Suchergebnisse

This article is devoted to the problem of teachers' training in USA in the context of multicultural education. This country differs from average multicultural countries in a range of peculiarities, one of which is the fact that cultural interaction was not within an individual ethnos, but within immigrants – descendants of different countries, representatives of various cultures. On the territory of the country there live national minorities and as a result of constant mass immigration new ethno-cultural groups are formed. It is recognized that problem of immigrants is really urgent in USA. The most modern response to the cultural diversity at the end of the 20th century in the USA became the policy of multiculturalism and multicultural education. The aim of the study is to reveal the peculiarities of multicultural teachers' training for education of children-migrants in USA. Theoretical research methods have been used: analysis of scientific sources for the: systematisation and generalisation of available data; defining of the essence of basic concepts; identification of the current state of the problem under consideration and possibilities for its solution. Multiculturalism is considered to be a democratic policy of solving the problem of cultural and social diversity in the society, which includes educational, linguistic, economic and social components and has specific mechanisms of embodiment. Educational component is represented by multicultural education. Multicultural education in the USA has a status of the state educational policy and it is set forth at the legislative level. Multicultural education is usually interpreted as that one, which facilitates the formation in a person of the readiness for activities in a modern socio-cultural environment, preservation of personal identity, aspiration for respect and understanding of other cultural communities, the ability to live in peace and harmony with representatives of various racial, ethnic, cultural, religious groups. Multicultural education provides the formation of intercultural competence and ability to intercultural communication. Multicultural education is an important part of teachers' training in USA. Only multicultural teacher is able to work successfully with children-migrants. The goals, objectives and principles of the multicultural education have been defined in the light of the training of specialists in the educational institutions of the United States. It is emphasized that the main tasks of multicultural education are the formation and development of specialists' understanding of the diversity of cultures in the world, the development of a positive attitude to cultural differences, the ability to use foreign languages as an instrument of integration into the culture of other people. The possibilities of using positive American scientific and practical experience in training specialists in the spirit of multiculturalism have been outlined. ; В статті розглядаються проблеми полікультурної підготовки вчителя для роботи з дітьми-мігрантами. Підкреслюється, що проблема навчання і виховання дітей-мігрантів сьогодні є дуже важливою для багатьох країн світу. Оскільки саме в США нагромаджено значний позитивний досвід роботи з дітьми-мігрантами і підготовки педагогічних кадрів для цієї роботи, метою дослідження є виявлення особливостей підготовки полікультурного вчителя в США, здатного забезпечити навчально-виховну роботу з дітьми-мігрантами. Використані переважно теоретичні методи дослідження: аналіз наукових джерел для здійснення систематизації і узагальнення інформації; визначення базових положень; уточнення сучасного стану дослідження проблеми, можливостей її вирішення. У процесі дослідження розкрито мету, завдання, функції полікультурної освіти педагогічних кадрів в США, проаналізовано окремі програми підготовки. Наголошується на важливості використання прогресивних ідей американського досвіду у вітчизняному освітньому просторі.

Democratic societies must enable men and women to participate equally in all spheres of life, including politics, in particular at the highest levels of socially important decision-making. For almost 30 years of Ukraine's independence, issues of gender equality have still not been resolved. The Constitution of Ukraine guarantees equality in rights and responsibilities regardless of race, color, age, property status, place of residence, religious, political, ideological be¬liefs, ethnic and social origin, language and other characteristics. Ukrainian legislation guarantees equality between men and women. Equality of rights in politics regardless of gender is defined at the international level by the Univer¬sal Declaration of Human Rights, the International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimi¬nation, the Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women, and the Convention on the Political Rights of Women. Today, gender equality is one of the fundamental areas of legislative and political activity in the modern world. The goals set by our state to ensure gender equality are to overcome the limitations of their rights and opportunities for self-realization in the private and public spheres, both at the legislative level and in real life. In order to find possible solutions to this problem, the article illustrates the main international and regional regu¬lations governing gender equality in Ukraine, analyzes the state of equality in relation to future women politicians de facto, formed possible measures to influence to ensure the observance of women's political rights, protection of their violated rights, preventive measures and increase the influx of women into politics in Ukraine. Monitoring of existing programs for the protection of women's suffrage has become the subject of this work, as well as an assessment of the current state of this reality in our country. The focus was on the relationship between policy officials and women who are being expelled, violated their rights, disregarded gender equality and improperly enforced electoral quotas. ; Демократичні суспільства повинні надавати чоловікам і жінкам можливість однаковою мірою брати участь у всіх сферах життя, в тому числі й у сфері політики, зокрема на найвищих рівнях прийняття суспіль¬но-важливих рішень. Майже за 30 років незалежності України все ще не вирішені питання щодо забезпечен¬ня гендерного рівноправ'я. Конституція України гарантує рівність у правах та обов'язках незалежно від раси , кольору шкіри, віку, майнового стану, місця проживання, релігійних , політичних, світоглядних переконань, етнічного та соціального походження, мовних та інших ознак. Законодавство України гарантує забезпечення рівності між чоловіком і жінкою. Рівність прав у політиці незалежно від статі визначається на міжнародному рівні Загальною декларацією прав людини, Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дис¬кримінації, Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенцією про політичні права жінок. На сьогодні тендерна рівність є одним з основоположних напрямів законодавчої та політичної діяль¬ності країн сучасного світу. Цілі, які визначила для себе наша держава щодо забезпечення гендерної рівності полягають у подоланні обмежень своїх прав та в можливостях самореалізації в приватній та публічній сферах як на законодавчому рівні так і в реальному житті. Задля пошуку можливих розв'язків даного проблемного питання у статті проілюстровані основні міжнародні та регіональні нормативно-правові акти, що регулюють питання гендерної рівності в Україні, проаналізовано стан дотримання рівноправ'я по відношенню до май¬бутніх політикинь де-факто, сформовано можливі заходи впливу для забезпечення дотримання політичних прав жінок, захисту їх порушених прав, превентивних заходів цьому та збільшенню притоку жінок у політику в Україні. Моніторинг існуючих програм для захисту виборчих прав жінок став предметом даної роботи, як і оцінка сучасного становища даної реалії на теренах нашої держави. Об'єктом виступили відносини, що фор¬муються між посадовими особами у сфері політики та жінками, що зазнають вигнання, порушення власних прав, недотримання на практиці гендерної рівності та неналежного забезпечення виборчими квотами.

