Suchergebnisse

The master's Pthesis is devoted to the study of the problem of the genesis and development of political artistic actionism. It is argued that the system of political actionism is formed by performance, happening, art installation, street art, flash mob, body art, etc. A study of the artistic activities of P. Pavlensky, A. Pushkin, O. Kuzmich, O. Brenner, A. Kakhidze, in particular, their creative contribution to the spread of political artistic actionism in the territory of the Russian Federation, the Republic of Belarus and Ukraine is considered. The problem of political struggle by means of artistic actionism with authoritarian regimes is considered. ; Магістерська робота присвячена дослідженню проблеми ґенези та розвитку політичного мистецького акціонізму. Аргументовано, що систему політичного акціонізму утворюють перформанс, гепенінґ, арт-інсталяція, стритарт, флешмоб, боді-арт та ін. Проведено дослідження мистецької діяльності П. Павленського, А. Пушкіна, О. Кузьмича, О. Бренера, А. Кахідзе, зокрема розглянуто їх творчий внесок у поширенні політичного мистецького акціонізму на теренах Російської Федерації, Республіки Білорусь та України. Розглянуто проблему політичної боротьби засобами мистецького акціонізму з авторитарними режимами.

The article is devoted to the coverage and comparison of the normative-legal base of the political protest of Ukraine and the Republic of Poland. The right to freedom of peaceful assembly, guaranteed by the constitutions of democratic states, is considered, and it allows the society to demonstrate disagreement with the policy of the state. In addition, in special cases, freedom of peaceful assembly and political protest are a kind of act of political communication between civil society and government. The peculiarities of the legal and regulatory framework of Ukraine regarding political protest are considered, and it is determined that the regulatory framework is limited by a small number of normative legal acts, and of the forms used by the legislator in the issues of regulating the relations of citizens and authorities regarding the issues of political protest are fairly blurry. It is noted that the wording of the political protest in the Constitution of Ukraine is rather vague, and it is noted that there is no direct article in the Constitution about political protest, but there is some hint that political protest is considered as a part of human rights. The peculiarities of the normative and legal base of political protest in the Republic of Poland are considered, it is noted that the normative-legal basis does not provide for a direct norm regarding political protest, it is stated that there are only two normative legal acts regulating relations between the state and the protesters as a social phenomenon. The concept of «political protest» in general, its kinds, forms and mechanisms under which political protest has the right to be realized is considered. The normative-legal base of political protest of Ukraine and the Republic of Poland is analyzed and compared. Conclusions are made regarding the regulatory framework of political protest of the two countries, where the Ukrainian legal framework in the field of political protest is still poorly developed and needs to be finalized, however, it still demonstrates greater democracy compared to the Polish, and has prospects for development in a democratic direction. ; Стаття присвячена висвітленню та порівнянню нормативно-правової бази політичного протесту України та Республіки Польща. Розглянуто право на свободу мирних зібрань, що гарантована Конституціями демократичних держав та дає можливість суспільству демонструвати незгоду з політикою держави. Крім того, в особливих випадках, саме свобода мирних зібрань і політичний протест, стають своєрідним актом політичної комунікації між громадянським суспільством і владою. Розглянуто особливості нормативно-правової бази України щодо політичного протесту та визначено, що нормативно-правова база є обмежена невеликою кількістю нормативноправових актів, зазначено і те, що форми, якими послуговується законодавець в питаннях регулювання відносин громадян і влади, щодо питань політичного протесту є доволі розмитими. Підмічено, що в Конституції України, формулювання щодо політичного протесту є вельми нечіткими, та зазначено, що прямої статті в Конституції щодо політичного протесту немає, але є деякий натяк на те що політичний протест розглядається як частина прав людини. Розглянуто специфіку нормативно-правової бази політичного протесту в Республіці Польща, відмічено, що в нормативно-правовій базі не передбачено прямої норми стосовно політичного протесту, та вказано, що є всього два нормативно-правових акти які регулюють відносини між державою і протестуючими, як соціальним явищем. Розглянуто поняття «політичний протест» у цілому, його види, форми та механізми за якими політичний протест має право бути здійсненим. Проаналізовано та зроблено порівняння нормативно-правової бази політичного протесту України та Республіки Польща. Зроблено висновки щодо нормативно-правової бази політичного протесту двох країн, де українська нормативно-правова база в сфері політичного протесту все ще залишається слаборозвиненою та потребує доопрацювання, проте, все ж демонструє більший демократизм порівняно з польською, і має перспективи розвитку в демократичному напрямку.

