Suchergebnisse

Keywords: the European Union, innovative development, intellectual property, commercialutilization, legal governance, management, digital economics In the below article, the intellectual property management is considered asone of the strategic goals of intellectual property development in Ukraine. The articleemphasized the intellectual property and efficient copyrights protection as the basic pillarfor the innovative digital economics of the country.The triggers are defined which started the full-range reform of the intellectual propertyarea development in Ukraine since 2016. The goals were: 1) implementation of theupdated particular legislation for the intellectual property area in 2019-2020, whichadopted the provisions of the Association Agreement with EU along with relevant Europeanstandards for the area; 2) roll-out of the institutional reform resulting in establishmentof the lawful ground for the national governing body for intellectual property supervision.The approaches to the economics theory, governing are analyzed along with nationallegislation provisions as for term «intellectual property management» and strategic directionsfor the intellectual property area development. It gives grounds that term «intellectualproperty management» is to be used not only on organizations and enterpriseslevel as it is proposed for years by scientific works, but also at much wider scale — at economicsareas and even national economics level. Considering the strategic planning andits practical implementation within short and long term prospective, the intellectualproperty management is proposed to consider at institutional level through the means ofthe tasks and functions setting up with their particular realization.The problems are defined which hinder the intellectual property managementprocesses as well as the factors of external and inhouse affecting the process. The principlesfor intellectual property management based on the science researches, are proposedto exercise upon the subject both at macroeconomics and enterprise level, taking into accounttheir specifics.The pace of Ukraine as the Eastern partnership country, towards the integration tothe innovative digital environment of EU, is being analyzed. The further steps are proposedaimed at intellectual property management enhancement on the institutional level. ; Ключові слова: Європейський Союз, інноваційний розвиток, інтелектуальна влас-ність, комерціалізація, правове регулювання, управління, цифрова економіка У статті управління інтелектуальною власністю розглядається як напрям стратегічно-го удосконалення розвитку сфери інтелектуальної власності України. Підкреслюєтьсявизначальна роль інтелектуальної власності та відтворення ефективної національноїсистеми правової охорони інтелектуальної власності у розбудові інноваційної, цифровоїекономіки країни. Аналізуються підходи теорії економіки, управління, а також положен-ня національного законодавства стосовно категорії «управління інтелектуальною власні-стю» та стратегічних напрямів розвитку сфери інтелектуальної власності. Доводиться, щопоняття «управління інтелектуальною власністю» доцільно застосовувати не лише нарівні підприємств, як це пропонується у науковій літературі останніх десятирічь, а й уширокому розумінні – через призму окремих галузей чи національної економіки в цілому.Аналізують кроки України як країни Східного партнерства по входженню в цифровий,інноваційний, дослідницький простори ЄС та пропонуються кроки з метою удосконален-ня управління інтелектуальною власністю в інституціональному розрізі. Посилання 1. Sub-regional Innovation Policy Outlook 2020: Eastern Europe and the South Caucasus: UNITED NATIONS ECONOMIC COMMISSION FOR EUROPE. URL : https://mon.gov.ua/storage/app/media/innovatsii-transfer-tehnologiy/2020/12/08/Prezentatsiya%20rezultativ%20doslidzhennya%-20sfery%20-innovatsiynoyi%20diyalnosti.pdf. 2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» № 703-IX від 16.06.2020 р. // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#Text. 3. Про Національний орган інтелектуальної власності: розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 р. № 1267-р // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1267-2020-%D1%80#Text. 4. Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020»: Указ Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015. URL: http://www.president.gov.ua/documents/18688. html. 5. Про схвалення Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 2016 року № 402 // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/402-2016-%D1%80#Text. 6. Проект Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності України на період 2020-2025 роки / експертна група: Бутнік-Сіверський О. Б., Дорошенко О. Ф., Дубинський М. Й., Єгоров І. Ю., Капіца Ю. М., Кульчицький І. І., Моркляник Б. В., Хаустов В. К. та ін. ; модератор та науковий редактор д.ю.н. Орлюк О. П. / НОІВ, Київ, 2019. URL : http://nipo.org.ua/activity/stvorennya-efektivnogo-navchalnogo-centru-u-sferi-intelektualnoi-vlasnosti-iv. 7. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership policy beyond 2020: Reinforcing Resilience – an Eastern Partnership that delivers for all. URL: https://eeas.europa.eu/headquarters/headquarters-homepage/76166/jointcommunication-eastern-partnership-policy-beyond-2020-reinforcing-resilience-%E2%80%93-eastern_en. 8. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership: Commission proposes new policy objectives for beyond 2020. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_20_452 9. Global Іnnovation Іndex 2020. Who Will Finance Innovation? Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2020. 448 р. URL: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2020.pdf. 10. Global Innovation Index 2019 – KEY FINDINGS. Author(s): Cornell University, INSEAD, WIPO. Publication year: 2019. URL: https://www.wipo.int/publications/en/details.jsp?id=4434&plang=EN. 11. Global Іnnovation Іndex 2018. Energizing the World with Innovation / Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2018. 430 р. URL: http://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2018.pdf. 12. Цифрові трансформації в Україні: чи відповідають вітчизняні інституційні умови зовнішнім викликам та європейському порядку денному? Загальні тенденції та передумови цифрового розвитку України. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень, 2020. URL: https://drive.google.com/file/d/ 1jOQsfLl0u4lVLWBlj_ymgTe8YOOD8Up5/view?fbclid=IwAR1qu1r2P4b9Fx4AbfH5nMAh5DVStiAqsTBWOCtdfh7DKqd527wuo-Ea-c8. 13. Цибульов П. М., Чеботарьов В. П., Зінов В. Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю; за ред. П.М. Цибульова. К. : «К.І.С.», 2005. С. 435–442. 14. Ільницький Д. О. Опорний конспект лекцій з курсу «Управління інтелектуальною власністю». К. : КНЕУ, 2011, 307 с. 15. Економіко-правові проблеми в сфері інтелектуальної власності: монографія / кол. авторів: Орлюк О. П., Бутнік-Сіверський О. Б., Ревуцький С. Ф., Нежиборець В. І., Федченко Л. І. та ін.: за наук. ред. д.е.н. Бутнік-Сіверського О. Б. К. : НДІ ІВ НАПрНУ, 2007. 368 с. 16. Зинов В. Г. Управление интеллектуальной собственностью: Учебное пособие. М. : Дело, 2003. 