Suchergebnisse

The article analyzes the transformation of the intellectual culture of the Polish-Lithuanian Commonwealth, which took place in the 18th century. Enlightenment marked a number of reforms in the field of education, science, politics, held against the background of the fight with the traditional way of life and thinking of gentry. The main directions of development of philosophy in the Polish-Lithuanian Commonwealth are also considered in the paper. ; ***

Journalistic, editorial and publishing activities of Alexander Alexandrovich Rusova, the famous Ukrainian scientist, ethnographer, folklorist and public figure, have been analyzed on the basis of research of a large number of sources, including little-known archival documents. His participation in the publishing of such periodicals as «Kiev Telegraph», «Work», «Kievan antiquity», «Hutorаnyn», «Ukrainian vesnik», «Country» has been considered. And also the role of A.Rusov in education of Ukrainian people and his contribution to the social and political life of Ukraine has been pointed out. ; На основі дослідження значної кількості джерел, включаючи маловідомі архівні документи, розглядається журналістська, редакторська та видавнича діяльність відомого вченого, етнографа, фольклориста, громадського діяча Олександра Олександровича Русова. Аналізується його участь у виданні таких часописів як: «Киевский телеграф», «Труд», «Киевская старина», «Хуторянин», «Украинский весник», «Страна». А також висвітлюється роль О.Русова у справі просвіти українського народу та його внесок у громадсько-політичне та суспільне життя України.

T he article contains an analysis of the major lessons of Immanuel Kant's philosophical project of perpetual peace in the context of development of contemporary political systems and international order. The author reviews the history of philosophical and legal accounts of perpetual peace, as well as the political context of Kant's project. The third part of the article offers a detailed analysis of Kant's proposals with regard to the institutional construction of constitutional republics and of a global federation of peoples. The author concludes that from the perspective of the 'second Modernity,' the experience of early Modern philosophers might assist in resuming a more active dialogue between philosophers and political leaders, as well as inviting contemporary philosophers to take a leadership role in the institutional construction of preconditions for civil peace and the prevention of wars in Eastern Europe.Keywords: Enlightenment, peace, Modernity, second modernity, Kant, progress, contemporaneity, de-modernization, Ukraine, post-Soviet society ; У статті розглянуто основні уроки кантівського філософського про-єкту вічного миру в контексті становлення Модерну з його полі-тичними системами і міжнародним ладом. Автор аналізує історію філософських і політико-правових позицій у розвитку ідеї вічного миру, а також історико-політичний контекст Кантового проєкту. У третій ча-стині статті подано аналіз пропозицій Канта щодо інстуціонального об-лаштування вічного миру, розвитку конституційних республік і світової федерації народів. Автор висновує, що в ситуації «другого Модерну» дос-від ранньомодерних філoсофських пошуків спонукає сучасних філософів до активного діялогу з державними діячами, а також до лідерства в інсти-туціональній розбудові передумов громадського миру і попередження воєн у східно-европейському реґіоні.Ключові слова: Просвітництво, мир, модерн, другий модерн, модерність, Кант, прогрес, сучасність, знесучаснення, демодернізація, Україна, постра-дянські суспільства

