Suchergebnisse

Problem setting. Today, Ukraine is characterized by the needfor fundamental changes in the activity ofstate bodies. The effectiveness of the realization of the rights of the people, the guarantee of the possibility of their realization in the vital reality depends on the efficiency of functioning of the referendum institution, which requires effective development at the theoretical level. The urgency of the problem is caused by the need to select the most effective, democratic means of holding referendums, to study and to apply the best practices of the democratic countries of the world in this field of activity. Recent research and publications analysis. Some questions of the referendum institute were investigated in the works of such scientists as V. Barsky, Y. Budnik, N. Vinnykova, S. Derev 'yanko, S. Zakirova, M. Ilnitskyi, L. Kryvenko, V. Markitantov, V. Nechytailo, I. Myloserdna, Y. Paleeva, O. Chebanenko, O. Hryshchuk, N. Kolodyazhna, A. Yevhenieva, S. Kravchenko, V. Kobel, R. Makukha and others. Some elements of the constitutional model of the referendum have been analyzed in the majority of works devoted to this political and legal institute. From the special researches in which attempts were made to construct such a model, one can name the works of legal scholars: M. Onishchuk, V. Pohorilka, A. Stavniychuk, V. Fedorenko and others. Paper objective. The purpose of the article is to study the nature of referendums, their constitutional boundaries, as well as the experience of organizing and carrying out this form of will of the people in democratic countries, which can be used in Ukraine. Paper main body. A referendum is one of the most prominent institutions ofdemocracy that allows the population to directly address pressing issues of the state and society. The referendum as a political and legal institute dates back to ancient times. It was started in ancient Rome, but the date of the first referendum is considered to be 1439, and his birthplace is Switzerland, including the canton of Bern. The ...

The article is devoted to the research of the Institute of Marriage Treaties, both in Ukraine and in the countries of Europe and the United States of America. The authors analyzed the main aspects of national legislation on the subject, as well as the historical origins of such a mechanism for regulating marriage and family relations. The article highlights key issues related to the use of the term "marriage contract" itself and the lack of legal definition of it in the law. In addition, the basic provisions of the content of the marriage contract are explored concerning the beginning, term, legal regime of property, termination or dissolution of the marriage, as well as the conditions that may be included in the document according to the current Ukrainian legislation. In the article it is expedient used the basic achievements of a number of scientists, such as D.M. Belov, V.M. Belousov and V.A. Dmitryshyn, I.V. Rimarenko, M.O. Reznikov, T.Y. Selezneva, S. Fursa, L.M. Doroshenko and others. The authors analyzed the historical experience of Ukraine, dating from the 16th century to the present. An important component of this article is to provide statistics on marriage contracts in Ukraine over the past year. The authors also focus on the problems that are hampering the increase in the performance of the above-mentioned documents. Finally, the article highlights and compares the international experience of such countries as Switzerland, Lithuania, France, and the United States. The authors conclude that opinions about the relevance of the subject of marriage contracts, but also their contradictions, which is explained by the Ukrainian mentality, in general, the psychological characteristics of the people, as well as views differing from the Western world about the institution of marriage and family relations.

The family is the main element of society. Today family dispute is the category of disputes which we unfortunately meet most often in everyday life. Marriage is the oldest social institution that emerged in primitive society much earlier than states, nations, classes, and changed significantly in form, content, type and function during its existence. Since ancient times, issues related to the settlement of various aspects of family relationships in the context of marriage and divorce, as well as the legal mechanism that guarantees the protection of individual rights and morals in society, have always attracted attention. The connection between legal and moral laws had its peculiarities in different historical sections and ethnicities. Divorce in the modernist environment of the progress of marriage and family relations remains the most popular form of marriage termination for the future life of the couple. This situation requires generalization of knowledge about the order, features and consequences of marriage dissolution at different stages of society and in modern conditions of life. The article deals with the historical development of legal regulation of marriage termination in the territory of modern Ukraine. Particular attention is paid to the causes and reasons for the termination of marriage at each stage of the development of legal thought. Legal and historical analysis of the influence on the development of family relations in society on legal thought is made. In this article we will analyze the institution of divorce. The conclusion is made about the influence of historical aspects of formation of the institution of marriage dissolution on the modern Ukrainian legislation.

