Search results

Мета дослідження — з'ясувати проблематику взаємодії України з Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в питаннях збереження українських пам'яток, внесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; запропонувати заходи щодо розв'язання наявних проблем. Методологія дослідження базується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів: порівняльного, аналізу, синтезу, дедукції та індукції. З позицій системного підходу взаємодія України з Комітетом всесвітньої спадщини розглядається як комплекс заходів, що забезпечує збереження українських пам'яток всесвітньої спадщини відповідно до міжнародно-правових зобов'язань України. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше комплексно проаналізовано зазначену проблематику й вироблено пропозиції щодо оптимізації співпраці заради забезпечення ефективнішого збереження українських пам'яток всесвітньої спадщини як найціннішого надбання нації, зокрема й тих, які є загроженими внаслідок війни Російської Федерації проти України. Висновки. Проаналізований фактаж щодо взаємодії України з Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО показує необхідність конкретніших, ніж дотепер, дій з боку нашої держави. Слід провести модернізацію національного законодавства зі спеціальними, значно конкретнішими, ніж станом на 2022 рік, нормами щодо охорони пам'яток всесвітньої спадщини. На часі детальне унормування регламенту підготовки й проходження документації, яку Україна має надсилати в Комітет всесвітньої спадщини порядком завчасного інформування про наміри здійснювати будівництво в зоні, що захищається Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.

The article is devoted to intra-party relations from the point of view of main theories of political elite. Genesis of elite concepts is analyzed. Determined that political parties as any other social system is prone to oligarchization of its structure. In the article options for democratization of inter-party cooperation are indicated. Noted that from the position of theory of elite inner-party interaction is an important factor of democratization of party activities and of entire political system of the country. ; Статья посвящена исследованию внутрипартийных отношений с позиции основных политических теорий элит. Проанализирован генезис элитарных концепций. Определено, что политические партии, как и любая другая социальная система, склонны к олигархизации своей структуры. В статье указаны возможные варианты демократизации внутрипартийного взаимодействия. Отмечено, что с позиции теории элит внутрипартийное взаимодействие выступает важным фактором демократизации партийной деятельности и всей политической системы страны. ; Статтю присвячено дослідженню внутрішньопартійних відносин з позиції основних теорій політичних еліт. Проаналізовано ґенезу елітарних концепцій. Визначено що політичні партії, як і будь яка інша соціальна система, схильні до олігархізації її структури. У статті зазначено можливі варіанти демократизації внутрішньопартійної взаємодії. Зазначено що з позиції теорії еліт внутрішньопартійна взаємодія виступає важливим фактором демократизації партійної діяльності та усієї політичної системи країни.

На основі результатів масового опитування проаналізовано причиниконфліктів, які виникають у ході взаємодії між цивільними і військовими.Зауважено, що станом на сьогодні в суспільстві укорінилися певні настанов-лення щодо участі у війні та ролі військових, причому у військових і цивільнихці настановлення можуть збігатися, а можуть і відрізнятися. Виявлено, що конф-ліктна взаємодія певною мірою зумовлена, з одного боку, настановленнямицивільних, в основі яких лежить позбавлення військових суб'єктності та над-лишкова патологізація процесу їхнього повернення до цивільного життя, а здругого – конфлікти можуть бути зумовлені настановленнями військових щодоперебільшення агресивного ставлення цивільних до них. Подано результатимасового опитування, в ході якого з'ясувалося, що найчастіше такі конфліктивиникають з представниками держави і державних органів, у повсякденномусоціальному житті або ж у сфері сімейних стосунків. На основі результатівопитування зроблено висновок, що український контекст конфліктів між війсь-ковими і цивільними пов'язаний з несформованістю у цивільного населенняреальних уявлень про війну, бойові дії та їхній вплив на військовослужбовців;тривалим перебуванням військових у зоні бойових дій; загальним станомсоціальної напруженості, спричиненим воєнними діями та соціально-економічноюситуацією в країні; загальними, характерними для всіх людей помилкамисприймання та когнітивними викривленнями; завищеним рівнем взаємних очі-кувань щодо ролі кожної із сторін у суспільному житті та відповідальності занього; цілеспрямованим формуванням викривлених уявлень як елементом про-паганди та частини гібридної війни тощо. Результати опитування показали, щоє значна кількість громадян, які не мають визначеної думки щодо низки важ-ливих питань. Висловлено припущення, що загальні механізми переживанняневизначеності передбачають, на жаль, зростання кількості негативних, агре-сивних проявів.

