Suchergebnisse

The article shows how philosophers' understanding of the problem of alienation developed, reflects its role and place in the life of modern society. Based on the ideas of neo-Marxists (G.Marcuse, D.Lukacs), the author shows that the development of capitalism and the improvement of the material living conditions of people did not solve the problem of alienation, but gave rise to its new forms, such as a consumer society, one-dimensional man. Important for the article is the idea that capitalism has become more mature and sustainable due to the attractiveness of the world of consumer goods. That is, alienation has acquired an outwardly "voluntary" character. The article also discussed the problem of alienation in the context of postmodernism (J.Baudrillard, F.Jameson and others). In this vein, the question of the illusory nature of symbolic forms of practice and the role of alienation in their emergence are touched upon. Remaining on Marxist positions, the author does not share the understanding of the symbolic sphere as being exclusively independent of its reflection by a person. Simulations and simulacra are a specific feature of precisely capitalist society. But the power of simulacra over human consciousness is not absolute even under capitalism. Alienation is surmountable, but at the same time it is considered as a necessary stage in the development of social relations, important for the formation of civilization.Alienation was the reason for the atomicity of society, its inertia and the absence of its qualitative development. In turn, this has led to numerous practical consequences: poverty, social stratification, depression, a crisis of sovereignty and real democracy. The article provides a philosophical basis for solving these problems of our time.The research results lead the author to the following conclusions. Late capitalism is more stabilized and stable than the capitalism of the time of Marx, so far as alienation spread to the sphere of consumption. In these conditions, the conflict between a person and the results of his activities is not absolute, but peripheral. There is established one-dimentional thinking in consumer society, in which human practice loses its meaningful part, and the form, the outer shell, begins to prevail in it. Overcoming alienation in late capitalism is the restoration of the objective essence of concepts that have acquired a largely symbolic character: freedom, democracy, sovereignty, etc. Therefore, the author considers progressive a partial return to the classical type of alienation, in which there was an active reflection of these concepts. ; У статті показано, як розвивалося розуміння філософами проблеми відчуження, відображена його роль і місце в житті сучасного суспільства. Ґрунтуючись на ідеях неомарксистів (Г.Маркузе, Д.Лукач), автор показує, що розвиток капіталізму і поліпшення матеріальних умов життя людей не вирішило проблему відчуження, а породило його нові форми, такі як суспільство споживання, одновимірний людина. Для статті важлива ідея про те, що капіталізм став більш зрілим і стійким завдяки привабливості світу споживчих благ. Тобто, відчуження набуло зовні «добровільний» характер. У статті також досліджується проблема відчуження в контексті постмодернізму (Ж.Бодрійяр, Ф.Джеймісон і ін.). У цьому ключі порушено питання ілюзорності символічних форм практики і роль відчуження в їх виникненні. Залишаючись на марксистських позиціях, автор не поділяє розуміння сфери символічного як виключно незалежної від відображення її людиною. Симуляції і симулякри є специфічною рисою саме капіталістичного суспільства. Але влада симулякрів над свідомістю людини не абсолютна навіть при капіталізмі. Відчуження можна перебороти, але при цьому воно розглядається як необхідний етап у розвитку суспільних відносин, важливий для становлення цивілізації.Відчуження послужило причиною атомарності суспільства, його відсталості і відсутності його якісного розвитку. У свою чергу, це призвело до численних практичних наслідків: бідності, соціального розшарування, депресії, кризи суверенітету і реальної демократії. У статті дається філософська основа вирішення цих проблем сучасності.Результати дослідження підводять автора до наступних висновків. Пізній капіталізм більш стабільний і стійкий, ніж капіталізм часів Маркса, оскільки відчуження поширилося на сферу споживання. У цих умовах конфлікт людини і результатів його діяльності носить не абсолютний, а периферійний характер. У споживчому суспільстві встановлюється одномірне мислення, при якому людська практика втрачає змістовну частину, і в ній починає переважати форма, зовнішня оболонка. Подолання відчуження в пізньому капіталізмі – це відновлення об'єктивної сутності понять, які придбали багато в чому символічний характер: свобода, демократія, суверенітет і т.ін. Тому автор вважає прогресивним часткове повернення до класичного типу відчуження, при якому відбувалася активна рефлексія цих понять. ; У статті показано, як розвивалося розуміння філософами проблеми відчуження, відображена його роль і місце в житті сучасного суспільства. Ґрунтуючись на ідеях неомарксистів (Г.Маркузе, Д.Лукач), автор показує, що розвиток капіталізму і поліпшення матеріальних умов життя людей не вирішило проблему відчуження, а породило його нові форми, такі як суспільство споживання, одновимірний людина. Для статті важлива ідея про те, що капіталізм став більш зрілим і стійким завдяки привабливості світу споживчих благ. Тобто, відчуження набуло зовні «добровільний» характер. У статті також досліджується проблема відчуження в контексті постмодернізму (Ж.Бодрійяр, Ф.Джеймісон і ін.). У цьому ключі порушено питання ілюзорності символічних форм практики і роль відчуження в їх виникненні. Залишаючись на марксистських позиціях, автор не поділяє розуміння сфери символічного як виключно незалежної від відображення її людиною. Симуляції і симулякри є специфічною рисою саме капіталістичного суспільства. Але влада симулякрів над свідомістю людини не абсолютна навіть при капіталізмі. Відчуження можна перебороти, але при цьому воно розглядається як необхідний етап у розвитку суспільних відносин, важливий для становлення цивілізації.Відчуження послужило причиною атомарності суспільства, його відсталості і відсутності його якісного розвитку. У свою чергу, це призвело до численних практичних наслідків: бідності, соціального розшарування, депресії, кризи суверенітету і реальної демократії. У статті дається філософська основа вирішення цих проблем сучасності.Результати дослідження підводять автора до наступних висновків. Пізній капіталізм більш стабільний і стійкий, ніж капіталізм часів Маркса, оскільки відчуження поширилося на сферу споживання. У цих умовах конфлікт людини і результатів його діяльності носить не абсолютний, а периферійний характер. У споживчому суспільстві встановлюється одномірне мислення, при якому людська практика втрачає змістовну частину, і в ній починає переважати форма, зовнішня оболонка. Подолання відчуження в пізньому капіталізмі – це відновлення об'єктивної сутності понять, які придбали багато в чому символічний характер: свобода, демократія, суверенітет і т.ін. Тому автор вважає прогресивним часткове повернення до класичного типу відчуження, при якому відбувалася активна рефлексія цих понять.

The role of the border areas of the Western Ukrainian region in international cooperation is of great importance from the point of view of governance and in relation to the European integration course of the Ukrainian state. The development of cross-border cooperation is one of the priorities of Ukraine's state policy. Given the task set by the President of Ukraine to consolidate efforts to further expand economic ties within the Euroregions, it is advisable to define an algorithm for qualitative improvement of the Euroregions "Bug", "Upper Prut", "Carpathians", whose development plays an important role in stimulating Western regions. Of Ukraine. The existence and development of the Euroregions of the Western Ukrainian region provides Ukraine with a unique opportunity to intensify the regional dimension of European integration. The relevance of the research topic is determined by the fact that international cooperation, in particular border areas through the implementation of joint activities and projects, increasing foreign exchange earnings from cross-border trade, increasing trade between neighboring territories, increasing the number of joint ventures increases living standards. The purpose of writing this article is to explore the regional features of international cooperation in the Western Ukrainian region. To achieve this goal, the authors analyzed the main theoretical and methodological approaches to understanding the development and effectiveness of international cooperation and Euroregions, including the Western region. Euroregional cooperation in the system of cross-border cooperation is analyzed. An assessment of the level of cross-border cooperation in the Western Ukrainian region was conducted. The cross-border cooperation of the Western Ukrainian region within the Euroregions "Bug", "Upper Prut", Carpathian Euroregion is studied. The list of characteristic features of functioning of Euroregions as a form of international cooperation is defined and resulted. The issue of Ukraine's role as an actor of European integration in the implementation of interregional cooperation has been studied. The Carpathian Euroregion is considered in the context of Ukraine's European integration plans. It was found that an integral part of the intensification of foreign economic cooperation in cross-border regions between Ukraine and the EU is the development of new forms of cross-border cooperation. The current state of cross-border economic cooperation, the development of its new forms, such as the creation and operation of Euroregions, is studied. The role of regional economic relations and their influence on the improvement of the mechanism of foreign economic relations is determined. ; Роль прикордонних територій Західноукраїнського регіону у міжнародному співробітництві має велике значення з точки зору управління та стосовно європейського інтеграційного курсу Української держави. Розвиток транскордонної співпраці є одним з пріоритетів державної політики України. З огляду на поставлене Президентом України завдання консолідувати зусилля для подальшого розширення економічних зв'язків у рамках єврорегіонів, доцільно визначити алгоритм якісного покращення функціонування Єврорегіонів «Буг», «Верхній Прут», «Карпати», розвиток яких відіграє вагому роль у стимулюванні розвитку західних регіонів України. Існування та розвиток єврорегіонів Західноукраїнського регіону надає Україні унікальну можливість активізувати регіональний вимір європейської інтеграції. Актуальність досліджуваної теми визначається тим, що міжнародна співпраця, а зокрема прикордонних областей через реалізацію спільних заходів та проектів, збільшення обсягів валютних надходжень від прикордонної торгівлі, збільшення обсягів торгівлі між сусідніми територіями, збільшення кількості спільних підприємств підвищує рівень життя мешканців. Метою написання статті є дослідити регіональні особливості міжнародної співпраці Західноукраїнського регіону. Для досягнення поставленої мети авторами проаналізовано основні теоретико-методологічні підходи до розуміння рoзвитку та ефективності міжнародного співробітництва та єврорегіонів, зокрема і Західноукраїнського регіону. Проаналізовано єврорегіональне співробітництво в системі транскордонної співпраці. Проведено оцінку рівня транскордонної співпраці Західноукраїнського регіону. Досліджено транскордонну співпрацю Західноукраїнського регіону в межах єврорегіонів «Буг», «Верхній Прут», Карпатського Єврорегіону. Означено та наведено перелік характерних особливостей функціонування єврорегіонів як форми міжнародної співпраці. Досліджено питання щодо ролі України як актора європейської інтеграції в здійснення міжрегіонального співробітництва. Розглянуто Карпатський єврорегіон у контексті євроінтеграційних планів України. Виявлено що, невід'ємною складовою активізації зовнішньоекономічного співробітництва у транскордонних регіонах між Україною та ЄС є розвиток нових форм транскордонної співпраці. Досліджено сучасний стан транскордонного економічного співробітництва, розвиток його нових форм, таких як створення та практика функціонування єврорегіонів. Визначено роль регіональних економічних відносин та їх вплив на вдосконалення механізму зовнішньоекономічних зв'язків. ; Роль прикордонних територій Західноукраїнського регіону у міжнародному співробітництві має велике значення з точки зору управління та стосовно європейського інтеграційного курсу Української держави. Розвиток транскордонної співпраці є одним з пріоритетів державної політики України. З огляду на поставлене Президентом України завдання консолідувати зусилля для подальшого розширення економічних зв'язків у рамках єврорегіонів, доцільно визначити алгоритм якісного покращення функціонування Єврорегіонів «Буг», «Верхній Прут», «Карпати», розвиток яких відіграє вагому роль у стимулюванні розвитку західних регіонів України. Існування та розвиток єврорегіонів Західноукраїнського регіону надає Україні унікальну можливість активізувати регіональний вимір європейської інтеграції. Актуальність досліджуваної теми визначається тим, що міжнародна співпраця, а зокрема прикордонних областей через реалізацію спільних заходів та проектів, збільшення обсягів валютних надходжень від прикордонної торгівлі, збільшення обсягів торгівлі між сусідніми територіями, збільшення кількості спільних підприємств підвищує рівень життя мешканців. Метою написання статті є дослідити регіональні особливості міжнародної співпраці Західноукраїнського регіону. Для досягнення поставленої мети авторами проаналізовано основні теоретико-методологічні підходи до розуміння рoзвитку та ефективності міжнародного співробітництва та єврорегіонів, зокрема і Західноукраїнського регіону. Проаналізовано єврорегіональне співробітництво в системі транскордонної співпраці. Проведено оцінку рівня транскордонної співпраці Західноукраїнського регіону. Досліджено транскордонну співпрацю Західноукраїнського регіону в межах єврорегіонів «Буг», «Верхній Прут», Карпатського Єврорегіону. Означено та наведено перелік характерних особливостей функціонування єврорегіонів як форми міжнародної співпраці. Досліджено питання щодо ролі України як актора європейської інтеграції в здійснення міжрегіонального співробітництва. Розглянуто Карпатський єврорегіон у контексті євроінтеграційних планів України. Виявлено що, невід'ємною складовою активізації зовнішньоекономічного співробітництва у транскордонних регіонах між Україною та ЄС є розвиток нових форм транскордонної співпраці. Досліджено сучасний стан транскордонного економічного співробітництва, розвиток його нових форм, таких як створення та практика функціонування єврорегіонів. Визначено роль регіональних економічних відносин та їх вплив на вдосконалення механізму зовнішньоекономічних зв'язків.

