Suchergebnisse

The article presents the results of the system analysis of the specifics, quality characteristics and system interaction of the financial component of the reproduction process and competitiveness of the enterprise in the commodity and financial markets. Generalized modern approaches to the management of enterprise competitiveness and its quality characteristics. The theoretical and methodological aspects of the formation of the financial competitiveness of enterprises are considered. The economic content is investigated and the author's interpretation of the financial competitiveness of an enterprise is reasoned. It is argued that the mechanism for ensuring the financial competitiveness of enterprises is based on the formation of its effective financial architectonics. It is determined that the interaction between the financial architectonics and the competitiveness of an enterprise follows the line: financial competitiveness - financial support for the realization of competitive advantages. The scientific prerequisites for the formation of a mechanism to ensure thefinancial competitiveness of enterprises are revealed and the sequence of stages for its creation is determined. Key words: competitiveness mechanism, financial competitiveness, financial resources, financial potential, management, enterprise. REFERENCES 1. Kriuchkova, Zh. V. (2016). Doslidzhennia sutnosti konkurentospromozhnosti ta konkurentozdatnosti ahrarnykh pidpryiemstv [Investigation of the essence of competitiveness and competitiveness of agrarian enterprises]. Ahrosvit, (7), 44-50. 2. Karavanskyi, S. (2000). Praktychnyi slovnyk synonimiv ukrainskoi movy [Practical dictionary of synonyms of the Ukrainian language]. Kyiv: Ukrainska knyha. 3. Spromozhnyi [uk.WorldwideDictionary.org]. Retrieved from https://uk.worldwidedictionary.org/спроможний. 4. Blaug, M. (2008) 100 velikih ekonomistov do Keynsa [100 great economists before Keynes]. SanktPeterburg: Ekonomikus. 5. Porter, M.E. (1997). Stratehiia konkurentsii [Strategy of competitiveness]. Kyiv: Osnovy. 6. Ansoff, I. (2001). Strategicheskoe upravlenie [Strategic management]. Sankt-Peterburg: Terra. 7. Makkonnell, K.R., Bryu S.L. (2003). Ekonomiks: printsipyi, problemyi i politika [Economics: Principles, Problems and Policies].Moskva: INFRA-M. 8. Balabanova, L.V. (2002). Marketynh [Marketing]. Donetsk. 9. Fathutdinov, R.A. (2005). Upravlenie konkurentosposobnostyu organizatsii [Management of competitiveness of the organization]. Moskva: Eksmo. 10. Pavlova, V.A. (2006). Konkurentospromozhnist pidpryiemstva: otsinka ta stratehiia zabezpechennia [Competitiveness of the company: assessment and support strategy]. Donetsk: DUEP. 11. Piddubnyi, I.O. (2004). Upravlinnia mizhnarodnoiu konkurentospromozhnistiu pidpryiemstva [Management of the international competitiveness of the enterprise]. Kharkiv: VD «INZhEK». 12. Azoev, G.L., Chelenkov A.P. (2000). Konkurentnyie preimuschestva firmyi [Competitive advantages of the company]. Moskva: Novosti. 13. Khopkyns, L. (2003). Konkurentosposobnost, ynnovatsyonnaia deiatelnost y klasteryzatsyia MSP [Competitiveness, innovation and clustering of SMEs]. Kyiv: Ecorus-Ied Consortium. Ukrayna. 14. Zhamojda, A.A. (2009). Koncepciya finansovoj konkurentosposobnosti promy'shlennogo predpriyatiya [The concept of financial competitiveness of an industrial enterprise]. Ekonomіchnij vіsnik Donbasu, (3 (17)), 85-90. 15. Kurova, G.M. (2012). Sistematizaciya determinant konkurentosposobnosti [Systematization of competitiveness determinants]. Rossijskoe predprinimatel'stvo, (1 (199)), 38-44. 16. Litovskix, A.M. (2000) Finansovy'j menedzhment [Financial management]. Taganrog: TRTU. 17. Fathutdinov, R.A. (2000) Konkurentosposobnost: ekonomika, strategiya, upravlenie [Competitiveness: economy, strategy, management]. Moskva: INFRA-M. 18. Lysiak, L. V., Hetman, D. O. (2013). Determinanty finansovoi konkurentospromozhnosti u rynkovomu seredovyshchi [Determinants of Financial Competitiveness in a Market Environment]. Visnyk DDFA. Ekonomichni nauky, (2), 112-122. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/vddfae_2013_2_15. 19. Stetsiuk, P.A. (2014). Finansova arkhitektonika zabezpechennia konkurentospromozhnosti pidpryiemstva [Financial Architecture of Ensuring Competitiveness of the Enterprise]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho tekhnichnoho universytetu silskoho hospodarstva imeni Petra Vasylenka, (150), 33-40. ; В статье приведены результаты системного анализа специфики, качественных характеристик и системного взаимодействия финансовой составляющей воспроизводственного процесса и конкурентоспособности предприятия на товарных и финансовых рынках. Обобщены современные подходы к управлению конкурентоспособностью предприятия и ее качественные характеристики. Рассмотрены теоретические и методические аспекты формирования финансовой конкурентоспособности предприятий. Исследовано экономическое содержание и аргументировано авторскую интерпретацию финансовой конкурентоспособности предприятия. Аргументировано, что механизм обеспечения финансовой конкурентоспособности предприятий основывается на формировании эффективной его финансовой архитектоники. Определено, что взаимодействие между финансовой архитектоникой и конкурентоспособностью предприятия проходит по линии: финансовая конкурентоспособность - финансовое обеспечение реализации конкурентных преимуществ. Раскрыто научные предпосылками формирования механизма обеспечения финансовой конкурентоспособности предприятий и определена последовательность этапов его создания. Ключевые слова: механизм обеспечения конкурентоспособности, финансовая конкурентоспособность, финансовые ресурсы, финансовый потенциал, управление, предприятие. Список использованной литературы1. Крючкова Ж.В. Дослідження сутності конкурентоспроможності та конкурентоздатності аграрних підприємств. Агросвіт. 2016. № 7. С. 44-50. 2. Практичний словник синонімів української мови. Київ: «Українська книга», 2000. 480 с. 3. Спроможний / Всесвітній словник української мови. URL: https://uk.worldwidedictionary.org/спроможний. 4. Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. Санкт-Петербург: Экономикус, 2008. 352 с. 5. Портер М.Е. Стратегія конкуренції / пер. з англ. А. Олійник, Р. Сільський. Київ: Основи, 1997. 390 с. 6. Ансофф И. Стратегическое управление. Санкт-Петербург: Терра, 2001. 574 с. 7. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: пер.с англ. Москва: ИНФРА-М, 2003. 983 с. 8. Балабанова Л.В. Маркетинг: підручник. Донецьк, 2002. 562 с. 9. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации. учеб. / 2-е изд., испр. и. доп. Москва: Изд-во Эксмо, 2005. 544 с. 10. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: монографія. Донецьк:Вид-во ДУЕП, 2006. 276 с. 11. Піддубний І.О., Піддубна А.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: навч. посіб. / за ред. І.О. Піддубного. Харьків: ВД «ІНЖЕК», 2004. 264 с. 12. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. Москва: Новости, 2000. 256 с. 13. Хопкинс Л. Конкурентоспособность, инновационная деятельность и кластеризация МСП. Киев: Ecorus-Ied Consortium. Украина. 2003. 224 с. 14. Жамойда, А.А. Концепция финансовой конкурентоспособности промышленного предприятия. Економічний вісник Донбасу. 2009. № 3 (17). С. 85-90. 15. Курова Г.М. Систематизация детерминант конкурентоспособности. Российское предпринимательство. 2012. № 1 (199). С. 38-44. 16. Литовских А.М. Финансовый менеджмент: конспект лекций. Таганрог: ТРТУ, 2000. 76 с. 17. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. Москва: ИНФРА-М, 2000. 312 с. 18. Лисяк Л. В., Гетьман Д.О. Детермінанти фінансової конкурентоспроможності у ринковому середовищі. Вісник ДДФА. Економічні науки. 2013. № 2. С. 112-122. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vddfae_2013_2_15. 19. Стецюк П.А. Фінансова архітектоніка забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2014. Вип. 150. С. 33-40. ; У статті наведено результати системного аналізу специфіки, якісних характеристик та системної взаємодії фінансової складової відтворювального процесу й конкурентоспроможності підприємства на товарних та фінансових ринках. Узагальнено сучасні підходи до управління конкурентоспроможністю підприємства та її якісні характеристики. Розглянуто теоретичні та методичні аспекти формування фінансової конкурентоспроможності підприємств. Досліджено економічний зміст та аргументовано авторську інтерпретацію фінансової конкурентоспроможності підприємства. Аргументовано, що механізм забезпечення фінансової конкурентоспроможності підприємств ґрунтується на формуванні ефективної його фінансової архітектоніки. Визначено, що взаємодія між фінансовою архітектонікою та конкурентоспроможністю підприємства проходить по лінії: фінансова конкурентоспроможність – фінансове забезпечення реалізації конкурентних переваг. Розкрито наукові передумовами формування механізму забезпечення фінансової конкурентоспроможності підприємств та визначено послідовність етапів його створення. Ключові слова: механізм забезпечення, конкурентоспроможність, фінансова конкурентоспроможність, фінансові ресурси, фінансовий потенціал, управління, підприємство. Список використаної літератури 1. Крючкова Ж.В. Дослідження сутності конкурентоспроможності та конкурентоздатності аграрних підприємств. Агросвіт. 2016. № 7. С. 44-50. 2. Практичний словник синонімів української мови. Київ: «Українська книга», 2000. 480 с. 3. Спроможний / Всесвітній словник української мови. URL: https://uk.worldwidedictionary.org/спроможний. 4. Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. Санкт-Петербург: Экономикус, 2008. 352 с. 5. Портер М.Е. Стратегія конкуренції / пер. з англ. А. Олійник, Р. Сільський. Київ: Основи, 1997. 390 с. 6. Ансофф И. Стратегическое управление. Санкт-Петербург: Терра, 2001. 574 с. 7. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: пер.с англ. Москва: ИНФРА-М, 2003. 983 с. 8. Балабанова Л.В. Маркетинг: підручник. Донецьк, 2002. 562 с. 9. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации. учеб. / 2-е изд., испр. и. доп. Москва: Изд-во Эксмо, 2005. 544 с. 10. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: монографія. Донецьк:Вид-во ДУЕП, 2006. 276 с. 11. Піддубний І.О., Піддубна А.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: навч. посіб. / за ред. І.О. Піддубного. Харьків: ВД «ІНЖЕК», 2004. 264 с. 12. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. Москва: Новости, 2000. 256 с. 13. Хопкинс Л. Конкурентоспособность, инновационная деятельность и кластеризация МСП. Киев: Ecorus-Ied Consortium. Украина. 2003. 224 с. 14. Жамойда, А.А. Концепция финансовой конкурентоспособности промышленного предприятия. Економічний вісник Донбасу. 2009. № 3 (17). С. 85-90. 15. Курова Г.М. Систематизация детерминант конкурентоспособности. Российское предпринимательство. 2012. № 1 (199). С. 38-44. 16. Литовских А.М. Финансовый менеджмент: конспект лекций. Таганрог: ТРТУ, 2000. 76 с. 17. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. Москва: ИНФРА-М, 2000. 312 с. 18. Лисяк Л. В., Гетьман Д.О. Детермінанти фінансової конкурентоспроможності у ринковому середовищі. Вісник ДДФА. Економічні науки. 2013. № 2. С. 112-122. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vddfae_2013_2_15. 19. Стецюк П.А. Фінансова архітектоніка забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2014. Вип. 150. С. 33-40.

It is argued in this paper that demands for critical thinking (CT) will be determined by needs both of political superstructure and productive forces of a competitive society in the 21st century. Phenomenon of CT has to be studied and understood as one of the essential elements of some more complex entities – higher-order thinking, core of work-related skills, etc. CT skill need to be developed in connection with relevant cognitive and affective dispositions. It is pointed out, therefore, that it is more correct not to be limited by teaching CT but to educate a critical thinker, whose CT skill is relied on base of relevant dispositions. The process of educating a critical thinker, or rather – a person who will have CT, for instance, as element of a set of the core work-related skills, should continue during the kindergarten, school and university education at least. It is substantiated that under conditions of Ukrainian higher education it is expediently to use two interconnected courses in the process of CT education: logic with elements of critical thinking – in frame of the bachelor's degree studies – and critical thinking on base of logic – in frame of the master's degree studies. ; В статті аргументовано, що у ХХІ столітті запити на критичне мислення (КМ) визначають­ся потребами як політичної надбудови, так і про­дуктивних сил конкурентноздатного суспільства. Феномен КМ потрібно вивчати і осмислювати як один з суттєвих елементів складніших утворень – мислення вищого порядку, сукупності серцевинних для праці вмінь тощо. Вміння КМ слід розвивати у зв'язку з відповідними когнітивними і афективними дис­позиціями. Тож наголошено, що правильнішим є не обмежуватися навчанням КМ, а виховувати критично мислячу особу, в якої вміння КМ спиратиметься на підвалини відповідних диспозицій. Процес виховання критично мислячої осо­би, а вірніше – особи, яка матиме КМ, наприклад, у складі сукупності серце­винних для її праці вмінь, має охоплювати, щонайменше, дошкільну, шкільну й університетську освіту. Обґрунтовано, що за умов української вищої школи в процесі виховання КМ доцільно використовувати зв'язку двох курсів: логіки з елементами критичного мислення – у межах бакалаврату – і критичного мислення на основі логіки – у межах магістратури. 1. Адаменко Н., Кравченко Ю. (2014) Історія знайомства української педагогічної аудиторії з методикою «Філософія для дітей» / Філософія освіти. Philosophy of Education, 2(15), 188-194. URL: www.philosopheducation.com Adamenko, Nadiya and Kravchenko, Yuliya (2014) The History of Ukrainian Pedagogues' Knowledge of the Methodology "Philosophy for Children" / Філо¬софія освіти. Philosophy of Education, 2(15), 188-194 (in Ukrainian). URL: www. philosopheducation.com 2. Бандурка О. М., Тягло О. В. (2002) Курс логіки. Підручник. Київ : Літера ЛТД. Bandurka, Oleksandr and Tiaglo, Oleksandr (2002) Course of Logic. A Textbook. Kyiv : Litera Ltd. (in Ukrainian). 3. Бандурка О. М., Тягло О. В. (2011) Юридична логіка : підручник для студентів вищ. навч. закладів. Харків : Золота миля. Bandurka, Oleksandr and Tiaglo, Oleksandr (2011) Juridical Logic: A Textbook for the Higher-school Students. Kharkiv : Golden Mile (in Ukrainian). 4. Вайнстейн М. (2005) Каркас для критического мышления / Постметодика, 2(60), 42-45. Weinstein, Mark (2005) A Framework for Critical Thinking / Postmethodika, 2(60), 42-45 (in Russian). 5. Гайденко В. (2006) Філософія освіти в Бразилії : критична педагогіка Пауло Фрейре // Філософія освіти. Philosophy of Education, 2(4), 91-99. URL: www.philosopheducation.comHaydenko, Viktoria (2006) Philosophy of Education in Brazil: Paulo Freire's Critical Pedagogy / Філософія освіти. Philosophy of Education, 2(4), 91-99 (in Ukrainian). URL: www.philosopheducation.com 6. Грегорі М. (2006) Про філософію, дітей та «заборонені теми» / Виховна робота в школі, 6(19), 12-13. Gregory, Maughn (2006) On Philosophy, Children and Taboo Topics / Educational Work in School, 6(19), 12-13 (in Ukrainian). 7. Гриневич Л. (2017) Надто важливий. Чому потрібно прийняти новий за¬кон про освіту? / Українська правда. Життя. URL: https://life.pravda.com.ua/ columns/2017/06/19/224784/ Grinevich, Liliya (2017) Too Important. Why to Adopt a New Law on Education? / Ukrainian Truth. Life. URL: http://life.pravda.com.ua/columns/2017/06/19/224784/ (in Ukrainian). 8. Ліпман М. (2005) Критичне мислення: чим воно може бути? / Постметодика, 2(60), 33-41. Lipman, Mathew (2005) Critical Thinking: What Can It Be? / Postmethodika, 2(60), 33-41 (in Ukrainian). 9. Макларен П. (2010) Революційна критична педагогіка у ХХІ ст. Відповіді на за¬питання Ірини Предборської / Філософія освіти. Philosophy of Education, 1-2 (9), 57-66. URL: www.philosopheducation.com McLaren, Peter (2010) Revolutionary Critical Pedagogy of 21th Century (Interview with Iryna Predborska) / Філософія освіти. Philosophy of Education, 1-2(9), 57-66 (in Ukrainian). URL: www.philosopheducation.com 10. Маркс К. (1959) К критике политической экономии / Маркс К., Энгельс Ф. Со¬чинения. 2-е изд. T. 19. Москва: Госполитиздат. Marx, Karl (1959) A Contribution to the Critique of Political Economy / Marx, Karl and Engels, Frederic. 2nd ed. Collected Works, vol. 19. Moscow : State Publishing House of Political Literature (in Russian). 11. Терно С. (2012) Світ критичного мислення: образ та мімікрія / Історія в сучасній школі, 7-8, 27-38. Terno, Sergiy (2012) World of Critical Thinking: Real Form and Mimicry / History in Today School, 7-8, 27-38 (in Ukrainian). 12. Тищенко К. (2016) Зубрити – не вихід. Як у школах вчитимуть критичному і кре¬ативному мисленню / Українська правда. Життя. URL: https://life.pravda.com.ua/society/2016/07/5/214729/ Tyshchenko, Katerina (2016) To bite is not a way out. How in schools will learn critical and creative thinking / Ukrainian Truth. Life. URL:https://life.pravda.com.ua/society/2016/07/5/214729/ (in Ukrainian). 13. Тягло А. В. (1996) Логика критического мышления (в конспективном изложе¬нии). Харьков : Харьковский институт управления. Tiaglo, Alexander V. (1996) Logic of Critical Thinking (In a Concise). Kharkov : Kharkov Institute of Management (in Russian). 14. Тягло А. В. (2001) Критическое мышление на основе элементарной логики. Учебное пособие. Харьков : ХНУ им. В. Н. Каразина.Tiaglo, Alexander V. (2001) Critical Thinking on Base of Elementary Logic. Kharkov, Vasili Karazin Kharkov National University (in Russian). 15. Тягло А. В. (2004) Современная «наука рассуждать» / Постметодика, 2-3(54-55), 2-10. Tiaglo, Alexander V. (2004) Today "Science of Reasoning" / Postmethodika, 2-3(54- 55), 2-10 (in Russian). 16. Тягло А. В. (2013) «Наука рассуждать» в «быстром мире» / Философские науки, 3, 129-136. Tiaglo, Alexander V. (2013) The "Science of Reasoning" in the "Fast World" / Philosophical Sciences, 3, 129-136 (in Russian). 17. Тягло А. В., Воропай Т. С. (1999) Критическое мышление: Проблема мирового образования ХХІ века. Харьков : Университет внутренних дел. Tiaglo, Alexander V. and Voropai, Tatiana S. (1999) Critical Thinking: A Challenge to the XXI-st Century Education. Kharkov : University of Internal Affairs (in Russian). 18. Тягло О. В. (1998) Логіка з елементами курсу критичного мислення. Харків : Ви¬давництво Університету внутрішніх справ, «Основа». Tiaglo, Oleksandr V. (1998) Logic with Elements of Critical Thinking. Kharkiv : University of Internal Affairs Publishing House, "Osnova" (in Ukrainian). 19. Тягло О. В. (2005) Післямова до статей Метью Ліпмана і Марка Вайнстейна / Постметодика, 2(60), 46-47. Tiaglo, Oleksandr V. (2005) Afterword to the Papers of Mathew Lipman and Mark Weinstein / Postmethodika, 2(60), 46-47 (in Ukrainian). 20. Тягло О. В. (2008) Критичне мислення : навчальний посібник. Харків : Видавни¬цтво «Основа». Tiaglo, Oleksandr V. (2008) Critical Thinking : A Manual. Kharkiv : "Osnova" Publish¬ing House (in Ukrainian). 21. Тягло О. (2017) Чи буде культура критичного мислення в новій українській школі? / Українська правда. Життя. URL: http://www.life.pravda.com.ua/ columns/2017/02/9/222533/ Tiaglo, Oleksandr. Will the culture of critical thinking in the new Ukraini¬an school? / Ukrainian Truth. Life. URL: http://www.life.pravda.com.ua/col¬umns/2017/02/9/222533/ (in Ukrainian). 22. Четверта промислова революція (2016) / Tech Today. URL:https://techtoday.in.ua/ news/chetverta-promislova-revolyuciya-56779.html The Fourth Industrial Revolution (2016) / Tech Today. URL:https://techtoday.in.ua/ news/chetverta-promislova-revolyuciya-56779.html (in Ukrainian). 23. Brown, M. Neil and Keeley, Stuart M. (1998) Asking the Right Questions. A Guide to Critical Thinking. 5th ed. Upper Saddle River (NJ): Prentice Hall. 24. Burbules, N. and Berk, R. (1999) Critical Thinking and Critical Pedagogy / T. S. Popewitz & L. Fender (eds). Critical Theories in Education. New York: Routledge. 25. Facione, Peter A. (1990) Critical Thinking: A Statement of Expert Consensus for Pur¬poses of Educational Assessment and Instruction. Executive Summary. "The Delfi Re¬port". Millbrae, CA : The California Academic Press. 26. Gleason, William (2002) Ukrainian Higher Education in Transition: Perspectives and Policy Implications / Conference Proceedings "Democracy and Education", June 1-2, 2001, Kyiv, Ukraine. Washington, D. C. : Montclair State University Global Education Center, Literal Books. 27. Gray, Alex (2016) The 10 Skills You Need to Thrive in the Fourth Industrial Revolution. URL:https://www.weforum.org/agenda/2016/01/the-10-skills-you-need-to-thrive-in-the-fourth-industrial-revolution/ 28. Gregory, Maughn (2004) Practicing Democracy: Social Intelligence and Philosophical Practice / International Journal of Applied Philosophy, 18(2), 161-174. 29. Naji, Saeed and Hashim, Rosnani (eds.) (2017) History, Theory and Practice of Phi¬losophy for Children. NY : Routledge. 30. The Future of Jobs. Employment, Skills and Workforce Strategy for the Fourth Industrial Revolution (2016). URL: http://www3.weforum.org/docs/WEF_Future_of_Jobs.pdf

