Suchergebnisse

Peculiarities and differences of the religious studies and religious (spiritual)education, its nowadays status in Ukraine are explored. The author proves thenecessity and legitimateness of secularism and afterwards religious studies orientation of the state educational system in Ukraine. ; У статті розкриваються особливості і відмінністьрелігієзнавчої та релігійної (духовної) освіти, їх нинішній стан в Україні. Обґрунтовується необхідністьі правомірності світськості, а відтак релігієзнавчостівсієї системи державної освіти країни.

Although the Czech Republic is usually regarded as one of the most secular countries in Europe, current sociological surveys indicate that there is still a strong interest in supernatural and spiritual questions. This article begins by documenting the popularity of various religious concepts and then proceeds to analyse the socio-demographic factors that influence religious beliefs. The author tries to answer the question of whether and how people who believe in some kind of religious phenomenon differ in terms of sociodemographic characteristics from those who do not believe. There are two dimensions behind religious statements: a 'traditional' Christian outlook and an 'alternative' view connected with a belief in the power of magic. Further analyses indicated that traditional and alternative religious beliefs are connected with numerous socio-demographic characteristics, the most important of which is religious socialisation, measured by the frequency with which a person attended at religious services as a child and by the religious denomination of a person's mother.

Review of Corm, G. (2020). Arab Political Thought: Past and Present. London: Hurst & Company. ; Огляд книги Corm, G. (2020). Arab Political Thought: Past and Present. London: Hurst & Company.

At the beginning of the 21st century, the French Republic was home to the largest Muslim community in the West, numbering 5-6 million people. E.Macron's initiatives aimed at defending the principle of secularism and combating 'Islamist separatism' provoked outrage in the Islamic world. The republic was blamed for systematic discrimination against Muslims and the lack of opportunities for self-realization of community members. Therefore, the analysis of the state of representation of Muslim politicians in the highest echelons of power is relevant. The goal of the paper is to analyze the composition of French governments during the presidency of Francois Hollande and to trace the role played by Muslims in them, using a variety of sources (official state press, Senate and National Assembly reports, transcripts of speeches, interviews, and memoirs). The concurrence of government was conceptual for F.Hollande. Therefore, three of the four Muslim politicians (Najat Vallaud-Belkacem, Myriam El Khomri, Kader Arif) were members of the pro-presidential Socialist Party. And formally non-party Yamina Benguigui gravitated to the Left. F.Hollande repeated, initiated by N.Sarkozy, the precedent of appointing Muslims as full-fledged ministers, not just delegated ministers or secretaries of state. If in the first case it was a matter of such a prestigious department as the Ministry of Justice, in the second it was about the ideologically important Ministry of National Education, Higher Education and Research. At the same time, the appointment of Kader Arif as Secretary of State for Veterans Affairs parallels with the appointment of Jacques Chirac to the same position in 2002-2007. Three of the four politicians (K.Arif, N.Vallaud-Belkacem, and M.ElKhomri) were not born in France. Two (N.Vallaud-Belkacem and M.ElKhomri) retained dual citizenship. Therefore, in their rhetoric, they appealed to the cultural, religious and ethnic diversity of the Republic. And the issues of history, the politics of memory, secularism, the fight against all forms of discrimination were of top priority for them. Periodically trying to protect Islamic culture and the Muslim community from grievances, all three politicians violated one of the basic rules of fiqh, marrying a non-Muslim: Najat Vallaud-Belkacem and Myriam El Khomri married Christians, and Yamina Benguigui married the Jew of Algerian descent. And if to compare this with the fact that they all were activists of the women's movement, it looks like they tried to receive the maximum dividends from the Republic. That would be impossible in a traditional Muslim society. At the same time, they appealed to the need to protect universal Islamic values. And they postulated themselves as 'secular Muslims', which is a priori impossible for classical Islam. ; У статті, на основі офіційного державного друкованого органу «Journal officiel de la République Française», звітів Сенату та Національної Асамблеї, матеріалів виступів, інтерв'ю та мемуарів проаналізовано склади французьких урядів періоду президентства Ф.Олланда та простежено, яку роль у них відігравали мусульмани. З'ясовано, що концептуальною для Ф.Олланда була злагодженість уряду, тому більшість міністрів-мусульман були членами Соціалістичної партії. Троє з чотирьох політиків народилися не у Франції, половина зберегла подвійне громадянство. Тому у риториці апелювали до культурного, релігійного й етнічного різноманіття Республіки, а питання історії, політики пам'яті, світськості, боротьби проти усіх форм дискримінації були ключовими.

