Search results

The object of research is the processes of transformation of the ecological equilibrity of the structural and functional state of atmospheric air by the example of the city of Uzhhorod (Ukraine), as the border area, and the impact on the health of the population. One of the most problematic issues is the imperfection of methods for assessing the quality of air and its impact on the health of the population. During the study, data from the Transcarpathian Regional Center of Hydrometeorology were used, the materials of statistical reporting of enterprises, the urban sanitary and epidemiological station, etc. Data is obtained relating to the influence of automobile transport in Uzhhorod, Transcarpathian region, on the quality of atmospheric air, as well as the negative consequences of the impact of excessive concentrations of pollutants in the air on the health of inhabitants of urbanized territories. The authors analyze the data on the concentrations of certain air quality parameters in 2019 and 2020. The ways to improve the ecological situation in Uzhhorod have been suggested, and the necessity of developing public control of air quality to preserve the health of Uzhhorod residents has been substantiated. Due to the introduction of the proposed ways to improve the environmental situation in Uzhhorod, an increase in the living conditions of the population of border areas, in particular, Uzhhorod, improving the quality of atmospheric air of the investigated territories will be achieved. It is indicated to develop proposals for improving the methods of quality control of atmospheric air of border areas that will correspond to the standards of the European Union. This study is global due to the shapes of modern anthropogenic pressure, spontaneity, impulsivity and comprehensive validity of numerous factors implemented against the background of climate change. And it is requires new approaches in the scientific principles of organization of nature management, which will be based on an ecosystem approach in identifying and establishing biosafety of existing and latest pollutants ; Объектом исследования являются процессы трансформации экологического равновесия структурно-функционального состояния атмосферного воздуха на примере города Ужгород (Украина), как приграничной территории, и влияние на здоровье населения. Одним из самых проблемных вопросов является несовершенство методов оценки качества воздуха и его влияния на состояние здоровья населения. В ходе исследования использовались данные Закарпатского областного центра по гидрометеорологии, материалы статистической отчетности предприятий, городской санитарно-эпидемиологической станции и прочее. Получены данные об особенностях влияния автотранспорта и других объектов в г.Ужгороде Закарпатской области на состояние качества атмосферного воздуха, а также негативные последствия воздействия чрезмерной концентрации загрязняющих веществ в воздухе на здоровье жителей приграничных территорий. Проанализированы данные по концентрации некоторых показателей качества воздуха в 2019 и 2020 годы. Предложены пути улучшения экологической ситуации города Ужгорода, а также обоснована необходимость развития общественного контроля качества воздуха для сохранения здоровья жителей г.Ужгорода. Благодаря внедрению предложенных путей улучшения экологической ситуации будет достигнуто повышение уровня условий проживания населения приграничных территорий, в частности г.Ужгорода, улучшение качества атмосферного воздуха исследуемых территорий. Указанное позволит разработать предложения по совершенствованию методов контроля качества атмосферного воздуха приграничных территорий, отвечающих стандартам Европейского Союза. Данное исследование носит глобальный характер из-за особенностей современного антропогенного давления, спонтанность, импульсивность и комплексное воздействие многочисленных факторов, реализуется на фоне изменений климата. А также требует новых подходов в научных основах организации природопользования, которые будут базироваться на основе экосистемного подхода в выявлении и установлении биобезопасности существующих и новых загрязнителей. ; Об'єктом дослідження є процеси трансформації екологічної рівноваги структурно-функціонального стану атмосферного повітря на прикладі міста Ужгород (Україна), як прикордонної території, та вплив на здоров'я населення. Одним з найбільш проблемних питань є недосконалість методів оцінки якості повітря та його впливу на стан здоров'я населення. В ході дослідження використовувалися дані Закарпатського обласного центру з гідрометеорології, матеріали статистичної звітності підприємств, міської санітарно-епідеміологічної станції та інше. Отримано дані щодо особливостей впливу автотранспорту та інших об'єктів у м. Ужгороді Закарпатської області на стан якості атмосферного повітря, а також негативні наслідки впливу надмірної концентрації забруднювальних речовин у повітрі на здоров'я жителів прикордонних територій. Проаналізовано дані щодо концентрації деяких показників якості повітря за 2019 та 2020 роки. Запропоновано шляхи покращення екологічної ситуації міста Ужгорода, а також обґрунтовано необхідність розвитку громадського контролю якості повітря для збереження здоров'я жителів м. Ужгорода. Завдяки впровадженню запропонованих шляхів покращення екологічної ситуації м. Ужгорода буде досягнуто підвищення рівня умов проживання населення прикордонних територій, зокрема м. Ужгорода, покращення якості атмосферного повітря досліджуваних територій. Зазначене дозволить розробити пропозиції, щодо вдосконалення методів контролю якості атмосферного повітря прикордонних територій що відповідатимуть стандартам Європейського Союзу. Дане дослідження має глобальний характер через особливості сучасного антропогенного тиску, спонтанність, імпульсивність та комплексну дію численних чинників, що реалізується на тлі змін клімату. А також вимагає нових підходів у наукових засадах організації природокористування, які базуватимуться на основі екосистемного підходу у виявленні та встановленні біобезпеки існуючих та новітніх забруднювачів.

The object of research is the processes of transformation of the ecological equilibrity of the structural and functional state of atmospheric air by the example of the city of Uzhhorod (Ukraine), as the border area, and the impact on the health of the population. One of the most problematic issues is the imperfection of methods for assessing the quality of air and its impact on the health of the population. During the study, data from the Transcarpathian Regional Center of Hydrometeorology were used, the materials of statistical reporting of enterprises, the urban sanitary and epidemiological station, etc. Data is obtained relating to the influence of automobile transport in Uzhhorod, Transcarpathian region, on the quality of atmospheric air, as well as the negative consequences of the impact of excessive concentrations of pollutants in the air on the health of inhabitants of urbanized territories. The authors analyze the data on the concentrations of certain air quality parameters in 2019 and 2020. The ways to improve the ecological situation in Uzhhorod have been suggested, and the necessity of developing public control of air quality to preserve the health of Uzhhorod residents has been substantiated. Due to the introduction of the proposed ways to improve the environmental situation in Uzhhorod, an increase in the living conditions of the population of border areas, in particular, Uzhhorod, improving the quality of atmospheric air of the investigated territories will be achieved. It is indicated to develop proposals for improving the methods of quality control of atmospheric air of border areas that will correspond to the standards of the European Union. This study is global due to the shapes of modern anthropogenic pressure, spontaneity, impulsivity and comprehensive validity of numerous factors implemented against the background of climate change. And it is requires new approaches in the scientific principles of organization of nature management, which will be based on an ecosystem approach in identifying and establishing biosafety of existing and latest pollutants ; Объектом исследования являются процессы трансформации экологического равновесия структурно-функционального состояния атмосферного воздуха на примере города Ужгород (Украина), как приграничной территории, и влияние на здоровье населения. Одним из самых проблемных вопросов является несовершенство методов оценки качества воздуха и его влияния на состояние здоровья населения. В ходе исследования использовались данные Закарпатского областного центра по гидрометеорологии, материалы статистической отчетности предприятий, городской санитарно-эпидемиологической станции и прочее. Получены данные об особенностях влияния автотранспорта и других объектов в г.Ужгороде Закарпатской области на состояние качества атмосферного воздуха, а также негативные последствия воздействия чрезмерной концентрации загрязняющих веществ в воздухе на здоровье жителей приграничных территорий. Проанализированы данные по концентрации некоторых показателей качества воздуха в 2019 и 2020 годы. Предложены пути улучшения экологической ситуации города Ужгорода, а также обоснована необходимость развития общественного контроля качества воздуха для сохранения здоровья жителей г.Ужгорода. Благодаря внедрению предложенных путей улучшения экологической ситуации будет достигнуто повышение уровня условий проживания населения приграничных территорий, в частности г.Ужгорода, улучшение качества атмосферного воздуха исследуемых территорий. Указанное позволит разработать предложения по совершенствованию методов контроля качества атмосферного воздуха приграничных территорий, отвечающих стандартам Европейского Союза. Данное исследование носит глобальный характер из-за особенностей современного антропогенного давления, спонтанность, импульсивность и комплексное воздействие многочисленных факторов, реализуется на фоне изменений климата. А также требует новых подходов в научных основах организации природопользования, которые будут базироваться на основе экосистемного подхода в выявлении и установлении биобезопасности существующих и новых загрязнителей. ; Об'єктом дослідження є процеси трансформації екологічної рівноваги структурно-функціонального стану атмосферного повітря на прикладі міста Ужгород (Україна), як прикордонної території, та вплив на здоров'я населення. Одним з найбільш проблемних питань є недосконалість методів оцінки якості повітря та його впливу на стан здоров'я населення. В ході дослідження використовувалися дані Закарпатського обласного центру з гідрометеорології, матеріали статистичної звітності підприємств, міської санітарно-епідеміологічної станції та інше. Отримано дані щодо особливостей впливу автотранспорту та інших об'єктів у м. Ужгороді Закарпатської області на стан якості атмосферного повітря, а також негативні наслідки впливу надмірної концентрації забруднювальних речовин у повітрі на здоров'я жителів прикордонних територій. Проаналізовано дані щодо концентрації деяких показників якості повітря за 2019 та 2020 роки. Запропоновано шляхи покращення екологічної ситуації міста Ужгорода, а також обґрунтовано необхідність розвитку громадського контролю якості повітря для збереження здоров'я жителів м. Ужгорода. Завдяки впровадженню запропонованих шляхів покращення екологічної ситуації м. Ужгорода буде досягнуто підвищення рівня умов проживання населення прикордонних територій, зокрема м. Ужгорода, покращення якості атмосферного повітря досліджуваних територій. Зазначене дозволить розробити пропозиції, щодо вдосконалення методів контролю якості атмосферного повітря прикордонних територій що відповідатимуть стандартам Європейського Союзу. Дане дослідження має глобальний характер через особливості сучасного антропогенного тиску, спонтанність, імпульсивність та комплексну дію численних чинників, що реалізується на тлі змін клімату. А також вимагає нових підходів у наукових засадах організації природокористування, які базуватимуться на основі екосистемного підходу у виявленні та встановленні біобезпеки існуючих та новітніх забруднювачів.