Problem setting. Today, Ukraine is characterized by the needfor fundamental changes in the activity ofstate bodies. The effectiveness of the realization of the rights of the people, the guarantee of the possibility of their realization in the vital reality depends on the efficiency of functioning of the referendum institution, which requires effective development at the theoretical level. The urgency of the problem is caused by the need to select the most effective, democratic means of holding referendums, to study and to apply the best practices of the democratic countries of the world in this field of activity.Recent research and publications analysis. Some questions of the referendum institute were investigated in the works of such scientists as V. Barsky, Y. Budnik, N. Vinnykova, S. Derev 'yanko, S. Zakirova, M. Ilnitskyi, L. Kryvenko, V. Markitantov, V. Nechytailo, I. Myloserdna, Y. Paleeva, O. Chebanenko, O. Hryshchuk, N. Kolodyazhna, A. Yevhenieva, S. Kravchenko, V. Kobel, R. Makukha and others. Some elements of the constitutional model of the referendum have been analyzed in the majority of works devoted to this political and legal institute. From the special researches in which attempts were made to construct such a model, one can name the works of legal scholars: M. Onishchuk, V. Pohorilka, Stavniychuk, V. Fedorenko and others.Paper objective. The purpose of the article is to study the nature of referendums, their constitutional boundaries, as well as the experience of organizing and carrying out this form of will of the people in democratic countries, which can be used in Ukraine.Paper main body. A referendum is one of the most prominent institutions ofdemocracy that allows the population to directly address pressing issues of the state and society.The referendum as a political and legal institute dates back to ancient times. It was started in ancient Rome, but the date of the first referendum is considered to be 1439, and his birthplace is Switzerland, including the canton of Bern. The referendums were envisaged by the legislatures of many countries. The referendum in the XX century became quite widespread. Its implementation was providedfor by a number of constitutions of European states adopted during the period between the world wars. The legal practice of foreign countries shows the possibility of harmonizing the use of direct and representative democracy. Much depends on the nature of the political regime in a particular country, the traditions, the mentality of its people, the degree of democratization and other factors that influence the formation and development of a system of direct democracy. For the practical use of the referendum as an institution for legitimizing political decisions of the state power in Ukraine, it is necessary, first of all, to regulate the legal grounds of this legal form of the will of the citizens.Conclusions of the researh. The referendum as a political instrument of public administration has a long history. An important component of preparing for the successful use of a referendum in Ukraine as a tool of direct democracy is a detailed analysis of international experience and world practice. The most important step towards effective implementation of this mechanism of direct democracy is the existence of specific legislation and an advanced mechanism for the practical implementation of the decisions reached. ; Раскрыты понятие референдума, история его развития и становления. Проанализированы вопросы проведения референдума на примерах зарубежных стран и непосредственно Украины. Указано, что в демократических странах референдумы представляют стержень политической системы, одну из важнейших форм осуществления народного суверенитета. ; Розкрито поняття референдуму, історію його розвитку і становлення. Проаналізовано питання проведення референдуму на прикладах зарубіжних країн і безпосередньо України. Зазначено, що у демократичних країнах референдуми становлять стрижень політичної системи, одну з найважливіших форм здійснення народного суверенітету.