512 с. 17. Павленко Т. В. Процес управління інтелектуальною власністю підприємства. Економічний вісник НТТУ «КПІ». 2012. С. 71. 18. Вірченко В. В. Зміст та особливості управління об'єктами інтелектуальної власності на підприємстві. Теоретичні та практичні питання економіки. 2012. Вип. 27. Т. 1. С. 225–236. 19. Поляков С. Ю., Куртов А. І., Нікітюк О. Б., Зміївський Г.А. Деякі аспекти та принципи управління інтелектуальною власністю в Україні. Вісник НТУ «ХПИ»: Технічний прогрес та ефективність виробництва. 2010. № 60. С. 72–83. 20. Семенова В. Г. Напрямки підвищення ефективності управління інтелектуальною власністю підприємства. Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського. Випуск 6. 2015. С. 472–476. 21. Вачевський М. В. Організаційна структура системи управління інтелектуальною власністю. Актуальні проблеми економіки. 2004. № 4(34). С. 155–162. 22. Пижова Л. Б., Савченко О. І., Чуксіна К. Р. Визначення механізмів управління інтелектуальною власністю на підприємстві. Вісник НТУ «ХПІ» Технічний прогрес та ефективність виробництва. 2010. С. 133–138. 23. Шикова Л. В. Теоретичні аспекти управління інтелектуальною власністю на підприємстві. Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2014. Вип. 1(10). Т. 2. С. 98–104. 24. Цибульська Л. О. Економіко-правові проблеми управління інтелектуальною власністю. Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2013. Вип. 1. Т. 2. С. 248-252. 25. Піняк І. Інтелектуальні активи як ефективний ресурс економічного розвитку підприємства. Галицький економічний вісник. 2009. № 1. С. 33–40. 26. Черненко Н. О. Закономірності інноваційного оновлення економіки. У Зб. : Створення, охорона, захист і комерціалізація об'єктів права інтелектуальної власності: зб. матеріалів ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конференції, м. Київ, 23 квіт. 2020 р. / Упоряд.: А.С.Ромашко, С. Ю. Петряєв. Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2020. С. 105–107. ========================================= 1. Sub-regional Innovation Policy Outlook 2020: Eastern Europe and the South Caucasus: UNITED NATIONS ECONOMIC COMMISSION FOR EUROPE. URL : https://mon.gov.ua/storage/app/media/innovatsii-transfer-tehnologiy/2020/12/08/Prezentatsiya%20rezultativ%20doslidzhennya%-20sfery%20-innovatsiynoyi%20diyalnosti.pdf. 2. Zakon Ukrainy «Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo stvorennia natsionalnoho orhanu intelektualnoi vlasnosti» № 703-IX vid 16.06.2020 r. // Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy»/VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#Text. 3. Pro Natsionalnyi orhan intelektualnoi vlasnosti: rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 13 zhovtnia 2020 r. № 1267-r // Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy»/VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1267-2020-%D1%80#Text. 4. Pro Stratehiiu staloho rozvytku «Ukraina – 2020»: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 12 sichnia 2015 r. № 5/2015. URL: http://www.president.gov.ua/documents/18688. html. 5. Pro skhvalennia Kontseptsii reformuvannia derzhavnoi systemy pravovoi okhorony intelektualnoi vlasnosti v Ukraini: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 1 chervnia 2016 roku № 402 // Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy»/VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/402-2016-%D1%80#Text. 6. Proekt Natsionalnoi stratehii rozvytku sfery intelektualnoi vlasnosti Ukrainy na period 2020-2025 roky / ekspertna hrupa: Butnik-Siverskyi O. B., Doroshenko O. F., Dubynskyi M. Y., Yehorov I. Yu., Kapitsa Yu. M., Kulchytskyi I. I., Morklianyk B. V., Khaustov V. K. ta in. ; moderator ta naukovyi redaktor d.iu.n. Orliuk O. P. / NOIV, Kyiv, 2019. URL : http://nipo.org.ua/activity/stvorennya-efektivnogo-navchalnogo-centru-u-sferi-intelektualnoi-vlasnosti-iv. 7. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership policy beyond 2020: Reinforcing Resilience – an Eastern Partnership that delivers for all. URL: https://eeas.europa.eu/headquarters/headquarters-homepage/76166/jointcommunication-eastern-partnership-policy-beyond-2020-reinforcing-resilience-%E2%80%93-eastern_en. 8. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership: Commission proposes new policy objectives for beyond 2020. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_20_452 9. Global Innovation Index 2020. Who Will Finance Innovation? Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2020. 448 r. URL: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2020.pdf. 10. Global Innovation Index 2019 – KEY FINDINGS. Author(s): Cornell University, INSEAD, WIPO. Publication year: 2019. URL: https://www.wipo.int/publications/en/details.jsp?id=4434&plang=EN. 11. Global Innovation Index 2018. Energizing the World with Innovation / Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2018. 430 r. URL: http://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2018.pdf. 12. Tsyfrovi transformatsii v Ukraini: chy vidpovidaiut vitchyzniani instytutsiini umovy zovnishnim vyklykam ta yevropeiskomu poriadku dennomu? Zahalni tendentsii ta peredumovy tsyfrovoho rozvytku Ukrainy. Instytut ekonomichnykh doslidzhen ta politychnykh konsultatsii. Poliskyi fond mizhnarodnykh ta rehionalnykh doslidzhen, 2020. URL: https://drive.google.com/file/d/1jOQsfLl0u4lVLWBlj_ymgTe8YOOD8Up5/view?fbclid=IwAR1qu1r2P4b9Fx4AbfH5nMAh5DVStiAqsTBWOCtdfh7DKqd527wuo-Ea-c8. 13. Tsybulov P. M., Chebotarov V. P., Zinov V. H., Suini Yu. Upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu; za red. P.M. Tsybulova. K. : «K.I.S.», 2005. S. 435–442. 14. Ilnytskyi D. O. Opornyi konspekt lektsii z kursu «Upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu». K. : KNEU, 2011, 307 s. 15. Ekonomiko-pravovi problemy v sferi intelektualnoi vlasnosti: monohrafiia / kol. avtoriv: Orliuk O. P., Butnik-Siverskyi O. B., Revutskyi S. F., Nezhyborets V. I., Fedchenko L. I. ta in.: za nauk. red. d.e.n. Butnik-Siverskoho O. B. K. : NDI IV NAPrNU, 2007. 368 s. 16. Zynov V. H. Upravlenye yntellektualnoi sobstvennostiu: Uchebnoe posobye. M. : Delo, 2003. 512 s. 17. Pavlenko T. V. Protses upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu pidpryiemstva. Ekonomichnyi visnyk NTTU «KPI». 2012. S. 71. 18. Virchenko V. V. Zmist ta osoblyvosti upravlinnia obiektamy intelektualnoi vlasnosti na pidpryiemstvi. Teoretychni ta praktychni pytannia ekonomiky. 2012. Vyp. 27. T. 1. S. 225–236. 19. Poliakov S. Yu., Kurtov A. I., Nikitiuk O. B., Zmiivskyi H.A. Deiaki aspekty ta pryntsypy upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu v Ukraini. Visnyk NTU «KhPY»: Tekhnichnyi prohres ta efektyvnist vyrobnytstva. 2010. № 60. S. 72–83. 20. Semenova V. H. Napriamky pidvyshchennia efektyvnosti upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu pidpryiemstva. Mykolaivskyi natsionalnyi universytet imeni V. O. Sukhomlynskoho. Vypusk 6. 2015. S. 472–476. 21. Vachevskyi M. V. Orhanizatsiina struktura systemy upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu. Aktualni problemy ekonomiky. 2004. № 4(34). S. 155–162. 