Search results

For the first time in the Ukrainian legal history, the article examines the issues of the ancient Persian understanding of legal personality, reflected in Avestan religious codification. Based on the classical scientific works of orientalists, as well as on modern studies of Iranian scientists, the author comes to the conclusion that Avesta originally divided people into two varieties - Iranian farmers and Turanian herders. The formation of the imperial identity of the ancient Persians was closely associated with the differentiation of the surrounding peoples into "civilized" and "barbaric". The nomadic way of life was criticized by Iranian sacred texts and acquired the content of a legal metaphor used by Persian monarchs from different dynasties to insult and humiliate those border communities that refused to join the Persian-Median union. Moreover, this cultural differentiation took place around the 7th-6th centuries BC, when the first texts of Avesta were created. The religious and mythological epos of the "Iranians" was composed not so much for religious purposes as it was intended to substantiate an internally integral political doctrine of "higher" and "lower" peoples. Studying this theory, we must first consider the general picture of the cultural and civilizational development of the Persian state. A special place in this picture is occupied not only by the three hypostases of Ancient Iran (dynasties of Achaemenids, Parthians and Sassanids) but also by the spread of Hellenism after the conquests of Alexander the Great. In particular, the article mentions such important aspects for the political and legal doctrines of various Persian monarchies as "koine" (a mix of the Middle Eastern and Ancient Greek languages), the dualism of Hormuzd and Ahriman, the influence of the Pamir cults on the social worldview of ancient and medieval Iranians. It is important that Avestan principle of dualism (the eternal struggle between the forces of good and the forces of evil) automatically assumed the dualistic structure of the entire material world. In such a worldview system, the Persian legal personality could not be limited to any constraints regarding the "barbarians". Consequently, the ideal Avestan concept was based on the recognition as legal personality of only one state - Persia. The author assumes that the text of the article should imply familiarity of readers with the chronology and factography of Persian history. However, despite the initial idea, it must be emphasized that the article can also be used as a propaedeutic presentation for studying the philosophical basis of the ancient Persian history of political and legal doctrines. ; В статье впервые в украинской историко-правовой науке исследуются вопросы древнеперсидского понимания правосубъектности, отраженные в авестийской религиозной кодификации. Базируясь на классических научных трудах востоковедов, а также на современных исследованиях иранских ученых, автор приходит к выводу об изначальном разделении «Авестой» людей на два сорта - земледельцев-иранцев и скотоводов-туранцев. Формирование имперской идентичности древних персов было тесно сопряжено с дифференциацией окружающих народов на «цивилизованные» и «варварские». Кочевой образ жизни критиковался иранскими священными текстами и приобрел содержание юридической метафоры, употреблявшейся персидскими монархами из разных династий для оскорбления и унижения тех пограничных сообществ, которые отказывались войти в состав персо-мидийско-го союза. При этом указанная культурная дифференциация состоялась около УІІ-УІ вв. до н. э., когда были созданы первые тексты «Авесты». Религиозно-мифологический эпос «иранцев» составлялся не столько с религиозными целями, сколько предназначался для обоснования внутренне целостного политического учения о «высших» и «низших» народах. Изучая данную теорию, мы должны сначала рассмотреть общую картину культурно-циви-лизационного развития Персидского государства. Особое место в этой картине занимают не только три ипостаси Древнего Ирана (династии Ахеменидов, Парфян и Сасанидов), но и распространение эллинизма после завоеваний Александра Македонского. В частности, в статье упомянуты такие важные аспекты