Suchergebnisse

Abstract. The purpose of the research is to depict how different interpretations of the most actual questions of the theme are presented in the historiography of the studying subject in Poland. The research methodology is based on the methods of comparative and critical analysis as well as on the principle of scientific objectivity by the characteristics of main works that were published in Poland on the theme under analysis. The scientific novelty of the article is a critical analysis of interpretation of the reasons, course, and results of conflicts between the Polish and Ukrainian underground forces in Polish historiography during the last decades. The Conclusions: By the analyzing the works on the history of inter-ethnic wars the obvious tendency can be observed: inclination of some authors to impose reception of these conflicts exclusively from the point of view of their participants aiming at obtaining the empathy for "our own" victims with silence over "alien victims" of these confrontations. The studying the Polish-Ukrainian relations during the years of the German-Soviet War by many authors in Poland can be the typical example of wide-spreading of such tendencies. Despite many works on the subject that were published in this country, it is still topical the need of critical scholar studies of the reasons, forms, and results of the animosity between the Polish Home Army (Armia Krajowa, AK) on one side, and Organization of the Ukrainian Nationalists headed by Stepan Bandera (OUN-B) as well as the Ukrainian Insurgent Army (Ukraїnska Povstancha Armiya, the UPA) on other side in 1943 – 1944. More research is needed to develop new space for much deeper reception of this difficult for resolving historical problem that will help historians to understand real roots, forms and consequences of these hostilities. Main attention of studying problematic is devoted mainly to depicting the theme of losses of the Polish civilian population during this confrontation while many other important questions for understanding the reasons, character and development of this conflict still need further studying (clarifying the number of the Ukrainian victims of confrontation between AK and the UPA armed formations, the comparative analysis of forms and scales of crimes committed by their soldiers against the civil population, attempts to stop the confrontations by negotiations between representatives of the Ukrainian and Polish underground forces, the influence of the Nazi Germany and the Soviet Union on the worsening of the Ukrainian-Polish relations, etc.). The clarifying of reasons for conflict, political responsibility for its consequences, the number of deaths have a special significance for understanding the complex of confrontations between AK and the UPA in the future scholar works, which must be freed from one-sided national prejudices. ; Анотація. Мета дослідження – висвітлити, як різні інтерпретації найактуальніших питань теми репрезентовані в історіографії предмета дослідження у Польщі. Методологія дослідження базується на застосуванні методів порівняльного і критичного аналізу, а також принципу наукової об'єктивності у процесі вивчиенн головних праць, опублікованих із вказаної теми. Наукова новизна статті – критичний аналіз причин, ходу і наслідків конфліктів між польськими і українськими підпільними силами в історіографії у Польщі в останні десятиліття. Висновки: У процесі аналізу праць з історії міжетнічних конфліктів можна прослідкувати виразну тенденцію: схильність нав'язати сприймання цих конфліктів виключно зі сприймання його учасниками з очевидною метою отримати емпатію до "своїх" жертв із замовчуванням "чужих жертв" цих конфронтацій. Типовим прикладом поширення таких тенденцій може бути стан вивчення дослідниками у Польщі проблеми протистоянь між польською Армією Крайовою (AK) з одного боку і Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН-Б) й Українською Повстанчою Армією (УПА) з другого у 1943–1944 роках. У цій країні актуальною залишається потреба критично-наукового дослідження причин, форм і наслідків цього протистояння. Головну увагу у дослідженні цієї проблематики у Польщі присвячено висвітленню втрат польського цивільного населення в ході протистояння. Водночас багато інших важлививх питань для розуміння передумов, характеру й розвитку цього протистоянння потребують подальшого вивчення (з'ясування кількості українських жертв протистояння збройних формувань АК і УПА, порівняльний аналіз форм та методів злочинів, скоєних їх вояками проти цивільного населення, спроби зупинити протистояння шляхом ведення переговорів між представниками українського та польського підпілля, вплив нацистської Німеччини та Радянського Союзу на погіршення українсько-польських відносин тощо). З'ясування причин конфліктів, політичної відповідальності за їх наслідки, втручання "третіх сил" та кількості загиблих має особливе значення для розуміння комплексу проблем конфронтації між АК і УПА у майбутніх наукових дослідженнях, що повинні бути вільними від однобічних національних упередженостей.

Abstract. The purpose of the research is to depict how different interpretations of the most actual questions of the theme are presented in the historiography of the studying subject in Poland. The research methodology is based on the methods of comparative and critical analysis as well as on the principle of scientific objectivity by the characteristics of main works that were published in Poland on the theme under analysis. The scientific novelty of the article is a critical analysis of interpretation of the reasons, course, and results of conflicts between the Polish and Ukrainian underground forces in Polish historiography during the last decades. The Conclusions: By the analyzing the works on the history of inter-ethnic wars the obvious tendency can be observed: inclination of some authors to impose reception of these conflicts exclusively from the point of view of their participants aiming at obtaining the empathy for "our own" victims with silence over "alien victims" of these confrontations. The studying the Polish-Ukrainian relations during the years of the German-Soviet War by many authors in Poland can be the typical example of wide-spreading of such tendencies. Despite many works on the subject that were published in this country, it is still topical the need of critical scholar studies of the reasons, forms, and results of the animosity between the Polish Home Army (Armia Krajowa, AK) on one side, and Organization of the Ukrainian Nationalists headed by Stepan Bandera (OUN-B) as well as the Ukrainian Insurgent Army (Ukraїnska Povstancha Armiya, the UPA) on other side in 1943 – 1944. More research is needed to develop new space for much deeper reception of this difficult for resolving historical problem that will help historians to understand real roots, forms and consequences of these hostilities. Main attention of studying problematic is devoted mainly to depicting the theme of losses of the Polish civilian population during this confrontation while many other important questions for understanding the reasons, character and development of this conflict still need further studying (clarifying the number of the Ukrainian victims of confrontation between AK and the UPA armed formations, the comparative analysis of forms and scales of crimes committed by their soldiers against the civil population, attempts to stop the confrontations by negotiations between representatives of the Ukrainian and Polish underground forces, the influence of the Nazi Germany and the Soviet Union on the worsening of the Ukrainian-Polish relations, etc.). The clarifying of reasons for conflict, political responsibility for its consequences, the number of deaths have a special significance for understanding the complex of confrontations between AK and the UPA in the future scholar works, which must be freed from one-sided national prejudices. ; Анотація. Мета дослідження – висвітлити, як різні інтерпретації найактуальніших питань теми репрезентовані в історіографії предмета дослідження у Польщі. Методологія дослідження базується на застосуванні методів порівняльного і критичного аналізу, а також принципу наукової об'єктивності у процесі вивчиенн головних праць, опублікованих із вказаної теми. Наукова новизна статті – критичний аналіз причин, ходу і наслідків конфліктів між польськими і українськими підпільними силами в історіографії у Польщі в останні десятиліття. Висновки: У процесі аналізу праць з історії міжетнічних конфліктів можна прослідкувати виразну тенденцію: схильність нав'язати сприймання цих конфліктів виключно зі сприймання його учасниками з очевидною метою отримати емпатію до "своїх" жертв із замовчуванням "чужих жертв" цих конфронтацій. Типовим прикладом поширення таких тенденцій може бути стан вивчення дослідниками у Польщі проблеми протистоянь між польською Армією Крайовою (AK) з одного боку і Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН-Б) й Українською Повстанчою Армією (УПА) з другого у 1943–1944 роках. У цій країні актуальною залишається потреба критично-наукового дослідження причин, форм і наслідків цього протистояння. Головну увагу у дослідженні цієї проблематики у Польщі присвячено висвітленню втрат польського цивільного населення в ході протистояння. Водночас багато інших важлививх питань для розуміння передумов, характеру й розвитку цього протистоянння потребують подальшого вивчення (з'ясування кількості українських жертв протистояння збройних формувань АК і УПА, порівняльний аналіз форм та методів злочинів, скоєних їх вояками проти цивільного населення, спроби зупинити протистояння шляхом ведення переговорів між представниками українського та польського підпілля, вплив нацистської Німеччини та Радянського Союзу на погіршення українсько-польських відносин тощо). З'ясування причин конфліктів, політичної відповідальності за їх наслідки, втручання "третіх сил" та кількості загиблих має особливе значення для розуміння комплексу проблем конфронтації між АК і УПА у майбутніх наукових дослідженнях, що повинні бути вільними від однобічних національних упередженостей.

