Suchergebnisse

The article argues that political corruption is a system of corruption abuses (political corrupt actions). The research aim is the author's original approach to systematization of political corrupt actions, developing an original "corruption matrix of politics". It is stated that the large number of political corruption manifestations is caused both by the significant range of subjects of potential political corrupt actions (political parties, electoral alliances, election commissions, etc.), and by the spheres in which the corruption abuses may occur (party financing, electoral process, lobbying, judicature, etc.).The author-designed system of political corruption includes: 1) party corruption (violating the financing rules; making party decisions bypassing the mechanisms of intraparty democracy; creating "parties for sale"; selling high positions on party lists, which potentially allow getting a seat in parliament; using "fake donors" to bypass the limits on donations to parties, etc.); 2) electoral corruption (violating the rules of receiving money by electoral funds; various forms of vote buying; using administrative resources in the interests of certain subjects of elections); 3) lobbying corruption (non-transparent, shadow promotion of the interests of interested person in government authorities for remuneration); 4) representative corruption (changing the parliamentary faction by a member of parliament for mercenary motives, other actions in the sphere of political ethics, etc.); 5) patron-client corruption (using state resources to promote the interests of certain individual or collective actors; nepotism, cronyism, favoritism; actions related to the existence of a conflict of interests, etc.); 6) judicial corruption (execution of political orders by the organs of justice). ; Аргументовано, що політична корупція є системою корупційних зловживань (політичнокорупційних дій). Дослідницьким завданням визначено авторську спробу систематизації політичнокорупційних дій, вироблення своєрідної «корупційної матриці політики». Констатовано, що велика кількість проявів політичної корупції зумовлена як значним суб'єктним колом суб'єктів ймовірних політично-корупційних дій (політичні партії, виборчі блоки, виборчі комісії та ін.), так і сферами, в яких можуть проявитися корупційні зловживання (фінансування партій, електоральний процес, лобіювання, судочинство тощо). Сконструйована автором політично-корупційна система охоплює: 1) партійну корупцію (порушення порядку фінансування; прийняття партійних рішень в обхід механізмів внутрішньопартійної демократії; створення «партій на продаж»; продаж місць у потенційно прохідній частині партійного списку; використання «підставних донорів» для обходу лімітів на пожертви партіям тощо); 2) електоральну корупцію (порушення правил надходжень до виборчих фондів; різні форми підкупу виборців і членів виборчих комісій; застосування адміністративного ресурсу в інтересах окремих суб'єктів виборів тощо); 3) лобістську корупцію (непрозоре, тіньове просування в органах влади інтересів зацікавлених осіб за винагороду та ін.); 4) представницьку корупцію (зміна депутатом парламентської фракції з корисливих мотивів, інші дії, які лежать у площині політичної етики тощо); 5) клієнтарно-патронажну корупцію (використання державних ресурсів задля просування інтересів певних індивідуальних чи колективних акторів; непотизм, кронізм, фаворитизм; дії, пов'язані з наявністю конфлікту інтересів тощо); 6) судову корупцію (виконання органами правосуддя політичного замовлення).

The article argues that political corruption is a system of corruption abuses (political corrupt actions). The research aim is the author's original approach to systematization of political corrupt actions, developing an original "corruption matrix of politics". It is stated that the large number of political corruption manifestations is caused both by the significant range of subjects of potential political corrupt actions (political parties, electoral alliances, election commissions, etc.), and by the spheres in which the corruption abuses may occur (party financing, electoral process, lobbying, judicature, etc.).The author-designed system of political corruption includes: 1) party corruption (violating the financing rules; making party decisions bypassing the mechanisms of intraparty democracy; creating "parties for sale"; selling high positions on party lists, which potentially allow getting a seat in parliament; using "fake donors" to bypass the limits on donations to parties, etc.); 2) electoral corruption (violating the rules of receiving money by electoral funds; various forms of vote buying; using administrative resources in the interests of certain subjects of elections); 3) lobbying corruption (non-transparent, shadow promotion of the interests of interested person in government authorities for remuneration); 4) representative corruption (changing the parliamentary faction by a member of parliament for mercenary motives, other actions in the sphere of political ethics, etc.); 5) patron-client corruption (using state resources to promote the interests of certain individual or collective actors; nepotism, cronyism, favoritism; actions related to the existence of a conflict of interests, etc.); 6) judicial corruption (execution of political orders by the organs of justice). ; Аргументовано, що політична корупція є системою корупційних зловживань (політичнокорупційних дій). Дослідницьким завданням визначено авторську спробу систематизації політичнокорупційних дій, вироблення своєрідної «корупційної матриці політики». Констатовано, що велика кількість проявів політичної корупції зумовлена як значним суб'єктним колом суб'єктів ймовірних політично-корупційних дій (політичні партії, виборчі блоки, виборчі комісії та ін.), так і сферами, в яких можуть проявитися корупційні зловживання (фінансування партій, електоральний процес, лобіювання, судочинство тощо). Сконструйована автором політично-корупційна система охоплює: 1) партійну корупцію (порушення порядку фінансування; прийняття партійних рішень в обхід механізмів внутрішньопартійної демократії; створення «партій на продаж»; продаж місць у потенційно прохідній частині партійного списку; використання «підставних донорів» для обходу лімітів на пожертви партіям тощо); 2) електоральну корупцію (порушення правил надходжень до виборчих фондів; різні форми підкупу виборців і членів виборчих комісій; застосування адміністративного ресурсу в інтересах окремих суб'єктів виборів тощо); 3) лобістську корупцію (непрозоре, тіньове просування в органах влади інтересів зацікавлених осіб за винагороду та ін.); 4) представницьку корупцію (зміна депутатом парламентської фракції з корисливих мотивів, інші дії, які лежать у площині політичної етики тощо); 5) клієнтарно-патронажну корупцію (використання державних ресурсів задля просування інтересів певних індивідуальних чи колективних акторів; непотизм, кронізм, фаворитизм; дії, пов'язані з наявністю конфлікту інтересів тощо); 6) судову корупцію (виконання органами правосуддя політичного замовлення).