Suchergebnisse

The paper is devoted to critical analysis of economic methodology movement equating models and metaphors, without making any difference between mathematic models and verbal descriptions ("stories"). The author characterizes some approaches to models' methodological treatment in economics; describes models' features permitting to obtain new knowledge and, finally, validates the lack of these features in most verbal descriptions of economic processes. The analysis shows that models and verbal stories have essentially different cognitive potential for economics' development.

Naš rad predstavlja monografsku analizu ciklusa pripovetaka autora Fazila Abduloviča Iskandera pod naslovom "Čikovo detinjstvo", (naslov u originalu: "Детство Чика"); rad ima tematsku kompozicionu strukturu i podeljen je u 6 celina: 1) junak, 2) hronotop, 3) teme, 4) tehnike pisanja, 5) struktura ciklusa i 6) Iskander i savremena 18 književnost, čemu se dodaju uvod i zaključak. Poglavlja našeg rada pružaju dubinsku analizu svega onoga što se smatra bitnim za potpuno razumevanje ciklusa priča − od književnih tehnika pisanja do tematskih istraživanja u vezi s motivima koji se pojavljuju u ciklusu priča, itd.; u tome se prepliću različiti rakursi iz koijh se sagledavaju istorijski period, koji će biti pozadina u ciklusu priča, lični doživljaj kniževnosti od strane autora (koji ćemo rekonstruisati preko intervijua s njim), stvaralačka ličnost autora i paralele s drugim književnim delovima. U našem radu posebno obrađeni biće ključni pojmovi ciklusa priča, kao na primer: detinjstvo (značenje koje ovaj period života dobija u ciklusu priča kao piščevom stvaralačkom svetu) i veze između književnosti i realnosti (činjenica da autora inspirišu sopstveni život, iskustva), koji, po našem mišljenju, igraju važnu ulogu u procesu tumačenja priča. Cilj našeg rada jeste da pruži kompletnu analizu priča Iskandera, koje predstvaljaju jedan od najvažnijih proznih žanrova datog autora, pored njegovih romana: "Sandro iz Čegema" i "Zečevi i pitoni". Naš rad biće potkrepljen mnogobrojinim primerima iz dela, živom rečju autora koju ćemo preuzeti iz intervijua, najnovijim kritičkim člancima dostupnim na internetu, paralelama, i svim onim što pomaže boljem razumevanju ciklusa priča. Što se tiče metoda našeg istraživanja, izabrali smo monografsku analizu priča jer se nama čini da to predstavlja najefikasniji postupak ka delu, ukoliko dozvoljava kompletno i dubinsko sagledavanje ciklusa priča. Prva tematska celina našeg rada biće posvećena junaku kratkih priča: dečaku Čiku. U ovoj celini biće ukratko razrađena geneza junaka: ima dokaza da materija koji je inspirisao Iskandera i koji je ovaj autor koristio za stvaranje junaka, proizlazi iz ličnog života samog autora, iz njegove sopstvene biografije. Tema je proširena razmišljanjima u vezi s rađanjem Iskanderovih junaka uopšte, a koja polaze od autorovih reči: "Moji junaci su uzeti iz realnog života, ponekad čak i previše"; analiziraćemo činjenicu da ne samo glavni junak, već i drugi junaci ciklusa priča jesu realni ljudi, često rođaci, prijatelji, autorovi poznanici i posebno ćemo objasniti zašto je realni, konkretni svet toliko bitan autoru; ovo ćemo pokazati preplićući rakurse iz intervijua, članaka koje je napisao sam autor, itd. Pored geneze junaka, posebna pažnja biće posvećena razmišljanju o tome, šta implicira činjenica da je glavni junak priča dete. U stvaralačkom svetu Iskander kroz lik dečaka ne pokušava da pruži samo naivni, već i zdrav pogled na svet: pošto dete još nije naučeno konvencijama, zakonima, klišeima. ; Our study about Iskander's cycle of short stories collected under the title of: " Chik's Childhood" provides a deep monographic analysis of these stories; the whole analysis is enriched with parallelisms with other Iskander's works and with works of other writers and with contributes, which Iskander's himself gives about is own works, in interviews and so on. Our work is subdivided into 6 chapters ( each one of these chapters is provided with a conclusion): 1) Iskander's hero, 2) The background of the cycle " Chik's Childhood", 3) Iskander's world, 4) About narratives techniques, 5) About the structure of the cycle " Chik's Childhood", 6) Iskander and contemporary literature and a final conclusion. Iskander's main character of short stories is the subject of the analysis of chapter one. The chapter begins with some considerations about Iskander's choice to write about facts from his own childhood, to describe people that really existed, that are his own relatives, friend and so on, distancing himself from all that by introducing a fictional hero, Chik. In Chik's cycle may be recognized evidences from Iskander's own biography, but Iskander does not write about himself in the first person, he writes by introducing the fictional character of Chik, this allows him to distance himself as an adult from himself as a child and to avoid, in some way, censure. The fact that Chik is a child is also very important because through the child's view of the world Iskander succeeds first of all in underlining the contradiction of an époque and of the whole society of adults and also in depicting the beauty of the world, in fact child' first sight of reality bring us back the amazement of first discovers and so on. The chapter is enriched with a parallelism between the character of Chik and the character of Chick's fool uncle Kolja; we underline how in Iskander's work fool people and children are the real wise people: their role of " outsider" in social relationships allows them to see things in the right perspective and not in the distorted ( by political conventions and so on) perspective.

