Subjectivity of political knowledge: gonoseological dimension ; Субъектность политического познания: гносеологическое измерение ; СУБ'ЄКТНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ПІЗНАННЯ: ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ ВИМІР
The article explores the specifics of the separation of political gnoseology, political epistemology and political cognition as directions of penetration of the subject of knowledge into the essence of political phenomena and processes at the methodological level. It is emphasized that the classical and non-classical theory of cognition has paved the way for a modern scientific understanding of experimental methodology and generally accepted standards of scientific novelty. The attention is focused on the formation of one-dimensional political views on political cognition as a reflective reflection of the political world in a certain period of time by the actual means of cognition. It is emphasized that the question of the significance of the classical directions of cognition, mono-ideological and monodoctrynnyh structures of political world perception is actualized. It is argued that in the conditions of informatization and the growth of the importance of machine intelligence systems in the practice of obtaining new knowledge, it is necessary to find out the problem of the value of artificial intelligence and non-human systems of thinking for political knowledge of the future. It is substantiated that the scientific paradigm of thinking defines standard requirements for the effectiveness and efficiency of political activity. Considered the importance of part of political knowledge, which may not meet the criteria of natural or technical scientific. ; В статье исследована специфика выделения политической гносеологии, политической эпистемологии и политической когнитологии как направлений проникновения субъекта познания в сущность политических явлений и процессов на дометодологичному уровне. Подчеркивается, что классическая и неклассическая теория познания проложили путь к современному научному пониманию исследовательской методологии и общепринятых стандартов научной новизны. Сконцентрировано внимание на формировании одномерных политических взглядов на политическую познания как рефлективного отображения политического мира в определенный период времени актуальными средствами познания. Отмечается, что актуализируется вопрос значимости классических направлений познания, моноидеологических и монодоктринальних структур политического мировосприятия. Утверждается, что условиях информатизации и рост значения машинных интеллектуальных систем в практиках получения новых знаний требует выяснения проблема значение искусственного интеллекта и вне человеческого систем мышления политического познания будущего. Обосновано, что научная парадигма мышления определяет стандартные требования к эффективности и результативности политической деятельности. Рассмотрено значение части политического познания, которая может не соответствовать критериям естественной или технической научности. ; У статті досліджено специфіку виокремлення політичної гносеології, політичної епістемології і політичної когнітології як напрямів проникнення суб'єкта пізнання у сутність політичних явищ та процесів на дометодологічному рівні. Підкреслюється, що класична і некласична теорія пізнання проклали шлях до сучасного наукового розуміння дослідної методології та загальноприйнятих стандартів наукової новизни. Сконцентровано увагу на формуванні одновимірних політичних поглядів на політичне пізнання як рефлективного відображення політичного світу в певний період часу актуальними засобами пізнання. Наголошується, що актуалізується питання значущості класичних напрямів пізнання, моноідеологічних і монодоктринальних структур політичного світосприйняття. Стверджується, що умовах інформатизації та зростання значення машинних інтелектуальних систем у практиках здобуття нових знань потребує з'ясування проблема значення штучного інтелекту та позалюдських систем мислення для політичного пізнання майбутнього. Обґрунтовано, що наукова парадигма мислення визначає стандартні вимоги до ефективності та результативності політичної діяльності. Розглянуто значення частини політичного пізнання, яка може не відповідати критеріям природничої або технічної науковості.