Nowadays, the concept of mentality - is the object of study of such blighty and foreign scientists as I. Abramova, J. Bychko, I. Habdulhafarova, P. Hnatenko, J. Grabowski, N. Gregoriv, I. Dintselbakh, R. Dodonov, P . Kravchenko, S. Krimsky, A. Lavryk, A. Liseyenko, M. Popovic, I. Starovoit, V. Khramova and others.However, even at present time, science has not gained unanimous and exhaustive definition of what the term "mentality" is . There are represented numerous variants of it: mindset, mental attitude, collective representation, mentality, character of thinking, seeing of the world, and so on. German scientist Peter Dintselbaher determines mentality as a set of methods and contents of thought and perception, which are typical for the relevant collective in the relevant period. The modern Ukrainian Academic Victoria Khramova treats mentality as a worldview, that is formed at a deep psychological level of individual or collective consciousness. We also attempted to summarize our own interpretation and defined it as: mentality - is a character of thoughts, a set of mental skills and spiritual priorities, that are generated by the surrounding reality, which determine the behavior of the individual person or social group.There are many types of mentality: men, women, children, youth, professional, ethnic, national, etc. In the current scientific literature there is some uncertainty about the term "national mentality". It is often treated as synonymous with such concepts as "national character", "national luck", "national consciousness", "the soul of the nation" and others. But S. Grabowski , S. Stavroyani and L. Shkliar treat it as "national political mentality". At the present stage of development of Ukraine, when national relationship are subordinate to two trends: on the one hand the formation and development of nations, and the other – scrapping of the national boundaries by integration processes, we thought that a scientific understanding of the nature of national mentality is one of the primary scientific objectives. We dared to present our version of the understanding of the national mentality. The national mentality is - way of thinking, mental structure, psychological specialties of politically and stately organized nation, which became the cultural, economic, and ideological identity.European integration provides Zatushuvannya not only of legal differences, but also of mental. Between states of the European Union exist extremely serious language barriers, as Margaret Thatcher notes, in the current member - states, people speak not less than on 12 major languages: English, Greek, Danish, Irish (hэlskiy), Spanish (Castilian) Italian, German, Dutch, Portuguese, Finnish, French and Swedish languages. Except their native language 41 % of Europeans speak English, 19 % - French and 10 % - German. Moreover, 70 % of Europeans believe that in EU everyone must know English language. Over time, Margaret Thatcher said, Europeans can completely switch to communicate only in English. Language - is not just a way of communication or exchanging of information. This is - one of the most characteristical features, in which historical, cultural and moral experience of native people is focused. Once Ukraine already had to go through the processes of Russification, Polonizing, Germanization. So can we protect our native language? After all, it is the most important mental attribute. Academician of the Academy of Sciences of Higher School of Ukraine, Doctor of Psychology Anatoly Furman in his work "Psychological culture of Ukrainian mentality" has formed a number of functions , that mentality performs in society. To this comprehensive characteristics we would add only one thing - mentality integrates people into a nation. Loss of national mentality can lead to the loss of the nation.Social adaptation to the conditions of life in Europe requires from each nation to cede certain principles of mental development, such as the prestige of ethnic values, cultural endonym, ethnic identity, and so on. By survey of Time Magazine, 26 March 2001, every third inhabitant of the EU country feels himself as an European, not a citizen of his own country. However, this figure varies depending on the country: 40 % of young Italians consider themselves primarily Europeans, and in the UK this figure is 25%. Unfortunately today standards of democracy and human rights in the European Union failed to reconcile the fundamental mental values of national states, to create new forms of interaction between people to achieve social harmony. Realistic assessment of modern European ethnicity is characterized by diversity of conflicts. In September 2011, in north Bohemia: City Varnedorf, Usti nad Labem, Rubmurk, Shluknov, Novy Bor and even Prague were covered by anti-Gypsy protests. If previously these moves were the prerogative of skinheads, now victorian Czechs went on demonstrations on T-shirts with the inscription "Bring Hitler back. Gypsies- to the gas chambers ."At the same time anti-Gypsy protests took place in another EU country - Bulgaria. What if after a while similar protests will affect not only the Gypsy nation? Autumn events in France and London in 2012 also tell about complexity, contradiction and ambiguity of ethnic relations. Europe is a dangerous confrontational region already for a long time. Today is a very difficult situation in Belgium, which Flemish nationalism breaks apart. Still is not exhausted the Anglo- Irish conflict, is not subsided ethno-political conflict between the people of Catalonia and the Government of Spain , between the Basque Country people and the central government of Spain. The island of Cyprus is shared by so-called " Green Line ", which is protected by peacekeeping contingents and separates the Republic of Cyprus ( 60% of territory and 770,000 people) and the Turkish Republic of Northern Cyprus (38 % of the territory - 300 000 people) , which was self-proclaimed in 1983. The Republic of Cyprus is recognized by all countries, except Turkey and the TRNC (Turkish Republic of Northern Cyprus ) is recognized by Turkey and Abkhazia. We can remind a series of anti Hungarian moves held in May - early June 2012 by the initiative of the new Romanian government. At the heart of most conflicts in Europe are both objective and subjective contradictions. And one of the main - the desire to confirm their nationality. The historical way, that Ukrainian people passed, formed not militant, but compassionate, sincere Ukrainian nation, to which, as notes D.Chizhevsky, emotionalism , sentimentalism , sensitivity and lyricism is inherent . Even till now Ukrainian mentality is under the influence of ethnic symbols of grain-grower - agriculturist (who represents the Ukrainian peasants ), defender - protector (that is personified with the Ukrainian Cossacks ), Mother Hostess ( Mother - Guardian ). They are formed by the social, genetic , political , religious , legal , moral, ethical , economic , ethnic , ideological , historical and international factors. In independent Ukraine , in our opinion , is fairly weak class of political elite : some of them ideologically stopped in the former of the Soviet Union , and since independence new generation is not yet crystallized, some of them went abroad, some are not working for reunion , but for the separation of Ukrainians. But actually this last part along with a culture-creating elite will be the buffer that will protect Ukrainian from the European individualism and egocentrism, from foreign ideals and values, that have grown on an entirely different ethnic and mental basis.Although mentality is forming for a long time, it is a living organism, to which persistent representations and bedding of new are inherent. It may experience periods of recovery, upturns, decline, destruction and loss of its main features. But then on the basis of vague mental values no national idea can grow, because national mentality is that integrating, unifying factor in the existence of any nation-state. In such conditions development of basic principles of preserving national mentality is extremely important,also as a formation of clear strategic and tactical targets, including those enormous changes that have taken place in Europe and in the world at the turn of XX-XXI centuries. ; Поднимается вопрос о сохранении национальной ментальности как одного из показательных признаков нации в условиях евроинтеграции. Представляется терминологическая дискуссионность и взгляды других ученых. Обобщаются теоретические концепции проблемы, что дает возможность сравнить взгляды других ученых на процесс развития национальной ментальности и выявить структурные элементы или фазы развития. ; Ставиться питання про збереження національної ментальності як однієї із показових ознак нації в умовах євроінтеграції. Представляється термінологічна дискусійність та погляди інших науковців. Узагальнюються теоретичні концепції проблеми, що дає можливість порівняти погляди інших науковців на процес розвитку національної ментальності та виявити структурні елементи або фази розвитку.

AB SÜRECİNDE TÜRKİYE TARIMIAvrupa Birliği (AB); siyasi ve ekonomik anlamda uluslararası bir bütünleşmedir. Avrupa'da siyasi ve ekonomik bütünleşme Avrupa Ekonomik Topluluğu'nun (AET) kurulmasıyla başlamıştır. 1951 yılında kurulan Avrupa Kömür ve Çelik Birliği (CECA) bütünleşme yolunda atılmış ikinci adımdır. Ekonomik yönden birleşme fikrine yoğunlaşılması sonucunda 25 Mart 1957 tarihinde Avrupa Atom Enerjisi Topluluğu (EURATOM) kurulmuştur. Bu topluluklar AB'nin temelini oluşturmaktadır. 1 Ocak 1958 tarihinde kurucu altı ülke (Almanya, Fransa, İtalya, Belçika, Hollanda, Lüksemburg) tarafından imzalanarak yürürlüğe giren Roma Anlaşması ile Avrupa Ekonomik Topluluğu bugünkü adıyla Avrupa Birliği kurulmuştur. AB, Avrupa'da yaşanan savaşların tekrardan çıkmasını engellemek, ekonomi alanında yaşanan işsizlik sorunu çözmek, az gelişmiş bölgelerin kalkındırılması ve yaşam standartlarının yükseltilmeyi amaçlamaktadır.Avrupa Birliğinin İç politikalarının temeli, 'Serbest Piyasa Düzeni' oluşturmakla beraber birçok korumaya yönelik önlemler ve birlikte hareket etme prensibine önem verilmektir. Dış Politikaları ise, Topluluğun çıkarlarını temel almaktadır. Dış Politikalar; Ortak Tarım Politikaları, Ortak Ticaret Politikaları, Ortak Sanayi Politikaları ve Ortak Sosyal Politikalardan oluşmaktadır.Haziran 1993 tarihinde düzenlenen Kopenhag Zirvesinde, AB'ne üyelik koşulları belirlenmiştir. Bu koşullar üyelik için başvuran tüm aday ülkelerin yerine getirmesi gereken asgari koşullar olarak nitelendirilmektedir. Bu koşullar, siyasi, ekonomik kriterler ve müktesebat uyumu olmak üzere üç grupta toplanmaktadır.Türkiye AB ilişkileri 31 Temmuz 1959 tarihinde Türkiye'nin AETye ortaklık başvuru ile başlamıştır. Gümrük Birliği ve tam üyeliğe yönelik ilk adımlar 1 Aralık 1964 tarihinde yürürlüğe giren Ankara Antlaşması ile atılmıştır. Türkiye Avrupa Topluluğu (AT) ile 1963 yılında imzaladığı Ankara Anlaşması ve 1970 yılında imzalanan Katma Protokol ile; Topluluğa tam üyeliği amaçlanmakta ve taraflara bazı yükümlülükler getirilmektedir.Bu yükümlülüklerden birisi, Türkiye ile AT arasında emeğin serbest dolaşımı konusudur. Emeğin serbest dolaşımı konusu, Ankara Anlaşması ve Katma Protokol ile 1976-1986 tarihleri arasında aşamalı olarak gerçekleşmesi öngörülmüş olsa da bu durum AT tarafından kabul edilmemiştir. Türkiye AB' ne katılım süreci içerisindeki aday adayı ülke konumundan 1999'da düzenlenen Helsinki Zirvesi ile aday ülke konumuna geçmiştir. Ayrıca AB, bu süreçte Türkiye'nin diğer aday ülkelerle aynı şartlara sahip olacağını belirtmiştir.1923-1950 yılları arasında tarımsal KİT'ler kurulmuştur. Türkiye ekonomisinde 1960'lı yıllardan sonra planlı döneme geçilmiştir. 1960-1970 yılları arasında tarımsal girdi kullanımının teşviki ve sulama alanlarına yönelik yapılan yatırımlarla sağlanan verim artışı sonucunda destekleme alımları yapılmış ve desteklenen ürünlerin sayısı arttırılmıştır. Bu dönemde yaşanan sosyal ve siyasal istikrarsızlık, Kıbrıs Savaşı, petrol krizi ve döviz darboğazından dolayı ekonomide durgunluk yaşanmıştır. Bu gelişmeler sonucunda Hükümet önlemler almaya başlamış, 1978 yılında "istikrar programı "nı açıklamıştır. İstikrar programı içerisinde yer alan ve uygulanan önlemler; KİT açılarlını kapatmak amacıyla KİT ürünlerine zam yapılmış, ithalat zorlaştırılmış ve devalüasyon yapılmıştır. 1979 yılında uygulana yeni bir program ile KİT ürünlerine yönelik zam uygulamasına devam edilmiş, faiz oranları yükseltilmiş ve Türk Lirası yeniden devalüe edilmiştir. Enflasyona engel olunamamasından ve durgunluğun devam etmesinden dolayı 24 Ocak1980 Kararları alınmıştır. 1980 sonrası dönemde 24 Ocak 1980 Kararlarıyla; devletin tarım sektörüne sağladığı destek azalmıştır. Fiyat yoluyla desteklenen ürün sayısı, 1980 yılında 24 iken, 1981 yılında 20'ye, 1985 yılında 18'e,1990 yılında ise 10'a düşmüştür. Nisan 1994'de yaşanan ekonomik kriz nedeniyle desteklenen ürün sayısı azaltılmış Bu süreç 2001 yılı sonuna kadar devam etmiştir. 2000'li yıllara gelindiğinde etkinliğini yitiren tarım politikalarının yerini, rekabete dayalı, adil, çiftçinin gelir düzeyini yükseltmeyi amaçlayan çevreci olan daha etkin tarım politikaları almıştır. Yeni tarım politikalarının hedeflerine ulaşmak için kullanılan araç, Doğrudan Gelir Desteği Uygulaması'dır. Bu uygulama AB'nde uygulanan Tek Çiftlik Ödeme Yöntemi için temel oluşturma niteliğindedir.1980'li yıllarda AB üyelik sürecine yönelik atılan önemli adım Gümrük Birliği Anlaşması olmuştur. Gümrük Birliği sayesinde Türkiye ekonomisi AB pazarında rekabet edebilme gücünü deneme fırsatı bulmuştur. Ayrıca Gümrük Birliği ile rekabet, fikri sınai mülkiyet hakları, tüketicinin korunması gibi bir çok konuda gerçekleştirilen mevzuat uyumu sayesinde Türkiye küreselleşme sürecinde yol kat etmiştir.Türkiye toprakları içerisinde dağlık alanların geniş yer kaplamasına rağmen mevcutta tarıma elverişli alanların etkin kullanılması durumunda tarımsal üretimimiz kendimize yeterlilik düzeyini de aşarak dış ticaretimiz içinde önemli bir yere sahip olmasını sağlayacaktır.TURKEY AGRİCULTURE İN THE PROCESS OF EUROPEAN UNİONEuropean Union (EU), an international political and economic integration. Political and economic integration in Europe, the European Economic Community (EEC) began with the establishment. Founded in 1951, the European Coal and Steel Community (Ceca) towards a second step of integration. Economic aspects to the idea of combining the results concentrate on the March 25, 1957 the European Atomic Energy Community (EURATOM) was established. These communities form the foundation of the EU. On January 1, 1958 the six founding countries (Germany, France, Italy, Belgium, Netherlands, Luxembourg) signed by the Rome Treaty enters into force today with the European Economic Community was founded with the name of the European Union.EU to leave Europe to avoid repetition of recent war, the economy experienced in the field to solve the unemployment problem, to the development of underdeveloped areas and living standards are intended to be promoted.The European Union's internal policies based on the 'Free Market Order' measures aimed at protecting and creating together with many moving important principle. Foreign policy, the Community's interests are based. Foreign policies, the Common Agricultural Policy, Common Commercial Policy, Common Industrial Policy and Social Policy is made up of partners.Held on June 1993 in Copenhagen, the EU membership requirements have been identified. These conditions of all candidate countries applying for membership must meet the minimum requirements are being considered. These conditions, the political, economic criteria and the acquis compliance are to be grouped under three.EU-Turkey relations on July 31, 1959 began with Turkey's application for association AETye. Customs Union and the first steps towards full membership, which came into force on December 1, 1964 have been taken by the Treaty of Ankara.Turkey and the European Community (EC) signed in 1963 with the Ankara Agreement and Additional Protocol, signed in 1970, aimed at being a full member of the community and are parties to certain responsibilities.One of these obligations, Turkey and the EC is a matter between the free movement of labor. The issue of free movement of labor, with the Ankara Agreement and Additional Protocol between 1976 to 1986 was predicted to occur in phases, although this was not accepted by the EC.Turkey EU accession process and in what position the nominated candidate countries held in Helsinki in 1999 and became a candidate country. The EU, Turkey and other candidate countries in this process will have the same conditions stated.Agricultural state enterprises has been established between the years 1923-1950. Turkey's economy was in the late 1960s, after the planned period. Between 1960-1970 the use of agricultural input subsidies and investment in irrigation areas provided for an increase in productivity as a result of purchases made to support and increase the number of products are supported. The social and political instability experienced in this period, Cyprus, War, oil crisis and recession in the economy has experienced due to foreign exchange bottlenecks. As a result of these developments the Government has started to take measures, in 1978, "stabilization program" for oxychlorination. Stabilization program in place and implemented measures, in order to close açılarlını Kit Kit allowance made products, imports have been customized and made devaluation. Kit with a new program implemented in 1979 hike application was continued for products, interest rates raised and the Turkish lira was devalued again. Prevent inflation and recession because of the ongoing 24th Ocak1980 decisions taken. In the period after 1980 to January 24, 1980 Decision of the State to provide support to the agricultural sector has declined. The number of supported products through the price in 1980 was 24 in 1981 to 20 in 1985 to 18 in 1990, while 10 declined. April 1994 due to the economic crisis reduced the number of supported products until the end of this process has continued in 2001. When it comes to events in the 2000s to replace lost agricultural policy, competitive, fair, aiming to raise the income level of farmers with environmentalists was more effective agricultural policies. New agricultural policy tools used to achieve their goals, Uygulaması'dır Direct Income Support. This application of EU Single Farm Payment Methods applied for the basic building characteristics.In the 1980s, the important steps taken towards EU membership process has been the Customs Union Agreement. Customs Union with Turkey's economy to compete in the market power of the EU had the opportunity to experiment. Moreover, the Customs Union with the competition, intellectual and industrial property rights, consumer protection legislation is carried out a lot about the way the process of globalization has come through Turkey.Turkey in the mountainous area of land available in spite of the large space to be used effectively in the case of arable fields, our agricultural production ourselves in our foreign trade to exceed proficiency levels also have an important place will ensure that .