The article explores official political discourse of Ukraine and its interpretation on the subject of constructing the concept of "reform". The main methods of sociological information obtaining and analyzing were preliminary content analysis of the selected sources and discourse analysis of the collected information. The theoretical and practical significance of the work located in adaptation of the cognitive theory of discourse and critical discourse analysis to sociological research and also conceptualization the category of discursive construct. During the analysis, forms of constructing of reform concept within the framework of political discourse have been developed. The official, constructive and oppositional forms of construction were highlighted, a number of illustrations from the meetings of the VRU are applied. On the basis of this, a symbolic struggle is described around the concept of "reform", in which discursive elements of the construction of reality became the main tool for winning an audience. The most common informational occasions and implications on the part of the official (European integration and democratization) and the opposition forms of construction (social inequality, pauperization of the population and the incorrect implementation of reforms by political competitors) are identified. It is emphasized that the contexts and meanings of the symbolic struggle is aimed at the electorate, and not at political competitors, therefore society as an object of discourse is interpreted as a victim of symbolic violence, and the concept of reform is interpreted as an instrument of this process. We established within the framework of research: the general declarative nature of Ukraine's political discourse about the category of reform, as well as the formation of this discursive unit as a subject of symbolic struggle within the framework of opposition-coalition conflicts through the exploitation of the doxa format in all studied fields; the background process of loss of universal sense by the category of «reform» through its excessive exploitation within the framework of political discourse in order to achieve the favor of society. Methodological limitations and heuristic perspectives are described also. ; Статья посвящена исследованию процессов конструирования официального политического дискурса Украины и концепта «реформы» интерпретации на предмет конструирования понятия «реформа». Сбор и анализ социологической информации были осуществлены методами контент-анализа избранных источников и дальнейшего дискурса анализа информации. Автор приспосабливает когнитивную теорию дискурса и критический дискурс-анализ социологическому исследованию и концептуализации понятия дискурсивного конструкта. Автором выделены формы конструирования понятия «реформа» в рамках политического дискурса. Выделены официальная, конструктивная и оппозиционная формы конструирования, применены ряд иллюстраций из заседаний ВРУ. На базе этого описана символическая борьба вокруг понятия «реформы», в рамках которой дискурсивные элементы конструирования реальности становятся основным инструментом для завоевания аудитории. Вычленены наиболее употребительные информационные поводы и импликатуры со стороны официальной (евроинтеграция и демократизация) и со стороны оппозиционной форм конструирования (социальное неравенство, пауперизация населения и неправильное проведение реформ политическими конкурентами). Акцентировано, что контексты и смыслы символической борьбы направлено на электорат, а не на политических конкурентов, поэтому общество как объект дискурса интерпретируется как жертва символического насилия, а понятие реформы – как инструмент данного процесса. Были установлены общая декларативность политического дискурса Украины, в частности на примере понятия реформы; также было исследовано становление данной дискурсивной единицы как предмета символической борьбы в рамках оппозиционно-коалиционного противостояния из-за эксплуатации формата доксы в исследуемом поле. Автор анализирует фоновый процесс потери понятием «реформа» единственно верного смысла из-за его чрезмерное эксплуатации в рамках политического дискурса для достижения электоральных выгод. Отдельно описаны методологические ограничения и эвристические перспективы исследования. ; Стаття присвячена дослідженню процесів конструювання офіційного політичного дискурсу України та концепту «реформи» інтерпретації на предмет конструювання поняття «реформа». Збір та аналіз соціологічної інформації були здійснені методами контент-аналізу обраних джерел та подальшого дискурсаналізу інформації. Автор пристосовує когнітивну теорію дискурсу та критичний дискурс-аналіз до соціологічного дослідження та концептуалізації поняття дискурсивного конструкту. Автором виділені форми конструювання поняття «реформа» в рамках політичного дискурсу. Виділено офіційну, конструктивну та опозиційну форми конструювання, застосовано ряд ілюстрацій з засідань ВРУ. На базі цього описана символічна боротьба навколо поняття «реформи», в межах якої дискурсивні елементи конструювання реальності стають основним інструментом для завоювання аудиторії. Вичленовано найбільш вживані інформаційні приводи та імплікатури з боку офіційної форми конструювання (євроінтеграція та демократизація) та з боку опозиційної форми (соціальна нерівність, пауперизація населення та неправильне проведення реформ політичними конкурентами). Акцентовано, що контексти і смисли символічної боротьби спрямовано на електорат, а не на політичних конкурентів, тож суспільство як об'єкт дискурсу інтерпретується як жертва символічного насильства, а поняття реформи – як інструмент даного процесу. Були встановлені загальна декларативність політичного дискурсу України, зокрема на прикладі поняття реформи; також було досліджено становлення даної дискурсивної одиниці як предмету символічної боротьби в рамках опозиційно-коаліційного протистояння через експлуатування формату докси у досліджуваному полі. Автор аналізує фоновий процес втрати поняттям «реформа» єдино вірного смислу через його надмірне експлуатування в рамках політичного дискурсу задля досягнення електоральних вигод. Окремо описано методологічні обмеження та евристичні перспективи дослідження.

Европейские специалисты признают, что конкурентоспособные военно-транспортные самолеты во всех категориях (легкие, средние и тяжелые) могут создавать только в США и Украине. На момент появления «Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України до 2020 року» мы имели наиболее эффективные: легкий транспортный самолет Ан-32 с грузоподъемностью 6,7 т и дальностью действия 800 км; оперативно-тактический военно-транспортный самолет (ВТС) с грузоподъемностью 30 т и дальностью действия при полной загрузке 4300 км; пассажирский региональный самолет Ан-148-100В с максимальной полезной нагрузкой 9,0 т и дальностью её перевозки на 2600 км. Усилиями всего коллектива ГП «Антонов» на базе этих самолетов спроектированы, изготовлены опытные образцы и частично прошли летные испытания такие их модификации, как Ан-132Д, Ан-178 и Ан-188, реализация которых базируется на использовании новой «Методологии проектирования модификаций военно-транспортных самолетов с учетом глубоких изменений в крыле и в силовой установке». С учетом научных положений этой «Методологии…»: на базе самолета Ан-32 путем глубоких изменений в силовой установке, т. е. использованием двигателей PW150 и увеличением массы топлива в полтора раза, создана модификация легкого ВТС Ан-132Д с грузоподъемностью 9,1 т, дальностью, увеличенной до 2400 км, и с топливной эффективностью до 222 г/т∙км, что выше, чем у базовой модели; на базе пассажирского самолета Ан-148 путем глубоких изменений и в геометрии крыла, и в силовой установке создана модификация среднего ВТС – Ан-178 с грузоподъемностью 18 т и дальностью действия при максимальной загрузке 1200 км, что обеспечивает этой модификации «нишу», не занятую конкурентами; обеспечение полного превосходства модификации Ан-188 среди конкурентов-аналогов базируется также на глубоких изменениях: замена в силовой установке ТВД Д27 на турбовентиляторный CFM LEAP-1A; использование дискретной геометрической крутки местных хорд крыла, что обеспечило дальность действия этого самолета до 3200 км при грузоподъемности 47 т и существенно повысило его боеготовность вследствие применения турбовентиляторных двигателей. Сравнение этих ВТС с их базовыми моделями показывает, что коллектив ГП «Антонов» с честью реализовал направление «Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України до 2020 року» в части создания конкурентоспособных военно-транспортных самолетов. ; European specialists recognize that only US and Ukraine can create competitive military transport aircraft in all categories (light, medium and heavy). At the time of the emergence of the "State COMPLEX Program for the Development of the Aviation Industry of Ukraine to 2020" we had the most effective: light transport aircraft An-32 with a capacity of 6.7 t and a range of 800 km; Operational-tactical military transport aircraft (VTS) with a load capacity of 30 tons and a range of full load at 4300 km; An-148-100V passenger regional aircraft with a maximum payload of 9.0 tons and a range of 2600 km. Through the efforts of the whole team of Antonov State Enterprise on the basis of these planes designed, manufactured prototypes and partially passed flight tests such modifications as An-132D, An-178 and An-188, the implementation of which is based on the use of the new "Methodology of designing military transport modifications aircraft taking into account profound changes in the wing and in the power plant." Given the scientific provisions of this "Methodology .": on the basis of the An-32 aircraft by profound changes in the power plant, ie. Using PW150 engines and increasing the mass of fuel in one and a half times, a modification of light PTS – An-132D with a load capacity of 9.1 t, with an increased range up to 2400 km, was created. and with a fuel efficiency figure of 222 g / t ∙ km, higher than in the base model; on the basis of the passenger aircraft An-148 by deep changes and in the geometry of the wing, and in the power plant created a modification of the average PTS An-178 with a load capacity of 18 tons and a range of maximum load 1200 km, providing this modification "niche", not occupied competitors; ensuring the full advantage of the An-188 modification among its competitors is also based on profound changes: replacement of the D27 power plant with a CFM LEAP-1A turbofan; the use of a discrete geometric twist of the local wing chords, which ensured the range of this aircraft up to 3200 km with a load capacity of 47 t and significantly increased its readiness due to the use of turbofan engines. omparative evaluation of these MTS with their basic models shows that the staff of SE Antonov has honorably implemented part of the "State complex Program for the Development of the Aviation Industry of Ukraine until 2020" in the part of creation of competitive military transport aircraft.

