Suchergebnisse

Greening societal development of Earth civilization is considered as an instrument of "green" economy in the context of overcoming global, national, regional and local environmental threats and strengthening environmental security. Main issues in greening societal life are examined within the political, economic, environmental, social and ethical framework. These issues include: economic – deficient economic policy, consumer mentality of the world population and destructive globalistic tendencies of development; environmental – deficient environmental policy, global warming due to greenhouse emissions, destabilization of ecological systems and global environmental threats; social – deficient social policy, population growth, which exceeds ecological capacity of ecosystems; moral – degradation of morality as a result of alcohol and drug use, pollution of the environment, destructive impact of information systems and unhealthy way of life. The meaning and use of the term "greening" in scientific works is analyzed in details. "Greening" is recognized in: certain kinds of human activity; economic instruments in environmental and forest policies; natural resource use; economic systems; societal development. Greening of human activities is considered as a system of actions, aimed at the improvement of reproduction, protection and use of environmental resources. Greening of certain economic instruments is considered as their transformation into instruments of environmental policy, aimed at the improvement of the environment state, reproduction, protection and use of natural resources. Greening of nature use is considered as an improvement of economic relations in the process of interaction between production and environment. Greening of societal development is considered as a category of ecological economics and as an instrument of evolutionary transition to "green" economy. Key directions of economic, environmental, social and moral domains greening in nature management and "green" economy implementation in Ukraine are substantiated. Greening the economic activity in Ukraine consists of consistent complex transformation of economic instruments into the instruments of environmental policy. Greening the environmental domain consists of raising the productivity of renewable natural resources (ecological systems) and ensuring their sustainability and protection from destructive impact of anthropogenic and natural forces. Greening the social domain should facilitate the transformation of consumer mentality of mankind into the environmentally oriented mentality. ; Экологизация общественного развития земной цивилизации рассматрена как инструмент построения «зеленой» экономики в контексте преодоления глобальных, национальных, региональных и локальных экологических угроз и укрепления экологической безопасности. Исследованы главные проблемы экологизации общественной жизни в политической, экономической, экологической, социальной и духовной сферах. К ним отнесены: в экономической – несовершенная экономическая политика, потребительская ментальность мировой общественности и деструктивные глобалистические тенденции развития; в экологической – несовершенная экологическая политика, потепление климата в результате выбросов парниковых газов, дестабилизация экологических систем и глобальные экологические угрозы; в социальной – несовершенная социальная политика, рост численности населения, превышающий рамки экологической ёмкости экосистем; в духовной – деградация духовной жизни людей в результате употребления алкоголя, наркотиков, загрязнения окружающей среды, деструктивного влияния информационных систем и нездорового способа жизни. Проанализированы значение и употребление термина «экологизация» в отечественных и зарубежных научных трудах. «Экологизация» используется для обозначения: любых видов человеческой деятельности; экономических инструментов в экологической и лесной политике; природопользования; экономических систем; общественного развития. Экологизация видов человеческой деятельности рассматривается как система действий, обеспечивающая улучшение воспроизводства, охраны и использования ресурсов окружающей среды. Экологизация отдельных экономических инструментов рассматривается как трансформация их в инструменты экологической политики с целью улучшения состояния окружающей среды, воспроизводства, охраны и использования природных ресурсов. Экологизация природопользования – это улучшение экономических отношений, складывающихся в процессе взаимодействия производства с окружающей средой. Экологизация общественного развития рассматривается как категория экологической экономики и инструмент эволюционного перехода к «зеленой» экономике. Обоснованы ключевые направления экологизации экономической, экологической, социальной и духовной сфер природопользования и внедрения «зеленой» экономики в Украине. Экологизация экономической деятельности в Украине заключается в последовательной, комплексной трансформации экономических инструментов в инструменты экологической политики. Экологизация экологической сферы заключается в повышении продуктивности возобновляемых природных ресурсов (экологических систем) и обеспечении их экологической устойчивости и защиты от деструктивного влияния антропогенных и природных факторов. Экологизация социальной сферы должна способствовать трансформации потребительской ментальности в природоохранную. ; Екологізацію суспільного розвитку земної цивілізації розглянуто як інструмент розбудови «зеленої» економіки в контексті подолання глобальних, національних, регіональних і локальних екологічних загроз і зміцнення екологічної безпеки. Досліджено основні проблеми екологізації суспільного життя у політичній, економічній, екологічній, соціальній та духовній площинах. Детально проаналізовано значення і вживання терміна «екологізація» у вітчизняних та зарубіжних наукових працях. «Екологізація» використовується для позначення: будь-яких видів людської діяльності; економічних інструментів, що використовуються в екологічній і лісовій політиці; природокористування; економічних систем; суспільного розвитку. Екологізацію суспільного розвитку трактують як категорію екологічної економіки та інструмент еволюційного переходу до «зеленої» економіки. Екологізація економічної діяльності в Україні полягає в послідовній, комплексній трансформації економічних інструментів в інструменти екологічної політики. Обґрунтовано ключові напрямки екологізації економічної, екологічної, соціальної та духовної сфер природокористування і запровадження «зеленої» економіки в Україні.

