Suchergebnisse

This article deals with the influence of church and the religious consciousness on the politics and political consciousness under the condition of developing of the Ukrainian state. The intensions of the political and religious process grow higher and their cooperation improved. The paper cover the problem of investigations of the religion and church in modern Ukrainian politology. Fallaciousness of idea, formed in society, that religion and church are out of policy was described. It was marked that a church comes forward as the active participant of political process in modern society and, executing the main functions, forced to enter with the institutes of society in political relations. Keywords: religion, church, religious consciousness, political consciousness. ; Досліджено вплив церкви і релігійної свідомості на політику й політичну свідомість в умовах розбудови української державності, коли інтенсивність політичних та релігійних процесів значно прискорилась і їх взаємодія посилюється. Висвітлено також проблему дослідження релігії та церкви в сучасній українській політології. Обґрунтовано хибність думки, сформованої у суспільстві, що релігія й церква перебувають поза політикою. Зазначено, що церква виступає активним учасником політичного процесу в сучасному суспільстві і, виконуючи свої головні функції, змушена вступати з інститутами суспільства в політичні відносини. Ключові слова: релігія, церква, релігійна свідомість, політична свідомість.

The article is devoted to the problem of determining the principles of sociological reflection of secularization as a prerequisite for the formation of bourgeois society. Author concluded that the traditional ways of seeing the world in terms of secularization were replaced profane and scientific outlook. For this reason, it can be argued that spirituality and divinity no longer perceived as constantly present in the environment, and their attributes are shifting to social movements, leading to the replacement of interpersonal relations man with Supreme mediating force communities. Given the secularized social, people considering themselves religious, religious assess the impact on their lives as less important compared to past eras. Thus, social life is more and more exposed reducing the influence of religion and churches as secular beliefs and secularism in outlook continuously enhanced Western suspilstv.Z other hand, describes the process of secularization out institutional churches outside those areas that were controlled by them or under their influence. It first appeared in the separation of church and state, and the expropriation of church property and territories in the 18th century. As a result, churches and religious institutions have lost their wealth, prestige and influence in society. The decrease their political and social influence, even in our present century, is quite obvious. ; Статтю присвячено проблемі визначення засад соціологічної рефлексії секуляризації як передумови формування буржуазного соціуму. Авторкою зроблено висновок про те, що традиційні способи бачення світу за умов секуляризації були замінені профанним і науковим світоглядом. З цієї причини можна стверджувати, що духовність і божественність більше не сприймаються як постійно присутні в навколишньому середовищі, а їх атрибути зміщуються на соціальні утворення, що призводить до заміни інтерперсональних відносин людини із Вищою силою громадо­опосередковуючими. За умов секуляризованої соціальності люди, вважаючи себе релігійними, оцінюють релігійний вплив на їхнє життя як менш важливий в порівнянні з минулими епохами. Отже, соціальне життя все більше й більше зазнає зниження впливу релігії та церкви, оскільки світські переконання і світськість постійно посилюються у світогляді західних cуспільств. З іншого боку, процес секуляризації характеризує вихід інституційних церков за межі тих сфер, які були контрольовані ними або перебували під їх впливом. Це вперше виявилося в відокремленні церкви від держави, і в експропріації церковних цінностей і територій в ХVІІІ столітті. У результаті церкви і релігійні інститути втратили своє багатство, престиж і вплив у суспільстві. Зменшення їх політичного і соціального впливу, навіть у нашому нинішньому столітті, є цілком очевидними. ; Статтю присвячено проблемі визначення засад соціологічної рефлексії секуляризації як передумови формування буржуазного соціуму. Авторкою зроблено висновок про те, що традиційні способи бачення світу за умов секуляризації були замінені профанним і науковим світоглядом. З цієї причини можна стверджувати, що духовність і божественність більше не сприймаються як постійно присутні в навколишньому середовищі, а їх атрибути зміщуються на соціальні утворення, що призводить до заміни інтерперсональних відносин людини із Вищою силою громадо­опосередковуючими. За умов секуляризованої соціальності люди, вважаючи себе релігійними, оцінюють релігійний вплив на їхнє життя як менш важливий в порівнянні з минулими епохами. Отже, соціальне життя все більше й більше зазнає зниження впливу релігії та церкви, оскільки світські переконання і світськість постійно посилюються у світогляді західних cуспільств. З іншого боку, процес секуляризації характеризує вихід інституційних церков за межі тих сфер, які були контрольовані ними або перебували під їх впливом. Це вперше виявилося в відокремленні церкви від держави, і в експропріації церковних цінностей і територій в ХVІІІ столітті. У результаті церкви і релігійні інститути втратили своє багатство, престиж і вплив у суспільстві. Зменшення їх політичного і соціального впливу, навіть у нашому нинішньому столітті, є цілком очевидними.