Keywords: civil procedural law, civil process, civil proceedings, subject of civil procedurallaw The process of reforming procedural legislation, its harmonization, harmonization with theprinciples and standards of international law, as well as other processes taking place insociety and the state are the factors that affect the need to revise the doctrinal definitionsof civil procedural law. One of the most developed issues in the theory of civil procedurallaw is its definition. In turn, the development of science is impossible without reviewingeven established doctrinal approaches and provisions.An analysis of the special literature, mostly educational, led to the conclusion thatscholars use approaches to the definition of the term "civil procedural law", which weredeveloped and included in the theory of civil procedural law in the 50s-60s of the twentiethcentury. Modern definitions of civil procedural law are based on the provisions of theold invalid legislation, or on the provisions of the legislation of other countries (for example,the Russian Federation). Therefore, the purpose of this study was to review the existingdefinitions in the theory of civil procedural law and their harmonization with theprovisions of current legislation of Ukraine.In the process of researching doctrinal approaches to the definition of civil procedurallaw, it was found that researchers invest in the definition of the subject, purpose of thisbranch of law, as well as additional characteristics of civil procedural law (participants,sectoral affiliation, stage, etc.).The lack of a single doctrinal approach to the definition of the subject of civil procedurallaw, which is part of the definition of civil procedural law, prompted to study thesubject of civil procedural law and propose its author's definition.Based on the provisions of current legislation, the article presents the author's definitionof civil procedural law as a branch of law, set and system of legal norms, the subjectof which are public relations arising in civil proceedings on the basis of fair, impartialand timely consideration and resolution of civil cases in order to effectively protect violated,unrecognized or disputed rights, freedoms or interests of individuals, rights and interestsof legal entities, the interests of the state. ; Ключові слова: цивільне процесуальне право, цивільний процес, цивільне судочинство, предмет цивільного процесуального права Процес реформування процесуального законодавства, його гармонізації, приведен-ня у відповідність до принципів і стандартів міжнародного права, а також інші про-цеси, що відбуваються у суспільстві та державі, є тими чинниками, які впливають напотребу перегляду доктринальних визначень категорій цивільного процесуальногоправа. Саме тому у статті проаналізовано теоретичні підходи до визначення поняття«цивільне процесуальне право» та запропоновано його авторське визначення з ураху-ванням положень чинного законодавства України. На основі аналізу доктринальнихпідходів запропоновано також авторське визначення предмета цивільного процесу-ального права. Посилання 1. Терещук Г. А. Цивільне право. Конспект лекцій для студентів усіх напрямів денної та заочної форм навчання. Луцьк : ЛНТУ, 2017. 88 с. 2. Гражданский процесс : учебник. 4-е изд., перераб. и доп. / под ред. М. К. Треушникова. Москва : ИД «Городец», 2011. 815 с. ; Гражданский процесс: учебник / отв. ред. В. В. Ярков. 8-е изд., перераб. и доп. Москва : Инфотропик Медиа, 2012. 768 с. 3. Сахнова Т. В. Курс гражданского процесса: теоретические начала и основные институты. Москва : Волтерс Клувер, 2008. 696 c. 4. Щепалов С. В. Гражданский процесс : лекции / под ред. Б. К. Таратунина, Е. С. Рочевой. Москва : Норма : НИЦ Инфра, 2013. 352 с. 5. Фархтдинов Я. Ф. Источники гражданского процессуального права Российской Федерации : автореф. дис. … докт. юрид. наук. Екатеринбург, 2002. 36 с. 6. Осокина Г. Л. Курс гражданского судопроизводства России. Общая часть : учебное пособие. Томск : Изд-во Том. ун-та, 2002. URL: https://lawbook.online/sudoproizvodstvo-rossii-grajdanskoe/predmet-sistemagrajdanskogo-protsessualnogo-31322.html (дата звернення: 10.01.2021 р.). 7. Степаненко Т. В. § 6. Поняття та значення цивільного процесу (цивільного судочинства). Стадії цивільного судочинства // Сучасні проблеми цивільного права та процес : навчальний посібник: за ред. Ю. М. Жорнокуя та Л. В. Красицької. Харків : Право, 2017. URL: https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:WzJBAn2EHfsJ:univd.edu.ua/science-issue/issue/3110+&cd=3&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=avast (дата звернення: 10.01.2021 р.). 8. Васильев С. В. Гражданский процесс. Курс лекций. Харьков : Эспада, 2010. 688 с. 9. Гражданский процесс. Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. : под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота. Москва : ПБОЮЛ Гриженко, 2001. 544 с. 10. Процессуальные нормы и отношения в советском праве: в «непроцессуальных» отраслях / И. А. Галаган [и др.] ; науч. ред. И. А. Галаган. Воронеж : Издательство Воронежского государственного университета, 1985. 208 с. 11. Здрок О. Н. Понятие и система гражданского процессуального права : конспект лекции. Минск : БГУ, 2009. 27 с. 12. Концепція // Енциклопедія сучасної України. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3256 (дата звернення: 10.01.2021 р.). 13. Протасов Н. В. Теорія держави і права. URL: https://stud.com.ua/30968/pravo/teoriya_derzhavi_i_prava(дата звернення: 10.01.2021 р.). 14. Потапенко С. В., Даниелян А. С., Гелиева И. Н. Судебная система Российской Федерации : учеб. пособие. Краснодар : Кубанский гос. ун-т, 2019. 114 с. 15. Юдельсон К. С. Вопросы советского гражданского процесса военного времени. Свердловск, 1943. 104 c. 16. Пучинский В. К. Понятие, предмет, источники советского процессуального права. Москва, 1966. 46 с. 17. Советский гражданский процесс. Учебник / Боннер А. Т., Гурвич М. А., Курылев С. В., Марышева Н. И. и др.; отв. ред. Шакарян М. С. Москва : Юрид. лит., 1985. 528 c. 18. Мозолин В. П. О гражданско-процессуальном правоотношении. Советское государство и право. 1955. № 6. С. 50−57. 19. Авдеенко Н. И. Механизм и пределы регулирующего воздействия гражданского процессуального права. Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1969. 72 c. 20. Советский гражданский процесс : под ред. К. И. Комиссарова, В. М. Семенова. Москва : Юридическая литература, 1988. 480 с. 21. Гражданский процесс : учебник : под ред М. К. Треушникова. 5-е изд., перераб. и доп. Москва : Статут, 2014. 959 с. 22. Ярков В. В. Развитие цивилистического процесса в России: отдельные вопросы. Вестник гражданского процесса. 2011. № 1. С. 24−27. ====================================================== 1. Tereshchuk H. A. Tsyvilne pravo. Konspekt lektsii dlia studentiv usikh napriamiv dennoi ta zaochnoi form navchannia. Lutsk : LNTU, 2017. 88 s. 2. Hrazhdanskyi protsess : uchebnyk. 4-e yzd., pererab. y dop. / pod red. M. K. Treushnykova. Moskva : YD «Horodets», 2011. 815 s. ; Hrazhdanskyi protsess: uchebnyk / otv. red. V. V. Yarkov. 8-e yzd., pererab. y dop. Moskva : Ynfotropyk Medya, 2012. 768 s. 3. Sakhnova T. V. Kurs hrazhdanskoho protsessa: teoretycheskye nachala y osnovnыe ynstytutы. Moskva : Volters Kluver, 2008. 696 c. 4. Shchepalov S. V. Hrazhdanskyi protsess : lektsyy / pod red. B. K. Taratunyna, E. S. Rochevoi. Moskva : Norma : NYTs Ynfra, 2013. 352 s. 5. Farkhtdynov Ya. F. Ystochnyky hrazhdanskoho protsessualnoho prava Rossyiskoi Federatsyy : avtoref. dys. … dokt. yuryd. nauk. Ekaterynburh, 2002. 36 s. 6. Osokyna H. L. Kurs hrazhdanskoho sudoproyzvodstva Rossyy. Obshchaia chast : uchebnoe posobye. Tomsk : Yzd-vo Tom. un-ta, 2002. URL: https://lawbook.online/sudoproizvodstvo-rossii-grajdanskoe/predmet-sistemagrajdanskogo-protsessualnogo-31322.html (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 7. Stepanenko T. V. § 6. Poniattia ta znachennia tsyvilnoho protsesu (tsyvilnoho sudochynstva). Stadii tsyvilnoho sudochynstva // Suchasni problemy tsyvilnoho prava ta protses : navchalnyi posibnyk: za red. Yu. M. Zhornokuia ta L. V. Krasytskoi. Kharkiv : Pravo, 2017. URL: https://webcache.googleusercontent.com/ search?q=cache:WzJBAn2EHfsJ:univd.edu.ua/science-issue/issue/3110+&cd=3&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=avast (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 8. Vasylev S. V. Hrazhdanskyi protsess. Kurs lektsyi. Kharkov : Эspada, 2010. 688 s. 9. Hrazhdanskyi protsess. Uchebnyk. 3-e yzd., pererab. y dop. : pod red. V. A. Musyna, N. A. Chechynoi, D. M. Chechota. Moskva : PBOIuL Hryzhenko, 2001. 544 s. 10. Protsessualnыe normы y otnoshenyia v sovetskom prave: v «neprotsessualnыkh» otrasliakh / Y. A. Halahan [y dr.] ; nauch. red. Y. A. Halahan. Voronezh : Yzdatelstvo Voronezhskoho hosudarstvennoho unyversyteta, 1985. 208 s. 11. Zdrok O. N. Poniatye y systema hrazhdanskoho protsessualnoho prava : konspekt lektsyy. Mynsk : BHU, 2009. 27 s. 12. Kontseptsiia // Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3256 (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 13. Protasov N. V. Teoriia derzhavy i prava. URL: https://stud.com.ua/30968/pravo/ teoriya_derzhavi_i_prava(data zvernennia: 10.01.2021 r.). 14. Potapenko S. V., Danyelian A. S., Helyeva Y. N. Sudebnaia systema Rossyiskoi Federatsyy : ucheb. posobye. Krasnodar : Kubanskyi hos. un-t, 2019. 114 s. 15. Iudelson K. S. Voprosы sovetskoho hrazhdanskoho protsessa voennoho vremeny. Sverdlovsk, 1943. 104 c. 16. Puchynskyi V. K. Poniatye, predmet, ystochnyky sovetskoho protsessualnoho prava. Moskva, 1966. 46 s. 17. Sovetskyi hrazhdanskyi protsess. Uchebnyk / Bonner A. T., Hurvych M. A., Kurыlev S. V., Marыsheva N. Y. y dr.; otv. red. Shakarian M. S. Moskva : Yuryd. lyt., 1985. 528 c. 18. Mozolyn V. P. O hrazhdansko-protsessualnom pravootnoshenyy. Sovetskoe hosudarstvo y pravo. 1955. № 6. S. 50−57. 19. Avdeenko N. Y. Mekhanyzm y predelы rehulyruiushcheho vozdeistvyia hrazhdanskoho protsessualnoho prava. Lenynhrad : Yzd-vo LHU, 1969. 72 c. 20. Sovetskyi hrazhdanskyi protsess : pod red. K. Y. Komyssarova, V. M. Semenova. Moskva : Yurydycheskaia lyteratura, 1988. 480 s. 21. Hrazhdanskyi protsess : uchebnyk : pod red M. K. Treushnykova. 5-e yzd., pererab. y dop. Moskva : Statut, 2014. 959 s. 22. Iarkov V. V. Razvytye tsyvylystycheskoho protsessa v Rossyy: otdelnыe voprosы. Vestnyk hrazhdanskoho protsessa. 2011. № 1. S. 24−27.

