Search results

This paper considers such legal phenomenon as «negative lawmaking» which is by now little-investigated, to say nothing about the technology of its implementation and its role in a contemporary state which emphasizes timeliness of this topic. A number of aspects of this notion and the negative lawmaking role remain unclear, discussions are ongoing regarding the legal nature, and still un-decided are a whole series of points as how to accomplish it in practice. Despite a great number of works wherein the judicial legislation was treated by domestic and foreign authors, insufficient attention was paid just to a study of various aspects of the negative lawmaking. It is necessary to state that the legal literature still did not formulate a firmly established meaningful definition of this notion. The paper presents a general characteristic of the negative lawmaking; it contains analysis of its essence and manifestations both in Ukraine and in the world practice and the examples of its accomplishment. The practical consequences of the so-called negative lawmaking of judges from the viewpoint of human right protection and in a wider social context are outlined: enhancement of the legal consciousness and establishment of the law and order in the state. It is indicated that the negative lawmaking brings both positive and negative changes for the law doctrine and practical activity. In particular, opinions of scientists and practical specialists concerning such changes are given. The role of «negative lawmakers» as the subjects of the judicial legislation who should seek the content and meaning of the intrinsic rights and human freedoms through accomplishment of the lawmaking function of the judicial bodies is described. Such lawmakers exist both in the countries with the continental system of law and in the countries with the Anglo-Saxon law system. It is concluded that the negative lawmaking is an important factor that influences the legal framework in the whole because it is in the course of administration of justice that the defects of the effective regulatory and legal enactments, connected with existence of legal conflicts and gaps in the law, which elimination may positively influence the development and effectiveness of the legislation, are revealed. ; У цій статті розглянутий такий правовий феномен, як «негативна правотворчість», який натепер є малодослідженим, не говорячи вже про технологію його здійснення та роль у сучасній державі, що й зумовлює актуальність обраної теми. Багато питань щодо поняття та ролі негативної правотворчості залишаються нез'ясованими, дискусії тривають навколо юридичної природи, невирішеною є ціла низка питань з її реалізації. Незважаючи на велику кількість праць, в яких тією чи іншою мірою була розглянута судова правотворчість вітчизняними та зарубіжними авторами, дослідженню різних аспектів саме негативної правотворчості було приділено не досить уваги. Необхідно констатувати, що у юридичній літературі так і не сформовано усталеної, повноцінної дефініції цього поняття. У роботі надана загальна характеристика, проаналізована суть та прояв негативної правотворчості як в Україні, так і у світовій практиці, наведені приклади її реалізації. Окреслені й практичні наслідки так званої негативної правотворчості судів з точки зору захисту прав людини і в більш широкому соціальному контексті: підвищення культури праворозуміння, становлення правопорядку в державі. Зазначено, що негативна правотворчість несе як позитивні зміни для правової доктрини та практичної діяльності, так і негативні. Зокрема, наведені позиції вчених та практичних діячів стосовно таких змін. Охарактеризована роль «негативних правотворців» як суб'єктів судової правотворчості, які покликані відшукувати зміст та значення природних прав та свобод людини, через реалізацію правотворчої функції судових органів. Причому такі правотворці є як у країнах з континентальною системою права, так і в країнах англосаксонської правової системи. З'ясовано, що негативна правотворчість являє собою потужний фактор, який впливає на розвиток правової системи в цілому, адже саме під час здійснення правосуддя виявляються дефекти чинних нормативно-правових актів, пов'язаних з існуванням юридичних колізій і прогалин у праві, виправлення яких може позитивно позначитися на розвитку та ефективності законодавства.

