Suchergebnisse

The article is dedicated to the investigations of factors that influence effectiveness of administrative and legal regulation of state policy in the field of bankruptcy in Ukraine. It is emphasized that the administrative and legal regulation of state policy in the sphere of bankruptcy in Ukraine is not effective enough up to date, alongside the imperfection of sectoral legislation, in a way, somewhat weakened attention paid from the state onto the process of restoring the debtor's solvency, and the use of various illegal acts, that leads to the liquidation of number of enterprises, significant share of which are state-owned ones, being strategically important and socially significant. The author emphasizes that some significant regulatory achievements were implemented through the Parliament's adoption The Bankruptcy Procedure Code of Ukraine (hereinafter - the Code), which establishes conditions and procedures for restoring the solvency of the debtor, that is a legal entity, or recognition its bankruptcy to satisfy creditors demands, as well as restoring the solvency of individuals. At the same time, the article reveals a number of critical remarks to the Code. In particular, the issue of opening bankruptcy proceedings that are regulated insufficiently in a way, and the issue of closing bankruptcy proceedings being also problematic ones. The content of the Article #7 of the Code, which deals with the concentration of proceedings within bankruptcy cases causes ambiguity. In addition to the above mentioned, currently, there is a number of some other contradictions and uncertainties in the Code, such as the lack of amicable settlement, which may adversely affect the review of the earlier period cases where it has been applied. According to the author, among the main organizational factors that negatively influence the effectiveness of relations and the content of state policy in the field of bankruptcy is the corruption, which always harms the normal functioning of society, since important decisions have been made on the basis of ulterior motives without public interest that is to be taken into account ever. It is shown that the main content of the Bankruptcy Procedure Code of Ukraine, aimed at improving bankruptcy procedures, which according to the author's opinion is to increase the effectiveness of administrative and legal regulation of state policy as for bankruptcy in Ukraine, including the reducing level of corruption risks in this sphere. Among these measures, the rules of the Article #30 of the Code provide for a change on the approach to establishment and payment of monetary remuneration and reimbursement of expenses of the Arbitral Trustee, along with increasing the amount of the minimum monetary remuneration. The author emphasizes that important role in reducing corruption risks within the field of restoring the solvency of the debtor or declaring the latter a bankrupt, belongs to the introduction of electronic trading system, which is directed to create competitive environment when organizing and conducting auctions on for the sale of debtors' property concerning bankruptcy cases, and also on expanding the circle of buyers and increasing the level of repayment for creditors' claims. Among the categories of political and legal factors influencing the effectiveness of administrative and legal regulation of the state policy in the field of bankruptcy in Ukraine, the author highlights the generalstability condition of domestic civil society. The list of social and psychological, and morally ideological factors, includes ones that affect the level of entrepreneurial activity, which is one of the main prerequisites for delivering gross domestic product and forming of strong economic potential of the state and welfare of the population. ; Статтю присвячено дослідженню чинників, які впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні. Наголошено, що адміністративно-правове регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні наразі не є достатньо ефективним, зважаючи на недосконалість галузевого законодавства, ослаблену увагу з боку держави до процесів відновлення платоспроможності боржника, а також застосування різнихпротиправних діянь, що призводить до ліквідації великої кількості підприємств, чимала частка яких є підприємствами державної власності, стратегічно важливими та соціально значущими. Автором наголошено, що значним нормативним здобутком було прийняття парламентом Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодексу), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника -юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Разом із тим у статті розкрито й ряд критичних зауважень до Кодексу. Так, зокрема, недостатньо регламентованим є питання відкриття провадження у справі про банкрутство, проблемними також є питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство. Неясність викликає й зміст ст. 7 Кодексу, де йдеться про концентрації справ у справі про банкрутство. Окрім вказаного, в Кодексі існує наразі й ряд інших протиріч та невизначе-ностей, як то відсутність інституту мирової угоди, що може негативно вплинути на перегляд старих справ де вона застосовувалась. Серед основних організаційних чинників, що негативно впливають на ефективність відносин та змісту державної політики у сфері банкрутства, на думку автора, є корупція, яка завжди завдає шкоди нормальному функціонуванню суспільства, оскільки важливі рішення приймаються на підставі прихованих мотивів без урахування інтересу громадськості. Показано, що основний зміст Кодексу України із процедур банкрутства спрямований на вдосконалення процедур банкрутства, що, на думку автора, сприятиме підвищенню ефективності адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні, в тому числі й зменшенню рівня корупційних ризиків у даній сфері. Серед вказаних заходів нормами ст. 30 Кодексу передбачено зміну підходу до встановлення і виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, збільшення розміру мінімальної грошової винагороди. Автор наголошує, що важлива роль у зниженні корупційних ризиків у сфері відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом належить запровадженню електронної торгової системи, яка сприятиме створенню конкурентного середовища у сфері організації та проведення аукціонів із продажу майна боржників у справах про банкрутство, а також розширенню кола потенційних покупців та підвищенню рівня погашення вимог кредиторів. Серед категорії політично-правових чинників, що впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні, автором виділено загальний стан стабільності вітчизняного громадянського суспільства. До переліку соціально-психологічного та морально-ідеологічного факторів належать чинники, які впливають на рівень підприємницької активності, що є однією з головних передумов створення валового внутрішнього продукту та формування економічного потенціалу держави й добробуту населення.

The study is devoted to thorough justification of a new periodization model of human geography development in Ukraine on the base of objective functioning regularities of science. The topicality and relevance of the given research for the national science were reasoned in the context of absence of accredited development periodization of Ukrainian human geography. The diversity of views on the problem has been logically unified. All the internal factors of the human geography development were successfully taken into account with crucial attention, making the further possibility to ascertain the stages and periods of its formation in Ukraine in the streamline of core concepts, determining the methodological status of science at a certain stage. Actually, the human geography was under the deep analysis within the science forming process in Ukraine. It was proved the origin of human geography in Ukraine goes back to the last quarter of the XIXc., while its eventual arrangement is stated at the first quarter of the XXc. As for the process of institutionalization of geography as a separate branch of knowledge, integrating natural-geographical, demogeographical, ethno-geographical, political-geographical, and economic-geographical knowledge about the area of Ukraine, it took place at the beginning of the last century. The activity of S.Rudnytskyi was of a key role at that time. It is he who is considered the founder of the modern Ukrainian geography in general and of human geography in particular, taking into account European traditions as well as own intellectual potential. As a result of the author's own approach, there were three stages differentiated with corresponding periods: stage1: the end of the XIXc. – the beginning of the XXc.: 1873–1904; 1905–1917; 1918–1921. Stage2 corresponds to mid XXc.: 1922–1933; 1934–1963; 1964–1990. Stage3 stands for the end of the XXc. – the beginning of the XIXc. scilicet 1991–2020. The vital traits of each stage and period were clarified in succession; namely, all the theoretical achievements likewise scientific-educational centres and scientific schools were under all-embracing investigation. The specific focus laid upon the traits of scientific trends, concepts, and theories of foreign geography. Peculiarities of their impact on the development of Ukrainian human geography were the matter of entire estimation. In terms of analysis of trends and concepts of the foreign human geography development of the XIX – the beginning of the XXIc., the significance of the latter on the research human-geographical issues' formation in Ukraine has been revealed in succession. The professionalization degree of the human-geographical science in Ukraine was deeply shown, primarily confirming the objectivity of the given periodization. ; Исследование посвящено обоснованию новой модели периодизации развития общественной географии в Украине, в основу которой положены объективные закономерности функционирования науки. Аргументировано доказано актуальность и значимость данного исследования для отечественной науки в контексте отсутствия общепринятой периодизации развития украинской общественной географии. Унифицировано разнообразие взглядов на проблему периодизации развития общественной географии в Украине, основной акцент сделан на учете факторов развития общественной географии, что дало возможность назвать этапы и периоды ее становления в Украине с учетом главных концепций, которые определяли методологический статус науки на том или ином этапе. Охарактеризовано общественную географию в контексте формирования науки в Украине. Доказано, что зарождение общественной географии в Украине датировано последней четвертью XIX в., а окончательное оформление – первой четвертью ХХ в., в начале прошлого века произошла институализация географии в самостоятельную область знаний, которая сфокусировала в себе естественно-географические, демогеографические, этногеографические, политико-географические и экономико-географические знания о территории Украины. Ключевой в этой связи была деятельность С. Рудницкого. Именно с ним связываем начало современной географии в Украине в целом и общественной географии непосредственно, с учетом европейских традиций и собственного интеллектуального потенциала. Авторский подход сделал возможным выделить три этапа с соответствующими периодами: 1-й этап – кон. XIX – нач. ХХ в.: 1873–1904 гг.; 1905–1917 гг.; 191–1921 гг.; 2-й этап – сер. ХХ в.: 1922–1933 гг.; 1934–1963 гг.; 1964–1990 гг.; 3-й этап – кон. ХХ – нач. ХХ в.: 1991–2020 гг. Названы главнейшие характеристики каждого этапа и периода, а именно установлены теоретические достижения, определены научно-образовательные центры и научные школы. Также отдельно охарактеризованы направления, концепции и теории зарубежной географии и определено их влияние на становление общественной географии в Украине. В контексте анализа тенденций и концепций развития зарубежной общественной географии в кон. XIX – нач. XXI в. показано их влияние на формирование проблематики отечественных общественно-географических исследований. Впервые определена степень профессионализации общественно-географической науки в Украине, что подтверждает объективность предложенной периодизации. ; Дослідження присвячене обґрунтуванню нової моделі періодизації розвитку суспільної географії в Україні на базі об'єктивних закономірностей функціювання науки. Аргументовано доведено актуальність та значущість пропонованої роботи для вітчизняної науки в контексті відсутності загальноприйнятої періодизації розвитку української суспільної географії. Уніфіковано різноманітність поглядів на вказану вище проблему в Україні, основну увагу закцентовано на врахуванні внутрішніх чинників розвитку суспільної географії, що так само вможливило визначення етапів і періодів її становлення в Україні в руслі найголовніших концепцій, які визначали методологічний статус науки на тому чи тому етапі. Схарактеризовано суспільну географію в межах формування науки в Україні. Доведено, що зародження суспільної географії в Україні датоване останньою чвертю ХІХст., остаточне ж її оформлення – першою чвертю ХХст., на початку минулого століття відбулася інституалізація географії в самостійну галузь знань, яка сфокусувала в собі природничо-географічні, демогеографічні, етногеографічні, політико-географічні й економіко-географічні знання про територію України. Ключовою в цьому зв'язку була діяльність С.Рудницького. Саме з ним пов'язуємо початок сучасної географії в Україні загалом і суспільної географії зокрема, з урахуванням європейських традицій та власного інтелектуального потенціалу. Авторський підхід уможливив виокремлення трьох етапів з відповідними періодами: 1-й етап – кін. ХІХ – поч. ХХст.: 1873–1904рр.; 1905–1917рр.; 1918–1921рр.; 2-й етап – сер. ХХст.: 1922–1933рр.; 1934–1963рр.; 1964–1990рр.; 3-й етап – кін. ХХ – поч. ХХІст.: 1991–2020рр. Вирізнено найвагоміші характеристики кожного етапу та періоду, з'ясовано, зосібна, теоретичні досягнення, визначено науково-освітні центри й наукові школи. Окремо схарактеризовано й напрями, концепції та теорії зарубіжної географії, визначено їхній уплив на становлення суспільної географії в Україні. У контексті аналізу тенденцій та концепцій розвитку зарубіжної суспільної географії в кін. ХІХ – на поч. ХХІст. показано їхній вплив на формування проблематики вітчизняних суспільно-географічних досліджень. Уперше визначено ступінь професіоналізації суспільно-географічної науки в Україні, що засвідчує об'єктивність пропонованої періодизації.

