Suchergebnisse

The study found that the term "state sovereignty" is broader than "state independence" and encompasses it. The independence of the state as its independence and equality in international relations is a necessary component of state sovereignty. The traits that characterize the state as independent are the territorial integrity, the ability of the national Armed Forces to provide external security and the political, financial, organizational capacity to address various issues of the state's life. The sovereignty of the state is a complex phenomenon, whose effectiveness is conditioned by its economic, political and military capacity. The prospects of Ukraine's sovereignty, like any other state, lie in the plane of globalization and integration into the european and world legal, political, economic, and cultural space. Opinions on the degree of limitations of state sovereignty under these conditions are systematized into two scientific positions: 1) the role of state sovereignty is significantly reduced, its importance gradually being leveled; 2) globalization does not weaken the state, but it challenges it, forcing it to adapt to the requirements of the global markets, enhance competitiveness, and develop. The principle is that it is impossible to limit the independence of the state. In a context where globalization and european integration will continue to have a significant impact on Ukraine, it is important that its sovereignty is not lost. The preservation of the nation-state and the consideration of national interests must be decisive. The potential of globalization processes should be harnessed to effectively address internal problems, develop the economic sphere, combat corruption and crime, build a strong democratic state and civil society. ; У дослідженні встановлено, що терміно-поняття «державний суверенітет» є ширшим, ніж «незалежність держави», й охоплює його. Незалежність держави як її самостійність і рівноправність у міжнародних відносинах є обов'язковим складником державного суверенітету. Рисами, що позначають державу як суверенну, незалежну, є територіальна цілісність, здатність національних Збройних Сил забезпечити зовнішню безпеку та політична, фінансова, організаційна спроможність вирішувати різні питання життєдіяльності держави. Суверенітет держави – складне явище, зумовлене її економічною, політичною, військовою спроможністю. Умовами розвитку держав, так само й України, нині є глобалізація й інтеграція в європейський і світовий правовий, політичний, економічний, культурний простір. Викладені вченими думки щодо ступеня обмежень державного суверенітету за таких умов систематизовано у дві наукові позиції: 1) роль суверенітету держави суттєво зменшується, його значення поступово нівелюється; 2) глобалізація не послаблює державу, а кидає їй виклик, змушуючи пристосовуватися до вимог глобальних ринків, посилювати конкурентоспроможність, розвиватися. Установлено, що принциповою є позиція щодо неможливості обмеження незалежності держави як зовнішнього аспекту її суверенітету. Аналіз наукової літератури засвідчив, що дослідники проблеми розвитку державності в контексті євроінтеграційних і глобалізаційних процесів суголосні в тому, що державний суверенітет не може бути втраченим, натомість має зміцнюватися, визначальним має стати збереження національної держави й урахування національних інтересів. Потенціал глобалізаційних процесів варто використати для ефективного розв'язання внутрішніх проблем, розвитку економічної сфери, подолання корупції та злочинності, побудови сильної демократичної держави й громадянського суспільства.

The article considers the essence of migration in Ukraine. The basic preconditions of Ukrainian emigration increase and its nowadays total population reduction are defined. The traditional causes of the increase of emigration flows are related to deterioration of working and living conditions of the population, and the causes of increased mortality in the country belongs to increase of the deadly viruses infection, rising unemployment and alcoholism. According to current conditions the main core of these trends is the deployment of the military conflict in Eastern Ukraine It is revealed that recently national workers taxes cover expenses of social security of Ukraine, where the pension payments prevail. Thus it is shown that instead of creating new economic power, almost all the compensation of the working population is directed to maintenance of retired people or of disabled people. The relationship between emigration of highly qualified personnel and an infringement of national economic sovereignty through the annual increase in budget expenditures and reduction of its incomes is demonstrated. The current trends of the emigrants' remittances dynamics and structure in global economy and in Ukraine are showed. It is found that only 3% of the receipts go to the creation of new structures in the Ukrainian business environment and the rest is spent on consumption and living. The impact of emigrants' remittances on Ukraine sovereignty infringement under current economic circumstances is analyzed. ; В статье рассмотрена сущность миграционных процессов Украины. Определены основные предпосылки увеличения эмиграции из Украины и уменьшения ее общей численности населения на современном этапе. К традиционным причинам увеличения эмиграционных потоков отнесено ухудшение условий жизни и труда населения, а к причинам увеличения смертности в стране - увеличение инфицированности смертельными вирусами, увеличение безработицы и пьянства. Учитывая современную ситуацию, главными причинами указанных тенденций является развертывание военного конфликта на востоке Украины. Выявлено, что в последнее время отечественные работники содержат сферу социального обеспечения Украины, львиную долю которой составляют пенсионные выплаты. Таким образом показано, что вместо того, чтобы создавать новые экономические мощности, почти все возмещения трудоспособного населения направлено на содержание людей пенсионного возраста или граждан, несостоятельных работать по разных обстоятельствам. Продемонстрировано взаимосвязь между эмиграцией отечественного высококвалифицированного персонала и нарушением национального экономического суверенитета через призму ежегодного увеличения расходов бюджета и уменьшения его доходов. Показаны современные тенденции динамики и структуры денежных переводов работающих эмигрантов как на глобальной экономической арене, так и в Украине. Выявлено, что только 3% этих денежных поступлений идут на создание новых структур в бизнес среде Украины, а остаток идет на потребление и проживания. Проанализировано влияние денежных поступлений эмигрантов в Украине на нарушение ее экономического суверенитета в нынешних условиях ; В статті розглянуто сутність міграційних процесів України. Визначено основні передумови збільшення еміграції з України та зменшення її загальної кількості населення на сучасному етапі. До традиційних причин збільшення еміграційних потоків віднесено погіршення умов життя та праці населення, а до причин збільшення смертності в країні ─ збільшення інфікованості смертельними вірусами, збільшення безробіття та пияцтва. З огляду на сучасну ситуацію, головними причинами зазначених тенденцій являється розгортання військового конфлікту на сході України. Виявлено, що останнім часом вітчизняні працівники утримують сферу соціального забезпечення України, левову частку якої складають пенсійні виплати. Таким чином показано, що замість того, щоб створювати нові економічні потужності, майже всі відшкодування працездатного населення спрямовано на утримання людей пенсійного віку або неспроможних працювати із різних обставин. Продемонстровано взаємозв'язок між еміграцією вітчизняного висококваліфікованого персоналу та порушенням національного економічного суверенітету через призму щорічного збільшення видатків бюджету та зменшення його доходів. Показано сучасні тенденції динаміки та структури грошових переказів заробітчан як на глобальній економічній арені, так і на теренах України. Виявлено, що тільки 3% цих грошових надходжень йдуть на створення нових структур в бізнес-середовищі України, а залишок йде на споживання та проживання. Проаналізовано вплив грошових надходжень емігрантів в Україну на порушення її економічного суверенітету в теперішніх умовах.

