The subject of the study's authors - the content; forms and methods of training of cadets at the Petrovsky Poltava Cadet Corps in the late XIX - early XX century. The authors argue convincingly that thorough preparation Cadets provides high professionalism of teachers institutions that use a set of different methods and tools. Weapons solid knowledge; formation and skills of pupils in the Poltava Cadet Corps helped complete system of training of the future of the military; which included: the study of theoretical subjects; practical training; individual work of students outside of class and independent work. ; Предмет исследования авторов – содержание; формы и методы подготовки кадетов в Петровском Полтавском кадетском корпусе в конце XIX - начале ХХ в. Авторы убедительно доказывают; что основательная подготовка кадетов обеспечивалась высоким профессионализмом преподавателей заведения; которые использовали комплекс различных методов и средств. Вооружению прочными знаниями; формированию умений и навыков воспитанников в кадетском корпусе Полтавы способствовала целостная система подготовки будущего военного; которая включала: изучение теоретических дисциплин; практическую подготовку; индивидуальную деятельность студентов; внеаудиторную и самостоятельную работу. ; Предмет дослідження авторів – зміст; форми та методи підготовки кадетів в Петровському Полтавському кадетському корпусі в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Автори переконливо доводять; що ґрунтовна підготовка кадетів забезпечувалась високим професіоналізмом викладачів закладу; які використовували комплекс різноманітних методів та засобів. Озброєнню міцними знаннями; формуванню вмінь та навичок вихованців в кадетському корпусі Полтави сприяла цілісна система підготовки майбутнього військового; яка включала: вивчення теоретичних дисциплін; практичну підготовку; індивідуальну діяльність студентів; позааудиторну та самостійну роботу.
There has been studied the system of military education in the cadet corps – "modern schools of chivalry" in Poland during 1918-1939. Cadet corps were well organized educational institutions that conducted proper training of young men for further studies in officer high schools. The article indicates that the main attention was paid to the formation of patriotism, strong character, sustained will, citizenship, discipline, and moral values in future officers of the Polish Army. It has been found out that cadet corps implemented a full comprehensive school curriculum, including general military training and physical education. They were an important link in the integrated system of education and training of future officers in the Second Polish Republic. In general, they formed the pattern of future worthy candidates for the civil service, which undoubtedly included a professional military figure – an active and creative person, prepared to lead dynamic life and work in society. ; Розглянуто систему підготовки військових кадрів у корпусах кадетів – «сучасних школах лицарства» у Польщі впродовж 1918–1939 рр. Кадетські корпуси були добре організованими освітніми закладами, які здійснювали належну підготовку юнаків для подальшого навчання в офіцерських середніх школах. Вказано, що головна увага в них зверталася на формування в майбутніх офіцерів Війська Польського патріотизму, сильного характеру, стійкої волі, громадянськості, дисципліни, моральних цінностей. З'ясовано, що кадетські корпуси реалізували повну навчальну програму загальноосвітньої школи, включаючи загальну військову підготовку і фізичного виховання. Вони були важливою ланкою в цілісній системі освіти і виховання майбутніх офіцерських кадрів в ІІ Речі Посполитій. Загалом у них формували зразок майбутніх гідних кандидатів на державну службу, в якій, безсумнівно, є постать професійного військового – людини активної, творчої, підготовленої до активного життя і роботи в суспільстві.
The study reveals the historical process of forming the officers' capabilities of the Armed Forces of Ukraine from 1992 to 2020. The research identified five stages of formation of the officer corps and their names, conducted a statistical analysis of the number of position's officers of the National Armed Forces from 1992 to 2020, determined the chronological framework of each stage, described the dynamics of changes in the number of officers in each stage, calculated the annual average changes in the number of position's officers at each stage, reveals the essence of tendencies and priorities of activity of the public authorities and military management in matters of formation of officers in certain chronological frames. Mathematical and statistical analysis made it possible to extend the periodization of the stages of formation of the officer corps of the Armed Forces of Ukraine, which became a fundamentally new approach to determining the problems of formation of officers of the Armed Forces of Ukraine.The study of Ukrainian legislation in the military sphere, archival materials and sources of the Defense Ministry of Ukraine, orders of the Chief of the Defense Ministry of Ukraine, historical scientific materials allowed to consider the course of events related to the formation of the officer corps of the Armed Forces of Ukraine in certain chronological frameworks.The results of the analysis of the number of officer positions explain the historical conditions that contributed to the formation of a professional component of our army - the officer corps of the Armed Forces of Ukraine and can serve to address the issue of determining the quantitative performance of officers in the construction of a modern Ukrainian army. ; Дослідження розкриває історичний процес формування офіцерського потенціалу Збройних Сил України у період із 1992 року по 2020 рік. У досліджені виділено п'ять етапів формування офіцерського корпусу, проведено аналіз чисельності посад офіцерів національних Збройних Сил у зазначений вище відтинок часу, з'ясовано сутність тенденцій і пріоритетів діяльності органів державної влади та військового управління в питаннях формування офіцерського корпусу у визначених хронологічних рамках. Наведені результати аналізу чисельності офіцерських посад пояснюють історичні умови, що сприяли становленню професійної складової нашої армії – офіцерського корпусу Збройних Сил України та можуть слугувати вирішенню питань щодо визначення кількісних показників офіцерського складу при побудові сучасного українського війська.
