Suchergebnisse

The article examines the main ways of interaction between politics and aesthetics – semantic, cultural and practical. A specific emphasis is laid upon actuality and methodological justification of studying politics through the prism of aesthetics. ; В статті досліджуються основні форми взаємодії між естетикою і політикою – семантична, культурно-цивілізаційна та практична. Акцентується увага на актуальності та методологічній виправданості дослідження політики крізь призму естетики.

I n this article, American philosopher and founder of speculative realism, Graham Harman (born 1968) analyzes two types of political philosophy: the politics of truth, and the politics of power. Central to the former is the idea of access to political truth; for the latter it's the idea that «might makes right». According to Harman, both approaches rely on the same ontological mistake. This mistake consists in ignoring the role of objects in the service of something greater or smaller than those objects. Harman proposes a way to solve this error by providing a sketch of an object-oriented ontology, and a political philosophy that follows from it. In his opinion, it is free of the defects of the politics of truth and power. Harman draws the theoretical resources for this presentation from Martin Heidegger's writings on Hölderlin.Keywords: ontology, metaphysics, speculative realism, object-oriented ontology, Bruno Latour, Martin Heidegger, Hölderlin, political philosophy, politics of power, politics of truth ; У цій статті американський філософ і засновник спекулятивного реалізму Ґрем Гарман (нар. 1968) аналізує два типи політичної філософії: політику істини і політику сили. Для першої цен-тральним є проголошення доступу до політичної істини, для другої — ідея, за якою усе вирішується за принципом «хто сильніший». На думку Гармана, обидва підходи спираються на одну онтологічну помилку. Вона полягає в нехтуванні роллю об'єктів на користь чогось більшого чи мен-шого за ці об'єкти. Гарман пропонує шлях для виправлення цієї помил-ки, даючи нарис об'єктно-орієнтованої онтології та політичної філософії, яка з неї випливає. На його думку, вона позбавлена вад політик істини й сили. Теоретичний ресурс для цього нарису Гарман знаходить у текстах Мартіна Гайдеґґера, присвячених Гельдерліну.Ключові слова: онтологія, метафізика, спекулятивний реалізм, об'єк-тно-орієнтована онтологія, Бруно Латур, Мартін Гайдеґґер, Гельдерлін, полі-тична філософія, політика сили, політика істини

