Suchergebnisse

For the past five decades, Arab intellectuals have seen themselves in Shakespeare's Hamlet: their times "out of joint," their political hopes frustrated by a corrupt older generation. Hamlet's Arab Journey traces the uses of Hamlet in Arabic theatre and political rhetoric, and asks how Shakespeare's play developed into a musical with a happy ending in 1901 and grew to become the most obsessively quoted literary work in Arab politics today. Explaining the Arab Hamlet tradition, Margaret Litvin also illuminates the "to be or not to be" politics that have turned Shakespeare's tragedy into the ess.

How concerning should it be that most citizens encounter political life chiefly as audiences? Facing this fact, democratic theorists increasingly respond by reconceptualizing "the spectator" as an empowered agent. Yet this response risks overlooking how evolving forms of media reconstitute audiences in ways that undermine efforts to ascribe agency to any given spectating activity. To illustrate this problem, I consider Jeffrey Green's idealization of candor, which holds spectators to be empowered when leaders are denied scripted appearances. In contrast, I show that social media occasion a case of irreverent candor wherein spectators claim authenticity by derailing online conversations, thereby valorizing a kind of unscriptedness that perpetuates outgroup marginalization and facilitates demagogy. Paradoxically, such candor disempowers spectators while rendering them more "active" agents. I thus argue that empowerment requires audiences to interrogate their own spectating practices—a possibility I locate in Hannah Arendt's thought and interactions surrounding Black Lives Matter protests.

AbstractRousseau's interpreters often disagree over whether theEmileprepares its protagonist for membership in theSocial Contract's political community or presents him as an alternative to it. I argue that such attempts to determine the compatibility of Rousseau's different "projects" obscures his broader engagement with his contemporary popular audiences—particularly those associated with the theater and the novel—and the political implications therein. In contrast to the above debate, I turn toEmileto argue that in this work Rousseau attempts to shape readers in distinct and crucial ways.Emiledoes not simply present precepts to be embraced but intervenes into the underlying communicative dynamics that need to obtain for Rousseau's conception of collective self-legislation. It does so by shifting between the theatrical and novelistic generic conventions identified in his prior engagements with popular audiences, thus generating a reading experience that orients readers to continuously revisit their constitution as a collective audience.

The purpose of this paper is to analyze the functioning of the Euroregions as a component of the realization of Ukraine's national interests.The basic approaches to the definition and concept of Euroregions in the context of realization of national interests are analyzed, the functions of Euroregions and structural and functional peculiarities of Euroregions with the participation of Ukraine are defined, the author's vision of the essence of Euroregions is presented. Thus, the concept of the Euroregion is defined as an interactive, institutionalized form of cross-border cooperation, where joint political, socio-economic, information problems and regional and national interests are solved through cooperation of the Euroregion participants.The definition of cross-border cooperation in the comparative aspect is given. It is noted that in the effective functioning of the Euroregions can be a certain means of realizing the socio-economic and political potential of the border territories, improving the standard of living of the border territories, a communication channel, as well as a vector of preservation and realization of national interests. Generalizing approaches to defining the essence of the Euroregion outlines the main functions of the latter: creating strong cross-border links; solving socio-economic, political and environmental problems of the border areas; improving the standard of living of the border area population; information functions; establishing communication channels; participation in the promotion of personnel and migration policies, as well as in improving legislation on cross-border cooperation; formation of a positive image of a stable, responsible partner in the international arena, etc.It is stated that there are actually the following Euroregions with the participation of Ukraine: jointly formed with the EU Member States («Carpathian Euroregion», Euroregion «Bug» Euroregion «Lower Danube», Euroregion «Upper Prut»); jointly formed with non-EU countries («Dniester Euroregion», «Dnipro Euroregion» within the Chernihiv oblast of Ukraine and Gomel region of Belarus); Ukraine is an observer in the «Black Sea Euroregion».The expediency of an interactive level of international relations is emphasized, since at the present stage cross-border cooperation must be subject to some interactivity. In the context of this study, interactivity refers to the exchange and complementarity of information and human resources between the parties of the Euroregion, which should include the development of joint information, political, socio-economic projects. A key point is the information and communication process between the population of the Euroregion and local authorities. ; Метою даної роботи є проаналізувати функціонування єврорегіонів як складової реалізації національних інтересів України.