Suchergebnisse

Problem formulation. The problem of organizing state and non-state institutions to combat the spread of fakes in the information space is to establish a parity (balance) between: citizens right to receive reliable/legal information protection, freedom of speech protection and expression (civil liberties) and protection of national interests of Ukraine. The existing imbalance caused by the lack of effective mechanisms to counteract misinformation and its dissemination through social media. In the EU countries at the state level the fight is not against misinformation, but with illegal (harmful, dangerous) content in the media and social media, which is ineffective for Ukraine in the face of existing challenges and threats related to the military conflict and occupation of part of state territory, as well as the Covid-19 pandemic. Previously unresolved parts of the overall problem. An unresolved part of the general problem is the lack of proper scientific substantiation of state mechanisms to combat disinformation and its dissemination in the media and social media. The aim of the article is to develop strategic approaches and practical recommendations for combating misinformation and its dissemination in Ukraine by social media in the context of information and psychological attacks and the Covid-19 pandemic. Main material. Digital technologies and information flows form practically all social processes faced by modern society. Thanks to built-in microprocessors, algorithmic devices and information systems combine texts, sounds and images that are easily stored and reproduced in digital format. The transfer of mass communication to the Internet has led to the transition of target audiences from traditional media to social networks. Without diminishing the benefits, opportunities and prospects that the digital world opens to humanity, it is necessary to actualize the significance of the negative side of the digital development of mass communication. Digital realities open up new possibilities for the introduction of various manipulation tools, among which misinformation is especially dangerous. Post-truth interpretation refers to artificial circumstances in which the emotions and personal beliefs of target audiences are more important than objective facts and evidence that become irrelevant, particularly in shaping public opinion and influencing the mass consciousness. Post-truth is not just the opposite of truth, but rather a phenomenon of purposeful introduction of proactive communication, which as a set of different and interconnected actions, due to its recombined qualities and combination of different components misleads recipients of information in order to subdue them. The consequence is a decrease in the level of trust in the received information and media. People are confused, it becomes difficult for them to separate true information from false information, they do not realize what is true and what media can be trusted. The post-truth politics is realized through "soft" and gradual transformation of the system of national values and moral principles into so-called alternative "universal norms of morality" to absolutize individual freedom, discredit expert opinions and rational discussions, and most importantly to destroy information sovereignty. One of the effective tools for implementing such a policy is gaslighting - a form of organized influence of suggestors (manipulators, politicians, officials) on the processes of public self-identification in order to disorient them and further subdue by provoking uncertainty and doubts about the adequacy of their perception of reality. Victims of gaslighting no longer trust their values, ideals and beliefs, and in despair they give up and by default fall under the influence of manipulators. Such people do not even realize that they are consumers of misinformation. Global networks are becoming a suitable environment for gas writers, as the constant presence of the vast majority of users on social networks and media channels is caused by the growing level of Internet addiction and digital autism, which create a person first addiction and secondly dangerous state of inability to maintain psychological support. languages with other individuals. That is, the digital transformation of everyday life contributes to the loss of people's communication skills of real communication. The loss of the ability to think adequately, independently and analytically is also negative, because the content and meaning of what is happening around them is formed by social media and digital algorithms of artificial intelligence. Influencing citizens by external propagandists' manipulation means disseminate not only criminal and illegal content through social media, but also directly implement political scenarios of changes in national values, the overthrow of the government, provoke armed conflicts, and so on. Disinformation contributes to a geometrically progressive increase in the incidence of the population, which leads to the introduction by the authorities of some regulatory (remediation) measures that may impair freedom of speech and freedom of expression, restrict freedom of assembly and access to public information. In order to obtain the necessary parity between the appropriateness of the application of regulatory measures to combat misinformation to protect the right to reliable and lawful information and the exercise of civil liberties (rights to freedom expression), it is necessary to legally define the grounds, limits and criteria limitation. The dissemination of harmful information cannot be overcome post-factum with the help of targeted sanctions, under these conditions rapid preventive measures are needed. In this context, the media play a key role in combating fakes and are accountable to the state and society for failing to provide accurate and reliable information to the public. Social media units, multinational corporations (digital producers), administrators of social networking platforms, non-governmental organizations and international institutions, civil society and independent media are the subjects of counteraction to the spread of disinformation by social media. Conclusions and recommendations. The significance of the negative consequences of the digital development of mass communication is actualized, the virtual reality of which opens new possibilities for the introduction of various manipulation tools, among which misinformation carries a special danger. It has been proven that misinformation is successfully disseminated through aggressive information campaigns and lack of knowledge about threats and existing vulnerabilities of society, and more effectively affects target audiences by disrupting the interaction (cooperation and communication) of actors to counter its dissemination at the national and international levels. It is substantiated that modern management processes are formed under the influence of post-truth policy, one of the effective tools of which is gaslighting. The main factors that contribute to the spread of misinformation through social media are identified: the effectiveness of the impact on the mass consciousness; scale, high speed and rate of distribution; stability of online presence (causes cumulative effect); intentional promotion of content by artificially adding it to disseminated information flows through popular media and resources; high quality, multidimensionality and variety of fake products, which are perfectly combined in the form of texts, images and videos; easy availability, high-tech and convenience of software for creating fakes. The necessity of disseminating positive Ukrainian narratives by social media as a tool to counteract misinformation and information defense of the country has been proved. It is proposed to involve the best representatives of the Ukrainian elite: patriotic politicians and public figures (opinion leaders), bloggers, volunteers, scientists, cultural and artistic figures for this case. It is substantiated that state public policy subjects of counteracting disinformation and its dissemination (Center for Counteracting Disinformation of the National Security and Defense Council of Ukraine, Center for Strategic Communications and Information Security of the Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine and National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting) flows in the middle of the country, if necessary, applying the necessary remedial action, study the target audiences, identify, analyze and assess their vulnerabilities (public fears, doubts, etc.), predict possible information attacks on Ukraine. It is necessary to constantly cooperate with digital media and mass media through information and communication campaigns. Practical recommendations were given to state/non-state subjects of counteraction of misinformation on struggle in Ukraine against production of fake content by means of social media. It is necessary: to create a favorable socio-economic, institutional-legal and information-communicative environment for quality and independent journalism, as well as an independent community of fact-checkers as a form of journalistic control to verify the facts used in texts, speeches, social networks posts and identify possible inconsistencies; to disseminate accurate, reliable and objective information on the basis of responsible and independent journalism, to prevent the dissemination of fabricated and manipulative content; to produce positive Ukrainian narratives as a tool of information defense, to prevent the emergence of fakes (instead of refuting fakes - to act in advance), promptly and without explanation to remove/block malicious content in accordance with the law and "community policy"; to set requirements for the media platforms transparency (their activities, funding sources, owners), define criteria and algorithms for ranking information, as well as legally and legitimately require social media to remove illegal content and block its distributors; to monitor, moderate and control the social media content on the basis of legality, transparency and compliance with international human rights standards with the use of means to protect them; to regulate and control the distribution of advertising on news resources of the media and social media, in particular to ensure verification of the transparency and veracity of its sponsored political content, as well as limit of its targeting in order to minimize the income of disinformation disseminators; to promote digital services of voluntary users identification in the online space; to ensure easy, fast and reliable access to all official documents, regulated by the Council of Europe Convention on Access to Official Documents, ratified by Ukraine in 2020 (Council of Europe Convention on Access to Official Documents, 2009); to delegate to search platforms and social networks to determine the truth/falsity of information using artificial intelligence algorithms, remembering that these algorithms can be used to detect/remove misinformation, and vice versa - to create fake information (for example, to form the necessary public opinion misinformation is directed to a specific target audience, taking into account its features and characteristics through algorithmic analysis of messages on social networks, preferences, a selection of sources of user content); to ensure that the majority of the population masters the media literacy and cyberhygiene basics, in particular to encourage and promote the introduction of specialized media programs on information and digital literacy for most people to understand the functions and ramifications of artificial intelligence algorithms, the ability to make informed decisions minimize the impact of threats (risks) associated with the use of such systems, in cooperation with relevant stakeholders, including the private sector, the media, civil society, educational institutions and scientific and technical institutions. Key words: post-truth politics, misinformation, gaslighting, mass media, social media, social networks, fact-checking, media literacy, information campaigns, infodemia, digital technologies, digital transformations, artificial intelligence algorithms. ; У статті охарактеризовано проблеми організації боротьби із поширенням фейків в інформаційному просторі, які пов'язані з відсутністю ефективних державних механізмів протидії дезінформації та її поширенню засобами соціальних медіа. Доведено, що в країнах ЄС здійснюється боротьба не з дезінформацією, а з незаконним (шкідливим, небезпечним) контентом, що поширюється у ЗМІ та соціальних мережах, що є неефективним в умовах існуючих викликів та загроз, які пов'язані з військовим конфліктом та окупацією частини території України, а також пандемією Сovid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Актуалізовано значущість негативних наслідків цифрового розвитку масової комунікації, реалії якого відкривають нові можливості запровадження різних інструментів маніпулювання, особливу небезпеку серед яких становить дезінформація. Охарактеризовано управлінські процеси, які формуються під впливом політики постправди, одним з ефективних інструментів реалізації якої є газлайтинг. Визначено основні фактори, які сприяють поширенню дезінформації засобами соціальних медіа. Доведено необхідність поширення засобами соціальних медіа позитивних українських наратив як інструменту протидії дезінформації та здійснення інформаційної оборони країни. Визначено державні суб'єкти вироблення публічної політики з протидії дезінформації та її поширенню в Україні, а також надано практичні рекомендації щодо боротьби з продукуванням фейкового контенту засобами соціальних медіа. Ключові слова: політика постправди; дезінформація; газлайтинг; засоби масової комунікації; засоби масової інформації; соціальні медіа; соціальні мережі; фактчекінг; медіаграмотність; інформаційні кампанії; інфодемія; цифрові технології; цифрові трансформації; алгоритми штучного інтелекту.