The study reveals the historical process of forming the officers' capabilities of the Armed Forces of Ukraine from 1992 to 2020. The research identified five stages of formation of the officer corps and their names, conducted a statistical analysis of the number of position's officers of the National Armed Forces from 1992 to 2020, determined the chronological framework of each stage, described the dynamics of changes in the number of officers in each stage, calculated the annual average changes in the number of position's officers at each stage, reveals the essence of tendencies and priorities of activity of the public authorities and military management in matters of formation of officers in certain chronological frames. Mathematical and statistical analysis made it possible to extend the periodization of the stages of formation of the officer corps of the Armed Forces of Ukraine, which became a fundamentally new approach to determining the problems of formation of officers of the Armed Forces of Ukraine.The study of Ukrainian legislation in the military sphere, archival materials and sources of the Defense Ministry of Ukraine, orders of the Chief of the Defense Ministry of Ukraine, historical scientific materials allowed to consider the course of events related to the formation of the officer corps of the Armed Forces of Ukraine in certain chronological frameworks.The results of the analysis of the number of officer positions explain the historical conditions that contributed to the formation of a professional component of our army - the officer corps of the Armed Forces of Ukraine and can serve to address the issue of determining the quantitative performance of officers in the construction of a modern Ukrainian army. ; Дослідження розкриває історичний процес формування офіцерського потенціалу Збройних Сил України у період із 1992 року по 2020 рік. У досліджені виділено п'ять етапів формування офіцерського корпусу, проведено аналіз чисельності посад офіцерів національних Збройних Сил у зазначений вище відтинок часу, з'ясовано сутність тенденцій і пріоритетів діяльності органів державної влади та військового управління в питаннях формування офіцерського корпусу у визначених хронологічних рамках. Наведені результати аналізу чисельності офіцерських посад пояснюють історичні умови, що сприяли становленню професійної складової нашої армії – офіцерського корпусу Збройних Сил України та можуть слугувати вирішенню питань щодо визначення кількісних показників офіцерського складу при побудові сучасного українського війська.
Стаття присвячена дослідженню питань пов'язаних з організацією навчально-виховного процесу в кадетських корпусах Російської Імперії на територіях українських губерній у ХІХ – на початку ХХ сторіччя. Показані основні етапи становлення та розвитку системи навчання й виховання кадетів, наведені навчальні предмети та вимоги, які висувалися до їх викладання. Наведено приклади навчальних програм і модифікації, які відбувалися в них із плином часу та зміною керівництва держави й Головного управління військово-навчальними закладами. ; This article investigates the issues related to the organization of the educational process in the cadet corps of the Russian Empire in the Ukrainian provinces in the nineteenth and early twentieth century. This unique experience gained in the military school is of great importance for military-patriotic, spiritual and moral education of the younger generation. The basic stages of the formation and development of training and education of the cadets are given. The process of training and education of cadets underwent changes at each stage of the historical development of the cadet corps. Thus, at the initial stage of the formation and development of cadet education for a long time there was no single system of the rules and requirements for training in the cadet corps, each corps installed and used its norms of the educational process. So the cadet corps achieved this goal in different ways. The curriculum for the cadet corps was first established on the grounds of the experience of the cadet corps of Denmark and Prussia, along with special military items there were included the subjets based on accurate, natural sciences and humanities. Since Peter's Table of Ranks in tsarist Russia there was no hard line between military and civilian agencies. The transition from military service to civilian service or even increasing rank was not anything special. Accordingly, the system of education and training in the cadet corps was created on the basis of these features, and the number of the subjects taught in them was great. The examples of training programs and modifications that took place in them over the years and changes in the state leadership and the Department of military schools are presented. Thus, at the time of Imperial Cadet education is seen as the only national educational system integrated military training. Its purpose was to prepare educated, working, loyal military officer oath, which could continue in the service of military-scientific self-education. The level of the educational process in the cadet corps is largely dependent on the selection of qualified teaching staff. The guide cadet corps in Ukraine attracted to teaching work in these military schools corps of the teachers of Kyiv, Kharkiv, Odessa universities and local schools.
