У статті аналізується політичний конфлікт – зіткнення й протиборство різних соціально-політичних сил і суб'єктів політики в їх прагненні реалізувати свої цілі та інтереси, пов'язані, насамперед, із боротьбою за здобуття влади, перерозподіл та зміну свого політичного статусу. Відзначається, що правління політичним конфліктом – це діяльність визначених суб'єктів щодо врегулювання конфлікту, або гармонізації його ходу для раціонального досягнення цілей учасників поточного політичного процесу. Досліджено специфіку й розкрито аспекти медіації як одного з сучасних способів вирішення політичних конфліктів. В основу статті покладено ціль дослідити специфіку й аспекти медіації як одного з сучасних способів вирішення політичних конфліктів. Політична медіація – форма опосередкування явищ політичного життя – солідарний компонент взаємодії владних структур і громадських сил, що сприяє вирішенню протиріч на користь позитивного розвитку держави та суспільства, міждержавних відносин. Завдання медіаторів не в тому, щоб ухвалити рішення третейського суду або вирок. Швидше від самих сторін конфлікту залежить вироблення рішення, що оптимально відповідає їхнім інтересам. У результаті досягнутої домовленості мають виграти усі. У статті встановлено, що розглядаючи історію становлення медіації як ефективну технологію регулювання політичних конфліктів, можна дати наступне визначення: медіація – це ефективний метод регулювання політичних конфліктів з участю третьої (нейтральної) сторони, яка є зацікавленою лише в тому, щоб сторони вирішили свій конфлікт.
The article analyzes the political conflict – the clash and confrontation of different socio-political forces and political actors in their quest to realize their goals and interests, primarily related to the struggle for power, redistribution and change of their political status. It is noted that the management of political conflict is the activity of certain actors to resolve the conflict, or harmonize its course in order to rationally achieve the goals of the participants in the current political process. Investigate the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern solutions to political conflicts. Investigate the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern solutions to political conflicts. The aim of the article is to analyze the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern ways of resolving political conflicts. Political mediation - a form of mediation of the phenomena of political life – a solidarity component of the interaction of power structures and social forces, which helps to resolve contradictions in favour of the positive development of the state and society, interstate relations. The task of mediators is not to make an arbitral award or a verdict. Rather, it is up to the parties to the conflict to make a decision that best suits their interests. As a result of the agreement reached, everyone should win. Research has shown that considering the history of mediation as an effective technology for resolving political conflicts, the following definition can be made: Mediation is an effective method of resolving political conflicts involving a third (neutral) party that is only interested in resolved their conflict. ; В статье анализируется политический конфликт – столкновение и противоборство различных социально-политических сил и субъектов политики в их стремлении реализовать свои цели и интересы, связанные, прежде всего, с борьбой за получение власти, перераспределение и изменение своего политического статуса. Отмечается, что управление политическим конфликтом – это деятельность определенных субъектов по урегулированию конфликта или гармонизации его хода для рационального достижения целей участников текущего политического процесса. Цель – исследовать специфику медиации и раскрыть аспекты медиации как одного из современных способов разрешения политических конфликтов, анализ специфики и раскрытие аспектов медиации как одного из современных способов разрешения политических конфликтов. Политическая медиация – форма опосредования явлений политической жизни – солидарный компонент взаимодействия властных структур и общественных сил, способствующий разрешению противоречий в пользу положительного развития государства и общества, межгосударственных отношений. Задача медиаторов не состоит в том, чтобы принять решение третейского суда или вынести приговор. От работы самих сторон конфликта зависит выработка решения, оптимально отвечающая их интересам. В результате достигнутой договоренности должны выиграть все. В ходе научной работы установлено, что рассматривая историю становления медиации как эффективной технологии регулирования политических конфликтов, можно дать следующее определение: медиация – это эффективный метод регулирования политических конфликтов с участием третьей (нейтральной) стороны, заинтересованной только в том, чтобы стороны разрешили свой конфликт. ; Устатті аналізується політичний конфлікт – зіткнення й протиборство різних соціально-політичних сил і суб'єктів політики в їх прагненні реалізувати свої цілі та інтереси, пов'язані, насамперед, із боротьбою за здобуття влади, перерозподіл та зміну свого політичного статусу. Відзначається, що правління політичним конфліктом – це діяльність визначених суб'єктів щодо врегулювання конфлікту, або гармонізації його ходу для раціонального досягнення цілей учасників поточного політичного процесу. Досліджено специфіку й розкрито аспекти медіації як одного з сучасних способів вирішення політичних конфліктів. В основу статті покладено ціль дослідити специфіку й аспекти медіації як одного з сучасних способів вирішення політичних конфліктів. Політична медіація – форма опосередкування явищ політичного життя – солідарний компонент взаємодії владних структур і громадських сил, що сприяє вирішенню протиріч на користь позитивного розвитку держави та суспільства, міждержавних відносин. Завдання медіаторів не в тому, щоб ухвалити рішення третейського суду або вирок. Швидше від самих сторін конфлікту залежить вироблення рішення, що оптимально відповідає їхнім інтересам. У результаті досягнутої домовленості мають виграти усі. У статті встановлено, що розглядаючи історію становлення медіації як ефективну технологію регулювання політичних конфліктів, можна дати наступне визначення: медіація – це ефективний метод регулювання політичних конфліктів з участю третьої (нейтральної) сторони, яка є зацікавленою лише в тому, щоб сторони вирішили свій конфлікт.