Contemporary Ukrainian state and society pass through complicated and contradictory period of transformation of socio-economic, political, spiritual and moral relations. The youth, as subject and object of policy, social and cultural relations, mirrors the features of Ukrainian political system's evolution and cultural evolution in its vital activity. The youth is an important part of Ukrainian society, the medium of its intellectual potential, a main factor of socio-economic progress. Process of state building largely depends on capability of youth to be an active creative power.Nevertheless, it should be noted, that significant part of youth has no reliable political and socio-cultural reference points, civic consciousness isn't formed, spiritual and moral ideals are lost, increasingly the youth regards with negative to socially useful activities and becomes most separated from society and state than previous generations.Meantime effective socialization of youth is a necessary condition for a constant development of Ukrainian political system, largely depictures the future of the country. Perspective of society's further development primarily depend on the features of formation of the political culture of youth, its political values, socio-political orientation, political choice, attitude to power.In this regard, necessity of studying processes, what spread across youth subculture, political analysis of youth subcultural differentiation, production technologies and mechanisms for prevention deviant behaviour and crises among young people, appears.The socio-economic and spiritual development of Ukraine is impossible without concentration on resolving the problems of the youth as future of our country, a guarantor of social and economic progress, because an immutable truth is that further development mostly depend on providing young generations with decent conditions for life. In despite of declared realization of this truth, a majority of countries in the world starts new millennium with a significant burden of unsolved problems of youth, most of them, for a example, imparity of youth, unemployment, marginalization of young people, propagation of illegal social practices and asocial manifestations among young people, youth health problems and some marital and family problems etc., now shows tendency to intensification.Under conditions of deep economic and demographic crisis, crisis of culture and ideology, of post-Soviet countries, including Ukraine, youth problems in different areas of life become more specific, they entail hard and prolonged consequences, therefore, they need be analyzed deeply and regulated, realistic and balanced youth policy must be developed.The term "youth" is treated diversely in many branches of science - philosophy, sociology, political science, pedagogy, psychology etc. Its generalized version is suggested in encyclopedias and determines the youth as a separate socio-demographic group that differs in a complex of age characteristics, features of social status, that are determined by social system, culture, regularity of socialization, education in terms of a particular society.The youth, within the meaning of current age ranges of youth in Ukraine (according to national legislation an age range of youth is 15 - 34 years), makes up the significant part of the population of Ukraine. Now the youth contingent in Ukraine is demographically heterogeneous, because the youth unites in itself groups of rather a broad age range – from teenagers (15-17 years), post teenagers (18-19 years old) to much more experienced in age and socially persons and adults, that are over 30 years old (30-34 years).It should be considered that the youth is socially heterogeneous. Yong workers, villagers, students, political leaders, representatives of the business community, migrants, young specialists, marginal people with different degree of success adapt to market economy, frequently orient themselves on contradictory political and spiritual values.The position of youth political culture, as well as society generally, is largely fragmented. The separate groups of the youth differ from each other in the interest to policy, level of inclusion in the political life, orientations on different ideological and political currents of modern Ukraine. All this differences haven't characterized as acute antagonism and haven't led to excessive politicization yet.The young people significantly differ from older generations, because they almost got rid of illusions that somebody can solve their own problems. They are individualistic and pragmatic, relate to the modern authority rather neutrally and don't connect any positive changes with it.The young generation perceives the policy and the authority as entity that cause neither admiration, nor especially acute negative emotions. First of all, it proves in removal of a large number of the youth from political life. In some measure apathy of youth, first of all, appears because the reforms that take place in Ukraine impact on the youth most painfully, and because of absence of understanding policy towards youth as an independent socio-demographic group, also because the youth, on the one hand, doesn't see necessity to change something cardinally in environment, but, on the other hand, doesn't consider political activity as something important, it finds most perspective methods and forms of self-fulfillment. As a result – total alienation of the youth from the authority, that can be transformed into active rejection at any time.Today state only declares principles of political culture of participation and public culture. During period of formation of the youth generation it is necessary to examine the situation, to explore the depth and sharpness of social problems, to establish monitoring of youth life.Modern problems such as crisis of relationship of generations, impairment of vital parameters, formation of specific youth subculture and counterculture etc., demonstrate that all structures of socialization together – family, environment and even education, become not enough to solve the problems of society when new generations come on and it is not enough to solve the problems of youth, that takes on its historical subjectivity.Liberal views of youth are often formed under the influence of education, cultural environment, family socialization, but are not the result of a «rational» choice. State youth policy, as an innovative Institute, has it own particularities and the main one of them is that it is specialized and was built on innovative forms of activity. These forms are associated with deep process of knowledge and management. They need political will and great resources to be realized. The payment for that are guaranteed results of activity, without what society can't exist and develop no longer.As a result of new situation, what appeared because political activity in labor and educational groups had been prohibited, the policy moved on from industrial and academic areas to the sphere of free time of youth and led new youth organizations on the competition with traditional structures of free time. The youth structures could gain neither recognition, nor authority on broad stratums of the rising generation.The perspective of further development of society connects, first of all, with features of the formation of political culture of youth, its political values, a socio-political orientation, political choice and attitude towards the authority.The formation of consciousness of the category of population is strategically important for the state, because working politically active forces will be replaced exactly by today's youth. Now it is hard to manipulate the young people, they are very sensitive and note everything that takes place in society. May be, some part of them go to policy in order to make money, but for the most of them is important to realize their own opinions.The current political situation in Ukraine makes the youth think about a lot of questions: how can I, young man, decide something and affect the situation in the country (the region); how much does my vote weigh in elections etc. One of the most important factors that can push these people into active public deeds is confidence of an opportunity that something can be changed by their choice and decision.The modern politicians come to understanding that the slogans are ineffective and the youth can't be conquered with appeals on TV. The new generation is more independent than previous one and, the most important of this, that it has a choice. The votes of youth will not be cast without any reason – someone must work with it. The experience of last decades proves that only when countries pay much attention on work with youth they will success in policy and economy. A sustainable progress is demonstrated by societies that have looked over the system of traditional opinions about new generation and it importance for political and socio-economical development (for example, Germany, Sweden).In Ukraine a program of state and public actions in this sphere and mechanisms of solving these problems is determined by modern national policy. The especial attention should be paid to solving problems of youth self-realization and formation of young citizens.There is 367 003 persons (30,67 percent of all population of the region) of young people from 14 to 35 years old in Mykolaiv, including citizens - 251 712 persons and villagers - 115 291 persons. The youth needs permanent protection and help of state. However to give support to the youth doesn't mean to solve all its problems. First of all, it means to give the youth an opportunity to solve problems by itself.The Regional Program "The Youth of Mykolaiv Region" on 2011-2015 years becomes a strategic document. The conception determines directions of relationship's development between the state and the youth at the regional level. The most optimal way and method of solution are:to develop the scientifically argumentative strategy of implementation of public policy towards the youth of region;to popularize efficiency, availability and creation of extensive network of youth social infrastructure, a directing on activity that will satisfy needs and create the necessary conditions for effective socialization of young people;to promote youth occupation by introduction the system of career-guidance, creation the conditions for secondary employment, provision with fist job, stimulation to make business, outspread of youth information field concerning existing professions and demand for them; to promote youth employment and youth entrepreneurship by expansion of employment, professional training of youth, giving an opportunity to realize youth projects;to involve the youth in realization of social programs and projects of state youth policy that are directed on solving problems according to Program;to create a complex system of social protection for representatives in special categories of youth community, to render social assistance and support for the youth that is in crisis;to create conditions for providing social assistance and modeling healthy lifestyle among all groups of youth in Mykolaiv;to encourage the creative self-realization and total evolution of youth, to support the youth initiatives and activities at different spheres of life, to implement incentives in order to improve the cultural level of youth;to implement the mechanism how to inform youth community by mass media and Internet-resource;to implement measures to create conditions for youth loans;to promote the youth integration towards world and European community, the exchange of experience and joint activities of the youth at the regional and the national levels;to promote spiritual and physical development of young people in Mykolaiv region, a high patriotic consciousness, a national pride, a formation and development of motivation that is directed to preparation for doing public and constitutional duty in order to protect the national interests of Ukraine.Now it is possible to use young people in realization of youth police by enlisting them in youth and children public organizations. These organizations are one of the most important social institutes that promote a formation of civil society. The public organizations have exclusive opportunities for political socialization of youth, because they are not only a key-note subject of youth policy that affects its formation and realization, but also are good staff reserve for the public authorities and local government. The social movement is the force that can't be ignored and should not be ignored.So, it is important to create legal and other conditions for cooperation of the authority, youth public organizations and active representatives of this part of population. The principal revolution in youth attitude to policy will take place only when it feels itself a real member of process of transformation and development in Ukrainian society. ; Статья посвящена исследованию особенностей формирования политической куль-туры молодежи, ее политических ценностей, социально-политических ориентиров в период трансформации украинского общества, анализируется роль государства в формировании и реализации современной молодежной политики. ; Статтю присвячено дослідженню особливостей формування політичної культури молоді, її політичних цінностей, соціально-політичних орієнтирів у період трансформації українського суспільства, проаналізовано роль держави у формуванні та реалізації сучасної молодіжної політики.