The concept of sovereignty in modern realities is analyzed. An attempt was made to change the approach to the problematic of the criteria themselves in connection with the fact that. Sovereignty can no longer be determined only through the legal framework, because political reality began to play a major role. It is through real politics that the status and role of the state are determined. New challenges raise the question of effective sovereignty, only in this way the classical state will be able to defend its right to exist. ; Проанализирован концепт суверенитета в современных реалиях. Сделана попытка изменения подхода к проблематике самих критериев в связи с тем, что суверенитет уже не может быть определен только через правовые рамки, ведь политическая реальность стала играть главную роль. Именно через реальную политику и определяются статус и роль государства. Новые вызовы ставят вопрос относительно действенного суверенитета, только таким образом классическое государство сможет отстоять свое право на существование. ; Проаналізовано концепт суверенітету в сучасних реаліях. Здійснено спробу зміни підходу до проблематики самих критеріїв через те, що суверенітет вже не може бути визначений виключно за допомогою правових рамок, адже політична реальність стала відігравати головну роль. Саме через реальну політику і визначаються статус і роль держави. Нові виклики ставлять питання щодо дієвого суверенітету, тільки таким чином класична держава зможе відстояти своє право на існування.

The position of close connection between the concepts of «national identity» and the concept of «sovereignty» is defended. Emphasis is placed on the fact that in Ukraine the issue of national identity is often related to its ethnic and cultural component. After all, the basis for the formation of national identity after the collapse of the USSR was ethnic identity, mainly due to the fact that in the days of the Soviet state there was no fully developed civil society. But since for a modern nation that integrates into the European community, the civic component of national identity is no less important than ethnic, the next step in its crystallization should be the «cultivation» of a mature civil society. It is articulated that the latter consists of sovereign, educated individuals on whom social (people's) sovereignty depends, which in democratic countries is essentially and procedurally provided by the rule of law and, ultimately, creates the subjectivity and sovereignty of the latter. It is noted that one of the important functions of a sovereign state is the ability to recreate its own national identity. And for a democratic state, it is important to provide everyone with the opportunity to make a conscious and free choice of his identity. After all, when there is a possibility of conscious choice, then a mature civil society is formed, ready to defend its own national identity, as the latter will be formed in its own coordinate system of citizens, rather than under duress, which is more typical of authoritarian and totalitarian states. Which, ultimately, will ensure the stability, subjectivity and sovereignty of the state at both the domestic and foreign policy levels. Emphasis is placed on the fact that the nation is a natural community, and the natural community does not have the ability to articulate the problem of the sovereignty of the individual, which is based on the concept of natural rights. The implementation of the latter can be ensured only by the rule of law under the influence of civil society. The implementation of the latter can be ensured only by the rule of law under the influence of civil society. Therefore, the modern national identity in Ukraine can be formed in the context of European traditions, if the full implementation of both ethnic and civic components. ; Відстоюється позиція тісного зв'язку понять «національна ідентичність» із поняттям «суверенітет». Акцентується увага на тому, що в Україні проблематика національної ідентичності часто пов'язана з її етнічною і культурною складовою. Адже, підґрунтям для формування національної ідентичності після розпаду СРСР стала етнічна ідентичність переважно через те, що за часи радянської держави не існувало в повній мірі розвиненого громадянського суспільства. Але оскільки для модерної нації, яка інтегрується в європейську спільноту, громадянська складова національної ідентичності є не менш важливою, ніж етнічна, наступним кроком у її кристалізації повинно стати «вирощування» зрілого громадянського суспільства. Артикулюється, що останнє складається зі суверенних, освічених індивідів, від яких залежить суспільний (народний) суверенітет, що у демократичних країнах сутнісно та процедурно забезпечується правовою державою і, у підсумку, створює суб'єктність і суверенітет останньої. Зазначається, що однією з важливих функцій суверенної держави є здатність відтворювати власну національну ідентичність. А для демократичної держави важливо забезпечити кожній людині можливість усвідомленого й вільного вибору її ідентичності. Адже, коли є можливість усвідомленого вибору, тоді формується зріле громадянське суспільство, готове захищати власну національну ідентичність, оскільки остання буде сформована у власній системі координат громадян, а не під примусом, що більш характерно для авторитарних та тоталітарних держав. Це в кінцевому рахунку забезпечить стабільність, суб'єктність і суверенітет держави як на внутрішньополітичному, так і на зовнішньополітичному рівнях. Акцентується увага на тому, що нація – спільнота природного походження, а природній спільноті не притаманно артикулювати проблему суверенітету окремої людини, підґрунтям якого стала концепція природних прав. Реалізацію останньої може забезпечити лише правова держава під впливом громадянського суспільства. Тому сучасна національна ідентичність в Україні може бути сформована у контексті європейських традицій, якщо в повній мірі буде забезпечена реалізація як етнічної, так і громадянської складової.