RESUMEN La conservación del patrimonio cultural es, desde hace tiempo, una de las grandes inquietudes que se produce dentro de varios estamentos de la sociedad. Esta preocupación se viene expresando a través de numerosas manifestaciones internacionales y nacionales y normativa que abordan la relación intervención-patrimonio desde la perspectiva de la protección del bien cultural. Esta investigación realiza un análisis sobre la intervención en el patrimonio arquitectónico tomando como ejemplo los edificios declarados como Bien de Interés Cultural que componen el Museo de Pontevedra. Para la realización de este estudio se establecen dos objetivos. El primero de ellos se centra en elaborar un análisis crítico de las diferentes intervenciones realizadas en los edificios del Museo. El segundo objetivo está orientado a definir recomendaciones para futuras intervenciones. Este análisis se produce desde dos posturas, un primer análisis sincrónico, con la mirada del momento en que se realizó cada una de las intervenciones, y otro análisis diacrónico, desde la perspectiva y el conocimiento que se tiene de cómo afrontar una intervención en el patrimonio inmueble en la actualidad. Este doble estudio permite hacer una reflexión sobre cómo han evolucionado las actuaciones en el patrimonio edificado a lo largo de estos casi setenta años, tomando como referencia las Cartas Internacionales y la legislación existente en cada momento. La metodología utilizada es el estudio de caso de naturaleza cualitativa, donde se analizan de manera individual cada una de las intervenciones realizadas en los inmuebles para luego realizar un análisis comparativo que permita homogeneizar los datos obtenidos. Siendo el resultado lo poco que se ha evolucionado en todo este tiempo, en cuanto a la intervención en el patrimonio edificado, sin tener en cuenta las Cartas y Recomendaciones internacionales y haciendo caso omiso a la normativa vigente de cada periodo cronológico. Atendiendo a los resultados alcanzados, se establecen las recomendaciones dirigidas a próximas intervenciones que se vayan a realizar en el patrimonio edificado, estas se establecen en dos direcciones: hacia el arquitecto responsable de la intervención y hacia la administración encargada de velar que se cumpla la protección del patrimonio edificado. ; RESUMO A conservação do património cultural é, desde há tempo, uma das grandes preocupações vários níveis da sociedade. Essa preocupação torna-se cada dia mais visível em diversos tipos de manifestações, tanto de ámbito internacional como nacional. Também se torna iminente nas normativas que abordam a relação intervenção-património desde a perspectiva da proteção do bem cultural. Esta investigação pretende realizar uma análise sobre a intervenção no património arquitetónico tomando como exemplo os edifícios declarados como Bem de Interesse Cultural que formam parte do Museu de Pontevedra. Para a realização deste estudo estabelecem-se dois objetivos. O primeiro deles concentra-se em elaborar uma análise crítica das diferentes intervenções realizadas nos edifícios do Museu. O segundo objetivo visa definir recomendações para futuras intervenções Esta análise é produzida a partir de dois pontos de vista, uma primeira análise síncrona, com a ótica do momento em que se realizou cada uma das intervenções; e outra análise diacrónica, ou seja, desde a perspectiva e o conhecimento que se tem atualmente sobre uma intervenção em património. Este duplo estudo permite refletir sobre como as ações no património construído evoluíram ao longo de quase setenta anos, tomando como referência as Cartas Internacionais e a legislação existente em cada momento. A metodologia utilizada é o estudo de caso de natureza qualitativa, onde se analisam de maneira individual cada uma das intervenções realizadas nos imóveis e, em seguida, é realizada uma análise comparativa que permite a homogeneização dos dados obtidos. Sendo o resulltado o quão pouco que tem evoluído em todo este tempo, em termos de intervenção no património edificado, sem ter em consideração as Cartas e Recomendações Internacionais e ignorando os regulamnetos em vigor de cada período cronológico. Em resposta aos resultados alcançados, são estabelecidas as recomendações para futuras intervenções a serem realizadas no património construído, em duas direções: para o arquiteto responsável pela intervenção e para a administração encarregda de garantir o que a proteção do património construído seja cumprida. Palavras-chave: património arquitetónico, museu de Pontevedra, graus de intervenção ; ABSTRACT The preservation of cultural heritage has long been one of the great concerns within several stages of society. This concern has been expressed through numerous international and national manifestations and regulations that address the interventionheritage relationship from the perspective of the protection of the cultural good. This research aims to carry out an analysis on the intervention in the architectural heritage taking as an example the buildings declared as a Property of Cultural Interest that make up the Museum of Pontevedra. Two objectives are set for the completion of this study. The first focuses on developing a critical analysis of the different interventions made in the Museum buildings. The second objective is aimed at defining recommendations for future interventions. This analysis occurs from two positions, a first synchronous analysis, looks at the moment when each of the interventions were made, and another diachronic analysis, from the perspective and knowledge that you have of how to deal with an intervention in heritage today. This double study allows to reflect on how the actions in the heritage built over these almost seventy years have evolved, taking as reference the International Charters and the legislation existing at all times. The methodology used in the case study of a qualitative nature, where each of the interventions carried out on the building is analysed individually and then carried out a comparative analysis that allows homogenization in the data obtained. Being the result how little is evolved in all time, in terms of intervention in the built heritage, without taking into account the International Charters and Recommendations are ignoring regulations in force all times. In response to the results achieved, the recommendations for future interventions in built heritage are established in two directions: towards the architect responsible for the intervention and towards the administration responsible for ensuring that the protection built heritage is fulfilled. Key-words: architectural heritage, Pontevedra museum, degrees of intervention

