Suchergebnisse

У статті, на основі архівних документів та візуальних джерел, реконструйовано процес становлення й розвитку радянської монументальної пропаганди на Закарпатті у період 1944 – 1991 рр. В якості об'єкта аналізу взято пам'ятники В. І. Леніну, як найбільш поширеної та «впізнаваної» радянської скульптури. На момент розвалу СРСР на території області було 48 пам'ятників, що перебували на обліку в Міністерстві культури та сотні чи навіть тисячі менш значимих скульптурних зображень вождя. Основний акцент статті присвячений «кафедральним пам'ятникам», тобто тим, що знаходилися у найбільш важливих населених пунктах краю. Звертається увага на поширене явище – значну кількість неякісних скульптур. Це стало результатом прагнення влади швидше заповнити символічний простір регіону зображеннями радянських лідерів з метою витіснення із колективної пам'яті образів та знаків, що залишися в спадок від попередніх політичних режимів. Монументальна ленініана на Закарпатті упродовж свого становлення пройшла кілька етапів : від перебування бюстів вождя в «тіні» монументів» на честь Сталіна, до тотального домінування в знаково-символічному просторі області. Від середини 1950-х і на початку 1960-х років пам'ятники Леніну слугували символом повернення компартії у вірне русло політичної доктрини з якої вона схибила за часів правління Сталіна. У наступні десятиліття образ Леніна став обов'язковим елементом нової радянської обрядовості. За задумом партійних ідеологів зображення вождя мали супроводжувати людину від народження і до смерті : в дитячому садочку, школі та на роботі і навіть під час похорон. Результатом тотальної ленінської монументалізації стало те, що вже на кінець 1970-х років образ Леніна став звичним та формальним і, як наслідок, «непомітним» в силу всюдисущої присутності. ; This article reconstructs the process of the Soviet monumental propaganda in Transcarpathia region during the period of 1944 – 1991. The main objects of analysis are the monuments to V. I. Lenin as the most known and famous Soviet sculpture. The study mostly based on archival documents and visual sources. At the time of collapse of the USSR, there were 48 Lenin's monuments in the region registered by the Ministry of Culture. There also were hundreds (perhaps thousands) of less significant sculptures of the leader. The study is generally dedicated to «cathedral monuments», which were located in the most important settlements. In this concern it also analyzes the widespread phenomenon – a significant number of low-quality sculptures. This phenomenon was the result of the Soviet government's desire to fill the region's symbolic space with the images of communist leaders in order to erase the signs of previous political regimes. The process of formation of the Soviet monumental propaganda in Transcarpathia went through several stages: from the stay of Lenin's busts in the «shadow of the cathedral monuments» of Stalin to the total domination in the symbolic space of the region. During the period from the mid-1950s till early 1960s, the monuments to Lenin served as a symbol of the Communist Party's return to the right path of political doctrine. In the following decades, the image of Lenin became an integral element of the new Soviet ritual sphere. Following the plan of ideologists, Lenin and his image might to escort the Soviet citizens throughout their lives: from registration at birth to death: in kindergarten, while studying at school, at work. As a result of total monumentalizationin in the late 1970s, the image of a leader became very familiar and almost «invisible» due to his ubiquitous presence.