Purpose. The purpose of the article is to define main directions and ways to legitimize philosophical ideas of self-determination as a fundamental global and valuable intention of Western culture in the context of its enlightenment paradigm. Methodology. The research is based on historical and logical methods, which allowed to theoretically reconstruct the cultural and historical context, as well as philosophical and theoretical principles of understanding and recognition of self-determination as a phenomenon of Western culture of the Enlightenment age. The authors have used their own theoretical model similar to the one of "ideal type" by. M.Weber based on the methods of generalization, abstraction and idealization, which allowed to present the phenomenon of individualism in the most general form as a system of value orientations of an individual, whose nature is seeking self-determination and originality. Originality. The historical and philosophical analysis has shoяк.wn how the philosophy of the Enlightenment age created moral principles of European culture advancement, especially through rationalization and the idea of political, economic and moral independence of a personality, recognition of rights for own initiative and sovereignty, individual identity as a public good. Thus, the idea of self-determination in this philosophy is related not only to the recognition of human rights, but also to the search of possible ways for a person to embrace current legislative system, harmony conditions and public interests. Conclusions. The philosophy of the Enlightenment has made a significant step toward further development of self-determination concept and its rationalization – separation of freedom and tyranny, new perception of necessary conditions for free self-determination of an individual as the ability to manage own passions and build own life on some rational principles, to refuse from excessive egoism, combining personal interests with the interests of others and public in generally these ideas were performed in the system of philosophical and legal liberalism, which emerged as a result of the synthesis of individualism and rationality concepts, and became an ideological basis for the modernization of Western civilization. ; Цель работы – определить основные направления и способы философской легитимации идеи личного самоопределения, как фундаментальной и сквозной ценностной интенции западной культуры, в контексте ее просветительской парадигмы. Методология. Основополагающими для данного исследования стали исторический и логический методы, использование которых позволило теоретически реконструировать культурно-исторический контекст и философско-теоретические способы осмысления и легитимизации идеи личного самоопределения как феномена западной культуры эпохи Просвещения. Автор при этом опирался на собственную теоретическую модель вроде "идеального типа" М. Вебера, созданную на основании методов обобщения, абстрагирования и идеализации, что позволило представить феномен индивидуализма в максимально обобщенном виде как систему ценностных ориентаций личности, сущностное ядро которой составляет стремление индивида к независимому самоопределению и неповторимости. Научная новизна. В ходе историко-философского анализа показано, как философия Просвещения создавала духовные основы модернизации европейской культуры, в частности, путем рационализации и распространения идеи политической, экономической и духовной независимости личности, признания ее прав на собственную инициативу и суверенность, ее индивидуального своеобразия как общественного блага. При этом идея самоопределяющейся личности в философии просвещения коррелирует уже не просто с признанием естественных прав человека, а с поисками путей ее включения в систему действующего права, условий гармонизации частных и общественных интересов. Выводы. В философии Просвещения был сделан очень важный, в плане дальнейшего становления идеи личного самоопределения, шаг по ее рационализации – разграничение свободы и произвола, осознание того, что необходимым условием действительно свободного самоопределения личности является умение управлять собственными страстями и строить свою жизнь на рациональных началах, способность отказаться от проявлений чрезмерного эгоизма, согласовывать свои интересы с интересами других, общества в целом. Все эти идеи нашли свое выражение в философско-правовой системе либерализма, которая, возникнув в результате синтеза концепций индивидуализма и рациональности, и стала мировоззренческой основой модернизации западной цивилизации. ; Мета роботи. Визначити основні напрями та способи філософської легітимації ідеї особистого самовизначення, як фундаментальної та наскрізної ціннісної інтенції західної культури, в контексті її просвітницької парадигми. Методологія. Основоположними для даного дослідження стали історичний і логічний методи, використання яких дозволило теоретично реконструювати культурно-історичний контекст та філософсько-теоретичні засади осмислення та легітимізації ідеї особистого самовизначення як феномена західної культури доби Просвітництва. Автор при цьому спирався на власну теоретичну модель на зразок "ідеального типу" М.Вебера, створену на підставі методів узагальнення, абстрагування та ідеалізації, що дозволило представити феномен індивідуалізму в максимально узагальненому вигляді як систему ціннісних орієнтацій особистості, сутнісне ядро якої складає прагнення індивіда до збереження власної неповторності та незалежного самовизначення. Наукова новизна. У ході історико-філософської реконструкції показано, як саме філософія Просвітництва створювала духовні засади модернізації європейської культури, зокрема, на шляхах визнання її прав на власну ініціативу і суверенність, її індивідуальної своєрідності як суспільного блага, раціоналізації та поширення ідеї політичної, економічної і духовної незалежності особистості. Істотно, що ідея самовизначення особистості в просвітницькій філософії корелює не лише з визнанням природних прав людини, а з пошуками шляхів її включення до системи чинного права, умов гармонізації приватних і суспільних інтересів. Висновки. У філософії Просвітництва був зроблений дуже важливий, у плані подальшого становлення ідеї особистого самовизначення, крок щодо її раціоналізації – розмежування свободи і сваволі, усвідомлення того, що необхідною умовою дійсно вільного самовизначення особи є вміння керувати власними пристрастями і будувати своє життя на раціональних засадах, здатність відмовлятися від проявів надмірного егоїзму, погоджувати власні інтереси з інтересами інших, суспільства взагалі. Всі ці ідеї знайшли своє вираження у філософсько-правовій системі лібералізму, яка, виникнувши внаслідок синтезу концепцій індивідуалізму і раціональності, і стала світоглядною основою модернізації західної цивілізації.

