Suchergebnisse

Hace ya unos años que vivimos instaurados en la era de los aviones no tripulados. Muchos son los campos y aplicaciones que se han visto beneficiados por la aparición de estos sistemas. Entre ellos la monitorización o vigilancia y el seguimiento, ya sea bien de instalaciones en el ámbito civil, o de tropas en el marco militar, es uno de los campos que más favorecidos se han visto, en tanto que la duración máxima de los vuelos sólo es limitada por el combustible, sin llevar asociadas las limitaciones correspondientes a tener tripulación. La configuración de Ala Volante o Voladora ha destacado por su capacidad de vuelo estable, controlable sin sustentación distinta a la del ala principal, es decir, sin necesidad de presentar estabilizadores horizontales. Además, ha sido ampliamente defendida como la configuración óptima del avión desde el punto de vista de la aerodinámica y el peso estructural. Por otro lado, la capacidad de despegue y aterrizaje vertical o VTOL, de sus siglas en inglés, de algunos sistemas autónomos, ha supuesto un avance importante en las posibilidades de las aeronaves mediante la incorporación de unas plataformas de rotores. El control de vuelo mediante el uso de empuje vectorial proporcionado por estos rotores, en vez de alerones, se ha comprobado que da al concepto una serie de claras ventajas sobre los diseños de ala fija sobre todo en entornos de vuelo restringido por infraestructuras terrestres. Este Trabajo Fin de Máster pretende ser un primer paso en la investigación de este nuevo concepto de Alas Volantes VTOL, enfocándose en el Diseño Estructural por componentes de las mismas. Con este objetivo, en primer lugar, se realizó un diseño conceptual basado en el estudio de especificaciones de aeronaves similares. En él se definieron las características deseadas en cuanto a la operación propia de la aeronave, así como un primer diseño dimensional de los distintos componentes. A continuación, se realizaron los estudios de Aerodinámica para la concepción de las superficies teóricas de la aeronave. Aquí se contempla tanto la selección del tipo de perfil alar, como características asociadas a la geometría del ala en relación al conjunto de la aeronave. Para este análisis aerodinámico se utilizó el software de código abierto XFLR5 v6.38. Por último, se desarrolló un Diseño Preliminar Estructural de distintos componentes de la aeronave. Partiendo de la Estructura de Producto del prototipo, se cascadea a nivel de conjuntos y subconjuntos hasta llegar a nivel de partes elementales, las cuales se diseñaron considerando distintas tecnologías y materiales de fabricación, así como su compatibilidad para el montaje y la instalación de los distintos sistemas a bordo de la aeronave. Para el diseño, estimaciones de peso y estudio de cargas estructurales se hizo uso del software comercial CATIA v5r21 desarrollado por Dassault Systèmes. En conclusión, este Trabajo supone un acercamiento al diseño de aeronaves no tripuladas útiles para misiones de vigilancia y seguimiento con las ventajas que ello supone, y propone la configuración híbrida de Ala Volante VTOL como una interesante opción en la búsqueda de la tecnología más eficiente para estos fines. ; There is a while since we are living inmersed in the unmanned aircraft age. So many technological areas and applications have been deeply benefited by the appearance of these systems. Among them, monitoring and surveillance, both in civilian and military applications, has been one of the most favored fields in terms of flight operations, only limited by fuel consumption and without the limits associated with carrying crew. Flying Wing aircraft configuration has stood out by its capacity of stable flight, controllable without more sustentation than the one provided by the main wing, that means, without the need of horizontal stabilizers. In addition, it has been widely advocated as the optimal aircraft configuration in terms of aerodynamics loads and structural weight. On the other hand, VTOL vertical take-off and landing technology has meant a remarkable advance in aircraft capabilities by the incorporation of a multirotor platform. Flight control using vectorial thrust by these rotors, instead of ailerons, has been proven to give several advantages over fixed wing designs, specially in flight environments restrictred by terrestrial infrastructures. This Master's Project aims to be a first step in the research of this new Flying Wing VTOL concept, focusing on Structural Design of its components. To this end, a conceptual design based on the study of similar aircraft specifications was carried out at first. It defined the desired characteristics in terms of payload capacity, components sizing and aircraft operation. Aerodynamics studies were then carried out to define the aircraft theoretical surfaces. Here it is considered both the wing profile selection and several characteristics associated with the wing geometry in relation to the aircraft. XFLR5 v6.38 open source software was used for this aerodynamic analysis. Finally, a Preliminary Structural Design of different aircraft components was developed. Based on the Product Structure of the prototype, it is downgraded at the level of installations, assemblies and sub-assemblies up to elemental parts level, which were designed considering different manufacturing technologies and materials, as well as their compatibility for the assembly and systems installation on board. For the design, weight estimation and structural loads studies, commercial software CATIA v5r21 was used. In conclusion, this Project supposes an approach to the design of unmanned aircraft for surveillance and monitoring missions with the advantages that it entails, and this research proposes the hybrid configuration of Flying Wing VTOL as an interesting option in the search of the most efficient technology for these purposes. ; Universidad de Sevilla. Grado en Ingeniería Aeronáutica

Modernity alongside with new technologies development, fundamental changes in the printing industry and informatization of society presented the mankind with such an invention as propaganda. It became an integral part of authoritarian and totalitarian political regimes of the XXth century. However, as a tool of consciousness manipulation, it was actively used by the empires during the "long" XIXth century. In the conditions of the First World War propaganda played a significant role in the mobilization processes and in the formation of the enemy's image. The article attempts to assess the effectiveness of the propaganda during the First World War. The article examines the researches that analyze the events of the war from the point of view of Soviet, modern Ukrainian and foreign historiography and contain descriptions of the propaganda campaign on the front line and in the rear. The state of modern historical research is highlighted and the prospects of further research are indicated. The study of the experience of the First World War and the information component of the fighting can be useful, given the fact that the Russian Federation today uses ideological stamps of that period.The analysis of existing studies on the issues of the First World War in general and its propaganda component in particular proves an increasing interest in the investigation of information warfare topic. Since 2014, the number of studies devoted to the First World War has increased in domestic and foreign research. The Ukrainian regions were a part of Austria-Hungary and Russia, so the usage of the Ukrainian national question in the propaganda of those states was significant. However, the issue of the propaganda war between the two empires is not covered comprehensively.The first study on this subject was of general practical character. The first foreign scholars who examined propaganda were mass communication specialists. For Soviet historical science, the priority task was to study the revolutionary events of 1917 and the period of the civil war. The events of 1914-1918 were interpreted only as an imperialist war, their study was conducted tendentiously. Modern historiography on the First World War reflects the main directions of the European historical school at the beginning of the XXIst century with a focus on social and socio-cultural history. Foreign historiography is represented by Russian, European and American authors. In their research considerable attention is paid to the topic of military psychology and cultural-anthropological aspects of war. The analysis of the extent of the given problem research in the studies of foreign historians suggests a sufficient level of its investigation. Modern historians pay much attention to the ideological aspect, the analysis of visual propaganda. The interest in considering the mechanisms for the formation of images of the enemy, its state and allies increased. A promising object of historical research is the study of the verbal and nonverbal aspects of the propaganda production of both empires. ; Modernizacja wraz z rozwojem nowych technologii, fundamentalne zmiany w branży poligraficznej i informatyzacja społeczeństwa "przedstawiona" ludzkości, między innymi, i takim wynalazkiem jak propaganda. Stała się integralną częścią funkcjonowania autorytarnych i totalitarnych reżimów politycznych w XX wieku, jednak jako narzędzie manipulowania świadomością była aktywnie wykorzystywana przez imperia podczas "długiego" XIX wieku. W warunkach Pierwszej wojny światowej propaganda odegrała ważną rolę w procesach mobilizacji i kształtowaniu wizerunku wroga. Artykuł analizuje historiografię ukraińską i zagraniczną poświęconą propagacji czasów Pierwszej wojny światowej, określa etapy badań historycznych i ich specyfikę. Analizowane prace przedstawiające obraz wydarzeń wojny po stronie rosyjskiej i austro-węgierskiej i zawiera opisy elementów kampanii propagandowej zarówno z przodu, jak iz tyłu. Podkreślano, że pierwsze badania nad problemem oddziaływań informacyjnych i psychologicznych w warunkach Pierwszej wojny światowej rozpoczęły się od razu po zakończeniu działań wojennych. Następny okres, reprezentowany przez radziecką historiografię, rozpoczął się w latach dwudziestych i trwał do końca lat osiemdziesiątych, określając jego specyfikę i główną treść prac, które rygorystycznie określały ustanowione granice ideologiczne. Podkreślono stan współczesnych badań naukowych i nakreślono perspektywy dalszych badań. Współczesna zagraniczna historiografia reprezentowana jest przez autorów rosyjskich, europejskich i amerykańskich. Następny szczyt zainteresowania Wielką Wojną jest spowodowany wiekiem od samego początku. Nacisk kładziony jest na rosnące zainteresowanie analizą treści wizualnych propagandy, mechanizmów tworzenia obrazów wroga "obcych" i "jego". ; Доба модерну з розвитком нових технологій, кардинальних змін у друкарській галузі та інформатизації суспільства «подарувала» людству серед іншого, й такий винахід як пропаганда. Вона стала невід'ємним елементом функціонування авторитарних та тоталітарних політичних режимів у ХХ ст., проте як інструмент маніпулювання свідомістю активно використовувалась й імперіями протягом «довгого» ХІХ ст. В умовах Першої світової війни пропаганда відіграла важливу роль у мобілізаційних процесах та формуванні образу ворога. У статті проаналізовано українську та зарубіжну історіографію, присвячену пропаганді часів Першої світової війни, визначено етапи історичних досліджень та їх специфіку. Проаналізовано роботи, які презентують погляд на події війни з російської і австро-угорської сторони та містять описи елементів пропагандистської кампанії як на фронті, так і в тилу. Наголошено, що перші дослідження проблематики інформаційно-психологічного впливу в умовах Першої світової війни почалися відразу після закінчення бойових дій. Наступний період, репрезентований радянською історіографією, розпочався в 1920-х рр. і тривав до кінця 1980-х рр., окреслено його специфіку та основний зміст робіт, які були жорстко детерміновані встановленими ідеологічними межами. Висвітлено стан сучасних наукових пошуків та окреслено перспективи подальших досліджень. Сучасна зарубіжна історіографія представлена російськими, європейськими та американськими авторами. Черговий пік інтересу до Великої війни викликаний століттям від її початку. Акцентується увага на зростанні інтересу до аналізу візуального контенту пропаганди, механізмів формування образів ворога «чужого» та «свого».