У даній роботі аналізуються два основних напрямки вивчення професійних і особистісних якостей політичних діячів. В першу чергу це підхід, який би розглядав політика як представника певної елітарної групи, яка сформувала його погляди, професійні якості, цілі і способи їх досягнення. Інший підхід робить акцент на феномені політичного лідерства. В даному контексті аналізуються можливості лідера впливати на формування і зміни політичної системи, а також його здатності зібрати навколо себе групу однодумців.Метою даної роботи є визначення правомірності даних підходів на прикладі відомих політичних лідерів ХХ-ХХІ століть. В результаті проведеного аналізу професійних і особистісних якостей відомих політичних діячів, можна обґрунтовано припустити, що обидва існуючих підходи мають право на існування і це підтверджується численними історичними прикладами, зокрема ХХ-ХХІ століть. У разі відносної внутрішньодержавної та міжнародної стабільності, як правило, політичні лідери рекрутуються з тих чи інших еліт суспільства.У кризових ситуаціях в суспільстві виникає потреба в харизматичних лідерах, схильних до авторитарних методів управління, що, безумовно, є загрозою демократичним принципам побудови суспільства і може призвести до авторитаризму. Незважаючи на суперечливість вимог до професійних якостей політика, висунутих різними теоретичними концепціями, можна стверджувати, що наявність стійких морально-етичних принципів для політика є обов'язковою вимогою, бо без цієї складової всі його професійні якості не принесуть суспільству бажаних результатів. ; This paper analyzes two main areas of research of the professional and personal qualities of politicians. First of all, this is an approach that considers a politician as a representative of a certain elite group, which shaped their views, professional qualities, goals and ways to achieve them. The other approach focuses on the phenomenon of political leadership. It analyzes the leader's abilities to influence the formation and changes of the political system, as well as their ability to gather a group of like-minded people around themselves.The aim of this work is to determine the validity of these approaches on the example of well-known political leaders of the XX – XXI centuries.As a result of the analysis of the professional and personal qualities of famous political figures, it can be reasonably assumed that both approaches have a right to exist and this is confirmed by numerous historical examples, in particular of the XX – XXI centuries. In the case of relative domestic and international stability, as a rule, political leaders are recruited from various social elites. In crisis situations in society, there is a need for charismatic leaders who are prone to authoritarian methods of governance, which certainly is a threat to the democratic principles of building a society and can lead to authoritarianism.Despite the inconsistency of the requirements for professional qualities of a politician put forward by different theoretical concepts, it can be argued that the presence of strong moral and ethical principles is a mandatory requirement for a politician, because without this component all their professional qualities will not bring the desired results to society. ; В данной работе анализируются два основных направления изучения профессиональных и личностных качеств политических деятелей. В первую очередь это подход, рассматривающий политика как представителя определенной элитарной группы, которая сформировала его взгляды, профессиональные качества, цели и способы их достижения. Другой поход делает акцент на феномене политического лидерства. В данном контексте анализируются возможности лидера влиять на формирование и изменения политической системы, а также его способности собрать вокруг себя группу единомышленников.Целью данной работы является определение правомерности данных подходов на примере известных политических лидеров ХХ–ХХІ столетий.В результате проведённого анализа профессиональных и личностных качеств известных политических деятелей, можно обосновано предположить, что оба существующих похода имеют право на существование и это подтверждается многочисленными историческими примерами, в частности ХХ–ХХІ веков. В случае относительной внутригосударственной и международной стабильности, как правило, политические лидеры рекрутируются из тех или иных элит общества. В кризисных ситуациях в обществе возникает потребность в харизматических лидерах, склонных к авторитарным способам управления, что, безусловно, является угрозой демократическим принципам построения общества и может привести к авторитаризму.Несмотря на противоречивость требований к профессиональным качествам политика, выдвигаемых разными теоретическими концепциями, можно утверждать, что наличие стойких морально-этических принципов для политика является обязательным требование, ибо без этой составляющей все его профессиональные качества не принесут обществу желанных результатов.

. ; Содерж.: Главный редактор - А.Д.Воскресенскийй; Обращение главного редактора; Перечень публикаций в журнале

Methodological grounds for investigation of political are analysed. A problem of institualization in political science is posed. Mechanisms of instutialization of political relations are raised. Ukraine is taken as an example. The main principles of a powerinstitute formation are described and the essential characteristics of this concept are highlighted. The determinants of the deinstitutialization process in political are analysed, and their characteristic features and consequences are determined. The dynamics of the power institute development through the communication approach, as a way of personal manifestation, a decreasing role of the institute and an increasing role of public sector in politics is shown. The author's definition of the deinstitutialization is given. An idea of "humanization" of political science, as moving away from the authoritarian way of thinking is suggested. A today's possibility of a humanitarian direction in politics is analysed. Keywords: politics, institute the Power, communication, deinstitutialization, humanization. ; Проаналізовано методологічні підстави дослідження політичного. Порушено проблему деінституалізації у політичній науці та механізми інституціоналізації політичних відносин на прикладі України. Розкрито головні принципи формування інституту влади сьогодні, виокремлено його сутнісні характеристики. Досліджено детермінанти процесу деінституалізації політичного, визначено його характерні особливості та наслідки. Показано динаміку розвитку інституту влади через призму комунікаційного підходу як способу вияву особистісного, зменшення ролі інституту та збільшення ролі громадського сектору в політиці. Подано авторське визначення поняття "деінституалізація". Запропоновано ідею "гуманізації" політичної науки, відхід від авторитарного способу мислення. Проаналізовано можливість гуманітарної скерованості політики нині.Ключові слова: політичне, інститут влади, комунікація, деінституалізація, гуманізація.