The article is devoted to the analysis of information space Ukrainianization as a factor of ensuring information sovereignty and strengthening of information security of the country. It is noted that Ukraine's information space is monopolized and only Ukrainization can dramatically correct the situation and return information space of Ukraine and strengthen its state sovereignty and national security, only Ukrainization can and should become a factor and guarantor of ensuring information sovereignty of the country. Information space Ukrainianization, and thus the ensuring of information sovereignty and strengthening of information security, are, above all, possible at the expense of the widest possible expansion of the use of the state, Ukrainian language in all spheres of Ukrainian society life. It is emphasized that executive, legislative and judicial power should be formed exclusively at the expense of persons who are fluent in the state language, who are well acquainted with the history of Ukraine, with traditions and customs of Ukrainian people and who truly follow the fate of the country and Ukrainian people. The article also noted that the media can and should return Ukrainian information space to Ukraine, assert information sovereignty and enhance the country's information security. In order to ensure these functions and effective implementation of these tasks, all media without state-owned media should be translated into the state, Ukrainian language. Important factors in defining national information space, protecting information sovereignty and promoting information security are propaganda, counter-propaganda and special propaganda. Thus, the issues of information space, information sovereignty and information security of Ukraine remain open. If the state does not care about these issues, then society should be concerned about this, at least its nationally conscious and civically active part. Obviously, solving all the above problems will be possible only in the conditions of Ukrainianization of Ukraine. ; Стаття присвячена аналізу українізації інформаційного простору як фактору забезпечення інформаційного суверенітету та посилення інформаційної безпеки країни. Зауважено, що інформаційний простір України монополізований і тільки українізація може кардинально виправити ситуацію й повернути інформаційний простір Україні й посилити її державний суверенітет та національну безпеку, тільки українізація може й повинна стати фактором і гарантом забезпечення інформаційного суверенітету країни. Українізація інформаційного простору, а відтак і забезпечення інформаційного суверенітету і зміцнення інформаційної безпеки, перш за все, можливі за рахунок максимально можливого розширення вживання державної, української мови в усіх сферах життя українського суспільства. Наголошено, що виконавча, законодавча та судова влада має формуватися виключно за рахунок осіб, які вільно володіють державною мовою, які добре обізнані з історією України, з традиціями і звичаями українського народу і які справді переймаються долею країни й українського народу. Також у статті зауважено, що ЗМІ можуть і повинні повернути український інформаційний простір Україні, утверджувати інформаційний суверенітет і посилювати інформаційну безпеку країни. З метою забезпечення цих функцій і ефективної реалізації завдань усі без винятку ЗМІ з державною формою власності мають бути переведені на державну, українську мову. Важливими чинниками окреслення національного інформаційного простору, захисту інформаційного суверенітету й утвердження інформаційної безпеки є пропаганда, контрпропаганда і спецпропаганда. Таким чином, питання інформаційного простору, інформаційного суверенітету й інформаційної безпеки України залишаються відкритими. Якщо держава цими проблемами не переймається, цим має занепокоїтись суспільство, принаймні його національно свідома і громадянськи активна частина. Очевидно, що розв'язання всіх зазначених вище проблем буде можливе лише в умовах українізації України.

The article is devoted to the analysis of information space Ukrainianization as a factor of ensuring information sovereignty and strengthening of information security of the country. It is noted that Ukraine's information space is monopolized and only Ukrainization can dramatically correct the situation and return information space of Ukraine and strengthen its state sovereignty and national security, only Ukrainization can and should become a factor and guarantor of ensuring information sovereignty of the country. Information space Ukrainianization, and thus the ensuring of information sovereignty and strengthening of information security, are, above all, possible at the expense of the widest possible expansion of the use of the state, Ukrainian language in all spheres of Ukrainian society life. It is emphasized that executive, legislative and judicial power should be formed exclusively at the expense of persons who are fluent in the state language, who are well acquainted with the history of Ukraine, with traditions and customs of Ukrainian people and who truly follow the fate of the country and Ukrainian people. The article also noted that the media can and should return Ukrainian information space to Ukraine, assert information sovereignty and enhance the country's information security. In order to ensure these functions and effective implementation of these tasks, all media without state-owned media should be translated into the state, Ukrainian language. Important factors in defining national information space, protecting information sovereignty and promoting information security are propaganda, counter-propaganda and special propaganda. Thus, the issues of information space, information sovereignty and information security of Ukraine remain open. If the state does not care about these issues, then society should be concerned about this, at least its nationally conscious and civically active part. Obviously, solving all the above problems will be possible only in the conditions of Ukrainianization of Ukraine. ; Стаття присвячена аналізу українізації інформаційного простору як фактору забезпечення інформаційного суверенітету та посилення інформаційної безпеки країни. Зауважено, що інформаційний простір України монополізований і тільки українізація може кардинально виправити ситуацію й повернути інформаційний простір Україні й посилити її державний суверенітет та національну безпеку, тільки українізація може й повинна стати фактором і гарантом забезпечення інформаційного суверенітету країни. Українізація інформаційного простору, а відтак і забезпечення інформаційного суверенітету і зміцнення інформаційної безпеки, перш за все, можливі за рахунок максимально можливого розширення вживання державної, української мови в усіх сферах життя українського суспільства. Наголошено, що виконавча, законодавча та судова влада має формуватися виключно за рахунок осіб, які вільно володіють державною мовою, які добре обізнані з історією України, з традиціями і звичаями українського народу і які справді переймаються долею країни й українського народу. Також у статті зауважено, що ЗМІ можуть і повинні повернути український інформаційний простір Україні, утверджувати інформаційний суверенітет і посилювати інформаційну безпеку країни. З метою забезпечення цих функцій і ефективної реалізації завдань усі без винятку ЗМІ з державною формою власності мають бути переведені на державну, українську мову. Важливими чинниками окреслення національного інформаційного простору, захисту інформаційного суверенітету й утвердження інформаційної безпеки є пропаганда, контрпропаганда і спецпропаганда. Таким чином, питання інформаційного простору, інформаційного суверенітету й інформаційної безпеки України залишаються відкритими. Якщо держава цими проблемами не переймається, цим має занепокоїтись суспільство, принаймні його національно свідома і громадянськи активна частина. Очевидно, що розв'язання всіх зазначених вище проблем буде можливе лише в умовах українізації України.