Introduction The transformational processes occurring in Ukraine today have necessitated the search for new forms of the judicial system organization. The system should be effective, simple and accessible to the public. Most of these requirements correspond to the Peace Court, which under different names has been successfully operating in England, Israel, Italy, Switzerland, the USA and Canada.T herefore, today it is important to study the practice of its formation and development.Goal: based on the analysis of the normative framework of the peace courts functioning in 1917-1919, their judicial practices and conditions of activity, to determine the degree of effectiveness of local justice and its role in establishing the rule of law and order in the Volyn province during the National Revolution.Results After the formation of the Ukrainian governments, the judicial reforms were launched, which changed the structure and competence of local courts. In 1917-1919, the Higher Regional Courts were closed, and their cases were transferred to peace courts. From 1919, the latter could consider the claims worth up to 10,000 rubles and criminal cases with losses of up to 60,000 rubles. Peace judge Petro Ilkevich, commenting on these changes, with pride and sadness said: "No state in the world has such a judicial individual power with such an extensive competency as our peace justice!" The judge's doubts and anxieties were due to big amounts work that judges had to perform then.The Ukrainization of the judicial process became a difficult issue during the judicial reform. The relevant law was adopted on March 1st, 1918, but it was not fully implemented. The shortage of funds, professionals and time prevented its implementation. However, given the enthusiasm of the Volyn judges, their documentation was conducted in Ukrainian already in 1918. The increased attention to the jurisdiction normalization and the improvement of the judicial system testified the Government's desire to ensure the priority of the laws and their strict observance by practical steps. At the same time, the complicated internal political situation, that forced the government to balance on the verge and find compromises, did not allow to fully control the implementation of laws on the ground. The implementation of legislative innovations, as practice shows, completely depended on the initiative and commitment of regional managers and officials, including judges, to the Ukrainian endeavor.The overthrow of autocracy and the proclamation of the national power in the face of the Central Rada, along with the wave of popular upheaval and revolutionary enthusiasm, caused the growth of crime, looting and local anarchy. In 1917-1919, one judge at Zhytomyr Peace Congress on average considered 404 criminal and 287 civil cases, with 60% of the proceedings being completed within two or three months, 39.5% lasting to six months and only 0.5% due to independent reasons lasting more than a year. At the same time, only 7% of the sentences were appealed in higher courts. These indicators convincingly prove the effectiveness of the legal process and the professionalism of the judges who made decisions regardless of the political conjuncture, taking into account only the laws and the sense of justice.Difficult financial situation made it complicated for peace judges to fulfill their duties. For example, V. Lebedinsky, the head of the peace congress, wrote: "Although the judge is a representative of the supreme power in the province, but is forced to lead a poverty-like life – ragged clothes, unable to provide a decent education to his children, be treated if necessary and hold servants, he lives half-starved." The housing issue also remained unresolved. The influx of refugees to the province, as well as the destruction of buildings through military operations, made it virtually impossible to rent a decent room for the court The buildings for courts were allocated on a residual principle, which meant their low quality and high cost. Due to small salaries, the court offices remained without scribes and secretaries. This made judges, tired of their direct duties, stay late in the evening to complete the documents themselves.Conclusion. In 1917-1919s, the Volyn peace courts continued to administer justice in the region and provide qualified legal assistance to the population. Ukrainian governments have taken measures to build the structure and increase the competence of local courts, but ignored the logistical support of judicial activities. At the same time, education, rich professional and life experience helped peace judges partially solve these difficulties. ; W artykule, opartym na analizie szerokiej gamy źródeł archiwalnych, przeanalizowano podstawę normatywną działalności sądów światowych w latach 1917-1919, ich praktyki sądowe i warunki pracy. Ustalono, że pomimo trudnych okoliczności, sądy pokoju wołyńskiego nadal zarządzają wymiarem sprawiedliwości w regionie i zapewniają wykwalifikowaną pomoc prawną dla ludności. Ukraińskie rządy podjęły kroki w celu zbudowania struktury i zwiększenia kompetencji lokalnych sądów, ale zignorowały logistyczne wsparcie działalności sądowej. Autor konkluduje o wysokiej skuteczności lokalnych postępowań sądowych i ich znaczącej roli w ustanowieniu rządów prawa i porządku na Wołyniu w okresie rewolucji narodowej. ; У статті на основі аналізу широкого кола архівних джерел проаналізовано нормативну базу діяльності мирових судів у 1917-1919 рр., їх судові практики та умови роботи. Встановлено, що незважаючи на складні обставини мирові суди Волині продовжували здійснювати правосуддя у регіоні та надавати населенню кваліфіковану юридичну допомогу. Українські уряди вживали заходів до розбудови структури та збільшення компетенції місцевих судів, проте залишали поза увагою матеріально-технічне забезпечення суддівської діяльності. Автором зроблено висновок про високу ефективність місцевого судочинства та вагому його роль у становленні законності та правопорядку у Волинській губернії у часи національної революції.

The objective of this project is to generate a model to evaluate the volume of vehicular emissions produced along the corridor. The analysis of results of this model may contribute to stablish public politics for efficient transportation reducing environmental degradation and health issues among the surrounding community. The software used for building the simulation model was PTV Vissim and PTV EnViVer for calculate carbon dioxide (CO₂), nitrogen oxides (NOₓ) and particulate matter (PM₁₀). The corridor of study is located in 13th street in Bogotá also known as Avenida Centenario between Avenida Boyacá and Rio Bogotá Toll. This section of the road is 9 Km long and its one of the main points for the entrance and exit of heavy transportation. The 13th street is also the main access to communicate the dormitory towns of Funza, Madrid, Mosquera and Facatativa, located at the west of Bogotá. Also, the 13th street is the only access one of the largest Dutty Free Zones in Colombia, known as Zona Franca. Over 400 companies operate in Zona Franca, 53% of which are dedicated to logistics, 27% to services, 12% are trading companies and 8% are industrial business. For this study, a methodology was formulated to evaluate the current pollution situation considering twelve elements related to vehicular traffic, such as road infrastructure, conflict areas, coordination of the traffic lights network, mandatory staging points, intermunicipal and public bus stops, vehicular volume, volume composition, definition of vehicular, public transport lines, assignment of vehicular emission factors for each category of vehicles an evaluation node create to obtain operational information about the corridor of study. Also, three scenarios were proposed aimed at reducing contamination along the corridor and to produce an operational enhancement. The results indicate a high rate of pollution product of the heavy traffic along the corridor and also due to the industrial use of the land. Further factors found to be related to emission increase in the 13th street are the heavy traffic long rides used for the Free zone, massive intermunicipal volume of transportation between Bogotá and the dormitory towns and the lack of technical public transportation. At a design level it is important to emphasized the traffic lights effect on the different road intersections in the zone. A number of alternatives of short, medium and long term were proposed to improve emissions within the corridor, which can be replicated by different kind of transport modelation specialists on high traffic volume roads. ; El objetivo de este proyecto es generar un modelo que permita evaluar de manera sencilla la cantidad de emisiones vehiculares en el corredor de estudio y cuyos resultados contribuyan a la generación de políticas públicas de transporte eficientes que reduzcan la degradación del medio ambiente y la afectación de la salud de los moradores de la zona. Particularmente se utiliza el software PTV Vissim para construir el modelo de simulación y el software PTV EnViVer para cuantificar las emisiones de dióxido de carbono CO₂, óxidos de nitrógeno NOₓ y material particulado PM₁₀. El corredor de estudio está ubicado entre la Calle 13 o Avenida Centenario entre la Avenida Boyacá y el Peaje del Río Bogotá, tiene una longitud de 9 kilómetros y se caracteriza por ser uno de los principales accesos y salidas de transporte de carga. Además, es la principal vía de comunicación de las denominadas ciudades dormitorio del occidente de Bogotá (Funza, Madrid, Mosquera y Facatativá). Adicionalmente, es el único acceso a la zona franca de la ciudad que alberga más de 400 empresas dentro del parque empresarial, de las cuales un 53% pertenecen al sector logística, 27% al sector de servicios, 12% al sector de comercio y 8% al sector industrial constituyéndose como uno de los mayores centros de acopio de mercancía en el país. Para este estudio se formula una metodología que evalúa la situación actual considerando doce elementos diferentes relacionados con el tráfico vehicular; como la infraestructura vial, áreas de conflicto, zonas de reducción de la velocidad, coordinación de la red semafórica, puntos de parada obligatoria o detención, paraderos de los buses de transporte público e intermunicipal, composición, volúmenes y definición de rutas vehiculares y de transporte público, asignación de factores de emisión para cada categoría vehicular y la creación de nodos de evaluación para obtener resultados operacionales del sector de estudio y a su vez se proponen tres posibles escenarios de mejora del corredor orientados a la disminución de las emisiones que actualmente se producen en él y a su mejor funcionamiento operacional. Los resultados señalan que existe una alta tasa de contaminación producto del intenso tráfico que soporta el corredor de estudio y del mayor uso industrial del suelo. Otros factores asociados al incremento de las emisiones en el sector son los largos recorridos que realizan los vehículos de carga que utilizan la zona franca, el alto volumen de transporte interurbano que da servicio a las ciudades dormitorio del occidente de Bogotá y poca oferta de transporte público tecnificado. A nivel de diseño es importante resaltar el efecto de la semaforización y del manejo de las diferentes intersecciones del sector. Finalmente, se proponen una serie de alternativas de mejora para el sector de estudio en corto, mediano y largo plazo, las cuales pueden ser replicadas en vías con altos volúmenes vehiculares por profesionales de diferentes áreas especializados en la modelación de transporte. ; Maestría ; Magíster en Ingeniería Civil con Énfasis en Transito y Transporte

