The situation with access to reproductive rights for transgender people has changed in Ukraine. In 2016, after a number of discriminatory regulatory and statutory acts regulating the procedure of gender recognition and prohibiting access to assisted reproductive technologies for transgender people were repealed, new procedures were adopted. However, the situation with factual access to assisted reproductive technologies for transgender people still lacks legal certainty. In the article, a situation is described when a transgender person approached a healthcare facility for transportation and use of cryopreserved sperm, or oocytes, or embryos, or biological material that has been deposited by this person in the healthcare facility before the gender recognition procedure. It is suggested to make amendments to the national legislation in order to establish transgender people's right to access to assisted reproductive technologies with the aim of preserving fertility and avoiding the situation of legal uncertainty when a person is forced to prove in the court of law that the person who deposited the sperm or the oocytes is the same person who currently wants to transfer the material to a different healthcare facility or to use it. Another point is to avoid legal uncertainty in the situation when two people of the same gender identity apply for the use of the embryos, with one of the applicants having gone through the gender recognition procedure. ; В статье рассмотрено право лиц, прошедших процедуру изменения (коррекции) половой принадлежности на транспортировку и использование криоконсервированной спермы, ооцитов, эмбрионов, биологического материала, который был передан ими на хранение учреждениям здравоохранения до прохождения процедуры изменения (коррекции) половой принадлежности. Предложено внести изменения в национальное законодательство с целью избегания правовой неопределенности. ; У статті розглянуто право осіб, які пройшли процедуру зміни (корекції) статевої належності на транспортування та використання кріоконсервованої сперми, ооцитів, ембріонів, біологічного матеріалу, який було передано ними на збереження закладам охорони здоров'я до проходження процедури зміни (корекції) статевої належності. Запропоновано внести зміни до національного законодавства з метою уникнення правової невизначеності.
The situation with access to reproductive rights for transgender people has changed in Ukraine. In 2016, after a number of discriminatory regulatory and statutory acts regulating the procedure of gender recognition and prohibiting access to assisted reproductive technologies for transgender people were repealed, new procedures were adopted. However, the situation with factual access to assisted reproductive technologies for transgender people still lacks legal certainty. In the article, a situation is described when a transgender person approached a healthcare facility for transportation and use of cryopreserved sperm, or oocytes, or embryos, or biological material that has been deposited by this person in the healthcare facility before the gender recognition procedure. It is suggested to make amendments to the national legislation in order to establish transgender people's right to access to assisted reproductive technologies with the aim of preserving fertility and avoiding the situation of legal uncertainty when a person is forced to prove in the court of law that the person who deposited the sperm or the oocytes is the same person who currently wants to transfer the material to a different healthcare facility or to use it. Another point is to avoid legal uncertainty in the situation when two people of the same gender identity apply for the use of the embryos, with one of the applicants having gone through the gender recognition procedure. ; В статье рассмотрено право лиц, прошедших процедуру изменения (коррекции) половой принадлежности на транспортировку и использование криоконсервированной спермы, ооцитов, эмбрионов, биологического материала, который был передан ими на хранение учреждениям здравоохранения до прохождения процедуры изменения (коррекции) половой принадлежности. Предложено внести изменения в национальное законодательство с целью избегания правовой неопределенности. ; У статті розглянуто право осіб, які пройшли процедуру зміни (корекції) статевої належності на транспортування та використання кріоконсервованої сперми, ооцитів, ембріонів, біологічного матеріалу, який було передано ними на збереження закладам охорони здоров'я до проходження процедури зміни (корекції) статевої належності. Запропоновано внести зміни до національного законодавства з метою уникнення правової невизначеності.