The article analyzes the murals of Kharkiv that appeared in the city during 2008–2020. They are considered as mediators of historical memory, retransmitting various narratives/discourses: Soviet-nostalgic, regional, national. 24 art objects located in the urban space have been analyzed, the context of their creation, the practice of their instrumentalization by various agents of historical memory have been revealed. The city authorities are the initiators of the appearance of murals representing the Soviet-nostalgic discourse. Most of these images appeared in the city in 2013, on the eve of the celebration of the City Day and the celebration of the 70th anniversary of liberation from German occupation. The city leaders initiated the Pride of Kharkiv project, in the framework of which in the city appeared murals depicting Kharkiv residents, whose life and work are directly connected with the events of the Great Patriotic War. Among them are V. Grizodubova, G. Zhukov, K. Shulzhenko, P. Naboychenko. These and other images illustrate the Soviet-nostalgic and regional dimensions of the city's public space. They are often combined with each other, latently or directly actualizing the phantom pains of the "first capital". Such images are always personalized. Criteria for choosing a person include being a native and resident of Kharkiv, known at the All-Union level (L. Gurchenko, I. Bugrymova, etc.). Since 2014, in the city we have observed the appearance of images of nationwide symbols, which can be interpreted as an attempt to fit Kharkiv into the national narrative, to demonstrate the city's presence in the core of the Ukrainian political project. Such murals are personalized and abstract-symbolic (T. Shevchenko, Krut's warriors-heroes, the coat of arms of Ukraine, Petrykivka painting, vyshyvanka (embroidered shirt) (ornament), motanka doll, etc.). The initiators of the creation of these murals are the city authorities and the city community. It should be noted that the national narrative was almost never combined with the regional one. However, there are cases when Soviet-nostalgic, regional and national discourses were projected in one image. Thus, there is a mural depicting both soldiers who died during the war in Afghanistan and during the anti-terrorist operation. This may indicate the multi-layered historical memory of the region's inhabitants. To sum up, the analysis of murals as mediators of a certain image of the past in space of Kharkiv showed that out of 24 murals created during 2008-2020, which have a pronounced ideological coloring, 13 retransmit the Soviet-nostalgic narrative in Kharkiv, 12 – regional, 10 – national. ; У статті проаналізовано мурали Харкова, що з'явилися у місті упродовж 2008–2020рр. 24 арт-об'єкти розглянуто як медіатори історичної пам'яті, що ретранслюють різні наративи/дискурси: радянсько-ностальгійний, регіональний, національний; виявлено контекст їх створення, практики їх інструменталізації різними агентами історичної пам'яті. Ініціатором появи муралів, що репрезентують радянсько-ностальгійний дискурс, є міська влада. Найбільше таких зображень з'явилося у місті у 2013р., напередодні святкування Дня міста та відзначення 70-річчя визволення від німецької окупації. Очільники міста ініціювали проєкт «Гордость Харькова», у межах реалізації якого у місті було створено мурали із зображенням харків'ян, життя та творчість яких безпосередньо пов'язана із подіями «Великої Вітчизняної війни» (В. Гризодубова, Г. Жуков, К.Шульженко, П.Набойченко). Ці та інші зображення ілюструють радянсько-ностальгійний і регіональний виміри публічного простору міста. Вони найчастіше поєднуються між собою, латентно або прямо актуалізуючи фантомні болі «першої столиці». Такі зображення завжди персоніфіковані. Критерії вибору персоналії – уродженець та мешканець Харкова, відомий на загальносоюзному рівні (Л.Гурченко, І.Бугримова та ін.). Від 2014 р. спостерігаємо появу в місті зображень загальнонаціональних символів, що можна інтерпретувати як спробу вписати Харків до національного наративу, продемонструвати перебування міста у core українського політичного проєкту. Такі мурали є персоніфікованими й абстрактно-символічними (Т.Шевченко, воїни-герої Крут, герб України, петриківський розпис, вишиванка (орнамент), лялька-мотанка та ін.). Ініціаторами створення цих муралів є міська влада і громада міста. Зазначимо, що національний наратив майже ніколи не поєднувався з регіональним. Утім, зафіксовано випадки, коли радянсько-ностальгійний, регіональний та національний дискурси проектувалися в одному зображенні. Приміром, є мурал, на якому зображено загиблих воїнів-афганців і воїнів, що загинули під час АТО. Це може свідчити про багатошаровість історичної пам'яті мешканців регіону. Отже, аналіз муралів як медіаторів певного образу минулого у просторі Харкова засвідчив, що з 25 муралів, створених у 2008–2020 рр., які мають яскраво виражене ідеологічне забарвлення, 13 ретранслюють у просторі міста Харкова радянсько-ностальгійний наратив, 12 – регіональний, 10 – національний.