Abstract. The purpose of the research is to depict how different interpretations of the most actual questions of the theme are presented in the historiography of the studying subject in Poland. The research methodology is based on the methods of comparative and critical analysis as well as on the principle of scientific objectivity by the characteristics of main works that were published in Poland on the theme under analysis. The scientific novelty of the article is a critical analysis of interpretation of the reasons, course, and results of conflicts between the Polish and Ukrainian underground forces in Polish historiography during the last decades. The Conclusions: By the analyzing the works on the history of inter-ethnic wars the obvious tendency can be observed: inclination of some authors to impose reception of these conflicts exclusively from the point of view of their participants aiming at obtaining the empathy for "our own" victims with silence over "alien victims" of these confrontations. The studying the Polish-Ukrainian relations during the years of the German-Soviet War by many authors in Poland can be the typical example of wide-spreading of such tendencies. Despite many works on the subject that were published in this country, it is still topical the need of critical scholar studies of the reasons, forms, and results of the animosity between the Polish Home Army (Armia Krajowa, AK) on one side, and Organization of the Ukrainian Nationalists headed by Stepan Bandera (OUN-B) as well as the Ukrainian Insurgent Army (Ukraїnska Povstancha Armiya, the UPA) on other side in 1943 – 1944. More research is needed to develop new space for much deeper reception of this difficult for resolving historical problem that will help historians to understand real roots, forms and consequences of these hostilities. Main attention of studying problematic is devoted mainly to depicting the theme of losses of the Polish civilian population during this confrontation while many other important questions for understanding the reasons, character and development of this conflict still need further studying (clarifying the number of the Ukrainian victims of confrontation between AK and the UPA armed formations, the comparative analysis of forms and scales of crimes committed by their soldiers against the civil population, attempts to stop the confrontations by negotiations between representatives of the Ukrainian and Polish underground forces, the influence of the Nazi Germany and the Soviet Union on the worsening of the Ukrainian-Polish relations, etc.). The clarifying of reasons for conflict, political responsibility for its consequences, the number of deaths have a special significance for understanding the complex of confrontations between AK and the UPA in the future scholar works, which must be freed from one-sided national prejudices. ; Анотація. Мета дослідження – висвітлити, як різні інтерпретації найактуальніших питань теми репрезентовані в історіографії предмета дослідження у Польщі. Методологія дослідження базується на застосуванні методів порівняльного і критичного аналізу, а також принципу наукової об'єктивності у процесі вивчиенн головних праць, опублікованих із вказаної теми. Наукова новизна статті – критичний аналіз причин, ходу і наслідків конфліктів між польськими і українськими підпільними силами в історіографії у Польщі в останні десятиліття. Висновки: У процесі аналізу праць з історії міжетнічних конфліктів можна прослідкувати виразну тенденцію: схильність нав'язати сприймання цих конфліктів виключно зі сприймання його учасниками з очевидною метою отримати емпатію до "своїх" жертв із замовчуванням "чужих жертв" цих конфронтацій. Типовим прикладом поширення таких тенденцій може бути стан вивчення дослідниками у Польщі проблеми протистоянь між польською Армією Крайовою (AK) з одного боку і Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН-Б) й Українською Повстанчою Армією (УПА) з другого у 1943–1944 роках. У цій країні актуальною залишається потреба критично-наукового дослідження причин, форм і наслідків цього протистояння. Головну увагу у дослідженні цієї проблематики у Польщі присвячено висвітленню втрат польського цивільного населення в ході протистояння. Водночас багато інших важлививх питань для розуміння передумов, характеру й розвитку цього протистоянння потребують подальшого вивчення (з'ясування кількості українських жертв протистояння збройних формувань АК і УПА, порівняльний аналіз форм та методів злочинів, скоєних їх вояками проти цивільного населення, спроби зупинити протистояння шляхом ведення переговорів між представниками українського та польського підпілля, вплив нацистської Німеччини та Радянського Союзу на погіршення українсько-польських відносин тощо). З'ясування причин конфліктів, політичної відповідальності за їх наслідки, втручання "третіх сил" та кількості загиблих має особливе значення для розуміння комплексу проблем конфронтації між АК і УПА у майбутніх наукових дослідженнях, що повинні бути вільними від однобічних національних упередженостей.

Головне концептуальне положення пропонованої розвідки – деконструкція модерної міфологеми «Схід – Захід» на грунті компаративного аналізу православної та католицької картин світу. Шляхом герменевтичної інтерпретації смислів східного і західного християнства створюються дві моделі міфологічного топосу: православна з притаманними для неї тенденціями до містицизму, соборності, комунітарних (соціалістичних) форм управління, та католицька, якій властиві раціоналізм, персоналізм, ліберальна демократія, домінування особистісного чинника. Національна культура розглядається на засадах феноменології релігії як маргінальна міфологічно-географічна зона з відповідними типами регіональних ідентичностей Західної та Східної України, що постають у ролі подвійної іпостасі Чужого. ; The main provisions of the proposed conceptual exploration - deconstruction of modern myth of «East - West» on the basis of comparative analysis of the Orthodox and Catholic world views. Through hermeneutic interpretation of meanings in Eastern and Western Christianity are created two models of mythological topos: Orthodox space with its tendencies to mysticism, collegiality, communitarian (socialist) forms of governance, and Catholic space, which is characteristic of rationalism, personalism, liberal democracy, the dominance of the personal factor. National culture is interpreted on the base of phenomenology of religion as a marginal mythological and geographical area of the two types of regional identities in Western and Eastern Ukraine, which appears as a double incarnation of Strange.Comparative analysis of pictures of the world Orthodoxy and Catholicism allowed to postulate the presence of Christianity in the two discourses of thinking and being: Western individualistic (personalism) and Eastern collectivist (unity, collegiality). This difference is the basis of cultural and historically conditioned differences in the further development of the mentality of the East and the West, and assumes the character of radical opposition to social mythology in the Ukrainian context. Mental topos in Western Ukraine (the myth of «Lviv») and mythological geography of «South» and «Donbass» are partial manifestations of discourses Person and Union which function despite all the liberal calls for a «multicultural tolerance» by archetypal opposition «We – They». Western topos comes from bourgeois rationality and tends to private enterprise, individual integrity, liberal freedoms, national values. The eastern topos leans towards social (community) irrationality, collective ownership, dissolution of personality in general totalitarian forms of government and class equality. Conflict of local identities, that tend to rebuilt itself, bringing to the absolute their ethnocultural features with the aim self-clarification. Its content becomes: social and class («capitalism – communism», «bourgeoisie - proletariat»), political («democracy – totalitarianism»), linguistic and national («pro-Russian» - «Pro-Ukrainian»') and symbolic and mythical («Bandera – Crime»). These symbolic lines can be continued indefinitely. Of course, it would at least be naive to believe that religious motivation in today's secular society has an absolute impact on the global geopolitical faults and confrontation. However, going after the M. Weber, one could argue that it is sacred values as unconscious, deeply embedded in the social psyche structures on the level of mentality inertially continue to influence mental setup and mutual prejudices between East and West Ukraine - even regardless of awareness of their speakers.The partial removal of tension in this dichotomy is possible through finding common origins of western and eastern traditions, that should be sought in the evangelical concept of love.This concept was pronounced in the formula-signature of Sophia inherent to Kiev version of the doctrine. Sophia suggests the harmony (symphony) of sociality and spirituality, rationality and emotion, theory and practice. Sophia makes favorable conditions for dialogue of Orthodox Church with the Catholic concept of integral humanism.This is the priority vector of reforms of the Catholic doctrine. Implementation of this dialogue must take the combined forces of church and state. State cultural policy must be based on the achievements of modern theoretical cultural studies, in particular knowledge of the religious mechanisms of modeling of myths, stereotypes, phenomenology of Alien and experience with Stranger ; Главное концептуальное положение предлагаемой работы - деконструкция современной мифологемы «Восток − Запад» на основе компаративного анализа православной и католической картин мира. Путем герменевтической интерпретации смыслов восточного и западного христианства создаются две модели мифологического топоса: православная с присущими для нее тенденциями к мистицизму, соборности, коммунитарным (социалистическим) форм управления, и католическая, которой свойственны рационализм, персонализм, либеральная демократия, доминирование личностного фактора. Национальная культура рассматривается на основе феноменологии религии как маргинальная мифо-географическая зона с соответствующими типами региональных идентичностей Западной и Восточной Украины, предстающими в роли двойной ипостаси Чужого

