Suchergebnisse

The article offers the insight into the constituents of Václav Havel's successful political governance. Being not a professional politician he took deeper interest in a state system as an individual unit, which eventually led to his powerful practical politics. We argue that at a certain stage of radical changes in the state V. Havel could not further be contented with the criticism of its political management, and on becoming the immediate participant of the big changes in the European world, he made a decision to affect them directly. The study elucidates that President V. Havel interpreted politics not as the technique of power but as the culture of communication. V. Havel's main tool of power was a word.The views of the prominent leader of Czech dissidence President V. Havel on the journalism of totalitarian and democratic periods have been systematized and interpreted; his statements on some creative representatives of mass media have been analyzed.Key words: the Czech Republic, Václav Havel, president, politics, journalism, mass media, television, press. ; У статті виокремлено складові успішного політичного керівництва країною Вацла-вом Гавелом, непрофесійним політиком, якого завжди цікавила державна система, що в підсумку й привело його до великої практичної політики. Встановлено, що на певному етапі кардинальних змін у державі В. Гавел не міг задовольнятися лише критикою її по-літичного керівництва, а ставши безпосереднім учасником великих змін європейського світу, вирішив безпосередньо впливати на них. З'ясовано, що президент В. Гавел розціню-вав політику не як технологію влади, а презентував її як культуру, культуру комунікації. Основним знаряддям влади В. Гавела було слово. Систематизовано та осмислено погляди відомого лідера чеського дисидентського руху, президента В. Гавела на журналістику то-талітарного та демократичного періодів, проаналізовано його висловлювання про окремих творчих представників засобів масової інформації.Ключові слова: Чеська Республіка, Вацлав Гавел, президент, політика, журналісти-ка, засоби масової інформації, телебачення, преса.

Challenges faced by humanity at the beginning of the third millennium, in particular, a surge of jihadism and nationalism, separatism and the disintegration of states, put the question of the peacekeeping and integration potential of Christianity with renewed power. It is clear that this potential can be effectively realized only on the condition of productive communication and close cooperation between the largest confessions - Orthodoxy and Catholicism. In order to ensure the success of the dialogue between the Churches, it is necessary to outline the common spiritual platform and find out the root causes of the religious conflict. Assimilation of history lessons will contribute to the effective advancement along the way of Church reunion.The purpose of the paper is to show the historical spiritual unity of the Christian world and to reveal the causes of the religious conflict between the Orthodox and Catholic Churches.The dialogue that has unfolded between the leaders of the Orthodox and Catholic parts of the Christian world have a global significance. But the way to the interconfessional agreement is impeded by age-old misunderstandings. The complex relationship between the two largest Christian denominations is characterized by two interrelated types of differences: organizational and theological, wich have deep historical roots. But we argue that the political aspect was the decisive obstacle to a productive dialogue between the Vatican and the Orthodox Churches. And in this sense, it is important to note that the main theological postulates and canons of the Church service was formed as common to the Orthodox and Catholics from the beginning.But the contradiction of human nature, and hence the contradiction of every social structure, is in the fact that the integration efforts, which are made in his spiritual world, are confronted with selfish ambitions of the material world. The unity and struggle of these contradictions determine the whole history of mankind. Thus, the unity Christian «civitas dei» was faced by the struggle of political power, which prevailed in the «civitas terren» of the Christian world. Author shows that the growing community of the Christian world as a social system was strained by the internal organizational division.Due to a number of political reasons, the Pope's desire for authoritarian one-man management and the collegial synodality of the Eastern Churches became the first stumbling block to reach agreement. A different understanding of the place and role of the Church and the Pope primacy is a key issue in the discussions of the Orthodox and Catholics. Issues of synodality and primacy remain the main problems in the controversy between the leaders of the Orthodox and Catholic Churches. Consequently, the overcoming of these political contradictions must lead to a gradual eucharistic reunion of the Christian world. ; В статье рассмотрен ход исторических событий, которые привели к расколу единого христианского мира на православную и католическую части. Показано, что сложные отношения между двумя крупнейшими христианскими конфессиями, которые характеризуются двумя взаимосвязанными типами разногласий: организационными и теологическими, имеют глубокие исторические корни. В то же время, автор доказывает, что православная и католическая Церкви базируются на общем духовном фундаменте, а религиозный конфликт между ними вызван прежде всего политическими разногласиями. ; У статті розглянуто перебіг історичних подій, які призвели до розколу єдиного християнського світу на православну і католицьку частини. Показано, що складні відносини між двома найбільшими християнськими конфесіями, які характеризуються двома взаємопов'язаними типами розбіжностей: організаційними і теологічними, мають глибоке історичне коріння. Водночас, автор доводить, що православна і католицька Церкви ґрунтуються на спільному духовному фундаменті, а релігійний конфлікт між ними спричинений передусім політичними розбіжностями.

