Suchergebnisse

The evolution of sexuality as a sociocultural phenomenon at the modern stage of culture development is an attribute of transformation of social relations. Transforming practices associated with intimacy, transforming excessive sexuality to norm are connected with the impact by different elements of culture that catalyse the noted processes.The hypothesis of this research is that rock culture is one of the resources determining the evolution of sexuality. It entails a multilevel transformation of intimacy. The main theme of changings is the radical emancipation of sexuality, acquiring an excess of extensive nature and a status of ethical imperative within rock culture. The accelerator of sexual activity in biographical narrative is excessive prestige that forms around professional practices of musicians. Rock musicians are presented as centers of new sensuality. Such a position is fixed through the lifestyle where plastic sex becomes the dominant behavioral strategy. Democratization and orientation on the horizontal kind of relationship become a derivative process connected with the subject's focus on intimate relationship, excluding the hierarchy in society. For the subject, the other person does not become an object of activity, but an equal partner. ; Эволюция сексуальности как социокультурного феномена на современном этапе развития культуры является атрибутом трансформации социальных отношений. Преобразование практик, связанных с интимностью, превращение избыточной сексуальности в норму сопряжены с воздействием тех или иных факторов культуры, служащих катализаторами обозначенных процессов.Гипотеза исследования заключается в том, что одним из определяющих ресурсов эволюции сексуальности является рок-культура, предопределяющая многоуровневую трансформацию интимности. Ведущим мотивом изменений является радикальная эмансипация сексуальности, обретение ею избыточного экстенсивного характера и статуса этического императива в рамках рок-культуры. Катализатором половой активности в биографических нарративах выступает избыточный престиж, формирующийся вокруг профессиональных практик музыкантов. Музыканты подаются как своеобразные центры новой чувственности. Данная позиция фиксируется через образ жизни, в рамках которого пластичный секс превращается в доминирующую поведенческую стратегию. Производным процессом, связанным с акцентированным вниманием субъекта на интимных связях, становятся демократизация и ориентация на горизонтальный тип отношений, исключающий иерархизацию социума. Другой становится для субъекта не объектом активного действия, а абсолютно равным партнером.

How did the concept of sex relations change through ages? Physical intimacy – heterosexual and homosexual – has been described in history from the antiquity. The social components of sexual behavior – taboos, regulations, the influence of society and politics – have had a profound impact on the world cultures, starting from the prehistoric times. ; Как менялось представление о сексе? Физическая близость – гетеросексуальная и гомосексуальная описывается в истории с незапамятных времен. Социальная составляющая сексуального поведения – табу, регуляция, влияние общества и политики оказывают глубокий эффект на различные мировые культуры, начиная с доисторических времен.

A comparative analysis of sexual education formation in the leading countries of the world is conducted in the article. Four main periods of sexual education genesis have been distinguished, their features and characteristic emphases in the formation of students' competences during each of these periods have been analyzed. In particular, one-sided approach to solving the problems of sexual education is shown, namely the emphasis on sexual aspects of it, ignoring the connection of sexuality with marriage and childbirth. The importance of sexual revolution in changing the approaches to solving the problems of sexual education in educational institutions is emphasized. The transformation of moral and family values, the loosening of social control over the pre-marital behavior of young people, the legalization of same-sex love, the separation of sexuality and reproduction, the normalization of unproductive sexuality – these and other realities of life have pushed the governments of many foreign countries to revise the attitude towards the sexual education of schoolchildren. Different approaches to the content, forms and technologies of sexual education, from abstinence from sexual relations before marriage to radical sexual education with the domination of sexual socialization, have been singled out. The key problem in the content of sexual education development, namely the identification of the relationship between the study of the issues of sexuality and the idea of teaching the abstinence from premarital sexual contacts, have been determined. At the beginning of the XXI century a tendency for the replacement of a special subject on sexual education by means of integration of the problems of sexual education into other school subjects based on the principle of multidisciplinarity is observed. The content of sexual education in contemporary pedagogical systems of the West is analyzed, the focus is on issues such as attitudes towards sexuality, the formation of a contraceptive culture of the youth, gender aspects of ...