Methodological problems of study of interpolay of religious components and certain social processes, social identities and orientations of citizens in contemporary Ukrainian society are considered in the paper. Peculiarities of the notion "religious discourse" and possibilities of its usage for conducting empirical researches are analyzed. Religious discourse is considered as an analytical construct being a part of discourse theory and conceptualization of the idea of construction of social reality through distinguishing a system of signs that have meanings of "religious" and "sacred". Approaches towards definition of the concept of "religious descourse" and corresponding constitutional characteristics of this phenomenon are analyzed. Also ability of religious discourses to offer certain forms of identity, corresponding practices and to influence social and political orientations of citizens in modern Ukraine is studied in the paper ; В статье рассматриваются методологические проблемы исследования взаимодействия между религиозными компонентами и определенными общественными процессами, социальными идентичностями и ориентациями граждан в современном украинском обществе. В частности, анализируются особенности понятия «религиозный дискурс» и возможности его использования для проведения эмпирических исследований. Религиозный дискурс рассматривается как аналитический конструкт, являющийся частью дискурсивной теории и концептуализацией идеи конструирования социальной реальности, путем выделения системы знаков, которые наделяются значениями «сакрального» и «религиозного». Анализируются подходы к определению концепта «религиозный дискурс» и соответствующие конституирующие характеристики данного феномена. Также акцентируется внимание на способности религиозных дискурсов предлагать определенные формы идентичности, соответствующие им практики и влиять на социально-политические ориентации граждан в современной Украине ; У статті розглянуті загальні методологічні проблеми дослідження взаємодії між релігійними компонентами та певними суспільними процесами, соціальними ідентичностями та орієнтаціями громадян у сучасному українському суспільстві. Зокрема, проаналізовані методологічні особливості поняття «релігійний дискурс» та можливості його використання для емпіричного дослідження. Релігійний дискурс розглядається як аналітичний конструкт, що є частиною дискурсивної теорії та концептуалізацією ідеї конструювання соціальної реальності за допомогою вилучення системи знаків, яким надаються значення «сакрального» та «релігійного». Аналізуються підходи до визначення концепту «релігійний дискурс» та відповідні конституюючи характеристики цього феномену, акцентується увага на здатності релігійних дискурсів пропонувати певні форми ідентичності та відповідні до них практики і впливати на соціальнополітичні орієнтації громадян у сучасній Україні.

This paper analyzes the socio – political and ideological changes in society that directly affect the spiritual potential of man. Religion is seen as a significant element of society, which activates the creative potential of people, their desire for spiritual and emotional fulfillment. ; В статье анализируются социально – политические и идеологические изменения в обществе, которые непосредственно влияют на духовный потенциал человека. Религия рассматривается как значимый элемент социума, который активизирует творческий потенциал человека, его стремление к духовно-душевной самореализации. ; В статті аналізуються соціально – політичні й ідеологічні зміни в суспільстві, які безпосередньо впливають на духовний потенціал людини. Релігія розглядається як значущий елемент соціуму, який активізує творчий потенціал людини, її прагнення до духовно-душевної самореалізації

У статті проаналізовано різні типи взаємодії між політикою і релігією в Західній і Східній Европі. Взявши за основу п'ять европейських країн: Великобританію, Іспанію, Україну, Польщу та Литву, автор показує, яку роль відігравали релігійні процеси в соціоекономічному, політичному та культурному розвитку цих держав, і навпаки, як процеси урбанізації чи модернізації вплинули на релігійність тих чи інших соціяльних та етнічних груп. ; The article offers a comparative perspective on different types of interactions between politics and religion in Western and Eastern Europe. Discussing the situation in five European countries – Great Britain, Spain, Poland, Lithuania, and Ukraine – it shows the role of religious processes in the social, economic, political and cultural development of a nation and, vice versa, the influence of urbanization and modernization processes on the religiosity of different ethnic and social groups.

