BEFORE THE SCIENCE, TECHNOLOGY AND INNOVATION POLICY In clarity that the policy of science, technology and innovation is, on the one hand, one of the main guidelines developed by the national government for the 2014-2018 period, and on the other hand, part of the strategy of Strategic Competitiveness and Infrastructure for the period 2016-2025, to which is added the Colombian historical experience of being in the frame of action of post Agreements of Havana, the Criteria Libre Jurídico Magazine is compelled to join the efforts from the framework of academic and investigative action of the Faculty of Right of Universidad Libre Seccional Cali to contribute to the visibility of research results as a missionary principle that responds to the demands of the country's bets in order to respond to the specific challenges of the territories in cooperation with the agents of the national system of innovation. Although to achieve high rates of visibility, the editorial policy of the Free Criteria journal should be rigorous in following the guidelines required by Publíndex, it finds, beyond the reach of measurement indicators, an opportunity to be decidedly a contribution to the dissemination of results of inquiries carried out by national and international researchers. Several steps have already been taken from the route to follow, and this is what the authors identify who have seen in our editorial the propitious setting for their publications. What remains to be removed brings great challenges. Every time that the universities turn their eyes towards the policy of Colombian CTeI, they try to attend it with the rigor that their budgetary possibilities allow them, which means to tend for a pertinent bet of the investigation in the regions, at the same time as the actions advanced by the Teachers researchers also join the path of institutional accreditation, certification and recertification of programs. The policy of CTeI is transversal to the requirements for the academic offer and the recognition of quality in the accreditation; both the one and the other, has among its indicators the publications. Being the Criterio Libre Jurídico Magazine a scientific publication scenario in the areas of Law, Political and Social Sciences, it has its virtual publication in the Open Journal System -OJS software, under the guidelines of Publindex, adding to this the open visibility of inquiries of the researchers and what that implies in an opportunity for their indicators as a researcher and author of publications, as well as the strengthening of the institutions to which the researchers are formally linked. The challenge is to position the editorial rigor of the Criterio Libre Jurídico Magazine visible in the National Service of Indexing of Serial Specialized Publications of Science, Technology and Innovation - Publindex, thereby irradiating the academic communities that have decided to publish with us. We are all then called to know the one and multiple ways of reading the world from the perspective of law, political and social sciences, as research results, adding to this reflection exercises for future new publications. JOSÉ HOOVER SALAZAR RÍOS Faculty of Law, Political and Social Sciences Universidad Libre Seccional Cali ; ANTE LA POLÍTICA DE CIENCIA, TECNOLOGÍA E INNOVACIÓN En claridad que la política de ciencia, tecnología e innovación es, por un lado, uno de los principales lineamientos que desarrolla el Gobierno nacional para la vigencia 2014-2018, y por otro, parte de la estrategia de Competitividad e Infraestructura Estratégicas para el periodo 2016-2025, a lo que se suma la experiencia histórica colombiana de encontrarse en marco de actuación de pos Acuerdos de la Habana, la Revista Criterio Libre Jurídico se ve compelida a aunar los esfuerzos desde el marco de actuación académico e investigativo de la Facultad de Derecho de la Universidad Libre Seccional Cali que coadyuven a la visibilización de resultados de investigación como principio misional que responde a las exigencias de las apuestas de país en pro de dar respuesta a los retos específicos de los territorios en cooperación con los agentes del sistema nacional de innovación. Si bien para lograr altos índices de visibilización, la política editorial de la revista Criterio Libre Jurídico debe ser rigurosa en seguir los lineamientos exigidos por Publíndex, encuentra, allende al alcance de indicadores de medición, una oportunidad para ser decididamente un aporte a la difusión de resultados de indagaciones que adelantan los investigadores nacionales e internacionales. De la ruta por seguir se han dado ya varios pasos, y así lo identifican los autores que han visto en nuestra editorial el escenario propicio para sus publicaciones. Lo que queda por trasegar trae consigo grandes retos. Cada que las universidades viran la mirada hacia la política de CTeI colombiana, intentan atenderla con el rigor que su posibilidad presupuestal les permite, lo que implica propender por una apuesta pertinente de la investigación en las regiones, a la vez que las acciones adelantadas por los docentes investigadores sumen igualmente a la ruta de acreditación institucional, la certificación y recertificación de programas. La política de CTeI es transversal a las exigencias para la oferta académica y el reconocimiento de calidad en la acreditación; tanto lo uno como lo otro, tiene entre sus indicadores las publicaciones. Siendo la Revista Criterio Libre Jurídico un escenario de publicación científica en las áreas del Derecho, Ciencias Políticas y Sociales, dispone su publicación virtual en el software Open Journal System –OJS, bajo los lineamientos de Publindex, sumando con ello tanto a la visibilización abierta de indagaciones de los investigadores y lo que ello implica en oportunidad para sus indicadores como investigador y autor de publicaciones, como al fortalecimiento de las instituciones a los que los investigadores se encuentran formalmente vinculados. El reto, lograr posicionar el rigor editorial de la Revista Criterio Libre Jurídico visible en el Servicio Nacional de Indexación de Publicaciones Especializadas Seriadas de Ciencia, Tecnología e Innovación – Publindex, irradiando con ello a las comunidades académicas que han decidido publicar con nosotros. Somos todos convocados entonces a conocer las una y múltiples formas de leer el mundo desde la perspectiva del derecho, las ciencias políticas y sociales, en tanto resultados de investigación, sumando con ello a ejercicios de reflexión para futuras nuevas publicaciones. JOSÉ HOOVER SALAZAR RÍOS Facultad de Derecho, Ciencias Políticas y Sociales Universidad Libre Seccional Cali ; ANTE A POLÍTICA CIÊNCIA, TECNOLOGIA E INOVAÇÃO Com a clareza de que a política de ciência, tecnologia e inovação é, por um lado, uma das principais diretrizes desenvolvidas pelo governo nacional para o período 2014-2018 e, por outro lado, parte da estratégia de competitividade estratégica e infra-estrutura para o período 2016-2025, ao qual se adiciona a experiência histórica colombiana de estar no quadro de ação dos pós- acordos da Havana. A Revista Criterio Livre Jurídico é obrigada a unir os esforços do quadro de ação acadêmica e de investigação da Faculdade de Direito da Universidade Livre Seccional Cali para contribuir para a visibilidade dos resultados da pesquisa como um princípio missionário que responda às demandas das apostas do país para responder aos desafios específicos dos territórios em cooperação com os agentes do sistema nacional de inovação. Embora para alcançar altas taxas de visibilidade, a política editorial da revista Criterio livre Jurídico deve ser rigorosa ao seguir as diretrizes exigidas pelo Publíndex, descobre, além do alcance dos indicadores de medição, uma oportunidade para ser decididamente uma contribuição para a difução de resultados de inquéritos realizados por pesquisadores nacionais e internacionais. Várias etapas já foram tiradas da rota a seguir, é isso o que identifaca os autores que têm visto em nosso editorial o cenário propício para suas publicações. O que resta para se-transferir traz grandes desafios. Toda vez que as universidades voltam os olhos para a política da CTeI colombiana, elas tentam atendê-la com o rigor que suas possibilidades orçamentais lhes permitem, o que significa tender para uma aposta pertinente da investigação nas regiões, ao mesmo tempo que as ações avançadas pelos professores pesquisadores também se juntam ao caminho da acreditação institucional, certificação e recertificação de programas. A política da CTeI é transversal aos requisitos para a oferta acadêmica e ao reconhecimento da qualidade na acreditação; tanto o um como o outro, tem entre os seus indicadores as publicações. Sendo a Revista Criterio Livre Jurídico um cenário de publicação científica nas áreas de Direito, Ciências Políticas e Sociais, tem sua publicação virtual no software Open Journal System -OJS, de acordo com as diretrizes do Publindex, acrescentando a isso a visibilidade aberta ás indagações de pesquisadores e o que isso implica em uma oportunidade para seus indicadores como pesquisador e autor de publicações, bem como o fortalecimento das instituições às quais os pesquisadores estão formalmente ligados. O desafio é posicionar o rigor editorial da Revista Criterio Livre Jurídico visível no Serviço Nacional de Indexação de Publicações Especializadas em Séries de Ciência, Tecnologia e Inovação - Publindex, irradiando assim as comunidades acadêmicas que decidiram publicar conosco. Todos somos chamados a conhecer uma e múltiplas formas de ler o mundo da perspectiva das ciências jurídicas, políticas e sociais, como resultados de pesquisa, somando a esses exercicios de reflexão para novas publicações futuras. JOSÉ HOOVER SALAZAR RÍOS Faculdade de Direito, Ciências Políticas e Sociais Universidade Livre Seccional Cali
Background. Increasing the number of mass casualty incident such as traffic accidents or terrorist attacks which causes significant number of victim needs the medical assistance, so several chapters of health response plan to be revived. The term "event with mass casualty incident" (for healthcare institution) in the article presents the situation, because of which there is a mismatch between the simultaneous admission of a large number of victims and the possibility of providing medical assistance without introducing changes in everyday forms and methods of work. Unlike the "emergency situation", the need to involve external resources by the health care institution is absent or minimal. The purpose of the study was the improving management system of medical assistance for the victims after the mass casualty incident. Materials and methods. The work is based on the own experience of the authors on the organization and the direct provision of medical assistance to victims after mass casualty incident in Ukraine and outside, participation in international projects and exercises, in particular under the auspices of the European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations. The research uses bibliographic and semantic methods of cognition. The organizational aspects of medical support in 46 cases of mass casualty incident that occurred in the world during 1979–2015 are summarized, of which 33 (71.7 %) — as a result of terrorist attacks using explosive devices, 6 (13 %) — using firearms against an unprotected civilian population, fires in recreation facilities — 3 (6.5 %), strong poisonous substances — 2 (4.3 %) and due to transport accidents — 2 (4.3 %). Results. The organization of medical care for those who suffered because of mass casualty incident should be based on the principles of 4C crisis management in accordance with the level of the introduced regime of functioning. In the health care system of Ukraine, it is advisable to introduce the modes of operation of the system that are used in the European Union countries: 1) readiness for the possible admission of a large number of victims ("Green Level"), 2) partial mobilization of available resources of the health care institution ("Yellow Level"), 3) complete mobilization ("Red Level"). The primary medical triage of victims at the prehospital stage provides for dividing into two groups: "urgent" and "non-urgent". "Non-urgents" to be sent to hospitals that are geographically located near the scene of the incident, but not to the nearest, which should be ready to provide emergency medical care to "urgent" patients and applied independently — "self-reported", the number of which significantly exceed those who are delivered by ambulance team. The management group of health facilities includes responsible on — duty surgeon and anesthesiologist. The forms of information support of health care management system at the prehospital stage include: 1) the forces and facilities at the scene, 2) the triage of the victims at the scene, and 3) the need to strengthen the prehospital stage. At the hospital stage, the possibilities of conducting surgeries and the number of free hospital beds are determined: 1) the operating unit, 2) hospital beds. Conclusions. In the health care system of Ukraine, it is advisable to introduce appropriate levels of functioning in mass casualty incident which applied in the European Union countries. Redistribution of available health care resources when providing medical care to the victims after mass casualty incident at prehospital and hospital stages is critically necessary to save the life and health of people. The medical response requires the adequate information support for the prehospital and hospital stages, and the introduction of sectoral and interagency cooperation. ; Актуальность. Увеличение количества чрезвычайных ситуациях с массовым поражением людей, в том числе вследствие аварий на транспорте или террористических актов, приводит к одновременному поступлению значительного количества пострадавших в учреждения здравоохранения и требует увеличения готовности системы здравоохранения к медицинскому реагированию через постоянный пересмотр и обновление Плана реагирования и взаимодействия при возникновении чрезвычайных ситуаций и ликвидации их последствий. Под понятием «события с массовым поражением людей» (для учреждения здравоохранения) в представленной статье понимают ситуацию, при которой возникает несоответствие между одновременным поступлением значительного количества пострадавших и возможностями оказания им медицинской помощи без внедрения изменений в повседневную форму и методы работы, в отличие от чрезвычайной ситуации, при которой потребность привлечения внешних ресурсов учреждением здравоохранения отсутствует или минимальна. Цель. Оптимизация информационного обеспечения системы управления медицинской помощью пострадавшим при событиях с массовым поражением людей. Материалы и методы. Работа основывается на собственном опыте авторов организации и непосредственного оказании медицинской помощи пострадавшим при событиях с массовым поражением людей и чрезвычайных ситуациях в Украине и за ее пределами, участия в международных проектах и учениях, в частности под эгидой Европейской комиссии гуманитарной помощи и защиты. При проведении исследования применены библиографический и семантический методы познания. Обобщены организационные аспекты медицинского обеспечения 46 случаев массового поражения людей, произошедших в мире на протяжении 1979–2015 гг., из них в результате террористических нападений с использованием взрывных устройств — 33 (71,7 %), огнестрельного оружия против незащищенного гражданского населения — 6 (13 %), пожаров в учреждениях отдыха — 3 (6,5 %), сильнодействующих ядовитых веществ — 2 (4,3 %) и в результате транспортных аварий — 2 (4,3 %). Результаты. Организация медицинской помощи пострадавшим в результате событий с массовым поражением должна основываться на принципах 4С кризисного менеджмента в соответствии с уровнем введенного режима функционирования. В системе здравоохранения Украины целесообразно внедрить режимы функционирования системы, которые используют в странах Европейского союза: 1) готовность к возможному поступлению значительного количества пострадавших («зеленый уровень»); 2) частичная мобилизация имеющихся ресурсов учреждения здравоохранения («желтый уровень»); 3) полная мобилизации («красный уровень»). Первичная медицинская сортировка пострадавших на догоспитальном этапе предусматривает деление на две группы: срочные и несрочные. Пострадавших, которые отнесены к группе несрочных, доставляют в больницы, которые географически расположены недалеко от места происшествия, но не в ближайшую, которая должна быть готова к оказанию экстренной медицинской помощи срочным больным и обратившимся самостоятельно (самообращение), количество которых может существенно превышать тех, кого доставляют бригады экстренной (скорой) медицинской помощи. В группу управления учреждения здравоохранения включают ответственных дежурных — врача-хирурга и врача-анестезиолога. К формам информационного обеспечения системы управления оказания медицинской помощи догоспитального этапа относятся: 1) силы и средства на месте происшествия; 2) распределение пострадавших соответственно на месте происшествия; 3) потребность усиления догоспитального этапа. На госпитальном этапе применяют: 1) операционный блок; 2) больничные койки. Выводы. В систему здравоохранения Украины целесообразно внедрить соответствующие уровни функционирования при событиях с массовым поражением людей, использующиеся в странах Европейского союза. Перераспределение имеющихся ресурсов здравоохранения при оказании медицинской помощи пострадавшим при событиях с массовым поражением людей на догоспитальном и госпитальном этапах критически необходимо для сохранения жизни и здоровья пострадавших. Управление оказанием медицинской помощи при массовом поражении людей требует соответствующего информационного обеспечения догоспитального и госпитального этапов, внедрения отраслевого и межведомственного взаимодействия. ; Актуальність. Збільшення кількості надзвичайних ситуацій із масовим ураженням людей, зокрема через аварії на транспорті або терористичні напади, призводить до одночасного надходження значної кількості постраждалих осіб до закладів охорони здоров'я та потребує збільшення готовності системи охорони здоров'я до медичного реагування через постійний перегляд і опрацювання Плану реагування та взаємодії під час виникнення надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків. Під поняттям «події з масовим ураженням людей» (для закладу охорони здоров'я) у поданій статті розуміють ситуацію, через яку виникає невідповідність між одночасним надходженням значної кількості постраждалих і можливостями надання їм медичної допомоги без впровадження змін у повсякденні форми та методи роботи, на відміну від надзвичайної ситуації потреба залучення зовнішніх ресурсів закладом охорони здоров'я відсутня або мінімальна. Мета. Оптимізація інформаційного забезпечення системи управління медичною допомогою постраждалим при подіях із масовим ураженням людей. Матеріали та методи. Робота ґрунтується на власному досвіді організації та безпосередньому наданні медичної допомоги постраждалим при подіях із масовим ураженням людей і надзвичайних ситуаціях в Україні та за її межами, участі у міжнародних проектах і навчаннях, зокрема під егідою Європейської комісії гуманітарної допомоги та цивільного захисту. Під час проведення дослідження застосовано бібліографічний і семантичний методи пізнання. Узагальнено організаційні аспекти медичного забезпечення 46 випадків масового ураження людей, які відбулись у світі впродовж 1979–2015 рр., із них унаслідок терористичних нападів з використанням вибухових пристроїв — 33 (71,7 %), вогнепальної зброї проти незахищеного цивільного населення — 6 (13 %), пожежі в закладах відпочинку — 3 (6,5 %), сильнодіючих отруйних речовин — 2 (4,3 %) і внаслідок транспортних аварій — 2 (4,3 %). Результати. Організація медичної допомоги постраждалим внаслідок подій із масовим ураженням має ґрунтуватись на принципах 4С кризового менеджменту відповідно до введеного режиму функціонування органів і закладів охорони здоров'я. В системі охорони здоров'я України доцільно впровадити режими, що існують в країнах Європейського Союзу: 1) готовність до можливого надходження значної кількості постраждалих («зелений рівень»); 2) часткова мобілізація («жовтий рівень»); 3) повна мобілізації («червоний рівень»). Первинне медичне сортування постраждалих на догоспітальному етапі передбачає розподіл на дві основні групи: термінові та нетермінові. Нетермінових постраждалих слід доставити до лікарень, які географічно розташовано недалеко від місця події, але не до найближчого закладу, який має бути готовим до надання екстреної медичної допомоги терміновим хворим і тим, хто звернувся самостійно (самозвернення), кількість яких може суттєво перевищувати тих, кого доставлено бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги. До групи управління закладу охорони здоров'я включають відповідальних чергових — лікаря-хірурга та лікаря-анестезіолога. До форм інформаційного забезпечення системи управління надання медичної допомоги на догоспітальному етапу належать: 1) сили та засоби на місці події; 2) розподіл постраждалих на місці події; 3) потреба підсилення догоспітального етапу. На госпітальному етапі визначають можливості проведення хірургічних операцій та кількість вільних лікарняних ліжок: 1) операційний блок; 2) лікарняні ліжка. Висновки. В систему охорони здоров'я України при подіях із масовим ураженням людей доцільно впровадити відповідні рівні функціонування, що використовують в країнах Європейського Союзу. Перерозподіл наявних ресурсів охорони здоров'я при наданні медичної допомоги постраждалим при подіях із масовим ураженням людей на догоспітальному та госпітальному етапах критично важливе для збереження життя та здоров'я постраждалих. Управління надання медичної допомоги при масовому ураженні людей потребує відповідного інформаційного забезпечення догоспітального та госпітального етапів, впровадження галузевої та міжвідомчої взаємодії.
