Contemporary diplomacy will largely depend on the path to the creation of a new world order. There are different options for the political structure of the world: from the unipolar / multipolar world to the world government. The role of non-state actors will increase in the international arena, while the process of eroding national sovereignty will continue. In this regard, diplomacy faces serious tests of strength, it will have to adapt to current conditions, as well as perform a joint function between state and non-state actors in international relations. Information flows become the levers of governance, namely, socio-economic, socio-political, international processes. Today we can speak of "the emergence of a global information industry that is undergoing a period of technological convergence, organisational combinations, legislative liberalisation, and the role of knowledge, information in economic development, the emergence of new forms of the "electronic" democracy, structural changes in employment". The role of international organisations in international relations has undergone qualitative changes. They have become auxiliary tools for solving particular problems of interaction of sovereign states into a segment of international life. International organisations play an extremely important role in conflict resolution. Conflict prevention is becoming increasingly important in their activities. The mechanism for resolving conflicts by organisations is predominantly political in nature, but it is based on international law.
The author underlined that the global nature of the challenges of the 21-st century actualises the role of international organizations that seek answers in a supranational dimension in all spheres of human life, including education. These are international organisations of an intergovernmental nature. It is emphasised on the relevance for Ukraine of research of educational strategies of key international organisations under the European and world integration. The strategic benchmarks of the international organisations are studied, i.e. of UNESCO, an intergovernmental organization of a global type, the EU as a regional integration group and of the World Bank, an economic organization affecting international economic relations. It made possible to provide a comprehensive overview of the strategic landmarks for the development of education. The author characterised such functions of international organizations as the development of educational strategies of the world and continental scales, coordination of the community for the further development of education under the challenges of modern times, formation of a common educational space, and impact on the formulation of education policy by states. The role of international organizations as a catalyst for international dialogue on education development is emphasised. The openness of organisations to transformations, their rapid response to new challenges and needs by modernising the proclaimed strategies call important. Based on the analysis of the educational strategies of the mentioned organizations, the key coordinates are named including ensuring equal access to education and improving its quality. Within the framework of these coordinates, the global tasks are outlined, i.e.: providing the acquisition of basic skills by young people and adults, mastering key competences for personal, professional development and community life; ensuring appropriate level of education financing and accountability for the effective use of the resources, infrastructure, teaching and methodological support, and highly skilled teachers. It is concluded that such a two-component approach makes it possible to capture both the interests of each individual and influence the states in their movement on the modernisation of education. The following areas are also relevant: pre-school, inclusive, open education and life-long education. ; Наголошено на актуальності для України дослідження освітніх стратегій глобальних міжнародних організацій в контексті європейської та світової інтеграції. Охарактеризовано такі функції міжнародних організацій, як розроблення освітніх стратегій світового та континентальних масштабів, координація спільноти для подальшого розвитку освіти в умовах викликів сучасності, формування спільного освітнього простору, вплив на формулювання освітньої політики державами. До глобальних завдань, що окреслені міжнародними організаціями, віднесено: сприяння набуттю молоддю і дорослими базових навичок/ключових компетентностей для особистісного, професійного розвитку, життя у суспільстві; забезпечення належного рівня фінансування освіти, посилення підзвітності щодо ефективного використання вкладених ресурсів, забезпечення належною інфраструктурою, гарантування навчально-методичного забезпечення, наявність висококваліфікованих вчителів.
The article investigates the main directions of the international economic activity of the universities in Ukraine: management of the admission preparation for foreign citizens and implementation of educational activity connected with the learning process of foreign students. It investigates the logic and control of foreign students' admission process. It was established that the set of requirements for the foreigners as the candidates for studying at the national universities is aimed at the qualitative and gross data of foreign students' admission to the universities, whereas the conception of personnel selection and global search of gifted persons actually don't work in Ukraine; the efficiency of foreign students' admission process in the universities of Ukraine is provided only by the organized activity of the governmental structures of Ukraine and for the time being does not depend on the brand of the Ukrainian education.