The article is devoted to the analysis of information space Ukrainianization as a factor of ensuring information sovereignty and strengthening of information security of the country. It is noted that Ukraine's information space is monopolized and only Ukrainization can dramatically correct the situation and return information space of Ukraine and strengthen its state sovereignty and national security, only Ukrainization can and should become a factor and guarantor of ensuring information sovereignty of the country. Information space Ukrainianization, and thus the ensuring of information sovereignty and strengthening of information security, are, above all, possible at the expense of the widest possible expansion of the use of the state, Ukrainian language in all spheres of Ukrainian society life. It is emphasized that executive, legislative and judicial power should be formed exclusively at the expense of persons who are fluent in the state language, who are well acquainted with the history of Ukraine, with traditions and customs of Ukrainian people and who truly follow the fate of the country and Ukrainian people. The article also noted that the media can and should return Ukrainian information space to Ukraine, assert information sovereignty and enhance the country's information security. In order to ensure these functions and effective implementation of these tasks, all media without state-owned media should be translated into the state, Ukrainian language. Important factors in defining national information space, protecting information sovereignty and promoting information security are propaganda, counter-propaganda and special propaganda. Thus, the issues of information space, information sovereignty and information security of Ukraine remain open. If the state does not care about these issues, then society should be concerned about this, at least its nationally conscious and civically active part. Obviously, solving all the above problems will be possible only in the conditions of Ukrainianization of Ukraine. ; Стаття присвячена аналізу українізації інформаційного простору як фактору забезпечення інформаційного суверенітету та посилення інформаційної безпеки країни. Зауважено, що інформаційний простір України монополізований і тільки українізація може кардинально виправити ситуацію й повернути інформаційний простір Україні й посилити її державний суверенітет та національну безпеку, тільки українізація може й повинна стати фактором і гарантом забезпечення інформаційного суверенітету країни. Українізація інформаційного простору, а відтак і забезпечення інформаційного суверенітету і зміцнення інформаційної безпеки, перш за все, можливі за рахунок максимально можливого розширення вживання державної, української мови в усіх сферах життя українського суспільства. Наголошено, що виконавча, законодавча та судова влада має формуватися виключно за рахунок осіб, які вільно володіють державною мовою, які добре обізнані з історією України, з традиціями і звичаями українського народу і які справді переймаються долею країни й українського народу. Також у статті зауважено, що ЗМІ можуть і повинні повернути український інформаційний простір Україні, утверджувати інформаційний суверенітет і посилювати інформаційну безпеку країни. З метою забезпечення цих функцій і ефективної реалізації завдань усі без винятку ЗМІ з державною формою власності мають бути переведені на державну, українську мову. Важливими чинниками окреслення національного інформаційного простору, захисту інформаційного суверенітету й утвердження інформаційної безпеки є пропаганда, контрпропаганда і спецпропаганда. Таким чином, питання інформаційного простору, інформаційного суверенітету й інформаційної безпеки України залишаються відкритими. Якщо держава цими проблемами не переймається, цим має занепокоїтись суспільство, принаймні його національно свідома і громадянськи активна частина. Очевидно, що розв'язання всіх зазначених вище проблем буде можливе лише в умовах українізації України.

The process of emergence and spread of national sovereignty in the context of the capitalist system is examined. Attention is concentrated on the role of capitalism in the formation of liberal democratic institutions. The basic problems of modern liberal democracies and their impact on national sovereignty are outlined. ; Рассмотрен процесс появления и распространения национального суверенитета в контексте формирования капиталистической системы. Сосредоточено внимание на роли капитализма в процессе формирования либеральных демократических институтов. Очерчены основные проблемы положения современных либеральных демократий и их влияние на национальный суверенитет. ; Розглянуто процес появи і поширення національного суверенітету в контексті формування капіталістичної системи. Зосереджено увагу на ролі капіталізму в процесі формування ліберальних демократичних інститутів. Окреслено основні проблемні положення сучасних ліберальних демократій і їх вплив на національний суверенітет.