22. Pyzhova L. B., Savchenko O. I., Chuksina K. R. Vyznachennia mekhanizmiv upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu na pidpryiemstvi. Visnyk NTU «KhPI» Tekhnichnyi prohres ta efektyvnist vyrobnytstva. 2010. S. 133–138. 23. Shykova L. V. Teoretychni aspekty upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu na pidpryiemstvi. Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti. 2014. Vyp. 1(10). T. 2. S. 98–104. 24. Tsybulska L. O. Ekonomiko-pravovi problemy upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu. Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti. 2013. Vyp. 1. T. 2. S. 248-252. 25. Piniak I. Intelektualni aktyvy yak efektyvnyi resurs ekonomichnoho rozvytku pidpryiemstva. Halytskyi ekonomichnyi visnyk. 2009. № 1. S. 33–40. 26. Chernenko N. O. Zakonomirnosti innovatsiinoho onovlennia ekonomiky. U Zb. : Stvorennia, okhorona, zakhyst i komertsializatsiia obiektiv prava intelektualnoi vlasnosti: zb. materialiv III Vseukrainskoi nauk.-prakt. konferentsii, m. Kyiv, 23 kvit. 2020 r. / Uporiad.: A.S.Romashko, S. Yu. Petriaiev. Kyiv : KPI im. Ihoria Sikorskoho, Vyd-vo «Politekhnika», 2020. S. 105–107.

The article is focused on analyzing current state of land use by categories, regional economic and financial data to propose new robust model for economically efficient land use planning for commercial and non-commercial enterprises. The research results can serve as an important material for decision making process on how to develop the land and the City areas in context в new global economic development. It provides extensive overview of existing land use trends for in Kyiv city based on analytical data and scientific assumptions. The Author believe that this research will be beneficial for government, city government, international organizations, private institutions, and researchers. The goal of the research paper is to build a solid scientific model based on general understanding of underlying economic challenges of efficient land use considering past data, short term and in long term planning. The paper has an overview of city planning documentation and city statistical data in context of real estate, urban population, economic data, including research of real estate and currency exchange rate data to median salary in Kyiv starting from 2000s. It is important not to put too much focus on the existing models and systems, as they rely too much on the assumptions and complicated calculations, that are hard to make use of in real world planning. Instead we build our research on real-world data and developed a forecast of the size of investment in land use, average real estate prices for the next 5 years. The paper noted an existing problem of inconsistency of the existing norms and regulations in Ukraine concerning rational and effective land use and planning, especially for local authorities and commercial organizations. The author substantiates why the economy in the context of urbanization needs a new look. The paper uses the planning of the city of Kiev. It is a suitable example of a developing city, so the proposed model can be developed based on the city economical and land use data. This research can help solve the existing problems of urbanization in Ukraine and have a positive impact on the economic development of the city and the region.In present times large urban agglomerations serve as none of the major catalysts of economic trends. Urbanization, as process, plays key role in transformation of the local, regional and world economies. Urbanization should be considered an important factor in the development of the economy of both the city and the state. It dictates the path of development of micro- and macroeconomics of regions, although not directly. And in the context of long-term land use and spatial development, this process can play a significant role. The issues of suburban development, industrialization, post-industrialization, environmental problems and the issues of further existence and development of agricultural regions bordering on urban centers (urban agglomerations) cannot be excluded from the field of view. Alongside with new possibilities that arise from large urban economy, great number of challenges that need to be addressed appear. Besides to the economic related issues, irreversible ecology changes (rise of sea level, forest fires etc.) global pandemics and new technologies, manufacturing process must be included in urbanization research. This requires novel approach to how we view city, build economic models, and make forecasts for future development. In this paper we set initial stage for development of such robust economic model, while using data and statistics of Kyiv city. This city can serve as great test ground for proposed model, as it is relatively new urban center, that is part of the developing country economy.The goal of this research work is to analyze current and past land use patterns, outline existing issues and economical inefficiencies in those patterns in large urban city. In addition, we plan to look at land use from several viewpoints, that of the researcher, governmental institutions, commercial company, personal level. This will enable us to make correct assumptions and help build economical model for future land use development. Research work is based on official statistics data, provided by State Statistics Service of Ukraine, Kyiv city council, Municipal Enterprise "Kyivgenplan", private real estate companies, economists, and Public cadastral map of Ukraine. We used statistical analytics, mathematical correlation, polynomial and linear approximations, Ratio analysis, utility curves, profit curves and growth models. For predictions modeling key economic parameters were identified. This data was used to build linear dependency models of functions and plotted charts, diagrams based on calculations data.Ukraine does not stand aside from the global challenges of time related to globalization and urbanization. These are indicators such as: significant labor migration, outdated land legislation and inefficient use of land resources. Therefore, the author of the study analyzed the social, environmental, and economic factors influencing the development of the economy of individual united territorial communities of Ukraine with emphasis on the Kyiv city. The main reason for focusing research work on this city is general availability of statistical information and economic data from 2000s.In recent history several events have happened that made dramatic effects on Ukraine and Kyiv land use economics situation. Global financial crisis of 2008 has affected real estate price in Ukraine, in addition to Ukraine currency devaluation. In 2014 military conflict, war, in the east part of Ukraine and Russian annexation of Crimea, had it impact on the housing market, as well as further currency devaluation.Current land area of Kyiv is 82,64 thousand hectares with population of 2 967,4 million people. Land use in Kyiv is classified by following types: Residential buildings; Public buildings; Industrial, research and production and utility territories; Transport infrastructure; Green areas; Water resources; Agricultural companies