The article is devoted to determining the role and place of international organizations and institutions in the law-making process in Ukraine. The concept of law-making is analyzed and defined system of its subjects; the stage of law-making process is highlighted; the directions and results of participation of international organizations in the national law-making process are described.The author finds that international organizations tend to join the law-making process at the stage of elaboration and elaboration of the bill by conducting an expert examination, conducting consultations in support of the relevant reforms, and participating in monitoring the implementation of the adopted legislation. As an appropriate organization on the basis of an international agreement or constituent instrument, the Ukrainian side (the subject of the drafting of the bill, national experts, etc.) may initiate the participation of an international organization or institution in the law-making process.Based on the analysis, a conclusion is drawn on the role and place of international organizations and institutions in the lawmaking process in Ukraine ; Стаття присвячена визначенню ролі та місця міжнародних організацій у правотворчому процесі в Україні. З'ясовано поняття правотворчості, визначено систему її суб'єктів; виділено стадії правотворчого процесу; охарактеризовано напрями участі міжнародних організацій у національному правотворчому процесі. На підставі проведеного аналізу сформульовано висновок щодо ролі міжнародних організацій та установ у правотворчому процесі в Україні
The article is devoted to determining the role and place of international organizations and institutions in the law-making process in Ukraine. The concept of law-making is analyzed and defined system of its subjects; the stage of law-making process is highlighted; the directions and results of participation of international organizations in the national law-making process are described.The author finds that international organizations tend to join the law-making process at the stage of elaboration and elaboration of the bill by conducting an expert examination, conducting consultations in support of the relevant reforms, and participating in monitoring the implementation of the adopted legislation. As an appropriate organization on the basis of an international agreement or constituent instrument, the Ukrainian side (the subject of the drafting of the bill, national experts, etc.) may initiate the participation of an international organization or institution in the law-making process.Based on the analysis, a conclusion is drawn on the role and place of international organizations and institutions in the lawmaking process in Ukraine ; Стаття присвячена визначенню ролі та місця міжнародних організацій у правотворчому процесі в Україні. З'ясовано поняття правотворчості, визначено систему її суб'єктів; виділено стадії правотворчого процесу; охарактеризовано напрями участі міжнародних організацій у національному правотворчому процесі. На підставі проведеного аналізу сформульовано висновок щодо ролі міжнародних організацій та установ у правотворчому процесі в Україні
Contemporary diplomacy will largely depend on the path to the creation of a new world order. There are different options for the political structure of the world: from the unipolar / multipolar world to the world government. The role of non-state actors will increase in the international arena, while the process of eroding national sovereignty will continue. In this regard, diplomacy faces serious tests of strength, it will have to adapt to current conditions, as well as perform a joint function between state and non-state actors in international relations. Information flows become the levers of governance, namely, socio-economic, socio-political, international processes. Today we can speak of "the emergence of a global information industry that is undergoing a period of technological convergence, organisational combinations, legislative liberalisation, and the role of knowledge, information in economic development, the emergence of new forms of the "electronic" democracy, structural changes in employment". The role of international organisations in international relations has undergone qualitative changes. They have become auxiliary tools for solving particular problems of interaction of sovereign states into a segment of international life. International organisations play an extremely important role in conflict resolution. Conflict prevention is becoming increasingly important in their activities. The mechanism for resolving conflicts by organisations is predominantly political in nature, but it is based on international law. ; Современная дипломатия во многом будет зависеть от того, каким путем будет осуществляться становления нового мирового порядка. Выдвигаются различные варианты политической структуры мира от однополярного / многополярного мира к мировому правительству. На международной арене будет возрастать роль негосударственных акторов, вместе с тем продолжится процесс размывания национального суверенитета. В связи с этим дипломатию ждут серьезные испытания на прочность, ей придется приспосабливаться к современным условиям, а также выполнять связующую функцию между государственными и негосударственными участниками международных отношений. Информационные потоки становятся рычагами управления, а именно: общественно-экономическими, социально-политическими, международными процессами. Сейчас можно говорить «о становлении глобальной информационной индустрии, переживающей период технологической конвергенции, организационных сочетаний, законодательной либерализации, о роли знаний, информации в экономическом развитии, появлении новых форм« электронной »демократии, о структурных сдвигах в занятости». Роль международных организаций в международных отношениях претерпела качественные изменения. Из вспомогательных инструментов для решения отдельных проблем взаимодействия суверенных государств они превратились в сегмент международной жизни. Международным организациям принадлежит исключительно важная роль в решении конфликтов. Все большее место в их деятельности занимает предотвращения возникновения конфликтных ситуаций. Механизм решения конфликтов организациями носит преимущественно политический характер, но при этом он, разумеется, опирается на международное право. ; Сучасна дипломатія багато в чому буде залежати від того, яким шляхом здійснюватиметься становлення нового світового порядку. Висуваються різні варіанти політичної структури світу: від однополярного / багатополярного світу до світового уряду. На міжнародній арені буде зростати роль недержавних акторів, разом із тим продовжиться процес розмивання національного суверенітету. У зв'язку з цим дипломатію чекають серйозні випробування на міцність, їй доведеться пристосовуватися до сучасних умов, а також виконувати сполучну функцію між державними і недержавними учасниками міжнародних відносин. Інформаційні потоки стають важелями управління, а саме: суспільно- економічними, соціально-політичними, міжнародними процесами. Нині можна говорити «про становлення глобальної інформаційної індустрії, яка переживає період технологічної конвергенції, організаційних поєднань, законодавчої лібералізації, про роль знань, інформації в економічному розвитку, появі нових форм «електронної» демократії, про структурні зрушення в зайнятості». Роль міжнародних організацій у міжнародних відносинах зазнала якісних змін. Із допоміжних інструментів для вирішення окремих проблем взаємодії суверенних держав вони перетворилися на сегмент міжнародного життя. Міжнародним організаціям належить винятково важлива роль у вирішенні конфліктів. Дедалі більше місця в їх діяльності займає запобігання виникненню конфліктних ситуацій. Механізм вирішення конфліктів організаціями носить переважно політичний характер, але при цьому він, зрозуміло, спирається на міжнародне право.