Organizational culture is interpreted as a component of social management; the basic integralcharacteristic of which is an ordered system of values, representations, beliefs and normative patterns ofbehavior that provides optimal internal integration and external adaptation of an organization or socialinstitution. It is proved that public and non-governmental organizations act as voluntary associations ofcitizens aimed at achieving socially significant goals, realizing their own and collective needs withoutprofit, indicating the existence of a certain or ganizational structure.Transparent society is associated with the notion of democratic transit, which can be defined as apolitical process taking place in the existing legal state of the state and accompanied by a break in theinstitutes of the emerging political regime, the establishment and strengthening of a broad network ofdemocratic institutions of civil society and the strengthening of democratic functions of state powerstructures. Institutions of civil society in a transitive society are more adaptable to social transformations,creating the foundation for the formation of a democratic syste m of social governance.The structural components of organizational culture of the public sector of society are singled out:1) societal components (identity, archetypes of the leader); 2) value-normative components (values,organizational values and norms); 3) organizational and managerial components of organizational culture(style of management in the organization, structure of communication, socio-psychological climate). Onthe basis of the results of the sociological survey structural and informative features of organizationalculture in the public sector of Ukrainian society in the condit ions of democratic transit were revealed:1) in the measurement of societal components - the domination of social identity against the backdropof the strengthening of societal identity, the dominance of the creative functional in the archetype ofthe leader; 2) in the value-normative dimension - a relatively integrated value system, an orientationto the human resource and quality, the moral-psychological and communicative basis of social norms;3) in the measurement of organizational and managerial relations - the democratic and situational style ofmanagement, the average level of openness of information flows, positive socio-psychological climate.It has been determined that the development of civil society is an indicator of the democratic natureof social governance in the state, although it has certain differences in the possibilities of identifying,participating in the adoption of management decisions and their control in various sectors of society: thestate (especially in the field of management), commercial and private. Thus, democratic organizationalculture reflects the value-normative system of organizational-managerial relations of a democratic type ofsocial governance. ; Организационная культура интерпретируется как составляющая социального управления, базовой,интегральной характеристикой которой является упорядоченная система ценностей, представлений,убеждений и нормативных образцов поведения, что обеспечивает оптимальную внутреннюю интегра-цию и внешнюю адаптацию организации или социального института. Доказано, что общественные, негосударственные организации выступают как добровольные объединения граждан, деятельность кото-рых направлена на достижение общественно значимых целей, реализацию собственных и коллективныхпотребностей без получения прибыли, что указывает на наличие определенной организационной струк-туры. Институции гражданского общества в транзитивном обществе более адаптивные к общественнымтрансформациям и создают фундамент формирования демократической системы социального управле-ния. Выделены структурные компоненты организационной культуры общественного сектору общества:1) социетальные составляющие (идентичность, архетипы руководителя); 2) ценностно-нормативныесоставляющие (ценности, организационные ценности и нормы); 3) организационно-управленческиесоставляющие организационной культуры (стиль руководства в организации, структура коммуникации,социально-психологический климат). На основе результатов социологического опроса выявлены струк-турные и содержательные особенности организационной культуры в гражданском секторе украинскогообщества в условиях демократического транзита: 1) в измерении социетальных составляющих – домини-рование социальной идентичности на фоне усиления социетальной идентичности, доминирование креа-тивного функционала в архетипе руководителя; 2) в ценностно-нормативном измерении – относительноинтегрированная ценностная система, ориентация на человеческий ресурс и качества, морально-пси-хологическая и коммуникативная основа социальных норм; 3) в измерении организационно-управлен-ческих отношений – демократический и ситуативный стиль руководства, средний уровень открытостиинформационных потоков, позитивный социально-психологический климат. Определено, что развитоегражданское общество выступает показателем демократичности социального управления в государстве,хотя и имеет определенные отличия в возможностях выявления, участия в принятии управленческихрешений и их контроля в разных секторах общества: государственном (особенно в сфере управления),коммерческом. ; Організаційна культура інтерпретується як складова соціального управління, базовою, інтегральноюхарактеристикою якої є упорядкована система цінностей, уявлень, переконань і нормативних зразків по-ведінки, що забезпечує оптимальну внутрішню інтеграцію та зовнішню адаптацію організації чи соціаль-ного інституту. Доведено, що громадські, недержавні організації виступають як добровільні об'єднаннягромадян, спрямовані на досягнення суспільно значимих цілей, реалізацію власних і колективних потреббез отримання прибутку, що вказує на наявність певної організаційної структури. Інституції громадян-ського суспільства в транзитивному суспільстві більш адаптивні до суспільних трансформацій, створю-ючи фундамент формування демократичної системи соціального управління. Виокремлено структурнікомпоненти організаційної культури громадського сектору суспільства: 1) соцієтальні складові (ідентич-ність, архетипи керівника); 2) ціннісно-нормативні складові (цінності, організаційні цінності і норми); 3)організаційно-управлінські складові організаційної культури (стиль керівництва в організації, структуракомунікації, соціально-психологічний клімат). На основі результатів соціологічного опитування вияв-лено структурні і змістовні особливості організаційної культури в громадському секторі українськогосуспільства в умовах демократичного транзиту: 1) у вимірі соцієтальних складових – домінування со-ціальної ідентичності на фоні підсилення соцієтальної ідентичності, домінування креативного функціо-налу в архетипі керівника; 2) у ціннісно-нормативному вимірі – відносно інтегрована ціннісна система,орієнтація на людський ресурс і якість, морально-психологічна і комунікативна основа соціальних норм;3) у вимірі організаційно-управлінських відносин – демократичний і ситуативний стиль керівництва,середній рівень відкритості інформаційних потоків, позитивний соціально-психологічний клімат. Визна-чено, що розвиненість громадянського суспільства виступає показником демократичності соціальногоуправління в державі, хоча і має певні відмінності в можливостях виявлення, участі в прийнятті управ-лінських рішень і їх контролю в різних секторах суспільства: державному (особливо в сфері управління),комерційно-приватному.

This paper investigates the formation and nature of the public debt. The place of public debt in the system of public finance, as well as the conceptual basis for the formation of public debt in the conditions of the economic crisis.Carried out an analysis of theoretical approaches to the implementation of scientific schools of public debt policy. This led to the conclusion that the modern theory of public debt is characterized as a compromise of different theoretical views on deficit financing of public expenditure. Developing a systematic approach to the analysis of public debt, based on the recognition of his positive influence on the development of the economy, both positive and negative factors associated with the growth of government debt.Depth analysis of the formation of public debt is based on the separation of cause-and-effect relationships that occur in the process of government borrowing and have an objective character. The article concludes that, by its nature, the national debt is a set of economic relations, which are manifested in the form of credit relations that arise between the state, on the one hand, corporations and individuals - on the other, in which the state acts as a borrower.Drawing by increasing debt additional financial resources, the government receives new opportunities for economic growth and of the catch from the developed countries. Societal choices in the face of the state only rational when government borrowing to help improve the overall efficiency, contribute to a more equitable distribution of income, achieve better results for the different sectors of society. ; В статье исследуются вопросы формирования и сущности государственного долга. Определяется место государственного долга в системе государственных финансов, а также концептуальные основы формирования государственного долга в условиях кризисного состояния экономики. На основе анализа теоретических подходов научных школ к реализации государственной долговой политики автор делает вывод, что современная теория государственного долга характеризуется как компромисс различных теоретических взглядов на проблемы дефицитного финансирования государственных расходов. Развивается системный подход к анализу государственного долга, основанный на признании как его положительного влияния на развитие экономики, так и негативных факторов, связанных с ростом задолженности правительства. ; У статті досліджуються питання формування та сутності державного боргу. Визначається місце державного боргу в системі державних фінансів. Окреслено концептуальні засади формування державного боргу в умовах кризового стану економіки. На основі аналізу теоретичних підходів наукових шкіл до реалізації державної боргової політики автор робить висновок, що сучасна теорія державного боргу характеризується як компроміс різних теоретичних поглядів з проблем дефіцитного фінансування державних витрат. Розвивається системний підхід до аналізу державного боргу, заснований на визнанні як його позитивного впливу на розвиток економіки, так і негативних факторів, пов'язаних зі зростанням заборгованості уряду.

The article reveals the problematic aspects of the transformation processes of education into a commodity. Education is understood as a social practice and as a social institution. Carrying out a systematic analysis of these processes, the author demonstrates both systemic social, societal threats and (often underestimated) "pitfalls" generated by these processes, as well as possible limitations and even limits of their actualization and deployment. This analysis and demonstration is carried out in the technique of theoretical sociological expertise. The problem of sociology's partial disregard for the commodification of education and the probable prospects and problems arising from this are analyzed. It is emphasized that the uncritical perception of the processes of commodification of education by sociology, especially on the periphery of global neoliberal capitalism, is in itself a threat to education, in particular in the form of a change in the very nature of education as a phenomenon, its evolution from a phenomenon, first of all, a sociocultural phenomenon into a phenomenon primarily economic. Various arguments are given and analyzed in relation to the processes of commodification of education, each of which is named in the article by the name of a sociologist whose analysis is closest to the argument put forward. "Five big" arguments and "seven small" ones are formulated. In their presentation the "dark sides" of the processes of commodification and neoliberalization of education are analyzed in detail. Attention is focused on the analysis of how education is involved in interaction with other social institutions and phenomena, as well as on what effects and post-effects can be generated as a result of education commodification processes. It is emphasized that in this context, the most important plot is the connection between education as a phenomenon and freedom as a social construct – at the micro level, as well as with the social order – at the macro level. A number of conclusions are formulated about such a property of education as autonomy, about its socio-cultural characteristics and about the threats of the market.