To represent changes in modern Ukrainian society the article deals with the theory of social organism. It focuses on the systematic and comprehensive study of society as a whole, thus identifying the main factors contributing to the strengthening or weakening of the integrity. Unfortunately, the developments of Ukrainian scientists studying our society with the help of this theory turned out to be unrequired by the government. Even before the conflict in the east of Ukraine basic reproductive processes restoring the integrity of Ukraine's social organism were apt to discourage social integration. In fact this threat was ignored by the country's government and ruling circles. East Ukraine conflict revealed a number of trends and contradictions connected with transformation processes which weakened the integrity of the country's social body. Firstly, it exposed not only violation of Ukraine's territorial integrity, but also the problem of preserving the integrity of the social body of the country. The ruling circles did not realize that conducting neoliberal reforms would destroy social ties uniting the society as an entity. Secondly, East Ukraine conflict reflected the negative social impact of transformation processes taken place during 1991-2013. The economy model that emerged in the post-Soviet Ukraine is destructive to the social body of the country. Market reforms, privatization and de-industrialization caused a deep social stratification. The existing social property structure reveals a great split in the Ukrainian social-class structure. Thirdly, the conflict proved a radical change in the state's social role. The state power in Ukraine turned out to be unable to maintain public interests. It loses the ability to perform such functions as law enforcement, regulation of social relations, ensuring social security, keeping the state power sovereignty over the whole territory of Ukraine. Fourthly, East Ukraine conflict clearly disclosed a deep degradation of the ruling class in Ukraine. Authorities constantly ignore national interests of Ukraine, this fact becomes a disintegrating factor in the social life. Fifthly, the conflict in Donbass region showed that the existence of non-state armed groups on both sides of the conflict is a great obstacle to the process of Donbass reintegration into Ukraine. The activity of such militias means the emergence of territories that are not controlled by the state, that is, where laws of Ukraine are not kept regardless of the flag under which they act. Sixthly, the conflict indicated that the Ukrainian national idea despite its aim to unite our society and integrate it into a single social organism does not work. The reason is that many Ukrainian citizens focused on closer relations with Russia and did not share the European aspirations of their authorities (according to 2015 survey – the major part of people). Seventhly, East Ukraine conflict clearly demonstrated that the state significantly weakened its subjectivity and turned into an object of international relations. Ukraine's dependence on the USA, the EU and the IMF has increased so much that their consent is essential to appoint the government and to define its internal and external policy. Therefore, East Ukraine conflict reflected the social processes in a more detailed way. It also revealed sad consequences of reforms unfolding the state of modern Ukrainian society. Transformation processes in Ukraine were accompanied by the formation of several fault lines of the country's social body, caused by the irresponsible policy of the ruling circles, false social and material structure, destructive model of national wealth distribution, significant social and cultural differences between regions, lack of the national integration project. The military conflict in eastern Ukraine dramatically increased a social split in the society, causing the process of forming a new identity both in Donbass and in Ukraine by means of information and psychological impact, that is, the imposition of an enemy image represented by the opposite side. East Ukraine conflict highlighted all the processes that had long been manifested in the society, and had become the basis of the conflict and still threaten the entity of Ukraine's social organism. ; Анализ основных процессов, определяющих развитие современного украинского общества, таких как трансформация общества, нарушение его целостности, изменение роли государства в жизни общества, деградация правящего класса Украины и его влияние на социальные процессы, образование линий разлома в социальном организме, формирование новых идентичностей как следствие социального разлома, показывает их тесную взаимосвязь с восточноукраинским конфликтом. Этот конфликт со всей выразительностью высветил все те процессы, которые продолжительное время проявлялись в обществе, создавали почву конфликта и остаются факторами, которые несут угрозу целостности социального организма Украины. ; Аналіз визначальних для сучасного українського суспільства процесів, таких як трансформація суспільства, порушення його цілісності, зміна ролі держави в житті суспільства, деградація правлячого класу України та його вплив на соціальні процеси, формування ліній розлому в соціальному організмі, формування нових ідентичностей як наслідок соціального розлому, засвідчує, що східноукраїнський конфлікт з усією виразністю висвітив ці процеси, які тривалий час проявлялися в суспільстві, створили підґрунтя конфлікту і залишаються факторами, що загрожують цілісності соціального організму України.

Данная статья посвящена взаимоотношениям Великого Княжества Литовского с Казанским ханством. Целью исследования является анализ динамики и характерных черт отношений Казанского ханства и Великого Княжества Литовского. Восточная политика Ягеллонов по праву считается одним из важных направлений политики польских королей и великих князей литовских в XVI веке. Традиционно, историки уделяют намного больше внимания истории взаимоотношений Крымского ханства с Литвой и Польшей. Однако относительно отношений Великого Княжества Литовского с Казанским ханством, есть источниковедческие статьи Д. Мустафиной и В. Трепавлова, посвященные анализу документов в литовском государственном архиве (Литовской метрике). Главной тематикой данной статьи является военно-политическая история Восточной Европы первой половины XVI в. Необходимо проследить, насколько европейская политика Казанского ханства зависела от личностей Сахиб-Гирея и Сафа-Гирея и их личных отношений с Сигизмундом I Старым. Новизна данного исследования состоит в том, что впервые вниманию исследователей представлена целостная картина литовско-казанских отношений, а не частные вопросы отношений между отдельными великими князями и ханами. На фоне отношений Литвы с Русским государством и Крымским ханством рассмотрены вопросы истории взаимодействия казанских татар с литовцами и поляками. Попытки установить анти-русский альянс продолжались всю первую половину XVI в. Мухаммед-Амин из династии Улуг-Мухаммеда, в 1506 г. выразил заинтересованность в союзе только, когда это ему было выгодно. Предложение Сигизмунда I Старого заключить в 1516-1518 г. союз, не встретило отклика у казанцев. Династия Улуг-Мухаммеда, в целом, не была сторонником ориентации на Великое Княжество Литовское. Реальный союз между казанцами и литовцами стал возможен только во второе правление в Казани Сафа-Гирея. Только единожды, а именно в 1535-1537 гг., литовцы поддержали казанцев войной против русских. Постоянный контакт межу Казанским ханством и Великим Княжеством Литовским был возможен только, когда этот альянс поддерживало Крымское ханство. Одним из главных дестабилизирующих фактов в отношениях между Ягеллонами и Гиреями были взаимные набеги казаков Великого Княжества Литовского и отрядов татарских пограничных беев. Посольство казанцев к литовцам и полякам в 1551 г. не нашло отклика у Сигизмунда II Августа. Ягеллоны не были заинтересованы в союзе с казанцами. Надежными союзниками казанцев были только крымские Гиреи и восточные ногайцы. ; This article considers the relationship between the Grand Duchy of Lithuania and Khanate of Kazan. The aim of this study is to analyze the dynamics and characteristics of the relations of the Kazan Khanate with Grand Duchy of Lithuania. Jagiellonian eastern policy is rightfully considered as one of the most important policy directions of the Polish Kings and Grand Dukes of Lithuania in the 16 th century. Researchers have traditionally paid much more attention to the history of relations of the Crimean Khanate with Lithuania and Poland. Relations of the Grand Duchy of Lithuania with Kazan Khanate have been considered in the source study articles by D. Mustafina and B. Trepavlov analyzing the content of documents preserved in the Lithuanian State Archives (Lithuanian Methric). The main theme of this article is the military and political history of Eastern Europe in the first half of the 16 th century. The author aims to clarify to what extent the European policy of the Kazan Khanate depended on the personalities of Sahib Giray and Safa Giray and their personal relations with Sigismund I the Old. The novelty of this study lies in the fact that the author is the first to present to the researchers' attention a complete picture of the Kazan-Lithuanian relations rather than focusing on particular issues of relations between the individual Grand Dukes and khans. The article examines the history of the interaction of the Kazan Tatars with Lithuanians and Poles in the context of relations of Lithuania with the Russian State and Crimean Khanate. Attempts to establish an anti-Russian alliance were undertaken during the first half of the 16th century. Mohammed Amin, from the dynasty of Ulugh Muhammad, expressed interest in the establishment of the union in 1506 only by the fact that it was profitable for him. In 1516-1518, the proposals of Sigismund I the Old to make an alliance did not meet the response in Kazan. In general, the dynasty of Ulugh Muhammad was not a supporter of rapprochement with the Grand Duchy of Lithuania. The real union between the Kazan Tatars and Lithuanians became possible only during the second rule of Safa Giray in Kazan. Only once and namely in 1535-1537, the Lithuanians supported Kazan in the war against the Russians. The continuous contact between the Kazan Khanate and Grand Duchy of Lithuania was only possible when the alliance was supported by the Crimean Khanate. Mutual raids of the Cossacks of Grand Duchy of Lithuania and troops of the Tatar frontier beys were one of the main destabilizing factors in the relationship between the Jagiellonians and Girays. The Kazan embassy to the Lithuanians and Poles in 1551 found no response from Sigismund II Augustus. The Jagiellonians were not interested in an alliance with the Kazan Tatars. Only the Crimean Girays and eastern Nogays were the staunch allies of Kazan.