One individual's terrorist policy can turn into terrorism for the whole world. Terrorism has become one of the global problems of today. It affects all spheres of existence of modern society, especially the security, stability and functioning of political institutions of the state, the stability of a multilevel system of socio-political and international relations. The study of political terrorism is extremely important for modern Ukraine, where the problems of violence, along with economic, social, spiritual, ideological and others, do not allow the country to develop in the direction of increasing social security, constantly turning it to daily survival and confrontation, reducing the security of our country. Therefore, it is necessary to constantly clarify the trends in the development of the modern social process, to predict the dangers and threats of armed political confrontation, and to use extremist violence – terrorism. This, in turn, is almost impossible without constant clarification of the methodological foundations of the theory of political terrorism. Solving this problem requires deep theoretical knowledge, insight into the essence and content of terrorism. At the same time, the role of political science analysis is growing. The destruction of a stable political environment must be seen as a strategic goal of political terrorism. Based on the unbalanced structure of society, it seeks to force society to function, to develop in the direction set by terrorist forces. Political terrorism has become a destructive force that generates social, political instability internationally. Europe's entry into a complex, contradictory socio-political process associated with a radical change in the vectors of political development in the XXI century, directly reflected on the level, dynamics, direction of political terrorism, as well as – on various forms of its implementation. The political life of Europe has absorbed a whole spectrum of political terror. ; Террористическая политика одного индивида может обернуться терроризмом для всего мира. Терроризм стал одной из глобальных проблем современности. Он влияет на все сферы функционирования современного общества, прежде всего на безопасность, устойчивость и функционирование политических институтов государства, стабильность многоуровневой системы социально-политических и международных отношений. Изучение политического терроризма чрезвычайно важно для современной Украины, где проблемы насилия, наряду с экономическими, социальными, духовно-идеологическими и другими, не дают развиваться стране в направлении роста социальной защищенности граждан, постоянно обращая на путь ежедневного выживания и противостояния, снижая безопасность нашей страны. Поэтому необходимо постоянное уточнение тенденций развития современного общественного процесса, прогнозирования опасностей и угроз возникновения вооруженной политической конфронтации. Это, в свою очередь, невозможно без постоянного уточнения методологических основ теории политического терроризма. Решение этой задачи требует глубокого теоретического знания, проникновения в понимание сущности и содержания терроризма. При этом возрастает роль именно политологического анализа. Разрушение устойчивой политической среды необходимо рассматривать как стратегическую цель политического терроризма. Опираясь на разбалансированную структуру социума, он стремится заставить общество работать, развиваться в заданном террористическими силами направлении. Политический терроризм превратился в деструктивную силу, которая генерирует социальную, политическую нестабильность в международном масштабе. Вхождение Европы в сложный, противоречивый социально-политический процесс, связанный с кардинальным изменением векторов политического развития, сложившихся в ХXI в., непосредственно отразился на уровне, динамике, направлении развертывания политического терроризма, а также на различных формах его реализации. ; Терористична політика одного індивіда може обернутися тероризмом для всього світу. Тероризм став однією з глобальних проблем сьогоднішнього дня. Він впливає на всі сфери існування сучасного суспільства, перш за все на безпеку, стійкість та функціонування політичних інститутів держави, стабільність багаторівневої системи соціально-політичних й міжнародних відносин. Вивчення політичного тероризму надзвичайно важливо для сучасної України, де проблеми насильства, поряд з економічними, соціальними, духовно-ідеологічними та ін., не дають розвиватися країні в напрямку зростання соціальної захищеності громадян, постійно «завертаючи» її на шлях щоденного виживання й протистояння, знижуючи безпеку нашої країни. Тому потрібно постійно уточнювати тенденції розвитку сучасного суспільного процесу, прогнозувати небезпеку та загрозу виникнення збройної політичної конфронтації. Це, в свою чергу, практично неможливо без постійного уточнення методологічних основ теорії політичного тероризму. Вирішення завдання вимагає глибокого теоретичного знання, проникнення у розуміння сутності й змісту тероризму. При цьому зростає роль політологічного аналізу. Руйнування стійко політичного середовища необхідно розглядати як стратегічну мету політичного тероризму. Спираючись на розбалансовану структуру соціуму, він прагне примусити суспільство функціонувати, розвиватися у заданому терористичними силами напрямку. Політичний тероризм перетворився у деструктивну силу, яка генерує соціальну, політичну нестабільність у міжнародному масштабі. Входження Європи у складний, суперечливий соціально-політичний процес, пов'язаний з кардинальною зміною векторів політичного розвитку, що склалися у ХXI ст., безпосередньо відобразився на рівні, динаміці, спрямуванні розгортання політичного тероризму, а також на різноманітних формах його реалізації. Політичне життя Європи увібрало в себе цілий спектр політичного терору.