Примоленна Л. М. Діалогова взаємодія влади з третім сектором в Україні.Розглядаючи можливості реалізації діалогу між представниками органів державної влади та організаціями третього сектору в багатьох країнах, як і в Україні в тому числі, можна визначити організаційні та змістовні сторони механізму діалогової взаємодії названих суб'єктів. Визначено, що технології, які використовуються сторонами в соціальному діалозі, досить різноманітні. Деякі у практиці використовуються організаціями третього сектору, а інші є характерними для органів державної влади. Частіше для діалогової взаємодії соціуму застосовуються соціальні технології представників громадськості, які мають три вектори. Розглядаючи сучасний стан взаємодії в Україні органів державної влади та громадськості, встановлено, що сталому розвитку взаємодії організацій третього сектору з органами влади сприяють удосконалення загальнодержавного законодавства та відповідної нормативно-правової бази місцевого та регіонального значення, обмін актуальною інформацією, спільна участь органів влади та громадських організацій в соціально важливих заходах та акціях в основу яких покладено принципи соціального партнерства, розробка і реалізація спільних партнерських соціальних проектів, створення відповідних економічних програм, в даному плані саме соціальні проблеми внаслідок повільного розвитку економіки будуть загострюватись найбільше, оскільки економіка без швидкого зростання не здатна забезпечити зростаючі потреби соціальної сфери.Примоленная Л. Н. Диалоговое взаимодействие власти с третьим сектором в Украине.Рассматривая возможности реализации диалога между представителями органов государственной власти и организациями третьего сектору во многих странах, как и в Украине в том числе, можно определить организационные и содержательные стороны механизма диалогового взаимодействия названных субъектов. Определенно, что технологии, которые используются сторонами в социальном диалоге, достаточно разнообразны. Некоторые в практике используются организациями третьего сектора, а другие являются характерными для органов государственной власти. Чаще для диалогового взаимодействия социума применяются социальные технологии представителей общественности, которые имеют три вектора. Рассматривая современное состояние взаимодействия в Украине органов государственной власти и общественности, установлено, что устойчивому развитию взаимодействия организаций третьего сектора с органами власти способствуют усовершенствование общегосударственного законодательства и соответствующей нормативно-правовой базы местного и регионального значения, обмен актуальной информацией, общее участие органов власти и общественных организаций в социально важных мероприятиях и акциях в основу которых положены принципы социального партнерства, разработка и реализация общих партнерских социальных проектов, создание соответствующих экономических программ, в данном плане именно социальные проблемы в результате медленного развития экономики будут заостряться больше всего, поскольку экономика без быстрого роста не способна обеспечить растущие потребности социальной сферы.Prymolenna L. Dialog interactive interaction of power with the third sector in Ukraine.In considering the feasibility of dialogue between public authorities and third sector organizations in many countries , as in Ukraine , including , it is possible to determine the institutional and substantive aspects of the mechanism of interaction of the dialog named entities. Certainly the technology that is used in social dialogue , are quite varied . Some of the practices used by organizations in the third sector , while others are specific to the state authorities. More often for the dialog interaction of society apply social technologies of the public who have three vectors . Considering the current state of interaction in the Ukraine government bodies and the public , it is found that the interaction between sustainable development of third sector organizations to contribute to the improvement of government of national legislation and appropriate legal and regulatory framework of local and regional importance , the exchange of relevant information , the general part of the authorities and public organizations in important social events and activities which are based on the principles of social partnership , the development and implementation of joint projects of social partnership , the creation of appropriate economic programs in the plan is the social problems as a result of the slow development of the economy will be sharpened more likely, because the economy without rapid growth can not meet the growing needs of the social sector.