У статті, на основі архівних документів та візуальних джерел, реконструйовано процес становлення й розвитку радянської монументальної пропаганди на Закарпатті у період 1944 – 1991 рр. В якості об'єкта аналізу взято пам'ятники В. І. Леніну, як найбільш поширеної та «впізнаваної» радянської скульптури. На момент розвалу СРСР на території області було 48 пам'ятників, що перебували на обліку в Міністерстві культури та сотні чи навіть тисячі менш значимих скульптурних зображень вождя. Основний акцент статті присвячений «кафедральним пам'ятникам», тобто тим, що знаходилися у найбільш важливих населених пунктах краю. Звертається увага на поширене явище – значну кількість неякісних скульптур. Це стало результатом прагнення влади швидше заповнити символічний простір регіону зображеннями радянських лідерів з метою витіснення із колективної пам'яті образів та знаків, що залишися в спадок від попередніх політичних режимів. Монументальна ленініана на Закарпатті упродовж свого становлення пройшла кілька етапів : від перебування бюстів вождя в «тіні» монументів» на честь Сталіна, до тотального домінування в знаково-символічному просторі області. Від середини 1950-х і на початку 1960-х років пам'ятники Леніну слугували символом повернення компартії у вірне русло політичної доктрини з якої вона схибила за часів правління Сталіна. У наступні десятиліття образ Леніна став обов'язковим елементом нової радянської обрядовості. За задумом партійних ідеологів зображення вождя мали супроводжувати людину від народження і до смерті : в дитячому садочку, школі та на роботі і навіть під час похорон. Результатом тотальної ленінської монументалізації стало те, що вже на кінець 1970-х років образ Леніна став звичним та формальним і, як наслідок, «непомітним» в силу всюдисущої присутності. ; This article reconstructs the process of the Soviet monumental propaganda in Transcarpathia region during the period of 1944 – 1991. The main objects of analysis are the monuments to V. I. Lenin as the most known and famous Soviet sculpture. The study mostly based on archival documents and visual sources. At the time of collapse of the USSR, there were 48 Lenin's monuments in the region registered by the Ministry of Culture. There also were hundreds (perhaps thousands) of less significant sculptures of the leader. The study is generally dedicated to «cathedral monuments», which were located in the most important settlements. In this concern it also analyzes the widespread phenomenon – a significant number of low-quality sculptures. This phenomenon was the result of the Soviet government's desire to fill the region's symbolic space with the images of communist leaders in order to erase the signs of previous political regimes. The process of formation of the Soviet monumental propaganda in Transcarpathia went through several stages: from the stay of Lenin's busts in the «shadow of the cathedral monuments» of Stalin to the total domination in the symbolic space of the region. During the period from the mid-1950s till early 1960s, the monuments to Lenin served as a symbol of the Communist Party's return to the right path of political doctrine. In the following decades, the image of Lenin became an integral element of the new Soviet ritual sphere. Following the plan of ideologists, Lenin and his image might to escort the Soviet citizens throughout their lives: from registration at birth to death: in kindergarten, while studying at school, at work. As a result of total monumentalizationin in the late 1970s, the image of a leader became very familiar and almost «invisible» due to his ubiquitous presence.

The main idea of the article: Anti-religious and anti-church policy was standardized and regulated by the party-state apparatus in order to achieve homogeneity and unification of society. In essence, this policy at the interpretive, propaganda, activity levels corresponded to the Soviet ontology.The main purpose of the study is to clarify the role of anti-religious and anti-church propaganda in the system of state-church relations of 1917-1921 and to outline the immanent characteristics of these components of Bolshevik power in the Soviet ontology.The peculiarities of the development of anti-religious propaganda in Ukraine were the relatively belated (in relation to the RSFSR) beginning of its implementation, namely - from 1920; the need to take into account the national factor; the diversity of the religious-church movement of the 1920s; features of the social and class structure of society, etc.The nature, content, forms and methods of anti-religious propaganda, subject to the main goal - the expulsion of religion and the church from all spheres of social life, were determined by the Communist Party in view of changes in socio-economic and political situation in the country.Gradually (in our opinion, in the second half of the 1920s) a kind of system of anti-religious propaganda was formed, which was a combination of several components:- ideological (ideological-theoretical) guidelines, provisions, decisions, which determined the features and relevant goals, objectives and direction of anti-religious propaganda for a particular period;- organizational measures aimed at achieving certain objectives;- forms and methods of work taking into account the stated goals and features of the stages of the historical period of development (for example, the new economic policy, industrialization, collectivization, etc.).Despite the declaration, the party-state leadership did not have a clear awareness of the content, forms and content of anti-religious propaganda in the early 1920s (probably until the middle of the decade). It is worth paying attention at least to the use of the terms "anti-religious propaganda", "anti-church propaganda", "fight against religious prejudices (atheism)", etc. The issue of periodization of the development of anti-religious propaganda needs further study, although the first attempts in this direction were made by contemporaries in the 1920s and 1930s.In fact, from the beginning of 1920, the manifestation of political goals in the field of religion and the chaotic interference of the Soviet administration in church affairs gradually transformed into a large-scale attack by the authorities on religion and the church. ; Основна ідея статті: антирелігійна та антицерковна політика унормовувалась та регламентувалась партійно-державним апаратом задля досягнення гомогенності та уніфікації суспільства. Сутнісно ця політика на інтерпретаційному, пропагандистському, діяльнісному рівнях відповідала онтології радянського. Основною метою дослідження є увиразнення ролі антирелігійної та антицерковної пропаганди в системі державно-церковних відносин 1917-1921 років та окреслення іманентних характеристик цих складників більшовицької влади в онтології радянського. Характер, зміст, форми і методи антирелігійної пропаганди, підпорядковуючись головній меті – витісненню релігії та церкви з усіх сфер суспільного буття, визначалися комуністичною партією з огляду на зміни соціально-економічної і політичної ситуації в країні. Фактично від початку 1920-х років маніфестування політичних цілей у галузі релігії та хаотичне втручання радянської адміністрації у церковні справи поступово трансформувалося у широкомасштабний наступ влади на релігію та церкву.