для политико-правовых доктрин различных персидских монархий, как «койне» (микс ближневосточных и древнегреческого языков), дуализм Ормизда и Аримана, влияние памирских культов на социальное мировоззрение античных и средневековых иранцев. Важно, что авестийский принцип дуализма (извечная борьба сил добра и сил зла) автоматически предполагал дуалистическое устройство всего материального мира. В такой мировоззренческой системе, персидская правосубъектность не могла ограничиваться любыми стеснениями относительно «варваров». Следовательно, идеальная авестийская концепция строилась на признании правосубъектным исключительно одного государства -Персии. Автором предполагается, что текст этой статьи должен подразумевать знакомство читателей с хронологией и фактографией персидской истории. Однако, несмотря на первоначальную задумку, необходимо подчеркнуть, что статья может также использоваться в качестве пропедевтического изложения для изучения философского базиса древнеперсидской истории политических и правовых учений. ; У статті вперше в українській історико-правовій науці досліджуються окремі аспекти давньоперсидського сприйняття правосуб'єктності, відображені в авестійській релігійній кодифікації. Базуючись на класичних наукових працях сходознавців, а також на сучасних дослідженнях іранських учених, автор доходить висновку про поділ «Авестою» всього людства на дві «раси» - хліборобів-іранців («колективний Іран») і скотарів-туранців («колективний Туран»). Формування імперської ідентичності давніх персів було тісно пов'язане із психологічною диференціацією навколишніх народів на «цивілізовані» і «варварські». Кочівницький спосіб життя критикувався іранськими священними текстами й набув змісту юридичної метафори, яка вживалась персидськими монархами різних династій для образи і приниження тих «межових» спільнот, які відмовлялись увійти до складу пер-со-мідійського етнокультурного союзу. Водночас зазначена культурна диференціація відбулась близько УІІ-УІ ст. до н. е., коли були створені перші тексти «Авести». Релігійно-міфологічний епос «іранців» записувався не так із релігійною метою, як призначався для обґрунтування внутрішньо цілісного політичного вчення про «вищі» та «нижчі» народи. Вивчаючи цю теорію, ми повинні спочатку розглянути загальну картину культурно-цивілі-заційного розвитку Персидської держави. Особливе місце в цій картині займають як три іпостасі Стародавнього Ірану (династії Ахеменідів, Парфян і Сасанідів), так і поширення еллінізму після завоювань Олександра Македонського. Зокрема, у статті розглядаються такі важливі аспекти політико-правових доктрин різних перськихмонархій, як «койне» (мікс близькосхідних і давньогрецької мов), дуалізм Ормізда й Арімана, вплив памірських (таджицьких) культів на соціальний світогляд античних і середньовічних іранців. Важливо, що авестійський принцип дуалізму (одвічна боротьба сил добра проти сил зла) автоматично припускав дуалістичний лад усього матеріального («видимого») світу. В такій світоглядній системі персидська правосуб'єктність не могла обмежуватись будь-якими етичними умовностями щодо «варварів». З огляду на це ідеальна авестійська концепція буду-валасьна визнанні правосуб'єктності виключно однієї держави - Персії. Передусім автором передбачалось, що текст статті мав би бути орієнтований на читачів, добре знайомих із хронологією та фактографією персидської історії. Однак, незважаючи на початкову ідею, необхідно підкреслити, що стаття може також використовуватись як пропедевтична підготовка для подальшого глибокого вивчення філософського базису давньоперсидської історії політичних і правових учень.