Democratic societies must enable men and women to participate equally in all spheres of life, including politics, in particular at the highest levels of socially important decision-making. For almost 30 years of Ukraine's independence, issues of gender equality have still not been resolved. The Constitution of Ukraine guarantees equality in rights and responsibilities regardless of race, color, age, property status, place of residence, religious, political, ideological be¬liefs, ethnic and social origin, language and other characteristics. Ukrainian legislation guarantees equality between men and women. Equality of rights in politics regardless of gender is defined at the international level by the Univer¬sal Declaration of Human Rights, the International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimi¬nation, the Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women, and the Convention on the Political Rights of Women. Today, gender equality is one of the fundamental areas of legislative and political activity in the modern world. The goals set by our state to ensure gender equality are to overcome the limitations of their rights and opportunities for self-realization in the private and public spheres, both at the legislative level and in real life. In order to find possible solutions to this problem, the article illustrates the main international and regional regu¬lations governing gender equality in Ukraine, analyzes the state of equality in relation to future women politicians de facto, formed possible measures to influence to ensure the observance of women's political rights, protection of their violated rights, preventive measures and increase the influx of women into politics in Ukraine. Monitoring of existing programs for the protection of women's suffrage has become the subject of this work, as well as an assessment of the current state of this reality in our country. The focus was on the relationship between policy officials and women who are being expelled, violated their rights, disregarded gender equality and improperly enforced electoral quotas. ; Демократичні суспільства повинні надавати чоловікам і жінкам можливість однаковою мірою брати участь у всіх сферах життя, в тому числі й у сфері політики, зокрема на найвищих рівнях прийняття суспіль¬но-важливих рішень. Майже за 30 років незалежності України все ще не вирішені питання щодо забезпечен¬ня гендерного рівноправ'я. Конституція України гарантує рівність у правах та обов'язках незалежно від раси , кольору шкіри, віку, майнового стану, місця проживання, релігійних , політичних, світоглядних переконань, етнічного та соціального походження, мовних та інших ознак. Законодавство України гарантує забезпечення рівності між чоловіком і жінкою. Рівність прав у політиці незалежно від статі визначається на міжнародному рівні Загальною декларацією прав людини, Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дис¬кримінації, Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенцією про політичні права жінок. На сьогодні тендерна рівність є одним з основоположних напрямів законодавчої та політичної діяль¬ності країн сучасного світу. Цілі, які визначила для себе наша держава щодо забезпечення гендерної рівності полягають у подоланні обмежень своїх прав та в можливостях самореалізації в приватній та публічній сферах як на законодавчому рівні так і в реальному житті. Задля пошуку можливих розв'язків даного проблемного питання у статті проілюстровані основні міжнародні та регіональні нормативно-правові акти, що регулюють питання гендерної рівності в Україні, проаналізовано стан дотримання рівноправ'я по відношенню до май¬бутніх політикинь де-факто, сформовано можливі заходи впливу для забезпечення дотримання політичних прав жінок, захисту їх порушених прав, превентивних заходів цьому та збільшенню притоку жінок у політику в Україні. Моніторинг існуючих програм для захисту виборчих прав жінок став предметом даної роботи, як і оцінка сучасного становища даної реалії на теренах нашої держави. Об'єктом виступили відносини, що фор¬муються між посадовими особами у сфері політики та жінками, що зазнають вигнання, порушення власних прав, недотримання на практиці гендерної рівності та неналежного забезпечення виборчими квотами.

The article focuses on the fact that the conflict model of the development of society considers the concept of "conflict" as a systemically important factor, which is a necessary and unconditional factor in the life of society. Modern social transformations have significantly changed both the dominant forms of inequality and the conflicts they generate. This has led to the rejection of the idea of primacy and monopoly of class struggle as a central theme of social conflicts and allowed to articulate the problems of conflict in local, cultural, ethnic, racial and gender contexts. The article is devoted to the study of contemporary social conflicts related to the action of inequality, which limits the full self-realization and full civic participation of people by social, cultural, economic and political means, complicates the realization of life chances. It is proved that one of the manifestations of such inequality is gender asymmetry as disproportionate representation of social and cultural roles of both sexes at the institutional and personal-interaction levels. The process of constructing and reproducing gender asymmetry is considered with the help of S. Walby's theory of patriarchy. The action of patriarchy as a system of social structures and practices through which men dominate, oppress and exploit women is examined in two forms: public and private. The concepts of gender lenses (androcentrism, gender polarization, biological essentialism) and symbolic violence are used to explain the logic of gender asymmetry formation. One of the indicators of manifestation of gender asymmetry is analyzed Global Gender Gap Report. Political quotas as a compensation for structural barriers faced by women in the electoral process and a tool for transition from the concept of "equality of opportunity" to the concept of "equality of results" are considered. Ways of overcoming gender asymmetry at the personal-interaction and institutional levels are proposed. The main mechanisms of regulation of social conflicts of Ukrainian society caused by the action of gender asymmetry have been determined. ; У статті акцентується на тому, що конфліктна модель розвитку суспільства розглядає поняття «конфлікт» як системоутворюючий фактор, який виступає необхідним і безумовним чинником життєдіяльності соціуму. Сучасні соціальні трансформації суттєво змінили як домінуючі форми нерівності, так і породжувані ними конфлікти. Це спричинило відмову від ідеї первинності та монополії дослідження класової боротьби як центральної теми соціальних конфліктів і дало змогу артикулювати проблеми конфліктності в локальних, культурних, етнічних, расових, гендерних контекстах. Стаття присвячена дослідженням сучасних соціальних конфліктів, пов'язаних із дією нерівності, що обмежує повноту самореалізації і повноправної громадянської участі людей соціальними, культурними, економічними та політичними засобами, ускладнює реалізацію життєвих шансів. Доведено, що одним із проявів такої нерівності є гендерна асиметрія як непропорційна репрезентативність соціальних і культурних ролей обох статей на інституційному та особистісно-інтеракційному рівнях. Процес конструювання та відтво- рення гендерної асиметрії розглядається за допомогою теорії патріархату С. Волбі. Дія патріархату як системи соціальних структур і практик, за допомогою яких чоловіки домінують, пригноблюють і експлуатують жінок, досліджується у двох формах: публічній і приватній. Для пояснення логіки формування гендерної асиметрії використовуються концепти гендерних лінз (андроцентризму, гендерної поляризації, біологічного есенціалізму), символічного насилля. Проаналізовано один з індикаторів прояву гендерної асиметрії − Індекс глобального гендерного розвитку. Розглянуто політичні квоти як компенсацію структурних бар'єрів, з якими стикаються жінки у виборчому процесі, та інструмент переходу від концепції «рівності можливостей» до концепції «рівності результату». Запропоновано шляхи подолання гендерної асиметрії на особистісно-інтеракційному та інституційному рівнях. Визначено основні механізми регулювання соціальних конфліктів українського соціуму, спричинених дією гендерної асиметрії.

