Suchergebnisse

History of education in the Ukrainian lands is primarily a history of the monastic institutions of education. Since the XVIІI century in Central Ukraine (Poltava,Pereyaslav, Chernihiv), the demand for high quality secular and religious education in accordance with the best European models. Cells of such education are training systems, "monastic monastery – Seminary", in particular in Poltava (Holy cross monastery Slavonic Seminary) and Pereyaslavl (ascension monastery – Seminary of Pereyaslav), which was formed by descendants of the Kyiv-Pechersk monastery and monastic monasteries. As you know, in the XVIII century a number of spiritual (monastic) education centers in Ukraine increases significantly with the advent of Chernigov (1700), Kharkov (1726) and Pereyaslavl (1734) seminaries, which focused on the educational traditions of Kyiv-Mohyla Academy. Despite all of this, from the information that has survived, clearly shows that Poltava and Pereyaslavl (later the Poltava theological) Seminary with highly educated and highly qualified personnel in the XVIII century. there was a significant cultural and educational centers of a large region of Ukraine and gave the careers of many outstanding scientists, scholars and translators of classical works, writers, teachers, Church and government leaders. This testifies to the high scientific-pedagogical and organizational effectiveness in a difficult economic, social, political circumstances of the historical period and the territory of Central Ukraine educational complex "the monastery-Seminary" as centers of spirituality, education, mentality of the Ukrainian people. In fact, Holy cross and Poltava and Pereyaslavl Voznesensky Cathedral monasteries for their money, as earned by the monks, and secured charitable donations of the population, kept and developed original educational complexes, which included: the Seminary, the Seminary for courses, monastic library, a temple, a hospital, several parochial schools, United by a common concern about the appropriate level of ...

У статті досліджується діяльність філії товариства "Просвіта" у м. Коломия наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Проаналізовано статути "Просвіти" щодо організації діяльності філій і читалень культурно-просвітницького товариства. Простежено форми роботи і практичні кроки діяльності філії "Просвіти" в м. Коломия у досліджуваний період. Звернуто увагу на труднощі у роботі осередку това­риства у зв'язку з діяльністю читалень Товариства імені М. Качковського та "Коломийського това­рист­ва "Народних спілок"", які знаходилися у фарватері впливу москвофілів та радикалів. Висвітлено діяльність двох читалень "Просвіти" у м. Коломия – на "кутському передмісті" та ім. Тараса Шев­ченка. Відзначається, що філія "Просвіти" наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. стала основним засобом впливу на суспільну думку та підняття культурного рівня жителів краю. Її члени виявляли в місь­кому і сільському середовищі людей, здатних до розумової праці, залучали до суспільно-політичної діяльності з перетворенням у подальшому на провідників української нації.
Ключові слова: філія, "Просвіта", читальня, Покуття, культурно-просвітницька робота, біб­ліотека

У статті викладено роль греко-католицького духовенства у створенні і провадженні товариства "Просвіта", впливові даного товариства на виховання в національно-патріотичному дусі молодого покоління та "пробудження галицького селянина".

