Suchergebnisse

Історичні нариси репрезентують культурно-релігійну традицію двох сусідніх регіонів сучасних Білорусі та України – Берестейщини й Волині. Починаючи з кінця XI ст., ця традиція географічно й інституційно розвивалася в рамках Володимирської єпархії слов'янсько-візантійського обряду, що підпорядковувалася Київській митрополичій катедрі, а в окремі періоди належала до Галицької й Литовської церковних провінцій. Використані в книзі унікальні джерельні матеріали увиразнюють тісну пов'язаність місцевої Східної Церкви (Православної та Унійної) з руським соціумом українсько польсько-білоруського етноконфесійного пограниччя й політичними структурами Галицько-Волинського князівства, Литви та Речі Посполитої. ; публічний проект "Соборна Україна та Київська Церква" ; Historical essays are dealing with the cultural and religious tradition of the two neighboring regions of the present-day Belorus' and Ukraine: Volyn' and the Brest region. Starting from the end of the 11th century, this tradition was set up within the geographical and institutional framework of the Volodymyr eparchy of the East-Byzantine rite and was subjected to the Kyiv metropolitan. In some periods of its history the eparchy also belonged to the Halych and Lithuanian ecclesiastical provinces. By making use of the unique archival evidence the work has attempted to highlight the close interdependence between the local Eastern Church (both Orthodox and Uniate) on the one side, and the Ruthenian society of the Ukrainian-Belorus' ethno-confessional borderlands and political structures of the Halych-Volynian Principality, the Grand Duchy of Lithuania and the Polish-Lithuanian Commonwealth on the other side.

У другому виданні Словника висвітлено головні політичні та суспільні події світової історії XX–XXI ст., уміщено відомості про основні міжнародні організації та інституції, а також представлено короткі довідкові матеріали про політиків, громадських і релігійних діячів, діячів культури, діяльність яких вплинула на історію людства у новітні часи. Стисло викладено історію провідних держав світу від початку XX ст. до сьогодення. У виданні історію України розглянуто як складову частину світового історичного процесу. Видання розраховано на студентів, учнів, широкий читацький загал. ; The new edition of the Dictionary of the World History deals with the main political and social events of XIX and XXth centuries. It gives the basic information about important institutions, influencial personalities that made serious and long-lasting impact on the History of Humankind during the last two centuries.

The article is analyzing the concept of liquid ideologies, in particular in Western, Ukrainian and Russian political cultures. The author argues that in the past two centuries ideologies, despite their "solid" or "architectonic" claims, always tended to be "liquid", exchanging ideas, concepts, images, metaphors between themselves. Ukrainian Maidan protests in 2013-2014 have also showed the liquidity of ideologies in the present historical moment: Maidan was a cocktail of liberal, right-wing and left-wing ideologies. The article also introduces new concepts describing the current political moment: zoopolitics, geopolitical oligarchy, post-terrorism, suicide states, revolution of the giving. ; ***

The article studies economic dimension of Canada-EU international relations at the end of XX - beginning of XXI centuries. The causes of interdependence of two international participants of multi-directional economic cooperation are characterized. The article clarifies the influence of the EU on the international economic position of Canada. Special attention is paid to the introduction of new forms of Canada-Europe economic cooperation. ; У статті досліджено економічний вимір міжнародних відносин Канада-Європейський Союз наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Охарактеризовані причині взаємозалежності двох міжнародних гравців в економічній співпраці в різних напрямках. Висвітлено вплив ЄС на міжнародне економічне становище Канади. Особливу увагу приділено запровадженню нових форм канадсько-європейського економічного співробітництва.

