Suchergebnisse

The article discusses the factors of forming, the essence and importance of a global ethic as a moral regulator of intercultural interaction in the modern global society. The current global ethics built around basic common goals - peace and dignity of people, social justice, individual freedom, cultural pluralism, sustainable development - and allow plans to achieve different objectives, functioning set of identities and nationalities. It lies in increasing awareness of common fate, common human and social rights, interests, shared vulnerability to global environmental, social and political crises of necessity, consequent, to find common solutions and act on the basis of cultural dialogue and cooperation. ; У статті розглядаються чинники формування, сутність і значення глобальної етики як морального регулятора міжкультурної взаємодії у сучасному глобальному суспільстві. Сучасна глобальна етика побудована нав­коло базових спільних цілей – мир, гідність людей, соціальна справедливість, свобода особистості, культурний плюралізм, сталий розвиток – і допускає плани досягнення різних цілей, функціонування безлічі ідентичностей і громадянств. Вона закладена в зростанні усвідомлення спільної долі, спільних людських і соціальних прав, інтересів, спільної вразливості до глобальних екологічних, соціальних і політичних криз із необхідністю, що випливає звідси, знаходити спільні рішення й діяти на основі культури діалогу й співпраці.

The article analyzes the role of tolerance in the relations of the sociopolitical communication participants. The models and the place of political tolerance at various levels of political communicative interrelations have been shown. The article states that a tendency towards the increase of Ukrainians' manifestations of intolerance towards sexual minorities, immigrants, migrants, representatives of other religious confessions, nations and ethnicities, political opponents etc. may be observed. Attention is focused on the fact that one of the conditions of European integration of Ukraine is the implementation of European values within the state. ; В статье анализируется роль толерантности в отношениях между участниками общественно-политической коммуникации. Показаны модели и место политической толерантности на различных уровнях политико-коммуникативных взаимосвязей. Отмечается, что наблюдается тенденция увеличения нетолерантных проявлений со стороны украинцев по отношению к сексуальным меньшинствам, переселенцам, мигрантам, представителям других религиозных конфессий, наций и народностей, политическим оппонентам и т.д. Акцентируется внимание на том, что одним из условий евроинтеграции Украины является реализация европейских ценностей на отечественной почве. ; У статті аналізується роль толерантності у взаєминах між учасниками суспільно- політичної комунікації. Показані моделі і місце політичної толерантності на різних рівнях політико-комунікативних взаємозв'язків. Зазначається, що спостерігається тенденція збільшення нетолерантних проявів з боку українців по відношенню до сексуальних меншин, переселенців, мігрантів, представників інших релігійних конфесій, націй і народностей, політичних опонентів та інше. Акцентується увага на тому, що однією з умов євроінтеграції України є реалізація європейських цінностей на вітчизняному ґрунті.

The article analyzes the role of tolerance in the relations of the sociopolitical communication participants. The models and the place of political tolerance at various levels of political communicative interrelations have been shown. The article states that a tendency towards the increase of Ukrainians' manifestations of intolerance towards sexual minorities, immigrants, migrants, representatives of other religious confessions, nations and ethnicities, political opponents etc. may be observed. Attention is focused on the fact that one of the conditions of European integration of Ukraine is the implementation of European values within the state. ; В статье анализируется роль толерантности в отношениях между участниками общественно-политической коммуникации. Показаны модели и место политической толерантности на различных уровнях политико-коммуникативных взаимосвязей. Отмечается, что наблюдается тенденция увеличения нетолерантных проявлений со стороны украинцев по отношению к сексуальным меньшинствам, переселенцам, мигрантам, представителям других религиозных конфессий, наций и народностей, политическим оппонентам и т.д. Акцентируется внимание на том, что одним из условий евроинтеграции Украины является реализация европейских ценностей на отечественной почве. ; У статті аналізується роль толерантності у взаєминах між учасниками суспільно- політичної комунікації. Показані моделі і місце політичної толерантності на різних рівнях політико-комунікативних взаємозв'язків. Зазначається, що спостерігається тенденція збільшення нетолерантних проявів з боку українців по відношенню до сексуальних меншин, переселенців, мігрантів, представників інших релігійних конфесій, націй і народностей, політичних опонентів та інше. Акцентується увага на тому, що однією з умов євроінтеграції України є реалізація європейських цінностей на вітчизняному ґрунті.

