Suchergebnisse

The article attempts to shed light on Ivan Puliui's linguistic and political ideology based on the analysis of his recently published letters. The subject of the research includes the discription of this prominent figure's fate aimed at substantiating that it was a way of establishing united and independent Ukrainian State. The investigation of the problem has been performed in the terms of the Ukrainian language defense, family life as an example of native language preservation in a far-off land and struggle for establishing the Ukrainian university in foreign country. The letters demonstrate the consistent linguistic and ethno-national ideology of a thinker, who not only outstripped his time, but has great impact on the modern realities with typical for them devastating linguistic bifurcation and cultivating cosmopolitism and globalization. The thinker interprets the language as a determinative culture-bearing and state-building factor and claims that among the main reasons of Ukrainian national identity absence is Ukrainian statelessness. Key words: linguopersonology, language and political ideology, language and ethno-national consciousness, nation-oriented aspect, linguistic and political situation. References ; У статті розкрито мовно-політичний світогляд Івана Пулюя за його нещодавно виданими листами. Серед предмета досліджень – доля видатної особистості як шлях сповідування соборної і самостійної Української Держави крізь призму захисту української мови; родинне життя як приклад збереження на чужині рідної мови; боротьба за український університет; представництво українця у владі і засудження мовно-національної асиміляції та угодовства. Ключові слова: лінгвоперсонологія, мовно-політичний світогляд, мовно-етнонаціональна свідомість, націєцентризм, мовно-політична ситуація. Посилання

The article presents the aesthetic and ideological concept of liberal criticism, which was expressed by a leading Galician critic, literary scholar, journalist and cultural figure of the interwar period Mykhailo Rudnytsky. His main scientific works were interpreted as a kind of postulate of "worldlessness" and "liberal criticism" focused on Western European intellectual models. Much of Rudnytsky's publications were written in the ideological vein of a resonant discussion, provoked by the critic and formulated by him under the slogan "Should a writer have a worldview?". In this discussion, M. Rudnytsky argued that it is not important for a writer to have a worldview. The main thing is the aesthetic criterion, which should also be decisive in the literary-critical evaluation of the writer's work. This thesis was quite ambiguous and controversial, as it sharply contradicted the general tendencies of the Galician society of that time. So the discussion provoked a polemical wave. The literary liberalism focused on issues of pure art, the search of Beauty, a kind of aesthetic ideal, non-involvement in politics, the predominance of form and style over content and ideas – founded in the Galician cultural environment of the interwar period more resistance than support. In anticipation of war, amid economic and political instability, in conditions of statelessness, the rejection of any ideology in Ukrainian society was interpreted as an ethical danger, ideological and political nihilism. Article focused also on the scientific and aesthetic problems of Rudnytsky's literary-critical scientific creativity, the specific eclectic stylistics of his works, the influence of the aesthetics and ideology of the Moloda Muza (Young Muse) group and modernism of 19 century on his philosophy and literary theory, the common and different in scientific theories of Mykhailo Rudnytsky and the Polish critic and literary theorist Ostap Ortwin, the cultural europocentrism of literary-critical assessments of Mykhailo Rudnytsky, reception of his ...

The article studies the functioning and development of civil society in Ukraine. In times of statelessness, it was the self-organization and resistance of the Ukrainian people that guaranteed the preservation of their identity and implementation of liberation strategies. Civil society has played a decisive role in gaining the independence of modern Ukraine and serves as a kind of precautionary mechanism for stabilizing crisis situations in its development. Attention is drawn to the importance of political strategies for reforming society and threats to substitute them with strategemes– situational concepts of influencing public opinion. Emphasis is put on the need to improve the relationship between civil society and various branches of power, moreover at different levels of government. This causes civic identity formation as conscious self-determination by citizens of their exclusive affiliation to the Ukrainian state and territorial space. Of particular importance is the improvement of political and legal support for such cooperation in the context of attempts to use public organizations for illegal activities, including the support of the aggressor country's policy. ; Досліджуються функціонування та розвиток громадянського суспільства в Україні. В часи бездержавності саме здатність українського народу до самоорганізації та спротиву стала гарантом збереження його ідентичності та втілення в життя визвольних стратегій. Громадянське суспільство відіграло визначальну роль у здобутті незалежності сучасною Україною і постає своєрідним запобіжним механізмом стабілізації кризових ситуацій в її розвитку. Звернено увагу на значення політичних стратегій реформування суспільства та загроз від їх підміни стратегемами– ситуативними концептами впливу на громадську думку. Наголошено на необхідності вдосконалення взаємовідносин між громадянським суспільством та гілками влади, причому на різних рівнях управління. Від цього залежить формування громадянської ідентичності як свідомого самовизначення громадянами своєї виняткової належності до українського державно-територіального простору. Особливого значення набуває вдосконалення політико-правового забезпечення подібної взаємодії в контексті спроб використання громадських організацій для незаконної діяльності, включаючи і підтримку політики країни-агресора.