Розсіяний склероз (РС) актуальна проблема сучасної неврології через високу захворюваність, широку поширеність, значну інвалідизацію пацієнтів переважно молодого (працездатного) віку. В останні десятиліття захворюваність та поширеність зазначеної нозології зростає і в нашій країні. Сучасна концепція лікування РС включає три компоненти: лікування загострення (атаки); терапія, модифікуюча перебіг захворювання; симптоматичне лікування. Нині до препаратів першої лінії лікування РС в Європі відносять інтерферони в і глатирамеру ацетат. Новою ерою в дослідженнях і лікуванні РС стало використання монокло-нальних антитіл. Враховуючи темпи розвитку неврології за останні два десятиліття, ймовірно, в недалекому майбутньому РС перестане бути настільки грізним захворюванням, а пацієнти знайдуть можливість жити повноцінним життям.Рассеянный склероз (РС) актуальная проблема современной неврологии, которая сопровождается высокой заболеваемостью, широкой распространенностью и значительной инвалидизацией пациентов преимущественно молодого (трудоспособного) возраста. В последние десятилетия заболеваемость и распространенность указанной нозологии растет и в нашей стране. Современная концепция лечения РС включает три компонента: лечение обострения (атаки); терапия, модифицирующая течение заболевания; симптоматическое лечение. Сейчас к препаратам первой линии лечения РС в Европе относят интерфероны в и глатирамера ацетат. Новой эрой в исследованиях и лечении РС стало использование моноклональных антител. Учитывая темпы развития неврологии за последние два десятилетия, вероятно, в недалеком будущем РС перестанет быть столь грозным заболеванием, а пациенты найдут возможность жить полноценной жизнью.Multiple sclerosis (MS) the actual problem of modern neuroscience because of the high morbidity, high prevalence, significant disability patients predominantly young (working-age) children. In recent decades, the incidence and prevalence of specified nosology is increasing in our country. The modern concept of treatment of MS includes three components: treatment of exacerbation (attack); therapy, modifying the disease; symptomatic treatment. For the treatment of exacerbations today in most developed countries use as methylprednisolone pulse therapy. The primary treatment of MS should consider modifying therapy. The first drug to treat this type was introduced in 1993 interferon 1в. From this time picture of the PC changed dramatically this disease is no longer a sentence and the number of study drugs for the treatment of MS began to increase exponentially According to modern concepts, are modifying treatment is reduced to suppress the autoimmune process underlying the pathogenesis of MS. Several clinical studies demonstrated the high efficiency of this type of treatment in the early stages, which reduces the occurrence of secondary phase progression. This is due to the decrease inflammation (autoimmune nature) during the disease on the one hand, and the growth processes of neurodegeneration the other. Now to the first-line treatment of MS in Europe include interferon в and hlatyramer acetate. The mechanism of action of interferon в is still not fully understood. The use of this group of drugs began in an era when the PC was associated with a viral etiology. Despite the large number of studies since their mechanism of action is not well understood. Interferons belong to the в spectrum immunomodulator through their actions effects on antigen presentation, T cell proliferation, expression of cytokines and chemokines. Interferons в in the European Union approved for use in clinically isolated syndrome, relapsing-remitting and secondary-progressive MS. For drugs as the first line refers hlatyramer acetate, which is used daily subcutaneously. In preparation included a pool of four amino acids tyrosine, glutamate, alanine, lysine. Initially the drug was synthesized to mimic the properties entsefality myelin basic protein. At the same time, a number of experimental studies have shown that hlatyramer acetate affects the differentiation of T cells. This drug is approved for treatment of relapsing-remitting MS, clinically isolated syndrome. Вісник проблем біології і медицини 2014 Вип. 4, Том 1 (113) 29 ЛЕКЦІЇ A new era in the study and treatment of MS is the use of monoclonal antibodies. The first drug of this group, approved in Western Europe and the United States, was natalizumab. The action is aimed at the blockade of the antigen VLA 4, resulting in inhibition of lymphocyte migration through the blood-brain barrier into the CNS. Given the safety profile natalizumab, it is prescribed in patients with highly active relapsing-remitting MS, the use of basic treatment which proved ineffective. By the second-line drugs also include mitoxantrone a drug that was designed as an antitumor agent. The first oral treatment for MS became finholimod a drug that is used for the treatment of relapsing-remitting MS. In the near future we expect completion of clinical studies on the efficacy and safety teriflu-nomid, lakvinimod, daklizumab for the treatment of relapsing remitting MS. In the near future we expect completion of clinical studies on the efficacy and safety teriflunomid, lakvinimod, daklizumab for the treatment of relapsing remitting MS. Thus, the concept now clearly formed the treatment of MS. Unfortunately, not all drugs are available to patients in Ukraine, and their cost limits their use. Given the pace of neuroscience over the past two decades, probably in the near future, the PC will cease to be so terrible disease, and patients will find a way to live a full life.

SUMMARY:
The concept of region remains relatively rarely used by historians when they talk about Russia. Most problems concerning the political, social and economic history of the country are routinely analyzed on the basis of aggregate data. When scholars do talk about regions they usually address specifically the issues of nationalism, national policy of the Russian state or the rise of competing nationalisms of the non-Russian ethnic groups. Thus regions seemingly exist only on the borders of the country. But what about Russia itself? Are there any regional divisions in Russia which would be something more than mere administrative divisions? For a long time these questions did not attract scholarly attention, as the principal task of writing history was to establish and legitimize the rise of the modern state. The history of Russia was no exception in this case. However, with the post-communist transformations in the political geography of the Central and Eastern Europe, the ongoing process of European integration, and the parallel rise of regional identities and politics, regions and regionalisms emerge as a new focus of professional research in both the humanities and social sciences.

Marina Loskutova focuses on the ways in which post-elementary and secondary education in the Empire encouraged or discouraged students to think about their country in terms of particular regions and localities. Formal education and schooling has long been considered as one of the major forces promoting the making of a nation by imposing upon the pupils relatively standardized views and practices, forging a sense of belonging to a large collectivity". In particular, such subjects as modem literature, history and geography gained their significance as the vehicles for the very idea of a nation. However, if the role of formal schooling in the process of national formation has long been acknowledged, there are still few detailed studies on the transformation of various courses and curricula in specific national settings, and even less has been written on the changes in the curriculum and textbooks in nineteenth-century Russia. The article focuses on Russian secondary and post-elementary textbooks on geography and the ways they portrayed or constructed the regional divisions of the Empire. Acknowledging a generally limited impact that schooling might have had upon students everywhere, and especially in the late imperial Russia, where post-elementary education was available only for a very thin stratum of the population, Marina Loskutova argues that the ways in which the regions, regional divisions and the interrelationships between a locality, a region and the country as a whole were conceptualized in the pre-revolutionary decades, left a deep imprint upon subsequent school practices well into the twentieth century, and their legacy is still perceptible even today.

This article examines the way divisions of imperial space were represented in the most commonly used Russian school textbooks and readers through the nineteenth and early twentieth centuries. Particular attention is given to the gradual emergence of local studies in the school curriculum as part of a broader movement that sought to establish an intermediary space between the individual and the Empire as a whole.

Although the idea that immediate locality and the native region could be used as the best medium to make children familiar with their country as a whole was already present by the mid-nineteenth century, for a long time it remained only an abstract proposition. For a course of "motherland studies" of sufficient academic credibility to be developed "from below", provincial public had first to take an interest in preserving local nature and history. Indeed, mid-nineteenth century attempts to establish "motherland studies" at school failed due to the lack of supporting social structures in the provinces. It was only in the last decade of the nineteenth century when local initiative matured enough to give a boost for provincial museums and voluntary societies. At the turn of the century, as progressive educators from the main centers of the Empire gradually ventured to take their students out of the school grounds to explore the wider world through direct experience, some cities and whole regions, such as the upper-Volga, the Crimea, Caucasus and Ural, began to attract organized groups of young tourists. A decade later, in the years immediately preceding World War I, provincial initiative in a few city centers of Russia had reached sufficient maturity to organize school excursion tours and even to launch a journal monitoring the progress in this area of public life. It was only with the advent of a local studies movement, which enjoyed a brief period of exuberant growth in the 1920s, when the concept of a local identity was employed in educational practices.