У статті аналізуються постсекулярні тенденції у духовному житті сучасних соціумів і перспективи оновлення виховних практик освіти. Висвітлюються особливості впливу релігії на процеси патріотичного виховання у системі освіти. Запропоновані рекомендації щодо впровадження позитивного досвіду провідних країн з питань взаємодії світської та релігійної освіти й виховання. ; В статье анализируются постсекулярные тенденции в духовной жизни современных социумов и перспективы обновления практик образования. Рассматриваются особенности влияния религии на процессы патриотического воспитания в системе образования. Предложены рекомендации относительно внедрения позитивного опыта ведущих стран мира в сфере взаимодействия светского и религиозного образования и воспитания. ; The subject of the article shows post-secular trends in the spiritual life of modern societies and prospects of education modernization. It also offers recommendations about the introduction of the positive experience of leading countries on the issues of cooperation between religious education and upbringing. To begin with, in a post-secular society where religious meanings begin to play a great role in guiding the spiritual life of society, education needs new impulses. In recent years in education gained some experience of usage and inter-confessional communication during preparation of modern specialists.Firstly, components of the moral and esthetic teaching of different confession have to find the full display in studying of the subjects of a social and humanitarian orientation. Especially it concerns Christian ethics which defines the direction to educational practice of education. It can be promoted by obligatory or facultative teaching religious disciplines in educational institutions, but teaching religious courses must be non-confession.Secondly, it's necessary to refer to the experience of leading countries regarding religious education component including its implications on the civil or patriotic education and research opportunities to approach the main priorities of European education using educational standards and curriculum of future professionals.One should, however, not forget that, nowadays philosophical analysis of religious component of education and its impact on the education process is very important. Religion and culture for thousands of years served not only faith functions, they considerably influenced development of science, education and high spiritual culture. It formed the fundamental basis of educational doctrine, gained considerable potential in the education of the young generation. Furthermore, one should not forget that social changes of recent decades associated with the development of Ukraine as an independent state. The current nature of church-state relations and the free activity of religious organizations gained new development opportunities.Despite the differences in the interaction between the secular and religious education in the European area, there are three groups of countries to determine the role of religious education in general education system. The first group – the lack of such studying at school (France). The second group includes countries where religious education in schools usually state guaranteed (Germany, Finland, Italy, Poland) The third group includes the countries where available non-confessional education (Denmark, UK, Norway).To draw the conclusion, one can say that the phenomenon of civil religion holds a special place in consideration of a religious component of education. The place of religious component in education is quite important at all levels. What is more, we should not forget the basic rule: the basic value of democratic society it's atheism. Secularism is one of the main factors for providing and guaranteeing liberty of conscience, including an education system, that is a social institute which is the most important aspect of socialization today. Thus, the principle of secularism in the legal framework of the state is a guarantee of autonomy and freedom of everyone to freely make decisions to define themselves in ideological-spiritual sphere without interference of the power factor. A secular state must ensure such a situation, in which no confession, and moreover, no power structure, would not impose someone certain religious-based moral, cultural and spiritual principles, some religious identity.Consequently, pupils and students of educational institutions should have a thorough scientific knowledge of religion, its denominational manifestations, direction, courses, know their history, the basic provisions of their teachings, moral guidance. Knowledge of religion in the education system must provide a «quality intellectual plant» for future professionals. It will help them to express opinions on religious issues freely, including ethical dimensions and effectively carry out work on teaching and educating representative of many faiths.