The main idea of the article: Anti-religious and anti-church policy was standardized and regulated by the party-state apparatus in order to achieve homogeneity and unification of society. In essence, this policy at the interpretive, propaganda, activity levels corresponded to the Soviet ontology.The main purpose of the study is to clarify the role of anti-religious and anti-church propaganda in the system of state-church relations of 1917-1921 and to outline the immanent characteristics of these components of Bolshevik power in the Soviet ontology.The peculiarities of the development of anti-religious propaganda in Ukraine were the relatively belated (in relation to the RSFSR) beginning of its implementation, namely - from 1920; the need to take into account the national factor; the diversity of the religious-church movement of the 1920s; features of the social and class structure of society, etc.The nature, content, forms and methods of anti-religious propaganda, subject to the main goal - the expulsion of religion and the church from all spheres of social life, were determined by the Communist Party in view of changes in socio-economic and political situation in the country.Gradually (in our opinion, in the second half of the 1920s) a kind of system of anti-religious propaganda was formed, which was a combination of several components:- ideological (ideological-theoretical) guidelines, provisions, decisions, which determined the features and relevant goals, objectives and direction of anti-religious propaganda for a particular period;- organizational measures aimed at achieving certain objectives;- forms and methods of work taking into account the stated goals and features of the stages of the historical period of development (for example, the new economic policy, industrialization, collectivization, etc.).Despite the declaration, the party-state leadership did not have a clear awareness of the content, forms and content of anti-religious propaganda in the early 1920s (probably until the middle of the decade). It is worth paying attention at least to the use of the terms "anti-religious propaganda", "anti-church propaganda", "fight against religious prejudices (atheism)", etc. The issue of periodization of the development of anti-religious propaganda needs further study, although the first attempts in this direction were made by contemporaries in the 1920s and 1930s.In fact, from the beginning of 1920, the manifestation of political goals in the field of religion and the chaotic interference of the Soviet administration in church affairs gradually transformed into a large-scale attack by the authorities on religion and the church. ; Основна ідея статті: антирелігійна та антицерковна політика унормовувалась та регламентувалась партійно-державним апаратом задля досягнення гомогенності та уніфікації суспільства. Сутнісно ця політика на інтерпретаційному, пропагандистському, діяльнісному рівнях відповідала онтології радянського. Основною метою дослідження є увиразнення ролі антирелігійної та антицерковної пропаганди в системі державно-церковних відносин 1917-1921 років та окреслення іманентних характеристик цих складників більшовицької влади в онтології радянського. Характер, зміст, форми і методи антирелігійної пропаганди, підпорядковуючись головній меті – витісненню релігії та церкви з усіх сфер суспільного буття, визначалися комуністичною партією з огляду на зміни соціально-економічної і політичної ситуації в країні. Фактично від початку 1920-х років маніфестування політичних цілей у галузі релігії та хаотичне втручання радянської адміністрації у церковні справи поступово трансформувалося у широкомасштабний наступ влади на релігію та церкву.