The article focuses on the fact that the conflict model of the development of society considers the concept of "conflict" as a systemically important factor, which is a necessary and unconditional factor in the life of society. Modern social transformations have significantly changed both the dominant forms of inequality and the conflicts they generate. This has led to the rejection of the idea of primacy and monopoly of class struggle as a central theme of social conflicts and allowed to articulate the problems of conflict in local, cultural, ethnic, racial and gender contexts. The article is devoted to the study of contemporary social conflicts related to the action of inequality, which limits the full self-realization and full civic participation of people by social, cultural, economic and political means, complicates the realization of life chances. It is proved that one of the manifestations of such inequality is gender asymmetry as disproportionate representation of social and cultural roles of both sexes at the institutional and personal-interaction levels. The process of constructing and reproducing gender asymmetry is considered with the help of S. Walby's theory of patriarchy. The action of patriarchy as a system of social structures and practices through which men dominate, oppress and exploit women is examined in two forms: public and private. The concepts of gender lenses (androcentrism, gender polarization, biological essentialism) and symbolic violence are used to explain the logic of gender asymmetry formation. One of the indicators of manifestation of gender asymmetry is analyzed Global Gender Gap Report. Political quotas as a compensation for structural barriers faced by women in the electoral process and a tool for transition from the concept of "equality of opportunity" to the concept of "equality of results" are considered. Ways of overcoming gender asymmetry at the personal-interaction and institutional levels are proposed. The main mechanisms of regulation of social conflicts of Ukrainian society caused by the action of gender asymmetry have been determined. ; У статті акцентується на тому, що конфліктна модель розвитку суспільства розглядає поняття «конфлікт» як системоутворюючий фактор, який виступає необхідним і безумовним чинником життєдіяльності соціуму. Сучасні соціальні трансформації суттєво змінили як домінуючі форми нерівності, так і породжувані ними конфлікти. Це спричинило відмову від ідеї первинності та монополії дослідження класової боротьби як центральної теми соціальних конфліктів і дало змогу артикулювати проблеми конфліктності в локальних, культурних, етнічних, расових, гендерних контекстах. Стаття присвячена дослідженням сучасних соціальних конфліктів, пов'язаних із дією нерівності, що обмежує повноту самореалізації і повноправної громадянської участі людей соціальними, культурними, економічними та політичними засобами, ускладнює реалізацію життєвих шансів. Доведено, що одним із проявів такої нерівності є гендерна асиметрія як непропорційна репрезентативність соціальних і культурних ролей обох статей на інституційному та особистісно-інтеракційному рівнях. Процес конструювання та відтво- рення гендерної асиметрії розглядається за допомогою теорії патріархату С. Волбі. Дія патріархату як системи соціальних структур і практик, за допомогою яких чоловіки домінують, пригноблюють і експлуатують жінок, досліджується у двох формах: публічній і приватній. Для пояснення логіки формування гендерної асиметрії використовуються концепти гендерних лінз (андроцентризму, гендерної поляризації, біологічного есенціалізму), символічного насилля. Проаналізовано один з індикаторів прояву гендерної асиметрії − Індекс глобального гендерного розвитку. Розглянуто політичні квоти як компенсацію структурних бар'єрів, з якими стикаються жінки у виборчому процесі, та інструмент переходу від концепції «рівності можливостей» до концепції «рівності результату». Запропоновано шляхи подолання гендерної асиметрії на особистісно-інтеракційному та інституційному рівнях. Визначено основні механізми регулювання соціальних конфліктів українського соціуму, спричинених дією гендерної асиметрії.

The article deals with the legal provisions of the prohibition of war propaganda in Moldova and Georgia. The peculiarities of legal regulation of counteraction to war propaganda and responsibility in case of its manifestation are analyzed. Particular attention is paid to the study of international experience in the prevention and counteraction of propaganda. The author draws attention to the problematic issue of war propaganda, which has a centuries-old history, and its manifestations continue to arouse concern of international institutions and the world community. Propaganda is becoming ethnic in nature, becoming a global problem for humanity, and so the effective cooperation with them requires the cooperation of all the world's powers. The article focuses the author on the position that one of the most effective means of counteracting this shameful phenomenon is to improve the legal framework and to develop mechanisms for the prevention of various types of propaganda, in particular, the propaganda of war. Legal support for combating war propaganda requires a comprehensive legal, sociological and political analysis of this complex socio-political phenomenon. It is noted that in most European countries the consolidation of the crime of "propaganda of war" in the national criminal legislation is a kind of adaptation of national legislation to the norms of international law, that is, crimes of propaganda of war have received their international legal recognition, and responsibility for such crimes is in some acts, and mainly in the UN Charter. Article 32 of the Constitution of the Republic of Moldova, which regulates "Freedom of Thought and Expression" and forbids and determines responsibility for contestation and suppression of the state and the people, calls for aggressive war, national, racial or religious enmity, incitement to discrimination, discrimination, discrimination and other actions under the constitutional regime. In the same context, the Criminal Code of Moldova provides for the prohibition of war propaganda, the dissemination of trendy and fictitious information that promotes war. The author notes the importance of adopting the Law on Combating Propaganda in the Republic of Moldova. What has come into force. The article discusses the issue of prohibition and responsibility for the propaganda of war in the Georgia Penal Code, which contains a number of articles. Provisions detailing the concept and content of the crime of propaganda determine responsibility for it. ; У статті розглянуто питання правового забезпечен-ня заборони пропаганди війни в Молдові та Грузії. Про-аналізовано особливості правового регулювання проти-дії пропаганді війни та відповідальності в разі її вияву. Окрему увагу приділено дослідженню міжнародного досвіду запобігання та протидії пропаганді. Автор звертає увагу на проблемне питання про-паганда війни, що має багатовікову історію, нині її прояви продовжують викликали стурбованість між-народних інститутів і всього світового співтовариства. Пропаганда набуває міжнаціонального характеру, стає глобальною проблемою людства, тому для ефективної боротьби з нею необхідна співпраця всіх світових дер-жав. У статті зосереджена увага автора на тому, що один із найбільш ефективних засобів протидії цьому ганебному явищу полягає в удосконаленні норматив-но-правової бази та виробленні механізмів щодо про-філактики різних видів прояву пропаганди, передусім пропаганди війни. Правове забезпечення протидії пропаганді війни потребує комплексного правового, соціологічного й політологічного аналізу цього склад-ного соціально-політичного феномену. Зазначено, що в більшості європейських дер-жав закріплення в національному кримінально-му законодавстві складу злочину «пропаганда вій-ни» є своєрідною формою адаптації національного законодавства до норм міжнародного права, тобто зло-чини із пропаганди війни набули міжнародно-правово-го визнання, а відповідальність за такі злочини закрі-плена в низці міжнародних актів, передусім у Статуті Організації Об'єднаних Націй. Досліджено статтю 32 Конституції Республіки Мол-дови, що регламентує свободу думок і вираження та забороняє й визначає відповідальність за оспорювання і паплюження держави і народу, заклики до агресивної війни, національної, расової або релігійної ворожнечі, підбурювання до дискримінації, територіального сепа-ратизму, громадському насильства, а також інші дії, що впливають на конституційний режим. У цьому ж контексті проаналізовано Кримінальний кодекс Молдови, який передбачає заборону пропаганда війни, поширення тенденційної та вигаданої інформа-ції, що сприяє розпалюванню війни. Автор зазначає важливість ухвалення в Республіці Молдова Закону про боротьбу з пропагандою, що вже набув чинності. У статті детально розкрито питання заборони та від-повідальності за пропаганду війни у Кримінальному кодексі Грузії, що містить низку статтей, положення яких деталізують поняття та зміст злочину пропаган-ди, визначають відповідальність за неї.