Problem setting. Today, Ukraine is characterized by the needfor fundamental changes in the activity ofstate bodies. The effectiveness of the realization of the rights of the people, the guarantee of the possibility of their realization in the vital reality depends on the efficiency of functioning of the referendum institution, which requires effective development at the theoretical level. The urgency of the problem is caused by the need to select the most effective, democratic means of holding referendums, to study and to apply the best practices of the democratic countries of the world in this field of activity.Recent research and publications analysis. Some questions of the referendum institute were investigated in the works of such scientists as V. Barsky, Y. Budnik, N. Vinnykova, S. Derev 'yanko, S. Zakirova, M. Ilnitskyi, L. Kryvenko, V. Markitantov, V. Nechytailo, I. Myloserdna, Y. Paleeva, O. Chebanenko, O. Hryshchuk, N. Kolodyazhna, A. Yevhenieva, S. Kravchenko, V. Kobel, R. Makukha and others. Some elements of the constitutional model of the referendum have been analyzed in the majority of works devoted to this political and legal institute. From the special researches in which attempts were made to construct such a model, one can name the works of legal scholars: M. Onishchuk, V. Pohorilka, Stavniychuk, V. Fedorenko and others.Paper objective. The purpose of the article is to study the nature of referendums, their constitutional boundaries, as well as the experience of organizing and carrying out this form of will of the people in democratic countries, which can be used in Ukraine.Paper main body. A referendum is one of the most prominent institutions ofdemocracy that allows the population to directly address pressing issues of the state and society.The referendum as a political and legal institute dates back to ancient times. It was started in ancient Rome, but the date of the first referendum is considered to be 1439, and his birthplace is Switzerland, including the canton of Bern. The referendums were envisaged by the legislatures of many countries. The referendum in the XX century became quite widespread. Its implementation was providedfor by a number of constitutions of European states adopted during the period between the world wars. The legal practice of foreign countries shows the possibility of harmonizing the use of direct and representative democracy. Much depends on the nature of the political regime in a particular country, the traditions, the mentality of its people, the degree of democratization and other factors that influence the formation and development of a system of direct democracy. For the practical use of the referendum as an institution for legitimizing political decisions of the state power in Ukraine, it is necessary, first of all, to regulate the legal grounds of this legal form of the will of the citizens.Conclusions of the researh. The referendum as a political instrument of public administration has a long history. An important component of preparing for the successful use of a referendum in Ukraine as a tool of direct democracy is a detailed analysis of international experience and world practice. The most important step towards effective implementation of this mechanism of direct democracy is the existence of specific legislation and an advanced mechanism for the practical implementation of the decisions reached. ; Раскрыты понятие референдума, история его развития и становления. Проанализированы вопросы проведения референдума на примерах зарубежных стран и непосредственно Украины. Указано, что в демократических странах референдумы представляют стержень политической системы, одну из важнейших форм осуществления народного суверенитета. ; Розкрито поняття референдуму, історію його розвитку і становлення. Проаналізовано питання проведення референдуму на прикладах зарубіжних країн і безпосередньо України. Зазначено, що у демократичних країнах референдуми становлять стрижень політичної системи, одну з найважливіших форм здійснення народного суверенітету.

The article investigates the procedure for dissolution of marriage under action proceeding. Temporary obstacles to submit a divorce suit have been established. Declarative nature of p.4 of Art. 185 of the Civil Procedure Code of Ukraine regarding returning a divorce suit during the pregnancy of a spouse has been proved. In practice it is unclear how the judge can establish the fact of pregnancy at the stage of initiation of the case because neither family nor civil procedural legislation stipulates the necessity to submit a certificate of pregnancy along with the suit. Judicial procedural mistakes during consideration of divorce cases under action proceeding have been established. It has been identified that divorce suits are submitted to the court under the rules of alternative jurisdiction. When the court tries cases on dissolution of marriage it assumes that the marriage is based on a free will of a woman and a man. It is inadmissible to force a man and woman to get married. When the spouses are forced to terminate marriage, keep it, enter into intimate relations using physical or psychological violence it violates their right to freedom and privacy and can have consequences provided for by law. Every spouse has the right to terminate marriage relationship. The law does not identify which measures can be applied by the court to bring the spouses together. The court is entitled but not obliged to give additional time for reconciliation. Following the analysis of case law regarding decision on additional time for reconciliation it has been proposed to expel Art. 111 of the Family Code of Ukraine and p. 7 of Art. 240 of the Civil Procedure Code of Ukraine because, unfortunately, the institute of reconciliation does not result in keeping the marriage, but it drags such important cases as dissolution of marriage. Conflicts, contradictory and unsolved issues of legal regulation of this procedure which were found during analysis of case law have been defined.