The Riflemen of Sich's songs in their perfect poetic form provide an extensive satirical picture of the aggressive invasion policy of the inter-war of Poland towards Ukraine. The folk-and-poetic political satire of the Ukrainians on the Polish enslavers in the first half of the 20th c., on the one hand, rests on the solid achievements of the previous centuries, on the other – however –has elaborated new original means and devices of satirical poetic techniques to optimally meet the adequate reflection on that epoch's reality. Owing to its folklore nature it is distinguished by an extremely active and durable functioning in the broad national milieu, which brought about the development in the mass oral-and-poetic consciousness of stable satirical stereotypes of foreign invaders. Keywords: folklore satire, political folklore, Sich Riflemen's songs, satire poetics. ; Стрілецькі пісні у досконалій поетичній формі подають розлогу сатиричну картину агресивної політики міжвоєнної Польщі стосовно України. Народнопоетична політична сатира українців на польських поневолювачів першої половини ХХ ст., з одного боку, опирається на розвинені здобутки попередніх віків, а з іншого – виробила нові оригінальні засоби й прийоми сатиричної поетики, що оптимально відповідали адекватному відображенню тогочасної дійсності. Завдяки своїй фольклорній природі вона відзначається надзвичайно активним і тривалим побутуванням у широкому народному середовищі, що зумовило вироблення у масовій уснопоетичній свідомості стійких сатиричних стереотипів про іноземних загарбників. Ключові слова: фольклорна сатира, політичний фольклор, стрілецькі пісні, поетика сатири.

Lists of municipal officials and new burghers have been compared in the article. It has been found out as a result of this comparison that not nearly all the persons regarded as burgers, including the municipal officials had been introduced in the registers of citizens. Part of municipal officials was insignificant (about a quarter) in the Middle Ages, but then it was gradually increasing and peaked (over two thirds) in 60s-80s of the XVIIIth century. In 1461–1604 approximately a decade has been passing from the date of acquiring of Lviv resident status until the beginning of official's career, but in 1627–1727 this index has decreased to six years and a half, and in the second half of the XVIIIth century it comprised 4,6 years. There was a following common tendency: the higher was the local government in the hierarchy, the less entries about registers of new burghers could be found, and some governments did not require registers of new burghers at all. Moreover, it has been found out that Armenian seniors had not practically been mentioned among the persons acquiring resident status before 70s of the XVIIth century, and no reasonable explanation to this fact may be suggested as of the day. Russian seniors, however, are quite well registered in the registers of citizens (in the second half of the XVIIth – beginning of the XVIIIth century). It has been established that junior mayors of Lviv outskirts had been elected from among Lviv burghers. There were incidents when water-drawer, beeswaxers, wax stokers and municipal servants were registered as new burghers, having already served in the government.Key words: municipal officials, municipal citizenship, registers of new burghers, councillors, scabinal judges, Forty Men Board. ; У статті проаналізовано списки міських урядників та новоприйнятих міщан, внаслідок чого було з'ясовано, що в реєстрах громадян вписані далеко не всі особи, які вважалися міщанами, у т.ч. міські урядники. Частка виявлених урядників була незначною (близько чверті) у середньовіччі, але потім поступово зросла і сягнула максимуму (понад дві третини) у 60–80 рр. XVIII ст. Від моменту набуття львівського громадянства і до початкуурядницької кар'єри упродовж 1461–1604 рр. минало в середньому майже десятиліття, але в 1627–1727 рр. цей показник зменшився до шести з половиною років, а в другій половині XVIII ст. – до 4,6 р. Загальною була тенденція: що вище в ієрархії стояв міський уряд, то менше вдається знайти для нього записів про прийняття до міського права, а деякі уряди, можливо, взагалі не потребували прийняття до міського права. Крім того, виявлено, що вірменські старші до 70 х рр. XVII ст. практично не згадуються серед осіб, що набули громадянство, однак жодного аргументованого пояснення цьому факту на разі запропонувати не вдається. Натомість непогано віднотовані у реєстрах громадян руські старші (у другій половині XVII – початку XVIII ст.). З'ясовано, що з числа львівських громадян обиралися підвійти львівських передмість. До середини XVI ст. траплялися випадки, що рурмистри, воскобійники, воскотопники та міські слуги приймалися до міського права, вже перебуваючи на уряді.Ключові слова: міські урядники, міське громадянство, реєстри прийняття до міського права, райці, лавники, колегія сорока мужів.