The article analyzes the social and psychological factors of happiness at the individual and social levels in general, and in Ukrainian society in particular. Human happiness is rightly considered not only personal but also social value. The study of this phenomenon is especially relevant for Ukraine, as military actions in the East, growing suicidal sentiment of the population, the flow of manipulative influences through the media, the spread of nihilism among young people, and many other unhealthy tendencies in society testify to the state of mass psychological distress. And every person's happiness becomes the basis of the national security of the country. Seven important factors of happiness of modern Ukrainians are singled out. This is a person's health, age, family and relationships, level of material well-being, level of education, job satisfaction and the possibility of further self-realization. It also reflects the phenomenon of family happiness as an important factor in a person's psychological well-being. Satisfaction with family relationships and intimate life is the most significant stable factor of happiness. In the traditional culture of the Ukrainian people, the intimate life of the family, the sexuality of man and woman played a minor role. In the context of the problem of family happiness, the authors consider the issue of personality sexuality as its important component. Human sexuality is not just a biological instinct, but a complex biophysiological and psychosocial and cultural phenomenon, an important sphere of social, family and personal life. In the twentieth century. European culture has recognized the physiological, social and psychological value of sexuality, the human right to sensual pleasure, without which neither her creative activity nor happy love is possible. Therefore, sexuality is an important element of the culture of society and is subject to the same patterns of development. Negative tendencies in the field of sexuality do not contribute to the development of the felycitological function (function of «happiness») of the Ukrainian family. The socio-psychological nature of the phenomenon of «happiness» is to ensure the function of family happiness, social well-being and psychological health of Ukrainian citizens. ; У статті проаналізовано соціально-психологічні чинники щастя на індивідуальному та соціальному рівнях загалом, і в українському суспільстві зокрема. Соціально-психологічна природа феномену «щастя» полягає у забезпеченні функції сімейного щастя, соціального благополуччя і психологічного здоров'я українських громадян. Особливу увагу звернено на феномен сімейного щастя як важливого чинника психологічного благополуччя людини. У контексті проблеми сімейного щастя автори розглядають питання сексуальності особистості як його важливої складової.

In the late 20-th – early 21-st centuries in society under the influence of globalization and informatization there were dramatic changes in the field of sexual values of domestic youth: pluralism and tolerance in relation to sexual life; autonomization of adolescent and youthful sexuality from external forms of control; commercialization of sex (prostitution, pornography, eroticization of advertising, etc.); rehabilitation of unproductive forms of sexuality; legalization of same-sex love; etc. There was a need to radically improve the theoretical and practical solution to the problems of sexual socialization. The first step towards the implementation of this goal was the adoption by the European Union in 2010 of the "Standards of Sexual Education in Europe", which marked the beginning of the creation of a regulatory framework for sexual socialization of pupils and was to promote a holistic system of sexual education and provide children and young people with objective, scientifically reliable information about all aspects of sexuality. The aim of the article: Based on the analysis of "Standards of Sexual Education in Europe" to prove the need and relevance of the introduction in educational institutions of Ukraine sexual socialization of the school children, to indicate the main steps in the implementation of the best foreign experience in light of the recommendations of this document. The article points out the Standards' emphasis on the mistakes of traditional sexual socialization, which tried to misgive the youth associative relationship between sex and danger, focusing on the potential risks of sexuality. The article on a large array of research material shows the low level of sexual education and sexual culture of Ukrainian schoolchildren, noted factors that hinder the introduction of sexual education courses recommended by WHO for all European countries. The article on the experience of educational systems of the European Union emphasizes the positive aspects of the introduction of systematic courses of ...

