Suchergebnisse

The qualification work analyzed the specifics of the role of women in Soviet society in terms of official discourse, namely normative and normalizing power judgments. To this end, the legislative acts regulating the labor, political, marriage and family spheres of life of the citizens of the USSR were studied. In addition, the tendencies of normalization of the role of the "Soviet woman" in the periodical press are singled out. Together, this provided an opportunity to generalize the issues of formation, implementation and representation of women in the discourse of the Soviet Union. ; В кваліфікаційній роботі було проаналізовано специфіку ролі жінки в радянському суспільстві з точки зору офіційного дискурсу, а саме нормативних та нормалізуючих владних суджень. Задля цього, досліджено законодавчі акти, що регламентували трудову, політичну, шлюбну та сімейну сферу життя громадянок СРСР. Крім того, виокремлено тенденції нормування ролі «радянської жінки» в періодичній пресі. В комплексі це дало можливість узагальнити проблематику формування, реалізації та репрезентації жінки в дискурсі Радянського Союзу.

У статті представлено огляд розвитку жіночого руху та жіночих і .тендерних студій в незалежній Україні у контексті зміни ставлення до поняття «фемінізм», яке було дискредитоване у радянський час. Виділено чотири основні етапи та охарактеризовано основні проблеми становлення феміністських студій (академічного фемінізму) у вітчизняній науці та вищій школі. Простежено поступове формування феміністського активізму - від матер- налістських і традиціоналістських жіночих організацій на початку 1990-х до радикальних жіночих груп анархістського спрямування. Висвітлено взаємодію жіночих організацій з органами влади та зусилля активісток з подолання сексизму в українській політиці на тлі змін українського законодавства у напрямку забезпечення тендерної рівності. ; This article represents an overview of the developments in the contemporary Ukrainian womens movement and in womens and gender studies from the perspective of changing public attitudes towards the notion of feminism which has been discredited in Soviet times. It identifies four stages and examines major issues in the process of institutionalizing of feminism and feminist research in the Ukrainian academia. The author traces the progress of feminist activism in Ukraine from mater- nalist and traditionalist women's initiatives in the early 1990s up to radical anarchist womens groups in the 2010s. Peculiarities of interactions between womens NGOs and state institutions are explored against the backdrop of changes in the Ukrainian legislation on gender equality.

The article is devoted to the critical review of representation of visual women's images in Ukrainian printed posters of the period of the 1940–1980s, when a woman's social role in the Soviet society was conditioned by specific ideological requirements. Ukrainian printed posters distinctively and immediately created a legitimate example of a perfect "socially beneficial" Soviet woman. Although in different social political moments of the country's history meaningful accents shifted toward current events. Thus, during the World War II in the compositional space center there were placed three women's figures representing the wide-scale heroism of female workers, female combats and female peasants. On Ukrainian posters of the 1970s women were depicted joyful and happy, which had an ideological implicative denoting a visual demonstration of Soviet people life improvement. Still women always had secondary positions in the compositions also depicting men, which secured a non-priority role for women in the Soviet social hierarchy.