The article analyzes the relevance, factors and prospects of the transformation of modern sociological science. It is noted that digital technologies significantly change the fundamental foundations of social interaction, most everyday social practices, structures and conflicts. This poses a number of serious challenges to sociology as a science. It is emphasized that it is time to think deeply not only about the problem of transformation of what sociology studies, but also about the transformation of sociology itself as a specific intellectual practice. Attention is focused on the need for sociological analysis and interpretation of large-scale and long-term social processes, changes in the traditional way of sociology's participation in the formation of state social policy and the implementation of social reforms. Endogenous factors hindering the leadership of sociological science in the modern public intellectual discourse are identified, namely: fragmentation of sociology, its division into a huge number of directions, particular, local thematizations; lack of research attention of sociologists to the fundamental problems of social life; modern sociology does not form an agenda for public intellectual discourse and scientific research, does not define the problematic field of research and interpretation both at the microsocial level and at the level of societal and global phenomena; it is not socially engaged, does not engage in dialogic interaction with various groups of the public, does not help them to realize their values, interests and problems, to fight for their solution; sociologists do not show activity in related research areas (for example, such as social communications, public relations, advertising, marketing, political consulting, conflict studies), do not use for this a rich arsenal of sociological theoretical concepts, quantitative and qualitative methods; despite the mediatization of social life, sociology is not sufficiently media-based, it is extremely weakly present in the media space. A conclusion is formulated about the need to transform sociological thinking and sociological imagination, the need for serious changes in the educational programs of professional training of students, in particular their practical component, the search for new formats of professional communication.

Today's environmental policy is a complex phenomenon which not only operates on the level of environmental protection, but also has to take into account economic and societal factors. Such interdisciplinarity requires developed theoretical and methodological instruments. There is a variety of scientific papers in Ukraine and abroad which focus on the problems of environmental policy, though most of the researchers tend to use general methodology of social sciences, economics or law, while Ukrainian political science still stands aside.The purpose of the article is to define a certain set of methods to be used for political analysis of environmental policy. Any public policy can be explored on different stages of its realisation: starting from agenda setting and strategy formulation and ending with monitoring and evaluation. This article investigates the methodology for assessing policy efficiency on the stage of implementation and evaluation (results assessment). Comparative (cross-national) analysis is taken as a general scientific approach, since it gives an opportunity to narrow down the subject of a research and investigate similarities and differences of certain political phenomena. While exploring environmental policy as a process, it could be expedient to combine comparative approach with certain empirical methods, such as event analysis, case study and document analysis. Thus, event analysis could be of help if the aim of the research is to define the stages of policy development and institutionalisation, see the connections between certain events in the past and the present and assess policy efficiency in historical context. In turn, case study is a perfect method when it comes to investigation of particular subjects or layers of environmental policy. For example, both the Kyoto protocol and the Aarhus convention are remarkable international agreements (being the basis of current environmental policy), and could be used as indicators for policy efficiency. The investigation of those documents implementation can show what the problems of policy implementation are; what the system of relations between economy and ecology is in a given country; how well the environmental democracy is developed in the society; what the roles of civil society, the government and judicial system are in the environmental decision-making, etc.Environmental policy has its own goals, and to define whether those are reached or not, the researcher might want to analyse policy results. If the welfare of people and the environment is the main purpose of environmental policy, then the parameters which define the condition of those should be explored. There are many different indicators which can be of use, several are considered in this article. Human Development Index (HDI) used by the UNDP is a complex indicator which includes economic, societal and health parameters. HDI is a mediated indicator, yet it shows what the population condition is in the country, and so whether the policy is effective or not. Environmental Performance Index is another relevant indicator which represents the general state of ecosystems and environment in a given country. Apart from the indexes mentioned, there is a set of indicators listed in the Strategy of National Environmental Policy of Ukraine (until the year 2030) which also might be used to assess the effectiveness of environmental policy implementation. ; Стаття являє собою спробу виділити певний комплекс методів, які можуть бути корисними для дослідження особливостей реалізації екологічної політики. Як рекомендації запропоновані такі підходи й методи: порівняльний підхід, івент-аналіз, кейс-стаді, аналіз документів та статистичних даних.

Today's environmental policy is a complex phenomenon which not only operates on the level of environmental protection, but also has to take into account economic and societal factors. Such interdisciplinarity requires developed theoretical and methodological instruments. There is a variety of scientific papers in Ukraine and abroad which focus on the problems of environmental policy, though most of the researchers tend to use general methodology of social sciences, economics or law, while Ukrainian political science still stands aside.The purpose of the article is to define a certain set of methods to be used for political analysis of environmental policy. Any public policy can be explored on different stages of its realisation: starting from agenda setting and strategy formulation and ending with monitoring and evaluation. This article investigates the methodology for assessing policy efficiency on the stage of implementation and evaluation (results assessment). Comparative (cross-national) analysis is taken as a general scientific approach, since it gives an opportunity to narrow down the subject of a research and investigate similarities and differences of certain political phenomena. While exploring environmental policy as a process, it could be expedient to combine comparative approach with certain empirical methods, such as event analysis, case study and document analysis. Thus, event analysis could be of help if the aim of the research is to define the stages of policy development and institutionalisation, see the connections between certain events in the past and the present and assess policy efficiency in historical context. In turn, case study is a perfect method when it comes to investigation of particular subjects or layers of environmental policy. For example, both the Kyoto protocol and the Aarhus convention are remarkable international agreements (being the basis of current environmental policy), and could be used as indicators for policy efficiency. The investigation of those documents implementation can show what the problems of policy implementation are; what the system of relations between economy and ecology is in a given country; how well the environmental democracy is developed in the society; what the roles of civil society, the government and judicial system are in the environmental decision-making, etc.Environmental policy has its own goals, and to define whether those are reached or not, the researcher might want to analyse policy results. If the welfare of people and the environment is the main purpose of environmental policy, then the parameters which define the condition of those should be explored. There are many different indicators which can be of use, several are considered in this article. Human Development Index (HDI) used by the UNDP is a complex indicator which includes economic, societal and health parameters. HDI is a mediated indicator, yet it shows what the population condition is in the country, and so whether the policy is effective or not. Environmental Performance Index is another relevant indicator which represents the general state of ecosystems and environment in a given country. Apart from the indexes mentioned, there is a set of indicators listed in the Strategy of National Environmental Policy of Ukraine (until the year 2030) which also might be used to assess the effectiveness of environmental policy implementation. ; Стаття являє собою спробу виділити певний комплекс методів, які можуть бути корисними для дослідження особливостей реалізації екологічної політики. Як рекомендації запропоновані такі підходи й методи: порівняльний підхід, івент-аналіз, кейс-стаді, аналіз документів та статистичних даних.