Keywords: civil procedural law, civil process, civil proceedings, subject of civil procedurallaw The process of reforming procedural legislation, its harmonization, harmonization with theprinciples and standards of international law, as well as other processes taking place insociety and the state are the factors that affect the need to revise the doctrinal definitionsof civil procedural law. One of the most developed issues in the theory of civil procedurallaw is its definition. In turn, the development of science is impossible without reviewingeven established doctrinal approaches and provisions.An analysis of the special literature, mostly educational, led to the conclusion thatscholars use approaches to the definition of the term "civil procedural law", which weredeveloped and included in the theory of civil procedural law in the 50s-60s of the twentiethcentury. Modern definitions of civil procedural law are based on the provisions of theold invalid legislation, or on the provisions of the legislation of other countries (for example,the Russian Federation). Therefore, the purpose of this study was to review the existingdefinitions in the theory of civil procedural law and their harmonization with theprovisions of current legislation of Ukraine.In the process of researching doctrinal approaches to the definition of civil procedurallaw, it was found that researchers invest in the definition of the subject, purpose of thisbranch of law, as well as additional characteristics of civil procedural law (participants,sectoral affiliation, stage, etc.).The lack of a single doctrinal approach to the definition of the subject of civil procedurallaw, which is part of the definition of civil procedural law, prompted to study thesubject of civil procedural law and propose its author's definition.Based on the provisions of current legislation, the article presents the author's definitionof civil procedural law as a branch of law, set and system of legal norms, the subjectof which are public relations arising in civil proceedings on the basis of fair, impartialand timely consideration and resolution of civil cases in order to effectively protect violated,unrecognized or disputed rights, freedoms or interests of individuals, rights and interestsof legal entities, the interests of the state. ; Ключові слова: цивільне процесуальне право, цивільний процес, цивільне судочинство, предмет цивільного процесуального права Процес реформування процесуального законодавства, його гармонізації, приведен-ня у відповідність до принципів і стандартів міжнародного права, а також інші про-цеси, що відбуваються у суспільстві та державі, є тими чинниками, які впливають напотребу перегляду доктринальних визначень категорій цивільного процесуальногоправа. Саме тому у статті проаналізовано теоретичні підходи до визначення поняття«цивільне процесуальне право» та запропоновано його авторське визначення з ураху-ванням положень чинного законодавства України. На основі аналізу доктринальнихпідходів запропоновано також авторське визначення предмета цивільного процесу-ального права. Посилання 1. Терещук Г. А. Цивільне право. Конспект лекцій для студентів усіх напрямів денної та заочної форм навчання. Луцьк : ЛНТУ, 2017. 88 с. 2. Гражданский процесс : учебник. 4-е изд., перераб. и доп. / под ред. М. К. Треушникова. Москва : ИД «Городец», 2011. 815 с. ; Гражданский процесс: учебник / отв. ред. В. В. Ярков. 8-е изд., перераб. и доп. Москва : Инфотропик Медиа, 2012. 768 с. 3. Сахнова Т. В. Курс гражданского процесса: теоретические начала и основные институты. Москва : Волтерс Клувер, 2008. 696 c. 4. Щепалов С. В. Гражданский процесс : лекции / под ред. Б. К. Таратунина, Е. С. Рочевой. Москва : Норма : НИЦ Инфра, 2013. 352 с. 5. Фархтдинов Я. Ф. Источники гражданского процессуального права Российской Федерации : автореф. дис. … докт. юрид. наук. Екатеринбург, 2002. 36 с. 6. Осокина Г. Л. Курс гражданского судопроизводства России. Общая часть : учебное пособие. Томск : Изд-во Том. ун-та, 2002. URL: https://lawbook.online/sudoproizvodstvo-rossii-grajdanskoe/predmet-sistemagrajdanskogo-protsessualnogo-31322.html (дата звернення: 10.01.2021 р.). 7. Степаненко Т. В. § 6. Поняття та значення цивільного процесу (цивільного судочинства). Стадії цивільного судочинства // Сучасні проблеми цивільного права та процес : навчальний посібник: за ред. Ю. М. Жорнокуя та Л. В. Красицької. Харків : Право, 2017. URL: https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:WzJBAn2EHfsJ:univd.edu.ua/science-issue/issue/3110+&cd=3&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=avast (дата звернення: 10.01.2021 р.). 8. Васильев С. В. Гражданский процесс. Курс лекций. Харьков : Эспада, 2010. 688 с. 9. Гражданский процесс. Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. : под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота. Москва : ПБОЮЛ Гриженко, 2001. 544 с. 10. Процессуальные нормы и отношения в советском праве: в «непроцессуальных» отраслях / И. А. Галаган [и др.] ; науч. ред. И. А. Галаган. Воронеж : Издательство Воронежского государственного университета, 1985. 208 с. 11. Здрок О. Н. Понятие и система гражданского процессуального права : конспект лекции. Минск : БГУ, 2009. 27 с. 12. Концепція // Енциклопедія сучасної України. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3256 (дата звернення: 10.01.2021 р.). 13. Протасов Н. В. Теорія держави і права. URL: https://stud.com.ua/30968/pravo/teoriya_derzhavi_i_prava(дата звернення: 10.01.2021 р.). 14. Потапенко С. В., Даниелян А. С., Гелиева И. Н. Судебная система Российской Федерации : учеб. пособие. Краснодар : Кубанский гос. ун-т, 2019. 114 с. 15. Юдельсон К. С. Вопросы советского гражданского процесса военного времени. Свердловск, 1943. 104 c. 16. Пучинский В. К. Понятие, предмет, источники советского процессуального права. Москва, 1966. 46 с. 17. Советский гражданский процесс. Учебник / Боннер А. Т., Гурвич М. А., Курылев С. В., Марышева Н. И. и др.; отв. ред. Шакарян М. С. Москва : Юрид. лит., 1985. 528 c. 18. Мозолин В. П. О гражданско-процессуальном правоотношении. Советское государство и право. 1955. № 6. С. 50−57. 19. Авдеенко Н. И. Механизм и пределы регулирующего воздействия гражданского процессуального права. Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1969. 72 c. 20. Советский гражданский процесс : под ред. К. И. Комиссарова, В. М. Семенова. Москва : Юридическая литература, 1988. 480 с. 21. Гражданский процесс : учебник : под ред М. К. Треушникова. 5-е изд., перераб. и доп. Москва : Статут, 2014. 959 с. 22. Ярков В. В. Развитие цивилистического процесса в России: отдельные вопросы. Вестник гражданского процесса. 2011. № 1. С. 24−27. ====================================================== 1. Tereshchuk H. A. Tsyvilne pravo. Konspekt lektsii dlia studentiv usikh napriamiv dennoi ta zaochnoi form navchannia. Lutsk : LNTU, 2017. 88 s. 2. Hrazhdanskyi protsess : uchebnyk. 4-e yzd., pererab. y dop. / pod red. M. K. Treushnykova. Moskva : YD «Horodets», 2011. 815 s. ; Hrazhdanskyi protsess: uchebnyk / otv. red. V. V. Yarkov. 8-e yzd., pererab. y dop. Moskva : Ynfotropyk Medya, 2012. 768 s. 3. Sakhnova T. V. Kurs hrazhdanskoho protsessa: teoretycheskye nachala y osnovnыe ynstytutы. Moskva : Volters Kluver, 2008. 696 c. 4. Shchepalov S. V. Hrazhdanskyi protsess : lektsyy / pod red. B. K. Taratunyna, E. S. Rochevoi. Moskva : Norma : NYTs Ynfra, 2013. 352 s. 5. Farkhtdynov Ya. F. Ystochnyky hrazhdanskoho protsessualnoho prava Rossyiskoi Federatsyy : avtoref. dys. … dokt. yuryd. nauk. Ekaterynburh, 2002. 36 s. 6. Osokyna H. L. Kurs hrazhdanskoho sudoproyzvodstva Rossyy. Obshchaia chast : uchebnoe posobye. Tomsk : Yzd-vo Tom. un-ta, 2002. URL: https://lawbook.online/sudoproizvodstvo-rossii-grajdanskoe/predmet-sistemagrajdanskogo-protsessualnogo-31322.html (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 7. Stepanenko T. V. § 6. Poniattia ta znachennia tsyvilnoho protsesu (tsyvilnoho sudochynstva). Stadii tsyvilnoho sudochynstva // Suchasni problemy tsyvilnoho prava ta protses : navchalnyi posibnyk: za red. Yu. M. Zhornokuia ta L. V. Krasytskoi. Kharkiv : Pravo, 2017. URL: https://webcache.googleusercontent.com/ search?q=cache:WzJBAn2EHfsJ:univd.edu.ua/science-issue/issue/3110+&cd=3&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=avast (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 8. Vasylev S. V. Hrazhdanskyi protsess. Kurs lektsyi. Kharkov : Эspada, 2010. 688 s. 9. Hrazhdanskyi protsess. Uchebnyk. 3-e yzd., pererab. y dop. : pod red. V. A. Musyna, N. A. Chechynoi, D. M. Chechota. Moskva : PBOIuL Hryzhenko, 2001. 544 s. 10. Protsessualnыe normы y otnoshenyia v sovetskom prave: v «neprotsessualnыkh» otrasliakh / Y. A. Halahan [y dr.] ; nauch. red. Y. A. Halahan. Voronezh : Yzdatelstvo Voronezhskoho hosudarstvennoho unyversyteta, 1985. 208 s. 11. Zdrok O. N. Poniatye y systema hrazhdanskoho protsessualnoho prava : konspekt lektsyy. Mynsk : BHU, 2009. 27 s. 12. Kontseptsiia // Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3256 (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 13. Protasov N. V. Teoriia derzhavy i prava. URL: https://stud.com.ua/30968/pravo/ teoriya_derzhavi_i_prava(data zvernennia: 10.01.2021 r.). 14. Potapenko S. V., Danyelian A. S., Helyeva Y. N. Sudebnaia systema Rossyiskoi Federatsyy : ucheb. posobye. Krasnodar : Kubanskyi hos. un-t, 2019. 114 s. 15. Iudelson K. S. Voprosы sovetskoho hrazhdanskoho protsessa voennoho vremeny. Sverdlovsk, 1943. 104 c. 16. Puchynskyi V. K. Poniatye, predmet, ystochnyky sovetskoho protsessualnoho prava. Moskva, 1966. 46 s. 17. Sovetskyi hrazhdanskyi protsess. Uchebnyk / Bonner A. T., Hurvych M. A., Kurыlev S. V., Marыsheva N. Y. y dr.; otv. red. Shakarian M. S. Moskva : Yuryd. lyt., 1985. 528 c. 18. Mozolyn V. P. O hrazhdansko-protsessualnom pravootnoshenyy. Sovetskoe hosudarstvo y pravo. 1955. № 6. S. 50−57. 19. Avdeenko N. Y. Mekhanyzm y predelы rehulyruiushcheho vozdeistvyia hrazhdanskoho protsessualnoho prava. Lenynhrad : Yzd-vo LHU, 1969. 72 c. 20. Sovetskyi hrazhdanskyi protsess : pod red. K. Y. Komyssarova, V. M. Semenova. Moskva : Yurydycheskaia lyteratura, 1988. 480 s. 21. Hrazhdanskyi protsess : uchebnyk : pod red M. K. Treushnykova. 5-e yzd., pererab. y dop. Moskva : Statut, 2014. 959 s. 22. Iarkov V. V. Razvytye tsyvylystycheskoho protsessa v Rossyy: otdelnыe voprosы. Vestnyk hrazhdanskoho protsessa. 2011. № 1. S. 24−27.