Contemporary diplomacy will largely depend on the path to the creation of a new world order. There are different options for the political structure of the world: from the unipolar / multipolar world to the world government. The role of non-state actors will increase in the international arena, while the process of eroding national sovereignty will continue. In this regard, diplomacy faces serious tests of strength, it will have to adapt to current conditions, as well as perform a joint function between state and non-state actors in international relations. Information flows become the levers of governance, namely, socio-economic, socio-political, international processes. Today we can speak of "the emergence of a global information industry that is undergoing a period of technological convergence, organisational combinations, legislative liberalisation, and the role of knowledge, information in economic development, the emergence of new forms of the "electronic" democracy, structural changes in employment". The role of international organisations in international relations has undergone qualitative changes. They have become auxiliary tools for solving particular problems of interaction of sovereign states into a segment of international life. International organisations play an extremely important role in conflict resolution. Conflict prevention is becoming increasingly important in their activities. The mechanism for resolving conflicts by organisations is predominantly political in nature, but it is based on international law. ; Современная дипломатия во многом будет зависеть от того, каким путем будет осуществляться становления нового мирового порядка. Выдвигаются различные варианты политической структуры мира от однополярного / многополярного мира к мировому правительству. На международной арене будет возрастать роль негосударственных акторов, вместе с тем продолжится процесс размывания национального суверенитета. В связи с этим дипломатию ждут серьезные испытания на прочность, ей придется приспосабливаться к современным условиям, а также выполнять связующую функцию между государственными и негосударственными участниками международных отношений. Информационные потоки становятся рычагами управления, а именно: общественно-экономическими, социально-политическими, международными процессами. Сейчас можно говорить «о становлении глобальной информационной индустрии, переживающей период технологической конвергенции, организационных сочетаний, законодательной либерализации, о роли знаний, информации в экономическом развитии, появлении новых форм« электронной »демократии, о структурных сдвигах в занятости». Роль международных организаций в международных отношениях претерпела качественные изменения. Из вспомогательных инструментов для решения отдельных проблем взаимодействия суверенных государств они превратились в сегмент международной жизни. Международным организациям принадлежит исключительно важная роль в решении конфликтов. Все большее место в их деятельности занимает предотвращения возникновения конфликтных ситуаций. Механизм решения конфликтов организациями носит преимущественно политический характер, но при этом он, разумеется, опирается на международное право. ; Сучасна дипломатія багато в чому буде залежати від того, яким шляхом здійснюватиметься становлення нового світового порядку. Висуваються різні варіанти політичної структури світу: від однополярного / багатополярного світу до світового уряду. На міжнародній арені буде зростати роль недержавних акторів, разом із тим продовжиться процес розмивання національного суверенітету. У зв'язку з цим дипломатію чекають серйозні випробування на міцність, їй доведеться пристосовуватися до сучасних умов, а також виконувати сполучну функцію між державними і недержавними учасниками міжнародних відносин. Інформаційні потоки стають важелями управління, а саме: суспільно- економічними, соціально-політичними, міжнародними процесами. Нині можна говорити «про становлення глобальної інформаційної індустрії, яка переживає період технологічної конвергенції, організаційних поєднань, законодавчої лібералізації, про роль знань, інформації в економічному розвитку, появі нових форм «електронної» демократії, про структурні зрушення в зайнятості». Роль міжнародних організацій у міжнародних відносинах зазнала якісних змін. Із допоміжних інструментів для вирішення окремих проблем взаємодії суверенних держав вони перетворилися на сегмент міжнародного життя. Міжнародним організаціям належить винятково важлива роль у вирішенні конфліктів. Дедалі більше місця в їх діяльності займає запобігання виникненню конфліктних ситуацій. Механізм вирішення конфліктів організаціями носить переважно політичний характер, але при цьому він, зрозуміло, спирається на міжнародне право.