The author, relying on theoretical developments of modern scholars and his own practical experience of organizing informational and propaganda support in the military units of the Naval Forces of Ukraine, reveals the problematic issues and highlights the tendencies in the organization of informational and propaganda support of the Armed Forces of Ukraine during the peaceful years of independence and in modern conditions of Russian-Ukrainian War.The ways of solving problem issues that can be taken into account for improving information and propaganda support are also suggested. ; Автор, опираючись на теоретичні напрацювання сучасних вчених та власний практичний досвід організації інформаційної роботи у військових частинах Військово-Морських Сил Збройних Сил України, розкриває проблемні питання та висвітлює тенденції в організації інформаційно-пропагандистського забезпечення Збройних Сил України впродовж мирних років незалежності та в сучасних умовах російсько-української війни.Також запропоновано шляхи вирішення проблемних питань, які можуть бути враховані для удосконалення інформаційно-пропагандистського забезпечення.

The author, relying on theoretical developments of modern scholars and his own practical experience of organizing informational and propaganda support in the military units of the Naval Forces of Ukraine, reveals the problematic issues and highlights the tendencies in the organization of informational and propaganda support of the Armed Forces of Ukraine during the peaceful years of independence and in modern conditions of Russian-Ukrainian War.The ways of solving problem issues that can be taken into account for improving information and propaganda support are also suggested. ; Автор, опираючись на теоретичні напрацювання сучасних вчених та власний практичний досвід організації інформаційної роботи у військових частинах Військово-Морських Сил Збройних Сил України, розкриває проблемні питання та висвітлює тенденції в організації інформаційно-пропагандистського забезпечення Збройних Сил України впродовж мирних років незалежності та в сучасних умовах російсько-української війни.Також запропоновано шляхи вирішення проблемних питань, які можуть бути враховані для удосконалення інформаційно-пропагандистського забезпечення.

It was found the originality of exposing Russian propaganda and misinformation by reporters of the TV project «Antizombi» on «ICTV» channel. Having conducted research on the content of the program, the author concludes that journalists neglected Russian TV channels by professional principles in their work. In particular, they operate with false and distorted facts, disinform the RF population, and form a sense of hatred towards Ukrainian citizens; reporters use fictional stories to create video clips, take comments in the heroes of the wings, resort to visual and territorial deception, tear out phrases from the context; very often the video is taken off in artificial, specially prepared conditions or video is used that does not correspond to reality. The purpose of the project is to identify all the ways, means, methods, directions and ways of disseminating television media propaganda among the Russian population. The author analyzes an entire array of Russian media information in order to compare the presentation with real events. The ideological and semantic plan of the program is intended to demonstrate all nicety, selfishness, moral poverty, corruption, hypocrisy of Russian television workers, and also to recreate the real picture of the struggle of Ukrainian patriots for the preservation of the territorial integrity of Ukraine. Characteristic features of the project «Antisombi»: conducting the transfer in Russian; construction of releases on comparison and comparison of news materials of Russian TV channels with real events in eastern Ukraine; genre arsenal – comments, reviews, journalistic investigations; duration – 50 minutes; classroom reading of texts, non-disclosure of the composition of the author's collective; invitation as experts of media professionals, political scientists, sociologists, military specialists; observance of the main motto «Antisombі» – territory without propaganda».Key words: «hybrid» war, TV project «Antizombi», propaganda, «Putin» TV channels, «Kremlin» media, information war. ; З'ясовано своєрідність викриття російської пропаганди та дезінформації репортерами телепроекту «Антизомбі» на каналі «ICTV», проаналізовано контент, характерні особливості, визначено мету, ідею, специфікацію та методи створення програми.Ключові слова: гібридна війна, телепроект «Антизомбі», пропаганда, «путінські» телеканали, «кремлівські» ЗМІ, інформаційна війна.

