Suchergebnisse

Pompey manifested special respect to the divinities of victory. His religious policy was under the influence of the religious policy led by Alexander the Great, Mithridates the Great and Sulla. pompey did not formulate his own clear, completely thought-out and acceptable to the majority of Romans religious concept. His religiousness was connected with superstitiousness. He showed no particular adherence to principles in matters of re- ligion and preferred to honor this or that deity depending on the political situation. pom- pey showed special attachment to Venus in Rome, and in the Greek East to Athena. He did not feel any discomfort over the fact that Athena supported Achaean against the Trojans, from whom the Romans were descended. pompey used religion for political pur- poses, not shunned honors, which were close to divine. ; Помпей демонстрировал особое расположение к божествам победы. Его религи- озная политика испытывала влияние религиозной политики Александра Великого, Митридата Великого и Суллы. Помпей не сформулировал собственную четкую, до конца продуманную и приемлемую для большинства римлян религиозную концепцию. Его религиозность сочеталась с суеверием. Он не демонстрировал особой принципи- альности в вопросах религии, отдавал предпочтение чествованию того или иного божества исходя из политической конъюнктуры. В Риме Помпей выказывал особое расположение Венере, на греческом Востоке — Афине. Он не чувствовал неловкости от того, что Афина поддерживала ахейцев в войне против троянцев, от которых римляне вели свое происхождение. Помпей использовал религию для достижения политических целей, не отказываясь от почестей, которые граничат с божественными. ; Помпей демонстрував особливу прихильність до божеств перемоги. Його релігійна політика зазнала впливу релігійної політики Олександра Великого, Мітрідата Великого і Сулли. Помпей не сформулював власну чітку, до кінця продуману та прийнятну для більшості римлян релігійну концепцію. Його релігійність поєднувалася із забобонністю. Він не демонстрував особливої принциповості у питаннях релігії, віддавав перевагу вшануванню того чи того божества в залежності від політичної кон'юнктури. У Римі Помпей виказував особливу прихильність Венері, на грецькому Сході — Афіні. Його не бентежила підтримка Афіною ахейців у війні з троянцями, від яких вели своє походження римляни. Помпей використовував релігію для досягнення політичних цілей, не цурався почестей, які межують з божественними.

Summary. The article deals with the activities of Marcus Licinius Crassus as a triumvir and the consequences of his participation in the triumvirate. The methodology of the study is based on the principles of historicism and scientific objectivity, general scientific and special historical methods: analysis, synthesis, problem-chronological and the method of historical reconstruction. The scientific novelty is that for the first time in the Ukrainian historiography the article considers the activity of Marcus Licinius Crassus as a triumvir and his achievements of his participation in the triumvirate. With Caesar and Pompey's support Crassus reached the consulate for the second time taking control of the province of Syria, which was the culmination of his political and military career. The conclusions are as follows. Crassus' political position was strengthened with the foundation of the triumvirate, but his political dividends were initially the most modest compared to those received by Caesar and Pompey. This exacerbated the contradictions between him and the other members of the triumvirate. The triumvirs managed to settle disputes and restore unity at a conference at Lucca in 56 BC, after which the alliance of Caesar, Pompey and Crassus became obvious to all. Crassus received assurances of support for the fulfillment of all his desires and was able to implement everything planned, as well as the other members of the triumvirate. It was Crassus' participation in an alliance with Caesar and Pompey and their support that allowed Crassus to achieve a second consulate, to gain control of the province of Syria and organize a military campaign against the Parthian kingdom. ; Анотація. Метою дослідження є проаналізувати діяльність Марка Ліцінія Красса як тріумвіра та наслідки його участі у тріумвіраті. Методологія дослідження базується на принципах історизму і наукової об'єктивності, загальнонаукових та спеціальних історичних методах: аналізу, синтезу, проблемно-хронологічному і методі історичної реконструкції. Наукова новизна: у статті вперше в українській історіографії розглянуто діяльність Марка Ліцінія Красса як тріумвіра та його здобутки від участі у тріумвіраті. З'ясовано, що підтримка Цезаря і Помпея допомогла Крассу вдруге досягти консулаті і отримати в управління провінцію Сирію, що стало кульмінацією його політичної та військової кар'єри. Висновки. Політичне становище Красса з утворенням тріумвірату зміцнилося, однак його політичні дивіденди на перших порах були скромнішими у порівнянні з тим, що здобули Цезар та Помпей. Це призвело до загострення суперечностей між ним та іншими членами тріумвірату. Владнати розбіжності і відновити єдність вдалося на зустрічі тріумвірів у місті Лукка у 56 р. до н. е., після якої союз Цезаря, Помпея та Красса став очевидним для всіх. Красс отримав запевнення щодо підтримки усіх своїх бажань, і зумів реалізувати усе намічене, як й інші члени тріумвірату. Саме участь у союзі із Цезарем та Помпеєм та їхня підтримка дали змогу Крассові досягнути другого консулату, отримати в управління провінцію Сирія та організувати похід проти парфянського царства.