The authors of the article carried out a comprehensive analysis of the problems of the relationship between the two basic principles of constitutionalism - national sovereignty and human rights through an integrative approach. This relationship was considered in the context of two basic legal theories, namely, the concept of democratic values and participatory (participatory) democracy. The first concept focuses on legal values, and the second -on the legitimate procedure for their adoption.An inextricable connection between popular sovereignty and human rights due to the very nature of a person who combined in him-herself the inherent, inalienable right to personal freedom with the need to be a part of a natural communication space as a legal environment to ensure his/her vital interests and needs. The key aspect that characterizes the formation of a person is communication. Just communicative orientation of the individual creates natural conditions for the existence of law as a result of inter-subjective interdependent relationship.People's sovereignty is not absolute, it ends where an individual life begins. The observance of civil (personal) human rights is a condition for the functioning of a democratic society. They determine the inviolable boundaries of possible interference from the side of the state and society in the personal space of a person, which can be described as follows.The internal relationship between national sovereignty and human rights is due to the fact that civil rights are intended to guarantee every level the chances of achieving their vital intentions and provide reliable legal protection, while the realization of political rights of citizens through the direct participation in the process of democratic legitimation is an effective mechanism, protection of personal freedom ; Авторы статьи с помощью интегративного подхода осуществили комплексный анализ проблем соотношения двух базовых принципов конституционализма - народного суверенитета и прав человека. Такое соотношение было рассмотрено в контексте двух основных правовых теории, а именно, концепции демократических ценностей и партисипативный (ту совместную) демократии. Первая концепция делает акцент на правовых ценностях, а вторая - на легитимной процедуре их принятия.Неразрывную связь между народным суверенитетом и правами человека обусловлен самой природой человека, сочетающего в себе неотъемлемое, неотчуждаемое право на личную свободу с естественной необходимостью быть частью пространства правовой коммуникации как среды обеспечения своих жизненных интересов и потребностей. Ключевым аспектом, который характеризует становление человека, является коммуникация. Именно коммуникативная направленность человеческой личности создает естественные предпосылки для существования права как результата субьективних взаимообусловленных отношений.Народный суверенитет не является абсолютным, он заканчивается там где начинается индивидуальное бытие. Соблюдение гражданских (личных) прав человека является условием функционирования демократического общества. Они определяют незыблемые границы возможного вмешательства в личное пространство человека со стороны государства и общества, можно выделить следующим образом.Внутренняя взаимосвязь между народным суверенитетом и правами человека обусловлен тем, что гражданские права призваны гарантировать каждому равные шансы в достижении своих жизненных целей и обеспечивать надежную правовую защиту, в то время как реализация политических прав граждан через непосредственное участие в процессе демократической легитимации является действенным механизмом защиты личной свободы ; Автори статті за допомогою інтегративного підходу здійснили комплексний аналіз проблем співвідношення двох базових принципів конституціоналізму – народного суверенітету та прав людини. Таке співвідношення було розглянуто в контексті двох основних правових теорії, а саме, концепції демократичних цінностей та партисипативної (учасницької) демократії. Перша концепція робить акцент на правових цінностях, а друга – на легітимній процедурі їх прийняття. Нерозривний зв'язок між народним суверенітетом та правами людини обумовлений самою природою людини, яка поєднала у собі невід'ємне, невідчужуване право на особисту свободу з природною необхідністю бути частиною простору правової комунікації як середовища забезпечення своїх життєвих інтересів та потреб. Ключовим аспектом, який характеризує становлення людини, є комунікація. Саме комунікативна спрямованість людської особистості створює природні передумови для існування права як результату міжсуб'єктивних взаємообумовлених відносин.Народний суверенітет не є абсолютним, він завершується там де починається індивідуальне буття. Дотримання громадянських (особистих) прав людини є умовою функціонування демократичного суспільства. Вони визначають непорушні межі можливого втручання в особистий простір людини з боку держави та суспільства, які можна окреслити наступним чином.Внутрішній взаємозв'язок між народним суверенітетом та правами людини обумовлений тим, що громадянські права покликані гарантувати кожному рівні шанси в досягненні своїх життєвих намірів та забезпечувати надійний правовий захист, в той час як реалізація політичних прав громадян через безпосередню участь в процесі демократичної легітимації є дієвим механізмом захисту особистої свободи

The authors of the article carried out a comprehensive analysis of the problems of the relationship between the two basic principles of constitutionalism - national sovereignty and human rights through an integrative approach. This relationship was considered in the context of two basic legal theories, namely, the concept of democratic values and participatory (participatory) democracy. The first concept focuses on legal values, and the second -on the legitimate procedure for their adoption.An inextricable connection between popular sovereignty and human rights due to the very nature of a person who combined in him-herself the inherent, inalienable right to personal freedom with the need to be a part of a natural communication space as a legal environment to ensure his/her vital interests and needs. The key aspect that characterizes the formation of a person is communication. Just communicative orientation of the individual creates natural conditions for the existence of law as a result of inter-subjective interdependent relationship.People's sovereignty is not absolute, it ends where an individual life begins. The observance of civil (personal) human rights is a condition for the functioning of a democratic society. They determine the inviolable boundaries of possible interference from the side of the state and society in the personal space of a person, which can be described as follows.The internal relationship between national sovereignty and human rights is due to the fact that civil rights are intended to guarantee every level the chances of achieving their vital intentions and provide reliable legal protection, while the realization of political rights of citizens through the direct participation in the process of democratic legitimation is an effective mechanism, protection of personal freedom ; Авторы статьи с помощью интегративного подхода осуществили комплексный анализ проблем соотношения двух базовых принципов конституционализма - народного суверенитета и прав человека. Такое соотношение было рассмотрено в контексте двух основных правовых теории, а именно, концепции демократических ценностей и партисипативный (ту совместную) демократии. Первая концепция делает акцент на правовых ценностях, а вторая - на легитимной процедуре их принятия.Неразрывную связь между народным суверенитетом и правами человека обусловлен самой природой человека, сочетающего в себе неотъемлемое, неотчуждаемое право на личную свободу с естественной необходимостью быть частью пространства правовой коммуникации как среды обеспечения своих жизненных интересов и потребностей. Ключевым аспектом, который характеризует становление человека, является коммуникация. Именно коммуникативная направленность человеческой личности создает естественные предпосылки для существования права как результата субьективних взаимообусловленных отношений.Народный суверенитет не является абсолютным, он заканчивается там где начинается индивидуальное бытие. Соблюдение гражданских (личных) прав человека является условием функционирования демократического общества. Они определяют незыблемые границы возможного вмешательства в личное пространство человека со стороны государства и общества, можно выделить следующим образом.Внутренняя взаимосвязь между народным суверенитетом и правами человека обусловлен тем, что гражданские права призваны гарантировать каждому равные шансы в достижении своих жизненных целей и обеспечивать надежную правовую защиту, в то время как реализация политических прав граждан через непосредственное участие в процессе демократической легитимации является действенным механизмом защиты личной свободы ; Автори статті за допомогою інтегративного підходу здійснили комплексний аналіз проблем співвідношення двох базових принципів конституціоналізму – народного суверенітету та прав людини. Таке співвідношення було розглянуто в контексті двох основних правових теорії, а саме, концепції демократичних цінностей та партисипативної (учасницької) демократії. Перша концепція робить акцент на правових цінностях, а друга – на легітимній процедурі їх прийняття. Нерозривний зв'язок між народним суверенітетом та правами людини обумовлений самою природою людини, яка поєднала у собі невід'ємне, невідчужуване право на особисту свободу з природною необхідністю бути частиною простору правової комунікації як середовища забезпечення своїх життєвих інтересів та потреб. Ключовим аспектом, який характеризує становлення людини, є комунікація. Саме комунікативна спрямованість людської особистості створює природні передумови для існування права як результату міжсуб'єктивних взаємообумовлених відносин.Народний суверенітет не є абсолютним, він завершується там де починається індивідуальне буття. Дотримання громадянських (особистих) прав людини є умовою функціонування демократичного суспільства. Вони визначають непорушні межі можливого втручання в особистий простір людини з боку держави та суспільства, які можна окреслити наступним чином.Внутрішній взаємозв'язок між народним суверенітетом та правами людини обумовлений тим, що громадянські права покликані гарантувати кожному рівні шанси в досягненні своїх життєвих намірів та забезпечувати надійний правовий захист, в той час як реалізація політичних прав громадян через безпосередню участь в процесі демократичної легітимації є дієвим механізмом захисту особистої свободи