Проаналізовані основні підходи до визначення поняття та сутності єврорегіонів у контексті реалізації національних інтересів, визначені функції єврорегіонів та структурно-функціональні особливості єврорегіонів за участю України, представлено авторське бачення сутності єврорегіонів. Так, поняття єврорегіону визначене як інтерактивна, інституціолізована форма транскордонного співробітництва, де шляхом співпраці учасників єврорегіону вирішуються спільні політичні, соціально-економічні, інформаційні проблеми та відстоюються регіональні й національні інтереси.Надане визначення поняттю транскордонного співробітництва в компаративному аспекті. Зазначено, що при ефективному функціонуванні єврорегіони можуть бути певним засобом реалізації соціально-економічного та політичного потенціалу прикордонних територій, підвищення рівня життя прикордонних територій, комунікативним каналом, а також вектором збереження та реалізації національних інтересів. Узагальнюючи підходи до визначення сутності єврорегіону окреслені основні функції останнього: створення міцних транскордонних зв'язків; вирішення соціально-економічних, політичних та екологічних проблем прикордонних територій; покращення рівня життя населення прикордонних територій; інформаційна функції; налагодження комунікативних каналів; участь у налагодженні кадрової та міграційної політики, а також в удосконаленні законодавства щодо транскордонного співробітництва; формування позитивного іміджу стабільного, відповідального партнера на міжнародній арені тощо.Зазначено, що фактично налічуються наступні єврорегіони за участю України: спільно утворені із країнами-членами ЄС («Карпатський єврорегіон», «Єврорегіон «Буг», «Єврорегіон «Нижній Дунай», «Єврорегіон «Верхній Прут»); спільно утворені із країнами, які не є країнами-членами ЄС («Єврорегіон «Дністер», «Єврорегіон «Дніпро» в складі Чернігівської області України та Гомельської області Білорусі); в єврорегіоні «Чорне море» Україна перебуває у якості спостерігача.Наголошено на доцільності інтерактивного рівня міжнародних відносин, адже на сучасному етапі транскордонне співробітництво має підлягати певній інтерактивності. В контексті даного дослідження під інтерактивністю мається на увазі обмін та доповнення інформаційним і кадровим потенціалом між сторонами єврорегіону, яке має включати розробку спільних інформаційних, політичних, соціально-економічних проектів. Ключовим моментом є інформаційний процес та процес комунікації між населенням єврорегіону та представниками місцевої влади.

The purpose of this paper is to analyze the functioning of the Euroregions as a component of the realization of Ukraine's national interests.The basic approaches to the definition and concept of Euroregions in the context of realization of national interests are analyzed, the functions of Euroregions and structural and functional peculiarities of Euroregions with the participation of Ukraine are defined, the author's vision of the essence of Euroregions is presented. Thus, the concept of the Euroregion is defined as an interactive, institutionalized form of cross-border cooperation, where joint political, socio-economic, information problems and regional and national interests are solved through cooperation of the Euroregion participants.The definition of cross-border cooperation in the comparative aspect is given. It is noted that in the effective functioning of the Euroregions can be a certain means of realizing the socio-economic and political potential of the border territories, improving the standard of living of the border territories, a communication channel, as well as a vector of preservation and realization of national interests. Generalizing approaches to defining the essence of the Euroregion outlines the main functions of the latter: creating strong cross-border links; solving socio-economic, political and environmental problems of the border areas; improving the standard of living of the border area population; information functions; establishing communication channels; participation in the promotion of personnel and migration policies, as well as in improving legislation on cross-border cooperation; formation of a positive image of a stable, responsible partner in the international arena, etc.It is