In the article are considered the origin of marriage diplomacy, which began from Kievan Rus', when international agreements and unions refreshed by dynastic copulas. Interdynastic marriages of Rus dukes were the prime examples of political and cultural orientation of Kievan Rus' of that epoch. Attention is paid to the changes of character of marriage diplomacy in the middle ages of Polish Crow, activity of which was determined by interests of military-landowning magnates. Therefore it was mainly headed for the settlement of disputes between the separate landowners, who on the whole defended the right to conduct «private wars», in the period between which conducted «private marriage negotiations». The important attribute of interdynastic marriage diplomacy were nobility coats of arms. Were analyzed source materials, which serve to the certificate of interdynastic marriage diplomacy of Herburts, that during two hundred fifty years period of staying in the Rus', resulted in the bring together of family with the most mighty genus of Polish Crown and Polish-Lithuanian Commonwealth.Key words: Kievan Rus'; middle ages Polish Crown; interdynastic marriage diplomacy; nobility coats of arms; visits of politeness; kind services; dynastic marriages. ; Розглянуто зародження шлюбної дипломатії, початки якої сягають часів Київської Русі, коли міжнародні договори та союзи підкріплювали династичні зв'язки. Міждинастійні шлюби руських князів – яскравий приклад політичної та культурної орієнтації Київської Русі. Акцентовано увагу на зміні характеру шлюбної дипломатії у середньовічній Короні Польській, діяльність якої визначали інтереси військово-землевласницьких магнатів. Тому шлюбна дипломатія, переважно, була спрямована на врегулювання суперечок між окремими землевласниками, які загалом обстоювали своє право на «приватні війни», в період між якими вели «приватні шлюбні переговори». Важливим атрибутом міжродової шлюбної дипломатії були шляхетські герби. Проаналізовано джерельні матеріали, що слугують свідченням міжродової шлюбної дипломатії Гербуртів, яка за двохсотп'ятдесятирічний період їхнього перебування на Русі призвела до споріднення роду з наймогутнішими родами Корони Польської та Речі Посполитої.Ключові слова: Київська Русь; середньовічна Корона Польська; міжродова шлюбна дипломатія; шляхетські герби; візити ввічливості; добрі послуги; династичні шлюби.

The purpose of the scientific article is to analyze the problems associated with the use of the presumption of joint ownership of property relations and men with woman without marriage registration with the improvement of the theory of legal regulation of this area. Material: the study focused on the fact that the essence of family relations, which are between a man and a married woman, do not differ in any way from the family relations of persons who are in actual marital relations. The only difference between them is the fact of state registration. The lack of state registration of actual marriage relations is the reason for the emergence of a number of problems among the subjects of such relations. The analysis of judicial practice allowed a number of the most common problems associated with the spread of the presumption of common ownership: determining the day from which the general regime of common ownership for property acquired by persons; application of guarantee protection of the rights of one of the actual spouses from the unfair actions of the personal owner. Attention is drawn to the controversial nature of the practice of the Supreme Court that the establishment of the fact of one family and the recognition of the right of common joint ownership of property acquired by persons during their stay in actual marriage relations applies exclusively to future relationships and does not have retroactive effect. The author of the article came to the conclusion that in the process of reforming civil legislation it is necessary to offer a woman and a man who live alone without marriage registration, ways of formalizing relations with entering information about the marital status of such persons in the Register (filing a joint application, jointly filling out a questionnaire and etc.). ; Метою наукової статті є аналіз проблем, пов'язаних зі застосуванням зумпції спільної сумісної власності до майнових відносин жінки та чоловіка, які мешкають однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою вдосконалення правового регулювання цієї сфери. Матеріал: під час дослідження акцентовано увагу на тому, що зміст сімейних стосунків, які складаються між чоловіком та жінкою в шлюбі не відрізняються від сімейних стосунків осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Єдиною відмінністю між ними є факт державної реєстрації. Відсутність державної реєстрації фактичних шлюбних стосунків є причиною виникнення в суб'єктів цих стосунків значної частини проблем. Аналіз судової практики дозволів виокремити такі проблеми: визначення терміну, з якого на майно, яке набуте такими особами, розповсюджується режим спільної сумісної власності; застосування гарантій захисту прав одного з фактичних членів подружжя від недобро- совісних дій титульного власника щодо розпорядження спільним майном без згоди тощо. Звернено увагу на суперечливість сформованої практики Верховного Суду щодо встанов- лення факту співмешкання однією сім'єю та визнання права спільної сумісної власності на майно, яке набуте особами під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, розпов- сюджується виключно на майбутні стосунки та не має зворотної сили. Автор статті дійшов висновку, що в процесі реформування цивільного законодавства необхідно запропонувати жінці та чоловіку, які мешкають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, способи оформлення таких стосунків (подання спільної заяви, спільне заповнення анкети тощо) з занесенням відомостей про сімейний стан таких осіб до реєстру.