One individual's terrorist policy can turn into terrorism for the whole world. Terrorism has become one of the global problems of today. It affects all spheres of existence of modern society, especially the security, stability and functioning of political institutions of the state, the stability of a multilevel system of socio-political and international relations. The study of political terrorism is extremely important for modern Ukraine, where the problems of violence, along with economic, social, spiritual, ideological and others, do not allow the country to develop in the direction of increasing social security, constantly turning it to daily survival and confrontation, reducing the security of our country. Therefore, it is necessary to constantly clarify the trends in the development of the modern social process, to predict the dangers and threats of armed political confrontation, and to use extremist violence – terrorism. This, in turn, is almost impossible without constant clarification of the methodological foundations of the theory of political terrorism. Solving this problem requires deep theoretical knowledge, insight into the essence and content of terrorism. At the same time, the role of political science analysis is growing. The destruction of a stable political environment must be seen as a strategic goal of political terrorism. Based on the unbalanced structure of society, it seeks to force society to function, to develop in the direction set by terrorist forces. Political terrorism has become a destructive force that generates social, political instability internationally. Europe's entry into a complex, contradictory socio-political process associated with a radical change in the vectors of political development in the XXI century, directly reflected on the level, dynamics, direction of political terrorism, as well as – on various forms of its implementation. The political life of Europe has absorbed a whole spectrum of political terror. ; Террористическая политика одного индивида может обернуться терроризмом для всего мира. Терроризм стал одной из глобальных проблем современности. Он влияет на все сферы функционирования современного общества, прежде всего на безопасность, устойчивость и функционирование политических институтов государства, стабильность многоуровневой системы социально-политических и международных отношений. Изучение политического терроризма чрезвычайно важно для современной Украины, где проблемы насилия, наряду с экономическими, социальными, духовно-идеологическими и другими, не дают развиваться стране в направлении роста социальной защищенности граждан, постоянно обращая на путь ежедневного выживания и противостояния, снижая безопасность нашей страны. Поэтому необходимо постоянное уточнение тенденций развития современного общественного процесса, прогнозирования опасностей и угроз возникновения вооруженной политической конфронтации. Это, в свою очередь, невозможно без постоянного уточнения методологических основ теории политического терроризма. Решение этой задачи требует глубокого теоретического знания, проникновения в понимание сущности и содержания терроризма. При этом возрастает роль именно политологического анализа. Разрушение устойчивой политической среды необходимо рассматривать как стратегическую цель политического терроризма. Опираясь на разбалансированную структуру социума, он стремится заставить общество работать, развиваться в заданном террористическими силами направлении. Политический терроризм превратился в деструктивную силу, которая генерирует социальную, политическую нестабильность в международном масштабе. Вхождение Европы в сложный, противоречивый социально-политический процесс, связанный с кардинальным изменением векторов политического развития, сложившихся в ХXI в., непосредственно отразился на уровне, динамике, направлении развертывания политического терроризма, а также на различных формах его реализации. ; Терористична політика одного індивіда може обернутися тероризмом для всього світу. Тероризм став однією з глобальних проблем сьогоднішнього дня. Він впливає на всі сфери існування сучасного суспільства, перш за все на безпеку, стійкість та функціонування політичних інститутів держави, стабільність багаторівневої системи соціально-політичних й міжнародних відносин. Вивчення політичного тероризму надзвичайно важливо для сучасної України, де проблеми насильства, поряд з економічними, соціальними, духовно-ідеологічними та ін., не дають розвиватися країні в напрямку зростання соціальної захищеності громадян, постійно «завертаючи» її на шлях щоденного виживання й протистояння, знижуючи безпеку нашої країни. Тому потрібно постійно уточнювати тенденції розвитку сучасного суспільного процесу, прогнозувати небезпеку та загрозу виникнення збройної політичної конфронтації. Це, в свою чергу, практично неможливо без постійного уточнення методологічних основ теорії політичного тероризму. Вирішення завдання вимагає глибокого теоретичного знання, проникнення у розуміння сутності й змісту тероризму. При цьому зростає