Глибинні трансформації сучасного українського суспільства торкаються всіх сфер людського життя, викликаючи різноманітні емоційно-оціночні реакції громадян на соціальні зміни та на власний статус у соціумі. Соціальне самопочуття населення є чинником, урахування якого має велике значення для розвитку всіх суспільних сфер, вибору векторів соціальних перетворень.У статті обґрунтована актуальність дослідження соціального самопочуття студентської молоді у зв'язку з її місцем у соціальній структурі суспільства, викладено методологічні засади дослідження соціального самопочуття студентства як соціальної верстви, висвітлено характеристики студентства у контексті сучасних суспільних трансформацій. Розкрита сутність основних теоретичних підходів до вивчення соціального самопочуття студентської молоді в умовах соціальних змін, висвітлені потреби студентства, які задовольняються у процесі навчання у вищому навчальному закладі, суспільній діяльності та особистісній взаємодії у студентському середовищі.Уточнено сутність понять «соціальне самопочуття», «студентська молодь», «освітні потреби». Охарактеризовано потреби студентства як специфічної верстви, приділено увагу комплексу соціальних потреб студентської молоді, які задовольняються за допомогою інституту освіти. ; Today, when the Ukrainian society is experiencing an extremely severe crisis, the problems that associated with the social well-being of people are very relevant. Social well-being of people is, on the one hand, an indicator of the attitude of people to the situation prevailing in a transformational society, and on the other hand, it is an indicator of the population's social adaptive resources, available under such conditions.The social processes that determine the social well-being of students are of particular importance as students represent the potential intellectual, political, economic, and cultural elite of society. Studying the essence and main features of the social well-being of modern student Youth helps to determine the main dominant processes of society's reforms, to create a theoretical basis for the effective prediction of various social transformations.Studying this issue requires the definition of the theoretical basis and the correct definition of concepts, related to the above-mentioned problem. This determines the choice of the topic of the article. The purpose of the research is to highlight the theoretical aspects of studying of social well-being of students as a specific social group. «Social well-being» consists of two categories («social» and «well-being»). «Social» is viewed as a kind of social life together with economic, political, ethical phenomena, and as something intermediate that exists on the verge of these forms of social life. Under the notion «social», the set of certain features and features of social relations is understood. It is integrated by individuals or communities into the process of joint activity in specific conditions, that shows itself in their relationship, attitude to their place in society, phenomena and processes of social life.The concept of «feeling» means the emotional state of a person, caused by the relation to the surrounding reality (people, their actions, certain phenomena, etc.), and also to the person itself. Social well-being is a concept that includes both physical and psychological well-being, as well as a feeling, how comfortable or uncomfortable each person feels in society. Social health, unlike physical or psychological, depends greatly on the environment in which a person lives, whom he constantly compares himself with and his own achievements. Social feelings, arising in the process of the social interaction, act as a regulator of human behavior and play a role of filter in the perception of new information.The social well-being reflects the generalized emotional and sensory reactions, assessments, thoughts and attitudes of the population of the country both as a whole and individual groups in their relation to various social phenomena, processes and institutions. This indicator makes it possible to identify the most painful and vulnerable points in the social sphere, points that bring a certain threat to the further development of society, act as barriers and brakes on the way of its further progress. Fixation and analysis of such «voltage points» is a prerequisite for timely measures taken by the authorities and non-governmental organizations, aimed at their overcoming.As a generalized productive characteristic of people's adaptation to the modern life conditions, social well-being consists of three components: the internal state of man (health, mood, sense of happiness, optimism); assessment of external conditions (perception of their own state); life in new conditions. Indicators of social well-being are: state of satisfaction by the level and quality of life, social status, the level of social adaptation to new conditions, health status and the nature of factors that caused concern to citizens. The social well-being of a person is determined by the ways of the satisfaction of social needs. These ones are derived from the system of social goods in the society, production and distribution of them. In our opinion, a significant factor that affects the social well-being is the internal reserves of a person (state of health, level of intellectual and cultural development, professional skills, communicative competence, etc.), which are a prerequisite for access to social benefits. The above-mentioned personality's characteristics are formed through the education and upbringing.The main approaches, within which the knowledge about such complex socio-psychological phenomenon as social well-being was originated, filled and improved, are: philosophical, biological, medical, economic, socio-political, socio-psychological and sociological approaches. Studying the social well-being of students requires identification of its features as a social stratum. By their characteristics, contemporary students are quite different from all other segments of the population. First of all, they differ by their ideological formation, mobility of influence and their kinds of needs, that determine their social well-being heavily.Students form the full-fledged and independent socio-cultural community, which, being active due their education and functioning in the system of higher education, acts as an object of such kind of production, the subject of which is not a thing, but a person. Therefore, the main function of this production is educational activity. Student Youth is a very intense projection, a focus group of the future society as a whole. An essential feature of the student, related to his social well-being, is the availability of educational needs.Educational need is such kind of need that arises from the contradiction between the available and the required (desired) level of education and induces the subject to eliminate this contradiction. Educational needs are the complex of social needs of the subject (person, group, society), which are satisfied through the system of education. Educational needs are not identical to needs for knowledge, although they are directly related to it. They relate to such social needs as the need for growth, self-expression, recognition, promotion, and other social needs that characterize the desirable social status.In our opinion, educational needs can be defined as the needs for the formation of those personal qualities that contribute to personal self-realization and the formation of such personal qualities in the field of education, which make it possible to obtain the desired social benefits and to improve the social well-being of the individual. These qualities can be formed by means of education and are as follows: high level of intellectual development; theoretical knowledge and practical skills, necessary for the professional activity; communicative skills and a high level of culture; personal qualities (integrity, work ability, creativity, etc.). Education is a factor which allows forming and accumulating such socially significant qualities in the personal arsenal of individuality that enable people to receive the benefits, satisfy the urgent needs and, thus, to improve their social well-being. ; Глубинные трансформации современного украинского общества касаются всех областей человеческой жизни, вызывая разнообразные эмоционально-оценочные реакции граждан на социальные изменения и на собственный статус в обществе. Социальное самочувствие населения является фактором, который играет большую роль в развитии всех сфер общества, в выборе векторов социальных преобразований. В статье обоснована актуальность исследования социального самочувствия студенческой молодежи в связи с ее местом в социальной структуре общества, изложены методологические основы исследования социального самочувствия студенчества как социальной группы, освещены характеристики студенчества в контексте современных общественных трансформаций. Раскрыта сущность основных теоретических подходов к изучению социального самочувствия студенческой молодежи в условиях социальных изменений, освещены потребности студенчества, которые удовлетворяются в процессе обучения в высшем учебном заведении, общественной деятельности и личностном взаимодействии в студенческой среде.Уточнена сущность понятий «молодежь», «студенческая молодежь», «образовательные потребности». Охарактеризованы потребности студенчества как специфического слоя, уделено внимание комплексу социальных потребностей студенческой молодежи, которые удовлетворяются при помощи института образования.

The thesis is focused on solving an important theoretical and applied problem of substantiating theoretical and methodological grounds for the international economic policy through identifying the patterns and novel forms of protectionism, and substantiating the integral scientific concept of neo-protectionism. The objective of the thesis is to develop theoretical and methodological grounds of protectionism, and to create, on this basis, an integral scientific concept of neo-protectionism in the international economic policy in the context of liberalizing global economic relations, to formulate an integrative conceptual approach to the application of neoprotectionism in the economic development policy of Ukraine.The interdisciplinary multi-criteria approach to defining protectionism from the perspective of ideology, idea, policy and practice is proposed, which allowed for investigating the transformation of its manifestation forms in the process of evolutionary development of the international economic relations. The international economic policy was studied as an unbroken continuum of the economic and political practice of the states by methodological tools of the international political economy. It is found that from the international political economy perspective a choice between protectionism and free trade as the principles for implementation of the economic policy of the state is conditional on the pattern of global economic processes with their immanent contradictions, the specifics of regionalization and integration processes, and the global economy tendencies. The choice between the government's commitment to the policy of minimizing costs and maximizing benefits, and the character of its participation in the international economic cooperation is determined by the pattern of international trade and international movement of production factors, on the one hand, and determine it, on the other hand. It is demonstrated that the choice of protectionist policy, as follows from the international political economy