Introduction.Public authorities, officials, civil servants in carrying out administrative activities, in some cases may violate the principle of legality of public administration, carry out erroneous administrative actions, adopt unreasonable and illegal administrative acts. These negative results of executive and administrative activities of officials violate the rights and freedoms of man and citizen, the legitimate interests of public organizations and legal entities. Such phenomena are called "administrative error". The purpose of the articleis to develop theoretical and legal bases of administrative error in the activities of public authorities. Research methods.During the analysis of the essence and content of the administrative error, general scientific methods were used, which are based on the method of dialectics, and especially scientific methods of legal knowledge (formal-logical, system-structural). Summary of the main results.The article is devoted to the analysis and research of the concept of administrative error in various legal spheres. The question of studying the causes and consequences of such errors is relevant today, as Ukraine is still reforming the administrative system and changes in the system of public authorities and public administration. These processes, under the influence of administrative reform, have shown not only declarative intentions to transform these relations towards democratic ones, but also a real desire to change the system of public administration to European standards. Therefore, the process of development of public administration was one of the defining components of the overall vector to a democratic, social and legal state. During the exercise of powers by public authorities, officials and civil servants, the action or inaction of governmental subjects of administrative law may be allowed, which leads to violation of human and civil rights and freedoms, legitimate interests of public organizations and legal entities. The consequences of their actions, which lead to administrative errors, are particularly severe, as they violate key principles of public administration, legal rights and individual freedoms, and diminish the authority of public authorities. An imperfect system of mechanisms for the occurrence, detection and prevention of administrative errors is a significant barrier to ensuring a modern system of good governance. Because administrative errors of public authorities are a serious political and socio-legal problem of assumptions, which demonstrate the legal insecurity of man and citizen. Conclusions. Creating an effective mechanism for detecting, preventing and correcting administrative errors could be crucial to reforming the system of public administration in line with modern European values. ; Введение.Органы публичной власти, должностные лица, государственные служащие при осуществлении управленческой деятельности, в отдельных случаях могут допускать нарушения принципа законности публичного управления, осуществляют ложные административные действия, принимают необоснованные и незаконные административные акты. Указанные негативные результаты исполнительно-распорядительной деятельности должностных лиц нарушают права и свободы человека и гражданина, законные интересы организаций и юридических лиц. Такие явления получили название «административной ошибки». Цель статьиявляется разработка теоретико-правовых основ административной ошибки в деятельности органов публичной власти. Методы исследования. При анализе сущности и содержания административной ошибки использовались общенаучные методы, в основе которых положен метод диалектики, и специально научные методы правового познания (формально-логический, системно-структурный). Краткое содержание основных результатов.Статья посвящена анализу и исследованию понятия административной ошибки в различных правовых сферах. Вопрос по исследованию причин и последствий в возникновении таких ошибок является актуальным для настоящего времени, поскольку в Украине до сих пор продолжается реформирование административной системы и изменения в системе органов публичной власти и государственного управления. Указанные процессы под влиянием административной реформы показали не только декларативные намерения трансформировать указанные отношения в сторону демократических, но и реальное стремление изменить систему государственного управления к европейским стандартам. Поэтому процесс развития системы государственного управления оказался одним из определяющих компонентов общего вектора к демократическому, социальному и правовому государству. При реализации полномочий органами публичной власти, должностными лицами и государственными служащими могут допускаться действие или бездействие властных субъектов административного права, которое приводит к нарушению прав и свобод человека и гражданина, законных интересов организаций и юридических лиц. Последствия их действий, приводящих к административным ошибкам являются особенно тяжелыми, так как они нарушают ключевые принципы государственного управления, законные права и свободы личности, преуменьшают авторитет органов публичной власти. Несовершенная система механизма возникновения, выявления и предупреждения административных ошибок является значительным барьером в обеспечении современной системы надлежащего государственного управления. Поскольку административные ошибки органов публичной власти является серьезной политической и социально-правовой проблемой допущения, которые демонстрируют юридическую незащищенность человека и гражданина. Выводы.Создание действенного механизма по выявлению, предупреждению и исправления административных ошибок могло бы иметь самое главное значение для реформирования системы государственного управления в соответствии с современными европейскими ценностями. ; Вступ.Органи публічної влади, посадові особи, державні службовці приздійсненні управлінської діяльності, в окремих випадках можуть допускати порушення принципу законності публічного управління, здійснюють помилкові адміністративні дії, приймають необґрунтовані та незаконні адміністративні акти. Зазначені негативні результати виконавчо-розпорядчої діяльності посадових осіб порушують права і свободи людини й громадянина, законні інтереси громадських організацій та юридичних осіб. Такі явища отримали назву «адміністративної помилки». Мета статтіє розробка теоретико-правових засад адміністративної помилки в діяльності органів публічної влади. Методи дослідження.Під час аналізу сутності та змісту адміністративної помилки використовувались загальнонаукові методи, в основі яких покладений метод діалектики, та спеціально наукові методи правового пізнання (формально-логічний, системно-структурний). Короткий зміст основних результатів.Стаття присвячена аналізу та дослідженню поняття адміністративної помилки в різних правових сферах. Питання щодо дослідження причин та наслідків в виникнення таких помилок є актуальним для сьогодення, оскільки в Україні досі триває реформування адміністративної системи та зміни у системі органів публічної влади й державного управління. Вказані процеси під впливом адміністративної реформи показали не тільки декларативні наміри трансформувати зазначені відносини у бік демократичних, а й реальне прагнення змінити систему державного управління до європейських стандартів. Тому процес розвитку системи державного управління виявився одним з визначальних компонентів загального вектору до демократичної, соціальної та правової держави. Під час реалізації повноважень органами публічної влади, посадовими особами та державними службовцями можуть допускатись дія чи бездіяльність владних суб'єктів адміністративного права, яка призводять до порушення права і свободи людини й громадянина, законні інтереси громадських організацій та юридичних осіб. Наслідки їх дій, що призводять до адміністративних помилок є особливо важкими, так як вони порушують ключові засади державного управління, законні права й свободи особистості, применшують авторитет органів публічної влади. Недосконала система механізму виникнення, виявлення та попередження адміністративних помилок є значним бар'єром в забезпеченні сучасної системи належного державного управління. Оскільки адміністративні помилки органів публічної влади є серйозною політичною та соціально-правовою проблемою допущення, яких демонструють юридичну незахищеність людини й громадянина. Висновки.Створення дієвого механізму щодо виявлення, попередження та виправлення адміністративних помилок могло б мати найголовніше значення для реформування системи державного управління згідно з сучасними європейськими цінностями.

Problem setting. In modern theoretical (as well as in political) discourse, the concept of «identity» is a very popular subject of study of completely different spheres of scientific knowledge - history, philosophy, sociology, pedagogy, psychology, literary studies, etc. The relevance of the study of the problem of identity in the modern world is conditioned by the situation of multiculturalism, the presence of signs ofasynchronous development of the world, the spread of mosaic and multiple identities. The reason for the author's interest in the chosen topic is also the aggravation of the identification processes in Ukrainian society and the urgent need to preserve the historically conditioned identity. The widespread use in science, in politics, in the media of this concept requires a clear delineation/definition of the defined concept, based on its close connection with the real social and cultural problems of society. Identity research is today an independent and advanced field of knowledge, and the very concept of «identity» has become a prism through which important features of modern life are studied and evaluated.Recent research and publications analysis. The problem of identity has been the subject of analysis in western science since the second half of the 1960s. She was approached by E. H. Ericsson, Y. Habermas, E. Fromm and others. In Soviet science, the concept of identity was not used, but in the post-Soviet sociohumanities it was actively studied. The most developed concepts of identity within the post-modern world belong to J. Habermas, E. Erickson, A. Etzioni, M. Castels, S. Huntington, V. Hesle, K. Hübner and others. For the domestic academic community, the problem of identity became urgent since the mid- 1990s, when the problem of national identity began to be actively explored in the works of E. Bystritsky, M. Golovaty, E. Glovakha, O. Zabuzhko, V. Stepanenko, V. Kremen, V. Tkachenko, M. Ovcharik, L. Nagorny, M. Obushniy, N. Pelagesh, Y. Rimarenko, A. Ponomaryova, M. Popovich, M. Stepiko, M. Shulga, T. Yashchuk and others. Modern scientific reflection on identity has proved to be sufficient, but this debate is far from over. The author considers that in the scientific space insufficient attention is paid to comprehending the theoretical construct «historical identity».Paper objective. The purpose of our study is to theoretical analysis ofscientific sources for the study of the concept of «historical identity», as well as its distinction as a theoretical construct of social and humanitarian knowledge, establishing its connection with other components of the identification process.Paper main body. The task to comprehending the the theoretical construct «historical identity» is conditioned by a revival of interest in the historical experience, in the historical past, which is caused by the loss of previous social identity, an urgent need for a new interpretation of history through a kind of «acceleration of time». History provides a resource for identifying identity: appealing to the study of history, to individual significant historical events, of historical figures aids the process of identification. The tradition of considering identity as a historical process begins with the G. Hegel 's philosophy of history, which applied this concept to the existence of an individual, entire nations and states. The identification process has both a spatial and a temporal dimension. The history of the people, nation, society is not just a calendar past, but a culturally sound interpretation of the events and activities ofprominent figures. Thus, historical identity is conditioned by historical memory. Historical memory, as a complex system, is a common conception of the past of a country, a nation, a person, which shapes socio-cultural identities. It serves both as the ability of subjects to retain the experience gained and as a result of a certain ordering of memories and experiences. Historical memory can be imagined as a kind of spiritual core through which knowledge and information about evolution, specific stages of development, conditions of existence and cultural potential of society (people, nations) are stored. It directly influences the understanding that is of the highest value for self-awareness and well-being in society, and provides identification processes. Historical memory is determined by identity, that makes sense of the experience of history, overcoming «polyphonic» interpretation of historical events based on the constant revision of history and its stereotypes with socio-historical memory. At the same time, history is one of the most effective factors in the formation of identity, since the historical past determines the relation to the present, which in turn determines the perception of the future. The historical identity of the subject is identified with its historical past. This means that for the social subject, including in the situation of identity crisis, there is always an opportunity to distinguish his past from another's past, to know and to know himself in his past. The structure of historical identity is shaped by mentality, historical experience, traditions, religion, national symbols, status of the mother tongue. The source of historical identity is the process of interpreting and constructing history. Constructing historical identity depends to a large extent on a well-balanced ideological strategy, on the controlled competition of interpretations of history.Conclusions of the research. Our studies have shown that historical identity is a component of sociocultural identity and at the same time is its foundation. The factor of historical (self)identification, along with national, ethnic, professional, racial, linguistic, territorial, geographical, confessional, regional, corporate etc., plays an essential role in the structuring of identity. In a generalized sense, the theoretical construct «historical identity» emerges as the essential correlation of the social subject with its past. The theoretical construct «historical identity» can be defined as an unfinished, unsteady, relational one that is actively constructed institutionally to form established, lasting bonds in society based on building a universally accepted version of a unified historical past. «Historical identity» is a continuous process ofupdating and supplementing our knowledge of our past in the search for historical identity. ; Статья посвящена осмыслению проблемы идентичности в период трансформационных изменений современного общества, проанализирована связь исторической идентичности и исторической памяти. Автор считает, что теоретическое определение «исторической идентичности» как конструкта социально-гуманитарного знания является основой для процесса самоидентификации личности или социальной группы в современном культурном пространстве и обосновывает свою позицию относительно дистинкции указанного конструкта. ; В статті розглянуто актуальність осмислення проблеми ідентичності в період трансформаційних змін сучасного суспільства, проаналізовано зв'язок історичної ідентичності та історичної пам'яті. Автор вважає, що теоретичне визначення «історичної ідентичності» як конструкту соціально-гуманітарного знання постає важливою основою для процесу самоідентифікації особистості або соціальної групи в сучасному культурному просторі та висловлює позицію щодо дистинкції означеного конструкту.