Сьогодні мережа Інтернет не має дієвих засобів захисту для різнорідних верств населення у випадках розповсюдження певних стереотипних думок щодо расового, національного, релігійного, політичного або етнічного походження населення.Інтернет є підґрунтям при створенні злочинних угрупувань, розповсюдженні дискримінаційного характеру повідомлень, у тому числі, расистського, шовіністичного,антиісламістського направлення. З погляду на це, метою роботи є формування уявлення, щодо поняття дискримінації в загальному вигляді та надати можливі практичні рекомендації, стосовно усунення проявів дискримінації у суспільстві в цілому, зокрема у мережі Інтернет, а також виявити джерела розповсюдження дискримінації в окремих сферах людського життя. У результаті проведеної роботи було встановлена відмінність між близькими за змістом поняттями – «дискримінація», «ксенофобія» та «шовінізм». Також було проведено соціологічне дослідження, у результаті якого, на основі відповідей респондентівна поставлені запитання, були отримані пропозиції та рекомендації щодо можливих дій для боротьби з дискримінацією за національними ознаками в мережі Інтернет. Встановлено, що 74,3% опитуваних вважають, що держава може проводити антидискримінаційну політику в Інтернеті; на думку 71,6% респондентів ігнорування проблем, пов'язаних з проявами дискримінації на державному рівні, сприяє розвитку загрози безпеки держави в цілому; 68,9% опитуваних вважає, що існуючий контент в Інтернеті може створювати загрозу і впливати на прояви і розповсюдження дискримінації.Результати даної роботи можуть бути використані при формуванні антидискримінаційної політики в державі – створення нових законодавчих актів, прийняття нових стратегій при боротьбі із проявами дискримінації у країні, проведення міжнародних конференцій, присвячених антидикскримінаційним діям. ; Сегодня сеть Интернет не имеет действенных средств защиты разнородных слоев населения в случаях распространения определенных стереотипных мнений относительно расового, национального, религиозного, политического или этнического происхождения населения. Интернет является основой при создании преступных группировок, распространении сообщений дискриминационного характера, в том числе, расистского, шовинистического, анти-исламистского направлений. Целью данной работы является формирование представления о понятии дискриминации в общем виде, а также предоставление практических рекомендаций относительно устранения проявлений дискриминации в обществе в целом, и в частности в сети Интернет, а также выявление источников распространения информации, содержащей проявления дискриминации и нетерпимости, в отдельных сферах человеческой жизни. В результате проведенной работы было установлено различие между близкими по смыслу понятиями - «дискриминация», «ксенофобия» и «шовинизм». Также было проведено социологическое исследование, в результате которого, на основе полученных ответов от респондентов, былиопределены возможные действия по борьбе с проявлениями дискриминации по национальному признаку в сети Интернет. Кроме того, из полученных данных следует, что 74,3% опрошенных считают, что государство может благодаря Интернету проводить антидискриминационную политику; а по мнению 71,6% респондентов игнорирование проблем, связанных с проявлениями дискриминации на государственном уровне способствует развитию угрозы безопасности государства в целом. 68,9% опрошенных считает, что существующий контент в Интернете может создавать угрозу и влиять на проявления и распространение дискриминации в целом и по национальному признаку в частности. Результаты данной работы могут быть использованы при формировании антидискриминационной политики в государстве – создании новых законодательных актов и принятии новых стратегий по борьбе с проявлениями дискриминации в стране. ; Today, the Internet has no effective means of protecting disparate strata of the population in cases where certain stereotypical opinions are spread regarding racial, national, religious, political, or ethnic origin of the population. The Internet is the basis for the creation of criminal gangs, the dissemination of messages of a discriminatory nature, including racist, chauvinistic, anti-Islamist movements. The aim of the work is to form an understanding of the concept of discrimination in general, as well as to provide practical recommendations on how to eliminate discrimination in society as a whole, and in particular on the Internet, as well as to identify sources of dissemination of information containing manifestations of discrimination and intolerance in certain areas of human life. As a result of the work carried out, a distinction was made between similar concepts - "discrimination", "xenophobia" and "chauvinism". A sociological survey was also conducted, as a result of which, on the basis of the responses received from respondents, possible actions were taken to combat manifestations of discrimination based on nationality on the Internet. In addition, from the data obtained, it follows that 74.3% of respondents believe that the state can, through the Internet, pursue an anti-discrimination policy; according to 71.6% of respondents, ignoring problems related to discrimination at the state level contributes to the development of a threat to the security of the state as a whole. 68.9% of respondents believe that existing content on the Internet can pose a threat and influence the manifestations and spread of discrimination in general and on a national basis in particular. The results of this work can be used in the formation of state anti-discrimination policies – the creation of new legislation and the adoption of new strategies to prevent and combat discrimination in the country.