This article is timed to coincide with the 140th anniversary of the birth of the Russian writer B. Zaitsev and it is devoted to the apophatic dimension of Russian artistic culture, namely, the phenomenon of color in the stories "Mist" and "White Light", which are included in the collection "White Light" (1922). The works are analyzed from a cultural-philosophical point of view. The research object in its widest sense is the apophatic dimension of verbal culture, manifested through a thanatological discourse and liminal states of the heroes, expressed by the author through a special color. Death is a priori apophatic, but this does not mean that its meaning cannot be approached. The focus is on the colors "white" and "black", which are used by Zaitsev in a dominant and symbolic sense: white correlates with Light, and black – with Darkness. Both colors are considered from cultural-philosophical positions not only as achromatic, but also as apophatic: black enters into a paradigmatic relationship with white, spiritualizing it – to use the terms of the anthroposophical teaching, known to the writer. The ontogermeneutical reconstruction of the ethos of life and death in these stories allows us to approach the apophatic horizon of Russian verbal culture. This study gives the reader a holistic cultural and philosophical understanding of the phenomenon of color in the stories of B. Zaitsev. The main images, their nature and functions in the work are discussed. The results obtained may be of interest both to cultural scientists for the subsequent social and philosophical analysis of the phenomenon of color, and to philologists studying the poetics of B. Zaitsev.

The article is dedicated to the investigation of the principle of generalization in E.D. Zozulya's short stories and feuilletons of 1910-1920th. The author concentrates his attention on different types of generalization: socio-political, moral, psychological and philosophical, which often synthesize into a single whole. In the writer's works the interest to the inner world, processes in the human souls at the time of social cataclysms unites with humour. In E.D. Zozulya's short stories written during the Civil War, which are close to anti-utopia, the author's anticipation of consequences of inhuman Bolshevik politics is reflected. The feuilletons of 1920-th, on the contrary, demonstrate optimistic pathos. In the course of analysis the variety of stylistic devices used by the writer (allegory, grotesque, metaphor) and the fact of including genre dominants of parable, anti-utopia, animal epos and essay into the texts are accentuated. These means promote globalization of philosophical and socio-political generalizations.Key words: generalization, short story, feuilleton, allegory, parable, anti-utopia, animal epos. ; У статті розглядається своєрідність принципу художнього узагальнення в оповіданнях та фейлетонах Ю.Д. Зозулі, видатного сатирика 1910-20-х років. Автор концентрує увагу на різних видах типізації: соціально-політичних, моральних, психологічних та філософських, які часто синтезуються у єдине ціле. Інтерес до внутрішнього світу, процесам, які відбуваються в людських душах у добу соціальних катаклізмів, поєднується у творах письменника з гумором. В оповіданнях Ю.Д. Зозулі періоду Громадянської війни, близьких до антиутопії, відображено авторське передбачення наслідків антигуманної політики більшовиків. Фейлетони 20-х років, навпаки, демонструють оптимістичний пафос. У ході аналізу акцентується різноманітність прийомів, які використовуються письменником (алегорія, метафора, гротеск), факт включення у тексти жанрових домінант притчі, антиутопії, тваринного епосу та нарису. Ці засоби сприяють більшій глобалізації філософських та соціально-політичних узагальнень.Ключові слова: узагальнення, оповідання, фейлетон, алегорія, притча, антиутопія, тваринний епос. В статье рассматривается своеобразие принципа художественного обобщения в рассказах и фельетонах Е.Д. Зозули, выдающегося сатирика 1910-20-х годов. Автор сосредоточивает внимание на различных видах типизации: социально-политических, моральных, психологических и философских, которые часто синтезируются в единое целое. Интерес к внутреннему миру, процессам, происходящим в душах людей в эпоху социальных катаклизмов, соединяется в произведениях писателя с юмором. В рассказах Е.Д. Зозули периода Гражданской войны, близких к антиутопии, отражено авторское предвидение последствий антигуманной политики большевиков. Фельетоны 20-х годов, напротив, демонстрируют оптимистический пафос. В ходе анализа акцентируется разнообразие приемов, используемых писателем (аллегория, гротеск, метафора), факт включения в тексты жанровых доминант притчи, антиутопии, животного эпоса и очерка. Данные средства способствуют большей глобализации философских и социально-политических обобщений.