The article is devoted to the substantiation of the urgency of separation of the memorial direction in library research and development of library activity, connected with realization of the memory policy, the introduction of the appropriate course in the program of training of future specialists of library business. Emphasis is focused on increasing of scientific attention to the study of historical memory, especially culture memory and identity in the context of the transition to the information society, highlighting the organizational design of this research area in the form of appropriate research centres and the Memory Studies Association. Within the framework of the structuralfunctional method and from the standpoint of the connection between the concepts of "collective memory", "historical memory", "cultural memory", there has been stated libraries participation in the formation and preservation different kinds of social memory through the realization of such essential functions of libraries as memorial, cumulative, informational and communicative. The relevance of the intensification of research into the memory studies within the framework of librarianship is substantiated. Prospective directions of interaction between the Ukrainian Library Association and the Ukrainian Institute of National Memory are offered with the aim of comprehensively uncovering commemorative potential of libraries and their more active involvement in the implementation of memory policy. The foreign experience of organizing relevant interdisciplinary programs and training courses for the preparation of master's students has been revealed. The orientational structure of the course "Culture, memory, identity" for students of master's level of specialty 029 "Information, library and archives" is offered, the study of which will allow students to analyze, identify, describe the processes of constructing of historical memory and cultural identity, critically to comprehend relevant scientific texts, to identify and critically evaluate ...