The task of building an effective security architecture facing the European Union is extremely important in that the approach to its solution will determine the nature of the relations between the countries in the region in the future. An analysis of the processes of building a common security and defense policy (EUSR) of the EU is impossible without addressing the interrelated problems: security in the EU with the European Union's place in the Euro-Atlantic processes and in the world at large. The development of the SPBO has a significant impact on all countries of Central and Eastern Europe, including Ukraine, which explains the relevance of its further study by national science. Until the scientific and legal literature has addressed the issue of forming and developing a common security and defense policy in the EU. In many ways, this is explained by the relatively short period of existence of the ESDC as a phenomenon, with the result that, in most cases, the study focused on considering the formation, rather than the functioning, of the ESDC mechanisms designed to prepare the EU component for further work. First of all, we are referring to studies on various aspects of the history and current activities of the European Union. In addition, the authors analyze the common issues of European security: from the problems of building security models for Europe to issues related to the activities of European regional military-political organizations on the security and interaction of European and US countries in the field of the common security and defense policy of the EU. Other authors have considered some aspects in the process of becoming an EU Security Council. However, the existing work does not allow for a holistic picture of the process of forming and developing a common foreign and security policy of the EU, in turn, the continued development of a common foreign and security policy of the EU necessitates the development of new aspects of identified issues and generalizations. In this article, the author focuses on highlighting the main stages of the EUSF formation and its importance for the effective functioning of the EU as a whole. There are four main stages in the development of the common security and defense policy: the first stage (1992-1997) is the signing of the Maastricht and Amsterdam Treaties; the second stage (1998-2002), when the EU declared its intention to form an ESDP in Saint-Malo (1998), as well as the decisions taken at the Cologne, Helsinki, Nice, Lachen summits; the third stage (since 2003), the Berlin Plus agreement was reached (March 2003). The Council of Europe adopted the first European Security Strategy (December 2003); and the final stage began with the entry into force of the Lisbon Treaty on 1 December 2009. Within this framework, the European Union is trying to adequately respond to some of the new challenges that emerge in the process of globalization, shaping European identity. Keywords: European Union, EU common security and defense policy, EU common foreign policy, international security, EU security policy. ; Анализ процессов выстраивания общей политики безопасности и обороны (ОПБО) ЕС невозможен без рассмотрения взаимосвязанных проблем: обеспечение безопасности в ЕС с местом Европейского Союза в евро-атлантических процессах и в мире в целом. Развитие ОПБО оказывает значительное влияние на все страны Центральной и Восточной Европы, в том числе и в Украине, что объясняет актуальность дальнейшего изучения отечественной наукой. Пока в научной юридической и политической литературе вопросы формирования и развития общей политики безопасности и обороны ЕС не получили достаточного освещения. В данной статье автор концентрирует внимание на выделении основных этапов формирования ОПБО и ее значении для эффективного функционирования ЕС в целом. Ключевые слова: Европейский Союз, общая политика безопасности и обороны ЕС, общая внешняя политика ЕС, международная безопасность, политика безопасности ЕС ; Завдання побудови ефективної архітектури безпеки, що стоїть перед Європейським Союзом, надзвичайно важливе тим, що підхід до його вирішення визначить характер взаємовідносин держав в регіоні в майбутньому. Аналіз процесів вибудовування спільної політики безпеки і оборони (СПБО) ЄС неможливий без розгляду взаємопов'язаних проблем: забезпечення безпеки в ЄС з місцем Європейського Союзу в євро-атлантичних процесах і в світі в цілому. Розвиток СПБО здійснює значний вплив на всі країни Центральної та Східної Європи, в тому числі і на Україну, що пояснює актуальність її подальшого вивчення вітчизняною наукою. Поки в науковій юридичній та політичній літературі питання формування і розвитку спільної політики безпеки і оборони ЄС не отримали достатнього висвітлення. Багато в чому це пояснюється відносно коротким періодом існування СПБО як явища, в результаті чого вивчення в більшості випадків фокусувалася на розгляді становлення, а не функціонування механізмів СПБО, покликаних підготувати дану складову ЄС до подальшої роботи. Тут, перш за все, маються на увазі дослідження з різних аспектів історії та сучасної діяльності Європейського союзу. Поруч автори аналізують загальні питання європейської безпеки: від проблем побудови моделей безпеки для Європи до питань, пов'язаних з діяльністю європейських регіональних військово-політичних організацій з безпеки і взаємодії країн Європи і США в галузі спільної політики безпеки і оборони ЄС. Іншими авторами розглянуті окремі аспекти в процесі становлення СПБО ЄС. Однак наявні роботи не дозволяють створити цілісну картину процесу формування і розвитку спільної зовнішньої політики і політики безпеки та оборони ЄС, в свою чергу, постійний розвиток спільної зовнішньої політики і політики безпеки та оборони ЄС зумовлює необхідність розробки нових аспектів визначеної проблематики та узагальнюючих публікацій. У даній статті автор концентрує увагу на виділенні основних етапів формування СПБО та її значенні для ефективного функціонування ЄС в цілому. У розвитку спільної політики безпеки і оборони можна виділити чотири основні етапи: перший етап (1992-1997 роки), це підписання Маастрихтського і Амстердамського договорів; другий етап (1998-2002 роки), коли була зроблена заява про намір ЄС сформувати ЄПБО в Сен-Мало (1998 рік), а також рішення, прийняті на самітах в Кельні, Гельсінкі, Ніцці, Лакені; третій етап (з 2003 року), були досягнуті домовленості «Берлін плюс» (березень 2003 року). Рада Європи прийняла першу Європейську стратегію безпеки (грудень 2003 року); і останній етап розпочався із з набранням чинності 1 грудня 2009 р. Лісабонського договору. В його рамках Європейський Союз намагається адекватно реагувати на деякі нові виклики, що виникають в процесі глобалізації, формуючи європейську ідентичність. Ключові слова: Європейський Союз, спільна політика безпеки та оборони ЄС, спільна зовнішня політика ЄС, міжнародна безпека, безпекова політика ЄС.

The purpose of this article is to show the peculiarities of geographical knowledge creation in a profile school with further formation of pupils' competences of educational activities. Main material. Modern information society places high demands on the person, who needs to be ready for constant change, development, competition in all spheres of activity, determined by the interaction of the person and the social environment in rapidly changing conditions. Profile training is aimed at educating high school students at general education schools, taking into account their individual capabilities, their socialization in accordance with the requirements of the labour market, and presents a system of profiles with organizations from primary to higher vocational training. Gradual formation of the profile school allows us to create conditions for differentiation of the educational content, individual educational programs. It carries out in-depth study of subjects, creating equal educational conditions for different categories of pupils, their further socialization and restoring connection between general and professional education. Geographical knowledge encompasses biological, geological, meteorological, economic, social, political sciences and is of integrating importance. Geography can, therefore, act in different profiles as both basic and optional discipline. Specialized training in geography represents the study of cycles of subjects that complement each other in content, types of activities, are studied both at the general educational level and at the in-depth, optional level. Conclusions. Analysis of the world experience in the organization of geographical education indicates different approaches in its implementation. Acquisition of geographical knowledge in the case of Australia takes place through the study of natural components and global transformations. A geography course in the USA introduces school pupils to the world through the interpretation of knowledge about natural, economical features of different regions of the world. Geographical education in England is a basic subject of learning that allows pupils to gain information about nature, society, resources to form competences of geographical knowledge, approaches, concepts and analysis skills. In Ukraine, geographical education is part of a system of basic subjects that form a holistic picture of the surrounding world through generalizations and systematization of knowledge, formation of geographical thinking, ability to use different methods of information analysis. It is emphasized that the main task of profile education is formation of specialized preparation (profile training) in the upper grades of general education, which is guided by individual training and socialization of pupils. ; Целью данной статьи является освещение особенностей формирования географических знаний в профильной школе с дальнейшим формированием компетентностей учебной деятельности учеников. Основной материал. Современное информационное общество предъявляет высокие требования к личности, которой необходимо быть готовой к постоянным изменениям, развитию, конкуренции во всех сферах деятельности, что определено взаимодействием личности и социальной среды в быстро меняющихся условиях. Профильное обучение направлено на подготовку старшеклассников общеобразовательных школ, учитывает их индивидуальные возможности, их социализацию в соответствии с требованиями рынка труда и представляет систему профилей с учреждениями от начального до высшего профессионального обучения. Постепенное формирование профильной школы позволяет создать условия для дифференциации содержания обучения, индивидуальных образовательных программ. Она осуществляет углублённое изучение предметов, создание равноценных условий обучения для разных категорий учащихся, их дальнейшей социализации и восстановлению связи между общим и профессиональным образованием. Географические знания охватывают биологические, геологические, метеорологические, экономические, социальные, политические науки и имеют интегрирующее значение. Поэтому география может выступать в разных профилях как базовая, так и факультативная дисциплина. Профильное обучение географии представляет изучение циклов предметов, которые дополняют друг друга по содержанию, видам деятельности, изучаются как на общеобразовательном уровне, так и на углублённом, факультативном. Выводы. Анализ мирового опыта организации географического образования говорит о разных подходах в его реализации. Приобретение географических знаний, на примере Австралии, происходит с помощью изучения природных компонентов и глобальных трансформаций. Курс географии в США знакомит учеников с миром через интерпретацию знаний о природных, экономических особенностях разных регионов мира. Географическое образование в Великобритании является базовым предметом обучения, который позволяет ученикам получать информацию о природе, обществе, ресурсах с целью формирования компетенций о географических знаниях, подходах, концепциях и навыков анализа. В Украине географическое образование входит в систему базовых предметов, которые формируют целостную картину окружающего мира с помощью обобщений и систематизации знаний, формирования географического мышления, умения использовать разные методы анализа информации. Определено, что основным заданием профильного образования является формирование специализированной подготовки (профильного обучения) в старших классах общеобразовательной школы, которая ориентируется на индивидуальное обучение и социализацию учащихся. ; Метою даної статті є висвітлення особливостей формування географічних знань у профільній школі з подальшим формуванням компетентностей навчальної діяльності учнів. Основний матеріал. Сучасне інформаційне суспільство висуває високі вимоги до особистості, якій необхідно бути готовою до постійних змін, розвитку, конкуренції в усіх сферах діяльності, що обумовлено взаємодією особистості та соціального середовища у швидкозмінних умовах. Профільне навчання зорієнтоване на підготовку старшокласників загальноосвітньої школи, ураховує їх індивідуальні можливості, їх соціалізацію відповідно до вимог ринку праці та представляє систему профілів з установами від початкової до вищої професійної освіти. Поступове формування профільної школи дозволяє створити умови для диференціації змісту навчання, індивідуальних освітніх програм. Вона сприяє поглибленому вивченню предметів, створенню рівних умов для повноцінної освіти різних категорій учнів, їх подальшій соціалізації та забезпеченню зв'язку між загальною і професійною освітою, де відбувається ефективна підготовка старшокласників до засвоєння програм вищої професійної освіти. Географічні знання охоплюють біологічні, геологічні, метеорологічні, економічні, соціальні, політичні науки та мають інтегруючу сутність. Отже географія може виступати у різних навчальних профілях як основна, так і вибіркова дисципліна. Профільне викладання географії передбачає вивчення циклу предметів, які пов'язані та доповнюють один одного за змістом, видами діяльності, вивчаються як на загальноосвітньому рівні, так і на поглибленому, факультативному. Висновки. Аналіз світового досвіду організації географічної освіти вказує на існування різних підходів до її реалізації. Набуття географічних знань, на прикладі Австралії, відбувається через вивчення природних компонентів та глобальних трансформацій. Курс географії у США знайомить учнів зі світом через інтерпретування знань про природні та економічні особливості різних регіонів світу. Географічна освіта у Великій Британії є основним навчальним предметом, який забезпечує учнів знаннями про природу, ресурси, суспільство з метою формування компетенцій щодо географічних знань, підходів, концепцій та навичок аналізу. В Україні географічна освіта входить до складу базової освіти, де формується цілісна картина навколишнього світу через узагальнення та систематизацію знань, формування географічного мислення, уміння використовувати різні методи аналізу інформації. З'ясовано, що основним завданням профільної освіти є створення спеціалізованої підготовки (профільного навчання) у старших класах загальноосвітньої школи, яка орієнтована на індивідуалізацію навчання і соціалізацію учнів.