The article is focused on identifying local and speech strategies (tactics) that are subjected to the global strategy of demagoguery in American political discourse. The article concerns analysis of the definitions and synonyms of the term demagoguery. Such analysis confirmed the appropriateness of considering demagoguery as a specific strategy of political discourse. The results of the research ascertain that the term demagoguery is perceived differently in Ukrainian and English linguistic cultures. Ukrainians perceive demagoguery as a tool for deceiving and manipulation, while Englishmen think of it as of a method of leading a political game and broadening the voter base. The recipients of demagoguery in Ukrainian linguistic culture are uneducated groups of people, while in English linguistic culture the recipient is the people as a whole. Demagoguery as a specific strategy of political discourse is mainly used to influence the electorate through appealing to the feelings, instincts, and prejudices and through forming required political views and preferences. The analysis of the American sociologists' works enabled us to identify the main features of demagoguery. They are the following: the focus on broadening the audience, using propaganda for manipulating the masses and entertaining character. Analysis of empirical evidence, Donald Trump's thankful speech, which was given at the Republican national convention in 2016, allows us to single out local strategies of demagoguery. The local strategies of demagoguery, which are typical for American political discourse, are the following: populism, manipulation, subjectivation, fascination, and information simplification. Moreover, the article identifies and describes speech tactics that are typical for each local strategy. Among them, there are tactics of empty promises, lies, accusing, ridicule, using slogans, vulgarization, intimidation, and a tactic of finding a scapegoat. The research also concerns analysis of the linguistic means used for the realization of every local strategy and speech tactic. The most frequently used linguistic means are usage of expressive language with positive and negative meaning, repetition, anthroponomy, and subjectivation. ; В статье определены локальные и речевые стратегии (тактики), подчиненные глобальной стратегии демагогии в американском политическом дискурсе. Проанализировано дефиниции и синонимичный ряд понятия демагогия, что позволило подтвердить целесообразность рассмотрения демагогии как специфической стратегии политического дискурса. Было выяснено, что понятие демагогии по-разному воспринимается в украиноязычной и англоязычной лингвокультурах. Украинцы воспринимают демагогию как способ обмана и манипулирования, в то время как для англичан это всего лишь прием ведения политической игры и увеличения электората. Реципиентом демагогии в украинской лигнвокультуре являются необразованные версты населения, а в английской лингвокультуре – весь народ. Демагогия как специфическая стратегия политического дискурса направлена на целевое влияние на электорат с помощью апеллирования к чувствам, инстинктам и предубеждениям, а также – формирование необходимых политических взглядов и предпочтений. На основании проанализированных работ американских ученых-социологов было выделено основные признаки стратегии демагогии: нацеленность на расширение аудитории, использование пропаганды с целью манипулирования массами, развлекательный характер. Анализ эмпирического материала, а именно – благодарственной речи Дональда Трампа, произнесенной на Республиканской национальной конвенции в 2016 г., позволил выделить такие локальные стратегии демагогии, характерные для американского политического дискурса: популизм, манипуляция, субъективация, фасцинация и упрощение информации. Было освещено речевые тактики, характерные для каждой стратегии, среди которых тактики пустых обещаний, лжи, обвинения, насмешек, использования лозунгов, вульгаризации, запугивания и нахождения «козлов отпущения». Было проанализировано речевые средства, которые были использованы для реализации каждой выделенной локальной стратегии и речевой тактики демагогии. Наиболее употребляемыми среди них есть использование экспрессивной лексики с положительным и отрицательным значением, художественный повтор, антропонимы и субъективация. ; У статті встановлюються локальні та мовленнєві стратегії (тактики), які підпорядковані глобальній стратегії демагогії в американському політичному дискурсі. Проаналізовано дефініції та синонімічний ряд поняттядемагогія, що дозволило підтвердити доцільність розгляду демагогії як специфічної стратегії політичного дискурсу. Встановлено, що поняття демагогії по-різному сприймається в україномовній та англомовній лінгвокультурах. Українці сприймають демагогію як спосіб обману та маніпулювання, тоді як для англійців це лише прийом для ведення політичної гри та збільшення електорату. Реципієнтом демагогії в українській лінгвокультурі є неосвічені верстви населення, в англійській – увесь народ. Демагогія як специфічна стратегія політичного дискурсу спрямована на цільовий вплив на електорат за допомогою апелювання до почуттів, інстинктів та упереджень та формування необхідних політичних поглядів і вподобань. На основі проаналізованого доробку американських вчених-соціологів виділено основні ознаки стратегії демагогії: спрямованість на розширення аудиторії, застосування пропаганди з метою маніпулювання масами, розважальний характер. Аналіз емпіричного матеріалу, а саме – подячної промови Дональда Трампа, виголошеної на Республіканській національнійконвенціїу2016 р., дозволив виокремити такі локальні стратегії демагогії, характерні для американського політичного дискурсу: популізм, маніпуляція, суб'єктивація, фасцинація та спрощення інформації. Висвітлено мовленнєві тактики, характерні для кожної стратегії, серед яких тактики пустих обіцянок, брехні, звинувачення, насмішки, використання лозунгів, вульгаризації, залякування та знаходження «цапів-відбувайлів».Проаналізовано мовні засоби, що були використані для реалізації кожної виділеної локальної стратегії і мовленнєвої тактики демагогії. Найбільш уживаними серед них є використання експресивної лексики з позитивним та негативним забарвленням, художні повтори, антропоніми та суб'єктивація.

The purpose of our research is to show psychological ways of the development of intercultural competence of pupils in the field of «Foreign Language Education» (according to the experience of education in foreign countries). Methods of the research. The following theoretical methods of the research were used to solve the tasks formulated in the article: the categorical method, structural and functional methods, the methods of the analysis, systematization, modeling, generalization. The results of the research. In the article we showed in details what exactly means the expression «European development in education»: the desire to understand the representatives of different countries and cultures, to overcome prejudice towards them, to recognize their common interests, respecting national ones; openness to different cultures, protection of cultural identity of each person; respect for legal obligations and legal decisions within the paradigm of human rights; the desire to coexist in harmony and to have compromises, allowing the reconciliation of interests of different parties; the protection of freedom, pluralistic democracy, human rights and affairs; the development of the system of production and economic exchanges between the states, which are the factors of individual and social well-being of political stability; the concern for the preservation of ecological balance in Europe and in the whole world; the desire to preserve peace in Europe and in a whole world. Conclusions. Psychological ways with the aim to develop pupils' intercultural competence were: to provide pupils with information about the socio-cultural plan, which sometimes remains beyond their control; to prove practically that cultural phenomena are most clearly manifested in a certain economic or political perspective; to teach to work with a limited amount of information; to teach to avoid negation and rejection of the phenomena of a foreign-language culture; to have reflexive attitude to their own activity. In the methodology of teaching foreign languages to the means of training there were put forward certain requirements. So, learning methods with the aim to develop intercultural competence of pupils should: a) to be acted in a form of material and perform its main functions, such as to be means of the activity that ensures the activity of a teacher and the activities of pupils in the educational process of studying a foreign language; b) to be oriented towards the purpose of training, that is, with the aim to contribute to the achievement of goals in the process of teaching a foreign language; c) to be instruments of the implementation of methods and techniques used in the educational process, and ensure the management of the activities of a teacher and the activities of a pupil; d) to correspond to the contemporary achievements of the methodology of teaching foreign languages and to ensure the implementation of the latest technologies of teaching a foreign language. ; Мета дослідження – показати й обґрунтувати психологічні шляхи роз­витку міжкультурної компетентності школярів у галузі «Іншомовна освіта» (відповідно до досвіду освіти в зарубіжних країнах). Для розв'язання поставлених у роботі завдань використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.Результати дослідження. У статті детально показано, що саме означає вираз «європейський розвиток в освітній парадигмі»: прагнен­ня зрозуміти представників різних країн і культур, подолати упередже­ність щодо них, визнати їх спільні інтереси, поважаючи національні; від­критість до різних культур, захист культурної ідентичності кожної лю­дини; дотримання юридичних зобов'язань і правових рішень у парадигмі прав людини; бажання співіснувати в гармонії та йти на компроміси, що дають змогу примирити інтереси різних сторін; захист свободи, плюра­лістична демократія, права людини та діяльності; розвиток системи виробничого й економічного обміну між державами, які є чинниками ін­дивідуального та соціального добробуту і політичної стабільності; тур­бота щодо збереження екологічної рівноваги в Європі та в усьому світі; бажання зберегти мир у Європі та у світі загалом. Висновок. Зазначено, що психологічні шляхи з метою розвитку між­культурної компетентності учнів передбачають: надавати учням ін­формацію соціокультурного плану, що нерідко залишається поза контро­лем школярів; практично довести, що культурні явища найяскравіше ви­являються в певній економічній чи політичній перспективі; навчати учнів працювати з обмеженою кількістю інформації; навчати школярів уника­ти заперечення та неприйняття явищ іншомовної культури; сформува­ти у школярів рефлексивне ставлення до виконання власної діяльності. Наголошено, що у методиці навчання іноземних мов до засобів нав­чання висуваються серйозні вимоги. Отже, методи навчання з метою розвитку міжкультурної компетентності учнів повинні: а) актуалізува­тися у формі навчального матеріалу і виконувати його основні функції, наприклад, бути засобами діяльності, що забезпечує активність учите­ля та діяльність учнів у навчальному процесі вивчення іноземної мови; б) орієнтуватися на мету навчання, що сприятиме досягненню цілей у процесі викладання іноземної мови; в) бути інструментами реалізації методів і прийомів, які застосовуються у навчальному процесі та забез­печують управління діяльністю вчителя й учнів; г) відповідати сучасним досягненням методики викладання іноземних мов і забезпечити впрова­дження новітніх технологій навчання іноземної мови.

