Search results

W artykule dokonano analizy powstania rynku mediów w Gruzji – jednej z republik byłego Związku Radzieckiego. Dziś Gruzja jest jednym z wiodących krajów regionu Kaukazu, co potwierdzają różne oceny międzynarodowe. Gruzja zajmuje pierwsze miejsce w indeksie wolności mediów w regionie, co świadczy o demokratycznej transformacji kraju. W artykule przedstawiono ustawodawstwo krajowe regulujące mass media i analizujące kluczowe podmioty rynku medialnego. Opisując główne etapy procesu formowania gruzińskiego radia i telewizji, autorzy zwrócili uwagę na to, że niektóre media-gatunki, na przykład radiowe, były bardzo popularne we wszystkich przestrzeniach postsowieckich i za granicą. Współczesna Gruzja jest krajem o rozwiniętym rynku medialnym z wiodącymi graczami światowymi obecnymi we wszystkich segmentach mediów (telewizja, radio, prasa, telewizja kablowa, telewizja satelitarna, internet, blogosfera, niezależne studia telewizyjne). Ponadto obywatele Gruzji są aktywnymi użytkownikami internetu, mediów społecznościowych i blogów. Autorzy konkludują, że pomimo pewnych istniejących trudności i problemów gruzińskiego rynku mediów ma on dobre perspektywy rozwoju.

The article examines the establishment of media market in Georgia – one of republics of the former Soviet Union. Today Georgia is one of the leading countries of the Caucasian region recognized in various international ratings. Georgia holds the first place in the index of freedom of mass media in the region, which demonstrates a real democratic transformation in the country. The article considers national legislation regulating mass media and analyses the key media market players. While describing the major stages of the establishment of the Georgian radio and television, authors pay attention to the fact that some media genres, for example, radio-performances, were very popular in all post-Soviet space and abroad. Nowadays Georgia is a country with the developed media market with leading world players present in all media segments (television, radio, press, cable television, satellite television, internet, blogosphere, independent TV studios). In addition, citizens of Georgia are active Internet, social media and blog users. The authors conclude that despite certain existing difficulties and problems of the Georgian media market, the country has good prospects of sectoral development in the case of a political will. ; W artykule dokonano analizy powstania rynku mediów w Gruzji – jednej z republik byłego Związku Radzieckiego. Dziś Gruzja jest jednym z wiodących krajów regionu Kaukazu, co potwierdzają różne oceny międzynarodowe. Gruzja zajmuje pierwsze miejsce w indeksie wolności mediów w regionie, co świadczy o demokratycznej transformacji kraju. W artykule przedstawiono ustawodawstwo krajowe regulujące mass media i analizujące kluczowe podmioty rynku medialnego. Opisując główne etapy procesu formowania gruzińskiego radia i telewizji, autorzy zwrócili uwagę na to, że niektóre media-gatunki, na przykład radiowe, były bardzo popularne we wszystkich przestrzeniach postsowieckich i za granicą. Współczesna Gruzja jest krajem o rozwiniętym rynku medialnym z wiodącymi graczami światowymi obecnymi we wszystkich segmentach mediów (telewizja, radio, prasa, telewizja kablowa, telewizja satelitarna, internet, blogosfera, niezależne studia telewizyjne). Ponadto obywatele Gruzji są aktywnymi użytkownikami internetu, mediów społecznościowych i blogów. Autorzy konkludują, że pomimo pewnych istniejących trudności i problemów gruzińskiego rynku mediów ma on dobre perspektywy rozwoju. ; Аннотация: В статье анализируется создание медиарынка в Грузии, одной из республик бывшего Советского Союза. Сегодня Грузия является одной из ведущих стран Кавказского региона, что подтверждается различными международными оценками. Грузия занимает первое место по индексу свободы СМИ в регионе, что свидетельствует о демократических преобразованиях в стране. В статье представлено национальное законодательство, регулирующее деятельность СМИ и анализирующее ключевые субъекты медиарынка. Описывая основные этапы процесса становления грузинских радио и телевидения, авторы обратили внимание на то, что некоторые медиа-жанры, например радио, были очень популярны на всем постсоветском пространстве и за рубежом. Современная Грузия – это страна с развитым медиарынком с ведущими мировыми игроками, представленными во всех медиа-сегментах (телевидение, радио, пресса, кабельное телевидение, спутниковое телевидение, интернет, блогосфера, независимые телевизионные студии). Кроме того, граждане Грузии являются активными пользователями интернета, социальных сетей и блогов. Авторы приходят к выводу, что, несмотря на некоторые существующие трудности и проблемы грузинского медиарынка, у него хорошие перспективы для развития.

"Placing the development of the Soviet and Russian central governments in theoretical context, this work breaks new ground in the study of contemporary Russian politics. Iulia Shevchenko's creative treatment of the principal-agent model offers fresh insight into the institutional origins of change in government organization in the communist and post-communist period, from President Gorbachev to President Putin. She demonstrates that government organization varies with the extent to which the principal actors - the president and parliament - are prepared to empower the cabinet to actively develop rather than just implement policy. Delegation of broad decision-making powers, which occurs when the policy environment is highly competitive, is a crucial factor explaining the uneven dynamics of government development during this period. The originality of this work, rich with supporting evidence and empirical data, will ensure that it becomes the standard source for students and scholars concerned with this aspect of post-Soviet politics."--Provided by publisher.