Як один з елементів комплексного соціокультурного дослідження викорстано критичний дискурс-аналіз (КДА), оскільки визначення специфічних факторів, що опосередковують взаємодію на рівні поколінних мереж, вимагає детального вивчення соціуму і культури часопростору.
Описано побудову процедури реалізації КДА на основі розроблених E. G. Guba, Y. S. Lincoln, J. A. Maxwell концепцій якості досліджень і тривимірної моделі N. Fairclough. Для досягнення цілісності інтерпретації даних запропоновано покрокову процедуру КДА: (1) формування кейсів проблемних сфер, що виникають у процесі взаємодії поколінь; (2) визначення в кейсах дискурсивних особливостей модальностей і модусів поколінь; (3) здійснення порівняльного аналізу та узагальнення цих кейсів.
Описано алгоритм конкретизації сфер-кейсів першого кроку КДА, необхідного для подальшого опрацювання дискурсивних матеріалів.
Обґрунтовано як доречний засіб опрацювання кейсів за допомогою системи лінгвістичного та інтертекстуального аналізу N. Fairclough на другому кроці.
Для виокремлення утворених поколіннями смислів лінгвістичну форму КДА доповнено соціолінгвістичним ресурсом – аналізом продуктів текст/контекстуальних зв'язків. За маркери дискурсивної мобільності (відмінностей у часі і просторі) у поколінних взаємодіях взято мовні індекси та порядки індексацій. Визначено, що артикуляція модальностей і модусів поколінь сприяє означенню соціально-психологічних особливостей перебігу взаємодій. Як третій крок КДА запропоновано конструювання особливостей взаємодії поколінь за допомогою порівняння дискурсивних шаблонів.
Означено умови узагальнення отриманих даних: 1) використання перехресного підтвердження даних «альтернативними джерелами»; 2) визначення міри частотності виокремлених дискурсивних конструкцій; 3) конкретизація тематичної специфіки їх контекстуального використання. Зроблено висновок, що опис процедури КДА сприяв оптимізації методології аналізу соціокультурного стилю життєдіяльності, що не обмежується лише часовим відрізком життєдіяльності конкретного покоління.

У статті розглянуто основні проблеми малого бізнесу в Україні. Зокрема, увага приділяється аналізу взаємодії держави і малого бізнесу. Сформульовані пропозиції щодо підтримки підприємництва в Україні з боку держави. ; In article the main problems of small business in Ukraine are considered. In particular, the attention is paid to the analysis of interaction of the state and small business. Offers on support of business in Ukraine are formulated from the state.

Мета статті — дослідити загальні механізми складного та комплексного процесу соціокультурної взаємодії в умовах глобальних політичних трансформацій. Методологія дослідження. Міждисциплінарний характер поставленої проблеми передбачає використання антропологічного, історико-типологічного опису; культурно-історичного, порівняльного аналізу; компаративістики та системності. Структурно-функціональний метод застосовано для дослідження специфіки культури та політики; цивілізаційний та порівняльно-історичний методи використано для вивчення особливостей соціокультурної взаємодії суспільства з огляду на трансформації політичної системи (інститутів); системний підхід дозволив здійснити різносторонній аналіз процесу соціокультурної глобалізації. Наукова новизна полягає в тому, що вперше розглянуто проблеми та особливості соціокультурної взаємодії в умовах глобалізації; виділено та схарактеризовано дві позиції — глобалістів, прихильників розвитку глобальної культури та антиглобалістів, які виступають проти культурної асиміляції та культурної глобалізації. Висновки. Доведено, що механізми соціокультурної глобалізації мають виходити з об'єктивності глобальних політичних трансформацій і неможливості їх зупинити. Соціокультурна глобалізація дозволяє посилити міжкультурний діалог і взаємодію, позиції громадянського суспільства, розширити права і свободи індивідуумів, підвищити якість і рівень життя, поглибити розуміння специфічних особливостей інших культур, що сприяє гармонізації всієї системи міжнародних відносин. Показано, що в умовах глобалізації та інтенсифікації міжкультурної взаємодії важливим є розвиток певних навичок для більш ефективної міжкультурної комунікації. Розвиток таких навичок дозволить представникам різних культур і народів зрозуміти схожість і відмінність між різними культурами, збагатитися досягненнями спадщини інших культур, орієнтуватися в культурному розмаїтті сучасного світу.