The article examines the importance of culture and cultural competence of the individual. It has the ability to culture up to encourage initiative and independence, to overcome human passivity, lack of independence of thought and action. Cultural competence is a set of congruent behaviors, attitudes, and policies that come together in a system, agency or among professionals and enable that system, agency or those professions to work effectively in cross-cultural situations. The word culture is used because it implies the integrated pattern of human behavior that includes thoughts, communications, actions, customs, beliefs, values and institutions of a racial, ethnic, religious or social group. The word competenceis used because it implies having the capacity to function effectively. Cultural competence is a complex phenomenon. It includes, firstly, the institutional competence concerning the rules of social organization that is the main social institutions; economic, political, legal and confessional structures, institutions and statutes and hierarchies. Secondly, here is competence in relation to conventional norms of social and cultural regulation. This national traditions; prevailing morality, values, morality, worldview, evaluation criteria, rules of etiquette, customs and ceremonies; casual erudition in social and humanitarian knowledge. Thirdly, it mean competence regarding short but acutely topical examples of social prestige — fashion, image, style, symbols, regalia, social status, intellectual and aesthetic movements and others. Finally, fourthly, cultural competence is expressed in the level of completeness and freedom of language skills of social communication — natural spoken (oral and written), special languages and social (professional) jargon, the language adopted in the society etiquette and ceremonial, political, religious, social ethnographic and symbolic, semantic attributes of prestige, social labeling and others. Semantic dominant culture is the main thrust, the common man's relationship to the surrounding world, which determines the nature of all other relationships. Culture is able to strengthen the human mind, to humanize her feelings will harden and develop constructive and creative power of the individual, to awaken in her the desire to create and realization. This is why cultural competence of the individual — a prerequisite for overcoming such negative phenomena as human aggression// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "vestnikzgia.com.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e ; В статье рассмотрено значение культуры и культурной компетентности личности. Именно культура имеет возможность максимум стимулировать инициативу и самостоятельность, преодолевать человеческую пассивность, несамостоятельность мышления и действия. Смысловая доминанта культуры — это главный смысл, то общее отношение человека к окружающему миру, которое определяет характер всех отношений. Культура способна укреплять разум человека, гуманизировать его чувства, закаливать волю и развивать конструктивно-творческие силы личности, пробуждать в ней желание творить и самореализовываться. Именно поэтому культурная компетентность личности — это необходимая предпосылка преодоления такого негативного явления как человеческая агрессивность// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "vestnikzgia.com.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e ; У статті розглянуто значення культури та культурної компетентності особистості. Саме культура має можливість щонайбільше стимулювати ініціативу і самостійність, долати людську пасивність, несамостійність мислення та дії. Смислова домінанта культури — це головний сенс, те загальне ставлення людини до оточуючого світу, яке визначає характер усіх інших стосунків. Культура здатна зміцнювати розум людини, гуманізувати її почуття, гартувати волю та розвивати конструктивно-творчі сили особистості, пробуджувати в ній бажання творити та самореалізовуватись. Саме тому культурна компетентність особистості — це необхідна передумова подолання такого негативного явища як людська агресивність// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "vestnikzgia.com.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "vestnikzgia.com.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e

The article analyses discussions in modern feminist theory about perspectives for promotion of feminist politics and criticism of neoliberal and anti-gender politics in pandemic situation. In particular, the critical arguments of C. Arruzza, T. Bhattacharya and N. Fraser in their manifesto Feminism for 99% (2019) against liberal feminism and their project of "another feminism" as alternative to the liberal one, which will be focused not on elites but on masses of "real women". The controversial character of the thesis of Manifesto authors is shown: in the situation of a pandemic as a radical rupture of social bonds, an effective argument for international feminist solidarity can be their proposition that all women, regardless of their ethnic, class and racial affiliation, should be united on the basis of their unpaid reproductive and domestic work. The reflections of J. Butler on opportunities of restoring social bonds and resisting the forces of destruction and militarism are analyzed in her book Forces of Nonviolence (2020), in which she develops S. Freud's ideas about the possibility of overcoming the death drive, which in his opinion is the driving force and cause of any war. It is shown that Butler, following Freud, identifies mania as a force capable of overcoming death drive and understands mania as a protest of a living organism against its destruction or self-destruction. The article analyses Butler's thesis about modern feminism, that if uncovering appropriate forms of education, it can develop in human beings a manic aversion to violence and war as means of destroying organic life. In the conclusion, author suggests that it is possible to reconsider feminist criticism of liberal feminism and return to its slogans, while radicalising them. ; В статье анализируются дискуссии в современной феминистской теории о перспективах продвижения феминистских политик и критики неолиберальных и антигендерных политик в ситуации пандемии. В частности рассматриваются критические аргументы Ч. Арруцца, Т. Бхаттачарья и Н. Фрэйзер в их манифесте «Феминизм для 99%» (2019) против либерального феминизма и их проект «другого феминизма», альтернативного либеральному, который будет ориентирован не на элиты, а на массы «реальных женщин». Показан спорный характер тезиса авторов Манифеста о том, что в ситуации пандемии как радикального разрыва социальных связей действенным аргументом за интернациональную феминистскую солидарность может выступать выдвигаемый ими тезис о том, что всех женщин независимо от их этнической, классовой и расовой принадлежности объединяет неоплачиваемый репродуктивный и домашний труд. Проанализированы размышления Дж. Батлер о возможностях восстановления нарушенных социальных связей и противодействия силам деструктивности и милитаризма в её книге «Силы ненасилия» (2020), в которой она развивает идеи З. Фрейда о возможности преодоления влечения к смерти, которое, по его мнению, является движущей силой и причиной любой войны. Показано, что Батлер, вслед за Фрейдом, в качестве влечения, способного превзойти по силе влечение к смерти, называет манию, понимаемую как противостоящий разрушающей меланхолии протест живого организма против его деструкции или самодеструкции. Проанализирован тезис Батлер о том, что современный феминизм, если он откроет соответствующие формы воспитания, может развить у людей маниакальное отвращение к насилию и войне как способам уничтожения органической жизни. Сделан вывод о возможности пересмотреть феминистскую критику либерального феминизма и вернуться к его лозунгам, радикализировав их. ; У статті аналізуються актуальні дискусії в сучасній феміністській теорії про перспективи просування феміністських політик і критики неоліберальних і антігендерних політик в ситуації пандемії. Зокрема розглядаються критичні аргументи Ч. Арруцца, Т. Бхаттачарья та Н. Фрейзер в їх маніфесті «Фемінізм для 99%» (2019) проти західного ліберального фемінізму і їх проект «іншого фемінізму», альтернативного ліберальному, який буде орієнтований не на еліти, а на інтернаціональні маси «реальних жінок». Показаний спірний характер тези авторів Маніфесту про те, що в ситуації пандемії як радикального розриву соціальних зв'язків дієвим аргументом за інтернаціональну феміністську солідарність може виступати запропонована ними теза про те, що всіх жінок незалежно від їх етнічної, класової і расової приналежності об'єднує неоплачувана репродуктивна і домашня праця. Проаналізовано роздуми Дж. Батлер про можливості відновлення порушених соціальних зв'язків і протидії силам деструктивності і мілітаризму в її книзі «Сили ненасильства» (2020), в якій вона розвиває ідеї З. Фрейда про можливість подолання потягу до смерті, який, на його думку, є рушійною силою і причиною будь-якої війни. Показано, що Батлер слідом за Фрейдом вважає, що потягом, здатним перевершити по силі потяг до смерті, є манія, що розуміється як протидія руйнуючим силам меланхолії і афірмативний протест живого організму проти загрози його деструкції або самодеструкції. Проаналізовано тезу Батлер про те, що сучасний фемінізм, якщо він відкриє відповідні антимілітаристські форми виховання, може розвинути у людей маніакальну огиду до насильства і війни як способам знищення органічного життя. Зроблено висновок про можливість переглянути сучасну феміністську критику ліберального фемінізму і повернутися до його гасел, радикалізуючи їх.