The article is devoted to the coverage and comparison of the normative-legal base of the political protest of Ukraine and the Republic of Poland. The right to freedom of peaceful assembly, guaranteed by the constitutions of democratic states, is considered, and it allows the society to demonstrate disagreement with the policy of the state. In addition, in special cases, freedom of peaceful assembly and political protest are a kind of act of political communication between civil society and government. The peculiarities of the legal and regulatory framework of Ukraine regarding political protest are considered, and it is determined that the regulatory framework is limited by a small number of normative legal acts, and of the forms used by the legislator in the issues of regulating the relations of citizens and authorities regarding the issues of political protest are fairly blurry. It is noted that the wording of the political protest in the Constitution of Ukraine is rather vague, and it is noted that there is no direct article in the Constitution about political protest, but there is some hint that political protest is considered as a part of human rights. The peculiarities of the normative and legal base of political protest in the Republic of Poland are considered, it is noted that the normative-legal basis does not provide for a direct norm regarding political protest, it is stated that there are only two normative legal acts regulating relations between the state and the protesters as a social phenomenon. The concept of «political protest» in general, its kinds, forms and mechanisms under which political protest has the right to be realized is considered. The normative-legal base of political protest of Ukraine and the Republic of Poland is analyzed and compared. Conclusions are made regarding the regulatory framework of political protest of the two countries, where the Ukrainian legal framework in the field of political protest is still poorly developed and needs to be finalized, however, it still demonstrates greater democracy compared to the Polish, and has prospects for development in a democratic direction. ; Стаття присвячена висвітленню та порівнянню нормативно-правової бази політичного протесту України та Республіки Польща. Розглянуто право на свободу мирних зібрань, що гарантована Конституціями демократичних держав та дає можливість суспільству демонструвати незгоду з політикою держави. Крім того, в особливих випадках, саме свобода мирних зібрань і політичний протест, стають своєрідним актом політичної комунікації між громадянським суспільством і владою. Розглянуто особливості нормативно-правової бази України щодо політичного протесту та визначено, що нормативно-правова база є обмежена невеликою кількістю нормативноправових актів, зазначено і те, що форми, якими послуговується законодавець в питаннях регулювання відносин громадян і влади, щодо питань політичного протесту є доволі розмитими. Підмічено, що в Конституції України, формулювання щодо політичного протесту є вельми нечіткими, та зазначено, що прямої статті в Конституції щодо політичного протесту немає, але є деякий натяк на те що політичний протест розглядається як частина прав людини. Розглянуто специфіку нормативно-правової бази політичного протесту в Республіці Польща, відмічено, що в нормативно-правовій базі не передбачено прямої норми стосовно політичного протесту, та вказано, що є всього два нормативно-правових акти які регулюють відносини між державою і протестуючими, як соціальним явищем. Розглянуто поняття «політичний протест» у цілому, його види, форми та механізми за якими політичний протест має право бути здійсненим. Проаналізовано та зроблено порівняння нормативно-правової бази політичного протесту України та Республіки Польща. Зроблено висновки щодо нормативно-правової бази політичного протесту двох країн, де українська нормативно-правова база в сфері політичного протесту все ще залишається слаборозвиненою та потребує доопрацювання, проте, все ж демонструє більший демократизм порівняно з польською, і має перспективи розвитку в демократичному напрямку.

The article is devoted to the problem of the studying of fashion and protests in the modern society.Within the work some classical and modern theoretical methods of the regarding of protests and the forms of their realization are viewed. It is stated that in the most cases a protest is studied with the observing of either common behavior or actions, public or social movements, or various ways of political involving and participating.Also, there the terms of 'political participating' and 'political protest' are differentiated in the modern political discourse.As a matter of fact, in the article it is proposed to consider 'fashion' as a complicated structured phenomena that, on one hand, is an innovation (an individualization) and, on the other hand, an inheritance (a massif dissemination, a social equalization).Likewise, there are analyzed possible variations of cooperation between fashion and protests under conditions of the progressing mobility. Hence, it is decided that fashion stimulates participants of actual protests and, at the same time, expands their number with so-called 'passive component'. For example, the black color has united the most spectacular representatives of the cinema regarding one problem that is connected with the Golden Globe Film Festival. However, such a massif dissemination of the black dress-code could have made all the guests of the festival accept the common idea.So, it is concluded that the dissemination of protests causes the appearance of legitimate social movements and organizations, as well as destructive modes of common behavior. In the light of above mentioned, it should be stressed that teenagers are in the group of the most possible risk who are very active participants of meetings, tumults that provoke the spreading of antisocial behavior in the society.In addition, in the article is proclaimed the idea that the cooperation between fashion and protests in the modern mobile society is presented by two variants. They are 'fashion in protests' that is characterized by the presence of fashion symbols in any protest and 'fashion problems' that occur constantly.As for the first variant, a certain list of examples can be proposed: individual demarches, group and collective actions that expect their popularization in the entire society (or, at least, in some of its parts). Protest practices prove that this popularization is based on the transformed classical scheme of the existence and functioning of culture in the society (for example, the appearance of fashion symbols such as the orange color during the events in Ukraine in 2004).As for the second variant, we can suggest as an example the fact that at the end of the XXth century and at the beginning of the XXIst century were widely discussed problems of humans` and parents` rights, the support of healthy life style and etc. For this reason, there were the Movement for humans` rights, the Movement for parents` rights, the Life Without Drogues Movement, the Eco Food Movement and many others. ; Статья посвящена проблеме политологического изучения связи протестов и моды в современном обществе.Рассмотрены классические и современные теоретические подходы к исследованию протестных настроений и форм их выражения. Установлено, что чаще всего протест рассматривают в контексте изучения коллективного поведения / действия, общественных / социальных движений или различных форм политического участия / активности.Определены понятия политического участия и политического протеста в современном политологическом дискурсе.В статье моду предлагается рассматривать как сложно структурированный феномен, что, с одной стороны, определяется нововведением (выделением, индивидуализацией), а с другой – подражанием (массовым распространением, социальным выравниванием).Проанализированы варианты взаимодействия моды и протестных настроений в условиях нарастающей мобильности. Выяснено, что мода одновременно, с одной стороны, активизирует непосредственных участников уже существующих протестных акций, а с другой – пополняет количество их сторонников, благодаря так называемой «пассивной составляющей».Выявлено, что распространение протестных настроений ведет как к конструктивным действиям, к возникновению легитимных социальных движений и организаций, так и к деструктивным формам выражения коллективного поведения. В зоне большего риска находятся подростки, которые являются самыми активными участниками как митингов, так и бунтов, благодаря которым может распространяться антисоциальное поведение в обществе.Установлено, что взаимодействие моды и протестных настроений в мобильном обществе представлено двумя вариантами – «мода в протестах», характеризующийся присутствием в них модных символов, и постоянное возникновение, и распространение различных акций несогласия, вызванных акцентом внимания на так называемых «модных проблемах». ; Стаття присвячена проблемі політологічного вивчення зв'язку протестів і моди в сучасному суспільстві.Розглянуті класичні та сучасні теоретичні підходи до дослідження протестних настроїв і форм їх вираження. Встановлено, що найчастіше протест розглядають у контексті вивчення колективної поведінки / дії, суспільних / соціальних рухів або різних форм політичної участі / активності.Визначені поняття політичної участі і політичного протесту у сучасному політологічному дискурсі.В статті моду пропонується розглядати як складно структурований феномен, що, з одного боку, визначається нововведенням (виокремленням, індивідуалізацією), а з іншого – наслідуванням (масовим розповсюдженням, соціальним вирівнюванням).Проаналізовано варіанти взаємодії моди та протестних настроїв в умовах наростаючої мобільності. З'ясовано, що мода одночасно, з одного боку, активізує безпосередніх учасників уже існуючих протестних акцій, а з іншого – поповнює кількість їх прихильників завдяки так званій «пасивній складовій».Виявлено, що поширення протестних настроїв веде як до конструктивних дій, до виникнення легітимних соціальних рухів і організацій, так і до деструктивних форм вираження колективної поведінки. В зоні більшого ризику знаходяться підлітки, які є найактивнішими учасниками як мітингів, так і бунтів, завдяки яким може розповсюджуватись антисоціальна поведінка в суспільстві.Встановлено, що взаємодія моди та протестних настроїв у мобільному суспільстві представлена двома варіантами – «мода в протестах», що характеризується присутністю в них модних символів, та постійне виникнення й поширення різних акцій незгоди, викликаних акцентом уваги на так званих «модних проблемах».