In the article the concept of "law-making activity" as a type of legal activity is considered in terms of praxeology (the science of general laws of human activity). The substantive structural components of this activity are defined, namely the subject and object of this activity, the way of law-making activity, the result and purpose of law-making.Law-making is considered as the activity of public authorities (state authorities and local self-government authorities); the content of this activity is еxercise of power to make binding decisions in the legal form of legislative and by-law normative legal acts; the way of carrying out this activity is law-making technique; the result – a new quality of legislation (regarding the content and/or form); and the goal – achieving proper order in society, which in turn depends on the quality and effectiveness of legislation.System of public authorities that are subjects of law-making, and their authority to make, within the limits of their competence, power decisions in the legal form of legislative and by-law normative acts, determined by the current legislation of Ukraine.The object of law-making is legislation. At the same time, the legislation should be considered as a way of existence of rules of law in the sources of law at the general level in the legal forms of sources of law having the highest legal force (legislative acts), and at a particular level in the legal forms of sources of law having lesser (subordinate) legal force (by-law normative acts). The nature of changes in the quality of legislation depends on the specific direction of law-making activity (improvement, ordering, concretization (detailing), systematization, consolidation, codification, unification, harmonization, adaptation, etc.).The way of implementation of law-making activity is law-making technique – system of legal means, logical and linguistic techniques, methods and legal procedures of law-making, which are aimed at developing norms of law in the form of legal provisions of normative legal acts. ; У статті розглянуто поняття «правотворча діяльність» як вид юридичної діяльності з погляду праксеології – науки про загальні закони людської діяльність. Визначено змістовні структурні складові частини цієї діяльності, як-от суб'єкт та об'єкт діяльності, спосіб, яким здійснюється правотворчість, результат і мета правотворчої діяльності.Запропоновано розглядати правотворчу діяльність як діяльність органів публічної влади (органів державної влади й органів місцевого самоврядування), змістом якої є реалізація їхніх державно-владних (владних) повноважень щодо ухвалення загальнообов'язкових рішень у юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, способом здійснення цієї діяльності є правотворча техніка, об'єктом – законодавство, результатом – нова якість законодавства (щодо змісту та/або форми), а метою – досягнення належного правопорядку в суспільстві, що, у свою чергу, залежить від якості й ефективності законодавства.Система органів публічної влади, які є суб'єктами правотворчої діяльності, та їхні повноваження ухвалювати в межах своєї компетенції владні рішення в юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, визначені чинним законодавством України.Об'єктом правотворчої діяльності є законодавство. Водночас останнє слід розглядати як спосіб існування норм права у джерелах права на загальному рівні в юридичних формах джерел права, що мають вищу юридичну силу (законодавчі акти), та особливому рівні в юридичних формах джерел права, що мають меншу (підзаконну) юридичну силу (підзаконні нормативно-правові акти). Характер змін якості законодавства залежить від конкретного напряму правотворчої діяльності (удосконалення, упорядкування, конкретизація (деталізація), систематизація, консолідація, кодифікація, уніфікація, гармонізація, адаптація тощо).Способом здійснення правотворчої діяльності є правотворча техніка – система юридичних засобів, логічних і мовних прийомів, методів та юридичних процедур правотворчості, які спрямовані на вироблення норм права у формі правових положень нормативно-правових актів.

In the article the concept of "law-making activity" as a type of legal activity is considered in terms of praxeology (the science of general laws of human activity). The substantive structural components of this activity are defined, namely the subject and object of this activity, the way of law-making activity, the result and purpose of law-making.Law-making is considered as the activity of public authorities (state authorities and local self-government authorities); the content of this activity is еxercise of power to make binding decisions in the legal form of legislative and by-law normative legal acts; the way of carrying out this activity is law-making technique; the result – a new quality of legislation (regarding the content and/or form); and the goal – achieving proper order in society, which in turn depends on the quality and effectiveness of legislation.System of public authorities that are subjects of law-making, and their authority to make, within the limits of their competence, power decisions in the legal form of legislative and by-law normative acts, determined by the current legislation of Ukraine.The object of law-making is legislation. At the same time, the legislation should be considered as a way of existence of rules of law in the sources of law at the general level in the legal forms of sources of law having the highest legal force (legislative acts), and at a particular level in the legal forms of sources of law having lesser (subordinate) legal force (by-law normative acts). The nature of changes in the quality of legislation depends on the specific direction of law-making activity (improvement, ordering, concretization (detailing), systematization, consolidation, codification, unification, harmonization, adaptation, etc.).The way of implementation of law-making activity is law-making technique – system of legal means, logical and linguistic techniques, methods and legal procedures of law-making, which are aimed at developing norms of law in the form of legal provisions of normative legal acts. ; У статті розглянуто поняття «правотворча діяльність» як вид юридичної діяльності з погляду праксеології – науки про загальні закони людської діяльність. Визначено змістовні структурні складові частини цієї діяльності, як-от суб'єкт та об'єкт діяльності, спосіб, яким здійснюється правотворчість, результат і мета правотворчої діяльності.Запропоновано розглядати правотворчу діяльність як діяльність органів публічної влади (органів державної влади й органів місцевого самоврядування), змістом якої є реалізація їхніх державно-владних (владних) повноважень щодо ухвалення загальнообов'язкових рішень у юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, способом здійснення цієї діяльності є правотворча техніка, об'єктом – законодавство, результатом – нова якість законодавства (щодо змісту та/або форми), а метою – досягнення належного правопорядку в суспільстві, що, у свою чергу, залежить від якості й ефективності законодавства.Система органів публічної влади, які є суб'єктами правотворчої діяльності, та їхні повноваження ухвалювати в межах своєї компетенції владні рішення в юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, визначені чинним законодавством України.Об'єктом правотворчої діяльності є законодавство. Водночас останнє слід розглядати як спосіб існування норм права у джерелах права на загальному рівні в юридичних формах джерел права, що мають вищу юридичну силу (законодавчі акти), та особливому рівні в юридичних формах джерел права, що мають меншу (підзаконну) юридичну силу (підзаконні нормативно-правові акти). Характер змін якості законодавства залежить від конкретного напряму правотворчої діяльності (удосконалення, упорядкування, конкретизація (деталізація), систематизація, консолідація, кодифікація, уніфікація, гармонізація, адаптація тощо).Способом здійснення правотворчої діяльності є правотворча техніка – система юридичних засобів, логічних і мовних прийомів, методів та юридичних процедур правотворчості, які спрямовані на вироблення норм права у формі правових положень нормативно-правових актів.