Under the conditions of Russian aggression against Ukraine, the peculiarities of peace building and the prospects of post-conflict reconciliation on the post-Soviet space are significant today. The main objectives of the study are: to identify the peculiarities of peace building initiatives in the zones of now frozen conflicts in the post-Soviet area, to determine the directions and mechanism of successful peace building, and to propose effective steps and elements of the strategy of post-conflict reconciliation. By applying systematic, analytical and comparative methods, the author justifies the necessity of forming a comprehensive strategy of post-conflict reconciliation in each of the zones of conflict interaction in the post-Soviet space. As a result of the study, the author determines the peaceful settlement and restoration of justice as the main directions of successful peace building in the zones of fractious conflicts in the post-Soviet space, the mechanism of which must include elements of the strategy of post-conflict reconciliation in the zones of frozen conflicts. It is revealed that peace building initiatives will form a world-view, value, and regulatory-administrative platform for effective and successful post-conflict reconciliation. The conclusions provide such effective steps for successful peace building, and in the long run–post-conflict reconciliation: the achievement of peace agreements between the warring parties; a package of measures for disarmament and the return to peaceful life of members of illegal armed groups; the formation of adequate election and party systems; the consolidation of democracy in general and the means to prevent a recurrence of conflict in the future. At the same time, the author concludes that post-conflict reconciliation in a frozen conflict is not fully feasible, since some of the basic measures needed for effective post-conflict building and reconciliation are technically difficult or impossible to implement at all. The author's finding is the outline of the ...
The article is devoted to the representation of the senses of phenomena of peace and war in the constellations of the modern multiculturalism and globalization. The basic ideas of U. Beck, F. Honneth and P. Sloterdijk are implicated for clearing contemporary contexts of peace and war as the foundation for the conceptualization their claims in the multicultural realities in the hypothetic world-society and in empirical realities of the national organized social life with the typical pathologies of individual freedom, that is needing some pedagogical and psychological correction to be able make possible the peaceful life in the societies with the multiply identities. The ideas of P. Sloterdijk of the banking of the aggression and wrath can be applied for clearing of the different ways to cumulate the war potential from the ethnocentric attitude with the aggressive articulation of the claims for recognition, which must be transformed into the communicative freedom as the general condition for establishment of the democratic culture of freedom presuming the compatibility of the internal peace senses with the external ones, what can be considered as the matter of the educational practice and policy and is significant for the post-conventional patriotism.The concept of the positive freedom is the necessary presumption for the responsible peace ethic and its educational application in the multicultural realities. The claims of recognitions must be provided into the educational practice and policy only under condition of the peaceful coexisting of the different cultures, which subjects may be prepared to live in the cultural varieties.It was showed, that the national cultural traditions have a lot of the propositions to activate the existential senses of the freedom ethic represented in the multicultural reality.Key words: multicultural reality, peace, war, globalization, freedom, culture, education, ethic, communication. ; У статті розглядаються проблеми миру і війни у констеляціях мультикультурності, що виникла внаслідок глобалізації. Домагання на визнання різних культур може поєднуватись з виправданням насилля з позиції агресивного етноцентризма, де домінують смисли негативної свободи і накопичується агресія. Акцентування позитивної свободи навпаки передбачає ствердження етики миру як практичної філософії, спрямованої на формування миролюбства і постконвенціонального патріотизму, які є складовою демократії у добу глобалізації. В основу етики миру покладена його екзистенціальна ідея, яка доповнює вимогу толерантності через надання їй не тільки універсального етичного значення, а й закріплюючи за нею можливості репрезентації у комунікативному просторі національної традиції. Ключові слова: мультикультурна реальність, мир, війна, глобалізація, свобода, культура, освіта, етика, комунікація. В статье рассматриваются проблемы мира и войны в констелляциях мультикультурности, которая возникла в результате глобализации. Притязание на признание различных культур может сочетаться с оправданием насилия с позиции агрессивного этноцентризма, где доминируют смыслы негативной свободы и накапливается агрессия. Акцентирование позитивной свободы наоборот предусматривает утверждение этики мира как практической философии, направленной на формирование миролюбия и постконвенционального патриотизма, которые в эпоху глобализации являются составляющей демократии. В основу этики мира положена его экзистенциальная идея, которая дополняет требование толерантности путем предоставления ей не только универсального нравственного значения, но и закрепляя за ней возможности репрезентации в коммуникативном пространстве национальной