The article deals with the issue of women's participation in military actions during the national liberation revolution of 1917–1921; analyzes the biographies of the UPR Army and Galician Army soldiers and the role of women in the struggle for Ukrainian sovereignty.The topic of women in the Ukrainian armies of the early 20th century comprehensively covers only the period of the Legion of Ukrainian Sich Riflemen and partly, of the Galician Army. Nowadays, there is no statistics about women in the Army of the Ukrainian People's Republic. There is only fragmentary information about the lists in separate military units and the memoirs of participants of that historical period with separate biographies and names. Until today it has not been determined which drills women had, which exact qualifications they received, as well as their total number in the Ukrainian armies.In this research, we have covered biographies of Iryna Shmyhelska-Klymkevych, Svitlana Kharchenko, Kharytyna Pekarchuk, Khrystyna Sushko, Vira Babenko, Yozefa (Yosypyna) Lysohor, Anastasiia Lynkova, Liusia Hurska, and the data about 47 other women who took part in the military struggle for Ukrainian sovereignty in the UPR and Galician Armies. We have considered conditions in which these women were fighting, and have established that almost all women who served in the UPR Army had multifunctional roles, however, legally registered at traditional female positions, mostly as mourning sisters.Research about women's participation in the Ukrainian War for Independence in 1917–1921 constitutes a part of several areas of the related analysis: the service of women in the UPR Army (their quantity, job responsibilities, biographical explorations, psychological portraits); participation and role of women in insurgent movements in the period of 1917–1921; development of the female veteran movement of the first half of the 20th century; influence of women's organizations on the course of the national liberation struggle of the Ukrainian nation during that time, etc. ; У статті розглядається питання про участь жінок у воєнних діях під час національно-визвольної революції 1917 – 1921 рр., проаналізовані біографії воячок Армії УНР і Галицької армії та роль жінки у боротьбі за українську державність.Тема про жінок в українських арміях початку ХХ ст. комплексно висвітлена лише щодо Легіону Українських січових стрільців та частково Галицької армії. Наразі повністю відсутня зведена статистика про жінок в Армії УНР, є фрагментарні відомості про списки в окремих військових частинах і спогади сучасників з окремими біографіями та іменами. Досі не встановлено, які вишколи проходили жінки, що служили, яку точно вони мали кваліфікацію, також не встановлена загальна їх кількість в українських арміях.Висвітлено біографії Ірини Шмігельської-Климкевич, Світлани Харченко, Харитини Пекарчук, Христини Сушко, Віри Бабенко, Юзефи (Йосипини) Лисогор, Анастасії Линкової, Люсі Гурської та проаналізовано дані ще про 47 жінок, які брали участь у збройній боротьбі за українську державність у складі Галицької армії та Армії УНР. Розглянуто умови, в яких ці жінки перебували та вели боротьбу. Встановлено, що майже всі жінки, які перебували на службі в Армії УНР, виконували багатофункціональні ролі, але юридично оформлювалися на традиційно жіночих посадах, здебільшого у ролі сестер-жалібниць. Дослідження питання участі жінок у Перших визвольних змаганнях є частиною кількох напрямків розвитку цієї тематики, а саме: служба жінок в Армії УНР (їх кількісний склад, посадові обов'язки, біографічні розвідки, психологічні портрети); участь та роль жінок у повстанських рухах у період 1917 – 1921 рр.; розвиток жіночого ветеранського руху першої половини ХХ ст.; вплив жіночих організацій на перебіг національно-визвольної боротьби українського народу в той період тощо.

The article deals with the issue of women's participation in military actions during the national liberation revolution of 1917–1921; analyzes the biographies of the UPR Army and Galician Army soldiers and the role of women in the struggle for Ukrainian sovereignty.The topic of women in the Ukrainian armies of the early 20th century comprehensively covers only the period of the Legion of Ukrainian Sich Riflemen and partly, of the Galician Army. Nowadays, there is no statistics about women in the Army of the Ukrainian People's Republic. There is only fragmentary information about the lists in separate military units and the memoirs of participants of that historical period with separate biographies and names. Until today it has not been determined which drills women had, which exact qualifications they received, as well as their total number in the Ukrainian armies.In this research, we have covered biographies of Iryna Shmyhelska-Klymkevych, Svitlana Kharchenko, Kharytyna Pekarchuk, Khrystyna Sushko, Vira Babenko, Yozefa (Yosypyna) Lysohor, Anastasiia Lynkova, Liusia Hurska, and the data about 47 other women who took part in the military struggle for Ukrainian sovereignty in the UPR and Galician Armies. We have considered conditions in which these women were fighting, and have established that almost all women who served in the UPR Army had multifunctional roles, however, legally registered at traditional female positions, mostly as mourning sisters.Research about women's participation in the Ukrainian War for Independence in 1917–1921 constitutes a part of several areas of the related analysis: the service of women in the UPR Army (their quantity, job responsibilities, biographical explorations, psychological portraits); participation and role of women in insurgent movements in the period of 1917–1921; development of the female veteran movement of the first half of the 20th century; influence of women's organizations on the course of the national liberation struggle of the Ukrainian nation during that time, etc. ; У статті розглядається питання про участь жінок у воєнних діях під час національно-визвольної революції 1917 – 1921 рр., проаналізовані біографії воячок Армії УНР і Галицької армії та роль жінки у боротьбі за українську державність.Тема про жінок в українських арміях початку ХХ ст. комплексно висвітлена лише щодо Легіону Українських січових стрільців та частково Галицької армії. Наразі повністю відсутня зведена статистика про жінок в Армії УНР, є фрагментарні відомості про списки в окремих військових частинах і спогади сучасників з окремими біографіями та іменами. Досі не встановлено, які вишколи проходили жінки, що служили, яку точно вони мали кваліфікацію, також не встановлена загальна їх кількість в українських арміях.Висвітлено біографії Ірини Шмігельської-Климкевич, Світлани Харченко, Харитини Пекарчук, Христини Сушко, Віри Бабенко, Юзефи (Йосипини) Лисогор, Анастасії Линкової, Люсі Гурської та проаналізовано дані ще про 47 жінок, які брали участь у збройній боротьбі за українську державність у складі Галицької армії та Армії УНР. Розглянуто умови, в яких ці жінки перебували та вели боротьбу. Встановлено, що майже всі жінки, які перебували на службі в Армії УНР, виконували багатофункціональні ролі, але юридично оформлювалися на традиційно жіночих посадах, здебільшого у ролі сестер-жалібниць. Дослідження питання участі жінок у Перших визвольних змаганнях є частиною кількох напрямків розвитку цієї тематики, а саме: служба жінок в Армії УНР (їх кількісний склад, посадові обов'язки, біографічні розвідки, психологічні портрети); участь та роль жінок у повстанських рухах у період 1917 – 1921 рр.; розвиток жіночого ветеранського руху першої половини ХХ ст.; вплив жіночих організацій на перебіг національно-визвольної боротьби українського народу в той період тощо.