Keywords: civil procedural law, civil process, civil proceedings, subject of civil procedurallaw The process of reforming procedural legislation, its harmonization, harmonization with theprinciples and standards of international law, as well as other processes taking place insociety and the state are the factors that affect the need to revise the doctrinal definitionsof civil procedural law. One of the most developed issues in the theory of civil procedurallaw is its definition. In turn, the development of science is impossible without reviewingeven established doctrinal approaches and provisions.An analysis of the special literature, mostly educational, led to the conclusion thatscholars use approaches to the definition of the term "civil procedural law", which weredeveloped and included in the theory of civil procedural law in the 50s-60s of the twentiethcentury. Modern definitions of civil procedural law are based on the provisions of theold invalid legislation, or on the provisions of the legislation of other countries (for example,the Russian Federation). Therefore, the purpose of this study was to review the existingdefinitions in the theory of civil procedural law and their harmonization with theprovisions of current legislation of Ukraine.In the process of researching doctrinal approaches to the definition of civil procedurallaw, it was found that researchers invest in the definition of the subject, purpose of thisbranch of law, as well as additional characteristics of civil procedural law (participants,sectoral affiliation, stage, etc.).The lack of a single doctrinal approach to the definition of the subject of civil procedurallaw, which is part of the definition of civil procedural law, prompted to study thesubject of civil procedural law and propose its author's definition.Based on the provisions of current legislation, the article presents the author's definitionof civil procedural law as a branch of law, set and system of legal norms, the subjectof which are public relations arising in civil proceedings on the basis of fair, impartialand timely consideration and resolution of civil cases in order to effectively protect violated,unrecognized or disputed rights, freedoms or interests of individuals, rights and interestsof legal entities, the interests of the state. ; Ключові слова: цивільне процесуальне право, цивільний процес, цивільне судочинство, предмет цивільного процесуального права Процес реформування процесуального законодавства, його гармонізації, приведен-ня у відповідність до принципів і стандартів міжнародного права, а також інші про-цеси, що відбуваються у суспільстві та державі, є тими чинниками, які впливають напотребу перегляду доктринальних визначень категорій цивільного процесуальногоправа. Саме тому у статті проаналізовано теоретичні підходи до визначення поняття«цивільне процесуальне право» та запропоновано його авторське визначення з ураху-ванням положень чинного законодавства України. На основі аналізу доктринальнихпідходів запропоновано також авторське визначення предмета цивільного процесу-ального права. Посилання 1. Терещук Г. А. Цивільне право. Конспект лекцій для студентів усіх напрямів денної та заочної форм навчання. Луцьк : ЛНТУ, 2017. 88 с. 2. Гражданский процесс : учебник. 4-е изд., перераб. и доп. / под ред. М. К. Треушникова. Москва : ИД «Городец», 2011. 815 с. ; Гражданский процесс: учебник / отв. ред. В. В. Ярков. 8-е изд., перераб. и доп. Москва : Инфотропик Медиа, 2012. 768 с. 3. Сахнова Т. В. Курс гражданского процесса: теоретические начала и основные институты. Москва : Волтерс Клувер, 2008. 696 c. 4. Щепалов С. В. Гражданский процесс : лекции / под ред. Б. К. Таратунина, Е. С. Рочевой. Москва : Норма : НИЦ Инфра, 2013. 352 с. 5. Фархтдинов Я. Ф. Источники гражданского процессуального права Российской Федерации : автореф. дис. … докт. юрид. наук. Екатеринбург, 2002. 36 с. 6. Осокина Г. Л. Курс гражданского судопроизводства России. Общая часть : учебное пособие. Томск : Изд-во Том. ун-та, 2002. URL: https://lawbook.online/sudoproizvodstvo-rossii-grajdanskoe/predmet-sistemagrajdanskogo-protsessualnogo-31322.html (дата звернення: 10.01.2021 р.). 7. Степаненко Т. В. § 6. Поняття та значення цивільного процесу (цивільного судочинства). Стадії цивільного судочинства // Сучасні проблеми цивільного права та процес : навчальний посібник: за ред. Ю. М. Жорнокуя та Л. В. Красицької. Харків : Право, 2017. URL: https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:WzJBAn2EHfsJ:univd.edu.ua/science-issue/issue/3110+&cd=3&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=avast (дата звернення: 10.01.2021 р.). 8. Васильев С. В. Гражданский процесс. Курс лекций. Харьков : Эспада, 2010. 688 с. 9. Гражданский процесс. Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. : под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота. Москва : ПБОЮЛ Гриженко, 2001. 544 с. 10. Процессуальные нормы и отношения в советском праве: в «непроцессуальных» отраслях / И. А. Галаган [и др.] ; науч. ред. И. А. Галаган. Воронеж : Издательство Воронежского государственного университета, 1985. 208 с. 11. Здрок О. Н. Понятие и система гражданского процессуального права : конспект лекции. Минск : БГУ, 2009. 27 с. 12. Концепція // Енциклопедія сучасної України. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3256 (дата звернення: 10.01.2021 р.). 13. Протасов Н. В. Теорія держави і права. URL: https://stud.com.ua/30968/pravo/teoriya_derzhavi_i_prava(дата звернення: 10.01.2021 р.). 14. Потапенко С. В., Даниелян А. С., Гелиева И. Н. Судебная система Российской Федерации : учеб. пособие. Краснодар : Кубанский гос. ун-т, 2019. 114 с. 15. Юдельсон К. С. Вопросы советского гражданского процесса военного времени. Свердловск, 1943. 104 c. 16. Пучинский В. К. Понятие, предмет, источники советского процессуального права. Москва, 1966. 46 с. 17. Советский гражданский процесс. Учебник / Боннер А. Т., Гурвич М. А., Курылев С. В., Марышева Н. И. и др.; отв. ред. Шакарян М. С. Москва : Юрид. лит., 1985. 528 c. 18. Мозолин В. П. О гражданско-процессуальном правоотношении. Советское государство и право. 1955. № 6. С. 50−57. 19. Авдеенко Н. И. Механизм и пределы регулирующего воздействия гражданского процессуального права. Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1969. 72 c. 20. Советский гражданский процесс : под ред. К. И. Комиссарова, В. М. Семенова. Москва : Юридическая литература, 1988. 480 с. 21. Гражданский процесс : учебник : под ред М. К. Треушникова. 5-е изд., перераб. и доп. Москва : Статут, 2014. 959 с. 22. Ярков В. В. Развитие цивилистического процесса в России: отдельные вопросы. Вестник гражданского процесса. 2011. № 1. С. 24−27. ====================================================== 1. Tereshchuk H. A. Tsyvilne pravo. Konspekt lektsii dlia studentiv usikh napriamiv dennoi ta zaochnoi form navchannia. Lutsk : LNTU, 2017. 88 s. 2. Hrazhdanskyi protsess : uchebnyk. 4-e yzd., pererab. y dop. / pod red. M. K. Treushnykova. Moskva : YD «Horodets», 2011. 815 s. ; Hrazhdanskyi protsess: uchebnyk / otv. red. V. V. Yarkov. 8-e yzd., pererab. y dop. Moskva : Ynfotropyk Medya, 2012. 768 s. 3. Sakhnova T. V. Kurs hrazhdanskoho protsessa: teoretycheskye nachala y osnovnыe ynstytutы. Moskva : Volters Kluver, 2008. 696 c. 4. Shchepalov S. V. Hrazhdanskyi protsess : lektsyy / pod red. B. K. Taratunyna, E. S. Rochevoi. Moskva : Norma : NYTs Ynfra, 2013. 352 s. 5. Farkhtdynov Ya. F. Ystochnyky hrazhdanskoho protsessualnoho prava Rossyiskoi Federatsyy : avtoref. dys. … dokt. yuryd. nauk. Ekaterynburh, 2002. 36 s. 6. Osokyna H. L. Kurs hrazhdanskoho sudoproyzvodstva Rossyy. Obshchaia chast : uchebnoe posobye. Tomsk : Yzd-vo Tom. un-ta, 2002. URL: https://lawbook.online/sudoproizvodstvo-rossii-grajdanskoe/predmet-sistemagrajdanskogo-protsessualnogo-31322.html (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 7. Stepanenko T. V. § 6. Poniattia ta znachennia tsyvilnoho protsesu (tsyvilnoho sudochynstva). Stadii tsyvilnoho sudochynstva // Suchasni problemy tsyvilnoho prava ta protses : navchalnyi posibnyk: za red. Yu. M. Zhornokuia ta L. V. Krasytskoi. Kharkiv : Pravo, 2017. URL: https://webcache.googleusercontent.com/ search?q=cache:WzJBAn2EHfsJ:univd.edu.ua/science-issue/issue/3110+&cd=3&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=avast (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 8. Vasylev S. V. Hrazhdanskyi protsess. Kurs lektsyi. Kharkov : Эspada, 2010. 688 s. 9. Hrazhdanskyi protsess. Uchebnyk. 3-e yzd., pererab. y dop. : pod red. V. A. Musyna, N. A. Chechynoi, D. M. Chechota. Moskva : PBOIuL Hryzhenko, 2001. 544 s. 10. Protsessualnыe normы y otnoshenyia v sovetskom prave: v «neprotsessualnыkh» otrasliakh / Y. A. Halahan [y dr.] ; nauch. red. Y. A. Halahan. Voronezh : Yzdatelstvo Voronezhskoho hosudarstvennoho unyversyteta, 1985. 208 s. 11. Zdrok O. N. Poniatye y systema hrazhdanskoho protsessualnoho prava : konspekt lektsyy. Mynsk : BHU, 2009. 27 s. 12. Kontseptsiia // Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3256 (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 13. Protasov N. V. Teoriia derzhavy i prava. URL: https://stud.com.ua/30968/pravo/ teoriya_derzhavi_i_prava(data zvernennia: 10.01.2021 r.). 14. Potapenko S. V., Danyelian A. S., Helyeva Y. N. Sudebnaia systema Rossyiskoi Federatsyy : ucheb. posobye. Krasnodar : Kubanskyi hos. un-t, 2019. 114 s. 15. Iudelson K. S. Voprosы sovetskoho hrazhdanskoho protsessa voennoho vremeny. Sverdlovsk, 1943. 104 c. 16. Puchynskyi V. K. Poniatye, predmet, ystochnyky sovetskoho protsessualnoho prava. Moskva, 1966. 46 s. 17. Sovetskyi hrazhdanskyi protsess. Uchebnyk / Bonner A. T., Hurvych M. A., Kurыlev S. V., Marыsheva N. Y. y dr.; otv. red. Shakarian M. S. Moskva : Yuryd. lyt., 1985. 528 c. 18. Mozolyn V. P. O hrazhdansko-protsessualnom pravootnoshenyy. Sovetskoe hosudarstvo y pravo. 1955. № 6. S. 50−57. 19. Avdeenko N. Y. Mekhanyzm y predelы rehulyruiushcheho vozdeistvyia hrazhdanskoho protsessualnoho prava. Lenynhrad : Yzd-vo LHU, 1969. 72 c. 20. Sovetskyi hrazhdanskyi protsess : pod red. K. Y. Komyssarova, V. M. Semenova. Moskva : Yurydycheskaia lyteratura, 1988. 480 s. 21. Hrazhdanskyi protsess : uchebnyk : pod red M. K. Treushnykova. 5-e yzd., pererab. y dop. Moskva : Statut, 2014. 959 s. 22. Iarkov V. V. Razvytye tsyvylystycheskoho protsessa v Rossyy: otdelnыe voprosы. Vestnyk hrazhdanskoho protsessa. 2011. № 1. S. 24−27.

Problem setting. Latin America and the Caribbean traditionally referred to as a large and ambiguous region in an out-side territorial scientific environment. A whole stratum of problems of identities, peculiarities of self-awareness, civilization affiliations of messianic 'appointments ' in the history of the region and the world, the development of ways of cultural and historical development corresponding to them, the affirmation of the tendencies of state formation is in a scientific researcher focus. Among the many aspects that conceptualize the demandfor research in the region and its implementation, we would like to highlight the following: 1) Latin America and the Caribbean are, to some extent, «a territory of historically significant validation of modern trends» in their speculative lengthening, the field ofdeveloping new ones political and economic novations, including regarding various projections of the correlation of socio-political practices, institutional design and legal technologies, derived from the understanding of nature and the purpose of law. 2) The region 'provides ' a wide range of heterogeneous materials for analytical work, both concatenate-linear in nature, and combining poly-meaningful multidimensionality, multifaceted coexistence of values generated by contemporary media, the glare of meanings, signs, intentions of conscious transformations, random «breakthroughs» of network travel followers. In the discovery literature thatfollows only the analysis of statistical indicators, it is often noted that Latin America and the Caribbean is a region of polarization (the territory of the intersection of different values, gaps traditions, lifestyles, indicators of the difference between the needful and the wealth, the level of concentration of income, manifestations of crime, corruption, etc.). 3) Considering the full amount of opportunities and perspectives available, Latin America in general, in some associative formulation, is clearly «boxing at levels below its weight and its impact on international canvases», that is, there are some reasons for internal and external character that significantly reduce the region's role in the world, affecting accents of processes of political, legal and economic worsen the work «for the common good», underestimate «the bar of tasks and results» do not meet the expectations of the significance of the region.Recent research and publications analysis. The paper uses an interdisciplinary approach involving the research of representatives of various sciences. Concerning the approach to certain aspects of the constitutional process in the countries of Latin America and the Carribien was used the researches of Ukrainian authors Yu. M. Todyka, V. P. Kolisnyk, Yu. G. Barabash, M. P. Orzikh, T. M. Slinko, A. G. Kushnirenko, pertaining to in relation to consideration ofpeculiarities ofdevelopment andfunctioning of the model of the presidential state was launched analytical andfunctionality materials I. V. Protsiuk.On the conceptualization within the political science tradition in connection with the problems of the political regimes, their development in the conditions of conflict of the present, in the face of threats and challenges of a multifaceted nature are included the materials of methodological and theoretical importance M. P. Trebin, I. O. Polishchuk, D. Denisenko, G. M. Kutz, O. A. Fisun, M. A. Polovyi and, in the context of regional- geopolitical dimensions, V. Yu. Karasev. Among the foreign authors on the subject area of the study, we note the conceptual vision of the combination ofeconomic cycles and political and legal processes of the present Daniela Campello, the development of the author of the theory of «path dependence effect» by J. Mahoney and researchers of modifications of the development of neo-patrimonialism in Latin America and Karsten Bachle. Focused on the trends and innovations of the constitutional process in the countries of the region are the scientific orientations of Rogelio Nu'nez and P. I. Kostogryzov. A broad analytical and research base on the transformation of political regimes in Latina America and the Caribbean and the peculiarities ofpolitical processes in individual countries are provided by the works of B. Geddes, G. O'Donnell, L. Diamond, D. Ziblatta, S. Levitsky, Z. V. Ivanovsky, T. A. Vorotnikova, P. P. Yakovlev, D. V. Morozov, and others.Paper objective. The purpose of this work is to find out the broad contexts of the relationship between economic and political and legal processes in Latin America and the Carribien countries with attention to the peculiarities of the rule of law formation. The tasks are to analyze a set of approaches to finding the causes of the difficulties of socio-political and institutional-legal development in the region with the involvement of interdisciplinary scientific experience and to identify some essential features of meaning- forming and socio-constructing phenomena in the contextual contours.Paper main body. One of the options for designating the specificity of the current state of affairs is framed in the concept of the so-called «curse of volatility» - the dependence of local, mainly commodity and export-oriented with low internal economy savings from cycles, fluctuations of the world economy. This dependence is a definite structural factor and has been forming for a long time. Also, macroeconomic indicators within the framework of a certain political economy methodology in the projection for the sum ofpolitical and legal events allow us to see the spread of ideology, whether left or right, the rise of populism, the tendency for further democratization of the way of life or vice versa from democracy, the relative calm of the political process or the turbulence ofpolitical events are, after all, tied to basic economic indicators, and often more or less relevant to us and corresponding to figures about the level of safety of life. The trajectory of development was laid down by some decisions at a time of critical juncture when privatization created the basis of the local economy as a structural part of the world capitalist system with its dynamics of development that facilitated the formatting and reproduction of the reactive sequences caused by different types of liberal reforms.Conclusions of the research. The particular attention in Latin America and the Caribbean countries on the expectations and responsibilities of building the future is focused on the development of Constitutional law as a leading sphere in the system of national law. Hence the numerous constitutional changes in the countries of the region, the constitutional reforms of different grades, which are intensively continued today. The lifestyle liberalization, resolving key property issues, attempts at democratization in Latin America and the Carribien countries took place in different ways, but after the foundations ofpublic law that were borrowed in outline in the USA. Between enshrined key provisions in the Constitutions and the coexistence of essentially diverse mass consciousnesses and aspirations on different 'floors' of the society, has raised multi-dimensional discord, that is emerging from the institutionalization of the liberal-democratic model of the state, generated in the context of understanding freedom as a key concept. Therefore the aspect ofan all-public agreement on coexistence rules does not appear to be fully realized, which gives rise to a search for a constitutional character. The focus remains on the relationship between multiple interests and ideas about the common good, by means of the formation of the general will in the structure and practice of constitutional-democratic regimes. It is inextricably linked to the transformation of the concepts of representation and citizenship. Democratic legitimation is correlated with ideas about the rule of the masses, the will of the majority in the living creation of the norms of life, and with the accompanying active and continuous participation in the political process of large groups, sectors of the population. The constitutional creativity of the countries of the region shows the element of an assertion of messianism, the designation of the special role of the country, its leader, ideology, the Constitution in the processes of historical implementation at the level of regional or the world. This moment of national pride for the country and its contribution to the cultural and civilizational space of history is realized in experimental projects of various expressions. ; В статье предпринята попытка выяснения природы связи циклов экономического развития и особенностей развития политико-правовых процессов в странах Латинской Америки и Карибского бассейна. Подчеркнута важность последствий процессов либеральных реформ в сложившейся традиции сочетания качества социальной жизни и конституционного творчества. Отмечено - общая векторность, динамика, связаны с диссонансами относительно местных акцентов понимания демократии в контексте доминирования представлений о равенстве и справедливости с той содержательной центрированностью понятия свободы, что вслед за либерально-конституционным пониманием демократии была отражена в формально-правовых конструкциях конституционного значения, еще изначально в основе своей заимствованных в США. Пространство стыков взаимодействия интересов значимых для региона элит и надежд большинства местных жителей актуализируют попытки переформатировать положения Конституции в поисках основания для современной модели общественного договора, дополненные поиском форм реализации мессианских назначений в истории. ; Анотація. В статті здійснена спроба з'ясування природи зв'язку циклів економічного розвитку та особливостей розвитку політико-правових процесів в країнах Латинської Америки та Карибського Басейну. Підкреслено значущість наслідків процесів ліберальних реформ в сформованій традиції сполучення якості соціального життя й конституційної творчості. Наголошено - загальна векторність, динамі­ка змін, пов'язані з дисонансами відносно місцевих акцентів розуміння демократії (як демократії участі) в контексті домінування уявлень про рівність і справедливість з тією змістовною центрованістю поняття свободи, що слідом за ліберально- конституційним розумінням демократії було відтворено в формально-правових конструкціях конституційного значення, що в своїй основі ще початково були запозиченими в США. Простір стиків сполучення інтересів значимих для регіону еліт і сподівань більшості місцевих жителів актуалізують намагання переформатувати положення Конституції в пошуках підвалин для сучасної моделі суспільного договору, що є доповненими пошуком форм реалізації месіанських призначень в історії.