традиции. Ключевые слова: мультикультурная реальность, мир, война, глобализация, свобода, культура, образование, этика, коммуникация. The article is devoted to the representation of the senses of phenomena of peace and war in the constellations of the modern multiculturalism and globalization. The basic ideas of U. Beck, F. Honneth and P. Sloterdijk are implicated for clearing contemporary contexts of peace and war as the foundation for the conceptualization their claims in the multicultural realities in the hypothetic world-society and in empirical realities of the national organized social life with the typical pathologies of individual freedom, that is needing some pedagogical and psychological correction to be able make possible the peaceful life in the societies with the multiply identities. The ideas of P. Sloterdijk of the banking of the aggression and wrath can be applied for clearing of the different ways to cumulate the war potential from the ethnocentric attitude with the aggressive articulation of the claims for recognition, which must be transformed into the communicative freedom as the general condition for establishment of the democratic culture of freedom presuming the compatibility of the internal peace senses with the external ones, what can be considered as the matter of the educational practice and policy and is significant for the post-conventional patriotism.The concept of the positive freedom is the necessary presumption for the responsible peace ethic and its educational application in the multicultural realities. The claims of recognitions must be provided into the educational practice and policy only under condition of the peaceful coexisting of the different cultures, which subjects may be prepared to live in the cultural varieties.It was showed, that the national cultural traditions have a lot of the propositions to activate the existential senses of the freedom ethic represented in the multicultural reality.Key words: multicultural reality, peace, war, globalization, freedom, culture, education, ethic, communication.
The article highlights the urgent problem of the need to improve the regulation of the procedure for forming the judicial corps of Courts of Appeal of Ukraine because of the reduction of the number of judges with the authority to administer justice. Particular problematic aspects of the competition procedure for the position of a judge of the Court of Appeal, as well as the procedure for appointment to the position of a judge are considered. The solution of problematic issues of normative regulation of the High Qualification Commission of Judges of Ukraine at the stage of submitting documents for participation in the competition for the position of a judge of the Court of Appeal, including amendments to the Law of Ukraine "On Judiciary and Status of Judges" and the Regulations to fill the vacant position of a judge. During the research, some procedural aspects of consideration by the members of the High Council of Justice of the recommendations provided by the High Qualification Commission of Judges of Ukraine to the candidate for the position of a judge based on the results of the competition were analyzed. It is established that taking into account the uncertain criteria of integrity to the position of a judge or other circumstances that may adversely affect public confidence in the judiciary in connection with the appointment of a candidate for the position of judge, the requirement to vote for fourteen members of the High Council of Justice competent plenary meeting the number of members is too strict. Therefore, inorder to democratize this stage, the amendments to the Law of Ukraine "On the High Council of Justice" and the Rules of Procedure of the High Council of Justice are proposed to reduce the minimum number of members' of the High Council of Justice votes required for submitting a proposal for the President of Ukraine on the appointment of a candidate for the position of judge. ; У статті викладено актуальну проблему необхідності вдосконалення нормативного регулювання процедури формування суддівського корпусу апеляційних судів України у зв'язку зі зниженням кількості суддів, що мають повноваження для здійснення правосуддя. Розглянуто окремі проблемні аспекти здійснення процедури проведення конкурсу на посаду судді апеляційного суду, а також процедури призначення на посаду судді. Запропоновано розв'язання проблемних питань нормативної регламентації діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на етапі подання документів для участі в процедурі проведення конкурсу на посаду судді апеляційного суду, зокрема внесення відповідних змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також до Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді. Під час дослідження проаналізовано деякі процедурні аспекти розгляду членами Вищої ради правосуддя рекомендацій, наданих Вищою кваліфікаційною комісією суддів України кандидату на посаду судді за результатами проведеного конкурсу. Установлено, що з урахуванням невизначених критеріїв доброчесності до посади судді або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням кандидата на посаду судді, вимога про голосування чотирнадцяти членів Вищої ради юстиції в разі такої ж мінімально допустимої для правоможного пленарного засідання кількості членів є занадто суворою. Тому з метою демократизації цього етапу запропоновано внести відповідні зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та до Регламенту Вищої ради правосуддя щодо зниження мінімальної кількості необхідних голосів членів Вищої ради правосуддя, необхідних для ухвалення рішення про внесення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду.