Problem setting. Environmental education and enlightenment in a rapidly changing world should become the goal and essence of new education, a tool to reduce tensions not only between society and the environment but also between peoples, an instrument of peace and mutual understanding. This is the sphere of international cooperation, where the unity of interests of the world community in the self-preservation of world civilization is most noticeable.Recent research and publications analysis. The objective, tasks, principles and philosophical understanding of the importance of environmental education, its essential and substantive characteristics are covered in the works of N. Anatska, G.Biliavskyi, V. Tanska, M. Drobnokhod, M. Moiseev, and others. V. Chervonetskyi, A. Bereka, A. Shumilova, A.Shevel, V. Krysachenko and M. Khylko studied ecological education as one of the directions of the formation of ecological culture. Conceptual principles of increasing the level of environmental education in protected areas are substantiated in the work of O. Mudrak. Peculiarities of activity of regional public eco-organizations in the realization of informal ecological education of youth were studied by O. Dukh, O. Halahan and I. Mykhaliuk.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The choice of our study is due to the contradiction in the need of modern society to take practical action to improve the quality of the environment, the development of an ecologically literate population capable of an ecologically centric approach in relation to nature, and the lack of a systematic approach to this process. A comprehensive approach to the organization of training of all subjects of environmental education will ensure that the population receives the greatest amount of necessary environmental knowledge and skills, regardless of age and professional differences.Paper main body. There has been carried out the analysis of the essence of such concepts as "environmental education" and "environmental enlightenment". The principles, goals, objectives and structure of environmental education are substantiated. The necessity for systematic organization of continuous environmental education and enlightenment for sustainable development is proved. The role of environmental education and environmental enlightenment in the system of public administration is determined. Elements of the system of environmental education are given, which also include environmental enlightenment and self-education.Conclusions of the research and prospects for further studies. The domestic system of environmental education is fragmentary, unsystematized, does not have proper management of educational processes that would meet modern challenges. Traditional educational paradigms require a significant revision and introduction of innovative and most effective methods, techniques, forms, technologies for the formation of environmental education and improving the environmental culture of the population.Non-formal environmental education and enlightenment should become one of the priorities and strategic directions of the state environmental policy at both the national and regional levels, and receive appropriate financial support.The urgency of the topic does not cover all aspects of the problem of the continuous environmental education and enlightenment, as they require further development of cooperation between public authorities and local governments with numerous educational and public organizations that can provide environmental education services to the population. ; Здійснено аналіз сутності понять "екологічна освіта" та "екологічне просвітництво". Обґрунтовано принципи, цілі, завдання та структуру екологічної освіти. Доведено необхідність системної організації безперервної екологічної освіти та просвітництва для сталого розвитку. Визначено роль екологічної освіти та екологічного просвітництва в системі державного управління.

Problem setting. Environmental education and enlightenment in a rapidly changing world should become the goal and essence of new education, a tool to reduce tensions not only between society and the environment but also between peoples, an instrument of peace and mutual understanding. This is the sphere of international cooperation, where the unity of interests of the world community in the self-preservation of world civilization is most noticeable.Recent research and publications analysis. The objective, tasks, principles and philosophical understanding of the importance of environmental education, its essential and substantive characteristics are covered in the works of N. Anatska, G.Biliavskyi, V. Tanska, M. Drobnokhod, M. Moiseev, and others. V. Chervonetskyi, A. Bereka, A. Shumilova, A.Shevel, V. Krysachenko and M. Khylko studied ecological education as one of the directions of the formation of ecological culture. Conceptual principles of increasing the level of environmental education in protected areas are substantiated in the work of O. Mudrak. Peculiarities of activity of regional public eco-organizations in the realization of informal ecological education of youth were studied by O. Dukh, O. Halahan and I. Mykhaliuk.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The choice of our study is due to the contradiction in the need of modern society to take practical action to improve the quality of the environment, the development of an ecologically literate population capable of an ecologically centric approach in relation to nature, and the lack of a systematic approach to this process. A comprehensive approach to the organization of training of all subjects of environmental education will ensure that the population receives the greatest amount of necessary environmental knowledge and skills, regardless of age and professional differences.Paper main body. There has been carried out the analysis of the essence of such concepts as "environmental education" and "environmental enlightenment". The principles, goals, objectives and structure of environmental education are substantiated. The necessity for systematic organization of continuous environmental education and enlightenment for sustainable development is proved. The role of environmental education and environmental enlightenment in the system of public administration is determined. Elements of the system of environmental education are given, which also include environmental enlightenment and self-education.Conclusions of the research and prospects for further studies. The domestic system of environmental education is fragmentary, unsystematized, does not have proper management of educational processes that would meet modern challenges. Traditional educational paradigms require a significant revision and introduction of innovative and most effective methods, techniques, forms, technologies for the formation of environmental education and improving the environmental culture of the population.Non-formal environmental education and enlightenment should become one of the priorities and strategic directions of the state environmental policy at both the national and regional levels, and receive appropriate financial support.The urgency of the topic does not cover all aspects of the problem of the continuous environmental education and enlightenment, as they require further development of cooperation between public authorities and local governments with numerous educational and public organizations that can provide environmental education services to the population. ; Здійснено аналіз сутності понять "екологічна освіта" та "екологічне просвітництво". Обґрунтовано принципи, цілі, завдання та структуру екологічної освіти. Доведено необхідність системної організації безперервної екологічної освіти та просвітництва для сталого розвитку. Визначено роль екологічної освіти та екологічного просвітництва в системі державного управління.