в статье рассмотрены особенности демографической ситуации в России. Отмечена важность демографии для государства. Приведены современные направления деятельности в демографической политике.

Данная статья посвящена стигматизации женщин в политике. В работе авторы рассматривают процессы стигматизации, востребованные социальной и политической практикой. В частности, отмечается, что низкий уровень политического участия женщин может объясняться стигмами, которые прочно вошли в общественное сознание. Авторы рассматривают стигму как символическую форму статуса человека и любого политического субъекта во взаимодействии. На основе анализа полоролевых, гендерных, феминистских теорий исследователи указывают, что в основе стигматизации лежит социальное неравенство. Отмечается, что процесс стигматизации в политике имеет ряд этапов: подготовительный (анализ ситуации), начальный (выделение объекта внимания и поиск инструментов стигматизации), основной (формирование предубеждений, понижение статусных возможностей объекта стигматизации), завершающий (солидаризация сторонников и контроль). Стигматизация в публичной политике может выполнять ряд функций, к которым отнесены: ориентирующая (позволяющая опознавать субъектов политического пространства); инструментальная (с помощью которой стигмы играют роль способов принуждения и наказания в процессе политической борьбы); упорядочивающая (обеспечивающая социальный контроль и порядок в обществе). Авторы отмечают, что стигматизация формального политического участия женщин приводит к созданию ими неформальных каналов влияния: распространение слухов и формирование общественного мнения; продвижение/препятствие политической карьере мужчин; вступление в брак и пр. Исследователи также указывают на социальные последствия стигматизации, к которым они относят целый ряд форм девиантных взаимодействий как в социальной и политической сфере, так и в поведении конкретных политических субъектов. ; This article studies the stigmatisation of women in politics. The authors consider the processes of stigmatisation, claimed by social and political practice. In particular, the low level of political participation of women can be explained by stigmas that have firmly entered the public consciousness. The authors consider stigma as a symbolic form of the status of a person and any political subject in interaction. On the basis of the analysis of gender, gender, feminist theories, researchers point out that social inequality, which is fixed in the status — hierarchical division of society, in the contradictory nature of the interests and nature of social ties and relations, is objectively becoming a source of stigmatisation. The process of stigmatisation in politics has a number of stages: preparatory (analysis of the situation), initial (highlighting the object of attention and searching for stigmatization tools), the main one (the formation of prejudices, the lowering of status opportunities for the stigmatization object), and the finalisation (support solidarity and control). Stigmatisation in public policy can perform a number of functions, which include orienting (allowing to identify subjects of the political space), instrumental (stigmas as tools of suppression and punishment in tactics of interaction with rivals, opponents), and ordering (providing social control and order in society). The authors note that the stigmatisation of women's formal political participation leads to the creation of effective informal channels of influence: the dissemination of rumours and the formation of public opinion, the promotion/hindrance of the political career of men; marriage, etc. Researchers point to the social consequences of stigmatisation, to which they refer the violation of the principles of social and political interaction (humanism, tolerance, justice, and mutual benefit) and the strengthening of deviance in the behavioural style of political subjects.

В статье представлена хроника работы исследовательского комитета "Политика языка" в рамках XXIV Всемирного конгресса Международной ассоциации политической науки, походившего в г. Познань 23-28 июля 2016 г.