Ключевые слова: обобщение, рассказ, фельетон, аллегория, притча, антиутопия, животный эпос.The article is dedicated to the investigation of the principle of generalization in E.D. Zozulya's short stories and feuilletons of 1910-1920th. The author concentrates his attention on different types of generalization: socio-political, moral, psychological and philosophical, which often synthesize into a single whole. In the writer's works the interest to the inner world, processes in the human souls at the time of social cataclysms unites with humour. In E.D. Zozulya's short stories written during the Civil War, which are close to anti-utopia, the author's anticipation of consequences of inhuman Bolshevik politics is reflected. The feuilletons of 1920-th, on the contrary, demonstrate optimistic pathos. In the course of analysis the variety of stylistic devices used by the writer (allegory, grotesque, metaphor) and the fact of including genre dominants of parable, anti-utopia, animal epos and essay into the texts are accentuated. These means promote globalization of philosophical and socio-political generalizations.Key words: generalization, short story, feuilleton, allegory, parable, anti-utopia, animal epos.

The author analyzes the process of the collapse of a single system of historical images that developed during the Soviet period and the reasons for the increase in memorial wars in the Post-Soviet space. It is concluded that historical stories and images related to the Great Patriotic War are widely used in modern memorial wars in the Post-Soviet space. Keywords: memory wars, politics of history, historical narratives, Great Patriotic War, World War II ; В статье анализируются процесс распада единой системы исторических образов, сложившихся в советский период, и причины нарастания мемориальных войн на постсоветском пространстве. Делается вывод о широком использовании в современных мемориальных войнах на постсоветском пространстве исторических сюжетов и образов, связанных с Великой Отечественной войной.

Licevoj letopisny'j svod of Ivan the Terrible is a major monument of the Old Russian written tradition of the 16th century which completed a centuries-long history of Old Russian chronicling. Stories on miracle-working icons in its multileveled system were included into a vast historical context and acquired a new publishing tone. The author aims to determine the role of icons of the Virgin Mary in Old Russia in Licevoj letopisny'j svod and how episodic and semantic memory about them is preserved.The arrival of a large number of transferred and displayed icons as well as the ones painted by hermits in Russia was a characteristic feature of the late 14th – early 15th centuries. Stories of icons developed into an established narrative form in the print culture of the 16th century and chronicling played significant role in the literary process of the epoch. This fact can be explained by the establishment of the ideology of autocracy, which was based (among other things) on the phenomenon of miracle-working icons.In the structure of Licevoj letopisny'j svod, there are stories that stand out among others, and they are those of three miracle-working icons, namely, the Theotokos of Tikhvin (1383), the Theotokos of Vladimir and the Theotokos of Kolocha (1413). It is noteworthy that these three legends found in Licevoj letopisny'j svod contain subjects connected with the names of Dmitry of the Don's three sons: Vasily, the Grand Prince of Moscow, Yuri of Zvenigorod and Andrei of Mozhaysk. This without a doubt granted them an official status in the historiographical narrative.What makes the legends in Licevoj letopisny'j svod stand out is the combination of two texts: verbal and visual. The illustrators of Licevoj letopisny'j svod added to the written text, not following it completely at times yet complying with the existing cultural tradition. The chronicle's interpretation of the stories was different for all of the abovementioned icons. The Story of the Meeting of the Theotokos of Vladimir was most likely written specially for Licevoj letopisny'j svod. One of the peculiarities of the text is its poly-figural architectonic which is congenial to the structure of Licevoj letopisny'j svod, demonstrating its connection with the history of Licevoj letopisny'j svod. It was only in the late 15th – early 16th century that the story of the miraculous manifestation of Theotokos of Tikhvin in Novgorod in 1393 appeared as an independent legend. In Licevoj letopisny'j svod it is represented as a short, chronicled account borrowed from Voskresenskaya letopis' and, according to a textological analysis, from Library Manuscript II. The brevity of the story of Theotokos of Tikhvin in the Licevoj letopisny'j svod is a characteristic feature of the monument, testifying to scant knowledge of the event during the entire 15th century. These circumstances make the rise of the importance of the icon even more meaningful. The analysis of the chronicle's history of Theotokos of Tikhvin demonstrates that its political cult grew in the 16th century, and Licevoj letopisny'j svod played a decisive role in the process. The plot describing the manifestation of the icon of Theotokos to a common villager on the Kolocha River around Mozhaysk is documented in a majority