Метою статті є дослідження та аналіз юридичних підстав проведення Акції «Вісла», визначення часових меж проведення Акції «Вісла», правова характеристика основної мети Акції – проведення протиправних примусових депортацій українського населення з території Закерзоння на територію Західної Польщі у 1947 р. Підкреслено, що внаслідок радянсько-польських домовленостей, у 1944-1951 рр., відбулися зміни кордонів між Польщею та Радянським Союзом, мільйони українського та польського населення зазнали трагедії переселення у зв'язку з так званим «обміном населення». Метою цих дії було перетворення політичного кордону між Польщею та Радянським Союзом також і на етнічний. Проте, польській владі не вдалось повність переселити українське населення з етнічних земель, тому широкомасштабні акції переселення польсько-радянської влади у 1944-1946 рр. отримали своє продовження у 1947 р. Впродовж 1947 р. з українських етнічних земель, Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини відбулася примусова депортація українського населення на Західні землі Польської держави. Саме ці масові переселення отримали назву Акція «Вісла». Доведено, що уряд Польщі розпочинає підготовку до проведення депортації українського населення ще на початку 1947 р. Фактичною підставою стало вбивство віце-міністра національної оборони Польщі К. Свєрчєвського, 28 березня 1947 р., у районі с. Яблочне, та в подальшому поспішне прийняття рішення про проведення примусової депортації українського населення яке ґрунтувалося на припущеннях, що вбивство було спланованою операцією українського руху опору. Правовою основою проведення Акції «Вісла» став Закон від 9 липня 1936 р. «Про внесення змін до Постанови Президента Республіки від 23 грудня 1927 р. «Про кордони держави», який передбачав, що воєвода чи уповноважена ним повітова влада мали право забороняти проживання й перебування на території прикордонної зони окремим категоріям осіб на певний час чи постійно, якщо цього вимагали інтереси безпеки і охорони кордонів країни. Використання цієї юридичної конструкції було не новим: вона вже застосовувалася при виселенні українців з Лемківщини до УРСР у 1944-1946 рр. Визначено характер, способи проведення, а також можливу причетність комуністичного уряду СРСР до проведення Акції «Вісла». Встановлено територіальні межі проведення ОГ «Вісла», а саме території, з оперативними центрами у містах Сянік, Ряшів, Люблін та Горлиця. Саме виселення українського населення на Західні землі Польської держави мало проходити без застосування сили, але на практиці часто українці зазнавали фізичного і психічного насилля. Депортаційні заходи проходили в декілька етапів: перший 28 квітня15 червня 1947 р., другий 15 червня-30 червня 1947 р., третій початок липня 1947 р.- кінець жовтня 1947 р. На переселених землях українці перебували в жахливих умовах, що становило грубе порушення їхніх громадянських прав та свобод, а саме: неналежні умови проживання, відсутність грошей і продуктів для прожиття, заборона вчитись українською мовою та ін., що мало на меті призвести до втрати української ідентичності переселених осіб. Слід особливо наголосити на грубому порушення майнових прав осіб, переселених в ході Акції «Вісла». Переселені українці мали можливість забрати із своїх осель лише обмежену кількість майна, а решту було конфісковано польським комуністичним режимом. Це є ще одним свідченням протиправного характеру Акції «Вісла», умови проведення та наслідки якої були грубим порушенням прав людини. ; The purpose of the article is to study and analyze the legal grounds for holding the Action «Wisla», to determine its time frames and to characterize the main purpose of the Action - to carry out unlawful forced deportations of the Ukrainian population from the territory of «Zakerzonia» to the territory of Western Poland in 1947. It is characterized that as a result of the Soviet-Polish agreements of 1944-1951, borders between Poland and the Soviet Union were changed, and millions of Ukrainian and Polish people found themselves in a tragic situation in connection with the so-called «population exchange». This was intended to give to the political border between Poland and the Soviet Union an ethnic character. However, the Polish authorities failed to completely relocate Ukrainian population from its ethnic lands. Large-scale resettlement actions of the Polish-Soviet authorities in 1944-1946 were continued in 1947. During 1947, Ukrainians who lived in their ethnic lands: Lemkivschyna, Nadsiania, Kholmshchyna , Pidliashshia , Lyubachivschyna and Western Boykivshchyna lands of the Polish state were forced to to move to the Westernd Poland. These mass relocations were called the Action «Wisla». It was determind that the Polish government began preparing for the deportation of the Ukrainian population at the very beginning of 1947. The factual basis for the holding of Action «Wisla» was was the assassination of Poland's Deputy Minister of National Defense K. Svierczewski on March 28, 1947, in the area of the village Yablochne, and the further assumption that it was a planned operation of Ukrainian resistance movemebt. The legal basis for holding the Action «Wisla» was the Law of July 9, 1936 «On Amendments to the Decree of the President of the Republic of December 23, 1927. «On the Borders of the State», the position of which gave a special powers to the voivode or authorized district authority to prohibit residence and stay in the border area of the certain categories of people for a certain period of time or permanently if the security and security interests of the state so require. The use of this concept was not new: it had been already used when relocating Ukrainians from Lemkivshchyna to the Ukrainian SSR in 1944-1946. The nature, methods of holding, as well as the possible involvement of the USSR Communist government in holding the Action «Wisla» are determined. The area of holding of the Action «Wisla» organization were tearritiories with the operations centre in the cities of: Syanik, Rzeszow, Lublin and Gorlice. The relocation of the Ukrainian population into the Western lands of the Polish state was to take place without violence, but in practice, Ukrainians were often subjected to physical and mental violence. The deportation measures took place in several stages: the first on April 28 - June 15, 1947, the second on June 15 - June 30, 1947, the third beginning of July 1947 - the end of October 1947. On resettled lands, Ukrainians were in a very bad conditions, namely poor living conditions, lack of money and products for living, a ban on learning Ukrainian language, etc. All this aimed to the loss of Ukrainian identity of displaced persons. Particular is emphasized in the gross violations of the property rights of the displaced persons. Relocated Ukrainians were able to take only a limited amount of property from their homes, and the rest were confiscated by the Polish communist regime. This is further evidence of the unlawful nature of the Action "Wisla", the conditions of conduct and the consequences of which consisted a gross violation of human rights.