Waldorf pedagogics is one of creative approaches of the forming for culture of vital creativity of personality, the important idea of that is an idea of self-development that considers by the deep metamorphoses of development of a child in different age. Main principle of this school is principle of integrity that leans against understanding of man as an integral trisyllabic creature that «consists» of body, soul and spirit that stipulate each other, and in pedagogics come forward as integrity of thinking, sense and will. The idea of self-development in Waldorf pedagogics is conducted, beginning from preschool children, through all departmental teachingas basic principle.The aim of this research are in theory determination and checking for experience creative approaches of Waldorf pedagogics to forming for culture of vital creativity of personality that would allow to decide the problem of integral realization of idea of creative education.Waldorf pedagogics is school in that didactics material lines up thus, that a child, independently reading with him, developed in self-motion. At this school pluralism of methods and methodology is used. At imposition of metamorphosis of age on methodological and methodical pluralism each time some appears the approach in certain age for every object.The declared aim of Waldorf pedagogics is a healthy personality, after formulation of Steiner, «a valuable man». A person who lives creative intelligent life, and in a physical relation is more healthier.Waldorf pedagogics is long-term practical experience. In her the united possibilities of mental, aesthetic, labour, social, moral education, principles of individual approach and freedom in education, question of the mode of day and rhythm of year, that have in the basis scalene knowledge about a child that develops.The variant of the forming for culture of vital creativity of personality offered in research by means of Waldorf pedagogics does not dip out all aspects of this question. Perspective directions of further researches in this important and actual problem are such, as : co-operation of family and education, problem of forming of informatively-cultural competence of man, realization of creative potential of personality, adaptation of personality to new market and democratic realities and others like that. ; Вальдорфская педагогика один из альтернативных подходов в педагогике.Важной идеей этой школы является идея саморазвития, которая считается с глубокими метаморфозами развития ребенка в разном возрасте. Главным принципом этой школы является принцип целостности, опирающийся на понимание человека как целостного трисоставного существа, «состоящего» из тела, души и духа, которые обуславливают друг друга, а в педагогике выступают как целостность мышления, чувства и воли. ; Вальдорфська педагогіка один з альтернативних підходів в педагогіці.Важливою ідеєю цієї школи є ідея саморозвитку, яка рахується з глибокими метаморфозами розвитку дитини в різному віці. Головним принципом цієї школи є принцип цілісності, який спирається на розуміння людини як цілісної трискладової істоти, що «складається» з тіла, душі і духу, які обумовлюють одна одну, а в педагогіці виступають як цілісність мислення, почуття і волі.