The development and functioning of Lviv University Law Faculty during the Age of Enlightenment in the Austrian monarchy is investigated in the article. It is shown that Law Faculty of Lviv University has had close relationships with leading European universities, which have in a different way made an imprint on the faculty during certain periods of its functioning.It was found that an essential influence on the formation of reestablished by Joseph II Lviv University, including its law faculty, was made owing to teachers scientific trainings abroad, which made it possible to improve or acquire the necessary knowledge. It is known that the grand opening of the university was held November 16, 1784 and consisted of four faculties - philosophical, theological, legal and medical. The main governing body of the university was consistory, which included the rector, deans and seniors (the oldest and experienced professors). All current affairs at the departments were resolved by the professorial board, headed by deans.Learning at Lviv University in the late XVIII – early XIX century., consisted in the fact that his students for the first three years were studying at the Faculty of Philosophy, which was considered to be preparatory (here taught humanities, natural sciences and technical disciplines), and after graduation moved to one of the three other departments, where they had been studying for over four years. Speaking of national educational reforms in the Habsburg Empire at the end of the XVIII century, there as a sample were taken university educational standards of Protestant states not excessively religious in their dogmatism, which were characteristic for Catholic countries of that time. Thus, the noted lawyer of that time Carl von Martini wrote: «The truth, unfortunately, is that compared with Protestants, we are far behind. However, the truth is the fact that over the past few years the gap has decreased. Soon we, with God's help and with our patience and perseverance, catch them».The trends of legal education and science at Lviv University during the Enlightenment are elucidated. Where the orientation to rationalism was traced, including the social sphere, important for the process of educational reform in the Habsburg Empire, including Ukraine, were the disciplines that regulated the legal and political coexistence of people existed.Despite reforms in the sector of education certain kind of traditionalism was common for a long time. The clear indication of this is the lawyers' granting with the degree of Doctor of both (Dr juris utriusque), civil and canon law until the last third of the XVIII century. Only later, upon the submission of F. Shrottera, this rule was reformed. We also need to emphasize that due to the specific management of the Habsburg Empire it was dangerous to consider openly about the legal foundations of government at university departments. The traditional view that the public law (jus publicum) as part of the public interest belongs to the state secret (Arcana Imperii) remained here longer than on compact territories German states.Thus, a new understanding of science, which originated in Lviv University and other universities in the Austrian Empire, was characterized by the fact that in addition to «juridization», there also was «historicalization» of legal disciplines. ; Досліджено розвиток та функціонування юридичного факультету Львівського університету у складі Австрійської монархії в епоху Просвітництва. З'ясовано, що важливим елементом, який впливав на становлення відновленого Йосифом ІІ Львівського університету, зокрема, його юридичного факультету, були наукові стажування викладачів за кордоном, які давали можливість удосконалити чи здобути необхідні знання. Встанов­лено, що на освітні реформи істотно впливали централізація, прагнення до уніфікації та «систематичний порядок» (за висловом імператриці Марії-Терезії): те, що було добрим і правильним для коронного краю, мусило бути таким для усієї країни. Для такої освітньої уніфікації необхідно було створити передумови, тож розпочалося укладання підручників, посібників та рекомендацій для написання навчальної літератури. Реформування освіти у Королівстві Галичини та Володимерії зокрема й імперії Габсбургів загалом було підпоряд­коване суто практичним цілям. Висвітлено тенденції розвитку юридичної освіти та науки у Львівському університеті в епоху Просвітництва.