This historical research deals with diverse cultural and educational work of Olha Levytska (Basarab), the famous Galician social and political activist of the «Enlightenment» society. This particular aspect of her work remains the underexplored subject, despite numerous publications in native and Diaspora scientific literature. The biographical context discusses the issues of formation and strengthening of Olha Leyitska's civic position on the threshold of World War I (1914–1918) including her ideological priorities, and social and political views. The example of Olha Levytska demonstrates extensive involvement of Eastern Galician women into the «Enlightenment» society that was stipulated by its secularism and pursuit of mass character. Later, civic engagement of Ukrainian women was promoted by changes of their civil condition and gaining new public rights. ; Данное историческое исследование посвящено разноплановой культурно- просветительской работе известной галицкой общественно-политической деятельницы Ольги Левицкой (Басараб) в обществе «Просвита». Именно этот аспект ее труда остается малоисследованной темой, несмотря на значительный массив публикаций отечественной, а также зару-бежной научной литературы. В контексте биографии поднимаются также вопросы формирования и укрепления граж-данской позиции О. Левицкий-Басараб накануне Великой войны 1914–1918 гг., ее идейных приоритетов, общественно-политических взглядов. Пример О. Левицкой-Басараб демонстрирует широкую вовлечённость женщин Восточной Галиции в общество «Просвита», что объяснялось его светским характером и стремлением к массовости. В дальнейшем граж-данской активности украинок способствовали изменения их положения и получения новых прав в обществе. ; Дане історичне дослідження присвячене різноплановій культурно-просвітницькій роботі відомої галицької громадсько-політичної діячки Ольги Левицької (Басараб) у товаристві «Просвіта» Саме цей аспект її праці залишається малодослі-дженою темою, попри значний масив публікацій вітчизняної та діаспорної наукової літератури. У біографічному кон-тексті піднімаються також питання формування та зміцнення громадянської позиції О. Левицької напередодні Великої війни 1914–1918 рр., ідейних пріоритетів, суспільно-політичних поглядів. Приклад О. Левицької демонструє широку залуче-ність жіноцтва Східної Галичини у товариство «Просвіта», що зумовлювалось його світським характером і прагненням до масовості. В подальшому громадянській активності українок сприяла зміна їх становища та здобуття нових прав у суспільстві.

The development of Ukraine at the present stage of state-building processes and transformations involves the formation of a qualitatively new type of approaches to the functioning of the state and society. Old norms and requirements that acted in Soviet times and at the beginning of Ukraine's independence have not always been actualized with modern social development. Activities of religious organizations actively promote the development of many spheres of social service, religious organizations are organic for a developed society. The state and government understand these trends and the harmonious functioning of religious organizations in Ukraine. State structures in their actions come not only from the standpoint of the compensatory effect for what was happening, and for what was the attitude towards everything related to religion. Most of this is due to the deep awareness of the importance of religious organizations and the religious component in public life, as well as the provision of the rights and freedoms of citizens who wish to participate in the activities of religious structures and to meet their religious needs in accordance with current legislation.At the same time, it should be noted that conflicts in the field of the activities of religious organizations, and in particular the functioning of theological education, required legislative regulation, understanding and consolidation in legal status. The concepts of secularity and separation of state from church and church from school are covered by the author in the historical paradigm, the origins and connection of modern legislation with their historical prototypes and preconditions are shown. The focus on the discriminatory theological education in the historical continuum in Soviet times prompts a comprehensive analysis of those processes that were inherent in it and to focus on solving them in contemporary rule-making practice. The author analyzed the processes related to the activities of religious organizations and the functioning of theological education in Soviet times, outlines the historical preconditions and peculiarities of rule-making in Soviet times, the understanding of the notion of secularity, and analyzes the aspects of anti-religious propaganda. Presented in the article are the beginning of the formation of a legal base on the activity of the institutions of higher education and outlined the problems of the functioning of theological education at the beginning of Ukraine's independence. ; В статье показано становление нормативно-правового обеспечения богословского образования в независимой Украине. Определены препятствия и трудности начала формирования нормативно-правовой базы богословского образования, освещена современная проблематика, достижения и перспективы его развития. Акцентировано внимание на тенденциях и проблемных аспектах функционирования богословского образования в Украине и выделены вопросы нормативно-правового обеспечения, требующие первоочередного решения. Актуальность проблемы заключается в обращении и освещении основ, которые длительное время были за рамками общественного и научного дискурса и касаются религиозно-богословской тематики. ; У статті показано становлення нормативно-правового забезпечення богословської освіти в незалежній Україні. Визначено перешкоди та труднощі початку формування нормативно-правової бази богословської освіти, висвітлено сучасну проблематику, досягнення, здобутки та перспективи її розвитку. Акцентовано на тенденціях та проблемних аспектах функціонування богословської освіти в Україні та виокремлено питання нормативно-правового забезпечення, які потребують свого вирішення. Актуальність проблеми полягає у зверненні та висвітленні основ, які тривалий час були поза суспільним та науковим дискурсом і стосуються релігійно-богословської тематики.