Propaganda has been and remains one of the most effective tools to influence the internal and external audience, those who make important government decisions. Due to this, its methods are constantly being expanded and improved, and modern mass media is an effective channel for disseminating propaganda messages to target audiences. The Russian Federation is the "most skilled" subject of propaganda, which exerts propaganda influence through specially created media structures, in particular the RT media holding. Novelty, plausibility, accessibility, brightness, differentiation according to the target audiences, systematization, comprehensiveness, repeatability, persuasiveness are considered to be the principles on which RT propaganda messages are based. The article analyzes the influence of Russian propaganda on the creation of the image of the Ukrainian authority (President, Government, Verkhovna Rada, Armed Forces). News articles on the RT website on the topic of "Ukraine" for 2019 were processed. The conducted content analysis and analysis of metaphors have allowed us to conclude that RT purposefully forms a negative image of the Ukrainian authority in order to divide Ukrainian society. Imagelogems, as image-markers, are tied to the events in Ukraine, and they are based on the negative stereotypes of Ukrainians about the state authority. Excessive emotionality, which is achieved through the use of labels, pejorative vocabulary, evaluative judgments, makes the message bright, attractive, impressive. Labels and pejoratives "denote" objects, people, events, and later these words become a "reality" that is easy to remember and is reproduced automatically. The recipient begins to perform the function of a propagandist, which, in turn, increases the impact on the target audience. Pejoratives and emotional redundancy serve as a means of criticism, ridicule, form an image of weakness, underdevelopment, inexperience, etc. ; Пропаганда була й залишається одним з найефективніших інструментів впливу на внутрішню й зовнішню аудиторію, на тих, хто приймають вагомі державницькі рішення. Зважаючи на це, її методи постійно розширюються й вдосконалюються, а сучасні масмедіа є дієвим каналом поширення пропагандистських повідомлень цільовим аудиторіям. «Найвправнішим» суб'єктом пропаганди є Російська Федерація, яка здійснює пропагандистський вплив через спеціально створені медіа-структури, зокрема медіахолдинг RT. Новизна, правдоподібність, доступність, яскравість, диференційованість відповідно до цільових аудиторій, системність, усеохоплюваність, повторюваність, переконливість – це принципи, на яких ґрунтуються пропагандистські меседжі RT. У статті проаналізовано вплив російської пропаганди на формування іміджу української влади (Президента, Уряду, Верховної ради, Збройних сил). Опрацьовано новинарні статті на сайті RT за темою «Україна» за 2019 р. Проведений контент-аналіз та аналіз метафор дали змогу виснувати, що RT цілеспрямовано формує негативний образ української влади з метою роз'єднання українського суспільства. Іміджологеми, як образи-маркери, прив'язані до подій в Україні й спираються на негативні стереотипи українців стосовно влади. Надмірна емоційність, яка досягається через використання ярликів, пейоративної лексики, оціночних суджень, робить повідомлення яскравим, привабливим, вражаючим. Ярлики й пейоративи «позначають» об'єкти, людей, події і згодом самі перетворюються в «реальність», яка легко запам'ятовується й автоматично відтворюється. Реціпієнт починає виконувати функцію пропагандиста, що, своєю чергою, посилює вплив на цільову аудиторію. Пейоративи й емоційна надмірність слугують засобом критики, глузування, формують образ недолугості, недорозвинененості, недосвідченості і т.п.