Стаття присвячена історії становлення жіночого рабинату в іудаїзмі США. Оскільки сміха (звання рабина) надається в теологічних навчальних закладах, то авторка акцентує свою увагу саме на них. Розглянуто позицію представників ортодоксального іудаїзму, які, базуючись на Галасі, забороняють жінкам ставати рабинами. Далі розглядається, яким чином навчальні заклади різних напрямів сучасного іудаїзму (реформістського, реконструктивістського та консервативного) приймали рішення про дозвіл жінкам вступати до рабинських факультетів та отримувати сміху. Авторка пов'язує ці зміни з феміністським рухом 1960-70 рр. Виділено загальні проблеми жінок під час навчання та після його закінчення: жінки мають менше шансів стати рабинами в громадах, аніж чоловіки; жінкам важче знайти баланс між обов'язками рабина та їхніми жіночими функціями в сім'ї. Показано, що жінки привносять до рабинату нові цінності та стилі управління громадою ("спів-рабинат"). Вони також створюють релігійні обряди, присвячені суто жіночим життєвим циклам. ; Статья посвящена истории становления женского раввината в иудаизме США. Поскольку смиха (звание раввина) присуждается в теологических учебных заведениях, то автор акцентирует свое внимание именно на них. Рассматривается позиция представителей ортодоксального иудаизма, которые, основываясь на Галахе, запрещают женщинам становиться раввинами. Далее рассматривается, как учебные заведения разных направлений современного иудаизма (реформистского, реконструктивистского и консервативного) принимали решение о разрешении женщинам поступать на раввинский факультет и получать смиху. Автор связывает эти изменения с феминистским движением 1960-70 гг. Выделены общие проблемы женщин во время и после окончания учебы: у женщин меньше шансов стать раввином в общине, нежели у мужчин; женщинам труднее найти гармонию между обязанностями раввина и женскими функциями в семье. Важно отметить, что женщины привносят в раввинат новые ценности и стили управления общинами ("со-раввинат"). Они также создают религиозные обряды, связанные с чисто женскими жизненными циклами. ; The article by Anna Mariya Basauri Ziuzina "Women in Rabbinate: The American Experience" deals with the history of the making of female rabbinate in the USA. Since the granting of semikhah (rabbi ordination) is requires obtaining education in theological educational institutions, the author pays special attention to Jewish educational settings. In the beginning of the article the position of the Orthodox Judaism is described. For example in the Yeshiva University women are prohibited to enter the rabbinical department, because according to Halakha (traditional Jewish religious legislation) women are strongly restricted to become rabbis. The author of the article is convinced that this position will remain stable in the nearest future. Further in the article the process of admitting women to the rabbinical departments and granting them semikhah in different denominational educational institutions (Hebrew Union College-Jewish Institute of Religion, Reconstructionist Rabbinical College and Jewish Theological Seminary) is analyzed. The author sees the changes in the attitude towards women as a part of the American feminist movement in 1960-70's. The problems women face during their studies and after ordination are considered in the article. The common problems for all the four above mentioned denominations are: women have less chances of receiving a position of rabbi comparing to men; it is more problematic for women to find balance between the rabbi functions and family obligations. At the same time women in rabbinate bring new values and new way of management to the Jewish community (co-rabbinate), create new religious rituals commemorating special women life stages (bat mitzvah, ceremony of name giving for a girl etc).