The article deals with the peculiarities of non-conventional protest in democratization of the Ukrainian political system. The controversial role of political participation has been described as a mechanism of influencing the state authorities, driving force of reforms and, at the same time, a technology of manipulating masses, and a consequence of the struggle for power among the influential political actors. The ability of non-conventional protest to promote the transformation of a hybrid institutional system has also been analyzed. The tendency of political elites to use mobilization of mass protests in achieving their narrow corporate goals as well as dependence of the success of protests on the will of the political elite representatives have been proved. The institutional approval of the protest practice in the struggle for power has been substantiated. It has been pointed out that there is a tendency for increasing unorganized demonstrations and strengthening the non-conventional component of protests in Ukraine due to distrust in political institutions. The reasons and consequences of the large-scale non-conventional protests in the history of Ukraine have been considered in the context of their impact on the democratization of the political system. The nature of institutional changes arising from people's protests has been described as superficial and indeterminate, for the most part contributing to a change of government, and a temporary relief in social tensions. Instead, the institutional system has undergone little change, asserting non-conventional protest as the only possible option of effective political participation. The main reasons for the periodic recurrence of non-conventional mass protests are their institutionally-caused nature and their perception as an effective and standardized technique of influencing the government. ; У статті розкриваються особливості неконвенційного протесту в умовах демократизації політичної системи України. Уточнюється сутність поняття «не конвенційний протест» в контексті процесів утвердження гібридного режиму. Розкривається суперечлива роль політичної участі як механізму впливу на владу, рушійної сили реформ та, водночас, технологія маніпулювання масами, наслідок боротьби за владу впливових політичних акторів. Також аналізується здатність неконвенційного протесту сприяти трансформації гібридної інституційної системи. Доведено схильність політичних еліт використовувати мобілізацію масових протестів для досягнення вузькокорпоративних цілей та залежність успіху протестів від волі представників політичної еліти. Обґрунтовано інституційне утвердження протестної практики боротьби за владу. Вказано на тенденцію зростання неорганізованих виступів та посилення неконвенційної складової протестів в Україні внаслідок недовіри до політичних інститутів, а також радикалізацію суспільно-політичних настроїв. Розглядаються причини та наслідки наймасштабніших неконвенційних протестів в історії України в контексті їхнього впливу на процеси демократизації політичної системи. Відзначається поверховий половинчастий характер інституційних змін внаслідок народних протестів, що здебільшого, сприяли зміні влади, тимчасовому зняттю соціальної напруженості. Натомість інституційна система практично не зазнавала змін, утверджуючи не конвенційний протест як єдино можливий варіант ефективної політичної участі. Серед причин періодичного повторення масових неконвенційних протестів вказано на їхню інституційну зумовленість та сприйняття як дієвого та внормованого методу впливу на владу. Обґрунтовано виникнення неконвенційних форм протесту у зв'язку з відсутністю дієвих механізмів інституціоналізованого впливу на владу, слабкості або заангажованості інститутів громадянського суспільства, неефективності механізмів представництва інтересів, внаслідок чого акції громадянської непокори, попри демократичну спрямованість, призводять до утвердження гібридного режиму і домінування неформальних деструктивних інститутів.