This article considers the emergence of a multi-party system after the US invasion and the fall of the Saddam Hussein regime. The relevance of the topic is determined by the fact that after the collapse of the Iraqi government, as the plans and goals of the United States in Iraq were, the old religious and ethnic parties were recreated with other values and methods that differ from the essence and ideology on which they were initially based. The emergence of hundreds of formations calling themselves political parties was a natural consequence of the absolute absence of any form of power and the domination of absolute chaos. The author addresses the problems of welcoming foreign occupation and considering the fall of the state as the liberation of the country. The author also notes the lack of political experience and ideology or deviation from the way for achieving personal ambitions through loyalty to external forces or attempts to achieve regional interests by fragmenting the Iraqi society. The list of political parties and forces includes more than 330 parties, which plunged the country into chaos of contradictions, even though the Iraqi Constitution prohibits the formation of parties on an ethnic and religious basis. It is alleged that the political parties involved in the political process in Iraq were largely formed overseas by diverse people, united by two important factors: their hatred and hostility to Saddam Hussein and their desire to gain power and wealth. As this hatred proved to be stronger than any principles and nationalist ideologies, it was easy for foreign parties to engage them to help achieve the goals of two opposing forces: the United States and Iran.In fact, the multi-party approach also satisfied many parties as it ensured their survival and the achievement of political principles based on sectarianism and racism.Keywords: political parties, Iraq, ideological differences, multi-party system, religious parties, ethnic parties, secular parties, party pluralism, de-Baathification, post-Saddam period, secularism, Dawa party. ; В статті розглянуто процес виникнення багатопартійності на тлі вторгнення США і падіння режиму Саддама Хусейна. Порушено проблеми схвального ставлення окремих груп до іноземної окупації та сприйняття руйнації держави в якості звільнення країни. Автор також відзначає відсутність політичного досвіду та ідеології або відхилення від шляху для досягнення особистих амбіцій через лояльність до зовнішніх сил або спроби досягти своїх регіональних інтересів шляхом фрагментації іракського суспільства. Політичні сили, які нараховують більше 330 партій, загнали країну до хаосу протиріч в умовах того, що конституція Іраку забороняє формувати партії на етнічній і релігійній основі.Ключові слова: Ірак, ідеологічні відмінності, багатопартійність, релігійні партії, етнічні партії, світські партії, партійний плюралізм, де-баасифікація, постсаддамівський період, секуляризм, партія Дава.

In the article, on the basis of archival data and published materials, the mechanism ofreception and transmission of church parishes from the Kishinev diocese of the RussianOrthodox Church to the Orthodox Church of the Moldavian principality is considered. The mainbourgeois reforms of the Romanian government and their consequences for the population ofSouthern Bessarabia are considered. These innovations are secular and ecclesiasticalauthorities, which influenced the development of church parishes. A general assessment of thestatus of parishes in the villages of the Danube immigrants is given. The process of templeconstruction in the Bulgarian colonies of the Moldavian Metropolitan and Moldovan villages,which were territorially part of the Bulgarian settlement, was examined in dynamics by years.Considered the participation of the clergy of Southern Bessarabia in the resettlement ofparishioners in the Azov region, the national liberation and national-church struggle of theBulgarian people. The author of the article comes to some conclusions. Non-observance of theagreements established in 1856 led to distrust and tension in relations between the RussianOrthodox and the Moldavian, and later the Romanian Orthodox Churches. The modernization ofRomania was carried out at the expense of the Church, secularization weakened not onlyOrthodox monasteries, but also parishes, in particular, in the Bulgarian settlement. Theabolition of colonist rights and privileges asserted by force of arms led to the outflow of a largenumber of working-age population. The creation of a secular ministry for religious affairs inRomania and the support of foreign movements weakened the position of Orthodoxy,strengthened the European Protestant element. The introduction of Romanian into liturgicalpractice in the South of Bessarabia led to the romanization of the parishioners and the washingout of the Slavic clergy. Strengthening secularism in church life weakened spirituality anderoded the traditional foundations of trans-Danube settlers. Under the influence of themodernization processes and the anti-secularization movement, the church as a whole waspoliticized and the national-church struggle of the Bulgarian settlers for the revival of theBulgarian Orthodox Church was intensified. The Bulgarian clergy headed all nationalundertakings and activities, were the drivers and the attendants of the Bulgarian people. ; У статті на основі архівних даних і опублікованих матеріалів розглянуто механізмприйому-передачі церковних парафій від Кишинівської єпархії Руської ПравославноїЦеркви до Православної Церкви Молдавського князівства. Розглянуто основні буржуазніреформи румунського уряду та їх наслідки для населення Південної Бессарабії. Вказанінововведення світської і церковної влади, які вплинули на розвиток церковних парафій.Дана загальна оцінка стану парафій у селищах задунайських переселенців. Розглянуто вдинаміці за роками процес храмового будівництва в болгарських колоніях Молдавськоїмитрополії і молдавських селах, які територіально входили до складу Болгарськогооселення. Розглянута участь духовенства Південної Бессарабії в переселенні парафіян доПриазов"я в національно-визвольній і національно-церковній боротьбі болгарськогонароду.