The author analyzes the dynamics of changes in the activity and participation of political parties in the implementation of electoral strategies and technologies by the example of local elections in 2020. In particular, a wide range of techniques implemented by regional organizations of political parties during the campaign was studied. It is found out that in the conditions of decentralization reform and the new Electoral Code of Ukraine lower party organizations were not only involved into the electoral process, but were also empowered to form representative local authorities and develop their political policies. It is stated that mandatory membership of party, open lists in local council elections and gender quotas in those lists became normative innovations for political parties. At the same time, it was found out that the party factor proved to be relevant also for the candidates for mayors, 80% of which were nominated by parties in regional centers. Having analyzed open data of the Central Election Commission the author ascertains that one fifth of the top candidates for mayors of regional centers were representatives of local political projects – parties, which activities are focused on specific regions or even communities. It is found out that because of reputational risks related to low rating of both the political forces as well as the institution of political parties in general there is a tendency to keep a distance from parliamentary parties. Political technologies used by parties in local elections are carried over from one campaign to another – bribery of voters, voting tourism, involvement of "clone" candidates, speculating on polls, ignoring sociological tools, manipulating party branding et cetera. Among other peculiarities there are the deepening of interparty competition, the struggle of the "first non-passing" and the "last passing" candidates in party lists, which indicates the deformation of communication component in the activities of political parties and the lack of stable party structure with defined roles and functions. Resolving these problems is a priority in the strategy of party organization and administration in the state. ; У статті проаналізовано динаміку змін в участі та активності політичних партій у реалізації електоральних стратегій і технологій на прикладі місцевих виборів 2020 р. Зокрема, досліджено широкий спектр прийомів, реалізованих регіональними організаціями політичних партій у період агітації. Визначено, що в умовах реформи децентралізації, нового Виборчого кодексу України низові партійні структури не лише були включені в електоральний процес, але й отримали реальні повноваження у формуванні представницьких органів влади на місцях і їхнього подальшого політичного курсу.Констатовано, що нормативними нововведеннями для політичних партій стали обов'язковість партійної приналежності та відкриті списки на виборах до місцевих рад, ґендерне квотування у вказаних списках. Водночас з'ясовано, що партійний чинник виявився актуальним і для кандидатів на посаду міських голів, яких в обласних центрах від партій було висунуто майже 80%. У ході аналізу відкритих даних ЦВК установлено, що п'яту частину топових кандидатів у мери обласних центрів становлять представники локальних політичних проєктів – партій, діяльність яких зосереджена на конкретних регіонах чи навіть населених пунктах. Виявлено тенденцію до певного дистанціювання від парламентських партій через репутаційні ризики, пов'язані з низьким рейтингом як безпосередньо політичних сил, так й інституту політичних партій загалом.Політичні технології, які були використані партіями під час місцевих виборів, є перехідними від однієї електоральної кампанії до іншої – підкуп, виборчий туризм, залучення кандидатів-«клонів», спекуляції з опитуваннями й ігнорування соціологічного інструментарію, маніпуляції з партійним брендингом тощо. Також серед особливостей – поглиблення внутрішньопартійної конкуренції, боротьба «перших непрохідних» та «останніх прохідних» у партійних списках, що свідчить про деформацію комунікаційного складника в діяльності політичних партій та відсутність сталої партійної структури з визначеними ролями та функціями. Вирішення цих задач – пріоритет у стратегії партійного

The author analyzes the dynamics of changes in the activity and participation of political parties in the implementation of electoral strategies and technologies by the example of local elections in 2020. In particular, a wide range of techniques implemented by regional organizations of political parties during the campaign was studied. It is found out that in the conditions of decentralization reform and the new Electoral Code of Ukraine lower party organizations were not only involved into the electoral process, but were also empowered to form representative local authorities and develop their political policies. It is stated that mandatory membership of party, open lists in local council elections and gender quotas in those lists became normative innovations for political parties. At the same time, it was found out that the party factor proved to be relevant also for the candidates for mayors, 80% of which were nominated by parties in regional centers. Having analyzed open data of the Central Election Commission the author ascertains that one fifth of the top candidates for mayors of regional centers were representatives of local political projects – parties, which activities are focused on specific regions or even communities. It is found out that because of reputational risks related to low rating of both the political forces as well as the institution of political parties in general there is a tendency to keep a distance from parliamentary parties. Political technologies used by parties in local elections are carried over from one campaign to another – bribery of voters, voting tourism, involvement of "clone" candidates, speculating on polls, ignoring sociological tools, manipulating party branding et cetera. Among other peculiarities there are the deepening of interparty competition, the struggle of the "first non-passing" and the "last passing" candidates in party lists, which indicates the deformation of communication component in the activities of political parties and the lack of stable party structure with defined roles and functions. Resolving these problems is a priority in the strategy of party organization and administration in the state. ; У статті проаналізовано динаміку змін в участі та активності політичних партій у реалізації електоральних стратегій і технологій на прикладі місцевих виборів 2020 р. Зокрема, досліджено широкий спектр прийомів, реалізованих регіональними організаціями політичних партій у період агітації. Визначено, що в умовах реформи децентралізації, нового Виборчого кодексу України низові партійні структури не лише були включені в електоральний процес, але й отримали реальні повноваження у формуванні представницьких органів влади на місцях і їхнього подальшого політичного курсу.Констатовано, що нормативними нововведеннями для політичних партій стали обов'язковість партійної приналежності та відкриті списки на виборах до місцевих рад, ґендерне квотування у вказаних списках. Водночас з'ясовано, що партійний чинник виявився актуальним і для кандидатів на посаду міських голів, яких в обласних центрах від партій було висунуто майже 80%. У ході аналізу відкритих даних ЦВК установлено, що п'яту частину топових кандидатів у мери обласних центрів становлять представники локальних політичних проєктів – партій, діяльність яких зосереджена на конкретних регіонах чи навіть населених пунктах. Виявлено тенденцію до певного дистанціювання від парламентських партій через репутаційні ризики, пов'язані з низьким рейтингом як безпосередньо політичних сил, так й інституту політичних партій загалом.Політичні технології, які були використані партіями під час місцевих виборів, є перехідними від однієї електоральної кампанії до іншої – підкуп, виборчий туризм, залучення кандидатів-«клонів», спекуляції з опитуваннями й ігнорування соціологічного інструментарію, маніпуляції з партійним брендингом тощо. Також серед особливостей – поглиблення внутрішньопартійної конкуренції, боротьба «перших непрохідних» та «останніх прохідних» у партійних списках, що свідчить про деформацію комунікаційного складника в діяльності політичних партій та відсутність сталої партійної структури з визначеними ролями та функціями. Вирішення цих задач – пріоритет у стратегії партійного