The aim of proposed research is to find out how the risks of activity in shadow and official sectors of economy correlate and how it affects on economic agents' calculation concerning expected rate of return on capital.In the paper it is shown, that high tax rates, poor economic legislation and weakness of state institutions only partially explain the phenomenon of high share of shadow economy in many emerging market economies. Major part of reasons for this lies in specific subculture of shadow business, which does not imply implementation of clear, fair and transparent corporate governance standards that are understandable to all game rules. It is identified that high local risks require high expected market risk premium that cannot be fully realized within the frames of official sector. Therefore, shadow business activity is mostly focused on withdrawing income into the shadow. The consequence of this is shadowing of the cost of equity.It is justified that indicator of increased risks in official sector in comparison with shadow is presence of negative correlation connection between share of shadow economy and capitalization of listed companies in particular countries. Shadow economy significantly impacts on both capitalization of the stock market and risks that determine the cost of equity. For countries with high level of shadow economy, low values of capitalization of listed companies and high values of local risk premium are characterized.In article it is proved that besides direct damage in the form of underpaid tax payments and incomes to social funds, negative consequence of shadow economic activity is the effect of official economic activity's displacement and deformation of economy's structure. For analysis of reasons of shadow economy high share, the basic model of decision-making concerning the income shadowing is expanded by introducing two additional parameters: direct corruption costs and alternative costs that arise from displacement effect. According to analysis' results it is determined that under certain circumstances the risks of activity in shadow sector are lower than in official one, and accordingly, rate of return on investments expected by investors will also be lower.To the model of calculation of expected rate of equity cost it is proposed to enter additional parameter — premium for the risks of incomes shadowing. By logic of shadow economy subculture, activity in shadow sector is less risky than doing business in official one. The conclusion is made, that transferring incomes in shadow economy is a way of minimization corruption, political, criminal and currency risks. Thus, risks of official cost of equity are lower than the risks of shadowing incomes and risk premium becomes negative. This means that expected shadow return (cost of equity) will be lower than official return. Negative risk premium for shadow business activity is due to the risks connected with displacement effect are higher than risks connected with the possible fees for hiding shadow incomes. ; Целью предлагаемого исследования является выяснение, каким образом соотносятся риски деятельности в теневом и официальных секторах экономики и как это влияет на калькуляцию экономических агентов относительно ожидаемой ставки доходности на капитал.Показано, что высокие налоговые ставки, некачественное экономическое законодательство и слабость государственных институтов частично объясняют феномен высокой доли теневой экономики во многих странах, относящихся к развивающимся рынкам. Значительный пласт причин этого кроется в специфической субкультуре теневого бизнеса. Определено, что высокие локальные риски требуют высокую ожидаемую рыночную премию за риски, которую невозможно реализовать полностью работая в рамках официального сектора. Следовательно, теневая бизнес-активность в основном сфокусирована на выводе доходов в тень. Следствием этого является тенизация платы за инвестированный капитал.Обосновано, что индикатором повышенных рисков в официальном секторе по сравнению с теневым является наличие отрицательной корреляционной связи между долей теневой экономики и капитализацией листинговых компаний в отдельных странах. Теневая экономика существенно влияет как на капитализацию фондового рынка, так и риски, определяющие плату за капитал. Для стран с высоким уровнем теневой экономики характерны низкие значения капитализации листинговых компаний и высокие значения премии за локальные риски. ; Метою дослідження є з'ясування, яким чином співвідносяться ризики діяльності в тіньовому та офіційних секторах економіки і як це впливає на калькуляцію економічних агентів щодо очікуваної ставки дохiдності на капітал. Показано, що високі податкові ставки, неякісне економічне законодавство та слабкість державних інституцій лише частково пояснюють феномен високої частки тіньової економіки у багатьох країнах, які належать до ринків, що розвиваються. Значний пласт причин цього криється у специфічній субкультурі тіньового бізнесу, яка не передбачає запровадження чітких, справедливих і прозорих стандартів корпоративного управління, зрозумілих для всіх правил гри. Визначено, що високі локальні ризики вимагають високу очікувану ринкову премію за ризики, яку неможливо реалізувати повністю, працюючи в рамках офіційного сектору. Тому тіньова бізнес-активність здебільшого сфокусована на виведенні доходів у тінь. Наслідком цього є тінізація плати за інвестований капітал (costofequity). Обґрунтовано, що індикатором підвищених ризиків у офіційному секторі порівняно із тіньовим є наявність від'ємного кореляційного зв'язку між часткою тіньової економіки та капіталізацією лістингових компаній в окремих країнах. Тіньова економіка суттєво впливає як на капіталізацію фондового ринку, так і на ризики, що визначають плату за капітал. Для країн із високим рівнем тіньової економіки характерні низькі значення капіталізації лістингових компаній і високі значення премії за локальні ризики. Доведено, що, окрім безпосередньої шкоди у формі недоотриманих податкових платежів та надходжень у соціальні фонди, негативним наслідком тіньової економічної активності є ефект витіснення офіційної економічної діяльності та деформація структури економіки. Для аналізу причин високої частки тіньової економіки базову модель ухвалення рішень щодо тінізації доходів розширено шляхом введення двох додаткових параметрів: прямих витрат корупції та альтернативних витрат, що виникають під дією ефекту витіснення. За результатами аналізу визначено, що за певних обставин ризики діяльності у тіньовому секторі є нижчими, ніж в офіційному, відповідно, очікувана інвесторами норма дохідності вкладень також буде нижчою. У модель розрахунку очікуваної ставки витрат на власний капітал запропоновано ввести додатковий параметр — надбавку за ризики тінізації доходів. За логікою субкультури тіньової економіки, діяльність у тіньовому секторі є менш ризиковою, ніж ведення бізнесу в офіційному секторі. Зроблено висновок, що переведення доходів у тіньовий сектор є способом мінімізації ризиків корупції, політичних, кримінальних і валютних ризиків. Таким чином, ризики офіційної плати за капітал є нижчими, ніж ризики тінізації доходів, а надбавка за ризик набуває від'ємного значення. Це означає, що очікувана тіньова дохідність (плата за капітал) буде нижчою за офіційну. Від'ємна надбавка за ризик тіньової бізнес-активності пояснюється тим, що ризики, пов'язані з дією ефекту витіснення, є вищими, ніж ризики, пов'язані з можливими штрафами за приховування тіньових доходів.

Problem setting. In modern theoretical (as well as in political) discourse, the concept of «identity» is a very popular subject of study of completely different spheres of scientific knowledge - history, philosophy, sociology, pedagogy, psychology, literary studies, etc. The relevance of the study of the problem of identity in the modern world is conditioned by the situation of multiculturalism, the presence of signs ofasynchronous development of the world, the spread of mosaic and multiple identities. The reason for the author's interest in the chosen topic is also the aggravation of the identification processes in Ukrainian society and the urgent need to preserve the historically conditioned identity. The widespread use in science, in politics, in the media of this concept requires a clear delineation/definition of the defined concept, based on its close connection with the real social and cultural problems of society. Identity research is today an independent and advanced field of knowledge, and the very concept of «identity» has become a prism through which important features of modern life are studied and evaluated.Recent research and publications analysis. The problem of identity has been the subject of analysis in western science since the second half of the 1960s. She was approached by E. H. Ericsson, Y. Habermas, E. Fromm and others. In Soviet science, the concept of identity was not used, but in the post-Soviet sociohumanities it was actively studied. The most developed concepts of identity within the post-modern world belong to J. Habermas, E. Erickson, A. Etzioni, M. Castels, S. Huntington, V. Hesle, K. Hübner and others. For the domestic academic community, the problem of identity became urgent since the mid- 1990s, when the problem of national identity began to be actively explored in the works of E. Bystritsky, M. Golovaty, E. Glovakha, O. Zabuzhko, V. Stepanenko, V. Kremen, V. Tkachenko, M. Ovcharik, L. Nagorny, M. Obushniy, N. Pelagesh, Y. Rimarenko, A. Ponomaryova, M. Popovich, M. Stepiko, M. Shulga, T. Yashchuk and others. Modern scientific reflection on identity has proved to be sufficient, but this debate is far from over. The author considers that in the scientific space insufficient attention is paid to comprehending the theoretical construct «historical identity».Paper objective. The purpose of our study is to theoretical analysis ofscientific sources for the study of the concept of «historical identity», as well as its distinction as a theoretical construct of social and humanitarian knowledge, establishing its connection with other components of the identification process.Paper main body. The task to comprehending the the theoretical construct «historical identity» is conditioned by a revival of interest in the historical experience, in the historical past, which is caused by the loss of previous social identity, an urgent need for a new interpretation of history through a kind of «acceleration of time». History provides a resource for identifying identity: appealing to the study of history, to individual significant historical events, of historical figures aids the process of identification. The tradition of considering identity as a historical process begins with the G. Hegel 's philosophy of history, which applied this concept to the existence of an individual, entire nations and states. The identification process has both a spatial and a temporal dimension. The history of the people, nation, society is not just a calendar past, but a culturally sound interpretation of the events and activities ofprominent figures. Thus, historical identity is conditioned by historical memory. Historical memory, as a complex system, is a common conception of the past of a country, a nation, a person, which shapes socio-cultural identities. It serves both as the ability of subjects to retain the experience gained and as a result of a certain ordering of memories and experiences. Historical memory can be imagined as a kind of spiritual core through which knowledge and information about evolution, specific stages of development, conditions of existence and cultural potential of society (people, nations) are stored. It directly influences the understanding that is of the highest value for self-awareness and well-being in society, and provides identification processes. Historical memory is determined by identity, that makes sense of the experience of history, overcoming «polyphonic» interpretation of historical events based on the constant revision of history and its stereotypes with socio-historical memory. At the same time, history is one of the most effective factors in the formation of identity, since the historical past determines the relation to the present, which in turn determines the perception of the future. The historical identity of the subject is identified with its historical past. This means that for the social subject, including in the situation of identity crisis, there is always an opportunity to distinguish his past from another's past, to know and to know himself in his past. The structure of historical identity is shaped by mentality, historical experience, traditions, religion, national symbols, status of the mother tongue. The source of historical identity is the process of interpreting and constructing history. Constructing historical identity depends to a large extent on a well-balanced ideological strategy, on the controlled competition of interpretations of history.Conclusions of the research. Our studies have shown that historical identity is a component of sociocultural identity and at the same time is its foundation. The factor of historical (self)identification, along with national, ethnic, professional, racial, linguistic, territorial, geographical, confessional, regional, corporate etc., plays an essential role in the structuring of identity. In a generalized sense, the theoretical construct «historical identity» emerges as the essential correlation of the social subject with its past. The theoretical construct «historical identity» can be defined as an unfinished, unsteady, relational one that is actively constructed institutionally to form established, lasting bonds in society based on building a universally accepted version of a unified historical past. «Historical identity» is a continuous process ofupdating and supplementing our knowledge of our past in the search for historical identity. ; Статья посвящена осмыслению проблемы идентичности в период трансформационных изменений современного общества, проанализирована связь исторической идентичности и исторической памяти. Автор считает, что теоретическое определение «исторической идентичности» как конструкта социально-гуманитарного знания является основой для процесса самоидентификации личности или социальной группы в современном культурном пространстве и обосновывает свою позицию относительно дистинкции указанного конструкта. ; В статті розглянуто актуальність осмислення проблеми ідентичності в період трансформаційних змін сучасного суспільства, проаналізовано зв'язок історичної ідентичності та історичної пам'яті. Автор вважає, що теоретичне визначення «історичної ідентичності» як конструкту соціально-гуманітарного знання постає важливою основою для процесу самоідентифікації особистості або соціальної групи в сучасному культурному просторі та висловлює позицію щодо дистинкції означеного конструкту.