discourse, is conditional on: operation of public and non-public economic entities; effects from the implementation of national economic policies; the coordinating equilibrium between national, regional, interstate and global level of decision making; the existing mechanisms for global control of international economic interests.Interpretation of the international economic policy by the methodological tools of the international political economy allowed to identify the endogenous character of the external economic policy (recognizing thereby the protectionism as a policy that can be potentially demanded by the public (represented by voters), business people (represented by lobbying groups), government (which implements economic interests of the nation), and to reveal the variety of entities involved in the international economic relations, which have exogenous impact on the policy implemented by national governments (by signing trade agreements), limiting thereby the conditions for the protectionist policy implementation.Theoretical modeling of protectionist intentions in the international economic cooperation on the basis of the interdisciplinary economic-political approach laid grounds for rethinking the conclusions made by the classical and neo-classical theories of trade and the theory of correlation of production factors about the unconditional impact of the free trade principle on the population's welfare as a derivative from the function of consumption. The analysis of two groups of protectionism theories – the ones based on studies of the structure of protectionism within the countries, and the ones investigating the level of protectionism between countries in time – demonstrated that the voters' welfare or the so called "win of the majority" are the determinants of protectionist initiatives. The factors underlying the voters' demand for protectionism are highlighted: welfare measured by economic as well as social and ecological effects; social solidarity; social protection; commitment to social values; commitment to national identity; adherence to ideological principles of the policy of economic nationalism; mitigation of effects from the information asymmetry of rational voters. The pressure by lobbying groups on the choice of the principle underlying government's implementation of the external trade policy is explained by: phase of business cycle; hysteresis effects in the economy; the level of competitiveness in export-oriented sectors; the extent of import dependence in the economy; distributive and allocation effects of the economic activities.The author's concept of neo-protectionism in the international economic policy is substantiated, which is defined as a complex hierarchical set of principles, rules and instruments of protective, stimulating, discriminative and restrictive nature, implemented at mega-, meta-, macro- and mesolevel of the international economic policy. A multilevel typology of neo-protectionism is proposed, based on specific features: the level of international economic policy, generating entities, manifestation environment, instruments for the international economic policy with indirect impact. It was used to identify its essential characteristics in all the forms of manifestation of the international economic relations; to define the functions of neo-protectionism by its type (ideological, institutional, integrative, conjuncture-formative, factor-based, infrastructural, monetary, currency-based, financial, debt-based, fiscal) and sub-types (ecological, migrational, sectoral, based on primary commodities, resource-based, energy-based, technological, innovative, informational, digital, investment-based). This allowed to identify the purpose for applications of neo-protectionism at mega-, meta-, macro- and mesolevel of the international economic policy, and to visualize the degree of its functional and structural complexity and dimensionality as a phenomenon and a process, which realization varies depending on the entities applying it, the objects for which it is applying, its coverage and objectives.A theoretical and methodological approach for macro- and meta-level assessment of the international economic policy based on neo-protectionist instruments is developed. Its application enabled for outlining and describing the policy of economic nationalism (which motivation basis is formed by domination, expansion, domestic extended reproduction by creating new comparative advantages), and the policy of economic patriotism (which motivation basis is formed by rehabilitation of economic growth, curbing of the expansionary potentials of partner countries, creating new comparative advantages and achieving sustainable development), with distinguishing its sub-types: supranational, local, liberal, and conservative. The distinctive features of neo-mercantilist policy are defined, and the ways of its implementation are revealed. It is shown that the neo-mercantilist policy generates anti-competitive market distortions affecting not only foreign producers, but domestic ones as well, considering the scales of the latter involvement in global value added chains, and causes market imbalances resulting from the unfair competition. Theoretical and methodological grounds for studies of the international economic policy are improved, which is based on the principles of stability, hierarchy, adaptability, complementarity, subsidiarity, and balance, by including legitimation as a novel principle of the international economic policy implementation, which involves a combination of regulatory, de-regulatory and re-regulatory mechanisms of impact on the international economic relations, and results in the implementation of the institutional norms and rules that directly or indirectly ignore/deny/distort the agreements that exist at international/regional level, lead to anti-competitive market distortions, trade and investment imbalances, and open up opportunities for gaining new comparative advantages. Self-legitimation is defined as an attributive characteristic of the entities involved in the international economic policy at mega-, meta- and macrolevel, which enables for implementation of the neoprotectionist policy.The thesis substantiates multiple combinations in implementation of neoprotectionism through multidirectional manifestations of deregulation-regulation, integration-disintegration, coordination-de-coordination, expansion-fragmentation, balancing-unbalancing, stimulation-restriction, protection-discrimination, and the reasonability of neo-protectionist measures in the economic development policy of Ukraine.The structural components of the global economy as an environment for neoprotectionist manifestations are revealed: production and investment activities, research and development, international monetary relations. The functions of neoprotectionism within the international economic system are revealed: allocative (sectoral neo-protectionism; infrastructural neo-protectionism; factor-based neoprotectionism; integrative neo-protectionism; financial neo-protectionism; investment-based neo-protectionism); distributive (institutional neo-protectionism; fiscal neoprotectionism; financial neo-protectionism; investment-based neo-protectionism); stabilizing (monetary neo-protectionism; currency-based neo-protectionism; debtbased neo-protectionism; financial neo-protectionism; investment-based neoprotectionism). The instruments for the international economic policy with indirect impact, enabling for the implementation of neo-protectionism, are outlined as follows: fiscal, monetary and currency policies.Modeling of clustering processes in the Ukrainian economy by use of Boston matrix and Leontiev model enabled to identify four productive clusters: innovation (manufacturing of computers, electronic and optical devices; telecommunications; computer software design, consulting and information services; professional, R&D activities; information and telecommunications; printing and publishing activities; production of movies and video-films); auxiliary (supply of electricity, gas, steam and conditioned air; wholesale and retail trade; repair of automobiles and motorcycles; hotels and restaurants; financial and insurance activities); traditional (agriculture, forestry and fishing; mining and quarrying; manufacturing industries; construction; transport; storage; postal and courier services; production chemical substances and chemical products; car making and mechanical engineering; light industry), and to define the industries driving the economic growth, generating net income and having direct impact on the rates of GDP growth.A methodological approach to the assessment of the effectiveness of tax preferences and other preferences provided for residents of industrial parks is proposed, which, contrary to the existing approaches, uses applied models of the overall equilibrium for identifying the industries that have to be priority recipients of government assistance through the network of industrial parks, in the context of the intensified and leading development of the country by key macroeconomic indicators, and for quantitative optimization of the preferences considering the stable revenues of the public budget, which enabled to substantiate the nomenclature of efficient stimuli for residents of industrial parks, to achieve the objectives: to make the national industry move up in the value added chains and create a closed-loop innovation cycle in Ukraine.The system of tax and other preferences for residents of industrial parks, intended to recover and further the innovation-driven development of the production and export capacities of the Ukrainian economy, is assessed, which enabled to adapt international experiences of using the mechanism of free economic zones to the domestic practice, to create a favorable investment environment for high tech productions in the national economy for the period required by them to form competitive advantages. ; У дисертації розроблено цілісну наукову концепцію неопротекціонізму у міжнародній економічній політиці в умовах лібералізації світогосподарських зв'язків і на цій основі сформульовано інтегративний концептуальний підхід застосування неопротекціонізму в політиці економічного розвитку України.В роботі запропоновано міждисциплінарний багатокатегоріальний підхід до визначення протекціонізму з позицій ідеології, ідеї, політики і практики, що дозволило дослідити трансформацію форм його прояву в процесі еволюційного розвитку міжнародних економічних відносин. Міжнародна економічна політика досліджувалась в нерозривній єдності економічної й політичної практики держав методологічним інструментарієм міжнародної політичної економії. Встановлено, що з позиції міжнародної політичної економії, на вибір між протекціонізмом чи вільною торгівлею як принципами реалізації економічної політики держави впливають стан світогосподарських процесів з іманентними їм суперечностями, особливості протікання процесів регіоналізації та інтеграції і тенденції розвитку світової економіки. Вибір між сповідуванням державою політики мінімізації втрат чи максимізації вигод, а також характер її участі в міжнародному економічному співробітництві, з одного боку, детермінується станом міжнародної торгівлі і міжнародного переміщення факторів виробництва, а, з іншого боку, визначає його. Виявлено, що на вибір протекціоністської політики, згідно теоретичного дискурсу міжнародної політичної економії, впливають: діяльність державних і недержавних суб'єктів господарювання; ефекти від реалізації національних економічних політик; стан координаційної рівноваги між національним, регіональним, міждержавним і глобальним рівнями прийняття рішень; формування механізмів глобального управління міжнародними економічними процесами.