The specifics of strategies of post-industrial social development andtransformation of social institutions, government management models in thecontext of globalization in today's industrialized systems are examined. Thearticle deals with the dynamics and prospects of development of self-organizingprocesses in the systems of the society and governance; structure andthe algorithm of functioning of direct democracy and civilian governmentmodels. The world outlook, educational, economic and political trends, perspectivesand forms of their further development are analyzed. When planningpublic future emphasis should be placed evenly on the analysis of the valuesand social institutions that will realize the real mechanisms of the practicalconstruction of a new society. What is sometimes manifested in the qualityof superficial phenomena actually characterizes the determined trends, whichsuggest not only other change perspectives, but also a revolution, which in itsdepth and width goes beyond expectations of traditional public theory. Fromthe point of view of historical progress every new stage of society developmentdiffers from the past one in the fact that it creates new conditions for thematerial and spiritual integration of humanity as an expression of the basictrends of this social and historical development. Critical social theory andconcept of deliberativity, which, in particular, developed in the framework ofconceptual trends in contemporary neo-Marxism and post-Marxism, are usedas methodology for analysis of phenomena of power and control, managementmodels in the subsystems of society (economics, politics, the state). Thecritical analysis of society involves the identification of existing antagonistic,alienating factors that distort production and public communication. Criticalsocial theory proceeds from the fact that the false needs largely dominate atthe moment in the society (in all its spheres). These needs are imposed bycertain social groups with the purpose of infringement of individual and groupcreative freedom. These requirements reinforce the relations of dominationand subordination, producing operational performance, aggression, socialconflicts, economic and social injustice. The stereotypes of needs, behaviorand social relations are imposed, which contribute to fixing this relationship.The purpose of the analysis of deliberative philosophy and its criticaltheory for society and models of management (including management of education)is to determine the key features and mechanisms of a societal development.The author is referring the society, in which: (1) there are public andindustrial relations independent of the people's will; (2) the domination of onepeople over another are repealed relationship coercion; (3) the control of theproductive process and the functioning of the society must go on to the directparticipants of public production.The author underlines the necessity to refuse a static understanding offreedom and progress. Human is free to act reasonably, but she/he is also freeto make mistakes and correct them freely if they are amenable to correction.Uncertainty, imperfection, the ability to make mistakes and relapse inhumanityare purely human traits. To author's mind, the freedom should be consideredas one of the main driving force of social progress. Hence the moral need tocheck the social and state processes is very important, changing them andmaking them quite correctable. So far as the cultural, legal and political progressopens the way to social progress through prudent oriented activities, as itis marked in the paper, the existing social relations can be humanized. ; Досліджена специфіка стратегій постіндустріального суспільного розвиткуі трансформацій соціальних інститутів,влади, моделей управління в умовах глобалізації в сучасних розвинених індустріальнихсистемах. У статті аналізується динамікаі перспективи розвитку процесів самоорганізації в системах суспільства,управління, структура і алгоритм функціонування моделей прямого громадянського народовладдя і самоврядування.При плануванні суспільного майбутнього акцент необхідно робитирівномірно і на аналіз цінностей, і на аналіз соціальних інститутів, якийдозволить усвідомити реальні механізми практичної побудови новогосуспільства. Те, що іноді має вияв в якості поверхневих феноменів, насправді характеризує рішучі тенденції, які підказують не тільки іншіперспективи змін, але і такий переворот, який по глибині і ширині виходить далеко за межі очікувань традиційної суспільної теорії. З поглядуісторичного прогресу кожен новий ступінь розвитку людського суспільства відрізняється від минулого тим, що створює нові передумови дляматеріальної і духовної інтеграції людства як виразу основної тенденціїсуспільно-історичного розвитку.Аналізуються світоглядні, освітні, економічні, політичні тенденції,перспективи і форми їх подальшого розвитку.