BEFORE THE SCIENCE, TECHNOLOGY AND INNOVATION POLICY In clarity that the policy of science, technology and innovation is, on the one hand, one of the main guidelines developed by the national government for the 2014-2018 period, and on the other hand, part of the strategy of Strategic Competitiveness and Infrastructure for the period 2016-2025, to which is added the Colombian historical experience of being in the frame of action of post Agreements of Havana, the Criteria Libre Jurídico Magazine is compelled to join the efforts from the framework of academic and investigative action of the Faculty of Right of Universidad Libre Seccional Cali to contribute to the visibility of research results as a missionary principle that responds to the demands of the country's bets in order to respond to the specific challenges of the territories in cooperation with the agents of the national system of innovation. Although to achieve high rates of visibility, the editorial policy of the Free Criteria journal should be rigorous in following the guidelines required by Publíndex, it finds, beyond the reach of measurement indicators, an opportunity to be decidedly a contribution to the dissemination of results of inquiries carried out by national and international researchers. Several steps have already been taken from the route to follow, and this is what the authors identify who have seen in our editorial the propitious setting for their publications. What remains to be removed brings great challenges. Every time that the universities turn their eyes towards the policy of Colombian CTeI, they try to attend it with the rigor that their budgetary possibilities allow them, which means to tend for a pertinent bet of the investigation in the regions, at the same time as the actions advanced by the Teachers researchers also join the path of institutional accreditation, certification and recertification of programs. The policy of CTeI is transversal to the requirements for the academic offer and the recognition of quality in the accreditation; both the one and the other, has among its indicators the publications. Being the Criterio Libre Jurídico Magazine a scientific publication scenario in the areas of Law, Political and Social Sciences, it has its virtual publication in the Open Journal System -OJS software, under the guidelines of Publindex, adding to this the open visibility of inquiries of the researchers and what that implies in an opportunity for their indicators as a researcher and author of publications, as well as the strengthening of the institutions to which the researchers are formally linked. The challenge is to position the editorial rigor of the Criterio Libre Jurídico Magazine visible in the National Service of Indexing of Serial Specialized Publications of Science, Technology and Innovation - Publindex, thereby irradiating the academic communities that have decided to publish with us. We are all then called to know the one and multiple ways of reading the world from the perspective of law, political and social sciences, as research results, adding to this reflection exercises for future new publications. JOSÉ HOOVER SALAZAR RÍOS Faculty of Law, Political and Social Sciences Universidad Libre Seccional Cali ; ANTE LA POLÍTICA DE CIENCIA, TECNOLOGÍA E INNOVACIÓN En claridad que la política de ciencia, tecnología e innovación es, por un lado, uno de los principales lineamientos que desarrolla el Gobierno nacional para la vigencia 2014-2018, y por otro, parte de la estrategia de Competitividad e Infraestructura Estratégicas para el periodo 2016-2025, a lo que se suma la experiencia histórica colombiana de encontrarse en marco de actuación de pos Acuerdos de la Habana, la Revista Criterio Libre Jurídico se ve compelida a aunar los esfuerzos desde el marco de actuación académico e investigativo de la Facultad de Derecho de la Universidad Libre Seccional Cali que coadyuven a la visibilización de resultados de investigación como principio misional que responde a las exigencias de las apuestas de país en pro de dar respuesta a los retos específicos de los territorios en cooperación con los agentes del sistema nacional de innovación. Si bien para lograr altos índices de visibilización, la política editorial de la revista Criterio Libre Jurídico debe ser rigurosa en seguir los lineamientos exigidos por Publíndex, encuentra, allende al alcance de indicadores de medición, una oportunidad para ser decididamente un aporte a la difusión de resultados de indagaciones que adelantan los investigadores nacionales e internacionales. De la ruta por seguir se han dado ya varios pasos, y así lo identifican los autores que han visto en nuestra editorial el escenario propicio para sus publicaciones. Lo que queda por trasegar trae consigo grandes retos. Cada que las universidades viran la mirada hacia la política de CTeI colombiana, intentan atenderla con el rigor que su posibilidad presupuestal les permite, lo que implica propender por una apuesta pertinente de la investigación en las regiones, a la vez que las acciones adelantadas por los docentes investigadores sumen igualmente a la ruta de acreditación institucional, la certificación y recertificación de programas. La política de CTeI es transversal a las exigencias para la oferta académica y el reconocimiento de calidad en la acreditación; tanto lo uno como lo otro, tiene entre sus indicadores las publicaciones. Siendo la Revista Criterio Libre Jurídico un escenario de publicación científica en las áreas del Derecho, Ciencias Políticas y Sociales, dispone su publicación virtual en el software Open Journal System –OJS, bajo los lineamientos de Publindex, sumando con ello tanto a la visibilización abierta de indagaciones de los investigadores y lo que ello implica en oportunidad para sus indicadores como investigador y autor de publicaciones, como al fortalecimiento de las instituciones a los que los investigadores se encuentran formalmente vinculados. El reto, lograr posicionar el rigor editorial de la Revista Criterio Libre Jurídico visible en el Servicio Nacional de Indexación de Publicaciones Especializadas Seriadas de Ciencia, Tecnología e Innovación – Publindex, irradiando con ello a las comunidades académicas que han decidido publicar con nosotros. Somos todos convocados entonces a conocer las una y múltiples formas de leer el mundo desde la perspectiva del derecho, las ciencias políticas y sociales, en tanto resultados de investigación, sumando con ello a ejercicios de reflexión para futuras nuevas publicaciones. JOSÉ HOOVER SALAZAR RÍOS Facultad de Derecho, Ciencias Políticas y Sociales Universidad Libre Seccional Cali ; ANTE A POLÍTICA CIÊNCIA, TECNOLOGIA E INOVAÇÃO Com a clareza de que a política de ciência, tecnologia e inovação é, por um lado, uma das principais diretrizes desenvolvidas pelo governo nacional para o período 2014-2018 e, por outro lado, parte da estratégia de competitividade estratégica e infra-estrutura para o período 2016-2025, ao qual se adiciona a experiência histórica colombiana de estar no quadro de ação dos pós- acordos da Havana. A Revista Criterio Livre Jurídico é obrigada a unir os esforços do quadro de ação acadêmica e de investigação da Faculdade de Direito da Universidade Livre Seccional Cali para contribuir para a visibilidade dos resultados da pesquisa como um princípio missionário que responda às demandas das apostas do país para responder aos desafios específicos dos territórios em cooperação com os agentes do sistema nacional de inovação. Embora para alcançar altas taxas de visibilidade, a política editorial da revista Criterio livre Jurídico deve ser rigorosa ao seguir as diretrizes exigidas pelo Publíndex, descobre, além do alcance dos indicadores de medição, uma oportunidade para ser decididamente uma contribuição para a difução de resultados de inquéritos realizados por pesquisadores nacionais e internacionais. Várias etapas já foram tiradas da rota a seguir, é isso o que identifaca os autores que têm visto em nosso editorial o cenário propício para suas publicações. O que resta para se-transferir traz grandes desafios. Toda vez que as universidades voltam os olhos para a política da CTeI colombiana, elas tentam atendê-la com o rigor que suas possibilidades orçamentais lhes permitem, o que significa tender para uma aposta pertinente da investigação nas regiões, ao mesmo tempo que as ações avançadas pelos professores pesquisadores também se juntam ao caminho da acreditação institucional, certificação e recertificação de programas. A política da CTeI é transversal aos requisitos para a oferta acadêmica e ao reconhecimento da qualidade na acreditação; tanto o um como o outro, tem entre os seus indicadores as publicações. Sendo a Revista Criterio Livre Jurídico um cenário de publicação científica nas áreas de Direito, Ciências Políticas e Sociais, tem sua publicação virtual no software Open Journal System -OJS, de acordo com as diretrizes do Publindex, acrescentando a isso a visibilidade aberta ás indagações de pesquisadores e o que isso implica em uma oportunidade para seus indicadores como pesquisador e autor de publicações, bem como o fortalecimento das instituições às quais os pesquisadores estão formalmente ligados. O desafio é posicionar o rigor editorial da Revista Criterio Livre Jurídico visível no Serviço Nacional de Indexação de Publicações Especializadas em Séries de Ciência, Tecnologia e Inovação - Publindex, irradiando assim as comunidades acadêmicas que decidiram publicar conosco. Todos somos chamados a conhecer uma e múltiplas formas de ler o mundo da perspectiva das ciências jurídicas, políticas e sociais, como resultados de pesquisa, somando a esses exercicios de reflexão para novas publicações futuras. JOSÉ HOOVER SALAZAR RÍOS Faculdade de Direito, Ciências Políticas e Sociais Universidade Livre Seccional Cali
The importance of new insurance tools and methods for risk management in the digital economy is considered, new threats and risks of the economic entities that are generated in the digital economy are identified, factors that constrain the development of cyber insurance and implementation of insuretech solutions are revealed, the preconditions for their recognition are revealed directions and proposed measures to expand them, the feasibility of introducing and using new insurance tools and methods for risk management in digital terms is substantiated ing economy. Key words: insurance, new tools and methods of insurance, risk management, digital economy, cyber insurance, insuretech solutions. REFERENCES1. Abakumenko, O.V. (2013) Modeluvannya rivnya konkurencii na finansovomu rynku Ukrainy [Modelling the level of competition at the financial market of Ukraine]. Businessinform, (5), 302–310.2. Akkozov, B. Strahovschiki RK gotovy k online-strahovaniu, a zakonodavstvo – net [LCD Insurance ready for online-strahovaniû, and legislation-no]. Retrieved from http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Bazilevich, V.D. (2012) Novitni tendencii ta protyrichchya na strahovomy rynku Ukrainy [New trends and contradictions at the insurance market of Ukraine]. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, (133), 5- 8.4. Bratuk, V.P. (2015) Sutnist kiber-zlochyniv ta strahovyi zahyst vid kiber-ryzykiv v Ukrini [The essence of cyber crimes and the insurance coverage against cyber risks in Ukraine]. Actual problems of economics, (9), 421-427.5. Voronova, T. Bezopasnyi internet [Safe internet]. Retrieved from http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Gamankova, O.O. (2009) Informaciini vydy doslidghennya stupenya monopolizacii rynku strahovyh poslug Ukrainy [Information issues of the degree of monopolization of the insurance services market of Ukraine]. Actual problems of economics, ( 10), 80 – 87.7. Zolotareva, O.V. (2017) Kluchovi tendencii ta prioritety rozvytku rynku strahovyh poslug v Ukraini [Key trends and priorities of the insurance market development in Ukraine]. Economy and society, (11), 413-420.8. Ivaschenko, A.N., Sharko I.A (2016) Mirovoi rynok strahovaniya kiber-riskov: perspektivy I prepyatstviya dlya razvitiya v Respublike Belarus [The global cyber risk insurance market: prospects and obstacles for development in Republic Belarus. Materials of the IX International Scientific and Practical Conference of Students "National Economy of Republic Belarus: Problems and Prospects for Development." Minsk: BGAU.9. Kutlina, G. (2017) Svitovyi rynok strahovyh poslug v umovah zminy paradygmy globalnogo ekonomichnogo rozvytku [The insurance market in the context of changing the paradigm of global economic development]. World of Finance. (3(52)), 48-59.10. Malikova, I.P. (2017) Ocinka koncentracii strahovogo rynku Ukrainy, ii zzvyazok z procesamy monopolizacii ta konkurencii [Estimation of concentration of insurance market of Ukraine, its connection with monopolization and competition processes]. Kherson State University Scientific Herald. Series "Economic Sciences", (23), 76-79.11. Na poroge ―cyfrovogo buduschego‖ [On the cusp of a "digital future‖]. A. V. Keshelava, V.G. Budanov, V.U. Rumyancev and other (2017). VNIIGeosystem.12. Pavlova, O. Strahovoi biznes beret kurs na innovacii [The insurance business directs to innovations]. Retrieved from http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Pidsumky diyalnosti strahovyh kompanii za 2017 rik [Results of insurance companies activity for 2017 year]. Retrieved from https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk_% 202017.pdf.14. Ponomareva, O.B. (2015) Vyznachennya problem strahovogo rynku ta ih vyrishennya [Defining the problems of the insurance market and solving them]. Global and national problems of the economy, (5). Retrieved from http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Prykazuk, N.V. (2016) Progresyvnyi dosvid zarubighnyh krain u vyrishenni problem rozvytku kiberstrahuvannya [Progressive experience of foreign countries in solving problems of cyber insurance]. Bulletin of the Odessa National University. Series: "Economics", (2), 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. Retrieved from http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme, R., Schwartz, G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. Retrieved from http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. Retrieved from http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf. ; Рассмотрены значение новых инструментов и методов страхования для управления рисками в условиях цифровой экономики, определены новые угрозы и риски экономических субъектов, которые генерируются в условиях цифровой экономики, выявлены факторы которые сдерживают развитие кибер-страхования и внедрение insuretech-решений, раскрыто предпосылки их активизации и определены направления и предложены меры по их расширению, обоснована целесообразность внедрения и использования новых инструментов и методов страхования для управления рисками в условиях цифр вой экономики. Ключевые слова: страхование, новые инструменты и методы страхования, управления рисками, цифровая экономика, кибер-страхование, insuretech-решения. Список использованной литературы1. Абакуменко О.В. Моделювання рівня конкуренції на фінансовому ринку України. Бізнесінформ. 2013. № 5. С. 302–310.2. Аккозов Б. Страховщики РК готовы к online-страхованию, а законодательство – нет: URL: http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Базилевич В.Д. Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2012. Вип. 133. С. 5- 8.4. Братюк В.П. Сутність кібер-злочинів та страховий захист від кібер-ризиків в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 9. С. 421-427.5. Воронова Т. Безопасный интернет URL: http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Гаманкова О.О. Інформаційні вади дослідження ступеня монополізації ринку страхових послуг України. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 10. С. 80 – 87.7. Золотарьова О.В. Ключові тенденції та пріоритети розвитку ринку страхових послуг в Україні Економіка і суспільство. 2017. №11. С. 413-420.8. Иващенко А.Н., Шарко И.А. Мировой рынок страхования кибер-рисков: перспективы и препятствия для развития в Республике Беларусь. «Национальная экономика Республики Беларусь: проблемы и перспективы развития» материалы IX междунар. науч.-практ. конф. студентов. г. Минск: БГЭУ, 2016. C. 196–202.9. Кулина Г. Cвітовий ринок страхових послуг в умовах зміни парадигми глобального економічного розвитку. Світ фінансів. 2017. № 3(52). С. 48-59.10. Малікова І.П. Оцінка концентрації страхового ринку України, її зв'язок з процесами монополізації та конкуренції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2017. Вип. 23. С. 76-79.11. На пороге «цифрового будущего». / за ред. А.В. Кешелава, В.Г. Буданов, В.Ю. Румянцев и др. ВНИИГеосистем, 2017. 28 с.12. Павлова О. Страховой бизнес берет курс на инновации URL: http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Підсумки діяльності страхових компаній за 2017 рік. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk _% 202017.pdf14. Пономарьова О.Б. Визначення проблем страхового ринку та їх вирішення. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. URL: http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Приказюк Н.В. Прогресивний досвід зарубіжних країн у вирішенні проблем розвитку кіберстрахування. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2016. Вип. 2. С. 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. URL: http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme R., Schwartz G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. URL: http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_ boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. URL: http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf. ; Розглянуто значення нових інструментів та методів страхування для управління ризиками в умовах цифрової економіки, окреслено нові загрози та ризики економічних суб'єктів, які генеруються в умовах цифрової економіки, виявлено чинники що стримують розвиток кібер-страхування та впровадження insuretech-рішень, розкрито передумови їх активізації та визначено напрями й запропоновано заходи щодо їх розширення, обґрунтовано доцільність впровадження та використання нових інструментів та методів страхування для управління ризиками в умовах цифрової економіки. Ключові слова: страхування, нові інструменти та методи страхування, управління ризиками, цифрова економіка, кібер-страхування, insuretech-рішення. Список використаної літератури1. Абакуменко О.В. Моделювання рівня конкуренції на фінансовому ринку України. Бізнесінформ. 2013. № 5. С. 302–310.2. Аккозов Б. Страховщики РК готовы к online-страхованию, а законодательство – нет: URL: http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Базилевич В.Д. Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2012. Вип. 133. С. 5- 8.4. Братюк В.П. Сутність кібер-злочинів та страховий захист від кібер-ризиків в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 9. С. 421-427.5. Воронова Т. Безопасный интернет URL: http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Гаманкова О.О. Інформаційні вади дослідження ступеня монополізації ринку страхових послуг України. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 10. С. 80 – 87.7. Золотарьова О.В. Ключові тенденції та пріоритети розвитку ринку страхових послуг в Україні Економіка і суспільство. 2017. №11. С. 413-420.8. Иващенко А.Н., Шарко И.А. Мировой рынок страхования кибер-рисков: перспективы и препятствия для развития в Республике Беларусь. «Национальная экономика Республики Беларусь: проблемы и перспективы развития» материалы IX междунар. науч.-практ. конф. студентов. г. Минск: БГЭУ, 2016. C. 196–202.9. Кулина Г. Cвітовий ринок страхових послуг в умовах зміни парадигми глобального економічного розвитку. Світ фінансів. 2017. № 3(52). С. 48-59.10. Малікова І.П. Оцінка концентрації страхового ринку України, її зв'язок з процесами монополізації та конкуренції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2017. Вип. 23. С. 76-79.11. На пороге «цифрового будущего». / за ред. А.В. Кешелава, В.Г. Буданов, В.Ю. Румянцев и др. ВНИИГеосистем, 2017. 28 с.12. Павлова О. Страховой бизнес берет курс на инновации URL: http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Підсумки діяльності страхових компаній за 2017 рік. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk _% 202017.pdf14. Пономарьова О.Б. Визначення проблем страхового ринку та їх вирішення. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. URL: http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Приказюк Н.В. Прогресивний досвід зарубіжних країн у вирішенні проблем розвитку кіберстрахування. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2016. Вип. 2. С. 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. URL: http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme R., Schwartz G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. URL: http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_ boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. URL: http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf.