«Prosvita (Enlightment)» is the name for Ukrainian public societies aiming at mass spreading of education, culture and national consciousness among the people, which have functioned on Ukrainian lands and beyond Ukraine since the end of 1868 and up to now. The first «Prosvita» Society was founded in Lviv on December 8, 1868 and became the largest organization in Halychyna and the head organization for other societies which later became independent. The activity of «Prosvita» was regulated by the Statute, changes to which were introduced in case of necessity. The number of members in the first years was not large: 1869 – 100 members, 1870 – 204, 1872 – 145, 1874 – 289. According to the Statute of 1891 «Prosvita» got an opportunity not only to educate the workers and peasants but also to support them economically. The society was gradually becoming all-Ukrainian. By the example of «Prosvita» in Halychyna, «Ruska Besida» emerged in Bukovyna. And after the revolution in Russia in1905 new societies appeared in East Ukraine. They were headed by outstanding writers, scientists and public men – B. Hrinchenko, Lesya Ukrainka, S. Yefremov, M. Kotsubynskyi, M. Arkas. The Russian government prohibited their activities in some years after their foundation. Instead, in 1912 the reading rooms of «Prosvita» in Halychyna were affiliated with 540 shops, 339 small lending institutions and 121 public pantries. Under the supervision of the Society there were three economic and trade schools. Throughout 1869–1918 «Prosvita» published 477 titles of books in an edition of about 3.5 million copies. In 1939 the «Prosvita» Society numbered 360 thousand members, what made up to 15% of all the adult Ukrainian population, and the network of its reading rooms encompassed 85% of West Ukrainian lands. Throughout 1868–1939 the heads of Lviv «Prosvita» were A. Vakhnianyn, Yu. Lavrivskyi, V. Fedorovych, Yu. Ohonovskyi, Yu. Romanchuk, Ye. Olesnytskyi, P. Ohonovskyi, I. Kyveliuk, M. Halushchynskyi, I. Bryk, Yu. Dzerovych, and the heads of renewed «Prosvita» were R. Ivanychuk, R. Lubkivskyi, Ya. Pitko. The Bolshevik regime that settled in September 1939 in West Ukraine abolished «Prosvita», and thousands of its activists were subjected to repression. After the Bolshevik massacre in1922 in the East of Ukraine, and in 1939 in the West, the whole burden of «Prosvita» work and book publishing was overtaken by the Ukrainian Diaspora of Europe and America, the great contributions of which we take advantage of until today. The «Prosvita» Society in Ukraine was renewed on June 13, 1988. The Communist authority forbade to hold the foundation meeting of the Shevchenko Association of the Ukrainian Language and in this way provoked the first unsanctioned political meeting, at which the Statute of the Society was adopted. That day became the date of «Prosvita» renewal and the year of 2018 was proclaimed the year of «Prosvita» in Lviv region. ; «Просвіта» – назва українських громадських товариств для масового поширення освіти, культури і національної свідомости серед народу, що діяли з перервами на українських землях і поза межами України з кінця 1868 року і діють донині. Перша «Просвіта» була заснована народовцями у Львові 8 грудня 1868 року і стала згодом наймасовішою організацією Галичини і матірною для багатьох організацій і товариств, котрі пізніше усамостійнились. Діяльність «Просвіти» регламентувалась статутом, зміни до якого вносились у разі необхідності. Кількість членів у перші роки була невеликою: 1869 – 100, 1870 – 204, 1872 – 245, 1874 – 289. За статутом 1891 р. «Просвіта» отримала змогу займатися не тільки просвітництвом селянства і робітництва, але й економічним їх піднесенням. Гасло «Свій до свого по своє!» зробило корисну справу. Товариство щодалі набувало всеукраїнського характеру. За прикладом галицької «Просвіти» постала «Руська Бесіда» на Буковині, а після революції 1905 року почали виникати товариства й на Східній Україні. Їх очолювали видатні письменники, вчені й громадські діячі – Б.Грінченко, Леся Українка, С. Єфремов, М.Коцюбинський, М. Аркас. Російський уряд заборонив їхню діяльність через кілька років після створення. Головами Львівського товариства «Просвіти» у 1868–1939 рр. були Ю. Лаврівський, В. Федорович, О. Огоновський. Ю. Романчук, Є. Олесницький, П.Огоновський, І. Кивелюк, М. Галущинський, І. Брик, Ю. Дзерович, а головами відродженої «Просвіти» – Р. Іваничук, Р.Лубківський, Я. Пітко. У 1912 р. при читальнях «Просвіти» існувало 540 крамниць, 339 дрібних позичкових кас і 121 громадська комора. У віданні Товарситва було три господарсько-торгові школи. У 1869–1918 рр. «Просвіта» видала 477 назв книжок і метеликів накладом близько 3,5 млн. примірників. На 1939 рік товариство нараховувало у своїх лавах 360 тис. членів, що складало 15 відсотків усього дорослого українського населення, а мережею його філій та читалень було охоплено 85 відсотків західноукраїнських земель. Більшовицький режим, що запанував у Західній Україні у вересні 1939 року, ліквідував «Просвіту», а тисячі її активістів було репресовано. Після більшовицьких погромів у 1922 р. на Сході України, а в 1939 р. на західних землях весь тягар просвітницької праці та книгодрукування взяла на себе українська діаспора Європи та Америки, великими здобутками якої ми користуємось і сьогодні. В Україні Товариство «Просвіта» було відроджене 13 червня 1988 року. Заборона комуністичною владою проводити у Львові установчі збори Товариства української мови імені Т. Шевченка спровокували перший несанкціонований мітинг, на якому було прийнято Статут Товариства. Саме цей день і став датою відновлення Львівської «Просвіти», а 2018 рік оголошено на Львівщині обласною радою Роком «Просвіти», 150-ту річницю заснування якої відзначатиме Україна.