of Russian chronicles. The expansive chronicle history of Theotokos of Kolocha spreads over the period from the 15th to the 17th century. The form and content of chronicle articles on Theotokos of Kolocha are varied, which is conditioned by the aim and orientation (including both political and ideological ones) of various chronicles. According to textological analysis, Theotokos of Kolocha was transferred into Licevoj letopisny'j svod from Nikonovskaya letopis' retaining all the peculiarities of the chronicle. The role of Theotokos of Kolocha was considerably less pronounced in the political mythology of Ivan the Terrible's epoch, which is supposedly due to the fact that the text bore semantic memory of the struggle between minor appanage princes of Mozhaysk and the grand princes.Consequently, the three legends of miracle-working icons in Licevoj letopisny'j svod had different sources. The chronicle's writing in the second half of the 16th century was another stage in the history of the text's well-known subjects. The analysis of stories about icons enabled the author to reveal a number of features in the formation of Licevoj letopisny'j svod, to specify its connections with Voskresenskaya letopis' and Nikonovskaya letopis' and the chronicle of 1560 and to determine the role of the legendary "biographies" of icons in the structure of Licevoj letopisny'j svod. ; Лицевой летописный свод (ЛЛС) — монументальный памятник древнерусской книжности XVI в. — завершил многовековую историю древнерусского летописания. Сказания о чудотворных иконах в его многоуровневой системе повествований включались в широкий исторический контекст и обретали новые акценты публицистического звучания. Определить, каково положение в структуре ЛЛС сюжетов о явлении богородичных икон на Руси, каким образом сохраняется в них эпизодическая и семантическая память, — цель настоящей статьи.Приходом на Русь большого числа перенесенных, явленных и писанных пустынниками икон ознаменован период конца XIV — начала XV в. Повествования об иконах складывались в устойчивую содержательную форму в книжной культуре XVI в., и летописание в литературном процессе сыграло конструктивную роль. Этот факт объясняется формированием идеологии самодержавия, которая опиралась и на феномен чудотворного образа.В структуре ЛЛС выразительный повествовательный ряд представляют сюжеты о трех чудотворных иконах: Тихвинской (1383) (СТИ), Владимирской (1395) (СВИ) и Колочской (1413) (СКИ). Примечательно, что три сказания, представленные в ЛЛС развитыми сюжетами, связаны с именами трех сыновей Дмитрия Донского: Василия Московского, Юрия Звенигородского, Андрея Можайского, что, безусловно, обеспечивало им официальный статус в историографическом повествовании.Особенностью сказаний в ЛЛС является сочетание двух текстов: вербального и визуального. Миниатюристы ЛЛС «дописывали» словесный текст, иногда отступая от него и придерживаясь сложившейся культурной традиции. Летописные истории этих повествований сложились по-разному. «Повесть о сретении Владимирской иконы», вероятно, была специально написана для ЛЛС. Одна из особенностей текста СВИ заключена в его многофигурной архитектонике, которая конгениальна структуре ЛЛС, что лишний раз указывает на ее связи с историей происхождения свода. Рассказ о чудесном явлении в Новгородских пределах Тихвинской иконы в 1393 г. только в конце XV — начале XVI в. начал складываться в самостоятельное сказание. В ЛЛС оно представлено в виде небольшой летописной статьи, заимствованной из Воскресенской летописи, и, как показал текстологический анализ, по списку Библиотечный II. Краткость летописной истории СТИ — примечательная особенность памятника, свидетельствующая о малой известности самого события на протяжении всего XV в., и на таком фоне особенно выразительна картина возвышения Образа. Анализ летописной истории СТИ указывает на укрепление ее политического культа в XVI в., и роль ЛЛС в этом процессе стала решающей. Сюжет о явлении иконы Богородицы простому поселянину на р. Колоча в Можайских пределах зафиксирован практически всеми общерусскими летописными сводами. Богатая летописная история СКИ охватывает период с XV по XVII в. Форма и содержание летописных статей о Колочской иконе разнообразны, что обусловлено целью и направленностью, в том числе политической, идеологической, того или иного свода. Как показал текстологический анализ, СКИ перешло в ЛЛС из Никоновского свода, сохранив все особенности летописной редакции. Звучание СКИ в политическом мифе эпохи Ивана Грозного было заметно приглушено, видимо, из-за того, что текст запечатлел семантическую память о борьбе XV в. можайских удельных княжат с великокняжеским домом.Таким образом, три сказания о чудотворных иконах включены в ЛЛС из разнородных источников. Летописание второй половины XVI в. составило еще один этап в истории текста известных сюжетов. Анализ сказаний об иконах позволил выявить некоторые моменты в практике складывания ЛЛС, уточнить его отношения с Воскресенской и Никоновской летописями, сводом 1560 г., определить роль легендарных «биографий» икон в структуре ЛЛС.