У статті досліджено проблематику комунікаційної взаємодії в сучасній системі публічного управління в Україні. Наголошено на необхідності врахування теоретичних аспектів розвитку управлінської системи у практичній діяльності. Акцентовано увагу на важливості використання сучасних інструментів проведення ефективного діалогу між органами місцевого самоврядування, органами державної влади та інститутами громадянського суспільства. Охарактеризовано сучасні національні практичні кроки та представлено можливості у напрямі формування ефективної взаємодії у площині «влада-громадськість». Вказано, що комунікаційна взаємодія між всіма суб'єктами публічного управління, яка враховує вимоги сьогодення, сприяє ефективному обміну досвідом між суб'єктами такого управління. Окреслено цілі визначення стратегічних напрямів розвитку громадянського суспільства. Зазначено про критичні висновки щодо наявного стану виконання завдань, передбачених програмами сприяння розвитку громадянського суспільства. Представлено основні тенденції діяльності комунікативних підрозділів органів державної влади в країнах ЄС. Наголошено на необхідності використання координаційних впливів на розбудову взаємодії в рамках системи публічного управління на засадах партнерства з боку держави. Виокремлено принципи, яких необхідно дотримуватися при формуванні та реалізації державної комунікативної політики. Наголошено на потребі: 1) у спеціалістах інформаційно-комунікаційної сфери («архітектор даних»), які мають удосконалювати процес комунікаційної взаємодії між тими, хто обробляє дані, та тими, хто представляє потреби замовника (держава, місцеве самоврядування, інститути громадянського суспільства, організації тощо); 2) в експертах, які здатні вдало координувати публічно-партнерську взаємодію («експерт зі спрощення») та розробляти прості рішення складних задач.
Ключові слова: взаємодія, комунікаційний процес, публічне управління, координація

Мета статті — проаналізувати взаємодію дослідницьких полів культурної антропології та антропологічного театру як важливого методологічного підходу, що заохочує театрознавців та акторів-практиків звернутися до культурологічного інструментарію у своїй творчій роботі, а культурологів стимулює розвивати методологічні студії. Результати дослідження. Одним із перспективних напрямів сучасних досліджень є міждисциплінарні проєкти в соціально-гуманітарному знанні, серед яких — конвергенція культурної антропології та антропологічного театру, що збагачує гуманітаристику новими підходами, термінологією, відкриває нові й не менш цікаві напрями досліджень. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українській культурології розглянуто проблему взаємодії полів культурної антропології та антропологічного театру як важливий методологічний підхід, що є внеском у розвиток наукового інструментарію культурології і театрознавства. Висновки. Артикульовано основні «точки дотику» театру та антропології на базі підходу Р. Шехнера: трансформація буття та/або свідомості, інтенсивність вистави (перформансу), інтеракція аудиторії та виконавця (перформера), перебіг подій у виставі (від початку до завершення), трансмісія знань про виставу та генерування й оцінювання перформансів. Доведено, що Є. Ґротовський та П. Брук, найвідоміші представники антропології театру другої половини ХХ – початку ХХІ ст., використали ідеї провідних культурних антропологів (В. Тернер, А. ван Геннеп, М. Еліаде, Б. Малиновський, К. Леві-Строс та ін.) у своїх теоретичних дослідженнях і практичних експериментах, серед яких концепти тіла та ритуалу як перформативного дійства, взаємодія театральної та ритуальної естетик, «обряди переходу» та «лімінальні стани», інкорпоровані в театральне дійство, ритуально-сакральні функції театральних об'єктів, колективне позасвідоме в контексті проблеми глядача, «техніки екстазу» та ін.

Як базові в концепції групової взаємодії визначено категорії груповоїсвідомості і групового несвідомого, що розглядаються як її суттєві чинники.Групову взаємодію в соціальних групах представлено як складну систему різ-номанітних процесів, що являють собою певне співвідношення групової дина-міки і групової статики. Наголошується, що ці процеси закономірно супрово-джують усі етапи життя групи і можуть відбуватися в умовах динамічної абостатичної рівноваги. Автор виходить з того, що соціальна група на всіх етапахсвого розвитку вирішує безліч різноманітних групових завдань (професійних,навчальних тощо), в основі яких лежить опрацювання (процесинг) груповогопсихологічного матеріалу: нової інформації, емоцій та почуттів, дій, що маютьмісце в групі. Причиною проблемності визнається порушення балансу міжусвідомленими і неусвідомленими чинниками взаємодії; при цьому спостері-гається підсилення неусвідомленого компонента групової психіки, що супро-воджується зростанням напруженості. Звертається увага на те, що на початко-вому етапі кризи група утримується в стані статичної рівноваги: психічнаенергія, яка накопичується в таких умовах (переважно неусвідомлювана),витрачається на витіснення негативного когнітивного та емоційного матеріалу,а не на розв'язання суперечностей; вона може призвести до руйнівних для групинаслідків, але разом з тим може стати причиною виникнення паралельних про-цесів у групі, які, імітуючи розв'язання проблеми, послаблюють напруженість.Паралельні процеси пов'язуються з переробкою групової інформації, з якоюгрупа не справляється, а також із перенесенням у груповий процес проблема-тики з-поза меж групи. Обстоюється думка, що ці процеси можуть бути керо-ваними завдяки застосуванню соціально-психологічних технологій.