Актуальність обраної теми дослідження обумовлена збереженням та збагаченням національної культури українського народу й вдосконаленням національної системи виховання. Одним із шляхів розв'язання вказаного завдання є висвітлення вітчизняних традицій минулого і творче використання їхнього значного пізнавально-виховного потенціалу, зокрема вивчення досвіду регіональних товариств культурно-громадської організації «Просвіта». Метою даної розвідки було висвітлення історіографії діяльності вищезазначених товариств. У статті розглянуто і систематизовано відомості про діяльність регіональних товариств громадської організації «Просвіта» у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. на півдні України. На основі історико-аналітичного методу та теоретичного аналізу виявлено спільні та відмінні форми роботи просвітницьких товариств з громадськістю. З'ясовано, що першочерговим завданням регіональних «Просвіт» було сприяння освіті українського народу в культурному, національному, політичному та соціально-економічному напрямах. Виявлено, що на півдні України наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. культурно-просвітницька робота проводилася різними товариствами, які згодом були реорганізовані в «Просвіти». З'ясовано, що Маніфест 17 жовтня 1905 р. надав можливості прогресивній інтелігенції займатися розвоєм національної культури в товариствах «Просвіта» на офіційній основі. Кожне товариство мало свій статут, в якому було прописано мету та форми діяльності. Головними напрямами діяльності «Просвіт» були культурний і просвітницький розвиток українського народу. ; The urgency of the chosen topic of research is due to the preservation and enrichment of the national culture of the Ukrainian people and the improvement of the national system of education. One of the ways of solving this task is to highlight the national traditions of the past and to use the creative potential of their significant cognitive and educational potential, in particular, to study the experience of regional associations of the cultural and public organization «Prosvita». The purpose of this article was to highlight the historiography of the activities of the above-mentioned societies. The article discusses and systematizes information about the activities of regional societies of the «Prosvita» public organization in the late nineteenth and early twentieth centuries in the south of Ukraine. Сommon and distinct forms of educational societies public work are revealed on the basis of historical-analytical method and theoretical analysis. It was clarified that the primary task of the regional «Prosvita's» was to promote education of the Ukrainian people in the cultural, national, political and socio-economic directions.It was found that in the south of Ukraine at the end of the nineteenth and early twentieth centuries cultural and educational work was carried out by various societies, which were subsequently reorganized into «Prosvita's». It was found out that the Manifest of October 17, 1905 provided the opportunity for the progressive intelligentsia to engage in the development of national culture in the «Prosvita» societies on an official basis. Each society had its own charter, in which the purpose and forms of activity were specified. It was determined that the traditional forms of «Prosvita» founder – the Galician Society (creation of departments, libraries, reading rooms, printing Ukrainian writers works, brochures, school textbooks, newspapers, educational activities of intelligentsia) in various regions expanded by other types of activities of the «Prosvita» units, namely, Odessa «Prosvita» – organization of book trade, establishment of schools, gardens, educational and charity institutions; Katerynoslavsk fellowship – division of activity into four sections: (a) dramatic (organization of performances), b) vocal-musical (organization of choirs and public events – concerts, parties); c) literary – printing of Ukrainian popular scientific books and newspapers, organization of book exhibitions to popularize spreading of educational publications); d) library – organization of libraries work for popularization of Ukrainian books); Kherson Society – organization of educational courses and public lectures; Mykolayiv Society – printing of Ukrainian periodicals; creation of book collections, museums, bookshops, labor offices, educational and charity institutions, scholarships, schools. Despite the differences in the forms of work, the main «Prosvitas» activity areas were cultural and educational development of the Ukrainian people.

This historical research deals with diverse cultural and educational work of Olha Levytska (Basarab), the famous Galician social and political activist of the «Enlightenment» society. This particular aspect of her work remains the underexplored subject, despite numerous publications in native and Diaspora scientific literature. The biographical context discusses the issues of formation and strengthening of Olha Leyitska's civic position on the threshold of World War I (1914–1918) including her ideological priorities, and social and political views. The example of Olha Levytska demonstrates extensive involvement of Eastern Galician women into the «Enlightenment» society that was stipulated by its secularism and pursuit of mass character. Later, civic engagement of Ukrainian women was promoted by changes of their civil condition and gaining new public rights. ; Данное историческое исследование посвящено разноплановой культурно- просветительской работе известной галицкой общественно-политической деятельницы Ольги Левицкой (Басараб) в обществе «Просвита». Именно этот аспект ее труда остается малоисследованной темой, несмотря на значительный массив публикаций отечественной, а также зару-бежной научной литературы. В контексте биографии поднимаются также вопросы формирования и укрепления граж-данской позиции О. Левицкий-Басараб накануне Великой войны 1914–1918 гг., ее идейных приоритетов, общественно-политических взглядов. Пример О. Левицкой-Басараб демонстрирует широкую вовлечённость женщин Восточной Галиции в общество «Просвита», что объяснялось его светским характером и стремлением к массовости. В дальнейшем граж-данской активности украинок способствовали изменения их положения и получения новых прав в обществе. ; Дане історичне дослідження присвячене різноплановій культурно-просвітницькій роботі відомої галицької громадсько-політичної діячки Ольги Левицької (Басараб) у товаристві «Просвіта» Саме цей аспект її праці залишається малодослі-дженою темою, попри значний масив публікацій вітчизняної та діаспорної наукової літератури. У біографічному кон-тексті піднімаються також питання формування та зміцнення громадянської позиції О. Левицької напередодні Великої війни 1914–1918 рр., ідейних пріоритетів, суспільно-політичних поглядів. Приклад О. Левицької демонструє широку залуче-ність жіноцтва Східної Галичини у товариство «Просвіта», що зумовлювалось його світським характером і прагненням до масовості. В подальшому громадянській активності українок сприяла зміна їх становища та здобуття нових прав у суспільстві.