Стаття присвячена історії становлення жіночого рабинату в іудаїзмі США. Оскільки сміха (звання рабина) надається в теологічних навчальних закладах, то авторка акцентує свою увагу саме на них. Розглянуто позицію представників ортодоксального іудаїзму, які, базуючись на Галасі, забороняють жінкам ставати рабинами. Далі розглядається, яким чином навчальні заклади різних напрямів сучасного іудаїзму (реформістського, реконструктивістського та консервативного) приймали рішення про дозвіл жінкам вступати до рабинських факультетів та отримувати сміху. Авторка пов'язує ці зміни з феміністським рухом 1960-70 рр. Виділено загальні проблеми жінок під час навчання та після його закінчення: жінки мають менше шансів стати рабинами в громадах, аніж чоловіки; жінкам важче знайти баланс між обов'язками рабина та їхніми жіночими функціями в сім'ї. Показано, що жінки привносять до рабинату нові цінності та стилі управління громадою ("спів-рабинат"). Вони також створюють релігійні обряди, присвячені суто жіночим життєвим циклам. ; Статья посвящена истории становления женского раввината в иудаизме США. Поскольку смиха (звание раввина) присуждается в теологических учебных заведениях, то автор акцентирует свое внимание именно на них. Рассматривается позиция представителей ортодоксального иудаизма, которые, основываясь на Галахе, запрещают женщинам становиться раввинами. Далее рассматривается, как учебные заведения разных направлений современного иудаизма (реформистского, реконструктивистского и консервативного) принимали решение о разрешении женщинам поступать на раввинский факультет и получать смиху. Автор связывает эти изменения с феминистским движением 1960-70 гг. Выделены общие проблемы женщин во время и после окончания учебы: у женщин меньше шансов стать раввином в общине, нежели у мужчин; женщинам труднее найти гармонию между обязанностями раввина и женскими функциями в семье. Важно отметить, что женщины привносят в раввинат новые ценности и стили управления общинами ("со-раввинат"). Они также создают религиозные обряды, связанные с чисто женскими жизненными циклами. ; The article by Anna Mariya Basauri Ziuzina "Women in Rabbinate: The American Experience" deals with the history of the making of female rabbinate in the USA. Since the granting of semikhah (rabbi ordination) is requires obtaining education in theological educational institutions, the author pays special attention to Jewish educational settings. In the beginning of the article the position of the Orthodox Judaism is described. For example in the Yeshiva University women are prohibited to enter the rabbinical department, because according to Halakha (traditional Jewish religious legislation) women are strongly restricted to become rabbis. The author of the article is convinced that this position will remain stable in the nearest future. Further in the article the process of admitting women to the rabbinical departments and granting them semikhah in different denominational educational institutions (Hebrew Union College-Jewish Institute of Religion, Reconstructionist Rabbinical College and Jewish Theological Seminary) is analyzed. The author sees the changes in the attitude towards women as a part of the American feminist movement in 1960-70's. The problems women face during their studies and after ordination are considered in the article. The common problems for all the four above mentioned denominations are: women have less chances of receiving a position of rabbi comparing to men; it is more problematic for women to find balance between the rabbi functions and family obligations. At the same time women in rabbinate bring new values and new way of management to the Jewish community (co-rabbinate), create new religious rituals commemorating special women life stages (bat mitzvah, ceremony of name giving for a girl etc).

Ukraine's Euro-civilization choice, which took place as a result of the Revolution of Dignity, posed a number of challenges to Ukrainian society, without adequate answers to which EU accession will remain a ratherdistant prospect for Ukrainians. One of such challenges is the genderization of the social life of Ukrainians, in particular in the field of education, which presupposes, first of all, the formation of a gender-sensitive space for the existence of the country's citizens; mass involvement of Ukrainian women in all spheres of society on an equal footing with men and the creation of equal opportunities for this. The philosophy of this process is to recognize as the greatest value of human capital, existing in the form of two social sexes (gender) - female and male - with different life experiences, differences and personal strategies of self-realization.
The article analyzes, among other, the issue of teaching feminist and (or) gender issues in higher educational institutions of modern Ukraine from the standpoint of philosophical and worldview approach. The author aim is to investigate the real state of gender education in Ukrainian higher education institutions, to analyze the existing problems and identify prospects for the development of this process in Ukraine. A group of political science students from the Taras Shevchenko National University of Kyiv was involved in an in-depth survey of the need / no need to teach feminist and gender issues in universities. It was concluded that exist the need of genderization higher education in Ukraine as an integral part of the Euro-integration process.