The sphere of interpersonal relations, as well as the forms and mechanisms of self-identification of an individual in the modern era, are characterized by a sophisticated and often contradictory ensemble of diverse trends, many of which indicate the progressive liberalization of the subject's practices in the intimate field.The complex of cultural, symbolic, political and legal processes aimed at this liberty was called the "sexual revolution". However, it is worth asking: does such liberation bring real freedom to the subject of eros, love and sexuality? Does it expand the boundaries of the self-realization of the subject in principle? And if so, what happens at the level of external, i.e. communicational, representational, and internal, i.e. responsible for the formation of identity, structures that ensure the inclusion of the subject in the control mechanisms? In other words: does the liberation of sexuality, whose numerous manifestations we can observe in the modern world, make a person more emancipated? And is it not suddenly that the subject of this liberation is even more dependent on both one's own sexuality and the principles regulating their subjectivity? First of all, the theoretical basis of this study is the model of symbolic control proposed by J. Baudrillard, as well as by several other authors. This work is based on the principles of socio-critical, historical-philosophical and comparative methodology. The phenomenon of the sexual revolution is analyzed, as well as its consequences, which undoubtedly are concerned with including sexuality in the strategy of symbolic self-realization of the subject in the modern society. The article considers mainly the following aspects: the grounds, main tendencies and contradictions of the sexual revolution, transformations in the symbolic space coinciding with the sexual revolution, how does sexuality from the object of control become its means and how does it manifest itself in the modern economy, and, finally, how the principle of seduction can undermine the power of sexuality over the subject ; Сфера межличностных отношений, а также формы и механизмы самоидентификации индивида в современную эпоху отмечены сложным и зачастую противоречивым ансамблем разнообразных тенденций, многие из которых свидетельствуют о прогрессирующей либерализации практик субъекта в области интимного. Комплекс процессов культурно-символического, политического, юридического характера, направленных на данное освобождение, получил название «сексуальная революция». Однако было бы не лишним снова поднять вопрос, приносит ли такое освобождение действительную свободу субъекту эроса, любви и сексуальности? Расширяет ли оно принципиально границы самоосуществления данного субъекта? А если да, то что происходит на уровне внешних (коммуникационных, репрезентационных) и внутренних (отвечающих за формирование идентичности) структур, обеспечивающих включение субъекта в механизмы контроля? Другими словами: делает ли человека свободнее освобождение сексуальности, многочисленные проявления которого наблюдаем в современном мире? И не оказывается ли вдруг субъект этого освобождения еще более зависим как от собственной сексуальности, так и от принципов, регулирующих и регламентирующих его субъектность? Теоретической базой настоящего исследования выступает прежде всего модель символического контроля, предложенная Ж. Бодрийяром, а также труды ряда других авторов. В основу работы положены принципы социально-критической, историко-философской и компаративной методологии. Проанализировано явление сексуальной революции, а также ее последствия, к которым, без сомнения, относится и включение сексуальности в стратегии символической самореализации субъекта в современном обществе. Основными аспектами рассмотрения данного вопроса являются следующие: каковы основания, главные тенденции и противоречия сексуальной революции, с какими трансформациями в символическом пространстве совпадает сексуальная революция, как сексуальность из объекта контроля превращается в его средство, в чем проявляется ее включение в современную экономику и, наконец, каким образом принцип соблазна может подорвать власть сексуальности над субъектом

Зроблено порівняльний аналіз постановки статевого виховання в провідних країнах світу. Визначено 4 основні періоди генези статевого виховання, проаналізовано їх особливості, характерні акценти у формуванні компетентностей школярів впродовж кожного з цих періодів. Підкреслено значення сексуальної революції у зміні підходів до вирішення проблем статевого виховання в закладах освіти. Виокремлено різні підходи до змісту, форм та технологій статевого виховання, починаючи від абстинентного, що базується на утриманні від сексуальних стосунків до шлюбу, і закінчуючи радикальним статевим вихованням з домінуванням сексуальної соціалізації. Названо ключову проблему в розробці змісту статевого виховання, а саме: визначення співвідношення вивчення питань сексуальності та ідеї навчання утриманню від дошлюбних статевих контактів. На початку ХХІ ст. спостерігається тенденція заміщення спеціального предмета зі статевого виховання включенням проблем статевого виховання в інші шкільні предмети на основі принципу мультидисциплінарності. Вказано, що реалізація змісту має здійснюватися через використання різноманітних стратегій і технологій навчання: медіа-технологій, відеоінформаційних, інтерактивних і проектних технологій. Обґрунтовано необхідність використання в закладах освіти України окремих елементів зарубіжного досвіду. ; A comparative analysis of sexual education formation in the leading countries of the world is conducted in the article. Four main periods of sexual education genesis have been distinguished, their features and characteristic emphases in the formation of students' competences during