stated that there are actually the following Euroregions with the participation of Ukraine: jointly formed with the EU Member States («Carpathian Euroregion», Euroregion «Bug» Euroregion «Lower Danube», Euroregion «Upper Prut»); jointly formed with non-EU countries («Dniester Euroregion», «Dnipro Euroregion» within the Chernihiv oblast of Ukraine and Gomel region of Belarus); Ukraine is an observer in the «Black Sea Euroregion».The expediency of an interactive level of international relations is emphasized, since at the present stage cross-border cooperation must be subject to some interactivity. In the context of this study, interactivity refers to the exchange and complementarity of information and human resources between the parties of the Euroregion, which should include the development of joint information, political, socio-economic projects. A key point is the information and communication process between the population of the Euroregion and local authorities. ; Метою даної роботи є проаналізувати функціонування єврорегіонів як складової реалізації національних інтересів України.Проаналізовані основні підходи до визначення поняття та сутності єврорегіонів у контексті реалізації національних інтересів, визначені функції єврорегіонів та структурно-функціональні особливості єврорегіонів за участю України, представлено авторське бачення сутності єврорегіонів. Так, поняття єврорегіону визначене як інтерактивна, інституціолізована форма транскордонного співробітництва, де шляхом співпраці учасників єврорегіону вирішуються спільні політичні, соціально-економічні, інформаційні проблеми та відстоюються регіональні й національні інтереси.Надане визначення поняттю транскордонного співробітництва в компаративному аспекті. Зазначено, що при ефективному функціонуванні єврорегіони можуть бути певним засобом реалізації соціально-економічного та політичного потенціалу прикордонних територій, підвищення рівня життя прикордонних територій, комунікативним каналом, а також вектором збереження та реалізації національних інтересів. Узагальнюючи підходи до визначення сутності єврорегіону окреслені основні функції останнього: створення міцних транскордонних зв'язків; вирішення соціально-економічних, політичних та екологічних проблем прикордонних територій; покращення рівня життя населення прикордонних територій; інформаційна функції; налагодження комунікативних каналів; участь у налагодженні кадрової та міграційної політики, а також в удосконаленні законодавства щодо транскордонного співробітництва; формування позитивного іміджу стабільного, відповідального партнера на міжнародній арені тощо.Зазначено, що фактично налічуються наступні єврорегіони за участю України: спільно утворені із країнами-членами ЄС («Карпатський єврорегіон», «Єврорегіон «Буг», «Єврорегіон «Нижній Дунай», «Єврорегіон «Верхній Прут»); спільно утворені із країнами, які не є країнами-членами ЄС («Єврорегіон «Дністер», «Єврорегіон «Дніпро» в складі Чернігівської області України та Гомельської області Білорусі); в єврорегіоні «Чорне море» Україна перебуває у якості спостерігача.Наголошено на доцільності інтерактивного рівня міжнародних відносин, адже на сучасному етапі транскордонне співробітництво має підлягати певній інтерактивності. В контексті даного дослідження під інтерактивністю мається на увазі обмін та доповнення інформаційним і кадровим потенціалом між сторонами єврорегіону, яке має включати розробку спільних інформаційних, політичних, соціально-економічних проектів. Ключовим моментом є інформаційний процес та процес комунікації між населенням єврорегіону та представниками місцевої влади.

The purpose of this paper is to analyze current geopolitical concepts and determine their significance for Ukraine.It is emphasized that the correct realization of the achievements of geopolitics as one of the leading sciences of the twenty-first century enables the states to choose their foreign policy of development, to protect national interests and to develop in the international arena. At the same time, it is emphasized that modern geopolitics is a complex complex of sometimes ambiguous and controversial projects and projects. Often geopolitical concepts contribute to the functioning of superpowers. Therefore, it is important to adequately analyze current geopolitical concepts and determine the possibility of adopting their ideas for specific use. It is emphasized that the relevance of this study is substantiated by the need to update and make more effective Ukraine's geopolitical strategy using existing scientific achievements and modernization potential of the state.Such geopolitical concepts as the concepts of convergence, neo-mondialism, neo-Eurasianism, the concept of the «horizon line» by J. Attali, the futurological concept of C. Santoro catastrophes, the idea of Orientalism of Said are analyzed. Their specific features are defined. The concept of geoeconomics and the outlined geoeconomic