In the article the question of the place of organizational and legal support in the process of adaptation of the activity of higher educational institutions in the conditions of the modern institutional environment is considered. Organizational and legal support makes it possible to adapt institutions of higher education to market conditions of functioning, taking into account both the state regulation of this sphere of entrepreneurship, and the peculiarities of internal management of the functioning of each individual institution. Key words: higher educational institutions, organizational and legal support, institutional environment, adaptation process. REFERENCES1.Boyko, O. (2012) Analiz normatyvno-pravovoho zabezpechennya yakosti vyshchoyi osvity uvyshchykh navchal nykh zakladakh. [An analysis of the normative and legal provision of the quality of higher education in higher educational institutions.] Lviv: NU "Lvivska politekhnika".2.Zharova, O. P. (2016) Pravovi zasady funktsionuvannya vyshchoho navchalnoho zakladu vUkrayini. [Legal principles of functioning of a higher educational institution in Ukraine.] Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153.Zharova, O. P. (2016) Prava vyshchoho navchalnoho zakladu za zakonodavstvom Ukrayiny.[Rights of the higher educational institution under the legislation of Ukraine.] Pivdennoukrayinskyy pravnychyy chasopys. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504.Antonyuk, T. (2014) Zakonodavche zabezpechennya mizhnarodnoyi diyalnosti u sferivyshchoyi osvity Ukrayiny. [Legislative support of international activity in the field of higher education of Ukraine] Ukrayinoznavchyy almanakh. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445.Volivach, A.P., Khimicheva, H.I. (15 chervnya 2017 r.).Normatyvno-pravove zabezpechennyayakosti osvity VNZ. [Regulatory and legal support of the quality of education of higher educational institutions .] in Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiya «Mekhatronni systemy: innovatsiyi ta inzhynirynh» (S. 234—235). Kyyiv. KNUTD.6.Verkhovna rada Ukrayiny. (1996). Konstytutsiya Ukrayiny: Zakon Ukrayiny. [Constitution ofUkraine:Law of Ukraine.] Retrieved from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807.Verkhovna rada Ukrayiny. (2017) Pro osvitu: Zakon Ukrayiny [About Education: Law ofUkraine]. Retrieved from:: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198.Verkhovna rada Ukrayiny. (2014) Pro vyshchu osvitu.: Zakon Ukrayiny [About highereducation: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189.Verkhovna rada Ukrayiny. (2015) Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu diyalʹnist: ZakonUkrayiny [On scientific and scientific and technical activities: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910.Verkhovna rada Ukrayiny. (2001) Pro priorytetni napryamy rozvytku nauky i tekhniky: Zakon Ukrayiny [On the priority directions of development of science and technology: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411.Verkhovna rada Ukrayiny. (2002) Pro innovatsiynu diyalnist: Zakon Ukrayiny [About innovation activity: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512.Verkhovna rada Ukrayiny. (2011) Pro priorytetni napryamy innovatsiynoyi diyalnosti v Ukrayini: Zakon Ukrayiny [On the priority directions of innovation activity in Ukraine: Law of Ukraine]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713.Verkhovna rada Ukrayiny. (2006) Pro derzhavne rehulyuvannya diyalnosti u sferi transferu tekhnolohiy: Zakon Ukrayiny [On state regulation of activities in the field of technology transfer: Law of Ukraine]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614.Kabinet ministriv Ukrayiny. (1993). Pro Derzhavnu natsionalʹnu prohramu "Osvita" ("Ukrayina XXI stolittya"). [About the State National Program "Education" ("Ukraine XXI Century")]. Retrieved from:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15.Prezydent Ukrayiny. (2013). Pro Natsionalnu stratehiyu rozvytku osvity v Ukrayini na period do 2021 roku. [On the National Strategy for the Development of Education in Ukraine until 2021]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316.Kontseptsiya rozvytku osvity Ukrayiny na period 2015–2025 rokiv [Concept of the development of Ukrainian education for the period 2015-2025]. Retrieved from: http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17.Spilna deklaratsiya ministriv osvity Yevropy "Yevropeyskyy prostir u sferi vyshchoyi osvity". Deklaratsiya. [Joint Declaration of the Ministers of Education of Europe "European Space in Higher Education". Declaration]. (1999). Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518.Standarty i rekomendaciji shhodo zabezpechennja jakosti v Jevropejsjkomu prostori vyshhoji osvity (ESG) – K.: TOV ―CS‖, 2015. – 32 c.19.Mezhdunarodnyy standart ISO 9001:2015. Sistemy menedzhmenta kachestva. [Quality management systems]. Trebovaniya. ; В статье рассмотрен вопрос места организационно-правового обеспечения в процессе адаптации деятельности высших учебных заведений в условиях современной институциональной среды. Организационно-правовое обеспечение дает возможность приспособления учреждения высшего образования к рыночным условиям функционирования с учетом как государственного регулирования данной сферы предпринимательства, так особенностей внутреннего менеджмента функционирования каждого отдельного вуза. Ключевые слова: высшие учебные заведения, организационно-правовое обеспечение, институциональная среда, процесс адаптации. Список использованной литературы1. Бойко О. Аналіз нормативно-правового забезпечення якості вищої освіти у вищихнавчальних закладах. Вимірювальна техніка та метрологія : міжвідомчий науково-технічний збірник. Львів: Видавництво Національного університету "Львівськаполітехніка". 2012. Випуск 73. С. 133–135.2. Жарова О. П. Правові засади функціонування вищого навчального закладу в Україні.Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція.2016. Вип. 19.С.49-52. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153. ЖароваО. П. Права вищого навчального закладу за законодавством України.Південноукраїнський правничий часопис. 2016. № 2. С. 178-181. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504. Антонюк Т. Законодавче забезпечення міжнародної діяльності у сфері вищої освітиУкраїни. Українознавчий альманах. 2014. Вип. 16. С. 211-215. [Електронний ресурс]URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445. Волівач А.П., Хімічева Г.І. Нормативно-правове забезпечення якості освітиВНЗ.///Міжнародна науково-практична конференція «Мехатронні системи: інновації таінжиніринг» (Київ, Україна 15 червня 2017 р.). — К.: КНУТД, 2017. — С. 234—235.6. Конституція України. Закон28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807. Про освіту. Закон від 05.09.2017 № 2145-VIII [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198. Про вищу освіту. Закон 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс] URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон 26.11.2015 № 848-VIII [Електроннийресурс] URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Закон 11.07.2001 № 2623-III[Електронний ресурс] URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411. Про інноваційну діяльність. Закон 04.07.2002 № 40-IV [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон 08.09.2011 № 3715-VI[Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон 14.09.2006№ 143-V URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"). ПостановаКабінету Міністрів України 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. УказПрезидента України25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316. Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 років [Електронний ресурс]URL:http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти".Декларація19.06.1999 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищоїосвіти (ESG) – К.: ТОВ ―ЦС‖, 2015. – 32 c.19. Международный стандарт ISO 9001:2015. Системы менеджмента качества. Требования. ; У статті розглянуто питання місця організаційно-правового забезпечення в процесі адаптації діяльності закладів вищої освіти до умов сучасного інституційного середовища. Організаційно-правове забезпечення дає можливість пристосування закладу вищої освіти до ринкових умов функціонування з урахуванням як державного регулювання даної сфери підприємництва, так особливостей внутрішнього менеджменту функціонування кожного окремого ВНЗ. Ключові слова: вищій заклад освіти, організаційно-правове забезпечення, інституційне середовище, процес адаптації. Список використаної літератури1. Бойко О. Аналіз нормативно-правового забезпечення якості вищої освіти у вищихнавчальних закладах. Вимірювальна техніка та метрологія : міжвідомчий науково-технічний збірник. Львів: Видавництво Національного університету "Львівськаполітехніка". 2012. Випуск 73. С. 133–135.2. Жарова О. П. Правові засади функціонування вищого навчального закладу в Україні.Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція.2016. Вип. 19.С.49-52. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153. ЖароваО. П. Права вищого навчального закладу за законодавством України.Південноукраїнський правничий часопис. 2016. № 2. С. 178-181. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504. Антонюк Т. Законодавче забезпечення міжнародної діяльності у сфері вищої освітиУкраїни. Українознавчий альманах. 2014. Вип. 16. С. 211-215. [Електронний ресурс]URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445. Волівач А.П., Хімічева Г.І. Нормативно-правове забезпечення якості освітиВНЗ.///Міжнародна науково-практична конференція «Мехатронні системи: інновації таінжиніринг» (Київ, Україна 15 червня 2017 р.). — К.: КНУТД, 2017. — С. 234—235.6. Конституція України. Закон28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807. Про освіту. Закон від 05.09.2017 № 2145-VIII [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198. Про вищу освіту. Закон 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс] URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон 26.11.2015 № 848-VIII [Електроннийресурс] URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Закон 11.07.2001 № 2623-III[Електронний ресурс] URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411. Про інноваційну діяльність. Закон 04.07.2002 № 40-IV [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон 08.09.2011 № 3715-VI[Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон 14.09.2006№ 143-V URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"). ПостановаКабінету Міністрів України 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. УказПрезидента України25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316. Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 років [Електронний ресурс]URL:http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти".Декларація19.06.1999 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищоїосвіти (ESG) – К.: ТОВ ―ЦС‖, 2015. – 32 c.19. Международный стандарт ISO 9001:2015. Системы менеджмента качества. Требования.
The article examines the effect of the phenomenon of the right of force in state-organized societies and societies that did not yet know the state forms. The phenomenon of the law of force was investigated by domestic lawyers for the most part in the context of the criminal activity of individuals. The most significant results in the study of this phenomenon were achieved by the representatives of the humanities of the West. In this regard, the task of studying the current conditions for the emergence and implementation of the right of force in both Ukraine and in other states looks urgent. There is postulated the hypothesis of the study, which consists in the assertion that the right of force - is the presence of any benefits to individuals over others, the exercise of the right of force will be understood as the implementation of the domination of one subject over the other (a group of subjects, their community), obtrusion of others' will to them. From this angle, socio-economic formations (tribal, tribal, slaveholding, feudalism, capitalism) are analyzed for the purpose of finding the grounds for the emergence and mechanisms for the exercise of their right to force. It is argued that during the conscious history of mankind, the factor of the power of rights played a significant role in the organization of society. This is that individuals who had certain advantages over others (initially physical, later – intellectual, economic, organizational), were able to gain a privileged position in all spheres of human activity. With the change of feudalism by capitalism, the legal right of force was replaced by the right of formal equality, which did not remove the actual inequality of individuals, which ultimately helped them again occupy the dominant positions in the socio-political, business hierarchy. This is confirmed by the data of anthropological and synergetic theories of legal thinking. On this basis, the conclusion was made that the power of law existed and exists, and this is not the atavism of the legal system, it is reproduced by the selfish nature of individual representatives of mankind, unfortunately the most active and mobile in comparison with others in achieving their goals. Examples of the force of law in modern practice of the functioning of state institutions of Ukraine, Italy and America are given. The forms and mechanisms for implementing the right of force are considered. Among the latter is the manipulation of consciousness, which is typical for developed civil societies with democracy as their political form. The above conclusions are illustrated by examples of mass media activities. In this context, attention is also drawn to the exercise of the right to force through the trade and economic mechanisms of individual international organizations and institutions. At the end of the study, the results are summarized, which are reduced to the next. Summarizing all of the above, we can draw the following conclusions. First, the right to force is a right arising from the existence of any advantage of one subject over another (physical, intellectual, economic, organizational, etc.), which, under certain conditions, the weakness of the other party (lack of appropriate qualities) can be implemented in the relationship between them. Secondly, the power of law has not disappeared from modern history, it continues to exist as in the relationships of individual individuals, individuals and states, and in the relations of individual states. Third, the existence of democracy as a political regime does not exclude the existence and exercise of the right to force. Fourthly, manipulation of consciousness as a kind of power of law is one of the main means of governance in the conditions of the existence of civil societies and democracies as a political form, which necessitates dictating the demand for improvement of the latter in order to prevent distortion of opinion of citizens in such societies. For example, by expanding the forms of people's participation in the exercise of power through the institutes of direct democracy, which is known to be widely used in one of the wealthiest and happiest countries in the world - Switzerland ; Феномен права силы исследовался отечественными правоведами преимущественно в контексте преступной деятельности отдельных индивидов. Наиболее существенные результаты в изучении этого явления достигли представители гуманитарных наук Запада. В связи с этим актуальным выглядит задача исследования современных условий возникновения и осуществления права силы как в Украине, так и в других государствах. Постулируется гипотеза исследования, которая заключается в утверждении, что право силы - это наличие каких-либо преимуществ у отдельных индивидов над другими, под осуществлением права силы будет пониматься осуществление господства одного субъекта над другим (группой субъектов, их сообществ), навязывание им своей воли. Под этим углом зрения анализируются общественно-экономические формации (родо-племенная, рабовладельческая, феодализм, капитализм) на предмет поиска оснований возникновения и механизмов осуществления у них права силы. Утверждается, что в течение сознательной истории человечества фактор права силы играл существенную роль в организации социума. Это заключается в том, что отдельные индивиды, которые имели определенные преимущества перед другими (сначала физические, позже - интеллектуальные, экономические, организационные), смогли завоевать себе привилегированное положение в любых сферах человеческой активности. Со сменой феодализма капитализмом юридическое право силы было заменено на право формального равенства, что не устранило фактического неравенства индивидов, в конечном счете помогло более состятельным из них снова занять доминирующие места в общественно-политической, бизнесовой иерархии. Это подтверждается данными антропологической и синергетической теориями правопонимания. Исходя из этого, сделан вывод - право силы было и существует, и это не атавизм правовой системы, оно воспроизводится эгоистичной природой отдельных представителей человечества, к сожалению наиболее активных и мобильных по сравнению с другими в достижении своих целей. Приводятся примеры действия права силы в современной практике функционирования государственных институтов Украины, Италии и Америки. Рассматриваются формы и механизмы осуществления права силы. Среди последних - манипуляция сознанием, которая характерна именно для развитых гражданских обществ с демократией как их политической формой. Указанные выводы иллюстрируются примерами деятельности масс-медиа. В этом контексте обращается также внимание на осуществление права силы через торговые и экономические механизмы отдельных международных организаций и учреждений. В конце исследования подводятся итоги, которые сводятся к следующему. Во-первых, право силы - право, которое следует из наличия какого-либо преимущества одного субъекта над другим (физической, интеллектуальной, экономической, организационной и т.д.), которое при определенных условиях - слабости другой стороны (отсутствие соответствующих качеств) - может быть реализована в отношениях между ними. Во-вторых, право силы не исчезло из современной истории, оно продолжает существовать как во взаимоотношениях отдельных индивидов, индивидов и государств, так и во взаимоотношениях отдельных государств. В-третьих, наличие демократии как политического режима не исключает существования и осуществления права силы. В-четвертых, манипуляция сознанием как разновидность права силы является одним из главных средств управления в условиях существования гражданских обществ и демократий как их политической формы, что с необходимостью диктует требование совершенствования последней для предотвращения искажения мнения граждан в таких обществах. Например, путем расширения форм участия народа в осуществлении власти через институты непосредственной демократии, что, как известно, широко используется в одной из самых богатых и счастливых стран мира - Швейцарии ; Феномен права сили досліджувався вітчизняними правознавцями здебільшого в контексті злочинної діяльності окремих індивідів. Найбільш суттєві результати у вивченні цього явища досягли представники гуманітарних наук Заходу. В зв'язку з цим актуальним виглядає завдання дослідження сучасних умов виникнення та здійснення права сили як на теренах України, так і в інших державах. Постулюють гіпотеза дослідження, яка полягає у твердженні, що право сили – це наявність будь-яких переваг у окремих індивідів над іншими, під здійсненням права сили буде розумітися здійснення панування одного суб'єкта над іншим (групою суб'єктів, їх спільнотою), нав'язування їм своєї волі. Під цим кутом зору аналізуються суспільно-економічні формації (родо-племінна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм) на предмет пошуку підстав виникнення та механізмів здійснення в них права сили. Стверджується, що на протязі свідомої історії людства чинник права сили грав суттєву роль в організації соціуму. Це полягає в тому, що окремі індивіди, які мали певні переваги над іншими (спочатку фізичні, пізніше – інтелектуальні, економічні, організаційні), змогли завоювати собі привілейоване становище в будь-яких сферах людської активності. Зі зміною феодалізму капіталізмом юридичне право сили було замінено на право формальної рівності, що не усунуло фактичної нерівності індивідів, що в кінцевому рахунку допомогло більш спроможним з них знову зайняти домінуючі місця в суспільно-політичній, бізнесовій ієрархії. Це підтверджується даними антропологічної та синергетичної теоріями праворозуміння. Виходячи з цього, зроблений висновок право сили існувало та існує, і це не атавізм правової системи, воно відтворюється егоїстичною природою окремих представників людства, на жаль найбільш активних та мобільних у порівнянні з іншими у досягненні своїх цілей. Наводяться приклади дії права сили у сучасній практиці функціонування державних інститутів України, Італії та Америки. Розглядаються форми та механізмі здійснення права сили. Серед останніх – маніпуляція свідомістю, яка характерна саме для розвинутих громадянських суспільств з демократією як їх політичної формою. Зазначені висновки ілюструються прикладами діяльності мас-медіа. В цьому контексті звертається також увага на здійснення права сили через торгові та економічні механізми окремих міжнародних організацій та установ. В кінці дослідження підводяться підсумки, які зводяться до наступного. По-перше, право сили – право, що випливає з наявності будь-якої переваги одного суб'єкта над іншим (фізичної, інтелектуальної, економічної, організаційної тощо), яка при певних умовах – слабкості іншої сторони (відсутність відповідних якостей) – може бути реалізована у стосунках між ними. По-друге, право сили не зникло з сучасної історії, воно продовжує існувати як у взаємовідносинах окремих індивідів, індивідів та держав, так і у взаємовідносинах окремих держав. По-третє, наявність демократії як політичного режиму не виключає існування та здійснення права сили. По-четверте, маніпуляція свідомістю як різновид права сили є одним з головних засобів управління в умовах існування громадянських суспільств та демократій як політичної форми, що з необхідністю диктує вимогу вдосконалення останньої для запобігання спотворення думки громадян в таких суспільствах. Наприклад, шляхом розширення форм участі народу у здійсненні влади через інститути безпосередньої демократії, що як відомо, широко використовується в одній із найбільш заможних та щасливих країн світу – Швейцарії