У статті розглянуто особливості розробки та реалізації освітньої політики в контексті реформи децентралізації в Україні. Головна мета статті – визначити основні напрями й труднощі розробки та реалізації освітньої політики в контексті реформи децентралізації в Україні. Цілями дослідження є узагальнення даних досліджуваної проблеми та виокремлення специфіки освітніх змін. Методологічним підґрунтям дослідження освітньої політики стали загальнонаукові методи емпіричного й теоретичного узагальнення, індукції й синтезу, методи порівняльного і правового аналізу. Так, зокрема, методи емпіричного й теоретичного узагальнення використано при з'ясуванні умов, специфіки та проблем проведення реформи децентралізації в Україні; дедукції та індукції, аналізу та синтезу – для виявлення системних проблем у сфері освіти. Результатом дослідження є теоретичне осмислення нормативно-правової бази з виокремленням проблемних моментів функціонування децентралізованої системи освіти в Україні. Визначено, що головним трендом сучасної освітньої політики є комерціалізація усіх аспектів навчання і виховання, який суттєво делегітимізує принцип рівного доступу до якісної освіти, що, в свою чергу, актуалізує пошук адекватних відповідей світового та національного освітніх просторів головними стейкхолдерами – державою, комерційними структурами та громадянським суспільством. Зроблено висновок, що громада і держава повинні спільно вирішувати питання створення стратегічних засад реформування освітнього процесу, контролю його якості, посилення соціального захисту всіх учасників, розширення мережі закладів освіти, підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, розробки систем мотивації праці. Особливу увагу звернуто на перспективи впровадження в життя концепції «Нової української школи» та створення мережі опорних шкіл ; В статье рассмотрены особенности разработки и реализации образовательной политики в контексте реформы деценнтрализации в Украине. Главная цель статьи – определить основные направления и трудности разработки и реализации образовательной политики в контексте деценрализации в Украине. Целями исследования есть обобщение данных исследуемой проблемы и выделение специфики образовательных изменений. Методологической основой исследования образовательной политики выступают общенаучные методы эмпирического и теоретического обобщения, индукции и синтеза, методы сравнительного и правового анализа. Так, в частности, методы эмпирического и теоретического обобщения использовано при определении условий, специфики и проблем проведения реформы децентрализации в Украине; дедукции и индукции, анализа и синтеза – для выявления системных проблем в сфере образования. Результатом исследования есть теоретическое осмысление нормативно-правовой базы с выделением проблемных моментов функционирования децентрализированной системы образования в Украине. Определено, что главным трендом современной образовательной политики есть коммерциализация всех аспектов обучения и воспитания, который существенно делегитимизирует принцип равного доступа к качественному образованию, что, в свою очередь, актуализирует поиск адекватных овтетов мирового и национального образовательных пространств главными стейкхолдерами – государством, коммерческими стурктурами и гражданским обществом. Сделан вывод, что сообщества и государство должны сообща решать вопросы создания стратегических основ реформирования образовательного пространства, контроля его качества, усиления социальной защиты всех участников, расширения сети учреждений образования, подготовки и повышения квалификации педагогических и научно-педагогических работников, разработки систем мотивации труда. Особенное внимание обращено на перспективы внедрения в жизнь концепции «Новой украинской школы» и создания сетей базовых школ ; The article deals with the peculiarities of the development and implementation of educational policy in the context of the decentralization reform in Ukraine. The main purpose of the article is to identify the main directions and difficulties of the development and implementation of educational policy in the context of the decentralization reform in Ukraine. The objectives of the article are to summarize the data of the problem under study and to distinguish the specifics of educational changes. The methodological basis for the study of educational policy includes general scientific methods of empirical and theoretical generalization, induction and synthesis, methods of comparative and legal analysis. Thus, the methods of empirical and theoretical generalization, in particular, are used to clarify the conditions, specifics and problems of the decentralization reform in Ukraine; deduction and induction, analysis and synthesis help to identify systemic problems in education. The result of the analysis is a theoretical understanding of the regulatory framework with the isolation of the problem points of the functioning of a decentralized educational system in Ukraine. It is determined that the main trend of modern educational policy is the commercialization of all aspects of education and training, which essentially delegitimizes the principle of equal access to quality education, which, in its turn, intensifies the search for adequate responses of the world and national educational spaces by the main stakeholders i.e. the state, commercial structures and civil society. Conclusion. It is concluded that the community and the state should jointly decide on the creation of strategic principles for reforming the educational process, monitoring its quality, strengthening the social protection of all participants, expanding the network of educational institutions, training and improving the skills of pedagogical and academic staff, and developing systems of labor motivation. The decentralized system of education functions through cooperation and coordination of the activities of many independent institutions, each of which has a legally defined scope of autonomy. Decentralization involves the creation of a governance system that, instead of vertical subordination, is based on the cooperation of independent institutions of different levels, governed by the provisions of the law. In Ukraine, this means that united communities, districts and regions will have autonomous, democratically elected bodies of local self-government, whose councils and executive bodies will act in accordance with the expectations of the local people who elected them. The autonomy of local authorities must be enshrined and guaranteed by law, and must be carefully defended by all stakeholders, including associations of local selfgovernment bodies. Particular attention is paid to the perspectives of implementing the concept of «New Ukrainian School» and the establishment of a network of reference schools. The components of the model of the «New Ukrainian School» should become a strategic basis for the development of a system of education in the united communities, which will cover not only the educational process but also the management of the entire educational network of the community as a whole (including the development and implementation of a plan for optimizing school networks)