Introduction Nature experiences and outdoor recreation have numerous positive outcomes with important physical and mental health benefits for the individual. In different international and Swedish legislative proposals and governmental letters this is evident; public health and well-being must be supported, as well as outdoor recreation, and nature experiences for everyone. Some groups in society are nevertheless excluded. Different physical disabilities can be particularly challenging due to physical barriers in nature. It can also be a challenge to get to nature areas because of, for example, incomplete information, long distances, transportation, or individual ability. Lack of accessibility is still a crucial obstacle for people with disabilities to participate in outdoor recreation (Burns et al., 2009). A better understanding of the participation patterns and perceived constraints by people with disabilities is necessary if nature and outdoor recreation are going to become accessible and inclusive (Corazon et al., 2019). The project aims to understand factors that enable and hinder participation in outdoor activities for people with physical disabilities. In the context of Östersund municipality, Sweden, we discuss how people with physical disabilities perceive accessibility to nature, and analyse available information on websites. What prevents people from getting out into nature? What kind of barriers can be identified? What kind of information is needed and is it available? Method This is a pilot study with a mixed-methods approach, using semi-structured interviews as its main data collection, followed by an analysis of websites and field observations. Initially, six interviews were conducted in October 2020-May 2021 with people with physical disabilities. The interviewees were identified through local disability associations and were contacted either by email or telephone. The interviews lasted approximately 1–1,5 hours, and were recorded, transcribed and anonymised. Questions included experiences and activities in the outdoors, their experiences of accessibility, safety and information. Follow-up questions were used, often leading to an unstructured dialogue where issues and anecdotes emerged. Five websites were analysed: Östersund municipality, Jämtland county administration board, Jämtland Härjedalen Tourism (JHT), the Accessible database, and Naturkartan.se (a digital visit guide to nature areas). The focus was to identify information available in terms of outdoor recreation. In addition, 18 place observations were carried out in Östersund municipality in June-July 2019 and 2020. These areas - nature reserves and non-protected nature areas - were selected based on website information and the researchers' local knowledge. Factors such as terrain, public transportations, facilities and the outdoor opportunities in general were considered. An observation took 1-3 hours and included field notes and photo documentation. Results The interviewed spend a lot of time in the nearby nature; it is safer and takes less energy without disappointments. The need for assistance to get out into nature is in many cases clear; people with disabilities are not always independent or autonomous. Maja, a woman in her 40s and nearly blind, says: "One limitation is to get to nature areas by car or bus, it becomes a project too big; I rarely go alone, it is with my husband and children. I have the right to a travel service but it is difficult, it is expensive and not obvious to find the way to nature." Transport options are important, as well as to actually being able to get from the parking lot to the nature area. There is an obvious lack of understanding of the whole chain of accessibility; to get from A to B. Daniel uses a wheelchair due to an accident and he describes: "Often it is the last meters that becomes a problem. I never get all the way. we saw the water, but we had to sit in the car and eat. . I feel that it is the final part that goes wrong." However, motorized outdoor activities (e.g. quad bike, moped or snowmobile) make nature more accessible, according to some of the interviewed. Mainly the interviewed get information about various nature areas for outdoor recreation from other people. Interviewees state that information is very important for daring to visit places, especially locations where you have not been before. It is crucial that detailed information is available on websites with images of the nature area as well. Information they considered of relevance was about the terrain, distances, accessible toilets, and public transports. The lack of adapted toilets is something that all interviewees highlight as a problem when they visit nature. Simple practical adjustments but also information would make nature more accessible. For the interviewees, on-site signs and information boards are appreciated - if the authentic feeling of the area remains. Our overview of the websites shows that the degree of detailed information differs a lot, and that information is dispersed and not always easy to find. For example, the nature reserve Lillsjön is described to have an adapted footbridge, but the place observation showed that it had been closed for several years for restoration. Also the digital information regarding accessibility of adapted fireplaces and wind shields as well as facilities and equipment on site, need to be developed. Conclusions This study reveals how important local nature is to people with physical disabilities and that basic adjustments are lacking (e.g. toilets) and holistic understandings of the experience. There is information about some accessible nature areas in Östersund municipality, but there is still a lack of basic and detailed information. The place observations show that certain nature areas are accessible, but that there is a gap between the municipality's strategy and reality. Based on this study, the conclusion is that Östersund municipality tries to be inclusive but further information needs to be developed in dialogue with people with disabilities. Burns, N., Paterson, K., & Watson, N. (2009). An inclusive outdoors? Disabled people's experiences of countryside leisure services. Leisure Studies, 28(4), 403-417. Corazon, S. S., Gramkov, M. C., Poulsen, D. V., Lygum, V. L., Zhang, G., & Stigsdotter, U. K. (2019). I would really like to visit the forest, but it is just too difficult: a qualitative study on mobility disability and green spaces. Scandinavian Journal of Disability Research, 21(1).

Young Political Participation (PP) has been limited to a representative domain, and young Peruvians have been cataloged as politically disinterested and apathetic with their civic commitment to society, without inquiring about other types of political participation. Thus, from a psychosocial approach, two studies were conducted: the first seeks to (1) explore the typology, attributions and motivations of PP; (2) the second study analyzes the relationships between socio-cognitive factors (Political Knowledge, Political Interest, and Political Efficacy), attitudes (Political Trust and Political Cynism), and emotions linked to non-conventional PP in a sample of 18- to-25-year-old people of Lima, Peru. In the first study, eight interviews were conducted with young people affiliated to civil organizations, whose responses were analyzed from a thematic analysis approach. From these qualitative results, three main themes were identified: (1) a conception of political participation, (2) the motives for political participation, (3) the risks and limitations of political participation. In case of the second research, 132 youths in Lima participated in an online survey, which was submitted to correlational analyses, multiple regressions and path analysis. These results suggest two types of non-conventional PP: an contentious PP and civic-expressive PP, the latter of which is explained by political cynism and political efficacy, mediated by political interest. Implications and importance of results are discussed in relation to human development, political involvement and construction of citizenship among young Peruvians. ; En el contexto local, la participación política (PP) juvenil ha sido limitada a su ámbito representativo, y los jóvenes han sido catalogados como apáticos políticos y desinteresados de su compromiso cívico con la sociedad, sin indagar por otras modalidades de PP. Por ello, desde el modelo psicosocial, se realiza un primer estudio (1) que explora los repertorios de PP, así como sus atribuciones y motivaciones de participación; en caso del segundo estudio, (2) se analiza las relaciones entre las variables socio-cognitivas (Conocimiento Político, Interés en Política y Eficacia Política), actitudinales (Confianza Política y Cinismo Políticos) y emocionales vinculadas a la PP no convencional en una muestra de jóvenes en Lima. En el primer estudio, se realizó 8 entrevistas a jóvenes afiliados a organizaciones civiles, cuyas respuestas fueron analizadas en base al enfoque de análisis temático. En base a los resultados cualitativos, se identifica (1) la concepción de PP, (2) los motivos de PP, y (3) los riesgos y limitantes de la PP. En caso del segundo estudio, participaron 132 jóvenes en Lima a través de encuestas online; posteriormente, realizó se realizaron análisis correlacionales, de regresión múltiple y path analysis. En base a los resultados, se identifican dos modalidades de PP: contenciosas y de expresión cívica, y se evidencia un modelo explicativo para la PP de expresión cívica, en el cual el Cinismo Político, la Eficacia Política y el Interés en Política tiene efecto sobre la PP. Se discute la importancia de los resultados para explicar el involucramiento de los jóvenes limeños en la política. ; Dans le contexte local, la participation politique des jeunes (PP) a été limitée à leur sphère représentative, et les jeunes ont été classés comme des politiciens apathiques et désintéressés par leur engagement civique envers la société, sans enquêter sur d'autres formes de PP. Ainsi, à partir du modèle psychosocial, une première étude est menée (1) qui explore les répertoires des PP, ainsi que leurs attributions et motivations de participation; Dans le cas de la seconde étude, (2) les relations entre les variables socio-cognitives (connaissances politiques, intérêt pour la politique et efficacité politique), attitudinales (confiance politique et cynisme politique) et les variables émotionnelles liées à la PP non conventionnelle sont analysées dans un échantillon de jeunes à Lima. Dans la première étude, 8 entretiens ont été menés avec des jeunes affiliés à des organisations civiles, dont les réponses ont été analysées sur la base de l'approche d'analyse thématique. Sur la base des résultats qualitatifs, nous identifions (1) la conception du PP, (2) les raisons du PP, et (3) les risques et les limites du PP. Dans le cas de la deuxième étude, 132 jeunes de Lima ont participé à des enquêtes en ligne, puis des analyses corrélationnelles, des régressions multiples et des analyses de chemin ont été effectuées. Sur la base des résultats, deux modalités de PP sont identifiées: contentieuse et d'expression civique, et un modèle explicatif pour le PP d'expression civique est mis en évidence, dans lequel le cynisme politique, l'efficacité politique et l'intérêt pour la politique ont un effet sur le PP. L'importance des résultats pour expliquer l'implication des jeunes de Lima dans la politique est discutée. ; No contexto local, a participação política juvenil (PP) tem se limitado à sua esfera representativa, e os jovens são classificados como políticos apáticos e desinteressados em seu compromisso cívico com a sociedade, sem questionar outras formas de PP. Portanto, a partir do modelo psicossocial, é realizado um primeiro estudo (1) que explora os repertórios da PP, bem como suas atribuições e motivações para a participação; No caso do segundo estudo, (2) as relações entre as variáveis sociocognitivas (Conhecimento Político, Interesse em Política e Eficácia Política), atitudinais (Confiança Política e Cinismo Político) e variáveis emocionais ligadas à PP não convencional são analisadas em um amostra de jovens em Lima. No primeiro estudo, foram realizadas 8 entrevistas com jovens filiados a organizações civis, cujas respostas foram analisadas com base no enfoque da análise temática. Com base nos resultados qualitativos, identificamos (1) a concepção da PP, (2) os motivos da PP e (3) os riscos e limitações da PP. No caso do segundo estudo, 132 jovens de Lima participaram de pesquisas online, posteriormente, foram realizadas análises correlacionais, regressões múltiplas e análises de caminhos. A partir dos resultados, identificam-se duas modalidades de PP: contenciosa e de expressão cívica, e evidencia-se um modelo explicativo para o PP de expressão cívica, em que o Cinismo Político, a Eficácia Política e o Interesse pela Política afetam o PP. Discute-se a importância dos resultados para explicar o envolvimento dos jovens de Lima na política.

Background: Evidence-based practice is a way to integrate three knowledge sources into decision-making: research evidence, professional expertise, and client preferences and experience. It is argued that evidence-based practice may enhance client rights, strengthen the professional's role, and make relevant use of scarce resources. Evidence-based practice has been an articulated objective in social services for several years. In Sweden this has been brought about through a policy agreement between the Swedish Association of Local Authorities and Regions and the government, and through national knowledge management that concerns the development, spread, and use of the best knowledge available. Despite great national efforts, its implementation in social services has met difficulties. It has been contended that it is challenging for professionals to use evidence-based practice individually, and many of the barriers identified are related to leadership and the organizational context. That makes highly relevant the views and actions of the politico-administrative leadership, i.e., management and local political committees responsible for social services. Aim: The overall aim of this thesis is to contribute knowledge about the implementation of evidence-based practice in social services through the lens of the local politico-administrative leadership. More specifically, this thesis explores contextual factors influencing the implementation of evidence-based practice (Study I); the roles, actions, and prerequisites of local political committees in implementing evidence-based practice (Studies II–III); and whether an intervention targeting local political committees is feasible and may assist the committees in supporting the implementation of evidence-based practice (Study IV). Methods: A mixed methods approach is used. Study I and II are qualitative interview studies employing semi-structured interviews with top- and middle-level managers in social services and local politicians; chairs and vice-chairs of social welfare committees. The findings from Studies I and II were used to inform Study III, which is a cross-sectional survey study aimed at chairs and vice chairs of local political committees responsible for social services. The results from Studies I–II were then used, together with workshops and interviews with local politicians and representatives from social services, to develop and assess an intervention to aid political committees in supporting the implementation of evidence-based practice. Interviews and surveys were used in Study IV to assess the feasibility, acceptability, appropriateness, and learning outcomes of the intervention. Findings: In Study I, top-level managers put greater emphasis on strategic concerns and support systems for implementation, whilst middle-level managers were concerned with operational issues on the staff level. Furthermore, most top-level managers viewed evidence- based practice as the integration of the three knowledge sources, while the interpretations of evidence-based practice among middle-level managers varied. Lack of support for evidence- based practice on various leadership levels, in combination with different understandings of what it entails, might jeopardize the alignment of support for evidence-based practice in some social service organizations. Study II found that local politicians were somewhat unfamiliar with evidence-based practice and policy. Lack of knowledge, hesitancy towards inquiring about specific working methods, and the need for support seemed to impede actions to foster implementation. Personal interest seemed to be of importance in determining the politicians' roles, with some being more active and others being uninvolved. The managers wanted the politicians to endorse implementation by setting a budget and objectives that assist evidence-based practice and following up on the results in social services However, the awareness among the politicians that these actions had influence on the implementation of evidence-based practice was limited. In Study III, the local political committees' actions could be categorized in three groups— passive, neutral, and active—based on the committee chairs and vice chairs' reports about the actions taken to support the implementation of evidence-based practice. Moreover, a positive relationship between reported actions and perceived prerequisites was found. The perceived capability, motivation, and opportunity for the committees to act were highest in the active group and lowest in the passive group. Study IV found that an intervention to enable local political committees to support evidence- based practice in social services was satisfactorily acceptable and appropriate. The intervention was perceived as interesting and created curiosity and knowledge about evidence-based practice. However, some alterations are needed to increase the intervention's feasibility, such as the careful anchoring of the intervention before start and local adaptations regarding the delivery format. Further, skills training could be added to the intervention. The collaboration between the political committee and the social services department is vital and should not be excluded from the intervention. Conclusions: Factors impeding the implementation of evidence-based practice in social services were found related to capability, motivation, and opportunity in the organizations. This implies that support efforts need to be multifaceted and not focus only on single aspects, such as increasing knowledge. The local politico-administrative leadership seem mutually dependent on each other in supporting the implementation of evidence-based practice. Many managers wished the local political committees would more clearly support implementation by indicating in various ways that evidence-based practice is a priority. The politicians were, in turn, reliant on the social services administration for receiving information. However, the knowledge among politicians was limited, the understanding of what evidence-based practice entails differed among the managers, and there were divergent views on what role the political committees should have. Awareness about and reflection on these different understandings and expectations should therefore be cultivated in an effort to align support for evidence-based practice in social service organizations. Some local political committees were more active than others, implying that the local politico-administrative leadership have the potential to act as a unifying force in implementing evidence-based practice. An intervention targeting increased capability, motivation, and opportunity might be one way forward to aid local political committees in supporting evidence-based practice. The intervention was positively perceived, but further evaluation is needed.