and other. Analysis of the types of buildings in the capital shows that the largest share in the Residential housing are – private houses 3.76 thousand hectares, and high-rise buildings 8.4 thousand hectares. Non-residential real estate - buildings, premises that are not classified in accordance with the law to the housing stock, are divided into the following types: hotel buildings, office buildings, commercial buildings, garages, industrial buildings and warehouses, buildings for public performances, outbuildings and other buildings.To make better predictions and effectively analyze land use data, we will start with real estate data and general social information - such as monthly salary, average numebr of employees per company, followed by currency exchange rate, average office rent prices and average living apartments price in USD. According to official data, the average salary for full-time employees in 2020 was 16,186 UAH. As of 2018 the highest monthly wage was in the mining industry (44,405 UAH) and the lowest in construction (8,311 UAH), and health care (8,406 UAH). The prices in Kyiv suburbs are much lower than in the city, with average cost of sq. m being around 13,500 UAH.Based on the State Statistics Service of Ukraine Kyiv city data the housing stock in Kyiv in 2019 had a total area of 59.1 million m2, and an average of 20.2 m2 per person. The total number of apartments in Kyiv was 991.6 thousand. If we look at the state building codes as of 2019, the minimal the minimum area of a one-room apartment is 28 sq. m. At the same time according to State Statistics Service of Ukraine Kyiv city data in 2019 the average available housing area per single person living in Kyiv was 20,2 sq. m. Let's look at 26600 $ for 28 sq. meters apartment, with average monthly wage of 16,186 UAH, which is 575 $, for an average it will take 46 month to buy an apartment, if there will be no other expenses and salary is tax free. Median flat rent in Kyiv 2020 – 9.4 $ per sq. m., which makes 263.2$ for 28 sq. meters apartment per month or 7401 UAH.Afterwards we conducted study of enterprise operations statistics between 2018 and 2019. The following data was produced as a result - the number of business entities was 294,458 companies, number of full-time employees was 1,149,074 people, the volume of sold products produced by one (average) enterprise was 36,843.35 thousand UAH per year or 3070.2 thousand UAH per month, with the average number of employees in one company being 16 people. Today there are about 500,000 sq. m. of commercial real estate in Kyiv, and according to experts, by the end of 2020 this figure will increase by at least another 150,000 square meters. m.Based on available data we analyzed the average rent price that company need to pay for one month in Kyiv. If one office employee needs at least 6 sq. meters of office space, then the average company that consist of 16 employees will need to rent 96 sq. of office space. Using 2020 data, on average the monthly rent is 2400$ per month, so the company will need to pay 28,800$ per year. The study showed that the average cost of office space as following - 1200$ per sq. m in 2020; 1500$ per sq. m in 2019; 1300$ per sq. m in 2018; 903$ per sq. m in 2017.The author analyzed the dynamics of increasing the number of living apartments by year. In 1995 their number was (in thousands) - 889,4; 2000 – 926,9; 2005 - 984,4; 2010 - 1037,9; 2015 -1112,1; 2018 - 1081,7; 2019 - 991,6. It should be noted that since 2001 the total area is determined taking into account the summer premises with the established reduction factors. Since 2004, the total area of the housing stock and the number of apartments has included data on bankrupt enterprises and those that have completely ceased operations [stat data]. The population of Kyiv, according to official statistics is as following, by year: 1995 – 2643,8 thou. ppl.; 2000 – 2615,3 thou. ppl.; 2005 – 2666,4 thou. ppl.; 2010 – 2785,1 thou. ppl.; 2015 – 2888,0 thou. ppl.; 2018 – 2934,5 thou. ppl.; 2019 – 2950,8 thou. ppl.; 2020 - 2 967,4 thou. ppl. Total income per all officially employed in Kyiv city: 2010 - 5286,46 UAH, 2015 - 6255,92 UAH; 2018 - 13243,96 UAH; 2019 - 17546,89 UAH. The total share of business income and self-employment as compared to total income in Kyiv per year: 2010 – 8%; 2015 – 4,5; 2018 – 6.3%; 2019 – 6.2%.Another trend is the rapid reduction of vacancies in the Kyiv office centers. During the first half of 2019 the growth in demand and the small amount of new supply of office space led to a decrease in the average vacancy rate from 6.5 to 6%, this data was taken from international real estate agency report. In some office buildings the vacancy was in the range of 4-5%. For comparison: in 2016 on average 16% of the areas were vacant in Kyiv business centers, and in 2015 - more than 20% of spaces were vacant. We analyzed which types of industries have formed the highest demand for real estate office rent in Kyiv in recent years to form this trend. The highest percentage is 52% by IT technologies companies; professional services in various fields – 35%; FMCG – 7%; pharmaceutical companies – 3%, energy companies – 2% and agricultural companies – 1%.A new period of urban development requires new theories and qualitatively new research. It is an indisputable fact that urbanization is a process that will continue. Its pace will be determined by the state of the world and regional economy, as well as innovation and the results of the fourth industrial revolution. In our future research, special attention will need to be paid not only to the economic and social components of the urbanization process, but also to environmental factors. Environmental issues are one of the main problems in the process of urbanization. This is due to the rapid development of infrastructure, development of cities and adjacent areas. And as a result - an uncontrolled very rapid increase in population, an increase in the number of personal transport and the development of new enterprises. All these factors negatively affect the quality of life in cities and can reduce the attractiveness of real estate. Therefore, people do not move to such centers, but begin to build others. The proposed Index of economic feasibility of land use by purpose is a result of mathematical modeling of main economic parameters that include land use, such as land price, real estate prices, investments ratios and personal income levels. It will serve as a foundation to build a more robust economic model that will describe conditions needed for future economic growth, efficient land used patterns in urban and sub-urban areas. It should be noted that for making more accurate future predictions, land use patterns and economic data of close (up to 50 km) and distant sub-urban areas (region) should be studied and added to the model. ; У статті автор зосередив увагу на аналізі поточного стану землекористування за видами економічної діяльності підприємств, регіональними економічними та фінансовими даними, щоби запропонувати нову сучасну модель економічно ефективного планування землекористування для комерційних та некомерційних підприємств та установ. Результати досліджень можуть слугувати важливим матеріалом для процесу прийняття рішень про те, як розвивати наявні земельні ділянки та райони міста в контексті нового глобального економічного розвитку. Наведено детальний огляд нинішніх тенденцій землекористування в місті Києві на основі аналітичних даних та наукових гіпотез. Автор статті вважає, що це дослідження буде корисним для урядових організацій, органів місцевого самоврядування, міжнародних організацій, приватних установ та деяких науковців і дослідників.