Статтю присвячено проблемі відродження публічного релігійного дискурсу в контексті соціокультурних змін, яких західноевропейське суспільство зазнало наприкінці ХХ століття. Науковці на кшталт Юрґена Габермаса й Крейґа Келгуна, котрі ще пів століття тому захищали тезу про неминучість секуляризації і занепад публічної ролі релігії, змушені визнати, що їхні прогнози не лише не справдилися, а й прямо протилежні до сучасних світових тенденцій. Релігія набула глобального геополітичного значення. Утім, на неї не слід дивитися як на важку «неминучість», з якою доводиться мати справу в багатокультурному світі. Релігійні традиції можуть послужити для утвердження ціннісних орієнтирів, морального оновлення ліберальної демократії та створення того, що Чарльз Тейлор назвав «спільним простором ідентичности». ; The article discusses the revival of the public religious discourse in the context of social and cultural changes in the European society of the late 20th century. The scholars who – like Jürgen Habermas or Craig Calhoun – declared the imminence of secularization and the decline of public religion have now been forced to admit that the current global trends are, indeed, quite contrary to what they predicted. Religion has acquired global geopolitical signifi cance. This, however, should not be viewed as an inevitable evil we have to face in the multicultural world. Religious traditions may help strengthen value orientations, foster the moral rehabilitation of liberal democracy, and promote what Charles Taylor calls "shared identity space."

The regulatory and institutional mechanisms of public administration in the sphere of religion, their changes from 2014 to the present time are considered. Particular attention is paid to regulating relations between public authorities and religious organizations and state policy's strategic goals toward implementing one of the vital human rights – religious freedom. The author reveals the methods and tools for forming a tolerant religious environment as one of the essential purposes of the state policy, points to the necessity to ensure the rights of various ethnic-confessional groups, and prevent interreligious enmity among the population, especially in the polyculture society. The influence of external and internal factors on the state of interfaith relations, their role in government policy-making in the religious sphere, their priority tasks are analyzed. Considering religion as an administrative category, the main directions of state policy at the present stage are characterized, particularly the activities of the State Service for Ethnic Policy and Freedom of Conscience and other state bodies. Based on the analysis of regulatory documents and reports of public authorities, expert assessments, sociological research, and materials of the media, the description of the religious situation in Ukraine at the present stage and urgent problems for state religious policy are made, as well as ways to improve methods and models of public administration in the sphere of religion, forms establishing interaction between the state and religious organizations to develop civil society in Ukraine are proposed. ; Стаття присвячена дослідженню нормативно-інституційних механізмів державного управління у сфері релігії, їх змін з 2014 року по теперішній час. Особлива увага приділяється врегулюванню відносин між органами державної влади і релігійними організаціями та стратегічним цілям державної політики щодо реалізації одного з життєво важливих прав людини – релігійної свободи. Автор розкриває методи та інструменти формування ...

On the basis of socio-philosophical analysis analyzed the problem of the relationship between religious and military structures in order to optimize the practical behavior of the believer at the time of the commission of armed violence. ; Проведено соціально-філософський аналіз проблеми взаємовідносин між релігією та військовою службою з метою оптимізації практичної поведінки віруючої особи під час вчинення нею збройного насильства.

On the basis of socio-philosophical analysis analyzed the problem of the relationship between religious and military structures in order to optimize the practical behavior of the believer at the time of the commission of armed violence. ; Проведено соціально-філософський аналіз проблеми взаємовідносин між релігією та військовою службою з метою оптимізації практичної поведінки віруючої особи під час вчинення нею збройного насильства.

The author offers connection between traditional theology of the Church and public theology like a relationship between the Old and the New Testaments. That means that activation of the public role of religion should not negate its private role, that is, prayer as a person's intimate communication with God. Otherwise, it can turn religion into an ideology or into a so-called "civil religion". The author quotes Cyril Hovorun, who criticizes "imperial ideology" and exposes "politicized and aggressive church structures." The author also mentions the ideas of Wolfgang Huber, who emphasizes the importance of the "public order of the Church," but at the same time speaks on the danger of a "malleable adaptation of the Church" to the needs of "this world."Another prophetic voice on the place of the Church in the society is Metropolitan John Zizioulas, who highlights a number of trends in the identity of the Church. Considering the importance of ideological, missionary, moralistic and therapeutic functions, he emphasizes that "the Church is identified in the sacraments." The reflections of the three mentioned thinkers on the Russian, German and Greek contexts are complemented by an analysis of recent sociological data on Ukrainians' perception of the place of religion in the public sphere. In particular, figures on support for denominational bias, "national orientation", criteria of "trust to the Church" and the idea of a "state church" are outlined. They confirm the rejection of the position of state power by the majority of Ukrainian citizens in the time of President Poroshenko (2014-2019), who instrumentalized the sphere of religion to confront the neighboring state and actively involved religious factors into his election campaign.