The article examinesthe formation of legislation governing the relationship between a man and a woman living in the same family without registration of marriage in the member states of the European Union, as well as in countries bordering Ukraine. The author examines how in these countries the formation of legislative recognition of the consequences of cohabitation of persons living in a union similar to marriage took place; what form for such unions provides for the legislation of European countries; the European experience of legal regulation of various forms of extramarital unions is analyzed. The author provides an in-depth analysis of the principles that guide the European Court of Human Rights in dealing with complaints from individuals in such quasi-marriages. The author draws attention to how the case law of the European Court of Human Rights affects the development and development of legislation in this area both in Europe and in Ukraine.The author concludes that the introduction of the legal institution of registered civil partnership in Ukraine as an alternative to registered civil marriage is impossible, as the introduction of civil partnership exclusively for heterosexual couplesis contrary to the practice of the ECtHR. In turn, the introduction of this legal institution for same-sex and heterosexual couples at the same time, as required by the European principles of national legislation, goes against the vision of this issue by the society of Ukraine. As a result, national law recognizing the legal consequences of a man and woman living in the same family without registering a marriage without requiring any legally significant action to prove their union, without the possibility for such persons to register a civil partnership in any way (by concluding a civil partnership agreement, registration of the union with a notary or local government), create conditions for a legal vacuum. In Ukraine, in fact, there is no legally defined legal fact, which is the basis for the emergence of legal relations between such persons.The author proposes to adopt in Ukraine the established European legal experience of legislative regulation of relations between persons who for some reason do not want or can not enter into a registered civil marriage. International, in particular European, legal trends, as well as the case law of the European Court of Human Rights, point to the need for legal regulation of relations between persons living as one family without registration of marriage and the solution of their pressing problems. According to the author, the existing model of legal regulation of de facto marital relations in Ukraine does not comply with the principles of international law and the practice of the European Court of Human Rights. Contradictory, illogical provisions of domestic law in this area are the cause of frequent violations of the legal rights and interests of persons, which is unacceptable. The conclusion is the temporary impossibility of introducing a legal institution of registered civil same-sex and heterosexual partnership in Ukraine. At the same time, the imperfect contradictory normative regulation of relations between a man and a woman living in the same family without marriage registration demonstrates the need to refuse to recognize any legal consequences of persons in such a union (Articles 74, 91, 211 of the IC of Ukraine). The author proposes to leave this social phenomenon outside the legal regulation of family law. ; В статье проведено исследование практики Европейского суда по правам человека, а также опыта европейских стран и Украины по вопросу, касающемуся становления и векторов развития законодательства, регламентирующего зарегистрированные гражданские однополые и/или разнополые партнерства; проанализирован европейский опыт правового регулирования различных форм внебрачных союзов; сделаны выводы о путях совершенствования национального законодательства, регулирующего отношения между мужчиной и женщиной, проживающих одной семьей без регистрации брака. ; В статті проведено дослідження практики Європейського суду з прав людини, а також досвіду європейських країн та України з питання, що стосується становлення і векторів розвитку законодавства, що регламентує зареєстровані цивільні одностатеві та/ або різностатеві партнерства; проаналізовано європейський досвід правового регулювання різних форм позашлюбних союзів; зроблено висновки щодо шляхів вдосконалення національного законодавства, що регулює відносини між чоловіком та жінкою, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу

The article examinesthe formation of legislation governing the relationship between a man and a woman living in the same family without registration of marriage in the member states of the European Union, as well as in countries bordering Ukraine. The author examines how in these countries the formation of legislative recognition of the consequences of cohabitation of persons living in a union similar to marriage took place; what form for such unions provides for the legislation of European countries; the European experience of legal regulation of various forms of extramarital unions is analyzed. The author provides an in-depth analysis of the principles that guide the European Court of Human Rights in dealing with complaints from individuals in such quasi-marriages. The author draws attention to how the case law of the European Court of Human Rights affects the development and development of legislation in this area both in Europe and in Ukraine.The author concludes that the introduction of the legal institution of registered civil partnership in Ukraine as an alternative to registered civil marriage is impossible, as the introduction of civil partnership exclusively for heterosexual couplesis contrary to the practice of the ECtHR. In turn, the introduction of this legal institution for same-sex and heterosexual couples at the same time, as required by the European principles of national legislation, goes against the vision of this issue by the society of Ukraine. As a result, national law recognizing the legal consequences of a man and woman living in the same family without registering a marriage without requiring any legally significant action to prove their union, without the possibility for such persons to register a civil partnership in any way (by concluding a civil partnership agreement, registration of the union with a notary or local government), create conditions for a legal vacuum. In Ukraine, in fact, there is no legally defined legal fact, which is the basis for the emergence of legal relations between such persons.The author proposes to adopt in Ukraine the established European legal experience of legislative regulation of relations between persons who for some reason do not want or can not enter into a registered civil marriage. International, in particular European, legal trends, as well as the case law of the European Court of Human Rights, point to the need for legal regulation of relations between persons living as one family without registration of marriage and the solution of their pressing problems. According to the author, the existing model of legal regulation of de facto marital relations in Ukraine does not comply with the principles of international law and the practice of the European Court of Human Rights. Contradictory, illogical provisions of domestic law in this area are the cause of frequent violations of the legal rights and interests of persons, which is unacceptable. The conclusion is the temporary impossibility of introducing a legal institution of registered civil same-sex and heterosexual partnership in Ukraine. At the same time, the imperfect contradictory normative regulation of relations between a man and a woman living in the same family without marriage registration demonstrates the need to refuse to recognize any legal consequences of persons in such a union (Articles 74, 91, 211 of the IC of Ukraine). The author proposes to leave this social phenomenon outside the legal regulation of family law. ; В статье проведено исследование практики Европейского суда по правам человека, а также опыта европейских стран и Украины по вопросу, касающемуся становления и векторов развития законодательства, регламентирующего зарегистрированные гражданские однополые и/или разнополые партнерства; проанализирован европейский опыт правового регулирования различных форм внебрачных союзов; сделаны выводы о путях совершенствования национального законодательства, регулирующего отношения между мужчиной и женщиной, проживающих одной семьей без регистрации брака. ; В статті проведено дослідження практики Європейського суду з прав людини, а також досвіду європейських країн та України з питання, що стосується становлення і векторів розвитку законодавства, що регламентує зареєстровані цивільні одностатеві та/ або різностатеві партнерства; проаналізовано європейський досвід правового регулювання різних форм позашлюбних союзів; зроблено висновки щодо шляхів вдосконалення національного законодавства, що регулює відносини між чоловіком та жінкою, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу

The article deals with the issues of legislative expression of special norms (in particular, regarding the formulation of the features of qualified and especially qualified crimes) in the text of the current Criminal Code of Ukraine. For this purpose, all the cases of the use of qualified or especially qualified crimes in the Criminal Code of Ukraine are generalized in the form of a table. The main focus is on the use of the following legal formulas (constructions) for the formation of qualified and especially qualified crimes: «the same act», «the same acts», «the act(s) provided for by Part(s). of this Article», «the same actions», «the actions provided for by Part(s). of this Article», «the same action». An attempt is being made to analyze the content of this construction, taking into account the type of the previous core crime. In this aspect, main attention is focused on the analysis of the norm of Part 2 of Article 194 of the Criminal Code of Ukraine in order to determine the adequacy and suitability of the use of legal construction «the same act» in it. In such situations, it is proposed to assess the degree of social danger of the analyzed act, which is indicated by the so-called crime-forming features. ; Розглянуто питання законодавчого вираження спеціальних норм (зокрема, в частині формулювання ознак кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочину) в тексті чинного Кримінального кодексу України. З цією метою у формі таблиці узагаль­нено всі випадки використання кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочину в КК України. Чинний на 30 вересня 2017 року КК України дає можливість зробити висновок про те, що він містить 397 кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів злочину. Для позначення ознак основного складу злочину у кваліфікованому законодавець використовує різні юридичні конструкції.Найбільш вдалим видається відтворення у другій (наступній) частині статті Особливої частини КК України або ж назви злочину, або ж текстуальне відтворення диспозиції попередньої частини статті. Але таких конструкцій у чинному КК небагато.Основну увагу зосереджено на використанні при конструюванні кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів відповідних юридичних формул (конструкцій): «те саме діяння», «ті самі діяння», «діяння, передбачене (-і) частиною (-ами) … цієї статті», «ті самі дії», «дії, передбачені частиною (-ами) … цієї статті», «та сама дія». Зроблено спробу аналізу змісту цієї конструкції із урахуванням виду попереднього основного складу злочину.Якщо у першій частині статті Особливої частини КК України передбачена відпові­дальність за формальний склад злочину, то в більшості випадків особливих проблем із тлумаченням та кваліфікацією суспільно небезпечної поведінки не виникає. Найбільше проблемних питань кваліфікації з'являється у тих випадках, коли основний склад відпо­відного злочину матеріальний, а кваліфікований чи особливо кваліфікований як вказівку на основний послуговується термінами «дія(-ї)» чи «діяння».У цьому аспекті, особливу увагу зосереджено на аналізі норми ч. 2 ст. 194 КК України з метою визначення адекватності використання у ній юридичної конструкції «те саме діяння». У подібних ситуаціях пропонуємо керуватися оцінкою ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння, індикатором якого є так звані криміноутворюючі ознаки. У ч. 2 ст. 194 КК України, такими криміноутворюючими ознаками, на нашу думку, є загальнонебезпечний спосіб, загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Тому наслідки у виді заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов'язковою ознакою цього складу злочину.Отже, склад умисного знищення чи пошкодження чужого майна, вчиненого загаль­нонебезпечним способом або такого, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, не передбачає наявність суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди у великих розмірах.