Summary. A great contribution to the national and cultural revival of the region and establishment of Ukrainian national consciousness has been made by the «Enlightenment» community. It was the first organization of Ukrainian national orientation in Transcarpathia founded in 1920. The role of «Enlightenment» in the national and cultural revival of the land has been elucidated in great number of articles, notes, sketches. One reason of the great contribution of «Enlightenment» is that its founders set real non-conjunctural purpose with minimal possibility to get quick dividends. By the contrast, it required a long and thorough work. It was noted in the «Enlightenment» statute that the main goal of the partnership is "a cultural and economic growth carpathian-russian people, especially in the education of its moral and patriotic spirit." It was a strong resolution that was constantly actualized in printed publications of the «Enlightenment» and other journals. According to macropurpose, «Enlightenment» community formed an effective management structure. Mich attention should pay paid to the problem of governance or management, social and political activities of the «Enlightenment» community and other organizations in those years, as well as to evaluation of their experience. Because the strategy and tactics of cultural and civic education was really of high level. In the 20-30 years the «Enlightenment» community actively cultivated Ukrainian national culture in Transcarpathia. Its persistent everyday cultural work, active patriotic education made it possible to bring Ukrainian national idea and consciousness to the Transcarpathian land. In this function it had a leading role. It was most deeply penetrated into the body of societyand was the most massive organization. The «Enlightenment» community as non-party structure united all without party differences. Finally, it was deprived of all political conjunctures. The activities of the «Enlightenment» community was stable and progressive. ; Огромный вклад в национально-культурное возрождение края и утверждения украинского национального сознания сделало общество «Просвита». Это была первая организация украинской национальной ориентации на Закарпатье, основанная 1920 году. О роли «Просвиты» в национально-культурном возрождении края в на- стоящее время опубликовано немало статей, заметок, очерков. Одна из причин большого вклада «Просвеще- ния» заключается в том, что ее основатели поставили настоящую неконъюнктурных цель. На ней нельзя было заработать быстрых дивидендов. Она, наоборот, требовала длительного и назойливого труда. В уставе «Просвіти» отмечается, что главной целью деятельности общества является «культурное и экономическое возвышение Подкарпатско-русского народа, прежде всего воспитание его в моральном и патриотическом духе». Эта сильная установка постоянно актуализировалась в печатных изданиях «Просвита», других журна- лах. Согласно макроцелей, общество «Просвита» создало действенную структуру управления. На вопросы управления, или иначе менеджмента, общественно-политической деятельностью об-ва «Просвита», других организаций тех лет надо обратить должное внимание, оценить, изучить опыт. Потому что стратегия и тактика культурно-просветительской общественной деятельности действительно была на высоте. Общес- тво «Просвита» в 20–30-х годах на Закарпатье активно культивировало украинскую национальную культуру. Своей хлопотной ежедневной культурной работой, активным патриотическим воспитанием она сумела прив- нести в закарпатский край украинскую национальную идею, а за ней и украинское национальное сознание. Бес- спорно, что в этом направлении она работала не одна. Однако, кажется, что в этой функции ей принадлежа- ла ведущая роль. Она глубоко была укоренена в ткань общества, была самой массовой организацией. Общест- во «Просвита», как беспартийная структура, объединявшая и сплотившая всех без партийных различий. На- конец, она была лишена какой-либо политических конъюнктуры. Деятельность об-ва «Просвита» была стаби- льной, назойливой, поступательной. ; Величезний внесок у національно-культурне відродження краю та утвердження укра- їнської національної свідомості зробило товариство «Просвіта». Це була найперша ор- ганізація української національної орієнтації на Закарпатті, заснована 1920 році. Про роль «Просвіти» в національно-культурному відродженні краю в наш час опубліковано чимало статей, заміток, нарисів. Одна з причин великого внеску «Просвіти» полягає в тому,що її засновники поставили справжню некон'юнктурну мету. На ній не можна було заробити швидких дивідендів. Вона, навпаки, вимагала тривалої і настирливої праці. У статуті «Просвіти» зазначалось, що головною метою діяльності товариства є «ку- льтурне і економічне піднесення підкарпатсько-руського народу, передусім виховання його в моральнім і патріотичнім дусі». Це була сильна постанова, яка постійно актуа- лізувалась в друкованих виданнях «Просвіти», інших часописах. Відповідно до макроме- ти, товариство «Просвіта» утворило дієву структуру управління. На питання управ- ління, чи інакше менеджменту, громадсько-політичною діяльністю т-ва «Просвіта», інших організацій тих років треба звернути належну увагу, оцінити, вивчити досвід. Тому що стратегія і тактика культурно-просвітницької громадянської діяльності справді була на висоті. Товариство «Просвіта» у 20–30 роки на Закарпатті активно культивувало українську національну культуру. Своєю клопіткою щоденною культур- ною працею, активним патріотичним вихованням вона зуміла привнести в закарпатсь- кий край українську національну ідею, а за нею і українську національну свідомість. Без- перечно, що в цьому напрямі вона працювала не одна. Однак здається, що в цій функції їй належала провідна роль. Вона найглибше була вкорінена в тканину суспільства, була наймасовішою організацією. Товариство «Просвіта», як позапартійна структура, об'єднувала і гуртувала всі без партійних різниць. На кінець, вона була позбавлена будь- яких політичних коньюнктур. Діяльність т-ва «Просвіта» була стабільною, настирли- вою, поступальною