Сучасні збройні сили характеризуються посиленням процесу фемінізації. Це об'єктивний процес фемінізації суспільства, що характеризується посиленням ролі і впливу жінки у збройних силах.Гендерні стереотипи досліджуються в рамках теорії гендеру. Сьогодні до основних напрямків дослід­ження гендеру відносяться: дослідження еволюції гендеру, дослідження стратифікаційної функції гендеру, дослідження гендеру як культурного символу.У Збройних силах України дослідження проблеми фемінізації збройних сил з ряду причин не отримало належної підтримки і розвитку. Окремі аспекти гендерних проблем в армії вивчалися у Національної Академії оборони України, Харківському університеті повітряних сил імені Івана Кожедуба, Академії військово­морських сил імені П. С. Нахімова.Метою статті є доведення результатів дослідження розповсюдження гендерних стереотипів у Збройних силах України.Соціологічне дослідження було проведено згідно з планом наукової роботи Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. Основна гіпотеза дослідження полягала в тому, що серед військовослужбовців­жінок має місце поширення гендерних стереотипів інноваційного характеру, які стверджують конструктивну роль жінки в армії.Аналіз результатів дослідження показав, що серед військовослужбовців­жінок не поширені стереотипи про патріархальні погляди щодо присутності жінок в армії. Результати дослідження показали поширення гендерно­детермінованих стереотипів, які структурують військову діяльність на чоловічу і жіночу. Стереотипи, що заперечують виділення у військовій діяльності відмінностей для чоловіків і для жінок, також поширені серед військовослужбовців­жінок. Аналіз результатів дослідження дозволив виявити нову групу респондентів, які поділяють стереотипи про домінуючу роль жінки в армії. ; Сучасні збройні сили характеризуються посиленням процесу фемінізації. Це об'єктивний процес фемінізації суспільства, що характеризується посиленням ролі і впливу жінки у збройних силах.Гендерні стереотипи досліджуються в рамках теорії гендеру. Сьогодні до основних напрямків дослід­ження гендеру відносяться: дослідження еволюції гендеру, дослідження стратифікаційної функції гендеру, дослідження гендеру як культурного символу.У Збройних силах України дослідження проблеми фемінізації збройних сил з ряду причин не отримало належної підтримки і розвитку. Окремі аспекти гендерних проблем в армії вивчалися у Національної Академії оборони України, Харківському університеті повітряних сил імені Івана Кожедуба, Академії військово­морських сил імені П. С. Нахімова.Метою статті є доведення результатів дослідження розповсюдження гендерних стереотипів у Збройних силах України.Соціологічне дослідження було проведено згідно з планом наукової роботи Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. Основна гіпотеза дослідження полягала в тому, що серед військовослужбовців­жінок має місце поширення гендерних стереотипів інноваційного характеру, які стверджують конструктивну роль жінки в армії.Аналіз результатів дослідження показав, що серед військовослужбовців­жінок не поширені стереотипи про патріархальні погляди щодо присутності жінок в армії. Результати дослідження показали поширення гендерно­детермінованих стереотипів, які структурують військову діяльність на чоловічу і жіночу. Стереотипи, що заперечують виділення у військовій діяльності відмінностей для чоловіків і для жінок, також поширені серед військовослужбовців­жінок. Аналіз результатів дослідження дозволив виявити нову групу респондентів, які поділяють стереотипи про домінуючу роль жінки в армії. ; Modern armed forces are characterized by increasing feminization process. This is an objective process of feminization of society characterized by increasing role of women in the armed forces.Gender stereotypes are studied in the theory of gender. Today, the main areas of research include gender: a study of the evolution of gender, stratification research function of gender, the study of gender as a cultural symbol.The Armed Forces of Ukraine study the problem of the feminization of the armed forces for a number of reasons, did not receive adequate support and development. Some aspects of gender issues in the military studied at the National Defence Academy of Ukraine, Kharkiv University of Air Force Ivan Kozhedub, academies Navy named after PS Nakhimov.The aim of the paper is bringing research results dissemination of gender stereotypes in the Armed Forces of Ukraine.Case studies were conducted according to the plan of scientific work Kharkiv Air Force University named after Ivan Kozhedub. The main hypothesis of the study was that among women soldiers is a distribution of gender stereotypes innovative character, claiming constructive role of women in the military.Analysis of the results of the study showed that among women soldiers are not common stereotypes of patriarchal views on the presence of women in the military. The results showed dissemination of gender­determined stereotypes that structure the military activity in male and female. Stereotypes denying the allocation of military activity differences for men and women, are also common among women soldiers. Analysis of the results of the study revealed a new group of respondents who share the dominant stereotypes about the role of women in the military.

The article summarizes modern foreign research on the factors of addictive behavior of servicemen. The theoretical study of the problem of addictive behavior of the individual formed the idea that when assessing the risk of addictive behavior in servicemen during combat missions, the factors that determine the traumatic experience should be taken into account: combat; murder; threat to one's own life; death / injury of others; crime; direct skirmishes with the enemy; injuries of colleagues; work with the dead; falling under fire from small arms; falling under mortar, missile and artillery fire; hostility from the civilian population; duration of business trip to the combat zone; low cohesion; military sexual trauma. When performing combat missions in combat conditions, the factors that increase resistance to negative influences include: social networks (the ability to have intimacy through conversations and communication with family and friends); cohesion of the unit; professional and psychological training; support of the unit, family / friends; marital satisfaction. It is determined that comorbidity of alcohol abuse is observed in about half of servicemen with PTSD and depression, negative feelings about not realizing themselves as a serviceman also become a predictor of addictive behavior. It has been argued that for women in the military, the stress of being in the military is secondary to the stress of service, but it is this that determines the use of illicit drugs and alcohol. ; Узагальнено сучасні закордонні наукові дослідження стосовно факторів адиктивної поведінки військовослужбовців. Обґрунтовано, що під час оцінювання ризику адиктивної поведінки у військовослужбовців слід ураховувати фактори, які обумовлюють травматичний досвід, та фактори, які підвищують стійкість до негативних впливів.