The article deals with the issues of legislative expression of special norms (in particular, regarding the formulation of the features of qualified and especially qualified crimes) in the text of the current Criminal Code of Ukraine. For this purpose, all the cases of the use of qualified or especially qualified crimes in the Criminal Code of Ukraine are generalized in the form of a table. The main focus is on the use of the following legal formulas (constructions) for the formation of qualified and especially qualified crimes: «the same act», «the same acts», «the act(s) provided for by Part(s). of this Article», «the same actions», «the actions provided for by Part(s). of this Article», «the same action». An attempt is being made to analyze the content of this construction, taking into account the type of the previous core crime. In this aspect, main attention is focused on the analysis of the norm of Part 2 of Article 194 of the Criminal Code of Ukraine in order to determine the adequacy and suitability of the use of legal construction «the same act» in it. In such situations, it is proposed to assess the degree of social danger of the analyzed act, which is indicated by the so-called crime-forming features. ; Розглянуто питання законодавчого вираження спеціальних норм (зокрема, в частині формулювання ознак кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочину) в тексті чинного Кримінального кодексу України. З цією метою у формі таблиці узагаль­нено всі випадки використання кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочину в КК України. Чинний на 30 вересня 2017 року КК України дає можливість зробити висновок про те, що він містить 397 кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів злочину. Для позначення ознак основного складу злочину у кваліфікованому законодавець використовує різні юридичні конструкції.Найбільш вдалим видається відтворення у другій (наступній) частині статті Особливої частини КК України або ж назви злочину, або ж текстуальне відтворення диспозиції попередньої частини статті. Але таких конструкцій у чинному КК небагато.Основну увагу зосереджено на використанні при конструюванні кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів відповідних юридичних формул (конструкцій): «те саме діяння», «ті самі діяння», «діяння, передбачене (-і) частиною (-ами) … цієї статті», «ті самі дії», «дії, передбачені частиною (-ами) … цієї статті», «та сама дія». Зроблено спробу аналізу змісту цієї конструкції із урахуванням виду попереднього основного складу злочину.Якщо у першій частині статті Особливої частини КК України передбачена відпові­дальність за формальний склад злочину, то в більшості випадків особливих проблем із тлумаченням та кваліфікацією суспільно небезпечної поведінки не виникає. Найбільше проблемних питань кваліфікації з'являється у тих випадках, коли основний склад відпо­відного злочину матеріальний, а кваліфікований чи особливо кваліфікований як вказівку на основний послуговується термінами «дія(-ї)» чи «діяння».У цьому аспекті, особливу увагу зосереджено на аналізі норми ч. 2 ст. 194 КК України з метою визначення адекватності використання у ній юридичної конструкції «те саме діяння». У подібних ситуаціях пропонуємо керуватися оцінкою ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння, індикатором якого є так звані криміноутворюючі ознаки. У ч. 2 ст. 194 КК України, такими криміноутворюючими ознаками, на нашу думку, є загальнонебезпечний спосіб, загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Тому наслідки у виді заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов'язковою ознакою цього складу злочину.Отже, склад умисного знищення чи пошкодження чужого майна, вчиненого загаль­нонебезпечним способом або такого, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, не передбачає наявність суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди у великих розмірах.