The article studies the functioning and development of civil society in Ukraine. In times of statelessness, it was the self-organization and resistance of the Ukrainian people that guaranteed the preservation of their identity and implementation of liberation strategies. Civil society has played a decisive role in gaining the independence of modern Ukraine and serves as a kind of precautionary mechanism for stabilizing crisis situations in its development. Attention is drawn to the importance of political strategies for reforming society and threats to substitute them with strategemes– situational concepts of influencing public opinion. Emphasis is put on the need to improve the relationship between civil society and various branches of power, moreover at different levels of government. This causes civic identity formation as conscious self-determination by citizens of their exclusive affiliation to the Ukrainian state and territorial space. Of particular importance is the improvement of political and legal support for such cooperation in the context of attempts to use public organizations for illegal activities, including the support of the aggressor country's policy. ; Досліджуються функціонування та розвиток громадянського суспільства в Україні. В часи бездержавності саме здатність українського народу до самоорганізації та спротиву стала гарантом збереження його ідентичності та втілення в життя визвольних стратегій. Громадянське суспільство відіграло визначальну роль у здобутті незалежності сучасною Україною і постає своєрідним запобіжним механізмом стабілізації кризових ситуацій в її розвитку. Звернено увагу на значення політичних стратегій реформування суспільства та загроз від їх підміни стратегемами– ситуативними концептами впливу на громадську думку. Наголошено на необхідності вдосконалення взаємовідносин між громадянським суспільством та гілками влади, причому на різних рівнях управління. Від цього залежить формування громадянської ідентичності як свідомого самовизначення громадянами своєї виняткової належності до українського державно-територіального простору. Особливого значення набуває вдосконалення політико-правового забезпечення подібної взаємодії в контексті спроб використання громадських організацій для незаконної діяльності, включаючи і підтримку політики країни-агресора.

Since ancient times, Ukrainians were enthusiastically embraced various theatrical performances, which made them a great impression not only songs and dances, but also content, inspiration, as well as a professional play of talented actors. Therefore, the leaders of the local branches of Prosvita first of all took care of the formation of theater circles in their village. Very often, the founders and long-term leaders of the branches of "Prosvita" in the villages were the priests, who were considered the most experienced people in the community and had a great authority among the population. The Enlightenment movement was best developed where there were intelligent and active priests with a sense of national dignity. Much depended on the spiritual shepherds: who was the priest – this was the community as well. In conditions of statelessness, priests in Ukraine for many centuries served not only to satisfy the religious needs of the faithful, they were often in the village with the only force that could protect the national interests of the peasants, they rallied the nation to social and political life without them not celebration of national memorable dates and events.One of the most famous and authoritative priests in the Ternopil region is the founder and head of the cell of the "Prosvita", Father Ambrosiy Krushelnytsky, who, together with his family, moved to the village of Bila near Ternopil in 1878. In 1884, he founded the "Prosvita" reading room in the village, giving away a lot of his own books to her, organizing the choir at the reading room, keeping them at the beginning at his own expense, despite the fact that his family was large children, but still had to be kept old parents. Becoming the first head of the reading room at the age of forty three, Father Ambrosiy stayed in this elective office until May 28, 1901, that is, presided over almost 17 years. Although the election of the readers of the leadership, according to its charter, took place annually, and the villagers all the time elected only his ...

The article elucidates specific features of the biographical and ideological image of the famous Ukrainian linguist and politician Sviatoslav Karavanskyi (1920–2015). The study seeks to identify the integrity of the nationalist worldview of the linguist that developed in the conditions of more than30 years of restraint by the Moscow totalitarian regime and 37 years of emigration. The analysis has been conducted in terms of two principal conceptions of the thinker, scientist, and fighter: historical and socio-lingual. Under the current socio-political conditions, the topicality and appropriateness of the socio-lingual methodology of the linguist and politician are coherent. Ukrainian lingual and historical truth is interpreted by the linguist and politician against the background of the American-European strategies concerning the aggressor-country Moscow and the newly-established independent state of Ukraine. According to S.Karavanskyi, the issue of the official status of the Ukrainian language is identical to the Ukrainian statehood existence and, vice versa, any preferences given to the Russian language imply a return of Ukraine to the colonial status. That is, Ukrainian and Russian languages in Ukraine are two political poles: independence and colonialism, statehood and statelessness. In the focus of his judgments are activities of prominent and equally distinguished figures of our history – T.Shevchenko, S.Bandera, and R.Shukhevych. They are considered as a litmus test for the national maturity of the Ukrainians themselves and an approach to explain the European structures' irritation caused by a fear of a new competitor in the heart of Europe. The linguist's main criterion of perceiving the global and the national is the cross-cutting concept of truth substantiated in his publicist works and regarded by him as a unique thing we have and fight with. In this man, heroic history of almost a century is woven with a pervasive Ukrainian nation ideal – to be in its otherness. ; У статті вперше розглянуто окремі особливості біографічно-ідеологічного портрета відомого українського мовознавця і політика Святослава Караванського (1920–2015). Простежено цілісність націоналістичного світогляду мовознавця, нескореного понад 30-річним ув'язненням московським тоталітарним режимом та 37-річним перебуванням на еміграції. Аналіз здійснено на основі двох основних максим мислителя, науковця і борця: історичної і соціолінгвальної.