The article considers the problem of the role of science in the processes of governing society and the state. Theoretical approaches to comprehend science as a driving force of social progress are analyzed. The ethical aspect of the relationship between science and politics as subsystems of society is highlighted. It is shown that one of the central themes in research, which is the foundation of the scientific ethos of modernity, is the collision of moral norms of the scientific environment and political realities of the XX-XXI centuries. Depending on the value of social knowledge and its moral authenticity from the connection of the principles of science and democracy, special problems of ethics of socio-political sciences as a separate branch of ethics of science are formulated. The points of intersection of politics and science as phenomena of social reality are determined. On this basis, the ethical specifics of their interaction are revealed on the example of the relationship "politician - scientist". M. Weber's position on the interpretation of the relationship between science and politics as life vocations and professional occupations is analyzed. The impossibility of autonomous existence of science and politics is proved, because in real life a scientist-humanist cannot be free from values, and politics is a sphere where economic, social, legal, historical, spiritual, ideological and cultural spaces intersect. It is shown that politics, like science, asserts its criterion of truth; aims to explain reality and is a means of its transformation; depends on the entity using it. And this subject, in both cases, is political authority. The problem of the interaction between the scientific community and the government is specified. The main tendencies of interpenetrationof science and politics are outlined: intensification of involvement of scientists in the political process and appeal of many politicians to scientific-expert practices. It is shown that most often scientists in politics realize their potential in the field of its expert support as advisers, analysts, consultants. The classification of experts involved in the political process is proposed: "ideologists", "reformers" and "service". The specifics of the formation of the national culture of policy cooperation are studied. It is shown that the Ukrainian market of consulting and expert services is dominated by the "service" type of scientist in politics. It is concluded that science, due to its rational methodology, is a space where policy is rationalizing. Although science cannot rid politics of conflict, the latter is its essential characteristic, but it is through science that conflict can be rationalized and policy made more effective and efficient. ; У статті розглянуто проблему ролі науки в процесах управління суспільством та державою. Аналізуються теоретичні підходи до осмислення науки як рушійної сили соціального прогресу. Висвітлено етичний аспект співвідношення науки та політики як підсистем суспільства. Показано, що однією з центральних тем у дослідженнях, які становлять фундамент наукового етосу сучасності, є зіткнення моральних норм наукового середовища та політичних реалій ХХ-ХХІ ст. Окреслено шкалу питань етики соціально-політичних наук як окремої галузі етики науки від питання цінності соціального знання та його моральної достовірності до зв'язку принципів науки та демократії. Визначено ареал перетинання політики та науки як явищ соціального порядку та розкрито на цій основі етичну специфіку їх взаємодії на зрізі співвідношень «політик - науковець». Аналізується позиція М. Вебера щодо трактування співвідношення науки та політики як життєвих покликань та професійних занять. Доведено неможливість автономного існування науки і політики, оскільки в реальному житті вчений-гуманітарій не може бути вільним від цінностей, а політика є сферою, де перетинаються економічний, соціальний, правовий, історичний, духовний, ідеологічний та культурний простори. Показано, що політика, як і наука, утверджує свій критерій істинності, ставить собі на меті пояснення дійсності і є засобом її перетворення, залежить від суб'єкта, який її використовує. І цим суб'єктом в обох випадках є політична влада. Висвітлено питання взаємовідношення наукового товариства та влади. Окреслено магістральні тенденції взаємопроникнення науки та політики як соціальних практик: активізація залучення науковців у політичний процес та звернення багатьох політиків до наукових інтелектуальних практик. Показано, що найчастіше вчені в політиці реалізують свій потенціал у сфері її експертного супроводження як радники, аналітики, консультанти. Запропоновано класифікацію експертів, що беруть участь у політичному процесі: «ідеологи», «реформатори» та «сервіс». Досліджено специфіку формування вітчизняної культури співпраці політики та науки. Показано, що на українському ринку консультативно-експертних послуг домінує «сервісний» тип вченого в політиці. Робиться висновок, що наука з огляду на її раціональну методологію є простором, де відбувається раціоналізація політики. І хоча наука не може позбавити політику конфлікту, оскільки останній є її сутнісною характеристикою, саме завдяки науці конфлікт можна раціоналізувати і зробити політику більш результативною та ефективною.