Relevance. Revision of positions in law about state awards, motivated by obvious blunders in said law, problems in using it, which negatively affect awards affairs, practice and system as a whole in Ukraine. In between different vectors of modern award system, the main focus should be placed on perfecting existing state awards, their type differences, and their system. This is understandable from the perspective that the awards (that is – state awards) – are a basic resource, from which all awards system of Ukraine is formed; the relation between what award is used as a reaction to deserved behavior of a person (persons) and effectiveness of national award system as a whole is direct. Awards should be viewed in aspects of their systemic analysis, because the law forms not just their different type, but rather their system. This systemic analysis allows to realize the resource of each award, their connections, which in turn provide effectiveness of the whole system of awards in Ukraine, to ensure maximum possible usage of unique resource of awards. Despite the existence of the thematic scientific papers (for example papers from E. Trofimov, B. Zaika, B. Bigun, M. Tytarenko, D. Koryt'ko, A. Maydeburr, etc.), systemic analysis is almost completely disregarded, this is a blunder that didn't allow to form the theory of state awards. The Purpose of the paper – is to look at the resource of awards in systemic aspect, based on analysis of various sources, for award's effective use in development of new law about state award of Ukraine. The object of the paper – are societal relations, which appear as a result of the use of award as a resource. The subject of the research – are theoretical and methodological bases of systemic analysis of state awards, as described in Ukrainian law. Research Methods – are an array of scientific and specialist methods of research, such as: dialectical, classifications, logical, legal, and comparative, with prognostication and modeling. The result. To realize the practical implementation of award as a resource, its uniqueness and variety, systemic analysis of its variety is important. This awards system should be looked at with understanding its elements, their relations, and their unique traits, which is what system consists of. It is wise to look at current Ukrainian law's state awards as some collection of several sub-systems (orders, medals, honorary titles, etc.), which are not only being grouped within these sub-systems, but are also in external relations with other sub-systems, thus forming the systemic integrity of awards in Ukraine. In awards system, formed by Ukrainian law, there are: a) elements, which are state awards actually, and that form themselves in sub-systems; b) relations between elements, with differences on internal (in sub-system) and external (between sub-systems), which allow to maintain some sub-systemic and systemic integrity for awards as a whole; c) systemic traits (historical motivation, dynamic, mobility, structure, etc.). This ("broad") doctrinal look at awards system, formed by Ukrainian law, allows to talk about uniqueness of award phenomena, which grasps, depending on actual circumstance, different types of person's (persons') merits before the state, Ukrainian people. Systemic look at an award allows to understand historical context of its external forms of existence, its title, its differences, and also its adaptability to "external" factors of influence, which indicates mobility, dynamics, reliable stability, structure, etc., and, hence, its further prosperous existence after reformation of legislation branch concerning the awards in Ukraine. This exact approach should be the base for forming theoretical basis for preparing modern Ukrainian law about awards. ; Актуальність. Практичне виконання положень Концепції реформування нагородної справи в Україні істотно актуалізує проблематику визначеності поня-тійного апарату, одним із елементів якого є нагородна справа. Саме відсутність легального визначення наго-родної справи у законодавстві України зумовлює різ-ні підходи до його тлумачення на практиці у процесі застосування нагородного законодавства. Наслідком цього є ототожнення її із системою нагород, нагородною системою, нагородною практикою, нагородною політи-кою тощо. Представники різних галузевих правових наук поглиблено, на жаль, феномен нагородної спра-ви не досліджували, а здебільшого зосереджувалися на окремих проблемах різновидів нагород, нагородної процедури, співвідношенні нагороди з іншими видами заохочень тощо. Саме відсутність наукових ґрунтов-них тематичних досліджень, безпосередньо присвя-чених нагородній справі, зумовили й «дефект» дефі-ніційного ряду й проєктів нормативно-правових актів з проблематики нагородної справи. Тобто понятійна прогалина нагородного законодавства стосовно визна-чення основного «понятійного» фундаменту залиша-ється, а отже, й різноваріативність нагородної практи-ки також, що негативно впливає й буде зберігатися й у майбутньому. Отже, нагальна потреба корегування «базового» понятійного нагородного апарату, насам-перед стосовно визначення нагородної справи, яке б охопило її зміст, визначає вектори наукових тема-тичних фахових досліджень і, зокрема, цієї роботи. Метою роботи є – на підставі опрацювання «базових» тематичних наукових, нормативних джерел сформу-лювати визначення поняття «нагородна справа», яке б охоплювало весь її зміст, й обґрунтувати доцільність закріплення його для використання як офіційної дефі-ніції. Об'єкт дослідження формують суспільні відно-сини, що виникають у зв'язку із використанням наго-род, що виникають у сфері нагородної справи. Предмет дослідження – теоретико-методологічні положення щодо розуміння нагородної справи, її змісту, співвід-ношення із суміжними поняттями, а також форму-вання наукового базису для нормативних визначень. Методи дослідження, які використовувалися, форму-ють систему загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, серед яких: діалектичний, порів-няльно-правовий, логіко-юридичний, семантичний, експертних оцінок, прогнозування, моделювання. Під час написання роботи опрацьовувалися наукові, нор-мативні, публіцистичні тематичні джерела, які тією чи іншою мірою пов'язані із нагородною справою, а саме: роботи Є. Трофімова, М. Титаренко, А. Майдебури, Д. Коритько та інших. Результати дослідження. Уза-гальнюючи все вищезазначене, можна запропонувати авторське визначення нагородної справи як регламен-тованої нормами права історично сформованої з ура-хуванням нагородних традицій офіційної публічної діяльності, безпосередньо пов'язаної із впроваджен-ням та застосуванням державних нагород за заслуги особи (колективу осіб) перед державою, українським народом, а також реалізацією гарантій такої діяльно-сті. Таку діяльність умовно варто поділяти на два види: основну (безпосередньо пов'язану із впровадженням та застосуванням державних нагород) та додаткову (організаційне, матеріально-технічне, інформаційне забезпечення такої діяльності). Нагородну справу вар-то розглядати як елемент єдиного тематичного суміж-ного понятійного ряду, відмежовуючи від нагородної системи держави, системи нагород, нагородної політи-ки, нагородної практики, нагородних традицій, наго-родної культури, нагородної ідеології, нагородної про-цедури, нагородної юстиції та нагородних матеріалів (нагородних документів), нагородного права, нагород-ного законодавства. Враховуючи її тісні зв'язки з ін-шими нагородними явищами, нагородну справу варто розглядати як складник нагородної системи України. Запропоноване визначення варто використовувати як у наукових дослідженнях з проблематики нагородного права, так і закріпити як норму-дефініцію, упорядку-вавши тим самим понятійний термінологічний апарат й усунувши передумови для помилкового ототожнення суміжних нагородних явищ. ; Актуальність. Практичне виконання положень Концепції реформування нагородної справи в Україні істотно актуалізує проблематику визначеності поня-тійного апарату, одним із елементів якого є нагородна справа. Саме відсутність легального визначення наго-родної справи у законодавстві України зумовлює різ-ні підходи до його тлумачення на практиці у процесі застосування нагородного законодавства. Наслідком цього є ототожнення її із системою нагород, нагородною системою, нагородною практикою, нагородною політи-кою тощо. Представники різних галузевих правових наук поглиблено, на жаль, феномен нагородної спра-ви не досліджували, а здебільшого зосереджувалися на окремих проблемах різновидів нагород, нагородної процедури, співвідношенні нагороди з іншими видами заохочень тощо. Саме відсутність наукових ґрунтов-них тематичних досліджень, безпосередньо присвя-чених нагородній справі, зумовили й «дефект» дефі-ніційного ряду й проєктів нормативно-правових актів з проблематики нагородної справи. Тобто понятійна прогалина нагородного законодавства стосовно визна-чення основного «понятійного» фундаменту залиша-ється, а отже, й різноваріативність нагородної практи-ки також, що негативно впливає й буде зберігатися й у майбутньому. Отже, нагальна потреба корегування «базового» понятійного нагородного апарату, насам-перед стосовно визначення нагородної справи, яке б охопило її зміст, визначає вектори наукових тема-тичних фахових досліджень і, зокрема, цієї роботи. Метою роботи є – на підставі опрацювання «базових» тематичних наукових, нормативних джерел сформу-лювати визначення поняття «нагородна справа», яке б охоплювало весь її зміст, й обґрунтувати доцільність закріплення його для використання як офіційної дефі-ніції. Об'єкт дослідження формують суспільні відно-сини, що виникають у зв'язку із використанням наго-род, що виникають у сфері нагородної справи. Предмет дослідження – теоретико-методологічні положення щодо розуміння нагородної справи, її змісту, співвід-ношення із суміжними поняттями, а також форму-вання наукового базису для нормативних визначень. Методи дослідження, які використовувалися, форму-ють систему загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, серед яких: діалектичний, порів-няльно-правовий, логіко-юридичний, семантичний, експертних оцінок, прогнозування, моделювання. Під час написання роботи опрацьовувалися наукові, нор-мативні, публіцистичні тематичні джерела, які тією чи іншою мірою пов'язані із нагородною справою, а саме: роботи Є. Трофімова, М. Титаренко, А. Майдебури, Д. Коритько та інших. Результати дослідження. Уза-гальнюючи все вищезазначене, можна запропонувати авторське визначення нагородної справи як регламен-тованої нормами права історично сформованої з ура-хуванням нагородних традицій офіційної публічної діяльності, безпосередньо пов'язаної із впроваджен-ням та застосуванням державних нагород за заслуги особи (колективу осіб) перед державою, українським народом, а також реалізацією гарантій такої діяльно-сті. Таку діяльність умовно варто поділяти на два види: основну (безпосередньо пов'язану із впровадженням та застосуванням державних нагород) та додаткову (організаційне, матеріально-технічне, інформаційне забезпечення такої діяльності). Нагородну справу вар-то розглядати як елемент єдиного тематичного суміж-ного понятійного ряду, відмежовуючи від нагородної системи держави, системи нагород, нагородної політи-ки, нагородної практики, нагородних традицій, наго-родної культури, нагородної ідеології, нагородної про-цедури, нагородної юстиції та нагородних матеріалів (нагородних документів), нагородного права, нагород-ного законодавства. Враховуючи її тісні зв'язки з ін-шими нагородними явищами, нагородну справу варто розглядати як складник нагородної системи України. Запропоноване визначення варто використовувати як у наукових дослідженнях з проблематики нагородного права, так і закріпити як норму-дефініцію, упорядку-вавши тим самим понятійний термінологічний апарат й усунувши передумови для помилкового ототожнення суміжних нагородних явищ.

The article deals with the problem of forming the foreign language professionallyoriented communicative skills in the students of economic specialities of higher educational institutions according to the reforms of higher education in Ukraine and the new tasks of professional training of the specialists. It describes the foreign educational approaches to the problem of professionally oriented foreign language training in higher educational institutions in terms of contemporary economic conditions. According to the effective legislation, education in Ukraine is considered to be the basis for the intellectual, cultural, spiritual, social, and economic development of the society and the state. It is based on the principles of humanism, democracy and mutual respect of nations and peoples. The development of science and technology is a determinant factor of a societal progress, national spiritual and intellectual growth, the source of economic advances, and an inseparable part of national culture and education. There is no doubt that the reforms in education and science are necessary and relevant. The success of education and science reformation will be one of the indicators of society's maturity and decisiveness on its way to transforming the country towards European integration. The author of the article investigated the features of professionally oriented training by means of individual projects and realization of interdisciplinary relations at the English classes. The author exposes her own experience and argues that the project activity allows formulating different professional competences such as: the ability and willingness to make a conscious and effective self-management of their professional activity; the position of business activity, interaction and cooperation in the process of solving problems in the professional sphere. The article offered the special recommendations of introducing project approaches into the teaching process at the English classes in the non-linguistic higher educational institutions. The author analyses the functional possibilities of the Internet resources in individual project activity and points out that one of the benefits of Internet technologies is an additional opportunity for the collaborative activities. The informative resources of the Internet, multimedia facilities of studies substantially influence on the content and methodology of teaching the discipline. A special attention is given to the urgent problem of the language mastery and the formation of efficient professional language skills.Key words: preparation of the students of economic specialities, professionally oriented language communicative skills, individual projects. ; Розглянуто проблему формування іншомовних професійно-орієнтованих комунікативних умінь у студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів відповідно до реформування вищої освіти України та нових завдань професійної підготовки спеціалістів. Проаналізовано підходи вітчизняних та закордонних учених до вивчення проблеми професійно-орієнтованого навчання іноземної мови у вищих немовних навчальних закладах освіти в сучасних економічних умовах. Розкрито особливості формування іншомовних професійноорієнтованих комунікативних умінь у студентів засобами індивідуальних проектів та визначено роль міждисциплінарних зв'язків на заняттях з англійської мови. Наголошено на використанні ресурсів Інтернет, мультимедійних технологій в іншомовному професійно-орієнтованому навчанні та застосуванні цих знань у майбутньому професійному спілкуванні. Обґрунтовано, що іноземна мова є засобом підвищення професійної компетентності, особистого розвитку майбутніх фахівців та необхідною умовою успішної професійної діяльності випускників сучасної вищої школи, здатних здійснювати ділові контакти з іншомовними партнерами.Ключові слова: підготовка студентів економічних спеціальностей, професійноорієнтоване навчання, індивідуальні проекти.