Метою цієї роботи є побудова сучасної наукової моделі, що ґрунтується на загальному розумінні основних економічних проблем ефективного землекористування з урахуванням нинішніх даних, а також короткострокового та довгострокового планування. У статті наведено огляд містобудівної документації та статистичних даних столиці в контексті інформації про нерухомість, міське населення, економічні дані, включно з дослідженнями даних про нерухомість і курс валют до середньостатистичної зарплати в Києві, починаючи з 2000 років. Важливо не надто суттєво зосередитися на нинішніх моделях і системах, оскільки вони занадто покладаються на припущення і складні розрахунки, які важко використовувати в реальному плануванні. Замість цього ми будуємо наші дослідження на реальних даних, тому розробляємо прогноз розміру інвестицій у землекористуванні та середні ціни на нерухомість на найближчі 5 років.У статті відзначено наявну проблему невідповідності сучасних норм і нормативно-правових актів в Україні щодо раціонального та ефективного землекористування та планування, особливо для місцевих органів влади та комерційних організацій. Автор дослідження обґрунтує, чому економіка в умовах урбанізації потребує нового погляду. У статті використовується інформація про планування міста Києва. Київ – вдалий приклад європейського міста, яке інтенсивно розвивається, тому запропоновану модель можна розробити на основі даних міського економічного планування та землекористування. Це дослідження може допомогти вирішити наявні проблеми урбанізації в Україні та позитивно вплинути на економічний розвиток міста та регіону.

The article covers development aspects of the institution of judicial defense of human rights at labour. The analysis of the labour rights defense condition in Soviet Ukraine from adopting the Constitution of the Ukrainian Soviet Socialist Republic of 1937 and throughout the Second World War is carried out. In the late 30s of the XX century, Ukraine started losing its sovereignty and independence which was a natural consequence of the conducted change in republic constitutional and legal status. This follows from the content of constitutional regulations of various years. Thus, if amendments to the Constitution of the Ukrainian Socialist Soviet Republic adopted in 1925 are taken into account, it was enshrined that the Ukrainian Socialist Soviet Republic was the part of the Union of Soviet Socialist Republics as "an independent republic", thereafter, in the Constitution of the Ukrainian Soviet Socialist Republic of 1929 it was registered as "an independent contracting state", and there was no union state creation was mentioned. Nevertheless, in the Constitution of 1937 (the name of the Ukrainian Socialist Soviet Republic was changed to the Ukrainian SovietSocialist Republic (UkrSSR) at the XIV Emergency Congress of Soviets in January 1937), these regulations are absent. There is only one record about joining the republics into one union state. Instead of the Congresses of Soviets, Central Election Commission of the UkrSSR and their Executive Committees, the Constitution of the UkrSSR of 1937 determined the Supreme Soviet of the UkrSSR as the republic highest body of state power. The Supreme Soviet of the USSR elected the Executive Committee - a collegial permanent power agency in the periods between the sessions of the Supreme Soviet. Incrementally, the governance of all-union governing bodies by republican economic facilities went to the foreground in Ukraine, the action of all-union laws above the republican laws was the priority - both in the form of copying the content of all-union legislative acts and adopting union regulatory acts as acts with direct effect. Such downward trends also concerned the field of labour law. Theoretically, the adaptation of the Constitution of the UkrSSRof1937 had to be an important step in the way of establishing progressive principles in labour law and consolidating the new approaches to improve the defense of workers' rights; however, the democratic principles and regulations of the Constitution remained declarative. The Constitution declared the right of everyone to work (the regulations on universal labour duty were absent), though the right to work declared by the Constitution of the UkrSSR was actually an obligation to work and, other regulatory acts assigned workers to the enterprises, institutions. It was forbidden to move in order to earn money for the living and so on. In the late 30s - early 40s of the previous century, the initial basis of forced labour was introduced in all union states (including, the UkrSSR) to increase production output in all fields of national economy and to improve productivity. Particularly, people who did not work without valid excuse (so-called parasites, freeloaders, loafers) were brought to executive or criminal responsibilities. There was tougher penalty for violation of labour discipline, for producing items with defects, for non-observance of health and safety rules. During the Second World War, there was a significant deterioration in labour conditions, a decline in workers' rights and guarantees. In general, there was no possibility to defend their labour rights, rather labour law referred to defend workers' rights gained certain regressive features. Such deviation from the general foundations and principles of labour law was attributed to the fact that an essential part of the working population (mostly males) joined the armed forces. In order to provide the defense significance and farming enterprises (collective farms, state farms) with workforce, it was necessary to change the state policy in regulating the labour, since the Code of Labour Laws of 1922-1924, the content of which provided the foundations of voluntary work, acted on the territory of the USSR, the Russian Soviet Federative Socialist Republic (RSFSR) and other union republics. Labour laws foresaw labour duty only if it was necessary to combat natural disasters and to fulfil the most important state issues, but only on certain regulations of the People's Commissar Soviets. Such democratic principles were unable to ensure proper functioning of defense industry, the completion of defense and construction works, the fuel storage, the uninterrupted functioning of transport and so on. To ensure the fulfilment of the mentioned issues, the Soviet government adopted a certain number of Decrees of the Executive Committee of the Supreme Soviet of the USSR and Regulations of thePeople's Commissar Soviets of the USSR, according to which the entire state