The author offers connection between traditional theology of the Church and public theology like a relationship between the Old and the New Testaments. That means that activation of the public role of religion should not negate its private role, that is, prayer as a person's intimate communication with God. Otherwise, it can turn religion into an ideology or into a so-called "civil religion". The author quotes Cyril Hovorun, who criticizes "imperial ideology" and exposes "politicized and aggressive church structures." The author also mentions the ideas of Wolfgang Huber, who emphasizes the importance of the "public order of the Church," but at the same time speaks on the danger of a "malleable adaptation of the Church" to the needs of "this world."Another prophetic voice on the place of the Church in the society is Metropolitan John Zizioulas, who highlights a number of trends in the identity of the Church. Considering the importance of ideological, missionary, moralistic and therapeutic functions, he emphasizes that "the Church is identified in the sacraments." The reflections of the three mentioned thinkers on the Russian, German and Greek contexts are complemented by an analysis of recent sociological data on Ukrainians' perception of the place of religion in the public sphere. In particular, figures on support for denominational bias, "national orientation", criteria of "trust to the Church" and the idea of a "state church" are outlined. They confirm the rejection of the position of state power by the majority of Ukrainian citizens in the time of President Poroshenko (2014-2019), who instrumentalized the sphere of religion to confront the neighboring state and actively involved religious factors into his election campaign.

У статті розглянуто комплекс проблем, пов'язаних з унією та особливостями унійних процесів на українських землях крізь призму поглядів українського релігійного мислителя Алексія (Громадського).Багато соціокультурних явищ і процесів, які відбуваються нині не лише в Україні, а й на всьому пострадянському просторі, включають у себе потужний релігійний аспект, а часто й детермінуються ним, в силу високого ступеня релігійності населення вказаного ареалу. Особливе місце в цьому полі займають конкретні релігійні інституції, серед яких можна відмітити Українську Греко-Католицьку Церкву. А відтак, важливим є осмислення появи, особливостей функціонування, ідейних засад цієї інституції в контексті релігійно-духовних поглядів митрополита Алексія (Громадського), як представника одного з видних українських православних мислителів.Критико-аналітичним методом було досліджено праці митрополита Алексія, які торкаються даної проблематики і виявлено, що мислитель приділяв значну увагу унійній тематиці. Встановлено, що позиція Громадського щодо унії та пов'язаних з нею проблем в цілому можна включати в загальний фарватер православної духовно-академічної богословсько-філософської парадигми кінця ХІХ – початку ХХ ст., хоча й має свою специфіку. Унія, для ієрарха, феномен релігійний, однак вона включала в себе й інші фактори: політичний, національний, особистісно-психологічний тощо. Мислитель оцінював роль унії негативно не лише для «західно-руського» етноконфесійного середовища, а й для всеправославного релігійно-культурного простору. ; У статті розглянуто комплекс проблем, пов'язаних з унією та особливостями унійних процесів на українських землях крізь призму поглядів українського релігійного мислителя Алексія (Громадського).Багато соціокультурних явищ і процесів, які відбуваються нині не лише в Україні, а й на всьому пострадянському просторі, включають у себе потужний релігійний аспект, а часто й детермінуються ним, в силу високого ступеня релігійності населення вказаного ареалу. Особливе місце в цьому полі займають конкретні релігійні інституції, серед яких можна відмітити Українську Греко-Католицьку Церкву. А відтак, важливим є осмислення появи, особливостей функціонування, ідейних засад цієї інституції в контексті релігійно-духовних поглядів митрополита Алексія (Громадського), як представника одного з видних українських православних мислителів.Критико-аналітичним методом було досліджено праці митрополита Алексія, які торкаються даної проблематики і виявлено, що мислитель приділяв значну увагу унійній тематиці. Встановлено, що позиція Громадського щодо унії та пов'язаних з нею проблем в цілому можна включати в загальний фарватер православної духовно-академічної богословсько-філософської парадигми кінця ХІХ – початку ХХ ст., хоча й має свою специфіку. Унія, для ієрарха, феномен релігійний, однак вона включала в себе й інші фактори: політичний, національний, особистісно-психологічний тощо. Мислитель оцінював роль унії негативно не лише для «західно-руського» етноконфесійного середовища, а й для всеправославного релігійно-культурного простору. ; In the article consides the complex of problems connected with union and with perculiarity of union processes in the ukrainian lands in the light of veiws of Ukrainian religions thinker Alexia (Gromadskoho).Many socio-cultural events and process, which take place now not only in Ukraine but in the all post-Soviet space, include in itself powerfull religious aspect and often determine it, in power of high degree of religious population said area. Especial place in this sphere of activity take place specific religious institutions, among which may mark the Ukrainian Greece Catholic Church. Then it is important to comprehend the appearance perculiarities of function ideological principles of this institutions in context religious-clerkly regards of Metropolitan Alexiy (Gromadskoho) as a representative of one of the famous Ukrainian Orthodox thinker.The analyse of works of Metropolitan Alexiy was carry out by critical-analytical method which touch this problems and exercise that thinker devoted to grant attention to union theme. Determine, that position of Gromadskyy to union and connected with it problems the whole may include in the general fairway of Orthodox spiritual and academic theological and philosophical paradigm of the end of XIX-beginning of XX centuries, though they have their own specificity. Union, for hierarch, religious phenomenon, but it include the others factors: political, national, personality-psychological and so on. Thinker estimate negative the role of union not only for the «west-russian» ethnoconfessional surroundings, but for all-Orthodox religious-cultural space.