роль політологічного аналізу. Руйнування стійко політичного середовища необхідно розглядати як стратегічну мету політичного тероризму. Спираючись на розбалансовану структуру соціуму, він прагне примусити суспільство функціонувати, розвиватися у заданому терористичними силами напрямку. Політичний тероризм перетворився у деструктивну силу, яка генерує соціальну, політичну нестабільність у міжнародному масштабі. Входження Європи у складний, суперечливий соціально-політичний процес, пов'язаний з кардинальною зміною векторів політичного розвитку, що склалися у ХXI ст., безпосередньо відобразився на рівні, динаміці, спрямуванні розгортання політичного тероризму, а також на різноманітних формах його реалізації. Політичне життя Європи увібрало в себе цілий спектр політичного терору.
One individual's terrorist policy can turn into terrorism for the whole world. Terrorism has become one of the global problems of today. It affects all spheres of existence of modern society, especially the security, stability and functioning of political institutions of the state, the stability of a multilevel system of socio-political and international relations. The study of political terrorism is extremely important for modern Ukraine, where the problems of violence, along with economic, social, spiritual, ideological and others, do not allow the country to develop in the direction of increasing social security, constantly turning it to daily survival and confrontation, reducing the security of our country. Therefore, it is necessary to constantly clarify the trends in the development of the modern social process, to predict the dangers and threats of armed political confrontation, and to use extremist violence – terrorism. This, in turn, is almost impossible without constant clarification of the methodological foundations of the theory of political terrorism. Solving this problem requires deep theoretical knowledge, insight into the essence and content of terrorism. At the same time, the role of political science analysis is growing. The destruction of a stable political environment must be seen as a strategic goal of political terrorism. Based on the unbalanced structure of society, it seeks to force society to function, to develop in the direction set by terrorist forces. Political terrorism has become a destructive force that generates social, political instability internationally. Europe's entry into a complex, contradictory socio-political process associated with a radical change in the vectors of political development in the XXI century, directly reflected on the level, dynamics, direction of political terrorism, as well as – on various forms of its implementation. The political life of Europe has absorbed a whole spectrum of political terror. ; Террористическая политика одного индивида может обернуться терроризмом для всего мира. Терроризм стал одной из глобальных проблем современности. Он влияет на все сферы функционирования современного общества, прежде всего на безопасность, устойчивость и функционирование политических институтов государства, стабильность многоуровневой системы социально-политических и международных отношений. Изучение политического терроризма чрезвычайно важно для современной Украины, где проблемы насилия, наряду с экономическими, социальными, духовно-идеологическими и другими, не дают развиваться стране в направлении роста социальной защищенности граждан, постоянно обращая на путь ежедневного выживания и противостояния, снижая безопасность нашей страны. Поэтому необходимо постоянное уточнение тенденций развития современного общественного процесса, прогнозирования опасностей и угроз возникновения вооруженной политической конфронтации. Это, в свою очередь, невозможно без постоянного уточнения методологических основ теории политического терроризма. Решение этой задачи требует глубокого теоретического знания, проникновения в понимание сущности и содержания терроризма. При этом возрастает роль именно политологического анализа. Разрушение устойчивой политической среды необходимо рассматривать как стратегическую цель политического терроризма. Опираясь на разбалансированную структуру социума, он стремится заставить общество работать, развиваться в заданном террористическими силами направлении. Политический терроризм превратился в деструктивную силу, которая генерирует социальную, политическую нестабильность в международном масштабе. Вхождение Европы в сложный, противоречивый социально-политический процесс, связанный с кардинальным изменением векторов политического развития, сложившихся в ХXI в., непосредственно отразился на уровне, динамике, направлении развертывания политического терроризма, а также на различных формах его реализации. ; Терористична політика одного індивіда може обернутися тероризмом для всього світу. Тероризм став однією з глобальних проблем сьогоднішнього дня. Він впливає на всі сфери існування сучасного суспільства, перш за все на безпеку, стійкість та функціонування політичних інститутів держави, стабільність багаторівневої системи