Okoliczności społeczno-historyczne zrodziły silne więzi pomiędzy życiem religijnym Bukowiny a sytuacją polityczną w Austro-Węgrzech na początku XX wieku. Wskazaną analogię potwierdzają materiały publikowane w czasopismach regionalnych, między innymi w "Nowej Bukowinie" («Нова Буковина»), 1912–1914. Analiza większości kwestii religijnych odbywała się przez pryzmat sytuacji społeczno-politycznej w regionie, co potwierdza aktualność kwestii badawczej. Wśród ukraińskich badaczy zagadnień religijnych w kontekście procesów historycznych można wymienić Ałłę Bojko (Алла Бойко), Stepana Kostię (Степан Костя), Marię Rozhiłę (Марія Рожило), Mariana Łozynskiego (Мар'ян Лозинський), Elenę Kanczałabę (Олена Канчалаба), Alionę Ignatuszę (Альона Ігнатуша) oraz innych. Tym niemniej określone wyżej kwestie badawcze potrzebują bardziej dokładnych badań. Problem utworzenia na Bukowinie odrębnej ukraińskiej Cerkwi prawosławnej, niezależnej od Cerkwi rumuńskiej, można określić jednym z najbardziej aktualnych dla mieszkańców Czerniowiec na początku XX wieku. Pozycja miejscowej inteligencji regionalnej otrzymała wsparcie ze strony niektórych miejscowych mediów. W roku 1885 w Czerniowcach powstała ukraińska gazeta "Bukowina". Przez cały okres istnienia (do 1910 roku) wydanie to popierało ideę stworzenia Cerkwi ukraińskiej. Politycy regionu w znacznym stopniu przyczynili się do popularyzacji idei Cerkwi dla Ukraińców, mimo że niektórzy z nich byli grekokatolikami. Między innymi Omelian Popowycz (Омелян Попович), Jerotej Pigulak (Єротей Пігуляк) oraz Stepan Smal-Stocki (Степан Смаль-Стоцький) na łamach "Bukowiny" często podkreślali potrzebę uregulowania kwestii religijnej. Zawirowania polityczne rozproszyły jednak proukraińskie siły patriotyczne. Konflikt między Stepanem Smal-Stockim a Mykołą Wasylko (Микола Василько) doprowadził do zamknięcia "Bukowiny", zaś redakcja podzieliła się. Niektórzy badacze, między innymi Arkadij Żywotko (Аркадій Животко) oraz Myrosław Romaniuk (Мирослав Романюк), określają "Nową Bukowinę" (1912–1914) spadkobiercą idei "Bukowiny". W rzeczywistości była to podjęta przez M. Wasylkę, który opiekował się czasopismem, próba odnowienia poprzedniej gazety, która ze względu na nowy zespół autorów oraz pogorszenie relacji ze Stapanem Smal-Stockim nie przyniosła sukcesu. Pierwszy numer "Nowej Bukowiny" ukazał się 13 stycznia 1912 r. Gazeta została wydrukowana w drukarni Iwana Zacharki (Іван Захарко), wydawcą został Jerotej Pigulak (Єротей Пігуляк), redaktorem odpowiedzialnym Osyp Dik (Осип Дік). Gazeta przetrwała do połowy 1914 r. Niezbyt trwały sukces "Nowej Bukowiny" w zakresie tematyki religijnej wynikał zarówno z naśladowania polityki redakcyjnej "Bukowiny" (1885–1910), jak i ze starań Jeroteja Pigulaka. Wiadomości na tematy religijne w "Nowej Bukowinie", a nawet bohaterowie publikacji wyraźnie przywodzili na myśl materiały i bohaterów z odpowiednich rubryk poprzedniej gazety. W publikacjach czasopisma z lat 1912–1914 odnotowaliśmy 66 różnych informacji o tematyce religijnej. W porównaniu z "Bukowiną" liderem pozostały tematy rumunizacji Cerkwi (25 materiałów), kwestia podziału diecezji prawosławnej (17 publikacji, aktualność wzrosła), "kwestia ukraińska" w kościele (8 materiałów), moskalofilstwo (5 materiałów), religia oraz państwo i polityka (4 materiały), religia na skali światowej (4 materiały), dyskusyjne aspekty religii w mediach (3 materiały). Kwestie religijne na pierwszych stronach "Nowej Bukowiny" były dosyć zróżnicowane tematycznie. Przyczynił się do tego cały szereg czynników społeczno-politycznych, w tym relacje narodowościowe i religijne w kraju, sytuacja polityczna oraz pozycja prawosławnego konsystorza. Analiza koncepcji "Nowej Bukowiny" świadczy o wyraźnym wpływie prekursora, czyli gazety "Bukowina", co można zauważyć także w materiałach na tematy religijne, m.in. w publikacjach o rumunizacji Kościoła prawosławnego. Podstawowy problem dotyczył nie tyle różnorodności wyznaniowej, ile przymusowego wprowadzania przez konsystorz obcego języka i kultury. To w sposób naturalny wywoływało kolejne kwestie, a mianowicie podział diecezji (jako warunek rozwoju Ukraińców na Bukowinie) oraz określenie roli Ukraińców w procesie powstania odrębnego kościoła. Oczywiste jest, że podobne materiały wyglądały jak swoisty apel autorów piszących o ukraińskiej tożsamości narodowej, ponieważ w tym okresie Kościół był traktowany jako jeden z wyznaczników tej tożsamości. ; Social and historical circumstances created close ties between the religious life of Bukovina and the political situation in Austro-Hungary at the beginning of the 20th century. The indicated analogy is confirmed by materials published in regional magazines, including "Nowa Bukovina" ("Нова Буковина"), 1912–1914. Most religious issues were analyzed through the prism of the socio-political situation