The article examines the effect of the phenomenon of the right of force in state-organized societies and societies that did not yet know the state forms. The phenomenon of the law of force was investigated by domestic lawyers for the most part in the context of the criminal activity of individuals. The most significant results in the study of this phenomenon were achieved by the representatives of the humanities of the West. In this regard, the task of studying the current conditions for the emergence and implementation of the right of force in both Ukraine and in other states looks urgent. There is postulated the hypothesis of the study, which consists in the assertion that the right of force - is the presence of any benefits to individuals over others, the exercise of the right of force will be understood as the implementation of the domination of one subject over the other (a group of subjects, their community), obtrusion of others' will to them. From this angle, socio-economic formations (tribal, tribal, slaveholding, feudalism, capitalism) are analyzed for the purpose of finding the grounds for the emergence and mechanisms for the exercise of their right to force. It is argued that during the conscious history of mankind, the factor of the power of rights played a significant role in the organization of society. This is that individuals who had certain advantages over others (initially physical, later – intellectual, economic, organizational), were able to gain a privileged position in all spheres of human activity. With the change of feudalism by capitalism, the legal right of force was replaced by the right of formal equality, which did not remove the actual inequality of individuals, which ultimately helped them again occupy the dominant positions in the socio-political, business hierarchy. This is confirmed by the data of anthropological and synergetic theories of legal thinking. On this basis, the conclusion was made that the power of law existed and exists, and this is not the atavism of the legal system, it is reproduced by the selfish nature of individual representatives of mankind, unfortunately the most active and mobile in comparison with others in achieving their goals. Examples of the force of law in modern practice of the functioning of state institutions of Ukraine, Italy and America are given. The forms and mechanisms for implementing the right of force are considered. Among the latter is the manipulation of consciousness, which is typical for developed civil societies with democracy as their political form. The above conclusions are illustrated by examples of mass media activities. In this context, attention is also drawn to the exercise of the right to force through the trade and economic mechanisms of individual international organizations and institutions. At the end of the study, the results are summarized, which are reduced to the next. Summarizing all of the above, we can draw the following conclusions. First, the right to force is a right arising from the existence of any advantage of one subject over another (physical, intellectual, economic, organizational, etc.), which, under certain conditions, the weakness of the other party (lack of appropriate qualities) can be implemented in the relationship between them. Secondly, the power of law has not disappeared from modern history, it continues to exist as in the relationships of individual individuals, individuals and states, and in the relations of individual states. Third, the existence of democracy as a political regime does not exclude the existence and exercise of the right to force. Fourthly, manipulation of consciousness as a kind of power of law is one of the main means of governance in the conditions of the existence of civil societies and democracies as a political form, which necessitates dictating the demand for improvement of the latter in order to prevent distortion of opinion of citizens in such societies. For example, by expanding the forms of people's participation in the exercise of power through the institutes of direct democracy, which is known to be widely used in one of the wealthiest and happiest countries in the world - Switzerland ; Феномен права силы исследовался отечественными правоведами преимущественно в контексте преступной деятельности отдельных индивидов. Наиболее существенные результаты в изучении этого явления достигли представители гуманитарных наук Запада. В связи с этим актуальным выглядит задача исследования современных условий возникновения и осуществления права силы как в Украине, так и в других государствах. Постулируется гипотеза исследования, которая заключается в утверждении, что право силы - это наличие каких-либо преимуществ у отдельных индивидов над другими, под осуществлением права силы будет пониматься осуществление господства одного субъекта над другим (группой субъектов, их сообществ), навязывание им своей воли. Под этим углом зрения анализируются общественно-экономические формации (родо-племенная, рабовладельческая, феодализм, капитализм) на предмет поиска оснований возникновения и механизмов осуществления у них права силы. Утверждается, что в течение сознательной истории человечества фактор права силы играл существенную роль в организации социума. Это заключается в том, что отдельные индивиды, которые имели определенные преимущества перед другими (сначала физические, позже - интеллектуальные, экономические, организационные), смогли завоевать себе привилегированное положение в любых сферах человеческой активности. Со сменой феодализма капитализмом юридическое право силы было заменено на право формального равенства, что не устранило фактического неравенства индивидов, в конечном счете помогло более состятельным из них снова занять доминирующие места в общественно-политической, бизнесовой иерархии. Это подтверждается данными антропологической и синергетической теориями правопонимания. Исходя из этого, сделан вывод - право силы было и существует, и это не атавизм правовой системы, оно воспроизводится эгоистичной природой отдельных представителей человечества, к сожалению наиболее активных и мобильных по сравнению с другими в достижении своих целей. Приводятся примеры действия права силы в современной практике функционирования государственных институтов Украины, Италии и Америки. Рассматриваются формы и механизмы осуществления права силы. Среди последних - манипуляция сознанием, которая характерна именно для развитых гражданских обществ с демократией как их политической формой. Указанные выводы иллюстрируются примерами деятельности масс-медиа. В этом контексте обращается также внимание на осуществление права силы через торговые и экономические механизмы отдельных международных организаций и учреждений. В конце исследования подводятся итоги, которые сводятся к следующему. Во-первых, право силы - право, которое следует из наличия какого-либо преимущества одного субъекта над другим (физической, интеллектуальной, экономической, организационной и т.д.), которое при определенных условиях - слабости другой стороны (отсутствие соответствующих качеств) - может быть реализована в отношениях между ними. Во-вторых, право силы не исчезло из современной истории, оно продолжает существовать как во взаимоотношениях отдельных индивидов, индивидов и государств, так и во взаимоотношениях отдельных государств. В-третьих, наличие демократии как политического режима не исключает существования и осуществления права силы. В-четвертых, манипуляция сознанием как разновидность права силы является одним из главных средств управления в условиях существования гражданских обществ и демократий как их политической формы, что с необходимостью диктует требование совершенствования последней для предотвращения искажения мнения граждан в таких обществах. Например, путем расширения форм участия народа в осуществлении власти через институты непосредственной демократии, что, как известно, широко используется в одной из самых богатых и счастливых стран мира - Швейцарии ; Феномен права сили досліджувався вітчизняними правознавцями здебільшого в контексті злочинної діяльності окремих індивідів. Найбільш суттєві результати у вивченні цього явища досягли представники гуманітарних наук Заходу. В зв'язку з цим актуальним виглядає завдання дослідження сучасних умов виникнення та здійснення права сили як на теренах України, так і в інших державах. Постулюють гіпотеза дослідження, яка полягає у твердженні, що право сили – це наявність будь-яких переваг у окремих індивідів над іншими, під здійсненням права сили буде розумітися здійснення панування одного суб'єкта над іншим (групою суб'єктів, їх спільнотою), нав'язування їм своєї волі. Під цим кутом зору аналізуються суспільно-економічні формації (родо-племінна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм) на предмет пошуку підстав виникнення та механізмів здійснення в них права сили. Стверджується, що на протязі свідомої історії людства чинник права сили грав суттєву роль в організації соціуму. Це полягає в тому, що окремі індивіди, які мали певні переваги над іншими (спочатку фізичні, пізніше – інтелектуальні, економічні, організаційні), змогли завоювати собі привілейоване становище в будь-яких сферах людської активності. Зі зміною феодалізму капіталізмом юридичне право сили було замінено на право формальної рівності, що не усунуло фактичної нерівності індивідів, що в кінцевому рахунку допомогло більш спроможним з них знову зайняти домінуючі місця в суспільно-політичній, бізнесовій ієрархії. Це підтверджується даними антропологічної та синергетичної теоріями праворозуміння. Виходячи з цього, зроблений висновок право сили існувало та існує, і це не атавізм правової системи, воно відтворюється егоїстичною природою окремих представників людства, на жаль найбільш активних та мобільних у порівнянні з іншими у досягненні своїх цілей. Наводяться приклади дії права сили у сучасній практиці функціонування державних інститутів України, Італії та Америки. Розглядаються форми та механізмі здійснення права сили. Серед останніх – маніпуляція свідомістю, яка характерна саме для розвинутих громадянських суспільств з демократією як їх політичної формою. Зазначені висновки ілюструються прикладами діяльності мас-медіа. В цьому контексті звертається також увага на здійснення права сили через торгові та економічні механізми окремих міжнародних організацій та установ. В кінці дослідження підводяться підсумки, які зводяться до наступного. По-перше, право сили – право, що випливає з наявності будь-якої переваги одного суб'єкта над іншим (фізичної, інтелектуальної, економічної, організаційної тощо), яка при певних умовах – слабкості іншої сторони (відсутність відповідних якостей) – може бути реалізована у стосунках між ними. По-друге, право сили не зникло з сучасної історії, воно продовжує існувати як у взаємовідносинах окремих індивідів, індивідів та держав, так і у взаємовідносинах окремих держав. По-третє, наявність демократії як політичного режиму не виключає існування та здійснення права сили. По-четверте, маніпуляція свідомістю як різновид права сили є одним з головних засобів управління в умовах існування громадянських суспільств та демократій як політичної форми, що з необхідністю диктує вимогу вдосконалення останньої для запобігання спотворення думки громадян в таких суспільствах. Наприклад, шляхом розширення форм участі народу у здійсненні влади через інститути безпосередньої демократії, що як відомо, широко використовується в одній із найбільш заможних та щасливих країн світу – Швейцарії
The life path, scientific-pedagogical and public activity of Volodymyr Sokurenko – a prominent Ukrainian jurist, doctor of law, professor, talented teacher of the Lviv Law School of Franko University are analyzed.It is found out that after graduating from a seven-year school in Zaporizhia, V. Sokurenko entered the Zaporizhia Aviation Technical School, where he studied two courses until 1937. 1/10/1937 he was enrolled as a cadet of the 2nd school of aircraft technicians named after All-Union Lenin Komsomol. In 1938, this school was renamed the Volga Military Aviation School, which he graduated on September 4, 1939 with the military rank of military technician of the 2nd category. As a junior aircraft technician, V. Sokurenko was sent to the military unit no. 8690 in Baku, and later to Maradnyany for further military service in the USSR Air Force. From September 4, 1939 to March 16, 1940, he was a junior aircraft technician of the 50th Fighter Regiment, 60th Air Brigade of the ZAK VO in Baku. The certificate issued by the Railway District Commissariat of Lviv on January 4, 1954 no. 3132 states that V. Sokurenko actually served in the staff of the Soviet Army from October 1937 to May 1946. The same certificate states that from 10/12/1941 to 20/09/1942 and from 12/07/1943 to 08/03/1945, he took part in the Soviet-German war, in particular in the second fighter aviation corps of the Reserve of the Supreme Command of the Soviet Army. In 1943 he joined the CPSU. He was awarded the Order of the Patriotic War of the 1st degree and the Order of the Red Star (1943) as well as 9 medals «For Merit in Battle» during the Soviet-German war.With the start of the Soviet-German war, the Sokurenko family, like many other families, was evacuated to the town of Kamensk-Uralsky in the Sverdlovsk region, where their father worked at a metallurgical plant. After the war, the Sokurenko family moved to Lviv. In 1946, V. Sokurenko entered the Faculty of Law of the Ivan Franko Lviv State University, graduating with honors in 1950, and entered the graduate school of the Lviv State University at the Department of Theory and History of State and Law. V. Sokurenko successfully passed the candidate examinations and on December 25, 1953 in Moscow at the Institute of Law of the USSR he defended his thesis on the topic: «Socialist legal consciousness and its relationship with Soviet law». The supervisor of V. Sokurenko's candidate's thesis was N. Karieva. The Higher Attestation Commission of the Ministry of Culture of the USSR, by its decision of March 31, 1954, awarded V. Sokurenko the degree of Candidate of Law. In addition, it is necessary to explain the place of defense of the candidate's thesis by V. Sokurenko. As it is known, the Institute of State and Law of the USSR has its history since 1925, when, in accordance with the resolution of the Presidium of the Central Executive Committee of March 25, 1925, the Institute of Soviet Construction was established at the Communist Academy. In 1936, the Institute became part of the USSR Academy of Sciences, and in 1938 it was reorganized into the Institute of Law of the USSR Academy of Sciences. In 1941–1943 it was evacuated to Tashkent. In 1960-1991 it was called the Institute of State and Law of the USSR Academy of Sciences. In Ukraine, there is the Institute of State and Law named after V. Koretsky of the NAS of Ukraine – a leading research institution in Ukraine of legal profile, founded in 1949.It is noted that, as a graduate student, V. Sokurenko read a course on the history of political doctrines, conducted special seminars on the theory of state and law. After graduating from graduate school and defending his thesis, from October 1, 1953 he was enrolled as a senior lecturer and then associate professor at the Department of Theory and History of State and Law at the Faculty of Law of the Lviv State University named after Ivan Franko.By the decision of the Higher Attestation Commission of the Ministry of Higher Education of the USSR of December 18, 1957, V. Sokurenko was awarded the academic title of associate professor of the «Department of Theory and History of State and Law».V. Sokurenko took an active part in public life. During 1947-1951 he was a member of the party bureau of the party organization of LSU, worked as a chairman of the trade union committee of the university, from 1955 to 1957 he was a secretary of the party committee of the university. He delivered lectures for the population of Lviv region. Particularly, he lectured in Turka, Chervonohrad, and Yavoriv. He made reports to the party leaders, Soviet workers as well as business leaders. He led a philosophical seminar at the Faculty of Law. He was a deputy of the Lviv City Council of People's Deputies in 1955-1957 and 1975-1978.In December 1967, he defended his doctoral thesis on the topic: «Development of progressive political thought in Ukraine (until the early twentieth century)». The defense of the doctoral thesis was approved by the Higher Attestation Commission on June 14, 1968.During 1960-1990 he headed the Department of Theory and History of State and Law; in 1962-68 and 1972-77 he was the dean of the Law Faculty of the Ivan Franko Lviv State University. In connection with the criticism of the published literature, on September 10, 1977, V. Sokurenko wrote a statement requesting his dismissal from the post of Dean of the Faculty of Law due to deteriorating health. During 1955-1965 he was on research trips to Poland, Czechoslovakia, Romania, Austria, and Bulgaria. From August 1966 to March 1967, in particular, he spent seven months in the United States, England and Canada as a UN Fellow in the Department of Human Rights. From April to May 1968, he was a member of the government delegation to the International Conference on Human Rights in Iran for one month. He spoke, in addition to Ukrainian, English, Polish and Russian. V. Sokurenko played an important role in initiating the study of an important discipline at the Faculty of Law of the Lviv University – History of Political and Legal Studies, which has been studying the history of the emergence and development of theoretical knowledge about politics, state, law, ie the process of cognition by people of the phenomena of politics, state and law at different stages of history in different nations, from early statehood and modernity.Professor V. Sokurenko actively researched the problems of the theory of state and law, the history of Ukrainian legal and political thought. He was one of the first legal scholars in the USSR to begin research on the basics of legal deontology. V. Sokurenko conducted extensive research on the development of basic requirements for the professional and legal responsibilities of a lawyer, similar to the requirements for a doctor. In further research, the scholar analyzed the legal responsibilities, prospects for the development of the basics of professional deontology. In addition, he considered medical deontology from the standpoint of a lawyer, law and morality, focusing on internal (spiritual) processes, calling them «the spirit of law.» The main direction of V. Sokurenko's research was the problems of the theory of state and law, the history of legal and political studies. The main scientific works of professor V. Sokurenko include: «The main directions in the development of progressive state and legal thought in Ukraine: 16th – 19th centuries» (1958) (Russian), «Democratic doctrines about the state and law in Ukraine in the second half of the 19th century (M. Drahomanov, S. Podolynskyi, A. Terletskyi)» (1966), «Law. Freedom. Equality» (1981, co-authored) (in Russian), «State and legal views of Ivan Franko» (1966), «Socio-political views of Taras Shevchenko (to the 170th anniversary of his birth)» (1984); «Political and legal views of Ivan Franko (to the 130th anniversary of his birth)» (1986) (in Russian) and others.V. Sokurenko died on November 22, 1994 and was buried in Holoskivskyi Cemetery in Lviv.Volodymyr Sokurenko left a bright memory in the hearts of a wide range of scholars, colleagues and grateful students. The 100th anniversary of the Scholar is a splendid opportunity to once again draw attention to the rich scientific heritage of the lawyer, which is an integral part of the golden fund of Ukrainian legal science and education. It needs to be studied, taken into account and further developed. ; Проаналізовано життєвий шлях, науково-педагогічну та громадську діяльність Воло-димира Гавриловича Сокуренка – видатного українського правознавця, доктора юридичних наук, професора, талановитого педагога Львівської правничої школи Франкового універ-ситету.З'ясовано, що В. Г. Сокуренко навчався у Запорізькому авіаційному технікумі та Вольському військовому авіаційному училищі, яке закінчив у 1939 р. У 1939‒1946 рр. служив у радянській армії. Після закінчення у 1950 р. юридичного факультету Львівського університету пройшов шлях від аспіранта до професора, завідувача кафедри, декана юридичного факультету. Упродовж 1960‒1990 рр. завідував кафедрою теорії та історії держави і права; в 1962‒1968 та 1972‒1977 рр. був деканом юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Протягом 1955‒1965 рр. перебував у наукових відрядженнях у Польщі, Чехословаччині, Румунії, Австрії, Болгарії. Зі серпня 1966 до березня 1967 рр., зокрема сім місяців перебував у США, Англії та Канаді як стипендіат ООН по департаменту прав людини. У квітні-травні 1968 р. був членом у складі урядової делегації на міжнародній конференції по правах людини в Ірані упродовж одного місяця. Володів, окрім української, англійською, польською та російською мовами. В. Г. Сокуренко відіграв важливу роль у започаткуванні на юридичному факультеті Львівсь-кого університету вивчення важливої навчальної дисципліни – Історії політичних і правових учень, яка висвітлювала і до сьогодні продовжує висвітлювати історію виникнення та розвитку теоретичних знань про політику, державу, право, тобто вивчає процес пізнання людьми явищ політики, держави і права на різних етапах історії у різних народів, почи-наючи з ранньої державності і сучасності.Професор В. Г. Сокуренко активно досліджував проблеми теорії держави і права, історії української правової та політичної думки. Він був одним із перших учених-правників у СРСР, хто почав наукові студії основ юридичної деонтології. Велику наукову дослід-ницьку діяльність проводив В. Г. Сокуренко щодо розробки основних вимог до професійно-правових обов'язків юриста, аналогічно до вимог, що стосуються лікаря. У подальших наукових дослідженнях учений аналізував юридичні обов'язки, перспективи розвитку основ професійної деонтології. Крім того, правознавець розглядав медичну деонтологію з позиції юриста, права і моралі, приділивши основну увагу внутрішнім (духовним) процесам, назвавши їх «духом права». Основним напрямом наукових досліджень В. Г. Сокуренка були проблеми теорії держави і права, історії правових та політичних учень.Володимир Гаврилович Сокуренко залишив по собі світлу пам'ять у серцях широкого загалу науковців, колег та вдячних учнів. 100-річний ювілей Вченого – добра нагода для того, щоб ще раз привернути увагу до багатої наукової спадщини правознавця, яка є невід'ємною складовою золотого фонду української юридичної науки і освіти. Вона потребує вивчення, врахування та подальшого розвитку.