The article is based on city books of Lutsk, Vyzhva, Milyanovich, Kovel, Olyka, Rivne and Grodno and Zemsky books of Volodymyr, Lutsk, Kremenets. The author attempts to establish the composition, personnel and powers of Volyn landvogt. He states that the landvogt government, like the Vogt government, was borrowed from the German lands to the Polish and Lithuanian lands, and from there it got to the Ukrainian ones. Landvogt was influential in the cities of Volyn, as he was often the patron saint of wight. He received his government as a fee for serving the Vogt or rented or secured it. Typically, each new Vogt assigned his own landvogt. As a part of taking the position, the landvogt had to take the oath. The governments of the Lentwites were at different times - from several months to many years. Going through their rule could change them. In addition to performing their primary function as a court, the tapeworms took part in governing the city, guarded the order, monitored Christian morality, and were sometimes charged with collecting arrears. The analysis of the sources allowed the author to draw some conclusions about the social and national origin of the Volyn landvogt. Among Lutsk landvogts in the XVI century, the nobles dominated, in the first half of the XVII century - burghers; by nationality, most were Ukrainians, the rest were mainly Poles. Among the Volodymyr landvogts, there were nobles, about a quarter of them were Poles, the rest were local. Of the nine well-known Kremenets landvogts, only two were burghers, almost equally Ukrainians and Poles. Among the twelve landvogts of Milianovich, only one was a nobleman and a Pole, and the rest were local townspeople. Of the six Kovel landvogts, two were gentry, and the others were bourgeois Ukrainians. The author provides data on the cases of the combination of the Lentwite government with the Rhei / Burmistrovsky. Many of the Lentwiths, before or after their rule, were found to be occupied by other city governments - they were listed as raitsi, city or vogt clerks, hunters, boomers, city fighters and trustees. It was noted that having considerable power, the tapeworms sometimes abused her (such as extortions, handshakes). ; Лентвійт у містах Волині мав важливе значення, оскільки саме він дуже часто заступав війта, виконуючи як судові так і інші функції по управлінню міста. Зазвичай свій уряд лентвійт отримував як плату за служіння війту, або ж брав його в оренду чи заставу. Лентвійт пильнував порядку у місті, слідкував за дотриманням моральних норм, інколи йому доручали стягнення з міщан заборгованості. За своїм соціальним та національним походженням лентвійти здебільшого були місцевими міщанами, хоча траплялися шляхтичі-поляки. Відомі випадки суміщення уряду лентвійта з раєцьким/бурмистровським. На своїх урядах лентвійти перебували різний час – від кількох місяців до багатьох років. Маючи у руках значну владу, лентвійти подеколи нею зловживали.

The specificity of settlements in the territory of the former Ostroh district during the second half of the 19th and the first half of the 20th centuries is described in the article. Particular attention is paid to the territorial and administrative divisions of these territories during their stay in the Russian Empire, the Second Polish Republic and the Ukrainian SSR. The dynamics of the number of settlements and their types in the territory of the former Ostroh uyezd during the specified period are analyzed.Thus, the Ostroh uyezd was a part of the Volhynian Governorate in the administrative-territorial sphere in the second half of the 19th and the beginning of the 20th centuries. After the First World War, the largest part of the Ostroh uyezd was included into the Volhynian Voivodeship of the Republic of Poland, and smaller part was included into the Ukrainian SSR. Since the beginning of the Second World War, the Soviet administrative system had been implemented in these territories and the territorial division into the voivodships, the powiats, and the gminys was abolished. Instead, the division into the regions and districts was implemented. The territory of the former Ostroh district of the 1911 model became part of the Hoshcha, Zdolbuniw, Mezhyritch and Ostroh districts of the Rivne region. During the second half of 19th and the first half of the 20th century, significant changes occurred in the network of settlements on the territory of the Ostroh district. A large number of new settlements of different types appeared. The main social types of rural settlements were the village, the khutir, and the hamlet. The increase in the number of settlements was significantly dependent on certain administrative measures. The changes in the structure of the settlements were accompanied by the resettlement of villages to the new settlements – khutir. There were some typical farming methods for khutir. In many cases, the quantitative data indicate only the difference between the numbers of settlements in different years, whereas the amplitude of their occurrence/disappearance/change of status is much bigger.The absolute number of settlements increased by 123 units, that is by 40.3%, while from 1910 to 1946 it decreased by 50 units (by 11.6%) during 1880–1910 on the territory of Ostroh county.Since 1921, the ethnographic massif of Volhynia was divided by the political boundary between the Second Polish Republic and the Soviet Union. The distinct socio-political and economic conditions of the two states led to the differences in the processes that influenced the development of settlements. The immigration had a significant impact on the emergence of new settlements. This process was encouraged in the 19th century by the Russian government and in the interwar period by the Second Polish Republic. The main composition of foreign settlers first included the Czech and German, and later – the Polish colonists. Foreign colonists formed settlements with the status of colonies. In the part of the Ukrainian SSR, the decrease in the number of settlements was caused by collectivization, during which the peasants were forced to concentrate in larger settlements. Nationalization of land resources deprived the economic basis for the development of farm-type settlements. ; Наукові студії над поселеннями на території українських земель – одна із важливих складових етнічної історії України, позаяк ця проблематика перебуває на стику історії та етнології. Без її розуміння неможливе об'єктивне дослідження як історичних подій, явищ та процесів, так і традиційної культури. У пропонованій статті, на основі матеріалів з Державних архівів Волинської, Рівненської та Житомирської областей, а також опублікованих статистичних джерел, охарактеризовано специфіку поселень на території колишнього Острозького повіту впродовж другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. Особливу увагу звернено на територіально- адміністративний поділ зазначених теренів у час їх перебування в складі Російської імперії, Другої Речі Посполитої та УСРР-УРСР. Проаналізовано динаміку кількості поселень на території колишнього Острозького повіту за вказаний період та їхню статистику за соціально-економічними типами.