In the context of studying the issues of ethnical history of Ukraine, Professor Stepan Makarchuk attributed an important place to study of the ethno-religious processes in the Ukrainian lands. That is why a number of his works was devoted to the history of religion and Church. In 1994, Oleh Turii (now he is one of the prominent Ukrainian historians of the Church) defended his Ph.D thesis on "Greek Catholic Church in Galicia during 1848–1867" under Professor's scientific guidance. Vasyl Slobodian defended Ph.D thesis on "Churches of Holm eparchy of 13–20th centuries" also under Professor's guidance in 2006.The offered publication carried out a review of those works by S. Makarchuk, which were devoted to the history of religion, Church and ethno-confessional relations on the Ukrainian lands, in particular, the articles headed: "Christian values of the folk life culture in historical and modern times" (2003) and "Issues of the Orthodox Church Ukrainization in the public and political life of Volhynia within 20's of 20th century" (2014) as well as the relevant chapters of tutorials of "Ethnography of Ukraine" (2004) and "Ethnic History of Ukraine" (2008).In the article of "Christian values of the folk life culture in historical and modern times", Professor emphasized that the godliness was an attribute of the Ukrainian mentality. A special place in the mentioned article was targeted to a concept of "the parents' belief in God". S. Makarchuk broadly defined this term as "a significant value category of the folk life culture of Ukrainian people" and he framed it as "the Eastern Orthodox or the Orthodox Greek Catholic religious rite" in the narrow sense.In the tutorials of "Ethnography of Ukraine" and "Ethnic History of Ukraine", among the other things, S. Makarchuk attempted to reveal the consequences of when the Ukrainian population, which lived on these or those Ukrainian lands, came over from one religious community to another. While characterizing the early modern period in the history of Ukraine, he wrote that it was Ukrainian elite to change one's religious confession affiliation the most often in the 16–17th centuries. Professor also stressed the tragic element peculiar to actions of the mass transferring of the Ukrainian people from one religious confession to another. Such actions were typical of different political regimes in 19–20th centuries.In the article of "Issues of the Orthodox Church Ukrainization in the public and political life of Volyn within 20's of 20th century", the scientist gave full coverage to the church and religious situation in the Western Volhynia, which was a part of the Second Polish Republic, emphasizing on the mass movement for the Orthodoxy Ukrainization. ; У публікації проаналізовано праці професора Степана Арсентійовича Макарчука, присвячені історії релігії, Церкви та етноконфесійних відносин на українських землях, зокрема, статті "Християнські цінності народної культури українців в історичні часи і сучасності" (2003) та "Питання Українізації Православної Церкви в громадсько-політичному житті Волині у 20-х роках ХХ ст." (2014), а також відповідні розділи навчальних посібників "Етнографія України" (2004) та "Етнічна історія України" (2008). Особливий наголос зроблено на думках і твердженнях С. А. Макарчука стосовно концепту "віри батьків", проблеми зміни конфесій представниками української політичної еліти (магнатських родів Збаразьких, Заславських, Корецьких, Острозьких, Сангушків та ін.) у XVI–XVII ст., масового руху за українізацію православ'я на Західній Волині у 1920–1930-х роках. Показано важливість дослідження етнорелігійних процесів на українських землях як неодміннної складової етнічної історії України.

The article is devoted to one of the most urgent problems of modern religious studies – the problem of mutual influence of religion and globalization processes. It is noted that the term "globalization" itself is not completely open in terms of methodology. The article substantiates the position on the interrelation of religious and globalization processes with their main aspects – axiological and ethical. We can talk about the distribution of non-traditional religions on global and local. Local are those whose impacts are spread in one or two regions, do not go beyond the country. As to the effects of globalization on such religious entities, they are minimal. In addition, such educations are, to a greater degree, totalitarian entities that are subject to a charismatic leader, they are isolated from society and, thus, from globalization. Unlike local, global non-traditional religions are a "product" of globalization processes. But, if in the economic, socio-cultural spheres globalization is unification, it is the destruction of borders and divisions, and then religious globalization includes a diversity of religious nature. Undeniably non-traditional religions, both local and global, are serious rivals for traditional religions and cause a negative reaction from the latter. The influence of economic, cultural, informational and religious globalization on a person is analyzed; special attention is paid to the emergence and spread of non-traditional religious movements and currents that may lead to the emergence of a "one-dimensional person". There is also a link between globalization with religious fundamentalism and its extreme manifestations – terrorism. ; Статья посвящена одной из актуальных проблем современного религиоведения – проблеме взаимовлияния религии и глобализационных процессов. Отмечается, что сам термин "глобализация" не является окончательно раскрытым с точки зрения методологии. Обосновывается положение о взаимосвязанности религиозных и глобализационных процессов с их главными аспектами – аксиологических и этическим. Анализируются влияния экономической, культурной, информационной и религиозной глобализации на человека, особое внимание уделяется возникновению и распространению нетрадиционных религиозных движений и течений, которые могут привести к возникновению "одномерного человека". Также прослеживается связь глобализации с религиозным фундаментализмом и его крайним проявлением – терроризмом. ; Стаття присвячена одній з найактуальніших проблем сучасного релігієзнавства – проблемі взаємовпливів релігії й глобалізаційних процесів. Наголошується, що сам термін "глобалізація" не є остаточно розкритим з точки зору методології. Обґрунтовується положення щодо взаємопов'язаності релігійних і глобалізаційних процесів з їх головними аспектами – аксіологічним і етичним. Аналізуються впливи економічної, культурної, інформаційної та релігійної глобалізації на людину, особлива увага приділяється виникненню та поширенню нетрадиційних релігійних рухів і течій, що можуть призвести до виникнення "одномірної людини". Також прослідковується зв'язок глобалізації з релігійним фундаменталізмом та його крайніми проявами – тероризмом.