The purpose of our research is to show psychological ways of the development of intercultural competence of pupils in the field of «Foreign Language Education» (according to the experience of education in foreign countries). Methods of the research. The following theoretical methods of the research were used to solve the tasks formulated in the article: the categorical method, structural and functional methods, the methods of the analysis, systematization, modeling, generalization. The results of the research. In the article we showed in details what exactly means the expression «European development in education»: the desire to understand the representatives of different countries and cultures, to overcome prejudice towards them, to recognize their common interests, respecting national ones; openness to different cultures, protection of cultural identity of each person; respect for legal obligations and legal decisions within the paradigm of human rights; the desire to coexist in harmony and to have compromises, allowing the reconciliation of interests of different parties; the protection of freedom, pluralistic democracy, human rights and affairs; the development of the system of production and economic exchanges between the states, which are the factors of individual and social well-being of political stability; the concern for the preservation of ecological balance in Europe and in the whole world; the desire to preserve peace in Europe and in a whole world. Conclusions. Psychological ways with the aim to develop pupils' intercultural competence were: to provide pupils with information about the socio-cultural plan, which sometimes remains beyond their control; to prove practically that cultural phenomena are most clearly manifested in a certain economic or political perspective; to teach to work with a limited amount of information; to teach to avoid negation and rejection of the phenomena of a foreign-language culture; to have reflexive attitude to their own activity. In the methodology of teaching foreign languages to the means of training there were put forward certain requirements. So, learning methods with the aim to develop intercultural competence of pupils should: a) to be acted in a form of material and perform its main functions, such as to be means of the activity that ensures the activity of a teacher and the activities of pupils in the educational process of studying a foreign language; b) to be oriented towards the purpose of training, that is, with the aim to contribute to the achievement of goals in the process of teaching a foreign language; c) to be instruments of the implementation of methods and techniques used in the educational process, and ensure the management of the activities of a teacher and the activities of a pupil; d) to correspond to the contemporary achievements of the methodology of teaching foreign languages and to ensure the implementation of the latest technologies of teaching a foreign language. ; Мета дослідження – показати й обґрунтувати психологічні шляхи роз­витку міжкультурної компетентності школярів у галузі «Іншомовна освіта» (відповідно до досвіду освіти в зарубіжних країнах). Для розв'язання поставлених у роботі завдань використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.Результати дослідження. У статті детально показано, що саме означає вираз «європейський розвиток в освітній парадигмі»: прагнен­ня зрозуміти представників різних країн і культур, подолати упередже­ність щодо них, визнати їх спільні інтереси, поважаючи національні; від­критість до різних культур, захист культурної ідентичності кожної лю­дини; дотримання юридичних зобов'язань і правових рішень у парадигмі прав людини; бажання співіснувати в гармонії та йти на компроміси, що дають змогу примирити інтереси різних сторін; захист свободи, плюра­лістична демократія, права людини та діяльності; розвиток системи виробничого й економічного обміну між державами, які є чинниками ін­дивідуального та соціального добробуту і політичної стабільності; тур­бота щодо збереження екологічної рівноваги в Європі та в усьому світі; бажання зберегти мир у Європі та у світі загалом. Висновок. Зазначено, що психологічні шляхи з метою розвитку між­культурної компетентності учнів передбачають: надавати учням ін­формацію соціокультурного плану, що нерідко залишається поза контро­лем школярів; практично довести, що культурні явища найяскравіше ви­являються в певній економічній чи політичній перспективі; навчати учнів працювати з обмеженою кількістю інформації; навчати школярів уника­ти заперечення та неприйняття явищ іншомовної культури; сформува­ти у школярів рефлексивне ставлення до виконання власної діяльності. Наголошено, що у методиці навчання іноземних мов до засобів нав­чання висуваються серйозні вимоги. Отже, методи навчання з метою розвитку міжкультурної компетентності учнів повинні: а) актуалізува­тися у формі навчального матеріалу і виконувати його основні функції, наприклад, бути засобами діяльності, що забезпечує активність учите­ля та діяльність учнів у навчальному процесі вивчення іноземної мови; б) орієнтуватися на мету навчання, що сприятиме досягненню цілей у процесі викладання іноземної мови; в) бути інструментами реалізації методів і прийомів, які застосовуються у навчальному процесі та забез­печують управління діяльністю вчителя й учнів; г) відповідати сучасним досягненням методики викладання іноземних мов і забезпечити впрова­дження новітніх технологій навчання іноземної мови.

Досліджено питання правового регулювання відносин між Україною та Європейським Союзом у сфері безпеки та оборони. Особлива увага приділена вивченню основних етапів становлення і розвитку європейської політики безпеки і оборони та етапів співробітництва між Україною та Європейським Союзом у цій сфері.З'ясовано, що спільна політика безпеки і оборони ЄС є результатом складних майже сімдесятирічних процесів інтеграції європейських країн, яка почалася в 1948 р. Наголо­шено на положеннях міжнародних договорів та угод, які встановлюють основні принципи оборонної співпраці між Україною Європейським Союзом.Проаналізовано ті положення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, які стосуються цих питань, визначено основи співпраці між сторонами у цій сфері, які містяться в ній. Серед основних напрямків співпраці, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, проаналізовано положення, які стосуються ядерного роззброєння і нерозповсюдження ядерної зброї, боротьбі з тероризмом, військово-технічного співробітництва.Виділено перспективні напрямки співпраці на рівні Україна – Європейський Союз у сфері безпеки та оборони.Ключові слова: спільна політика безпеки і оборони, Угода про асоціацію, Європейський Союз, Україна-ЄС. The conclusion of the Association Agreement between Ukraine and the European Union marked not only a victory of the democratic aspirations of Ukrainian and European vision of its future. Its main hope, which is somewhat in the background in connection with the events of 2013- 2015, is launching a qualitatively new stage of cooperation between Ukraine and the European Union, which will help to deepen and possibly to improve the process of European integration.Common Security and Defence Policy of the European Union is the result of complex processes nearly seventy-year European integration, which began in 1948, signing of the Treaty of Alliance and Mutual Assistance (Dunkirk Treaty) between France and Britain. In the process of integration there is a remarkable number of difficulties and prejudice from the Member States that are not configured to yield their sovereignty and authority in this area. In view of this, the efficiency of the Common Security and Defence Policy causes more complaints than positive reviews. However, it can be expected that in the nearest future European integration in this area will only intensify, and this will have a direct impact on the European Union cooperation with the third countries, including Ukraine. Objectively recognized fact is that the development of cooperation between Ukraine and the European Union in the field of security and defense will take place in the framework of the Association Agreement.Although the main subject-matter of the Agreement is the economical and trade issues, this document contains provisions which define the strategic directions of cooperation in a number of important areas. One of these, which are of fundamental importance in modern terms, is the sphere of security and defence. The development of cooperation between Ukraine and the European Union in this area is an essential key to successful completion of the process of integration of Ukraine into the European Union's political space.In the article the issues of the legal regulation of relations between Ukraine and the European Union in the field of security and defense are studied. Special attention is paid to the analysis of the main stages of the formation and development either the common security and defense policy of the European Union and main stages of the cooperation between the European Union and Ukraine in this sphere. The common security and defense policy of the European Union is a result of the complicated processes of the European integration which lasted for practically 70 years starting in 1948. The provisions of the bilateral international treaties and agreements, which are define main principles of the cooperation between the Parties in this field, are outlined.The provisions of the Association Agreement between Ukraine and the European Union in this regard are analyzed i.e. those, which are based on defined principles of cooperation between the parties in this area which are contained therein. The promising areas of cooperation between the Ukraine and the European Union in the sphere of security and defense are highlighted.Among the major directions of the cooperation, which are set by the Association Agreement between Ukraine and the European Union, are analyzed the provisions concerning the nuclear disarmament and non-proliferation, the fight against terrorism, military and technical cooperation.It is noted, that in conditions of the significant internal and external challenges faced by Ukraine in the field of defense and security, the development of cooperation in this area with the European Union is as relevant as never before. However, it is clear that although the provisions of the Association Agreement are related to security and defense issues, and are the step in the right direction, but they do not solve all the issues that may be the subject of cooperation in this area. However, we note that the instruments provided by the Association Agreement between Ukraine and the European Union can deepen this cooperation and bring it to a new level.Key words: Common Security and Defense Policy, the Association Agreement, the European Union, Ukraine- European Union cooperation