У статті досліджено процес формування військово-історичного напряму в історіографічному процесі на території Південної України у ХІХ – на початку ХХ ст. Дослідження розгорталися у межах 3 основних етапів: перша половина ХІХ ст. – поява перших праць, накопичення джерел, перші кроки у згуртуванні вчених; 1860-ті – 1890-ті роки – вдосконалення досліджень у зв'язку з накопи­ченням джерел; перші 14 років ХХ ст. – найвища стадія розвитку, поява найбільш яскравих авторів. Дослідження проводилися двома групами осіб: світськими та військовими, що взаємодоповнювали один одного. Праці охоплювали усю історію від давнини до аналізу нещодавніх війн їх учасниками. ; The purpose of this article is to analyze the process of formation of the military-historical direction in the historiographical process on the territory of Southern Ukraine in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries. The research was conducted by two groups of people: secular and military, mutually complementing each other. Chronologically, works on military-historical subjects covered the entire history from antiquity to the genre, which can be defined by the newfangled concept of "modern history", since it concerned the analysis of recent wars (Crimea, between Russian and Japanese empires) by their participants, who used their memories as well and memories of other people and documents, that is, working as historians.

У статті досліджено процес формування військово-історичного напряму в історіографічному процесі на території Південної України у ХІХ – на початку ХХ ст. Дослідження розгорталися у межах 3 основних етапів: перша половина ХІХ ст. – поява перших праць, накопичення джерел, перші кроки у згуртуванні вчених; 1860-ті – 1890-ті роки – вдосконалення досліджень у зв'язку з накопи­ченням джерел; перші 14 років ХХ ст. – найвища стадія розвитку, поява найбільш яскравих авторів. Дослідження проводилися двома групами осіб: світськими та військовими, що взаємодоповнювали один одного. Праці охоплювали усю історію від давнини до аналізу нещодавніх війн їх учасниками. ; The purpose of this article is to analyze the process of formation of the military-historical direction in the historiographical process on the territory of Southern Ukraine in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries. The research was conducted by two groups of people: secular and military, mutually complementing each other. Chronologically, works on military-historical subjects covered the entire history from antiquity to the genre, which can be defined by the newfangled concept of "modern history", since it concerned the analysis of recent wars (Crimea, between Russian and Japanese empires) by their participants, who used their memories as well and memories of other people and documents, that is, working as historians.