The article is devoted to the study of the types of international judicial institutions and their role in ensuring theright to judicial protection. It is noted that the Manila Declaration provides for a judicial settlement of disputes andarbitration. The International Court of Justice is the principal judicial organ of the United Nations. The InternationalCriminal Court is the permanent body with jurisdiction over persons responsible for particularly serious crimes, inaddition to national criminal jurisdictions. The Inter-American Court of Human Rights is an independent, conven-tional body whose function is to protect human rights in the states of North and South America. The Arab Court ofHuman Rights has not yet begun its work, although the Court's mandate allows States parties to lodge complaints.The African Court of Human and Peoples' Rights is an independent body whose purpose is to protect human rightsin African countries. The jurisdiction of the European Court of Human Rights extends to all matters of interpretationand application of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and its protocols.The Court of Justice of the European Union interprets EU law and provides for the settlement of disputes by the EU'snational government-institutions. It is emphasized that regional judicial institutions are designed to protect the rightsand freedoms of man and citizen. They are part of a subsidiary human rights protection mechanism that can be applied once all national remedies have been exhausted. Recourse to the International Court of Justice or arbitration isnot an unfriendly act in relations between states, but on the contrary indicates the use of peaceful means of dispute settlement. Unlike other international courts, only international criminal tribunals can be joined in a single proceeding. ; Статтю присвячено дослідженню питання видів міжнародних судових установ та їх ролі в забезпеченні права на судовий захист. Зазначено, що Манільською декларацією передбачено судовий спосіб врегулю-вання спорів та арбітраж. Міжнародний Суд є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Постійним органом, який має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за осо-бливо тяжкі злочини, доповнює національні органи кримінальної юрисдикції є Міжнародний кримінальний суд. Міжамериканський суд з прав людини – є самостійним, конвенційним органом, функція якого полягає у захисті прав людини в державах Північної та Південної Америки. Арабський суд з прав людини так і не розпочав свою діяльність, хоча, мандат Суду дозволяє державам-учасникам подавати скарги. Африканський суд з прав людини і народів – є самостійним органом призначення якого полягає у захисті прав людини в державах Африки. Юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлума-чення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї. Суд Європейського Союзу здійснює тлумачення законодавства ЄС та здійснює судове врегулювання спорів національний уряд-інститути ЄС. Акцентовано, що регіональні судові установи покликані захищати права і свободи людини і громадянина. Вони є елементом субсидіарного механізму захисту прав людини, який може бути застосований після вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту.Звернення до Міжнародного Суду ООН або арбітражу не є недружнім актом у відносинах між держа-вами, а навпаки свідчить про застосування мирних засобів вирішення спорів. На відміну від інших міжна-родних судових установ лише міжнародні кримінальні трибунали можуть бути об'єднані в рамках одного судочинства.