Keywords: civil procedural law, civil process, civil proceedings, subject of civil procedurallaw The process of reforming procedural legislation, its harmonization, harmonization with theprinciples and standards of international law, as well as other processes taking place insociety and the state are the factors that affect the need to revise the doctrinal definitionsof civil procedural law. One of the most developed issues in the theory of civil procedurallaw is its definition. In turn, the development of science is impossible without reviewingeven established doctrinal approaches and provisions.An analysis of the special literature, mostly educational, led to the conclusion thatscholars use approaches to the definition of the term "civil procedural law", which weredeveloped and included in the theory of civil procedural law in the 50s-60s of the twentiethcentury. Modern definitions of civil procedural law are based on the provisions of theold invalid legislation, or on the provisions of the legislation of other countries (for example,the Russian Federation). Therefore, the purpose of this study was to review the existingdefinitions in the theory of civil procedural law and their harmonization with theprovisions of current legislation of Ukraine.In the process of researching doctrinal approaches to the definition of civil procedurallaw, it was found that researchers invest in the definition of the subject, purpose of thisbranch of law, as well as additional characteristics of civil procedural law (participants,sectoral affiliation, stage, etc.).The lack of a single doctrinal approach to the definition of the subject of civil procedurallaw, which is part of the definition of civil procedural law, prompted to study thesubject of civil procedural law and propose its author's definition.Based on the provisions of current legislation, the article presents the author's definitionof civil procedural law as a branch of law, set and system of legal norms, the subjectof which are public relations arising in civil proceedings on the basis of fair, impartialand timely consideration and resolution of civil cases in order to effectively protect violated,unrecognized or disputed rights, freedoms or interests of individuals, rights and interestsof legal entities, the interests of the state. ; Ключові слова: цивільне процесуальне право, цивільний процес, цивільне судочинство, предмет цивільного процесуального права Процес реформування процесуального законодавства, його гармонізації, приведен-ня у відповідність до принципів і стандартів міжнародного права, а також інші про-цеси, що відбуваються у суспільстві та державі, є тими чинниками, які впливають напотребу перегляду доктринальних визначень категорій цивільного процесуальногоправа. Саме тому у статті проаналізовано теоретичні підходи до визначення поняття«цивільне процесуальне право» та запропоновано його авторське визначення з ураху-ванням положень чинного законодавства України. На основі аналізу доктринальнихпідходів запропоновано також авторське визначення предмета цивільного процесу-ального права. Посилання 1. Терещук Г. А. Цивільне право. Конспект лекцій для студентів усіх напрямів денної та заочної форм навчання. Луцьк : ЛНТУ, 2017. 88 с. 2. Гражданский процесс : учебник. 4-е изд., перераб. и доп. / под ред. М. К. Треушникова. Москва : ИД «Городец», 2011. 815 с. ; Гражданский процесс: учебник / отв. ред. В. В. Ярков. 8-е изд., перераб. и доп. Москва : Инфотропик Медиа, 2012. 768 с. 3. Сахнова Т. В. Курс гражданского процесса: теоретические начала и основные институты. Москва : Волтерс Клувер, 2008. 696 c. 4. Щепалов С. В. Гражданский процесс : лекции / под ред. Б. К. Таратунина, Е. С. Рочевой. Москва : Норма : НИЦ Инфра, 2013. 352 с. 5. Фархтдинов Я. Ф. Источники гражданского процессуального права Российской Федерации : автореф. дис. … докт. юрид. наук. Екатеринбург, 2002. 36 с. 6. Осокина Г. Л. Курс гражданского судопроизводства России. Общая часть : учебное пособие. Томск : Изд-во Том. ун-та, 2002. URL: https://lawbook.online/sudoproizvodstvo-rossii-grajdanskoe/predmet-sistemagrajdanskogo-protsessualnogo-31322.html (дата звернення: 10.01.2021 р.). 7. Степаненко Т. В. § 6. Поняття та значення цивільного процесу (цивільного судочинства). Стадії цивільного судочинства // Сучасні проблеми цивільного права та процес : навчальний посібник: за ред. Ю. М. Жорнокуя та Л. В. Красицької. Харків : Право, 2017. URL: https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:WzJBAn2EHfsJ:univd.edu.ua/science-issue/issue/3110+&cd=3&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=avast (дата звернення: 10.01.2021 р.). 8. Васильев С. В. Гражданский процесс. Курс лекций. Харьков : Эспада, 2010. 688 с. 9. Гражданский процесс. Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. : под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота. Москва : ПБОЮЛ Гриженко, 2001. 544 с. 10. Процессуальные нормы и отношения в советском праве: в «непроцессуальных» отраслях / И. А. Галаган [и др.] ; науч. ред. И. А. Галаган. Воронеж : Издательство Воронежского государственного университета, 1985. 208 с. 11. Здрок О. Н. Понятие и система гражданского процессуального права : конспект лекции. Минск : БГУ, 2009. 27 с. 12. Концепція // Енциклопедія сучасної України. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3256 (дата звернення: 10.01.2021 р.). 13. Протасов Н. В. Теорія держави і права. URL: https://stud.com.ua/30968/pravo/teoriya_derzhavi_i_prava(дата звернення: 10.01.2021 р.). 14. Потапенко С. В., Даниелян А. С., Гелиева И. Н. Судебная система Российской Федерации : учеб. пособие. Краснодар : Кубанский гос. ун-т, 2019. 114 с. 15. Юдельсон К. С. Вопросы советского гражданского процесса военного времени. Свердловск, 1943. 104 c. 16. Пучинский В. К. Понятие, предмет, источники советского процессуального права. Москва, 1966. 46 с. 17. Советский гражданский процесс. Учебник / Боннер А. Т., Гурвич М. А., Курылев С. В., Марышева Н. И. и др.; отв. ред. Шакарян М. С. Москва : Юрид. лит., 1985. 528 c. 18. Мозолин В. П. О гражданско-процессуальном правоотношении. Советское государство и право. 1955. № 6. С. 50−57. 19. Авдеенко Н. И. Механизм и пределы регулирующего воздействия гражданского процессуального права. Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1969. 72 c. 20. Советский гражданский процесс : под ред. К. И. Комиссарова, В. М. Семенова. Москва : Юридическая литература, 1988. 480 с. 21. Гражданский процесс : учебник : под ред М. К. Треушникова. 5-е изд., перераб. и доп. Москва : Статут, 2014. 959 с. 22. Ярков В. В. Развитие цивилистического процесса в России: отдельные вопросы. Вестник гражданского процесса. 2011. № 1. С. 24−27. ====================================================== 1. Tereshchuk H. A. Tsyvilne pravo. Konspekt lektsii dlia studentiv usikh napriamiv dennoi ta zaochnoi form navchannia. Lutsk : LNTU, 2017. 88 s. 2. Hrazhdanskyi protsess : uchebnyk. 4-e yzd., pererab. y dop. / pod red. M. K. Treushnykova. Moskva : YD «Horodets», 2011. 815 s. ; Hrazhdanskyi protsess: uchebnyk / otv. red. V. V. Yarkov. 8-e yzd., pererab. y dop. Moskva : Ynfotropyk Medya, 2012. 768 s. 3. Sakhnova T. V. Kurs hrazhdanskoho protsessa: teoretycheskye nachala y osnovnыe ynstytutы. Moskva : Volters Kluver, 2008. 696 c. 4. Shchepalov S. V. Hrazhdanskyi protsess : lektsyy / pod red. B. K. Taratunyna, E. S. Rochevoi. Moskva : Norma : NYTs Ynfra, 2013. 352 s. 5. Farkhtdynov Ya. F. Ystochnyky hrazhdanskoho protsessualnoho prava Rossyiskoi Federatsyy : avtoref. dys. … dokt. yuryd. nauk. Ekaterynburh, 2002. 36 s. 6. Osokyna H. L. Kurs hrazhdanskoho sudoproyzvodstva Rossyy. Obshchaia chast : uchebnoe posobye. Tomsk : Yzd-vo Tom. un-ta, 2002. URL: https://lawbook.online/sudoproizvodstvo-rossii-grajdanskoe/predmet-sistemagrajdanskogo-protsessualnogo-31322.html (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 7. Stepanenko T. V. § 6. Poniattia ta znachennia tsyvilnoho protsesu (tsyvilnoho sudochynstva). Stadii tsyvilnoho sudochynstva // Suchasni problemy tsyvilnoho prava ta protses : navchalnyi posibnyk: za red. Yu. M. Zhornokuia ta L. V. Krasytskoi. Kharkiv : Pravo, 2017. URL: https://webcache.googleusercontent.com/ search?q=cache:WzJBAn2EHfsJ:univd.edu.ua/science-issue/issue/3110+&cd=3&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=avast (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 8. Vasylev S. V. Hrazhdanskyi protsess. Kurs lektsyi. Kharkov : Эspada, 2010. 688 s. 9. Hrazhdanskyi protsess. Uchebnyk. 3-e yzd., pererab. y dop. : pod red. V. A. Musyna, N. A. Chechynoi, D. M. Chechota. Moskva : PBOIuL Hryzhenko, 2001. 544 s. 10. Protsessualnыe normы y otnoshenyia v sovetskom prave: v «neprotsessualnыkh» otrasliakh / Y. A. Halahan [y dr.] ; nauch. red. Y. A. Halahan. Voronezh : Yzdatelstvo Voronezhskoho hosudarstvennoho unyversyteta, 1985. 208 s. 11. Zdrok O. N. Poniatye y systema hrazhdanskoho protsessualnoho prava : konspekt lektsyy. Mynsk : BHU, 2009. 27 s. 12. Kontseptsiia // Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3256 (data zvernennia: 10.01.2021 r.). 13. Protasov N. V. Teoriia derzhavy i prava. URL: https://stud.com.ua/30968/pravo/ teoriya_derzhavi_i_prava(data zvernennia: 10.01.2021 r.). 14. Potapenko S. V., Danyelian A. S., Helyeva Y. N. Sudebnaia systema Rossyiskoi Federatsyy : ucheb. posobye. Krasnodar : Kubanskyi hos. un-t, 2019. 114 s. 15. Iudelson K. S. Voprosы sovetskoho hrazhdanskoho protsessa voennoho vremeny. Sverdlovsk, 1943. 104 c. 16. Puchynskyi V. K. Poniatye, predmet, ystochnyky sovetskoho protsessualnoho prava. Moskva, 1966. 46 s. 17. Sovetskyi hrazhdanskyi protsess. Uchebnyk / Bonner A. T., Hurvych M. A., Kurыlev S. V., Marыsheva N. Y. y dr.; otv. red. Shakarian M. S. Moskva : Yuryd. lyt., 1985. 528 c. 18. Mozolyn V. P. O hrazhdansko-protsessualnom pravootnoshenyy. Sovetskoe hosudarstvo y pravo. 1955. № 6. S. 50−57. 19. Avdeenko N. Y. Mekhanyzm y predelы rehulyruiushcheho vozdeistvyia hrazhdanskoho protsessualnoho prava. Lenynhrad : Yzd-vo LHU, 1969. 72 c. 20. Sovetskyi hrazhdanskyi protsess : pod red. K. Y. Komyssarova, V. M. Semenova. Moskva : Yurydycheskaia lyteratura, 1988. 480 s. 21. Hrazhdanskyi protsess : uchebnyk : pod red M. K. Treushnykova. 5-e yzd., pererab. y dop. Moskva : Statut, 2014. 959 s. 22. Iarkov V. V. Razvytye tsyvylystycheskoho protsessa v Rossyy: otdelnыe voprosы. Vestnyk hrazhdanskoho protsessa. 2011. № 1. S. 24−27.