The development of the idea of national sovereignty in the works of the most prominent representatives of Ukrainian populists, M. Kostomarov, M. Drahomanov and V. Antonovich, is considered. The influence on the formation of the ideology of Ukrainian populists as Western concepts of national sovereignty, as well as on the specifics of the socioeconomic conditions of contemporaryUkraineand the traditions of domestic political philosophy and legal thought are shown. Compared to many contemporary European concepts of national sovereignty, the notion of sovereignty in the works of Ukrainian populists ceased to be state-centered and filled with more democratic content both in the internal (protection of the rights of the people, not only rulers), and external (ensuring the equality of all states in the sphere of international relations) the plans.Key words: national sovereignty, Ukrainian populists, Ukrainian political thought. ; Розглянуто розвиток ідеї національного суверенітету в працях найбільш яскравих представників українських народників – М. Костомарова, М. Драгоманова та В. Антоновича. Показано вплив на становлення ідеології українських народників як західних концепцій національного суверенітету, так і специфіки соціально-економічних умов тогочасної України та традицій вітчизняної політичної філософії та правової думки.Ключові слова: національний суверенітет, українські народники, українська політичнадумка. Рассмотрено развитие идеи национального суверенитета в трудах наиболее ярких представителей украинских народников – Н. Костомарова, М. Драгоманова и В. Антоновича. Показано влияние на становление идеологии украинских народников, как западных концепций национального суверенитета, так и специфики социально-экономических условий тогдашней Украины и традиций отечественной политической философии и правовой мысли.Ключевые слова: национальный суверенитет, украинские народники, украинская олитическая мысль. The development of the idea of national sovereignty in the works of the most prominent representatives of Ukrainian populists, M. Kostomarov, M. Drahomanov and V. Antonovich, is considered. The influence on the formation of the ideology of Ukrainian populists as Western concepts of national sovereignty, as well as on the specifics of the socioeconomic conditions of contemporaryUkraineand the traditions of domestic political philosophy and legal thought are shown. Compared to many contemporary European concepts of national sovereignty, the notion of sovereignty in the works of Ukrainian populists ceased to be state-centered and filled with more democratic content both in the internal (protection of the rights of the people, not only rulers), and external (ensuring the equality of all states in the sphere of international relations) the plans.Key words: national sovereignty, Ukrainian populists, Ukrainian political thought.

In the context of the European integration the measurement of national sovereignty issue is of particular importance. This problem has been generated by the processes of globalization and European integration of the states.The main question is, what should be the limits of national sovereignty? What is the mechanismthat should guarantee the right amount of national sovereignty? Under modern conditions this mechanism is seen democracy. The relationship between national sovereignty and democracy is important. Democracy is a political mechanism, which allows on the basis of equal rights and equal opportunities to fid viable principles of preventing and solving conflcts.The protection of national sovereignty issues is slowing global and European solutions regarding the process of searching for problems that require such solutions. There are cross-border problems that require cross-border solutions and certain structures. But these problems are felt at the national level, and people see the search for global solutions as a threat to national sovereignty.There are examples of European solidarity around common values and the onset of a sense of belonging and participation. These aspects are by far the best antidote for fear of external interventionism. As though it may sound paradoxical, the stronger is the development of European solidarity, the weaker is the concern about national sovereignty. Therefore, the benefi of the national sovereignty of the arguments above does not relieve the country from the consequences of globalization, but contributes to their isolation.In essence, the European integration project has never been considered as a factor in the refusal of the Member States on the part of its national sovereignty. That is why the basic theory of European integration operates exclusively notions of sovereignty association and cooperation, aiming not to replace one another and to the multiplication of forces and capabilities of each participant.An analysis of the research problem suggests that the future European and global order largely depends on achieving a balance within the dichotomy of integration - sovereignty ; В контексте евроинтеграционного измерения проблема национального суверенитета приобретает особенную важность. Данная проблема была сгенерированной процессами глобализации и европейской интеграции государств.Главным вопросом является то, какими должны быть пределы национального суверенитета? Каким является механизм, который должен гарантировать правильное количество национального суверенитета?При современных условиях таким механизмом видится демократия. Связь между национальным суверенитетом и демократией имеет большое значение. Демократия является политическим механизмом, который позволяет на основе равных прав и равных возможностей находить жизнеспособные принципы предотвращения и решения конфликтов.Проблемы защиты национального суверенитета замедляют процесс поиска глобальных и европейских решений относительно проблем, которые требуют таких решений. Существуют трансграничные проблемы, которые требуют трансграничных решений и определенных структур. Но эти проблемы чувствуются на национальном уровне и люди видят поиск глобальных решений как угрозу национальному суверенитету.Есть примеры европейской солидарности вокруг общих ценностей и начала развития чувства принадлежности и соучастия. Эти аспекты являются безусловно наилучшим антидотом против опасений внешнего интервенционизма. Как бы это парадоксально не звучало, чем крепче является развитие европейской солидарности, тем слабее является обеспокоенность проблемой национального суверенитета. Поэтому аргументы в пользу национального суверенитета не освобождают вышеупомянутые страны от последствий глобализации, но способствуют их изоляции.По существу, европейский интеграционный проект никогда не рассматривался как фактор отказа стран-участников от части своего государственного суверенитета. Именно поэтому базовая теория европейской интеграции оперирует исключительно понятиям объединения и сотрудничества суверенитетов, направленного не на замену одного другим, а на умножение сил и возможностей каждого из участников.Анализ исследуемой проблемы говорит о том, что будущий европейский и глобальный порядок в значительной степени зависит от достижения определенного баланса в рамках дихотомии интеграция - суверенитет ; У статті досліджується проблема національного суверенітету як похідна процесів глобалізації та європейської інтеграції держав. Приклади європейської солідарності щодо спільних цінностей і розвитку почуття приналежності і співучасті є безумовно найкращим антидотом проти побоювань зовнішнього інтервенціонізму. Тому чим міцнішим є розвиток європейської солідарності, тим слабкішою є стурбованість проблемою національного суверенітету. Відтак аргументи на користь національного суверенітету не звільняють вищезгадані країни від наслідків глобалізації, але сприяють їх ізоляції.По суті, європейський інтеграційний проект ніколи не розглядався як фактор відмови країн-учасників від частини свого державного суверенітету. Саме тому базова теорія європейської інтеграції оперує виключно поняттям об'єднання і співпраці суверенітетів, спрямованого не так на заміну одного іншим, а на множення сил і можливостей кожного з учасників.Аналіз досліджуваної проблеми свідчить про те, що майбутній європейський і глобальний порядок в значній мірі залежить від досягнення певного балансу в рамках дихотомії інтеграція - суверенітет.