The aim of proposed research is to find out how the risks of activity in shadow and official sectors of economy correlate and how it affects on economic agents' calculation concerning expected rate of return on capital.In the paper it is shown, that high tax rates, poor economic legislation and weakness of state institutions only partially explain the phenomenon of high share of shadow economy in many emerging market economies. Major part of reasons for this lies in specific subculture of shadow business, which does not imply implementation of clear, fair and transparent corporate governance standards that are understandable to all game rules. It is identified that high local risks require high expected market risk premium that cannot be fully realized within the frames of official sector. Therefore, shadow business activity is mostly focused on withdrawing income into the shadow. The consequence of this is shadowing of the cost of equity.It is justified that indicator of increased risks in official sector in comparison with shadow is presence of negative correlation connection between share of shadow economy and capitalization of listed companies in particular countries. Shadow economy significantly impacts on both capitalization of the stock market and risks that determine the cost of equity. For countries with high level of shadow economy, low values of capitalization of listed companies and high values of local risk premium are characterized.In article it is proved that besides direct damage in the form of underpaid tax payments and incomes to social funds, negative consequence of shadow economic activity is the effect of official economic activity's displacement and deformation of economy's structure. For analysis of reasons of shadow economy high share, the basic model of decision-making concerning the income shadowing is expanded by introducing two additional parameters: direct corruption costs and alternative costs that arise from displacement effect. According to analysis' results it is determined that under certain circumstances the risks of activity in shadow sector are lower than in official one, and accordingly, rate of return on investments expected by investors will also be lower.To the model of calculation of expected rate of equity cost it is proposed to enter additional parameter — premium for the risks of incomes shadowing. By logic of shadow economy subculture, activity in shadow sector is less risky than doing business in official one. The conclusion is made, that transferring incomes in shadow economy is a way of minimization corruption, political, criminal and currency risks. Thus, risks of official cost of equity are lower than the risks of shadowing incomes and risk premium becomes negative. This means that expected shadow return (cost of equity) will be lower than official return. Negative risk premium for shadow business activity is due to the risks connected with displacement effect are higher than risks connected with the possible fees for hiding shadow incomes. ; Целью предлагаемого исследования является выяснение, каким образом соотносятся риски деятельности в теневом и официальных секторах экономики и как это влияет на калькуляцию экономических агентов относительно ожидаемой ставки доходности на капитал.Показано, что высокие налоговые ставки, некачественное экономическое законодательство и слабость государственных институтов частично объясняют феномен высокой доли теневой экономики во многих странах, относящихся к развивающимся рынкам. Значительный пласт причин этого кроется в специфической субкультуре теневого бизнеса. Определено, что высокие локальные риски требуют высокую ожидаемую рыночную премию за риски, которую невозможно реализовать полностью работая в рамках официального сектора. Следовательно, теневая бизнес-активность в основном сфокусирована на выводе доходов в тень. Следствием этого является тенизация платы за инвестированный капитал.Обосновано, что индикатором повышенных рисков в официальном секторе по сравнению с теневым является наличие отрицательной корреляционной связи между долей теневой экономики и капитализацией листинговых компаний в отдельных странах. Теневая экономика существенно влияет как на капитализацию фондового рынка, так и риски, определяющие плату за капитал. Для стран с высоким уровнем теневой экономики характерны низкие значения капитализации листинговых компаний и высокие значения премии за локальные риски. ; Метою дослідження є з'ясування, яким чином співвідносяться ризики діяльності в тіньовому та офіційних секторах економіки і як це впливає на калькуляцію економічних агентів щодо очікуваної ставки дохiдності на капітал. Показано, що високі податкові ставки, неякісне економічне законодавство та слабкість державних інституцій лише частково пояснюють феномен високої частки тіньової економіки у багатьох країнах, які належать до ринків, що розвиваються. Значний пласт причин цього криється у специфічній субкультурі тіньового бізнесу, яка не передбачає запровадження чітких, справедливих і прозорих стандартів корпоративного управління, зрозумілих для всіх правил гри. Визначено, що високі локальні ризики вимагають високу очікувану ринкову премію за ризики, яку неможливо реалізувати повністю, працюючи в рамках офіційного сектору. Тому тіньова бізнес-активність здебільшого сфокусована на виведенні доходів у тінь. Наслідком цього є тінізація плати за інвестований капітал (costofequity). Обґрунтовано, що індикатором підвищених ризиків у офіційному секторі порівняно із тіньовим є наявність від'ємного кореляційного зв'язку між часткою тіньової економіки та капіталізацією лістингових компаній в окремих країнах. Тіньова економіка суттєво впливає як на капіталізацію фондового ринку, так і на ризики, що визначають плату за капітал. Для країн із високим рівнем тіньової економіки характерні низькі значення капіталізації лістингових компаній і високі значення премії за локальні ризики. Доведено, що, окрім безпосередньої шкоди у формі недоотриманих податкових платежів та надходжень у соціальні фонди, негативним наслідком тіньової економічної активності є ефект витіснення офіційної економічної діяльності та деформація структури економіки. Для аналізу причин високої частки тіньової економіки базову модель ухвалення рішень щодо тінізації доходів розширено шляхом введення двох додаткових параметрів: прямих витрат корупції та альтернативних витрат, що виникають під дією ефекту витіснення. За результатами аналізу визначено, що за певних обставин ризики діяльності у тіньовому секторі є нижчими, ніж в офіційному, відповідно, очікувана інвесторами норма дохідності вкладень також буде нижчою. У модель розрахунку очікуваної ставки витрат на власний капітал запропоновано ввести додатковий параметр — надбавку за ризики тінізації доходів. За логікою субкультури тіньової економіки, діяльність у тіньовому секторі є менш ризиковою, ніж ведення бізнесу в офіційному секторі. Зроблено висновок, що переведення доходів у тіньовий сектор є способом мінімізації ризиків корупції, політичних, кримінальних і валютних ризиків. Таким чином, ризики офіційної плати за капітал є нижчими, ніж ризики тінізації доходів, а надбавка за ризик набуває від'ємного значення. Це означає, що очікувана тіньова дохідність (плата за капітал) буде нижчою за офіційну. Від'ємна надбавка за ризик тіньової бізнес-активності пояснюється тим, що ризики, пов'язані з дією ефекту витіснення, є вищими, ніж ризики, пов'язані з можливими штрафами за приховування тіньових доходів.

Problem setting. In order to ensure the proper effectiveness of state support for the development of education in the field of physical culture, it is necessary: synergy of efforts of the authorities, business and civil society; consistency of installations and actions – strategic (purpose, goals, vectors, tasks, roadmap, priorities and indicators) and tactical (action plan, implementation of measures, application of appropriate mechanisms, technologies, methods and management tools).Recent research and publications analysis. Different aspects of public administration in the field of physical culture and sports in Ukraine are covered in the works of B. Averyanov, O. Andriiko, V. Bazenko, E. Borodin, V. Huzar, M. Dutchak, V. Zhukov, I. Zaliubovska, N. Kalashnyk, V. Kudelko, O. Kuzmenko, C. Lishchuk, Y. Michuda, M. Oliinyk, M. Studenikina, in particular, the issues of management of educational development in the field of physical culture were studied by such scientists as: V. Andrushenko, T. Boichenko, C. Vavreniuk, V. Horaschuk, I. Hasiuk, O. Duboghai, M. Dutchak, O. Mozolev, L. Sushchenko, O. Shyyan. However, the analysis of the conformity of state policies concerning the provision of effective mechanisms for the development of education in the field of physical culture at the regional level in the conditions of decentralization of power in Ukraine has not been carried out in modern scientific research.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. It is advisable to use theoretical generalizations about the conformity of state policies in the field of education and physical culture and sports as a methodological basis for determining ways, directions and effective mechanisms for the development of education in physical culture at the regional level in order to ensure sustainable development of the sphere of physical culture and sports in Ukraine in the context of decentralization of power.Paper main body. The term "education in the field of physical culture" is to be specified in the aspects of content and form in the categorical plane "physical culture - physical education - physical training - subjects of the field of physical culture and sports - institutions of physical culture and sports - citizens - public associations (institutes of civil society) of physical and sports orientation". It is found out that physical education combines two components – educational and physical training. The educational component of the activity of subjects of the physical culture sphere is synonymous with the concept of "education in the field of physical culture".Considering the different types of activity and its subjects, several meanings, according to its size and content, of the concept of "education in the field of physical culture" are distinguished: specialized education of sports direction; pedagogical education by the industry – 01 Education by training levels; education in physical culture and sports. There are analyzed: subjects of the field of physical culture and sports; forms (mechanisms, means) of assistance by public authorities and local self-government bodies in the development of physical culture in its main spheres; the role of the state in the issues of the personnel provision in the field of physical culture and sports, in particular, concerning the training, retraining and advanced training of personnel in this field, participation of the Ministry of Education and Science and the Ministry of Youth and Sports of Ukraine. The thesis is substantiated that ensuring the proper development of education in the field of physical culture is a comprehensive solution to the issues of education and physical culture, and that is why in the system of management in this field there is needed the consistency of the activity of the authorities of the general, interbranch (functional), branch (special) competence at central, regional and local levels and relevant structures of local self-government bodies, which should be incorporated at the stage of public policies' development. A general structural and functional model of providing education in the field of physical culture is suggested. Attention is drawn to the fact that: the consistency of activities of public administration entities and its effectiveness concerning the development of education in the field of physical culture is fundamentally formed on the awareness and recognition by them the social sense, the importance of their tasks and the area of their own responsibility for them; the conformity of the attitudes and content of public policies regarding the promotion of the development of education in the field of physical culture is advisable to be built in the plane of implementation of the Sustainable Development Strategy "Ukraine 2020".State assistance for the development of education in the field of physical culture at the regional level is defined as the implementation through a set of measures, tools, mechanisms, forms and methods of a system of goals and objectives of public policy, consistent with the peculiarities of the historical, political, economic, social, environmental, humanitarian development of the region by means of the coordinated actions of central and local executive authorities, local self-government bodies and civil society institutions. Conclusions of the research and prospects for further studies. State assistance of the education development in the field of physical culture is a complex systemic composition of interrelated and interdependent economic, social, and humanitarian components. The provisions of the Sustainable Development Strategy "Ukraine 2020" are unwrapped (are developed, detailed, and specified) in the processes of development and implementation of relevant reforms and programs, which, due to the "genetic" origin out of the Strategy, are fundamentally consistent according to the content, mechanisms, procedures, time and the subjects of implementation. In this plane, state assistance for the development of education in the field of physical culture is a systemic process that is itself part of the system of public administration by the development of society. Considering the necessity to take into account the specificity of the development of regions, it is advisable to concentrate further scientific research on the problem of reflecting these features and needs in case of modelling and conducting the professional training of specialists in the physical culture and sports speciality. ; Обґрунтовано необхідність ефективного державного сприяння розвитку освіти у сфері фізичної культури як важливого фактора формування і розвитку фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я суспільства та його членів. Проаналізовано систему взаємовідносин між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості щодо розвитку освіти у сфері фізичної культури шляхом поліпшення її організаційного, нормативно-правового, кадрового, матеріально-технічного, фінансового, наукового, медичного, інформаційного забезпечення. Узагальнено концептуальні засади структурно-функціональної моделі узгодження державних політик щодо сприяння розвитку освіти у сфері фізичної культури.