The article studies the interaction between politics and religion. The features of the democratization of the political process in Ukraine and the religious factors influence the formation of a consolidated democracy. It is noted that in today's political democratization process involves the institutionalization of power and expanding the role of non-political non-governmental actors, which include the religious association. ; Статья посвящена исследованию взаимодействия политики и религии. Определены особенности демократизации политического процесса в Украине и религиозно – церковные факторы влияния на становление консолидированной демократии. Отмечено, что в современных условиях демократизация политического процесса предполагает институционализацию органов власти и расширение роли неполитических общественных акторов, к которым относятся религиозно – церковные объединения. ; Статтю присвячено дослідженню взаємодії політики та релігії. Визначено особливості демократизації політичного процесу в Україні та релігійно-церковні чинники впливу на становлення консолідованої демократії. Відзначено, що у сучасних умовах демократизація політичного процесу передбачає інституціоналізацію органів влади та розширення ролі не-політичних громадських акторів, до яких належать релігійно-церковні об'єднання.

In the 20th century the interest to the works of a famous American scientist John Dewey grows, that results from the change of economical and political situation in Ukraine.The notion of democracy, pedagogic, politics, religion, new direction in the philosophy of instrumentalism appears to be a key one in John Dewey's studies. This research was built on the study of the views on religion and the notion of God, which we held for actual and important for the understanding of John Dewey's system of philosophy.The aim of this article is to separate the doctrine of religion and relation to God in biographical context of John Dewey. According to the aim of the article its task is to examine the notion of experience, namely faith in religious understanding of the scientist, and to determine the evolution of his views on religious knowledge.The analysis of the historiography of the problem leads to the conclusion that mostly foreign scientist like Robert B. Westbrook, Alan Ryan, Steven S. Rockefeller worked with this topic. Still interesting for us remain the works and views on religion of the main representatives of pragmatism - of Charles Piers, William James and, of course, of John Dewey.The detailed study of the materials concerning the formation of scientist's views on religion enables us to systemize the periods of his interest to the questions of religion. S. Rockefeller in his work "John Dewey: Religious Faith and Democratic Humanism" describes six periods of the development of John Dewey's religious thinking: first period, from young age to the end of 1870s; second period, from 1878 to 1892; third period, from 1882 to 1887; fourth period is determined by three main directions as darwinistic terminology, transition from absolute to ethical idealism and use of the pragmatic control of truth; fifth period, 1894 to 1928; during the sixth period J. Dewey combines all previous periods and writes the work "A Common Faith" [2] in 1934.It was researched and established that John Dewey's views on religion and God were formed in the years of his studying at the University of Vermont. They were changing during his whole life being influenced by the acquaintance with the works of German classics, Darwinism and the social life of the scientist. ; В статье проанализированы взгляды Джона Дьюи на религиоведческую часть его философских знаний; выделены учение о религии и отношении к Богу в биографическом контексте Джона Дьюи; рассмотрено понятие опыта, веры в религиозном понимании ученого, а также определена эволюция взглядов ученого на религиозные знания. Систематизированы периоды заинтересованности ученого вопросами религии. Показано, что на взгляды Джона Дьюи на религию и Бога наибольшее влияние имели работы немецких классиков, дарвинизм и социальная жизнь ученого. ; У статті проаналізовано погляди Джона Дьюї на релігієзнавчу частину його філософських знань; виокремлені вчення про релігію та ставлення до Бога в біографічному контексті Джона Дьюї; розглянуто поняття досвіду, віри в релігійному розумінні вченого, а також визначено еволюцію його поглядів на релігійні знання. Систематизовано періоди зацікавлення вченого питаннями релігії. Показано, що найбільший вплив на погляди Джона Дьюї щодо релігії та Бога справили роботи німецьких класиків, дарвінізм та соціальне життя вченого.