After the Bolsheviks had come to power in Ukraine, they faced a number of social problems to be solved. One of them was the significant spread of tuberculosis. To fight the infectious diseases a special information campaign was launched at pages of various periodicals, including a popular-science journal, "Shliakh do zdorovia"("Path to Health"), established by the People's Commissariat for Health in 1925 and subsequently published by the same institution. The journal reflected the official policy in the struggle against tuberculosis. It included visual materials to facilitate the public absorbing information. As such, it became an important tool in the anti-tuberculosis campaign. Simultaneously, like all other periodicals, this journal was an instrument of agitation and propaganda activities of the Bolsheviks. The article depicts the reasons why an active information campaign against tuberculosis was launched. It also clarifies the role which visual materials played in the anti-tuberculosis campaign carried out in "Shliakh do zdorovia" as well as it shows top directions of this campaign alongside with main topics raised by the authors of the articles published in the journal. Finally, it compares the level of educational and propaganda component in each direction and in the information campaign as a whole. The results of the study indicate that within the Bolsheviks' anti-tuberculosis campaign three main directions can be distinguished: 1) explanation, why there were a significant number of people suffering from tuberculosis in the Ukrainian SSR; 2) explanation, why the disease had been spreading further; 3) presentation of the initiatives which Soviet authorities had taken on to overcome tuberculosis. To show specific problems in each of these fields as well as actions raised by Soviet authorities to solve them, visual materials were actively used. Thus, political and ideological components often came to the fore, even though the very problem of tuberculosis was medical. ; Після встановлення влади на території України, більшовики зіткнулися з низкою соціальних проблем. Однією з них було значне поширення туберкульозу. Важливе місце у боротьбі з інфекційними захворюваннями займали інформаційні кампанії, які проводили на сторінках різних періодичних видань. Науково-популярний журнал «Шлях до здоров'я» видавався з 1925 р. Народним комісаріатом охорони здоров'я і відображав офіційну політику в справі боротьби з туберкульозом. Для легшого сприйняття інформації населенням, публікації доповнювали візуальними матеріалами. Вони ставали інструментом антитуберкульозної кампанії. Водночас цей журнал, як і всі інші періодичні видання, був інструментом агітаційно-пропагандистської діяльності більшовиків. У статті визначено причини проведення активної інформаційної кампанії боротьби з туберкульозом; з'ясовано роль візуальних матеріалів в антитуберкульозній кампанії, яку проводили на сторінках журналу «Шлях до здоров'я»; виявлено основні змістові напрямки цієї кампанії та головні теми, які в межах них піднімали автори матеріалів; співвіднесено рівень просвітницької і пропагандистської складової в кожному з напрямків та в інформаційній кампанії в цілому. Результати дослідження свідчать, що в антитуберкульозній кампанії більшовиків можна виділити три основні напрямки: перший – пояснення наявності значної кількості хворих на туберкульоз в УСРР, другий – роз'яснення причин подальшого ширення захворювання, третій – популяризація ініціатив радянської влади, спрямованих на подолання туберкульозу. Для демонстрації по кожному з цих напрямків конкретних проблем та дій радянської влади спрямованих на їх подолання, редакція журналу активно використовувала візуальні матеріали. При цьому хоч проблема туберкульозу і була медичною, політична та ідеологічна складова часто виходила на перший план.

У статті досліджується громадсько-політична діяльність відомого українського письменника Василя Стефаника на Покутті на початку ХХ ст. Простежено особливості формування світогляду та становлення суспільно-політичних поглядів українського письменника-новеліста у кінці ХІХ ст. Про­аналізовано його участь у передвиборчих кампаніях до Державної ради (австрійського парламенту) та Галицького крайового сейму, які відбувалися на теренах краю. Розглянуто основні напрямки практичної діяльності громадсько-політичного діяча в УРП на початку ХХ ст.: участь у роботі з'їздів УРП, на­родних віч; агітація на підтримку членів УРП під час виборів до австрійського парламенту і Гали­цького крайового сейму. Показано його внесок в організацію українського січового руху та діяль­ність това­риства "Просвіта" на Покутті, зокрема, на Снятинщині. Простежено участь пись­менника в ювілейних заходах з нагоди вшанування сторіччя від дня народження Тараса Шевченка.
Ключові слова: Василь Стефаник, Українська радикальна партія, Покуття, віче, Державна Рада, Галицький крайовий сейм, "Січ", "Просвіта".