Problem setting. Latin America and the Caribbean traditionally referred to as a large and ambiguous region in an out-side territorial scientific environment. A whole stratum of problems of identities, peculiarities of self-awareness, civilization affiliations of messianic 'appointments ' in the history of the region and the world, the development of ways of cultural and historical development corresponding to them, the affirmation of the tendencies of state formation is in a scientific researcher focus. Among the many aspects that conceptualize the demandfor research in the region and its implementation, we would like to highlight the following: 1) Latin America and the Caribbean are, to some extent, «a territory of historically significant validation of modern trends» in their speculative lengthening, the field ofdeveloping new ones political and economic novations, including regarding various projections of the correlation of socio-political practices, institutional design and legal technologies, derived from the understanding of nature and the purpose of law. 2) The region 'provides ' a wide range of heterogeneous materials for analytical work, both concatenate-linear in nature, and combining poly-meaningful multidimensionality, multifaceted coexistence of values generated by contemporary media, the glare of meanings, signs, intentions of conscious transformations, random «breakthroughs» of network travel followers. In the discovery literature thatfollows only the analysis of statistical indicators, it is often noted that Latin America and the Caribbean is a region of polarization (the territory of the intersection of different values, gaps traditions, lifestyles, indicators of the difference between the needful and the wealth, the level of concentration of income, manifestations of crime, corruption, etc.). 3) Considering the full amount of opportunities and perspectives available, Latin America in general, in some associative formulation, is clearly «boxing at levels below its weight and its impact on international canvases», that is, there are some reasons for internal and external character that significantly reduce the region's role in the world, affecting accents of processes of political, legal and economic worsen the work «for the common good», underestimate «the bar of tasks and results» do not meet the expectations of the significance of the region.Recent research and publications analysis. The paper uses an interdisciplinary approach involving the research of representatives of various sciences. Concerning the approach to certain aspects of the constitutional process in the countries of Latin America and the Carribien was used the researches of Ukrainian authors Yu. M. Todyka, V. P. Kolisnyk, Yu. G. Barabash, M. P. Orzikh, T. M. Slinko, A. G. Kushnirenko, pertaining to in relation to consideration ofpeculiarities ofdevelopment andfunctioning of the model of the presidential state was launched analytical andfunctionality materials I. V. Protsiuk.On the conceptualization within the political science tradition in connection with the problems of the political regimes, their development in the conditions of conflict of the present, in the face of threats and challenges of a multifaceted nature are included the materials of methodological and theoretical importance M. P. Trebin, I. O. Polishchuk, D. Denisenko, G. M. Kutz, O. A. Fisun, M. A. Polovyi and, in the context of regional- geopolitical dimensions, V. Yu. Karasev. Among the foreign authors on the subject area of the study, we note the conceptual vision of the combination ofeconomic cycles and political and legal processes of the present Daniela Campello, the development of the author of the theory of «path dependence effect» by J. Mahoney and researchers of modifications of the development of neo-patrimonialism in Latin America and Karsten Bachle. Focused on the trends and innovations of the constitutional process in the countries of the region are the scientific orientations of Rogelio Nu'nez and P. I. Kostogryzov. A broad analytical and research base on the transformation of political regimes in Latina America and the Caribbean and the peculiarities ofpolitical processes in individual countries are provided by the works of B. Geddes, G. O'Donnell, L. Diamond, D. Ziblatta, S. Levitsky, Z. V. Ivanovsky, T. A. Vorotnikova, P. P. Yakovlev, D. V. Morozov, and others.Paper objective. The purpose of this work is to find out the broad contexts of the relationship between economic and political and legal processes in Latin America and the Carribien countries with attention to the peculiarities of the rule of law formation. The tasks are to analyze a set of approaches to finding the causes of the difficulties of socio-political and institutional-legal development in the region with the involvement of interdisciplinary scientific experience and to identify some essential features of meaning- forming and socio-constructing phenomena in the contextual contours.Paper main body. One of the options for designating the specificity of the current state of affairs is framed in the concept of the so-called «curse of volatility» - the dependence of local, mainly commodity and export-oriented with low internal economy savings from cycles, fluctuations of the world economy. This dependence is a definite structural factor and has been forming for a long time. Also, macroeconomic indicators within the framework of a certain political economy methodology in the projection for the sum ofpolitical and legal events allow us to see the spread of ideology, whether left or right, the rise of populism, the tendency for further democratization of the way of life or vice versa from democracy, the relative calm of the political process or the turbulence ofpolitical events are, after all, tied to basic economic indicators, and often more or less relevant to us and corresponding to figures about the level of safety of life. The trajectory of development was laid down by some decisions at a time of critical juncture when privatization created the basis of the local economy as a structural part of the world capitalist system with its dynamics of development that facilitated the formatting and reproduction of the reactive sequences caused by different types of liberal reforms.Conclusions of the research. The particular attention in Latin America and the Caribbean countries on the expectations and responsibilities of building the future is focused on the development of Constitutional law as a leading sphere in the system of national law. Hence the numerous constitutional changes in the countries of the region, the constitutional reforms of different grades, which are intensively continued today. The lifestyle liberalization, resolving key property issues, attempts at democratization in Latin America and the Carribien countries took place in different ways, but after the foundations ofpublic law that were borrowed in outline in the USA. Between enshrined key provisions in the Constitutions and the coexistence of essentially diverse mass consciousnesses and aspirations on different 'floors' of the society, has raised multi-dimensional discord, that is emerging from the institutionalization of the liberal-democratic model of the state, generated in the context of understanding freedom as a key concept. Therefore the aspect ofan all-public agreement on coexistence rules does not appear to be fully realized, which gives rise to a search for a constitutional character. The focus remains on the relationship between multiple interests and ideas about the common good, by means of the formation of the general will in the structure and practice of constitutional-democratic regimes. It is inextricably linked to the transformation of the concepts of representation and citizenship. Democratic legitimation is correlated with ideas about the rule of the masses, the will of the majority in the living creation of the norms of life, and with the accompanying active and continuous participation in the political process of large groups, sectors of the population. The constitutional creativity of the countries of the region shows the element of an assertion of messianism, the designation of the special role of the country, its leader, ideology, the Constitution in the processes of historical implementation at the level of regional or the world. This moment of national pride for the country and its contribution to the cultural and civilizational space of history is realized in experimental projects of various expressions. ; В статье предпринята попытка выяснения природы связи циклов экономического развития и особенностей развития политико-правовых процессов в странах Латинской Америки и Карибского бассейна. Подчеркнута важность последствий процессов либеральных реформ в сложившейся традиции сочетания качества социальной жизни и конституционного творчества. Отмечено - общая векторность, динамика, связаны с диссонансами относительно местных акцентов понимания демократии в контексте доминирования представлений о равенстве и справедливости с той содержательной центрированностью понятия свободы, что вслед за либерально-конституционным пониманием демократии была отражена в формально-правовых конструкциях конституционного значения, еще изначально в основе своей заимствованных в США. Пространство стыков взаимодействия интересов значимых для региона элит и надежд большинства местных жителей актуализируют попытки переформатировать положения Конституции в поисках основания для современной модели общественного договора, дополненные поиском форм реализации мессианских назначений в истории. ; Анотація. В статті здійснена спроба з'ясування природи зв'язку циклів економічного розвитку та особливостей розвитку політико-правових процесів в країнах Латинської Америки та Карибського Басейну. Підкреслено значущість наслідків процесів ліберальних реформ в сформованій традиції сполучення якості соціального життя й конституційної творчості. Наголошено - загальна векторність, динамі­ка змін, пов'язані з дисонансами відносно місцевих акцентів розуміння демократії (як демократії участі) в контексті домінування уявлень про рівність і справедливість з тією змістовною центрованістю поняття свободи, що слідом за ліберально- конституційним розумінням демократії було відтворено в формально-правових конструкціях конституційного значення, що в своїй основі ще початково були запозиченими в США. Простір стиків сполучення інтересів значимих для регіону еліт і сподівань більшості місцевих жителів актуалізують намагання переформатувати положення Конституції в пошуках підвалин для сучасної моделі суспільного договору, що є доповненими пошуком форм реалізації месіанських призначень в історії.

В даній статті розкрито особливості підвищення якості молочної продукції товаровиробників України згідно Європейських стандартів якості. Здійснено аналіз відповідності молоко-сировини товаровиробників високим стандартам забезпеченості та якості, які являються нормою для провідних виробників світу, досліджено якість молоко-сировини закупленого переробними підприємствами від аграрних підприємств та ціновий механізм молокопереробних підприємств. За результатами досліджень виявлено, що найважливішими проблемами в Україні на ринку молочної продукції є недостатність пропозиції молока та переважною мірою низька його конкурентоспроможність та якість. Проведено комплексну оцінку виробництва молочної продукції підприємствами України і виявлено, що представлені підприємства мають потенціал щодо виробництва молоко-сировини, проте потребують інвестицій та державної допомоги. Встановлено, що ефективність молочних фермерів залежить від конкурентоспроможності продуктів, пропонованих споживачам. Оцінка конкурентоспроможності сировинного молока необхідна для прийняття обґрунтованих рішень щодо виробництва та реалізації молочної продукції в Україні та за кордоном, зменшення закупівлі аналогічної імпортної продукції з підвищення якості та конкурентоспроможності продукції у виробників сировини. Доведено, що національний ринок молока можливо утримати лише високоефективним товаровиробникам, які мають можливість створювати всі необхідні технологічні умови для його виробництва, та вести постійний контроль щодо його якості, а також необхідно взяти напрям на створення високотоварних та технологічних молочних ферм, які б відповідали сучасним вимогам виробництва молока. Кооперація сільськогосподарських підприємств, організація сімейних ферм і переробників молочної сировини, з урахуванням досвіду розвинутих країн світу, вирішить проблему виробництва якісної молочної сировини і дасть можливість отримати їй прибутки. ; These scientists point out that the market situation in Ukraine is favorable for the dairy industry functioning and the country has the appropriate prerequisites for its development: favorable climate, large areas of agricultural land, soil fertility, historical experience in farming, qualified staff and significant dairy market capacity. However, the authors reveal the presence of significant problems in the development of Ukrainian dairy subcomplex enterprises which requires further research in the industry development in the current conditions. The aim of the paper is to analyze and assess the main factors of raw milk competitiveness in accordance with the European quality requirements on the dairy complex of Ukraine, as well as analyze the problems of its development and ways to solve them.Currently, dairy enterprises production in Ukraine meet the high quality standards of the EU only partially. Therefore, the main task for Ukrainian producers is to ensure the high quality of both raw milk and the processed products. In addition, antibiotics and palm oil, pesticides, plant substitutes, milk substitution with water, etc. must be excluded from dairy products. According to the statistics, the total consumption fund in Ukraine, including exports and imports, is 9.33 million tons of milk. If we divide this figure by 42 million people of Ukraine, we get 221 kg of milk per capita. But if we divide the real figures - 6.68 million tons - by the real figure for the Ukrainian population - 36 million people - we will see that the consumption level is much lower - 185 kg per capita. Milk production decreased by almost 3.6% in Ukraine during the year. This drop was the most noticeable in cream and butter production, so it is not surprising that this niche was quickly filled by the importers.But what impedes Ukrainian milk industry development in the domestic market and its entering the foreign market? The only reason is low level of milk production. In Ukraine, the volumes in 2019 fell below 10 million tons for the first time. These data are confirmed by the recently published "Forecast of milk production in Ukraine by 2030: methods and calculations" submitted by Olha Kozak, a researcher at the Department of Economics of Agricultural Production and International Integration of the National Research Center "Institute of Agrarian Economics". According to the expert, the internal shortage of the product in 2019 was indicated primarily by the growth of the purchase price for raw milk, which for the last three months of 2019 was almost in line with the world prices or 10-15% higher than in the previous year. In October 2019, the price reached the maximum in hryvnia for the period of Ukraine's independence. Some experts in this field claim that our milk is more expensive than in Belgium, and this is nonsense.The experts predict a record decline in raw materials for 2020. In 2020, these processes will only intensify, causing structural changes in all components of the dairy food system. The situation will also be complicated by the abolition of the Second Grade milk since January 1, 2020, which is provided by the new DSTU "3662: 2018" Raw cow's milk. Specifications". This implies that processing companies will not receive about 1 million tons of second-grade milk.Dairy food producers are embarrassed as they can not compete with the UE plants in terms of prices. Recently, which was attended by Vadym Chagarovsky, the Chairman of the Board of Directors of the Dairy Enterprises Union spoke at the Forum Dairy Business 2019 held in Kyiv. The expert claimed that it is necessary to work out a special development strategy for the period until 2025 in order to save the industry. The document will provide for a change in marketing strategies and, in particular, the definition of target export markets.Currently, Ukraine has implemented a system of food safety and quality control focused on the ultimate result. That is, individual product samples are selected for analysis by the controller. In case of positive results, the good quality of products is confirmed and the whole batch is subject to sale [1]. However, this approach does not guarantee complete safety and absolute product quality. 19 million tons of milk were produced by Ukrainian enterprises and about 5 tons were produced by the population20 years ago. According to these indicators, we were among the top ten world milk producers and, despite the problems with its quality, milk was suitable for processing. Therefore, development of dairy farming in Ukraine requires, above all, operating with real numbers. This is the only way the government can see the real state of this sector. And, by the way, the biggest error is in the amount of milk supplied by the population. The identification of cattle kept in small private farms could settle this problem and provide tracking real numbers and exercising effective control.Thus, the main problems of the milk market in Ukraine are insufficient milk supply and, above all, its low competitiveness and quality. According to some experts, the competitiveness of milk depends on its quality by 80%. At present, raw milk producers are not responsible for the microbiological and hygienic indicators of the EU countries. Since 2004, the quality of milk supplied to processing plants in Ukraine is regulated by the requirements of DSTU 3662-97 "whole cow's milk". Procurement requirements. In 2007, this standard was changed and a additional Extra grade was introduced. In the EU, the main document which sets requirements for food quality and safety is the Regulation (EU) № 853/2004 of the European Parliament and of the Council of 29 April 2004 defining specific rules for the hygiene of foodstuffs.The growing demands on dairy products quality has been an important trend in milk production: in July 2018 DSTU 3662: 2015 "Raw cow's milk. Specifications" was adopted. According to the document, there are three types of milk on the market: "extra", "higher" and "first". However, it was decided afterwards to leave the "second" grade until early 2020 to give farmers time to modernize production [6]. Over the next two years, it will be approved for processing into animal feed, casein, etc.Milk price has not only to reimburse the costs of its production, but to stimulate the growth of its production and contribute to increasing the profitability of its production as well. In addition, raw milk prices include the costs of milk processing enterprises, which cannot increase the price for milk and dairy products due to low solvency of consumers. More than that, the price increase may lead to a reduction in consumption.Increasing the competitiveness of raw milk producers is an important direction in the development of dairy industry enterprises in Ukraine. To achieve this aim they need to develop a set of measures aimed at increasing the productivity of cows, gradual increasing the livestock, especially in agricultural enterprises, increasing milk production and improving its quality characteristics through highly efficient technologies on an innovative basis, taking into account world experience. For this purpose the following steps must be taken: to restore and reconstruct the existing large livestock farms and complexes; increase the efficiency of selection work; to improve the conditions of the animals farming, milking and raw milk cooling system; set up modern large dairy complexes with highly productive animals and a well-established system of raw milk quality assurance; to consolidate raw milk producers with milk processing enterprises which will contribute to pricing policy regulation; to provide effective state support for producers; to introduce resource saving technologies into production in order to reduce resource costs and improve milk quality; to create a new technical and technological base that will meet the modern requirements for milk production; to learn from the experience of other countries; to improve the quality of milk by combating counterfeiting. Thus, the сurrent problems of raw milk producers competitiveness increase are challenging and relevant, and government measures aimed to meet high standards of dairy products safety and quality are the rule for the world's leading producers.