соціально-політичних й міжнародних відносин. Вивчення політичного тероризму надзвичайно важливо для сучасної України, де проблеми насильства, поряд з економічними, соціальними, духовно-ідеологічними та ін., не дають розвиватися країні в напрямку зростання соціальної захищеності громадян, постійно «завертаючи» її на шлях щоденного виживання й протистояння, знижуючи безпеку нашої країни. Тому потрібно постійно уточнювати тенденції розвитку сучасного суспільного процесу, прогнозувати небезпеку та загрозу виникнення збройної політичної конфронтації. Це, в свою чергу, практично неможливо без постійного уточнення методологічних основ теорії політичного тероризму. Вирішення завдання вимагає глибокого теоретичного знання, проникнення у розуміння сутності й змісту тероризму. При цьому зростає роль політологічного аналізу. Руйнування стійко політичного середовища необхідно розглядати як стратегічну мету політичного тероризму. Спираючись на розбалансовану структуру соціуму, він прагне примусити суспільство функціонувати, розвиватися у заданому терористичними силами напрямку. Політичний тероризм перетворився у деструктивну силу, яка генерує соціальну, політичну нестабільність у міжнародному масштабі. Входження Європи у складний, суперечливий соціально-політичний процес, пов'язаний з кардинальною зміною векторів політичного розвитку, що склалися у ХXI ст., безпосередньо відобразився на рівні, динаміці, спрямуванні розгортання політичного тероризму, а також на різноманітних формах його реалізації. Політичне життя Європи увібрало в себе цілий спектр політичного терору.
Дослідження спрямоване на аналіз міжпарламентського співробітництва із погляду його принципів, викликів та перспектив. Основною метою є розкриття провідних принципів, які керують таким співробітництвом, ідентифікація посталих перед ним викликів та аналіз потенційних перспектив для зміцнення співпраці між парламентськими органами. Дослідження використовує комплексну методологію, об'єднуючи огляд літератури, кейс-стаді та інтерв'ю із ключовими зацікавленими сторонами, що беруть участь у міжпарламентському співробітництві. Комбінується якісна і кількісна інформація для надання комплексного розуміння предмета. У статті надано цінні висновки щодо поточного стану міжпарламентського співробітництва, висвітлено успішні приклади та сфери, які потребують вдосконалення. Результати представляють погляд на дотримання принципів, характер викликів та чинні перспективи для покращення співпраці між парламентськими структурами. Виявлено, що, хоча деякі принципи міжпарламентського співробітництва вже закріплені, існують виклики, такі як політичні розбіжності та процедурні складнощі. Однак перспективи у формі технологічних досягнень і спільних глобальних проблем можуть сприяти збільшенню співпраці. Дослідження полягали в наголошенні на важливості вирішення викликів і використанні визначених перспектив для зміцнення міжпарламентського співробітництва. Надаються рекомендації щодо покращення ефективності наявних механізмів та розроблення нових каркасів для підвищення загальної ефективності такої співпраці. Це дослідження є внеском у наукове розуміння міжпарламентського співробітництва і надає комплексний аналіз його принципів, викликів та перспектив. Висновки мають практичні наслідки для політиків, вказуючи шляхи подолання труднощів і максимізації потенціалу парламентської співпраці у розв'язанні глобальних проблем. Наукова розвідка слугує цінним ресурсом для вчених, політиків і практиків, зацікавлених у покращенні міжпарламентських відносин.
XX–ХХІ ст. ознаменувалися в історії людства безпрецедентною кількістю загиблих насильницьким шляхом – під час воєн, у збройних міжнаціональних, міжрелігійних конфліктах та в інших проявах насильства. Агресивність, мабуть, історично властива людині, і протягом останніх ста років вона набувала нових форм. Однією із «традиційних» форм прояву насильства (як фізичного, так і психологічного) є тероризм. Незважаючи на давню історію, в останні десятиліття тероризм ставав все більш обширним процесом і сьогодні несе загрозу вже не окремим людям або групам людей, а й державам та людському суспільству в цілому. Усе це ставить перед спеціалістами різного рівня, зокрема державними управлінцями, завдання проведення комплексного аналізу всього різноманіття причин, що породжують конфлікт терористів із суспільством, а також проблему вирішення (по можливості, мирним шляхом) ситуації, що склалася. Особливий інтерес у зв'язку з викладеним матеріалом представляє широкий аналіз проблеми, оскільки специфіка теми тероризму така, що в основному нею займаються представники спецслужб, державні службовці та управлінці, військові, юристи, криміналісти, історики, журналісти, психологи. І водночас дуже мало є робіт, в яких аналізується еволюція тероризму саме в Україні. Досі основний наголос науковці роблять на використання матеріалів зарубіжних дослідників, присвячених проблемам тероризму в нашій країні. Метою дослідження є виокремлення основних трактувань та функціоналу сучасного тероризму в рамках нового міжнародного менеджменту.