У статті аналізується політика Української Держави щодо освіти, науки і культури у часи правління гетьмана П. Скоропадського. ; The article is devoted to the policy of Ukrainian State for enlightenment, science and culture in the period of government of getman P. Skoropadskiy.

This historical research deals with diverse cultural and educational work of Olha Levytska (Basarab), the famous Galician social and political activist of the «Enlightenment» society. This particular aspect of her work remains the underexplored subject, despite numerous publications in native and Diaspora scientific literature. The biographical context discusses the issues of formation and strengthening of Olha Leyitska's civic position on the threshold of World War I (1914–1918) including her ideological priorities, and social and political views. The example of Olha Levytska demonstrates extensive involvement of Eastern Galician women into the «Enlightenment» society that was stipulated by its secularism and pursuit of mass character. Later, civic engagement of Ukrainian women was promoted by changes of their civil condition and gaining new public rights. ; Данное историческое исследование посвящено разноплановой культурно- просветительской работе известной галицкой общественно-политической деятельницы Ольги Левицкой (Басараб) в обществе «Просвита». Именно этот аспект ее труда остается малоисследованной темой, несмотря на значительный массив публикаций отечественной, а также зару-бежной научной литературы. В контексте биографии поднимаются также вопросы формирования и укрепления граж-данской позиции О. Левицкий-Басараб накануне Великой войны 1914–1918 гг., ее идейных приоритетов, общественно-политических взглядов. Пример О. Левицкой-Басараб демонстрирует широкую вовлечённость женщин Восточной Галиции в общество «Просвита», что объяснялось его светским характером и стремлением к массовости. В дальнейшем граж-данской активности украинок способствовали изменения их положения и получения новых прав в обществе. ; Дане історичне дослідження присвячене різноплановій культурно-просвітницькій роботі відомої галицької громадсько-політичної діячки Ольги Левицької (Басараб) у товаристві «Просвіта» Саме цей аспект її праці залишається малодослі-дженою темою, попри значний масив публікацій вітчизняної та діаспорної наукової літератури. У біографічному кон-тексті піднімаються також питання формування та зміцнення громадянської позиції О. Левицької напередодні Великої війни 1914–1918 рр., ідейних пріоритетів, суспільно-політичних поглядів. Приклад О. Левицької демонструє широку залуче-ність жіноцтва Східної Галичини у товариство «Просвіта», що зумовлювалось його світським характером і прагненням до масовості. В подальшому громадянській активності українок сприяла зміна їх становища та здобуття нових прав у суспільстві.

The article deals with educational activity of Ukrainian associations regarding formation of knowledge on the basics of hygiene, training of healthy lifestyle for children and adults, and prevention of emergence and spread of various diseases, including tuberculosis. In the early twentieth century, under conditions of foreign states domination and political oppression of the Ukrainian people, national public associations of Halychyna (Narodna Licznytsia", Ukrainian Hygienic Association, Ukrainian Medical Association," Vidrodzhennia" and others) created a public system of health care for population of the region, thus offsetting gaps in the social policy of Austria-Hungary and Poland. ; У статті розкрито просвітницьку діяльність українських громадських товариств щодо виховання здорового способу життя особистості. На початку ХХ ст. за умов чужих держав і політичного гніту вітчизняні лікарі, студенти-медики, які належали до "Народної лічниці", Українського гігієнічного товариства, Українського лікарського товариства, "Відродження" та ін., та освітяни створили громадську систему медичної опіки дітей та дорослих, компенсувавши прогалини в соціальній політиці Польщі.