«Representation» is a complex scientific concept which includes legal, political, economic and historical aspects. For a comprehensive review of this phenomenon in the work were used monographic studies, work materials of representative organizations of the bourgeoisie, periodic and journalistic literature of late XIX – early XX centuries, and also were studied approaches to the definition of this concept in political science, economics, civil and business law. Given the interdisciplinarity of this phenomenon, in article is analyzed the history of formation of representative organizations of the bourgeoisie in post-reform period, are selected the basic factors, which have influence on this process. Formation of representative structures of the economic elite is considered as a two-way process: on the one hand - the government's interest in obtaining of the expert evaluation of the business community about state of development of branches of economics and possible ways to improve the efficiency of the economy; on the other hand – the initiative themselves of Industrialists and entrepreneurs in the creation of effective mechanisms to influence government decisions. During the analysis of the historical conjuncture in article are characterized bodies of representative of an official nature (committees of trade and manufactures, Exchange Committees), is showed their difference from private bodies of representation (congresses, advisory firms, societies, etc.). Particular attention is paid to the attitude of contemporaries (representatives of the government, general public, the entrepreneurs) to the representative corporations, is presented their assessment of the role and the significance of the entrepreneurial alliances in industrial development of the second half of the XIX – the beginning of XX centuries. Also are considered value judgments of historians of different historical periods (pre-revolutionary, Soviet, contemporary) relatively of the degree of influence as representative organizations, as the bourgeoisie itself in condition of monarchical rule. The article concludes about direct dependence of these preferences from the position of the author and about dominant worldview concept in one or the other period of time. Is underlined the key importance of the system of representation in conditions, when decisions had to be made quickly and financial flows had to be directed to perform specific tasks. ; «Представництво» є комплексним науковим поняттям, що включає юридичні, політологічні, економічні та історичні аспекти. Враховуючи міждисциплінарність цього явища, у статті проаналізовано історію становлення системи представницьких організацій буржуазії в пореформений період, виділено основні фактори, що впливали на цей процес. Особливу увагу приділено ставленню сучасників (представників влади, громадськості, самих підприємців) до представницьких корпорацій, подано їхню оцінку ролі та значення підприємницьких союзів у промисловому розвитку другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

It has been analyzed the information potential of memoir literature of state and public figures as an important source for the history of the establishment of the credit and banking system of the second half of the XIXth and the beginning of the XXth centuries. The formed complex of sources can be divided into two parts: 1. memoirs of public officials; 2. memories of public figures and scientists. The critical use of the actual material containing these memories in comparison with other sources of information that allows us to more fully reproduce the various aspects of the events of that era – from foreign policy and international relations to the national economy and finance. Critical use of the actual material containing these memories in comparison with other sources of information allows us to more fully reproduce the various aspects of the events of that era – from foreign policy and international relations to the national economy and finance. Outlined in the memoirs S. Y. Witte, P. L. Barka, K. A. Skalkovsky and other information contains a such infornation, which can not be founded in other sources. Outlined in the memoirs S. Yu. Witte, P. L. Barka, K. A. Skalkovsky and other information contains such data, which can not be found in other sources. Conditionally, in the investigated memoirs, can be distinguished three groups of information of Ukrainian credit and banking institutions that: firstly, data on state policy in this field, creation and operation of national banking institutions; and secondly, information on individual bankers of Ukraine; thirdly, the description of certain political, public figures and representatives of financial circles. At the same time, there is practically no information on the activities of small credit organizations. At the same time, there is practically no information on the act of small credit organizations. ; Проаналізовано інформаційний потенціал мемуарної літератури державних і громадських діячів у якості важливого джерела з історії становлення кредитно-банківської системи другої половини XIX – початку XX ст. Сформований комплекс джерел можна умовно розділити на дві частини: 1. мемуарна література державних посадовців; 2. спогади громадських діячів та вчених. Критичне використання фактичного матеріалу, що містять ці спогади у співставленні з іншими джерелами інформації дозволяє більш повно відтворити різні сторони подій тієї епохи – від зовнішньої політики і міжнародних відносин до народного господарства та питання фінансів. Викладена у мемуарах С. Ю. Вітте, П. Л. Барка, К. А. Скальковського та інших інформація містить такі дані, котрі неможливо знайти в інших джерелах. Умовно у досліджених мемуарах можна виділити три групи інформації щодо українських кредитно-банківських закладів: по-перше, дані стосовно державної політики у цій галузі, створення та діяльність загальнодержавних банківських установ; по-друге, інформацію про окремі банкірські будинки України; по-третє, опис окремих політичних, громадських діячів та пред- ставників фінансових кіл. Водночас, практично відсутня інформація стосовно діяльності організацій дрібного кредиту.