Розкрито сутнісні характеристики гендерного підходу до політичної діяльнос­ті. Проаналізовано основні гендерні стереотипи, що притаманні українському суспільству. Визначено фактори та умови формування іміджу жінки-політичного лідера. Проаналізовано проблеми формування нового типу жінки-лідера у політич­ній сфері сучасного українського суспільства. Сформульовано низку рекомендацій щодо зменшення рівня гендерної нерівності в політичному просторі України. ; Раскрыты сущностные характеристики гендерного подхода к политической де­ятельности. Проанализированы основные гендерные стереотипы, присущие укра­инскому обществу. Определены факторы и условия формирования имиджа женщины- политического лидера. Проанализированы проблемы формирования нового типа женщины-лидера в политической сфере современного украинского общества. Сфор­мулировано ряд рекомендаций по уменьшению уровня гендерного неравенства в по­литическом пространстве Украины. ; Problem setting. Modern Ukrainian politics requires the formation of a new type of political leader - a woman and a man, which combines both «female» and «male» managerial qualities. They are women-leaders who inclined to compromise, peaceful forms of activity, a complex vision ofproblems, taking into account the prospect of any decision, for joint actions with male politicians, and make it possible to unite efforts in achieving the important social and political goals of the country.Recent research and publications analysis. Since the proclamation of Ukraine as an independent state, the problems of women's participation in the political life of Ukraine have become the subject of numerous scientific discussions, conferences, seminars, political research.Paper objective. The purpose of the article is to elucidate gender stereotypes that affect the status of the woman-leader at higher levels of Ukrainian authorities. Social thinking is extremely stereotyped, and double standards are the prevailing norm all over the world and particularly in Ukraine. The origins of this phenomenon in our state reach even more primitive times, and the immediate consequences negatively affect the position of women and the development of society as a whole, including in the political sphere. Ukraine is still at the initial stage of the formation of gender democracy and the political-state system, the norms declared by it are torn offfrom the real state of affairs.Paper main body. The processes of democratization and humanization embracing contemporary Ukrainian society include the creation of various opportunities for self­realization of the individual regardless of its nationality, social origin, gender and age. The development strategy of the 21st century is aimed at establishing the principles of parity representation of articles based on gender balance and gender balance in society. The basis for the functioning of society in the third millennium should be the system of expressing the will of both sexes - men and women as equal rights, not only legally enshrined, but also really secured in political and legal principles, actions and building up public and state structures. Leading women, having a tendency towards political activity, communicating with people, speaking with the people, the ability of speaking, having great will and stubbornness, organizational skills, firmness and determination, devotion to the ideals of their Motherland, have been able to achieve high state positions, due to favorable circumstances, stubbornly fighting, became subjects of supreme power. Taken together, it is evident that a woman-leader will eventually be able to move from a category of rare phenomena to a more common fact in the political life of European society. The civilized world has long understood and accepted the need for active participation of women in politics and undoubtedly acknowledged the invaluable benefits and importance of such participation. The presence of women in politics changes its character, its orientation in favor of social-oriented programs, the ideals of humanism and non-violence.Conclusions of the research. Summarizing our study, it should be noted that Ukrainian politics is permeated with gender stereotypes, and despite numerous bills that ensure equality between sexes, we continue to see the presence of gender inequality. This problem remains rather relevant today and requires further research. It is important to determine the role of social structure in shaping a woman as a political leader; disclosure of the essence of women's leadership as a style ofpolitical activity, as well as a generalization of the historical experience of women's political leadership in Ukraine.