Інтерпретація міжнародної економічної політики методологічним інструментарієм міжнародної політичної економії дозволила виявити ендогенний характер зовнішньоекономічної політики (тим самим визнаючи протекціонізм як політику, на яку потенційно може формувати запит суспільство (в особі виборців), підприємці (в особі лобістських груп), уряд (що реалізує економічні інтереси держави)) й водночас ідентифікувати різноманіття суб'єктів міжнародних економічних відносин, що чинять екзогенний вплив на реалізацію політики національних держав (шляхом підписання торговельних угод), тим самим обмежуючи умови для реалізації протекціоністської політики.Теоретичне моделювання протекціоністських інтенцій в міжнародному економічному співробітництві на основі міждисциплінарного економікополітичного підходу дало підстави до переосмислення висновків класичної, неокласичної теорій торгівлі і теорії співвідношення факторів виробництва про беззастережний вплив принципу вільної торгівлі на «добробут» населення як похідну від функції споживання. Аналіз двох груп теорій протекціонізму – як тих, що базуються на дослідженні структури протекціонізму в межах країн, так і тих, що досліджують рівень протекціонізму між країнами в часі – дозволив встановити, що добробут виборців або т.зв. виграш більшості лежить в основі ініціювання вжиття протекціоністських заходів. Встановлено, що з боку населення затребуваність на протекціонізм може бути продиктована запитом на: добробут, що вимірюється, окрім економічних, ще й соціальними і екологічними ефектами; соціальну солідарність; соціальне забезпечення; відстоювання соціальних цінностей; відстоювання національної ідентичності; сповідування ідеологічних принципів політики економічного націоналізму; нівелювання ефектів інформаційної асиметрії раціональних виборців. З боку лобістських груп тиск на вибір принципу реалізації зовнішньоторговельної політики урядом пояснюється: стадією бізнес-циклу; ефектами гістерезису в економіці; рівнем конкурентоспроможності експортоорієнтованих секторів; ступенем імпортозалежності економіки; дистрибутивними й алокаційними ефектами економічної діяльності.В дисертації обґрунтовано авторську концепцію неопротекціонізму в міжнародній економічній політиці, під яким розуміється складноієрархічна сукупність принципів, правил та інструментів захисного, стимулюючого, дискримінаційного та рестрикційного характеру, що реалізується на мега-, мета-, макро- і мезорівнях міжнародної економічної політики. В дослідженні запропоновано багаторівневу типологізацію неопротекціонізму за конкретними ознаками, до яких віднесено: рівень міжнародної економічної політики, суб'єкти генерування, середовище прояву, інструменти міжнародної економічної політики непрямого впливу, що дало змогу виявити його сутнісні характеристики у всіх формах прояву міжнародних економічних відносин; встановити функції, що виконує неопротекціонізм залежно від його типів (ідеологічний, інституційний, інтеграційний, кон'юнктуро-формуючий/ галузевий, факторний, інфраструктурний, монетарний, валютний, фінансовий, борговий, фіскальний) та підтипів (екологічний, міграційний, сировинний, ресурсний, енергетичний, технологічний, інноваційний, інформаційний, цифровий, інвестиційний). Це дозволило ідентифікувати мету застосування неопротекціонізму на мега-, мета-, макро- і мезорівні міжнародної економічної політики, та візуалізувати ступінь його функціонально-структурної складності та розмірності як явища та процесу, реалізація якого видозмінюється залежно від суб'єктів, які його застосовують, об'єктів, на які розповсюджується його дія, простору застосування, цілей здійснення.В роботі розроблено науково-методичний підхід оцінювання міжнародної економічної політики на макро- і мета- рівнях, зумовленої використанням інструментарію неопротекціонізму, застосування якого дозволило виокремити і охарактеризувати політику економічного націоналізму (мотиваційною основою якого виступають домінування, експансія, забезпечення національного розширеного відтворення шляхом створення нових порівняльних переваг) і політику економічного патріотизму (мотиваційною основою якого виступають відновлення економічного зростання, стримування експансійного потенціалу країн-партнерів, створення нових порівняльних переваг й досягнення сталого розвитку) з виокремленням таких його підтипів, як наднаціональний, локальний, ліберальний, консервативний. Визначено характерні риси політики неомеркантилізму і встановлено способи, в які вона може реалізовуватись. Встановлено, що політика неомеркантилізму продукує антиконкурентні ринкові викривлення, які зачіпають не лише іноземних виробників, але й національних, беручи до уваги ступінь залучення останніх до глобальних ланцюгів створення доданої вартості, і призводить до ринкових дисбалансів внаслідок несправедливої конкуренції.Удосконалено теоретико-методологічні засади дослідження міжнародної економічної політики, що визначається принципами стійкості, ієрархічності, адаптивності, комплементарності, субсидіарності та збалансованості, шляхом включення легітимації як новітнього принципу здійснення міжнародної економічної політики, що передбачає комбінування регуляторних, дерегуляторних та ререгуляторних механізмів впливу на міжнародні економічні відносини, результується в імплементації таких інституційних норм і правил, які прямо чи опосередковано нехтують/спростовують/викривлюють домовленості, що існують на міжнародному/регіональному рівні, призводять до антиконкурентних ринкових деформацій, торговельних й інвестиційних дисбалансів та уможливлюють отримання нових порівняльних переваг. Самолегітимація визначена як атрибутивна характеристика суб'єктів міжнародної економічної політики на мега-, мета- і макрорівнях, що уможливлює реалізацію політики неопротекціонізму.В дисертаційному дослідженні обґрунтовано множинні комбінації реалізації неопротекціонізму через різноспрямовані прояви дерегуляціїрегуляції, інтеграції-дезінтеграції, координації-декоординації, розширенняфрагментації, врівноваження-розбалансування, стимулювання-обмеження, захисту-дискримінації та доцільність застосування неопротекціонізму в політиці економічного розвитку України.Встановлено, що структурними елементами світового господарства як середовища прояву неопротекціонізму виступають: виробничо-інвестиційна сфера діяльності, науково-технічна сфера, сфера міжнародної торгівлі, міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини. Виявлено, що неопротекціонізм в межах міжнародної економічної системи виконує наступні функції: регуляторну (ідеологіний неопротекціонізм; інтеграційний неопротекціонізм; факторний неопротекціонізм; монетарний неопротекціонізм; валютний неопротекціонізм; борговий неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); алокаційну (кон'юнктурноформуючий/галузевий неопротекціонізм; інфраструктурний неопротекціонізм; факторний неопротекціонізм; інтеграційний неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); дистрибутивну (інституційний неопротекціонізм; фіскальний неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); стабілізаційну (монетарний неопротекціонізм; валютний неопротекціонізм; борговий неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм).Моделювання процесів кластерізації української економіки із використанням бостонської матриці та моделі Леонтьєва дозволило виділити чотири продуктивні кластери: інноваційний (виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукції; телекомунікації (електрозв'язок); комп'ютерне програмування, консультування та надання інформаційних послуг; професійна, наукова та технічна діяльність; інформація та телекомунікації; видавнича діяльність; виробництво кіно- та відеофільмів; допоміжний (постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів; тимчасове розміщування й організація харчування; фінансова та страхова діяльність), традиційний (сільське, лісове та рибне господарство; добувна промисловість і розроблення кар'єрів; переробна промисловість; будівництво; транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність; виробництво хімічних речовин і хімічної продукції), стратегічний (транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність; виробництво хімічних речовин і хімічної продукції; автомобіле- та машинобудування; легка промисловість) та визначити галузі-драйвери економічного зростання, в яких можливе отримання високого чистого валового доходу та які безпосередньо впливають на темпи зростання ВВП.Запропоновано методологічний підхід до оцінювання ефективності надання податкових пільг й інших преференцій резидентам індустріальних парків, який, на відміну від існуючих підходів, передбачає використання прикладних моделей загальної рівноваги для ідентифікації пріоритетних галузей-реципієнтів державної допомоги через мережу індустріальних парків у контексті активізації випереджаючого розвитку країни за ключовими макроекономічними показниками, а також визначення оптимального обсягу відповідних преференцій з міркувань сталих надходжень державного бюджету, що дозволило обґрунтувати перелік перспективних стимулів резидентам індустріальних парків для досягнення цілей висхідного руху вітчизняної промисловості ланцюгами доданої вартості й створення замкнутого циклу інновацій в Україні.В роботі проведено оцінку використання системи податкових й інших преференцій для резидентів індустріальних парків з метою відновлення та забезпечення подальшого інноваційного розвитку виробничо-експортного потенціалу України, що дало змогу адаптувати міжнародний досвід використання механізму вільних економічних зон до вітчизняної практики задля створення сприятливого інвестиційного середовища для нових високотехнологічних виробництв у національній економіці на період формування ними конкурентних переваг.

The paper reveals the author's methodical approach to the definition of goals, principles, tasks and tools for the formation of the investment portfolio of enterprises in the production sector, taking into account the peculiarities of the development and functioning of the domestic investment market. The background and principles for the practical implementation of the task of forming an investment portfolio are described. The logical sequence of stages of the formation of an investment portfolio with these principles in mind is disclosed. It has been established that the determining factor when deciding on the inclusion of an object in a portfolio is its investment qualities. The importance of the availability of alternative investment options for investment resources for an objective assessment of the investment qualities of investment objects has been determined. The main factors influencing the decision-making on the formation of a securities portfolio are considered. It has been established that a variety of ways to form the expected income of financial instruments requires the allocation of separate models for estimating their current value, the mathematical formulas for such an assessment are given. The characteristics and scope of the main methods of modeling the portfolio or the ranking of potential investment targets are given in a situation where there are several investment targets, each of which satisfies the investor according to the yield criterion, but exceeds the investor's capabilities in terms of the total amount of investments required. Key words: investment activity, investment object, real investment, financial investment, investment portfolio, financial instruments, profitability, risk, liquidity. REFERENCES 1. Black, F., Scholes, M. (1972). The Capital Asset Pricing Model: some empirical tests. Studies in the Theory of Capital Markets, 79–124. 