The purpose of the dissertation is to develop of the methodology of human resources international migration study in the conditions of geo-economic transformations, to formulate of its preconditions and socio-economic consequences, to ground the conceptual foundations of regulation of international migration.The methodological identification of theoretical and conceptual provisions of the study of international migration in modern globalization processes is carried out. It also substantiates the influence of the gender-age and educational-professional structure of migrants on the formation and redistribution of human resources of countries and regions. The expediency as well as directions of using the institutional approach in forming the theoretical and methodological basis for the study of international migration of human resources are formulated. The influence of geo-economic transformations on the international migration of human resources through the definition of their current trends is outlined. As the result, the cause-effect relation of migration between countries and regions of the world with the ecological and natural type of geo-economic risks are described. The tendencies of migration of refugees as a special category of migrants from the post-conflict territories were revealed as well as the action of the political and security type on the formation of the factors of pushing out was specified. Identified the importance of international migration and money remittances for the country's economic development, the formation and development of human resources, poverty alleviation, as well as the preconditions and socio-economic results of migration processes in Ukraine are assessed. The factors of formation of migration motives in the context of their connection with geoeconomic risks are systematized. The level of geo-economic risks of countries in the comparative aspect is estimated and their connection with formation of migration flows is outlined. On this basis, the model of estimation of the country's attractiveness of the country was formulated and substantiated in order to provide the possibility of forecasting future migration flows. The development of the institutional environment for the regulation of international migration processes at the global, regional and national levels are evaluated the new approaches to the formation of conceptual foundations for its regulation was substantiated. ; Диссертация посвящена разработке методологии системного исследования международной миграции человеческих ресурсов в условиях геоэкономических трансформаций и обоснованию новых концептуальных основ регулирования международной миграции на национальном, межгосударственном и региональном уровнях.Осуществлена методологическая идентификация теоретико-концептуальных положений исследования международной миграции в современных процессах глобализации. Обосновано понятие «миграционная пара», уточнены определения понятий «миграционный поток», «миграционный коридор», «миграционный мотив» и «миграционная привлекательность», сформулирован подход к применению принципов исследования процессов международной миграции. Также обосновано влияние половозрастной и образовательно-профессиональной структуры мигрантов на формирование и перераспределение человеческих ресурсов стран и регионов. Определена целесообразность использования институционального подхода при построении теоретико-методологического базиса исследования международной миграции. На этой основе систематизирована и уточнена классификация международной миграции по пространственно-временным, институциональным параметрам и параметрам человеческих ресурсов.Определено влияние геоэкономических трансформаций на международную миграцию человеческих ресурсов и их современные тенденции. Это способствовало обоснованию вариантов участия стран в процессах международной миграции на основе их принадлежности к центрам экономического развития (страны-лидеры и периферийные страны), общих черт их миграционной политики, места стран в составе миграционной пары, уровня развития институциональной среды регулирования миграционных процессов, наличия отдельных видов миграции. Описаны причинно-следственные связи миграций с эколого-природным типом геоэкономических рисков. Обосновано методику кластеризации региональных интеграционных объединений по риску экстремальных климатических событий как составляющей эколого-природного типа риска, что учтено при оценке миграционной привлекательности страны и формировании миграционных мотивов населения. Выявлены тенденции миграции беженцев и уточнено действие политико-безопасностного типа риска на формирование факторов выталкивания.В исследовании определено значение международной миграции и денежных переводов для экономического развития стран, формирования и развития человеческих ресурсов, преодоления бедности, а также оценены предпосылки и социальноэкономические последствия миграционных процессов в Украине. Систематизирован и дополнен перечень рисков и возможностей участия стран в процессах международной миграции с учетом роли страны в миграционной паре. В целом систематизированы факторы формирования миграционных мотивов в контексте их связи с геоэкономическими рисками. Предложена система детерминантов формирования миграционных мотивов, включающая экономические, социо-демографические, политико-безопасностные, культурно-языковые и эколого-природные детерминанты.Оценен уровень геоэкономических рисков стран в компаративном аспекте и обозначена их связь с формированием миграционных потоков. Это осуществлено на основе предложенной методики расчета интегрального показателя геоэкономического риска стран и разработанного алгоритма исследования и оценки геоэкономических рисков стран. На этой основе сформирована модель оценки миграционной привлекательности страны для прогнозирования будущих миграционных потоков.Оценка развития институциональной среды регулирования процессов международной миграции на глобальном, региональном и национальном уровнях позволила концептуализировать модель многоуровневого информационного поля, что позволяет усовершенствовать коммуникационные связи между субъектами регулирования процессов международной миграции. Теоретически обоснованы и разработаны концептуальные основы институциональной модели регионального регулирования миграционных процессов, в которой структурированы субъекты формальной и неформальной институциональной среды регионального регулирования международной миграции, выделены функции региональной миграционной политики, сформулированы направления ее реализации для получения страной преимуществ, снижения геоэкономических рисков международной миграции. ; Дисертація присвячена розробці методології системного дослідження міжнародної міграції людських ресурсів в умовах геоекономічних трансформацій та обґрунтуванню на цій основі нових концептуальних засад регулювання міжнародної міграції на національному, міждержавному та регіональному рівнях.Здійснено методологічну ідентифікацію теоретико-концептуальних положень дослідження міжнародної міграції у сучасних глобалізаційних процесах. Обґрунтовано вплив статево-вікової та освітньо-професійної структури мігрантів на формування та перерозподіл людських ресурсів країн та регіонів. Сформульовано доцільність та напрями використання інституційного підходу при побудові теоретико-методологічного базису дослідження міжнародної міграції. Окреслено вплив геоекономічних трансформацій на міжнародну міграцію через визначення їх сучасних тенденцій. Описано причинно-наслідкові зв'язки міграцій між країнами та регіонами світу з еколого-природничим типом геоекономічних ризиків. Виявлено тенденції міграції біженців та уточнено дію політикобезпекового типу ризику на формування факторів виштовхування. Визначено значення міжнародної міграції та грошових переказів для економічного розвитку країн, формування та розвитку людських ресурсів, подолання бідності, а також оцінено передумови та соціально-економічні наслідки міграційних процесів в Україні. Систематизовано фактори формування міграційних мотивів у контексті їх зв'язку з геоекономічними ризиками. Оцінено рівень геоекономічних ризиків країн у компаративному аспекті та окреслено їх зв'язок з формуванням міграційних потоків. На цій основі сформовано та обґрунтовано модель оцінки міграційної привабливості країни для забезпечення можливості прогнозування майбутніх міграційних потоків. Оцінено розвиток інституційного середовища регулювання процесів міжнародної міграції на глобальному, регіональному та національному рівнях, обґрунтовано нові підходи до формування концептуальних засад їх регулювання на регіональному, міждержавному та національному рівнях.

Problem setting. There is a number of ways, approaches, mechanisms to accelerate the development of infrastructure-related sectors of the national economy of Ukraine. One of the most efficient ones is the mechanism of public and private partnership.Recent research and publications analysis. The topic of organization, formation and the development of public and private partnership is widely debated in specialized publications of various scientific branches. In particular, the scientists V. Varnavskyi, V. Hoshovska, L. Hrytsenko, Yu. Husiev, S. Linder, O. Nykyforuk, S. Ovcharenko, T. Pakhomova, N. Pirozhenko, V. Postnikov, O. Pukhkal, V. Skurativskyi, P. Sytnyk, N. Saprykina, L. Chmyriova, I. Churayeva, P. Shylepnytskyi and others have been studying the political, economic and legal aspects of public and private partnership. The objective of the publication is to substantiate the efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure of Ukraine.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Against the background of a number of researches on the topic of public and private partnership, the direction of formation and the development of a favorable environment for the implementation of public and private partnership in each specific field of human activities stays unsettled. Taking this into consideration, there arises a need to provide scientific substantiation of ways and practical means to develop public and private partnership is such a sector of national economics as transport infrastructure.Paper main body. In order to substantiate the efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure, the essence of public and private partnership as a social phenomenon has been studied, the cause-and-effect relationships of its emergence have been determined, as well as its role in the industrial and social relations, and socioeconomic growth. It has been illustrated that the role of public and private partnership as a systemic phenomenon lies in ensuring the synergy of interaction between the state and other public institutions and the private sector in order to accomplish socially recognized and significant tasks in the medium or long term of development of the national economy sectors.The benefits of public and private partnership have been studied for both participants. It has been established that the benefits for the state from the implementation of public and private partnership are the following: the possibility to reduce state budget expenditures; shorter terms of construction, the use of the private sector management expertise in major projects; access to modern technology used in business; mobilization of significant financial resources for the implementation of projects through the mediation of business structures. The private sector benefits from the partnership by having the possibility to invest money into traditional state fields of investment, which used to have restrictions for private capital.Foreign experience has been analyzed and summarized with regard to approaches to the formation of an efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure of Ukraine.The experience of the World Bank has been studied as to the classification of the existing mechanisms of implementation of public and private partnership. It has been illustrated that according to the above classification, the mechanisms of implementing public and private partnership are divided into: contracts; rent; concession.Global experience has been analyzed and summarized as to the organization, formation and the development of public and private partnership and priority fields of its implementation. The regulatory basis for the implementation of public and private partnership has been studied. The research substantiates an efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the development of transport infrastructure. This mechanism is the concession. Conclusions of the research and prospects for further studies. The current state of transport infrastructure is underdeveloped and requires new approaches to boost its efficient development. It has been found that the best of the existing ways to improve the efficiency of the transport infrastructure is public and private partnership.Three major approaches to the formation of the mechanisms of implementation of public and private partnership have been outlined. The first one – when the state assigns its certain functions to private sector enterprises by tender and offers the widest possible range of activities, distributing the risks and liability among them. The second approach – the fulfillment of certain social functions normally pertaining to the state are assigned to non-governmental organizations in order to achieve a certain social effect. The third approach presumes that business entities on voluntary basis undertake to perform certain social functions to the benefit of the society at their own expense.Foreign experience has been summarized and the regulatory basis for the formation process of the mechanism of implementation of public and private partnership in Ukraine has been analyzed. The mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure has been substantiated after comparing the three approaches. It has been proven that under the conditions of the modern state-building in Ukraine the most efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure is the concession, which has a number of advantages over other mechanisms, and specifically: the possibility to use extrabudgetary funds by the state; the possibility to make long-term activity plans by the partners; granting the private partner the right to possess and use state property; public control over the fulfillment of terms of concession agreements; freedom of the private partner to make management and business decisions; the possibility for the private partner to invest money into the government-guaranteed projects and make a steady income over a long period of time.The research studies essential features of public and private partnership. It analyzes approaches to the formation of mechanisms of implementation of public and private partnership. It illustrates the role and possibilities of implementation of the mechanisms of public and private partnership in the field of infrastructure projects. The research substantiates an efficient mechanism of implementation of public and private partnership in the field of transport infrastructure of Ukraine. ; Розглянуто сутнісні ознаки державно-приватного партнерства. Проаналізовано підходи щодо формування механізмів здійснення державно-приватного партнерства. Показано роль і можливості застосування механізмів державно-приватного партнерства у сфері інфраструктурних проектів. Обґрунтовано ефективний механізм реалізації державно-приватного партнерства у сфері транспортної інфраструктури України.