The article deals with the peculiarities of non-conventional protest in democratization of the Ukrainian political system. The controversial role of political participation has been described as a mechanism of influencing the state authorities, driving force of reforms and, at the same time, a technology of manipulating masses, and a consequence of the struggle for power among the influential political actors. The ability of non-conventional protest to promote the transformation of a hybrid institutional system has also been analyzed. The tendency of political elites to use mobilization of mass protests in achieving their narrow corporate goals as well as dependence of the success of protests on the will of the political elite representatives have been proved. The institutional approval of the protest practice in the struggle for power has been substantiated. It has been pointed out that there is a tendency for increasing unorganized demonstrations and strengthening the non-conventional component of protests in Ukraine due to distrust in political institutions. The reasons and consequences of the large-scale non-conventional protests in the history of Ukraine have been considered in the context of their impact on the democratization of the political system. The nature of institutional changes arising from people's protests has been described as superficial and indeterminate, for the most part contributing to a change of government, and a temporary relief in social tensions. Instead, the institutional system has undergone little change, asserting non-conventional protest as the only possible option of effective political participation. The main reasons for the periodic recurrence of non-conventional mass protests are their institutionally-caused nature and their perception as an effective and standardized technique of influencing the government. ; У статті розкриваються особливості неконвенційного протесту в умовах демократизації політичної системи України. Уточнюється сутність поняття «не конвенційний протест» в контексті процесів утвердження гібридного режиму. Розкривається суперечлива роль політичної участі як механізму впливу на владу, рушійної сили реформ та, водночас, технологія маніпулювання масами, наслідок боротьби за владу впливових політичних акторів. Також аналізується здатність неконвенційного протесту сприяти трансформації гібридної інституційної системи. Доведено схильність політичних еліт використовувати мобілізацію масових протестів для досягнення вузькокорпоративних цілей та залежність успіху протестів від волі представників політичної еліти. Обґрунтовано інституційне утвердження протестної практики боротьби за владу. Вказано на тенденцію зростання неорганізованих виступів та посилення неконвенційної складової протестів в Україні внаслідок недовіри до політичних інститутів, а також радикалізацію суспільно-політичних настроїв. Розглядаються причини та наслідки наймасштабніших неконвенційних протестів в історії України в контексті їхнього впливу на процеси демократизації політичної системи. Відзначається поверховий половинчастий характер інституційних змін внаслідок народних протестів, що здебільшого, сприяли зміні влади, тимчасовому зняттю соціальної напруженості. Натомість інституційна система практично не зазнавала змін, утверджуючи не конвенційний протест як єдино можливий варіант ефективної політичної участі. Серед причин періодичного повторення масових неконвенційних протестів вказано на їхню інституційну зумовленість та сприйняття як дієвого та внормованого методу впливу на владу. Обґрунтовано виникнення неконвенційних форм протесту у зв'язку з відсутністю дієвих механізмів інституціоналізованого впливу на владу, слабкості або заангажованості інститутів громадянського суспільства, неефективності механізмів представництва інтересів, внаслідок чого акції громадянської непокори, попри демократичну спрямованість, призводять до утвердження гібридного режиму і домінування неформальних деструктивних інститутів.

The article investigates the features of political leadership within and at the end of «Euromaidan». The category of «sustaining myth» of society is used to describe the differences between the leaders of political parties and leaders of non-governmental organizations that took part in the «Euromaidan». Leaders of non-governmental organizations such as Dmytro Yarosh and Yegor Sobolev regard the situation so fundamentally wrong, that they see a fundamental restructuring of society, that is the change of the «supportive myth», as the only way out of the situation, while the party leaders are seeking to use it.Petro Poroshenko is considered as one of political leaders of «Euromaidan», who demonstrated excellent behavior from others and thus become the main benefiiaries eligible for the redistribution of supporters. As the President of Ukraine he has demonstrated the ability to structure cognitive space by creating mass awareness, promotion and support of social categories that is able to accommodate the largest possible number of followers and implements positive program of presidential political leadership ; В статье рассматриваются особенности политического руководства в рамках и по итогу «евромайдана». Категория «поддерживающего общественного мифа» используется, чтобы описать различия между лидерами политических партий и лидеров неправительственных организаций, принимавших участие в «евромайдане». Лидеры неправительственных организаций, такие, как Дмитрий Ярош и Егор Соболев видят ситуацию в корне неправильной, и ориентируются на коренную перестройку общества, то есть изменение «мифа», как единственного выхода из ситуации, в то время как партийные лидеры стремятся использовать его. Петр Порошенко рассматривается как один из политических лидеров «евромайдана», который продемонстрировал отличное от других поведение и стал основным бенефициаром перераспределения сторонников. Как Президент Украины реализует позитивную программу президентской политического руководства ; У статті розглядаються особливості політичного лідерства в рамках і за підсумками «євромайдану». Категорія «підтримуючий міф суспільства» використовується, щоб описати відмінності між лідерами політичних партій і лідерів неурядових організацій, що брали участь в «євромайдані». Петро Порошенко розглядається як один з політичних лідерів «євромайдану», який продемонстрував відмінну поведінку від протестних лідерів і став основним бенефіціаром при розподілі прихильників. Як Президент України він реалізує позитивну програму президентської політичного керівництва.