У статті розкрито поняття «війна» з боку порівняння різних визначень. Військове протистояння між державами характеризується тим, що одна із країн не розуміє і не усвідомлює свої позиції і факт війни. У статті аналізуються ключові складові війни нового виду, тобто поняття «гібридна війна». Вивчаються характерні особливості такої війни, де потужно використовуються інформаційна зброя, терористичні прийоми та засоби, незважаючи на міжнародне, військове права та етику, застосовуються психологічні тиски, пропагандистські дії. Військові конфлікти на сьогодні становлять велику загрозу як національній, так і міжнародній безпеці. У XXI столітті глобальна ситуація, яка склалася стосовно війн і безпеки, дуже змінилася, створилася нова модель світового порядку, де старі загрози минули, а нові стали небезпечнішими. Мета статті полягає у вивченні аналізу проблематики війни і ставлення населення України до російського вторгнення на його територію. До методології застосовуємо історичні процедури вивчення характеру війни, політико-аналітичні напрямки розгляду цього поняття та соціоемпіричних даних результатів аналізу досліджень. Наукова новизна полягає у простеженні подій сьогодення, реалій військового конфлікту в Україні і світових ризиків на міжнародному поприщі, відмінностей методів ведення війни з порушенням усіх норм міжнародного права, ігноруванням міжнародних угод, конвенцій, договорів, які укладені для збереження миру та свободи народів різних країн. Висновок важливий тим, що справедливість війни ґрунтується за окремими принципами та цілим набором критеріїв, які не дозволяють країнам використовувати збройну силу за їх бажанням, обмежують їх можливості різними міжнародними угодами у прийнятті, збереженні миру і свобод людей. Історія військових зіткнень показує, що гібридна війна – це не нове явище з використанням нелінійних тактик збройних формувань. Гібридні війни мають велику перевагу над традиційними. Отже, під час такого виду війни під загрозою всі сфери суспільного життя, економіка, політика, культура, освіта, медицина, ідентичність, національність, демократія, свобода, незалежність, цілісність України. Як бачимо, для української державності існує реальна загроза з боку рф, відбуваються постійні акти насильства, звичним стає використання дронів, масовані обстріли по всій Україні із застосуванням терористичних прийомів.
У статті досліджуються інформаційно-психологічні війни, здійснюється аналіз їх філософської основи, складових компонентів, умов розвитку, методів ведення, які сьогодні визначають результати будь-якого сучасного військового протистояння. Особлива увага приділена ролі ЗМІ в операціях інформаційно-психологічних війн та розглянуті технології їх ведення. Проаналізовано способи протидії інформаційній агресії та забезпечення інформаційної безпеки суспільства. Інформаційно-психологічні війни визначаються як «війни культури», як культурне зіткнення, що проявляється через часткове руйнування основ буття суспільства та ціннісних орієнтацій та дозволяє супротивнику закріпити свій вплив. Увага акцентується на тому, що у таких війнах реалізується відчуження людини від своєї культури, від культурної ідентичності, й таким чином спустошуються культурні коди суспільства. Аналізується комплекс засобів інформаційно-психологічного впливу на населення, еліту країни, військо, що визначаються терміном «інформаційно-психологічні операції». Визначено, що всі інформаційно-психологічні операції репрезентують узгоджену пропагандистську діяльність і психологічний вплив. Охарактеризована лінгвістична проблематика інформаційно-психологічних війн. У статті наведено деякі теоретичні положення, які можуть скласти психологічну базу лінгвістики інформаційно-психологічної війни. Розглянуті ті умови успішності психологічного впливу, які безпосередньо стосуються впливу словом, організації мовного впливу з урахуванням закономірностей сприйняття, осмислення і засвоєння інформації, логічної продуктивності текстів та врахування особливостей формування переконань, стереотипів і установок. Названі деякі мовні стратегії і тактики інформаційно-психологічних війн і на конкретних прикладах показані можливості лінгвістичного аналізу їх текстів з урахуванням основних теоретичних і практичних розробок психології війни.
Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв'язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв'язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб'єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об'єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.