Analysis of tendencies of gender identity in society.The current state of the LGBT movement (lesbian, gay, bisexual and transgender people) in Ukraine with an emphasis on features of the national law enforcement in this area.Deals with political relations in Ukraine to members of the LGBT community. The results of the expert poll among students of Uman State Pedagogical University named after Pavlo Tychyna. ; Проанализированы тенденции восприятия гендерной идентичности в обществе. Рассмотрены современное состояние ЛГБТ-движения (лесбиянки, геи, бисексуалы и трансгендерные люди) в Украине с акцентом на особенности национального правоприменения в этой сфере. Освещено политическое отношение в Украине к представителям ЛГБТ-сообщества. Представлены результаты експертного опроса среди студенческой молодежи Уманскогого сударственного педагогического университета имени Павла Тычины. ; Проаналізовано тенденції сприйняття гендерної ідентичності в суспільстві. Розглянуто сучасний стан ЛГБТ-руху (лесбійки, геї, бісексуали та трансгендерні люди) в Україні з акцентом на особливості національного правозастосування у цій сфері. Висвітлено політичне відношення в Україні до представників ЛГБТ-спільноти. Представлено результати експертного опитування серед студентської молоді Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
On May 28, 2020 on the online platform of Kharkiv National Medical University in the framework of scientific and practical online conference with international participation "The problem of man in socio-humanitarian and medical discourses" successfully held a round table "Metamorphoses of the center and periphery in medical, gender and age dimensions inclusion". The focus was on the phenomenon of inclusion, in particular, with a projection on education. Inclusion was interpreted by the participants as broadly as possible – as the inclusion of any people and groups of people who are discriminated against and / or in need of certain mechanisms of adaptation in social life, as well as a theoretical model of interaction of all people in different spheres of society on the basis of equality of rights and opportunities. Attendees tried to give a nudge for an interpretation that goes beyond the traditional stereotypical identity of inclusion = disability and focused on the stereotypes that exist in education and medicine about transgender and homosexual people, people with disabilities, children with hearing impairments, children with SEN, etc. Inclusion is the recognition of the unique characteristics of each individual, the creation of a culture that seeks and strives to ensure equality of opportunities and at the same time accents and values the differences. Medical universities are forming a new culture of inclusiveness, mutual respect and tolerance among future professionals, which, in turn, should affect the equality and democracy of society as a whole, and in particular non-discrimination, security of space, equal access to health care. The discussion also focused on the educational training of the medical community, but there were revealed also gaps in the legal field of Ukraine, the unrealized potential for the development of inclusive education in educational system in general. The existing models of disability in the society are considered: charitable, medical, social, human rights defending. ; 28 травня 2020 року на онлайн-платформі Харківського національного медичного університету в рамках науково-практичної онлайн-конференції з міжнародною участю «Проблема людини у соціально-гуманітарному та медичному дискурсах» успішно пройшов круглий стіл «Метаморфози центру та периферії в медичному, гендерному і віковому вимірах інклюзії». У центрі уваги був феномен інклюзії, зокрема, з проекцією на освіту. Інклюзія трактувалася учасниками і учасницями максимально широко – як включення будь-яких людей і груп людей, що дискриміновані та/або потребують певних механізмів адаптації, в соціальне життя, а також як теоретична модель взаємодії всіх людей у різних сферах життя суспільства на засадах рівності прав і можливостей. Присутні намагалися дати поштовх такому трактуванню, що виходить за рамки традиційно-стереотипної тотожності інклюзія = інвалідність і зосередилися на проблемі стереотипів, які існують в освіті та медицині щодо трансгендерних та гомосексуальних людей, осіб з інвалідністю, дітей з порушеннями слуху, дітей з ООП та ін. Інклюзія є визнанням унікальних ознак кожної особистості, створенням культури, що прагне та докладає зусилля для забезпечення рівності можливостей та водночас акцептує та цінує відмінності. Медичні університети формують нову культуру інклюзивності, взаємоповаги та толерантності у майбутніх фахівців та фахівчинь, що, у свою чергу, має вплинути і на рівноправність та демократичність суспільства у цілому, і, зокрема, на недискримінацію, безпечність простору, рівний доступ усіх до охорони здоров'я. Дискусія також зосередилася навколо освітньої підготовки лікарської спільноти, однак були також виявлені лакуни у правовому полі України, нереалізований потенціал розвитку інклюзивної освіти у системі освіти в цілому. Розлянуто наявні у суспільстві моделі інвалідності: благодійну, медичну, соціальну, правозахисну.