The article analyzes the current practice of social activism in Belgium and Ukraine. Reveals the cultural, historical and economic features of political protests in these countries. The comparative analysis of the various factors that influence the development of modern civil resistance in the Ukrainian-Belgian contex has been provided. Examples of manifestations of civil resistance and analysis of their differences on various grounds is proposed. Substantiated the importance of further development of methods of nonviolent civil resistance and harmonization of Ukrainian-Belgian and the whole European protest activity to protect human rights and freedoms. ; В статье проанализирована современная практика общественного активизма в Бельгии и Украине. Раскрыто культурные, исторические и экономические особенности развития политических протестов в этих странах. Осуществлен сравнительный анализ различных факторов, влияющих на развитие современного гражданского сопротивления в украинско-бельгийском измерении. Приведены примеры проявлений гражданского сопротивления и проанализированы их различия по различным признакам. Обоснованно важность дальнейшего развития ненасильственных методов гражданского сопротивления и гармонизации украинского-бельгийской и в целом европейской протестной активности для защиты прав и свобод человека. ; У статті проаналізована сучасна практика громадського активізму в Бельгії та Україні. Розкрито культурні, історичні та економічні особливості розвитку політичних протестів в даних країнах. Здійснено порівняльний аналіз різних факторів, які впливають на розвиток сучасного громадянського спротиву в українсько-бельгійському вимірі. Наведено приклади проявів громадянського спротиву та проаналізовано їх відмінності за різними ознаками. Обгрунтовано важливість подальшого розвитку ненасильницьких методів громадянського спротиву та гармонізації українсько-бельгійської та в цілому європейської протестної активності для захисту прав та свобод людини.

The article analyzes the current practice of social activism in Belgium and Ukraine. Reveals the cultural, historical and economic features of political protests in these countries. The comparative analysis of the various factors that influence the development of modern civil resistance in the Ukrainian-Belgian contex has been provided. Examples of manifestations of civil resistance and analysis of their differences on various grounds is proposed. Substantiated the importance of further development of methods of nonviolent civil resistance and harmonization of Ukrainian-Belgian and the whole European protest activity to protect human rights and freedoms. ; В статье проанализирована современная практика общественного активизма в Бельгии и Украине. Раскрыто культурные, исторические и экономические особенности развития политических протестов в этих странах. Осуществлен сравнительный анализ различных факторов, влияющих на развитие современного гражданского сопротивления в украинско-бельгийском измерении. Приведены примеры проявлений гражданского сопротивления и проанализированы их различия по различным признакам. Обоснованно важность дальнейшего развития ненасильственных методов гражданского сопротивления и гармонизации украинского-бельгийской и в целом европейской протестной активности для защиты прав и свобод человека. ; У статті проаналізована сучасна практика громадського активізму в Бельгії та Україні. Розкрито культурні, історичні та економічні особливості розвитку політичних протестів в даних країнах. Здійснено порівняльний аналіз різних факторів, які впливають на розвиток сучасного громадянського спротиву в українсько-бельгійському вимірі. Наведено приклади проявів громадянського спротиву та проаналізовано їх відмінності за різними ознаками. Обгрунтовано важливість подальшого розвитку ненасильницьких методів громадянського спротиву та гармонізації українсько-бельгійської та в цілому європейської протестної активності для захисту прав та свобод людини.

In this article, the topic of protest moods and protest activity of the population on the background of deteriorating situation in the housing and communal services sphere was considered. It is no secret that for decades the housing and communal sphere suffers from the lack of proper financing and actual self-elimination of the state from its modernization, as a result of which there is a permanent, and in recent years rapid growth of tariffs for the population as a consumer of corresponding services within the very poor service. This should be seen as an important factor in the deterioration of both the level and quality of life of Ukrainian citizens, because housing and related services are among the fundamental needs of a civilized person.It is not surprising that on this soil there is a discontent among the population about the emerging situation, despite the fact that there are no ways to correct it. This state of affairs naturally becomes a factor in raising the level of social tension, and, ultimately, it can become one of the factors shaping and strengthening protest moods against the backdrop of the already complex social and political situation in Ukraine.All this makes relevant monitoring an important scientific and practical task.Therefore, within the framework of this article, the data of relevant sociological surveys of the monitoring nature of recent years have been analyzed and the results of a survey conducted by the authors in 2017 with the participation of residents of Mykolaiv city have been summed up. The relevant data demonstrate the existence of a protest potential both in Ukraine and in the city of Mykolaiv on the basis of the outlined situation. In particular, it was established that the overwhelming majority of the interviewed believes that current tariffs for housing and communal services are too high; almost half of the respondents agree that the situation in the housing and communal sphere may become the basis for the citizens' protest activity; about 15% of the respondents are ready to participate in protest actions (mostly of 'soft nature'). ; В данной статье осуществлено рассмотрение тематики протестных настроений и протестной активности населения на фоне ухудшения ситуации в сфере жилищно-коммунальных услуг. Не секрет, что на протяжении уже десятилетий жилищно-коммунальная сфера страдает от отсутствия надлежащего финансирования и фактического самоустранения государства от ее модернизации, в результате чего имеет место перманентный, а в последние годы и стремительный рост тарифов для населения как потребителя соответствующих услуг – при отставании качества самого обслуживание. Это следует рассматривать как существенный фактор ухудшения как уровня, так и качества жизни граждан Украины, ведь жилье и сопутствующие услуги относятся к фундаментальным потребностей цивилизованного человека.Неудивительно, что на этой почве возникает недовольство населения складывающейся ситуацией, при том, что никаких путей ее исправления не прослеживается. Такое положение вещей закономерно становится фактором повышения уровня социальной напряженности, и, в конечном счете, может стать одним из факторов формирования и укрепления протестных настроений на фоне и без того сложной общественно-политической ситуации в Украине.Все это делает соответствующий мониторинг важной научно-практической задачей.Поэтому в рамках данной статьи проанализированы данные соответствующих социологических исследований мониторингового характера последних лет и подведены итоги проведенного с участием ее авторов в 2017 году опроса жителей г. Николаева. Соответствующие данные демонстрируют существование протестного потенциала как по Украине, так и в г. Николаеве на почве очерченной ситуации. В частности, установлено, что подавляющее большинство опрошенных николаевцев считает нынешние тарифы на жилищно-коммунальные услуги слишком завышенными; почти половина опрошенных согласна с тем, что ситуация в жилищно-коммунальной сфере может стать основой для протестной активности граждан; около 15 % опрошенных сами готовы участвовать в протестных мероприятиях (преимущественно «мягкого характера»). ; У даній статті здійснено розгляд тематики протестних настроїв та протестної активності населення на тлі погіршення ситуації у сфері житлово-комунальних послуг. Не є таємницею, що протягом вже десятиріч житлово-комунальна сфера потерпає від відсутності належного фінансування та фактичного самоусунення держави від її модернізації, внаслідок чого має місце перманентне, а в останні роки й стрімке зростання тарифів для населення як споживача відповідних послуг – при відставанні якості самого обслуговування. Це слід розглядати як суттєвий фактор погіршення як рівня, так і якості життя громадян України, адже житло та супутні послуги відносяться до фундаментальних потреб цивілізованої людини. Не дивно, що на цьому підґрунті виникає невдоволення населення ситуацію, що складається, при тому, що жодних шляхів її виправлення не просліджується. Такий стан речей закономірно стає фактором підвищення рівня соціальної напруженості, та, як кінцевий результат, може стати одним із чинників формування й зміцнення протестних настроїв на тлі й без того складної суспільно-політичної ситуації, що нині переживає Україна. Все це робить відповідний моніторинг важливим науково-практичним завданням.Тому у межах даної статті проаналізовано дані відповідних соціологічних досліджень моніторингового характеру останніх років та підсумовано результати здійсненого за участю її авторів у 2017 році опитування мешканців м. Миколаєва. Відповідні дані демонструють існування протестного потенціалу як по Україні, так і в м. Миколаєві на ґрунті окресленої ситуації. Зокрема, встановлено, що переважна більшість опитаних миколаївців вважає нинішні тарифи на житлово-комунальні послуги надто завищеними; майже половина опитаних погоджується з тим, що ситуація у житлово-комунальній сфері може стати підґрунтям для протестної активності громадян; близько 15 % опитаних самі готові брати участь у протестних заходах (переважно «м'якого характеру»).