2. Lintner, J. (1965). Security prices, risk, and maximal gains from diversification. The Journal of Finance, (4 (20)), 587–615. 3. Markowitz, Н. М. (1991). Foundations of Portfolio Theory. The Journal of Finance, (2(46)), 469–477. 4. Merton, R.C. (1973). Theory of Rational Option Pricing. Bell Journal of Economics and Management Science, (Spring), 141-183. 5. Modigliani, F., Miller, M. (1958). The Cost of Capital, Corporation Finance and the Theory of Investment. American Economic Review, (48), 261–297. 6.Tobin, J. (1965). The Portfolio Selection. – London: Macmillan and Co.7. Fama, E.F., French, K.R. (2015). A five-factor asset pricing model. Journal of Financial Economics. (1(116), 1–22. 8. Friedman, M., Savage, L.J. (1948) The utility analysis of choices involving risk. Journal of Political Economy, (4 (56)), 279–304. 9. Sharpe, W. F. (1964). Capital asset prices: a theory of market equilibrium under conditions of risk. The Journal of Finance, (3 (19), 425–442. 10. Besarab, S. O. (2017). Kompleksna model upravlinnia investytsiinoiu diialnistiu pidpryiemstv [Complex model of management of investment activity of enterprises]. Stratehiia ekonomichnoho rozvytku Ukrainy, (40), 86-92. 11. Blank, I. A. (2002). Investitsionnyiy menedzhment [Investment management]. Kiev: NikaTsentr: ElgaN. 12. Hudz O.Ye. (2015). Harmonizatsiia mekhanizmu stratehichnoho upravlinnia innovatsiinym rozvytkom pidpryiemstva [Harmonization of the mechanism of strategic management of enterprise innovation development]. Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky, (3), 272-277. 13. Lupak, R.L., Mihushchenko, Yu. V. (2015). Kontseptualni pidkhody do portfelnoho investuvannia pidpryiemstvamy [Conceptual approaches to portfolio investment by enterprises]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Ekonomichni nauky, (15, part 2), 60-62. 14. Myronenko, M.Yu., Simonova, I.V. (2011). Problemy formuvannia investytsiinoho portfelia [Problems of forming an investment portfolio]. Stalyi rozvytok ekonomiky, (4), 308-311. 15. Smaliuk, H. (2009). Teoretychni osnovy systemnoho pidkhodu do formuvannia ta realizatsii investytsiinoho portfelia [Theoretical Foundations of the System Approach to the Formation and Implementation of an Investment Portfolio]. Retrieved from http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2009_2/0717.pdf. ; В работе раскрыт авторский методический подход к определению целей, принципов, задач и инструментов формирования инвестиционного портфеля предприятий производственной сферы с учетом особенностей развития и функционирования отечественного инвестиционного рынка. Охарактеризованы предпосылки и принципы практической реализации задачи формирования инвестиционного портфеля. Раскрыто логическую последовательность этапов формирования инвестиционного портфеля с учетом этих принципов. Установлено, что определяющим фактором при принятии решения о включении объекта в портфель является его инвестиционные качества. Определена важность наличия альтернативных вариантов вложения инвестиционных ресурсов для объективной оценки инвестиционных качеств объектов инвестирования. Рассмотрены основные факторы, влияющие на принятие решений по формированию портфеля ценных бумаг. Установлено, что разнообразие способов формирования ожидаемого дохода финансовых инструментов требует выделения отдельных моделей оценки их текущей стоимости, приведены математические формулы такой оценки. Приведены характеристики и область применения основных методов моделирования портфеля или ранжирование потенциальных объектов инвестирования в ситуации, когда есть несколько объектов инвестирования, каждый из которых удовлетворяет инвестора по критерию доходности, но по общему объему необходимых инвестиций превышает возможности инвестора. Ключевые слова: инвестиционная деятельность, объект инвестирования, реальные инвестиции, финансовые инвестиции, инвестиционный портфель, финансовые инструменты, доходность, риск, ликвидность. Список использованной литературы 1. Black F. The Capital Asset Pricing Model: some empirical tests . Studies in the Theory of Capital Markets. 1972. Р. 79–124. 2. Lintner J. Security prices, risk, and maximal gains from diversification. The Journal of Finance. 1965. Vol. 20. № 4. Р. 587–615. 3. Markowitz Н. М. Foundations of Portfolio Theory. The Journal of Finance. 1991. Vol. 46. № 2. Р. 469–477. 4. Merton R.C. Theory of Rational Option Pricing. Bell Journal of Economics and Management Science. 1973. Spring. Р.141-183. 5. Modigliani F. The Cost of Capital, Corporation Finance and the Theory of Investment. American Economic Review. 1958. Vol. 48. Р. 261–297. 6. Tobin J. The Portfolio Selection. London: Macmillan and Co., 1965. 445 p. 7. Fama E.F. A five-factor asset pricing model. Journal of Financial Economics. 2015. Vol. 116. № 1. Р. 1–22. 8. Friedman M. The utility analysis of choices involving risk. Journal of Political Economy. 1948. Vol. 56. № 4. Р. 279–304. 9. Sharpe W. F. Capital asset prices: a theory of market equilibrium under conditions of risk. The Journal of Finance. 1964. Vol. 19. № 3. Р. 425–442. 10. Бесараб С. О. Комплексна модель управління інвестиційною діяльністю підприємств. Стратегія економічного розвитку України. 2017. № 40. С. 86–92. 11. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: учебный курс. Киев: Ника-Центр: Эльга-Н, 2002. 448с. 12. Гудзь О.Є. Гармонізація механізму стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 3. С. 272-277. 13. Лупак Р. Л. Концептуальні підходи до портфельного інвестування підприємствами. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2015. Вип. 15. Ч. 2. С. 60-62. 14. Мироненко М.Ю. Проблеми формування інвестиційного портфеля. Сталий розвиток економіки. 2011. №4. С. 308- 311. 15. Смалюк Г. Теоретичні основи системного підходу до формування та реалізації інвестиційного портфеля. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2009_2/0717.pdf. ; У роботі розкрито авторський методичний підхід до визначення цілей, принципів, завдань та інструментів формування інвестиційного портфеля підприємств виробничої сфери з урахування особливостей розвитку та функціонування вітчизняного інвестиційного ринку. Охарактеризовано передумови та принципи практичної реалізації завдання формування інвестиційного портфеля. Розкрито логічну послідовність етапів формування інвестиційного портфеля з урахуванням визначених принципів. Встановлено, що визначальним фактором при прийнятті рішення про включення об'єкта у портфель є його інвестиційні якості. Визначено важливість наявності альтернативних варіантів вкладення інвестиційних ресурсів для об'єктивної оцінки інвестиційних якостей об'єктів інвестування. Розглянуто основні фактори, що впливають на прийняття рішень щодо формування портфеля цінних паперів. Встановлено, що різноманітність способів формування очікуваного доходу фінансових інструментів потребує виділення окремих моделей оцінки їх теперішньої вартості, наведено математичні формули такої оцінки. Наведено характеристики та сферу застосування основних методів моделювання портфеля або ранжування потенційних об'єктів інвестування у ситуації, коли є кілька об'єктів інвестування, кожен з яких задовольняє інвестора за критерієм доходності, але за загальним обсягом необхідних інвестицій перевищує можливості інвестора. Ключові слова: інвестиційна діяльність, об'єкт інвестування, реальні інвестиції, фінансові інвестиції, інвестиційний портфель, фінансові інструменти, дохідність, ризик, ліквідність. Список використаної літератури 1. Black F. The Capital Asset Pricing Model: some empirical tests . Studies in the Theory of Capital Markets. 1972. Р. 79–124. 2. Lintner J. Security prices, risk, and maximal gains from diversification. The Journal of Finance. 1965. Vol. 20. № 4. Р. 587–615. 3. Markowitz Н. М. Foundations of Portfolio Theory. The Journal of Finance. 1991. Vol. 46. № 2. Р. 469–477. 4. Merton R.C. Theory of Rational Option Pricing. Bell Journal of Economics and Management Science. 1973. Spring. Р.141-183. 5. Modigliani F. The Cost of Capital, Corporation Finance and the Theory of Investment. American Economic Review. 1958. Vol. 48. Р. 261–297. 6. Tobin J. The Portfolio Selection. London: Macmillan and Co., 1965. 445 p. 7. Fama E.F. A five-factor asset pricing model. Journal of Financial Economics. 2015. Vol. 116. № 1. Р. 1–22. 8. Friedman M. The utility analysis of choices involving risk. Journal of Political Economy. 1948. Vol. 56. № 4. Р. 279–304. 9. Sharpe W. F. Capital asset prices: a theory of market equilibrium under conditions of risk. The Journal of Finance. 1964. Vol. 19. № 3. Р. 425–442. 10. Бесараб С. О. Комплексна модель управління інвестиційною діяльністю підприємств. Стратегія економічного розвитку України. 2017. № 40. С. 86–92. 11. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: учебный курс. Киев: Ника-Центр: Эльга-Н, 2002. 448с. 12. Гудзь О.Є. Гармонізація механізму стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 3. С. 272-277. 13. Лупак Р. Л. Концептуальні підходи до портфельного інвестування підприємствами. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2015. Вип. 15. Ч. 2. С. 60-62. 14. Мироненко М.Ю. Проблеми формування інвестиційного портфеля. Сталий розвиток економіки. 2011. №4. С. 308- 311. 15. Смалюк Г. Теоретичні основи системного підходу до формування та реалізації інвестиційного портфеля. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2009_2/0717.pdf.

Aim of investigation. This article describes the origins and key principles for Canada's healthcare system effectiveness. The focus revolves around the general principles of the sphere of medical care; namely, the orderly process of defining health problems, identifying unmet needs and surveying the resources to meet them, establishing priority goals that are realistic and feasible, and projecting administrative action, concerned with the adequacy, efficacy and efficiency of health services in Canada. The author outlines the dominant principle of the Canadian healthcare system; while complying with the international standards, it provides a highlyqualified medical care, furthermore, both high life expectancy and low infant mortality rates testify to this reality. Noteworthy, the bases of social organization and healthcare system in Canada were grounded in late twentieth century. The fact that the Second World War hardly ever devastated both country's economy and the nation testifies to the public health system, being established in quite favorable conditions. In addition, the demography of Canadian population, being quite stable and favorable, prompted the economy to rapidly develop as well as the government political decisionmaking to push to review its existing healthcare law principles and start reforming it, so that the country can respond better to its health and health system challenges. It should be emphasized that the Medical Care Act (1966), which, along with the Hospital and Diagnostic Services Act (1957), established the basis for Canada's universal, publicly financed health insurance system, known as Medicare, effectively enshrined private fee-for-service practice as the dominant mode of practice organization and physician payment in Canada. Canadian Healthcare system establishment fell into several stages: the first stage (in early 40's of the 20th century), the provision of targeted subsidies for special programs of health care and for the construction of hospitals were legally approved, since a growing number of Canadian citizens were able to obtain a level of decent health care through Canadian hospitals. The second step