The article is based on the author's processing of the archives of Ukrainian emigration during his research internship in Great Britain. His task was to find out and clarify the means and ways used by the Ukrainian diaspora in its struggle against Moscow's information and propaganda offensive against the Western community's positive resolution of the "Ukrainian question" after World War II.That was the time when the Russian governmental machine intensified its counter-propaganda work in the Western direction. Under those conditions, the world continued to perceive Ukrainians as part of the "great Soviet people" who unanimously built communism, and Ukraine itself as only a formal state declaratively writing its name in UN documents as a country with a significant contribution to the victory over fascism.Under the conditions of statelessness, Ukrainian public institutions abroad replaced state embassies and official representations and took on the responsible task to constantly plant the Ukrainian information field.The Ukrainian diaspora used the following means in its struggle against Moscow's information and propaganda offensive against the Western community's positive solution of the "Ukrainian question".In particular, it was a matter of checking the presence of materials on Ukrainian studies in the main libraries of the countries where Ukrainian emigrants lived compactly. Foreign authors' interpretation of mentions was said about Ukraine and Ukrainians in those few texts was analyzed.Representatives of Ukrainian public organizations established personal contacts with directors of libraries in cities with a compact residence of Ukrainians. The goal was to create Ukrainian book and press departments there. In 1948, a centralized network was established in Munich to provide major foreign libraries with Ukrainian publications.The successful breakthrough of the Moscow information blockade on the issue of the Holodomor of 1933 happened due to publication of a series of English-language brochures on this issue at the expense of the Ukrainian Youth Association abroad. ; Стаття написана на основі опрацювання автором архівів української еміграції під час наукового стажування у Великій Британії. Її завданням є з'ясувати та увиразнити засоби і шляхи, які викориcтовувала українська діаспора у своїй боротьбі з інформаційно-пропагандистським наступом Москви проти позитивного розв'язання західною спільнотою «українського питання» після Другої світової війни. То був час, коли російська урядова машина посилила свою контрпропагандистську роботу на західному напрямку. За цих умов світ продовжував сприймати українців як частину «великого радянського народу», який одностайно будує комунізм, а саму Україну – лише формально державою за декларативним записом її назви в документі ООН як країни з вагомим внеском у перемогу над фашизмом. За умов бездержавності українські громадські інституції на чужині заступили державні посольства та офіційні представництва і взяли на себе відповідальну справу постійного засівання українського інформаційного поля. Українська діаспора у своїй боротьбі з інформаційно-пропагандистським наступом Москви проти позитивного розв'язання західною спільнотою «українського питання» використовувала такі засоби: йшлося, зокрема, про перевірку наявності україніки в головних бібліотеках країн, де компактно проживали українські емігранти; аналіз того, що інтерпретували автори-чужинці у нечисленних текстах про Україну і українців. Представники українських громадських організацій налагоджували особисті контакти із директорами бібліотек у містах із компактним проживанням українців. Мета – створення там відділів української книги і преси. 1948 року у Мюнхені створено централізовану мережу для забезпечення українськими виданнями головних чужинських бібліотек.Успішний прорив інформаційної блокади Москви питання про голодомор 1933 р. здійснено за допомогою серії видань англомовних брошур із цієї проблеми коштом Союзу Української Молоді на чужині.

The article is based on the author's processing of the archives of Ukrainian emigration during his research internship in Great Britain. His task was to find out and clarify the means and ways used by the Ukrainian diaspora in its struggle against Moscow's information and propaganda offensive against the Western community's positive resolution of the "Ukrainian question" after World War II.That was the time when the Russian governmental machine intensified its counter-propaganda work in the Western direction. Under those conditions, the world continued to perceive Ukrainians as part of the "great Soviet people" who unanimously built communism, and Ukraine itself as only a formal state declaratively writing its name in UN documents as a country with a significant contribution to the victory over fascism.Under the conditions of statelessness, Ukrainian public institutions abroad replaced state embassies and official representations and took on the responsible task to constantly plant the Ukrainian information field.The Ukrainian diaspora used the following means in its struggle against Moscow's information and propaganda offensive against the Western community's positive solution of the "Ukrainian question".In particular, it was a matter of checking the presence of materials on Ukrainian studies in the main libraries of the countries where Ukrainian emigrants lived compactly. Foreign authors' interpretation of mentions was said about Ukraine and Ukrainians in those few texts was analyzed.Representatives of Ukrainian public organizations established personal contacts with directors of libraries in cities with a compact residence of Ukrainians. The goal was to create Ukrainian book and press departments there. In 1948, a centralized network was established in Munich to provide major foreign libraries with Ukrainian publications.The successful breakthrough of the Moscow information blockade on the issue of the Holodomor of 1933 happened due to publication of a series of English-language brochures on this issue at the expense of the Ukrainian Youth Association abroad. ; Стаття написана на основі опрацювання автором архівів української еміграції під час наукового стажування у Великій Британії. Її завданням є з'ясувати та увиразнити засоби і шляхи, які викориcтовувала українська діаспора у своїй боротьбі з інформаційно-пропагандистським наступом Москви проти позитивного розв'язання західною спільнотою «українського питання» після Другої світової війни. То був час, коли російська урядова машина посилила свою контрпропагандистську роботу на західному напрямку. За цих умов світ продовжував сприймати українців як частину «великого радянського народу», який одностайно будує комунізм, а саму Україну – лише формально державою за декларативним записом її назви в документі ООН як країни з вагомим внеском у перемогу над фашизмом. За умов бездержавності українські громадські інституції на чужині заступили державні посольства та офіційні представництва і взяли на себе відповідальну справу постійного засівання українського інформаційного поля. Українська діаспора у своїй боротьбі з інформаційно-пропагандистським наступом Москви проти позитивного розв'язання західною спільнотою «українського питання» використовувала такі засоби: йшлося, зокрема, про перевірку наявності україніки в головних бібліотеках країн, де компактно проживали українські емігранти; аналіз того, що інтерпретували автори-чужинці у нечисленних текстах про Україну і українців. Представники українських громадських організацій налагоджували особисті контакти із директорами бібліотек у містах із компактним проживанням українців. Мета – створення там відділів української книги і преси. 1948 року у Мюнхені створено централізовану мережу для забезпечення українськими виданнями головних чужинських бібліотек.Успішний прорив інформаційної блокади Москви питання про голодомор 1933 р. здійснено за допомогою серії видань англомовних брошур із цієї проблеми коштом Союзу Української Молоді на чужині.