Summary. A great contribution to the national and cultural revival of the region and establishment of Ukrainian national consciousness has been made by the «Enlightenment» community. It was the first organization of Ukrainian national orientation in Transcarpathia founded in 1920. The role of «Enlightenment» in the national and cultural revival of the land has been elucidated in great number of articles, notes, sketches. One reason of the great contribution of «Enlightenment» is that its founders set real non-conjunctural purpose with minimal possibility to get quick dividends. By the contrast, it required a long and thorough work. It was noted in the «Enlightenment» statute that the main goal of the partnership is "a cultural and economic growth carpathian-russian people, especially in the education of its moral and patriotic spirit." It was a strong resolution that was constantly actualized in printed publications of the «Enlightenment» and other journals. According to macropurpose, «Enlightenment» community formed an effective management structure. Mich attention should pay paid to the problem of governance or management, social and political activities of the «Enlightenment» community and other organizations in those years, as well as to evaluation of their experience. Because the strategy and tactics of cultural and civic education was really of high level. In the 20-30 years the «Enlightenment» community actively cultivated Ukrainian national culture in Transcarpathia. Its persistent everyday cultural work, active patriotic education made it possible to bring Ukrainian national idea and consciousness to the Transcarpathian land. In this function it had a leading role. It was most deeply penetrated into the body of societyand was the most massive organization. The «Enlightenment» community as non-party structure united all without party differences. Finally, it was deprived of all political conjunctures. The activities of the «Enlightenment» community was stable and progressive. ; Огромный вклад в национально-культурное возрождение края и утверждения украинского национального сознания сделало общество «Просвита». Это была первая организация украинской национальной ориентации на Закарпатье, основанная 1920 году. О роли «Просвиты» в национально-культурном возрождении края в на- стоящее время опубликовано немало статей, заметок, очерков. Одна из причин большого вклада «Просвеще- ния» заключается в том, что ее основатели поставили настоящую неконъюнктурных цель. На ней нельзя было заработать быстрых дивидендов. Она, наоборот, требовала длительного и назойливого труда. В уставе «Просвіти» отмечается, что главной целью деятельности общества является «культурное и экономическое возвышение Подкарпатско-русского народа, прежде всего воспитание его в моральном и патриотическом духе». Эта сильная установка постоянно актуализировалась в печатных изданиях «Просвита», других журна- лах. Согласно макроцелей, общество «Просвита» создало действенную структуру управления. На вопросы управления, или иначе менеджмента, общественно-политической деятельностью об-ва «Просвита», других организаций тех лет надо обратить должное внимание, оценить, изучить опыт. Потому что стратегия и тактика культурно-просветительской общественной деятельности действительно была на высоте. Общес- тво «Просвита» в 20–30-х годах на Закарпатье активно культивировало украинскую национальную культуру. Своей хлопотной ежедневной культурной работой, активным патриотическим воспитанием она сумела прив- нести в закарпатский край украинскую национальную идею, а за ней и украинское национальное сознание. Бес- спорно, что в этом направлении она работала не одна. Однако, кажется, что в этой функции ей принадлежа- ла ведущая роль. Она глубоко была укоренена в ткань общества, была самой массовой организацией. Общест- во «Просвита», как беспартийная структура, объединявшая и сплотившая всех без партийных различий. На- конец, она была лишена какой-либо политических конъюнктуры. Деятельность об-ва «Просвита» была стаби- льной, назойливой, поступательной. ; Величезний внесок у національно-культурне відродження краю та утвердження укра- їнської національної свідомості зробило товариство «Просвіта». Це була найперша ор- ганізація української національної орієнтації на Закарпатті, заснована 1920 році. Про роль «Просвіти» в національно-культурному відродженні краю в наш час опубліковано чимало статей, заміток, нарисів. Одна з причин великого внеску «Просвіти» полягає в тому,що її засновники поставили справжню некон'юнктурну мету. На ній не можна було заробити швидких дивідендів. Вона, навпаки, вимагала тривалої і настирливої праці. У статуті «Просвіти» зазначалось, що головною метою діяльності товариства є «ку- льтурне і економічне піднесення підкарпатсько-руського народу, передусім виховання його в моральнім і патріотичнім дусі». Це була сильна постанова, яка постійно актуа- лізувалась в друкованих виданнях «Просвіти», інших часописах. Відповідно до макроме- ти, товариство «Просвіта» утворило дієву структуру управління. На питання управ- ління, чи інакше менеджменту, громадсько-політичною діяльністю т-ва «Просвіта», інших організацій тих років треба звернути належну увагу, оцінити, вивчити досвід. Тому що стратегія і тактика культурно-просвітницької громадянської діяльності справді була на висоті. Товариство «Просвіта» у 20–30 роки на Закарпатті активно культивувало українську національну культуру. Своєю клопіткою щоденною культур- ною працею, активним патріотичним вихованням вона зуміла привнести в закарпатсь- кий край українську національну ідею, а за нею і українську національну свідомість. Без- перечно, що в цьому напрямі вона працювала не одна. Однак здається, що в цій функції їй належала провідна роль. Вона найглибше була вкорінена в тканину суспільства, була наймасовішою організацією. Товариство «Просвіта», як позапартійна структура, об'єднувала і гуртувала всі без партійних різниць. На кінець, вона була позбавлена будь- яких політичних коньюнктур. Діяльність т-ва «Просвіта» була стабільною, настирли- вою, поступальною