The composition of three governments under President Nicolas Sarkozy (2007-2012) is analyzed in the paper and the role of Muslims in them is retraced on the basis of the official state press, speeches, interviews, and publicistic works of French politicians. It is found out that F. Fillon's three cabinets began to involve Muslim women of immigrant origin to illustrate the promotion of gender, ethnic and religious diversity of power. It is stated that four out of five politicians belonged to the pro-government Union for the Popular Movement, and the appointing of F.Amara was to show openness to all political forces. Four out of five politicians (except Rama Yade) were the representatives of Beur generation. It is emphasized that a kind of consensus was formed, in which the children of Harkis (J.Bougrab and N.Berra) and labor immigrants, supporters of the National Liberation Front of Algeria (F.Amara), former ideological enemies, cooperated in one government. It is indicative that both present (F.Amara, N.Berra) and former (R.Dati, R.Yade, J.Bugrab) politicians being Muslims supported the principle of secularism and considered that religious affiliation is a private matter. Even N.Berra, who opposed the ban on the niqab, did not wear the hijab. In addition, despite all the top-level rhetoric, such appointments turned out to be something fundamentally new for the Republic, since politicians themselves often emphasized their immigrant origins, appealing to be the same citizens as others, that is, seeking self-affirmation. In spite of the fact that in 2011 Nicolas Sarkozy said that in France the policy of multiculturalism had also failed, thus acknowledging the futility of his initiatives in the context of diversity, as neither before nor after his presidency, the Presidents of the Republic even in word never abandoned the assimilation doctrine, some his initiatives were subsequently continued. F.Hollande, although he did not promote the concept of diversity, involved Muslim women of immigrant origin into the government, the best known of which were Najat Vallaud-Belkacem and Myriam El Khomri. ; В статье, на основе официального государственного печатного органа, материалов выступлений, интервью и публицистических произведений французских политиков, проанализирован состав трех правительств Франсуа Фийон (2007-2012) и прослежено, какую роль в них играли мусульмане. Установлено, что Николя Саркози в этом контексте привлекал в правительство, прежде всего, женщин, таким образом апеллируя не только к содействию «разнообразию» во власти, но и к преодолению недостаточного представления второго пола в высших эшелонах власти. Основной акцент сделан на том, как министры и госсекретари согласовывали свою исламскую идентичность и требования светского государства. ; У статті, на основі офіційного державного друкованого органу, матеріалів виступів, інтерв'ю та публіцистичних творів французьких політиків, проаналізовано склад трьох урядів Франсуа Фійона (2007-2012) та простежено, яку роль у них відігравали мусульмани. Встановлено, що Ніколя Саркозі у цьому контексті залучав до уряду, насамперед, жінок, таким чином апелюючи не лише до сприяння «розмаїттю» у владі, а й до подолання недостатнього представлення другої статі у вищих ешелонах влади. Основний акцент зроблено на тому, як міністри та держсекретарі узгоджували свою ісламську ідентичність і вимоги світської держави.