The author examines the features of the processes of de-occupation, reintegration and peace-building that took place in Croatia in the late 1990s and analyzes the possibilities of implementing the Croatian experience in Ukraine. The aim of the study is to clarify the specifics of the Croatian peace building strategy, its features and effectiveness factors and to determine the possibilities of applying the Croatian model of peace-building and its individual elements in the process of reintegration of the currently occupied Ukrainian territories. Applying historical, analytical and comparative methods, the author concludes that not all means of de-occupation and reintegration of territories that have been successful in the Croatian case can be as effective in modern Ukrainian realities. The study found that the main factor in the effectiveness of the Croatian model of peace-building was the presence of public consensus on the priority of the integrity of the state and the means to restore sovereignty over its entire territory. The conclusions revealed that the effective development of peace in the occupied and reintegrated territories involves the spread of Ukrainian cultural and value dominants, the Ukrainianization of information and cultural space and the educational system.
Стаття присвячена дослідженню питань пов'язаних з організацією навчально-виховного процесу в кадетських корпусах Російської Імперії на територіях українських губерній у ХІХ – на початку ХХ сторіччя. Показано основні етапи становлення й розвитку системи навчання й виховання кадетів, наведено навчальні предмети та вимоги, які висувалися до їх викладання. Приведено приклади навчальних програм і модифікації, які відбувалися в них з плином часу та зміною керівництва держави й Головного управління військово-навчальними закладами. ; This article investigates issues related to the organization of the educational process in the cadet corps of the Russian Empire in the Ukrainian provinces in the nineteenth – early twentieth century. The basic stages of formation and development of training and education of cadets are training items and requirements put forward their teaching. The process of training and education of cadets underwent changes at each stage of the historical development of the cadet corps. Thus, at the initial stage of formation and development of cadet education for a long time there was no single system of rules and requirements for training in the cadet corps, each corps installed and used its norms of the educational process. Thus, pursuing the same goal – creating many professional officers and reserved once, cadet corps achieved this goal in different ways, often disagreeing with each other. The curriculum for cadet corps was first established on the grounds of experience of the cadet corps of Denmark and Prussia, and along with special military items included natural sciences and humanities. Since Peter's Table of Ranks in tsarist Russia was no hardline between military and civilian agencies, the transition from military service to civilian service or even increasing rank was not anything special. Accordingly, the system of education and training in the cadet corps was created on the basis of these features, and the number of subjects taught in them was great. Examples of training programs are given and modifications that took place in them over the years and changes in the state leadership and the Department of military schools are revealed. In conclusion it is noted that scientific progress has left its imprint on the activities of the cadet corps, in accordance with the requirements of the time curricula, education programs were created, changed and improved, higher requirements for skills, combat skills and physical training of the younger generation were put forward. The experience of cadet corps proved that the goal set by their creation was achieved and initial military training and education gave not only officers, but also experienced public servants who with honor and dignity fulfilled their duty of unquestioning service to the Motherland.
The author examines the peculiarities of the process of post-conflict reconciliation and peacebuilding in Rwanda, determines the role of international and local justice in the post-conflict reconciliation and punishment of perpetrators of mass genocide, identifies features of state policy to eliminate genocide and restore justice. Using historical, analytical and comparative methods, the author concludes that gachacha tribunals as a means of restorative justice have helped to restore trust and social harmony in Rwandan society, to regenerate its value and cultural matrix. The study found that in order to build positive peace, governance decisions and actions on the population in all spheres of public life contained a peacekeeping context, and the government worked to protect Rwandan society from a recurrence of future conflict. The findings found Rwandan's peace-building strategy to be effective because, following a large-scale genocide, a policy of national unity and reconciliation was pursued to build a united nation, restore peace and justice, good governance and economic development.