В статті проведений аналіз актуальності виховання моральної культури у майбутніх інженерів-лідерів. Особлива увага приділена поглядам вітчизняних науковців щодо ролі моральності та її вихованню в умовах технічного університету. В статті відзначено, що важливою характеристикою професійної культури майбутнього інженера-лідера є взаємозв'язок та взаємообумовленість з особистою ціннісною орієнтацією та морально-етичною парадигмою людини, з професійною етикою, характерною для кола його спілкування. Відзначено, що вказані норми та принципи сприяють утвердженню авторитету та пріоритету особистості не тільки як лідера, але і як осередку гуманності міжособистісних відношень. Авторка підкреслює, що моральне виховання майбутніх інженерів -лідерів в технічних вузах відіграє визначальну роль у їх підготовці, тому що воно пов'язане з розвитком особистісних якостей людини та формуванням її відношення до інших людей (команди лідера), в першу чергу до своїх потенційних колег і підлеглих. В статті підкреслено, що у сфері морального виховання майбутніх інженерів -лідерів основними завданнями є: формування свідомості, нагромадження досвіду навичок морального поводження; моральна освіта як обізнаність в питаннях моралі, етики, політики; виховання почуття особистої відповідальності за свої вчинки, своє поводження та можливі результати своєї професійної діяльності; розвиток і закріплення дієвих механізмів морального самовиховання та саморегуляції поводження. Висвітлений зв'язок педагогічних ідей В.Сухомлинського з розвитком лідерського потенціалу у студентів та викладачів вищого технічного навчального закладу. В статті підкреслено особистісні якості викладача-лідера такі, як: його прагнення мати потребу у спілкуванні зі студентами, виявляти товариськість, високі комунікабельні якості; бути глибоко порядною людиною, мати чіткі морально-етичні погляди і переконання і твердо дотримуватись їх; уміти розуміти тих, кого він навчає і виховує; бути людиною творчою і самостійною, вести активну дослідницьку і консультативну діяльність; бути терпимим і стриманим, твердим і наполегливим, уміти управляти собою, своїми емоціями і психічним станом взагалі; уміти прогнозувати можливі педагогічні ситуації, системно оцінювати наслідки своїх дій і вчинків, свого вплив у на студентів, що сприяють формуванню духовності у студентів – майбутніх інженерів-лідерів. Розглянуто основні методи та технології розвитку лідерського потенціалу у студентів та викладачів в Центрі лідерства кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» такі, як проведення інформаційних і проблемних лекцій, семінарів-диспутів, семінарів-прес-конференцій, організацію тематичних наукових конференцій,проведення тренінгів, позааудиторне проведення індивідуальних консультацій студентів. В статті доведено, що в сучасних умовах недостатня увага приділяється формуванню особистості майбутніх інженерів-лідерів в технічних університетах, тоді як вона має бути обов'язковою умовою їх професійного зростання; в процесі професійної підготовки студентів необхідно впроваджувати педагогічні ідеї В. Сухомлинського, а саме, доцільним є застосування активних методів навчання з чіткою виховною спрямованістю, посиленням індивідуальної роботи зі студентами, активізацією їх діяльності в політичному, громадському та культурному житті . Авторка вважає необхідним відновлення навчальних курсів вивчення психології для всіх студентів технічного університету, а також впровадження в навчальний процес сучасних методів та технологій, розроблених викладачами Центру Лідерства та Центру сучасних педагогічних, психологічних та управлінських технологій кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» на основі педагогіки В. Сухомлинського. ; The article contains the analysis conducted by the author on topicality of upbringing moral culture in future engineering lea ders. Special attention is paid to national scientists' views on the role of morality and that of its upbringing at a technical university. It is noted in the article that an important characteristic of a future engineering leader's professional culture is the mutual connection and mutual determination between a person's value orientation with their moral-and-ethical paradigm and professional ethics typical for their circle of communication. It is noted that the mentioned norms and principles facilitate a person's authority and priorities consolidation not only as those of a leader, but also as a site of humaneness of interpersonal relations. The authoress stresses that moral upbringing of future engineering leaders at technical universities plays a significant role in their training because it is connected with development of an individual's personality traits and forming a person's attitude to others (the team, its leader), and first of all to his/her potential colleagues and subordinates. It is highlighted in the article that within the sphere of moral education of future engineering leaders, the main priorities are the following: consciousness formation, accumulation of moral experience in moral behavior skills; moral education as knowledge in the matters of moral, ethics, policy; upbringing of the feeling of personal responsibility for one's actions, behavior, and possible outcomes of one's professional activity; development and fixation of moral self-improvement mechanisms and of behavior's self-regulation. There is highlighted the connection of V. Sukhomlynskiy's ideas with leadership potential development in students and lecturers at a technical higher education establishment. The authoress highlights the following traits of a lecturer-leader: their aspiration and need in communicating with students, displaying friendliness, high communicative traits; being a decent person, having clear moral-and-ethical views and principles and following them adamantly; being able to understand those whom they train and educate; being a creative and independent person; conducting an active research and consulting activity; being tolerant and restrained, firm and persistent, being able to control themselves, their emotions and psychic state in general; being able to forecast possible pedagogic situations, to evaluate outcomes of their deeds and actions in a systematic way, of their influencing students – these teachers' traits facilitate spirituality formation in students, future engineering leaders. There have been viewed such main methods and technologies of leadership potential development in students and lecturers at Leadership Center at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I. A. Zaziun at NTU "KhPI" as delivering information and problemsolving lectures, discussion seminars, press-conference seminars, organizing thematic science conferences, training sessions, delivering extracurricular consultations for students. It is proved in the article that in modern conditions not enough attention is paid to personality formation in engineering leaders-to-be at technical universities, while this should be an obligatory condition of their professional growth; in the process of students' vocational training, it is necessary to introduce V. Sukhomlynskiy's ideas; particularly expedient is the application of active teaching methods with a distinct moral educating directedness, intensifying individual work with students, enhancing their activity in political, community, and cultural life. The authoress thinks it necessary to restore training courses in psychology studies for all students of a technical university alongside the introduction to the training process the methods and technologies developed by lecturers of the Leadership Center and the Center of Modern Pedagogic, Psychological, and Management Technologies at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I .A. Zaziun at NTU "KhPI" on the basis of V. Sukhomlynskiy's pedagogy.

Introduction. The article is devoted to the educational activities of outstanding polish scientist Andrzej Snyadetsky. The formation and development of the system of physical education of children and young people on Polish lands at the end of the XVIII century took place in extremely difficult political and economic conditions, which was the result of the loss of national independence. Polish lands after the end of the Napoleonic wars were divided between the three countries Austria-Hungary, Russia and Prussia, which resulted with crisis in economic, cultural and educational development. A characteristic feature of the Polish education of that time, including the physical education of the young generation, was the cancellation of the functioning of organizational and educational forms in various types of educational institutions, which were under the careful supervision of foreign administrations. It was during this difficult period of Polish history that the emerging Polish scientist Andrzej Snyadetsky had to live and work. Research Methods. The study of literary sources, documentary materials, theoretical analysis and synthesis of the results. The results of the Study. Andrzej Sniadecki (1768–1838), a chemist, biologist, doctor, but also a philosopher and teacher was a prominent representative of the enlightenment period, who is considered the father in Poland of chemical sciences, hygiene, dietology and physical education. One of the most important works of Snyadetsky, is the one in which he expressed his civil position and concern for the future of the Polish people. First of all about its biological potential is its work «On the physical education of children», the publication of which began in 1805. А. Snyadetsky was critical of the domestic system of upbringing and education, both among the gentry and among the petty-bourgeois families. In his criticism А. Shyadetsky devoted particular attention to the absence of clear principles and legal norms in home education, the one-sided process of education aimed mainly at spiritual development, disregarding the physical development of children and young people. In his work A.Snyadesky presented his concept and education program. Conclusions. According to the scientist, the key role in the physical activity in fresh air, as well as stabbing and body hygiene. The view of the scientist on the upbringing of children and young people effectively integrated natural, medical and pedagogical knowledge. Significant role on the formation and development of the views of A. Snyadetsky had the ideas of the French enlighteners, especially J.-J. Rousseau. ; Введение. В статье раскрывается просветительская деятельность видающегося польского ученного Анджея Снядецкого. Становление и развитие системы физического воспитания детей и молодежи в Польше на польских землях под конец XVIII в. проходило в исключительно трудных политических и экономических условиях, что было следствием потери национальной независимости. Польские земли после завершения наполеоновских войн разделены между тремя государствами – Австро-Венгрией, Россией и Пруссией, – вследствие чего наступил кризис в экономическом, культурном и образовательном развитии. Характерной чертой польского образования того времени, в том числе и физического воспитания молодого поколения, стала отменность в функционировании организационно-образовательных форм в разного типа учебных заведений, которые находились под внимательным контролем иностранных администраций. Именно в этот сложный период польской истории пришлось жить и работать видающемуся польскому ученному Анджею Снядецкому. Методы исследования. Изучение литературных источников, документальных материалов, теоретический анализ и синтез полученных результатов. Результаты исследования. Анджей Снядецкий (1768–1838), химик, биолог, врач, но и философ и педагог, был ярким представителем периода Просвещения, которого считают в Польше отцом химических наук, гигиены, диетологии и физического воспитания. Одним из наиболее важных произведений А. Снядецкого, в которой он выразил свою гражданскую позицию, заботу о будущим польского народа, в первую очередь – о его биологическом потенциале, является его робота «О физическом воспитании детей», публикация которой началась с 1805 г. А. Снядецкий критически относился к домашней системе воспитания и образования, как среди шляхты, так и среди мещанских семей. В своей критике он особенное внимание уделял отсутствию в домашним воспитании чѐтких принципов и правовых норм, односторонность процесса воспитания направленного в основном на духовное развитие c пренебрежительным отношении к физическому развитию детей и молодѐжи. В своей работе А. Сня- децкий представил свою концепцию и программу воспитания. Выводы. Ключевую роль, по мнению ученного, вовсесторонним развитии детей и молодежи должно играть физическое воспитание детей и молодѐжи, ключевыми элементами, которого является двигательная активность на свежим воздухе, а также закаливание и гигиена тела. Взгляды ученного на воспитание детей и молодежи эффективно интегрировали природные, медицинские и педагогические знания. Значительную роль на формирование и развитие взглядов А. Снядецкого имели идеи французских просветителей, особенно Ж.-Ж. Руссо. ; Вступ. У статті розкрито просвітницьку діяльність у галузі фізичного виховання видатного польського вченого А. Снядецького. Становлення й розвиток системи фізичного виховання дітей та молоді на польських землях наприкінці ХVIII ст. проходило в дуже складних суспільно-політичних й економічних умовах, що пов'язано, передусім, з утратою національної незалежності. Землі Польщі після завершення наполеонівських війн поділено між трьома державами – Росією, Пруссією та Австро-Угорщиною, – що спричинило значний спад функціонування економіки, національної культури та освіти. Характерним для польської освіти тих часів, зокрема й для фізичного виховання молодого покоління, стала відмінність функціонування організаційно-навчальних форм у різних типах навчальних закладів, які перебували під контролем іноземних адміністрацій. Саме в цей складний час польської історії довелося жити й працювати видатному польському вченому Анджею Снядецькому. Методи дослідження – вивчення літературних джерел, документальних матеріалів, теоретичний аналіз і синтез отриманих даних. Результати дослідження. Анджей Снядецький (1768–1838) польський хімік, біолог, лікар, але також філософ та педагог був яскравим прикладом представника епохи Просвітництва, ученого, якого вважають у Польщі батьком хімічних наук, гігієни, дієтології та фізичного виховання. Одним із найважливіших творів А. Снядецького, у якому він виразив свою громадянську позицію, турботу про майбутнє польського народу, передусім про його біологічний потенціал, є праця «Про фізичне виховання дітей», публікація якої розпочалася в 1805 р. А. Снядецький був критично налаштований до домашньої системи освіти й виховання, як серед шляхти, так і стосовно міщанських сімей. У своїй критиці він особливу увагу звертав на відсутність у домашній освіті та вихованні чітких засад і правних норм, однобокість процесу виховання, спрямованого в основному на розвиток духовної сфери з нехтуванням фізичного розвитку дітей і молоді. У своїй праці А. Снядецький представив власну концепцію й програму виховання. Висновки. Ключову роль, на думку вченого, у всебічному вихованні дітей та молоді повинно відігрівати фізичне виховання, суттєвим елементом якого є рухова активність на свіжому повітрі та гартування й гігієна тіла. Погляди вченого на виховання дітей та молоді ефективно інтегрували природниче, медичне й педагогічне знання. Значну роль у формуванні та розвитку концепції виховання А. Снядецького мали ідеї французьких просвітителів, особливо Ж.-Ж. Руссо.