The article summarizes modern foreign research on the factors of addictive behavior of servicemen. The theoretical study of the problem of addictive behavior of the individual formed the idea that when assessing the risk of addictive behavior in servicemen during combat missions, the factors that determine the traumatic experience should be taken into account: combat; murder; threat to one's own life; death / injury of others; crime; direct skirmishes with the enemy; injuries of colleagues; work with the dead; falling under fire from small arms; falling under mortar, missile and artillery fire; hostility from the civilian population; duration of business trip to the combat zone; low cohesion; military sexual trauma. When performing combat missions in combat conditions, the factors that increase resistance to negative influences include: social networks (the ability to have intimacy through conversations and communication with family and friends); cohesion of the unit; professional and psychological training; support of the unit, family / friends; marital satisfaction. It is determined that comorbidity of alcohol abuse is observed in about half of servicemen with PTSD and depression, negative feelings about not realizing themselves as a serviceman also become a predictor of addictive behavior. It has been argued that for women in the military, the stress of being in the military is secondary to the stress of service, but it is this that determines the use of illicit drugs and alcohol. ; Узагальнено сучасні закордонні наукові дослідження стосовно факторів адиктивної поведінки військовослужбовців. Обґрунтовано, що під час оцінювання ризику адиктивної поведінки у військовослужбовців слід ураховувати фактори, які обумовлюють травматичний досвід, та фактори, які підвищують стійкість до негативних впливів.

The article deals with the topical issue of personal and professional presentation of young women and men as subjects of their economic socialization. The analysis of the empirical research results of social and psychological determinants of young women and men economic self-presentation, as well as the results of a gender audit is done. A conceptual model of economic behavior of young people in the context of patriarchal / traditional and egalitarian / democratic coordinates is presented. The ambivalence of professional self-realization of young people, in particular, the orientation of girls to economic self-affirmation in the microeconomic environment, and boys - in the macro-society, as well as the commitment of both sexes to traditional gender stereotypes is revealed. The low level of material demands of women, including professional ones, is motivated by the socialized attitude to the financial supremacy of men. In psychological portraits of young men and women who present their professional potential, and hence the economic future, more similarities than differences are observed. Young women show a higher level of subjective general and personal locus of control in professional activities and psychological efforts to defend their beliefs.

Стаття присвячена формуванню методологічного інструментарію для дослідження громадсько­політичної участі жінок на основі поєднання конвенційного політичного аналізу та гендерного підходу. Аналіз західної наукової літератури засвідчив, що у традиційній політичній теорії зазвичай жінки виключалися із кола політичних суб'єктів і їм приписувалася аполітичність. Внаслідок цього низький рівень політичної участі і інтересу до політики у жінок не вважалися проблемою наукового дослідження. Виявлено, що дана проблематика стала предметом наукового аналізу політичної науки після появи гендерних досліджень. У статті з'ясовано, що для дослідження політичної участі жінок найбільш доцільним є застосовувати методологію конвенційного політичного аналізу та гендерний підхід. Дане методологічне поєднання обумовлюється предметом дослідження, оскільки питання громадсько­політичної участі відносяться до традиційних проблем сучасної політичної науки, а також тим, що у вітчизняній політології практично відсутні кількісні розрахунки за ознакою статі в аналізі громадсько­політичної активності та представництва. Використання ж гендерного підходу дає можливість переосмислити і розширити традиційні поняття політичної науки для охоплення особистісного, суб'єктивного досвіду поряд із публічною, політичною діяльністю. Цей підхід пропонує розв'язання суспільних проблем з позицій рівноправності чоловіків та жінок, не в ракурсі їх будь­якої ієрархії чи стратифікації, а з позиції їх рівноправного соціального партнерства. Гендерний підхід визнаний як найбільш перспективний у поєднанні із традиційним політичним аналізом для подальшого дослідження громадсько­політичної участі жінок. ; Стаття присвячена формуванню методологічного інструментарію для дослідження громадсько­політичної участі жінок на основі поєднання конвенційного політичного аналізу та гендерного підходу. Аналіз західної наукової літератури засвідчив, що у традиційній політичній теорії зазвичай жінки виключалися із кола політичних суб'єктів і їм приписувалася аполітичність. Внаслідок цього низький рівень політичної участі і інтересу до політики у жінок не вважалися проблемою наукового дослідження. Виявлено, що дана проблематика стала предметом наукового аналізу політичної науки після появи гендерних досліджень. У статті з'ясовано, що для дослідження політичної участі жінок найбільш доцільним є застосовувати методологію конвенційного політичного аналізу та гендерний підхід. Дане методологічне поєднання обумовлюється предметом дослідження, оскільки питання громадсько­політичної участі відносяться до традиційних проблем сучасної політичної науки, а також тим, що у вітчизняній політології практично відсутні кількісні розрахунки за ознакою статі в аналізі громадсько­політичної активності та представництва. Використання ж гендерного підходу дає можливість переосмислити і розширити традиційні поняття політичної науки для охоплення особистісного, суб'єктивного досвіду поряд із публічною, політичною діяльністю. Цей підхід пропонує розв'язання суспільних проблем з позицій рівноправності чоловіків та жінок, не в ракурсі їх будь­якої ієрархії чи стратифікації, а з позиції їх рівноправного соціального партнерства. Гендерний підхід визнаний як найбільш перспективний у поєднанні із традиційним політичним аналізом для подальшого дослідження громадсько­політичної участі жінок. ; The article is devoted to the formation of methodological tools for the study of social and political participation of women through a combination of conventional political analysis and gender approach. The analysis of Western scientific literature showed that the traditional political theory usually excluded women from the group of political subjects and attributed them to apolitical clusters. Consequently, the low level of women's political participation and interest in politics were not considered a problem of scientific research. It is revealed that this problem has became the subject of scientific analysis of political science after the appearance of Gender Studies. Therefore, this methodological combination is determined by the subject of research because of two reasons: first of all, the issue of civil and political participation is the traditional problem of modern political science; secondly, in domestic political science in the analysis of social and political participation and representation there is almost no quantitative calculations based on sex. The use of gender approach makes it possible to rethink and expand the traditional concept of political science to cover personal, subjective experience, along with the public, political activity and to offer the solution of social problems from the equality standpoint. The gender approach is recognized as the most promising in combination with the traditional political analysis for further study of women's social and political participation.