Now before Ukraine on the way to the formation of a stable civil society, along with the problem of national consolidation, is also a problem of adjustment of the normal interethnic relations, protection rights of ethnic and national minorities. In the conditions of the political system's development in Ukrainian society ethnic and national minorities began to engage in the sphere of political activity, seeking to take a rightful place in the process of public and cultural construction.In the multinational composition of Ukraine from time to time the problems of settlement the relations with separate ethnic or national groups, including Russian, Tatar, Romanian and others, are updated and exacerbated. The Polish minority is one of the most numerous national minorities living on the territory of our state. It is marked out by movement strengthening to the self-organization and national identification, and also formation as a subject of policy. There is so important, from our point of view, to research, on the one hand, a role and place of Ukraine in the realization of rights and satisfaction of needs of Poles in Ukraine, and with another – the participations of this minority in social and political processes of the state.Considering the relevance and insufficient studying of this problem, the author set to himself the purpose: 1) to analyze the main features and trends of development of the Polish minority in Ukraine; 2) to identify the key aspects of the participation of the Polish community in the Ukrainian social and political processes.The object of study is the Polish minority in Ukraine as an important part of the civil society and its political system, and the subject is the process of formation, functioning and development of the Polish minority as a subject of modern social and political life of Ukraine.There are 144 130 Poles in Ukraine today, according to the last population census in 2001. It makes 0,3 % from the total number of the population of the state. The Polish take the eighth place in terms of population among the ethnic minorities in Ukraine (after Russians, Belarusians, Moldovans, Crimean Tatars, Bulgarians, Hungarians and Romanians).The resettlement of Poles in Ukraine historically was connected primarily with the Right Bank and Eastern Galicia. The most numerous Polish ethnographic communities formed here. The most part of Polish lived in 2001 in Zhytomyr (49 046 persons; 3,5 % of the population), Khmelnytsky (23 005 persons; 1,6 % of the population) and Lvov (18 948 persons; 0,7 % of the population) regions.In general, the present social, political and religious situation in the environment of the Polish minority is stable and loyal to the Ukrainian government. Social and political moods of Ukrainian Poles naturally determine by both positive and negative sentiments.In January 1992, in Lvov at the Congress of Ukrainian Poles the Federation of the Polish Organizations in Ukraine (FPOU) was founded. It is led now by E. Khmelyova. This organization and the Union of Poles in Ukraine are today the most influential organizational structures of the Polish minority in Ukraine.In November 1994, in Kyiv the societies «Consent», «Solidarity», Cultural and Educational Association of Adam Mickiewicz, Kyiv branch of «The Union of Poles» decided to create «The Coordinating Council of Polish Organizations in Kyiv». Before all Polish non-governmental organizations in this country is to not only revive the local Polish national identity, but also comprehensively facilitate to the productive cultural relations between the two countries.In January 2000, the Polish Institute in Kyiv was established with the support of the Polish Ministry of Foreign Affairs. It was led by P. Kozakiewicz. Its tasks include: development and promotion of the image of Poland as a modern and democratic state, supporting the exchange of views, the elimination of negative stereotypes in the Ukrainian-Polish relations.The Polish NGOs practiced such forms of activity: teaching the Polish language; establishment and functioning of libraries and publishing activities; research activities; organizing places and cultural sites associated with the history of Poland; organization of cultural and educational activities; assistance in the process of developing national performances etc.There are five schools with education in Polish in Ukraine. These schools, which have about two thousand pupils, function with the support of Polish NGOs. There are four Polish schools in the Lvov region. Two of these schools are located in Lvov, and another two are in the area of Mostynsk. Another school with education in Polish functions in Ivano-Frankivsk. The curriculum at schools with education in Polish introduced the subjects of «History of Poland» and «Geography of Poland».As a subject Polish is studied in Ukraine by more than 4 thousand students, and more than 3 thousand students study Polish facultatively or in circles. Polish is also studied in numerous Ukrainian universities. At the end of 2012 the Polish organizations in Ukraine initiated to provide Polish the status of regional language in the area of Mostynsk. There are about four villages, which population is made by Poles.The western regions, where the most part of the Poles is living, are characterized by vigorous activity of the Polish community in the media sector. Thus, «The Polish word» (25 min.) in the broadcasting of TV «Zhytomyr» is weekly published. And «TRK Union TV» broadcasts daily for the Polish community on the proposal TV «Polonia».Lvov is the capital of the Polish Radio in Ukraine: «Radio Lwow» tells at a frequency of the radio station «The Independence» in different days. There is a program «Program katolicki». The Lvov city NGO «Polskie Towarzystwo Radiowe» works here. An important role in cross-cultural communication is played by Polish Radio for the abroad. There are news, press reviews, comments and reports of correspondents all over the world, interviews and debates, literary and music plots in the broadcasting.Periodicals of the Polish national minority are represented by the following groups of editions:- informational: «Głos Podola» (Kamenetz-Podolsk), «The Monitor of Volyn» (Lutsk), «Kurier Stanisławowski» and «Kurier Galicyjski» (Ivano-Frankivsk), «The Polish Newspaper» (Zhytomyr), «Dzyennik Kiyovski» (Kyiv);- public: «Lwowskie Spotkania» (Lvov), «Harcerz Kresow» (Lvov), «Wspolne Dzedzictwo» (Ternopol), «KOTWICA» (Mykolaiv);- cultural and educational: «The Mosaic of Berdichev» (Berdichev), «The Voice of Teacher» (Drogobych), «Krynica» (Kyiv);- religious: «The Shouts from Volyn» (Ostrog), «The Joy of Belief» (Lvov).Recently the joint Ukrainian-Polish projects in the media sphere, for example, the international interdisciplinary magazine «Ucrainica Polonica» and «The Ukrainian Polonistic» gain the increasing popularity.The status of the Polish national minority in Ukraine is qualitatively different from the status of other minorities, such as Roma or Crimean Tatars. After all, the Poles have their historical homeland, the neighboring of Ukrainian state – the Republic of Poland, from which a financial and institutional support comes. Therefore the self-determination process in Polish minority is quite successful and quick.The negative phenomenon for the image of Ukraine is the fact that it works and develops mainly by financing from the government of Poland. At the current time, for example, all meetings of the Polish community in Lvov Church and departures of children on rehabilitation and training to the Republic of Poland are financed also by Poland.Thus, according to the Association of Polish culture in Lvov, the local administration level of care to ensure the interests of the Polish community in Lvov region, compared with a sponsorship of the Republic of Poland, is zero. Over the last few years the Association of Polish culture received for its needs from Lvov regional state administration only about 2 thousand UAN. It forces the Ukrainian Poles to address on the constant help to the bureaucracy of Poland. In this aspect the chairman of the society E. Legovich opposed a situation with ensuring of requirements of the Ukrainian diaspora in the territory of the Republic of Poland. There are considerable budgetary funds for the satisfaction of its interests, which in accordance with the established procedure are transmitted through the Sejm to the communities of national minorities. So, 2 million zloty (about 5 million UAN) are annually allocated for the needs of the Ukrainian diaspora in Poland. Thus, E. Lehovych notes that the Polish community would be sufficient amount of 100 thousand UAN.However, speaking about the presence of members of the Polish community in the Ukrainian elected authorities and government agencies, we have to note a negative trend associated with the low levels of its representation. Thus, Ukraine has not any political party of the Polish national minority (for example, Hungarian and Russian communities have its own political parties, such as «The Democratic Party of Hungarians of Ukraine», «KMKS» Party of Hungarians of Ukraine, «The Russian block» and others. And these parties of the national minorities stood on elections to the Verkhovna Rada of Ukraine). The Polish community is not represented in the Ukrainian parliament. There are two Poles among the 66 members of the regional council of Mostynsk (Lvov region). Poles make 20 % of the number of the residents of Mostynsk and 8 % of Poles are living in the area).Thus, we can conclude, that the Polish minority is one of the largest minorities in Ukraine, and it is on its way of the identification and a political subjektivation. Poles in Ukraine experienced the process of assimilation due to an extended stay in limited contacts with their historical homeland, as indicated the data from recent Ukrainian population census. However, a positive is the fact that today the Polish community in Ukraine will intensify its activities, key points of which are:1) preservation of cultural originality and development of cultural creativity;2) functioning of national and cultural, public organizations;3) contacts with the historical homeland and participation in interstate processes.The negative sides of the position of Polish national minority in Ukraine are:1) absence of political communities (political parties) for the representation the minority at official level;2) low level of participation in formation of power structures and representation at all levels of the power (from local to governmental and parliamentary).Also, despite the existence of numerous guarantees of the rights and protection of the freedoms of national minorities in Ukraine, approved at legislative level, the real practice shows an insufficient attention from the Ukrainian government to these questions. The existence and development of the Polish national minority in Ukraine is provided by the contacts with the historical homeland. It practically finances the diaspora. Therefore Ukraine have to accept a number of scientifically reasonable measures in order to the reforming, carried out in education, sciences, public administration and local government, don't entail to the restriction of the right of the minorities, including Polish, to get an education in a state language, to develop and protect own cultural and a creative heritage, to participate in formation of authorities and to have own representation in electoral bodies. ; Статья посвящена выявлению основных черт и тенденций развития польского национального меньшинства в Украине, а также определению ключевых аспектов участия поляков в украинских общественно-политических процессах. Сделана попытка показать уровень гражданской зрелости, политической культуры польской общины в Украине на современном этапе. Особое внимание уделено роли национальной политики украинского государства в процессе политической субъективации польского национального меньшинства. ; Статтю присвячено виявленню основних рис і тенденцій розвитку польської національної меншини в Україні, а також визначенню ключових аспектів участі поляків в українських суспільно-політичних процесах. Зроблено спробу показати рівень громадянської зрілості, політичної культури польської громади в Україні на сучасному етапі. Окрему увагу приділено ролі національної політики Української держави в процесі політичної суб'єктивації польської національної меншини.
Aim of investigation. This article describes the origins and key principles for Canada's healthcare system effectiveness. The focus revolves around the general principles of the sphere of medical care; namely, the orderly process of defining health problems, identifying unmet needs and surveying the resources to meet them, establishing priority goals that are realistic and feasible, and projecting administrative action, concerned with the adequacy, efficacy and efficiency of health services in Canada. The author outlines the dominant principle of the Canadian healthcare system; while complying with the international standards, it provides a highlyqualified medical care, furthermore, both high life expectancy and low infant mortality rates testify to this reality. Noteworthy, the bases of social organization and healthcare system in Canada were grounded in late twentieth century. The fact that the Second World War hardly ever devastated both country's economy and the nation testifies to the public health system, being established in quite favorable conditions. In addition, the demography of Canadian population, being quite stable and favorable, prompted the economy to rapidly develop as well as the government political decisionmaking to push to review its existing healthcare law principles and start reforming it, so that the country can respond better to its health and health system challenges. It should be emphasized that the Medical Care Act (1966), which, along with the Hospital and Diagnostic Services Act (1957), established the basis for Canada's universal, publicly financed health insurance system, known as Medicare, effectively enshrined private fee-for-service practice as the dominant mode of practice organization and physician payment in Canada. Canadian Healthcare system establishment fell into several stages: the first stage (in early 40's of the 20th century), the provision of targeted subsidies for special programs of health care and for the construction of hospitals were legally approved, since a growing number of Canadian citizens were able to obtain a level of decent health care through Canadian hospitals. The second step was taken in 1957, the Hospital Insurance and Diagnostic Services Act (HIDS) were passed with all-party approval; it paid approximately half the cost of provincial insurance plans for hospitalbased care, as long as the plans complied with specified national conditions. Medical Care Act of 1966 extended health insurance to cover doctors' services. While the basic principles of Medicare are determined by federal legislation, responsibility for health under the Constitution falls under provincial jurisdiction. Therefore, there are certain variations in the plan from province to province. It is not surprising that the first breakthrough of the legal framework contributed to the development of hospitals network in the country; at the same time, medical care qualitative indicators were complied with the national requirements. The third stage (1968-1979) covered the adoption of the legislative documents that formed the Canadian system of medical insurance for Medicare and established the allocation of funds for hospital and community-based medical care. In 1984, a Health Care Act was adopted in Canada, which consolidated the basic principles of Medicare. Medical care had always been a centerpiece of Canada's welfare state program, since it expected the provincial and territorial governments to be responsible for the management, organization and delivery of health care services for their residents. The specifics of the theme predisposed application of comprehensive approach to the research methodologies, among which there should be mentioned such as: structural-functional analysis, which includes the study of functional dependencies of all elements of the social state. Adhering to the problematic principle of presentation of the material, the author used the institutional method, focused on the study of institutes through which the activities of the health protection system are implemented. At the same time a number of such special methods were used as statistical retrospective and prognostic. Scientific novelty: the mutual precondition of socio-economic, demographic, socio- political factors on the process of formation of the Canadian system of medical services was substantiated , the reasons and the4 main stages of the formation of free medicine in Canada were determined, as well as advantages and disadvantages of the modern Canadian health system. Conclusions An important conclusion of this review is that the Canadian healthcare system also has a spectrum of drawbacks that require bridging the gaps. Currently Canada's healthcare system faces challenges of staff shortage and access to health care. Nonetheless, it should be emphasized that Canada's Medicare is a source of pride, funded by the state and provides universal health care coverage care to all residents of Canada. ; Le but de l'étude. Cet article présente les caractéristiques de la formation et du développement du système de santé canadien et se concentre également sur les caractéristiques et les principes généraux du développement de l'industrie des soins médicaux. Le système de soins de santé canadien fournit un niveau assez élevé de soins médicaux. L'espérance de vie élevée et la faible mortalité infantile en sont la preuve. Les principes d'organisation sociale de la société et du système de soins de santé au Canada ont été créés au cours de la seconde moitié du vingtième siècle. Le système de santé canadien repose sur une base législative solide. Sa formation s'est déroulée en plusieurs étapes: dès la première étape (début des années 40 du XXe siècle), l'octroi de subventions ciblées à des programmes spéciaux de santé et à la construction d'hôpitaux était légalement fixé. Un tel cadre réglementaire a contribué au développement d'un réseau d'hôpitaux dans le pays; lors de la deuxième étape (en 1957), la loi sur l'assurance maladie a été adoptée, qui garantit la répartition fédérale-provinciale des ressources financières pour les soins médicaux. En 1984, le Canada a adopté la Loi sur les soins de santé, qui consacre les principes de base de l'assurance-maladie. Ce système fournit des soins médicaux et des services médicaux gratuits ou presque gratuits à tous les citoyens canadiens. Une telle structure a été mise au point car les soins médicaux relèvent de la compétence des autorités locales et provinciales et non du gouvernement fédéral. La spécificité du sujet prédéfinit une approche intégrée de l'application des méthodes de recherche, notamment: l'analyse structurelle-fonctionnelle, qui comprend l'étude des dépendances fonctionnelles de tous les éléments de l'état social. En adhérant au principe problématique de présentation du matériel, l'auteur a utilisé la méthode institutionnelle, axée sur l'étude des institutions par lesquelles les activités du système de santé sont mises en œuvre. En même temps, des méthodes spéciales telles que statistique, rétrospective et pronostique sont appliquées. Nouveauté scientifique. La dépendance mutuelle de facteurs socio-économiques, démographiques et socio-politiques sur le processus de formation du système de soins de santé canadien est discutée, les causes et les principales étapes de la formation de médicaments gratuits au Canada sont identifiées, ainsi que les avantages et les inconvénients du système de soins de santé canadien moderne. Conclusions. Il est prouvé que le système de santé canadien présente également certains inconvénients, car à l'heure actuelle, la médecine canadienne a cruellement besoin de médecins expérimentés. L'un des principaux problèmes est la longueur des files d'attente dans les établissements médicaux et l'attente prolongée pour pouvoir recevoir des soins médicaux. En même temps, malgré les problèmes décrits, le système de santé canadien appelé Medicare est la fierté du pays, car il est financé par l'État et fournit des soins médicaux pratiquement gratuits à tous les Canadiens. ; Мета дослідження. Дана стаття розкриває особливості формування і розвитку системи охорони здоров'я Канади, а також акцентується увага на характерні риси і загальні принципи побудови сфери медичного обслуговування. Канадська система охорони здоров'я забезпечує досить високий рівень медичного обслуговування і свідченням цьому є висока тривалість життя і низький рівень дитячої смертності. Принципи соціальної організації суспільства і система охорони здоров'я в Канаді сформувалися у другій половині ХХ століття. Система охорони здоров'я Канади має обґрунтовану законодавчу базу, її формування відбувалося в кілька етапів: на першому етапі (початок 40-х років XX ст.) Законодавчо закріплено надання цільових субсидій для спеціальних програм охорони здоров'я і для будівництва лікарняних закладів. Така нормативно-правова база сприяла розвитку мережі лікарняних закладів в країні; на другому етапі (1957 р) був прийнятий Закон про медичне страхування, який закріпив федерально-провінційна розподіл фінансових ресурсів на медичну допомогу. У 1984 р в Канаді був прийнятий Закон про охорону здоров'я, який закріпив основні принципи Medicare. Ця система забезпечує безкоштовне або практично безкоштовне медичне обслуговування і медичні послуги всім громадянам Канади. Така структура була розроблена тому, що медичне обслуговування знаходиться у відомстві місцевих, провінційних властей, а не федерального уряду. Специфікою теми зумовлений комплексний підхід до застосування методів дослідження, серед яких: структурно-функціональний аналіз, який включає вивчення функціональних залежностей всіх елементів соціальної держави. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, автор використовував інституційний метод, орієнтований на вивчення інститутів, через які реалізується діяльність системи охорони здоров'я. У той же час застосовані такі спеціальні методи як статистичний, ретроспективний і прогностичний. Наукова новизна. Аргументовано взаємна обумовленість соціально-економічних, демографічних, суспільно-політичних чинників на процес формування канадської системи медичного обслуговування, визначені причини та основні етапи формування безкоштовної медицини в Канаді, а також відзначено переваги і недоліки сучасної канадської системи охорони здоров'я. Висновки. Доведено, що канадська система охорони здоров'я має також і певні недоліки, адже на сучасному етапі канадська медицина відчуває гостру потребу в досвідчених лікарів, а також однією з основних проблем є великі черги в медичних установах і тривале очікування можливості отримати медичну допомогу. У той же час, незважаючи на окреслені проблеми, канадська система медицини під назвою Medicare є гордістю країни, оскільки фінансується державою і забезпечує практично безкоштовне медичне обслуговування всім громадянам Канади. ; Цель исследования. Данная статья раскрывает особенности формирования и развития системы здравоохранения Канады, а также акцентируется внимание на характерных чертах и общих принципах построения сферы медицинского обслуживания. Канадская система здравоохранения обеспечивает достаточно высокий уровень медицинского обслуживания и свидетельством этому есть высокая продолжительность жизни и низкий уровень детской смертности. Принципы социальной организации общества и система здравоохранения в Канаде сформировались во второй половине ХХ века. Система здравоохранения Канады имеет обоснованную законодательную базу, ее формирование происходило в несколько этапов: на первом этапе (начало 40-х годов XX ст.) законодательно закреплено предоставление целевых субсидий для специальных программ здравоохранения и для строительства больничных заведений. Такая нормативно-правовая база содействовала развитию сети больничных заведений в стране; на втором этапе (в 1957 г.) был принят Закон о медицинском страховании, который закрепил федерально-провинциальное распределение финансовых ресурсов на медицинскую помощь. В 1984 г. в Канаде был принят Закон о здравоохранении, который закрепил основные принципы Medicare. Эта система обеспечивает бесплатное или практически бесплатное медицинское обслуживание и медицинские услуги всем гражданам Канады. Такая структура была разработана потому, что медицинское обслуживание находится в ведомстве местных, провинциальных властей, а не федерального правительства. Спецификой темы предопределен комплексный подход к применению методов исследования, среди которых: структурно-функциональный анализ, который включает изучение функциональных зависимостей всех элементов социального государства. Придерживаясь проблемного принципа изложения материала, автор использовал институционный метод, ориентированный на изучения институтов, через которые реализуется деятельность системы здравоохранения. В то же время применены такие специальные методы как статистический, ретроспективный и прогностический. Научная новизна. Аргументирована взаимная обусловленность социально-экономических, демографических, общественно-политических факторов на процесс формирования канадской системы медицинского обслуживания, определены причины и основные этапы формирования бесплатной медицины в Канаде, а также отмечено преимущества и недостатки современной канадской системы здравоохранения. Выводы. Доказано, что канадская система здравоохранения имеет также и определенные недостатки, ведь на современном этапе канадская медицина испытывает острую потребность в опытных врачах, а также одной из основных проблем есть большие очереди в медицинских учреждениях и длительное ожидание возможности получить медицинскую помощь. В тоже время, невзирая на очерченные проблемы, канадская система медицины под названием Medicare является гордостью страны, поскольку финансируется государством и обеспечивает практически бесплатное медицинское обслуживание всем гражданам Канады.