was taken in 1957, the Hospital Insurance and Diagnostic Services Act (HIDS) were passed with all-party approval; it paid approximately half the cost of provincial insurance plans for hospitalbased care, as long as the plans complied with specified national conditions. Medical Care Act of 1966 extended health insurance to cover doctors' services. While the basic principles of Medicare are determined by federal legislation, responsibility for health under the Constitution falls under provincial jurisdiction. Therefore, there are certain variations in the plan from province to province. It is not surprising that the first breakthrough of the legal framework contributed to the development of hospitals network in the country; at the same time, medical care qualitative indicators were complied with the national requirements. The third stage (1968-1979) covered the adoption of the legislative documents that formed the Canadian system of medical insurance for Medicare and established the allocation of funds for hospital and community-based medical care. In 1984, a Health Care Act was adopted in Canada, which consolidated the basic principles of Medicare. Medical care had always been a centerpiece of Canada's welfare state program, since it expected the provincial and territorial governments to be responsible for the management, organization and delivery of health care services for their residents. The specifics of the theme predisposed application of comprehensive approach to the research methodologies, among which there should be mentioned such as: structural-functional analysis, which includes the study of functional dependencies of all elements of the social state. Adhering to the problematic principle of presentation of the material, the author used the institutional method, focused on the study of institutes through which the activities of the health protection system are implemented. At the same time a number of such special methods were used as statistical retrospective and prognostic. Scientific novelty: the mutual precondition of socio-economic, demographic, socio- political factors on the process of formation of the Canadian system of medical services was substantiated , the reasons and the4 main stages of the formation of free medicine in Canada were determined, as well as advantages and disadvantages of the modern Canadian health system. Conclusions An important conclusion of this review is that the Canadian healthcare system also has a spectrum of drawbacks that require bridging the gaps. Currently Canada's healthcare system faces challenges of staff shortage and access to health care. Nonetheless, it should be emphasized that Canada's Medicare is a source of pride, funded by the state and provides universal health care coverage care to all residents of Canada. ; Le but de l'étude. Cet article présente les caractéristiques de la formation et du développement du système de santé canadien et se concentre également sur les caractéristiques et les principes généraux du développement de l'industrie des soins médicaux. Le système de soins de santé canadien fournit un niveau assez élevé de soins médicaux. L'espérance de vie élevée et la faible mortalité infantile en sont la preuve. Les principes d'organisation sociale de la société et du système de soins de santé au Canada ont été créés au cours de la seconde moitié du vingtième siècle. Le système de santé canadien repose sur une base législative solide. Sa formation s'est déroulée en plusieurs étapes: dès la première étape (début des années 40 du XXe siècle), l'octroi de subventions ciblées à des programmes spéciaux de santé et à la construction d'hôpitaux était légalement fixé. Un tel cadre réglementaire a contribué au développement d'un réseau d'hôpitaux dans le pays; lors de la deuxième étape (en 1957), la loi sur l'assurance maladie a été adoptée, qui garantit la répartition fédérale-provinciale des ressources financières pour les soins médicaux. En 1984, le Canada a adopté la Loi sur les soins de santé, qui consacre les principes de base de l'assurance-maladie. Ce système fournit des soins médicaux et des services médicaux gratuits ou presque gratuits à tous les citoyens canadiens. Une telle structure a été mise au point car les soins médicaux relèvent de la compétence des autorités locales et provinciales et non du gouvernement fédéral. La spécificité du sujet prédéfinit une approche intégrée de l'application des méthodes de recherche, notamment: l'analyse structurelle-fonctionnelle, qui comprend l'étude des dépendances fonctionnelles de tous les éléments de l'état social. En adhérant au principe problématique de présentation du matériel, l'auteur a utilisé la méthode institutionnelle, axée sur l'étude des institutions par lesquelles les activités du système de santé sont mises en œuvre. En même temps, des méthodes spéciales telles que statistique, rétrospective et pronostique sont appliquées. Nouveauté scientifique. La dépendance mutuelle de facteurs socio-économiques, démographiques et socio-politiques sur le processus de formation du système de soins de santé canadien est discutée, les causes et les principales étapes de la formation de médicaments gratuits au Canada sont identifiées, ainsi que les avantages et les inconvénients du système de soins de santé canadien moderne. Conclusions. Il est prouvé que le système de santé canadien présente également certains inconvénients, car à l'heure actuelle, la médecine canadienne a cruellement besoin de médecins expérimentés. L'un des principaux problèmes est la longueur des files d'attente dans les établissements médicaux et l'attente prolongée pour pouvoir recevoir des soins médicaux. En même temps, malgré les problèmes décrits, le système de santé canadien appelé Medicare est la fierté du pays, car il est financé par l'État et fournit des soins médicaux pratiquement gratuits à tous les Canadiens. ; Мета дослідження. Дана стаття розкриває особливості формування і розвитку системи охорони здоров'я Канади, а також акцентується увага на характерні риси і загальні принципи побудови сфери медичного обслуговування. Канадська система охорони здоров'я забезпечує досить високий рівень медичного обслуговування і свідченням цьому є висока тривалість життя і низький рівень дитячої смертності. Принципи соціальної організації суспільства і система охорони здоров'я в Канаді сформувалися у другій половині ХХ століття. Система охорони здоров'я Канади має обґрунтовану законодавчу базу, її формування відбувалося в кілька етапів: на першому етапі (початок 40-х років XX ст.) Законодавчо закріплено надання цільових субсидій для спеціальних програм охорони здоров'я і для будівництва лікарняних закладів. Така нормативно-правова база сприяла розвитку мережі лікарняних закладів в країні; на другому етапі (1957 р) був прийнятий Закон про медичне страхування, який закріпив федерально-провінційна розподіл фінансових ресурсів на медичну допомогу. У 1984 р в Канаді був прийнятий Закон про охорону здоров'я, який закріпив основні принципи Medicare. Ця система забезпечує безкоштовне або практично безкоштовне медичне обслуговування і медичні послуги всім громадянам Канади. Така структура була розроблена тому, що медичне обслуговування знаходиться у відомстві місцевих, провінційних властей, а не федерального уряду. Специфікою теми зумовлений комплексний підхід до застосування методів дослідження, серед яких: структурно-функціональний аналіз, який включає вивчення функціональних залежностей всіх елементів соціальної держави. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, автор використовував інституційний метод, орієнтований на вивчення інститутів, через які реалізується діяльність системи охорони здоров'я. У той же час застосовані такі спеціальні методи як статистичний, ретроспективний і прогностичний. Наукова новизна. Аргументовано взаємна обумовленість соціально-економічних, демографічних, суспільно-політичних чинників на процес формування канадської системи медичного обслуговування, визначені причини та основні етапи формування безкоштовної медицини в Канаді, а також відзначено переваги і недоліки сучасної канадської системи охорони здоров'я. Висновки. Доведено, що канадська система охорони здоров'я має також і певні недоліки, адже на сучасному етапі канадська медицина відчуває гостру потребу в досвідчених лікарів, а також однією з основних проблем є великі черги в медичних установах і тривале очікування можливості отримати медичну допомогу. У той же час, незважаючи на окреслені проблеми, канадська система медицини під назвою Medicare є гордістю країни, оскільки фінансується державою і забезпечує практично безкоштовне медичне обслуговування всім громадянам Канади. ; Цель исследования. Данная статья раскрывает особенности формирования и развития системы здравоохранения Канады, а также акцентируется внимание на характерных чертах и общих принципах построения сферы медицинского обслуживания. Канадская система здравоохранения обеспечивает достаточно высокий уровень медицинского обслуживания и свидетельством этому есть высокая продолжительность жизни и низкий уровень детской смертности. Принципы социальной организации общества и система здравоохранения в Канаде сформировались во второй половине ХХ века. Система здравоохранения Канады имеет обоснованную законодательную базу, ее формирование происходило в несколько этапов: на первом этапе (начало 40-х годов XX ст.) законодательно закреплено предоставление целевых субсидий для специальных программ здравоохранения и для строительства больничных заведений. Такая нормативно-правовая база содействовала развитию сети больничных заведений в стране; на втором этапе (в 1957 г.) был принят Закон о медицинском страховании, который закрепил федерально-провинциальное распределение финансовых ресурсов на медицинскую помощь. В 1984 г. в Канаде был принят Закон о здравоохранении, который закрепил основные принципы Medicare. Эта система обеспечивает бесплатное или практически бесплатное медицинское обслуживание и медицинские услуги всем гражданам Канады. Такая структура была разработана потому, что медицинское обслуживание находится в ведомстве местных, провинциальных властей, а не федерального правительства. Спецификой темы предопределен комплексный подход к применению методов исследования, среди которых: структурно-функциональный анализ, который включает изучение функциональных зависимостей всех элементов социального государства. Придерживаясь проблемного принципа изложения материала, автор использовал институционный метод, ориентированный на изучения институтов, через которые реализуется деятельность системы здравоохранения. В то же время применены такие специальные методы как статистический, ретроспективный и прогностический. Научная новизна. Аргументирована взаимная обусловленность социально-экономических, демографических, общественно-политических факторов на процесс формирования канадской системы медицинского обслуживания, определены причины и основные этапы формирования бесплатной медицины в Канаде, а также отмечено преимущества и недостатки современной канадской системы здравоохранения. Выводы. Доказано, что канадская система здравоохранения имеет также и определенные недостатки, ведь на современном этапе канадская медицина испытывает острую потребность в опытных врачах, а также одной из основных проблем есть большие очереди в медицинских учреждениях и длительное ожидание возможности получить медицинскую помощь. В тоже время, невзирая на очерченные проблемы, канадская система медицины под названием Medicare является гордостью страны, поскольку финансируется государством и обеспечивает практически бесплатное медицинское обслуживание всем гражданам Канады.