В роботі висвітлюється загальна характеристика Російсько-японської війни 1904-1905 років в сучасному російському політично-пропагандиському дискурсі. Зокрема, автор особливості, етапи та наслідки війни. Дипломна робота містить історичних аналіз розвитку воєнних дій, а також аналіз джерел в даній сфері і методологію дослідження. Також, робота містить аналіз зарубіжної позиції, щодо наслідків та причин війни. Важливим елементом дослідження є аналіз зарубіжних та міжнародних джерел. Автором сформовано ряд пропозицій та рекомендацій. Автором визначено основні дискусійні моменти, та визначено, що загалом, тема Російсько-японської війни 1904-1905 років в сучасному російському політично-пропагандиському дискурсі в науці розглядалася фрагментарно, в контексті перебігу подій безпеки. ; The paper highlights the general characteristics of the Russo-Japanese War of 1904-1905 in modern Russian political and propaganda discourse. In particular, the author features, stages and consequences of the war. Thesis contains a historical analysis of the development of hostilities, as well as analysis of sources in this field and research methodology. Also, the work contains an analysis of the foreign position on the consequences and causes of the war. An important element of the study is the analysis of foreign and international sources. The author has formed a number of proposals and recommendations. The author identifies the main points of discussion, and determined that in general, the topic of the Russo-Japanese War of 1904-1905 in modern Russian political and propaganda discourse in science was considered in fragments, in the context of security events.

Introduction. The totalitarian state of the USSR used constant violence against a person and total"brainwashing" to ensure a monopoly of power and ideologe. The promotion of communist ideas in Ukrainiansociety was ensured through mass propaganda. The authorities tried to involve as wide a circle of participantsas possible in the propaganda process and used the entire available arsenal of mass media. The impositionof a collective management system in the Ukrainian countryside was closely connected with the breakingthe old worldview and traditional way of life. The aggressive way of imposing the kolkhoz system and theobvious discrepancy between the promises and the reality led to a confl ict of interest among the peasantcommunity and mass resistance to the actions of the authorities. Nevertheless, it should be noted that thechosen methods and forms of propaganda during the collectivization were successful in promoting the newideology. Propaganda as an important factor of change is considered in scientifi c works usually indirectlybecause researchers focus on the political and economic aspects of collectivization and the tragedy of theHolodomor 1932–1933. Its forms and methods require further study.The purpose. The aim is to fi nd out the most successful methods of infl uence and the most typicalmessages to the consciousness of the Ukrainian peasant during collectivization and the Holodomor of 1932–1933, ways of spreading information and the circle of people involved in propaganda activities.Conclusion. It was found that the communist totalitarian regime used all the media at that time (press,radio, cinema) to promote the idea of agriculture collectivization. The periodicals and posters were themost effective among them in the 1930s because the large readership was biggest. The party functionaries,school teachers, students, teachers of institutes and workers involved in grain harvesting were maked tobe propagandists. The сommunist propaganda appealed to people's feelings, not their minds, so it wassuccessful. It used clear forms such as slogans, caricatures, combined different information genres skillfully.This approach caused the destruction of relations among the Ukrainian community, divided people intohostile social groups and facilitated the promotion of the idea of agriculture collectivization. At the same time,the propaganda imposed a fear of being left out of the team. As an integral part of state policy, propagandainfl uenced changes in the consciousness of Ukrainians in the direction of unquestioning perception decisionsof the communist party and the government and justifi cation of any their actions ; Автором розглянуто як комуністичний тоталітарний режим використовував пропаганду для просування ідеїколективізації сільського господарства в Україні. Для пропагування переваг нового ладу влада використовувала всітогочасні інформаційні засоби: періодичну пресу, радіо, кіно. Обов'язок пропагандиста було покладено не тількина партійних функціонерів, але й на вчителів, студентів, викладачів вищих навчальних закладів і робітників, якихзалучали до хлібозаготівель. Найефективнішими у просуванні ідей політичного та економічного характеру у 1930-хроках стали періодична преса і плакат, зважаючи на велике охоплення ними читацької аудиторії. Важливим аспектомуспіху комуністичної пропаганди були простота викладу інформації та апелювання до почуттів. Застосовані методиі форми пропаганди спричинили трансформацію свідомості українського селянства й сприяли зламу традиційноїсистеми господарювання.