Aim of investigation. This article describes the origins and key principles for Canada's healthcare system effectiveness. The focus revolves around the general principles of the sphere of medical care; namely, the orderly process of defining health problems, identifying unmet needs and surveying the resources to meet them, establishing priority goals that are realistic and feasible, and projecting administrative action, concerned with the adequacy, efficacy and efficiency of health services in Canada. The author outlines the dominant principle of the Canadian healthcare system; while complying with the international standards, it provides a highlyqualified medical care, furthermore, both high life expectancy and low infant mortality rates testify to this reality. Noteworthy, the bases of social organization and healthcare system in Canada were grounded in late twentieth century. The fact that the Second World War hardly ever devastated both country's economy and the nation testifies to the public health system, being established in quite favorable conditions. In addition, the demography of Canadian population, being quite stable and favorable, prompted the economy to rapidly develop as well as the government political decisionmaking to push to review its existing healthcare law principles and start reforming it, so that the country can respond better to its health and health system challenges. It should be emphasized that the Medical Care Act (1966), which, along with the Hospital and Diagnostic Services Act (1957), established the basis for Canada's universal, publicly financed health insurance system, known as Medicare, effectively enshrined private fee-for-service practice as the dominant mode of practice organization and physician payment in Canada. Canadian Healthcare system establishment fell into several stages: the first stage (in early 40's of the 20th century), the provision of targeted subsidies for special programs of health care and for the construction of hospitals were legally approved, since a growing number of Canadian citizens were able to obtain a level of decent health care through Canadian hospitals. The second step was taken in 1957, the Hospital Insurance and Diagnostic Services Act (HIDS) were passed with all-party approval; it paid approximately half the cost of provincial insurance plans for hospitalbased care, as long as the plans complied with specified national conditions. Medical Care Act of 1966 extended health insurance to cover doctors' services. While the basic principles of Medicare are determined by federal legislation, responsibility for health under the Constitution falls under provincial jurisdiction. Therefore, there are certain variations in the plan from province to province. It is not surprising that the first breakthrough of the legal framework contributed to the development of hospitals network in the country; at the same time, medical care qualitative indicators were complied with the national requirements. The third stage (1968-1979) covered the adoption of the legislative documents that formed the Canadian system of medical insurance for Medicare and established the allocation of funds for hospital and community-based medical care. In 1984, a Health Care Act was adopted in Canada, which consolidated the basic principles of Medicare. Medical care had always been a centerpiece of Canada's welfare state program, since it expected the provincial and territorial governments to be responsible for the management, organization and delivery of health care services for their residents. The specifics of the theme predisposed application of comprehensive approach to the research methodologies, among which there should be mentioned such as: structural-functional analysis, which includes the study of functional dependencies of all elements of the social state. Adhering to the problematic principle of presentation of the material, the author used the institutional method, focused on the study of institutes through which the activities of the health protection system are implemented. At the same time a number of such special methods were used as statistical retrospective and prognostic. Scientific novelty: the mutual precondition of socio-economic, demographic, socio- political factors on the process of formation of the Canadian system of medical services was substantiated , the reasons and the4 main stages of the formation of free medicine in Canada were determined, as well as advantages and disadvantages of the modern Canadian health system. Conclusions An important conclusion of this review is that the Canadian healthcare system also has a spectrum of drawbacks that require bridging the gaps. Currently Canada's healthcare system faces challenges of staff shortage and access to health care. Nonetheless, it should be emphasized that Canada's Medicare is a source of pride, funded by the state and provides universal health care coverage care to all residents of Canada. ; Le but de l'étude. Cet article présente les caractéristiques de la formation et du développement du système de santé canadien et se concentre également sur les caractéristiques et les principes généraux du développement de l'industrie des soins médicaux. Le système de soins de santé canadien fournit un niveau assez élevé de soins médicaux. L'espérance de vie élevée et la faible mortalité infantile en sont la preuve. Les principes d'organisation sociale de la société et du système de soins de santé au Canada ont été créés au cours de la seconde moitié du vingtième siècle. Le système de santé canadien repose sur une base législative solide. Sa formation s'est déroulée en plusieurs étapes: dès la première étape (début des années 40 du XXe siècle), l'octroi de subventions ciblées à des programmes spéciaux de santé et à la construction d'hôpitaux était légalement fixé. Un tel cadre réglementaire a contribué au développement d'un réseau d'hôpitaux dans le pays; lors de la deuxième étape (en 1957), la loi sur l'assurance maladie a été adoptée, qui garantit la répartition fédérale-provinciale des ressources financières pour les soins médicaux. En 1984, le Canada a adopté la Loi sur les soins de santé, qui consacre les principes de base de l'assurance-maladie. Ce système fournit des soins médicaux et des services médicaux gratuits ou presque gratuits à tous les citoyens canadiens. Une telle structure a été mise au point car les soins médicaux relèvent de la compétence des autorités locales et provinciales et non du gouvernement fédéral. La spécificité du sujet prédéfinit une approche intégrée de l'application des méthodes de recherche, notamment: l'analyse structurelle-fonctionnelle, qui comprend l'étude des dépendances fonctionnelles de tous les éléments de l'état social. En adhérant au principe problématique de présentation du matériel, l'auteur a utilisé la méthode institutionnelle, axée sur l'étude des institutions par lesquelles les activités du système de santé sont mises en œuvre. En même temps, des méthodes spéciales telles que statistique, rétrospective et pronostique sont appliquées. Nouveauté scientifique. La dépendance mutuelle de facteurs socio-économiques, démographiques et socio-politiques sur le processus de formation du système de soins de santé canadien est discutée, les causes et les principales étapes de la formation de médicaments gratuits au Canada sont identifiées, ainsi que les avantages et les inconvénients du système de soins de santé canadien moderne. Conclusions. Il est prouvé que le système de santé canadien présente également certains inconvénients, car à l'heure actuelle, la médecine canadienne a cruellement besoin de médecins expérimentés. L'un des principaux problèmes est la longueur des files d'attente dans les établissements médicaux et l'attente prolongée pour pouvoir recevoir des soins médicaux. En même temps, malgré les problèmes décrits, le système de santé canadien appelé Medicare est la fierté du pays, car il est financé par l'État et fournit des soins médicaux pratiquement gratuits à tous les Canadiens. ; Цель исследования. Данная статья раскрывает особенности формирования и развития системы здравоохранения Канады, а также акцентируется внимание на характерных чертах и общих принципах построения сферы медицинского обслуживания. Канадская система здравоохранения обеспечивает достаточно высокий уровень медицинского обслуживания и свидетельством этому есть высокая продолжительность жизни и низкий уровень детской смертности. Принципы социальной организации общества и система здравоохранения в Канаде сформировались во второй половине ХХ века. Система здравоохранения Канады имеет обоснованную законодательную базу, ее формирование происходило в несколько этапов: на первом этапе (начало 40-х годов XX ст.) законодательно закреплено предоставление целевых субсидий для специальных программ здравоохранения и для строительства больничных заведений. Такая нормативно-правовая база содействовала развитию сети больничных заведений в стране; на втором этапе (в 1957 г.) был принят Закон о медицинском страховании, который закрепил федерально-провинциальное распределение финансовых ресурсов на медицинскую помощь. В 1984 г. в Канаде был принят Закон о здравоохранении, который закрепил основные принципы Medicare. Эта система обеспечивает бесплатное или практически бесплатное медицинское обслуживание и медицинские услуги всем гражданам Канады. Такая структура была разработана потому, что медицинское обслуживание находится в ведомстве местных, провинциальных властей, а не федерального правительства. Спецификой темы предопределен комплексный подход к применению методов исследования, среди которых: структурно-функциональный анализ, который включает изучение функциональных зависимостей всех элементов социального государства. Придерживаясь проблемного принципа изложения материала, автор использовал институционный метод, ориентированный на изучения институтов, через которые реализуется деятельность системы здравоохранения. В то же время применены такие специальные методы как статистический, ретроспективный и прогностический. Научная новизна. Аргументирована взаимная обусловленность социально-экономических, демографических, общественно-политических факторов на процесс формирования канадской системы медицинского обслуживания, определены причины и основные этапы формирования бесплатной медицины в Канаде, а также отмечено преимущества и недостатки современной канадской системы здравоохранения. Выводы. Доказано, что канадская система здравоохранения имеет также и определенные недостатки, ведь на современном этапе канадская медицина испытывает острую потребность в опытных врачах, а также одной из основных проблем есть большие очереди в медицинских учреждениях и длительное ожидание возможности получить медицинскую помощь. В тоже время, невзирая на очерченные проблемы, канадская система медицины под названием Medicare является гордостью страны, поскольку финансируется государством и обеспечивает практически бесплатное медицинское обслуживание всем гражданам Канады. ; Мета дослідження. Дана стаття розкриває особливості формування і розвитку системи охорони здоров'я Канади, а також акцентується увага на характерні риси і загальні принципи побудови сфери медичного обслуговування. Канадська система охорони здоров'я забезпечує досить високий рівень медичного обслуговування і свідченням цьому є висока тривалість життя і низький рівень дитячої смертності. Принципи соціальної організації суспільства і система охорони здоров'я в Канаді сформувалися у другій половині ХХ століття. Система охорони здоров'я Канади має обґрунтовану законодавчу базу, її формування відбувалося в кілька етапів: на першому етапі (початок 40-х років XX ст.) Законодавчо закріплено надання цільових субсидій для спеціальних програм охорони здоров'я і для будівництва лікарняних закладів. Така нормативно-правова база сприяла розвитку мережі лікарняних закладів в країні; на другому етапі (1957 р) був прийнятий Закон про медичне страхування, який закріпив федерально-провінційна розподіл фінансових ресурсів на медичну допомогу. У 1984 р в Канаді був прийнятий Закон про охорону здоров'я, який закріпив основні принципи Medicare. Ця система забезпечує безкоштовне або практично безкоштовне медичне обслуговування і медичні послуги всім громадянам Канади. Така структура була розроблена тому, що медичне обслуговування знаходиться у відомстві місцевих, провінційних властей, а не федерального уряду. Специфікою теми зумовлений комплексний підхід до застосування методів дослідження, серед яких: структурно-функціональний аналіз, який включає вивчення функціональних залежностей всіх елементів соціальної держави. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, автор використовував інституційний метод, орієнтований на вивчення інститутів, через які реалізується діяльність системи охорони здоров'я. У той же час застосовані такі спеціальні методи як статистичний, ретроспективний і прогностичний. Наукова новизна. Аргументовано взаємна обумовленість соціально-економічних, демографічних, суспільно-політичних чинників на процес формування канадської системи медичного обслуговування, визначені причини та основні етапи формування безкоштовної медицини в Канаді, а також відзначено переваги і недоліки сучасної канадської системи охорони здоров'я. Висновки. Доведено, що канадська система охорони здоров'я має також і певні недоліки, адже на сучасному етапі канадська медицина відчуває гостру потребу в досвідчених лікарів, а також однією з основних проблем є великі черги в медичних установах і тривале очікування можливості отримати медичну допомогу. У той же час, незважаючи на окреслені проблеми, канадська система медицини під назвою Medicare є гордістю країни, оскільки фінансується державою і забезпечує практично безкоштовне медичне обслуговування всім громадянам Канади.
Problem setting. The issues of preventing social orphanhood, developing new and reforming existing social services for children and families with children have become a major focus in academia and in various structures at all levels working with children. Improving the quality of life of children is not only a matter of time, but also its need. Progressive world processes for the protection of the rights of the child, declared by the UN Convention on the Rights of the Child, which stimulate major changes in legislation, policies and practices for supporting and protecting children. Such targeted actions are widespread in many countries of the world. Today, Ukraine is taking the first steps towards deinstitutionalization and creating its own model of social service formation, which will become the basis for preventing social orphanage among children. The article analyzes the existing model of managing the sphere of protection of children's rights in the context of preventing social orphanage and implementing the principles of DI reform (deinstitutionalization).Today, in the context of transformational changes, Ukraine has faced significant socio-economic problems that have led to a decrease in the standard of living of Ukrainian families, the emergence of such negative phenomena as social orphanhood, child homelessness and a number of other manifestations. The resolution of these issues has also recently become more complicated due to hostilities in the East of our country conducting by the Russian Federation. In this context, it is important to focus on the problems of providing social guarantees and social protection for children of vulnerable categories, creating conditions for their adaptation in a complex social environment. Exactly in the context of these aspects arises a need for a significant improvement in the public administration system, in particular in sphere of organizing effective social work with children, as well as increasing the effectiveness of the social function of the state in total.Recent research and publications analysis. Nowadays, such scientists as V. Sobchenko, V. Moskalenko, V. Skuratovsky, O. Paliy, E. Libanova are studying and researching the problems and modern approaches to the development of the sphere of social protection of the population. Studies of reforming and improving the system of social services in general, and services for children and families with children, in particular, are engaged such Ukrainian researchers as L. Volynets, N. Komarov, O. Antonova-Turchenko, I. Ivanova, I. Pesha, A. Kapska, I. Pinchuk, S. Tolstoukhova, M. Lukashevich, I. Mygovich. Issues of implementation of institutional care and childcare reform are engaged T. Veretenko, O. Denesyuk, T. Spirina.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. However, it should be noted that the current state of scientific development of the problem of modernization the activities of public administration bodies in the field of social work with children of vulnerable categories and families with children in Ukraine is insufficient, since today this area is in the process of reforming. The sources of conducted scientific researches were mainly concerned certain aspects of the functioning of public administration and the social security system of the population, partly work with children, namely: the history of formation and development, directions and forms of social work. Today, the issue of preventing social orphanage in the context of the implementation of the DI-reform principles is little explored and not discovered.Paper main body. Despite the rather significant interest of scientists in the problems of managing the social sphere in Ukraine, there are still insufficiently developed approaches to the activities of government bodies and local self-government, as well as non-governmental organizations in the field of social work with children of vulnerable categories and deinstitutionalization processes, their practical implementation in terms of interagency cooperation , institutional and resource support, transformation of the network of social institutions and institutions involved in problems of vulnerable categories of children. Considering this, the topic is relevant and needs a deeper study.An analysis of the legislation on the protection of the rights and interests of children shows that the concept of social protection is often interpreted as a similar to the social security concept. The concept of social protection of children is much more widely interpreted in the Law of Ukraine "On bodies and services for children and special institutions for children": it is a complex of measures and means of socio-economic and legal character for ensuring children's rights to life, development, upbringing, education, medical care, financial support.A number of scientists accentuate on the concept of the so-called hidden social orphanhood, which is associated with the deterioration of the family's living conditions and the decline of its moral foundations, resulting in a growing neglect of a huge number of children and adolescents. Hidden social orphanhood is spreading in the form of institutionalization of children whose parents for various reasons are not able to provide them with proper care and upbringing at home. Consequently, hidden social orphanhood is hiding in outwardly normal families, which in reality are dysfunctional, and parents do not cope with their basic responsibilities for raising children.Thus, social orphanhood can be defined as a social phenomenon caused by the self-willed evasion of parents from fulfilling their parental duties responsibilities for the child, which is accompanied by the breaking and loss of family relations between parents and a child, the parental indifference to the child's needs and the future fate of the child.Practical experience and international experience show that only a small number of children need specialized hospital care and approaches to education. Such care should be provided in small individual institutions that are integrated into the life of the local community with the ability to apply inclusive education components. All other children should be excluded from social isolation and brought up in a family or close to family environment and attend educational institutions in the system of inclusive education.The process of reforming the current system of institutional care (deinstitutionalization) in the field of protection of children's rights should be a long-term, well-planned and structured process of reforming the child care system based on the principle of taking into account the best interests of the child, recognizing the priority of family education over placement in the state guardianship institutions. During such reforms, the family should receive clear government standards for social services:– services and assistance that will contribute to its preservation for the purpose of full-fledged child development;– adoption or family forms of alternative care become a priority for the placement of children who have lost parental care due to orphancy, living in difficult life circumstances, violence or neglect from their parents side;– institutions are redeployed into specialist care centers (family and child support) or closed.The main problems of deinstitutionalization mechanism implementation today are:– developing a common vision and a holistic approach to reforming the current system of institutional care, education and upbringing of children, both at the national level and at the level of territorial communities;– the lack of an interdisciplinary algorithm of interaction, interdepartmental and intersectoral coordination of actions and cooperation, the lack of a training system for specialists, including heads of institutions of various departmental subordination, parental support programs, despite the fact that the basic mechanism is just beginning to be developed.Today, the development of a strategic deinstitutionalization program requires the involvement of partners from all possible areas: social, educational, healthcare, civil society institutions and the parent community. An additional advantage of attracting partners from different disciplines and industries is an increase in the availability of resources for the implementation of the deinstitutionalization program. A list of tasks should be the creation of conditions to ensure the realization of the right of every child to raise a family, to prevent the spread of social orphanhood.Achieving this goal requires resolving the following key tasks: – improving the activities of guardianship and care services for the prevention of social orphanhood, providing families with children with high-quality social services aimed at supporting the family's educational function;– involvement of enterprises, institutions, organizations, regardless of ownership and management, in the provision of social, rehabilitation services to children and families with children in difficult life circumstances, introduction of a social order mechanism in this field;– forming a tolerant attitude of society towards children and families with children who are in difficult circumstances, preventing various forms of discrimination against such children and families;– introduction of new social technologies aimed at early identification of families with children who are in difficult life circumstances, raising responsible paternity, and preventing cases of the taking of a child from parents without depriving them of their parental rights;– improving the quality of social services provided by social work entities to children and families with children who are in difficult life circumstances;– introduction of social services for parents, whose children are being brought up in boarding schools, in order to create conditions for the return of the child to parents;– introduction of social services for children to prepare them for return to the biological family after a long stay in a boarding school;– introduction of social services for families with children, in which the process of parents' divorce is ongoing, resolves the dispute between the mother and the father regarding the place of residence of the children, participation in their upbringing;– providing social support for parents who for certain reasons (due to long-term illness, disability, poverty, unemployment, etc.), are unable to properly maintain and care for the child, families with children with special needs family members, as well as social support for children whose parents are labor migrants;– providing social support for parents from whom children were taken away without depriving them of parental rights, as well as parents deprived of parental rights and intend to bring a lawsuit to renew parental rights (if their children are not adopted), in order to create conditions for restoring the educational function of the family and returning the child to parents;– provision of information to the population about the types of social services and benefits provided by the subjects of social work with families with children.Further long-term decisions for deinstitutionalization should include:– managed transitional stage with definition of clear terms for its duration;– approval of legislation requirements, services that should be provided at the local level;– approval in the legislation of the requirement on the personal responsibility of the community leader for the provision / non-provision of social services in the field of childhood protection;– redistribution of resources and introduction of an interdisciplinary approach to services at the local level;– helping families;– consultations with organizations representing the interests of persons with disabilities, children with disabilities, their parents and guardians.Conclusions of the research and prospects for further studies. Thus, Ukraine's course towards European integration and implementation of the UN Convention requires a revision of the priorities of state policy in the field of social protection of children and families with children, protection of childhood and the rights of children in general, the introduction of successful approaches from the world practice of protecting children based on ensuring the rights and best interests of the child are aimed at supporting the family, creating conditions for the upbringing and development of children in the family or environment as close as possible to the family will definitely contribute to the gradual disappearance of such phenomena as social orphanhood.Despite all efforts of the state, today in Ukraine the share of orphans and children deprived of parental care remains quite high, as well as the share of children-social orphans, which indicates the necessity of organizing measures in order to transform the child support system into a family form of education and changes in the nationwide trend of childcare. ; Розглянуто питання запобігання соціальному сирітству, розвиток нових та реформування існуючих соціальних послуг для дітей та сімей із дітьми, що стали привертати значну увагу в наукових колах та різноманітних структурах усіх рівнів, які працюють із дітьми. Зазначено, що підвищення якості життя дітей є не лише питанням часу, а його велінням. Проаналізовано прогресивні світові процеси стосовно захисту прав дітей, зумовлені Конвенцією ООН "Про права дитини", які стимулюють суттєві зміни в законах, політиці та практиці підтримки та захисту дитинства. Зауважено, що такі цілеспрямовані дії суттєво поширюються в багатьох державах світу. Доведено, що на сьогодні Україна робить перші кроки у напрямку деінституціалізації та створення власної моделі формування соціальних послуг, яка стане основою запобігання соціальному сирітству серед дітей. Проаналізовано існуючу модель управління сферою захисту прав дітей у контексті запобігання соціальному сирітству та впровадження принципів ДІ-реформи.