The purpose of the research is to study modern means of communication during protests, as well as to analyze their effects on the example of Belarus. The research methodology consists in the application of such general scientific methods as synthesis, analysis, generalization, comparison, which allowed to explore the features, problems, and possibilities of using traditional and modern means of communication during political protests. The scientific novelty of the work is that the article summarizes the knowledge about the specifics of the use of traditional and modern protest communication tools in modern conditions. The author carried out the analysis of communication tools efficiency on the example of Belarus. It is concluded that the latest online tools in modern protest communications play a key role because even traditional means, such as protests, are coordinated through messengers and social networks. At the same time, traditional means do not lose their relevance, as the protest effectiveness without their use would be low. Therefore, a successful combination of traditional and modern means, offline and online communications, provides the best results of the protest. Regarding the effectiveness and efficiency of communication means used by the protesters in Belarus, it is worth noting their effectiveness, although the main goal – a change of government – has not been achieved. This is explained by several circumstances, in particular, the epidemiological situation, the rapid reaction of O. Lukashenko's team, and the work of the entire state apparatus, law enforcement agencies to curb the protest wave. The self-proclaimed president also takes symmetrical measures against the opposition, organizes pro-government rallies, mobilizes his supporters, and relies on the power bloc. Consequently, it can be stated that the struggle between the authorities and the protesters will continue, and the final victory will depend on the ability to respond quickly to domestic and external events, to use available resources, in particular, to organize effective information and communication campaigns. ; Мета дослідження передбачає вивчення сучасних засобів комунікацій під час протестів, а також аналіз їх ефективності на прикладі Білорусі. Методологія дослідження полягає в застосуванні таких загальнонаукових методів як: синтез, аналіз, узагальнення, порівняння, які дали змогу дослідити особливості, проблеми й можливості використання традиційних та новітніх засобів комунікацій під час політичних протестів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в статті узагальнено знання про специфіку використання традиційних та новітніх протестних комунікаційних засобів у сучасних умовах, здійснено аналіз їх результативності на прикладі Білорусі. Зроблено висновки про те, що новітні онлайн інструменти в сучасних протестних комунікаціях відіграють ключову роль, адже навіть традиційні засоби, наприклад – протестні акції, координуються за допомогою месенджерів і соціальних мереж. Водночас, традиційні засоби не втрачають своєї актуальності, оскільки ефективність протесту без їх використання була б невисокою. Тому вдале поєднання традиційних та новітніх засобів, офлайн і онлайн комунікацій забезпечує найкращу результативність протесту. Щодо дієвості та ефективності засобів комунікації, які використовували протестуючі в Білорусі, варто відзначити їх ефективність, хоча й не було досягнуто основної мети – зміни влади. Це пояснюється низкою обставин, зокрема, епідеміологічною ситуацією, швидкою реакцією команди О. Лукашенка та роботи всього державного апарату, силових структур для приборкання хвилі протесту. Також самопроголошений президент застосовує симетричні заходи проти опозиції, організовує провладні акції, мобілізує своїх прихильників, робить ставку на силовий блок. Тому можна констатувати, що боротьба між владою і протестуючими ще триватиме, а кінцева перемога залежатиме від уміння швидко реагувати на внутрідержавні та зовнішні події, правильно використовувати наявні ресурси, зокрема організовувати ефективні інформаційно-комунікаційні кампанії.