Background. Increasing the number of mass casual­ty incident such as traffic accidents or terrorist attacks which causes significant number of victim needs the medical assistance, so several chapters of health response plan to be revived. The term "event with mass casualty incident" (for healthcare institution) in the article presents the situation, because of which there is a mismatch between the simultaneous admission of a large number of victims and the possibility of provi­ding medical assistance without introducing changes in everyday forms and methods of work. Unlike the "emergency situation", the need to involve external resources by the health care institution is absent or minimal. The purpose of the study was the improving management system of medical assistance for the victims after the mass casualty incident. Materials and methods. The work is based on the own experience of the authors on the organization and the direct provision of medical assistance to victims after mass casualty incident in Ukraine and outside, participation in international projects and exercises, in parti­cular under the auspices of the European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations. The research uses bibliographic and semantic methods of cognition. The organizational aspects of medical support in 46 cases of mass casualty incident that occurred in the world during 1979–2015 are summarized, of which 33 (71.7 %) — as a result of terrorist attacks using explosive devices, 6 (13 %) — using firearms against an unprotected civilian population, fires in recreation facilities — 3 (6.5 %), strong poisonous substances — 2 (4.3 %) and due to transport accidents — 2 (4.3 %). Results. The organization of medical care for those who suffered because of mass casualty incident should be based on the principles of 4C crisis management in accordance with the level of the introduced regime of functioning. In the health care system of Ukraine, it is advi­sable to introduce the modes of operation of the system that are used in the European Union countries: 1) readiness for the possible admission of a large number of victims ("Green Level"), 2) partial mobilization of available resources of the health care institution ("Yellow Level"), 3) complete mobilization ("Red Level"). The primary medical triage of victims at the prehospital stage provides for dividing into two groups: "urgent" and "non-urgent". "Non-urgents" to be sent to hospitals that are geographically located near the scene of the incident, but not to the nearest, which should be ready to provide emergency medical care to "urgent" patients and applied independently — "self-reported", the number of which significantly exceed those who are delivered by ambulance team. The management group of health facilities includes responsible on — duty surgeon and anesthesiologist. The forms of information support of health care management system at the prehospital stage include: 1) the forces and facilities at the scene, 2) the triage of the victims at the scene, and 3) the need to strengthen the prehospital stage. At the hospital stage, the possibilities of conducting surgeries and the number of free hospital beds are determined: 1) the ope­rating unit, 2) hospital beds. Conclusions. In the health care system of Ukraine, it is advisable to introduce appropriate levels of functioning in mass casualty incident which applied in the European Union countries. Redistribution of available health care resources when providing medical care to the victims after mass casualty incident at prehospital and hospital stages is critically necessary to save the life and health of people. The medical response requires the adequate information support for the prehospital and hospital stages, and the introduction of sectoral and interagency cooperation. ; Актуальность. Увеличение количества чрезвычайных ситуациях с массовым поражением людей, в том числе вследствие аварий на транспорте или террористических актов, приводит к одновременному поступлению значительного количества пострадавших в учреждения здравоохранения и требует увеличения готовности системы здравоохранения к медицинскому реагированию через постоянный пересмотр и обновление Плана реагирования и взаимодействия при возникновении чрезвычайных ситуаций и ликвидации их последствий. Под понятием «события с массовым поражением людей» (для учреждения здравоохранения) в представленной статье понимают ситуацию, при которой возникает несоответствие между одновременным поступлением значительного количества пострадавших и возможностями оказания им медицинской помощи без внедрения изменений в повседневную форму и методы работы, в отличие от чрезвычайной ситуации, при которой потребность привлечения внешних ресурсов учреждением здравоохранения отсутствует или минимальна. Цель. Оптимизация информационного обеспечения системы управления медицинской помощью пострадавшим при событиях с массовым поражением людей. Материалы и методы. Работа основывается на собственном опыте авторов организации и непосредственного оказании медицинской помощи пострадавшим при событиях с массовым поражением людей и чрезвычайных ситуациях в Украине и за ее пределами, участия в международных проектах и учениях, в частности под эгидой Европейской комиссии гуманитарной помощи и защиты. При проведении исследования применены библиографический и семантический методы познания. Обобщены организационные аспекты медицинского обеспечения 46 случаев массового поражения людей, произошедших в мире на протяжении 1979–2015 гг., из них в результате террористических нападений с использованием взрывных устройств — 33 (71,7 %), огнестрельного оружия против незащищенного гражданского населения — 6 (13 %), пожаров в учреждениях отдыха — 3 (6,5 %), сильнодействующих ядовитых веществ — 2 (4,3 %) и в результате транспортных аварий — 2 (4,3 %). Результаты. Организация медицинской помощи пострадавшим в результате событий с массовым поражением должна основываться на принципах 4С кризисного менеджмента в соответствии с уровнем введенного режима функционирования. В системе здравоохранения Украины целесообразно внедрить режимы функционирования системы, которые используют в странах Европейского союза: 1) готовность к возможному поступлению значительного количества пострадавших («зеленый уровень»); 2) частичная мобилизация имеющихся ресурсов учреждения здравоохранения («желтый уровень»); 3) полная мобилизации («красный уровень»). Первичная медицинская сортировка пострадавших на догоспитальном этапе предусматривает деление на две группы: срочные и несрочные. Пострадавших, которые отнесены к группе несрочных, доставляют в больницы, которые географически расположены недалеко от места происшествия, но не в ближайшую, которая должна быть готова к оказанию экстренной медицинской помощи срочным больным и обратившимся самостоятельно (самообращение), количество которых может существенно превышать тех, кого доставляют бригады экстренной (скорой) медицинской помощи. В группу управления учреждения здравоохранения включают ответственных дежурных — врача-хирурга и врача-анестезиолога. К формам информационного обеспечения системы управления оказания медицинской помощи догоспитального этапа относятся: 1) силы и средства на месте происшествия; 2) распределение пострадавших соответственно на месте происшествия; 3) потребность усиления догоспитального этапа. На госпитальном этапе применяют: 1) операционный блок; 2) больничные койки. Выводы. В систему здравоохранения Украины целесообразно внедрить соответствующие уровни функционирования при событиях с массовым поражением людей, использующиеся в странах Европейского союза. Перераспределение имеющихся ресурсов здравоохранения при оказании медицинской помощи пострадавшим при событиях с массовым поражением людей на догоспитальном и госпитальном этапах критически необходимо для сохранения жизни и здоровья пострадавших. Управление оказанием медицинской помощи при массовом поражении людей требует соответствующего информационного обеспечения догоспитального и госпитального этапов, внедрения отраслевого и межведомственного взаимодействия. ; Актуальність. Збільшення кількості надзвичайних ситуацій із масовим ураженням людей, зокрема через аварії на транспорті або терористичні напади, призводить до одночасного надходження значної кількості постраждалих осіб до закладів охорони здоров'я та потребує збільшення готовності системи охорони здоров'я до медичного реагування через постійний перегляд і опрацювання Плану реагування та взаємодії під час виникнення надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків. Під поняттям «події з масовим ураженням людей» (для закладу охорони здоров'я) у поданій статті розуміють ситуацію, через яку виникає невідповідність між одночасним надходженням значної кількості постраждалих і можливостями надання їм медичної допомоги без впровадження змін у повсякденні форми та методи роботи, на відміну від надзвичайної ситуації потреба залучення зовнішніх ресурсів закладом охорони здоров'я відсутня або мінімальна. Мета. Оптимізація інформаційного забезпечення системи управління медичною допомогою постраждалим при подіях із масовим ураженням людей. Матеріали та методи. Робота ґрунтується на власному досвіді організації та безпосередньому наданні медичної допомоги постраждалим при подіях із масовим ураженням людей і надзвичайних ситуаціях в Україні та за її межами, участі у міжнародних проектах і навчаннях, зокрема під егідою Європейської комісії гуманітарної допомоги та цивільного захисту. Під час проведення дослідження застосовано бібліографічний і семантичний методи пізнання. Узагальнено організаційні аспекти медичного забезпечення 46 випадків масового ураження людей, які відбулись у світі впродовж 1979–2015 рр., із них унаслідок терористичних нападів з використанням вибухових пристроїв — 33 (71,7 %), вогнепальної зброї проти незахищеного цивільного населення — 6 (13 %), пожежі в закладах відпочинку — 3 (6,5 %), сильнодіючих отруйних речовин — 2 (4,3 %) і внаслідок транспортних аварій — 2 (4,3 %). Результати. Організація медичної допомоги постраждалим внаслідок подій із масовим ураженням має ґрунтуватись на принципах 4С кризового менеджменту відповідно до введеного режиму функціонування органів і закладів охорони здоров'я. В системі охорони здоров'я України доцільно впровадити режими, що існують в країнах Європейського Союзу: 1) готовність до можливого надходження значної кількості постраждалих («зелений рівень»); 2) часткова мобілізація («жовтий рівень»); 3) повна мобілізації («червоний рівень»). Первинне медичне сортування постраждалих на догоспітальному етапі передбачає розподіл на дві основні групи: термінові та нетермінові. Нетермінових постраждалих слід доставити до лікарень, які географічно розташовано недалеко від місця події, але не до найближчого закладу, який має бути готовим до надання екстреної медичної допомоги терміновим хворим і тим, хто звернувся самостійно (самозвернення), кількість яких може суттєво перевищувати тих, кого доставлено бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги. До групи управління закладу охорони здоров'я включають відповідальних чергових — лікаря-хірурга та лікаря-анестезіолога. До форм інформаційного забезпечення системи управління надання медичної допомоги на догоспітальному етапу належать: 1) сили та засоби на місці події; 2) розподіл постраждалих на місці події; 3) потреба підсилення догоспітального етапу. На госпітальному етапі визначають можливості проведення хірургічних операцій та кількість вільних лікарняних ліжок: 1) операційний блок; 2) лікарняні ліжка. Висновки. В систему охорони здоров'я України при подіях із масовим ураженням людей доцільно впровадити відповідні рівні функціонування, що використовують в країнах Європейського Союзу. Перерозподіл наявних ресурсів охорони здоров'я при наданні медичної допомоги постраждалим при подіях із масовим ураженням людей на догоспітальному та госпітальному етапах критично важливе для збереження життя та здоров'я постраждалих. Управління надання медичної допомоги при масовому ураженні людей потребує відповідного інформаційного забезпечення догоспітального та госпітального етапів, впровадження галузевої та міжвідомчої взаємодії.

The importance of new insurance tools and methods for risk management in the digital economy is considered, new threats and risks of the economic entities that are generated in the digital economy are identified, factors that constrain the development of cyber insurance and implementation of insuretech solutions are revealed, the preconditions for their recognition are revealed directions and proposed measures to expand them, the feasibility of introducing and using new insurance tools and methods for risk management in digital terms is substantiated ing economy. Key words: insurance, new tools and methods of insurance, risk management, digital economy, cyber insurance, insuretech solutions. REFERENCES1. Abakumenko, O.V. (2013) Modeluvannya rivnya konkurencii na finansovomu rynku Ukrainy [Modelling the level of competition at the financial market of Ukraine]. Businessinform, (5), 302–310.2. Akkozov, B. Strahovschiki RK gotovy k online-strahovaniu, a zakonodavstvo – net [LCD Insurance ready for online-strahovaniû, and legislation-no]. Retrieved from http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Bazilevich, V.D. (2012) Novitni tendencii ta protyrichchya na strahovomy rynku Ukrainy [New trends and contradictions at the insurance market of Ukraine]. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, (133), 5- 8.4. Bratuk, V.P. (2015) Sutnist kiber-zlochyniv ta strahovyi zahyst vid kiber-ryzykiv v Ukrini [The essence of cyber crimes and the insurance coverage against cyber risks in Ukraine]. Actual problems of economics, (9), 421-427.5. Voronova, T. Bezopasnyi internet [Safe internet]. Retrieved from http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Gamankova, O.O. (2009) Informaciini vydy doslidghennya stupenya monopolizacii rynku strahovyh poslug Ukrainy [Information issues of the degree of monopolization of the insurance services market of Ukraine]. Actual problems of economics, ( 10), 80 – 87.7. Zolotareva, O.V. (2017) Kluchovi tendencii ta prioritety rozvytku rynku strahovyh poslug v Ukraini [Key trends and priorities of the insurance market development in Ukraine]. Economy and society, (11), 413-420.8. Ivaschenko, A.N., Sharko I.A (2016) Mirovoi rynok strahovaniya kiber-riskov: perspektivy I prepyatstviya dlya razvitiya v Respublike Belarus [The global cyber risk insurance market: prospects and obstacles for development in Republic Belarus. Materials of the IX International Scientific and Practical Conference of Students "National Economy of Republic Belarus: Problems and Prospects for Development." Minsk: BGAU.9. Kutlina, G. (2017) Svitovyi rynok strahovyh poslug v umovah zminy paradygmy globalnogo ekonomichnogo rozvytku [The insurance market in the context of changing the paradigm of global economic development]. World of Finance. (3(52)), 48-59.10. Malikova, I.P. (2017) Ocinka koncentracii strahovogo rynku Ukrainy, ii zzvyazok z procesamy monopolizacii ta konkurencii [Estimation of concentration of insurance market of Ukraine, its connection with monopolization and competition processes]. Kherson State University Scientific Herald. Series "Economic Sciences", (23), 76-79.11. Na poroge ―cyfrovogo buduschego‖ [On the cusp of a "digital future‖]. A. V. Keshelava, V.G. Budanov, V.U. Rumyancev and other (2017). VNIIGeosystem.12. Pavlova, O. Strahovoi biznes beret kurs na innovacii [The insurance business directs to innovations]. Retrieved from http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Pidsumky diyalnosti strahovyh kompanii za 2017 rik [Results of insurance companies activity for 2017 year]. Retrieved from https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk_% 202017.pdf.14. Ponomareva, O.B. (2015) Vyznachennya problem strahovogo rynku ta ih vyrishennya [Defining the problems of the insurance market and solving them]. Global and national problems of the economy, (5). Retrieved from http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Prykazuk, N.V. (2016) Progresyvnyi dosvid zarubighnyh krain u vyrishenni problem rozvytku kiberstrahuvannya [Progressive experience of foreign countries in solving problems of cyber insurance]. Bulletin of the Odessa National University. Series: "Economics", (2), 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. Retrieved from http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme, R., Schwartz, G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. Retrieved from http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. Retrieved from http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf. ; Рассмотрены значение новых инструментов и методов страхования для управления рисками в условиях цифровой экономики, определены новые угрозы и риски экономических субъектов, которые генерируются в условиях цифровой экономики, выявлены факторы которые сдерживают развитие кибер-страхования и внедрение insuretech-решений, раскрыто предпосылки их активизации и определены направления и предложены меры по их расширению, обоснована целесообразность внедрения и использования новых инструментов и методов страхования для управления рисками в условиях цифр вой экономики. Ключевые слова: страхование, новые инструменты и методы страхования, управления рисками, цифровая экономика, кибер-страхование, insuretech-решения. Список использованной литературы1. Абакуменко О.В. Моделювання рівня конкуренції на фінансовому ринку України. Бізнесінформ. 2013. № 5. С. 302–310.2. Аккозов Б. Страховщики РК готовы к online-страхованию, а законодательство – нет: URL: http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Базилевич В.Д. Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2012. Вип. 133. С. 5- 8.4. Братюк В.П. Сутність кібер-злочинів та страховий захист від кібер-ризиків в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 9. С. 421-427.5. Воронова Т. Безопасный интернет URL: http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Гаманкова О.О. Інформаційні вади дослідження ступеня монополізації ринку страхових послуг України. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 10. С. 80 – 87.7. Золотарьова О.В. Ключові тенденції та пріоритети розвитку ринку страхових послуг в Україні Економіка і суспільство. 2017. №11. С. 413-420.8. Иващенко А.Н., Шарко И.А. Мировой рынок страхования кибер-рисков: перспективы и препятствия для развития в Республике Беларусь. «Национальная экономика Республики Беларусь: проблемы и перспективы развития» материалы IX междунар. науч.-практ. конф. студентов. г. Минск: БГЭУ, 2016. C. 196–202.9. Кулина Г. Cвітовий ринок страхових послуг в умовах зміни парадигми глобального економічного розвитку. Світ фінансів. 2017. № 3(52). С. 48-59.10. Малікова І.П. Оцінка концентрації страхового ринку України, її зв'язок з процесами монополізації та конкуренції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2017. Вип. 23. С. 76-79.11. На пороге «цифрового будущего». / за ред. А.В. Кешелава, В.Г. Буданов, В.Ю. Румянцев и др. ВНИИГеосистем, 2017. 28 с.12. Павлова О. Страховой бизнес берет курс на инновации URL: http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Підсумки діяльності страхових компаній за 2017 рік. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk _% 202017.pdf14. Пономарьова О.Б. Визначення проблем страхового ринку та їх вирішення. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. URL: http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Приказюк Н.В. Прогресивний досвід зарубіжних країн у вирішенні проблем розвитку кіберстрахування. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2016. Вип. 2. С. 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. URL: http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme R., Schwartz G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. URL: http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_ boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. URL: http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf. ; Розглянуто значення нових інструментів та методів страхування для управління ризиками в умовах цифрової економіки, окреслено нові загрози та ризики економічних суб'єктів, які генеруються в умовах цифрової економіки, виявлено чинники що стримують розвиток кібер-страхування та впровадження insuretech-рішень, розкрито передумови їх активізації та визначено напрями й запропоновано заходи щодо їх розширення, обґрунтовано доцільність впровадження та використання нових інструментів та методів страхування для управління ризиками в умовах цифрової економіки. Ключові слова: страхування, нові інструменти та методи страхування, управління ризиками, цифрова економіка, кібер-страхування, insuretech-рішення. Список використаної літератури1. Абакуменко О.В. Моделювання рівня конкуренції на фінансовому ринку України. Бізнесінформ. 2013. № 5. С. 302–310.2. Аккозов Б. Страховщики РК готовы к online-страхованию, а законодательство – нет: URL: http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Базилевич В.Д. Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2012. Вип. 133. С. 5- 8.4. Братюк В.П. Сутність кібер-злочинів та страховий захист від кібер-ризиків в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 9. С. 421-427.5. Воронова Т. Безопасный интернет URL: http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Гаманкова О.О. Інформаційні вади дослідження ступеня монополізації ринку страхових послуг України. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 10. С. 80 – 87.7. Золотарьова О.В. Ключові тенденції та пріоритети розвитку ринку страхових послуг в Україні Економіка і суспільство. 2017. №11. С. 413-420.8. Иващенко А.Н., Шарко И.А. Мировой рынок страхования кибер-рисков: перспективы и препятствия для развития в Республике Беларусь. «Национальная экономика Республики Беларусь: проблемы и перспективы развития» материалы IX междунар. науч.-практ. конф. студентов. г. Минск: БГЭУ, 2016. C. 196–202.9. Кулина Г. Cвітовий ринок страхових послуг в умовах зміни парадигми глобального економічного розвитку. Світ фінансів. 2017. № 3(52). С. 48-59.10. Малікова І.П. Оцінка концентрації страхового ринку України, її зв'язок з процесами монополізації та конкуренції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2017. Вип. 23. С. 76-79.11. На пороге «цифрового будущего». / за ред. А.В. Кешелава, В.Г. Буданов, В.Ю. Румянцев и др. ВНИИГеосистем, 2017. 28 с.12. Павлова О. Страховой бизнес берет курс на инновации URL: http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Підсумки діяльності страхових компаній за 2017 рік. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk _% 202017.pdf14. Пономарьова О.Б. Визначення проблем страхового ринку та їх вирішення. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. URL: http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Приказюк Н.В. Прогресивний досвід зарубіжних країн у вирішенні проблем розвитку кіберстрахування. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2016. Вип. 2. С. 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. URL: http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme R., Schwartz G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. URL: http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_ boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. URL: http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf.