The study aimed to characterize the legalized agribusinesses in the State Program of Agribusiness Sabor Gaúcho located in the Celeiro Region of Rio Grande do Sul (RS), Brazil. The theoretical references used for the research were obtained through a historical cultural analysis of agro-industries and family agriculture. The methodology is a qualitative descriptive study that was obtained through a questionnaire used to the managers of the family agro-industries in the year 2014, which allowed the identification and characterization of 17 agro-industries included in the Program State of Family Agro-industry (PEAF), Sabor Gaúcho™, Rio Grande do Sul. Through the results obtained it was possible to identify that the greatest difficulties faced by farmers who own agroindustries in the legalization process are related to legislation, bureaucracy, lack of information and lack of financial resources. Among the positive aspects observed, after the legalization, highlight the increase in sales, increase of profits, improvements in work space, greater safety in the transportation of products and greater appreciation and credibility. The label «Sabor Gaúcho»™, in turn, was evidenced as a consolidated brand of family farming, which provides benefits that include greater dissemination and greater appreciation of the products of family agro-industries. The study also reinforces the need for greater investments and public policies in support of family agro-industries to enable their legalization and keep them in operation. ; En el estudio realizado se buscó caracterizar a las agroindustrias legalizadas a través del Programa Estatal de Agroindustria Sabor Gaúcho, las cuales se hallan ubicadas en la Región Granera de Rio Grande do Sul (RS), Brasil. La investigación se basa en análisis histórico-cultural de las agroindustrias y de la agricultura familiar. La metodología comprende estudio descriptivo de cariz cualitativo, cuyos datos fueron obtenidos por medio de cuestionario aplicado junto a los gestores (as) de las agroindustrias el año 2014, lo que permitió la identificación y la caracterización de 17 agroindustrias, incluidas en dicho Programa. A través de los resultados obtenidos fue posible identificar que las mayores dificultades enfrentadas por los agricultores propietarios de agroindustrias en el proceso de legalización están relacionadas con la legislación, la burocracia, la falta de información y de recursos financieros. Entre los aspectos positivos constatados, después de la legalización, se destacan el aumento de las ventas, aumento de las ganancias, mejoras del espacio de trabajo, mayor seguridad en el transporte de los productos y mayor valorización y credibilidad. El sello «Sabor Gaúcho»™, por su parte, fue evidenciado como una marca consolidada de la agricultura familiar, que proporciona beneficios que incluyen una mejor divulgación y valorización de los productos de las agroindustrias familiares. El estudio también refuerza la necesidad de mayores inversiones y ampliación de las políticas públicas de apoyo a las agroindustrias familiares para posibilitar su legalización y mantenerlas en funcionamiento. ; Cette étude vise à caractériser les entreprises agroalimentaires légalisées dans le cadre du Programme National Agroalimentaire Sabor Gaúcho situées dans la région de Celeiro du Rio Grande do Sul (RS), Brésil. Du pont de vue théorique, la recherche proposée est fondée sur de principes de l'analyse culturelle-historique des agro-industries et de l'agriculture familiale. La méthodologie appliquée à l'étude a un caractère descriptif et qualitatif, à la fois. Les données ont été obtenues à l'aide d'un questionnaire utilisé par les gestionnaires des agro-industries familiales en 2014, qui a permis d'identifier et de caractériser 17 agro-industries qui font partie du Programme de l'État pour L'Agroindustrie Familiale (PEAF), Sabor Gaúcho™, Rio Grande do Sul. Les résultats obtenus ont permis de constater que les plus grandes difficultés rencontrées par les agriculteurs propriétaires des agro-industries dans le processus de légalisation sont liées à la législation, à la bureaucratie, au manque d'informations et au manque de ressources financières. Parmi les aspects positifs observés, après la légalisation, nous soulignons l'augmentation des ventes, l'augmentation des bénéfices, l'amélioration de l'espace de travail, une plus grande sécurité dans le transport des produits, ainsi qu'une appréciation et une crédibilité accrues. Le label « Sabor Gaúcho »™, à son tour, apparaît comme une marque consolidée d'agriculture familiale offrant diverses avantages, notamment, une plus grande diffusion et une plus grande appréciation des produits des industries agro-alimentaires familiales. L'étude souligne, également, la nécessité d'accroître les investissements et les politiques publiques en faveur des industries agro-alimentaires familiales afin de permettre leur légalisation et leur maintien en activité. ; No estudo realizado buscou-se caracterizar as agroindústrias legalizadas através do Programa Estadual de Agroindústria Sabor Gaúcho, as quais acham-se localizadas na Região Celeiro do Rio Grande do Sul (RS), Brasil. Partiu-se de uma análise histórico cultural das agroindústrias e da agricultura familiar. A metodologia envolveu estudo descritivo de cunho qualitativo, cujos dados foram obtidos por meio de um questionário empregado aos gestores (as) das agroindústrias familiares no ano de 2014, que permitiu a identificação e a caracterização de 17 agroindústrias, inclusas no Programa Estadual de Agroindústria Familiar (PEAF), Sabor Gaúcho™, do Rio Grande do Sul. Através dos resultados obtidos foi possível identificar que as maiores dificuldades enfrentadas pelos agricultores proprietários de agroindústrias no processo de legalização das mesmas estão relacionadas à legislação, à burocracia, à falta de informações e à falta de recursos financeiros. Entre os aspectos positivos constatados, após a legalização, destacam-se o aumento das vendas, aumento dos lucros, melhorias do espaço de trabalho, maior segurança no transporte dos produtos e maior valorização e credibilidade. O selo "Sabor Gaúcho" ™, por sua vez, foi evidenciado como uma marca consolidada da agricultura familiar, que proporciona benefícios que incluem a uma melhor divulgação e valorização dos produtos das agroindústrias familiares. O estudo também reforça a necessidade de maiores investimentos e aperfeiçoamento de políticas públicas de apoio às agroindústrias familiares para possibilitar a sua legalização e mantê-las em funcionamento. ; 89-102 ; agroalimentaria@ula.ve / ciaal.ula@gmail.com ; lauricediniz@yahoo.com.br ; divanilde-guerra@uergs.edu.br ; danni-silva@uergs.edu.br ; glaciela.cristina@yahoo.com.br ; fernanda-hart@uergs.edu.br ; rgollo@emater.tche.br ; Semestral ; http://erevistas.saber.ula.ve/agroalimentaria