Based on archival documents, scientific literature and materials of theperiodical press, the author investigates and analyzes the position of the Roman Catholic church in the north of Zhytomyr region. Defined stages of the church, was directly associated with the beginning of mass Polish settlement in the area. It is established that the first Catholic centers in the north of Zhytomyr region were established in 1620-1640's. The founders of the church and the Monastery of the representatives of seven wealthy magnate and noble families Vitovskies, Pavshivs, Rapshtynskies, Pototskies, Yeletses, Nemyryches and Dubrovskies. Of particular importance to strengthen Catholicism in these areas had the activity of Jesuits. The sending of the order features, its contribution to the development of education of the local population by creating Ovruch College is a leading educational institution north of Zhytomyr region. It traces the emergence and activity of Catholic orders Dominicans, Carmelites and Augustinian.Armed conflicts of representatives of the Orthodox gentry marginal ofOvruch area with Catholic monks at the heart of which lay fanaticism, religious antagonism local gentry and material factors.Noted level of philanthropic support Catholic church Polish gentry and their estates donation Monastery. This examines the structure of Ovruch Deanery of Lutsk and Zhytomyr diocese of administrative-territorial division in the parish. Security personnel investigated deanery clergy and temple buildings, embracement of settlements by Deanery densely inhabited Roman Catholic population. Comparative statistics of the number of Catholics in the parishes of the deanery, noted that believers living mostly in rural areas. Emphasized the role of consolidating theinternal religious pilgrimage in Ovruch Deanery, which was reinforced by the presence of two miraculous image of St. Mary.Special attention is paid to "Ushomyr" period of life of the legendary figureof the priest M. Yandolovych that his contemporaries considered a prophet, miracle worker and saint. Emphasized the support of local Catholics struggle for the independence of Poland in terms of statelessness and domination of Russian absolutism. We consider the elimination of Roman Catholic monasteries royal administration after the November Uprising. ; Na podstawie archiwalnych dokumentów, literatury naukowej i materiałówprasy periodycznej, autor bada i analizuje stanowisko Kościoła rzymskokatolickiego w północnej części Żytomierszczyzny. Określono etapy stanowienia kościoła, co bezpośrednio było związane z początkiem masowego osadnictwa polskiego w kraju. Ustalono, że pierwsze ośrodki katolickie w północnej części regionu żytomierskiego powstały jeszcze w latach 1620-1640. Dostrzeżono powstanie i aktywność katolickich zakonów dominikanów, jezuitów, karmelitów i augustianów. Wyświetlono konflikty zbrojne przedstawicieli prawosławnej szlachty zaściankowejOwruczczyzny z zakonnikami katolickimi. Rozważono strukturę dekanatuowruckiego diecezji łucko-żytomierskiej z podziałem administracyjno-terytorialnym w parafii. Zbadano zapewnienie dekanatu duchowieństwem i świątyniami, zasięg terytorialny dekanatem miejscowości, gdzie zamieszkiwała kompaktowo ludność rzymskokatolicka. ; Спираючись на архівні документи, наукову літературу та матеріалиперіодичної преси, автор досліджує і аналізує становище римо-католицької церкви на півночі Житомирщини. Визначено етапи становлення церкви, що було безпосередньо пов'язано з початком масового польського осадництва краю. Встановлено, що перші католицькі осередки на півночі Житомирського регіону було засновано ще в 1620–1640-х рр. Простежено появу та активність католицьких орденів домініканців, єзуїтів, кармелітів та августинців. Висвітлено збройні конфлікти представників православної околичної шляхти Овруччини з католицькими монахами. Розглянуто структуру Овруцького деканату Луцько-Житомирської дієцезії з адміністративно-територіальним поділом на парафії. Досліджено забезпеченість деканату кадрами духовенства і храмовими будівлями, охоплюваність деканатом населених пунктів, де компактно проживало римо-католицьке населення.