У статті розглянуто теоретичні підходи до проблеми пропаганди в сучасному медіа-просторі, а також проаналізовано потреби аудиторії сучасних ЗМІ на предмет необхідності впровадження проектів, які б могли сприяти боротьбі з пропагандою й фейковою інформацією в українських засобах масової інформації. На основі існуючих відносин України і Європейського Союзу автор доходить висновку, що сучасний інформаційний простір України потребує більш активного втручання європейського досвіду боротьби з дезінформацією і пропагандою в ЗМІ. Зокрема, питання залишається актуальним у разі посиленого контролю за цим аспектом з боку Росії в умовах позиціонування цієї країни на міжнародній арені.Ключові слова: інформаційний простір, пропаганда, стратегії боротьби із пропагандою, інтернет-ресурси з протидії пропаганді в ЗМІ. ; Research methodology. The study has the basis of a systemic, structural-functional, information and axiological approach; The following research methods were used: analysis, synthesis, comparison – to determine theoretical approaches to the problem of propaganda in modern media; hypothetical – to identify the real needs of the audience in obtaining additional knowledge for the recognition of misinformation in the media; modeling – to create a model of relations between Ukraine and the EU in the context of the fight against propaganda in the modern media.Results. The relations between Ukraine and the EU are characterized in the context of the struggle against propaganda in modern media.Novelty. A detailed analysis of the awareness of the population of our country in the means of disseminating propaganda in the media has been created, and a technology has been developed to develop counter-propaganda measures to meet the needs of the audience with regard to protection from the propaganda of Russia in modern media.The practical significance. The results of the research can be used to develop recommendations for journalists, a mass audience and government agencies for a quality counter-propaganda in the media.Key ...

The article substantiates the periodization of formation and development of information and propaganda support in the Ukrainіаn Navy in 1992-2014. It is established that the basis for justifying the periodization of the process of devel- opment of information and propaganda support is its objective connection with the processes of development of the legal framework and the organizational form of the structures that conducted the propaganda. It was the changes in the legal framework and organization of propaganda structures that significantly influ- enced the changes in the development of the subject of study, which served as a basis for selecting their criteria for periodization.The proposed periodization fully takes into account the approaches of Ukrain- ian scientists to the periodization of the development of the Armed Forces of Ukraine, the Ukrainіаn Navy and certain areas of propaganda activity, as well as periods of change in the social and political life of the state. In particular, this study highlights the relationship between the model of information support in the military and the form of government. The author's periodization most accurately reflects the main transition points in the development of information and propa- ganda support in the Ukrainian Navy. Information and propaganda support in the Ukrainian Navy in 1992-2014 was a transition model from eastern (Soviet) to western. During the study period, 2 attempts were made to bring the model of information support closer to a similar Western model - in 1992-1993 and in 2006-2013. That is, the historically condi- tioned model of model of information support for Ukraine is Western.Separation of the periods of development of the subject of study made it pos- sible to establish specific features of its historical development and focus on the standards of NATO member states, which in the conditions of modern transfor- mations of information and propaganda support in the Armed Forces of Ukraine in the absence of comprehensive historical research in this direction will serve as an important source of experience. ; У статті обґрунтовано періодизацію становлення та розвитку інформа- ційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України в 1992–2014 роках. Виокремлення періодів розвитку предмету до- слідження дало змогу встановити специфічні ознаки його історичного розвитку та спрямованість його розвитку за стандартами держав-членів НАТО, що в умовах сучасних трансформацій інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України за відсутності комплексного історичного до- слідження в цьому напрямку слугуватиме важливим джерелом досвіду.