Este trabajo integra la coordinación de dos universidades públicas de México, una en Puebla y la otra en Yucatán, la intención está orientada, en un primer momento, a conocer las opiniones de estudiantes de ambas universidades sobre las políticas de preservación de cultura propuestas por su instituciones educativas, principalmente en la defensa del idioma o lengua materna prehispánica vigentes, la maya y el náhuatl. Si bien la educación universitaria está ligada a generar individuos para la competitividad del mercado laboral, de igual forma se encuentra inmersa en la preservación de la cultura, por lo que las políticas educativas pretenden conservar, fomentar y fortalecer, los aspectos culturales propios de los diferentes contextos, para que sean adoptadas como sentido de pertenencia e identidad y a su vez, comprendidas por las nuevas generaciones. Estamos conscientes de que el mundo contemporáneo está permeado de una serie de dimensiones que se relacionan entre sí, entre las que se encuentran la política, la economía, la cultura y la ideología y que están en constante cambios y transformaciones. También estamos conscientes que son el resultado de las nuevas demandas en los escenarios y procesos emergentes, configurando a la vez, las nuevas formas de supervivencia, de economía, de educación, de la misma autonomía, las tendencias y comportamientos o roles sociales. Asimismo, la educación supone ser un importante agente de cambio y adaptarse a las necesidades cada vez más complejas que ha traído consigo ese choque cultural y, por supuesto, la globalización, por lo que ha tenido que integrar a sus diseños curriculares, asignaturas que no sólo potencialicen en su máxima extensión la integridad propia del individuo y de éste mismo en sociedad, sino también aquellas que vayan en virtud de insertar a los individuos al campo laboral, considerando los nuevos modelos y tendencias económicas sustentadas en gran parte por la transculturización. Sin embargo, esto cae ante una discrepancia en la enseñanza de la lengua indígena, entre la extranjera, y por ende, un dilema entre enseñar para la inserción laboral y al mismo tiempo para la preservación de la cultura. Esta combinación académica se percibe algo extraña. En este estudio se presentan hallazgos de una investigación que pretende explorar las opiniones que tienen los estudiantes de una universidad al sureste de México y una del centro del país, acerca de esta situación en los contextos donde están inmersos. Se trabajó bajo el enfoque cualitativo con una encuesta en línea con 13 preguntas de carácter abierto, para posteriormente realizar categorizaciones a partir de un análisis del discurso. Participaron 32 estudiantes de licenciaturas relacionadas con las ciencias de la educación, de los cuales 20 fueron alumnos del estado de Puebla y 12 de Yucatán, ambas de universidad autónomas. En el diseño del cuestionario, se han puesto categorías tales como edad, sexo, si el estudiante es de una zona rural o urbana, así como si también hablan alguna de las dos lenguas mejoradas, con la idea de en un segundo momento, hacer un análisis correlacional y obtener una fuente rica de datos tales como contrastes, similitudes y diferencias entre las variables estudiadas. Palabras clave: Lenguaje, educación, cultura, idioma, prevalencia, transculturización. Abstract: This work integrates the coordination of two public universities in Mexico, one in Puebla and the other in Yucatan, the intention is oriented, at first, to know the opinions of students of both universities on the culture preservation policies proposed by their educational institutions, mainly in the defense of the current pre-Hispanic mother tongue or language, Maya and Nahuatl. Although university education is linked to generating individuals for the competitiveness of the labor market, it is also immersed in the preservation of culture, so that educational policies aim to preserve, promote and strengthen the cultural aspects of the different contexts, to be adopted as a sense of belonging and identity and in turn, understood by the new generations. We are aware that the contemporary world is permeated by a series of dimensions that relate to each other, among which are politics, economics, culture and ideology and that are constantly changing and transforming. We are also aware that they are the result of new demands in emerging scenarios and processes, while configuring new forms of survival, economy, education, the same autonomy, trends and behaviors or social roles. Likewise, education means being an important agent of change and adapting to the increasingly complex needs that this cultural shock has brought and, of course, globalization, so it has had to integrate its curricular designs, subjects that do not only maximize the integrity of the individual and of the same in society, but also those that go by virtue of inserting individuals into the labor field, considering the new economic models and trends supported in large part by transculturization. However, this falls before a discrepancy in the teaching of the indigenous language, among the foreign language, and therefore, a dilemma between teaching for labor insertion and at the same time for the preservation of culture. This academic combination is perceived somewhat strangely. This study presents findings of a research that aims to explore the opinions that students from a university in southeastern Mexico and one from the center of the country have about this situation in the contexts where they are immersed. We worked under the qualitative approach with an online survey with 13 open-ended questions, to subsequently make categorizations based on a discourse analysis. 32 students of degrees related to education sciences participated, of which 20 were students from the state of Puebla and 12 from Yucatán, both from autonomous universities. In the design of the questionnaire, categories such as age, sex have been placed, if the student is from a rural or urban area, as well as if they also speak one of the two improved languages, with the idea of in a second moment, make a Correlational analysis and obtain a rich source of data such as contrasts, similarities and differences between the variables studied. Keywords: Language, education, culture, language, prevalence, transculturization

Changes to the global agro-food-energy system (e.g. changing consumption patterns in the North (SNF, 2012), Europe's Climate and biofuel policies, etc.) over the past few years have led to a renewed interest in agriculture and a rush to acquire land (Cotula, 2012; Anseeuw et al, 2013). The impacts of this rush on sustainability are not always evident as its assessments focus on the short-term and generally remain at a case study level, without considering the broader agrarian and socio-economic transformations it entails (Borras et al. 2012). If a consensus emerges regarding the necessity of additional investment into agriculture (FAO, 2010), it is less evident whether large-scale agricultural investments (LAI) are a vector for broader agrarian and socio-economic transformations in a sustainable manner (Borras et al. 2012, Deininger and Byerlee 2011; Collier and Dercon 2014). Despite a growing literature (World Bank, 2010; White et al., 2012, Cotula 2014 etc.), most assessments of LAI impacts tend to remain local, in the form of specific case-studies, and are often short term without broader contextualization (Fairhead et al., 2012). Efforts to overcome these limitations through different types of meta-analyis have been undertaken (Oberlack et al., 2015, Schoneveld 2014, Schoneveld 2017, Dell'Angelo et al. (2017). However, a more empirical understanding of the diverse changes and impacts at various levels is necessary for reflecting on visions for the planetary land system. Against this backdrop, this paper presents the results of a study aiming, on one hand, at assessing the changes and impacts of LAIs at various (individual, household, regional) levels within target regions, and on the other hand, at a nuanced account of how and why LAIs subsequently induce diverse regional development trajectories in these regions. We focus on LAIs in Kenya, Madagascar and Mozambique. Specifically, this study provides a cross-national comparative analysis of business models, land-use changes, governance dynamics of LAIs and their socio-economic, food security, and environmental impacts in Kenya, Madagascar and Mozambique. It brings together the individual results on these aspects, which were generated in the Afgroland project (www.afgroland.net). The following research question guides this analysis: How do contextual and institutional nuances of large-scale agricultural investments impact on land-use changes, the organization of production and investment processes, socio-economic outcomes, food security, and the environment in LAI target regions in Kenya, Madagascar and Mozambique? Methodologically, this study utilizes a set-theoretic methodology for a case-based comparative analysis. It responds to calls for the use of robust empirical methodologies to provide reliable evidence on the impacts of LAIs and to expand the use of comparative methods to attribute LAI impacts to causal factors. Data were collected in six study areas in the three countries by means of household surveys with more than 1500 households, more than 200 key-informant and in-depth interviews with business managers, policymakers, households, development agencies, and NGOs; remotely sensed data between 2016 and 2018, and complemented with document analysis. Data analysis involved mixed qualitative and quantitative techniques. A first set of tentative results, more conceptual in nature, show that LAIs induce regional development trajectories with sustainability impact patterns that can be characterized as conflictual sustainability trade-offs; employment vs. land access and environment trade-offs; widespread hostility; or moderate impacts. The set-theoretic analysis shows that the operational farm size, labour intensity, experience in local agriculture or domestic origin of investors, and prior land uses have the most significant impact on land-use changes, evolution of business models and adaptation of governance systems:. These transformation patterns are described in detail in the paper. A second set of results shows how the same international drivers can have divergent impacts, with local-level outcomes which can differ significantly in terms of land use change, ecological impacts, food security, and livelihoods. These divergences are determined by national politics and policy frameworks, land tenure rights, business models, land and water resource endowments, and path-dependencies regarding investment and business practices. As such, in Kenya, and more particularly in the Nanyuki region characterised by longstanding LAIs, an agrarian normalisation process has established, based on labour intense production systems mainly in the flower and horticultural sectors. Better established labour rights, technology transfer and an agrarian sector that has developed over time leads presently to a relatively dynamic local economy with subsequent livelihood opportunities. In Mozambique, these regional dynamics are minimal however, albeit indirect through basic infrastructural and service development. On contrary, through land loss and increased land pressures, labour extensive crops and production models, and not well developed labour rights, major fractions of the local populations tend to be affected negatively. Lastly, in Madagascar, for the few investments that are still operational, they tend to function on an enclave model, with very little – if any – interactions and impacts on the regional economy and local populations. The paper concludes by repositioning these results in the broader framework of interactions among sustainable development goals (SDGs), representing a critical, but mostly overlooked aspect in the debate on LAIs. In policy debates, LAIs are frequently justified with the argument that LAIs would create new flows of investments to capital-poor regions; create new employment; enhance agricultural productivity. In other words, this narratives relates LAIs positively to SDG10.B and SDG17.3 (investment flows), SDG8.5 (employment), and SDG2.3 (agricultural productivity), among others. By contrast, a recent review finds that LAIs can affect 14 of the 17 Sustainable Development Goals of the UN 2030 Agenda for Sustainable Development in adverse ways. The results of this study and the analyses in terms of diverging development trajectories induced by LAIs allows to assess how LAIs shapes the interaction between multiple SDGs. These interactions among SDGs in the framework of LAIs can take the forms of trade-offs, co-benefits, and co-damage.