spatial approach of J. Attali are considered, in particular, possible geoeconomic spaces in the world. Likely possible scenarios of catastrophes by K. Santoro.It was noted that both in the concept of Mondialism and in the concept of Eurasianism, Ukraine was given the role not of an independent actor, but of a bridgehead for imperial ambitions. Futuristic ideas are effective in predicting particular geopolitical processes and can be used to refresh a geopolitical strategy, and can be used by orientalist scholars and statesmen and politicians to gain a deeper understanding of different cultures in international relations.It is concluded that the main directions of development of modern geopolitical concepts are: globalization dimension, interconnection between all states of the world, development of market relations and liberalism, increase of the number of local wars, redistribution of geopolitical points of influence, reformation of international organizations. It is emphasized that one of the main aspects in this context is the enhancement of the power of the Pacific States and certain Eastern countries. The geopolitical role of countries in the African continent remains ambiguous. It is determined that it is important for the Ukrainian state to position itself as a strong «middle» state; to develop information technologies; establish more effective partnerships with countries in Asia, Africa and the East; even more actively participate in international events and become a member of international organizations; create its geopolitical concept and strategy; definitively determine geopolitical identity. It is emphasized that the prospects for further research are the study of other modern geopolitical concepts, as well as the analysis and forecasting of the geopolitical picture of the world and changes in the location of the centers of power and the role of Ukraine in them. ; Метою роботи є проаналізувати сучасні геополітичні концепції та визначити їх значення для України.Підкреслено, що коректна реалізація здобутків геополітики як однієї з провідних наук двадцять першого століття надає змогу державам обирати свою зовнішньополітичну стратегію розвитку, захищати національні інтереси та розвиватися на міжнародній арені. В той же час наголошено, що сучасна геополітика являє собою складний комплекс подекуди неоднозначних і спірних проектів і прожектів. Часто геополітичні концепції сприяють функціонуванню виключно наддержав. Тому є важливим адекватний аналіз сучасних геополітичних концепцій і визначення можливості прийняття їх ідей до певного використання. Зроблено наголос, що актуальність даного дослідження обґрунтовується необхідністю оновити та зробити більш ефективною геополітичну стратегію України з використанням існуючих наукових здобутків і модернізаційним потенціалом держави.Проаналізовані такі геополітичні концепції як концепції конвергенції, неомондіалізму, неоєвразійства, концепція «лінії горизонту» Ж. Атталі, футорологічна концепція катастроф К. Санторо, ідея орієнталізму Е. Саїда. Визначені їх специфічні особливості. Розглянуто поняття геоекономіки та окреслений геоекономічний просторовий підхід Ж. Атталі, зокрема, можливі геоекономічні простори в світі. Означені ймовірні сценарії катастроф за К. Санторо.Зазначено, що як у концепції неомондіалізму, так і в концепції неоєвразійства Україні відведена роль не самостійного актора, а плацдарму для імперських амбіцій наддержав. Футуристичні ідеї є ефективними для прогнозування певних геополітичних процесів та можуть використовуватися для оновлення геополітичної стратегії, а концепцію орієнталізму українські науковці та державні й політичні діячі можуть використовувати для більш глибшого пізнання різних культур у міжнародних відносинах.Зроблено висновок, що основними напрямками розвитку сучасних геополітичних концепцій є: глобалізаційний вимір, взаємозв'язок між усіма державами світу, розвиток ринкових відносин та лібералізм, збільшення кількості локальних війн, перерозподіл геополітичних точок впливу, переформатування міжнародних організацій. Підкреслено, що одним із основних аспектів у цьому контексті виступає збільшення могутності держав Тихоокеанського регіону, а також певних держав Сходу. Неоднозначною залишається геополітична роль країн Африканського континенту. Визначено, що для української держави наразі важливо позиціонувати себе сильною «серединною» державою; розвивати інформаційні технології; налагоджувати більш ефективні партнерські відносини з країнами Азії, Африки та Сходу; ще активніше брати участь у міжнародних заходах та затверджуватися як член міжнародних організацій; створювати свою геополітичну концепцію та стратегію; остаточно визначити геополітичну ідентичність. Підкреслено, що перспективами подальших досліджень є вивчення інших сучасних геополітичних концепцій, а також аналіз та прогнозування геополітичної картини світу та змін у розстановці центрів сили й ролі України в них.