Today, in many countries around the world, the role of religion in the public sphere is strengthening. This causes the methodological problems of the theory of secularization, which claimed the gradual and irreversible decline of religion. At the same time, the processes of religious revival in societies that have undergone secularization do not lead to the restoration of religion in the forms that preceded it. To denote this state of society, which occurs after secularization, Jürgen Habermas proposed to use the term "post-secular". A number of both foreign and domestic scientists became interested in this issue. But the purposeful study of postsecularity is still in its infancy and is mostly descriptive. In the scientific works devoted to its research, insufficient attention is focused on specific characteristics of postsecular societies. Therefore, there is a need to generalize these characteristics in order to better understand post-secular society. To achieve this goal, the article analyzes some conceptual approaches to the study of postsecularity. These approaches argue that the "return" of religion does not preclude the preservation of a powerful (or even dominant) secularization cluster in society. Post-secularization is a move forward and the creation of a new system characterized by religious freedom, pluralism, competition between different denominations, rather than a return to the traditions of the pre-modern era. In a post-secular society, as the authors of the works analyzed in the article prove, religion has all the opportunities from secular power for its development. At the same time, there is a reduction in the role of religious institutions and the individualization of religious practices, ie the "privatization" of religion, which is an element of secularization. But this "privatization" is significantly different from secularization, because it is not due to coercion, but to pluralism of choice. According to many researchers, a post-secular situation is possible under the condition of ideological pluralism and parity between religious and non-religious people, when each party has the opportunity to propagate its opinion, but does not impose it, when there is no place for privileged and discriminated, but awareness of mutual coexistence. That is, post-secularity is possible only in democratic and legal societies. The post-secular situation is also characterized by religious competition, intensification of missionary work, manifestations of fundamentalism, globalization of religious piety, transformation of religion into a commodity and the emergence (mostly in the West) of the phenomenon used to refer to the term "spirituality". The situation of post-secularism is a situation of uncertainty, when it is not known how the processes of interaction between the secular and the religious will take place in the future, and it is impossible to make any predictions about how stable this situation is. As the analysis carried out in the article shows, the post-secular approach has not become a full-fledged theory, but is perceived mostly as a program of what should be paid attention to, as a certain correction and continuation of the secularization approach. But with its help, scientists are trying to describe religious processes in modern societies.

This article is devoted to consideration of terms that researchers use to characterize modern religious situation on the West and all over the world. In the works such terms are mostly used: desecularization, postsecularization, intrasecularization, postatheization, postchristianization.The author compares ways of these terms using and described each of them. The main feature of desecularization is returning to the pre-modern political and religious relations, reverse enchantment of the world (P. Berger). Concept of postsecularization has differences and the author distinguishes three positions. According to the first, postsecularism interchanges secularism and marks абсолютно new stage of religious world (M. King, J. Milbank, A. Kirzhelev). In this context researches talk about «renaissance of religion» as a revival of religion and returning of its influence on social life. Representatives of the second position assert that the postsecularity is an instrument of the secular society, where the necessity in anti-religious ideology disappeared and religion begins to take an active part in society life and in a dialogue on social important topics (J. Habermas). The third position assumes that the view on postsecularization as a new stage is only awareness by Western researchers that secularization occurred not everywhere in the world (D. Uzlaner). The term «intrasecularity» is called up to clarify term «postsecularity»: it must show that the new process runs exactly inside secularization (G. McLennan). The term «postatheism» is necessary for that countries describing, where atheization was a state policy (M. Epshtein). After the long process of atheization Christianity can`t regenerate its positions and the phenomenon of «poor religion» (without church, sacral texts, charter etc.) arises. «Postchristianity» in its turn is characterized as spirituality (or religion) without god and in contrary to Christianity. Such spirituality often is a human`s attempt to find or create own religion with eclectic features. All these terms are joint by general purpose – they must comprehend changes that are happening nowadays in global religious situation. In author`s point of view, it is quite difficult to define the best term of religious situation designating. However, because of accents and peculiarities of each term, they all have heuristic potential. ; Среди наиболее угрожающих проблем современности в течение последних десятилетий стала проблема религиозного фундаментализма. На секуляризованном Западе возникает все больше вопросов к теоретикам секуляризации, которые предсказывали исчезновение религии едва не во всем мире. В ответах на запросы научного и общественного сообществ возникает большое количество теорий, пытающихся уловить тенденции религиозной жизни мира. В частности, возникает большое количество терминов для определения современной религиозной ситуации: постсекуляризация, инфрасекуляризация, постхристиянизация и тому подобное. Но несмотря на то, что эти термины уже прочно закрепились в научном дискурсе, исследователи часто пренебрегают их определенем, а также выделением их особенностей. Автор статьи выделяет основные термины, которые определяютсовременную религиозную ситуацию, и разбирает их отличия друг от друга. ; Серед найбільш загрозливих проблем сучасності протягом останніх десятиліть постала проблема релігійного фундаменталізму. На секуляризованому Заході виникає все більше запитань до теоретиків секуляризації, які пророкували зникнення релігії ледь не у всьому світі. У відповідях на запити наукової і громадської спільнот виникає велика кількість теорій, які намагаються вловити тенденції релігійного життя світу.Зокрема, виникає велика кількість термінів для визначення сучасної релігійної ситуації: постсекуляризація, інфрасекуляризація, постхристиянізація тощо. Але не зважаючи на те, що ці терміни вже міцно закріпились у науковому дискурсі, дослідники часто нехтують їхнім визначенням, а також виділенням їхніх особливостей. Автор статті виділяє основні терміни, які визначають сучасну релігійну ситуацію і розбирає їхні відмінності одне від одного.