The article is devoted to the study of the types of international judicial institutions and their role in ensuring theright to judicial protection. It is noted that the Manila Declaration provides for a judicial settlement of disputes andarbitration. The International Court of Justice is the principal judicial organ of the United Nations. The InternationalCriminal Court is the permanent body with jurisdiction over persons responsible for particularly serious crimes, inaddition to national criminal jurisdictions. The Inter-American Court of Human Rights is an independent, conven-tional body whose function is to protect human rights in the states of North and South America. The Arab Court ofHuman Rights has not yet begun its work, although the Court's mandate allows States parties to lodge complaints.The African Court of Human and Peoples' Rights is an independent body whose purpose is to protect human rightsin African countries. The jurisdiction of the European Court of Human Rights extends to all matters of interpretationand application of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and its protocols.The Court of Justice of the European Union interprets EU law and provides for the settlement of disputes by the EU'snational government-institutions. It is emphasized that regional judicial institutions are designed to protect the rightsand freedoms of man and citizen. They are part of a subsidiary human rights protection mechanism that can be applied once all national remedies have been exhausted. Recourse to the International Court of Justice or arbitration isnot an unfriendly act in relations between states, but on the contrary indicates the use of peaceful means of dispute settlement. Unlike other international courts, only international criminal tribunals can be joined in a single proceeding. ; Статтю присвячено дослідженню питання видів міжнародних судових установ та їх ролі в забезпеченні права на судовий захист. Зазначено, що Манільською декларацією передбачено судовий спосіб врегулю-вання спорів та арбітраж. Міжнародний Суд є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Постійним органом, який має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за осо-бливо тяжкі злочини, доповнює національні органи кримінальної юрисдикції є Міжнародний кримінальний суд. Міжамериканський суд з прав людини – є самостійним, конвенційним органом, функція якого полягає у захисті прав людини в державах Північної та Південної Америки. Арабський суд з прав людини так і не розпочав свою діяльність, хоча, мандат Суду дозволяє державам-учасникам подавати скарги. Африканський суд з прав людини і народів – є самостійним органом призначення якого полягає у захисті прав людини в державах Африки. Юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлума-чення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї. Суд Європейського Союзу здійснює тлумачення законодавства ЄС та здійснює судове врегулювання спорів національний уряд-інститути ЄС. Акцентовано, що регіональні судові установи покликані захищати права і свободи людини і громадянина. Вони є елементом субсидіарного механізму захисту прав людини, який може бути застосований після вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту.Звернення до Міжнародного Суду ООН або арбітражу не є недружнім актом у відносинах між держа-вами, а навпаки свідчить про застосування мирних засобів вирішення спорів. На відміну від інших міжна-родних судових установ лише міжнародні кримінальні трибунали можуть бути об'єднані в рамках одного судочинства.
The purpose of the article is to consider of IFIs conditionality as a mean of external influence in contemporary international relations by analysis of formation and development of this instrument in the World Bank and the IMF policies. Relevance of the research is due to conditionality role, which is an instrument of external influence of IFI, military-political alliances, and integration associations in contemporary international relations. The study used scientific works of foreign scientists and documents and analytical materials of the IMF.Conditionality as an instrument of influence in international relations formed and evolved in the process of the IFIs (World Bank, IMF) performance, which were created after the Second World War. The key periods of conditionality evolution are 1944–1979, 1980–2002, and since 2003 and currently, during which the instrument has undergone some qualitative and quantitative changes. In 1979 the IMF Executive Committee approved the conditionality guidelines that were revised in 2002. However, conditionality is not clearly defined in the provisions of the Articles of Agreement or any IMF decisions. Fund rather loosely interprets its content according to Article V of the Articles of Agreement, which determines the conditions governing use of general resources of the IMF. Over time, this legal uncertainty of the conditionality has led to a significant increase in the number and nature of the IMF's conditions.Critiques of MFIs conditionality generally apply to such problems: poor performance and effectiveness, weakness and instability of externally initiated reforms, proliferation of conditions, and infringement of national sovereignty of borrowing countries. Although the IMF conditions mostly are based on best practices and theoretical findings, they often do not take into account political, social, cultural, and environmental features and limitations.Further development of conditionality, its transformation into an efficient and effective tool of external influence, goes on within EU enlargement policy. Adoption of the Copenhagen accession criteria allows EU an unprecedented opportunity to exert influence over the candidate and potential candidate countries, which led to outstanding transformations in post-communist space. Considering the above, an important research objective is to study the phenomenon of conditionality, in particular EU conditionality, forecasting trends for its further development, including taking into account changes in both global and European political landscapes ; Обусловленность играет заметную роль в современных международных отношениях, поскольку является инструментом внешнего влияния международных финансовых организаций (МФО), военно политических блоков и интеграционных объединений. Под влиянием обусловленности государства берут на себя политические обязательства по проведению определенных реформ и/или действиям в заданном направлении. В качестве инструмента влияния обусловленность сформировалась и эволюционировала в процессе деятельности, созданных в послевоенное время МФО (Всемирный банк, Международный валютный фонд). В течение своего развития обусловленность МФО претерпела как количественные, так и качественные изменения, однако до сих пор она не имеет четкого определения в положениях учредительных документов или решениях МВФ. Со временем, правовая неопределенность обусловленности привела к существенному росту количества и изменению характера условий МВФ. Дальнейшее развитие обусловленности, превращение ее в эффективный и действенный инструмент влияния в международных отношениях, происходит в рамках политики расширения ЕС. ; Обумовленість відіграє помітну роль в сучасних міжнародних відносинах, оскільки є інструментом зовнішнього впливу міжнародних фінансових організацій (МФО), військово-політичних блоків та інтеграційних об'єднань. Під впливом обумовленості держави беруть на себе політичні зобов'язання щодо проведення певних реформ та/або дій у визначеному напрямі. Як інструмент впливу обумовленість сформувалась й еволюціонувала в процесі діяльності, створених в повоєнний час МФО (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд). Впродовж свого розвитку обумовленість МФО зазнала як кількісних, так і якісних змін, однак й дотепер вона не має чіткого визначення в положеннях установчих документів або в рішеннях МВФ. З часом, правова невизначеність обумовленості привела до істотного зростання кількості та зміни характеру умов МВФ. Подальший розвиток обумовленості, перетворення її на ефективний та дієвий інструмент впливу в міжнародних відносинах, відбувається у межах політики розширення ЄС.