The article is devoted to the analysis of the discourse of cosmopolitanism in various spheres of European self-consciousness and self-expression – in political philosophy, in comparative literary criticism, in aesthetics and in the history of literature. The author argues that the discourse of cosmopolitanism becomes important in the formation of the national state (polis) as a form of «inclusion» or «exclusion» of certain categories of citizens whose corresponding to the ethos of the policy (or no). ; Статья посвящена анализу формированию дискурса космополитизма в разных сферах европейского самосознания и самовыражения – в политической философии, в сравнительном литературоведении, в эстетике и в истории литературы. Автор считает, что дискурс космополитизма становится важным при формировании национального государства (полиса) как формы «включения» или «исключения» определенных категорий граждан как соответствующих этосу полиса (или нет). ; Стаття присвячена аналізу формування дискурсу космополітизму в різних сферах європейської самосвідомості і самовираження – в політичній філософії, в порівняльному літературознавстві, в естетиці і в історії літератури. Автор вважає, що дискурс космополітизму стає важливим при формуванні національної держави (поліса) як форми «включення» або «виключення» певних категорій громадян як відповідаючих етосу поліса (чи ні).

In the article it was described and analyzed the main directions of the public and enlightenment activities of the members of Kharkiv Medical Society during the Imperial era. It was proved that realization in various directions of public and enlightenment activities of the Kharkiv Medical Society became possible due to the social partnership with representatives of government, public organizations, student youth, teachers, health workers, domestic and foreign scholars and all those who were ready to work for the benefit of country.The author described such directions of the public and enlightenment activities of Kharkiv Medical Society: the sanitary and enlightenment activity, the cultural and enlightenment activity, the scientific and enlightenment activity. It was noted that the sanitary and enlightenment activity was aimed at the spread of sanitary and hygienic knowledge, skills among population. It was accented that cultural and enlightenment activity was aimed at popularizing of world and domestic culture achievements among the different segments of the population, popularization ways of cultural leisure. It was noted that the scientific and enlightenment activity was provided for the acquaintance of scientists, health workers, young people and community representatives with the latest scientific achievements. It was outlined such means of Kharkiv Medical Society sanitary and enlightenment activity: reports, public lectures and popular readings, publication of popular literature, exhibitions. It was outlined such means of Kharkiv Medical Society cultural and enlightenment activity: reports and publications of anti-alcoholic literature, public festivals, special events dedicated to the life of outstanding humanists, public lectures in favour of cultural and educational institutions. It was outlined such means of Kharkiv Medical Society scientific and enlightenment activity: excursions to the Bacteriological Institute; public lectures; discussion and publication of speeches, reports, open letters, abstracts; organization of educational courses for doctors, students; publishing and reviewing of educational and methodological literature that was used for the formation and development of the scientific worldview.In article it was highlighted the role of individual personalities in the field of implementation of the Kharkiv Medical Society public and enlightenment activities during the Imperial era. It was specifies that an important condition for the implementation of public and enlightenment activities of Kharkiv Medical Society was the humanist orientation and active life position of its members.The author notes that in modern conditions it is important to disseminate the experience of the public and enlightenment activities of Kharkiv Medical Society, to develop the professional knowledge, skills and abilities of healthcare professionals. It has been established that the experience of the enlightenment activities of Kharkiv scientists can be considered as a model for imitation in the Educational sphere of Ukraine in the process of organizing of informal adult education.Further research is required in the field of theoretical analysis of the forms, methods and means of implementing public and enlightenment activities of the Kharkiv Medical Society representatives. ; В статье названы и проанализированы основные направления общественно-просветительской деятельности Харьковского медицинского общества на протяжении имперской эпохи. Автор охарактеризовал средства санитарно-просветительской и культурно-просветительской деятельности ученых. Акцентировано внимание на роли отдельных персоналий в реализации общественно-просветительской деятельности Харьковского медицинского общества. Констатировано, что опыт просветительской деятельности харьковских ученых может быть образцом для подражания в образовательном пространстве Украины в процессе организации неформального образования взрослых. ; У статті виокремлено та проаналізовано основні напрями громадсько-просвітницької діяльності Харківського медичного товариства протягом імперської доби. Автор охарактеризував засоби санітарно-просвітницької та культурно-просвітницької діяльності науковців. Акцентовано увагу на ролі окремих персоналій у реалізації громадсько-просвітницької діяльності Харківського медичного товариства. Констатовано, що досвід просвітницької діяльності харківських науковців може бути зразком для наслідування в освітньому просторі України у процесі організації неформальної освіти дорослих.