The research deals with the concept of «world view». The subject matter of this paper is the Russian language picture of the world presented in the V. G. Korolenko's stories, or more specifically, the study investigates basic peculiarities of the language picture of the world in two stories by V. G. Korolenko, the «Makar's Dream» and «Without a Language». The article studies the linguistic worldview of the V. G. Korolenko in the context of the evident changing the realities, which are described in his stories. The author shows how the writer's worldview changed influenced by the political, historic and cultural events of those days.He shows the Siberian land with its vast expanses, fierce winter, its own unique traditions and laws in the short story «Makar's Dream». We can clearly see and feel this picture of the world thought the language prism, particularly in its bilingualism, in the lifestyle description, customs, characters of the heroes, etc.Another story «Without a Language» offers us an invaluable opportunity to compare Russian and American language picture of the world. The first one was shown by V. G. Korolenko as the homeland with its well-established, traditional way of life and old religion. And at the same time, the author has depicted America with its specific features, which differs from the Russian language picture of the world. According to his point of view, an American language picture of the world has a range of characteristic that differentiates it from the Russian. It has freedom, civilization, faith, and morals. V. G. Korolenko has skillfully used dialogues, descriptions, analyzes of the main characters, the Ukrainian-Russian bilingualism, foreign language inclusions in Russian speech, etc. In addition to this, some typical structures for both languages were found out which show national identity.It has been appealed to special linguistic methods and techniques, including the comparative historical method for comparing the facts of the modern language and the language of V. G. Korolenko, as well as the comparative method for comparing the Russian, Ukrainian, Yakut and English languages.The paper concludes that language is an integral part of the culture of the people, its basic tool of communication and socialization. It must be noted, that the culture is verbalized in the language. Each language is a unique code, which contains culturally marked information.This study proves the idea of the unbreakable link between language and culture. This is, in our opinion, the main value of the given research. ; У статті досліджується мовна картина світу В. Г. Короленка на матеріалі його творів. Автор показує національну своєрідність мовної картини, світобачення письменника, яке змінюється залежно від зображуваної дійсності. У дослідженні простежується зв'язок культури народу з мовою, установлюється світобачення письменника через її призму. Доводиться, що мовна картина світу, як і мова, і мислення, має національний зміст. У роботі представлений новий погляд на твори Короленка, поетику його оповідань і повістей. У статті робляться висновки про те, що мова – це складник культури народу, її знаряддя, а культура вербалізується в мові. Кожна мова – це код, він несе в собі інформацію, характерну тільки для конкретного народу. ; У статті досліджується мовна картина світу В. Г. Короленка на матеріалі його творів. Автор показує національну своєрідність мовної картини, світобачення письменника, яке змінюється залежно від зображуваної дійсності. У дослідженні простежується зв'язок культури народу з мовою, установлюється світобачення письменника через її призму. Доводиться, що мовна картина світу, як і мова, і мислення, має національний зміст. У роботі представлений новий погляд на твори Короленка, поетику його оповідань і повістей. У статті робляться висновки про те, що мова – це складник культури народу, її знаряддя, а культура вербалізується в мові. Кожна мова – це код, він несе в собі інформацію, характерну тільки для конкретного народу.