The purpose of this paper is to analyze current geopolitical concepts and determine their significance for Ukraine.It is emphasized that the correct realization of the achievements of geopolitics as one of the leading sciences of the twenty-first century enables the states to choose their foreign policy of development, to protect national interests and to develop in the international arena. At the same time, it is emphasized that modern geopolitics is a complex complex of sometimes ambiguous and controversial projects and projects. Often geopolitical concepts contribute to the functioning of superpowers. Therefore, it is important to adequately analyze current geopolitical concepts and determine the possibility of adopting their ideas for specific use. It is emphasized that the relevance of this study is substantiated by the need to update and make more effective Ukraine's geopolitical strategy using existing scientific achievements and modernization potential of the state.Such geopolitical concepts as the concepts of convergence, neo-mondialism, neo-Eurasianism, the concept of the «horizon line» by J. Attali, the futurological concept of C. Santoro catastrophes, the idea of Orientalism of Said are analyzed. Their specific features are defined. The concept of geoeconomics and the outlined geoeconomic spatial approach of J. Attali are considered, in particular, possible geoeconomic spaces in the world. Likely possible scenarios of catastrophes by K. Santoro.It was noted that both in the concept of Mondialism and in the concept of Eurasianism, Ukraine was given the role not of an independent actor, but of a bridgehead for imperial ambitions. Futuristic ideas are effective in predicting particular geopolitical processes and can be used to refresh a geopolitical strategy, and can be used by orientalist scholars and statesmen and politicians to gain a deeper understanding of different cultures in international relations.It is concluded that the main directions of development of modern geopolitical concepts are: globalization dimension, interconnection between all states of the world, development of market relations and liberalism, increase of the number of local wars, redistribution of geopolitical points of influence, reformation of international organizations. It is emphasized that one of the main aspects in this context is the enhancement of the power of the Pacific States and certain Eastern countries. The geopolitical role of countries in the African continent remains ambiguous. It is determined that it is important for the Ukrainian state to position itself as a strong «middle» state; to develop information technologies; establish more effective partnerships with countries in Asia, Africa and the East; even more actively participate in international events and become a member of international organizations; create its geopolitical concept and strategy; definitively determine geopolitical identity. It is emphasized that the prospects for further research are the study of other modern geopolitical concepts, as well as the analysis and forecasting of the geopolitical picture of the world and changes in the location of the centers of power and the role of Ukraine in them. ; Метою роботи є проаналізувати сучасні геополітичні концепції та визначити їх значення для України.Підкреслено, що коректна реалізація здобутків геополітики як однієї з провідних наук двадцять першого століття надає змогу державам обирати свою зовнішньополітичну стратегію розвитку, захищати національні інтереси та розвиватися на міжнародній арені. В той же час наголошено, що сучасна геополітика являє собою складний комплекс подекуди неоднозначних і спірних проектів і прожектів. Часто геополітичні концепції сприяють функціонуванню виключно наддержав. Тому є важливим адекватний аналіз сучасних геополітичних концепцій і визначення можливості прийняття їх ідей до певного використання. Зроблено наголос, що актуальність даного дослідження обґрунтовується необхідністю оновити та зробити більш ефективною геополітичну стратегію України з використанням існуючих наукових здобутків і модернізаційним потенціалом держави.Проаналізовані такі геополітичні концепції як концепції конвергенції, неомондіалізму, неоєвразійства, концепція «лінії горизонту» Ж. Атталі, футорологічна концепція катастроф К. Санторо, ідея орієнталізму Е. Саїда. Визначені їх специфічні особливості. Розглянуто поняття геоекономіки та окреслений геоекономічний просторовий підхід Ж. Атталі, зокрема, можливі геоекономічні простори в світі. Означені ймовірні сценарії катастроф за К. Санторо.Зазначено, що як у концепції неомондіалізму, так і в концепції неоєвразійства Україні відведена роль не самостійного актора, а плацдарму для імперських амбіцій наддержав. Футуристичні ідеї є ефективними для прогнозування певних геополітичних процесів та можуть використовуватися для оновлення геополітичної стратегії, а концепцію орієнталізму українські науковці та державні й політичні діячі можуть використовувати для більш глибшого пізнання різних культур у міжнародних відносинах.Зроблено висновок, що основними напрямками розвитку сучасних геополітичних концепцій є: глобалізаційний вимір, взаємозв'язок між усіма державами світу, розвиток ринкових відносин та лібералізм, збільшення кількості локальних війн, перерозподіл геополітичних точок впливу, переформатування міжнародних організацій. Підкреслено, що одним із основних аспектів у цьому контексті виступає збільшення могутності держав Тихоокеанського регіону, а також певних держав Сходу. Неоднозначною залишається геополітична роль країн Африканського континенту. Визначено, що для української держави наразі важливо позиціонувати себе сильною «серединною» державою; розвивати інформаційні технології; налагоджувати більш ефективні партнерські відносини з країнами Азії, Африки та Сходу; ще активніше брати участь у міжнародних заходах та затверджуватися як член міжнародних організацій; створювати свою геополітичну концепцію та стратегію; остаточно визначити геополітичну ідентичність. Підкреслено, що перспективами подальших досліджень є вивчення інших сучасних геополітичних концепцій, а також аналіз та прогнозування геополітичної картини світу та змін у розстановці центрів сили й ролі України в них.