The purpose of the research is to study modern means of communication during protests, as well as to analyze their effects on the example of Belarus. The research methodology consists in the application of such general scientific methods as synthesis, analysis, generalization, comparison, which allowed to explore the features, problems, and possibilities of using traditional and modern means of communication during political protests. The scientific novelty of the work is that the article summarizes the knowledge about the specifics of the use of traditional and modern protest communication tools in modern conditions. The author carried out the analysis of communication tools efficiency on the example of Belarus. It is concluded that the latest online tools in modern protest communications play a key role because even traditional means, such as protests, are coordinated through messengers and social networks. At the same time, traditional means do not lose their relevance, as the protest effectiveness without their use would be low. Therefore, a successful combination of traditional and modern means, offline and online communications, provides the best results of the protest. Regarding the effectiveness and efficiency of communication means used by the protesters in Belarus, it is worth noting their effectiveness, although the main goal – a change of government – has not been achieved. This is explained by several circumstances, in particular, the epidemiological situation, the rapid reaction of O. Lukashenko's team, and the work of the entire state apparatus, law enforcement agencies to curb the protest wave. The self-proclaimed president also takes symmetrical measures against the opposition, organizes pro-government rallies, mobilizes his supporters, and relies on the power bloc. Consequently, it can be stated that the struggle between the authorities and the protesters will continue, and the final victory will depend on the ability to respond quickly to domestic and external events, to use available resources, in particular, to organize effective information and communication campaigns. ; Мета дослідження передбачає вивчення сучасних засобів комунікацій під час протестів, а також аналіз їх ефективності на прикладі Білорусі. Методологія дослідження полягає в застосуванні таких загальнонаукових методів як: синтез, аналіз, узагальнення, порівняння, які дали змогу дослідити особливості, проблеми й можливості використання традиційних та новітніх засобів комунікацій під час політичних протестів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в статті узагальнено знання про специфіку використання традиційних та новітніх протестних комунікаційних засобів у сучасних умовах, здійснено аналіз їх результативності на прикладі Білорусі. Зроблено висновки про те, що новітні онлайн інструменти в сучасних протестних комунікаціях відіграють ключову роль, адже навіть традиційні засоби, наприклад – протестні акції, координуються за допомогою месенджерів і соціальних мереж. Водночас, традиційні засоби не втрачають своєї актуальності, оскільки ефективність протесту без їх використання була б невисокою. Тому вдале поєднання традиційних та новітніх засобів, офлайн і онлайн комунікацій забезпечує найкращу результативність протесту. Щодо дієвості та ефективності засобів комунікації, які використовували протестуючі в Білорусі, варто відзначити їх ефективність, хоча й не було досягнуто основної мети – зміни влади. Це пояснюється низкою обставин, зокрема, епідеміологічною ситуацією, швидкою реакцією команди О. Лукашенка та роботи всього державного апарату, силових структур для приборкання хвилі протесту. Також самопроголошений президент застосовує симетричні заходи проти опозиції, організовує провладні акції, мобілізує своїх прихильників, робить ставку на силовий блок. Тому можна констатувати, що боротьба між владою і протестуючими ще триватиме, а кінцева перемога залежатиме від уміння швидко реагувати на внутрідержавні та зовнішні події, правильно використовувати наявні ресурси, зокрема організовувати ефективні інформаційно-комунікаційні кампанії.

The purpose of the research is to study modern means of communication during protests, as well as to analyze their effects on the example of Belarus. The research methodology consists in the application of such general scientific methods as synthesis, analysis, generalization, comparison, which allowed to explore the features, problems, and possibilities of using traditional and modern means of communication during political protests. The scientific novelty of the work is that the article summarizes the knowledge about the specifics of the use of traditional and modern protest communication tools in modern conditions. The author carried out the analysis of communication tools efficiency on the example of Belarus. It is concluded that the latest online tools in modern protest communications play a key role because even traditional means, such as protests, are coordinated through messengers and social networks. At the same time, traditional means do not lose their relevance, as the protest effectiveness without their use would be low. Therefore, a successful combination of traditional and modern means, offline and online communications, provides the best results of the protest. Regarding the effectiveness and efficiency of communication means used by the protesters in Belarus, it is worth noting their effectiveness, although the main goal – a change of government – has not been achieved. This is explained by several circumstances, in particular, the epidemiological situation, the rapid reaction of O. Lukashenko's team, and the work of the entire state apparatus, law enforcement agencies to curb the protest wave. The self-proclaimed president also takes symmetrical measures against the opposition, organizes pro-government rallies, mobilizes his supporters, and relies on the power bloc. Consequently, it can be stated that the struggle between the authorities and the protesters will continue, and the final victory will depend on the ability to respond quickly to domestic and external events, to use available resources, in particular, to organize effective information and communication campaigns. ; Мета дослідження передбачає вивчення сучасних засобів комунікацій під час протестів, а також аналіз їх ефективності на прикладі Білорусі. Методологія дослідження полягає в застосуванні таких загальнонаукових методів як: синтез, аналіз, узагальнення, порівняння, які дали змогу дослідити особливості, проблеми й можливості використання традиційних та новітніх засобів комунікацій під час політичних протестів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в статті узагальнено знання про специфіку використання традиційних та новітніх протестних комунікаційних засобів у сучасних умовах, здійснено аналіз їх результативності на прикладі Білорусі. Зроблено висновки про те, що новітні онлайн інструменти в сучасних протестних комунікаціях відіграють ключову роль, адже навіть традиційні засоби, наприклад – протестні акції, координуються за допомогою месенджерів і соціальних мереж. Водночас, традиційні засоби не втрачають своєї актуальності, оскільки ефективність протесту без їх використання була б невисокою. Тому вдале поєднання традиційних та новітніх засобів, офлайн і онлайн комунікацій забезпечує найкращу результативність протесту. Щодо дієвості та ефективності засобів комунікації, які використовували протестуючі в Білорусі, варто відзначити їх ефективність, хоча й не було досягнуто основної мети – зміни влади. Це пояснюється низкою обставин, зокрема, епідеміологічною ситуацією, швидкою реакцією команди О. Лукашенка та роботи всього державного апарату, силових структур для приборкання хвилі протесту. Також самопроголошений президент застосовує симетричні заходи проти опозиції, організовує провладні акції, мобілізує своїх прихильників, робить ставку на силовий блок. Тому можна констатувати, що боротьба між владою і протестуючими ще триватиме, а кінцева перемога залежатиме від уміння швидко реагувати на внутрідержавні та зовнішні події, правильно використовувати наявні ресурси, зокрема організовувати ефективні інформаційно-комунікаційні кампанії.