Summary. The article deals with the activities of Marcus Licinius Crassus as a triumvir and the consequences of his participation in the triumvirate. The methodology of the study is based on the principles of historicism and scientific objectivity, general scientific and special historical methods: analysis, synthesis, problem-chronological and the method of historical reconstruction. The scientific novelty is that for the first time in the Ukrainian historiography the article considers the activity of Marcus Licinius Crassus as a triumvir and his achievements of his participation in the triumvirate. With Caesar and Pompey's support Crassus reached the consulate for the second time taking control of the province of Syria, which was the culmination of his political and military career. The conclusions are as follows. Crassus' political position was strengthened with the foundation of the triumvirate, but his political dividends were initially the most modest compared to those received by Caesar and Pompey. This exacerbated the contradictions between him and the other members of the triumvirate. The triumvirs managed to settle disputes and restore unity at a conference at Lucca in 56 BC, after which the alliance of Caesar, Pompey and Crassus became obvious to all. Crassus received assurances of support for the fulfillment of all his desires and was able to implement everything planned, as well as the other members of the triumvirate. It was Crassus' participation in an alliance with Caesar and Pompey and their support that allowed Crassus to achieve a second consulate, to gain control of the province of Syria and organize a military campaign against the Parthian kingdom. ; Анотація. Метою дослідження є проаналізувати діяльність Марка Ліцінія Красса як тріумвіра та наслідки його участі у тріумвіраті. Методологія дослідження базується на принципах історизму і наукової об'єктивності, загальнонаукових та спеціальних історичних методах: аналізу, синтезу, проблемно-хронологічному і методі історичної реконструкції. Наукова новизна: у статті вперше в українській історіографії розглянуто діяльність Марка Ліцінія Красса як тріумвіра та його здобутки від участі у тріумвіраті. З'ясовано, що підтримка Цезаря і Помпея допомогла Крассу вдруге досягти консулаті і отримати в управління провінцію Сирію, що стало кульмінацією його політичної та військової кар'єри. Висновки. Політичне становище Красса з утворенням тріумвірату зміцнилося, однак його політичні дивіденди на перших порах були скромнішими у порівнянні з тим, що здобули Цезар та Помпей. Це призвело до загострення суперечностей між ним та іншими членами тріумвірату. Владнати розбіжності і відновити єдність вдалося на зустрічі тріумвірів у місті Лукка у 56 р. до н. е., після якої союз Цезаря, Помпея та Красса став очевидним для всіх. Красс отримав запевнення щодо підтримки усіх своїх бажань, і зумів реалізувати усе намічене, як й інші члени тріумвірату. Саме участь у союзі із Цезарем та Помпеєм та їхня підтримка дали змогу Крассові досягнути другого консулату, отримати в управління провінцію Сирія та організувати похід проти парфянського царства.

In the Old art, especially in architectural decoration of 11th-13th century, only the image of a single-head eagle was found, while in the Byzantine cultural circle the image of a double-headed eagle was known. In the recent years, as result of searches on the territory of ancient Halych, several works of decorative-applied a picture of a double-headed eagle were found. Therefore, the main objective of this research is to try to figure out the functionality and the iconographic program of works art of such content.The artists of Galician architectural school borrowed artistic symbol of a single-head eagle from Kyiv monument art architecture of Malopolska. It is widely used in the decoration of ceramic tiles that veneers floors and walls of ancient temples and palaces. Similar ornamental motifs are found the architectural decoration in Volodymyro-Suzdal Rus. From the area of monumental sculpture, the image of an eagle was used as models by Galician goldsmiths in the production of bracelets, signets and rings.Equally rich in heraldic and history is a symbol of a double-headed eagle. Artistic-religious image of a double-headed eagle has Eastern origin. The most ancient images belong to the 12th century BC. In ancient Rome it was considered as the main emblem of the pagan god Jupiter and of the Roman Empire. The emblem of a bird of prey was personally used on their banners by outstanding military Roman leaders Pompey and Julius Caesar. In the Empire the image of double-headed eagle was used as a symbol of power and state emblem that had been started by Constantine the Great from 326 year. Archeological finds from the territory Ukraine argue that the leaders of tribal and military alliances in different periods of ancient history used the eagle as a symbol of power.In describing of the architectural construction in Holm, which was started by Prince Danylo Romanovych in 40–50 years of the 13th century, impresses the mention a monumental pedestal with the image of headed eagle. In Ukrainian and foreign historiography ...