In the early twentieth century, among the European ruling elites, military circles and imperial non-governmental organizations dominated a forceful approach to resolving international conflicts. Emphasis was placed on the irreconcilable struggle for so-called «national interests», on the need to change the World in their favor, on the undoubted advantage of interstate competition over cooperation, and on the use of force — above all, military. The absolute state priority was capability to mobilize national resources to defend their «interests». The WWI for the realization of geopolitical dreams was a senseless waste of available resources. Its initiators, most notably Germany, were guided by ideological rather than pragmatic considerations, and obtained results that were in straight contrast to the calculations of their grand strategies. There were no rational foundations — to solve basic economic, security, social or any other problem — among the causes of the war. There were those who made money in preparing for the war. But it is futile to tempt the «conspiracy» of gunsmiths, who sought the lucrative orders responsible for war. The decisive factor that caused the war was the commitment to myths: about real but exaggerated or fictional «national resentment»; on the «inconsistency of the share of colonial possessions to weight of the Empire in the world economy and politics»; «backward peoples incapable to contribute to civilizational progress, their destructive nationalism»; «cultural superiority, which must be extended if necessary by force»; «security windows that should be closed immediately»; «calls of blood, will and destiny» and others. The process of defining «national interests» of states ignored economic factors that would determine their country's development, prosperity and power. The so-called «features of bipolarity» in the structure of the international system, that is, the creation of two military-political blocs were not crucial factor. Unions were poorly institutionalized, so the behavior of their members was ambivalent. The facts show that the Alliances' obligations could not force the state to act on one or the other side. The authorities of each country, at their discretion, approved the decision to join the WWI. Italy, for example, betrayed its allies Germany and Austria-Hungary at the very time of the declaration of war. The roots of the war should be found in the views of the rulers, representatives or servants of the old regime of the dynastic aristocracy. Their picture of the world somewhat corresponded to the realities of the nineteenth century and the historical epoch that preceded it — with the dominance of geopolitical (spatial) ideas. At that time, such ideas had not yet completely lost their earthly roots. But they fundamentally distorted the new world — the one to be set in the summer of 1914. The ruling imperial class was in crisis and was threatened by social and national upheavals. He was inclined to seek his salvation in a small victorious war at «a small price». How could it be that both sides were hoping for a quick victory? Regardless of the type of regime — absolute or constitutional monarchy, democratic or authoritarian state — it seems that too often their top leadership has been grossly mistaken. Such mistakes led to catastrophic decisions about entering the war, choosing allies and forms, methods, and the extent of interaction with them. States have made considerable efforts to obtain clear sensitive information about their enemies. But the problem was interpreting all these messages and responding. In most cases, the heads of state ignored the intelligence or their realistic interpretation. Power holders were guided by a variety of factors, including groundless calculations, ideology, political expediency, personal prejudice, racial or ethnic stereotypes, and preferred to turn a blind eye to proven facts. The WWI could have started before 1914. The states constantly threatened each other with their actions. Repeated attempts to strike the threat of aggression, although in reality its leadership was not planning to use military force at the moment, have undermined international stability. The efforts of the European leaders were not aimed at creating a sustainable military allied capability, united by a common strategy to achieve agreed goals. Diplomatic game prevailed: the parties bluffed, tried to play trumps, which they really did not have, etc. Initial stakes, including colonial and / or territorial encroachment on players, were negligible compared to the payout, which in many orders of magnitude exceeded them. As a result, the collapse of four empires took place: the Austro-Hungarian, Russian, German and Ottoman and two of the greatest totalitarian revolutions in Europe of the twentieth century — Russian (Bolshevik) and German (Nazi) had happened. The article is devoted to polemics with wide range of scholars who adheres another concepts of the roots of WWI. Keywords: WWI, 1914, national interests, economic factors, colonies, geopolitics, empire, military-political alliances. ; Згідно з запропонованою в статті концепцією головною причиною Першої світової війни були не реальні економічні, безпекові, соціальні чи будь-які інші проблеми, що їх буцімто прагнули розв'язати можновладці, або містичний «збіг обставин», а геополітичні химери, спотворена картина світу, яка панувала в їхній імперській свідомості. Стаття містить полеміку з дослідниками, які дотримуються протилежних поглядів на причини війни. Ключові слова: Перша світова війна, 1914, геополітика, національні інтереси, економічні фактори, колонії, імперія, військово-політичні союзи.

The article considers the problems of discrimination of persons on the basis of age criteria. Particular attention is paid to the problem of discrimination against the elderly.It is stated, that aging is a global problem due to its dual nature. On the one hand, we can say about the trend of increasing life expectancy, which is a consequence of the development of science, medicine and biotechnology, on the other hand, the cause of aging is the low birth rate, which falls annually.One of the legal manifestations of the population aging is increasing discrimination. Health status, type and level of activity, labor productivity and other socio-economic characteristics of the elderly change significantly. New measures and concepts of population aging have significant consequences for assessing the standard of living and living conditions of this category of people, their productive rate and other contribution to society and their needs for social protection and health care. Age discrimination is positioned as one of the manifestations of prejudice, associated with the so-called ageism, the spread of presumed group features, related to age, to persons belonging to the appropriate age group, regardless of their individual characteristics.It has been proven, that despite the significant positive axiological aspects of public health care, the interplanetary trend of an aging nation carries global challenges, including social and economic challenges, tax, communication, psychological and legal.Age equality ensures equal participation in society for people of all ages and is an important factor in the legal policy of democracy states. The problem of age discrimination is complex, discrimination in old age is rare for reasons only of old age, more often it is based on multiple factors of social, economic, gender, labor criteria.The authors single out the types of age discrimination in the following areas: in the socio-economic sphere; labor discrimination; in the field of social activity and communication, gender and age discrimination ; В статье рассматривается проблемы дискриминации лиц по возрастному критерию. Особое внимание посвящено проблеме дискриминации лиц пожилого возраста.Констатировано, что старение является мировой проблемой, которая обусловлена дуальной природой. С одной стороны можно утверждать о тенденции увеличения продолжительности жизни, выступает следствием развития науки, медицины и биотехнологий, с другой стороны причиной старения народов является низкий уровень рождаемости, который падает ежегодно.Одним из правовых проявлений старения населения является усиление дискриминации. Состояние здоровья, тип и уровень активности, производительность труда и другие социально-экономические характеристики людей пожилого возраста существенно меняются. Новые меры и концепции старения населения имеют существенные последствия для оценки уровня жизни условия и условия жизни этой категории людей, их производственный и другой вклад в жизнь общества и их потребности в социальной защите и охране здоровья. Возрастную дискриминацию позиционировано как одно из проявлений предубеждений, связанных с возрастом, распространением предполагаемых групповых особенностей, связанных с возрастом, лиц, принадлежащих к соответствующей возрастной группы, независимо от их индивидуальных особенностей.Доказано что, несмотря на значительные положительные аксиологические аспекты, касающиеся общественного здоровья, межпланетная тенденция к старению нации несет глобальные проблемы, среди которых социальные и экономические вызовы, налоговые, коммуникационные, психологические и правовые.Возрастное равенство обеспечивает равенство участия в обществе для люди любого возраста и выступает весомым фактором правовой политики демократических государств. Проблема дискриминации по возрасту имеет комплексный характер, Дискриминация в возрасте случается редко по мотивам только в старости, чаще она базируется на множественных факторах социально-бытовыми, экономическими, гендерными, трудовыми критериям.Авторами выделены виды дискриминации по возрасту по следующим сферам: в социально-экономической сфере; трудовая дискриминация; в сфере общественной активности и коммуникации, гендерная возрастная дискриминация ; В статті розглядається проблеми дискримінації осіб за віковим критерієм. Особливу увагу присвячено проблемі дискримінації осіб літнього віку.Констатовано, що старіння є світовою проблемою, що зумовлена дуальною природою. З одного боку можна стверджувати про тенденцію збільшення тривалості життя, що виступає наслідком розвитку науки, медицини та біотехнологій, з другого боку причиною старіння народів є низький рівень народжуваності, який падає щорічно.Одним з правових проявів старіння населення є посилення дискримінації. Стан здоров'я, тип та рівень активність, продуктивність праці та інші соціально-економічні характеристики людей похилого віку суттєво змінюються. Нові заходи та концепції старіння населення мають суттєві наслідки для оцінки рівня життя умови та умови життя цієї категорії людей, їх виробничий та інший внесок у життя суспільства та їх потреби в соціальному захисті та охороні здоров'я. Вікову дискримінацію позиціоновано як один із проявів упереджень, пов'язаних з віком, поширенням передбачуваних групових особливостей, пов'язаних з віком, на осіб, що належать до відповідної вікової групи, незалежно від їх індивідуальних особливостей.Доведено, що не дивлячись на значні позитивні аксіологічні аспекти, що стосуються громадського здоров'я, міжпланетна тенденція до старіння нації несе глобальні проблеми, серед яких соціальні та економічні виклики, податкові, комунікаційні, психологічні та правові.Вікова рівність забезпечує рівність участі в суспільстві для люди будь-якого віку та виступає вагомим чинником правової політики демократичних держав. Проблема дискримінації за віком має комплексний характер, Дискримінація в похилому віці трапляється рідко з мотивів тільки лише на старості, частіше вона базується на множинних факторах соціально-побутовими, економічними, гендерними, трудовими критеріями.Авторами виокремлено види дискримінації за віком за наступними сферами: в соціально-економічній сфері; трудова дискримінація; у сфері громадської активності та комунікації, гендерна вікова дискримінація