The purpose of the paper is to determine the essence and significance of the strategy and tactics in foreign policy and the realization of the national interests of the state. It is noted that the development and effective functioning of the modern state is impossible without a definite strategy. The realization of national interests and national security must also be subject to specific strategies of action. A coherent political strategy developed is one of the key factors for effective domestic and foreign policy. The emphasis is placed on the fact that the problem is also the integration of tactical moves and the strategic concept of action, the mismatch of which can lead to structural crises, including military-political character. The definition of concepts «strategy», «political strategy», «political tactics», «strategic planning» is given. The concept of strategy is investigated from different points of view. The category «art of permissible» is considered. Peculiarities of political strategy are defined.The focus is on the category of strategic planning. It is noted that strategic planning contributes to the solution of a number of organizational tasks, listed these tasks. These are the main features of strategic planning. The relationship between the categories «politics» and «strategy» is established. Described some differences in the political strategy of tactics, according to research by domestic scientists. It was emphasized that the concepts of foreign policy development and the separation of the main national interests, as well as the construction of their priority, are the most important strategic task for the effective development of the state. It is noted that exactly in these directions the importance of strategy and strategic planning in the political and foreign policy spheres is highlighted, and strategic interests are gaining a special role here.The main features of an effective strategy in the foreign policy of the state are singled out: compulsory compliance of strategy and tactical actions; definition of a specific foreign policy course in accordance with strategic and tactical actions; ideological support for the foreign policy strategy; the presence of «points of control», that is, the achievement of certain «intermediate» goals; definition of concrete strategies for the realization of national interests; conformity of the purpose of means of its achievement; the stability of the political situation; rational foreign policy partnership; control over decision making. ; Метою роботи є визначити сутність та значення стратегії й тактики в зовнішній політиці й реалізації національних інтересів держави. Зазначено, що розвиток та ефективне функціонування сучасної держави неможливі без визначеної стратегії. Реалізація національних інтересів та національної безпеки також повинні підпорядковуватися конкретним стратегіям дій. Вироблена послідовна політична стратегія є одним із основних факторів ефективної внутрішньої та зовнішньої політики. Акцентовано увагу на тому, що проблемою також постає інтегральність тактичних ходів і стратегічного концепту дій, невідповідність яких може призводити до структурних криз, у тому числі, воєнно-політичного характеру. Надані визначення понять «стратегія», «політична стратегія», «політична тактика», «стратегічне планування». Поняття стратегії досліджено з різних точок зору. Розглянута категорія «мистецтво допустимого». Визначені особливості політичної стратегії.Акцентовано увагу на явищі стратегічного планування. Зазначено, що стратегічне планування сприяє вирішенню низки організаційних завдань, перераховані ці завдання. Означені основні ознаки стратегічного планування. Констатований взаємозв'язок між категоріями «політика» й «стратегія». Описані певні відмінності політичної стратегії від тактики, за дослідженнями вітчизняних учених. Підкреслено, що концепції зовнішньополітичного розвитку та виокремлення основних національних інтересів, а також побудова їх пріоритетності є найважливішою стратегічною задачею для ефективного розвитку держави. Зазначено, що саме в цих напрямах яскраво виявляється значення стратегії й стратегічного планування в політичній і зовнішньополітичній сферах, а особливої ролі тут набувають стратегічні інтереси.Виокремлені основні риси ефективної стратегії в зовнішній політиці держави: обов'язкова відповідність стратегії та тактичних дій; визначення конкретного зовнішньополітичного курсу відповідно стратегічних і тактичних дій; ідеологічна підтримка зовнішньополітичної стратегії; наявність «точок контролю», тобто досягнення певних «проміжних» цілей; визначення конкретних стратегій реалізації національних інтересів; відповідність меті засобів її досягнення; стабільність політичної ситуації; раціональне зовнішньополітичне партнерство; контроль над прийняттям рішень.