Documentary Photography in Times of Crisis: Pictorial History and Dramatic HumanismA fotografia documental em tempos de crise: história pictorial e humanismo dramáticoThis article analyzes the use of documentary photography in the photographic project of the Farm Security Administration (FSA) Historical Section carried out between 1935 and 1943. It was part of the propaganda program of Franklin D. Roosevelt's administration during the New Deal and responded to the social and economic crisis caused by the Great Depression. The main objective is to delve into the discussion about a kind of aesthetic point of view that is crystallized in a dramatic humanism and supported by a pictorial historical archive structure. Contradictorily, throughout the 20th century, this became the parameter for the prevailing definition of documentary, despite its nationalist-populist political and ideological origin. Building on a relational analysis, documentary photography is studied as a category, social practice and knowledge device that conveys a specific vision and social representation within a complex arrangement of particular economic, political and cultural components. A qualitative documentary method is employed based on primary sources, including an aesthetic and discursive relational analysis of the program's photographs. The article reveals —and this revelation is what makes it novel— the weave of definitions of documentary that had to be developed and brought together, combining factual, dramatic and artistic elements, around the idea of a pictorial history whose humanistic promise would restore the social ties of American unity.Para citar este artículo / to reference this article / para citar este artigoGoyeneche-Gómez, E. (2019). La fotografía documental en tiempos de crisis: historia pictorial y humanismo dramático. Palabra Clave, 22(4), e2246. DOI: https://doi.org/10.5294/pacla.2019.22.4.6Recibido: 15/03/2019Aceptado: 04/06/2019Publicado en línea: 18/09/2019Financiación: This article derives from the research project COM-70-2016 funded by the Universidad de La Sabana and the Center for American Studies (CEE, in Spanish), Colombia. ; Documentary Photography in Times of Crisis: Pictorial History and Dramatic HumanismA fotografia documental em tempos de crise: história pictorial e humanismo dramáticoEste artículo analiza el uso de la fotografía documental, para el caso del proyecto fotográfico de la Historical Section de la Farm Security Administration (FSA), desarrollado entre 1935 y 1943, dentro del programa propagandístico del Gobierno de Franklin D. Roosevelt durante el New Deal, como respuesta a la crisis social y económica generada por la Gran Depresión. El objetivo principal es profundizar en la discusión sobre un tipo de modo de ver, estético, cristalizado en un humanismo dramático y soportado en una estructura de archivo histórico de tipo pictorial, que, contradictoriamente, se convirtió, a lo largo del siglo XX, en el parámetro para la definición dominante de lo documental, a pesar de su origen político e ideológico nacionalista y populista. La metodología, soportada en un análisis relacional, parte del estudio de la fotografía documental como una categoría, como una práctica social y como un dispositivo de conocimiento que permitió movilizar, desde su uso, una visión y representación social específica, como parte de una configuración compleja entre elementos económicos, políticos y culturales particulares. Se articula un método cualitativo documental, basado en fuentes primarias, con un análisis estético y discursivo, relacional, de las fotografías del programa. El artículo revela, lo que constituye su novedad, la trama de definiciones de lo documental que tuvieron que construirse y articularse, que combinaron elementos de lo fáctico, lo dramático y lo artístico, en torno a la idea de una historia pictorial cuya promesa humanista permitiera reestablecer los lazos sociales de la unión americana.Para citar este artículo / to reference this article / para citar este artigoGoyeneche-Gómez, E. (2019). La fotografía documental en tiempos de crisis: historia pictorial y humanismo dramático. Palabra Clave, 22(4), e2246. DOI: https://doi.org/10.5294/pacla.2019.22.4.6Recibido: 15/03/2019Aceptado: 04/06/2019Publicado en línea: 18/09/2019Financiación: este artículo se deriva del proyecto de investigación COM-70-2016 financiado por la Universidad de La Sabana y el Centro de Estudios Estadounidenses (CEE), Colombia. ; Documentary Photography in Times of Crisis: Pictorial History and Dramatic HumanismA fotografia documental em tempos de crise: história pictorial e humanismo dramáticoEste artigo analisa o uso da fotografia documental para o caso do projeto fotográfico da Historical Section de la Farm Security Administration (FSA), desenvolvido entre 1935 e 1943, no âmbito do programa propagandístico do governo de Franklin D. Roosevelt durante o New Deal, como resposta à crise social e econômica gerada pela Grande Depressão. O objetivo principal é aprofundar na discussão sobre um tipo de modo de ver, estético, cristalizado em um humanismo dramático e apoiado em uma estrutura de arquivo histórico de tipo pictorial, que, de forma contraditória, tornou-se, ao longo do século XX, o parâmetro para a definição dominante do documentário, apesar de sua origem política e ideológica nacionalista e populista. A metodologia, com base em uma análise relacional, parte do estudo da fotografia documental como una categoria, como uma prática social e como um dispositivo de conhecimento que permite mobilizar, com seu uso, uma visão e representação social específica, como parte de uma configuração complexa entre elementos econômicos, políticos e culturais particulares. Emprega-se um método qualitativo documental, baseado em fontes primárias, com uma análise estética e discursiva, relacional, das fotografias do programa. Este artigo revela, o que constitui sua novidade, a trama de definições do documentário que tiveram que ser construídas e articuladas, que combinaram elementos do fático, do dramático e do artístico, em torno da ideia de uma história pictorial cuja promessa humanista permitisse reestabelecer os vínculos sociais da união americana.Para citar este artículo / to reference this article / para citar este artigoGoyeneche-Gómez, E. (2019). La fotografía documental en tiempos de crisis: historia pictorial y humanismo dramático. Palabra Clave, 22(4), e2246. DOI: https://doi.org/10.5294/pacla.2019.22.4.6Recibido: 15/03/2019Aceptado: 04/06/2019Publicado en línea: 18/09/2019Financiación: este artigo é derivado do projeto de pesquisa COM-70-2016, financiado pela Universidad de La Sabana e pelo Centro de Estudios Estadounidenses (CEE), Colômbia.

Desde que iniciáramos las investigaciones* sobre el acceso a justicia de los adultos mayores -año 2009, Facultad de Derecho Universidad de Buenos Aires, UBA-hemos advertido el aumento de los distintos tipos de violencias que afectan a este grupo**. Este fenómeno atraviesa a todos los adultos mayores sin distinción de géneros, y abarca diversas situaciones y entornos. Los obstáculos al derecho de comunicación entre abuelos y nietos, comportan una modalidad de violencia que no sólo afecta a los adultos mayores -cuando los abuelos pertenecen a esa franja etárea-, sino que, cuando los nietos son menores, atraviesa a los niños, niñas y adolescentes que son víctimas de estas maniobras, violando el llamado "interés superior del niño". Así, cuando esta comunicación es disfuncional, provoca padecimientos y graves daños a ambas partes de esta relación -nietos y abuelos-. El derecho a esta relación, se encontraba legislado en el Código Civil Argentino, en el artículo 376 bis, como "Derecho de Visitas". En la actualidad, el nuevo Código Civil y Comercial de la República Argentina recepta esta institución como Régimen Comunicacional. Este "Régimen Comunicacional" no abarca sólo un derecho de los progenitores, sino que también es un derecho del niño, niña o adolescente, de determinados parientes, y del tercero que pudiere tener un interés legítimo. En este trabajo, abordaremos algunos aspectos del fenómeno del incumplimiento de este derecho, y su manifestación como violencia hacia el adulto mayor.* Dirige el proyecto de investigaciòn: "Adultos mayores en situación de violencia: acceso a la justicia en defensa de sus derechos". Proyecto UBACyT. Resolución CS 1041/2018 UBA en el que colaboran María Gabriela Minaggia y Micaela Cocciolone.**Datos cuali/cuantitativos resultantes de trabajos de campo -Proyecto DeCyT 1438, Cursos del CPO y el proyecto UBACYT 2018/2019, desarrollados en la Facultad de Derecho, UBA- ; Depuis que nous avons commencé nos recherches sur l'accès à la justice pour les personnes âgées, en 2009dans le Département de Droit de l'Université de Buenos Aires, UBA, nous avons constaté une augmentation de divers types de violences concernant ce groupe. Ce phénomène englobe toutes les personnes âgées, sans distinction de genre et ce quels que soient les environnements et situations. Les obstacles au droit à la communication entre grands-parents et petits-enfants, comportent une modalité de violence qui n'affecte pas seulement les personnes âgées – quand les grands-parents appartiennent à cette tranche d'âge. En effet, lorsque les petits-enfants sont mineurs, ce problème touche enfants et adolescents qui deviennent les victimes de ces manœuvres, en violation de ce que nous appelons "l'intérêt supérieur des enfants". Ainsi, lorsque la communication ne fonctionne pas, il en résulte souffrances et graves préjudices, à la fois pour les petits-enfants et les grands-parents.Cette relation est régie par le Code Civil argentin : article 376 bis intitulé "Droit de visites", qui fait partie, actuellement ce que l'on nomme le « Régime de Communication ». Celui-ci ne porte pas uniquement sur les droits des géniteurs mais aussi ceux des enfants (garçons, filles, adolescents(es), de certains parents et même de tiers qui pourraient y avoir un droit légitime. Dans ce travail, nous aborderons certains aspects du phénomène de la violation de ce droit, même que sa manifestation comme une violence à l'encontre des personnes âgées. ; Desde que começamos a pesquisa sobre acesso à justiça para idosos (ano de 2009, Faculdade de Direito, Universidade de Buenos Aires, UBA) notamos o aumento nos diferentes tipos de violência que afetam este grupo. Este fenômeno atravessa todos os idosos sem distinção de gênero e abrange várias situações e ambientes. Obstáculos ao direito de comunicação entre avós e netos, envolvem uma forma de violência que afeta não só os idosos, quando os avós pertencem a esta faixa etárea- mas, quando os netos são menores, atravessa as crianças e adolescentes vítimas dessas manobras, violando o chamado "melhor interesse da criança". Assim, quando esta comunicação é disfuncional, causa sofrimento e sérios danos a ambas as partes deste relacionamento - netos e avós. O direito a este relacionamento, foi legislado no Código Civil Argentino, no artigo 376 bis, como "Direito de Visitas". Atualmente, o novo Código Civil e Comercial da República Argentina aceita esta instituição como Regime Comunicacional. Este "Regime Comunicacional" não cobre apenas um direito dos pais, mas também é um direito da criança ou adolescente, de certos parentes e do terceiro que poderia ter um interesse legítimo. Neste trabalho, abordaremos alguns aspectos do fenômeno da não adesão a esse direito e sua manifestação como violência contra os idosos. ; Since we began research on access to justice for older adults-year 2009, Faculty of Law University of Buenos Aires, -UBA-we warned the increase in the different types of violence that affect this group*. This phenomenon crosses all older adults without distinction of gender, and covers various situations and environments. The obstacles to the right of communication between grandparents and grandchildren, involve a form of violence that not only affects older adults -when the grandparents belong to that age group-, but, when the grandchildren are minors, this situation affect the children and adolescents who are victims of these maneuvers, violating the so-called superior interest of the child. Thus, when this communication is dysfunctional, it causes suffering and serious damage to both parts of this relationship-grandchildren and grandparents. The right to this relationship, was legislated in the Argentine Civil Code, in the article 376 bis, as "Right of Visits". At present, the new Civil and Commercial Code of the Argentine Republic accepts this institution as a Communicational Regime. This "Communicational Regime" does not only cover a right of the parents, but it is also a right of the child or adolescent, of certain relatives, and of the third party that could have a legitimate interest. In this work, we will address some aspects of the phenomenon of non-compliance with this right, and its manifestation as violence towards the elderly.*Qualitative/quantitative data resulting from field work -Project DeCyT 1438, Courses of the CPO and the UBACYT project 2018/2019, developed at the Faculty of Law, UBA-