The current research is aimed at analyzing the modalities of the breaches application issued by the administrative authorities The current research is aimed at analyzing the modalities of the breaches application issued by the administrative authorities of several European states for the persons who intentionally or by imprudence deteriorate, desecrate or destroy the objects of national cultural heritage. In order to elucidate the sanctions applied by the Republic of Moldova, related to other states, were selected the normative frames of the Republic of Moldova, Romania, Germany, France, Ukraine and Poland.The analysis of the studied materials allowed us to elucidate that each country, according to the degree of appreciation of the value of its cultural heritage monuments, establishes what kind of measures must be taken to protect them as best they can, regardless of the nature or the criteria for classifying the heritage. The actions taken include a set of measures that are of scientific, legal, administrative, financial, fiscal and technical nature in order to ensure first and foremost the security, but also the integrity expressed through the procedures of maintenance, preparation, restoration and enhancement. Therefore, during the investigation, we were able to determine that the sanctions differ from state to state depending on the legal framework established, the value of the damaged good and degree of criminal act.Likewise, the study was aimed at the legal basic of some states to apply the administrative offence or criminal sanctions and investigated the ways of sanctioning the civil servants or the dignitaries with functions of responsibility for not executing the obligations to protect the elements of national cultural heritage or admit abuses leading to its destruction. In the same context, the actus reus of the guilty acts committed by the natural persons, the official persons and the legal ones was analyzed.The investigations carried out revealed the actions of some states that administer punishments to the individuals who create impediments to the bodies of protection of cultural monuments in the process of organizing the measures aimed at the liquidation of the imminent danger caused to the cultural monuments, not allow the access on the plot of land where monuments are situated, does not comply with the restrictions on the use of monuments and the territory, where they are located, etc. They were also mentioned the sanctions for the non-execution of the legal requirements of the officials of the protection of the national cultural heritage institutions or for the non-observance of the instructions of the control bodies regarding the violations found by them in the order of maintenance and use of cultural goods.Otherwise, we can allege that the scientific approach focused on studying the contraventional and criminal framework as well as other national specialized laws that provide the modalities of protecting the cultural heritage and sanctioning the people who do not respect them.The study conducted allowed us to observe that the national legislative provisions of the countries referred to in the research provide for penalties both contraventional and criminal, only that the components of the crime are approached differently. In this way we emphasize that, in general, the harshest punishments for the deterioration or destruction of the objects (monuments) of national cultural heritage are provided by the French criminal law and the German contraventional law. On the other hand, the most gentle punishments are provided by the Moldovan and Ukrainian normative framework.At the same time, several prejudicial facts in the field of safeguarding the national cultural heritage could not be subjected to comparative analysis, given that they exist on the normative basis of one state, but are missing in another. We note that, in the evaluation process, the cultural heritage cannot be estimated exactly at its fair value, and the damage brought about by destruction, deterioration or vandalization is even harder to estimate. In the context of the last aspect, we conclude that, the prejudices caused to the state as a result of the destruction of cultural heritage objects, as a rule, are much more serious than the size of some penalties provided for in the laws of the countries investigated, but some penalties introduced in the normative acts do not correspond to the social-dangerous damages caused to the society. ; В данной статье мы намерены провести комплексный анализ методов применения санкций административными властями некоторых государств Европы к лицам, которые умышленно или непреднамеренно наносят ущерб, оскверняют или уничтожают объекты национального культурного наследия. Также в исследовании рассматриваются наказания, применяемые к государственным служащим, которые, вопреки своим функциональным обязательствам, не принимают необходимых мер для защиты культурного наследия, находящегося под защитой государства или же допускают действия, направленные на его уничтожение.Научная задача данной статьи основана на изучении административной и уголовно-правовой нормативной базы, а также других национальных специализированных законов, которые обеспечивают условия защиты культурного наследия и наказания лиц, не соблюдающих эти законы.Исследование позволило выяснить, что объём ущерба, нанесённого государству посредством уничтожения объектов культурного наследия, как правило, гораздо более значителен, чем размер некоторых санкций, предусмотренных законами изучаемых стран.

The current research is aimed at analyzing the modalities of the breaches application issued by the administrative authorities The current research is aimed at analyzing the modalities of the breaches application issued by the administrative authorities of several European states for the persons who intentionally or by imprudence deteriorate, desecrate or destroy the objects of national cultural heritage. In order to elucidate the sanctions applied by the Republic of Moldova, related to other states, were selected the normative frames of the Republic of Moldova, Romania, Germany, France, Ukraine and Poland.The analysis of the studied materials allowed us to elucidate that each country, according to the degree of appreciation of the value of its cultural heritage monuments, establishes what kind of measures must be taken to protect them as best they can, regardless of the nature or the criteria for classifying the heritage. The actions taken include a set of measures that are of scientific, legal, administrative, financial, fiscal and technical nature in order to ensure first and foremost the security, but also the integrity expressed through the procedures of maintenance, preparation, restoration and enhancement. Therefore, during the investigation, we were able to determine that the sanctions differ from state to state depending on the legal framework established, the value of the damaged good and degree of criminal act.Likewise, the study was aimed at the legal basic of some states to apply the administrative offence or criminal sanctions and investigated the ways of sanctioning the civil servants or the dignitaries with functions of responsibility for not executing the obligations to protect the elements of national cultural heritage or admit abuses leading to its destruction. In the same context, the actus reus of the guilty acts committed by the natural persons, the official persons and the legal ones was analyzed.The investigations carried out revealed the actions of some states that administer punishments to the individuals who create impediments to the bodies of protection of cultural monuments in the process of organizing the measures aimed at the liquidation of the imminent danger caused to the cultural monuments, not allow the access on the plot of land where monuments are situated, does not comply with the restrictions on the use of monuments and the territory, where they are located, etc. They were also mentioned the sanctions for the non-execution of the legal requirements of the officials of the protection of the national cultural heritage institutions or for the non-observance of the instructions of the control bodies regarding the violations found by them in the order of maintenance and use of cultural goods.Otherwise, we can allege that the scientific approach focused on studying the contraventional and criminal framework as well as other national specialized laws that provide the modalities of protecting the cultural heritage and sanctioning the people who do not respect them.The study conducted allowed us to observe that the national legislative provisions of the countries referred to in the research provide for penalties both contraventional and criminal, only that the components of the crime are approached differently. In this way we emphasize that, in general, the harshest punishments for the deterioration or destruction of the objects (monuments) of national cultural heritage are provided by the French criminal law and the German contraventional law. On the other hand, the most gentle punishments are provided by the Moldovan and Ukrainian normative framework.At the same time, several prejudicial facts in the field of safeguarding the national cultural heritage could not be subjected to comparative analysis, given that they exist on the normative basis of one state, but are missing in another. We note that, in the evaluation process, the cultural heritage cannot be estimated exactly at its fair value, and the damage brought about by destruction, deterioration or vandalization is even harder to estimate. In the context of the last aspect, we conclude that, the prejudices caused to the state as a result of the destruction of cultural heritage objects, as a rule, are much more serious than the size of some penalties provided for in the laws of the countries investigated, but some penalties introduced in the normative acts do not correspond to the social-dangerous damages caused to the society. ; В данной статье мы намерены провести комплексный анализ методов применения санкций административными властями некоторых государств Европы к лицам, которые умышленно или непреднамеренно наносят ущерб, оскверняют или уничтожают объекты национального культурного наследия. Также в исследовании рассматриваются наказания, применяемые к государственным служащим, которые, вопреки своим функциональным обязательствам, не принимают необходимых мер для защиты культурного наследия, находящегося под защитой государства или же допускают действия, направленные на его уничтожение.Научная задача данной статьи основана на изучении административной и уголовно-правовой нормативной базы, а также других национальных специализированных законов, которые обеспечивают условия защиты культурного наследия и наказания лиц, не соблюдающих эти законы.Исследование позволило выяснить, что объём ущерба, нанесённого государству посредством уничтожения объектов культурного наследия, как правило, гораздо более значителен, чем размер некоторых санкций, предусмотренных законами изучаемых стран.