After the treaty of the European Union was signed, the problem of preserving state sovereignty by the members of the association has become more acute. For a long period, debate over the issue of the correlation of sovereignty and integration continued among the scientists. Now, this question is faced by countries which are planning to become a part of European integration. This article is devoted to the consideration of the peculiarities of the transformation of state sovereignty under the influence of integration processes. Author analyzed several concepts of determining the place of state sovereignty in the integration discourse of the European Union. The following concepts have been identified within the research: pooled sovereignty, shared sovereignty, limited sovereignty, late sovereignty, post-sovereignty, (cooperative sovereignty, mixed sovereignty, etc. Based on the research results, the development of state sovereignty is defined: 1. absolutist-unitaristic; 2.disaggregation and reaggregation of sovereignty 3. post-sovereignism and 4.cooperative. Paying attention to this fact, the significance of state sovereignty in the modern world can be considered from two positions: territorial and functional. It is possible to state the principal changes of the approaches to its definition. The emergence of new approaches to the definition of state sovereignty is connected with the fact that scientists interpret the functional side of state sovereignty in a number of different ways. Although, each theory has a unique approach to explaining the process of interaction between states within the European integration process, they have a common feature that concerns the functional boundaries of state sovereignty. This makes it possible to confirm the thesis that the process of European integration cannot destroy the sovereignty of a state. There is an expansion of the state's functional capabilities in some areas. State sovereignty remains a constant category. The change relates to the order of interaction of states in the international arena, and therefore partly applies to the issue of the functional side of sovereignty. ; Проблема сохранения государственного суверенитета странами-членами Европейского Союза была актуальной с момента создания объединения. Длительный период продолжались дебаты по поводу вопроса соотношения суверенитета и интеграции. В данный момент этот вопрос касается и тех стран, которые становятся на путь евроинтеграции. В статье рассмотриваются особенности трансформации государственного суверенитета под влиянием интеграционных процессов. Проанализирован ряд концепций западных ученых, которые направлены на определение места государственного суверенитета в интеграционном дискурсе Европейского Союза. Выяснено, что в пределах исследований выделяются следующие концепции: «объединённый суверенитет», «разделенный суверенитет», «ограниченный суверенитет», «поздний суверенитет», «пост-суверенитет», «кооперативный суверенитет», «смешанный суверенитет» и др. На основе анализа этих концепций были определенны основные направления исследований государственного суверенитета: 1.абсолютистско-унитаристкое, 2.направление деагрегации/реагрегации государственного суверенитета 3. пост-суверенитализм 4. кооперативизм. Государственный суверенитет в современном мире необходимо рассматривать с двух позиций: территориальной и функциональной. Следовательно, можно констатировать частичные изменения в подходах к его определению. Появление новых подходов объясняется тем, что ученые по-разному трактуют именно функциональную сторону государственного суверенитета. И хотя каждый из подходов предусматривает свое уникальное объяснение процесса взаимодействия государств в ходе евроинтеграции, все они имеют общую черту, которая касается функциональных границ государственного суверенитета. Это дает возможность подтвердить тезис о том, что в процессе европейской интеграции государственный суверенитет не исчезает. Происходит расширение функциональных возможностей государства в отдельно выбранных сферах. Государственный суверенитет остается устойчивой категорией. Изменения касаются исключительно порядка взаимодействия государств на международной арене, а, соответственно, частично затрагивается вопрос функциональной стороны суверенитета. ; Проблема збереження державного суверенітету країнами-членами Європейського Союзу була актуальною з моменту створення об'єднання. Тривалий період продов-жувалися дебати навколо проблеми співвідношення суверенітету та інтеграції. Наразі цим питанням переймаються й ті країни, які лише стають на шлях євроінтеграції. У статті розглядаються особливості трансформації державного суверенітету під упливом інтеграційних процесів. Проаналізовано ряд концепцій західних учених, що спрямовані на визначення місця державного суверенітету в інтеграційному дискурсі Європейського Союзу. З'ясовано, що в межах досліджень виділяються такі концепції: «об'єднаний суверенітет», «розділений суверенітет», «обмежений суверенітет», «пізній суверенітет», «пост-суверенітет», «кооперативний суверенітет», «змішаний суверені-тет» та ін. На основі аналізу цих концепцій визначено основні напрями дослідження розвитку державного суверенітету: 1. абсолютистсько-унітаристський; 2. напрям деа-грегації/реагрегації державного суверенітету; 3.пост-сувереніталізм; 4. кооперативізм. Державний суверенітет у сучасному світі необхідно розглядати з двох позицій – територіальної та функціональної, отже, можна констатувати часткові зміни у підходах до його визначення. Поява багатьох нових підходів спричинена тим, що вчені по-різному тлумачать саме функціональну сторону державного суверенітету. І хоча кожен з підходів має унікальне пояснення процесу взаємодії держав в процесі євроінтеграції, усі вони мають спільну рису, яка стосується саме функціональних меж державного суверенітету. Це дає змогу підтвердити тезу про те, що в процесі європейської інтеграції державний суверенітет не втрачається. Відбувається розширення функціональних можливостей держав в окремо обраних сферах. Державний суверенітет залишається сталою категорією. Зміна стосується порядку взаємодії держав на міжнародній арені, а, отже, частково зачіпається питання функціональної сторони суверенітету.