In the 20th century the interest to the works of a famous American scientist John Dewey grows, that results from the change of economical and political situation in Ukraine.The notion of democracy, pedagogic, politics, religion, new direction in the philosophy of instrumentalism appears to be a key one in John Dewey's studies. This research was built on the study of the views on religion and the notion of God, which we held for actual and important for the understanding of John Dewey's system of philosophy.The aim of this article is to separate the doctrine of religion and relation to God in biographical context of John Dewey. According to the aim of the article its task is to examine the notion of experience, namely faith in religious understanding of the scientist, and to determine the evolution of his views on religious knowledge.The analysis of the historiography of the problem leads to the conclusion that mostly foreign scientist like Robert B. Westbrook, Alan Ryan, Steven S. Rockefeller worked with this topic. Still interesting for us remain the works and views on religion of the main representatives of pragmatism - of Charles Piers, William James and, of course, of John Dewey.The detailed study of the materials concerning the formation of scientist's views on religion enables us to systemize the periods of his interest to the questions of religion. S. Rockefeller in his work "John Dewey: Religious Faith and Democratic Humanism" describes six periods of the development of John Dewey's religious thinking: first period, from young age to the end of 1870s; second period, from 1878 to 1892; third period, from 1882 to 1887; fourth period is determined by three main directions as darwinistic terminology, transition from absolute to ethical idealism and use of the pragmatic control of truth; fifth period, 1894 to 1928; during the sixth period J. Dewey combines all previous periods and writes the work "A Common Faith" [2] in 1934.It was researched and established that John Dewey's views on religion and God were formed in the years of his studying at the University of Vermont. They were changing during his whole life being influenced by the acquaintance with the works of German classics, Darwinism and the social life of the scientist. ; В статье проанализированы взгляды Джона Дьюи на религиоведческую часть его философских знаний; выделены учение о религии и отношении к Богу в биографическом контексте Джона Дьюи; рассмотрено понятие опыта, веры в религиозном понимании ученого, а также определена эволюция взглядов ученого на религиозные знания. Систематизированы периоды заинтересованности ученого вопросами религии. Показано, что на взгляды Джона Дьюи на религию и Бога наибольшее влияние имели работы немецких классиков, дарвинизм и социальная жизнь ученого. ; У статті проаналізовано погляди Джона Дьюї на релігієзнавчу частину його філософських знань; виокремлені вчення про релігію та ставлення до Бога в біографічному контексті Джона Дьюї; розглянуто поняття досвіду, віри в релігійному розумінні вченого, а також визначено еволюцію його поглядів на релігійні знання. Систематизовано періоди зацікавлення вченого питаннями релігії. Показано, що найбільший вплив на погляди Джона Дьюї щодо релігії та Бога справили роботи німецьких класиків, дарвінізм та соціальне життя вченого.

The article deals with the basic principles of policy through the shape change and the historical manifestations of the moral and ethical standards of life, as constant systematic bases of power relations in their institutional framework. The range is determined of methodological study of this problem, the system correlation transformations.Key words: politics, political process, political institutions, the ethics of power relations, the moral foundations of politics. ; Проаналізовано основні принципи розвитку політики через форми змін та особливості історичних виявів морально-етичних норм буття як сталих системостворюючих основ владних відносин їхніх інституційних засад. Визначено методологічний спектр дослідження цієї проблеми, система кореляційних трансформацій. Ключові слова: політика, політичний процес, політичні інститути, етичні принципи владних відносин, моральні основи політичної діяльності.