switched to the state of martial law and particularly destroyed all previously gained democratic achievements in labour law. This period is characterized by the labour militarization, mobilization of the working population, the involvement of adolescents from the age of 14 into work, the increase in working hours, the annulment of holidays and the introduction of overtime work. The uniqueness of this phenomenon in terms of research in the domain of judicial defense of population's labour rights in Ukraine lies in the fact that generally such regressive trends did not take place on the territory of the UkrSSR itself, but on the territory of the RSFSR where Ukrainian enterprises were evacuated together with their workers and families due to the temporary occupation of the Ukrainian territory by the Nazi army. Also, the legislative and executive power agencies of the Ukrainian Republic carried out their activities (they were evacuated to Saratov and later located in Ufa and Moscow) on the territory of the RSFSR during the period from August 1941 to February 1943. During war, the labour laws of union republics actually did not function, it followed the law principles and regulations of the Union of Soviet Socialist Republics which, therefore, was intended not to ensure and defend the workers' rights and guarantees, but to introduce such methods and actions in work organization which in the shortest period could provide defense industry improvement and military production output in such capacities that it was possible to beat the Nazi invaders. ; Наукова стаття присвячена розкриттю аспектів розвитку інституту судового захисту прав людини у сфері праці. Здійснено аналіз стану захисту трудових прав в Радянській Україні з періоду прийняття Конституції УРСР 1937 р. та за часів Другої світової війни. Наприкінці 30-х рр. ХХ сторіччя Україна починає втрачати свою суверенність та незалежність, що є закономірним наслідком здійсненоїзміни конституційно-правового статусу республіки. Це вбачається зі змісту конституційних положень різних років. Так, якщо взяти до уваги зміст доповнень до Конституції УСРР, прийнятих у 1925 році, то можна побачити, що там було закріплено, що УСРР входить до складу СРСР як «незалежна республіка», згодом у Конституції УСРР 1929 р. зазначалася «суверенна договірна держава», а про створення союзної держави не йшлося. Проте в Конституції 1937 року (найменування УСРР було змінено на УРСР на Надзвичайному XIV з'їзді Рад в січні 1937 р.) ці положення відсутні, є лише запис про об'єднання республік у союзну державу. Конституція УРСР 1937 р. замість з'їздів Рад, ЦВК УРСР та їх Президій визначала найвищим органом державної влади республіки Верховну Раду УРСР. Верховна Рада УРСР обирала Президію -колегіальний постійно діючий орган влади у періоди між сесіями Верховної Ради. В Україні поступово на перший план виходило керування загальносоюзних органів управління республіканськими об'єктами господарства, пріоритетною ставала дія загальносоюзного законодавства над республіканським як у вигляді копіювання змісту загальносоюзних законодавчих актів, так і щодо застосування союзних нормативних актів як актів прямої дії. Такі негативні тенденції не оминули галузь трудового права. Теоретично прийняття у 1937 р. Конституції УРСР мало би бути важливим кроком на шляху встановлення прогресивних принципів трудового права та закріплення нових підходів до вдосконалення захисту прав працівників, проте демократичні засади й положення Конституції залишилися декларативними. Конституцією проголошувалося право кожного на працю (положення про загальну трудову повинність було відсутнє), але проголошене Конституцією УРСР право на працю фактично було обов'язком працювати, а іншими нормативним актами відбувалося закріплення працівників за підприємствами, установами, заборонялося виїжджати на заробітки тощо. Наприкінці30-х - початку 40-хрр. минулого століття у всій союзній державі (зокрема, в УРСР) задля збільшення випуску продукції у всіх галузях народного господарства та підвищення продуктивності вводилися початкові засади примусової праці. Зокрема, особи, які не працювали без поважних причин (так звані тунеядці, дармоїди, нероби), притягувалися до адміністративної або кримінальної відповідальності; було більш жорстке покарання за порушення трудової дисципліни, виробництво продукції з браком, недотримання правил техніки безпеки. У період Другої світової війни відбулося значне погіршення умов праці, падіння рівня прав та гарантій працівників, взагалі була відсутня можливість захисту їх трудових прав, тобто трудове право, покликане захищати права працівників, набуло певних регресивних ознак. Такий відступ від основних засад і принципів трудового права був обумовлений тим, що суттєва частина працездатного населення (переважно чоловічої статі) поповнила лави збройних сил. Задля забезпечення кадрами підприємств оборонного значення та сільгосппідприємств (колгоспів, радгоспів) слід було змінювати політику держави у сфері регулювання праці, оскільки на теренах УССР, РСФСР та інших союзних республік діяли Кодекси законів про працю 19221924 рр., за змістом яких передбачалися засади добровільної праці. Трудовим законодавством трудоваповинність була передбачена лише за необхідності боротьби зі стихійними лихами та для виконання найважливіших державних завдань, а також лише на підставі конкретних постанов Ради Народних Комісарів. Такі демократичні засади не в змозі були забезпечити безперервну роботу оборонної промисловості, проведення оборонних і будівельних робіт, заготівку палива, безперебійного функціонування транспорту тощо. Для забезпечення виконання цих завдань радянський уряд прийняв певну кількість Указів Президії Верховної Ради СРСР та Постанов РНК СРСР, за якими вся держава переходила на воєнний стан, фактично руйнувалися всі набуті раніше демократичні досягнення у сфері трудового права. Цей період характеризується мілітаризацією праці, мобілізацією працездатного населення, залученням до праці підлітків з 14 років, збільшенням тривалості робочого часу, скасуванням відпусток та введенням надурочних робіт. Унікальність цього явища щодо дослідження генези судового захисту трудових прав населення України полягає в тому, що такі регресивні тенденції переважно були не на території УРСР, а на території РСФСР, куди були евакуйовані українські підприємства разом зі своїми працівниками та їх родинами у зв'язку з тимчасовою окупацією німецько-фашистськими військами території України. Також на території РСФСР у період із серпня 1941 р. до лютого 1943 р. здійснювали свою діяльність законодавчі та виконавчі органи влади української республіки (вони були евакуйовані до Саратова, а пізніше перебували в Уфі та Москві). Під час війни трудове законодавство союзних республік фактично не діяло, було повністю підкорено принципам і положенням законодавства СРСР, як мало на меті не забезпечення та захист прав і гарантій працівників, а застосування таких методів і заходів в організації праці, які б у найко-ротші строки сприяли налагодженню оборонної промисловості та випуску воєнної продукції в таких обсягах, щоб можна було отримати перемогу над німецько-фашистськими загарбниками.