Problem setting. The issues of preventing social orphanhood, developing new and reforming existing social services for children and families with children have become a major focus in academia and in various structures at all levels working with children. Improving the quality of life of children is not only a matter of time, but also its need. Progressive world processes for the protection of the rights of the child, declared by the UN Convention on the Rights of the Child, which stimulate major changes in legislation, policies and practices for supporting and protecting children. Such targeted actions are widespread in many countries of the world. Today, Ukraine is taking the first steps towards deinstitutionalization and creating its own model of social service formation, which will become the basis for preventing social orphanage among children. The article analyzes the existing model of managing the sphere of protection of children's rights in the context of preventing social orphanage and implementing the principles of DI reform (deinstitutionalization).Today, in the context of transformational changes, Ukraine has faced significant socio-economic problems that have led to a decrease in the standard of living of Ukrainian families, the emergence of such negative phenomena as social orphanhood, child homelessness and a number of other manifestations. The resolution of these issues has also recently become more complicated due to hostilities in the East of our country conducting by the Russian Federation. In this context, it is important to focus on the problems of providing social guarantees and social protection for children of vulnerable categories, creating conditions for their adaptation in a complex social environment. Exactly in the context of these aspects arises a need for a significant improvement in the public administration system, in particular in sphere of organizing effective social work with children, as well as increasing the effectiveness of the social function of the state in total.Recent research and publications analysis. Nowadays, such scientists as V. Sobchenko, V. Moskalenko, V. Skuratovsky, O. Paliy, E. Libanova are studying and researching the problems and modern approaches to the development of the sphere of social protection of the population. Studies of reforming and improving the system of social services in general, and services for children and families with children, in particular, are engaged such Ukrainian researchers as L. Volynets, N. Komarov, O. Antonova-Turchenko, I. Ivanova, I. Pesha, A. Kapska, I. Pinchuk, S. Tolstoukhova, M. Lukashevich, I. Mygovich. Issues of implementation of institutional care and childcare reform are engaged T. Veretenko, O. Denesyuk, T. Spirina.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. However, it should be noted that the current state of scientific development of the problem of modernization the activities of public administration bodies in the field of social work with children of vulnerable categories and families with children in Ukraine is insufficient, since today this area is in the process of reforming. The sources of conducted scientific researches were mainly concerned certain aspects of the functioning of public administration and the social security system of the population, partly work with children, namely: the history of formation and development, directions and forms of social work. Today, the issue of preventing social orphanage in the context of the implementation of the DI-reform principles is little explored and not discovered.Paper main body. Despite the rather significant interest of scientists in the problems of managing the social sphere in Ukraine, there are still insufficiently developed approaches to the activities of government bodies and local self-government, as well as non-governmental organizations in the field of social work with children of vulnerable categories and deinstitutionalization processes, their practical implementation in terms of interagency cooperation , institutional and resource support, transformation of the network of social institutions and institutions involved in problems of vulnerable categories of children. Considering this, the topic is relevant and needs a deeper study.An analysis of the legislation on the protection of the rights and interests of children shows that the concept of social protection is often interpreted as a similar to the social security concept. The concept of social protection of children is much more widely interpreted in the Law of Ukraine "On bodies and services for children and special institutions for children": it is a complex of measures and means of socio-economic and legal character for ensuring children's rights to life, development, upbringing, education, medical care, financial support.A number of scientists accentuate on the concept of the so-called hidden social orphanhood, which is associated with the deterioration of the family's living conditions and the decline of its moral foundations, resulting in a growing neglect of a huge number of children and adolescents. Hidden social orphanhood is spreading in the form of institutionalization of children whose parents for various reasons are not able to provide them with proper care and upbringing at home. Consequently, hidden social orphanhood is hiding in outwardly normal families, which in reality are dysfunctional, and parents do not cope with their basic responsibilities for raising children.Thus, social orphanhood can be defined as a social phenomenon caused by the self-willed evasion of parents from fulfilling their parental duties responsibilities for the child, which is accompanied by the breaking and loss of family relations between parents and a child, the parental indifference to the child's needs and the future fate of the child.Practical experience and international experience show that only a small number of children need specialized hospital care and approaches to education. Such care should be provided in small individual institutions that are integrated into the life of the local community with the ability to apply inclusive education components. All other children should be excluded from social isolation and brought up in a family or close to family environment and attend educational institutions in the system of inclusive education.The process of reforming the current system of institutional care (deinstitutionalization) in the field of protection of children's rights should be a long-term, well-planned and structured process of reforming the child care system based on the principle of taking into account the best interests of the child, recognizing the priority of family education over placement in the state guardianship institutions. During such reforms, the family should receive clear government standards for social services:– services and assistance that will contribute to its preservation for the purpose of full-fledged child development;– adoption or family forms of alternative care become a priority for the placement of children who have lost parental care due to orphancy, living in difficult life circumstances, violence or neglect from their parents side;– institutions are redeployed into specialist care centers (family and child support) or closed.The main problems of deinstitutionalization mechanism implementation today are:– developing a common vision and a holistic approach to reforming the current system of institutional care, education and upbringing of children, both at the national level and at the level of territorial communities;– the lack of an interdisciplinary algorithm of interaction, interdepartmental and intersectoral coordination of actions and cooperation, the lack of a training system for specialists, including heads of institutions of various departmental subordination, parental support programs, despite the fact that the basic mechanism is just beginning to be developed.Today, the development of a strategic deinstitutionalization program requires the involvement of partners from all possible areas: social, educational, healthcare, civil society institutions and the parent community. An additional advantage of attracting partners from different disciplines and industries is an increase in the availability of resources for the implementation of the deinstitutionalization program. A list of tasks should be the creation of conditions to ensure the realization of the right of every child to raise a family, to prevent the spread of social orphanhood.Achieving this goal requires resolving the following key tasks: – improving the activities of guardianship and care services for the prevention of social orphanhood, providing families with children with high-quality social services aimed at supporting the family's educational function;– involvement of enterprises, institutions, organizations, regardless of ownership and management, in the provision of social, rehabilitation services to children and families with children in difficult life circumstances, introduction of a social order mechanism in this field;– forming a tolerant attitude of society towards children and families with children who are in difficult circumstances, preventing various forms of discrimination against such children and families;– introduction of new social technologies aimed at early identification of families with children who are in difficult life circumstances, raising responsible paternity, and preventing cases of the taking of a child from parents without depriving them of their parental rights;– improving the quality of social services provided by social work entities to children and families with children who are in difficult life circumstances;– introduction of social services for parents, whose children are being brought up in boarding schools, in order to create conditions for the return of the child to parents;– introduction of social services for children to prepare them for return to the biological family after a long stay in a boarding school;– introduction of social services for families with children, in which the process of parents' divorce is ongoing, resolves the dispute between the mother and the father regarding the place of residence of the children, participation in their upbringing;– providing social support for parents who for certain reasons (due to long-term illness, disability, poverty, unemployment, etc.), are unable to properly maintain and care for the child, families with children with special needs family members, as well as social support for children whose parents are labor migrants;– providing social support for parents from whom children were taken away without depriving them of parental rights, as well as parents deprived of parental rights and intend to bring a lawsuit to renew parental rights (if their children are not adopted), in order to create conditions for restoring the educational function of the family and returning the child to parents;– provision of information to the population about the types of social services and benefits provided by the subjects of social work with families with children.Further long-term decisions for deinstitutionalization should include:– managed transitional stage with definition of clear terms for its duration;– approval of legislation requirements, services that should be provided at the local level;– approval in the legislation of the requirement on the personal responsibility of the community leader for the provision / non-provision of social services in the field of childhood protection;– redistribution of resources and introduction of an interdisciplinary approach to services at the local level;– helping families;– consultations with organizations representing the interests of persons with disabilities, children with disabilities, their parents and guardians.Conclusions of the research and prospects for further studies. Thus, Ukraine's course towards European integration and implementation of the UN Convention requires a revision of the priorities of state policy in the field of social protection of children and families with children, protection of childhood and the rights of children in general, the introduction of successful approaches from the world practice of protecting children based on ensuring the rights and best interests of the child are aimed at supporting the family, creating conditions for the upbringing and development of children in the family or environment as close as possible to the family will definitely contribute to the gradual disappearance of such phenomena as social orphanhood.Despite all efforts of the state, today in Ukraine the share of orphans and children deprived of parental care remains quite high, as well as the share of children-social orphans, which indicates the necessity of organizing measures in order to transform the child support system into a family form of education and changes in the nationwide trend of childcare. ; Розглянуто питання запобігання соціальному сирітству, розвиток нових та реформування існуючих соціальних послуг для дітей та сімей із дітьми, що стали привертати значну увагу в наукових колах та різноманітних структурах усіх рівнів, які працюють із дітьми. Зазначено, що підвищення якості життя дітей є не лише питанням часу, а його велінням. Проаналізовано прогресивні світові процеси стосовно захисту прав дітей, зумовлені Конвенцією ООН "Про права дитини", які стимулюють суттєві зміни в законах, політиці та практиці підтримки та захисту дитинства. Зауважено, що такі цілеспрямовані дії суттєво поширюються в багатьох державах світу. Доведено, що на сьогодні Україна робить перші кроки у напрямку деінституціалізації та створення власної моделі формування соціальних послуг, яка стане основою запобігання соціальному сирітству серед дітей. Проаналізовано існуючу модель управління сферою захисту прав дітей у контексті запобігання соціальному сирітству та впровадження принципів ДІ-реформи.
Sabemos que el fútbol es el deporte más practicado en todo el mundo y también el más seguido, por eso es uno de los deportes con más potencial de influencia en la sociedad y el entrenador es su figura más influyente por la acción de liderazgo que promueve junto a los demás, que lo rodean, sobre todo si hablamos de niños y jóvenes. Es el entrenador que puede mantener la práctica del fútbol del lado positivo, donde se pretende que esté y donde debe permanecer, en el fomento de los valores educativos y en el aprendizaje armonioso de la modalidad. Dada la importancia que tiene esta figura en el deporte en general y en el fútbol en particular, es determinante que su formación sea un punto fundamental de sus cualidades, ya que de ella pueden emanar muchas otras competencias, capaces de influir al joven futbolista de forma favorable en todas sus dimensiones. De esta forma, se hace preponderante el estudio sobre la formación del entrenador de fútbol, que todos los días es una pieza importante en el entrenamiento de nuestros jóvenes, no sólo en el capítulo deportivo, sino también en el capítulo social. Comenzamos nuestro trabajo buscando realizar la fundamentación teórica del tema. En una primera parte iniciamos un marco global haciendo referencia a la legislación reciente que rige la figura del entrenador y su formación, revisamos todos los documentos internacionales y nacionales sobre la formación de entrenadores y sus competencias recogiendo la información pertinente. En una segunda parte, más específica, fuimos gradualmente entrando en las características que debe tener el entrenador, en las concepciones de enseñanza y en las necesidades de formación de entre otros aspectos desarrollados. Uno de los grandes objetivos de esta investigación fue el desarrollo de una herramienta válida y fiable para el estudio de la formación de entrenadores que posibilitase su posterior aplicación en Portugal y para permitir la replicación del estudio en diferentes contextos. Para ello construimos un cuestionario que partió del estudio de Abad (2009) y sometemos esa herramienta a un proceso de validación con el objetivo de analizar la formación de los entrenadores de fútbol de base en los clubes de la Asociación de Fútbol de Beja. Hemos diseñado un cuestionario que al final del proceso de validación quedó con 121 ítems agrupados en 8 dimensiones (Características Sociodemográficas, Experiencia Deportiva, Aspectos Personales, Formación como Entrenador, Formación Continua, Concepción de Enseñanza, Planificación y Programación, Necesidades de Formación). Hemos realizado un análisis cualitativo y cuantitativo que se realizó a través de la evaluación de 12 expertos. La validez del contenido fue analizada a través del coeficiente V de Aiken, estableciendo un intervalo de confianza del 99% y el coeficiente de variación. Para establecer la fiabilidad, el cuestionario fue aplicado a 20 entrenadores de cuatro clubes diferentes de la región en dos momentos diferentes, la consistencia interna fue analizada por el método Alpha de Cronbach (0.915) y la fiabilidad test-reteste usando el coeficiente de correlación intraclase resultando 0.890 (p <0.01). Los resultados muestran que el cuestionario reúne suficientes propiedades psicométricas para ser considerado una herramienta válida y fiable para estudiar y analizar las necesidades de formación de los entrenadores de fútbol (Paixão, Abad & Giménez, 2019). En un segundo momento, los cuestionarios construidos fueron aplicados a 124 entrenadores de la región de Beja que estaban trabajando con niños y jóvenes en el fútbol de formación. Esta muestra representó el 91% del total de la población de estudio y a través de un análisis descriptivo e inferencial permitió analizar el perfil del entrenador, su formación y su intervención en los diversos dominios y parámetros. Destacamos algunos resultados como, el hecho de que la mayoría de los entrenadores aún no tienen siquiera el título de entrenador y sólo una minoría tienen una formación superior en el área del deporte; por otro lado, el gusto en entrenar y enseñar es el motivo por el cual los entrenadores están en el fútbol de formación, en lo que se refiere a las estrategias de formación continua: la creación de grupos de trabajo entre entrenadores, la visualización y análisis de juegos y entrenamientos en vídeo, y la participación en talleres prácticos, son las preferenciales; destacamos también que persiste una división entre los métodos directivos y los métodos de descubrimiento, entre otros resultados interesantes. Concluimos con la concreción de los objetivos generales y específicos, la presentación de las implicaciones del estudio, añadimos algunas propuestas de mejora, exponemos las limitaciones del estudio y por último indicamos las perspectivas futuras. ; Sabemos que o futebol é o desporto mais praticado em todo o mundo e também o mais seguido, por isso é um dos desportos com mais potencial de influência na sociedade e o treinador é a sua figura mais influente pela ação de liderança que promove junto dos que o rodeiam, principalmente se estivermos a falar de crianças e jovens. É o treinador que pode manter a prática do futebol do lado positivo, onde se pretende que esteja e aonde deve permanecer, no fomento dos valores educativos e na aprendizagem harmoniosa da modalidade. Dada a importância que detém esta figura no desporto em geral e no futebol em particular, é determinante que a sua formação seja um ponto fundamental das suas qualidades, até porque dela podem emanar muitas outras competências, capazes de influenciar o jovem futebolista de forma favorável em todas as suas dimensões. Desta forma, torna-se preponderante o estudo sobre a formação do treinador de futebol, que todos os dias é uma peça importante no treino dos nossos jovens, não só no capítulo desportivo mas também no capítulo social. Começámos o nosso trabalho procurando realizar a fundamentação teórica do tema. Numa primeira parte iniciámos por um enquadramento global fazendo referencia à legislação recente que rege a figura do treinador e a sua formação, revisámos todos os documentos internacionais e nacionais sobre a formação de treinadores e as suas competências, recolhendo a informação pertinente. Numa segunda parte, mais específica, fomos gradualmente entrando nas características que deve ter o treinador, nas conceções de ensino e nas necessidades de formação de entre outros aspetos desenvolvidos. Um dos grandes objetivos desta investigação foi o desenvolvimento de uma ferramenta válida e fiável para o estudo da formação de treinadores, que possibilitasse a sua posterior aplicação em Portugal e que permitisse a replicação do estudo em diversos contextos. Para esse fim, construímos um questionário que partiu do estudo de Abad (2009) e submetemos essa ferramenta a um processo de validação com o objetivo de analisar a formação dos treinadores de futebol de base nos clubes da Associação de Futebol de Beja. Desenhámos um questionário que no final do processo de validação ficou com 121 itens agrupados em 8 dimensões (Características Sociodemográficas, Experiencia Desportiva, Aspetos Pessoais, Formação como Treinador, Formação Contínua, Conceção de Ensino, Planificação e Programação, Necessidades de Formação). Efetuámos uma análise qualitativa e quantitativa que foi realizada através da avaliação de 12 especialistas. A validade do conteúdo foi analisada através do coeficiente V de Aiken, estabelecendo um intervalo de confiança de 99% e o coeficiente de variação. Para estabelecer a fiabilidade, o questionário foi aplicado a 20 treinadores de quatro clubes diferentes da região em dois momentos diferentes, a consistência interna foi analisada pelo método Alpha de Cronbach (0.915) e a fiabilidade teste-reteste usando o coeficiente de correlação intraclasse resultando 0.890 (p <0.01). Os resultados mostram que o questionário reúne suficientes propriedades psicométricas para ser considerado uma ferramenta válida e fiável para estudar e analisar as necessidades de formação dos treinadores de futebol (Paixão, Abad & Giménez, 2019). Num segundo momento, os questionários construídos foram aplicados a 124 treinadores da região de Beja que estavam a trabalhar com crianças e jovens no futebol de formação. Esta amostra representou 91% do total da população de estudo e através de uma análise descritiva e inferencial permitiu analisar o perfil do treinador, a sua formação e a sua intervenção nos diversos domínios e parâmetros. Destacamos alguns resultados como, o facto da maioria dos treinadores ainda não ter sequer o título de treinador e só uma minoria detém formação superior na área do desporto; por outro lado, o gosto em treinar e ensinar é o motivo pelo qual os treinadores estão no futebol de formação; no que diz respeito à formação contínua as estratégias preferenciais são: a criação de grupos de trabalho entre treinadores, a visualização e análise de jogos e treinos em vídeo, e a participação em workshops práticos; destacamos também que persiste uma divisão entre os métodos diretivos e os métodos de descoberta, entre outros resultados interessantes. Concluímos com a concretização dos objetivos gerais e específicos, a apresentação das implicações do estudo, aduzimos algumas propostas de melhoria, expomos as limitações do estudo e por último indicamos as perspetivas futuras. ; We know that football is the most practiced sport in the whole world and it is also the most followed. So, it is one of the sports with more potential to influence society and the coach is its most influential person by the leadership action that he promotes near those surrounding him, especially if we are talking about children and young people. The coach is the one who can maintain the practice of football on the positive side, where it is intended to be and where it should remain, to foster educational values and to learn the sport in a harmonious way. Considering the importance of this figure in sports in general and in football in particular, it is essential for training to be a fundamental aspect of his qualities, namely because many other skills can emanate from this training, skills which may influence the young player in a favourable way in all its dimensions. Thus, the study on the football coach's training, which usually plays an important part on our young people's training, is not only important in the sports chapter but also in the social chapter. We have started our work by looking at the theoretical basis of the theme. In the first part, we started with a global framework concerning the recent legislation governing the coach and his training, we reviewed all the international and national documents on the training of coaches and their skills, collecting the relevant information. In a second, more specific part, we gradually approached the characteristics that a coach must have, in terms of the concepts of education and training needs among other aspects developed. One of the main objectives of this research was the development of a valid and reliable tool for the study of coach's training, which might allow its subsequent application in Portugal and that might allow for the replication of the study in different contexts. For that purpose, we have created a questionnaire that started from the study by Abad (2009) and we have submitted this tool to a validation process with the aim of analysing the training of base football coaches in the clubs of the Beja Football Association. We have designed a questionnaire that, at the end of the validation process, included 121 items grouped in 8 dimensions (Sociodemographic Characteristics, Sport Experience, Personal Aspects, Training as a Coach, Continuous Training, Teaching Conception, Planning and Programming, Training Needs). We have carried out a qualitative and quantitative analysis that was performed through the evaluation of 12 specialists. The validity of the content was analysed through the Aiken V coefficient, establishing a 99% confidence interval and the coefficient of variation. To establish reliability, the questionnaire was applied to 20 coaches from four different clubs in the region in two different times, the internal consistency was analysed by Cronbach's Alpha method (0.915) and the test-retest reliability using the intra-class correlation coefficient resulting in 0.890 (p <0.01). The results show that the questionnaire gathers enough psychometric properties to be considered a valid and reliable tool to study and analyse the training needs of football coaches (Paixão, Abad & Giménez, 2019). In a second moment, the questionnaires created were applied to 124 coaches from the region of Beja, who were working with children and youth in football training. This sample represented 91% of the total study population and, through a descriptive and inferential analysis, it allowed us to analyse the profile of the coach, his training and his intervention in the different domains and parameters. We highlight some results, such as the fact that most coaches still do not even have the title of coach and that only a minority holds a higher education in the field of sports; on the other hand, the pleasure involved in training and teaching is the reason why coaches are in football training; as far as continuous training is concerned, the preferred strategies are: the creation of working groups between coaches, the visualization and analysis of games and video training, and the participation in practical workshops; we also emphasize that there is still a division between the directive methods and the discovery methods, among other interesting results. We conclude with the achievement of the general and specific aims, the presentation of the implications of the study, we present some improvement proposals, we show the limitations of the study and, finally, we indicate perspectives for the future.