В статье рассмотрены антропологические истоки и природа прав человека, а также производных от них феноменов власти и государства в их взаимосвязи с естественными правами и интересами человека. Сделан вывод о генетически обусловленном характере основных прав человека, а их удовлетворение определено основной функцией правового государства. При этом государство и власть выступают в качестве социетального механизма для справедливого распределения людских ресурсов и социального воспроизводства общества ; The article examines the anthropological origins and nature of human rights, as well as derivatives of the phenomena of power and State in their relationship with the natural human rights and interests. Concluded that genetically inherent nature of fundamental human rights, and their satisfaction with primary function is defined by the rule of law. The State and power serve as a social mechanism for equitable distribution of human resources and social reproduction of society.Neoinstinctual approach to understanding power as a mechanism for sorting and distribution of values gives clear answers to such questions. Thus, elders individualized power seems primarily as ownership and capacity to manage these essential resources of life, the wisdom of generations, historical experience, the ability to forecast revenues and allocate time primary resources of life – values-things. Personified power of a charismatic leader is extremely scarce possession of spiritual values, aims, in particular, hope and faith in the "bright future" confidence to overcome any adversity. Institutionalized government elected (appointed, inheritance, etc.) is provided officials it available to the public the value of instruments - laws, rules, regulations, opening wide access to primary values-things. The same authority shall mean the presence of its carrier and tool of spiritual values that are impossible or extremely difficult to get much of society.The state as a political institution in its origins has instinctively caused Institute of Human Rights and built on its system of values that crucially affect not only the formation of state institutions, but also on its structural and functional building, the type of political regime, especially the power relations etc.The need for the orderly distribution of resources is an important feature of life biogenesis Earth – harmonious existence of wildlife. A slight breach of «fairness» of this distribution may lead to the extinction of entire species of flora and fauna cardinal same offense to cause global catastrophe biosphere. The «wild» conditions this function is performed by natural selection. In a politically organized society core values of social justice not only makes the institutionalization of government and state, but also creates a societal function normalization and equitable (in terms of the dominant sectors of society) allocation of scarce resources, values as rational-legal mechanism of realization of natural rights. And the more the state is based on the Institute of Human Rights, the more it becomes legal and signs of a democratic state ; У статті розглянуто антропологічні витоки та природу прав людини й похідні від них феномени влади та держави в її взаємозв'язку з природними правами та інтересами людини. Зроблено висновок про генетично обумовлений характер основних прав людини, а їх задоволення визначено основною функцією правової держави. При цьому держава та влада виступають як соцієтальний механізм справедливого розподілу ресурсів життєдіяльності людини та соціального відтворення суспільства

Technologies and forms of civic engagement on example of contemporary Germany are studied. The features of civic engagement, including participation in volunteer activities, are revealed. The differentiation of various forms of social interaction, covering all spheres of social life is revealed. The importance of voluntary public participation and its influence on the domestic and foreign policy of the country and on international relations is emphasized. The historical milestones of the civic engagement development in contemporary Germany are outlined.It is argued that civic engagement is a process in which citizens take collective actions to address issues of public interest and democracy. It is emphasized that civic engagement solves a number of societal problems, including, in particular, the lack of representation of diverse interest groups, thereby reducing the level of social tension in society. It is emphasized that understanding of all options for civic participation develops a "democracy of diversity", which is defined as a way to influence the decisions of the authorities in after election period. It is emphasized on the need to take measures to inform citizens about the events and phenomena of social and political life. It has been found that the intensification of the democratization of post-totalitarian societies causes a degree of public involvement in the solution of socio-political problems. New Agents of Influence - Citizens involved in various forms of engagement are the bearers of a new democracy, leading to the stabilization of the political, economic and international systems in general. It is determined that the factors for lobbying civic engagemement, which will lead to overcoming the irrationality and passivity of people in the political sphere - are education and providing equal opportunities for participation in politics. Therefore, every society has to create all conditions for active political socialization of each individual.It has been found that in political dialogue and decision-making, public involvement helps to curb conflicts arising from misunderstanding between the parties, facilitating the establishment of a constructive dialogue of international actors in the current system of international relations. ; Изучаются технологии и формы общественного привлечения на примере современной Германии. Раскрываются особенности общественного привлечения, в том числе участие в волонтерской деятельности. Отмечается наличие дифференциации различных форм общественного взаимодействия, охватывающих все сферы общественного бытия. Подчеркивается значение добровольного общественного участия и его влияние на внутреннюю и внешнюю политику страны, на международные отношения в целом. Определены исторические вехи развития общественного участия в современной Германии.Доказывается, что гражданское привлечение - это процесс, в котором граждане осуществляют коллективные действия для решения вопросов, представляющих общественный интерес и способствуют демократии. Отмечается, что общественное привлечения решает ряд социальных проблем, среди которых, в частности, недостаточное представление различных групп интересов, тем самым снижая уровень общественного напряжения в обществе. Подчеркивается, что понимание всех вариантов гражданского участия развивает «демократию разнообразия», которая определяется как способ влиять на решения власти в период между выборами. Подчеркивается необходимость проведения мероприятий по информированию граждан о событиях и явлениях общественно-политической жизни. Выяснено, что интенсификацию демократизации посттоталитарных обществ вызывает степень развития общественного вовлечения в решение общественно-политических проблем. Новые агенты влияния - граждане, являются привлеченными к различным формам взаимодействия, выступают носителями новой партисипаторной демократии, что ведет к стабилизации политической, экономической систем и международной системы в целом. Определяется, что факторами к лоббированию общественного участия, что приведет к преодолению иррациональности и пассивности граждан в политической сфере - есть образование и предоставление равных возможностей для участия в политике. Поэтому каждому обществу предстоит создать все условия для активной политической социализации каждого индивида.Установлено, что в политическом диалоге и принятии решений общественное привлечение помогает сдерживать конфликты, возникающие из-за разногласий у сторон, способствуя установлению конструктивного диалога международных акторов в современной системе международных отношений. ; Вивчаються технології та форми громадського залучення на прикладі сучасної Німеччини. Розкриваються особливості громадського залучення, зокрема участь у волонтерській діяльності. Наголошується на наявності диференціації різноманітних форм громадської взаємодії, що охоплюють всі сфери суспільного буття. Підкреслюється значення добровільної громадської участі та її впливу на внутрішню та зовнішню політику країни, на міжнародні відносини загалом. Окреслено історичні віхи розвитку громадської участі у сучасній Німеччині. Доводиться, що громадянське залучення - це процес, в якому громадяни здійснюють колективні дії для вирішення питань, що становлять суспільний інтерес і сприяють демократії. Наголошується, що громадське залучення вирішує низку суспільних проблем, серед яких, зокрема, недостатнє представлення різноманітних груп інтересів, тим самим знижуючи рівень суспільної напруги у суспільстві. Підкреслюється, що розуміння всіх варіантів громадянської участі розвиває «демократію різноманітності», що визначається як спосіб впливати на рішення влади у міжвиборчий період. Наголошується на необхідності проведення заходів із інформування громадян про події та явища суспільно-політичного життя. З'ясовано, що інтенсифікацію демократизації посттоталітарних суспільств спричиняє ступінь розвитку громадського залучення у вирішення суспільно-політичних проблем. Нові агенти впливу – громадяни, що є залученими до різних форм взаємодії виступають носіями нової партисипаторної демократії, що веде до стабілізації політичної, економічної систем та міжнародної системи загалом. Визначається, що чинниками до лобіювання громадської участі, що призведе до подолання ірраціональності і пасивності людей в політичній сфері — є освіта і надання рівних можливостей для участі в політиці. Тому кожному суспільству належить створити всі умови для активної політичноїсоціалізаціїкожногоіндивіда.З'ясовано, що у політичному діалозі та прийнятті рішень громадське залучення допомагає стримувати конфлікти, що виникають через непорозуміння у сторін, сприяючи встановленню конструктивного діалогу міжнародних акторів у сучасній системі міжнародних відносин.