Стаття присвячена формуванню методологічного інструментарію для дослідження громадсько­політичної участі жінок на основі поєднання конвенційного політичного аналізу та гендерного підходу. Аналіз західної наукової літератури засвідчив, що у традиційній політичній теорії зазвичай жінки виключалися із кола політичних суб'єктів і їм приписувалася аполітичність. Внаслідок цього низький рівень політичної участі і інтересу до політики у жінок не вважалися проблемою наукового дослідження. Виявлено, що дана проблематика стала предметом наукового аналізу політичної науки після появи гендерних досліджень. У статті з'ясовано, що для дослідження політичної участі жінок найбільш доцільним є застосовувати методологію конвенційного політичного аналізу та гендерний підхід. Дане методологічне поєднання обумовлюється предметом дослідження, оскільки питання громадсько­політичної участі відносяться до традиційних проблем сучасної політичної науки, а також тим, що у вітчизняній політології практично відсутні кількісні розрахунки за ознакою статі в аналізі громадсько­політичної активності та представництва. Використання ж гендерного підходу дає можливість переосмислити і розширити традиційні поняття політичної науки для охоплення особистісного, суб'єктивного досвіду поряд із публічною, політичною діяльністю. Цей підхід пропонує розв'язання суспільних проблем з позицій рівноправності чоловіків та жінок, не в ракурсі їх будь­якої ієрархії чи стратифікації, а з позиції їх рівноправного соціального партнерства. Гендерний підхід визнаний як найбільш перспективний у поєднанні із традиційним політичним аналізом для подальшого дослідження громадсько­політичної участі жінок. ; The article is devoted to the formation of methodological tools for the study of social and political participation of women through a combination of conventional political analysis and gender approach. The analysis of Western scientific literature showed that the traditional political theory usually excluded women from the group of political subjects and attributed them to apolitical clusters. Consequently, the low level of women's political participation and interest in politics were not considered a problem of scientific research. It is revealed that this problem has became the subject of scientific analysis of political science after the appearance of Gender Studies. Therefore, this methodological combination is determined by the subject of research because of two reasons: first of all, the issue of civil and political participation is the traditional problem of modern political science; secondly, in domestic political science in the analysis of social and political participation and representation there is almost no quantitative calculations based on sex. The use of gender approach makes it possible to rethink and expand the traditional concept of political science to cover personal, subjective experience, along with the public, political activity and to offer the solution of social problems from the equality standpoint. The gender approach is recognized as the most promising in combination with the traditional political analysis for further study of women's social and political participation. ; Стаття присвячена формуванню методологічного інструментарію для дослідження громадсько­політичної участі жінок на основі поєднання конвенційного політичного аналізу та гендерного підходу. Аналіз західної наукової літератури засвідчив, що у традиційній політичній теорії зазвичай жінки виключалися із кола політичних суб'єктів і їм приписувалася аполітичність. Внаслідок цього низький рівень політичної участі і інтересу до політики у жінок не вважалися проблемою наукового дослідження. Виявлено, що дана проблематика стала предметом наукового аналізу політичної науки після появи гендерних досліджень. У статті з'ясовано, що для дослідження політичної участі жінок найбільш доцільним є застосовувати методологію конвенційного політичного аналізу та гендерний підхід. Дане методологічне поєднання обумовлюється предметом дослідження, оскільки питання громадсько­політичної участі відносяться до традиційних проблем сучасної політичної науки, а також тим, що у вітчизняній політології практично відсутні кількісні розрахунки за ознакою статі в аналізі громадсько­політичної активності та представництва. Використання ж гендерного підходу дає можливість переосмислити і розширити традиційні поняття політичної науки для охоплення особистісного, суб'єктивного досвіду поряд із публічною, політичною діяльністю. Цей підхід пропонує розв'язання суспільних проблем з позицій рівноправності чоловіків та жінок, не в ракурсі їх будь­якої ієрархії чи стратифікації, а з позиції їх рівноправного соціального партнерства. Гендерний підхід визнаний як найбільш перспективний у поєднанні із традиційним політичним аналізом для подальшого дослідження громадсько­політичної участі жінок.