At the present stage of development of the world community, accompanied by processes of globalization, when the world is «united», on the one hand, there is a natural strengthening of ties between the countries and peoples of the world, which is manifested in a certain degree of standardization of some cultural norms and principles perceived and used in the different countries, nations, ethnic groups etc. Instead, on the other hand, there is some increasing of the cultural differentiation and disintegration in various areas of public life, which were generated by the phenomenon of «ethnic and religious revival». This phenomenon is associated with an increase of the interest of traditional, sectional, heritable forms of identity (ethnic, religious, racial) and, accordingly, the traditional social practices.These phenomena cause frequent conflicts between different ethnic and national groups in multi-ethnic states. In the early XXI century such conflicts began to cover not only the countries and societies with the unfinished national unity, but also nation-states in Europe and America, where seemingly ethnic majority and minority groups are combined into a single nation-state «body» based on shared values, ideals and goals, but which have an inherent desire to preserve its cultural diversity.Therefore, there is so important to find and explore the new concepts and theoretical models that would allow to ensure peaceful, conflict-free co-existence of ethnic minorities within a common political space on the basis of mutual respect, respect each other's rights and cultural exchanges.Given the urgency and the need for further study of the problem, the author put a goal: 1) to identify and analyze the key concepts of co-existence of minorities in today's globalizing world; 2) to find out the advantages and disadvantages of each of the concepts, identifying the best option co-existence of minorities within a common political space.The object of the study is the national and ethnic minorities as a subject of political processes, and the subject is the modern concept of minorities' co-existence in the common political space.According to the Art. 1 of UNESCO Universal Declaration on Cultural Diversity, it is reflected in the uniqueness and diversity of features that are inherent in groups and communities, of which humanity is created. This phenomenon is considered to be a source of exchange, innovation and creativity, thus it is defined not less need for human existence than biodiversity for the functioning of the world of nature as a whole.However, this variety generates now some problems of co-existence of different cultures. Along with the long-standing controversies of intercultural interaction in the multi-ethnic states, which are formed on this basis, a number of new problems continues to arise. It leads to the need to seek such theoretical concepts and form a practical policies based on these concepts, that would effectively solve the existing ethno-national disputes and prevent the emergence of the some new, based on consideration of the interests of both titular nations and national minorities living within these countries.The beginning of the 70s of the XX century was a time of the emergence of fundamentally new concept of co-existence between nations and cultures within a common political space, which are known as «multiculturalism». The basis of multiculturalism was the rejection of the idea of continuous civic integration in such semantic content, in which it remained dominant until that time. Instead, the key role is assigned to the promotion and maintenance of cultural diversity, «neighborhood» of communities within a single state.In one version, the term of «multiculturalism» began to be used in academic circles from 1957 in order to determine the official policy of Switzerland, which was based on the idea of uniting the various ethnic and cultural communities into one nation. According to statements by other researchers, «multiculturalism» as a scientific concept originated in Canada in the 1960s to refer the state of Anglo-French bi-culture in terms of the threat of Quebec separatism. Multiculturalism gained the official political recognition in 1971, when it was included as one of the basic principles of the Constitution of Canada to outline the new governmental course of this country has finally admitted the defeat of assimilation policy. Among the states, which are recognized officially multiculturalism, are the USA, Australia, the United Kingdom of Great Britain, Germany, France, the Netherlands, Sweden, Finland and others.Thus, by the beginning of 80's of the XX century the key tenets of the concept of multiculturalism reached the level of the fundamental principles of political practice of most Western countries and international organizations.There are Western scholars Ch. Taylor, W. Kymlicka, Ch. Kukatas, A. Perotti etc. among the most prominent theorists of multiculturalism. There are many critics of multiculturalism, such as representative of the British egalitarian liberalism B. Berry, A. Schlesinger-Jr., A. Bloom.As one of the founders of the concept of multiculturalism Ch. Taylor said, hat this phenomenon is a form of self-assertion. Multiculturalism is not only in the struggle for the recognition of individuals, but also the requirement to recognize their originality, identity of groups, slides to the other. According to Ch. Taylor, some cultures are independent nature; any individual can exist only as part of the culture.Addressing to the problem of political equality between the minority and majority of the multi-national society, another theorist of multiculturalism W. Kymlicka focuses on the problem of the significance and status of minorities. He said that national minorities have the right to consider themselves as the cultural-distinctive communities only if they are guided by liberal principles, recognizing the rights of other communities.W. Kymlicka believes that the state cannot be separated from the problems of ethnic and ethnicity in general. He recognizes that the demands of ethnic and religious groups about financial support of some cultural activities are fair, implying those stocks that support the wealth and diversity of cultural resources. It increases the stability of society and eliminates the disparities between ethnic and religious groups. Without some financial support from the state a significant amount of national minorities may simply disappear and lose their cultural identity. The researcher supports the cultural market. However, W. Kymlicka puts on the agenda such questions: 1) the reasons why society should support cultural diversity or originality; 2) the need of researching of immigrants' and national languages; 3) the issue of citizenship, which is connected directly to the problem of tolerance.The American political scientist Ch. Kukatas, exploring multiculturalism, offers five options of the community response to cultural diversity: isolation, assimilation, soft multiculturalism, hard multiculturalism, apartheid.According to the scientist, soft multiculturalism appears as the rejection of attempts to prevent the emergence of cultural diversity through isolation. On the other hand, it is the rejection of its strengthening using a policy of assimilation of ethnic minorities. The freedom to choose the degree of assimilation according to the desires of the individual should be guaranteed in society.A common characteristic of hard multiculturalism is that society should take active steps to ensure that minorities are not only full participators in society, but also provide maximum opportunities to maintain their identity and traditions. By diversity should be treated not just tolerated, it should be consolidated, promoted and supported, not only financially, but also through the provision for cultural minorities some special rights.For Russian scientist E. Pain, who researches ethnic and cultural diversity in society, multiculturalism is a «very fresh» concept, which appeared in the scientific use until the end of 1980 and in connection with his youth has not yet severe theoretical background. But the researcher said that despite this, the popularity of multiculturalism lies in its key postulate that recognizes the value of cultural diversity of the country (region, world) and the impossibility of ranking of crops (including ethnic) on a «lower – higher», «primary – secondary» etc.The Ukrainian researcher A. Kolodiy, focusing on the study of issues of ethnicity and ethnic policy, defines multiculturalism as a principle of national ethnic, educational, cultural policy that recognizes and supports the right of citizens to preserve, promote and protect by all lawful means the (ethno)cultural features, and commitments the state to support such citizens' efforts.Given the complexity of the term of «multiculturalism» and the presence of a number of different interpretations in modern political science, the Ukrainian researcher N. Vysotska identifies five scientific approaches to understanding of multiculturalism:- demographic and descriptive: multiculturalism is as a characteristic of the state or society with cultural, ethnic, racial diversity etc.;- political program: multiculturalism is defined as a set of political programs and activities aimed at providing practical co-existence of different minorities, based on consideration of their differences and respective needs and rights with maintaining of the national unity;- ideological and normative: multiculturalism is a collection of all sorts of ideological currents, which are based on the idea of cultural diversity;- social and transformative: multiculturalism is the specific activity of governmental institutions in the country to ensure elimination of any discrimination or restriction of the rights of minorities;- historical: multiculturalism appears as a need to study the causes and conditions for the emergence of cultural diversity within a single socio-political space.Analyzing the diversity of approaches to the definition of multiculturalism, we can add to the classification of N. Vysotska some another interpretation of the term as a separate principle, which can be the basis of ethnic policy that supports diversity in society.Thus, we can define the concept of multiculturalism as an ideology and political practices of cultural inhomogeneous society to official recognition and real security of minorities' rights at the public-state level and to support the restoration and development of different cultural systems.The descriptive characteristics of multiculturalism is to recognize the possibility of co-existence in the same political space of several different cultural, ethnic or other groups that are willing and able to reproduce its identity.However, this descriptive diversity does not give the rise to characterize the society that really delivers its existence and development. It creates a need of existence of some regulatory side of multiculturalism. It lies in the use of state of specific measures to ensure the rights, dignity and welfare of its citizens regardless of their ethnicity, race, religion, language etc.However, we must admit, that in practice the policy of multiculturalism, solving some problems in the functioning of multi-ethnic states, may cause the new problems. In particular, multiculturalism, which was offered by its theorists (Ch. Taylor, W. Kymlicka, Ch. Kukatas), causes the revival of group forms of cultural identity through the inhibition of individual cultural diversity. For example, Western countries, which were actively implementing in practice the policy of multiculturalism, witnessed the fact that citizens who because of certain objective or subjective circumstances have lost their group (ethnic, religious, racial etc.) identity, returned to it influenced by multiculturalism. It was due to the fact that the privileges granted by governments to support and develop of cultural and ethnic uniqueness concerned the groups rather than individuals. In similar cases found the expression such defect of multiculturalism as a tendency to increase the isolation of ethnic communities and the creation of artificial boundaries between them.A. Schlesinger-Jr. defines multiculturalism on this occasion as an ideological concept that leads by its nature to the replacement of social ideals: «from assimilation to fragmentary, from integration to separatism». The same view is held by A. Bloom, who insists that fragmentation and separatism are alarming in multiculturalism, and the concept of multiculturalism leads to neglect of personal rights of the individuals.The Russian scientist A. Borisov understands multiculturalism as a phenomenon of ethnic and cultural fragmentation of society that opposes culture as a national movement.Therefore, we can agree with E. Pain, who identifies the following defects of the political practices of multiculturalism:- multiculturalism as an official policy actually addresses the state support to the specific groups representing the national and ethno-cultural minority in the state. In this regard, using the benefits these groups wrongly assume the role of representing the interests of their ethnic group or all religions;- stimulating the state support of groups and communities, multiculturalism promotes the community identity by suppressing of the individual identity. A similar policy deprives a person of the possibility to choose, consolidating the power of the group to which it belongs over this person;- multiculturalism creates obstacles for individual integration of different minorities to civil society;- the policy of multiculturalism creates an artificial segregation of groups, forming «a kind of voluntarily ghetto».Not only the majority of scientists and experts in the field of national and ethno-cultural policy are agree with this claim, but also the broad political circles. For example, the evidence of this fact is that in 2009 the Council of Europe issued «The White Book of Intercultural Dialogue» in which critically assessed the concept of cultural assimilation and the theory and practice of multiculturalism.As a result, in the early ХХІ century even those states, where multiculturalism was enshrined at the constitutional level, began to refuse from its use. Therefore it was necessary to find a fundamentally new concept and a political practice that takes into account the defects of previous concepts and would allow solving the problem of co-existence of different cultural and ethnic communities in the political space. One such attempt was the strategy of division of the sphere of culture. It says that in public sphere the maintenance of cultural homogeneity of representatives of all ethnic, religious, racial and other groups is encouraged. It based on the recognition and observance of formal rules that are common for all citizens of the state, and the principles of implementation, controlled by civil society. In the private sector, on the contrary, this concept gives the preference to cultural diversity. The ideological inspirers of the strategy of division of the sphere of culture emphasize that this model can be considered a compromise, because it creates the opportunities for the rights and freedoms of the individual regardless of cultural, ethnic, national, racial identity, on the one hand, and will provide unity and integrity of contemporary multicultural, multi-ethnic society, on the other hand.However, we must admit that this model of co-existence generates a question: is it possible and how to draw a line in real social life between the public and private sectors? In practice we see that the distinction between these spheres of human life and society is quite thin, because they are intertwined with each other. For example, if members of certain ethnic groups will to dress up in traditional clothing, it is an expression of his individual rights, freedom of choice with regard to the private sector. It generates a question: do they have the right to appear in this form in the streets within the state of their residence, where the titular nation is different from other by traditions in dress? It can apply to using of the language of community: does the model of division of the sphere of culture mean that minorities have the right to use their own language only at home, but in public places they must use only official language of the state in which they live? Or, for example, members of religion groups have a personal, «private» right to practice their faith and religious worship. But do they have the right to build their own churches in their places of residence, where they constitute an ethnic or religious minority? In this case, their freedom to practice their religion will go from the private sphere into the public sector, where the different doctrine can be declared as the official religion.Thus, the continuity of the public and private spheres of life points to the most obvious defect of the model of division of the sphere of culture. This defect is embedded in the title of concept. It generates the impossibility of its realization in practice and the need to find the new strategies of ethno-national cultural policy.One such model is the concept of individual freedom and cultural choice proposed by the famous philosopher and scientist, Nobel Prize in Economics A. Sen. Its main idea is the gradual weakening of group forms of identification and moving to individual choice. «Cultural liberty» is giving to individuals the right to live and exist according to their own choice, with a real opportunity to evaluate other options. A. Sen emphasizes that «the large number of existing injustices in the world remains and thrives because they turn their victims into allies, depriving them of the possibility to choose a different life and preventing their learning about the existence of another life». That's ethnic, religious and other cultural traditions of groups are not willingly, they are prescribed from birth. Therefore, the main objective of the policy of promoting cultural liberty is the weakening of traditions. The concept considers the cultural diversity as a tool for implementing of cultural freedom when «due to it the cultural range of social life and possibility of choosing are expanding». But the concept of cultural freedom hasn't become the norm in Western countries because there is a difficulty with the development of mechanisms for public policy which can break the power of traditions, customs, attitudes, mentality etc.The modern theorists and practitioners offer to combine all advantages of multiculturalism and the concept of individual freedom and cultural choice in the model of interkulturalism. Interkulturalism based on the idea of cultural diversity in the world and countries, but in contrast to multiculturalism, which offers the neighborliness between communities and cultures, it focused on the finding some ways of interaction of these different communities as members of different cultural systems. Interkulturalism requires a common interest of different nationalities and religions shared by a common sense of public responsibility for their country.Thus, we can admit multiculturalism, the concept of division of the sphere of culture, the model of individual freedom and cultural choices and interkulturalism are the key modern concepts of co-existence of ethnic and national minorities in the political space. These theories are based on the recognition and consideration of the fact of multiculturalism of globalizing world, separate states and societies. The differences between them lie mainly in the mechanisms proposed for use to assist the maintenance and development of different national, ethnic, religious, linguistic, racial and other minorities. Multiculturalism offers a policy of «neighborhood» of minorities on the principles of mutual recognition and tolerance. But it contributes to the strengthening of group and the suppression of individual identification of a person, leading sometimes to the increasing of segregation, intergroup hostility through the using of state measures to promote some individual communities. The model of division of the sphere of culture has a disadvantage: it proposes the distribution of culture to private and public sector, but doesn't include the fact that they are inseparable in real life. Hence its principles lose the ability to be realized in social and political life. The concept of individual freedom and cultural choice advocates the promoting to overcome the certainty of norms and values for members of communities, urging them to make independent choices, but does not offer some specific mechanisms to overcome the force of customs, traditions and mentality. Interkulturalism is the most optimal concept that favors to find some ways of interaction between different communities and different cultures. The common interests of citizens of different nationalities and religions are one of these ways. All citizens are united by common sense of public responsibility for their own state. ; Статья посвящена анализу современных концепций сосуществования национально-этнических меньшинств в пределах общего политического пространства. Сделана попытка определить преимущества и недостатки каждой из них, а также сделать вывод о наиболее оптимальной модели сосуществования меньшинств сегодня в глобализирующемся мире. ; Статтю присвячено аналізові сучасних концепцій співіснування національно-етнічних меншин у межах спільного політичного простору. Зроблено спробу окреслити переваги та недоліки кожної з них, а також зробити висновок про найбільш оптимальну модель співіснування меншин на сьогодні у світі, що глобалізується.