The regulation of informal employment requires in-depth analysis. The aim of this article is to provide a framework for understanding the approaches for tackling undeclared work. The main directions of the regulatory influence of the state, such as non-mixing, de-regulation, eradication and transfer of informal employment into the formal economy. It is shown that post-Soviet society predominates only direct punitive control. Akin to many other contemporary societal problems, tackling the undeclared economy has perhaps previously been conceptually framed as a 'tame' problem (i.e., a problem that is complicated but easily solvable, often with a discrete response that can be replicated anywhere). Here however, the undeclared economy is reframed as a 'wicked' problem which is complex, rather than complicated, and the outcome of a number of inter-related drivers, each of which if addressed has unforeseen and unintentional knock-on effects. Responsibility for tackling the problem moreover, stretches across multiple stakeholders and profound behavioural changes across both citizens and stakeholders are required to address the issue. Such wicked problems therefore, have to employ 'clumsy' approaches rather than 'elegant' solutions. However, indirect control measures that change formal and informal institutions, although necessary, are insufficient on their own to tackle undeclared work. Given that undeclared work is a wicked problem with multiple drivers, a multi-pronged approach is required that uses both direct and indirect controls. For example, governments might seek to change the culture of government departments towards a more customer-oriented approach and introduce public campaigns to elicit greater commitment to tax morality, whilst simplifying regulatory compliance and introducing incentives (amnesties, tax deductions) to enable undeclared work to move into the declared realm. At the same time, and in relation to those who fail to comply, they may also pursue improvements in the probability of detection and tougher sanctions for those subsequently caught. Voluntary compliance arises where there is trust in the authorities. When there is no trust in the authorities, and the authorities have no authority, no means are sufficient to influence informal employment. For qualitative regulation and influence on it, it is necessary to increase either the powers of the authorities or the trust in the authorities. In the approach of direct control, emphasis is placed on increasing the authority of the authorities, whereas in the indirect control approach the emphasis is on increasing confidence in the authorities. In practice, these approaches are not mutually exclusive, on the contrary, you can use both to enhance their effectiveness. ; Регулирование неформальной занятости требует углубленного анализа и поиска путей для постепенного уменьшения ее масштабов. В статье сконцентрировано внимание на определении базовых подходов к регулированию неформальной занятости. Исследовано такие направления регулирующего воздействия государства, как невмешательство, де-регулирование, искоренение и перемещения неформальной занятости в формальную экономику. Показано, что в постсоветском обществе преобладает исключительно прямой карательный контроль, который проявляется в сдерживании и запрете неформальной занятости. Недостаточно используется косвенное регулирование, которое должно проявляется в мотивации к легализации неформальной занятости. Учитывая тот факт, что неформальная занятость – это сложная проблема, связанная с многочисленными составляющими, то для ее решения необходимо использовать многоуровневый подход, который включает в себя элементы прямого и косвенного управления. Актуальным становится комплексный подход, который предполагает изменение культуры поведения государственных служащих, ориентированную на человека. Эта стратегия также предусматривает адвокационные кампании, направленные на улучшение налоговой морали и упрощение законодательства, стимулы легализации неформальной занятости (имущественные амнистии, налоговые каникулы). ; Регулювання неформальної зайнятості потребує поглибленого аналізу та пошуку шляхів для поступового зменшення її масштабів. У статті закцентовано увагу на визначенні базових підходів до регулювання неформальної зайнятості. Досліджено такі напрямки регулюючого впливу держави, як невтручання, де-регулювання, викорінення та переміщення неформальної зайнятості в формальну економіку. Показано, що в пострадянському суспільстві переважає виключно прямий каральний контроль, що проявляється в стримуванні та забороні неформальної зайнятості. Недостатньо використовується непрямий спосіб регулювання, що проявляється в мотивації до легалізації неформальної зайнятості. Враховуючи факт, що неформальна зайнятість – це складна проблема, пов'язана з численними складовими, то для її подолання потрібно використовувати багаторівневий підхід, що включає в себе елементи прямого і непрямого управління. Актуальним стає комплексний підхід, який передбачає зміну культури поведінки державних службовців, зорієнтовану на людину. Ця стратегія також передбачає адвокаційні кампанії, спрямовані на покращення податкової моралі та спрощення законодавства, стимули легалізації неформальної зайнятості (майнові амністії, податкові канікули).