The article is devoted to the problem of determining the principles of sociological reflection of secularization as a prerequisite for the formation of bourgeois society. Author concluded that the traditional ways of seeing the world in terms of secularization were replaced profane and scientific outlook. For this reason, it can be argued that spirituality and divinity no longer perceived as constantly present in the environment, and their attributes are shifting to social movements, leading to the replacement of interpersonal relations man with Supreme mediating force communities. Given the secularized social, people considering themselves religious, religious assess the impact on their lives as less important compared to past eras. Thus, social life is more and more exposed reducing the influence of religion and churches as secular beliefs and secularism in outlook continuously enhanced Western suspilstv.Z other hand, describes the process of secularization out institutional churches outside those areas that were controlled by them or under their influence. It first appeared in the separation of church and state, and the expropriation of church property and territories in the 18th century. As a result, churches and religious institutions have lost their wealth, prestige and influence in society. The decrease their political and social influence, even in our present century, is quite obvious. ; Статтю присвячено проблемі визначення засад соціологічної рефлексії секуляризації як передумови формування буржуазного соціуму. Авторкою зроблено висновок про те, що традиційні способи бачення світу за умов секуляризації були замінені профанним і науковим світоглядом. З цієї причини можна стверджувати, що духовність і божественність більше не сприймаються як постійно присутні в навколишньому середовищі, а їх атрибути зміщуються на соціальні утворення, що призводить до заміни інтерперсональних відносин людини із Вищою силою громадо­опосередковуючими. За умов секуляризованої соціальності люди, вважаючи себе релігійними, оцінюють релігійний вплив на їхнє життя як менш важливий в порівнянні з минулими епохами. Отже, соціальне життя все більше й більше зазнає зниження впливу релігії та церкви, оскільки світські переконання і світськість постійно посилюються у світогляді західних cуспільств. З іншого боку, процес секуляризації характеризує вихід інституційних церков за межі тих сфер, які були контрольовані ними або перебували під їх впливом. Це вперше виявилося в відокремленні церкви від держави, і в експропріації церковних цінностей і територій в ХVІІІ столітті. У результаті церкви і релігійні інститути втратили своє багатство, престиж і вплив у суспільстві. Зменшення їх політичного і соціального впливу, навіть у нашому нинішньому столітті, є цілком очевидними. ; Статтю присвячено проблемі визначення засад соціологічної рефлексії секуляризації як передумови формування буржуазного соціуму. Авторкою зроблено висновок про те, що традиційні способи бачення світу за умов секуляризації були замінені профанним і науковим світоглядом. З цієї причини можна стверджувати, що духовність і божественність більше не сприймаються як постійно присутні в навколишньому середовищі, а їх атрибути зміщуються на соціальні утворення, що призводить до заміни інтерперсональних відносин людини із Вищою силою громадо­опосередковуючими. За умов секуляризованої соціальності люди, вважаючи себе релігійними, оцінюють релігійний вплив на їхнє життя як менш важливий в порівнянні з минулими епохами. Отже, соціальне життя все більше й більше зазнає зниження впливу релігії та церкви, оскільки світські переконання і світськість постійно посилюються у світогляді західних cуспільств. З іншого боку, процес секуляризації характеризує вихід інституційних церков за межі тих сфер, які були контрольовані ними або перебували під їх впливом. Це вперше виявилося в відокремленні церкви від держави, і в експропріації церковних цінностей і територій в ХVІІІ столітті. У результаті церкви і релігійні інститути втратили своє багатство, престиж і вплив у суспільстві. Зменшення їх політичного і соціального впливу, навіть у нашому нинішньому столітті, є цілком очевидними.