The article is devoted to the identification of theoretical and methodological problems of modern lawmaking, as well as the identification of some practical aspects of the implementationof this direction of research. The expediency of scientific development of this problem is conditioned by the need for a radical update of the system of legislation, including the creation of laws of high quality in the form and meaning. ; Статья посвящена выявлению теоретических и методологических проблем современного правотворчества, а также выявлению некоторых практических моментов реализации указанного направления исследования. Целесообразность научной разработкиданной проблемы обусловлена необходимостью коренного обновления системы законодательства, в том числе, создание качественных по форме и смыслу законов. ; Стаття присвячена виявленню теоретичних та методологічних проблем сучасної правотворчості, а також виявленню деяких практичних моментів реалізації зазначеного напрямку дослідження. Доцільність наукової розробки даної проблеми зумовлюється необхідністю докорінного оновлення системи законодавства, у тому числі створення якісних за формою та змісту законів.

The article is devoted to the identification of theoretical and methodological problems of modern lawmaking, as well as the identification of some practical aspects of the implementationof this direction of research. The expediency of scientific development of this problem is conditioned by the need for a radical update of the system of legislation, including the creation of laws of high quality in the form and meaning. ; Статья посвящена выявлению теоретических и методологических проблем современного правотворчества, а также выявлению некоторых практических моментов реализации указанного направления исследования. Целесообразность научной разработкиданной проблемы обусловлена необходимостью коренного обновления системы законодательства, в том числе, создание качественных по форме и смыслу законов. ; Стаття присвячена виявленню теоретичних та методологічних проблем сучасної правотворчості, а також виявленню деяких практичних моментів реалізації зазначеного напрямку дослідження. Доцільність наукової розробки даної проблеми зумовлюється необхідністю докорінного оновлення системи законодавства, у тому числі створення якісних за формою та змісту законів.