During many centuries the Northern Black Sea and the Crimea were in the center of Intercontinental trade relations between Europe and Asia. In XIII – XV centuries the main role in these processes played Italian Maritime Republic – Genoa and Venice. Due to the trading activities of Italian merchants, trading in the Black Sea region has become a brand new one: from regionally locked it started correlating with the global trade communications.In the formation of the Crimean trading factories Italians were guided by a certain, however well-thought-out doctrine: take hold of important points in two ways.– first: those who are surrounded with comfortable havens,– second: closing or intercept local trade routes, which further combined with global trade arteries.An important place in a harmony of the connections within Black sea region and the world-wide (those which are beyond the Bosphorus), occupied Genoese Kaffa (Feodosia) and the Venice Tana (Azov). In these ports began and ended regular navigation of Genoa and Venice.In implementing its international trade Genoese relied on a network of colonies, trading stations, harbors, which served as a warehouse and transshipment points.The above mentioned geographical characteristics of the trade relations of the Black Sea region suggests that Kafa being the center of the Genoese outposts in the region, controlled not only the market of international but the regional trade.Kafa embodies the essential characteristics of the global economic development, held an exclusive position, maintaining their trade in the direction West-East and North-South.The first provided the distribution Levantine and European goods, in the second – the local, the black sea market.Due to its profitable geographical location (almost exactly close to all the coasts of the Black sea), Kafa had some advantages in the organization of trade.It became the main point for Venetian galleys, carried out centralized taxation of ships which sailed in all directions, including the Venetian, which sailed to Thani. The influence of the city grew in the periods when the Tana closed by frequent Italian-Horde and disputes between Venice and Genoa.At these times the government of Kafa, backed by its fleet and garrison, had the exclusive opportunity to monitor sailing in the sea of Azov.From the second half of the XIV century with an overall deterioration in the economic conjuncture and crisis leading countries of the Black Sea basin, including the Golden Horde and the state Ilhan, there is a decline in the development of world trade. Direct ties with Italian cities are multistage and developed mainly with transshipment on the Bosphorus. Kafa spreads up with its eastern and western coast of the Black Sea. For Venice citizens the crisis in the middle of the XIV century also led to a change in the orientation of Gales' routes. Increasingly, the vessels are directed to Tanya but not to Trebizond, and this trend continues until the middle of XV century. Even during the closure of Tanya Venice wished to stay in the northern Black Sea and Crimea.Thus, in the XIV century regionalization of trade took place. In the XV century this process deepens and it is associated with the collapse of the Golden Horde, which provide connectivity to the East, the formation of national states in the Black Sea basin (eg, Moldova), the growing role of Turkey as a major political and economic force in the region.In studies of the foreign historians trading activity in Kafa is considered in terms of its accumulative functions on Kafa's markets followed by a centralized exports to Western and Eastern Mediterranean.While Kaffa, according to O. G. Yemanova, played a significant role in the supply of raw materials, its own crafts, food, security of the population of the city itself and dependent factors, metabolism within the Black Sea region and finally to export not only the southern, Mediterranean area but also in the North. ; Проанализирована роль ведущих центров итальянской торговли в черноморском регионе – генуэзской Каффы и венецианской Таны – в системе итальянской международной торговли XIII – XV вв. ; Проаналізовано роль провідних центрів італійської торгівлі у чорноморському регіоні – генуезької Кафи та венеційської Тани – в системі італійської міжнародної торгівлі XIII – XV ст.