Fundamental principles of the institution of citizenship: jus soli and jus sanguinis. The international legal principles of citizenship in the national systems of law of different countries are researched. Considered the content of the appropriate principles of the institution of citizenship and their importance in the context of globalization are also considered. The provisions of the constitutional law of foreign countries, as well as the current legislation of Ukraine are analyzed. The attention is focused on the existing international legal principles of the institution of citizenship, their impact on the domestic legal system; The proposals on adaptation of the legislation of Ukraine in accordance with the requirements of the European Union were further developed. The author of the article agrees with those scientists who point out In the present constitutional law of foreign countries two principles prevail. "Jus soli" is a principle that is common in Latin America, Asia, some oceanic countries and North America. According to him, citizenship is acquired in the territorial jurisdiction of the country. The Jus Soli principle is not always absolute. Sometimes countries with "soil rights" laws require legal residence in the country before the authorities will enforce this right, such as in Cambodia or Thailand. Sometimes jus sol laws only apply to one generation, for example, in some countries in the Middle East where a child born in that territory is granted citizenship only if the child's father (regardless of nationality) was born in the same territory, and sometimes "jus salt" will be limited by age. The "right of blood" (jus sanguinis) is a principle based on the fact that citizenship is acquired from their parents regardless of their place of birth. This is usually the case in most parts of Asia and Europe and parts of Africa. This form of citizenship is more ethnocentric, solves the problem of statelessness, but in most cases leads to the emergence of dual citizenship. It should be noted that more countries are adopting citizenship laws that combine both of these principles. Although countries have often adopted the rules of "jus salt" or "jus sanguinis" at first, many countries have recently changed their policies to move to a different approach. As for Ukraine, the author concludes that the legislator has combined the above two principles. Keywords: jus soli; jus sanguinis; international legal principles; citizenship institute; principles of law; principles of the institution of citizenship; citizenship of Ukraine; right to citizenship ; Основополагающие принципы института гражданства: jus soli и jus sanguinis Исследованы международно-правовые принципы гражданства в национальных системах права разных стран. Рассмотрено содержание соответствующих принципов института гражданства и их значение в условиях глобализации. Проанализированы положения конституционного права зарубежных стран, а также действующего законодательства Украины. Акцентировано внимание на существующих международно-правовых принципах института гражданства, их влияние на отечественную правовую систему; получили дальнейшее развитие предложения по адаптации законодательства Украины в соответствии с требованиями Европейского Союза. Ключевые слова: jus soli; jus sanguinis; международно-правовые принципы; институт гражданства; принципы права; принципы института гражданства; гражданство Украины; право на гражданство. ; Досліджено міжнародно-правові принципи громадянства в національних системах права різних країн. Розглянуто зміст відповідних принципів інституту громадянства та їх значення в умовах глобалізації. Проаналізовано положення конституційного права зарубіжних країн, а також чинного законодавства України. Акцентовано увагу на існуючих міжнародно-правових принципах інституту громадянства, їх вплив на вітчизняну правову систему; отримали подальший розвиток пропозиції щодо адаптації законодавства України відповідно до вимог Європейського Союзу. Ключові слова: jus soli; jus sanguinis; міжнародно-правові принципи, інститут громадянства; принципи права; принципи інституту громадянства; громадянство України; право на громадянство. Макаров М. В., аспирант кафедры конституционного права Украины, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, г. Харьков, Украина, makarov_m_v@vladi.com.ua ORCID 0000-0001-9524-9092

There are a lot of approaches to understand the concept of «nation». Scientific interest to the problem of determining the nature of this phenomenon is substantiated. Some researchers define the nation as an ethnic community, others have put the basis for understanding the nation's social and psychological components. In particular, the concept of nation German sociologist M. Weber was formed in the system of concepts such as «nation-state», «culture», and was closely associated with such area as social psychology. For the French philosopher E. Renan concept of «nation» belonged to the field of social psychology, morality, and only then – politics. In the anthropological sense American political scientist B. Anderson proposes to define the nation as imagined political community.Supporters of the political concept of understanding the nation identify it with a particular form of political system and define the nation as a politically organized community. For example, K. Deutsch – a supporter of the political concept of understanding the nation, argues that the nation – a population that has any state implementation of public instrument, and in this sense, national interests. In particular, D. Schnapper notes that the main feature of the nation is to unite people in a community of citizens, whose existence determines domestic and foreign policy. The representative of the constructivist approach to understanding the nation E. Gellner notes that the nation creates a man and nation is a product of certain beliefs, preferences and mutual recognition. A certain group of people becomes a nation when members of this group clearly recognize the joint mutual rights and obligations through the membership in this group.In the Ukrainian tradition of intellectual interest in issues of nations and nationalism has quite venerable history both in terms of the ideological development, and academic research. In particular, V. Lipinskiy defines the nation as a political community that exists within a state. Ukrainian politician Y. Vassyyan invested in understanding the importance of the nation different content. The nation is defined by as a thinker of national character, not as a political community and it is in the negative features of the national character a thinker sees the cause of contemporary Ukrainian statelessness. For the ideologist of Ukrainian nationalism M. Mihnovskiy the main condition for the existence of the nation is the state independence and right of nations to self-determination. D. Dontsov – ideologist of the Ukrainian nationalism expressed similar thoughts concerning national independence.Worth attention of thinkers attempt to define the nation by objective signs, including the following components isolated nation as historical territory, common language, ideology and religion, national consciousness, a common civic culture and traditions, shared the mutual rights and obligations of members of the community, etc. ; В статье проанализированы основные научно-теоретические подходы к определению концепта «нация». Прослежено эволюцию феномена «нация» с точки зрения понимания его сущности и природы, механизмов и факторов формирования, взаимоотношений с другими общественными образованиями. Осуществлена дифференциация понятия «нация», исходя из принципиально разных направлений понимания ее содержания. Очерчены основные модели и типы наций, определены объективные компоненты и признаки нации. ; У статті проаналізовано основні науково-теоретичні підходи до визначення концепту «нація». Прослідковано еволюцію феномену «нація» з точки зору розуміння його сутності та природи, механізмів і чинників формування, відносин з іншими суспільними утвореннями. Здійснено диференціацію поняття «нація», виходячи з принципово різних напрямів щодо розуміння його змісту. Окреслено основні моделі та типи націй, визначено об'єктивні компоненти та ознаки нації.