Social work includes street work, and the category to work with is sex workers. Sex workers in Ukraine have many different problems and accept help, as presented in this study, only from social workers. This article presents the problems and needs of prostitutes, identifies types of violence against this category of people, and possible ways to help from violence of clients and getting out of prostitution. This study involved focus groups with sex workers, interviews with social workers, and in-depth interviews with prostitutes. The article analyzes the experience of foreign governmental and nongovernmental organizations in working with sex workers and provides recommendations for the work of social workers in Ukraine with women working in prostitution. ; Соціальна робота включає в себе і роботу на вулиці, і до категорії тих, з ким потрібно працювати відносяться і секс-працівниці та секс-працівники. Вони в Україні мають багато різних проблем і приймають допомогу, як показано в цьому дослідженні, лише від соціальних працівників. У цій статті представлені проблеми та потреби тих, хто займається проституцією, виявлені види насильства стосовно цієї категорії людей, та можливі шляхи допомоги в захисті від насильницьких дій клієнтів та виходу з проституції. Це дослідження проводилося із залученням фокус- груп із секс-працівницями, інтерв'ювання соціальних працівниць та глибинних інтерв'ю з повіями. У статті проаналізовано досвід закордонних державних та недержавних організацій у роботі з працівницями та працівниками секс- бізнесу та надано рекомендації щодо роботи соціальних працівників в Україні з жінками, які працюють в проституції.

The article deals with the provisions on international adoption through the prism of the Hague Convention on the Protection of Children and Cooperation in the field of International Adoption in 1993, the problematic issues adopted by foreign nationals. Issues of legal conflicts between the Hague Convention and Ukrainian legislation on the prohibition of same-sex marriage and its impact on inter-state adoption have been identified. In order to ensure more effective control and supervision of the fate of adopted children, it is proposed to create an international legal database (database) and to establish a single register of adopted Ukrainian children by foreign nationals. To resolve the issue of allowing same-sex couples to adopt a Convention, initiate before the United Nations the right of countries with the prohibition of same-sex marriage to admit a convention of non-acceptance of this article (as prohibited by Article 40 of the Convention) for the purpose of further implementation in the legislation of both our state and other states. with a reservation (restriction, exclusion) to strengthen the normative international regulation of the protection of the rights of the child. Regarding the issue of abuse of international adopters, we consider it necessary to offer an alternative - to strengthen by means of legislative enshrining in both national and international law measures to protect the life of the child as an object of international adoption by increasing the degree of control over the adoption and subsequent fate of the child in the form of specially created reports each country's Interstate Adoption Authority. To ensure more effective control and supervision of the fate of adopted children, we propose to create an international legal database (database) and to establish a single register of adopted Ukrainian children by foreign citizens.

У статті увага автора зосереджена на представленні поширеної в країнах ЄС класифікації груп методів навчання та виховання, розкритті основних методів статевого виховання учнів. Подана детальна характеристика основних методів статевого виховання учнів на основі методу концептуально-порівняльного аналізу; aнaлiзу вітчизняного й зapубiжнoгo дoсвiду, концептуальних пiдхoдiв до вивчення пpoблeми статевого виховання учнів у країнах ЄС, а також систематизації й аналізу фактів, вихідних даних джерел, журнальних публікацій, що дало можливість виділити основні методи статевого виховання, зокрема: активні, інтерактивні методи, метод проектів тощо. ; In the article the author's attention is focused on the representation of the spread in the EU classification of groups of methods of training and education, disclosure of the main methods of sex education of pupils. Their detailed description is given on the basis of conceptual and comparative analysis; analysis of the native and foreign experience, conceptual approaches to the study of the problems of sex education of students in the EU, as well as ordering and analyzing the facts of input data sources, journal publications, making it possible to identify the main methods of sex education, such as lectures, conversation, discussion, promotion, punishment, approval, support, methods of control and self-control, a method of creating educational situations, active method (unfinished sentence, writing essays on given topic; complete works on the same principle, "writing reviews" on the articles on sexual topics, etc.), interactive methods and project method, or "brainstorming" methods of working with printed text, and others. It is determined that sexual education of students, preparing them for adult life and responsible parenthood will be effective when the student turns actively in the learning and training process and consciously makes his choices concerning the proposed arsenal of ways to achieve the goals of sex education. The task of the teacher is the construction of such a concept of studies, which would cause emotional factor, openness of the teacher and his judgment in this situation are the most important for this process. As revealed, analyzed methods of sex education are aimed at students' mastering modern knowledge, skills and attitudes of sex-stuying nature of the sexual-experience decision-making in relation to persons of the other sex and efficient resolution of the problems encountered in the process of interpersonal relationships. An important factor in this favor is creativity in teaching the public around the EU to improve the already recognized in the practice of sexual education of students and implementing new, innovative methods, forms and means of instruction and education of the younger generation.