The author of the article made an investigation on Ukrainian and international aspects of the civil society institutions' role in the activities of public administra-tion. Essentially, civil society institutions serve as the in-struments of civil society required to provide democracy, represent different views, participate in the political pro-cess, and others. Accordingly, civil society institutions participate in different fields of public relations, namely: healthcare, justice, finance, education, ecology, interna-tional relations, safety, social politics. Public administra-tion is an institute, by which the stated is governed with. In addition, there is a necessity for a dialogue between these institutes. In this vein, the author gives examples of the legal regulation of the relations between civil soci-ety institutions and public administration, thus focusing on the problems of such relations. Among the main prob-lems are the lack of civic culture, the fact that people are generally hesitant to the possibility of influencing state and political processes, credibility gap, legal nihilism, bu-reaucratic obstacles.Thus, different ways of the stimulation for public ad-ministration synergy within the civil society institutions are represented and characterized. Civil society institu-tions, including public organizations, play an important role in providing the rule of law. This is being done par-ticularly via the public control, audit, legal protection, analysis, and many other methods. Thus, it is the crucial task of the public administration to promote the activities of civil society institutions in various ways.The author therefore concludes that the most essential prerequisite of the rule of law state is the formation of a civil society in which the free and comprehensive develop-ment of each person, the functioning of democratic civil institutions that ensure freedom of speech and informa-tion, are guaranteed though the power of public opinion and public morality, free elections, existence of the le-gal opposition and multi-party system. All the foregoing makes the usurpation of power impossible.The author offers the ways to solve the problematic aspects of public participation in government, especially by improving the regulatory framework, providing an ef-fective mechanism for citizens to appeal, simplifying and ensuring transparency of mechanisms for public partici-pation in public administration, establishing the respon-sibility of public administration entities for avoiding par-ticipation of civil society institutions in activities where it is provided by law, etc. ; Автором статті було проведено дослідження ролі інститутів громадянського суспільства в діяльності пу-блічної адміністрації крізь призму українського та між-народного досвіду. По суті, інститути громадянського суспільства виступають інструментами, необхідними для забезпечення демократії в державі, представляють різні погляди, захищають інтереси громадян, беруть участь у політичних процесах тощо. Відповідно, інсти-тути громадянського суспільства задіяні в різних сфе-рах суспільних відносин, таких як: охорона здоров'я, правосуддя, фінанси, освіта, екологія, міжнародні від-носини, безпека, соціальна політика тощо. Автор наводить приклади правового регулювання відносин між інститутами громадянського суспільства та суб'єктами публічного адміністрування, акцентую-чи увагу на проблемах таких відносин. Серед основних із них: відсутність громадянської культури; слабке інформування людей про можливість впливати на дер-жавні та політичні процеси; брак довіри; правовий нігілізм; бюрократичні перешкоди. Інститути грома-дянського суспільства, в тому числі громадські орга-нізації, відіграють важливу роль у забезпеченні верхо-венства права. Цьому сприяють, зокрема, громадський контроль, аудит, правовий захист, аналіз та багато інших методів. Отже, вирішальним завданням публіч-ного адміністрування є сприяння діяльності інститутів громадянського суспільства різними способами.Автор робить висновок, що найважливішою переду-мовою верховенства права є формування громадян-ського суспільства, в якому гарантується вільний та всебічний розвиток кожної людини, функціонування демократичних інститутів, що забезпечують свободу слова та інформації, сила громадської думки і суспіль-ної моралі, вільні вибори, існування легальної опозиції та багатопартійності. Усе сказане вище робить узурпа-цію влади неможливою.Автор пропонує шляхи вирішення проблемних аспектів участі громадськості в публічному адміні-струванні, зокрема шляхом вдосконалення норматив-но-правової бази, забезпечення ефективного механізму оскарження, забезпечення прозорості механізмів уча-сті громадськості в публічному адмініструванні та їх спрощення, встановлення відповідальності суб'єктів публічного адміністрування за ухилення від сприяння участі інститутів громадянського суспільства в їхній діяльності та процесах прийняття рішень, якщо це передбачено законом тощо.