The article analyzes the role of the liberal-idealist tradition in the study of peace. The author provideі information on the general features of the liberal-idealist vision of peace and the anticipation of the perspective opposition to its development in modern international political science. It is recognized that in the modern conditions of changing the nature of war and moderation and subordination of conflict settlement, it is important to create a theoretical basis for peace building. The article emphasizes that theoretical issues of peace are mostly not the subject of academic interest of Ukrainian researchers and the available scientific research is represented by foreign publications. In view of the potential of the liberal-idealist tradition in building peace, domestic science needs a comprehensive research on theories of peace. The article focuses the reader's attention on the thesis that idealism laid the foundations for the discussion of peace, vision of peace, understanding of peace. The author reveals the origins of the liberal-idealist vision of peace and characterizes different directions of the liberal-idealist tradition. Particular attention is focused on the discussion of liberal peace and the concept of J. Galtung on positive and negative peace. The thesis that today the theory of democratic peace as a basic vision of peace by neoliberals is the most realistic and achievable version of peace is substantiated. The article describes in detail idealism, liberal internationalism, liberal institutionalism, liberal pacifism, liberal interventionism, neoliberal institutionalism and compares these approaches. It has been found that these approaches have common features and a common framework for peace research. It is emphasized that these approaches are based on the idea of a universal liberal world not on the basis of hegemony, but on the basis of functional networks and organizations. It is argued that all the above concepts depict an achievable general peace. The article suggests the existence of a liberal consensus on peace, but highlights issues that are still unresolved. According to the author, a broad discussion of peace in the scientific space based on an interdisciplinary approach is needed. ; У статті проаналізовано роль ліберально-ідеалістичної традиції в дослідженні миру. Авторка окреслює загальні риси ліберально-ідеалістичного бачення миру та виділяє перспективні напрями її розвитку в сучасній міжнародно-політичній науці. Зазначено, що в умовах зміни природи війни і миру та підходів до конфліктного врегулювання важливим є створення теоретичного підґрунтя розбудови миру. У статті підкреслено, що теоретичні питання миру переважно не є предметом наукового інтересу українських дослідників, і наявні наукові розвідки представлені закордонними публікаціями. Зважаючи на потенціал ліберально-ідеалістичної традиції в розбудові миру, вітчизняна наука потребує комплексних досліджень, присвячених теоріям миру. Стаття фокусує увагу на тезі, що ідеалізм заклав основи дискусії про мир, візію миру, розуміння миру. Авторка виявляє витоки ліберально-ідеалістичного бачення миру та характеризує різні напрями ліберально-ідеалістичної традиції. Приділено увагу дискусії про ліберальний мир і концепції Й. Гальтунга про позитивний і негативний мир. Обґрунтовано тезу, що теорія демократичного миру як базове бачення миру неолібералами сьогодні є найбільш реалістичною і досяжною версією миру. У статті детально охарактеризовано ідеалізм, ліберальний інтернаціоналізм, ліберальний інституціоналізм, ліберальний пацифізм, ліберальний інтервенціонізм, неоліберальний інституціоналізм і зроблене порівняння цих підходів. З'ясовано, що зазначені підходи мають спільні риси і загальну рамку дослідження миру. Наголошується, що в основі цих підходів лежить ідея універсального ліберального миру не на основі гегемонії, а базуючись на функціональних мережах і організаціях. Авторка переконує, що всі згадані вище концепції зображують досяжний загальний мир. У статті робиться припущення про існування ліберального консенсусу щодо миру, але виокремлено проблеми, які є ще не вирішеними. На думку авторки, потрібна широка дискусія про мир у науковому просторі, заснована на міждисциплінарному підході.