Liberal feminism rooted in modernity, is closely connected with emancipationist political activity in which gender equality is a long-term goal guaranteed by democracy, at the same time that goal is considered to be a «self-legitimized myth». Feminism in "postmodern conditions" faces complicated and ambiguous processes of critical debates and sharp conflicts. On the one hand, it concerns acute arguments about the nature of the contemporary feminism, on the other,- the conflict between the theory of feminism and gender research, which lately has become evident. This mainly reflects disputes concerning sharp actualization of the relations between feminism and gender studies with obvious actualization of the "queer"-theories and corresponding discourses, which expands their impact on cultural and social discursive practices with visible appreciation by gender studies. It is necessary to stress, that "queer"-movements have never been simply movements for emancipation and civil rights. For feminism the latter means that the first phase (not "wave") of feminism has been completed. Opposition to feminism is not new. However, the claim that we are now in a post-feminism epoch is challenged. Feminism is effective in many countries of the contemporary world. The next phase will be developed in the context of the transformations of gender relations. At the same time, nowadays women`s interests as always occupy constant positions in the gender agenda. Moreover, feminist projects are very important for the transformations of the gender regimes and forms. Feminism can change not only the nature of the gender regime but the nature of the "late capitalism" as well: labour regimes, labour time regulations, elimination of violence both in private and public spheres etc. All these factors concern capitalism and gender regimes simultaneously. If democratic processes enhance, the feminist projects will be able to influence both the form of capitalism and the form of gender regimes.In this context such fundamental questions as whether the transgender epoch proclaims the end of gender in its traditional meaning and how all that influences the theories of feminism and gender should be answered. In the whole the «sexuality approach» provides an opportunity to consider the fundamental problems arising from our indefinite responses to the messages of the discourses and discourse practices in the world. However it is proved that the fact of the power component in the distribution of the gender roles is not less valid nowadays, and gender as a theory cannot be represented without an analysis of the corresponding power systems. Thus, if feminism is not the struggle for the equality of women, then it is a method for the scientific analysis. The idea of the non-importance of feminism now is crossed with the questions about the false importance of gender categories provided we live in the culture of the «liquid gender» where stable gender has become non-obligatory and arbitrary. It is also important that the intention to overthrow the «tyranny of the normal» is obvious both in the theory and practices of postmodernism. ; Феминистская позиция начала ХХІ в. убедительно демонстрирует актуализацию дискуссий между эмансипацией модерна и неолиберальной свободой постмодерна. Либеральный феминизм глубоко укоренен в модерне как рациональный проект эмансипации, в постмодерне освобождение человечества, в том числе эмансипация женщин, это «самолегитимный миф». Феминизм в «ситуации» постмодерна переживает сложные и неоднозначные процессы острых дебатов и внутренних конфликтов. С одной стороны, это спорные вопросы касательно феминизма модерна и его постмодернистской версии, с другой ¬¬¬– назревающей в течение последних лет конфликт между феминизмом и гендерными исследованиями с их акцентуализацией «квир»-теорий и соостветствующих дискурсов. Каким образом всё это влияет на теорию феминизма и гендера? Провозглашает ли трансгендерный век конец гендера в его традиционном значении? Ответы на эти вопросы по-разному представлены в теории феминизма