In the early twentieth century, among the European ruling elites, military circles and imperial non-governmental organizations dominated a forceful approach to resolving international conflicts. Emphasis was placed on the irreconcilable struggle for so-called «national interests», on the need to change the World in their favor, on the undoubted advantage of interstate competition over cooperation, and on the use of force — above all, military. The absolute state priority was capability to mobilize national resources to defend their «interests». The WWI for the realization of geopolitical dreams was a senseless waste of available resources. Its initiators, most notably Germany, were guided by ideological rather than pragmatic considerations, and obtained results that were in straight contrast to the calculations of their grand strategies. There were no rational foundations — to solve basic economic, security, social or any other problem — among the causes of the war. There were those who made money in preparing for the war. But it is futile to tempt the «conspiracy» of gunsmiths, who sought the lucrative orders responsible for war. The decisive factor that caused the war was the commitment to myths: about real but exaggerated or fictional «national resentment»; on the «inconsistency of the share of colonial possessions to weight of the Empire in the world economy and politics»; «backward peoples incapable to contribute to civilizational progress, their destructive nationalism»; «cultural superiority, which must be extended if necessary by force»; «security windows that should be closed immediately»; «calls of blood, will and destiny» and others. The process of defining «national interests» of states ignored economic factors that would determine their country's development, prosperity and power. The so-called «features of bipolarity» in the structure of the international system, that is, the creation of two military-political blocs were not crucial factor. Unions were poorly institutionalized, so the behavior of their members was ambivalent. The facts show that the Alliances' obligations could not force the state to act on one or the other side. The authorities of each country, at their discretion, approved the decision to join the WWI. Italy, for example, betrayed its allies Germany and Austria-Hungary at the very time of the declaration of war. The roots of the war should be found in the views of the rulers, representatives or servants of the old regime of the dynastic aristocracy. Their picture of the world somewhat corresponded to the realities of the nineteenth century and the historical epoch that preceded it — with the dominance of geopolitical (spatial) ideas. At that time, such ideas had not yet completely lost their earthly roots. But they fundamentally distorted the new world — the one to be set in the summer of 1914. The ruling imperial class was in crisis and was threatened by social and national upheavals. He was inclined to seek his salvation in a small victorious war at «a small price». How could it be that both sides were hoping for a quick victory? Regardless of the type of regime — absolute or constitutional monarchy, democratic or authoritarian state — it seems that too often their top leadership has been grossly mistaken. Such mistakes led to catastrophic decisions about entering the war, choosing allies and forms, methods, and the extent of interaction with them. States have made considerable efforts to obtain clear sensitive information about their enemies. But the problem was interpreting all these messages and responding. In most cases, the heads of state ignored the intelligence or their realistic interpretation. Power holders were guided by a variety of factors, including groundless calculations, ideology, political expediency, personal prejudice, racial or ethnic stereotypes, and preferred to turn a blind eye to proven facts. The WWI could have started before 1914. The states constantly threatened each other with their actions. Repeated attempts to strike the threat of aggression, although in reality its leadership was not planning to use military force at the moment, have undermined international stability. The efforts of the European leaders were not aimed at creating a sustainable military allied capability, united by a common strategy to achieve agreed goals. Diplomatic game prevailed: the parties bluffed, tried to play trumps, which they really did not have, etc. Initial stakes, including colonial and / or territorial encroachment on players, were negligible compared to the payout, which in many orders of magnitude exceeded them. As a result, the collapse of four empires took place: the Austro-Hungarian, Russian, German and Ottoman and two of the greatest totalitarian revolutions in Europe of the twentieth century — Russian (Bolshevik) and German (Nazi) had happened. The article is devoted to polemics with wide range of scholars who adheres another concepts of the roots of WWI. Keywords: WWI, 1914, national interests, economic factors, colonies, geopolitics, empire, military-political alliances. ; Згідно з запропонованою в статті концепцією головною причиною Першої світової війни були не реальні економічні, безпекові, соціальні чи будь-які інші проблеми, що їх буцімто прагнули розв'язати можновладці, або містичний «збіг обставин», а геополітичні химери, спотворена картина світу, яка панувала в їхній імперській свідомості. Стаття містить полеміку з дослідниками, які дотримуються протилежних поглядів на причини війни. Ключові слова: Перша світова війна, 1914, геополітика, національні інтереси, економічні фактори, колонії, імперія, військово-політичні союзи.

Purpose. The paper purpose is to study the practice of using information weapons during internal conflicts and to develop recommendations to counteract attempts to destabilize the social and political system in the context of ensuring national security and preserving the national sovereignty of the country. Design/methodology/approach. The basic principles of the research are historical method, systematic and comparative methods, institutional and structural-functional approaches have been used. Findings. The article is devoted to the study of the practice of using information weapons during interstate conflicts and coups d'etat, using the example of genocide in Rwanda. The study suggests the definition of information weapons as an instrument of destabilizing influence on the state's social and political system and analyzes the consequences of its application, as well as their impact on the political and socio-economic system of the state as a whole. Certain methods of information and psychological influence on society, applied during the conflict in question, have been determined and analyzed. The introduction of increased individual criminal liability of those holding public information for the use of methods of information impact during intra-state conflicts, which entailed grave consequences, has been suggested. The relevance of the topic under research is conditioned by the need to improve the efficiency of the national security of the country and to develop an effective strategy of state response to attempts to destabilize the country's socio-political system, in particular through information and psychological impact. Research limitations/implications. As a conclusion, it is proved that the information weapon used during internal conflicts significantly burdens their consequences. Accordingly, the changes in the national legislation of countries with an unstable and potentially unstable political situation to increase the responsibility (including criminal) for the use of means, methods and technologies of information weapons against the population or its part on the basis of ethnic, racial, national, religious, linguistic and other differences are suggested. Originality/value. The paper studies the process of information and psychological impact in order to obtain political and economic advantages in the course of intra-state conflicts and analyses certain methods of information and psychological impact on society. ; Статья посвящена исследованию практики применения информационного оружия во время внутригосударственных конфликтов и государственных переворотов на примере геноцида в Руанде. В ходе исследования предложено определение информационного оружия как инструмента дестабилизирующего влияния на общественно-политическую систему государства и проанализированы последствия его применения, а также их влияние на политическую и социально-экономическую систему государства в целом. Определены и проанализированы отдельные приёмы информационно-психологического воздействия на общество, применяемые в ходе рассматриваемого конфликта. Предложено введение повышенной индивидуальной уголовной ответственности распорядителей информации за применение методов информационного воздействия во время внутригосударственных конфликтов, повлекшее тяжкие последствия. Актуальность исследуемой темы обусловлена необходимостью повышения эффективности национальной безопасности страны и разработки действенной стратегии государственного реагирования на попытки дестабилизации общественно-политической системы страны, в частности средствами информационно-психологического воздействия. Цель – исследование практики применения информационного оружия во время внутригосударственных конфликтов и разработка рекомендаций для противодействия попыткам дестабилизации общественно-политической системы в контексте обеспечения национальной безопасности и сохранения национального суверенитета страны. Базовыми принципами исследования выступают исторический метод, системный и сравнительный методы, использованные институциональный и структурно-функциональный подходы. Научная значимость работы заключается в исследовании процесса информационно-психологического воздействия с целью получения политических и экономических преимуществ в ходе внутригосударственных конфликтов, а также в анализе отдельных приёмов информационно-психологического воздействия на общество. В качестве заключения доказывается, что информационное оружие, применяемое во время