Psychological and sociological determinants, which were formed in the new circumstances folded on the verge of the second and third millenniums and entailed the change of some of principal indicators of the political temperament inherent to the French members of parliament, were highlighted. New challenges objectively caused by the development of political pluralism and by the transience of transformation processes in economic, social and cultural spheres which in the conditions of democratic development of society were determined and accordingly directed interests of its political elite and entailed the substantial violation of some qualitative indicators of the well-known bipolar construction (left-right). The conclusion was that political temperament had been a variable quantity. Key words: political temperament, members of parliament of France, political science thought, types of temperament. ; Розкриваються психологічні та соціологічні детермінанти, які у нових обставинах, що склалися на межі другого і третього тисячоліть, спричинили зміну деяких принципових показників політичного темпераменту, притаманного французьким парламентарям. Нові виклики, об'єктивно визначені розвитком політичного плюралізму, а також швидкоплинністю трансформаційних процесів в економічній, соціальній, культурній сферах, які в умовах демократичного розвитку суспільства визначають і відповідно скеровують інтереси його політичної еліти, спричинили суттєве порушення деяких якісних показників відомої біполярної конструкції (праві-ліві). Зроблено висновок, що політичний темперамент – це змінна величина. Ключові слова: політичний темперамент, французькі парламентарі, політологічне мислення, типи темпераменту.

З плином часу кількість осіб, які мають функціональні обмеження в Україні, як і всьому світі, зростає. Оскільки викоренити інвалідність як явище неможливо, суспільство повинно спрямувати зусилля на те, щоб ці люди стали повноцінними членами суспільства, розділили людські цінності, ієрархізували їх на основі оцінки стану свого здоров'я та реалізовували свої інтереси відповідно до власних особливих потреб. Не завжди можна подолати фізичний недолік людини, але потрібно зробити все, щоб навчити людей із певними вадами осмислено та продуктивно самореалізовуватися в суспільстві. Проблеми людей, які мають функціональні обмеження, розглядаються не лише як соціальні, тому можна виділити такі моделі до розгляду інвалідності. До організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю з обмеженими функціональними можливостями віднесено такий перелік проблем: матеріальне забезпечення, медичне обслуговування, психологічна допомога дітям і батькам, освіта та професійне навчання, працевлаштування дітей і батьків, міжособистісне спілкування, підготовка дітей та молоді до самостійного життя, вільне пересування тощо. ; Over time, the number of people with disabilities in Ukraine, as well as around the world, is growing. Since it is impossible to eradicate disability as a phenomenon, society must make efforts to ensure that these people become full members of society, share human values, hierarchize them based on the assessment of their health and pursue their interests according to their own special needs. It is not always possible to overcome a person's physical disability, but everything must be done to teach people with certain disabilities to meaningfully and productively self-realize in society. The problems of people with disabilities are not only considered social, so we can distinguish such models for disability. The organization of socio-pedagogical work with children and youth with disabilities includes the following list of problems: material support, medical care, psychological assistance to children and parents, education and vocational training, employment of children and parents, interpersonal communication, preparation of children and youth for independent life, free movement, etc. The social worker must understand, be aware of his mission, his place in the profession, in society, in the world. Currently, despite the fact that social work is still so young in our country and has not fully revealed its humanistic potential, among social workers began to grow frustration with the social status of social workers and the role of their activities in society.

In a quite dynamic and unsteady modern world such traditional political concepts as «democracy» and «authoritarianism» need to be given with new meanings and to be objectifid in political practice. The non-classical theory of political regimes include category of «hybrid political regime» as well. However, due to diffiult for understanding essence of this political phenomenon and multivariability of its research, the development pace in this fild it is rather low.This article aims at discovering the ambiguity of a hybrid regime and at covering its ambivalent specifiity via the model building. The main task of reaching the goal of this paper is to provide a complex research of democratic and authoritarian subtypes of hybrid regimes. This is to be done by the synthetic unity of the defective democracy and competitive authoritarianism concepts.Using of such methods as neoinstitutionalism, systematic approach, structural-functional analysis and spectral analysis, the method of scaling helped to achieve the aim of this article. Due to the last method, the measurement of the level of democracy and authoritarianism of relevant subtypes of hybrid regime was made. The spectral analysis was used to display the two-way nature of hybrid political regime. The measurement of regimes' competitiveness is important as well as a tool of epistemology. It is the factor that unites two spectrums of a hybrid political regime.Equally important is making a distinction between the hybrid subtype of authoritarian regime and authoritarianism using the intensity of coercion criterion. The competitive authoritarianism uses means of political coercion of low intensity (falsifiation of election results, «legal» opposition repressions, corruption, etc.). The authoritarian type uses high intensity political coercion (physical repression against opponents of the regime, brutal violation of political rights and civil liberties, the destruction of the opposition, etc.).Thus, the «pluralism–monopolism» bipolarity serves as an indicator to differentiate and measure (from the center to extremes) the democratic/authoritarian nature of the regime or subtypes of hybrid political regime. Pluralism and monopoly are the principles of organization and functioning of the society in the system of political actors. Law and coercion are dominant ways of governing in different regimes' types. If in political regime existing democratic institutions are malfunctioning in its institutional setting, such democracy should be considered as a defective one. If competitive «pseudodemocracy» does not shrink from using coercive political means, but they are of a low intensity, it is a competitive authoritarianism. As for the practical value of the results of the article, the most important thing is that the development of different democratization strategies of different hybrid political regime subtypes is becoming possible. ; Синтезированы в единый подход методологические принципы концепций дефектной демократии и конкурентного авторитаризма. Обоснована целесообразность выделения в гибридном типе политического режима авторитарного и демократического спектров. На основании раскрытия сущностных аспектов функционирования гибридного режима, сконструирована его двухполюсная модель ; Синтезовані в єдиний підхід методологічні принципи концепцій дефектної демократії та конкурентного авторитаризму. Обґрунтована доцільність виокремлення в гібридному типі політичного режиму авторитарного та демократичного спектрів. На основі розкриття сутнісних аспектів функціонування гібридного режиму, сконструйовано його двополюсну модель

В умовах суспільно-політичних трансформацій, проведення правових реформ, утвердження реального політичного плюралізму і становлення інститутів громадянського суспільства особливої ваги набувають технології узгодження інтересів і гармонізації стосунків суб'єктів державної влади з різними групами громадськості. Для цього створено прес-служби, розроблено комунікаційні стратегії, адже у всіх демократичних країнах влада зобов'язана виконувати чіткі процедури інформування громадян про свою діяльність і використовувати механізми залучення громадськості до формування державної політики та до оцінювання якості її реалізації. Предметом вивчення пропонованого курсу є історія, теорія та практика зв'язків з громадськістю, особливості становлення та розвитку інституту PR в Україні. In the conditions of socio-political transformations, the implementation of legal reforms, the establishment of real political pluralism and the establishment of civil society institutions, the technologies of harmonization of interests and harmonization of relations between the subjects of state power and different groups of the population become of particular importance. For this purpose, press services have been created and communications strategies have been developed, since in all democratic countries, the authorities are obliged to implement clear procedures for informing citizens about their activities and use mechanisms for involving the public in the formation of public policy and in assessing the quality of its implementation. The subject of the study of the proposed course is the history, theory and practice of public relations, the peculiarities of the establishment and development of the Institute of PR in Ukraine.

Період 1985-1991 рр. (Перебудова), є цікавий для дослідників тим, що керівництво Радянського Союзу прагнуло шляхом реформ у всіх сферах життя, вивести країну з кризи та застою. На думку радянського керівництва, шляхом покращення повсякденного життя радянського громадянина, можна було підвищити продуктивність праці. Лібералізація життя, плюралізм, поява опозиційних політичних сил, відродження церкви – неповний перелік здобутків Перебудови. Однак у реформах був зворотній бік медалі – поява організованої злочинності, алкоголізм, наркоманія, згортання усіх соціальних програм, аварія на ЧАЕС. Досвід Перебудови є актуальним для сучасної України, адже керівництво держави повинно врахувати усі ті негативні моменти, які були характерні для 1985-1991 рр. Актуальність дослідження підсилюється й тим, що у вітчизняній історіографії майже відсутні праці щодо повсякденного життя доби Перебудови. ; The period 1985-1991 (Perestroika) is interesting for researchers because the leadership of the Soviet Union sought through reforms in all spheres of life, to bring the country out of crisis and stagnation. According to the Soviet leadership, by improving the daily life of a Soviet citizen, it was possible to increase productivity. Liberalization of life, pluralism, the emergence of opposition political forces, the revival of the church - an incomplete list of achievements of Perestroika. However, the reforms had the other side of the coin - the emergence of organized crime, alcoholism, drug addiction, the collapse of all social programs, the Chernobyl accident. The experience of Perestroika is relevant for modern Ukraine, as the state leadership must take into account all the negative aspects that were characteristic of 1985-1991.

In the article on the example of two states, the Republic of Turkey and the Republic of India, the forms and methods of implementing the changes in the policy of memory in recent decades have beenexamined, their directions have been revealed, their positive and negative impact on society has been analyzed. It is shown that the policy of historical memory strongly correlates with the politicaldiscourse of the country, but increasingly responds to external challenges. Changes in the policy of memory mean changes in the semantic organization of the country's space. At the same time, broadpolitical, cultural and, accordingly, memorial pluralism is not a guarantee of social harmony. Important components of the experience of implementing the policy of memory in these countries have been established, they can be taken into account in the development of the corresponding direction of the state policy of Ukraine. ; У статті на прикладі двох держав – Республіки Туреччина та Республіки Індія – розглянуто форми і способи здійснення перетворень у політиці пам'яті в останні десятиліття, виявлено їх напрями, проаналізовано позитивний і негативний вплив на соціум. Показано, що політика історичної пам'яті жорстко корелює з політичним дискурсом країни, однак дедалі більше реагує на зовнішні виклики. Зміни в політиці пам'яті означають і зміни в семантичній організації простору країни. Водночас широкий політико-культурний і, відповідно, меморіальний плюралізм не є гарантією соціальної злагоди. Встановлено важливі складники досвіду здійснення політики пам'яті в зазначених країнах, які можуть бути враховані в розбудові відповідного напряму державної політики України.

Peculiarities of political corruption in Georgia are studied. Attention is paid to further necessary institutional transformations, which would have influenced decrease of political corruption in this country.It is stated that Georgia is a leader of the region by the criteria of fight against corruption. The country is showing increasing rates in various ratings, including the Corruption Perceptions Index. Attention is given to the fact that corruption in Georgia is decreased to minimum, first of all, at the level of the public and personal services, in the area of taxation, but not in the sphere of political corruption.Author pays attention to the fact that for minimizing political corruption in Georgia number of reforms are needed. For example, empowering of political parties through implementation of more fair financing system, what will enable widening of possibilities oppositional parties, providing of alternative sources of financing of public organizations and freedoms while allocating advertisement in media, etc. In the context of possible changes, resuming of work of Constitutional commission working in Georgia in 2017 is significant. It is stated that in general pluralistic management system has not been formed in Georgia yet. This is impeded by absence of powerful political parties and nonunderstanding of true value of democracy and pluralism by particular political players. ; Исследуются особенности политической коррупции в Грузии. Привлечено внимание к дальнейшим необходимых институциональных преобразований, которые повлияли на снижение политической коррупции в этой стране. ; Досліджуються особливості політичної корупції в Грузії. Привернуто увагу до подальших необхідних інституційних перетворень, які вплинули на зниження політичної корупції в цій країні.

The methodology of the comparative analysis of David Apter was analysed. Main directions of the comparative science development were described, namely the institutionalism, the developmentalizm and the new institutionalism. It was marked that the sphere of a problem of an institutionalism according to D. Apter determined two themes: the variety of forms of distributing of the power (institutes of power) and mechanisms of an action of the democracy (institutes of the democracy). Strong and weak sides of that approaches were defined. Apter considered a weak link of the institutionalism. It was disparity of theory and practice. In obedience to Apter, the effect of the politicization of a comparative science took place in a post-war period. In opinion of Apter, the analysis of the pluralism in the democracy was the unique problem which predetermines the similarity and unity of the traditional institutionalism, developmentalizm and new institutionalism. ; Проаналізовано методологію компаративного аналізу Девіда Аптера. Охарактеризовано основні напрями розвитку компаративної науки, а саме інституціоналізм, девелопменталізм і неоінституціоналізм. Зазначено, що сферу проблематики інституціоналізму, згідно з Д. Аптером визначають дві ключові теми: розмаїтість форм розподілу влади (інститути влади) та механізми дії демократії (інститути демократії). Визначено сильні і слабкі сторони зазначених підходів. Слабкою ланкою інституціоналізму Аптер вважає невідповідність теорії практиці. Післявоєнний період обумовив, за Аптером, ефект політизації компаративної науки як галузі наукових досліджень. Єдину стрижневу основу, що зумовлює подібність і спільність традиційного інституціоналізму, девелопменталізму й нового інституціоналізму, становить, на думку Аптера, проблематика, пов'язана з аналізом плюралістичної демократії. Ключові слова: порівняльна політологія, інституціоналізм, девелопменталізм, неоінституціоналізм.

The article considers the neo-corporatism as a mechanism to ensure stable and productive relations between the state and society. A key role in these relationships play interest groups representing the main actors of this process - business and civil society. The activities of interest groups seeking ways to influence decision-making and reorientation authorities in accordance with the interests of its members is a factor of everyday political life in Ukraine. Therefore, subject neokrporatyvizmu increasingly attracted the attention of scientists, constantly growing number of theoretical and research devoted to the consideration of the experience in the West neo-corporatism and analyze the interaction of interest groups and the state in the transition to neo-democracy. The author concludes that the Ukrainian state should create a legal niche for legitimate functioning of business associations and associations that can legitimately influence on politics and government bodies to determine, on the one hand, the allowable corridor optimum economic freedom, and the other - the maximum build market self-regulation mechanisms in structure of state functions. ; . ; У статті розглядається неокорпоративізм як механізм забезпечення стабільних та продуктивних взаємовідносин держави і суспільства. Ключову роль у системі цих взаємовідносин відіграють групи інтересів, які репрезентують головних акторів цього процесу – бізнес та громадянське суспільство. Діяльність таких груп інтересів, що шукають шляхи впливу на процес прийняття рішень і на переорієнтацію владних структур відповідно до інтересів своїх членів, є фактором повсякденного політичного життя України. Тому тема неокорпоративізму все більше привертає увагу вчених, постійно зростає кількість теоретичних і дослідницьких робіт присвячених розгляду досвіду неокорпоративізму на Заході і аналізу взаємодії груп інтересів і держави в умовах переходу до неодемократії. Автор робить висновок, що українській державі слід створити правову нішу для легітимного функціонування ...