и теории гендерных исследований. В целом, «сексуальное» дает возможность рассмотреть фундаментальные проблемы наших неопределенных ответов на вызовы дискурсов и дискурсивных практик в современном мире, однако по-прежнему валидным остается тот факт, что социокультурные роли мужчин и женщин не могут быть поняты без анализа соответствующих властных систем. Следовательно, если феминизм – это не отстаивание прав женщин, тогда феминистская теория явным образом дестабилизируется, превращаясь в метод. Мысль о том, что феминизм сегодня неуместен, пересекается с вопросами о том, стоит ли вообще заниматься гендерными категориями, если мы живём в культуре «гендерной текучести», где гендер становится необязательным и произвольным. Бесспорно, стремление свергнуть «тиранию нормального» очевидно и в теории, и в практике постмодернизма. Постмодернизм, отвергая не только биологический, но и психологический детерминизм, провозглашает «трансгендерный» век: гендер как идентификация с одним полом или субъектом – это фикция. Для феминисток последнее означает, что первая фаза (именно фаза) феминизма завершилась. Следующая фаза, развиваясь в контексте трансформирующихся гендерных отношений, может изменить не только природу гендерного режима, но и природу «позднего» капитализма (режимы труда, рабочего времени, борьба с насилием и т. д.). И хотя гендерные проекты динамично реконструируются в контексте трансформирующихся гендерных отношений в ХХІ веке, однако женщины по-прежнему занимают твердые позиции в феминистских проектах, более того именно феминистские проекты очень важны для изменения гендерного режима. ; Феміністська позиція початку ХХІ ст. переконливо демонструє актуалізацію дискусій між емансипацією модерну й неоліберальною свободою постмодерну. Ліберальний фемінізм, глибоко вкорінений у модерні як раціональний проект емансипації, у постмодерні звільнення людства, зокрема емансипація жінок, це «самолегітимний міф». Фемінізм у «ситуації» постмодерну переживає складні й неоднозначні процеси гострих дебатів і внутрішніх конфліктів. З одного боку, це спірні питання стосовно фемінізму модерну та його постмодерністської версії, з іншого – наростаючий впродовж останніх років конфлікт між фемінізмом і гендерними дослідженнями з їх акцентуалізацією квір-теорій і відповідних дискурсів. Яким чином усе це впливає на теорію фемінізму й гендеру? Чи проголошує трансгендерне століття кінець гендеру в його традиційному значенні? Відповіді на ці запитання по-різному подані в теорії фемінізму й теорії гендерних досліджень. У цілому, «сексуальне» дає можливість розглянути фундаментальні проблеми наших невизначених відповідей на виклики дискурсів і дискурсивних практик у сучасному світі, проте як і раніше валідним залишається той факт, що соціокультурні ролі чоловіків і жінок не можуть бути зрозумілі без аналізу відповідних владних систем. Отже, якщо фемінізм – це не відстоювання прав жінок, тоді феміністська теорія відверто дестабілізується, перетворюючись на метод. Думка про те, що фемінізм сьогодні недоречний, перетинається з питаннями про те, чи варто взагалі займатися гендерними категоріями, якщо ми живемо в культурі «гендерної плинності», де гендер стає необов'язковим і довільним. Безперечно, прагнення повалити «тиранію нормального» очевидно і в теорії, і в практиці постмодернізму. Постмодернізм, відкидаючи не лише біологічний, але й психологічний детермінізм, проголошує «трансгендерне» століття: гендер як ідентифікація з однією статтю або суб'єктом – це фікція. Для феміністок останнє означає, що перша фаза (саме фаза) фемінізму завершилася. Наступна фаза, розвиваючись в контексті гендерних стосунків, що трансформуються, може змінити не лише природу гендерного режиму, але й природу «пізнього» капіталізму (режими праці, робочого часу, боротьба з насильством тощо). І хоча гендерні проекти динамічно реконструюються в контексті гендерних стосунків, що трансформуються в ХХІ ст., проте жінки як і раніше займають тверді позиції у феміністських проектах, крім того, саме феміністські проекти дуже важливі для зміни гендерного режиму.