Автором статті було проведено дослідження ролі інститутів громадянського суспільства в діяльності пу-блічної адміністрації крізь призму українського та між-народного досвіду. По суті, інститути громадянського суспільства виступають інструментами, необхідними для забезпечення демократії в державі, представляють різні погляди, захищають інтереси громадян, беруть участь у політичних процесах тощо. Відповідно, інсти-тути громадянського суспільства задіяні в різних сфе-рах суспільних відносин, таких як: охорона здоров'я, правосуддя, фінанси, освіта, екологія, міжнародні від-носини, безпека, соціальна політика тощо. Автор наводить приклади правового регулювання відносин між інститутами громадянського суспільства та суб'єктами публічного адміністрування, акцентую-чи увагу на проблемах таких відносин. Серед основних із них: відсутність громадянської культури; слабке інформування людей про можливість впливати на дер-жавні та політичні процеси; брак довіри; правовий нігілізм; бюрократичні перешкоди. Інститути грома-дянського суспільства, в тому числі громадські орга-нізації, відіграють важливу роль у забезпеченні верхо-венства права. Цьому сприяють, зокрема, громадський контроль, аудит, правовий захист, аналіз та багато інших методів. Отже, вирішальним завданням публіч-ного адміністрування є сприяння діяльності інститутів громадянського суспільства різними способами.Автор робить висновок, що найважливішою переду-мовою верховенства права є формування громадян-ського суспільства, в якому гарантується вільний та всебічний розвиток кожної людини, функціонування демократичних інститутів, що забезпечують свободу слова та інформації, сила громадської думки і суспіль-ної моралі, вільні вибори, існування легальної опозиції та багатопартійності. Усе сказане вище робить узурпа-цію влади неможливою.Автор пропонує шляхи вирішення проблемних аспектів участі громадськості в публічному адміні-струванні, зокрема шляхом вдосконалення норматив-но-правової бази, забезпечення ефективного механізму оскарження, забезпечення прозорості механізмів уча-сті громадськості в публічному адмініструванні та їх спрощення, встановлення відповідальності суб'єктів публічного адміністрування за ухилення від сприяння участі інститутів громадянського суспільства в їхній діяльності та процесах прийняття рішень, якщо це передбачено законом тощо. ; Автором статті було проведено дослідження ролі інститутів громадянського суспільства в діяльності пу-блічної адміністрації крізь призму українського та між-народного досвіду. По суті, інститути громадянського суспільства виступають інструментами, необхідними для забезпечення демократії в державі, представляють різні погляди, захищають інтереси громадян, беруть участь у політичних процесах тощо. Відповідно, інсти-тути громадянського суспільства задіяні в різних сфе-рах суспільних відносин, таких як: охорона здоров'я, правосуддя, фінанси, освіта, екологія, міжнародні від-носини, безпека, соціальна політика тощо. Автор наводить приклади правового регулювання відносин між інститутами громадянського суспільства та суб'єктами публічного адміністрування, акцентую-чи увагу на проблемах таких відносин. Серед основних із них: відсутність громадянської культури; слабке інформування людей про можливість впливати на дер-жавні та політичні процеси; брак довіри; правовий нігілізм; бюрократичні перешкоди. Інститути грома-дянського суспільства, в тому числі громадські орга-нізації, відіграють важливу роль у забезпеченні верхо-венства права. Цьому сприяють, зокрема, громадський контроль, аудит, правовий захист, аналіз та багато інших методів. Отже, вирішальним завданням публіч-ного адміністрування є сприяння діяльності інститутів громадянського суспільства різними способами.Автор робить висновок, що найважливішою переду-мовою верховенства права є формування громадян-ського суспільства, в якому гарантується вільний та всебічний розвиток кожної людини, функціонування демократичних інститутів, що забезпечують свободу слова та інформації, сила громадської думки і суспіль-ної моралі, вільні вибори, існування легальної опозиції та багатопартійності. Усе сказане вище робить узурпа-цію влади неможливою.Автор пропонує шляхи вирішення проблемних аспектів участі громадськості в публічному адміні-струванні, зокрема шляхом вдосконалення норматив-но-правової бази, забезпечення ефективного механізму оскарження, забезпечення прозорості механізмів уча-сті громадськості в публічному адмініструванні та їх спрощення, встановлення відповідальності суб'єктів публічного адміністрування за ухилення від сприяння участі інститутів громадянського суспільства в їхній діяльності та процесах прийняття рішень, якщо це передбачено законом тощо.