The article covers development aspects of the institution of judicial defence of human rights at labour. The analysis of the labour rights defence condition in Soviet Ukraine from adopting the Constitution of the Ukrainian Soviet Socialist Republic of 1937 and throughout the Second World War is carried out. In the late 30s of the XX century Ukraine started losing its sovereignty and independence which was a natural consequence of the conducted change in republic constitutional and legal status. This follows from the content of constitutional regulations of various years. Thus, if amendments to the Constitution of the Ukrainian Socialist Soviet Republic adopted in 1925 are taken into account, it was enshrined that the Ukrainian Socialist Soviet Republic was the part of the Union of Soviet Socialist Republics as "an independent republic", thereafter, in the Constitution of the Ukrainian Soviet Socialist Republic of 1929 it was registered as "an independent contracting state", and there was no union state creation was mentioned. Nevertheless, in the Constitution of 1937 (the name of the Ukrainian Socialist Soviet Republic was changed to the Ukrainian Soviet Socialist Republic (UkrSSR) at the XIV Emergency Congress of Soviets in January 1937), these regulations are absent. There is only one record about joining the republics into one union state. Instead of the Congresses of Soviets, Central Election Commission of the UkrSSR and their Executive Committees, the Constitution of the UkrSSR of 1937 determined the Supreme Soviet of the UkrSSR as the republic highest body of state power. The Supreme Soviet of the USSR elected the Executive Committee – a collegial permanent power agency in the periods between the sessions of the Supreme Soviet. Incrementally, the governance of all-union governing bodies by republican economic facilities went to the foreground in Ukraine, the action of all-union laws above the republican laws was the priority – both in the form of copying the content of all-union legislative acts and adopting union regulatory acts as acts with direct effect. Such downward trends also concerned the field of labour law. Theoretically, the adaptation of the Constitution of the UkrSSR of 1937 had to be an important step in the way of establishing progressive principles in labour law and consolidating the new approaches to improve the defence of workers' rights; however, the democratic principles and regulations of the Constitution remained declarative. The Constitution declared the right of everyone to work (the regulations on universal labour duty were absent), though the right to work declared by the Constitution of the UkrSSR was actually an obligation to work and, other regulatory acts assigned workers to the enterprises, institutions. It was forbidden to move in order to earn money for the living and so on. In the late 30s – early 40s of the previous century, the initial basis of forced labour was introduced in all union states (including, the UkrSSR) to increase production output in all fields of national economy and to improve productivity. Particularly, people who did not work without valid excuse (so-called "parasites", "freeloaders", "loafers") were brought to executive or criminal responsibilities. There was tougher penalty for violation of labour discipline, for producing items with defects, for non-observance of health and safety rules. During the Second World War, there was a significant deterioration in labour conditions, a decline in workers' rights and guarantees. In general, there was no possibility to defend their labour rights, rather labour law referred to defend workers' rights gained certain regressive features. Such deviation from the general foundations and principles of labour law was attributed to the fact that an essential part of the working population (mostly males) joined the armed forces. In order to provide the defence significance and farming enterprises (collective farms, state farms) with workforce, it was necessary to change the state policy in regulating the labour, since the Code of Labour Laws of 1922–1924, the content of which provided the foundations of voluntary work, acted on the territory of the USSR, the Russian Soviet Federative Socialist Republic (RSFSR) and other union republics. Labour laws foresaw labour duty only if it was necessary to combat natural disasters and to fulfil the most important state issues, but only on certain regulations of the People's Commissar Soviets. Such democratic principles were unable to ensure proper functioning of defence industry, the completion of defence and construction works, the fuel storage, the uninterrupted functioning of transport and so on. To ensure the fulfilment of the mentioned issues, the Soviet government adopted a certain number of Decrees of the Executive Committee of the Supreme Soviet of the USSR and Regulations of the People's Commissar Soviets of the USSR, according to which the entire state switched to the state of martial law and particularly destroyed all previously gained democratic achievements in labour law. This period is characterized by the labour militarisation, mobilization of the working population, the involvement of adolescents from the age of 14 into work, the increase in working hours, the annulment of holidays and the introduction of overtime work. The uniqueness of this phenomenon in terms of research in the domain of judicial defence of population's labour rights in Ukraine lies in the fact that generally such regressive trends did not take place on the territory of the UkrSSR itself, but on the territory of the RSFSR where Ukrainian enterprises were evacuated together with their workers and families due to the temporary occupation of the Ukrainian territory by the Nazi army. Also, the legislative and executive power agencies of the Ukrainian Republic carried out their activities (they were evacuated to Saratov and later located in Ufa and Moscow) on the territory of the RSFSR during the period from August 1941 to February 1943. During war, the labour laws of union republics actually did not function, it