The article made public the achievements and the prospects of the State Scientific Pedagogical Library of Ukraine. Sukhomlinskiy as scientific and methodical center of a network of educational libraries MONMS NAPS of Ukraine and Ukraine according to research as it develops. Characterized prospects information and communication libraries interaction with regional libraries.

Базовим ресурсом для здійснення управлінської діяльності, зокрема опрацювання управлінських рішень, є адекватна інформація про надзвичайну ситуацію як власне подію та її характеристики. Самена цій інформації ґрунтуються наступні заходи щодо здійснення управлінських функцій: оцінка обстановки в зоні надзвичайної ситуації, прийняття управлінського рішення, планування дій, організація взаємодії і кризових комунікацій, постановка завдань до виконання та здійснення контролю прийнятих управлінських рішень. Проблема отримання адекватної та своєчасної інформації про наслідки надзвичайної ситуації безпосередньо із-зони для прийняття управлінських рішень частіше за все виникає з причини відсутності налагоджених процедур отримання та обміну інформацією між всіма службами екстреного реагування, що залучаються до надання допомогипостраждалим. Вирішення цієї проблеми можливе лише за наявності консолідованих підходів до класифікації надзвичайної ситуації, методик визначення поворотних і безповоротних санітарних втрат і розрахунку сил і засобів, що залучаються до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Метою взаємодії ДСНС і МОЗ з попередження та ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайної ситуації є забезпечення ефективного використання медичного персоналу, спеціалізованого санітарного транспорту, медичних виробів, лікарських засобів, закладів охорони здоров'я для рятування життя та збереження здоров'я людей під час ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайної ситуації.

У статті досліджуються сутність та основні напрямки взаємодії місцевого самоврядування та населення територіальної громади в контексті децентралізації влади. Розглянуто види суверенітету територіальної громади здійснюваних в межах законодавства України. Зроблено детальний аналіз рівнів взаємодії влади і громадськості. Визначається місце та роль громадкості і місцевого самоврядування в процесі децентралізації надання державно-управлінських послуг. Пропонуються підходи для успішної співпраці громадянина і органів місцевого самоврядування у вирішенні проблем територіальної громади.Ключові слова: місцеве самоврядування, органи місцевого самоврядування, децентралізація влади, владно-громадська взаємодія, територіальна громада, громадянин.Стаскевич Ю. М. Взаемодейсвие органов местного самоуправления і гражданина в условиях децентрализации власти/ Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины, Украина, Харьков. В статье исследуются сущность и основные направления взаимодействия местного самоуправления и населения территориальной громады в контексте децентрализации власти. Рассмотрены виды суверенитета территориальной громады осуществляемых в рамках законодательства Украины. Произведен детальный анализ уровней взаимодействия власти и общественности. Определяется место и роль общественности и местного самоуправления в процессе децентрализации предоставления государственно-управленческих услуг. Предлагаются подходы для успешного сотрудничества гражданина и органов местного самоуправления в решении проблем территориальной общины.Ключевые слова: местное самоуправление, органы местного самоуправления, децентрализация власти, властно-общественное взаимодействие, территориальная громада, гражданин.Staskevich Y. M. Interaction of local governments and citizens in conditions decentralization of power/ Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, Ukraine, Kharkiv.This article investigates the nature and main directions of cooperation between local authorities and the population of the territorial community in the context of decentralization. Consider kinds of territorial sovereignty communities implemented within the legislation of Ukraine. Made the detailed analysis of the levels of interaction between the government and the public. Is determined the place and role hromadkosti and local governments in the process of decentralization of public- management services. Is a proposed approach to the successful cooperation of the citizen and local government in solving the problems of the community.Key words: local government, local government's decentralization of power and national-public cooperation, local community, citizen.