The research deals with the concept of «world view». The subject matter of this paper is the Russian language picture of the world presented in the V. G. Korolenko's stories, or more specifically, the study investigates basic peculiarities of the language picture of the world in two stories by V. G. Korolenko, the «Makar's Dream» and «Without a Language». The article studies the linguistic worldview of the V. G. Korolenko in the context of the evident changing the realities, which are described in his stories. The author shows how the writer's worldview changed influenced by the political, historic and cultural events of those days.He shows the Siberian land with its vast expanses, fierce winter, its own unique traditions and laws in the short story «Makar's Dream». We can clearly see and feel this picture of the world thought the language prism, particularly in its bilingualism, in the lifestyle description, customs, characters of the heroes, etc.Another story «Without a Language» offers us an invaluable opportunity to compare Russian and American language picture of the world. The first one was shown by V. G. Korolenko as the homeland with its well-established, traditional way of life and old religion. And at the same time, the author has depicted America with its specific features, which differs from the Russian language picture of the world. According to his point of view, an American language picture of the world has a range of characteristic that differentiates it from the Russian. It has freedom, civilization, faith, and morals. V. G. Korolenko has skillfully used dialogues, descriptions, analyzes of the main characters, the Ukrainian-Russian bilingualism, foreign language inclusions in Russian speech, etc. In addition to this, some typical structures for both languages were found out which show national identity.It has been appealed to special linguistic methods and techniques, including the comparative historical method for comparing the facts of the modern language and the language of V. G. Korolenko, as well as the comparative method for comparing the Russian, Ukrainian, Yakut and English languages.The paper concludes that language is an integral part of the culture of the people, its basic tool of communication and socialization. It must be noted, that the culture is verbalized in the language. Each language is a unique code, which contains culturally marked information.This study proves the idea of the unbreakable link between language and culture. This is, in our opinion, the main value of the given research. ; У статті досліджується мовна картина світу В. Г. Короленка на матеріалі його творів. Автор показує національну своєрідність мовної картини, світобачення письменника, яке змінюється залежно від зображуваної дійсності. У дослідженні простежується зв'язок культури народу з мовою, установлюється світобачення письменника через її призму. Доводиться, що мовна картина світу, як і мова, і мислення, має національний зміст. У роботі представлений новий погляд на твори Короленка, поетику його оповідань і повістей. У статті робляться висновки про те, що мова – це складник культури народу, її знаряддя, а культура вербалізується в мові. Кожна мова – це код, він несе в собі інформацію, характерну тільки для конкретного народу. ; У статті досліджується мовна картина світу В. Г. Короленка на матеріалі його творів. Автор показує національну своєрідність мовної картини, світобачення письменника, яке змінюється залежно від зображуваної дійсності. У дослідженні простежується зв'язок культури народу з мовою, установлюється світобачення письменника через її призму. Доводиться, що мовна картина світу, як і мова, і мислення, має національний зміст. У роботі представлений новий погляд на твори Короленка, поетику його оповідань і повістей. У статті робляться висновки про те, що мова – це складник культури народу, її знаряддя, а культура вербалізується в мові. Кожна мова – це код, він несе в собі інформацію, характерну тільки для конкретного народу.

У статті досліджується мовна картина світу В. Г. Короленка на матеріалі його творів. Автор показує національну своєрідність мовної картини, світобачення письменника, яке змінюється залежно від зображуваної дійсності. У дослідженні простежується зв'язок культури народу з мовою, установлюється світобачення письменника через її призму. Доводиться, що мовна картина світу, як і мова, і мислення, має національний зміст. У роботі представлений новий погляд на твори Короленка, поетику його оповідань і повістей. У статті роб-ляться висновки про те, що мова – це складник культури народу, її знаряддя, а культура вербалізується в мові. Кожна мова – це код, він несе в собі інформацію, характерну тільки для конкретного народу. ; The research deals with the concept of «world view». The subject matter of this paper is the Russian language picture of the world presented in the V. G. Korolenko's stories, or more specifically, the study investigates basic peculiarities of the language picture of the world in two stories by V. G. Korolenko, the «Makar's Dream» and «Without a Language». The article studies the linguistic worldview of the V. G. Korolenko in the context of the evident changing the realities, which are described in his stories. The author shows how the writer's worldview changed influenced by the political, historic and cultural events of those days. He shows the Siberian land with its vast expanses, fierce winter, its own unique traditions and laws in the short story «Makar's Dream». We can clearly see and feel this picture of the world thought the language prism, particularly in its bilingualism, in the lifestyle description, customs, characters of the heroes, etc. Another story «Without a Language» offers us an invaluable opportunity to compare Russian and American language picture of the world. The first one was shown by V. G. Korolenko as the homeland with its well-established, traditional way of life and old religion. And at the same time, the author has depicted America with its specific features, which differs ...