The purpose of the paper is to determine the essence and significance of the strategy and tactics in foreign policy and the realization of the national interests of the state. It is noted that the development and effective functioning of the modern state is impossible without a definite strategy. The realization of national interests and national security must also be subject to specific strategies of action. A coherent political strategy developed is one of the key factors for effective domestic and foreign policy. The emphasis is placed on the fact that the problem is also the integration of tactical moves and the strategic concept of action, the mismatch of which can lead to structural crises, including military-political character. The definition of concepts «strategy», «political strategy», «political tactics», «strategic planning» is given. The concept of strategy is investigated from different points of view. The category «art of permissible» is considered. Peculiarities of political strategy are defined.The focus is on the category of strategic planning. It is noted that strategic planning contributes to the solution of a number of organizational tasks, listed these tasks. These are the main features of strategic planning. The relationship between the categories «politics» and «strategy» is established. Described some differences in the political strategy of tactics, according to research by domestic scientists. It was emphasized that the concepts of foreign policy development and the separation of the main national interests, as well as the construction of their priority, are the most important strategic task for the effective development of the state. It is noted that exactly in these directions the importance of strategy and strategic planning in the political and foreign policy spheres is highlighted, and strategic interests are gaining a special role here.The main features of an effective strategy in the foreign policy of the state are singled out: compulsory compliance of strategy and tactical actions; definition of a specific foreign policy course in accordance with strategic and tactical actions; ideological support for the foreign policy strategy; the presence of «points of control», that is, the achievement of certain «intermediate» goals; definition of concrete strategies for the realization of national interests; conformity of the purpose of means of its achievement; the stability of the political situation; rational foreign policy partnership; control over decision making. ; Метою роботи є визначити сутність та значення стратегії й тактики в зовнішній політиці й реалізації національних інтересів держави. Зазначено, що розвиток та ефективне функціонування сучасної держави неможливі без визначеної стратегії. Реалізація національних інтересів та національної безпеки також повинні підпорядковуватися конкретним стратегіям дій. Вироблена послідовна політична стратегія є одним із основних факторів ефективної внутрішньої та зовнішньої політики. Акцентовано увагу на тому, що проблемою також постає інтегральність тактичних ходів і стратегічного концепту дій, невідповідність яких може призводити до структурних криз, у тому числі, воєнно-політичного характеру. Надані визначення понять «стратегія», «політична стратегія», «політична тактика», «стратегічне планування». Поняття стратегії досліджено з різних точок зору. Розглянута категорія «мистецтво допустимого». Визначені особливості політичної стратегії.Акцентовано увагу на явищі стратегічного планування. Зазначено, що стратегічне планування сприяє вирішенню низки організаційних завдань, перераховані ці завдання. Означені основні ознаки стратегічного планування. Констатований взаємозв'язок між категоріями «політика» й «стратегія». Описані певні відмінності політичної стратегії від тактики, за дослідженнями вітчизняних учених. Підкреслено, що концепції зовнішньополітичного розвитку та виокремлення основних національних інтересів, а також побудова їх пріоритетності є найважливішою стратегічною задачею для ефективного розвитку держави. Зазначено, що саме в цих напрямах яскраво виявляється значення стратегії й стратегічного планування в політичній і зовнішньополітичній сферах, а особливої ролі тут набувають стратегічні інтереси.Виокремлені основні риси ефективної стратегії в зовнішній політиці держави: обов'язкова відповідність стратегії та тактичних дій; визначення конкретного зовнішньополітичного курсу відповідно стратегічних і тактичних дій; ідеологічна підтримка зовнішньополітичної стратегії; наявність «точок контролю», тобто досягнення певних «проміжних» цілей; визначення конкретних стратегій реалізації національних інтересів; відповідність меті засобів її досягнення; стабільність політичної ситуації; раціональне зовнішньополітичне партнерство; контроль над прийняттям рішень.

The aim of the work is to analyze gender parity as a national interest of the modern state and to give recommendations on the implementation of gender equality as a national interest. It is noted that gender equality is one of the indicators of the democratization of society, the level of its development. As a consequence, gender parity is one of the national interests of a sovereign modern state. The main criteria of democracy are, in particular, the political and legal equality of all citizens regardless of gender, their social activity, participation in the life of the state, in solving public problems. Equal access to political resources of men and women is one of the priorities for the modernizing state.It is at the present stage of the development of the Ukrainian state, when the formation of political culture and the intensive development of political institutions are underway, it is necessary to find mechanisms for ensuring gender equality as a national interest of the modern state.To implement gender parity as a national interest, a system of practical recommendations on mechanisms for ensuring gender equality was proposed – the Gender Integration Program. The program consists of institutional, socio-economic, cultural-mental components. ; Метою роботи є проаналізувати ґендерний паритет як національний інтерес сучасної держави та надати рекомендації щодо реалізації ґендерної рівності як національного інтересу.Зазначено, що ґендерна рівність – один із індикаторів демократизації суспільства, рівня його розвиненості. Як наслідок, ґендерний паритет виступає одним із національних інтересів суверенної сучасної розвиненої держави. Основними критеріями демократії є, зокрема, політико-правова рівність усіх громадян незалежно від статі, їх соціальна активність, участь у житті держави, в розв'язанні суспільних проблем. Рівний доступ до політичних ресурсів чоловіків і жінок є одним із пріоритетних завдань для країни, що модернізується. Саме на сучасному етапі розвитку української держави, коли йде формування політичної культури та інтенсивний розвиток політичних інститутів, необхідно віднайти механізми забезпечення ґендерної рівності як національного інтересу сучасної держави.Для реалізації ґендерного паритету як національного інтересу держави запропонована система практичних рекомендацій щодо механізмів забезпечення ґендерної рівності – Програма ґендерного інтегрування. Програма складається з інституційної, соціально-економічної, культурно-ментальної складових.