each of these periods have been analyzed. In particular, one-sided approach to solving the problems of sexual education is shown, namely the emphasis on sexual aspects of it, ignoring the connection of sexuality with marriage and childbirth. The importance of sexual revolution in changing the approaches to solving the problems of sexual education in educational institutions is emphasized. The transformation of moral and family values, the loosening of social control over the pre-marital behavior of young people, the legalization of same-sex love, the separation of sexuality and reproduction, the normalization of unproductive sexuality – these and other realities of life have pushed the governments of many foreign countries to revise the attitude towards the sexual education of schoolchildren. Different approaches to the content, forms and technologies of sexual education, from abstinence from sexual relations before marriage to radical sexual education with the domination of sexual socialization, have been singled out. The key problem in the content of sexual education development, namely the identification of the relationship between the study of the issues of sexuality and the idea of teaching the abstinence from premarital sexual contacts, have been determined. At the beginning of the XXI century a tendency for the replacement of a special subject on sexual education by means of integration of the problems of sexual education into other school subjects based on the principle of multidisciplinarity is observed. The content of sexual education in contemporary pedagogical systems of the West is analyzed, the focus is on issues such as attitudes towards sexuality, the formation of a contraceptive culture of the youth, gender aspects of sexual education, homosexuality, and others. The content should be implemented via the use of a variety of training strategies and technologies, namely, media, interactive technologies, video, project work. The necessity of using certain elements of foreign experience in educational institutions of Ukraine has been substantiated.

Зроблено порівняльний аналіз постановки статевого виховання в провідних країнах світу. Визначено 4 основні періоди генези статевого виховання, проаналізовано їх особливості, характерні акценти у формуванні компетентностей школярів впродовж кожного з цих періодів. Підкреслено значення сексуальної революції у зміні підходів до вирішення проблем статевого виховання в закладах освіти. Виокремлено різні підходи до змісту, форм та технологій статевого виховання, починаючи від абстинентного, що базується на утриманні від сексуальних стосунків до шлюбу, і закінчуючи радикальним статевим вихованням з домінуванням сексуальної соціалізації. Названо ключову проблему в розробці змісту статевого виховання, а саме: визначення співвідношення вивчення питань сексуальності та ідеї навчання утриманню від дошлюбних статевих контактів. На початку ХХІ ст. спостерігається тенденція заміщення спеціального предмета зі статевого виховання включенням проблем статевого виховання в інші шкільні предмети на основі принципу мультидисциплінарності. Вказано, що реалізація змісту має здійснюватися через використання різноманітних стратегій і технологій навчання: медіа-технологій, відеоінформаційних, інтерактивних і проектних технологій. Обґрунтовано необхідність використання в закладах освіти України окремих елементів зарубіжного досвіду. ; A comparative analysis of sexual education formation in the leading countries of the world is conducted in the article. Four main periods of sexual education genesis have been distinguished, their features and characteristic emphases in the formation of students' competences during each of these periods have been analyzed. In particular, one-sided approach to solving the problems of sexual education is shown, namely the emphasis on sexual aspects of it, ignoring the connection of sexuality with marriage and childbirth. The importance of sexual revolution in changing the approaches to solving the problems of sexual education in educational institutions is emphasized. The transformation of moral and family values, the loosening of social control over the pre-marital behavior of young people, the legalization of same-sex love, the separation of sexuality and reproduction, the normalization of unproductive sexuality – these and other realities of life have pushed the governments of many foreign countries to revise the attitude towards the sexual education of schoolchildren. Different approaches to the content, forms and technologies of sexual education, from abstinence from sexual relations before marriage to radical sexual education with the domination of sexual socialization, have been singled out. The key problem in the content of sexual education development, namely the identification of the relationship between the study of the issues of sexuality and the idea of teaching the abstinence from premarital sexual contacts, have been determined. At the beginning of the XXI century a tendency for the replacement of a special subject on sexual education by means of integration of the problems of sexual education into other school subjects based on the principle of multidisciplinarity is observed. The content of sexual education in contemporary pedagogical systems of the West is analyzed, the focus is on issues such as attitudes towards sexuality, the formation of a contraceptive culture of the youth, gender aspects of sexual education, homosexuality, and others. The content should be implemented via the use of a variety of training strategies and technologies, namely, media, interactive technologies, video, project work. The necessity of using certain elements of foreign experience in educational institutions of Ukraine has been substantiated.