The article considers the problems of discrimination of persons on the basis of age criteria. Particular attention is paid to the problem of discrimination against the elderly.It is stated, that aging is a global problem due to its dual nature. On the one hand, we can say about the trend of increasing life expectancy, which is a consequence of the development of science, medicine and biotechnology, on the other hand, the cause of aging is the low birth rate, which falls annually.One of the legal manifestations of the population aging is increasing discrimination. Health status, type and level of activity, labor productivity and other socio-economic characteristics of the elderly change significantly. New measures and concepts of population aging have significant consequences for assessing the standard of living and living conditions of this category of people, their productive rate and other contribution to society and their needs for social protection and health care. Age discrimination is positioned as one of the manifestations of prejudice, associated with the so-called ageism, the spread of presumed group features, related to age, to persons belonging to the appropriate age group, regardless of their individual characteristics.It has been proven, that despite the significant positive axiological aspects of public health care, the interplanetary trend of an aging nation carries global challenges, including social and economic challenges, tax, communication, psychological and legal.Age equality ensures equal participation in society for people of all ages and is an important factor in the legal policy of democracy states. The problem of age discrimination is complex, discrimination in old age is rare for reasons only of old age, more often it is based on multiple factors of social, economic, gender, labor criteria.The authors single out the types of age discrimination in the following areas: in the socio-economic sphere; labor discrimination; in the field of social activity and communication, gender and age discrimination ; В статье рассматривается проблемы дискриминации лиц по возрастному критерию. Особое внимание посвящено проблеме дискриминации лиц пожилого возраста.Констатировано, что старение является мировой проблемой, которая обусловлена дуальной природой. С одной стороны можно утверждать о тенденции увеличения продолжительности жизни, выступает следствием развития науки, медицины и биотехнологий, с другой стороны причиной старения народов является низкий уровень рождаемости, который падает ежегодно.Одним из правовых проявлений старения населения является усиление дискриминации. Состояние здоровья, тип и уровень активности, производительность труда и другие социально-экономические характеристики людей пожилого возраста существенно меняются. Новые меры и концепции старения населения имеют существенные последствия для оценки уровня жизни условия и условия жизни этой категории людей, их производственный и другой вклад в жизнь общества и их потребности в социальной защите и охране здоровья. Возрастную дискриминацию позиционировано как одно из проявлений предубеждений, связанных с возрастом, распространением предполагаемых групповых особенностей, связанных с возрастом, лиц, принадлежащих к соответствующей возрастной группы, независимо от их индивидуальных особенностей.Доказано что, несмотря на значительные положительные аксиологические аспекты, касающиеся общественного здоровья, межпланетная тенденция к старению нации несет глобальные проблемы, среди которых социальные и экономические вызовы, налоговые, коммуникационные, психологические и правовые.Возрастное равенство обеспечивает равенство участия в обществе для люди любого возраста и выступает весомым фактором правовой политики демократических государств. Проблема дискриминации по возрасту имеет комплексный характер, Дискриминация в возрасте случается редко по мотивам только в старости, чаще она базируется на множественных факторах социально-бытовыми, экономическими, гендерными, трудовыми критериям.Авторами выделены виды дискриминации по возрасту по следующим сферам: в социально-экономической сфере; трудовая дискриминация; в сфере общественной активности и коммуникации, гендерная возрастная дискриминация ; В статті розглядається проблеми дискримінації осіб за віковим критерієм. Особливу увагу присвячено проблемі дискримінації осіб літнього віку.Констатовано, що старіння є світовою проблемою, що зумовлена дуальною природою. З одного боку можна стверджувати про тенденцію збільшення тривалості життя, що виступає наслідком розвитку науки, медицини та біотехнологій, з другого боку причиною старіння народів є низький рівень народжуваності, який падає щорічно.Одним з правових проявів старіння населення є посилення дискримінації. Стан здоров'я, тип та рівень активність, продуктивність праці та інші соціально-економічні характеристики людей похилого віку суттєво змінюються. Нові заходи та концепції старіння населення мають суттєві наслідки для оцінки рівня життя умови та умови життя цієї категорії людей, їх виробничий та інший внесок у життя суспільства та їх потреби в соціальному захисті та охороні здоров'я. Вікову дискримінацію позиціоновано як один із проявів упереджень, пов'язаних з віком, поширенням передбачуваних групових особливостей, пов'язаних з віком, на осіб, що належать до відповідної вікової групи, незалежно від їх індивідуальних особливостей.Доведено, що не дивлячись на значні позитивні аксіологічні аспекти, що стосуються громадського здоров'я, міжпланетна тенденція до старіння нації несе глобальні проблеми, серед яких соціальні та економічні виклики, податкові, комунікаційні, психологічні та правові.Вікова рівність забезпечує рівність участі в суспільстві для люди будь-якого віку та виступає вагомим чинником правової політики демократичних держав. Проблема дискримінації за віком має комплексний характер, Дискримінація в похилому віці трапляється рідко з мотивів тільки лише на старості, частіше вона базується на множинних факторах соціально-побутовими, економічними, гендерними, трудовими критеріями.Авторами виокремлено види дискримінації за віком за наступними сферами: в соціально-економічній сфері; трудова дискримінація; у сфері громадської активності та комунікації, гендерна вікова дискримінація