13 грудня 2018 року в ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" відбулася Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 150-річчю від часу створення "Просвіти". Вона була організована Івано-Франківським обласним об'єднанням ВУТ "Просвіта" та кафедрою історії України і методики викладання історії Прикарпатського університету при підтримці Івано-Франківської обласної держадміністрації, Івано-Франківської обласної ради, Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Історичне значення товариства "Просвіта" в національному житті українського народу важко переоцінити. Вона виникла 8 грудня 1868 р. у Львові в умовах бездержавного існування українців, що перебували під владою двох імперій – Романових і Габсбургів. Імперська влада здавалася непорушною, а простий народ в абсолютній більшості був неписьменним. Майбутнє русинів-українців як окремого народу, відмінного від поляків і росіян-"великоросів", могло виглядати для багатьох сучасників практично безнадійним. Політичну ситуацію влучно передав поетичним словом російський письменник українського походження (його нащадки були запорізькі козаки, що після заборони Січі переселилися на Кубань) Володимир Гіляровський у 1886 р.:

В России две напасти
Внизу власть тьмы,
А наверху – тьма власти.

Цей вірш-експромт стосувався Російської імперії, але схожа ситуація в ХІХ ст. була в Австрійській (з 1867 р. – Австро-Угорській) монархії. За умов імперської влади український народ залишався неосвіченим (рівень писемності на початок ХІХ ст. становив лише 5%), а правляча "верхівка" аж ніяк не хотіла поступатися владою. Виходило своєрідне "зачароване коло", становище, з якого, здавалося, не було виходу. Однак тогочасна українська інтелігенція, в руслі національних рухів "недержавних народів" того часу, знайшла формулу, що принесла успіх у боротьбі за національне самоствердження. Ця формула вміщувалася в одне, але ємке слово, що дало назву новоствореній культурно-освітній організації – "Просвіта". Щоправда, успіх в українському національному русі прийшов не відразу, це був шлях копіткої, наполегливої роботи освічених верств населення серед простолюду. Можливість для створення і діяльності "Просвіти" дали демократичні реформи і децентралізація внутрішнього устрою в Габсбурзькій монархії в 1860–1870-х рр.

У статті досліджено передумови створення та діяльності громадського товариства «Просвіта» в Східній та Західній Україні», розкрито роль «Просвіти» у освітньому, культурно-мистецькому, політичному, економічному та національно-патріотичному вихованні населення країни, окреслено роль провідних українських діячів у становленні та діяльності «Просвіти». Виокремлено досвід і здобутки просвітянських організацій України, які успішно можуть бути використані в нинішніх умовах для підвищення рівня освіти та національно-патріотичного виховання населення.// The article proposes to use «Prosvita»'s experience of concerning the mass publication and distribution among the populations books, issued in Ukrainian, organizing Sunday schools and courses on Ukrainian language training for civil servants, conducting extensive outreach to increase the political and economic literacy of the population, the expanding the educational activities of cultural institutions.

The article is devoted to a comprehensive analysis of the practical experience of charitable activities of rural «Prosvits» of the Right Bank of Ukraine in the early 20s of the twentieth century, the main focus of which was to help the starving. The issue of providing such assistance to various categories of the population as a whole has been studied, as well as the work of state structures on the legal regulation of «Prosvits» charity activities. The Soviet regime, being aware of the popular popularity of societies, used their opportunities and resources, shifting to them part of the state social spending. The purpose of the article is to conduct the analysis of the activities of «Prosvits» in the Soviet regime, its significance and results in 1921-1922, coverage of the problems and achievements of educational centers in the context of charitable assistance. Research methods used: comparison, generalization, analysis, synthesis, structural-systemic, synchronous, statistical, historical-comparative, analysis of available sources and scientific literature. It was found that «Prosvits» activities were coordinated by the out-of-school department of public education at the People's Commissariat of Education, which directed their work in the right direction, namely to help the starving, weeks of assistance to war invalids, police, military, etc. Emphasis was placed on helping the starving, identifying specific areas and forms of work to raise funds for the needy. It was established that the charity of the rural «Prosvits» was both voluntary and compulsory. The first was unofficially initiated by the Soviet state, the second by the society itself. ; Стаття присвячена цілісному аналізу практичного досвіду благодійної діяльності сільських «Просвіт» Правобережної України на початку 20-х років ХХ ст., основним напрямом якої була допомога голодуючим. Досліджено питання надання такої допомоги різним категоріям населення в цілому, а також відображена робота державних структур із правового врегулювання добродійної діяльності «Просвіт». Радянський режим, знаючи про народну популярність товариств, використовував їх можливості і ресурси, переклавши на них частину державних соціальних витрат. Мета статті: аналіз діяльності «Просвіт» в умовах радянського режиму, її значення та результати у 1921-1922 рр., висвітлення проблем і здобутків просвітницьких осередків у контексті надання благодійної допомоги. Методи дослідження: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, структурно-системний, синхронний, статистичний, історико-порівняльний, аналіз доступних джерел і наукової літератури. З'ясовано, що діяльність «Просвіт» координував позашкільний відділ народної освіти при Народному комісаріаті освіти, який спрямовував їхню роботу у потрібному владі руслі, а саме – на допомогу голодуючим, проведення тижнів допомоги інвалідам війни, міліції, військовим тощо. Акцент був зроблений на допомогу голодуючим, визначенні конкретних напрямків і форм роботи для здобуття коштів нужденним. Встановлено, що благочинність сільських «Просвіт» носила як добровільно-примусовий, так і добровільний характер. Перший неофіційно ініціювала радянська держава, другий – власне товариства.