In this paper I analyse selected issues in postwar comparative studies of Pol-ish and Ukrainian Galician literature (1837–1914). I present changes in interpretative paradigms, pay attention to the thematic and theoretical white stains and their ideological reasons: nationalism, which replaced the earlier international-ism. The criticism of this national dependencies in literary research constitutes the starting point for the postcolonial Galician studies. I stress the need for using anthropological categories in Galician studies, such as otherness and identity, marginalization and transgression, public and private, gender and sexuality. In this context, I analyze the necessity of including the discourse of sexuality (in the understanding of Michel Foucault) in the Galician studies. I use this discourse as the key to interpreting social, national, and gender relations represented in the prose of Ukrainian (Ivan Franko, Olha Kobylianska, Natalia Kobrynska, Les Martovych), Polish (Kajetan Abgarowicz, Stanisław Grudziński) and almost completely forgotten Ruthenian (Fylymon Kalytovskii, Wolodymyr Khylak) writers. I study the contribution of the Galician literature in the projects of establishing political and intimate relations between various social, national and gender groups of the Galician borderland. Paying attention to the discourse of sexuality and its relationship with knowledge/power restores the previously ignored moments in research on Galician literatures. In addition, sexuality becomes an inspiring starting point for understanding the process of constructing Ukrainian and Polish identities in Galicia.Keywords: Galicia, comparative studies, discourse of sexuality, Ukrainian Literature, Polish literature, Ruthenian Literature. ; В статье проанализированы некоторые проблемы послевоенных ком-паративистских исследований польской и украинской литератур Галичины 1837–1914 гг. Представлено изменения парадигм относительно этих литератур, указано тематические и теоретические «белые пятна», а также их идеологическое основание – национализм, который пришел на смену интернационализму. Указано на необходимости использования в исследованиях антропологических категорий, таких как инаковость и идентичность, маргинализация и трансгресивность, публичное и личное, гендерное и сексуальное. В этом контексте акцентировано на целесообразности применения в галицких студиях дискурса сексуальности в понимании Мишеля Фуко. Этот дискурс использовано как ключ к анализу общественных, национальных, гендерных отношений, представленных в прозе украинских (Иван Франко, Ольга Кобилянская, Наталья Кобринская, Лесь Мартович), польских (Каетан Абгарович, Станислав Грудзинский) и почти совсем забытых русинских (Филимон Калитовский, Володимир Хыляк) писательниц и писателей. В этом контексте исследовано, как галицкие литературы вписывались в проекты решения политических и бытовых отношений между разными общественными, национальными и гендерными группами галицкого пограничья. Внимание к сексуальности и её связь со знанием/властью приходит на смену очистки культуры от истории тела, его функций и заданий, а также открывает путь к пониманию одного из важных способов конструирования украинской и польской идентичности в Галичине.Ключевые слова: Галичина, компаративистика, дискурс сексуальности, украинская литература, польская литература, русинская литература. ; У статті проаналізовано вибрані проблеми післявоєнних компара-тивістичних досліджень польської та української літератур Галичини 1837–1914 рр. Представлено зміни інтерпретаційних парадигм щодо цих літератур, вказано тематичні та теоретичні «білі плями» і їхнє ідеологічне підґрунтя – націоналізм, який прийшов на зміну інтернаціоналізму. Цій новій залежності літературознавства чинить опір сучасне постколоніальне осмислення Галичини. Вказано на необхідність застосування в дослідженнях антропологічних категорій, таких як иншість та ідентичність, марґіналізація та трансгресивність, публічне та приватне, ґендерне і сексуальне. У цьому контексті наголошено на доцільности залучити до галицьких студій дискурс сексуальности у розумінні Мішеля Фуко. Цей дискурс використано як ключ до аналізу суспільних, національних, ґендерних відносин, репрезентованих у прозі українських (І. Франко, О. Кобилянська, Н. Кобринська, Л. Марто-вич), польських (К. Абґарович, С. Ґрудзинський) та майже зовсім забутих руських (Ф. Калитовський, В. Хиляк) письменниць та письменників. У цьому контексті досліджено, як галицькі літератури вписувалися у проєкти вирішення політичних і побутових відносин між різними суспільними, національними та ґендерними групами галицького пограниччя. Увага до сексуальности та її зв'язок зі знанням/владою замінює дотеперішнє очищування культури від історії тіла, його функцій і завдань та відкриває дорогу до розуміння одного з важливих способів конструювання української та польської ідентичности в Галичині.Ключові слова: Галичина, компаративістика, дискурс сексуальности, українська література, польська література, руська література