This study intended to help increase the effectiveness of communication in managing bursary funds in Kenya with a focus on Embu County in recognition of the critical role communication plays in increasing access and uptake of the programs to target beneficiaries, thus reducing exclusion rates. The study sought to determine the effectiveness of communication strategies employed by institutions offering bursary funds in Kenya and specifically establish the channels of communication employed, determine the preferred channels by those seeking bursary funding, and determine the appropriateness of the information provided by institutions in facilitating application decisions. The study was premised on an increasing number of students who cannot transit to secondary schools and increased absenteeism and dropout rates due to inability to pay school fees, as well as increased complaints of exclusion of needy students. Embu County was chosen as the context of the study as most of its population are peasant farmers earning very low incomes and highly dependent on bursaries and scholarships to educate their children.
The study involved a total of 30 parents from Embu County with children in school schools and who depend on bursary funding. Parents were taken as the right respondents to the study since the children in school schools who fall in the age category of 15-17 years are considered minor and not able to legally transact any business on their own. The data were collected using a structured questionnaire comprising both closed and open-ended questions where some parents were able to fill out the questionnaires on their own, but others were assisted by researchers. The data was checked for completeness and analysed using factor analysis using SPSS software. Descriptive statistics in the form of frequencies and percentages were used. The findings of the study revealed that a variety of channels of communication were employed in disseminating information on bursary funds by various institutions offering bursary funds. However, the study registered very low responses in some of the channels, implying that they were not popular with the respondents either because they were not aggressive and regularly used or not appropriate for target beneficiaries.
With regard to preferred channels of communication, the study established that all the channels were important. However, some, such as through religious institutions, mass media, and social media and through friends, were more popular than others. The study also established that information required by bursary funds applicants, such as where to get application forms, the deadline for submitting applications, eligibility criteria required and documents required to accompany the application, was given. However, information about the contact/ liaison person in case one required clarification or other form of assistance was not available. In addition, there was no information on how a dissatisfied applicant would lodge a complaint or appeal, which is essential in such circumstances.
Going by the findings and conclusions and in consideration that bursary funds target the poor and disadvantaged groups in society, the study recommended that institutions offering bursary funds in Kenya should consider increasing their coverage and access to such minority groups by increasing the number of channels used in the dissemination of information on bursary funds. Mass media provide awareness of the existence of the bursary fund but might not provide detailed information on how to apply and other required information. Further, most disadvantaged families might have no access to mass media and information passed by friends may be incomplete and/or distorted. In addition to mass media, consideration should be given to other channels that are readily accessible to most disadvantaged groups. Channels such as institutions of religion, local administration, that is, chiefs' Barazas, Social media platforms and notices at convenient public places such as markets should be considered. While home visits by bursary funds officials could be explored, their administrative costs could be too high for institutions. However, where the benefits of making such visits outweigh the costs, then they should be considered. Such visits could be ideal as they could offer opportunities for verifying the information given by beneficiaries.
Although the study, to a great extent, managed to address the research objectives, a few limitations were noted that required further research. The study concentrated on the demand side, that is, communication strategies applied with respect to beneficiaries, while the supply side was not addressed. This was an area that required to be researched as the effectiveness of communication on the supply side does, to a great extent, affect that of the demand side. The study also failed to establish which of the channels used provided the most appropriate information and only generalized the findings. This, therefore, was another area that required further research, given that different channels have unique strengths and weaknesses. Overall, the study provided insights into improving communication strategies for managing bursary funds in Kenya and, specifically, in Embu County.

This article presents a reflection and a theoretical analysis from a concrete reality in Catatumbo, seeking to identify and interpret the expressions of community government in the Peasant Association of Catatumbo (Ascamcat) under the communal government skills. More specifically, it examines the process of demonstration and political negotiation at the Interlocution and Agreement Board (MIA) of Catatumbo in 2013. The article is one of the results of the research project "Community forms of management and territorial government for the construction of peace scenarios", carried out by the Interdisciplinary Group of Political and Social Studies (Theseus) together with the peasants of Catatumbo who are members of the Ascamcat. The research was proposed in two phases: a heuristic phase consisting of a documentary level, a level of design of field work strategies and a level of participatory research with the community; then, a hermeneutic phase in which the content of the research results was constructed in three moments: an initial moment of systematization of information and primary construction of results, a second moment of validation of the exercise with the communities and incorporation of new elements to advance in the construction of the proposal, and a third moment of final construction of contents and results. The recent peasant struggle in Catatumbo is the story of a community historically in resistance to the right to land and territory, in whose organization, protest, and political participation and decision are revealed practices and dynamics characteristic of a form of government constituted from the bottom up, by all and for all, with a horizontal perspective in the exercise of power. ; Este artículo es un ejercicio de reflexión y análisis teórico desde una realidad concreta en el Catatumbo, que procura identificar e interpretar las expresiones de gobierno comunitario en la Asociación Campesina del Catatumbo (Ascamcat) bajo las habilidades comunales de gobierno. Más específicamente, examina el proceso de manifestación y negociación política en la Mesa de Interlocución y Acuerdo (MIA) del Catatumbo en 2013. El artículo es uno de los resultados del proyecto de investigación "Formas comunitarias de gestión y gobierno territorial para la construcción de escenarios de paz", adelantado por el Grupo Interdisciplinario de Estudios Políticos y Sociales (Theseus) juntamente con los campesinos catatumberos integrantes de la Ascamcat. La investigación se planteó en dos fases: una primera fase heurística, consistente en un nivel documental, un nivel de diseño de estrategias de trabajo en campo y un nivel de investigación participativa con la comunidad; y una segunda fase hermenéutica en la que se construyó el contenido de los resultados de la investigación en tres momentos: un momento inicial de sistematización de información y construcción primaria de resultados, un segundo momento de validación del ejercicio con las comunidades e incorporación de nuevos elementos para avanzar en la construcción de la propuesta y un tercer momento de construcción final de contenidos y resultados. La lucha campesina reciente en el Catatumbo es el relato de una comunidad históricamente en resistencia por el derecho a la tierra y el territorio, en cuyas dinámicas de organización, manifestación, participación y decisión política comunitaria se develan prácticas y dinámicas propias de una forma de gobierno constituido de abajo hacia arriba, por todos y para todos, con una perspectiva de horizontalidad en el ejercicio de poder. ; Este artigo é um exercício de reflexão e análise teórica que surge de uma realidade concreta no Catatumbo, tem-se o intuito de identificar e interpretar as expressões de governo comunitário na Associação Camponesa do Catatumbo (Ascamcat) sob as ações comunais do governo. Mais especificamente, examina o processo de manifestação e negociação política na Mesa de Interlocução e Acordo (MIA) do Catatumbo no ano 2013.O artigo é um dos resultados do projeto de pesquisa "Formas comunitárias de gestão e governo territorial para a construção de cenários de paz", promovido pelo Grupo Interdisciplinar de Estudos políticos e sociais (Theseus) em parceria com os camponeses do Catatumbo que formam parte da Ascamcat. A pesquisa foi proposta em duas fases: Uma primeira fase heurística, composta por um nível documental, um nível de desenho de estratégias de trabalho em campo e um nível de pesquisa participativa com a comunidade; e uma segunda fase hermenêutica na qual foi construído o conteúdo dos resultados da pesquisa em três momentos: um momento inicial de sistematização da informação e construção primaria dos resultados, um segundo momento de validação do exercício com as comunidades e da incorporação de novos elementos para progredir na construção da proposta e finalmente um terceiro momento de construção final de conteúdos e resultados. A recente luta camponesa no Catatumbo é a narração de uma comunidade historicamente em pê de luta pelo direito à terra e ao território em cuja dinâmica de organização, manifestação, participação e decisão política da comunidade são reveladas práticas e dinâmicas de uma forma de governo constituída de baixo para cima, por todos e para todos, com uma perspectiva horizontal no exercício do poder.

One of the steps taken by the new government in the political sphere was the abolition of the former national army. On May 7, the Revolutionary Committee of Azerbaijan decided to reorganize the army and navy. According to the decision, the new Azerbaijani army and navy were, in fact, created as part of the Red Army of Soviet Russia. Azerbaijani military units were directly subordinated to the commander of the XI Red Army, and warships to the command of the Caspian fleet. Thus, from the first months of its existence, the Soviet Republic of Azerbaijan "voluntarily" renounced the right to have an armed force, which is one of the important conditions of statehood. the Soviet authorities and the 11th Army were accused of open looting in Azerbaijan under the name of "confiscation of the property of the bourgeoisie." After the establishment of Soviet power in Guba, the old system of administrative management was completely abolished and a new administrative system - the Soviet system - was established. The article "Change of government in the Guba region of Azerbaijan and its tragic consequences" concerns the issue about the reactivation of the Armenians in Karabakh and Zangazur, the Azerbaijani army units defending the northern border – Guba. The paper was dedicated to the situation in the militia system improved relatively in the late 1920s. Tha aim of the study is to determine conditions the formation of new government structures in remote villages continued until mid-1921 under the influence of a number of factors. In this context, issues of the Communist newspaper were first listed, number of militiamen in the Guba district was determined, avtivities to increase technical training, communist centers, people`s attitude towards the militia were analyzed. This analysis was conducted with the study of the sources related to the subject, the analysis of the results obtained, the analysis and synthesis of the arguments, and also the comparative analysis method. ; Одним из шагов, предпринятых новым правительством в политической сфере, стало упразднение бывшей национальной армии. 7 мая Революционный комитет Азербайджана принял решение о реорганизации армии и флота. Согласно постановлению новая азербайджанская армия и флот фактически были созданы в составе Красной армии Советской России. Азербайджанские воинские части подчинялись непосредственно командующему XI Красной армии, а боевые корабли – командованию Каспийского флота. Таким образом, Азербайджанская Советская Республика с первых месяцев своего существования «добровольно» отказалась от права иметь вооруженные силы, что является одним из важных условий государственности. Советские власти и 11-я армия были обвинены в открытом мародерстве в Азербайджане под названием «конфискация имущества буржуазии», после установления Советской власти в Губе старая система административного управления была полностью упразднена и была создана новая административная система – советская система. В статье «Смена правительства в Губинском районе Азербайджана и ее трагические последствия» затрагивается вопрос о реактивации армян в Карабахе и Зангезуре, частей азербайджанской армии, защищающих северную границу – Губу. Статья была посвящена ситуации в системе милиции, относительно улучшившейся в конце 1920-х годов. Цель исследования – определить условия, при которых формирование новых государственных структур в отдаленных деревнях продолжалось до середины 1921 г. под влиянием ряда факторов. В этом контексте первыми были перечислены номера газеты «Коммунист», определена численность милиционеров в Губинском районе, проанализированы направления повышения квалификации, коммунистические центры, отношение населения к милиции. Этот анализ проводился с изучением источников, связанных с предметом, анализом полученных результатов, анализом и обобщением аргументов, а также методом сравнительного анализа. ; Одним із кроків, здійснених новим урядом у політичній сфері, було скасування колишньої національної армії. 7 травня Ревком Азербайджану ухвалив рішення про реорганізацію армії та флоту. Згідно з рішенням нова азербайджанська армія та флот фактично були створені у складі Червоної армії Радянської Росії. Азербайджанські військові частини безпосередньо підпорядковувались командувачу XI Червоної Армії, а військові кораблі – командуванню Каспійським флотом. Таким чином, з перших місяців свого існування Азербайджанська Радянська Республіка «добровільно» відмовилася від права мати збройні сили, що є однією з важливих умов державності. Радянську владу та 11-ю армію звинуватили у відкритому мародерстві в Азербайджані під назвою «конфіскація майна буржуазії». Після встановлення радянської влади в Губі стара система адміністративного управління була повністю скасована і нова адміністративна система – радянська. Стаття «Зміна уряду в регіоні Губи в Азербайджані та її трагічні наслідки» стосується питання про реактивацію вірмен у Карабаху та Зангазурі, підрозділи азербайджанської армії, які захищають північний кордон – Губу. Стаття присвячена ситуації в системі міліції, яка покращилася відносно періоду наприкінці 1920-х років. Метою дослідження є визначення умов формування нових урядових структур у віддалених селах, що тривали до середини 1921 р., під впливом низки факторів. У цьому контексті вперше були перераховані випуски комуністичної газети, визначена кількість міліціонерів у Губському районі, проаналізовані заходи з підвищення технічної підготовки, комуністичні центри, ставлення людей до міліції. Цей аналіз проводився з вивченням джерел, що стосуються предмета, аналізом отриманих результатів, аналізом та синтезом аргументів, а також методом порівняльного аналізу.