The article is devoted to a comprehensive analysis of the practical experience of charitable activities of rural «Prosvits» of the Right Bank of Ukraine in the early 20s of the twentieth century, the main focus of which was to help the starving. The issue of providing such assistance to various categories of the population as a whole has been studied, as well as the work of state structures on the legal regulation of «Prosvits» charity activities. The Soviet regime, being aware of the popular popularity of societies, used their opportunities and resources, shifting to them part of the state social spending. The purpose of the article is to conduct the analysis of the activities of «Prosvits» in the Soviet regime, its significance and results in 1921-1922, coverage of the problems and achievements of educational centers in the context of charitable assistance. Research methods used: comparison, generalization, analysis, synthesis, structural-systemic, synchronous, statistical, historical-comparative, analysis of available sources and scientific literature. It was found that «Prosvits» activities were coordinated by the out-of-school department of public education at the People's Commissariat of Education, which directed their work in the right direction, namely to help the starving, weeks of assistance to war invalids, police, military, etc. Emphasis was placed on helping the starving, identifying specific areas and forms of work to raise funds for the needy. It was established that the charity of the rural «Prosvits» was both voluntary and compulsory. The first was unofficially initiated by the Soviet state, the second by the society itself. ; Стаття присвячена цілісному аналізу практичного досвіду благодійної діяльності сільських «Просвіт» Правобережної України на початку 20-х років ХХ ст., основним напрямом якої була допомога голодуючим. Досліджено питання надання такої допомоги різним категоріям населення в цілому, а також відображена робота державних структур із правового врегулювання добродійної діяльності «Просвіт». Радянський режим, знаючи про народну популярність товариств, використовував їх можливості і ресурси, переклавши на них частину державних соціальних витрат. Мета статті: аналіз діяльності «Просвіт» в умовах радянського режиму, її значення та результати у 1921-1922 рр., висвітлення проблем і здобутків просвітницьких осередків у контексті надання благодійної допомоги. Методи дослідження: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, структурно-системний, синхронний, статистичний, історико-порівняльний, аналіз доступних джерел і наукової літератури. З'ясовано, що діяльність «Просвіт» координував позашкільний відділ народної освіти при Народному комісаріаті освіти, який спрямовував їхню роботу у потрібному владі руслі, а саме – на допомогу голодуючим, проведення тижнів допомоги інвалідам війни, міліції, військовим тощо. Акцент був зроблений на допомогу голодуючим, визначенні конкретних напрямків і форм роботи для здобуття коштів нужденним. Встановлено, що благочинність сільських «Просвіт» носила як добровільно-примусовий, так і добровільний характер. Перший неофіційно ініціювала радянська держава, другий – власне товариства.

Вивчаються особливості кулыпурно-освітнього і соціально-економічного життя мешканців села Побережжя у міжвоєнний період (1919-1939 рр.) як типового для Східної Галичини населеного пункту в сільській місцевості. Висвітлено соціальні умови проживання місцевого населення, які прямо залежали від розмірів земельного наділу. 3'ясовано, що основними векторами економічної діяльності у Побережжі були сільське господарство та дрібні промисли, пов'язані з обробкою сільськогосподарської сировини і природних матеріалів. Ефективність цієї діяльності полягала у якісній самоорганізації селян у кооперативному русі. Проаналізовано стан освіти в селі та боротьбу побережан за українську мову навчання і збереження національно-культурної свідомості, вагоме місце в якій відводилося громадським товариствам "Рідна Школа", "Просвіта", "Луг" і "Сокіл". Досліджено, що власну військово-патріотичну організацію "Союз Польських Стрільців" утримували в Побережжі й місцеві поляки. ; The article deals with the problems of the Poberezhia village inhabіtaпts' cultural, educational and sосіоесоnоmіс life as the typical countrysіde settlemeпt of the Eastern Galicia of the interwar period (1919-1939). The socіal conditions of the local population residence were highlighted. They depended directly on the size of the land allotment. It was found that the agriculture and small іndustrіes related to the processіng of agricultural raw materіals and natural materіals were the main vectors of есоnоmіс activity іn the Poberezhia village. The effectіveness of this activity consіsted іn the qualitative peasants' self-оrganization for the cooperative movement. The sіtuatіon of education іn the village and the struggle of Poberezhia іnhabіtaпts for the Ukrainian language of education and a national-cultural соnscіousness preservation, where the important place was given to suсh public associations as "Ridna Shkola", "Prosvіta" , "Luh" and "Sokil", were analyzed. It was іnvestіgated that the local military patriotic organization "Роlskі Zwiazek Strzeleckі" was provided by Poberezhia Polіsh community.