Comparative studies on the experiences of female representatives of different countries in WWII remain relevant today. They not only deepen our understanding of the life of women at war, but also allow us to explore the power regimes of different states at one stage or another. After all, the government organized the activities of various groups of the population aimed at winning the war. Women were no exception in this respect, regardless of whether they worked in the rear or defended their homeland with weapons in hand. For centuries, the navy for the most part represented a purely masculine environment, and the presence of a woman on a ship was considered a bad omen. However, the scale of hostilities during the world wars and, as a consequence, the need for a constant supply of personnel to the armed forces made their adjustments – states began to gradually recruit women to serve in the navy. The article compares the experiences of Great Britain and the USSR in attracting women to serve in the navy during WWII. The countries were chosen not by chance, as they represent democracy and totalitarianism, respectively, and studying their practice of involving women in the navy can deepen our knowledge of these regimes. After analysing the experience of women's service in the navy in 1939-1945, the author concludes that their recruitment to the navy in Great Britain took place through a special organization – the Women's Royal Naval Service (WRNS). Its personnel were trained mostly separately from men and then sent to military units of the navy. The USSR did not create separate women's organizations for this purpose; women served in the same bodies as men. The main purpose of mobilizing women to the navy in both the USSR and Great Britain was initially to replace men in positions on land to release the latter for service at sea. However, in both countries there were cases when women also served at sea. The range of positions available to them in the navy expanded during the war, and in the USSR reached its apogee in the form of admission of women to combat positions. In Great Britain, women in the navy did not officially perform combat roles, and there was a ban on them from using lethal weapons. ; Порівняльні студії, присвячені досвідам представниць різних країн у Другій світовій війні залишаються актуальними у наш час. Адже не лише поглиблюють наші уявлення про побут жінок на війні, але й дають змогу повніше дослідити владні режими різних держав на тому чи іншому етапі розвитку. Адже саме влада організовувала діяльність різних груп населення, зокрема жінок, спрямовану на перемогу у війні. Не стали у цьому аспекті винятком і жінки, незалежно від того, чи вони працювали в тилу, чи зі зброєю в руках захищали свою батьківщину. Флот впродовж віків здебільшого репрезентував суто маскулінне середовище, а присутність жінки на кораблі вважалася поганою ознакою. Проте масштабність бойових дій під час світових воєн і, як наслідок, потреба у постійному надходженні кадрів до збройних сил її учасників внесли свої корективи – держави почали поступово залучати їх до служби у військово-морських силах (ВМС). У статті здійснено порівняння досвідів Великої Британії та СРСР щодо залучення жінок до служби у ВМС в роки Другої світової війни. Країни обрані невипадково, адже репрезентують демократію та тоталітаризм відповідно, і вивчення їхньої практики залучення жінок до ВМС може також поглибити знання про ці режими. Проаналізувавши досвід служби жінок у ВМС у 1939-1945рр., авторка доходить висновку, що набір їх на флот у Великій Британії відбувався через спеціальну організацію – Жіночу королівську військово-морську службу (ЖКВМС). Її персонал готували здебільшого окремо від чоловіків-військовослужбовців і потім спрямовували до військових підрозділів ВМС. СРСР окремих жіночих організацій для цього не створював, жінки вважалися військовослужбовицями тих же підрозділів, що і чоловіки. Основною метою мобілізацій жінок до ВМС як в СРСР, так і у Великій Британії на перших порах було заміщення ними чоловіків на посадах на суші для вивільнення останніх для служби на морі. Однак в обох країнах траплялися випадки, коли жінки також служили на морі. Коло посад, доступних для них у ВМС, розширювалося впродовж війни, і в СРСР досягло апогею у вигляді допуску до бойових посад. У Великій Британії офіційно жінки у ВМС бойових ролей не виконували, крім того, існувала заборона для них на застосування летальної зброї.