Challenges faced by humanity at the beginning of the third millennium, in particular, a surge of jihadism and nationalism, separatism and the disintegration of states, put the question of the peacekeeping and integration potential of Christianity with renewed power. It is clear that this potential can be effectively realized only on the condition of productive communication and close cooperation between the largest confessions - Orthodoxy and Catholicism. In order to ensure the success of the dialogue between the Churches, it is necessary to outline the common spiritual platform and find out the root causes of the religious conflict. Assimilation of history lessons will contribute to the effective advancement along the way of Church reunion.The purpose of the paper is to show the historical spiritual unity of the Christian world and to reveal the causes of the religious conflict between the Orthodox and Catholic Churches.The dialogue that has unfolded between the leaders of the Orthodox and Catholic parts of the Christian world have a global significance. But the way to the interconfessional agreement is impeded by age-old misunderstandings. The complex relationship between the two largest Christian denominations is characterized by two interrelated types of differences: organizational and theological, wich have deep historical roots. But we argue that the political aspect was the decisive obstacle to a productive dialogue between the Vatican and the Orthodox Churches. And in this sense, it is important to note that the main theological postulates and canons of the Church service was formed as common to the Orthodox and Catholics from the beginning.But the contradiction of human nature, and hence the contradiction of every social structure, is in the fact that the integration efforts, which are made in his spiritual world, are confronted with selfish ambitions of the material world. The unity and struggle of these contradictions determine the whole history of mankind. Thus, the unity Christian «civitas dei» was faced by the struggle of political power, which prevailed in the «civitas terren» of the Christian world. Author shows that the growing community of the Christian world as a social system was strained by the internal organizational division.Due to a number of political reasons, the Pope's desire for authoritarian one-man management and the collegial synodality of the Eastern Churches became the first stumbling block to reach agreement. A different understanding of the place and role of the Church and the Pope primacy is a key issue in the discussions of the Orthodox and Catholics. Issues of synodality and primacy remain the main problems in the controversy between the leaders of the Orthodox and Catholic Churches. Consequently, the overcoming of these political contradictions must lead to a gradual eucharistic reunion of the Christian world. ; В статье рассмотрен ход исторических событий, которые привели к расколу единого христианского мира на православную и католическую части. Показано, что сложные отношения между двумя крупнейшими христианскими конфессиями, которые характеризуются двумя взаимосвязанными типами разногласий: организационными и теологическими, имеют глубокие исторические корни. В то же время, автор доказывает, что православная и католическая Церкви базируются на общем духовном фундаменте, а религиозный конфликт между ними вызван прежде всего политическими разногласиями. ; У статті розглянуто перебіг історичних подій, які призвели до розколу єдиного християнського світу на православну і католицьку частини. Показано, що складні відносини між двома найбільшими християнськими конфесіями, які характеризуються двома взаємопов'язаними типами розбіжностей: організаційними і теологічними, мають глибоке історичне коріння. Водночас, автор доводить, що православна і католицька Церкви ґрунтуються на спільному духовному фундаменті, а релігійний конфлікт між ними спричинений передусім політичними розбіжностями.