внутригосударственных конфликтов, существенно отягощает их последствия и предлагается внесение изменений в национальное законодательство стран с нестабильной и потенциально нестабильной политической ситуацией по повышению ответственности (в том числе – уголовной) за применение средств, методов и технологий информационного оружия против населения или его части на основе этнических, расовых, национальных, религиозных, языковых и других различий. ; Стаття присвячена дослідженню практики застосування інформаційної зброї під час внутрішньодержавних конфліктів та державних переворотів на прикладі геноциду в Руанді. В ході дослідження запропоновано визначення інформаційної зброї як інструменту дестабілізаційного впливу на суспільно-політичну систему держави та проаналізовані наслідки його застосування, а також їх вплив на політичну та соціально-економічну систему держави в цілому. Визначені та проаналізовані окремі прийоми інформаційно-психологічного впливу на суспільство, застосовувані в ході аналізованого конфлікту. Запропоновано введення підвищеної індивідуальної кримінальної відповідальності розпорядників інформації за застосування методів інформаційного впливу підчас внутрішньодержавних конфліктів, що спричинило тяжкі наслідки. Актуальність досліджуваної теми зумовлена необхідністю підвищення ефективності національної безпеки країни та розроблення дієвої стратегії державного реагування на спроби дестабілізації суспільно-політичної системи країни, зокрема засобами інформаційно-психологічного впливу. Мета – дослідження практики застосування інформаційної зброї під час внутрішньодержавних конфліктів та розроблення рекомендацій для протидії спробам дестабілізації суспільно-політичної системи в контексті забезпечення національної безпеки та збереження національного суверенітету країни. Базовими принципами дослідження виступають історичний метод, системний та порівняльний методи, використані інституціональний та структурно-функціональний підходи. Наукова значущість роботи полягає в дослідженні процесу інформаційно-психологічного впливу з метою отримання політичних та економічних переваг в ході внутрішньодержавних конфліктів, а також в аналізі окремих прийомів інформаційно-психологічного впливу на суспільство. В якості висновку доводиться, що інформаційна зброя, застосовувана під час внутрішньодержавних конфліктів, суттєво обтяжує їх наслідки та запропоновано внесення змін до національного законодавства країн із нестабільною та потенційно нестабільною політичною ситуацією щодо підвищення відповідальності (в тому числі – кримінальної) за застосування засобів, методів та технологій інформаційної зброї проти населення або його частини на основі етнічних, расових, національних, релігійних, мовних та інших відмінностей.

Problem setting. In modern theoretical (as well as in political) discourse, the concept of «identity» is a very popular subject of study of completely different spheres of scientific knowledge - history, philosophy, sociology, pedagogy, psychology, literary studies, etc. The relevance of the study of the problem of identity in the modern world is conditioned by the situation of multiculturalism, the presence of signs ofasynchronous development of the world, the spread of mosaic and multiple identities. The reason for the author's interest in the chosen topic is also the aggravation of the identification processes in Ukrainian society and the urgent need to preserve the historically conditioned identity. The widespread use in science, in politics, in the media of this concept requires a clear delineation/definition of the defined concept, based on its close connection with the real social and cultural problems of society. Identity research is today an independent and advanced field of knowledge, and the very concept of «identity» has become a prism through which important features of modern life are studied and evaluated.Recent research and publications analysis. The problem of identity has been the subject of analysis in western science since the second half of the 1960s. She was approached by E. H. Ericsson, Y. Habermas, E. Fromm and others. In Soviet science, the concept of identity was not used, but in the post-Soviet sociohumanities it was actively studied. The most developed concepts of identity within the post-modern world belong to J. Habermas, E. Erickson, A. Etzioni, M. Castels, S. Huntington, V. Hesle, K. Hübner and others. For the domestic academic community, the problem of identity became urgent since the mid- 1990s, when the problem of national identity began to be actively explored in the works of E. Bystritsky, M. Golovaty, E. Glovakha, O. Zabuzhko, V. Stepanenko, V. Kremen, V. Tkachenko, M. Ovcharik, L. Nagorny, M. Obushniy, N. Pelagesh, Y. Rimarenko, A. Ponomaryova, M. Popovich, M. Stepiko, M. Shulga, T. Yashchuk and others. Modern scientific reflection on identity has proved to be sufficient, but this debate is far from over. The author considers that in the scientific space insufficient attention is paid to comprehending the theoretical construct «historical identity».Paper objective. The purpose of our study is to theoretical analysis ofscientific sources for the study of the concept of «historical identity», as well as its distinction as a theoretical construct of social and humanitarian knowledge, establishing its connection with other components of the identification process.Paper main body. The task to comprehending the the theoretical construct «historical identity» is conditioned by a revival of interest in the historical experience, in the historical past, which is caused by the loss of previous social identity, an urgent need for a new interpretation of history through a kind of «acceleration of time». History provides a resource for identifying identity: appealing to the study of history, to individual significant historical events, of historical figures aids the process of identification. The tradition of considering identity as a historical process begins with the G. Hegel 's philosophy of history, which applied this concept to the existence of an individual, entire nations and states. The identification process has both a spatial and a temporal dimension. The history of the people, nation, society is not just a calendar past, but a culturally sound interpretation of the events and activities ofprominent figures. Thus, historical identity is conditioned by historical memory. Historical memory, as a complex system, is a common conception of the past of a country, a nation, a person, which shapes socio-cultural identities. It serves both as the ability of subjects to retain the experience gained and as a result of a certain ordering of memories and experiences. Historical memory can be imagined as a kind of spiritual core through which knowledge and information about evolution, specific stages of development, conditions of existence and cultural potential of society (people, nations) are stored. It directly influences the understanding that is of the highest value for self-awareness and well-being in society, and provides identification processes. Historical memory is determined by identity, that makes sense of the experience of history, overcoming «polyphonic» interpretation of historical events based on the constant revision of history and its stereotypes with socio-historical memory. At the same time, history is one of the most effective factors in the formation of identity, since the historical past determines the relation to the present, which in turn determines the perception of the future. The historical identity of the subject is identified with its historical past. This means that for the social subject, including in the situation of identity crisis, there is always an opportunity to distinguish his past from another's past, to know and to know himself in his past. The structure of historical identity is shaped by mentality, historical experience, traditions, religion, national symbols, status of the mother tongue. The source of historical identity is the process of interpreting and constructing history. Constructing historical identity depends to a large extent on a well-balanced ideological strategy, on the controlled competition of interpretations of history.Conclusions of the research. Our studies have shown that historical identity is a component of sociocultural identity and at the same time is its foundation. The factor of historical (self)identification, along with national, ethnic, professional, racial, linguistic, territorial, geographical, confessional, regional, corporate etc., plays an essential role in the structuring of identity. In a generalized sense, the theoretical construct «historical identity» emerges as the essential correlation of the social subject with its past. The theoretical construct «historical identity» can be defined as an unfinished, unsteady, relational one that is actively constructed institutionally to form established, lasting bonds in society based on building a universally accepted version of a unified historical past. «Historical identity» is a continuous process ofupdating and supplementing our knowledge of our past in the search for historical identity. ; Статья посвящена осмыслению проблемы идентичности в период трансформационных изменений современного общества, проанализирована связь исторической идентичности и исторической памяти. Автор считает, что теоретическое определение «исторической идентичности» как конструкта социально-гуманитарного знания является основой для процесса самоидентификации личности или социальной группы в современном культурном пространстве и обосновывает свою позицию относительно дистинкции указанного конструкта. ; В статті розглянуто актуальність осмислення проблеми ідентичності в період трансформаційних змін сучасного суспільства, проаналізовано зв'язок історичної ідентичності та історичної пам'яті. Автор вважає, що теоретичне визначення «історичної ідентичності» як конструкту соціально-гуманітарного знання постає важливою основою для процесу самоідентифікації особистості або соціальної групи в сучасному культурному просторі та висловлює позицію щодо дистинкції означеного конструкту.