It was shown that within the framework of the liberal paradigm, the economic basis of the concept of popular sovereignty was the volume of capital that could freely be converted into the resources of the authorities. At an early stage in the development of an industrial society, the free competition of a large number of owners contributed to a relatively even distribution of resources among them, which contributed to a significant increase in access to state-government decisionmaking. However, the monopolization of the economy in the last third of the nineteenth century. led to the removal of the bulk of the owners from the institutional influence on the state authorities, which was one of the main reasons for the decline of liberal ideology and the search for new concepts of the implementation of popular sovereignty. Тhe classics of liberal democracy came from the postulate of the equality of all members of society. Ignoring actual inequalities within the framework of a liberal theory has become contradictory with real political practice already in the first period of the existence of bourgeois republics. The introduction of a property qualification for the use of civil rights and quotas for participation in the election process for representatives of various social groups marked the exclusion from the composition of the nation as the bearer of the sovereignty of the actual majority of this nation.

The article takes into account Ukraine's course to deepen European integration in order to gain EU membership, which involves the implementation of the Council of Europe's principles of "good governance", other European standards and best international governance practices. As a result of the analysis of the main components of the concept of people's sovereignty, the concept of public service in Ukraine is substantiated and developed, which provides coverage of all subjects of power, regardless of the specialization of tasks and functions of the state and society. It is proposed to take the concept as a basis for solving the problem of existing separate regulatory acts in the spheres of state and military service, organization and activity of local self-government bodies, prosecutor's office, Security Service of Ukraine and other authorities, state and municipal bodies. The lack of a system of regulations is the reason for inconsistencies or differences in their provisions. There are no legal norms on certain issues of the service, which is an obstacle to the formation of a holistic concept of public service in Ukraine, unambiguous in terms of the constituent elements of the concepts of «civil service», «public service», «civil servant», «civil servant». This has the form of imperfection of legislative support of relevant relations, lack of a unified approach to the allocation of components, principles of organization and functioning of public service in Ukraine, to determine the place of all state bodies in its apparatus and mechanism, taking the constitutional principle of separation of legislative, executive and judicial powers ; Учитывая курс Украины на углубление европейской интеграции для приобретения членства в ЕС, который предусматривает имплементацию определенных Советом Европы принципов «надлежащего управления», других европейских стандартов и лучших мировых управленческих практик, в статье на основе результатов анализа содержания понятия народного суверенитета предложена концепция изменений законодательства в сфере службы в Украине. В результате анализа основных составляющих понятия народного суверенитета обоснована и разработана концепция публичной службы в Украине, которая предусматривает охват соответствующим понятием всех субъектов властных полномочий, независимо от специализации задач и функций государства и общества, которые такие выполняют. Концепцию предложено взять за основу решения проблемы имеющихся отдельных регуляторных актов в сферах государственной и военной службы, организации и деятельности органов местного самоуправления, деятельности прокуратуры, Службы безопасности Украины и других органов власти, государственных и муниципальных органов, несогласованность или разрозненность положений которых, как и отсутствие норм законодательства по отдельным вопросам, является препятствием для формирования целостной концепции публичной службы в Украине, однозначных с точки зрения составляющих элементов понятий «государственная служба», «публичная служба», «публичный служащий», «государственный служащий». На практике такие проблемы имеют вид несовершенства законодательного обеспечение соответствующих отношений, отсутствия единого подхода к выделению составляющих, принципов организации и функционирования публичной службы в Украине, к определению места всех органов государства в ее аппарате и механизме, учитывая конституционные принцип разделения принадлежащей украинскому народу власти на законодательную, исполнительную и судебную ; Враховуючи курс України на поглиблення європейської інтеграції з метою набуття членства в ЄС, що передбачає імплементацію визначених Радою Європи принципів «належного врядування», інших європейських стандартів та кращих світових управлінських практик, у статті на основі результатів аналізу змісту поняття народного суверенітету запропоновано концепцію змін законодавства у сфері публічної служби в Україні. Обґрунтовано й розроблено концепцію публічної служби в Україні, що передбачає охоплення відповідним поняттям усіх суб'єктів владних повноважень, незалежно від спеціалізації завдань і функцій держави та суспільства, які їх виконують. Запропоновано взяти дану концепцію за основу при вирішенні проблеми наявних окремих регуляторних актів у сферах державної та військової служби, організації й діяльності органів місцевого самоврядування, прокуратури, Служби безпеки України та інших органів влади, державних і муніципальних органів, неузгодженість чи розрізненість положень яких, як і відсутність норм законодавства з окремих питань, є перепоною для формування цілісної концепції публічної служби в Україні, однозначних з точки зору складових елементів понять «державна служба», «публічна служба», «публічний службовець», «державний службовець», що на практиці має вигляд недосконалості законодавчого забезпечення відповідних відносин, відсутності єдиного підходу до виділення складових, принципів організації та функціонування публічної служби в Україні, визначення місця всіх органів держави в її апараті та механізмі, враховуючи конституційний принцип поділу належної Українському народові влади на законодавчу, виконавчу та судову