Problem setting. The rapid development of modern society requires the creation of new forms of cooperation and mutual understanding and requires new forms of communication, which will be characterized by even greater efficiency, openness, transparency, efficiency and quality. The total penetration of communication into all spheres of public life actualizes its significance and functional role. Modern transformational processes taking place in society necessitate the creation of responsible institutions of civil society, which include public organizations that act as a mediator between the community and the state. The level of public trust in them depends on the effectiveness of communicative activities of NGOs because successful communication is the basis of constructive dialogue between public organizations and society. Recent research and publications analysis. Ukrainian scientists study various aspects of the activity of NGOs, in particular, the development of mass and civil communication, public relations are studied in their works of such domestic scientists as: E. Afonin, V. Bebyk, M. Bilynska, O. Valevskyi, T.Vasilevskaya, N. Hrytsyak, N. Hudyma, V. Hurkovskyi, O. Dmytrenko, L.Klymanska, M. Lohunova, D. Nelipa, I. Panteleichuk, O. Petroye, G.Pocheptsov, O. Pukhkal, V. Rebkalo , V. Rizun, E. Romanenko, A. Savkov, S.Seryogin, G. Sytnyk, S. Teleshun, I. Chaplai and others. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Understanding the general features and trends of the development of public organizations, as well as the establishment of their effective internal and external communicative activity, require more detailed consideration and detailed study. The paper aims at theoretically substantiating the tools for ensuring the effectiveness of communicative activities of NGOs as a basis for open and rational dialogue in a consolidated society. Paper main body. The issue of improving the communicative interaction of public organizations with government bodies and the media does not disappear from the agenda of either government agencies or public associations. The effectiveness of communication of public organizations in Ukraine depends primarily on the literacy of their communication campaigns, which implies the presence in NGOs of communication strategies, which involve high-level professionals with many years of practical experience. Today, the participation of Ukrainians in the social movement and the trust in the institutions of the third sector and their influence on the development of society and community are growing. The results of the study showed that the efficiency of communicative activities of NGOs directly depends on public confidence in them. Social networks are a unique platform for consolidating different groups of actors based on the commonality of their interests, and as a result of communicative interaction, there is a large-scale synergetic effect. This way of showing civic activity can be considered the most efficient and widespread. The article considers the advantages and risks of the use of social networks by public organizations in the communicative activity of the public sector, outlines several rules of communication in social networks for public organizations. The article states that the effectiveness of communication of NGOs also depends on cooperation with journalists and the choice of audience. The quality of feedback and the level of public trust in NGOs depend on the ability to convey relevant information to the audience in a timely and high-quality manner. We should not underestimate the growing role of public organizations in the consolidation of society, a necessary condition for which is the creation of a single information space. National consolidation will be successful when the state policy in this area is complemented by the activities of civil society institutions, their effective internal and external communication activities. In our opinion, there is a necessity to establish consolidated communication as a process of multifaceted communication within society through various communication channels and tools to strengthen, unite, integrate and pull together society to form a common coherent approach to solving societal problems. Conclusions of the research and prospects for further studies. Effective NGOs, as an element of civil society, are the catalyst for its development. Every NGO, since its inception, seeks to plan its activities in such a way as to achieve its goals in the shortest possible time, to become known, to influence public opinion. This area is an important factor that affects the necessity for communicative interaction between the state and civil society. Among the tools for ensuring the efficiency of communicative activity of NGOs, we consider it appropriate to name: the presence of feedback and the level of public confidence in them; literacy of public communication campaigns; correct use of social networks in the communicative activity of the public sector; establishing active cooperation with journalists; definition of the target audience; use of modern communication formats; selection of communication channels that correspond to the target audience; establishing consolidated communication. Further research in this direction should be aimed, in particular, at an in-depth studying of consolidated communication as a major factor in the consolidation of Ukrainian society. ; Розглянуто особливості комунікативної діяльності громадських організацій у період суспільних трансформацій. Проаналізовано рівень довіри населення до громадських організацій як каталізатора розвитку громадянського суспільства. Встановлено, що ефективність комунікативної діяльності громадських організацій напряму залежить від довіри суспільства до них. Обґрунтовано інструменти забезпечення ефективності комунікативної діяльності громадських організацій як основи для відкритого та раціонального діалогу в консолідованому суспільстві. Зазначено, що важливою умовою національної консолідації має бути налагодження консолідованої комунікації з метою зміцнення, об'єднання, інтеграції та згуртування суспільства.

Problem setting. Today, the need for rapid modernization of the country, achieving stable and significant economic growth, effective counteraction to external aggression, successful promotion of the process of European integration require a high level of social consolidation. Now in Ukraine exists rather stable public consensus on the democratic "rules of the game" in political competitions But prospects of further rallying of Ukrainian society is significantly hindered by such factors as large cultural and value differences between the regions, too high level of socio-economic fragmentation, as well as populist elements of political culture. The purpose of this paper is to identify the main potential factors for the consolidation of Ukrainian society in the various spheres of its functioning in their interconnection and interplay. Recent research and publications analysis. A general analysis of the problem of social consolidation has been made in the works of Y. Polischuk, O. Kryvitska, O. Petukhova, H. Lutsyshyn, A. Ovcharov, O. Mayborody, O. Pashkova and other researchers. The foreign policy aspects of the problem of social consolidation in Ukraine were analyzed by A. Pavko, Y. Tirkus, E. Magda, H. Lutyshyn. The influence of international organizations on the consolidation of Ukrainian citizens was covered by M. Zolkina and L. Khizhnyak. The relationship between national/ethnic factor and social consolidation has been analyzed by A. Kolodiy, O. Orzhel, N. Pidberezhnik.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. An important component of the issue covered by this article is the question of the interconnection and correlation of value-cultural, political and socio-economic factors of consolidation of Ukrainian society.The purpose of the article is to identify the main potential factors for the consolidation of Ukrainian society in such dimensions as value-cultural and closely related regional, socio-economic, political, etc.Paper main body. Until now the biggest obstacle to the consolidation of society were cultural differences between Ukrainian regions that for a long time defined the main "agenda" of political struggle in Ukraine. Reducing the deconsolidating influence of cultural differences between regions of Ukraine is possible by the implementation of such a model of cultural development of Ukraine, which, by creating the most favorable opportunities for the affirmation and development of the Ukrainian language and culture, would at the same time allow to integrate into the national cultural space cultural achievements of all national minorities, to combine a considerable level of linguistic and cultural pluralism with the fundamental cultural integrity of the country. Its important component should be a "overethnic" societal culture – a measure of cultural unity, based on the Ukrainian cultural core, common to representatives of different cultural groups, cultural and social standards that guide the activities and determine the nature of major social institutions.A necessary component of forming a common and stable national cultural space in a multicultural/multiethnic society is also inter-ethnic socialization based on nurturing a positive and open attitude to "others" ethnic cultural elements.In the conditions of a property differentiation of a society inevitable for a market economy, an important factor of its consolidation should be the formation in the country of socio-economic interest common to the overwhelming majority of citizens , the state's efforts to ensure inclusive economic growth. The reduction of the level of corruption and "shadow economy" are able to ensure a significant increase in social expenditures of the state without increasing the tax burden, and thus contribute to reducing inequalities and promoting social cohesion of society.Positive impact on the level of consolidation of Ukrainian society has the activity of international organizations that promote the establishment in Ukraine of high modern standards of democratic public administration, civil society development, economic reforms.Conclusions of the research and prospects for further studies. The cultural policy aimed at integration around the Ukrainian ethnic "core", distinctive components of contemporary Ukrainian culture, establishing a balance between the fair interests of the Ukrainian majority and the rights of ethnic and cultural minorities could be the factor of social and political consolidation in Ukraine.The implementation of such a policy is only possible on the way of improvement of the democratic baces of political activity, and should be an organic component in promoting the process of European integration, effective implementation within the country of the necessary reforms. In this context, the factors of social consolidation are the development of civil society in Ukraine, cooperation with international organizations that assist our country in carrying out reforms, and constructive settlement of problematic issues in relations with Ukraine's western neighbors.Implementation of an inclusive socio-economic policy aimed at forming a common economic interest for all citizens, effective fight against corruption will contribute to reducing in Ukraine the degree of inequality in the distribution of national wealth and therefore reducing political radicalism and populism. ; Проаналізовано низку основних потенційних чинників консолідації українського суспільства, що повинні сприяти його згуртуванню задля відповіді на виклики, пов'язані із завданнями модернізації, євроінтеграції та протидії гібридній агресії Російської Федерації (далі – РФ). Показано, що зменшення деконсолідуючого впливу ціннісно-культурних відмінностей між регіонами України можливе через реалізацію культурної політики, орієнтованої на інтеграцію навколо українського ядра широкого спектру різних культурних елементів, на основі балансу потреб розвитку української культури й мови та забезпечення прав етнічних меншин. Доведено, що важливим чинником консолідації має бути зміцнення та вдосконалення демократичних засад політичної діяльності, а також реалізація інклюзивної соціально-економічної політики, спрямованої на формування єдиного для усіх громадян економічного інтересу, вирівнювання стартових можливостей та ефективну роботу "соціальних ліфтів". Зазначено, що потенціал позитивного впливу на рівень консолідації українського суспільства має просування євроінтеграційних процесів, ефективна реалізація усередині країни необхідних для цього реформ, розвиток громадянського суспільства. Зауважено, що чинником консолідації є співпраця із міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, конструктивне врегулювання проблемних питань взаємин із західними сусідами України.