Вивчено проблеми визначення поняття «правоутворення» в сучасному правознавстві як ключового аспекту для поглиблення наукового розуміння категорій «правотворчість», «відомча правотворчість» і «відомчий нормативний акт» та з'ясування суті правотворчості МВС України. Метою статті є визначення вимог, яким мають відповідати як відомча правотворча діяльність МВС України, так і відомчий акт (як кінцевий продукт правотворчості), виходячи із базових висновків сучасної юридичної науки у сфері вивчення понять «правоутворення», «правотворчість» і «відомча правотворчість», а також «відомчий нормативний акт». У процесі вивчення зазначеної проблематики встановлено, що категорія «правоутворення» є значно ширшою порівняно з категоріями «правотворчість», «відомча правотворчість» та «відомча правотворчість МВС України», вона має ґрунтуватись на природно-правовому підході до розуміння права. ; Problematic aspects of modern understanding of the category of "law formation" as a source for further scientific interpretation of the concepts of "lawmaking", "departmental lawmaking" and "departmental regulations", as well as a better understanding of the essence of lawmaking of the Ministry of Internal Affairs were studied. The aim of the research was to determine the basic requirements that must meet both departmental lawmaking of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and its end result such as departmental regulations, based on the fundamental aggregate conclusions of modern legal science in the study of "law formation", "lawmaking", "departmental lawmaking" and "departmental regulations". The study found that the concept of "law formation" is broader and more key compared to the concepts of "lawmaking", "departmental lawmaking" and "departmental lawmaking" of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, and it should be based on natural law approach to legal understanding, namely three fundamental provisions: 1) commonalities and differences between law and legislation, i.e. legislation can exist outside its most common form (law) in the form of a measure of freedom and equality, which is reflected in the principles of law, subjective rights, legal relations, customs, and more; 2) the concepts of civil society and the rule of law, according to which priority is given to civil society itself, i.e. the community of independent, equal and free persons who are citizens of a particular state; 3) the principle of separation of powers. Therefore, the departmental normative act must meet the following requirements: to be an approved by the body authorized to do, to meet the conditions of social progress, to have the ability to regulate social relations, to be universally binding and not to contain norms governing social relations that have ceased to exist. ; Изучены проблемы определения понятия «правообразование» в современном правоведении как ключевого аспекта для дальнейшего научного понимания категорий «правотворчество», «ведомственное правотворчество» и «ведомственный нормативный акт» и раскрытия сущности правотворчества МВД Украины. Цель статьи – определение требований, которым должна соответствовать как ведомственная правотворческая деятельность МВД Украины, так и ведомственный акт (как конечный продукт правотворчества), исходя из базовых выводов современной юридической науки в области изучения понятий «правообразование», «правотворчество» и «ведомственное правотворчество», а также «ведомственный нормативный акт». В процессе изучения указанной проблематики установлено, что категория «правообразование» является более широкой относительно категорий «правотворчество», «ведомственное правотворчество» и «ведомственное правотворчество МВД Украины», она должна основываться на естественно-правовом подходе к пониманию права.

The issue of raising the efficiency of legislative regulation, its improvement and detection of factors influencing it, has always been relevant and is actively studied by scientists today. In this article the issue of methodology of influence of moral on legislation of Ukraine was studied. The forms of such influence were pointed out and also its preconditions and methods. In particular the direct form of moral influence on legislation has been found to be carried out in these ways: 1) the legislator sanctions moral norms by stating in a legal act the possibilities of direct application of these norms (it is directly stated in legislation that some relations are regulated by moral norms); 2) The regulation of social relations with moral norms through norms of objective law (moral categories are included in the legislative norm). In the context of the study the legislation of Ukraine is thoroughly analysed with the goal of finding the ways and preconditions of the indirect influence of moral on legislation. Special attentions is paid to examples and practical uses of results obtain while studying results. ; Досліджено питання методології впливу моралі на правотворчість в Україні. Виокремлено форми та способи такого впливу, а також з'ясовано його передумови. У контексті дослідження детально аналізується законодавство України та міжнародні акти з метою з'ясування способів прямої форми впливу моралі на правотворчість. Значну увагу приділено прикладам та практичному застосуванню отриманих під час дослідження результатів.

Освещено понятие и особенности формализации права как одной из стадий правотворчества. Проанализировано правотворчество и его стадии. Рассмотрео формализацию права как закономерный способ упорядочения общественных отношений. Особенности развития формализации права продемонстрировано на примере законодательного и судебного правотворчества. ; The article studies the concept and features of the formalization of law as one of lawmaking stages. It analyses the process of law-making and its stages. Formalization of law is considered as a natural way to regulate social relations. Development trends in the formalization of law and its features are demonstrated by the legislative and judicial lawmaking.

Рассмотрены вопросы о толковании терминов "правотворчество" и "нормотворчество" в научной литературе. Выделены направления по соотношению "правотворчества" и "нормотворчества". Названы критерии соотношения. Даны предложения по совершенствованию законодательства по исследованному вопросу. ; The question of the interpretation of the terms "law-making" and "rule-making" in the scientific literature. Еstablished the difference between "law-making" and "rule-making". Named criterion value. Submitted proposals to improve legislation on research problems.