The purpose of the article is the cultural analysis of the art works of the Greek-Catholic clergy of Eastern Galicia in the 20th of century, between 20's and the first half of the 40's. The methodology of the research consists in using methods of analysis, synthesis, comparison, generalization, as well as ideological substantial, hermeneutic, historical and cultural approaches. The scientific novelty of the study based in the fact that in Ukrainian cultural studies the writer's achievements of the Greek-Catholic clergy of Eastern Galicia in the 20th of century between 20's and the first half of the 40's were analyzed for the first time. Also, the study shows the value and place of art works in the cultural and creative space of Ukrainians. The article is an attempt to revive the forgotten (discriminated against by an invasive political regime) the names of the priests and the products of their literary achievement. Conclusion. It has been established that the characteristic feature of the creative work of the Greek Catholic clergy is in the national literary context, which manifested itself in the artistic interpretation of the historical past of Ukraine, biblical texts, and the life events of the Galician population. The priests published their works on the pages of the Galician press of that time: "Dzvony", "Dilo", "Meta", "Nova Zorya", etc. Also, the works were issued by independent collections (often at own expense of the clergy). It was found out, that the writers' activities of the clergy were positively perceived by the Ukrainian people. Also, at the same time the writers' activities of the clergy were negatively perceived by the authorities through the Ukrainian national ideas in the conditions of the statelessness of the Ukrainian Nation. ; Целью исследования является культурологический анализ художественных произведений греко-католического духовенства Восточной Галиции в 20-е – I пол. 40-х гг. XX в. Методология исследования базируется на применении методов анализа, синтеза, сравнения, обобщения, а также идейно-содержательного, герменевтического, исторического и культурологического подходов. Научная новизна исследования заключается в том, что в украинской культурологии впервые проанализированы писательские достижения греко-католического духовенства Восточной Галиции в 20-е – I пол. 40-х гг. XX в., раскрыто ценность и место художественных произведений в культуро-творческом пространстве украинцев. Статья является попыткой возродить забытые (подверглись дискриминации захватническим политическим режимом) имена священников и продукты их литературного труда. Выводы. Характерным признаком творчества греко-католического духовенства является национальный литературный контекст, который проявлялся в художественной интерпретации исторического прошлого Украины, библейных текстов, жизненных событий галицкого населения. Свои произведения священники печатали на страницах тогдашней галицкой прессы: "Дзвоны", "Дило", "Мета", "Нова Зоря" и др., выдавали самостоятельными сборниками (часто за собственные средства). Выяснено, что писательская деятельность духовников положительно воспринималась украинским населением и одновременно – негативно существующей властью из-за ношения национальных идей в условиях отсутствия украинской нации. ; Метою дослідження є культурологічний аналіз художніх творів греко-католицького духовенства Східної Галичини у 20-х – першої пол. 40-х років ХХ ст. Методологія дослідження базується на застосуванні методів аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, а також ідейно-змістового, герменевтичного, історичного і культурологічного підходів. Наукова новизна В українській культурології вперше проаналізовано письменницькі здобутки греко-католицького духовенства Східної Галичини у 20-х – першої пол. 40-х років ХХ ст., розкрито цінність і місце художніх творів у культуро-творчому просторі українців. Стаття є спробою відродити забуті (зазнали дискримінації загарбницьким політичним режимом) імена священиків та продукти їхньої літературної праці. Висновки. Характерною ознакою творчого доробку греко-католицького духовенства є національний літературний контекст, який проявлявся у художній інтерпретації історичного минулого України, біблійних текстів, життєвих подій галицького населення. Свої твори священики друкували на сторінках тогочасної галицької преси: "Дзвони", "Діло", "Мета", "Нова Зоря" та ін., видавали самостійними збірниками (часто за власні кошти). Письменницька діяльність духівників позитивно сприймалась українським населенням і водночас негативно – існуючою владою через втримування національних ідей в умовах бездержавності української нації.