The article substantiates the periodization of formation and development of information and propaganda support in the Ukrainіаn Navy in 1992-2014. It is established that the basis for justifying the periodization of the process of devel- opment of information and propaganda support is its objective connection with the processes of development of the legal framework and the organizational form of the structures that conducted the propaganda. It was the changes in the legal framework and organization of propaganda structures that significantly influ- enced the changes in the development of the subject of study, which served as a basis for selecting their criteria for periodization.The proposed periodization fully takes into account the approaches of Ukrain- ian scientists to the periodization of the development of the Armed Forces of Ukraine, the Ukrainіаn Navy and certain areas of propaganda activity, as well as periods of change in the social and political life of the state. In particular, this study highlights the relationship between the model of information support in the military and the form of government. The author's periodization most accurately reflects the main transition points in the development of information and propa- ganda support in the Ukrainian Navy. Information and propaganda support in the Ukrainian Navy in 1992-2014 was a transition model from eastern (Soviet) to western. During the study period, 2 attempts were made to bring the model of information support closer to a similar Western model - in 1992-1993 and in 2006-2013. That is, the historically condi- tioned model of model of information support for Ukraine is Western.Separation of the periods of development of the subject of study made it pos- sible to establish specific features of its historical development and focus on the standards of NATO member states, which in the conditions of modern transfor- mations of information and propaganda support in the Armed Forces of Ukraine in the absence of comprehensive historical research in this direction will serve as an important source of experience. ; У статті обґрунтовано періодизацію становлення та розвитку інформа- ційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України в 1992–2014 роках. Виокремлення періодів розвитку предмету до- слідження дало змогу встановити специфічні ознаки його історичного розвитку та спрямованість його розвитку за стандартами держав-членів НАТО, що в умовах сучасних трансформацій інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України за відсутності комплексного історичного до- слідження в цьому напрямку слугуватиме важливим джерелом досвіду.

У статті розглянуто теоретико-методологічні засади оцінки ефективності заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення Збройних Сил України. Визначено понятійно-категоріальний апарат, структуру, принципи, функції оцінки ефективності інформаційно-пропагандистського забезпечення. Особлива увага зосереджена на розгляді методологічних основ оцінки виходячи з її ролі та місця у структурі процесу інформаційно-пропагандистського забезпечення військ (сил) в умовах воєнно-політичного конфлікту. Визначено перспективи подальших досліджень, що полягатимуть у визначенні та обґрунтуванні підходів до вибору моделей та методів оцінки ефективності заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення. ; The article deals with theoretical and methodological principles of the effectiveness evaluation of measures for information and propaganda support of the Ukrainian Armed Forces. It defines the conceptual-categorical apparatus, structure, principles, functions of efficiency evaluation of information and propaganda support. Particular attention is paid to the examination of the methodological basis of the evaluation, based on its role and place in the structure of the process of information and propaganda support of troops in the military-political conflict. The article determines prospects for further research which will consist in defining and grounding approaches to the selection of models and methods for effectiveness evaluation of promotional activities.

У статті розглянуто теоретико-методологічні засади оцінки ефективності заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення Збройних Сил України. Визначено понятійно-категоріальний апарат, структуру, принципи, функції оцінки ефективності інформаційно-пропагандистського забезпечення. Особлива увага зосереджена на розгляді методологічних основ оцінки виходячи з її ролі та місця у структурі процесу інформаційно-пропагандистського забезпечення військ (сил) в умовах воєнно-політичного конфлікту. Визначено перспективи подальших досліджень, що полягатимуть у визначенні та обґрунтуванні підходів до вибору моделей та методів оцінки ефективності заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення. ; The article deals with theoretical and methodological principles of the effectiveness evaluation of measures for information and propaganda support of the Ukrainian Armed Forces. It defines the conceptual-categorical apparatus, structure, principles, functions of efficiency evaluation of information and propaganda support. Particular attention is paid to the examination of the methodological basis of the evaluation, based on its role and place in the structure of the process of information and propaganda support of troops in the military-political conflict. The article determines prospects for further research which will consist in defining and grounding approaches to the selection of models and methods for effectiveness evaluation of promotional activities.