El presente artículo pretende analizar como los oficiales pilotos instructores de vuelo de ala fija, integran los componentes didácticos y de evaluación en el ejercicio de su labor docente, con el fin de identificar la posible incidencia de esta práctica en el desempeño de los estudiantes del curso de pilotaje de aviones, dentro del ejército nacional. Con el fin de desarrollar este análisis se plantea una metodología mixta, de tipo exploratorio, transeccional, de carácter no experimental, que se desarrolla a partir de la creación de una base de datos específica, para seleccionar y caracterizar la población; paso seguido se aplican dos instrumentos con el fin de recolectar información, un sondeo que permite determinar categorías y variables de análisis más una entrevista semiestructurada, con la cual se obtienen datos cualitativos que ayudan a clasificar los datos cuantitativos preexistentes y responder a los objetivos planteados. Al finalizar la investigación se logra identificar las herramientas didácticas y de evaluación con respecto a la variable de uso o no uso expresada en niveles porcentuales máximos y mínimos, estableciendo una relación entre la implementación de componentes didácticos y de evaluación por parte de los docentes militares con el rendimiento del estudiante en el contexto de la Aviación del Ejercito Nacional de Colombia. ; Introducción 1 CAPITULO I 3 Evolución del docente militar al interior del ejército nacional de Colombia 3 1. Planteamiento del problema 4 1.1 Problema 4 1.2 Pregunta de Investigación 7 1.3. Objetivo General 7 1.4. Objetivos Específicos 8 1.5. Justificación 8 CAPITULO II 13 Antecedentes 13 CAPITULO III 18 Articulación teórica del proceso investigativo 18 3. Marco teórico 19 3.1. Componentes fundamentales del proceso investigativo 21 3.2 El ser como eje central del proceso investigativo 21 3.2.1 Influencia del Constructivismo en el desarrollo del Oficial dentro del rol como instructor de vuelo de ala fija. 22 3.2.1.1 Pensamiento y lenguaje en el desarrollo del Instructor de vuelo de ala fija dentro del Ejército Nacional. 23 3.2.1.2 La andragogia como impacto decisivo en el desarrollo del proceso de enseñanza aprendizaje de los instructores de vuelo y sus estudiantes. 25 3.3 Componentes didácticos y de evaluación, complemento del proceso de investigación 28 3.3.1 Aportes desde la didáctica Magna, a la labor docente de los oficiales, pilotos instructores de ala fija. 29 3.3.2 Didáctica moderna como apoyo para el desarrollo de la labor docente. 32 3.3.3 Tyler y la teoría evaluativa, elemento fundamental para finalizar el proceso de enseñanza. 35 3.4 Aprendizaje significativo: Enlace homogéneo del SER y los componentes didácticos evaluativos 36 3.4.1 La teoría de la asimilación. 38 3.4.2 El aprendizaje memorístico. 38 3.4.3 El aprendizaje significativo. 39 3.4.3.1 Aprendizaje de representaciones. 39 3.4.3.2 Aprendizaje de conceptos. 39 3.4.3.3 Aprendizaje de proposiciones. 40 3.5. Procesos de formación docente para los militares en Colombia 42 3.6 Algunos modelos de formación y aplicación didáctica del docente militar alrededor del mundo 44 3.6.1 Selección del docente militar en el ejército de los Estados Unidos. 44 3.6.1.1. Selección y orientación. 45 3.6.1.2 Especialización y profesionalización. 46 3.6.1.3 Aplicación y destinación. 46 3.6.1.4 Educación continuada. 47 3.6.1.5 Maestrías y Doctorados. 47 3.6.2 Selección del docente militar en el ejército de chile. 48 CAPITULO IV 54 Desarrollo metodológico y exposición de resultados 54 4. Metodología 55 4.1 Tipo de Estudio 55 4.2 Nivel de la investigación 55 4.3 Diseño no experimental, transeccional de tipo exploratorio 56 4.4 Presentación del caso 57 4.4.1 Contextualización del caso. 57 4.4.2 Población. 59 4.4.2.1 Oficiales instructores de vuelo de Ala fija. 60 4.4.2.2 Estudiantes Nuevos para transición de equipo. 64 4.4.3 Contenido Curricular del Curso de vuelo. 67 4.4.3.1 Fase de tierra. 67 4.4.3.2 Fase de vuelo. 69 4.5 Fases del proceso de trabajo de campo 70 4.5.1 Fase 1 Contrastación entre Objetivos y Marco Teórico. 70 4.5.2. Fase 2 Diseño de Instrumentos. 71 4.5.3. Fase 3 Recolección de datos. 72 4.5.4. Fase 4 Procesamiento y análisis de la información. 73 CAPITULO V 77 Análisis e Interpretación de Resultados 77 5.1 Resultados e Interpretación. 78 5.2 Resultados y análisis de la base de datos de caracterización de la población. 78 5.2.1 Tablas de frecuencia obtenidas sobre la base de datos. 78 5.3 Resultados y análisis del sondeo 83 5.3.1 Tablas de frecuencia del inventario de herramientas didácticas y de evaluación. 84 5.4 Resultados, análisis de los datos obtenidos por entrevista 89 CAPITULO VI 95 Conclusiones, aportes y recomendaciones 95 6 Conclusiones 96 7. Aportes del proceso investigativo 102 7.1 En el campo teórico 102 7.2 En el contexto militar 103 8. Recomendaciones 104 9. Listado de Referencias 105 10. Anexos 109 ; The present article pretends to analyze how the fixed-wing flight instructor pilots, integrate the didactic and evaluation components in the exercise of their teaching work, to identify the possible incidence of this practice in the performance of the students of the course of aircraft piloting, within the national army. In order to develop this analysis, we propose a mixed methodology, of an exploratory, transectional type, of a non-experimental nature, developed from the creation of a specific database to select and characterize the population; next step two instruments are applied in order to collect information, a survey that allows to determine categories and analysis variables plus a semi-structured interview, with which qualitative data are obtained that help to classify pre-existing quantitative data and respond to the proposed objectives. At the end of the research it is possible to identify the didactic and evaluation tools with respect to the use or non-use variable expressed in maximum and minimum percentage levels, establishing a relationship between the implementation of didactic components and evaluation by military teachers with the performance of the student in the context of the Aviation of the National Army of Colombia.

Un asunto problemático en el estudio de la contratación de las entidades públicas, que ha dado lugar a la interpretación de las normas que lo rigen, tanto desde el punto de vista teórico como práctico, es el que atañe al régimen contractual de las denominadas empresas de servicios públicos mixtas (En adelante ESP Mixtas), como quiera, que pese a que el legislador, con fundamento en la Constitución Política de 1991, estableció que su contratación se sujeta al derecho privado, el mismo legislador decidió posteriormente, que le son aplicables principios de función administrativa, lo que implicó el surgimiento de tensiones entre el derecho privado y el derecho público y, en consecuencia, una marcada dificultad para determinar cuál es el alcance de la aplicación de dichos principios y cómo limitan la libertad contractual de las empresas mencionadas. Lo que tal y como lo señala Montaña (2003a) ha valido para que se considere que "el panorama jurídico positivo del régimen de los contratos en los servicios públicos, se caracterice con una expresión: confusión" (p.5). Esa dualidad en el régimen envuelve conflictos en la contratación de las ESP Mixtas, dado que puede tener interpretaciones diferentes por parte de los operadores de la actividad contractual, los organismos de control y los jueces, al no existir una línea completamente clara de las acciones que deben llevarse a cabo dentro de la actividad contractual para cumplir con los principios de la función administrativa, con efectos algunas veces restrictivos de la competencia en un mercado abierto a la participación de empresas completamente privadas, en teoría no obligadas a aplicarlos, o por el contrario, vulneradores de los mencionados principios al desconocer su contenido y alcance. Es por ello que se hace necesario un estudio para determinar el alcance que el principio de igualdad tiene en la contratación de las ESP Mixtas en Colombia y contribuir con aportes críticos al respecto, como quiera que no existe una posición desarrollada ni consolidada acerca de las limitaciones que el mismo le impone a esta clase de empresas. Esta investigación pretende contribuir a la generación de conocimiento relevante al área de estudio, objetivo que pretende abarcarse mediante el uso de fuentes normativas, doctrinales y jurisprudenciales, nacionales y de derecho comunitario, que permitan soportar el examen de temáticas, tales como (i) el régimen especial de las empresas de servicios públicos en el contexto constitucional y legal Colombiano, (ii) aspectos relevantes de las relaciones contractuales sometidas al derecho privado, (iii) los prestadores de servicios públicos en el derecho comunitario y (iv) el alcance de la igualdad como principio de la función administrativa en el específico contexto de las ESP Mixtas en el derecho Colombiano. Para hacerlo se ha llevado a cabo un proceso investigativo de tipo teórico, desarrollado con una metodología deductiva con enfoque cualitativo, de tipo descriptivo y propositivo. Para la obtención, ordenación y análisis de los datos necesarios para analizar el problema planteado se ha utilizado la técnica documental revisando el contenido de la ley, las posiciones jurisprudenciales y lo señalado por la doctrina, para, finalmente, fijar un criterio propio sobre el particular, permitiéndonos afrontar esta investigación sistemáticamente para llegar a la resolución del problema jurídico propuesto a través del desarrollo de una postura crítica. ; The contractual arrangements for mixed public services (hereinafter 'Mixed ESP's') have been problematic, even theoretical and practical, because of the dual interpretation of the rules applicable to such entities. That problem is based on the different rules provided by the Colombian legislator, whom, based in the 1991 Political Constitution, determined that the contractual rules for such entities will be governed by private law, but also, in a posterior rule, obliged to those entities to comply with the principles of the administrative function. This discordance implied some tensions between private law and public law, and, consequently, a marked difficulty in determining the rule that must be applied in a case, and how the application of this kind of principles can limit the Mixed ESP's contractual freedom. Montaña (2003a) pointed that "the positive legal landscape of the public service contracts regime is characterized by an expression: confusion" (p.5). This ambiguity generates conflicts on the Mixed ESP's contractual rules, because of the different interpretations that the operators, control organisms and judges could make, for the lack of clarity about the comply of the principles of the administrative function. The above can restrict the participation of private companies in an open market, whom, theoretically, do not have to comply with the principles, or conversely, infringing those principles by not applying his content. Consequence of behind lines, is necessary a study to determine what is the content of equality principle, in the context of Colombian Mixed ESP's contractual rules, for contribute with critical concepts, as there is no unified position or one interpretation about the limits that this equality principle enforce to such companies. This research aims to contribute with relevant knowledge in this area, objective that will be achieved using normative, doctrinal and jurisprudential, national and international sources, that allow to support subjects such as (i) the Colombian special rules for public service provider companies, in a constitutional and legal context, (ii) relevant points about the private law contractual relationships; (iii) the public service provider companies in the international law context, and (iv) the scope of the equality as an administrative function principle, in the Colombian 'Mixed ESP's' context. To achieve this purpose its developed a deductive methodology among a descriptive and propositional qualitative approach. The documentary technique has been used to obtain, ordinate and analyze the data for the interpretation of the problem, reviewing the content of the law, jurisprudence and doctrine, settling an own criterion, for solving, with a critical posture, the proposed juridical problem. ; CRAI-USTA Bogotá