The article focuses on the analysis of the national policy of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth, which resulted in the persecution of the Ukrainian public organizations and the Ukrainian national movement, in particular in Volhynia Voivodeship, during the interwar period. The political situation in the lands of Western Ukraine after their entry into the Polish state and the peculiarities of the formation and implementation of Promethean policy in these areas are studied. The national idea promoted by "Prosvita" was considered to be hostile by the Polish administration in Volhynia because it contradicted the state doctrine of transforming the Second Polish-Lithuanian Commonwealth into a unitary state. Advocacy by «Prosvita" of the Ukrainian language and culture contradicted the visions of the nation-state's national policy. The purpose of the study is to identify and analyze comprehensively the causes and features of the Polish authorities' persecution of «Prosvita" in Volhynia Voivodeship during the 1920s and 1930s and to analyze the consequences of the liquidation of "Prosvita". The methodological basis is the principles of historicism in the combination of all its components, systematics and scientificity. Interdisciplinary research is focused on the involvement of historical comparative and historical system methods, techniques of microhistorical analysis. The Scientific Novelty. The dynamics of the relations formation between the national and cultural organization of the people of Volhynia "Prosvita" and the Polish state administration has been traced on the basis of the new discovered archival documents. It has been found out that it was during the voivodship of Heinrich Yuzevsky in Volhynia that a purposeful policy of oppression and persecution of «Prosvita" by the Polish authorities began, which eventually caused the complete liquidation of one of the most popular and respected public organizations in the region. The liquidation meeting of "Prosvita" took place in Lutsk on July 1, 1934, after which the majority of the society's branches ceased to operate. On the basis of the researched archival documents the authors came to the conclusion that as a result of the implementation of the "Volhynia experiment" the voivode Heinrich Yuzevsky destroyed the cultural and educational society "Prosvita" under various pretexts in the region and created societies to implement the voivode's political programme. These societies became the "Prosvita Houses". Key words: "Prosvita", the Second Polish-Lithuanian Commonwealth, Volhynia Voivodeship, public organization, oppression, national policy, persecution, the Ukrainian hromada, national idea. ; Анотація. У статті аналізується національна політика Другої Речі Посполитої,результатом якої стало переслідування українських громадських організацій та українського національного руху, зокрема у Волинському воєводстві, у період між двома світовими війнами. Досліджується політична ситуація, що склалася на землях Західної України після їх входження до Польської держави та особливості формування і реалізації політики прометеїзму на цих теренах. Національна ідея, яку пропагувала "Просвіта", вороже сприймалася польською адміністрацією Волині, оскільки суперечила державній доктрині перетворення Другої Речі Посполитої на унітарну державу. Обстоювання "Просвітою" української мови та культури йшло у розріз із баченнями національної політики державницької нації. Метою дослідження є виявлення та комплексний аналіз причин і особливостей переслідування польською владою "Просвіти" у Волинському воєводстві у період 20–30-х рр. ХХ ст. і аналіз наслідків її ліквідації. Методологічну основу становлять принципи історизму в єдності всіх його компонентів, системності та науковості. Міждисциплінарне дослідження орієнтоване на залучення історико-порівняльного й історико-системного методів, прийомівмікроісторичного аналізу. Наукова новизна. На онові виявлених нових архівних документів прослідковано динаміку формування взаємин поміж національно-культурною організацією волинян "Просвітою" та польською державною адміністрацією. З'ясовано, що саме у період воєводства Генріха Юзевського на Волині розпочинається цілеспрямована політика утисків та переслідування "Просвіти" з боку польської влади, яка у кінцевому результаті призвела до повної ліквідації однієї із наймасовіших та найшановніших у краї громадських організацій. Ліквідаційнізбори товариства "Просвіта" відбулися у Луцьку 1 липня 1934 р., після чого більшість осередків товариства припинили існування.На основі досліджених архівних документів автори дійшли висновку, що внаслідоквтілення у життя "волинського експерименту" воєвода Г. Юзевський знищував під різними приводами культурно-освітнє товариство "Просвіта" у краї і створив товариства, які мали впроваджувати в життя політичну програму воєводи. Ними стали Просвітянські хати.Ключові слова. "Просвіта", Друга Річ Посполита, Волинське воєводство, громадськаорганізація, утиски, національна політика, переслідування, українська громада, національна ідея.