The UK social care system, which in its current form dates largely from the post- Second World War welfare state settlement, has both expanded hugely in recent decades, and by common consent is now dysfunctional in various respects. It is not without irony that Thorlby et al., (2018:3) pointed out that, whilst the 70th anniversary of the NHS was marked with much celebration, the same anniversary of social care passed largely unnoticed. The fault line established 70 years ago between health care which is provided by a national agency and free at the point of use and social care which is means-tested and provided by local government, remains a fundamental source of inequity and unfairness today. These issues include the level of national funding and how that is determined, the allocation and availability of funding among social care authorities, the individual budget decisions and choices made by those authorities and the way decisions on funding and care packages are taken for individuals with social care needs. Two very important questions that arise from this dysfunctional system, are the extent to which the rights of individuals, for example under the Care Act 2014, are being respected and, if not, what is the level and urgency of tackling those unmet needs. This report considers the academic and other material which has been produced in recent times to address these and related questions. It has been validated by the experience of the authors and contact with active professionals in the field, but is in essence a literature review. Further empirical work would be able to address in detail the problems in the national and local funding systems and the levels and types of unmet need, and consider the proposals which are being put forward currently to remedy these issues and identify those which have the greatest chance of success in terms of helping individuals in need. This report was commissioned by Access Social Care with the following aim and objective in mind: Aim The overall aim of this review was to present a picture of levels of unmet need in relation to social care in England since 2008 to the present, so as to encapsulate austerity measures and the Care Act 2014. Objective The objective was to bring together academic analysis to gain a better understanding of unmet need, with a view to informing better decision making. Main findings • The number of people with a disability in the U.K. has continued to rise in recent years, and is now around 21% of the total population, or 14.1 million people • There is also an increasing number of people with learning disabilities who thanks to medical advances are now not only surviving childhood but living much longer. Their needs will call for particular attention in coming years. • The number of older, and oldest-old, people is also rising as it is in many countries. Currently there are over 703 million people over the age of 65 Between 2015 and 2030 there will be some 500 million more people over 60 in the world. In the U.K. the number of people over 85, when needs tend to increase sharply, will double from 1.6 million by 2041. • These changes and pressures on adult social care however have not been matched in the last decade by increases in available resources or by clearly articulated and robustly modelled strategies for tackling these incipient challenges. Since 2010 the amount spent by councils first fell sharply and has since recovered slowly to near the same real times level, but during a decade when demand and needs have risen considerably. There is a broad consensus across local authorities of all political stripes that social care is underfunded. • The numbers of people receiving social care has fallen by 7% between 2015/16 and 2018/19. • Unsurprisingly then, many studies identify large and increasing numbers of people who are not receiving the social care they need and to which they may well be entitled under the legislation. • There is, though a dearth of studies that specifically look at unmet needs – especially for people from BAME backgrounds and LGBT groups. • 'Need' and 'unmet' need remain conceptually complex, with functional-based approaches to measure it remaining the default. More qualitative accounts of what unmet need means for the everyday lives of people with disabilities are missing. • Although actions are often discussed to remedy some of these identified problems there is no current plan or timetable for doing so. Recommendations. 1. Immediateactionisneededtoaddressunderfundingofsocialcareespecially given the increased pressures COVID-19 has placed on the system. 2. Afullandempiricallysoundpictureofthelevelsandtypesofunmetneedfor social care. 3. Onthatbasisabetterandsharedunderstandingoftheresourceswhichwouldbe needed over time to move towards meeting those needs. 4. Analysisoftheimpactsofthoseresourceimplicationsforlocalgovernmentand the extent to which that is viable in the current system given their other responsibilities.

AbstrakTesis ini membahas tentang kebijakan Pemerintah Provinsi Kalimantan Barat dalam penyelesaian konflik tata batas wilayah antara Kabupaten Sambas dengan Kabupaten Bengkayang. Di samping itu juga mempunyai tujuan yaitu untuk mengungkapkan dan menganalisis faktor-faktor yang menjadi kendala sehingga Pemerintah Provinsi Kalimantan Barat belum dapat menyelesaikan konflik tata batas wilayah antara Kabupaten Sambas dengan Kabupaten Bengkayang dan dampak yang ditimbulkan sebagai akibat tidak terselesaikannya konflik tata batas wilayah tersebut.Melalui studi kepustakaan dan lapangan menggunakan metode pendekatan hukum empiris serta metode penelitian kualitatif diperoleh kesimpulan, bahwa kebijakan yang dilakukan oleh Pemerintah Provinsi Kalimantan Barat dalam penyelesaian konflik tata batas wilayah antara Kabupaten Sambas dengan Kabupaten Bengkayang adalah memfasilitasi dan meminta Tim Penegasan Batas Daerah (Tim PBD) dari kedua kabupaten untuk menyelesaikan terlebih dahulu di tingkat kabupaten dengan melakukan survei lapangan bersama dengan mengacu pada dokumen dan data dari masing-masing kabupaten serta menyepakati hasil survei lapangan tersebut. Apabila tidak terjadi kesepakatan, baru dilimpahkan ke Pemerintah Provinsi Kalimantan Barat.Adapun faktor-faktor yang menjadi kendala sehingga Pemerintah Provinsi Kalimantan Barat belum dapat menyelesaikan konflik tata batas wilayah antara Kabupaten Sambas dengan Kabupaten Bengkayang adalah sebagai berikut:1. Belum ada kesepakatan mengenai titik batas (koordinat) dari kedua kabupaten;2. Alokasi anggaran dari APBD Provinsi untuk fasilitasi penyelesaian tata batas sangat terbatas;3. Banyaknya segmen batas yang ditangani oleh Tim Penegasan Batas Daerah Provinsi Kalimantan Barat yaitu sebanyak 21 segmen batas;4. Kondisi alam dan medan yang sulit untuk melakukan pengecekan titik batas dari kedua kabupaten; dan5. Peta dasar (dokumen) yang berbeda dari kedua kabupaten, sehingga diperlukan ketelitian dan kehati-hatian dalam menentukan titik batas (koordinat) yang tepat agar dapat diterima oleh kedua belah pihak.Sedangkan dampak yang ditimbulkan sebagai akibat tidak terselesaikannya konflik tata batas wilayah antara Kabupaten Sambas dengan Kabupaten Bengkayang adalah:1. Ketidakjelasan cakupan wilayah administrasi untuk penyelenggaraan kewenangan Pemerintahan Daerah;2. Inefisiensi pelayanan kepada masyarakat (duplikasi);3. Ketidakjelasan luas wilayah;4. Ketidakjelasan administrasi kependudukan;5. Ketidakjelasan daerah pemilihan berkenan dengan Pemilu dan Pilkada;6. Ketidakjelasan administrasi pertanahan;7. Ketidakjelasan perijinan pengelolaan sumber daya alam; dan8. Kesulitan pengaturan tata ruang daerah.Kata kunci : kebijakan – konflik – tata batas wilayah.AbstractThis thesis discusses the policy of the Government of West Kalimantan in the resolution of conflicts between the boundaries between the Sambas district Bengkayang. In addition, it also has the goal of which is to reveal and analyze the factors that constrain the Government of West Kalimantan can not resolve the conflict between the boundaries between the Sambas district Bengkayang and impact as a result of the conflict is not solved, the region boundaries. Through the study of literature and the field of law approach using empirical and qualitative researchmethods can be concluded, that the policy pursued by the Government of West Kalimantan in the resolution of conflicts between the boundaries between the Sambas district Bengkayang is facilitated and ask Region Emphasis Team (Team PBD) from both districts to finish first in the district to conduct a field survey along with a reference to the documents and data from each district, and agree on the results of the field survey. If there is no agreement, the new delegated to the Government of West Kalimantan Province.The factors that constrain that West Kalimantan provincial government has not been able to resolve the conflict between the region boundaries with Bengkayang Sambas district are as follows:1. There is no agreement on the boundary points (coordinates) of the two districts;2. The allocation of the budget of the provincial budget to facilitate the settlement of the boundary is very limited;3. The number of boundary segments are handled by Region Emphasis Team West Kalimantan as many as 21 segments of the boundary;4. Natural conditions and terrain that is difficult to check the boundary points of the second district; and5. the base map (documents) which is different from both districts, so that the necessary rigor and prudence in determining the boundary points (coordinates) the right to be accepted by both parties.While the overall impact as a result of the conflict is not solved, the boundary region between the Sambas district Bengkayang are:1. Lack of clarity scope of the authority administrative area for Local Government;2. Public service inefficiencies (duplication);3. An area of vagueness;4. The vagueness of administration;5. The lack of clarity is pleased with constituency elections and local elections;6. The lack of clarity in land administration;7. The ambiguity permitting the management of natural resources; and8. The difficulty of the spatial arrangement.Keywords: policy - conflict - lack of clear boundaries.