Population ageing across the advanced economies (though not in large parts of Africa and Asia) has become a growing concern for academics, policy-makers and the public at large. More specifically, the question of the economic and financial sustainability and the intergenerational fairness of contemporary public policy constellations and socio-economic models has come to the fore against the backdrop of low or declining fertility rates and large cohorts of longer-living elderly citizens. Yet efforts to empirically conceptualise and measure intergenerational sustainability and fairness have often gone in different directions and have not always added to a greater cohesion, or clarity, of knowledge. This special issue on "Measuring Intergenerational Justice for Public Policy" aims to take stock of such efforts, and to provide an overview of where we stand today.The first two articles, both winners of the 2016/17 Demography Prize, focus on the dominant methodologies for thinking empirically about intergenerational fairness and sustainability.The first article is a general overview essay on Generational Accounting, authored by Laurence Kotlikoff, a founding father of this methodology. Kotlikoff notes that since David Ricardo's work, it took another century and a half for economists to develop models capable of realistically tracking the impact of policies on the welfare of current and future generations. Today, large-scale, dynamic computable general equilibrium models remain too stylised to provide much more than a qualitative sense of generational impacts. To fill this gap, Kotlikoff and others have pioneered the use of available data to directly measure the fiscal treatment of current and future generations. Kotlikoff's essay surveys these efforts over the past three decades to quantify generational fiscal burdens using both fiscal gap and generational accounting. On the whole, he is optimistic about the pace of progress, thanks in part to the acute if belated awareness by economists that intergenerational fairness is a topic of both policy importance and moral urgency. But Kotlikoff notes that conventional approaches based on concepts of national debt and deficits remain dominant in government practices even though governments are able to manipulate what to keep off their books. This points to the need to study power and governance in research on intergenerational fairness.The second article, by Natalie Laub and Christian Hagist, applies Generational Accounting to analyse whether and to what extent current policies put heavier burdens on the shoulders of future generations compared to current generations. Specifically, they study the impact of recent reforms in pay-as-you-go pension systems in Norway, Poland and Germany. They find that reforms have reduced the implicit debt to be paid by future generations in all cases, but the burden is shared differently. In Norway current pensioners have to contribute to enhancing financial sustainability, while Poland and Germany seem to be more politically constrained by the electoral power of pensioner-voters: reforms have put in place "grandfathering clauses" that protect current pensioners at the expense of younger generations.In the last article, Róbert Gál and Judit Monostori present an insightful and concise taxonomy of empirical indicators of economic sustainability and intergenerational fairness, summarised from their earlier wide-ranging survey of over 80 indicators.[1] They neatly organise their taxonomy along four different scope conditions: specific public programmes, the general government, the market economy, and the total economy, which adds the household economy (the output of unpaid household labour). The article shows that indicators of sustainability are based all too often on ad hoc partitioning of the life cycle, exemplified by the standard practice of letting adulthood start at 15 or 18, and old age at 65. Surveying significant advances in the measurement of ageing by Warren Sanderson and Sergei Scherbov and others,[2] Gál and Monostori instead propose indicators that mitigate or eliminate the ad hoc nature of partitioning. More importantly still, they demonstrate that the conclusions the observer is led to draw regarding sustainability and intergenerational fairness can be different, sometimes radically, depending on the level of analysis. Taking the five largest EU countries, they show that seemingly worrying levels of unsustainability in the pension system can go hand in hand with modest sustainability worries at the level of the economy. Building on earlier work by Gál et al.,[3] they also show that conclusions on the very direction of intergenerational resource transfers simply reverse when the scope of analysis moves from public policies to the total economy including households. In 17 European countries, the elderly population gets significantly higher per capita net transfers through public channels than children do. But if intra-familial transfers of cash and, crucially, time, are taken into account, this pro-elderly bias flips over entirely. Children now receive more transfers per capita than the elderly. The value of investments in human capital and other intra-familial transfers is so important that they frequently reverse the results of a more narrow public policy analysis. Thus the key message from Gál's earlier work is corroborated: Europe is a continent of "pro-elderly welfare states within child-oriented societies."[4] This highlights an important further conclusion we can draw from this special issue. Since different levels of analysis may lead to very different conclusions, discussing families of related indicators is the more cautious approach to measuring intergenerational justice.Pieter Vanhuysse (University of Southern Denmark)Antony Mason (IF)Jörg Tremmel (University of Tübingen)Markus Rutsche (University of St. Gallen)Maria Lenk (FRFG)Notes1 Gál/Monostori 2016.2 Sanderson/Scherbov 2013.3 Gál/Vanhuysse/Vargha 2018.4 Gál/Vanhuysse/Vargha 2018.ReferencesGál, Róbert I. / Monostori, Judit (2016): Indicators of economic sustainability and intergenerational fairness. AGENTA Public Deliverables 6.1. Vienna: Vienna Institute of Demography.Gál, Róbert I. / Vanhuysse, Pieter / Vargha, Lili (forthcoming/2018): Pro-elderly welfare states within child-oriented societies. In: Journal of European Public Policy.Sanderson, Warren C. / Scherbov, Sergei (2013): The characteristics approach to the measurement of population aging. In: Population and Development Review, vol. 39 (4/2013), 673-685.

Комплексні заходи державної та регіональної туристичної політики, підкріплені належним фінансуванням і узгодженістю проектів сталого розвитку туризму в Карпатському регіоні України з проектами інших відомств і міністерств, а також з міжнародними нормативно-правовими актами з регулювання туристичної діяльності створюють передумови для успішного та перспективного розвитку туристичної галузі. При цьому має значно збільшитися обсяг надання туристичних послуг як на внутрішньому, так і міжнародному туристичних ринках, а також буде сформовано на міжнародній арені позитивний туристичний імідж України загалом і Карпатського регіону зокрема. Як і в будь-якій сфері бізнес-діяльності, так і в туристичній галузі існують ризики реалізації проектів сталого розвитку, як би там вони не були підкріплені фінансово, нормативно-правовими актами і підтримкою місцевої влади. Управління ризиками – невід'ємна частина ефективного управління будь-яким проектом. При цьому менеджер проекту, як особа, що планує, управляє та здійснює постійний контроль за всіма етапами виконання проекту, повинен чітко і ефективно управляти ризиками його реалізації. Він також має оцінювати можливість втрат від реалізації того чи іншого заходу і прагнути до мінімізації збитків при настанні ризикованих подій. Впровадження міжнародних стандартів у процес управління ризиками може дати можливість керівникам проектів сталого розвитку туризму в Карпатському регіоні зробити це управління більш ефективним і максимізувати потенційні можливості та мінімізувати затрати в ході досягнення стратегічних цілей проектів. Успішна реалізація проектів сталого розвитку туризму в Карпатському регіоні потребує наукових розробок щодо вдосконалення методів, прийомів, стандартів управління ризиками та їхнього аналізу, які б спиралися на міжнародний досвід, а також враховували особливості економічної та соціально-політичної ситуації в Україні. В роботі запропоновано підхід до кількісного оцінювання ризиків виконання проектів сталого розвитку туризму і на їхній основі визначення якісного стану реалізації проекту та можливих дій щодо усунення негативних наслідків від впливу цих ризиків. ; Комплексные меры государственной и региональной туристической политики, подкрепленные должным финансированием и согласованностью проектов устойчивого развития туризма в Карпатском регионе Украины с проектами других ведомств и министерств, а также с международными нормативно-правовыми актами по регулированию туристической деятельности создают предпосылки для успешного и перспективного развития туристической отрасли. При этом должно значительно увеличиться объем предоставления туристических услуг как на внутреннем, так и международном туристических рынках, а также будет сформирован на международной арене положительный туристический имидж Украины в целом и Карпатского региона в частности. В то же время, как и в любой сфере бизнес-деятельности, так и в туристической отрасли существуют риски реализации проектов устойчивого развития, как бы там они не были подкреплены финансово, нормативно-правовыми актами и поддержкой местных властей. Управление рисками - неотъемлемая часть эффективного управления любым проектом. При этом менеджер проекта, как лицо, планирует, управляет и осуществляет постоянный контроль за всеми этапами выполнения проекта, должен четко и эффективно управлять рисками его реализации. Он также оценивать возможность потерь от реализации того или иного мероприятия и стремиться к минимизации убытков при наступлении рискованных событий. Внедрение международных стандартов в процесс управления рисками может дать возможность руководителям проектов устойчивого развития туризма в Карпатском регионе сделать это управление более эффективным и максимизировать потенциальные возможности и минимизировать затраты в ходе достижения стратегических целей проектов. Успешная реализация проектов устойчивого развития туризма в Карпатском регионе требует научных разработок по совершенствованию методов, приемов, стандартов управления рисками и их анализа, которые опирались на международный опыт, а также учитывали особенности экономической и социально-политической ситуации в Украине. В работе предложен подход к количественной оценки рисков осуществления проектов устойчивого развития туризма и на их основе определения качественного состояния реализации проекта и возможных действий по устранению негативных последствий влияния этих рисков. ; Complex measures of state and regional tourism policy supported by proper financing and coherence of sustainable tourism development projects in the Carpathian region of Ukraine with projects of other departments and ministries, international normative and legal acts in regulating tourism activity create preconditions for successful and perspective development of tourism industry. At the same time, the volume of providing tourist services in the domestic and international tourist markets should increase considerably, as well as the positive tourist image of Ukraine in general and the Carpathian region in particular will be formed on the international scene.However, as in any sphere of business activities, as well as in the tourism industry there are risks of implementing sustainable development projects, whatever they may be supported financially, by normative and legal acts and local government support. Risk management is an integral part of effective management of any project. At the same time, the project manager, as a person who plans, manages and provides constant monitoring of all sections of the project, must clearly and effectively manage the risks of its implementation. He should also evaluate the possibility of losses from a particular event and seek to minimize losses upon the occurrence of risky events. The introduction of international standards in the risk management process can enable managers of sustainable tourism development projects in the Carpathian region to make this management more efficient, maximize potential opportunities, and minimize costs in achieving the strategic goals of projects. It was found that in spite of theoretical and practical experience in the field of risk management, a number of circumstances hinders its effective use in the tourism industry in the Ukrainian realities.First of all, the standards developed by foreign organizations are intended for use, mainly in large tourist companies, experienced specialists of which have been trained and have modern risk management techniques. In addition, standard developers, mostly, directly indicate, "the identification of the organization's risks, as a rule, should be conducted by independent consultants". Therefore, domestic project-oriented tourist companies need some adaptation of the content of these documents to their activities. Successful implementation of sustainable tourism development projects in the Carpathian region requires scientific research on improving methods, techniques, risk management standards and their analysis based on international experience, as well as taking into account the peculiarities of the economic and socio-political situation in Ukraine. The paper proposes an approach to quantitatively assessing the risks of implementing sustainable tourism development projects and, on the basis of them, determining the qualitative state of the project implementation and possible actions to eliminate the negative effects of these risks.