Розкрито сутнісні характеристики гендерного підходу до політичної діяльнос­ті. Проаналізовано основні гендерні стереотипи, що притаманні українському суспільству. Визначено фактори та умови формування іміджу жінки-політичного лідера. Проаналізовано проблеми формування нового типу жінки-лідера у політич­ній сфері сучасного українського суспільства. Сформульовано низку рекомендацій щодо зменшення рівня гендерної нерівності в політичному просторі України. ; Раскрыты сущностные характеристики гендерного подхода к политической де­ятельности. Проанализированы основные гендерные стереотипы, присущие укра­инскому обществу. Определены факторы и условия формирования имиджа женщины- политического лидера. Проанализированы проблемы формирования нового типа женщины-лидера в политической сфере современного украинского общества. Сфор­мулировано ряд рекомендаций по уменьшению уровня гендерного неравенства в по­литическом пространстве Украины. ; Problem setting. Modern Ukrainian politics requires the formation of a new type of political leader - a woman and a man, which combines both «female» and «male» managerial qualities. They are women-leaders who inclined to compromise, peaceful forms of activity, a complex vision ofproblems, taking into account the prospect of any decision, for joint actions with male politicians, and make it possible to unite efforts in achieving the important social and political goals of the country.Recent research and publications analysis. Since the proclamation of Ukraine as an independent state, the problems of women's participation in the political life of Ukraine have become the subject of numerous scientific discussions, conferences, seminars, political research.Paper objective. The purpose of the article is to elucidate gender stereotypes that affect the status of the woman-leader at higher levels of Ukrainian authorities. Social thinking is extremely stereotyped, and double standards are the prevailing norm all over the world and particularly in Ukraine. The origins of this phenomenon in our state reach even more primitive times, and the immediate consequences negatively affect the position of women and the development of society as a whole, including in the political sphere. Ukraine is still at the initial stage of the formation of gender democracy and the political-state system, the norms declared by it are torn offfrom the real state of affairs.Paper main body. The processes of democratization and humanization embracing contemporary Ukrainian society include the creation of various opportunities for self­realization of the individual regardless of its nationality, social origin, gender and age. The development strategy of the 21st century is aimed at establishing the principles of parity representation of articles based on gender balance and gender balance in society. The basis for the functioning of society in the third millennium should be the system of expressing the will of both sexes - men and women as equal rights, not only legally enshrined, but also really secured in political and legal principles, actions and building up public and state structures. Leading women, having a tendency towards political activity, communicating with people, speaking with the people, the ability of speaking, having great will and stubbornness, organizational skills, firmness and determination, devotion to the ideals of their Motherland, have been able to achieve high state positions, due to favorable circumstances, stubbornly fighting, became subjects of supreme power. Taken together, it is evident that a woman-leader will eventually be able to move from a category of rare phenomena to a more common fact in the political life of European society. The civilized world has long understood and accepted the need for active participation of women in politics and undoubtedly acknowledged the invaluable benefits and importance of such participation. The presence of women in politics changes its character, its orientation in favor of social-oriented programs, the ideals of humanism and non-violence.Conclusions of the research. Summarizing our study, it should be noted that Ukrainian politics is permeated with gender stereotypes, and despite numerous bills that ensure equality between sexes, we continue to see the presence of gender inequality. This problem remains rather relevant today and requires further research. It is important to determine the role of social structure in shaping a woman as a political leader; disclosure of the essence of women's leadership as a style ofpolitical activity, as well as a generalization of the historical experience of women's political leadership in Ukraine.

Successful cultural politics in Russia may be carried out on the basis of its management decentralization principle. Regional and municipal culture development is not possible without common national cultural aims and priorities. The state should play an essential role, howeverregional cultures should be given self-development possibilities. Culture management decentralization should not get reduced to the financing issues. Decentralization priority aim should be improvement in efficiency of both cultural organizations and governmental authorities of thefederal and local levels. ; Успешное осуществление культурной политики в России можно вести на основе принципа децентрализации управления культурой. Развитие региональной и муниципальной культуры невозможно без общенациональных целей и приоритетов культуры. Государство должно играть сильную роль, но региональная культура должна саморазвиваться. Децентрализация в управлении культурой не должна сводиться только к сфере финансирования. Ее приоритетной целью должно стать повышение эффективности работы как самих учреждений культуры, так и органов власти на федеральном и региональном уровнях.

The article shows the influence of the global crisis on the content and mode of existence of contemporary education. This is not about tracking various effects of impact, and a new request that brings the world to the global education system. Integrative content of crisis is defined through the "battle" of values and interests in the contemporary socio-cultural space, resulting the primacy of the interests and the destruction values factor. An expression of this was the expansion of interest in the sphere of the proper. In order to detect this vulnerability replacement analyzed the classic principles of real politics. Substantiates the thesis that in "depreciation values" in modern education there is a new fundamental vocation. It is playing a valuable part of life and ensuring the proper effect and space in contemporary culture. ; У статті простежується вплив світової кризи на зміст та спосіб існування сучасної освіти. При цьому йдеться не про відстеження різноманітних ефектів цього впливу, а про новий запит, який висуває глобальний світ до освітньої системи. Інтегративний зміст кризи визначено через «тяжбу» цінностей та інтересів в сучасному соціокультурному просторі, наслідком чого є примат інтересів та деструкція ціннісного чинника. Оприявненням цього стала експансія інтересів у сферу належного та підпорядкування змісту і формату інтересів. З метою виявити вразливість цього заміщення, аналізуються класичні принципи реал-політик. Обгрунтовується теза, що в умовах «знецінення цінностей» у сучасної освіти з'являється нове фундаментальне покликання, яке полягає у відтворенні ціннісної складової буття та забезпеченні ефекту і простору належного в сучасній культурі. Бауман З. (2008).Текучая современность.СПб: Питер. Давид Р., Жоффре-Спинози К. (1996). Основные правовые системы современности. Перевод с франц. М.: Междунар. отношения. Карр Э.X. (2002). Двадцать лет кризиса: 1919–1939. Введение в изучение международных отношений. В: Теория международных отношений: Хрестоматия. Сост., науч. ред. и коммент. П.А. Цыганкова. М.: Гардарики, 53–68. Луман Н. (2005). Медиа коммуникации. М.: Логос. Моргентау Г. (2002). Политические отношения между нациями: борьба за власть и мир. В: Теория международных отношений: Хрестоматия. Сост., науч. ред. и коммент. П.А. Цыганкова. М.: Гардарики, 72–88. Шамрай В. В. (2015). Інституційна криза освіти: соціокультурні виклики сучасності. Філософія освіти. Philosophy of Education, 1(16), 89-104.