The article is devoted to the analysis of pecularaties of postmodern character of political protest. The political street-art protest has been analyzed as the result of the newest influenses of postmodern culture on politics. The main forms of street-art protest have been defined and the staginess, spectacular characteristics revealed. ; В статье проанализированы особенности постмодерного характера политического протеста. Осуществлён анализ политическо-го стрит-арт протеста как результата новейшего влияния культуры постмодерна на политику. Выделены главные формы сов-ременного стрит-арт протеста, раскрыт его характер как зрелищного развекательно-игрового шоу. ; У статті проаналізовано особливості постмодерного політичного протесту. Здійснено аналіз політич-ного стріт-арт протесту як результату новітнього впливу постмодерної культури в політиці. Виділені головні форми сучасного стріт-арт протесту, показано його характер як видовищного розважально-ігрового шоу.

The article presents an overview of approaches to the construction of sociological indices of political protest. The first approach involves increasing the power of the scale by assigning respondents' answers to certain points. Weight coefficients can be determined by the researcher, experts or based on multivariate statistical analysis. The second approach involves constructing an index based on a simple, unweighted sum of the corresponding alternatives.It is established that the readiness for protests can be characterized both in terms of the variety of the choice of protest actions, and in terms of conventional and unconventional forms of political participation. The structure of interrelationships between empirical indicators of protest moods and participation in Euromaidan is considered. The integral indices obtained by recoding the scales characterizing the (non)protest orientations are proposed: the index of orientation toward protest, the index of non-protest orientation, the index of refusal protest/non-protest orientation.For exploratory of the relationships between the four variables the multiple correspondence analysis and Cronbach's alpha for measurements of the internal consistency of the index scales are used. The empirical base of the research was the data of the study of opinion poll «Ukrainian Society: Monitoring of Social Changes», conducted by the Institute of Sociology NAS of Ukraine in 2014. ; В статье представлен обзор подходов к построению социологических индексов политического протеста. Первый подход включает повышение мощности шкалы за счёт приписывания альтернативам вопросов определенных баллов. Весовые коэффициенты могут определяться исследователем, экспертами или на основании многомерного статистического анализа. Второй подход предполагает построение индекса на основании простой, невзвешенной суммы соответствующих альтернатив.Установлено, что готовность к протестам можно охарактеризовать как с точки зрения разнообразия выбора протестных действий, так и с точки зрения конвенциональной и неконвенциональной форм политического участия. Рассмотрена структура взаимосвязей эмпирических индикаторов протестных настроений и участия в Евромайдане. Предложены интегральные индексы, полученные путем перекодирования шкал, характеризующих (не)протестные ориентации: индекс протестной ориентации, индекс непротестной ориентации, индекс неопределенности в ориентации на протест/отказ от протеста.Для исследования взаимосвязей между четырьмя переменными использован множественный анализ соответствий, измерения внутренней согласованности шкал индексов – коэффициент Альфа Кронбаха. Эмпирической базой исследования послужили данные изучения общественного мнения «Украинское общество: мониторинг социальных изменений», проведенного Институтом социологии НАН Украины в 2014 году. ; У статті представлений огляд підходів до побудови соціологічних індексів політичного протесту. Перший підхід включає підвищення потужності шкали шляхом приписування альтернативам запитань певних балів. Вагові коефіцієнти можуть визначатися дослідником, експертами або на підставі багатовимірного статистичного аналізу. Другий підхід передбачає побудову індексу на основі простої, незваженої суми відповідних альтернатив.Встановлено, що готовність до протестів можна охарактеризувати як з точки зору різноманіття вибору протестних дій, так і з точки зору конвенціональної та неконвенціональної форм політичної участі. Розглянуто структуру взаємозв'язків емпіричних індикаторів протестних настроїв та участі в Євромайдані. Запропоновано інтегральні індекси, отримані шляхом перекодування шкал, що характеризують (не)протестні орієнтації: індекс протестної орієнтації, індекс непротестної орієнтації, індекс невизначеності щодо орієнтації на протест/відмову від протесту.Для дослідження взаємозв'язків між чотирма змінними використано множинний аналіз відповідностей, вимірювання внутрішньої узгодженості шкал індексів – коефіцієнт Альфа Кронбаха. Емпіричною базою дослідження слугували дані вивчення громадської думки «Українське суспільство: моніторинг соціальних змін», проведеного Інститутом соціології НАН України в 2014 році.