In developing a transnational approach to queer studies, the alleged binary between post-Soviet ―East‖ and the so-called ―West‖ has troubled and challenged this emerging discourse. Theorizing queerness within a post-Soviet framework requires what sociologist Francesca Stella refers to as ―alternative epistemologies‖ that foreground the question of visibility: how can queerness be understood in places that have historically and ideologically emphasized sexual invisibility? Considering this question alongside Michel Foucault's discussion of a discursive practice of sexuality as a product of modernity and capitalism, a more evocative issue emerges: how can sexuality be understood in spaces that have historically eschewed capitalist ideology? Moreover, how are sexual practices, including the structures of family and community, complicated in the wake of repressive political systems? As a response to these questions, this article explores literature's capacity to facilitate new dialogues for understanding queerness within a post-Soviet context. By building on the concepts of kinship and belonging, literature and participates in the development of alternative epistemologies for understanding queerness within post-Soviet spaces.

Liberal feminism rooted in modernity, is closely connected with emancipationist political activity in which gender equality is a long-term goal guaranteed by democracy, at the same time that goal is considered to be a «self-legitimized myth». Feminism in "postmodern conditions" faces complicated and ambiguous processes of critical debates and sharp conflicts. On the one hand, it concerns acute arguments about the nature of the contemporary feminism, on the other,- the conflict between the theory of feminism and gender research, which lately has become evident. This mainly reflects disputes concerning sharp actualization of the relations between feminism and gender studies with obvious actualization of the "queer"-theories and corresponding discourses, which expands their impact on cultural and social discursive practices with visible appreciation by gender studies. It is necessary to stress, that "queer"-movements have never been simply movements for emancipation and civil rights. For feminism the latter means that the first phase (not "wave") of feminism has been completed. Opposition to feminism is not new. However, the claim that we are now in a post-feminism epoch is challenged. Feminism is effective in many countries of the contemporary world. The next phase will be developed in the context of the transformations of gender relations. At the same time, nowadays women`s interests as always occupy constant positions in the gender agenda. Moreover, feminist projects are very important for the transformations of the gender regimes and forms. Feminism can change not only the nature of the gender regime but the nature of the "late capitalism" as well: labour regimes, labour time regulations, elimination of violence both in private and public spheres etc. All these factors concern capitalism and gender regimes simultaneously. If democratic processes enhance, the feminist projects will be able to influence both the form of capitalism and the form of gender regimes.In this context such fundamental questions as whether the transgender epoch proclaims the end of gender in its traditional meaning and how all that influences the theories of feminism and gender should be answered. In the whole the «sexuality approach» provides an opportunity to consider the fundamental problems arising from our indefinite responses to the messages of the discourses and discourse practices in the world. However it is proved that the fact of the power component in the distribution of the gender roles is not less valid nowadays, and gender as a theory cannot be represented without an analysis of the corresponding power systems. Thus, if feminism is not the struggle for the equality of women, then it is a method for the scientific analysis. The idea of the non-importance of feminism now is crossed with the questions about the false importance of gender categories provided we live in the culture of the «liquid gender» where stable gender has become non-obligatory and arbitrary. It is also important that the intention to overthrow the «tyranny of the normal» is obvious both in the theory and practices of postmodernism. ; Феминистская позиция начала ХХІ в. убедительно демонстрирует актуализацию дискуссий между эмансипацией модерна и неолиберальной свободой постмодерна. Либеральный феминизм глубоко укоренен в модерне как рациональный проект эмансипации, в постмодерне освобождение человечества, в том числе эмансипация женщин, это «самолегитимный миф». Феминизм в «ситуации» постмодерна переживает сложные и неоднозначные процессы острых дебатов и внутренних конфликтов. С одной стороны, это спорные вопросы касательно феминизма модерна и его постмодернистской версии, с другой ¬¬¬– назревающей в течение последних лет конфликт между феминизмом и гендерными исследованиями с их акцентуализацией «квир»-теорий и соостветствующих дискурсов. Каким образом всё это влияет на теорию феминизма и гендера? Провозглашает ли трансгендерный век конец гендера в его традиционном значении? Ответы на эти вопросы по-разному представлены в теории феминизма и теории гендерных исследований. В целом, «сексуальное» дает возможность рассмотреть фундаментальные проблемы наших неопределенных ответов на вызовы дискурсов и дискурсивных практик в современном мире, однако по-прежнему валидным остается тот факт, что социокультурные роли мужчин и женщин не могут быть поняты без анализа соответствующих властных систем. Следовательно, если феминизм – это не отстаивание прав женщин, тогда феминистская теория явным образом дестабилизируется, превращаясь в метод. Мысль о том, что феминизм сегодня неуместен, пересекается с вопросами о том, стоит ли вообще заниматься гендерными категориями, если мы живём в культуре «гендерной текучести», где гендер становится необязательным и произвольным. Бесспорно, стремление свергнуть «тиранию нормального» очевидно и в теории, и в практике постмодернизма. Постмодернизм, отвергая не только биологический, но и психологический детерминизм, провозглашает «трансгендерный» век: гендер как идентификация с одним полом или субъектом – это фикция. Для феминисток последнее означает, что первая фаза (именно фаза) феминизма завершилась. Следующая фаза, развиваясь в контексте трансформирующихся гендерных отношений, может изменить не только природу гендерного режима, но и природу «позднего» капитализма (режимы труда, рабочего времени, борьба с насилием и т. д.). И хотя гендерные проекты динамично реконструируются в контексте трансформирующихся гендерных отношений в ХХІ веке, однако женщины по-прежнему занимают твердые позиции в феминистских проектах, более того именно феминистские проекты очень важны для изменения гендерного режима. ; Феміністська позиція початку ХХІ ст. переконливо демонструє актуалізацію дискусій між емансипацією модерну й неоліберальною свободою постмодерну. Ліберальний фемінізм, глибоко вкорінений у модерні як раціональний проект емансипації, у постмодерні звільнення людства, зокрема емансипація жінок, це «самолегітимний міф». Фемінізм у «ситуації» постмодерну переживає складні й неоднозначні процеси гострих дебатів і внутрішніх конфліктів. З одного боку, це спірні питання стосовно фемінізму модерну та його постмодерністської версії, з іншого – наростаючий впродовж останніх років конфлікт між фемінізмом і гендерними дослідженнями з їх акцентуалізацією квір-теорій і відповідних дискурсів. Яким чином усе це впливає на теорію фемінізму й гендеру? Чи проголошує трансгендерне століття кінець гендеру в його традиційному значенні? Відповіді на ці запитання по-різному подані в теорії фемінізму й теорії гендерних досліджень. У цілому, «сексуальне» дає можливість розглянути фундаментальні проблеми наших невизначених відповідей на виклики дискурсів і дискурсивних практик у сучасному світі, проте як і раніше валідним залишається той факт, що соціокультурні ролі чоловіків і жінок не можуть бути зрозумілі без аналізу відповідних