The article presents the postanarchist conceptualization of radical politics. The methodology of this study was a critical analysis and use of historical and philosophical methods, the method of contextualism, the method of discursive analysis. In connection with the intensification of protest movements, including those aimed at combating the omnipotence of the state, the spread of the ideology of anti-globalization is growing theoretical interest in anarchism. Anarchism today is not the only political doctrine. This is a large family of like-minded people, united by hostility to uncontrolled power, distrust of the hierarchy and optimistic belief in the ability of ordinary people to control their lives and organize social relations on the basis of freedom, equality and solidarity. In the framework of the announced "anarchist turn", anarchism is manifested as the basis of radical policy in recent times. The theoretical foundations of modern anarchism remain poorly understood. Modern political radicalism is based on acertain philosophy, which in a new way substantiates the ideas and actions in the socio-political sphere, aimed at radical change of existing social institutions. This is a philosophy of action, struggle, protest. Postanarchism is seen as a new view of radical politics. The features of philosophical essentialism as thebasis of conceptual modeling in classical anarchism are formulated. Postanarchism is presented as aphilosophy that avoids essentialism, its tools are analyzed. The connection between the left movement of the 1960s and modern post-capitalist movements is analyzed. Political theory here is further developed, ceases to be abstract, filled with human meaning. Within the framework of the "anarchist turn" there is agradual destruction of the main stereotypes or narratives about anarchism (about its theoretical insolvency, unscientificity, utopianism) formed over many years in literature and public opinion. It is proved that the theory of anarchism is constantly evolving and updated over time in order to find solutions to acute social, political and economic problems. The author sees the prospects of post-anarchism in its political philosophy, which has certain values. In the modern era, such aphilosophy was supplanted by positivist political science in theory and for the triumph of moral nihilism and relativism in practice. The obtained results allow us to find out what distinguishes modern anarchism as a movement and philosophy from the left movements of the past and the features of the theoretical language of description of the modern protest movement. ; У статті представлено постанархістську концептуалізацію радикальної політики. Методологією дослідження став критичний аналіз і використання історико-філософських методів, метод контекстуалізму, метод дискурсивного аналізу. У зв'язку з активізацією протестних рухів, зокрема спрямованих на боротьбу зі всевладдям держави, поширенням ідеології антиглобалізму зростає теоретичний інтерес до анархізму. Анархізм сьогодні не є єдиною політичною доктриною. Це велика сім'я однодумців, яких об'єднує ворожість щодо непідконтрольної влади, недовіра до ієрархії і оптимістична віра в здатність простих людей контролювати своє життя та організовувати соціальні відносини на основі свободи, рівності й солідарності. У рамках оголошеного «анархістського повороту» анархізм маніфестується як підґрунтя радикальної політики останніх часів. Теоретичні основи сучасного анархізму залишаються малодослідженими. Сучасний політичний радикалізм опирається на певну філософію, яка по-новому обґрунтовує ідеї і дії в соціально-політичній сфері, спрямовані на докорінну зміну існуючих суспільних інститутів. Це філософія дії, боротьби, протесту. Постанархізм у статті розглянуто як новий погляд на радикальну політику. Сформульовано особливості філософського есенціалізму як базису концептуального моделювання в класичному анархізм. Постанархізм представлений як філософія, яка уникає есенціалізму, проаналізовано її інструментарій. Проаналізовано зв'язок між лівим рухом 1960-хрр. і сучасними посткапіталістичними рухами. Політична теорія тут отримує подальший розвиток, перестає бути абстрактною, наповнюється людським змістом. У рамках «анархістського повороту» відбувається поступове руйнування сформованих за багато років у літературі та громадській думці основних стереотипів або наративів щодо анархізму (про його теоретичну неспроможність, ненауковість, утопізм). Доведено, що теорія анархізму постійно розвивається й оновлюється з метою знайти рішення гострих соціальних, політичних і економічних проблем. Перспективність постанархізму автор бачить у його філософічності, тобто політичній філософії, що лежить у його підґрунті та є непозбавленою цінностей. В епоху модерну така філософія була витіснена позитивістською політичною наукою в теорії, що призвело, на думку деяких фахівців, до торжества морального нігілізму й релятивізму на практиці. Отримані результати дозволяють з'ясувати, що відрізняє сучасний анархізм як рух і філософію від лівих рухів минулого, а також встановити особливості теоретичної мови опису сучасного протестного руху.