The urgency of the theme under study is due to the need to simplify the structure of local governance, to ensure close ties with civil society and to achieve transparency in the adoption of management decisions, and increase the level of responsibility to the territorial community. The research is aimed at solving the problems of financial provision of territories development. Findings. The concept of decentralization of power, in particular budget decentralization, is considered. It was established that the interconnection of legislative changes in the Tax and Budget Codes contributed to the transformation of local budgets into an effective instrument of socioeconomic development of administrative and territorial units. The advantages of budget decentralization are revealed. The development of the processes of the formation of associations of territorial communities (ATC) is explored. Priorities of the changes introduced are the extension of the rights of local self-government authorities in decision-making and giving them full budgetary autonomy in terms of filling their budgets and spending their powers in the light of European experience. The essence of the new mechanism of budgetary regulation is revealed, namely, the system of total balancing of all local budgets is replaced by the system of horizontal equalization of the capacity of administrative-territorial units depending on the level of income per capita. The positive results of the reform of fiscal decentralization are substantiated. The expediency of carrying out calculations of intergovernmental transfers on the basis of consolidated budgets of regions is proved, transferring responsibility for further redistribution of budget funds to regional state administrations. Further directions of the budget decentralization reform in Ukraine are outlined. The scientific significance of the work is to substantiate measures to strengthen the financial basis of local self-government; outlined the priority steps of regional state administrations on the way to solving the urgent problems of implementing the budget decentralization reform. The practice of budget decentralization has proven that it contributes to the growth of the financial potential of the territory, the intensification of investment activity, and the stimulation of entrepreneurial activity, which ultimately strengthens the economic potential and provides a "ground" for growth and development, and therefore the further development of the order of financial and administrative liability for violation by local government of the requirements of budget legislation. ; Актуальность исследуемой темы обусловлена необходимостью упрощения структуры управления на местах, обеспечению тесной связи с гражданским обществом и достижению прозрачности в принятии управленческих решений, повышению степени ответственности перед территориальной общиной. Исследование направлено на решение проблем финансового обеспечения развития территорий. Рассматривается понятие децентрализации власти, в частности бюджетная децентрализация. Установлено, что взаимосвязь законодательных изменений в Налоговом и Бюджетном Кодексах, способствовала превращению местных бюджетов в эффективный инструмент социально-экономического развития административно - территориальных единиц. Выявлены преимущества бюджетной децентрализации. Исследовано развитие процессов образования объединений территориальных общин (ОТО). Приоритетами предложенных изменений определены такие: расширение прав органов местного самоуправления в принятии решений и предоставление им полной бюджетной самостоятельности по наполнению своих бюджетов и осуществлению полномочий по расходам с учетом европейского опыта. Раскрыта сущность нового механизма бюджетного регулирования, а именно система тотального сбалансирования всех местных бюджетов заменена системой горизонтального выравнивания налогоспособности административно-территориальных образований в зависимости от уровня поступлений на одного жителя. Обоснованы положительные результаты реформы фискальной децентрализации. Доказана целесообразность проведения расчетов межбюджетных трансфертов на основе сводных бюджетов регионов, перекладывая ответственность за дальнейшее перераспределение бюджетных средств на областные государственные администрации. Определены дальнейшие направления реформы бюджетной децентрализации в Украине. Научная значимость работы заключается в обосновании мер по укреплению финансовой основы местного самоуправления; обозначены первоочередные шаги областных государственных администраций на пути к решению насущных проблем реализации реформы бюджетной децентрализации. Практикой процессов бюджетной децентрализации доказано, что она способствует наращиванию финансового потенциала территории, активизации инвестиционной деятельности, стимулированию предпринимательской активности, что в итоге укрепляет экономический потенциал и обеспечивает «почву» для роста и развития, поэтому крайне важно дальнейшее развитие правил финансовой и административной ответственности за нарушения органами местного самоуправления требований бюджетного законодательства. ; Актуальність досліджуваної теми обумовлена необхідністю спрощення структури управління на місцях, забезпечення тісного зв'язку із громадським суспільством і досягнення прозорості у прийнятті управлінських рішень, підвищення ступеня відповідальності перед територіальною громадою. Дослідження спрямоване на вирішення проблем фінансового забезпечення розвитку територій. Розглядається поняття децентралізації влади, зокрема бюджетна децентралізація. Встановлено, що взаємозв'язок законодавчих змін в Податковому та Бюджетному кодексах, сприяв перетворенню місцевих бюджетів у ефективний інструмент соціально-економічного розвитку адміністративно – територіальних одиниць. Виявлено переваги бюджетної децентралізації. Досліджено розвиток процесів утворення об'єднань територіальних громад (ОТГ). Пріоритетами запроваджених змін визначено розширення прав органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень та надання їм повної бюджетної самостійності щодо наповнення своїх бюджетів та здійснення видаткових повноважень з урахуванням європейського досвіду. Розкрито сутність нового механізму бюджетного регулювання, а саме систему тотального збалансування усіх місцевих бюджетів замінено системою горизонтального вирівнювання податкоспроможності адміністративно-територіальних утворень залежно від рівня надходжень на одного жителя. Обґрунтовано позитивні результати реформи фіскальної децентралізації. Доведено доцільність проведення розрахунків міжбюджетних трансфертів на основі зведених бюджетів регіонів, перекладаючи відповідальність за подальший перерозподіл бюджетних коштів на обласні державні адміністрації. Окреслено подальші напрями реформи бюджетної децентралізації в Україні. Наукова значущість роботи полягає в обґрунтуванні заходів зі зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування; окреслено першочергові кроки обласних державних адміністрацій на шляху до розв'язання нагальних проблем реалізації реформи бюджетної децентралізації. Практикою процесів бюджетної децентралізації доведено, що вона сприяє нарощенню фінансового потенціалу території, активізації інвестиційної діяльності, стимулюванню підприємницької активності, що в підсумку зміцнює економічний потенціал та забезпечує «ґрунт» для росту і розвитку, тому вкрай важливим є подальший розвиток порядку фінансової та адміністративної відповідальності за порушення органами місцевого самоврядування вимог бюджетного законодавства.

La tesis aborda el entramado relacional emergente a partir de las prácticas estatales y de las autoridades de gobierno vinculadas a la memoria y la defensa de los derechos humanos en torno a las políticas de la memoria antes y durante la presidencia de Néstor Kirchner (2003-2007). Aun teniendo en cuenta la permanente acción de las diversas organizaciones desarrolladas a lo largo de los años luego de la culminación de la dictadura y las cambiantes políticas estatales, el año 2003 marcó una inflexión en relación con las políticas vinculadas a la memoria y los derechos humanos. Aquel Gobierno electo con bajo caudal de votos y luego de una fuerte crisis social, política y económica ensayó diversas formas de construir su legitimidad, entre ellas, resituar en el centro de la escena política la cuestión de las violaciones a los derechos humanos durante la última dictadura militar y las memorias al respecto. La presente investigación se ha propuesto analizar cómo fue posible y qué formas adoptó este proceso. Esta tesis se enmarca en una perspectiva centrada en los trabajos de Michel Foucault – como se observa en el capítulo primero-, fundamentalmente aquellos ligados con el abordaje del gobierno y la gubernamentalidad. Esta grilla de análisis rechaza las dicotomías tales como Estado – sociedad civil y propone una mirada desontologizada del Estado. El trabajo analiza los modos de conducción de conductas que se producen desde variadas autoridades de gobierno, donde gobierno no se reduce a gestión del Estado. La presente tesis propone que la reorganización de prácticas de gobierno que se consolidó desde el año 2003 se estructuró recuperando elementos emergentes de la experiencia de 2001 tales como la expansión y resignificación de la militancia que, posteriormente, fueron reinscriptos en una gramática estatal en función de un nuevo orden social organizado fuertemente –aunque no sólo- a partir de las demandas del movimiento de derechos humanos. Parte central de la eficacia del nuevo régimen de prácticas de gobierno redundó –simultáneamente- en retomar e invisibilizar la experiencia contestataria emergente del 2001 al reinscribir su potencia en una gramática estatal y narrar aquel pasado como una instancia de puro caos y anormalidad. Esta nueva gramática tuvo como condición de posibilidad para su establecimiento la afirmación de una estatalidad cuidadora ante la producción de un pueblo que se definió como un pueblo dañado. Esta tesis realiza un gesto genealógico que se produce en dos tiempos. Por un lado, se trabaja sobre la caracterización de aquello que se presenta como dado y se busca interrogar, así como también en la demarcación estratégica de un campo de condiciones de posibilidad. Esta primera instancia es abordada en los capítulos segundo y tercero. Se describe un cuadro de situación teniendo como eje la producción de un nuevo acoplamiento entre memoria y derechos humanos a través del desarrollo de siete indicadores: la centralidad que ha tenido el pasado en el discurso presidencial, el despliegue de una política de gestos, el desbloqueo de la impunidad judicial, la consolidación de un discurso experto, la reinscripción de las marcas territoriales en una política de visibilidades, el desarrollo de una política de las celebraciones en el calendario oficial y la configuración de una pedagogía de la memoria y los derechos humanos. En un pivot hacia atrás desde este cuadro de situación se reponen las coordenadas de sentido que, alrededor del año 2001, definían los debates y los tipos de organización social y política características de los años anteriores al 2003. Asimismo se analiza el campo de adversidad que definió y tuvo que atravesar el kirchnerismo como respuesta a aquello que se identifica como urgencia. Dicho campo de adversidad quedó establecido por una serie de obstáculos o imposibilidades: la imposibilidad de reprimir, la imposibilidad de recortar, la imposibilidad de representar políticamente a través de canales institucionales. Por el otro lado, en un segundo tiempo de la investigación, el gesto genealógico retiene su significancia más ligada al análisis de los modos en que se desarrollan ciertos regímenes del ver y del hablar en tanto éstos siempre presuponen relaciones de fuerza. Este desarrollo se aborda en los capítulos cuarto y quinto. Para analizar las tramas relacionales que se tejieron entre las diversas autoridades de gobierno en torno a la memoria y la defensa de los derechos humanos, se estudiaron las prácticas discursivas que configuran las líneas de decibilidad que estructuran el nuevo régimen de prácticas de gobierno. Se analiza el modo en que la cuestión de la memoria y de los derechos humanos es tematizada alrededor de dos nudos: la militancia y la estatalidad. En el marco de este segundo tiempo genealógico se indagaron los modos en que los discursos se actualizan, se integran y se diferencian en ciertas relaciones de fuerza. Se analizan entonces las prácticas efectivas a través de las cuales se tejieron relaciones entre la multiplicidad de autoridades de gobierno. Administrar, indemnizar, querellar y empoderar son las prácticas que dibujan la cartografía particular que permite analizar los entramados relacionales sobre los que se apoyó y reconfiguró el régimen de prácticas de gobierno en el período estudiado. De allí emergieron no sólo los entramados que posibilitaron la afirmación de la estatalidad, sino también exclusiones y gestiones diferenciales sobre las que tomó forma la configuración de este nuevo dispositivo de gobierno. Así, observamos que en el entrecruzamiento de las líneas de enunciabilidad y las líneas de fuerza, no toda resistencia fue producida como militancia, quedando esta última alumbrada desde una nueva gramática estatal. ; Fil: Ohanian, Bárbara Inés. Universidad de Buenos Aires. Facultad de Ciencias Sociales. Buenos Aires, Argentina