Consider a model of «critical linguistic-rationalist social philosophy of education», as embodied in the programs of social development and learning, which are primarily designed to teach people how to lead an independent and original research themselves, society and knowledge systems. However, it is proved that the models and programs should not be cut off from any individual and the collective system of moral and social values, theoretical and applied training, nor from further use of the acquired values, norms and skills in everyday life, science, or in production, sphere of all social institutions.Key words: critical linguistic-rationalist social philosophy of education, education, critical consciousness, globalization, morality, human nature, ideology, and democratic pedagogy. ; Розглядається модель «критичної мовно-раціоналістичної соціальної філософії освіти», втілена в програми суспільного розвитку і просвітництва, які перш за все покликані навчити людей провадити самостійне і оригінальне дослідження себе, соціуму і системи знань. Водночас обґрунтовується, що ці моделі і програми не мають бути відірвані ані від індивідуально-колективної системи моральних і соціальних цінностей, теоретико-прикладного навчання, а ні від подальшого застосування набутих цінностей, норм і навичок в повсякденному житті, науці чи на виробництві, у сфері усіх соціальних інститутів. Ключові слова: критична мовно-раціоналістична соціальна філософія освіти, просвітництво, критична свідомість, глобалізація, мораль, природа людини, ідеологія, демократична педагогікаРассматривается модель «критической социальной философии образования», воплощенная в программы общественного развития и просвещения, которые прежде всего призваны научить людей вести самостоятельное и оригинальное исследование себя, социума и системы знаний. Вместе с тем обосновывается, что эти модели и программы не должны быть оторваны ни от индивидуально-коллективной системы нравственных и социальных ценностей, теоретико-прикладного обучения, ни от дальнейшего применения приобретенных ценностей, норм и навыков в повседневной жизни, науке или на производстве, в сфере всех социальных институтов. Ключевые слова: критическая языково-рационалистическая социальная философия образования, просвещение, критическое сознание, глобализация, мораль, природа человека, идеология, демократическая педагогика.Consider a model of «critical linguistic-rationalist social philosophy of education», as embodied in the programs of social development and learning, which are primarily designed to teach people how to lead an independent and original research themselves, society and knowledge systems. However, it is proved that the models and programs should not be cut off from any individual and the collective system of moral and social values, theoretical and applied training, nor from further use of the acquired values, norms and skills in everyday life, science, or in production, sphere of all social institutions.Key words: critical linguistic-rationalist social philosophy of education, education, critical consciousness, globalization, morality, human nature, ideology, and democratic pedagogy.

Introduction. An essential feature of the world community modern development is the exacerbation of the global problems of the mankind and increased concern for global security. The development of a new global ethic of political and economic relations is becoming a common goal. The aim and tasks. The article reveals the cultural, socio-philosophical, ethical roots of the pathology of the modern world order. The tasks are: to analyze the idea of the «New Enlightenment» as an alternative socio-philosophical model. The «New Enlightenment» concept was presented by the Co-Presidents of the Club of Rome Ernst Ulrich von Weizsäcker (Germany) and Anders Wijkman (Sweden) in a report «Come on! Capitalism, Short-termism, Population and Destruction of the Planet» (2017). Research methods. The theory and method of discourse analysis, the method of comparative analysis, as well as system-logical, dialectic, analytical, synthetic and structural research methods are applied. Research results. Modern political, economic, social, technological and environmental crises testify the catastrophic prospects of the global capitalist system and reveal the shortcomings of the neoliberal value system. Neoliberal attitudes of greed, impatience and short-term - are recognized as responsible for the pernicious losses in nature and society. Discussion. The authors of the report present the concept of «New Enlightenment» as a new alternative worldview. They believe this knowledge will help to overcome reductionist philosophy and pure scientific analytism. This worldview will become a comprehensive knowledge of the world, which can develop scenarios for a more balanced, so-called «sustainable development». In the domestic philosophical and cultural tradition, the integral ideas of the «New Enlightenment» are consonant with the concepts of universal evolutionism, the «philosophy of cosmism», and the concept of «noosphere». Conclusion. The authors of the report «Come on.» do not give specific answer to the question about the mechanism for ...