Розглянуто актуальні питання взаємодії актів міжнародних міжурядових організацій з внутрішньодержавним правом з особливим акцентом на юридичній природі міжнародних організацій, яка фактично обумовлює її правотворчу діяльність. Досліджено феномен актів міжнародних організацій, характер їхніх взаємозв'язків із міжнародно-правовою реальністю, а також національно-правові механізми імплементації міжнародно-правових зобов'язань. Здійснено аналіз впливу Європейського Союзу на міжнародно-правове регулювання через призму прийняття ним правових актів.Ключові слова: міжнародна міжурядова організація, юридична природа, юридичні акти, міжнародна правотворчість, механізм міжнародно-правового регулювання. Article investigates into topical issues of interaction between legal acts of international intergovernmental organizations and national law in terms of legal nature of international organizations which in fact determines its law-making activity. Legal acts of international organizations phenomenon is examined, as well as peculiarities of its intercommunication with international legal reality and national mechanisms of implementation of international obligations. European Union is taken into account in relation to its impact on regulation in international law through the process of adoption of legal acts.Key words: international intergovernmental organization, legal nature, legal personality, legal acts, law-making, international legal regulation.

The purpose of the study is to reveal the features of the legal technique of criminal law rules formation. In our study, the principles and techniques of formal-logical methodology are used, as well as the structural-functional approach is applied. Identifying cross-sectoral links in lawmaking is based on the functional nature of law in general and regulatory means in particular. In addition, dialectical, system-structural and functional methods, the method of interpretation (applied to the current criminal law rules) are used in the paper. Using the formal-legal method, the relationship between the content and form of criminal law rules with the use of legal techniques is traced. Scientific novelty lies in the theoretical understanding and delineation of legal techniques for the formation of criminal law. It is shown that in addition to defects in legal definitions and constructions, there are often conflicts between textually enshrined rules of law. The coordination of actions on the part of law-making bodies adopting by-laws and on the part of the parliament, which should take into account the needs of development and concretization of the provisions of the law in the future, is substantiated.In fact, outside of scientific knowledge at this stage, there is a huge area of legal technology, associated with its features in various fields of law. Obviously, the legal technique in each area has its own specifics. Identification and analysis of factors that cause technical and legal shortcomings improves the quality and efficiency of lawmaking. This does not seem to be enough, because there is no single systematic understanding of the situation in lawmaking in general as well as in criminal law field in particular.It is necessary to direct the technical and legal assessment to eliminate specific shortcomings of system-forming factors in particular. The imperfection of legal acts is a constant source of insufficiently thought-out law-making decisions.As a result of the research, it is argued that in the process of adopting a law-making decision in the field of criminal law, it is necessary to proceed, first of all, from their expediency, objective necessity. It is necessary to take into account the assessment of the consequences arising from the implementation of the rule of law, in particular, how they will affect such processes as latency, corruption, recidivism, as well as the disclosure of their crimes. It is argued that from a technical and legal point of view, it is necessary to make a scientific foresight of the expected positive and negative consequences that arise as a result of issuing a certain law-making decision. The results of the study can be used in lawmaking to improve the quality and effectiveness of criminal law, as well as to reform the Criminal Code of Ukraine. ; Метою дослідження є розкрити особливості юридичної техніки формування норм кримінального права. У нашому дослідженні використано принципи і прийоми формально-логічної методології, а також застосовано структурно-функціональний підхід. Виявлення міжгалузевих зв'язків у правотворчості побудоване на функціональній природі права в цілому і регулятивних засобах нормативно-правових актів зокрема. Крім того, в роботі отримали застосування діалектичний, системно-структурний і функціональний методи, метод інтерпретації (в застосуванні до чинних норм кримінального права). За допомогою формально-юридичного методу простежено взаємозв'язки між змістом і формою норм кримінального права зі застосуванням юридичної техніки. Здійснено теоретичне осмис-лення та окреслено юридичну техніку формування норм кримінального права. Показано, що, крім дефектів правових дефініцій та конструкцій, нерідко трапляються колізії між текстуально закріпленими нормами права. Обґрунтовано узгодження дій з боку право-творчих органів, що приймають підзаконні нормативно-правові акти та з боку парламенту, який має враховувати потреби розвитку і конкретизації положень закону в майбутньому. У результаті дослідження аргументовано, що у процесі вироблення правотворчого рішення в галузі кримінального права варто керуватися перш за все їх доцільністю, об'єктивною необхідністю. Треба враховувати оцінку наслідків, що виникають в результаті реалізації норм права, зокрема, як вони впливатимуть на такі процеси, як латентизація, коруп-ціогенність, рецидивність злочинності, а також на розкриття, передбачених ними злочинів. Аргументовано, що з техніко-юридичного погляду доцільно робити науковий прогноз очікуваних позитивних та негативних наслідків, які виникають у результаті видання певного правотворчого рішення. Результати дослідження можуть бути використані у право-творчості для підвищення якості та ефективності кримінального законодавства, а також для реформування Кримінального кодексу України.