У статті аналізується сутність поняття «політична партія» в філософському, юридичному і політологічному контекстах. Розглядаються історичні умови і механізм виникнення та розвитку політичних партій. Проаналізовано основні типи регенерації політичних партій. Особливу увагу приділено дослідженню функціональ- ної системи політичних партій. ; Problem setting. In societies with diverse structured interests, there is a need for stable communication channels between civil society and government institutions. These channels are formed through the activities of pressure groups, lobbyists, and especially political parties.Recent research and publications analysis. The scientific literature discusses widely the problems of political parties. They are at the center of attention of well-known scholars (L. I. Adachis, O. Yu. Boyko, L. M. Dunaev, J.-F. Dupré, B. Farrer, A. Gauja, J. Green,K. Jacobs, R. Jahan, W. Jennings, B. A. Isaev, R. Madinier, N. Miragliotta, A. I. Pashuk,M. V. Primush, O. I. Semkiv, V. M. Skrypinyuk, R. Smith, N. Spierings, O. S. Statsenko,G. M. Svita, etc.).Paper objective. The article analyzes the essence of a political party in a philosophical, legal and political context. The article aims to provide a theoretical and methodological analysis of the concept of «political party», to consider the historical conditions and mechanism of the emergence and development of political parties, to analyze their func- tional system.Paper main body. What is a political party in the modern sense? Lawyers believe that«a political party is an active and organized part of a society that is united by common interests, goals or ideals and tries to seize state power or significantly influence its imple- mentation». Philosophers see in political parties «the main organizational forms of the associative political life of society, which represent interests, views, cultural accounting, the social situation of various layers and social groups of the social whole». Often, po- litical scientists find out the party as a «specialized, organizationally organized group that combines the most active adherents of those or other purposes (ideologies, leaders) and serves to fight for the seizure and use of political power». For this, the party must become a ruling, that is, to take a position in the political system that enables to determine the policy of the state.In the scientific literature, the first regeneration of parties is usually called «created from the inside». This means that they were formed within the parliament by factions formed on the basis of common interests. The classic examples of such formations are the conser- vative parties of Scandinavia and Great Britain. Historically, such parties performed the representation of traditional elites – the court nobility, the aristocracy. Initially created on an informal basis, they felt the need to expand the electoral base when the transition to universal suffrage began to take place. This was implemented, and in the period from 1900 to 1990, the Conservative Party of Great Britain, for example, ruled the country (either one or coalition) altogether for 60 years. The second regeneration of parties is called «created from the outside». They arose due to the demands of parliamentary rep- resentation by those social groups, which were firstly excluded or insufficiently repre- sented in parliament. The most striking example of this kind of parties is the workers' and socialist parties, which were everywhere created on the verge of the XIX–XX centuries. Later, outside the walls of parliaments, communist and nationalist parties were created, which demanded no reforms, but the complete destruction of the socio-political system that existed. In our time, the «green» party, which is immensely popular among young people and well-educated people, also arises without the participation of parliaments.Functions of political parties – the essence of the main aspects or directions of theiractivities, which are determined by the goals and tasks that face them. Among these func- tions, the following are usually singled out: 1) the initial function of the party, which characterizes its connection with certain social strata and classes, is the function of rep- resentation of interests; 2) the central point of the activities of any political party – the development of a policy course aimed at solving problems existing in society; 3) the func- tion of recruiting new members, educating activists, mobilizing voters in support of partycandidates; in the literature it is indicated that political parties are, for the most part, objects of strong emotional attachment or rejection; 4) the function of the party's partici- pation in the formation and control of the activities of state authorities; parties serve as the main mechanism through which candidates for public office at all levels are trained and selected; 5) the presence of political parties, their participation in elections of state bodies allows peaceful resolution of social conflicts; 6) in the conditions of formation or strengthening of statehood, political parties often perform the function of national integra- tion; 7) almost all aspects of the activities of any party permeate the ideological and edu- cational function; 8) political parties realize the communicative function necessary for the democratic exercise of state power.Conclusions of the research. Political parties are one of the main institutions of the political system. As subjects of the formation of power relations, they largely determine the nature and direction of the political process, strategy and tactics of the struggle for power, political stability of society. ; В статье анализируется сущность понятия «политическая партия» в фило- софском, юридическом и политологическом контексте. Рассматриваются исто- рические условия и механизм возникновения и развития политических партий. Про- анализированы основные типы регенерации политических партий. Особое внимание уделено исследованию функциональной системы политических партий.

El proceso laboral en fase de ejecución se hace merecedor de un estudio pormenorizado que incida en la cuestión incidental como instrumento garantizador de la efectividad de las resoluciones judiciales. Por ello esta tesis doctoral ofrece un estudio histórico, normativo y doctrinal de los incidentes, se valora su tramitación procesal y su efectividad en orden a ofrecer la preceptiva garantía de audiencia a las partes así como su virtualidad para la consecución de la adecuada seguridad jurídica en el marco de un proceso judicial regido así mismo por los principios de legalidad e igualdad. El análisis del incidente de ejecución incide también en la salvaguarda que el proceso debe ofrecer al principio de intangibilidad de las resoluciones judiciales. Al mismo tiempo se ofrece una investigación que parte de una normativa reciente dada la entrada en vigor de la Ley 36/2011 reguladora de la Jurisdicción Social, conjugando esta norma con aquéllas otras que supletoriamente son de aplicación en sede incidental , identificando sus aciertos y confirmando sus errores, con análisis de su virtualidad para ofrecer la agilidad procesal necesaria y ello en la fase de ejecución. Al respecto no puede olvidarse el incremento de competencias a favor de los Secretarios Judiciales lo que aconseja como se lleva a cabo en esta investigación, un estudio que delimite y profundice si las finalidades y objetivos de la distribución competencial se han logrado alcanzar. Todo ello acompañado de un análisis jurisprudencial minucioso que ayude a la aplicación y comprensión normativa, al mismo tiempo que facilite el ejercicio profesional en el ámbito de la cuestión incidental analizada. Así se aborda el estudio en seis capítulos donde se desarrollan los aspectos más trascendentales de la figura. Concretamente el primer Capítulo efectúa un análisis de la importancia del proceso de ejecución partiendo de la justificación constitucional y legislativa de la figura y ello sin olvidar su uso en la práctica judicial, su afectación por las normas procesales para la implantación de la nueva oficina judicial y para el incremento de las funciones de las Secretarías Judiciales, analizando su finalidad y virtualidad para alcanzar objetivos transaccionales y ello sin olvidar el modo en el que el desarrollo de la ejecución se ve afectado por el sistema de organización territorial de la Justicia, por la fragmentación de la misma en las unidades judiciales que adscritas a distintos partidos judiciales ofrecen una visión por objetivos del desarrollo de la función jurisdiccional de ejecución en los procesos laborales. El segundo Capítulo se subdivide en etapas siendo que la primera (1900-1958) se centra en la dispersión normativa e insuficiencia de la regulación normativa para resolver los problemas procesales laborales en sede de ejecución y ello para entrar en la segunda etapa (1958-1980) con la entrada en vigor del Texto Refundido de Procedimiento Laboral de 1958 que se verá complementado con distintos Decretos en orden a garantizar la adaptación procesal a la cambiante situación político-laboral española y así se finaliza con la entrada en vigor del Estatuto de los Trabajadores en 1980 que abre la última etapa de las analizadas (1980-1995), para llegar a la situación actual con la reciente aprobación de la Ley 36/2011, de 10 de octubre, Reguladora de la Jurisdicción Social . El tercer Capítulo centra ya el objeto de la tesis doctoral, partiendo de la legislación más reciente en la materia y abordando la figura del incidente y su diferencia con la cuestión incidental. Desgrana las características propias de la figura, como su flexibilidad y menor complejidad y ello en comparación con el trámite procesal del juicio oral, incidiendo en sus fines , todos ellos orientados en definitiva a la salvaguarda del derecho a la tutela judicial efectiva. Finaliza este capítulo con la necesaria observancia de la legalidad que lo sustenta, en concreto del artículo 238 LRJS y de las diferencias en el tratamiento procesal del incidente laboral en relación con el incidente civil y el contencioso, así como las relaciones de supletoriedad entre las distintas regulaciones. El cuarto capítulo procede a abordar el incidente centrando su objeto en la competencia, legitimación y postulación. Podrá comprobarse en este apartado cómo se han ampliado las competencias de los Secretarios Judiciales respecto a las Judiciales y cómo el aspecto subjetivo, es decir, la legitimación podría por sí sola ser objeto de una tesis doctoral independiente y ello por lo apasionante y complicado que supone determinar qué sujetos están o no legitimados en el proceso incidental. El quinto capítulo entra a desgranar el esquema procesal del incidente, incidiendo en la admisibilidad o no de la figura, desarrollando las reglas generales de su aplicación sin olvidar las especialidades y las posibilidades de recurrir las resoluciones judiciales dictadas en el seno de su tramitación. También aborda la procedencia en el abono de intereses, costas e imposición de sanciones por mala fe derivadas de la propia tramitación incidental. El capítulo sexto ofrece un estudio individualizado de las distintas cuestiones incidentales que pueden abordarse en el trámite incidental, analizando las especificidades de cada una de ellas y cómo esas peculiaridades pueden influir en los aspectos y reglas generales y especiales de aplicación al incidente de ejecución. Finalmente no puede dejarse de mencionar la existencia de unas conclusiones valorativas de la eficacia jurídica de la institución estudiada, con propuestas para una mejor aplicación práctica y una mejor regulación legal.