У статті розкриваються історичний контекст та специфічні риси модерної політичної ментальності українського народу. Найважливіші ментальні характе- ристики українців встановлюються за допомогою методів історичного описання та соціологічного опитування. Метою даної статті є виявлення сучасних політико- ментальних особливостей українського народу на підставі аналізу його давнього та новітнього історичного досвіду. Робляться висновки: сучасна політична менталь- ність українського народу має гібридний характер (модерні елементи поєднуються з традиційними); у зв'язку з процесом децентралізації актуалізувалася ментальна константа українства – громадоцентризм; воля та свобода стали екзистенційни- ми імперативами для переважної більшості сучасних представників українського народу; поступово народжується та здобуває розповсюдження новий, прозахідний активістський тип ментальності; кристалізуються національна ідентифікація та державницький характер політичної свідомості українства. ; Problem setting. Consideration of the basic contemporary mental characteristics of the Ukrainian people will make it possible to better understand the global perspective of the newest state building in Ukraine.Recent research and publications analysis. Mentality is thoroughly investigated by many scholars as a sociocultural phenomenon in all its diversity and complexity (S. Acre- man, R. Dodonov, J. Dyubi, D. Eber, G. Gachev, M. Gubanov, V. Gulay, L. Herasina,L. Lévy-Bruhl et al.). Particular attention deserves works that explore the phenomenon of Ukrainian mentality in all its diversity.Paper objective. The purpose of this article is to identify the modern political and mental characteristics of the Ukrainian people based on an analysis of its long-standing and recent historical experience.Paper main body. The article reveals the historical context and specific features of the modern political mentality of the Ukrainian people. The most important mental char- acteristics of Ukrainians are established using methods of historical description and sociological survey. Today, community-centeredness is a necessary mental lever for the process of decentralization, which thanks to the efforts of the central Ukrainian authori- ties led by the President of Ukraine P. O. Poroshenko is gaining momentum in modern Ukraine and has full support from the overwhelming majority of the population. This is the case when Ukrainians are typical Europeans for whom the efficient system of local self-government acts as the basis of the regime of the political polyarchy.The dominant factor in the specifics of the mental basis of Ukrainianity is long-term statelessness. This factor led to the emergence and existence of statist (state) anomie as an integral part of the political mentality of the Ukrainian people.Non-government led to the apparent disunity of Ukrainian ethnic territories in time. The affiliation of the Ukrainian lands to the Austro-Hungarian, Russian empires, Czecho- slovakia, Poland, Romania influenced the traditions, life and culture of various groups of the Ukrainian people. For example, anarchism, collectivism and paternalism are considered to be decisive for the mentality of the Dnieper people, compared with the Galician national consciousness and identification in them is much weaker.On the other hand, the mentality of Galician Ukrainians was constantly in the field of Western European culture (Polish, German, and Austrian). An important role in the mental setting of this branch of the Ukrainian people was played by the Greek-Catholic Church, which is directly subordinate to the Pope. According to the overwhelming major- ity of specialists, the habitants of Galicia have more characteristic features such as respect for property, hard work, management skills, conservatism and individualism.In addition to the regional mental separation among Ukrainians, social mental het- erogeneity has always been manifested. It is a question of the existence of two main types of mental: the Cossack and peasant.The 2004 Orange Revolution and the 2014 Revolution of Dignity showed a complete rejection of dictatorial and authoritarian-voluntarist practices with modern Ukrainian mentality.Conclusions of the research. Conclusions are drawn: the modern political mentality of the Ukrainian people has a hybrid character (modern elements are combined with traditional ones); in connection with the process of decentralization, the mental constantof Ukrainianity was updated; will and freedom have become existential imperatives for the vast majority of modern representatives of the Ukrainian people; a new, pro-Western activist type of mentality is gradually being born and spread; the national identity and the state character of the political consciousness of Ukrainianity crystallize. ; В статье раскрываются исторический контекст и специфические черты со- временной политической ментальности украинского народа. Наиболее важные ментальные характеристики украинцев устанавливаются с помощью методов исторического описания и социологического опроса. Целью данной статьи являет- ся выявление современных политико-ментальных особенностей украинского народа на основании анализа его давнего и нового исторического опыта. Делаются выводы: современная политическая ментальность украинского народа имеет гибридный характер (современные элементы сочетаются с традиционными); в связи с про- цессом децентрализации актуализировалась ментальная константа украинства громадоцентризм; воля и свобода стали экзистенциальными императивами для подавляющего большинства современных представителей украинского народа; по- степенно рождается и получает распространение новый, прозападный активист- ский тип ментальности; кристаллизуются национальная идентификация и госу- дарственный характер политического сознания украинцев.

У статті розглянуто роль священиків у розвитку та функціонуванні аматорських театральних гуртків у селах Тернопільського повіту в кінці ХІХ – першій третині ХХ століття. Звернено увагу на їхній життєвий та душпастирський шлях, мистецькі уподобання та організаторські здібності. Показано репертуар, роботу керівників-постановників й акторський склад театральних колективів. Висвітлено також соціально-політичне становище населення у цей період та його вплив на культурно-мистецьке життя краю. ; Since ancient times, Ukrainians were enthusiastically embraced various theatrical performances, which made them a great impression not only songs and dances, but also content, inspiration, as well as a professional play of talented actors. Therefore, the leaders of the local branches of Prosvita first of all took care of the formation of theater circles in their village. Very often, the founders and long-term leaders of the branches of "Prosvita" in the villages were the priests, who were considered the most experienced people in the community and had a great authority among the population. The Enlightenment movement was best developed where there were intelligent and active priests with a sense of national dignity. Much depended on the spiritual shepherds: who was the priest – this was the community as well. In conditions of statelessness, priests in Ukraine for many centuries served not only to satisfy the religious needs of the faithful, they were often in the village with the only force that could protect the national interests of the peasants, they rallied the nation to social and political life without them not celebration of national memorable dates and events.One of the most famous and authoritative priests in the Ternopil region is the founder and head of the cell of the "Prosvita", Father Ambrosiy Krushelnytsky, who, together with his family, moved to the village of Bila near Ternopil in 1878. In 1884, he founded the "Prosvita" reading room in the village, giving away a lot of his own books to her, organizing the choir at the reading room, keeping them at the beginning at his own expense, despite the fact that his family was large children, but still had to be kept old parents. Becoming the first head of the reading room at the age of forty three, Father Ambrosiy stayed in this elective office until May 28, 1901, that is, presided over almost 17 years. Although the election of the readers of the leadership, according to its charter, took place annually, and the villagers all the time elected only his chairman.An active cultural and educational work was carried out by the rural branch of "Prosvita" Society under the chairmanship of Father Mykola Chubaty who was the pastor of the village of Petrykiv from 1888 until his death in 1928. Father Mykola Chubaty in the rural "Prosvita" paid special attention to the education of local residents: they arranged a school in their hut, free peasant education, founded a brotherhood of sobriety. He was constantly elected chairman of the Prosvita Society in Petrykiv village.The village of Ostriv reached the highest cultural and artistic level in the first half of the twentieth century, in particular when Father Vasyl Glukhovetsky became a pastor of the village – who took a great interest in the community of the village and actively attracted people to the educational work.Especially many works and efforts to revitalize the national consciousness of the village community of the village of Butsniv were made by the pastor Father Izidor Glinsky, at the end of the nineteenth century. Thanks to him the local reading-room gathered the villagers not only on weekends or holidays, but almost every evening. Father Izidor has repeatedly invited priests from Ternopil for the service of worship and lectures on various topics so that people can hear more interesting news from educated people from the county. The patriotic position of a local priest and his associates-like-minded people in the cultural and artistic sphere did a great deal of work in the village, primarily among the participants of the local "Prosvita", whose number was increasing every year.Instead of the long-lived head of the Butsniv "Prosvita" of Isidor Glinsky, Father Mykola Kulinych came in, who was also indifferent to the activity of the theater circle in the village.In 1933, the young priest Vasyll Kurilas became the head of "Prosvita" Butsniv village. In the new parish, in addition to the diligent performance of pastoral duties, he led the Brotherhoods of the most sacred mysteries, the Savior and the Ukrainian Catholic Union acting in the church, took an active part in the community life of the village. Much attention was paid to the cultural and artistic work of the reading room, giving the owners practical advice.Thus, the activity of the priests in cultural and educational institutions, in particular, "Prosvita" and "Ridna Shkola", played an important role in the development of education and the elevation of spirituality in the region. By helping rural communities create and operate amateur theater circles, priests have made an important contribution to the spread of culture and art among their parishioners. Through viewing another-genre performances, viewers were able to learn about the history, customs, traditions and the lives of their ancestors-Ukrainians, to realize their mission in difficult times for them, and to form their own national position and defend it in the future.