владних систем. Отже, якщо фемінізм – це не відстоювання прав жінок, тоді феміністська теорія відверто дестабілізується, перетворюючись на метод. Думка про те, що фемінізм сьогодні недоречний, перетинається з питаннями про те, чи варто взагалі займатися гендерними категоріями, якщо ми живемо в культурі «гендерної плинності», де гендер стає необов'язковим і довільним. Безперечно, прагнення повалити «тиранію нормального» очевидно і в теорії, і в практиці постмодернізму. Постмодернізм, відкидаючи не лише біологічний, але й психологічний детермінізм, проголошує «трансгендерне» століття: гендер як ідентифікація з однією статтю або суб'єктом – це фікція. Для феміністок останнє означає, що перша фаза (саме фаза) фемінізму завершилася. Наступна фаза, розвиваючись в контексті гендерних стосунків, що трансформуються, може змінити не лише природу гендерного режиму, але й природу «пізнього» капіталізму (режими праці, робочого часу, боротьба з насильством тощо). І хоча гендерні проекти динамічно реконструюються в контексті гендерних стосунків, що трансформуються в ХХІ ст., проте жінки як і раніше займають тверді позиції у феміністських проектах, крім того, саме феміністські проекти дуже важливі для зміни гендерного режиму.

This historiographic essay discusses the book Seksualnaja revalucyja ŭ Savieckaj Biełarusi, 1917-1929 by Alaksandr Hužałoŭski (Minsk, 2017). Valodzin confronts archival and printed sources on same-sex desire and gender ambiguity with Hužałoŭski's treatment of these very sources. It turns out that Hužałoŭski's interpretation of his sources is too far away from the text of the source; at times, he distorts sources in order to fit them to his own politically conservative and sexophobic position. At the same time, sources found by Hužałoŭski are extremely interesting and important for writing Belarusian history of sexuality in 1920s.

The study of gender identity used to have different biases in every historical period in varied political, social and cultural discourses. The present paper considers identity understanding and verbal means of its presentation in the texts of postmodernist period.Semantics of identity depends on the approach of its investigation, therefore scholars deal with such varieties as anthroponymic, communicative, cultural, linguocultural, ethnic, national, social, gender etc. identities. Postmodernism as a theoretical and methodological basis of treating reality has penetrated into linguistic interpretation of language facts. Postmodernist identity is a multifaceted entity possessing a complex and coherent structure. Postmodernism promotes novel principles of a person's depicting in a text breaking the stereotypes and introducing new parameters of a human being description in a text. Such identity components as sex, gender, sexuality, formerly forbidden by social values and morals, appear in broad societal spheres and start being verbalized as inherent thus proper characteristics. The phenomenon known as 'coming-out' liberated numerous varieties of new identities.In a postmodernist text, identity is examined from such its aspects as sex, psychology, appearance, profession, social and matrimonial status, age, education, sexuality, communicativeness, race, nationality and many others. Its contents comprises both stereotypical and new ethical and moral systems. Postmodernist texts reproduce such identity images where our coevals are easily recognized. ; Статья посвящена представлению проблематики идентичности в постмодернистских текстах. Охарактеризованы философские основы и методологический базис постмодернизма как направления мировоззрения и его влияние на параметры языкового отображения идентичности личности. Проанализировано подходы к изучению идентичности как социокультурного феномена и текстового конструкта, установлены особенности вербализации различных аспектов самотождества индивида в их множественности и целостности. ; Статтю присвячено висвітленню проблематики ідентичності у постмодерністських текстах. Схарактеризовано філософське підґрунтя й методологічний базис постмодернізму як світоглядного напряму та його вплив на параметри мовного відображення ідентичності особи. Проаналізовано підходи до вивчення ідентичності як соціокультурного феномену й текстового конструкту, з'ясовано особливості вербалізації різних аспектів самототожності індивіда у їхній множинності й цілісності.