This dissertation is concerned with the study of work-family balance in Portugal and Spain between the early nineties and 2012. This topic has been at the centre of political and academic debate in recent decades as the share of families with two working adults and small children have significantly increased in Western societies. As a result, traditional strategies for the articulation of the work and the family spheres have been put in question and claims for more gender balanced options have become widespread. In contrast with most west European countries, the Iberian democracies experienced the main transformations in the work and family spheres after a long period of right-wing authoritarian rule. This entails that changes occurred in opposition to the authoritarian legacy and alongside with the consolidation of similar civil, political, social and economic rights. Nonetheless, both countries do in fact present distinct patterns in work-family arrangements and this variation makes them a particularly relevant object of comparative research, still widely unexplored. This study conceptualizes strategies for work-family balance and the gendered variation they entail within a capabilities-based approach, thus seeking to understand the extent to which real, unconstrained choice is equally available for women and men. In the study of work-family balance this translates as the freedom to choose between labour market participation and care, which are defined as equally valuable options. Empirically, this involves the analysis of factors that operate at the individual, institutional and cultural levels and which shape capabilities for balancing work and care. This dissertation argues that women's and men's choices are bound up with the real opportunities they have to choose and therefore gender inequalities in capabilities may correspond to similar inequalities in the division of labour. Key findings show that globally the modernization of work-family arrangements between the early nineties and 2012 does correspond to a pattern of enhanced capabilities in the articulation of work and family in both countries. Notwithstanding, Spain displays greater imbalances in the division of work and care than the neighbouring country which reflect weaker institutional resources, namely at the policy level. In the case of Portugal, more motherhood-centred cultural values do not seem to constrain the participation of both women and men in the labour market as it coexists with a high value attributed to paid work. This study further emphasizes that gender inequalities in both facets of the work-family nexus are still visible in Portugal as in Spain. Indeed, capabilities for balancing work and care are not similar for women and for men and this imbalance has become especially evident in the institutional factors that support it. ; A presente dissertação estuda a conciliação entre trabalho e família em Portugal e Espanha desde o início da década de noventa até 2012. Nas décadas mais recentes este tema tem estado no centro do debate político e académico perante o aumento significativo do número de famílias com filhos e com dois adultos ativos no mercado de trabalho. Como consequência, as estratégias tradicionais de articulação entre trabalho e família vêm sendo postas em causa e novas alternativas mais equilibradas em termos de género vêm sendo exigidas. Ao contrário da maior parte dos países europeus, as democracias ibéricas conheceram as principais transformações nas esferas do trabalho e da família após um longo período de governo autoritário de direita. Daqui decorre que estas mudanças ocorreram em oposição aos legados autoritários ao mesmo tempo que se consolidavam direitos civis, políticos, económicos e sociais. Todavia, os dois países apresentam padrões distintos de combinação entre trabalho e família e esta variação torna-os um objeto de comparação particularmente relevante e ainda muito sub-explorado. Este estudo conceptualiza as estratégias de conciliação e as respetivas variações de género a partir da abordagem das capacidades, procurando assim compreender em que medida uma escolha real e sem restrições é igualmente possível para mulheres e homens. No estudo da conciliação entre trabalho e família isto traduz-se na liberdade de escolha entre a participação no mercado de trabalho e a prestação de cuidados, sendo definidos enquanto opções com valor idêntico. Em termos empíricos, isto envolve a análise dos fatores que operam individuais, institucionais e culturais e que moldam as capacidades de conciliação. A presente dissertação argumenta que as escolhas de mulheres e homens estão ligadas às reais possibilidades de escolha que se lhes apresentam e, portanto, desigualdades de género ao nível das capacidades poderão corresponder a desigualdades na divisão do trabalho pago e não pago. Os principais resultados mostram que, de uma forma geral, a modernização dos padrões de combinação entre trabalho e família no período de análise corresponde, de facto, a um padrão de capacidades mais elevadas em ambos os países. Contudo, Espanha apresenta maiores desigualdades de género na divisão do trabalho que o país vizinho, refletindo recursos institucionais mais fracos, nomeadamente ao nível das políticas de conciliação. No caso português, os valores culturais mais maternalistas não representam um impedimento à participação de mulheres e homens no mercado de trabalho, uma vez que coexistem com uma forte valorização do trabalho pago. Este estudo vem ainda realçar a persistência das desigualdades de género nas esferas do trabalho e da família em ambos os países. Com efeito, as capacidades de conciliação não são semelhantes para as mulheres e para os homens e esta desigualdade é especialmente evidente nos fatores institucionais que as sustentam.

Not Available ; India is an agrarian economy with rich resources of traditional indigenous knowledge, biodiversity and human capital. It has a huge potential for promoting agri-based innovations that promise solutions to many of the current challenges faced by the sector. Till recently agricultural innovations of Indian has mainly been driven by public sector. The National Agricultural Research and Education System (NARES) is a major stakeholder in agricultural research with a focus on technology creation and its delivery to other stakeholders such as farmers, producer groups, retailers, corporations, civil societies and private players. The current needs of the stakeholders warrant NARES to transform into a more pluralistic innovation system addressing the needs of the consumers. The success of these technologies can also enhance incomes of the stakeholders including farmers. It is important that these innovative technologies, processes and products from the NARES system utilize in such a way that efficiency in agri-economic system is significantly enhances. The NARES, therefore is, gradually started shifting from 'a supply-driven to demand driven and market-led' agricultural innovation system, involving different stakeholders. In this transition, issues of technology transfers through commercialization from public research, gaps of knowledge in new product development (NPD) processes for the markets by attracting agri-entrepreneurs through agri incubators have started to emerge. Incubators are recognized as "technology-led and knowledge-driven enterprises" as they help in speedy commercialization of innovations and research outputs. Technology business incubators not only help in growth of technology based new enterprises but also improve survival rate of the agri entrepreneurs who are not only required to act as innovator but also for economic growth and job creation. They have immense potential to improve the livelihoods of stakeholders in agri-production and consumption systems in rural regions. The incubators help in mustering support services for start-ups with respect to technology refining, validation, business services including strategy, planning and scale up operations, IP services, help in finding funds etc. Compared to other sectors like engineering, pharmaceuticals, ICT, machinery, consumer goods etc., this concept is at an early stage in the agriculture and food sector. Even at the global level, there is start of evolution of a variety of agribusiness incubators and many are still at early stage levels. The processes of technology transfer from academic institutions to industry have emerged during the last two decades following the "Bayh-Dole Act of 1980", an amendment to the patent code of United States. It paved way to claiming ownership in intellectual property on research funded by U.S. Government. Soon this led to similar initiatives in India. In the Indian NARES, Indian Council of Agricultural Research (ICAR) had taken the stewardship of technology commercialization through the promulgation of IP and technology commercialization policy in 2006. The IP&TM scheme launched during 2008 can be seen as a driver towards implementation of the policy. Under this scheme, Institute Technology Management Units (ITMUs) were established across all ICAR institutes. These initial steps of ITMU scheme grants led to the building of vibrant IP ecosystem in the NARES. In terms of visible gains, the numbers of filings under various IP categories have increased significantly. To upscale the process 22 of BPDs in NARES were established with National Agricultural Innovation Project (NAIP). The overall objective of the project grants was to initiate this new mode in NARS and internalize the scope of incubation into the system. Units under BPD projects sought to provide a wide range of services ranging from incubation facilities, research support and business services such as office space, access to Information and Communication Technology (ICT) services, advisories on management, and marketing, technical, legal and financial issues. The work in this project also evolved new partnerships between NARES institutes and technology seeking companies through technology validation, technology transfer and enterprise development processes. The impact of units under the BPD project can also be gauged through concerted efforts of nurturing and skill development of entrepreneurs along with commercialization of technologies. Ninety one incubates graduated from these centers during the project period. The project also helped the entrepreneurs to commercialize their business ideas using research facilities of the institutes and provided pilot level production facilities for the prospective entrepreneurs. The initial success achieved in the ITMU scheme for initiation of technology transfer process and later through the achievements through the BPD units established under the NAIP laid the basis for providing a continuum in the NARES for technology commercialization, incubation and entrepreneurship development. The experience in these two projects led to the new thinking across policy makers and NARS leading to development of National Agricultural Innovation Fund. Under the component I it is clear that IPTM scheme is now into the next phase to provide a continuum of early work. Under the component II of the NAIF, a target of 50 agribusiness incubators has been envisaged. Till date, 24 ABIs have been granted. These incubators have together helping in more than 150 agri-entrepreneurs from different backgrounds including some companies. With the recent announcement of start-up India policy and startup definition, about 100 entrepreneurs who can be defined as agri-startups supported by ICAR Agri-business incubation centers. This compendium AgRIM (Agri-startups: Reflections ICAR technologies in Market) is the overview of the efforts of these 24 Agri-Business Incubators of ICAR to bring these startups to the market for enhancing the efficiency in the value chain of different agricultural sectors. This compendium is expected to create more network across the canvas of emerging agri-startups. Consolidation of efforts across diverse centers encourage cross learning within each sector. ; Not Available