Проаналізовано наукові підходи до визначення сутності та сфер використання юридичної конкретизації. Сформульовано авторську дефініцію конкретизації норм права. Систематизовано засоби конкретизації норм права відповідно до основних правових форм діяльності держави. Проанализированы научные подходы к определению сущности и сфер использования юридической конкретизации. Сформулирована авторская дефиниция конкретизации норм права. Систематизированы средства конкретизации норм права в соответствии с основными правовыми формами деятельности государства. Concretization the rules of law is an important factor of improving the quality of legal regulation, ensuring its legality and effectiveness. Traditionally, legal concretization has been given considerable attention in domestic and foreign scientific literature, but the question of means of concretization of the norms of law has not been adequately developed. The object of the study is legal concretization. The subject of the study is the means of concretization the rules of law. The purpose of the article is to determine the means of concretization the rules of law and their systematization in accordance with the basic legal forms of state activity. The need to achieve the purpose of the study led to the use of so methods of cognition as formal-logical, systemic, critical and comparative. The article analyzes the scientific approaches to the definition of legal concretization. The author's definition of concretization the rules of law was formulated. The concretization of the legal norms is the activity of the subjects of law-making and application of law to eliminate or reduce uncertainty of regulatory requirements using special means of legal technique. It is proved that the most important law-making means of concretization the norms of law are specification, addition, detailing and differentiation of normative prescriptions. Examples of using these facilities in the national legislation of Ukraine are given. The main means of concretization used in the process of ...

The article highlights the background and specifics of the institute of political opposition in Ukraine, as well as the necessity to address the issue of the legal status of the consolidation of the opposition. The article analyzes the lawmaking Ukrainian deputies in the aspect of institutionalization of the opposition, served examples legal consolidation status of the parliamentary majority and the minority in various democratic countries , and expressed the view that the development and adoption at the legislative level legal act that would regulate the rights and obligations of the political opposition. ; Освещаются предпосылки и специфика становления института политической оппозиции в Украине, а также обосновывается необходимость решения вопроса о правовом закреплении статуса оппозиции. Анализируется правотворчество украинских депутатов в аспекте институционализации оппозиции, подаются примеры правового закрепления статуса парламентского большинства и меньшинства в разных демократических странах, а также высказывается мнение о необходимости разработки и принятия на законодательном уровне правового акта, который бы регламентировал права и обязанности политической оппозиции. ; Висвітлюються передумови та специфіка становлення інституту політичної опозиції Україні, а також обґрунтовується необхідність вирішення питання правового закріплення статусу опозиції. Аналізується правотворчість українських депутатів в аспекті інституціоналізації опозиції, наводяться приклади правового закріплення статусу парламентської більшості і меншості у різних демократичних країнах, а також висловлюється думка про необхідність розробки та прийняття на законодавчому рівні правового акту, який би регламентував права і обов'язки політичної опозиції.

The article highlights the background and specifics of the institute of political opposition in Ukraine, as well as the necessity to address the issue of the legal status of the consolidation of the opposition. The article analyzes the lawmaking Ukrainian deputies in the aspect of institutionalization of the opposition, served examples legal consolidation status of the parliamentary majority and the minority in various democratic countries , and expressed the view that the development and adoption at the legislative level legal act that would regulate the rights and obligations of the political opposition. ; Освещаются предпосылки и специфика становления института политической оппозиции в Украине, а также обосновывается необходимость решения вопроса о правовом закреплении статуса оппозиции. Анализируется правотворчество украинских депутатов в аспекте институционализации оппозиции, подаются примеры правового закрепления статуса парламентского большинства и меньшинства в разных демократических странах, а также высказывается мнение о необходимости разработки и принятия на законодательном уровне правового акта, который бы регламентировал права и обязанности политической оппозиции. ; Висвітлюються передумови та специфіка становлення інституту політичної опозиції Україні, а також обґрунтовується необхідність вирішення питання правового закріплення статусу опозиції. Аналізується правотворчість українських депутатів в аспекті інституціоналізації опозиції, наводяться приклади правового закріплення статусу парламентської більшості і меншості у різних демократичних країнах, а також висловлюється думка про необхідність розробки та прийняття на законодавчому рівні правового акту, який би регламентував права і обов'язки політичної опозиції.