The emergence of any ethno-political conflict is caused by the existence of one or another form of ethnic inequality. Therefore, the settlement of ethnic conflicts requires finding a new, compromise and acceptable for all parties to the conflict balance of mutual satisfaction of their interests. In recent decades, the problem of ethnic conflicts has been one of the most relevant topics for researchers representing various fields of science. The main reason for such a close attention to this issue is the importance of resolving such conflicts, which have also become one of the most common sources of social controversy and political instability. Today, there is a growing emotional tension on the world stage that accompanies conflict interactions and can have both mobilizing and disorganizing effects on the behaviour of conflict participants. In ethnic conflict, as it is developing, the feeling of antipathy or hostility increases. There are always reasons and cases for this.Recent events have shown that ethnic conflicts in different parts of the world go beyond domestic and even regional ones. This is especially important due to the fact that regions of ethnic instability are increasingly associated, both in periodicals and in the scientific literature, with potential subjects of international terrorism. Political and economic spatial structuring consists in the expansion of European integration, the complication of relations between political actors, the change of spheres of geopolitical influence, the transformation of the regime and the democratization of a number of countries. This process is not yet complete, walking and approaching its logical end. Conflict prevention is possible only with a comprehensive approach to solving the problem and combining national policies aimed at harmonizing relations between different ethnic groups, as well as law enforcement agencies and the media. ; Возникновение любого этнополитического конфликта связано с существованием той или иной формы этнического неравенства. Следовательно, урегулирование межнациональных конфликтов требует поиска нового, компромиссного и приемлемого для всех сторон конфликта баланса взаимного удовлетворения их интересов. Проблема межнациональных конфликтов в последние десятилетия – одна из самых актуальных тем для исследователей, представляющих различные области науки. Основная причина такого пристального внимания к этому вопросу – важность разрешения подобных конфликтов, которые также стали одним из самых распространенных источников социальных противоречий и политической нестабильности. Сегодня на мировой арене растет эмоциональное напряжение, которое сопровождает конфликтные взаимодействия и может оказывать как мобилизующее, так и дезорганизующее воздействие на поведение участников конфликта. В этническом конфликте по мере его развития нарастает чувство антипатии или враждебности. Для этого всегда есть причины и случаи.Последние события показали, что этнические конфликты в разных частях света выходят за рамки бытовых и даже региональных. Это особенно важно в связи с тем, что регионы этнической нестабильности все чаще ассоциируются как в периодических изданиях, так и в научной литературе с потенциальными субъектами международного терроризма. Политическое и экономическое пространственное структурирование заключается в расширении европейской интеграции, усложнении отношений между политическими акторами, изменении сфер геополитического влияния, трансформации режима и демократизации ряда стран. Этот процесс еще не завершен, идет и приближается к своему логическому завершению. Предотвращение конфликтов возможно только при комплексном подходе к решению проблемы и сочетании национальной политики, направленной на гармонизацию отношений между разными этническими группами, а также правоохранительными органами и СМИ. ; Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв'язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв'язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб'єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об'єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.
The emergence of any ethno-political conflict is caused by the existence of one or another form of ethnic inequality. Therefore, the settlement of ethnic conflicts requires finding a new, compromise and acceptable for all parties to the conflict balance of mutual satisfaction of their interests. In recent decades, the problem of ethnic conflicts has been one of the most relevant topics for researchers representing various fields of science. The main reason for such a close attention to this issue is the importance of resolving such conflicts, which have also become one of the most common sources of social controversy and political instability. Today, there is a growing emotional tension on the world stage that accompanies conflict interactions and can have both mobilizing and disorganizing effects on the behaviour of conflict participants. In ethnic conflict, as it is developing, the feeling of antipathy or hostility increases. There are always reasons and cases for this.Recent events have shown that ethnic conflicts in different parts of the world go beyond domestic and even regional ones. This is especially important due to the fact that regions of ethnic instability are increasingly associated, both in periodicals and in the scientific literature, with potential subjects of international terrorism. Political and economic spatial structuring consists in the expansion of European integration, the complication of relations between political actors, the change of spheres of geopolitical influence, the transformation of the regime and the democratization of a number of countries. This process is not yet complete, walking and approaching its logical end. Conflict prevention is possible only with a comprehensive approach to solving the problem and combining national policies aimed at harmonizing relations between different ethnic groups, as well as law enforcement agencies and the media. ; Возникновение любого этнополитического конфликта связано с существованием той или иной формы этнического неравенства. Следовательно, урегулирование межнациональных конфликтов требует поиска нового, компромиссного и приемлемого для всех сторон конфликта баланса взаимного удовлетворения их интересов. Проблема межнациональных конфликтов в последние десятилетия – одна из самых актуальных тем для исследователей, представляющих различные области науки. Основная причина такого пристального внимания к этому вопросу – важность разрешения подобных конфликтов, которые также стали одним из самых распространенных источников социальных противоречий и политической нестабильности. Сегодня на мировой арене растет эмоциональное напряжение, которое сопровождает конфликтные взаимодействия и может оказывать как мобилизующее, так и дезорганизующее воздействие на поведение участников конфликта. В этническом конфликте по мере его развития нарастает чувство антипатии или враждебности. Для этого всегда есть причины и случаи.