У статті розглянуто роль священиків у розвитку та функціонуванні аматорських театральних гуртків у селах Тернопільського повіту в кінці ХІХ – першій третині ХХ століття. Звернено увагу на їхній життєвий та душпастирський шлях, мистецькі уподобання та організаторські здібності. Показано репертуар, роботу керівників-постановників й акторський склад театральних колективів. Висвітлено також соціально-політичне становище населення у цей період та його вплив на культурно-мистецьке життя краю. ; Since ancient times, Ukrainians were enthusiastically embraced various theatrical performances, which made them a great impression not only songs and dances, but also content, inspiration, as well as a professional play of talented actors. Therefore, the leaders of the local branches of Prosvita first of all took care of the formation of theater circles in their village. Very often, the founders and long-term leaders of the branches of "Prosvita" in the villages were the priests, who were considered the most experienced people in the community and had a great authority among the population. The Enlightenment movement was best developed where there were intelligent and active priests with a sense of national dignity. Much depended on the spiritual shepherds: who was the priest – this was the community as well. In conditions of statelessness, priests in Ukraine for many centuries served not only to satisfy the religious needs of the faithful, they were often in the village with the only force that could protect the national interests of the peasants, they rallied the nation to social and political life without them not celebration of national memorable dates and events.One of the most famous and authoritative priests in the Ternopil region is the founder and head of the cell of the "Prosvita", Father Ambrosiy Krushelnytsky, who, together with his family, moved to the village of Bila near Ternopil in 1878. In 1884, he founded the "Prosvita" reading room in the village, giving away a lot of his own books to her, organizing the choir at the reading room, keeping them at the beginning at his own expense, despite the fact that his family was large children, but still had to be kept old parents. Becoming the first head of the reading room at the age of forty three, Father Ambrosiy stayed in this elective office until May 28, 1901, that is, presided over almost 17 years. Although the election of the readers of the leadership, according to its charter, took place annually, and the villagers all the time elected only his chairman.An active cultural and educational work was carried out by the rural branch of "Prosvita" Society under the chairmanship of Father Mykola Chubaty who was the pastor of the village of Petrykiv from 1888 until his death in 1928. Father Mykola Chubaty in the rural "Prosvita" paid special attention to the education of local residents: they arranged a school in their hut, free peasant education, founded a brotherhood of sobriety. He was constantly elected chairman of the Prosvita Society in Petrykiv village.The village of Ostriv reached the highest cultural and artistic level in the first half of the twentieth century, in particular when Father Vasyl Glukhovetsky became a pastor of the village – who took a great interest in the community of the village and actively attracted people to the educational work.Especially many works and efforts to revitalize the national consciousness of the village community of the village of Butsniv were made by the pastor Father Izidor Glinsky, at the end of the nineteenth century. Thanks to him the local reading-room gathered the villagers not only on weekends or holidays, but almost every evening. Father Izidor has repeatedly invited priests from Ternopil for the service of worship and lectures on various topics so that people can hear more interesting news from educated people from the county. The patriotic position of a local priest and his associates-like-minded people in the cultural and artistic sphere did a great deal of work in the village, primarily among the participants of the local "Prosvita", whose number was increasing every year.Instead of the long-lived head of the Butsniv "Prosvita" of Isidor Glinsky, Father Mykola Kulinych came in, who was also indifferent to the activity of the theater circle in the village.In 1933, the young priest Vasyll Kurilas became the head of "Prosvita" Butsniv village. In the new parish, in addition to the diligent performance of pastoral duties, he led the Brotherhoods of the most sacred mysteries, the Savior and the Ukrainian Catholic Union acting in the church, took an active part in the community life of the village. Much attention was paid to the cultural and artistic work of the reading room, giving the owners practical advice.Thus, the activity of the priests in cultural and educational institutions, in particular, "Prosvita" and "Ridna Shkola", played an important role in the development of education and the elevation of spirituality in the region. By helping rural communities create and operate amateur theater circles, priests have made an important contribution to the spread of culture and art among their parishioners. Through viewing another-genre performances, viewers were able to learn about the history, customs, traditions and the lives of their ancestors-Ukrainians, to realize their mission in difficult times for them, and to form their own national position and defend it in the future.