The article analyzes the role of the liberal-idealist tradition in the study of peace. The author provideі information on the general features of the liberal-idealist vision of peace and the anticipation of the perspective opposition to its development in modern international political science. It is recognized that in the modern conditions of changing the nature of war and moderation and subordination of conflict settlement, it is important to create a theoretical basis for peace building. The article emphasizes that theoretical issues of peace are mostly not the subject of academic interest of Ukrainian researchers and the available scientific research is represented by foreign publications. In view of the potential of the liberal-idealist tradition in building peace, domestic science needs a comprehensive research on theories of peace. The article focuses the reader's attention on the thesis that idealism laid the foundations for the discussion of peace, vision of peace, understanding of peace. The author reveals the origins of the liberal-idealist vision of peace and characterizes different directions of the liberal-idealist tradition. Particular attention is focused on the discussion of liberal peace and the concept of J. Galtung on positive and negative peace. The thesis that today the theory of democratic peace as a basic vision of peace by neoliberals is the most realistic and achievable version of peace is substantiated. The article describes in detail idealism, liberal internationalism, liberal institutionalism, liberal pacifism, liberal interventionism, neoliberal institutionalism and compares these approaches. It has been found that these approaches have common features and a common framework for peace research. It is emphasized that these approaches are based on the idea of a universal liberal world not on the basis of hegemony, but on the basis of functional networks and organizations. It is argued that all the above concepts depict an achievable general peace. The article suggests the existence of a liberal consensus on peace, but highlights issues that are still unresolved. According to the author, a broad discussion of peace in the scientific space based on an interdisciplinary approach is needed. ; У статті проаналізовано роль ліберально-ідеалістичної традиції в дослідженні миру. Авторка окреслює загальні риси ліберально-ідеалістичного бачення миру та виділяє перспективні напрями її розвитку в сучасній міжнародно-політичній науці. Зазначено, що в умовах зміни природи війни і миру та підходів до конфліктного врегулювання важливим є створення теоретичного підґрунтя розбудови миру. У статті підкреслено, що теоретичні питання миру переважно не є предметом наукового інтересу українських дослідників, і наявні наукові розвідки представлені закордонними публікаціями. Зважаючи на потенціал ліберально-ідеалістичної традиції в розбудові миру, вітчизняна наука потребує комплексних досліджень, присвячених теоріям миру. Стаття фокусує увагу на тезі, що ідеалізм заклав основи дискусії про мир, візію миру, розуміння миру. Авторка виявляє витоки ліберально-ідеалістичного бачення миру та характеризує різні напрями ліберально-ідеалістичної традиції. Приділено увагу дискусії про ліберальний мир і концепції Й. Гальтунга про позитивний і негативний мир. Обґрунтовано тезу, що теорія демократичного миру як базове бачення миру неолібералами сьогодні є найбільш реалістичною і досяжною версією миру. У статті детально охарактеризовано ідеалізм, ліберальний інтернаціоналізм, ліберальний інституціоналізм, ліберальний пацифізм, ліберальний інтервенціонізм, неоліберальний інституціоналізм і зроблене порівняння цих підходів. З'ясовано, що зазначені підходи мають спільні риси і загальну рамку дослідження миру. Наголошується, що в основі цих підходів лежить ідея універсального ліберального миру не на основі гегемонії, а базуючись на функціональних мережах і організаціях. Авторка переконує, що всі згадані вище концепції зображують досяжний загальний мир. У статті робиться припущення про існування ліберального консенсусу щодо миру, але виокремлено проблеми, які є ще не вирішеними. На думку авторки, потрібна широка дискусія про мир у науковому просторі, заснована на міждисциплінарному підході.
YAREMA Vitaliy – deputy commander of Marine Corps separate brigade, Mykolaiv, Ukraine (yarema.vit1975@gmail.com)ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/D-5696-2018DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.6/38.119777To cite this article: Yarema, V. Kryterii, pokaznyky ta rivni hotovnosti maibutnikh ofitseriv morskoi pikhoty do nastavnytskoi diialnosti [Criteria, indicators and levels of readiness of the future marine corps officers for tutoring activity]. Liudynoznavchi studii. Seriia «Pedahohika» – Human Studies. Series of «Pedagogy», 6/38, 362–372. doi:10.24919/2313-2094.6/38.119777 [in Ukrainian].Article historyReceived: 29 August 2017Received in revised form: 26 October 2017Accepted: 15 February 2018Available online: 5 April 2018 Abstract. The article presents the results of the analysis of psyhological and pedagogical literature on a problem of defining the criteria, indicators and formation levels readiness for professional work. Based on the specifics of the training of future officers of the Marine Corps for teaching activities, the structures for the readiness of this category of servicemen for the specified activity (criteria for motivational, cognitive, operational and regulatory), indicators and levels of readiness of future Marine Corps officers for tutoring activity have been determined.The motivational criterion (the presence of a positive motivation for implementing the activities of the teacher and the orientation toward pedagogical assistance) characterizes the personal component of the readiness of future officers of the marines to teach and determines the character of the formation of the direction of the officer's personality, the level of development of interests, motivations, attitude towards tutoring activity. The cognitive criterion (knowledge of the characteristics of instruction in a military group) characterizes the content component and determines the degree of knowledge of theoretical knowledge for the realization of the teacher's activity. The operational criterion (presence of ...