Aim of investigation. This article describes the origins and key principles for Canada's healthcare system effectiveness. The focus revolves around the general principles of the sphere of medical care; namely, the orderly process of defining health problems, identifying unmet needs and surveying the resources to meet them, establishing priority goals that are realistic and feasible, and projecting administrative action, concerned with the adequacy, efficacy and efficiency of health services in Canada. The author outlines the dominant principle of the Canadian healthcare system; while complying with the international standards, it provides a highlyqualified medical care, furthermore, both high life expectancy and low infant mortality rates testify to this reality. Noteworthy, the bases of social organization and healthcare system in Canada were grounded in late twentieth century. The fact that the Second World War hardly ever devastated both country's economy and the nation testifies to the public health system, being established in quite favorable conditions. In addition, the demography of Canadian population, being quite stable and favorable, prompted the economy to rapidly develop as well as the government political decisionmaking to push to review its existing healthcare law principles and start reforming it, so that the country can respond better to its health and health system challenges. It should be emphasized that the Medical Care Act (1966), which, along with the Hospital and Diagnostic Services Act (1957), established the basis for Canada's universal, publicly financed health insurance system, known as Medicare, effectively enshrined private fee-for-service practice as the dominant mode of practice organization and physician payment in Canada. Canadian Healthcare system establishment fell into several stages: the first stage (in early 40's of the 20th century), the provision of targeted subsidies for special programs of health care and for the construction of hospitals were legally approved, since a growing number of Canadian citizens were able to obtain a level of decent health care through Canadian hospitals. The second step was taken in 1957, the Hospital Insurance and Diagnostic Services Act (HIDS) were passed with all-party approval; it paid approximately half the cost of provincial insurance plans for hospitalbased care, as long as the plans complied with specified national conditions. Medical Care Act of 1966 extended health insurance to cover doctors' services. While the basic principles of Medicare are determined by federal legislation, responsibility for health under the Constitution falls under provincial jurisdiction. Therefore, there are certain variations in the plan from province to province. It is not surprising that the first breakthrough of the legal framework contributed to the development of hospitals network in the country; at the same time, medical care qualitative indicators were complied with the national requirements. The third stage (1968-1979) covered the adoption of the legislative documents that formed the Canadian system of medical insurance for Medicare and established the allocation of funds for hospital and community-based medical care. In 1984, a Health Care Act was adopted in Canada, which consolidated the basic principles of Medicare. Medical care had always been a centerpiece of Canada's welfare state program, since it expected the provincial and territorial governments to be responsible for the management, organization and delivery of health care services for their residents. The specifics of the theme predisposed application of comprehensive approach to the research methodologies, among which there should be mentioned such as: structural-functional analysis, which includes the study of functional dependencies of all elements of the social state. Adhering to the problematic principle of presentation of the material, the author used the institutional method, focused on the study of institutes through which the activities of the health protection system are implemented. At the same time a number of such special methods were used as statistical retrospective and prognostic. Scientific novelty: the mutual precondition of socio-economic, demographic, socio- political factors on the process of formation of the Canadian system of medical services was substantiated , the reasons and the4 main stages of the formation of free medicine in Canada were determined, as well as advantages and disadvantages of the modern Canadian health system. Conclusions An important conclusion of this review is that the Canadian healthcare system also has a spectrum of drawbacks that require bridging the gaps. Currently Canada's healthcare system faces challenges of staff shortage and access to health care. Nonetheless, it should be emphasized that Canada's Medicare is a source of pride, funded by the state and provides universal health care coverage care to all residents of Canada. ; Le but de l'étude. Cet article présente les caractéristiques de la formation et du développement du système de santé canadien et se concentre également sur les caractéristiques et les principes généraux du développement de l'industrie des soins médicaux. Le système de soins de santé canadien fournit un niveau assez élevé de soins médicaux. L'espérance de vie élevée et la faible mortalité infantile en sont la preuve. Les principes d'organisation sociale de la société et du système de soins de santé au Canada ont été créés au cours de la seconde moitié du vingtième siècle. Le système de santé canadien repose sur une base législative solide. Sa formation s'est déroulée en plusieurs étapes: dès la première étape (début des années 40 du XXe siècle), l'octroi de subventions ciblées à des programmes spéciaux de santé et à la construction d'hôpitaux était légalement fixé. Un tel cadre réglementaire a contribué au développement d'un réseau d'hôpitaux dans le pays; lors de la deuxième étape (en 1957), la loi sur l'assurance maladie a été adoptée, qui garantit la répartition fédérale-provinciale des ressources financières pour les soins médicaux. En 1984, le Canada a adopté la Loi sur les soins de santé, qui consacre les principes de base de l'assurance-maladie. Ce système fournit des soins médicaux et des services médicaux gratuits ou presque gratuits à tous les citoyens canadiens. Une telle structure a été mise au point car les soins médicaux relèvent de la compétence des autorités locales et provinciales et non du gouvernement fédéral. La spécificité du sujet prédéfinit une approche intégrée de l'application des méthodes de recherche, notamment: l'analyse structurelle-fonctionnelle, qui comprend l'étude des dépendances fonctionnelles de tous les éléments de l'état social. En adhérant au principe problématique de présentation du matériel, l'auteur a utilisé la méthode institutionnelle, axée sur l'étude des institutions par lesquelles les activités du système de santé sont mises en œuvre. En même temps, des méthodes spéciales telles que statistique, rétrospective et pronostique sont appliquées. Nouveauté scientifique. La dépendance mutuelle de facteurs socio-économiques, démographiques et socio-politiques sur le processus de formation du système de soins de santé canadien est discutée, les causes et les principales étapes de la formation de médicaments gratuits au Canada sont identifiées, ainsi que les avantages et les inconvénients du système de soins de santé canadien moderne. Conclusions. Il est prouvé que le système de santé canadien présente également certains inconvénients, car à l'heure actuelle, la médecine canadienne a cruellement besoin de médecins expérimentés. L'un des principaux problèmes est la longueur des files d'attente dans les établissements médicaux et l'attente prolongée pour pouvoir recevoir des soins médicaux. En même temps, malgré les problèmes décrits, le système de santé canadien appelé Medicare est la fierté du pays, car il est financé par l'État et fournit des soins médicaux pratiquement gratuits à tous les Canadiens. ; Цель исследования. Данная статья раскрывает особенности формирования и развития системы здравоохранения Канады, а также акцентируется внимание на характерных чертах и общих принципах построения сферы медицинского обслуживания. Канадская система здравоохранения обеспечивает достаточно высокий уровень медицинского обслуживания и свидетельством этому есть высокая продолжительность жизни и низкий уровень детской смертности. Принципы социальной организации общества и система здравоохранения в Канаде сформировались во второй половине ХХ века. Система здравоохранения Канады имеет обоснованную законодательную базу, ее формирование происходило в несколько этапов: на первом этапе (начало 40-х годов XX ст.) законодательно закреплено предоставление целевых субсидий для специальных программ здравоохранения и для строительства больничных заведений. Такая нормативно-правовая база содействовала развитию сети больничных заведений в стране; на втором этапе (в 1957 г.) был принят Закон о медицинском страховании, который закрепил федерально-провинциальное распределение финансовых ресурсов на медицинскую помощь. В 1984 г. в Канаде был принят Закон о здравоохранении, который закрепил основные принципы Medicare. Эта система обеспечивает бесплатное или практически бесплатное медицинское обслуживание и медицинские услуги всем гражданам Канады. Такая структура была разработана потому, что медицинское обслуживание находится в ведомстве местных, провинциальных властей, а не федерального правительства. Спецификой темы предопределен комплексный подход к применению методов исследования, среди которых: структурно-функциональный анализ, который включает изучение функциональных зависимостей всех элементов социального государства. Придерживаясь проблемного принципа изложения материала, автор использовал институционный метод, ориентированный на изучения институтов, через которые реализуется деятельность системы здравоохранения. В то же время применены такие специальные методы как статистический, ретроспективный и прогностический. Научная новизна. Аргументирована взаимная обусловленность социально-экономических, демографических, общественно-политических факторов на процесс формирования канадской системы медицинского обслуживания, определены причины и основные этапы формирования бесплатной медицины в Канаде, а также отмечено преимущества и недостатки современной канадской системы здравоохранения. Выводы. Доказано, что канадская система здравоохранения имеет также и определенные недостатки, ведь на современном этапе канадская медицина испытывает острую потребность в опытных врачах, а также одной из основных проблем есть большие очереди в медицинских учреждениях и длительное ожидание возможности получить медицинскую помощь. В тоже время, невзирая на очерченные проблемы, канадская система медицины под названием Medicare является гордостью страны, поскольку финансируется государством и обеспечивает практически бесплатное медицинское обслуживание всем гражданам Канады. ; Мета дослідження. Дана стаття розкриває особливості формування і розвитку системи охорони здоров'я Канади, а також акцентується увага на характерні риси і загальні принципи побудови сфери медичного обслуговування. Канадська система охорони здоров'я забезпечує досить високий рівень медичного обслуговування і свідченням цьому є висока тривалість життя і низький рівень дитячої смертності. Принципи соціальної організації суспільства і система охорони здоров'я в Канаді сформувалися у другій половині ХХ століття. Система охорони здоров'я Канади має обґрунтовану законодавчу базу, її формування відбувалося в кілька етапів: на першому етапі (початок 40-х років XX ст.) Законодавчо закріплено надання цільових субсидій для спеціальних програм охорони здоров'я і для будівництва лікарняних закладів. Така нормативно-правова база сприяла розвитку мережі лікарняних закладів в країні; на другому етапі (1957 р) був прийнятий Закон про медичне страхування, який закріпив федерально-провінційна розподіл фінансових ресурсів на медичну допомогу. У 1984 р в Канаді був прийнятий Закон про охорону здоров'я, який закріпив основні принципи Medicare. Ця система забезпечує безкоштовне або практично безкоштовне медичне обслуговування і медичні послуги всім громадянам Канади. Така структура була розроблена тому, що медичне обслуговування знаходиться у відомстві місцевих, провінційних властей, а не федерального уряду. Специфікою теми зумовлений комплексний підхід до застосування методів дослідження, серед яких: структурно-функціональний аналіз, який включає вивчення функціональних залежностей всіх елементів соціальної держави. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, автор використовував інституційний метод, орієнтований на вивчення інститутів, через які реалізується діяльність системи охорони здоров'я. У той же час застосовані такі спеціальні методи як статистичний, ретроспективний і прогностичний. Наукова новизна. Аргументовано взаємна обумовленість соціально-економічних, демографічних, суспільно-політичних чинників на процес формування канадської системи медичного обслуговування, визначені причини та основні етапи формування безкоштовної медицини в Канаді, а також відзначено переваги і недоліки сучасної канадської системи охорони здоров'я. Висновки. Доведено, що канадська система охорони здоров'я має також і певні недоліки, адже на сучасному етапі канадська медицина відчуває гостру потребу в досвідчених лікарів, а також однією з основних проблем є великі черги в медичних установах і тривале очікування можливості отримати медичну допомогу. У той же час, незважаючи на окреслені проблеми, канадська система медицини під назвою Medicare є гордістю країни, оскільки фінансується державою і забезпечує практично безкоштовне медичне обслуговування всім громадянам Канади.