У статті досліджено основні напрями зовнішньоекономічної діяльності закладів вищої освіти України: організацію підготовки до вступу осіб з числа іноземних громадян та провадження освітньої діяльності, пов'язаної з навчанням іноземних студентів. Досліджено логіку та контроль процесу організації набору іноземних студентів. Встановлено, що: сукупність вимог до іноземців, як кандидатів на навчання у національних університетах, націлена на забезпечення кількісних, валових показників залучення іноземних студентів, а концепції селекції кадрів, глобального пошуку талантів в Україні наразі не працюють; ефективність процесу набору іноземних студентів в українські університети забезпечується лише організованою діяльністю урядових і відомчих структур, і не залежить від бренду української освіти. ; The article investigates the main directions of the international economic activity of the universities in Ukraine: management of the admission preparation for foreign citizens and implementation of educational activity connected with the learning process of foreign students. It investigates the logic and control of foreign students' admission process. It was established that the set of requirements for the foreigners as the candidates for studying at the national universities is aimed at the qualitative and gross data of foreign students' admission to the universities, whereas the conception of personnel selection and global search of gifted persons actually don't work in Ukraine; the efficiency of foreign students' admission process in the universities of Ukraine is provided only by the organized activity of the governmental structures of Ukraine and for the time being does not depend on the brand of the Ukrainian education.
This paper examines the role of international financial institutions in shaping national anti-corruption legislation and the national anti-corruption strategy. The author examines the contemporary development of Ukrainian anti-corruption legislation and the integration approach that prevails in shaping it. ; В статье исследована роль международных финансово-кредитных учреждений в формировании национального антикоррупционного законодательства и национальной антикоррупционной стратегии. Автор исследует современное развитие украинского антикоррупционного законодательства и интеграционный подход, доминирующий в его формировании. ; У статті досліджено роль міжнародних фінансово-кредитних установ у формуванні національного антикорупційного законодавства та національної антикорупційної стратегії. Автором досліджено сучасний розвиток українського антикорупційного законодавства та інтеграційний підхід, що домінує в його формуванні.
This paper examines the role of international financial institutions in shaping national anti-corruption legislation and the national anti-corruption strategy. The author examines the contemporary development of Ukrainian anti-corruption legislation and the integration approach that prevails in shaping it. ; В статье исследована роль международных финансово-кредитных учреждений в формировании национального антикоррупционного законодательства и национальной антикоррупционной стратегии. Автор исследует современное развитие украинского антикоррупционного законодательства и интеграционный подход, доминирующий в его формировании. ; У статті досліджено роль міжнародних фінансово-кредитних установ у формуванні національного антикорупційного законодавства та національної антикорупційної стратегії. Автором досліджено сучасний розвиток українського антикорупційного законодавства та інтеграційний підхід, що домінує в його формуванні.
The article highlights the possibility to organize a quality control of the military higher educational institutions specialists' training through the control system with a feedback as defined in the international quality standards. ; В статье рассмотрена возможность представления процесса управления качеством подготовки специалистов в военных учебных заведениях управлением системою с обратными связями; как это принято в международных стандартах качества. С целью получения независимой объективной оценки деятельности военного учебного заведения обоснована необходимость введения в штаты лаборатории оценки и анализа качества подготовки военных специалистов всех образовательно-квалификационных уровней. ; У статті розглянуто можливість уявлення управління якістю підготовки фахівців у військових навчальних закладах (ВНЗ) управлінням системою із зворотними зв'язками; як це визначено міжнародними стандартами якості. З метою отримання незалежної об'єктивної оцінки діяльності військового навчального закладу обґрунтована необхідність уведення у штати лабораторії оцінки та аналізу якості підготовки військових фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів.