Digital diplomacy as an instrument of US foreign policy in the 21st century. ; Цифрова дипломатія як інструмент зовнішньої політики США у ХХІ столітті
The article considers the peculiarities of digital diplomacy as a new instrument of foreign policy in the 21st century in connection with the spread of information and communication technologies. Mechanisms of digital diplomacy are analyzed on the example of the United States as a state that actively uses this type of diplomacy. In particular, the mechanisms of digital diplomacy at the institutional level in the field of foreign policy of the USA are described by following aspects. First, the evolution of the use of electronic diplomacy in the 21st century was revealed for the administrations of George W. Bush, B. Obama and D. Trump. In particular, opening of the Office of Digital Diplomacy at the US Department of State in 2003 by J. Bush's administration and widespread using of new media by D. Trump's administration. Secondly, the introduction and use of so-called new media as a field of digital diplomacy – the use of social networks (Facebook, Twitter, YouTube), the creation of microblogging (DipNote and project diplomacy activities that bring diplomats closer to citizens of the host country).The use of new media creates a favorable microclimate for the spread of US foreign policy initiatives abroad through virtual contact with citizens of other countries and the dissemination of certain information content (using their mother tongue rather than English), which directly promotes American values and national interests beneficial to Washington. Although such methods are not quite liberal and democratic, they justify the concept of "soft power" in the foreign policy of the state.The author focuses on the importance of the mechanisms of digital diplomacy for US foreign policy in modern realities, as confirmed by the practical application of US President D. Trump via Twitter's social network. It has been found that some of the president's statements in social networks may go against the declared foreign policy of the United States. However, through the prism of the president's tweets, one can observe the evolution and present stage of America's bilateral relations with other countries (in particular, on the example of American-Pakistani relations). ; У статті розглядаються особливості цифрової дипломатії як нового інструменту ведення зовнішньої політики держави у XXI ст. у зв'язку із поширенням інформаційно-комунікаційних технологій. Особливості цифрової дипломатії проаналізовано на прикладі США, як держави, яка активно застосовує цей вид дипломатії. Зокрема, охарактеризовано механізми використання цифрової дипломатії на інституційному рівні у сфері зовнішньополітичної діяльності США, що імплементується у наступному. По-перше, виявлено еволюцію використання електронної дипломатії у ХХІ ст. за адміністрацій Дж. Буша-молодшого, Б. Обами та Д. Трампа. Зокрема, відкриття у 2003 р. Офісу цифрової дипломатії при Держдепартаменті США за адміністрації Дж. Буша молодшого та широке використання твітпломатії адміністрацією Д. Трампа. По-друге, впровадження та використання так званих нових медіа як сфери діяльності цифрової дипломатії – використання соціальних мереж (Facebook, Twitter, YouTube), створення мікроблогів (DipNote та діяльність проекту діплопедія, який наближує дипломатів до громадян держави перебування). Використання нових медіа створює сприятливий мікроклімат для поширення зовнішньополітичних ініціатив США за кордоном завдяки віртуальному контакту з громадянами інших держав та донесення до них певного інформаційного контенту (використовуючи їх рідну мову, а не англійську), що безпосередньо пропагує американські цінності та національні інтереси у вигідному для Вашингтону ракурсі. Хоча такі методи не зовсім ліберальні та демократичні, але виправдовують концепцію «м'якої сили» у зовнішній політиці держави. Автор акцентує увагу на вагомості механізмів цифрової дипломатії зовнішній політиці США у сучасних реаліях, що підтверджено практичним її застосування президентом США Д. Трампом через соціальну-мережу Twitter. Виявлено, що деякі заяви президента у соціальні мережі можуть йти у розріз із задекларованим зовнішньополітичним курсом США, проте, крізь призму твітів президента можна прослідкувати еволюцію та стан двосторонніх відносин Америки з іншими державами (зокрема, на прикладі американсько-пакистанських відносин).