At the article it was determined the role of historical consciousnessand social memory in Ukrainian political process during the presidency ofViktor Yanukovych. The features of using of historical rhetoric in the electionstruggle were analyzed. The increasing authoritarian tendency in thecountry in this period was emphasized. The manifestations of authoritariantendencies were repressions against the political opponents. It is importantthat the persecution suffered by historians who have studied Stalin'srepressions and the Ukrainian nationalist movement. The features ofinternal, external and personal factors that determined the content and theimplementation mechanisms of internal policy were defined. The politicalnature of adopted language law has been demonstrated.Politics of Memory of President Viktor Yanukovych began with aelimination of achievements of his predecessor Viktor Yushchenko. One ofthe following measures was the change in status of the Ukrainian Instituteof National Memory in this period – its transformation into a scientificinstitution. It was represented as the need to scientific ensure of formationof national memory. In fact, the Institute was obviated from the influence ofpublic policy and society.At this time government rehabilitated the Soviet legacy, which madepossible the emergence of the monument to Stalin in Zaporozhe. The lawabout «Flag of victory» caused support in the East and South anddisapproval in the Western regions. Celebration various commemorativesymbols caused the confrontation and civil clashes.Holding of social tension by means of evaluating the past discussionsdistract attention from of urgent economic and social problems in thecountry. And the spread of nationalist views for the government was a toolto discredit the opposition and the mobilization of their own electorate. Ingeneral, during 2010-2013 years Yanukovych administration carried not somuch the formation of national memory as the use of historical symbols andstereotypes to hold and strengthening of personal power. ; W artykule określi rola świadomości historycznej i pamięci społecznejw procesie politycznym na Ukrainie w okresie prezydentury WiktoraJanukowycza. Podkreślić wzmocnienie tendencji autorytarnych w kraju wtym okresie. Ustalono cechy wewnętrznych, zewnętrznych i osobowychczynników, które decydują o treści i mechanizmów wdrażania politykiwewnętrznej. Okazały charakter polityczny przyjął ustawę językową.Transformacja przedstawił stan ukraińskiego Instytutu Pamięci Narodowej wtym okresie. Wyświetlanie kluczowych trendów i przejawów pamięci politykipublicznej. Wykazać charakter postrzegania centralnych inicjatywachpamięci w tej dziedzinie. ; Визначено зміст та основні тенденції політики пам'яті в Україні вперіод президентства В. Януковича. Наголошено на посиленніавторитарних тенденцій в країні у цей період. Визначено особливостівнутрішніх, зовнішніх та суб'єктивних факторів, які визначали механізмий зміст реалізації внутрішньої політики. Доведено політичний характерприйнятого мовного закону. Окреслено зміст трансформації статусуУкраїнського інституту національної пам'яті в цей період. Зосередженаувага на особливостях сприйняття центральних меморіальних ініціативна місцях.