BOOK REVIEW: Oleksandr Kashchuk. Monothelitism in Byzantium of the Seventh Century. Doctrine, Politics and Ideology of Power.Монотелітство у Візантії VII століття: доктрина, політика та ідеологія влади: монографія / Олександр Кащук. [Monothelitism in Byzantium of the Seventh Century. Doctrine, Politics and Ideology of Power / Oleksandr Kashchuk] – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2019. – 346 с. ISBN 978-617-10-0530-3*

BOOK REVIEW: Oleksandr Kashchuk. Monothelitism in Byzantium of the Seventh Century. Doctrine, Politics and Ideology of Power.Монотелітство у Візантії VII століття: доктрина, політика та ідеологія влади: монографія / Олександр Кащук. [Monothelitism in Byzantium of the Seventh Century. Doctrine, Politics and Ideology of Power / Oleksandr Kashchuk] – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2019. – 346 с. ISBN 978-617-10-0530-3*

My paper is connected with issue of the clashes and interrelation between Gemeishaft (community) and Geselshaft (society). I actualize the controversy between two notions and their subsidiarity. In this context the focus of Gemeischaft is not so much connected with social entity but rather with the notion of Dasein. I focus on the phenomenon of policy as the foundation of the paradigmatic changes in Gemeinschaft (community). It is evident that semantic and semiotic constellation of social being or ethos, society as well as the communities are deeply rooted within ontological archetype of collective unconsciousness. This archetype represents the phenomenon of objectivity as the cosmic order and the manifestation of policy . Namely the phenomenon of policy is the imperative and the foundation for any communities and societies. The changes within archetypes are not correlated with the will of peoples, monarchs, political actors or society as a whole. At the same time the determination of political life within society does not depend from politics and policy. It is evident that between policy and politics exist the separation and indirect links. We can observe the attributes of politics as the embodiment of two segments: geographical space and the area of notions Topos and Nomos. It appears as the quintessence of transcendental imperatives. ; В статье анализируется соотношение понятий Gemeischaft и Gesellschaft. Прослеживается их методологическая контроверсивность и взаимодполняемость. Под таким углом зрения денотат понятия Gemeischaft раскрывается не как Verbindung общественных индивидов, а как социальная целосность, предществующая им. Главной сферой Dasein тут становится политическая парадигма Gemeischaft, а ее квинтэссенцией - феномен политического. Показано, что семантическая и семиотическая констелляция общественного бытия того или иного этноса, народа, общества содержится в первичном онтологическом архетипе коллективного бессознательного. Этот архетип представляет собою объективную данность, как космический порядок и дефилада планет. Именем этого важнейшего архетипа есть политическое. В свою очередь, политическое является сердечной аортой и жизненым нервом Gemeischaft. ; У розвідці аналізується співвідношення понять Gemeinschaft і Gesellschaft. Простежується їхня методологічна контроверсійність та взаємодоповнюваність. Під таким кутом зору денотат поняття Gemeischaft постає не як Verbindung cуспільних індивідів, а як соціальна цілісність, що передує їм. Головною сферою Dasein тут cтає політична парадигма Gemeinschaft, а її квінтесенцією - феномен політичного. Показано, що семантична і семіотична констеляція суспільного буття того чи іншого етносу, народу, суспільства криється у первісному онтологічному архетипі колективного несвідомого. Цей архетип являє собою об'єктивну даність, як космічний порядок і дефілада планет. Ім'ям цього найважливішого архетипу і є політичне. Саме політичне є сердечною аортою та життєвим нервом кожного народу.

Ідеологія Дмитра Донцова та пропаганда Організації українських націоналістів розглядаються крізь призму теорії політичних релігій Еміліо Джентіле. Автор доводить, що українські націоналісти 1920-1930-х років свідомо вдавалися до сакралізації політики, виявляючи тенденцію до творення власної політичної релігії. Проте з ряду причин український інтегральний націоналізм не перетворився на політичну релігію такою мірою, як сучасні йому тоталітарні ідейно-політичні течії в Европі. ; The ideology of Dmytro Dontsov and the OUN's propaganda are examined through the prism of Emilio Gentile's theory of political religions. The author argues that Ukrainian nationalists in the 1920-30s deliberately adopted sacralization of politics as their policy in an attempt to create their own political religion ideology. However, integral Ukrainian nationalism failed, for a number of reasons, to transform itself into a political religion to the same extent as was observed contemporaneously in other parts of Europe.