In the article the question of the place of organizational and legal support in the process of adaptation of the activity of higher educational institutions in the conditions of the modern institutional environment is considered. Organizational and legal support makes it possible to adapt institutions of higher education to market conditions of functioning, taking into account both the state regulation of this sphere of entrepreneurship, and the peculiarities of internal management of the functioning of each individual institution. Key words: higher educational institutions, organizational and legal support, institutional environment, adaptation process. REFERENCES1.Boyko, O. (2012) Analiz normatyvno-pravovoho zabezpechennya yakosti vyshchoyi osvity uvyshchykh navchal nykh zakladakh. [An analysis of the normative and legal provision of the quality of higher education in higher educational institutions.] Lviv: NU "Lvivska politekhnika".2.Zharova, O. P. (2016) Pravovi zasady funktsionuvannya vyshchoho navchalnoho zakladu vUkrayini. [Legal principles of functioning of a higher educational institution in Ukraine.] Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153.Zharova, O. P. (2016) Prava vyshchoho navchalnoho zakladu za zakonodavstvom Ukrayiny.[Rights of the higher educational institution under the legislation of Ukraine.] Pivdennoukrayinskyy pravnychyy chasopys. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504.Antonyuk, T. (2014) Zakonodavche zabezpechennya mizhnarodnoyi diyalnosti u sferivyshchoyi osvity Ukrayiny. [Legislative support of international activity in the field of higher education of Ukraine] Ukrayinoznavchyy almanakh. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445.Volivach, A.P., Khimicheva, H.I. (15 chervnya 2017 r.).Normatyvno-pravove zabezpechennyayakosti osvity VNZ. [Regulatory and legal support of the quality of education of higher educational institutions .] in Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiya «Mekhatronni systemy: innovatsiyi ta inzhynirynh» (S. 234—235). Kyyiv. KNUTD.6.Verkhovna rada Ukrayiny. (1996). Konstytutsiya Ukrayiny: Zakon Ukrayiny. [Constitution ofUkraine:Law of Ukraine.] Retrieved from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807.Verkhovna rada Ukrayiny. (2017) Pro osvitu: Zakon Ukrayiny [About Education: Law ofUkraine]. Retrieved from:: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198.Verkhovna rada Ukrayiny. (2014) Pro vyshchu osvitu.: Zakon Ukrayiny [About highereducation: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189.Verkhovna rada Ukrayiny. (2015) Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu diyalʹnist: ZakonUkrayiny [On scientific and scientific and technical activities: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910.Verkhovna rada Ukrayiny. (2001) Pro priorytetni napryamy rozvytku nauky i tekhniky: Zakon Ukrayiny [On the priority directions of development of science and technology: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411.Verkhovna rada Ukrayiny. (2002) Pro innovatsiynu diyalnist: Zakon Ukrayiny [About innovation activity: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512.Verkhovna rada Ukrayiny. (2011) Pro priorytetni napryamy innovatsiynoyi diyalnosti v Ukrayini: Zakon Ukrayiny [On the priority directions of innovation activity in Ukraine: Law of Ukraine]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713.Verkhovna rada Ukrayiny. (2006) Pro derzhavne rehulyuvannya diyalnosti u sferi transferu tekhnolohiy: Zakon Ukrayiny [On state regulation of activities in the field of technology transfer: Law of Ukraine]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614.Kabinet ministriv Ukrayiny. (1993). Pro Derzhavnu natsionalʹnu prohramu "Osvita" ("Ukrayina XXI stolittya"). [About the State National Program "Education" ("Ukraine XXI Century")]. Retrieved from:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15.Prezydent Ukrayiny. (2013). Pro Natsionalnu stratehiyu rozvytku osvity v Ukrayini na period do 2021 roku. [On the National Strategy for the Development of Education in Ukraine until 2021]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316.Kontseptsiya rozvytku osvity Ukrayiny na period 2015–2025 rokiv [Concept of the development of Ukrainian education for the period 2015-2025]. Retrieved from: http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17.Spilna deklaratsiya ministriv osvity Yevropy "Yevropeyskyy prostir u sferi vyshchoyi osvity". Deklaratsiya. [Joint Declaration of the Ministers of Education of Europe "European Space in Higher Education". Declaration]. (1999). Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518.Standarty i rekomendaciji shhodo zabezpechennja jakosti v Jevropejsjkomu prostori vyshhoji osvity (ESG) – K.: TOV ―CS‖, 2015. – 32 c.19.Mezhdunarodnyy standart ISO 9001:2015. Sistemy menedzhmenta kachestva. [Quality management systems]. Trebovaniya. ; В статье рассмотрен вопрос места организационно-правового обеспечения в процессе адаптации деятельности высших учебных заведений в условиях современной институциональной среды. Организационно-правовое обеспечение дает возможность приспособления учреждения высшего образования к рыночным условиям функционирования с учетом как государственного регулирования данной сферы предпринимательства, так особенностей внутреннего менеджмента функционирования каждого отдельного вуза. Ключевые слова: высшие учебные заведения, организационно-правовое обеспечение, институциональная среда, процесс адаптации. Список использованной литературы1. Бойко О. Аналіз нормативно-правового забезпечення якості вищої освіти у вищихнавчальних закладах. Вимірювальна техніка та метрологія : міжвідомчий науково-технічний збірник. Львів: Видавництво Національного університету "Львівськаполітехніка". 2012. Випуск 73. С. 133–135.2. Жарова О. П. Правові засади функціонування вищого навчального закладу в Україні.Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція.2016. Вип. 19.С.49-52. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153. ЖароваО. П. Права вищого навчального закладу за законодавством України.Південноукраїнський правничий часопис. 2016. № 2. С. 178-181. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504. Антонюк Т. Законодавче забезпечення міжнародної діяльності у сфері вищої освітиУкраїни. Українознавчий альманах. 2014. Вип. 16. С. 211-215. [Електронний ресурс]URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445. Волівач А.П., Хімічева Г.І. Нормативно-правове забезпечення якості освітиВНЗ.///Міжнародна науково-практична конференція «Мехатронні системи: інновації таінжиніринг» (Київ, Україна 15 червня 2017 р.). — К.: КНУТД, 2017. — С. 234—235.6. Конституція України. Закон28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807. Про освіту. Закон від 05.09.2017 № 2145-VIII [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198. Про вищу освіту. Закон 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс] URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон 26.11.2015 № 848-VIII [Електроннийресурс] URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Закон 11.07.2001 № 2623-III[Електронний ресурс] URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411. Про інноваційну діяльність. Закон 04.07.2002 № 40-IV [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон 08.09.2011 № 3715-VI[Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон 14.09.2006№ 143-V URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"). ПостановаКабінету Міністрів України 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. УказПрезидента України25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316. Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 років [Електронний ресурс]URL:http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти".Декларація19.06.1999 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищоїосвіти (ESG) – К.: ТОВ ―ЦС‖, 2015. – 32 c.19. Международный стандарт ISO 9001:2015. Системы менеджмента качества. Требования. ; У статті розглянуто питання місця організаційно-правового забезпечення в процесі адаптації діяльності закладів вищої освіти до умов сучасного інституційного середовища. Організаційно-правове забезпечення дає можливість пристосування закладу вищої освіти до ринкових умов функціонування з урахуванням як державного регулювання даної сфери підприємництва, так особливостей внутрішнього менеджменту функціонування кожного окремого ВНЗ. Ключові слова: вищій заклад освіти, організаційно-правове забезпечення, інституційне середовище, процес адаптації. Список використаної літератури1. Бойко О. Аналіз нормативно-правового забезпечення якості вищої освіти у вищихнавчальних закладах. Вимірювальна техніка та метрологія : міжвідомчий науково-технічний збірник. Львів: Видавництво Національного університету "Львівськаполітехніка". 2012. Випуск 73. С. 133–135.2. Жарова О. П. Правові засади функціонування вищого навчального закладу в Україні.Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція.2016. Вип. 19.С.49-52. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153. ЖароваО. П. Права вищого навчального закладу за законодавством України.Південноукраїнський правничий часопис. 2016. № 2. С. 178-181. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504. Антонюк Т. Законодавче забезпечення міжнародної діяльності у сфері вищої освітиУкраїни. Українознавчий альманах. 2014. Вип. 16. С. 211-215. [Електронний ресурс]URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445. Волівач А.П., Хімічева Г.І. Нормативно-правове забезпечення якості освітиВНЗ.///Міжнародна науково-практична конференція «Мехатронні системи: інновації таінжиніринг» (Київ, Україна 15 червня 2017 р.). — К.: КНУТД, 2017. — С. 234—235.6. Конституція України. Закон28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807. Про освіту. Закон від 05.09.2017 № 2145-VIII [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198. Про вищу освіту. Закон 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс] URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон 26.11.2015 № 848-VIII [Електроннийресурс] URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Закон 11.07.2001 № 2623-III[Електронний ресурс] URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411. Про інноваційну діяльність. Закон 04.07.2002 № 40-IV [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон 08.09.2011 № 3715-VI[Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон 14.09.2006№ 143-V URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"). ПостановаКабінету Міністрів України 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. УказПрезидента України25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316. Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 років [Електронний ресурс]URL:http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти".Декларація19.06.1999 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищоїосвіти (ESG) – К.: ТОВ ―ЦС‖, 2015. – 32 c.19. Международный стандарт ISO 9001:2015. Системы менеджмента качества. Требования.

The article examines the effect of the phenomenon of the right of force in state-organized societies and societies that did not yet know the state forms. The phenomenon of the law of force was investigated by domestic lawyers for the most part in the context of the criminal activity of individuals. The most significant results in the study of this phenomenon were achieved by the representatives of the humanities of the West. In this regard, the task of studying the current conditions for the emergence and implementation of the right of force in both Ukraine and in other states looks urgent. There is postulated the hypothesis of the study, which consists in the assertion that the right of force - is the presence of any benefits to individuals over others, the exercise of the right of force will be understood as the implementation of the domination of one subject over the other (a group of subjects, their community), obtrusion of others' will to them. From this angle, socio-economic formations (tribal, tribal, slaveholding, feudalism, capitalism) are analyzed for the purpose of finding the grounds for the emergence and mechanisms for the exercise of their right to force. It is argued that during the conscious history of mankind, the factor of the power of rights played a significant role in the organization of society. This is that individuals who had certain advantages over others (initially physical, later – intellectual, economic, organizational), were able to gain a privileged position in all spheres of human activity. With the change of feudalism by capitalism, the legal right of force was replaced by the right of formal equality, which did not remove the actual inequality of individuals, which ultimately helped them again occupy the dominant positions in the socio-political, business hierarchy. This is confirmed by the data of anthropological and synergetic theories of legal thinking. On this basis, the conclusion was made that the power of law existed and exists, and this is not the atavism of the legal system, it is reproduced by the selfish nature of individual representatives of mankind, unfortunately the most active and mobile in comparison with others in achieving their goals. Examples of the force of law in modern practice of the functioning of state institutions of Ukraine, Italy and America are given. The forms and mechanisms for implementing the right of force are considered. Among the latter is the manipulation of consciousness, which is typical for developed civil societies with democracy as their political form. The above conclusions are illustrated by examples of mass media activities. In this context, attention is also drawn to the exercise of the right to force through the trade and economic mechanisms of individual international organizations and institutions. At the end of the study, the results are summarized, which are reduced to the next. Summarizing all of the above, we can draw the following conclusions. First, the right to force is a right arising from the existence of any advantage of one subject over another (physical, intellectual, economic, organizational, etc.), which, under certain conditions, the weakness of the other party (lack of appropriate qualities) can be implemented in the relationship between them. Secondly, the power of law has not disappeared from modern history, it continues to exist as in the relationships of individual individuals, individuals and states, and in the relations of individual states. Third, the existence of democracy as a political regime does not exclude the existence and exercise of the right to force. Fourthly, manipulation of consciousness as a kind of power of law is one of the main means of governance in the conditions of the existence of civil societies and democracies as a political form, which necessitates dictating the demand for improvement of the latter in order to prevent distortion of opinion of citizens in such societies. For example, by expanding the forms of people's participation in the exercise of power through the institutes of direct democracy, which is known to be widely used in one of the wealthiest and happiest countries in the world - Switzerland ; Феномен права силы исследовался отечественными правоведами преимущественно в контексте преступной деятельности отдельных индивидов. Наиболее существенные результаты в изучении этого явления достигли представители гуманитарных наук Запада. В связи с этим актуальным выглядит задача исследования современных условий возникновения и осуществления права силы как в Украине, так и в других государствах. Постулируется гипотеза исследования, которая заключается в утверждении, что право силы - это наличие каких-либо преимуществ у отдельных индивидов над другими, под осуществлением права силы будет пониматься осуществление господства одного субъекта над другим (группой субъектов, их сообществ), навязывание им своей воли. Под этим углом зрения анализируются общественно-экономические формации (родо-племенная, рабовладельческая, феодализм, капитализм) на предмет поиска оснований возникновения и механизмов осуществления у них права силы. Утверждается, что в течение сознательной истории человечества фактор права силы играл существенную роль в организации социума. Это заключается в том, что отдельные индивиды, которые имели определенные преимущества перед другими (сначала физические, позже - интеллектуальные, экономические, организационные), смогли завоевать себе привилегированное положение в любых сферах человеческой активности. Со сменой феодализма капитализмом юридическое право силы было заменено на право формального равенства, что не устранило фактического неравенства индивидов, в конечном счете помогло более состятельным из них снова занять доминирующие места в общественно-политической, бизнесовой иерархии. Это подтверждается данными антропологической и синергетической теориями правопонимания. Исходя из этого, сделан вывод - право силы было и существует, и это не атавизм правовой системы, оно воспроизводится эгоистичной природой отдельных представителей человечества, к сожалению наиболее активных и мобильных по сравнению с другими в достижении своих целей. Приводятся примеры действия права силы в современной практике функционирования государственных институтов Украины, Италии и Америки. Рассматриваются формы и механизмы осуществления права силы. Среди последних - манипуляция сознанием, которая характерна именно для развитых гражданских обществ с демократией как их политической формой. Указанные выводы иллюстрируются примерами деятельности масс-медиа. В этом контексте обращается также внимание на осуществление права силы через торговые и экономические механизмы отдельных международных организаций и учреждений. В конце исследования подводятся итоги, которые сводятся к следующему. Во-первых, право силы - право, которое следует из наличия какого-либо преимущества одного субъекта над другим (физической, интеллектуальной, экономической, организационной и т.д.), которое при определенных условиях - слабости другой стороны (отсутствие соответствующих качеств) - может быть реализована в отношениях между ними. Во-вторых, право силы не исчезло из современной истории, оно продолжает существовать как во взаимоотношениях отдельных индивидов, индивидов и государств, так и во взаимоотношениях отдельных государств. В-третьих, наличие демократии как политического режима не исключает существования и осуществления права силы. В-четвертых, манипуляция сознанием как разновидность права силы является одним из главных средств управления в условиях существования гражданских обществ и демократий как их политической формы, что с необходимостью диктует требование совершенствования последней для предотвращения искажения мнения граждан в таких обществах. Например, путем расширения форм участия народа в осуществлении власти через институты непосредственной демократии, что, как известно, широко используется в одной из самых богатых и счастливых стран мира - Швейцарии ; Феномен права сили досліджувався вітчизняними правознавцями здебільшого в контексті злочинної діяльності окремих індивідів. Найбільш суттєві результати у вивченні цього явища досягли представники гуманітарних наук Заходу. В зв'язку з цим актуальним виглядає завдання дослідження сучасних умов виникнення та здійснення права сили як на теренах України, так і в інших державах. Постулюють гіпотеза дослідження, яка полягає у твердженні, що право сили – це наявність будь-яких переваг у окремих індивідів над іншими, під здійсненням права сили буде розумітися здійснення панування одного суб'єкта над іншим (групою суб'єктів, їх спільнотою), нав'язування їм своєї волі. Під цим кутом зору аналізуються суспільно-економічні формації (родо-племінна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм) на предмет пошуку підстав виникнення та механізмів здійснення в них права сили. Стверджується, що на протязі свідомої історії людства чинник права сили грав суттєву роль в організації соціуму. Це полягає в тому, що окремі індивіди, які мали певні переваги над іншими (спочатку фізичні, пізніше – інтелектуальні, економічні, організаційні), змогли завоювати собі привілейоване становище в будь-яких сферах людської активності. Зі зміною феодалізму капіталізмом юридичне право сили було замінено на право формальної рівності, що не усунуло фактичної нерівності індивідів, що в кінцевому рахунку допомогло більш спроможним з них знову зайняти домінуючі місця в суспільно-політичній, бізнесовій ієрархії. Це підтверджується даними антропологічної та синергетичної теоріями праворозуміння. Виходячи з цього, зроблений висновок право сили існувало та існує, і це не атавізм правової системи, воно відтворюється егоїстичною природою окремих представників людства, на жаль найбільш активних та мобільних у порівнянні з іншими у досягненні своїх цілей. Наводяться приклади дії права сили у сучасній практиці функціонування державних інститутів України, Італії та Америки. Розглядаються форми та механізмі здійснення права сили. Серед останніх – маніпуляція свідомістю, яка характерна саме для розвинутих громадянських суспільств з демократією як їх політичної формою. Зазначені висновки ілюструються прикладами діяльності мас-медіа. В цьому контексті звертається також увага на здійснення права сили через торгові та економічні механізми окремих міжнародних організацій та установ. В кінці дослідження підводяться підсумки, які зводяться до наступного. По-перше, право сили – право, що випливає з наявності будь-якої переваги одного суб'єкта над іншим (фізичної, інтелектуальної, економічної, організаційної тощо), яка при певних умовах – слабкості іншої сторони (відсутність відповідних якостей) – може бути реалізована у стосунках між ними. По-друге, право сили не зникло з сучасної історії, воно продовжує існувати як у взаємовідносинах окремих індивідів, індивідів та держав, так і у взаємовідносинах окремих держав. По-третє, наявність демократії як політичного режиму не виключає існування та здійснення права сили. По-четверте, маніпуляція свідомістю як різновид права сили є одним з головних засобів управління в умовах існування громадянських суспільств та демократій як політичної форми, що з необхідністю диктує вимогу вдосконалення останньої для запобігання спотворення думки громадян в таких суспільствах. Наприклад, шляхом розширення форм участі народу у здійсненні влади через інститути безпосередньої демократії, що як відомо, широко використовується в одній із найбільш заможних та щасливих країн світу – Швейцарії