The aim is to prove the link between the internal party organization, democratization and the realization of national interests.It is emphasized that the effectiveness of realization of national interests of the state depends on many factors. One of them is the activities of political parties and their influence on the political system's development. Political parties are one of the main institutions in modern political systems. It is the parties that are called to serve as mechanisms for aggregation and articulation of the public interest, selforganization of the population, to be a specific link for the interaction of the state and society. But for an effective activity of a political party an adequate organizational structure is required that corresponds to the ideological principles, principles and functional purpose of a particular party.Considered signs of oligarchization by R. Michels: the emergence of leadership; the emergence of professional leadership and its stabilization; the formation of a bureaucracy, that is, a designated apparatus; centralization of power; reorientation of goals from finite to other; strengthening the ideological regime; the difference between the interests and the ideological position of the leaders and party members; reduction of the role of party members in decision-making; co-optation of leaders of the party opposition in the ranks of the current leadership; the orientation of the party in support of all voters, not their class. A comparative analysis of oligarchic and democratic tendencies within parties was conducted based on the criteria of the French scientist M. Duverger. The indicated essence and content of the category «the political parties architectonic management». The typology of intraparty relations is outlined on the basis of such criteria of classification as the nature of goals, means of their achievement, priorities of activity, incentives for unification and the nature of the social base. On the basis of intraparty relations, the types of political parties are analyzed according to the classification of domestic researchers.It is noted that democratic and oligarchic tendencies are strongly intertwined within parties, in particular Ukrainian ones. This is due to the transformation and modernization of the political regime, the lack of experience in effective party building and the need to combine party discipline and possible openness. The index of intraparty democratization proposed for use. Some recommendations for reducing the tendencies of intraparty oligarchization in the context of the national interests realization of Ukraine are given. ; Метою дослідження є довести зв'язок між внутрішньопартійною організацією, демократизацією та реалізацією національних інтересів.Наголошено, що ефективність реалізації національних інтересів держави залежить від багатьох факторів. Одним з них є діяльність політичних партій та їх вплив на розвиток політичної системи. Політичні партії є одним із основних інститутів у сучасних політичних системах. Саме партії покликані слугувати механізмом агрегації та артикуляції суспільних інтересів, самоорганізації населення, бути специфічною ланкою для інтеракції держави та суспільства. Але для ефективної діяльності політичній партії необхідна адекватна організаційна будова, яка відповідає ідеологічним засадам, принципам та функціональному призначенню певної партії.Розглянуті ознаки олігархізації за Р. Міхельсом: поява керівництва; поява професійного керівництва та його стабілізація; формування бюрократії, тобто апарату, що призначається; централізація влади; переорієнтація цілей з кінцевих на інші; посилення ідеологічного режиму; різниця між інтересами та ідейною позицією керівників та членів партії; зниження ролі членів партії в прийнятті рішень; кооптація лідерів партійної опозиції в ряди чинного керівництва; орієнтація партії на підтримку всіх виборців, а не свого класу. Здійснений порівняльний аналіз олігархічних та демократичних тенденцій усередині партій на основі критеріїв французького ученого М. Дюверже. Означені сутність і зміст категорії «архітектоніка управління політичною партію». Окреслено типологію внутрішньопартійних відносин за такими критеріями класифікації як характер цілей, засоби їх досягнення, пріоритети діяльності, стимули до об'єднання та характер соціальної бази. На основі внутрішньопартійних відносин аналізуються типи політичних партій за класифікацією вітчизняних дослідників.Зазначено, що демократичні та олігархічні тенденції сильно переплітаються всередині партій, зокрема, українських. Це зумовлюється в тому числі трансформацією та модернізацією політичного режиму, відсутністю досвіду ефективного партійного будівництва та необхідністю поєднувати партійну дисципліну та можливу відкритість. Запропонований до використання індекс внутрішньопартійної демократизації. Надані певні рекомендації щодо зменшення тенденцій внутрішньопартійної олігархізації в контексті реалізації національних інтересів України.