in the region, which confirms the topicality of the research issue. Ukrainian researchers of religious issues in the context of historical processes include Alla Boyko (Алла Бойко), Stepan Kostia (Степан Костя), Maria Rozhiła (Марія Рожило), Marian Łozynski (Мар'ланян Лаланане Лаланянасалалане (Альона Ігнатуша) and others. Nevertheless, the research issues defined above require more detailed research. The problem of establishing a separate Ukrainian Orthodox Church in Bukovina, independent of the Romanian one, can be called one of the most relevant for the inhabitants of Chernivtsi at the beginning of the 20th century. The position of the local regional intelligentsia received support from some local media. In 1885, the Ukrainian newspaper "Bukovina" was established in Chernivtsi. Throughout its existence (until 1910), this edition supported the idea of creating a Ukrainian church. The politicians of the region largely contributed to the popularization of the idea of the church for Ukrainians, even though some of them were Greek Catholics. Among others, Omelian Popowycz (Омелян Попович), Jerotej Pigulak (Єротей Пігуляк) and Stepan Smal-Stocki (Степан Смаль-Стоцький) often stressed the need to regulate the religious issue in the pages of "Bukovina". However, the political turmoil scattered pro-Ukrainian patriotic forces. The conflict between Stepan Smal-Stocki and Mykola Wasylko (Микола Василько) led to the closure of "Bukovina", and the editors split. Some researchers, including Arkadij Żywotko (Аркадій Животко) and Myrosław Romaniuk (Мирослав Романюк) define "Nowa Bukovina" (1912–1914) as the heir to the idea of "Bukovina". In fact, it was an attempt by M. Wasylek, who looked after the magazine, to renew the previous newspaper, which, due to the new team of authors and the deterioration of relations with Stapan Smal-Stocki, did not bring success. The first issue of "Nowa Bukovina" was published on January 13, 1912. The news-paper was printed in the printing house of Ivan Zacharek (Іван Захарко), the publisher was Jerotej Pigulak (Єротей Пігуляк), and the responsible editor was Osyp Dik (Осип Дік). The newspaper survived until mid-1914. The not very lasting success of "Nowa Bukovina" in the field of religious topics resulted both from imitating the editorial policy of "Bukovina" (1885–1910), and thanks to the efforts of Jerotej Pigulak. The materials on religious topics in Nowa Bukowina, and even the heroes of the publication, were very similar to materials and characters from the relevant columns of the previous newspaper. In the publications of the journal from 1912–1914, we noted 66 different materials on religious topics. Compared to "Bukovina", the leader remained the topics of the Romanianization of the church (25 materials), the issue of the division of the Orthodox diocese (17 publications, the topicality increased), the "Ukrainian question" in the church (8 materials), Muscovy (5 materials), religion, state and politics (4 materials), religion on a global scale (4 materials), controversial aspects of religion in the media (3 materials). Religious issues on the front pages of "Nowa Bukowina" were quite varied thematically. A whole range of socio-political factors contributed to this, including national and religious relations in the country, the political situation and the position of the Orthodox consistory. The analysis of the concept of "Nowa Bukovina" shows a clear influence of the precursor, ie the predecessor – the newspaper "Bukowina", which can also be seen in materials on religious topics, including publications on the Romanianization of the Orthodox Church. The fundamental problem concerned not so much religious diversity as the situation when the consistory forcibly introduced a foreign language and culture. This naturally triggered other topics, namely the division of the diocese (as a necessary agreement for the development of Ukrainians in Bukovina) and the role of Ukrainians in the process of establishing a separate church. It is obvious that similar materials looked like a peculiar appeal of authors writing about Ukrainian national identity, because during this period the church was treated as one of the determinants of identity.