"Politipazhi graviroval G. Frenk." ; " S 30 politipazhami v teksti͡e, perevod s frant͡suzskago." ; Translation of: Voirt, Elise and A. Tastu. Le livre des enfants; contes des fees, [v. 4] Paris, 1837. ; Mode of access: Internet. ; "Bolan 18 Jan., 1935."

Художественная литература, воплощающая многообразную культурно-историческую память общества, предлагает собственные ответы на вопросы о влиянии войны на человека и о ее отдаленных гуманитарных последствиях. В произведениях военной поры А. Платонов представил широкую панораму образов сражающегося народа, среди которых центральное место занимает образ крестьянства. Показано действие памяти как ведущего концепта художественного творчества писателя. Выявлены особенности восприятия рядовыми солдатами войны, жизни и смерти, добра и зла. Акцентируя внимание на крестьянских корнях сражающегося народа, писатель предупреждал об опасности забвения этого, что весьма значимо для культурной памяти современного российского общества. Постоянный интерес Платонова к мемориальным аспектам культуры реализован им в военных произведениях во многом с точки зрения картины мира русских крестьян. Деревня и ее жители, вера и семья, земля, хлеб, труд символы Родины у Платонова, воплощение исторической преемственности. Именно эти стороны отразились впоследствии в народных воспоминаниях о войне, в крестьянском восприятии войны как жертвенного героизма. ; Fiction embodies the diverse cultural and historical memory of society and offers its own answers about the impact of war on a person, the long-term humanitarian consequences of the war. In his military stories and plays A. Platonov presented a wide panorama of images of the fighting people, among which the image of peasantry occupies a central place. Memory is considered as the leading concept of the writers creativity. Features of perception of war, life and death, good and evil by ordinary soldiers are revealed. A. Platonovs military stories are very significant for the cultural memory of Russian society. Focusing on the peasant roots of the fighting people, the writer warned of the danger of forgetting this. Platonovs constant interest in the memorial aspects of culture is realized in his military prose largely from the point of view of the world picture of Russian peasants. Village and its inhabitants, faith and family, land, bread, labor-symbols of the Motherland in Platonov, the embodiment of historical continuity. These aspects were reflected later in popular memories of the war, in the peasant perception of the war as sacrificial heroism.

Ernest Hemingway is a symbolic figure in the literature of the 20th century. His name and works entered the history of world literature forever. The purpose of the article is to characterize the way of opening the inner world and the emotional state of the characters, the psychology of the 'lost generation' in the interaction of its external and internal manifestations through the civil war inSpain. The article analyzes the stories 'A clean, well-lighted place', 'A way you'll never be', 'The light of the world'.The heated atmosphere of the 'bloody decade' introduced new themes into the writer's work.Spainbecame a 'moment of truth' for E. Hemingway. He feels the inevitability of the coming world war. E. Hemingway expressed himself inSpaincompletely as an artist, and as a citizen. All the characters of his stories are simple people, men and women, unemployed, traumatized by war, looking for their place in the post-war world (a cook, a lumberjack, Indians, prostitutes etc.). Endless humor, laughter, self-irony, joke, and sometimes bitter laughter help them to stand and find their place in life.The 'code' of light, purity, and peace are universally introduced into all writer's works. In the personality of his characters there is much in common, unifying them with all the differences in appearance and life path, and above all, hopelessness and disappointment, indifference to life in general, and the most terrible is their loneliness. The utmost frankness and genuineness of soul movements, the combination of morals, history, nature with the chronicle of only human destiny, are exceptionally bright creative personalities of E. Hemingway, who describes his characters.In our work we came to the conclusion that the characters of the stories about the war years inSpain'A clean, well-lighted place' (about a lonely old man), 'A way you'll never be' (about the war), 'The light of the world' (the sad and ironic story about prostitutes who remembered the past) anyway are rejected by a prosperous society. Hopelessness, dark state of the soul of 'lost generation' are combined with the belief in the 'ordinary' life without the war for the characters of E. Hemingway's stories. Light and dignity are the main components of a person's peaceful life, the confession of