Последние события показали, что этнические конфликты в разных частях света выходят за рамки бытовых и даже региональных. Это особенно важно в связи с тем, что регионы этнической нестабильности все чаще ассоциируются как в периодических изданиях, так и в научной литературе с потенциальными субъектами международного терроризма. Политическое и экономическое пространственное структурирование заключается в расширении европейской интеграции, усложнении отношений между политическими акторами, изменении сфер геополитического влияния, трансформации режима и демократизации ряда стран. Этот процесс еще не завершен, идет и приближается к своему логическому завершению. Предотвращение конфликтов возможно только при комплексном подходе к решению проблемы и сочетании национальной политики, направленной на гармонизацию отношений между разными этническими группами, а также правоохранительными органами и СМИ. ; Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв'язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв'язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб'єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об'єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.
The emergence of any ethno-political conflict is caused by the existence of one or another form of ethnic inequality. Therefore, the settlement of ethnic conflicts requires finding a new, compromise and acceptable for all parties to the conflict balance of mutual satisfaction of their interests. In recent decades, the problem of ethnic conflicts has been one of the most relevant topics for researchers representing various fields of science. The main reason for such a close attention to this issue is the importance of resolving such conflicts, which have also become one of the most common sources of social controversy and political instability. Today, there is a growing emotional tension on the world stage that accompanies conflict interactions and can have both mobilizing and disorganizing effects on the behaviour of conflict participants. In ethnic conflict, as it is developing, the feeling of antipathy or hostility increases. There are always reasons and cases for this.Recent events have shown that ethnic conflicts in different parts of the world go beyond domestic and even regional ones. This is especially important due to the fact that regions of ethnic instability are increasingly associated, both in periodicals and in the scientific literature, with potential subjects of international terrorism. Political and economic spatial structuring consists in the expansion of European integration, the complication of relations between political actors, the change of spheres of geopolitical influence, the transformation of the regime and the democratization of a number of countries. This process is not yet complete, walking and approaching its logical end. Conflict prevention is possible only with a comprehensive approach to solving the problem and combining national policies aimed at harmonizing relations between different ethnic groups, as well as law enforcement agencies and the media. ; Возникновение любого этнополитического конфликта связано с существованием той или иной формы этнического неравенства. Следовательно, урегулирование межнациональных конфликтов требует поиска нового, компромиссного и приемлемого для всех сторон конфликта баланса взаимного удовлетворения их интересов. Проблема межнациональных конфликтов в последние десятилетия – одна из самых актуальных тем для исследователей, представляющих различные области науки. Основная причина такого пристального внимания к этому вопросу – важность разрешения подобных конфликтов, которые также стали одним из самых распространенных источников социальных противоречий и политической нестабильности. Сегодня на мировой арене растет эмоциональное напряжение, которое сопровождает конфликтные взаимодействия и может оказывать как мобилизующее, так и дезорганизующее воздействие на поведение участников конфликта. В этническом конфликте по мере его развития нарастает чувство антипатии или враждебности. Для этого всегда есть причины и случаи.Последние события показали, что этнические конфликты в разных частях света выходят за рамки бытовых и даже региональных. Это особенно важно в связи с тем, что регионы этнической нестабильности все чаще ассоциируются как в периодических изданиях, так и в научной литературе с потенциальными субъектами международного терроризма. Политическое и экономическое пространственное структурирование заключается в расширении европейской интеграции, усложнении отношений между политическими акторами, изменении сфер геополитического влияния, трансформации режима и демократизации ряда стран. Этот процесс еще не завершен, идет и приближается к своему логическому завершению. Предотвращение конфликтов возможно только при комплексном подходе к решению проблемы и сочетании национальной политики, направленной на гармонизацию отношений между разными этническими группами, а также правоохранительными органами и СМИ. ; Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв'язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв'язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб'єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об'єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.