The article examines the effect of the phenomenon of the right of force in state-organized societies and societies that did not yet know the state forms. The phenomenon of the law of force was investigated by domestic lawyers for the most part in the context of the criminal activity of individuals. The most significant results in the study of this phenomenon were achieved by the representatives of the humanities of the West. In this regard, the task of studying the current conditions for the emergence and implementation of the right of force in both Ukraine and in other states looks urgent. There is postulated the hypothesis of the study, which consists in the assertion that the right of force - is the presence of any benefits to individuals over others, the exercise of the right of force will be understood as the implementation of the domination of one subject over the other (a group of subjects, their community), obtrusion of others' will to them. From this angle, socio-economic formations (tribal, tribal, slaveholding, feudalism, capitalism) are analyzed for the purpose of finding the grounds for the emergence and mechanisms for the exercise of their right to force. It is argued that during the conscious history of mankind, the factor of the power of rights played a significant role in the organization of society. This is that individuals who had certain advantages over others (initially physical, later – intellectual, economic, organizational), were able to gain a privileged position in all spheres of human activity. With the change of feudalism by capitalism, the legal right of force was replaced by the right of formal equality, which did not remove the actual inequality of individuals, which ultimately helped them again occupy the dominant positions in the socio-political, business hierarchy. This is confirmed by the data of anthropological and synergetic theories of legal thinking. On this basis, the conclusion was made that the power of law existed and exists, and this is not the atavism of the legal system, it is reproduced by the selfish nature of individual representatives of mankind, unfortunately the most active and mobile in comparison with others in achieving their goals. Examples of the force of law in modern practice of the functioning of state institutions of Ukraine, Italy and America are given. The forms and mechanisms for implementing the right of force are considered. Among the latter is the manipulation of consciousness, which is typical for developed civil societies with democracy as their political form. The above conclusions are illustrated by examples of mass media activities. In this context, attention is also drawn to the exercise of the right to force through the trade and economic mechanisms of individual international organizations and institutions. At the end of the study, the results are summarized, which are reduced to the next. Summarizing all of the above, we can draw the following conclusions. First, the right to force is a right arising from the existence of any advantage of one subject over another (physical, intellectual, economic, organizational, etc.), which, under certain conditions, the weakness of the other party (lack of appropriate qualities) can be implemented in the relationship between them. Secondly, the power of law has not disappeared from modern history, it continues to exist as in the relationships of individual individuals, individuals and states, and in the relations of individual states. Third, the existence of democracy as a political regime does not exclude the existence and exercise of the right to force. Fourthly, manipulation of consciousness as a kind of power of law is one of the main means of governance in the conditions of the existence of civil societies and democracies as a political form, which necessitates dictating the demand for improvement of the latter in order to prevent distortion of opinion of citizens in such societies. For example, by expanding the forms of people's participation in the exercise of power through the institutes of direct democracy, which is known to be widely used in one of the wealthiest and happiest countries in the world - Switzerland ; Феномен права силы исследовался отечественными правоведами преимущественно в контексте преступной деятельности отдельных индивидов. Наиболее существенные результаты в изучении этого явления достигли представители гуманитарных наук Запада. В связи с этим актуальным выглядит задача исследования современных условий возникновения и осуществления права силы как в Украине, так и в других государствах. Постулируется гипотеза исследования, которая заключается в утверждении, что право силы - это наличие каких-либо преимуществ у отдельных индивидов над другими, под осуществлением права силы будет пониматься осуществление господства одного субъекта над другим (группой субъектов, их сообществ), навязывание им своей воли. Под этим углом зрения анализируются общественно-экономические формации (родо-племенная, рабовладельческая, феодализм, капитализм) на предмет поиска оснований возникновения и механизмов осуществления у них права силы. Утверждается, что в течение сознательной истории человечества фактор права силы играл существенную роль в организации социума. Это заключается в том, что отдельные индивиды, которые имели определенные преимущества перед другими (сначала физические, позже - интеллектуальные, экономические, организационные), смогли завоевать себе привилегированное положение в любых сферах человеческой активности. Со сменой феодализма капитализмом юридическое право силы было заменено на право формального равенства, что не устранило фактического неравенства индивидов, в конечном счете помогло более состятельным из них снова занять доминирующие места в общественно-политической, бизнесовой иерархии. Это подтверждается данными антропологической и синергетической теориями правопонимания. Исходя из этого, сделан вывод - право силы было и существует, и это не атавизм правовой системы, оно воспроизводится эгоистичной природой отдельных представителей человечества, к сожалению наиболее активных и мобильных по сравнению с другими в достижении своих целей. Приводятся примеры действия права силы в современной практике функционирования государственных институтов Украины, Италии и Америки. Рассматриваются формы и механизмы осуществления права силы. Среди последних - манипуляция сознанием, которая характерна именно для развитых гражданских обществ с демократией как их политической формой. Указанные выводы иллюстрируются примерами деятельности масс-медиа. В этом контексте обращается также внимание на осуществление права силы через торговые и экономические механизмы отдельных международных организаций и учреждений. В конце исследования подводятся итоги, которые сводятся к следующему. Во-первых, право силы - право, которое следует из наличия какого-либо преимущества одного субъекта над другим (физической, интеллектуальной, экономической, организационной и т.д.), которое при определенных условиях - слабости другой стороны (отсутствие соответствующих качеств) - может быть реализована в отношениях между ними. Во-вторых, право силы не исчезло из современной истории, оно продолжает существовать как во взаимоотношениях отдельных индивидов, индивидов и государств, так и во взаимоотношениях отдельных государств. В-третьих, наличие демократии как политического режима не исключает существования и осуществления права силы. В-четвертых, манипуляция сознанием как разновидность права силы является одним из главных средств управления в условиях существования гражданских обществ и демократий как их политической формы, что с необходимостью диктует требование совершенствования последней для предотвращения искажения мнения граждан в таких обществах. Например, путем расширения форм участия народа в осуществлении власти через институты непосредственной демократии, что, как известно, широко используется в одной из самых богатых и счастливых стран мира - Швейцарии ; Феномен права сили досліджувався вітчизняними правознавцями здебільшого в контексті злочинної діяльності окремих індивідів. Найбільш суттєві результати у вивченні цього явища досягли представники гуманітарних наук Заходу. В зв'язку з цим актуальним виглядає завдання дослідження сучасних умов виникнення та здійснення права сили як на теренах України, так і в інших державах. Постулюють гіпотеза дослідження, яка полягає у твердженні, що право сили – це наявність будь-яких переваг у окремих індивідів над іншими, під здійсненням права сили буде розумітися здійснення панування одного суб'єкта над іншим (групою суб'єктів, їх спільнотою), нав'язування їм своєї волі. Під цим кутом зору аналізуються суспільно-економічні формації (родо-племінна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм) на предмет пошуку підстав виникнення та механізмів здійснення в них права сили. Стверджується, що на протязі свідомої історії людства чинник права сили грав суттєву роль в організації соціуму. Це полягає в тому, що окремі індивіди, які мали певні переваги над іншими (спочатку фізичні, пізніше – інтелектуальні, економічні, організаційні), змогли завоювати собі привілейоване становище в будь-яких сферах людської активності. Зі зміною феодалізму капіталізмом юридичне право сили було замінено на право формальної рівності, що не усунуло фактичної нерівності індивідів, що в кінцевому рахунку допомогло більш спроможним з них знову зайняти домінуючі місця в суспільно-політичній, бізнесовій ієрархії. Це підтверджується даними антропологічної та синергетичної теоріями праворозуміння. Виходячи з цього, зроблений висновок право сили існувало та існує, і це не атавізм правової системи, воно відтворюється егоїстичною природою окремих представників людства, на жаль найбільш активних та мобільних у порівнянні з іншими у досягненні своїх цілей. Наводяться приклади дії права сили у сучасній практиці функціонування державних інститутів України, Італії та Америки. Розглядаються форми та механізмі здійснення права сили. Серед останніх – маніпуляція свідомістю, яка характерна саме для розвинутих громадянських суспільств з демократією як їх політичної формою. Зазначені висновки ілюструються прикладами діяльності мас-медіа. В цьому контексті звертається також увага на здійснення права сили через торгові та економічні механізми окремих міжнародних організацій та установ. В кінці дослідження підводяться підсумки, які зводяться до наступного. По-перше, право сили – право, що випливає з наявності будь-якої переваги одного суб'єкта над іншим (фізичної, інтелектуальної, економічної, організаційної тощо), яка при певних умовах – слабкості іншої сторони (відсутність відповідних якостей) – може бути реалізована у стосунках між ними. По-друге, право сили не зникло з сучасної історії, воно продовжує існувати як у взаємовідносинах окремих індивідів, індивідів та держав, так і у взаємовідносинах окремих держав. По-третє, наявність демократії як політичного режиму не виключає існування та здійснення права сили. По-четверте, маніпуляція свідомістю як різновид права сили є одним з головних засобів управління в умовах існування громадянських суспільств та демократій як політичної форми, що з необхідністю диктує вимогу вдосконалення останньої для запобігання спотворення думки громадян в таких суспільствах. Наприклад, шляхом розширення форм участі народу у здійсненні влади через інститути безпосередньої демократії, що як відомо, широко використовується в одній із найбільш заможних та щасливих країн світу – Швейцарії

The life path, scientific-pedagogical and public activity of Volodymyr Sokurenko – a prominent Ukrainian jurist, doctor of law, professor, talented teacher of the Lviv Law School of Franko University are analyzed.It is found out that after graduating from a seven-year school in Zaporizhia, V. Sokurenko entered the Zaporizhia Aviation Technical School, where he studied two courses until 1937. 1/10/1937 he was enrolled as a cadet of the 2nd school of aircraft technicians named after All-Union Lenin Komsomol. In 1938, this school was renamed the Volga Military Aviation School, which he graduated on September 4, 1939 with the military rank of military technician of the 2nd category. As a junior aircraft technician, V. Sokurenko was sent to the military unit no. 8690 in Baku, and later to Maradnyany for further military service in the USSR Air Force. From September 4, 1939 to March 16, 1940, he was a junior aircraft technician of the 50th Fighter Regiment, 60th Air Brigade of the ZAK VO in Baku. The certificate issued by the Railway District Commissariat of Lviv on January 4, 1954 no. 3132 states that V. Sokurenko actually served in the staff of the Soviet Army from October 1937 to May 1946. The same certificate states that from 10/12/1941 to 20/09/1942 and from 12/07/1943 to 08/03/1945, he took part in the Soviet-German war, in particular in the second fighter aviation corps of the Reserve of the Supreme Command of the Soviet Army. In 1943 he joined the CPSU. He was awarded the Order of the Patriotic War of the 1st degree and the Order of the Red Star (1943) as well as 9 medals «For Merit in Battle» during the Soviet-German war.With the start of the Soviet-German war, the Sokurenko family, like many other families, was evacuated to the town of Kamensk-Uralsky in the Sverdlovsk region, where their father worked at a metallurgical plant. After the war, the Sokurenko family moved to Lviv. In 1946, V. Sokurenko entered the Faculty of Law of the Ivan Franko Lviv State University, graduating with honors in 1950, and entered the graduate school of the Lviv State University at the Department of Theory and History of State and Law. V. Sokurenko successfully passed the candidate examinations and on December 25, 1953 in Moscow at the Institute of Law of the USSR he defended his thesis on the topic: «Socialist legal consciousness and its relationship with Soviet law». The supervisor of V. Sokurenko's candidate's thesis was N. Karieva. The Higher Attestation Commission of the Ministry of Culture of the USSR, by its decision of March 31, 1954, awarded V. Sokurenko the degree of Candidate of Law. In addition, it is necessary to explain the place of defense of the candidate's thesis by V. Sokurenko. As it is known, the Institute of State and Law of the USSR has its history since 1925, when, in accordance with the resolution of the Presidium of the Central Executive Committee of March 25, 1925, the Institute of Soviet Construction was established at the Communist Academy. In 1936, the Institute became part of the USSR Academy of Sciences, and in 1938 it was reorganized into the Institute of Law of the USSR Academy of Sciences. In 1941–1943 it was evacuated to Tashkent. In 1960-1991 it was called the Institute of State and Law of the USSR Academy of Sciences. In Ukraine, there is the Institute of State and Law named after V. Koretsky of the NAS of Ukraine – a leading research institution in Ukraine of legal profile, founded in 1949.It is noted that, as a graduate student, V. Sokurenko read a course on the history of political doctrines, conducted special seminars on the theory of state and law. After graduating from graduate school and defending his thesis, from October 1, 1953 he was enrolled as a senior lecturer and then associate professor at the Department of Theory and History of State and Law at the Faculty of Law of the Lviv State University named after Ivan Franko.By the decision of the Higher Attestation Commission of the Ministry of Higher Education of the USSR of December 18, 1957, V. Sokurenko was awarded the academic title of associate professor of the «Department of Theory and History of State and Law».V. Sokurenko took an active part in public life. During 1947-1951 he was a member of the party bureau of the party organization of LSU, worked as a chairman of the trade union committee of the university, from 1955 to 1957 he was a secretary of the party committee of the university. He delivered lectures for the population of Lviv region. Particularly, he lectured in Turka, Chervonohrad, and Yavoriv. He made reports to the party leaders, Soviet workers as well as business leaders. He led a philosophical seminar at the Faculty of Law. He was a deputy of the Lviv City Council of People's Deputies in 1955-1957 and 1975-1978.In December 1967, he defended his doctoral thesis on the topic: «Development of progressive political thought in Ukraine (until the early twentieth century)». The defense of the doctoral thesis was approved by the Higher Attestation Commission on June 14, 1968.During 1960-1990 he headed the Department of Theory and History of State and Law; in 1962-68 and 1972-77 he was the dean of the Law Faculty of the Ivan Franko Lviv State University. In connection with the criticism of the published literature, on September 10, 1977, V. Sokurenko wrote a statement requesting his dismissal from the post of Dean of the Faculty of Law due to deteriorating health. During 1955-1965 he was on research trips to Poland, Czechoslovakia, Romania, Austria, and Bulgaria. From August 1966 to March 1967, in particular, he spent seven months in the United States, England and Canada as a UN Fellow in the Department of Human Rights. From April to May 1968, he was a member of the government delegation to the International Conference on Human Rights in Iran for one month. He spoke, in addition to Ukrainian, English, Polish and Russian. V. Sokurenko played an important role in initiating the study of an important discipline at the Faculty of Law of the Lviv University – History of Political and Legal Studies, which has been studying the history of the emergence and development of theoretical knowledge about politics, state, law, ie the process of cognition by people of the phenomena of politics, state and law at different stages of history in different nations, from early statehood and modernity.Professor V. Sokurenko actively researched the problems of the theory of state and law, the history of Ukrainian legal and political thought. He was one of the first legal scholars in the USSR to begin research on the basics of legal deontology. V. Sokurenko conducted extensive research on the development of basic requirements for the professional and legal responsibilities of a lawyer, similar to the requirements for a doctor. In further research, the scholar analyzed the legal responsibilities, prospects for the development of the basics of professional deontology. In addition, he considered medical deontology from the standpoint of a lawyer, law and morality, focusing on internal (spiritual) processes, calling them «the spirit of law.» The main direction of V. Sokurenko's research was the problems of the theory of state and law, the history of legal and political studies. The main scientific works of professor V. Sokurenko include: «The main directions in the development of progressive state and legal thought in Ukraine: 16th – 19th centuries» (1958) (Russian), «Democratic doctrines about the state and law in Ukraine in the second half of the 19th century (M. Drahomanov, S. Podolynskyi, A. Terletskyi)» (1966), «Law. Freedom. Equality» (1981, co-authored) (in Russian), «State and legal views of Ivan Franko» (1966), «Socio-political views of Taras Shevchenko (to the 170th anniversary of his birth)» (1984); «Political and legal views of Ivan Franko (to the 130th anniversary of his birth)» (1986) (in Russian) and others.V. Sokurenko died on November 22, 1994 and was buried in Holoskivskyi Cemetery in Lviv.Volodymyr Sokurenko left a bright memory in the hearts of a wide range of scholars, colleagues and grateful students. The 100th anniversary of the Scholar is a splendid opportunity to once again draw attention to the rich scientific heritage of the lawyer, which is an integral part of the golden fund of Ukrainian legal science and education. It needs to be studied, taken into account and further developed. ; Проаналізовано життєвий шлях, науково-педагогічну та громадську діяльність Воло-димира Гавриловича Сокуренка – видатного українського правознавця, доктора юридичних наук, професора, талановитого педагога Львівської правничої школи Франкового універ-ситету.З'ясовано, що В. Г. Сокуренко навчався у Запорізькому авіаційному технікумі та Вольському військовому авіаційному училищі, яке закінчив у 1939 р. У 1939‒1946 рр. служив у радянській армії. Після закінчення у 1950 р. юридичного факультету Львівського університету пройшов шлях від аспіранта до професора, завідувача кафедри, декана юридичного факультету. Упродовж 1960‒1990 рр. завідував кафедрою теорії та історії держави і права; в 1962‒1968 та 1972‒1977 рр. був деканом юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Протягом 1955‒1965 рр. перебував у наукових відрядженнях у Польщі, Чехословаччині, Румунії, Австрії, Болгарії. Зі серпня 1966 до березня 1967 рр., зокрема сім місяців перебував у США, Англії та Канаді як стипендіат ООН по департаменту прав людини. У квітні-травні 1968 р. був членом у складі урядової делегації на міжнародній конференції по правах людини в Ірані упродовж одного місяця. Володів, окрім української, англійською, польською та російською мовами. В. Г. Сокуренко відіграв важливу роль у започаткуванні на юридичному факультеті Львівсь-кого університету вивчення важливої навчальної дисципліни – Історії політичних і правових учень, яка висвітлювала і до сьогодні продовжує висвітлювати історію виникнення та розвитку теоретичних знань про політику, державу, право, тобто вивчає процес пізнання людьми явищ політики, держави і права на різних етапах історії у різних народів, почи-наючи з ранньої державності і сучасності.Професор В. Г. Сокуренко активно досліджував проблеми теорії держави і права, історії української правової та політичної думки. Він був одним із перших учених-правників у СРСР, хто почав наукові студії основ юридичної деонтології. Велику наукову дослід-ницьку діяльність проводив В. Г. Сокуренко щодо розробки основних вимог до професійно-правових обов'язків юриста, аналогічно до вимог, що стосуються лікаря. У подальших наукових дослідженнях учений аналізував юридичні обов'язки, перспективи розвитку основ професійної деонтології. Крім того, правознавець розглядав медичну деонтологію з позиції юриста, права і моралі, приділивши основну увагу внутрішнім (духовним) процесам, назвавши їх «духом права». Основним напрямом наукових досліджень В. Г. Сокуренка були проблеми теорії держави і права, історії правових та політичних учень.Володимир Гаврилович Сокуренко залишив по собі світлу пам'ять у серцях широкого загалу науковців, колег та вдячних учнів. 100-річний ювілей Вченого – добра нагода для того, щоб ще раз привернути увагу до багатої наукової спадщини правознавця, яка є невід'ємною складовою золотого фонду української юридичної науки і освіти. Вона потребує вивчення, врахування та подальшого розвитку.