Introduction The transformational processes occurring in Ukraine today have necessitated the search for new forms of the judicial system organization. The system should be effective, simple and accessible to the public. Most of these requirements correspond to the Peace Court, which under different names has been successfully operating in England, Israel, Italy, Switzerland, the USA and Canada.T herefore, today it is important to study the practice of its formation and development.Goal: based on the analysis of the normative framework of the peace courts functioning in 1917-1919, their judicial practices and conditions of activity, to determine the degree of effectiveness of local justice and its role in establishing the rule of law and order in the Volyn province during the National Revolution.Results After the formation of the Ukrainian governments, the judicial reforms were launched, which changed the structure and competence of local courts. In 1917-1919, the Higher Regional Courts were closed, and their cases were transferred to peace courts. From 1919, the latter could consider the claims worth up to 10,000 rubles and criminal cases with losses of up to 60,000 rubles. Peace judge Petro Ilkevich, commenting on these changes, with pride and sadness said: "No state in the world has such a judicial individual power with such an extensive competency as our peace justice!" The judge's doubts and anxieties were due to big amounts work that judges had to perform then.The Ukrainization of the judicial process became a difficult issue during the judicial reform. The relevant law was adopted on March 1st, 1918, but it was not fully implemented. The shortage of funds, professionals and time prevented its implementation. However, given the enthusiasm of the Volyn judges, their documentation was conducted in Ukrainian already in 1918. The increased attention to the jurisdiction normalization and the improvement of the judicial system testified the Government's desire to ensure the priority of the laws and their strict observance by practical steps. At the same time, the complicated internal political situation, that forced the government to balance on the verge and find compromises, did not allow to fully control the implementation of laws on the ground. The implementation of legislative innovations, as practice shows, completely depended on the initiative and commitment of regional managers and officials, including judges, to the Ukrainian endeavor.The overthrow of autocracy and the proclamation of the national power in the face of the Central Rada, along with the wave of popular upheaval and revolutionary enthusiasm, caused the growth of crime, looting and local anarchy. In 1917-1919, one judge at Zhytomyr Peace Congress on average considered 404 criminal and 287 civil cases, with 60% of the proceedings being completed within two or three months, 39.5% lasting to six months and only 0.5% due to independent reasons lasting more than a year. At the same time, only 7% of the sentences were appealed in higher courts. These indicators convincingly prove the effectiveness of the legal process and the professionalism of the judges who made decisions regardless of the political conjuncture, taking into account only the laws and the sense of justice.Difficult financial situation made it complicated for peace judges to fulfill their duties. For example, V. Lebedinsky, the head of the peace congress, wrote: "Although the judge is a representative of the supreme power in the province, but is forced to lead a poverty-like life – ragged clothes, unable to provide a decent education to his children, be treated if necessary and hold servants, he lives half-starved." The housing issue also remained unresolved. The influx of refugees to the province, as well as the destruction of buildings through military operations, made it virtually impossible to rent a decent room for the court The buildings for courts were allocated on a residual principle, which meant their low quality and high cost. Due to small salaries, the court offices remained without scribes and secretaries. This made judges, tired of their direct duties, stay late in the evening to complete the documents themselves.Conclusion. In 1917-1919s, the Volyn peace courts continued to administer justice in the region and provide qualified legal assistance to the population. Ukrainian governments have taken measures to build the structure and increase the competence of local courts, but ignored the logistical support of judicial activities. At the same time, education, rich professional and life experience helped peace judges partially solve these difficulties. ; W artykule, opartym na analizie szerokiej gamy źródeł archiwalnych, przeanalizowano podstawę normatywną działalności sądów światowych w latach 1917-1919, ich praktyki sądowe i warunki pracy. Ustalono, że pomimo trudnych okoliczności, sądy pokoju wołyńskiego nadal zarządzają wymiarem sprawiedliwości w regionie i zapewniają wykwalifikowaną pomoc prawną dla ludności. Ukraińskie rządy podjęły kroki w celu zbudowania struktury i zwiększenia kompetencji lokalnych sądów, ale zignorowały logistyczne wsparcie działalności sądowej. Autor konkluduje o wysokiej skuteczności lokalnych postępowań sądowych i ich znaczącej roli w ustanowieniu rządów prawa i porządku na Wołyniu w okresie rewolucji narodowej. ; У статті на основі аналізу широкого кола архівних джерел проаналізовано нормативну базу діяльності мирових судів у 1917-1919 рр., їх судові практики та умови роботи. Встановлено, що незважаючи на складні обставини мирові суди Волині продовжували здійснювати правосуддя у регіоні та надавати населенню кваліфіковану юридичну допомогу. Українські уряди вживали заходів до розбудови структури та збільшення компетенції місцевих судів, проте залишали поза увагою матеріально-технічне забезпечення суддівської діяльності. Автором зроблено висновок про високу ефективність місцевого судочинства та вагому його роль у становленні законності та правопорядку у Волинській губернії у часи національної революції.

Метою дослідження є розгляд історії становлення державного регулювання обороту фотографічних зображень в Російській імперії і виявлення особливостей його застосування на практиці. Для опису основних механізмів державної політики Росії щодо фотографічного справи використані традиційні принципи і методи історичного дослідження, такі як історизм, системність, критичний аналіз джерел і т. Д. З'ясування впливу цензурної політики на повсякденні практики фотографів-професіоналів і фотолюбителів здійснюється за допомогою підходів мікроісторії . Новизна дослідження пояснюється постановкою актуальної проблеми і відсутністю подібних робіт в історіографії. У статті зазначено, що цензурний відомство було покликане контролювати створення, тиражування та розповсюдження фотографій і фоторепродукцій з метою обмеження доступу населення до зображень, загрозливим, на думку влади, суспільної моралі, державного устрою, інтересам православної церкви і правлячої династії. Автор приходить до висновку, що, будучи вкрай суворої з формальної точки зору, цензурна політика не здатна була вирішити покладені на неї державою завдання. На практиці, механізм контролю діяв неефективно і лише створював додаткову бюрократичну тяганину, що і призвело, в кінцевому підсумку, до його часткової ліквідації. ; In the late 19th – early 20th cc. the Russian imperial authorities were concerned with the fast expansion of the photography. As a result, the public administration undertook efforts to get the new technology under the censorship control. The aim of the article is to reveal the theory and practice of the governmental regulation of photography in the Rus-sian empire. Basing on the wide range of archival sources, the author uses traditional methods of the historical study to describe the photography censorship in Russia and employs the approach of microhistory to find out how the censorship affected the everyday life of professional and amateur photographers. The lack of the studies devoted to the relationship between the public authorities and photography in the Russian empire determines the scientific novelty of the paper.From the early 1860ties, both private persons who owned cameras and commercial photographic studios were placed under surveillance of the inspector of publishing facilities and bookstores. Professional photographers were obliged to put their names on all images they produced and keep an account of all their clients. Any photographic activity outside the studio required a special permission of the local authorities. Only members of the photographic societies were allowed to take pictures everywhere in Russia (with an exception of military objects and borderlands) having no certificate from the local governor's office. Taking and publishing pictures of the ruling dynasty members and their residences required a special permission as well. The censorship controlled sharing of the photographic reproductions of the fine art works. The paintings, which (from the censor's perspective) either propagated revolutionary and separatist ideas or threatened the reputation of the monar-chy and Orthodox Church, were prevented from exhibiting. The local authorities used to confiscate the photographic reproductions of such paintings. As far as erotic materials were banned com-pletely, the censors paid special attention to any photographic im-ages depicting nudity. The author comes to conclusion, that despite the regulations were strict, the whole system of the state control over the photography was rather ineffective. Having no single law defining benchmarks for evaluating the pictures or even a list of the images banned throughout an empire, the censors used to act selec-tively. Furthermore, in big cities, such as Kyiv, they were too busy to control dozens of photographic studios and amateur photographers. As a result, both photographers and local civil servants ig-nored most of the regulations. ; Le but de l'étude est d'examiner l'histoire de la formation de la réglementation de l'État du chiffre d'affaires des images photographiques dans l'Empire russe et d'identifier les caractéristiques de son application dans la pratique. Décrire les mécanismes de base de la politique de l'Etat russe en ce qui concerne l'utilisation photographique de faire des principes traditionnels et les méthodes de la recherche historique, comme l'historicisme, l'analyse systématique, critique des sources, et ainsi de suite. D. Précisions sur l'impact de la politique de censure sur la pratique quotidienne des photographes professionnels et amateurs par des approches micro-histoire . La nouveauté de l'étude s'explique par la formulation du problème actuel et l'absence d'ouvrages similaires en historiographie. L'article a noté que le ministère de la censure avait pour but de contrôler la création, l'impression et la distribution de photographies et reproductions photographiques à limiter l'accès aux images, menaçant, selon les autorités, la moralité publique, la structure de l'Etat, les intérêts de l'Eglise orthodoxe et la dynastie régnante. L'auteur conclut que d'être extrêmement rigoureux d'un point de vue formel, la politique de censure n'a pas été en mesure de résoudre les tâches assignées par l'Etat. Dans la pratique, un mécanisme de commande actionné de manière inefficace et ne créer ruban rouge supplémentaire, ce qui conduit, en fin de compte, à sa liquidation partielle. ; Целью исследования является рассмотрение истории становления государственного регулирования оборота фотографических изображений в Российской империи и выявление особенностей его применения на практике. Для описания основных механизмов государственной политики России в отношении фотографического дела использованы традиционные принципы и методы исторического исследования, такие как историзм, системность, критический анализ источников и т. д. Выяснение влияния цензурной политики на повседневные практики фотографов-профессионалов и фотолюбителей осуществляется с помощью подходов микроистории. Новизна исследования объясняется постановкой актуальной проблемы и отсутствием подобных работ в историографии. В статье отмечено, что цензурное ведомство было призвано контролировать создание, тиражирование и распространение фотографий и фоторепродукций с целью ограничения доступа населения к изображениям, угрожающим, по мнению властей, общественной морали, государственному устройству, интересам православной церкви и правящей династии. Автор приходит к выводу, что, будучи крайне строгой с формальной точки зрения, цензурная политика не способна была решить возложенные на нее государством задачи. На практике, механизм контроля действовал неэффективно и лишь создавал дополнительную бюрократическую волокиту, что и привело, в конечном итоге, к его частичной ликвидации.