Досліджено праці В. Жаботинського, де викладається концепція єврейського національного будівництва. На прикладі поглядів лідера сіонізму в Україні виявлено кореляцію ідей, сформульованих єврейською та українською національними течіями доби модерну. Аналіз текстів В. Жаботинського свідчить про типологічну подібність проблемних питань, які порушують і намагаються вирішити ці рухи: буттєве значення національної ідентичності та факторів її формування; проблема національних маргіналів; важливість міжнаціонального порозуміння. Співзвучність висловлювань представника сіонізму й українських націєцентричних діячів дозволяє висновувати про формування цих ідеологій у діалозі та під впливом один одного. ; The aim of the paper is to analyze the concept of Jewish nation-building by V. Jabotinsky, who is considered to be a leader of the Zionist movement in Ukraine, in terms of correlation of ideas and interactions between Jewish and Ukrainian national modern movements.Research methodology. The author uses a comprehensive culturological approach to examine nationalism and national movements as a general methodological basis of this study. The study also draws on the methodological principles of M. Feller's Ukrainika Judaika (Ukrainian-Jewish studies) as an ethno-cultural science of Ukrainian Jewry in its deep relationship with the Ukrainians. Methods of comparative analysis, synthesis and historicism are also used.Results. Using V. Jabotinsky's (a Zionism leader in Ukraine) intellectual heritage as an example, the author analyzes three groups of issues directly connected with the objectives of the Ukrainian national movement at that time, namely: the issue of the existential importance of national identity and factors of its development; the issue of national fringe elements, deprived of their origins; a program of interethnic understanding, coexistence on a real political basis. The analysis of texts shows the examples of the typological similarity of a large part of the statements of Jewish nationalists and Ukrainian nation-centered leaders. This fact allows us to conclude that there is an interpenetration and mutual influence in the process of the development of the Zionist and Ukrainian national movements. The common features of the historical destinies of two stateless nations represent the similarity of their national existence, the mechanisms of self-preservation and the nation-building as well as the development of the project of the nation future.Novelty. Ukrainian-Jewish studies as an understanding of the productive ways and an insight into the fundamental levels of coexistence of the Ukrainians and the Jewish people do not belong to the traditional themes of Ukrainian culturological thought that results in the scientific novelty of this study.The practical significance. The results of this study can be used to teach normative courses, special courses, electives on the history of culture, the history of Ukrainian philosophy, philosophy of the national idea, Judaism, as well as in the further study of modern national movements in Ukraine in terms of cultural dialogue and mutual enrichment.

Досліджено праці В. Жаботинського, де викладається концепція єврейського національного будівництва. На прикладі поглядів лідера сіонізму в Україні виявлено кореляцію ідей, сформульованих єврейською та українською національними течіями доби модерну. Аналіз текстів В. Жаботинського свідчить про типологічну подібність проблемних питань, які порушують і намагаються вирішити ці рухи: буттєве значення національної ідентичності та факторів її формування; проблема національних маргіналів; важливість міжнаціонального порозуміння. Співзвучність висловлювань представника сіонізму й українських націєцентричних діячів дозволяє висновувати про формування цих ідеологій у діалозі та під впливом один одного. ; The aim of the paper is to analyze the concept of Jewish nation-building by V. Jabotinsky, who is considered to be a leader of the Zionist movement in Ukraine, in terms of correlation of ideas and interactions between Jewish and Ukrainian national modern movements.Research methodology. The author uses a comprehensive culturological approach to examine nationalism and national movements as a general methodological basis of this study. The study also draws on the methodological principles of M. Feller's Ukrainika Judaika (Ukrainian-Jewish studies) as an ethno-cultural science of Ukrainian Jewry in its deep relationship with the Ukrainians. Methods of comparative analysis, synthesis and historicism are also used.Results. Using V. Jabotinsky's (a Zionism leader in Ukraine) intellectual heritage as an example, the author analyzes three groups of issues directly connected with the objectives of the Ukrainian national movement at that time, namely: the issue of the existential importance of national identity and factors of its development; the issue of national fringe elements, deprived of their origins; a program of interethnic understanding, coexistence on a real political basis. The analysis of texts shows the examples of the typological similarity of a large part of the statements of Jewish nationalists and Ukrainian nation-centered leaders. This fact allows us to conclude that there is an interpenetration and mutual influence in the process of the development of the Zionist and Ukrainian national movements. The common features of the historical destinies of two stateless nations represent the similarity of their national existence, the mechanisms of self-preservation and the nation-building as well as the development of the project of the nation future.Novelty. Ukrainian-Jewish studies as an understanding of the productive ways and an insight into the fundamental levels of coexistence of the Ukrainians and the Jewish people do not belong to the traditional themes of Ukrainian culturological thought that results in the scientific novelty of this study.The practical significance. The results of this study can be used to teach normative courses, special courses, electives on the history of culture, the history of Ukrainian philosophy, philosophy of the national idea, Judaism, as well as in the further study of modern national movements in Ukraine in terms of cultural dialogue and mutual enrichment.