Розкрито ґенезу месіанської візії Ю. Пілсудського, яка полягала у пояснені історичних першопричин відродження Речі Посполитої та встановлення її гегемонії у Центрально-Східній Європі. З'ясовано, що ця візія сформувалася під впливом історичних процесів, які стали знаковими для польського народу, його ментальності та світогляду; вона містить такі елементи, як польська національна ідея та концепція національного гегемонізму. Встановлено, що відродження власної незалежної держави – першочергове завдання, яке ставив перед собою Ю. Пілсудський. У процесі реалізації цього завдання було сформовано концепції, які пояснювали необхідність відродження польської держави. Однією з них стала месіанська візія країни, яку омивали б Балтійське та Чорне моря. Особливе місце у цій візії посідає Східна Галичина, що розглядалася політиком як «польський П'ємонт», тобто як центр політичного відродження. У концепції пояснювалася історична приналежність до польського народу регіону, що став оазою формування національної ідеї та політичним центром відродження Речі Посполитої. Встановлено, що месіанська концепція Ю. Пілсудського носила гегемоніальний характер, оскільки мала на меті возвеличення польського етносу над українським, нівелюючи при цьому інтереси останнього, що в умовах загострення польсько-українських міжетнічних відносин призводило до конфліктно-конфронтаційної взаємодії та подальших антагонізмів у відносинах між народами. ; Eastern Galicia's role in J. Pilsudski's messianic vision has been analyzed in the study. It has been shown in the article that scholar's position was changing from radical, defining the region as the Polish territory, to moderate, which was aimed at finding a compromise and normalization of Ukrainian and Polish relations. It has been outlined in the study that the sources of that statement became an ideological foundation of the Polish sarmatism by A. Mickiewicz's and A. Czartoryski's messianic visions. They explained historical necessity of the Commonwealth of Poland's revival as a protective shield of civilized Europe from Russian hegemonic foreign policy and its historical destination, which described the missionary vision of the nation in the world as a stronghold of the Catholic Faith and prosperity of countries. Main ideas of J. Pilsudski's interpretation of Galicia's Polishness have been described, including the definition of the historical belonging of this region to Polish nation and giving it the status of the center of political revival. All these was explained by the peculiarities of the social and political development of Galicia in the second half of the XIX century, when it was under the rule of the Austro-Hungarian Empire. There the Emperor Franz Joseph I had to make concessions as a result of national movement activation in order to create the ground of national development of nations, subjected to the Empire. In such circumstances, Galicia became the center of the political revival of the Polish nation, where they formed ideological foundations of the creation of their own independent state. Moreover, it has been stated in the article that, as a result of such circumstances, the politician gave a strategic importance to the region, considering it to be the primordial part of the Commonwealth of Poland, without which there could not be any normal social and political development of the state. The politician gave the range of reasons to protect this opinion, for example, he thought that the region was populated with the Polish and the Rusyns (the Ukrainians), who, as a result of certain historical circumstances, were not able to create their own national state that would become the reliable Poland's ally. Consequently, to have a stable situation in the region, the Ukrainians had to lose the right to have their own state. Estimating this conception, one should understand that it did not have the aim to widespread the polonisation and to turn people into the Catholic Faith, but to create a union which should become a counteracting force to the Bolshevism in Russia. Big attention in the study has been paid to the fact that J. Pilsudski's position was not Ukrainophobic by itself, but it was the Polish variant of hegemonic messianic vision. That is why, it is necessary to study this issue objectively, without any prejudices in order to improve the Ukrainian and Polish inter-ethnic relations and to avoid the creation of any historical myths, which would lead to the confrontation between the nations. ; Раскрыто генезис мессианской визии Ю. Пилсудского, котороя заключалась в объяснении исторических первопричин возрождения Речи Посполитой и установления ее гегемонии в Центрально-Восточной Европе. Выяснено, что это видение сформировалось под влиянием исторических процессов, которые стали знаковыми для польского народа, его ментальности и мировоззрения; она содержит такие элементы, как польская национальная идея и концепция национального гегемонизма. Установлено, что возрождение собственного независимого государства - первоочередная задача, которую ставил перед собой Ю. Пилсудский. В процессе реализации этой задачи были сформированы концепции, которые объясняли необходимость возрождения польского государства. Одной из них стала мессианcкая визия страны, которая омывалась бы Балтийским и Черным морями. Особое место в этой концепции занимает Восточная Галиция, которая рассматривалась политиком как «польский Пьемонт», то есть как центр политического возрождения. В концепции объяснялась историческая принадлежность к польскому народу региона, который стал оазисом формирования национальной идеи и политическим центром возрождения Речи Посполитой. Установлено, что мессианская концепция Ю. Пилсудского носила гегемониальний характер, поскольку ставила цель возвеличивания польского этноса над украинским, нивелируя при этом интересы последнего, что в условиях обострения польско-украинских межэтнических отношений приводило к конфликтно-конфронтационному взаимодействию и дальнейшим антагонизмам в отношениях между народами.

Introduction. The end of the ХІХ – beginning of the ХХ century was a period when there were great social, political and economic conditions on Bucovina, the kings land of Austria-Hungary Empire for development of education, science and culture. The number of community organizations was increased, and directions of their activities become wider. Created organizations usually can fully solve the problems of physical education and activity of children and juniors. «Bukowiner Allgemeiner Sportklub» become the pioneer of a sport development. The objective of research – to analyze activity of «Bukowiner Allgemeiner Sportklub», determine its influence to development of sport movement in Bukovina on the beginning of ХХ century. Methods of research – studying the literature sources, documental and historical materials, theoretical analysis and synthesis of received information. In research we used the information gained from organization funds of Austria (since 1867, Austro-Hungary) 1775–1918 years of State Achieve of Chernivtsi region. Results of the research. «Bukowiner Allgemeiner Sportklub» – is a community organization that act on Bucovina in 1910-1913 years. Its activity hadn't any political, national or confessional prejudice and was based on principles of racial, national and property equality, and also was based on main life priorities – physical and psychological health. Club organized sections of junior sport (moving) games, football, hard athletic, cycling, ski and skates. It created 2 ice playgrounds, sport field in Chernivtsi, sport sections in 2 cities named Radivtsi and Solka etc. Also they organized active participation of club members in competitions in athletics, swimming, tourism. Conclusion. For the period of existence of «Bukowiner Allgemeiner Sportklub» club its members created and supported an activity of sport sections, organized and made a lot of competitions and made a lot of sport equipment and playgrounds. There was a progressive beginnings such as flexible payment system, existence of benefits, a lot of types of sport activities and wide campaign of popularization of the healthy lifestyle. So, in summary, club was active member of a sport movement on Bucovina, and actions of its members started the development of sport in region. ; Ведение. Вторая половина ХІХ – начало ХХ в. – период, когда на Буковине, коронном крае Австро-Венгерской империи, возникли политические, экономические и социальные предпосылки для развития образования, науки и культуры. Увеличилось количество общественных организаций, а также разнообразилось направление их деятельности. Были созданы товарищества, которые полностью или частично занимались проблемами физического воспитания детей и молодежи. Пионером спортивного движения в крае стал «Bukowiner Allgemeiner Sportklub». Цель иссле- дования – проанализировать деятельность товарищества «Bukowiner Allgemeiner Sportklub», определить его роль в развитии физкультурно-спортивного движения на Буковине в начале ХХ в. Методы исследования – изучение литературы, документальных и исторических материалов, теоретический анализ и синтез полученных данных. В исследовании использованы материалы фондов учреждений Австрии (с 1867 г. Австро-Венгрии) 1775–1918 гг. Государственного архива Черновицкой области. Результаты исследования. «Bukowiner Allgemeiner Sportklub» – общественная организация, которая функционировала на Буковине в 1910–1913 гг. Деятельность клуба не преследовала каких-либо политических, национальных, конфессионных целей, основывалась на принципах расового, классового, имущественного равенства, приоритете телесного и духовного здоровья. Клубом организованы кружок спортивных (подвижных) игор для юношей, секции по футболу, тяжелой атлетике, велоспорту, конькобежному и лыжному спорту в Черновцах, спортивные секции в городах Радовцы и Солка. Откырто две ледовые площадки, спортивная площадка в городе Черновцы, организовано активное участие членов клуба в соревнованиях по легкой атлетике, плаванию, туризму. Выводы. За период существования клуба «Bukowiner Allgemeiner Sportklub» его членами организована работа спортивных секций; проводился ряд соревнований; обустроены спортивные сооружения. Начинания, которые можно отметить как прогрессивные – гибкая система оплаты членства в клубе, существование льгот для его членов, разнообразие спортивных услуг, широкая кампанию по популяризации здорового способа жизни.Таким образом, клуб был активным участником физкультурного движения на Буковине, а деятельность его членов положила начало развитию спорта в регионе. ; Вступ. Друга половина ХІХ – початок ХХ ст. – це час, коли на Буковині, коронному краї Австро- Угорської імперії, склалися політичні, економічні та соціальні умови для розвитку освіти, науки й культури, відбулося кількісне збільшення громадських товариств та урізноманітнення напрямів їхньої діяльності. Створено товариства, які повністю або частково розв'язували проблеми фізичного виховання дітей і молоді. Піонером спортивного руху в краї став «Bukowiner Allgemeiner Sportklub». Мета дослідження – про- аналізувати діяльність товариства «Bukowiner Allgemeiner Sportklub», визначити його внесок у розвиток фізкультурно-спортивного руху на Буковині на початку ХХ ст. Методи дослідження – вивчення літературних джерел, документальних й історичних матеріалів, теоретичний аналіз і синтез отриманих даних. У дослідженні використано матеріали фондів установ Австрії (із 1867 р. Австро-Угорщини) 1775–1918 рр. Державного архіву Чернівецької області. Результати дослідження. «Bukowiner Allgemeiner Sportklub» – громадське товариство, яке діяло на Буковині в 1910–1913 рр. Його діяльність була позбавлена політичних, національних, конфесійних упереджень та ґрунтувалася на принципах расової, класової й майнової рівності, а також на головних життєвих пріоритетах – тілесному та духовному здоров'ї. Клубом організовано гурток спортивних (рухливих) ігор для юнаків, секції з футболу, важкої атлетики, велоспорту, ковзанярського, лижного спорту; відкрито два льодові майданчики, спортивний майданчик у Чернівцях, спортивні гуртки в містах Радівці та Солка; налагоджено активну участь членів клубу в змаганнях із легкої атлетики, плавання, туризму. Висновки. За період існування клубу «Bukowiner Allgemeiner Sportklub» його членами налагоджено роботу спортивних секцій, організовано й проведено низку змагань, облаштовано спортивні споруди. До прогресивних починань можна віднести гнучку систему оплати членства в клубі, існування пільг, різноманіття надання спортивних послуг, широку кампанію з популяризації здорового способу життя. Отже, клуб був активним учасником фізкультурного руху на Буковині, а діяльність його членів поклала початок розвитку спорту в краї.