the discussion regarding the search for optimal election system model.Based on material studied, the author has reached a conclusion that the functional party system of the western European type has been established in the Czech Republic. The process of multiparty development in the country is nearly finished. It does not exclude the possibility of new parties' appearing in the political arena, but they need time in order to gain prestige in the society. The Civic Democratic Party and the Czech Social Democratic party have been the biggest political parties for a long time which have been the key rivals at the elections. However, they were not powerful enough to form the two-party system in the Czech Republic as they could not form the government without the support of other subjects of political life. ; Автор досліджує основні тенденції партійно-політичного життя чеського суспільства. Проаналізовано також участь політичних партій у виборчому процесі та результати парламентських виборів. Можна стверджувати, що у Чеській Республіці утвердилися принципи політичного плюралізму, які посприяли успішному переходу від однопартійності до багатопартійності. Становленню партійної системи сприяв вибір ефективної моделі правового регулювання функціонування політичних партій. Чеські законодавці змогли сформувати такі правила, що забезпечили чіткий механізм відокремлення діяльності політичних партій від великих бізнесових груп, сприяють недопущенню надмірної фрагментації партійної системи та зміцненню найбільш впливових політичних суб'єктів. Що ж торкається типу виборчої системи, то наразі варто відзначити її відносну ефективність для партійної системи. Адже незважаючи на те, що в законі про вибори із самого початку були сформовані такі правила виборчого процесу, які відповідали основним міжнародним стандартам щодо організації і проведення демократичних виборів, у ньому міститься і ряд недоліків. Це стосується насамперед формули переведення голосів виборців у депутатські мандати. Така ситуація спонукає чеську політичну еліту до дискусії з приводу пошуку оптимальної моделі виборчої системи.На основі вивченого матеріалу, автор дійшов висновків, що в Чехії утвердилася функціональна партійна система західноєвропейського зразка. Процес створення багатопартійної системи в країні практично завершено. Звичайно, це не виключає появи на політичній арені нових партійних угруповань, але щоб завоювати авторитет у суспільстві їм потрібен час. Найбільшими політичними партіями упродовж тривалого часу були – Громадянська демократична партія та Чеська соціал-демократична партія, які і виступали головними суперниками на виборах. Однак вони не були настільки потужними, щоб у Чехії сформувалася двопартійна система, адже без підтримки інших суб'єктів партійного життя вони не могли самостійно сформувати уряд.

The author investigates the main political tendencies of the Czech society's political life. Political parties' participating in the election process and the results of the parliamentary elections have been analyzed. It can be stated that political pluralism principals have been established in the Czech Republic, promoting a transition from the one-party system to the multiparty system. Choosing an effective model of legal regulation of the political parties has assisted in party system establishment. Czech legislators have managed to set such rules which ensured clear mechanism of separating the activities of political parties from big business groups, contribute to preventing excessive political system fragmentation and strengthening the most influential political subjects. Concerning the type of the voting system, its effectiveness for the party system should be mentioned at present. Despite that initially, there have been such rules in the electoral law that complied with international election process standards of organising and conducting democratic elections, there are several drawbacks in it. It concerns, first of all, the formula of transferring electors' votes into deputy's seats. Such a situation stimulates the Czech political elite to the discussion regarding the search for optimal election system model.Based on material studied, the author has reached a conclusion that the functional party system of the western European type has been established in the Czech Republic. The process of multiparty development in the country is nearly finished. It does not exclude the possibility of new parties' appearing in the political arena, but they need time in order to gain prestige in the society. The Civic Democratic Party and the Czech Social Democratic party have been the biggest political parties for a long time which have been the key rivals at the elections. However, they were not powerful enough to form the two-party system in the Czech Republic as they could not form the government without the support of other subjects of political life. ; Автор досліджує основні тенденції партійно-політичного життя чеського суспільства. Проаналізовано також участь політичних партій у виборчому процесі та результати парламентських виборів. Можна стверджувати, що у Чеській Республіці утвердилися принципи політичного плюралізму, які посприяли успішному переходу від однопартійності до багатопартійності. Становленню партійної системи сприяв вибір ефективної моделі правового регулювання функціонування політичних партій. Чеські законодавці змогли сформувати такі правила, що забезпечили чіткий механізм відокремлення діяльності політичних партій від великих бізнесових груп, сприяють недопущенню надмірної фрагментації партійної системи та зміцненню найбільш впливових політичних суб'єктів. Що ж торкається типу виборчої системи, то наразі варто відзначити її відносну ефективність для партійної системи. Адже незважаючи на те, що в законі про вибори із самого початку були сформовані такі правила виборчого процесу, які відповідали основним міжнародним стандартам щодо організації і проведення демократичних виборів, у ньому міститься і ряд недоліків. Це стосується насамперед формули переведення голосів виборців у депутатські мандати. Така ситуація спонукає чеську політичну еліту до дискусії з приводу пошуку оптимальної моделі виборчої системи.На основі вивченого матеріалу, автор дійшов висновків, що в Чехії утвердилася функціональна партійна система західноєвропейського зразка. Процес створення багатопартійної системи в країні практично завершено. Звичайно, це не виключає появи на політичній арені нових партійних угруповань, але щоб завоювати авторитет у суспільстві їм потрібен час. Найбільшими політичними партіями упродовж тривалого часу були – Громадянська демократична партія та Чеська соціал-демократична партія, які і виступали головними суперниками на виборах. Однак вони не були настільки потужними, щоб у Чехії сформувалася двопартійна система, адже без підтримки інших суб'єктів партійного життя вони не могли самостійно сформувати уряд.