Problem setting. In modern theoretical (as well as in political) discourse, the concept of «identity» is a very popular subject of study of completely different spheres of scientific knowledge - history, philosophy, sociology, pedagogy, psychology, literary studies, etc. The relevance of the study of the problem of identity in the modern world is conditioned by the situation of multiculturalism, the presence of signs ofasynchronous development of the world, the spread of mosaic and multiple identities. The reason for the author's interest in the chosen topic is also the aggravation of the identification processes in Ukrainian society and the urgent need to preserve the historically conditioned identity. The widespread use in science, in politics, in the media of this concept requires a clear delineation/definition of the defined concept, based on its close connection with the real social and cultural problems of society. Identity research is today an independent and advanced field of knowledge, and the very concept of «identity» has become a prism through which important features of modern life are studied and evaluated.Recent research and publications analysis. The problem of identity has been the subject of analysis in western science since the second half of the 1960s. She was approached by E. H. Ericsson, Y. Habermas, E. Fromm and others. In Soviet science, the concept of identity was not used, but in the post-Soviet sociohumanities it was actively studied. The most developed concepts of identity within the post-modern world belong to J. Habermas, E. Erickson, A. Etzioni, M. Castels, S. Huntington, V. Hesle, K. Hübner and others. For the domestic academic community, the problem of identity became urgent since the mid- 1990s, when the problem of national identity began to be actively explored in the works of E. Bystritsky, M. Golovaty, E. Glovakha, O. Zabuzhko, V. Stepanenko, V. Kremen, V. Tkachenko, M. Ovcharik, L. Nagorny, M. Obushniy, N. Pelagesh, Y. Rimarenko, A. Ponomaryova, M. Popovich, M. Stepiko, M. Shulga, T. Yashchuk and others. Modern scientific reflection on identity has proved to be sufficient, but this debate is far from over. The author considers that in the scientific space insufficient attention is paid to comprehending the theoretical construct «historical identity».Paper objective. The purpose of our study is to theoretical analysis ofscientific sources for the study of the concept of «historical identity», as well as its distinction as a theoretical construct of social and humanitarian knowledge, establishing its connection with other components of the identification process.Paper main body. The task to comprehending the the theoretical construct «historical identity» is conditioned by a revival of interest in the historical experience, in the historical past, which is caused by the loss of previous social identity, an urgent need for a new interpretation of history through a kind of «acceleration of time». History provides a resource for identifying identity: appealing to the study of history, to individual significant historical events, of historical figures aids the process of identification. The tradition of considering identity as a historical process begins with the G. Hegel 's philosophy of history, which applied this concept to the existence of an individual, entire nations and states. The identification process has both a spatial and a temporal dimension. The history of the people, nation, society is not just a calendar past, but a culturally sound interpretation of the events and activities ofprominent figures. Thus, historical identity is conditioned by historical memory. Historical memory, as a complex system, is a common conception of the past of a country, a nation, a person, which shapes socio-cultural identities. It serves both as the ability of subjects to retain the experience gained and as a result of a certain ordering of memories and experiences. Historical memory can be imagined as a kind of spiritual core through which knowledge and information about evolution, specific stages of development, conditions of existence and cultural potential of society (people, nations) are stored. It directly influences the understanding that is of the highest value for self-awareness and well-being in society, and provides identification processes. Historical memory is determined by identity, that makes sense of the experience of history, overcoming «polyphonic» interpretation of historical events based on the constant revision of history and its stereotypes with socio-historical memory. At the same time, history is one of the most effective factors in the formation of identity, since the historical past determines the relation to the present, which in turn determines the perception of the future. The historical identity of the subject is identified with its historical past. This means that for the social subject, including in the situation of identity crisis, there is always an opportunity to distinguish his past from another's past, to know and to know himself in his past. The structure of historical identity is shaped by mentality, historical experience, traditions, religion, national symbols, status of the mother tongue. The source of historical identity is the process of interpreting and constructing history. Constructing historical identity depends to a large extent on a well-balanced ideological strategy, on the controlled competition of interpretations of history.Conclusions of the research. Our studies have shown that historical identity is a component of sociocultural identity and at the same time is its foundation. The factor of historical (self)identification, along with national, ethnic, professional, racial, linguistic, territorial, geographical, confessional, regional, corporate etc., plays an essential role in the structuring of identity. In a generalized sense, the theoretical construct «historical identity» emerges as the essential correlation of the social subject with its past. The theoretical construct «historical identity» can be defined as an unfinished, unsteady, relational one that is actively constructed institutionally to form established, lasting bonds in society based on building a universally accepted version of a unified historical past. «Historical identity» is a continuous process ofupdating and supplementing our knowledge of our past in the search for historical identity. ; Статья посвящена осмыслению проблемы идентичности в период трансформационных изменений современного общества, проанализирована связь исторической идентичности и исторической памяти. Автор считает, что теоретическое определение «исторической идентичности» как конструкта социально-гуманитарного знания является основой для процесса самоидентификации личности или социальной группы в современном культурном пространстве и обосновывает свою позицию относительно дистинкции указанного конструкта. ; В статті розглянуто актуальність осмислення проблеми ідентичності в період трансформаційних змін сучасного суспільства, проаналізовано зв'язок історичної ідентичності та історичної пам'яті. Автор вважає, що теоретичне визначення «історичної ідентичності» як конструкту соціально-гуманітарного знання постає важливою основою для процесу самоідентифікації особистості або соціальної групи в сучасному культурному просторі та висловлює позицію щодо дистинкції означеного конструкту.