followed the law principles and regulations of the Union of Soviet Socialist Republics which, therefore, was intended not to ensure and defend the workers' rights and guarantees, but to introduce such methods and actions in work organization which in the shortest period could provide defence industry improvement and military production output in such capacities that it was possible to beat the Nazi invaders. ; Наукова стаття присвячена розкриттю аспектів розвитку інституту судового захисту прав людини у сфері праці. Здійснено аналіз стану захисту трудо-вих прав у Радянській Україні з періоду прийняття Конституції УРСР 1937 року та за часів Другої світової війни. Наприкінці 30-х років ХХ сто-річчя Україна починає втрачати свою суверенність та незалеж-ність, що є закономірним наслідком здійсненої зміни конституційно-правового статусу республіки. Це вбачається зі змісту конститу-ційних положень різних років. Так, якщо взяти до уваги зміст допов-нень до Конституції УСРР, при-йнятих у 1925 році, то там було закріплено, що УСРР входить до складу СРСР як «незалежна рес-публіка», згодом у Конституції УСРР 1929 року зазначалося, як «суверенна договірна держава», а про створення союзної держави мови не було. Проте в Конститу-ції 1937 року (найменування УСРР було змінене на УРСР на Надзви-чайному XIV з'їзді Рад у січні 1937 року) ці положення відсутні, є лише запис про об'єднання респу-блік у союзну державу. Конститу-ція УРСР 1937 року замість з'їздів Рад, ЦВК УРСР та їх Президій визначала найвищим органом дер-жавної влади республіки Верховну Раду УРСР. Верховна Рада УРСР вибирала Президію – колегіальний постійно діючий орган влади у пері-оди між сесіями Верховної Ради. В Україні поступово на перший план виходило керування загально-союзних органів управління респу-бліканськими об'єктами господар-ства, пріоритетною ставала дія загальносоюзного законодавства над республіканським як у вигляді копiювання змiсту загальносо-юзних законодавчих актів, так і застосуванням союзних норматив-них актів як актів прямої дії. Такі негативні тенденції не оминули і галузь трудового права. Теоретично прийняття у 1937 році Конституції УРСР мало б бути важливим кроком на шляху встановлення прогресивних принципів трудового права та закріплення нових підходів до удосконалювання захисту прав працівників, проте демократичні засади і положення Конституції залишилися деклара-тивними. Конституцією проголошувалося право кожного на працю (положення про загальну трудову повинність було відсутнє), але проголошене Конституцією УРСР право на працю фактично було обов'язком працювати, а іншими нормативним актами відбувалося закріплення працівників за під-приємствами, установами, заборо-нялося виїжджати на заробітки тощо. Наприкінці 30-х – початку 40-х років минулого століття у всій союзній державі (у тому числі і в УРСР) з метою збільшення випуску продукції у всіх галузях народного господарства та підви-щення продуктивності вводилися початкові засади примусової праці. Зокрема, особи, які не працювали без поважних причин (так звані «тунеядці», «дармоїди», «нероби»), притягувалися до адміністратив-ної або до кримінальної відповідаль-ності; мало місце більш жорстке покарання за порушення трудової дисципліни, за виробництво про-дукції з браком, за недотримання правил техніки безпеки. У період Другої світової війни відбулося значне погіршення умов праці, падіння рівня прав та гаран-тій працівників, взагалі була від-сутня можливість захисту їхніх трудових прав, тобто трудове право, покликане захищати права працівників, набуло певних регре-сивних ознак. Такий відступ від основних засад і принципів трудового права був зумовлений тим, що суттєва частина працездатного населення (в основному чоловічої статі) поповнила лави збройних сил. З метою забезпечення кадрами підприємств оборонного значення та сільгосппідприємств (колгос-пів, радгоспів) слід було змінювати політику держави у сфері регулю-вання праці, оскільки на теренах УССР, РСФСР та інших союзних республік діяли Кодекси законів про працю 1922–1924 років, за зміс-том яких передбачалися засади добровільної праці. Трудовим зако-нодавством трудова повинність була передбачена лише у разі необ-хідності боротьби зі стихійними лихами та для виконання найважливіших державних завдань, та лише на підставі конкретних постанов Ради Народних Коміса-рів. Такі демократичні засади не в змозі були забезпечити безперервну роботу оборонної промисловості, проведення оборонних і будівель-них робіт, заготівлю палива, без-перебійного функціонування тран-спорту тощо. Для забезпечення виконання цих завдань радянський уряд прийняв певну кількість ука-зів Президії Верховної Ради СРСР та постанов РНК СРСР, за якими вся держава переходила на воєнний стан і фактично руйнувалися всі набуті раніше демократичні досяг-нення в сфері трудового права. Цей період характеризується міліта-ризацією праці, мобілізацією пра-цездатного населення, залученням до праці підлітків з 14 років, збіль-шенням тривалості робочого часу, скасуванням відпусток та введен-ням надурочних робіт. Унікальність цього явища у плані дослідження ґенези судового захисту трудових прав населення України полягає в тому, що такі регресивні тенденції в основному мали місце не на території УРСР, а на території РСФСР, куди були евакуйовані українські підприєм-ства разом зі своїми працівниками та їхніми родинами у зв'язку з тимчасовою окупацією німець-ко-фашистськими військами тери-торії України. Також на території РСФСР у період із серпня 1941 року до лютого 1943 року здійснювали свою діяльність законодавчі та виконавчі органи влади української республіки (вони були евакуйовані до Саратова, а пізніше перебували в Уфі та Москві). Під час війни трудове законодавство союзних республік фактично не діяло, було повністю підкорене принципам і положенням законодавства СРСР, яке, своєю чергою, мало на меті не забезпечення та захист прав і гарантій працівників, а застосування таких методів і заходів в організації праці, які б у найкоротші строки сприяли налагодженню оборонної промисловості та випуску воєнної продукції в таких обсягах, щоб можна було здобути перемогу над німецько-фашистськими загарбниками.