The article deals with the theoretical and legal disclosure of the legal nature, concept, content, features of strategic legal acts in the legislation of Ukraine by analyzing various scientific positions. It is stated that since to this day the procedure of adoption, legal force, correlation, as well as the difference between one strategic act and another are often vaguely defined, often legal acts, which in terms of prescriptions are strategies, are called "program", "concept", "Doctrine" or "foundations of public policy"; and vice versa: legal acts that contain non-strategic rules are referred to as "strategies". A number of specific features (characteristics) of strategic legal acts are distinguished, which distinguish them from other normative legal acts: special name (doctrine, concept, strategy, program, plan, foundations of state policy, etc.); dominance in the content of norms-ideas, norms-goals, norms-tasks, norms-principles, etc., ie declarative, regulatory norms; the availability of both legal and doctrinal conceptual provisions, a system of measures and a mechanism for implementation, as well as performance evaluation criteria; focus on regulating not specific branches of legislation but inter-sectoral legal institutions; presence of a complex object of regulation; their realization is impossible without interconnections of legal relations in different spheres of public life (even if these acts do not contain relevant sectoral legal norms); is the basis for the adoption of other legal acts; the legal force is diverse, since it is adopted by different state bodies and can therefore have both legal and by-law character; for the most part, they are approved for a fixed period. The expediency of applying the category "strategic legal acts" as a category, encompassing all atypical legal acts of a strategic nature, which contain prescriptions defining a system of official conceptual ideas and views, scientifically substantiated principles, common organizational requirements, as well as directions, priorities, ways, the subjects of the implementation of state policy on the ordering of legally homogeneous social relations in different spheres in a clearly defined period of time. ; У статті здійснюється теоретико-правове розкриття юридичної природи, понять, змісту, особливостей стра-тегічних правових актів у законодавстві України шля-хом аналізу різних наукових позицій. Констатується, що, оскільки й донині нормативно невизначеними є порядок ухвалення, юридична сила, співвідношення, а також відмінність одного стратегічного акта від ін-шого, часто-густо правові акти, які за змістом приписів є стратегіями, мають назву «програма», «концепція», «доктрина» чи «основи державної політики». Навпа-ки, правові акти, які містять норми нестратегічного характеру, названі стратегіями. Виокремлюється низ-ка специфічних ознак (характеристик) стратегічних правових актів, що вирізняють їх від інших норматив-но-правових актів. Зокрема, це такі ознаки: спеціальне найменування (доктрина, концепція, стратегія, про-грама, план, основи державної політики тощо); домі-нування у змісті норм-ідей, норм-цілей, норм-завдань, норм-принципів тощо, тобто декларативних, розпоряд-чих норм; наявність як правових норм, так і доктринальних, концептуальних положень, системи заходів і механізмів реалізації, а також критеріїв оцінки ефек-тивності; спрямованість на впорядкування не конкрет-них галузей законодавства, а міжгалузевих правових інститутів; наявність комплексного об'єкта регулюван-ня; їх реалізація неможлива без міжсистемних зв'яз-ків правовідносин в різних сферах суспільного життя (навіть якщо ці акти не містять відповідних галузевих правових норм); вони є основою для ухвалення інших правових актів; їхня юридична сила є різноманітною, адже вони ухвалюються різними державними органа-ми, тому можуть мати як законний, так і підзаконний характер; вони здебільшого ухвалюються на визначе-ний строк. Аргументується доречність застосування категорії «стратегічні правові акти» як категорії, що охоплює всі нетипові правові акти стратегічного ха-рактеру, в яких містяться приписи, що визначають систему офіційних концептуальних ідей і поглядів, науково обґрунтованих принципів, єдиних організа-ційних вимог, а також напрямів, пріоритетів, способів, суб'єктів реалізації державної політики щодо впоряд-кування юридично однорідних суспільних відносин в різних сферах у чітко визначений проміжок часу.