a person who got out of the abyss and survived during the war, but who lost the sense of life in peacetime, they are distinguishing features of many characters in military conflicts.Keywords: Spanish theme, E. Hemingway, 'The Winner Gets Nothing', 'lost generation', 'code' of light. ; Эрнест Хемингуэй – знаковая фигура в литературе XX столетия, его имя и творчество навсегда вошли в историю мировой литературы. Целью статьи является характеристика способа раскрытия внутреннего мира и эмоционального состояния героев, психологизм «потерянного поколения» во взаимодействии внешнего и внутреннего его проявления через гражданскую войну в Испании. В статье анализируются рассказы «Там, где чисто, светло», «Какими вы не будете», «Свет мира».Накаленная атмосфера «кровавого десятилетия» внесла новые темы в творчество писателя, Испания стала для него «моментом истины», он чувствует неотвратимость грядущей мировой войны. В Испании Э. Хемингуэй в полной мере выразил себя и как художник, и как гражданин. Все герои его рассказов – это простые люди, мужчины и женщины, безработные, травмированные войной, ищущие свое место в послевоенном мире (повар, лесоруб, индейцы, проститутки и др.). Выстоять и найти свое место в жизни им помогают неиссякаемый юмор, смех, самоирония, шутка, а порой и горький смех.«Код» света, чистоты, мира повсеместно вводится во все произведения писателя. В характере его персонажей есть много общего, объединяющего их при всех различиях облика и жизненного пути – и прежде всего, – безысходность и разочарование, равнодушие к жизни вообще, и самое страшное – их одиночество. Предельная откровенность и неподдельность движений души, соединение нравов, истории, природы с хроникой одной человеческой судьбы, – исключительно яркая творческая индивидуальность Э. Хемингуэя, описывающего своих героев.В работе мы пришли к выводу, что персонажи новелл о военных годах в Испании «Там, где чисто, светло» (об одиноком старике), «Какими вы не будете» (о войне), «Свет мира» (грустно-ироничный рассказ о проститутках, вспомнивших прошлое) так или иначе отторгнуты благополучным обществом. Безысходность, болезненное состояние души всего «потерянного поколения» сочетается с верой в «нормальную» жизнь без войны персонажей его рассказов. Свет и достоинство – вот главные составляющие мирной жизни человека, исповедь человека, который выбрался из бездны и уцелел во время войны, но потерял смысл жизни в мирное время, – характерная черта многих персонажей военных конфликтов.Ключевые слова: испанская тема, Э. Хемингуэй, «Победитель не получает ничего», «потерянное поколение», «код» света. ; Ернест Хемінгуей – знакова фігура в літературі XX століття, його ім'я і творчість назавжди увійшли в історію світової літератури. Метою статті є характеристика способу розкриття внутрішнього світу і емоційного стану героїв, психологізм «втраченого покоління» у взаємодії зовнішнього і внутрішнього його прояву через громадянську війну в Іспанії. У статті аналізуються розповіді «Там, де чисто, світло», «Якими ви не будете», «Світло життя».Вогняна атмосфера «кривавого десятиліття» внесла нові теми в творчість письменника, Іспанія стала для нього «моментом істини», він відчуває невідворотність майбутньої світової війни. В Іспанії Е. Хемінгуей в повній мірі проявив себе і як художник, і як громадянин. Всі герої його оповідань – це прості люди, чоловіки і жінки, безробітні, травмовані війною, які шукають своє місце в післявоєнному світі (кухар, лісоруб, індіанці, повії та ін.). Вистояти і знайти своє місце в житті їм допомагають невичерпний гумор, сміх, самоіронія, жарт, а часом і гіркий сміх.«Код» світла, чистоти, миру усюди включається в твори письменника. В характері його персонажів є багато спільного, що об'єднує їх при всіх відмінностях зовнішності й життєвого шляху – і перш за все, – безвихідь і розчарування, байдужість до життя взагалі, і найстрашніше – їхня самотність. Гранична відвертість і справжність рухів душі, з'єднання моралі, історії, природи з хронікою однієї людської долі, – виключно яскрава творча індивідуальність Е. Хемінгуея, який описує своїх героїв.У роботі ми дійшли висновку, що персонажі новел про воєнні роки в Іспанії «Там, де чисто, світло» (про самотнього старого), «Якими ви не будете» (про війну), «Світло життя» (сумно-іронічна розповідь про повій, які згадали минуле) так чи інакше відторгнуті благополучним суспільством. Безвихідь, болісний стан душі всього «втраченого покоління» поєднується з вірою в «нормальне» життя без війни персонажів його оповідань. Світло і гідність – ось головні складові мирного життя людини, сповідь людини, яка вибралася зі безодні й вціліла під час війни, але втратила сенс життя в мирний час, – характерна риса багатьох постатей військових конфліктів.Ключові слова: іспанська тема, Е. Хемінгуей, «Переможець не одержує нічого», «втрачене покоління», «код» світла.