Programa Oficial de Doctorado en Fundamentos del Derecho, Derecho Económico y Derecho de la Empresa ; El propósito de esta investigación es ofrecer un estudio sobre el fenómeno denominado "discurso del odio". Éste es aquel mensaje que se elabora con el fin de resultar ofensivo o pernicioso para los miembros de algún colectivo en riesgo de exclusión. La realidad nos demuestra que la mayor parte de los "crímenes por odio" tienen como causa primigenia una retórica que los justifica, que los hace parecer aceptables y que, en definitiva, denigra a sus víctimas y menoscaba su dignidad. El conflicto entre derechos es manifiesto: ¿está el discurso del odio amparado por la libertad de expresión? Si la respuesta es no, entonces surge el reto de definir cuál es el límite de la libertad de expresión o, dicho de otro modo, qué mensajes son aceptables y cuáles no, quién decide si lo son o no y, en último término, si ésta es la mejor forma de combatir la retórica discriminatoria. El debate sobre esta cuestión está presente a nivel global. Se realiza, por tanto, una recapitulación de las principales normas internacionales sobre discurso del odio para estudiar la evolución que se está siguiendo, con especial hincapié en la labor que llevan a cabo Naciones Unidas, el Consejo Europeo y la Unión Europea. Por otro lado, resultaba necesario analizar los límites de la libertad de expresión, libertad de opinión, libertad de cátedra y libertad de creación artística e investigación científica, en tanto en cuanto el discurso del odio puede presentarse en cualquier comunicación humana. La aplicación del principio de proporcionalidad como criterio preferente para resolver los conflictos entre derechos es analizada desde una perspectiva crítica y se propone un tratamiento preferente (que no absoluto): dar prevalencia a la libertad de expresión salvo en aquellos casos en que pueda generarse una clara y cierta incitación a la violencia o un una responsabilidad civil precisa. Para ello, se contraponen los dos modelos que fundamentales que tienen vigencia a la hora de tratar el discurso del odio: por un lado, el europeo, avalado por el TEDH, donde prima el respeto a la dignidad humana, y por otro el estadounidense, donde una amplia jurisprudencia del Tribunal Supremo se ha decantado por la primacía de la libertad de expresión, de forma casi radical. Por último, se analiza el fenómeno de la democracia militante y las particularidades del caso español, tanto en lo que se refiere a la evolución de la jurisprudencia constitucional como al preocupante endurecimiento de la norma penal, que está generando situaciones muy criticables. La investigación ofrece además un novedoso enfoque acerca de cómo regular el discurso del odio, dando un carácter preferente a la libertad de expresión, rechazando el abuso de la norma penal y favoreciendo el libre intercambio de ideas. Todo ello en pos de forjar una opinión pública sana, libre y comprometida, que ha de ser uno de los ejes fundamentales de la democracia. This investigation is aimed at offering a study of the phenomenon known as "hate speech". Hate speech means any message with the purpose of being offensive or harmful to members of any community at risk for exclusion. It is well known that most "hate crimes" are caused originally by some justifying rhetoric, attempting to make them look acceptable and ultimately denigrating their victims and diminishing their dignity. The conflict of rights is obvious: Is hate speech protected by free speech? If the answer is no, then the challenge arises to define which is the limit to free speech, or in other words, which messages are acceptable or not, who decides whether they are or not, and ultimately if this is the best way to fight the rethoric of discrimination. The debate on this question is everywhere on a global scale. A summing up is presented of the main international legal standards on hate speech in order to study their ongoing development, with a special emphasis on the work carried out by the United Nations, the Council of Europe and the European Union. On the other hand, it was necessary to examine the limits to freedom of expression, free thinking, academic and artistic freedom and freedom for scientific research, since hate speech may be present in any form of human communication. The application of the principle of proportionality as a preferential guideline to solve the conflicts of rights is analyzed from a critical perspective and a preferential yet not absolute treatment is proposed: the prevalence of freedom of expression except in those cases in which a clear and certain incitement to violence or a specific public liability can be generated. To this effect, the two basic models now prevailing when dealing with hate speech are compared: on the one hand, the European model, endorsed by the European Court of Human Rights, where the respect for human dignity comes first, and the American one, where the wide case-law of the Supreme Court has prioritized freedom of expression, almost in a radical way. Last but not least, the phenomenon of militant democracy and the peculiarities of the Spanish case are reviewed, both regarding the evolution of constitutional case-law and the alarming toughening of penal standards resulting in very questionable situations. Our investigation offers also a novel focus on how to regulate hate speech, giving preferential treatment to freedom of expression, rejecting the abuse of penal standards and fostering the free exchange of ideas. All this with a view to build up a sound, free and committed public opinion that must be one of the basic pillars of democracy.

Purpose. The purpose of this article is to show the complexity and ambiguity of relations between Kazakhs and Russian military (primarily Cossacks) during the advance of Russia in the Kazakh steppe and Central Asia, as well as a reflection of this problem in different sources.Methodology. In the course of the work, we have used diverse sources that shed light on this issue. Among them, documents of XVIII–XIX centuries, mainly from the State archive of Orenburg region (GAOO), as well as from the military historical archive (RGVIA). Used the documents collected by the Lieutenant of the General staff, A.D. Ryabinin, the importance of which is associated with the fact that the archive of the Ural Cossack troops lost during the civil war. Not less important are two major works of officers, military historians and theorists M.I. Iva­nin and M.A. Terentyev directly involved in the campaigns through the Kazakh steppe and the annexation of Central Asia. To a lesser extent the materials used other "sources" of the XIX century the Ural Cossack officers I.I. Zheleznov, N.G. Makushin, and also serving at the Orenburg military Governor V. I. Dahl. An important source is and "Uralskiye voiskoviye vedomostie" – the only newspaper published in the Ural Cossack army in the last third of the XIX century.Results. All these sources allow us to draw some important conclusions. They clearly indicate that the South-Eastern outskirts of Russia was long subjected to raids "nomads", and it has developed most of the border of the Cossack population sustained hostility to the nomadic neighbors. The hostility persisted for a long time, but during the nineteenth century it was gradually decreasing due to the socio-political and economic changes in parallel decreased and the number of conflicts. The Russian military sometimes showed excessive cruelty, and their commanders, carrying out orders from above, was not always true in the Kazakh population. But it was not the main trend. Tthe Kazakh society was not monolithic. Not all members of the nobility enjoyed respect and authority among the common people; many khans and sultans needed a personal guard from their own wards, which was carried out by Cossacks. The mores of various Kazakh tribes and clans often had significant differences, caused by different factors, including geographical. Most often, conflicts, unrest and rebellion occurred in Western Kazakhstan (the Kazakh Small Zhuz) and the rebellious and warlike, there was a kind of "Adai". Difficult was the attitude of the Kazakhs not only with the Cossacks (or in General with the Russians), but also with other neighbors – Uzbeks, Turkmen and other, sometimes leading to bloody clashes. At the same time, sources reveal that took place and positive cooperation with the Kazakhs and their elites in different fields – political, military, economic, cultural.Practical implications. The information in this article can be used by historians, ethnographers, other scientific and scientific-pedagogical employees, as well as all those interested in the history of Russian-Kazakh relations. ; Цель. Цель данной статьи – показать сложность и неоднозначность отношений между казахами и русскими военными (прежде всего казаками) в период продвижения России в казахскую степь и Среднюю Азию, а также отражение данной проблемы в различных источниках.Метод или методология проведения работы. В ходе проведения работы были использованы разноплановые источники, проливающие свет на данную проблему. Среди них документы XVIII–XIX веков, в основном, из Государственного архива Оренбургской области (ГАОО), а также из военно-исторического архива (РГВИА). Использованы также документы, собранные поручиком генштаба А.Д. Рябининым, важность которых связана и с тем, что архив Уральского казачьего войска пропал в годы гражданской войны. Не менее важными представляются две крупные работы офицеров, военных историков и теоретиков М.И. Иванина и М.А. Терентьева, принимавших непосредственное участие в походах через казахскую степь и в присоединении Средней Азии. В меньшей степени использованы материалы других «живых источников» XIX века – уральских казачьих офицеров И.И. Железнова и Н.Г. Мякушина, а также служившего при Оренбургском военном губернаторе В.И. Даля. Важным источником являются и «Уральские войсковые ведомости» – единственная газета, издававшаяся в Уральском казачьем войске в последней трети XIX века.Результаты. Все эти источники позволяют сделать ряд важных заключений. Они ярко свидетельствуют, что юго-восточные окраины России долго подвергались набегам «степняков», и это выработало у большинства пограничного казачьего населения устойчивую неприязнь к кочевым соседям. Неприязнь сохранялась долгое время, но в течение XIX века она постепенно снижалась вследствие социально-политических и экономических изменений, параллельно сокращалось и число конфликтов. Российские военные иногда проявляли излишнюю жестокость, а их командиры, выполняя указания свыше, не всегда были справедливы в отношении казахского населения. Но это не было основной тенденцией. Казахское общество было отнюдь не монолитно. Далеко не все представители знати пользовались уважением и авторитетом у простых людей; многие ханы и султаны нуждались в личной охране от своих же подопечных, которую осуществляли казаки. Нравы различных казахских родов и жузов порой имели существенные различия, обусловленные разными факторами, в том числе географическими. Чаще всего конфликты, волнения и мятежи происходили в Западном Казахстане (в Младшем казахском жузе), а самым непокорным и воинственным здесь был род «адай». Сложными были отношения казахов не только с казаками (или в целом с русскими), но и с другими соседями – узбеками, туркменами и прочими, порой приводившие к кровавым столкновениям. В то же время, источники свидетельствуют, что имело место и позитивное сотрудничество с казахами и их знатью в разных областях – политической, военной, хозяйственной, культурной.Область применения результатов. Данные этой статьи могут использоваться историками, краеведами, другими научными и научно-педагогическими работниками, а также всеми, кто интересуется историей русско-казахских отношений.