Introduction : living on a volcano -- How the crisis of socialism became a postsocialist crisis -- A state of emergency : the lived experience of postsocialist decline -- The routinization of crisis, or on the permanence of temporary conditions -- Permanent crisis, durable goods -- Building autonomy in everyday life -- What changes when life stands still

The purpose of the work is to research and substantiate the directions of tourist activity, filling with new forms and a new understanding of types of tourism that have potential for the development of the socio-cultural sphere of local communities. The research methodology consisted of the principles of a complex of general scientific methods and approaches, in particular, sociocultural and polysystemic analysis, systematisation of materials and generalisation, which make it possible to identify resources of interaction of touristic and sociocultural spheres for the development of local and regional tourism activities. The scientific novelty of the study consists in the expansion of ideas about the prospects of diversification of tourist activities in territorial communities, the development of tourist routes and destinations as types of socio-cultural space, the change of approaches to the assessment of the natural and tangible and intangible cultural heritage of each of the regions of our country. Conclusions. Identifying the priorities of innovative tourist and socio-cultural activities in the consumer market of regional tourist products, contributes to the emergence of new tourist and recreational facilities that emphasise local identity; optimisation of the processes of involving broad segments of the population in cooperation with various cultural communities; development of strategies related to long-term forecasting of the development of territories of local communities.

The article discusses the problem of the naturalistic methodology of social ontology. Following Katherine Hawley's (2018) analysis, the author considers three approaches: conceptual analysis, the ameliorative (or normative) approach, and inference to the best explanation (from best social science to social ontology). Hawley concludes that only the first two can provide a viable naturalistic social metaphysics, and the latter cannot. The author, drawing on the notion of naturalistic limitations of social ontology, shows that only a conclusion to the best explanation can lead to a consistent realistic social ontology; this methodology avoids the problem of being rooted in concepts that do not have an empirical basis, which contradicts realism, and also does not imply normative prescription, which also contradicts the realistic description of the world. The problem critics attribute to inference to the best explanation - the lack of a predictively strong theoretical core of social theory from which to infer social ontology - can be resolved by satisfying three criteria (Turner, 2007): physical realizability, computability, and cognitive realism. The author proposes to implement them through the introduction of naturalistic restrictions into game theory. Formal models of coordination described by a correlated equilibrium - coupled with evolutionary explanations of the cognitive mechanisms responsible for the causal processes that make formally described coordination possible - may provide the desired theoretical core from which ontology can be derived.

The purpose of the article is to research and justify the content of tourist activities in natural landscapes, in particular on the basis of speleological resources in the post-war period. The research methodology is based on the principles of socio-cultural and polysystemic analysis, comparative and structural-systemic methods of scientific knowledge, which make it possible to consider the trends of tourism development in the post-war period and to find out the specifics of the organisation of tourist activities in speleological landscapes. The scientific novelty of the study is determined by the actualisation of attention to recreational activities in natural complexes, in particular speleological ones, since speleological tourism activities in war and post-war time can be considered as a natural model of emotional stress relief, adaptation to unusual conditions and prevention of negative changes in physical and mental health. Conclusions. Doing various tourist recreation in the natural landscapes of the post-war period should take place on the basis of environmental protection and familiarity with local cultural traditions. When designing tourist and recreational parks based on speleological and spelestological sites, a set of functional zones is determined on the basis of the socio-cultural and natural features of the territory.
Key words: tourist activity, natural landscapes, speleological sites, post-war period.

In the paper, I propose a project of social coordination as naturalistic social ontology (CNSO) based on the rules-in-equilibria theory of social institutions (Guala and Hindriks 2015; Hindriks and Guala 2015). It takes coordination as the main ontological unit of the social, a mechanism homological across animals and humans, for both can handle coordination problems: in the forms of "animal conventions" and social institutions, respectively. On this account, institutions are correlated equilibria with normative force. However, if both humans and animals solve coordination problems in a similar way, and only humans have social institutions, how do the latter evolve? I suggest identifying possible causes of this evolution among cognitive capacities like mindreading and imitation by building dynamic models. Social ontology becomes constrained by the evolution of the forms of coordination and by the cognitive mechanisms involved in the emergence and persistence of social institutions. It means that it becomes bound to what might be derived from social institutions, i.e., social roles, structures and their derivatives. It shows how conceptual relations might emerge from causal. I conclude the paper with the discussion of the relationship between involved types of explanation, mechanistic and equilibrium ones.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що основа пенсійної системи України була закладена ще у радянський період і, починаючи з 1991 року, неодноразово реформувалася. У статті представлено результати дослідження генезису правового регулювання у сфері пенсійного забезпечення та відповідного законодавства України. Виявлено, що правове регулювання у сфері пенсійного забезпечення в Україні постійно перебуває у стані реформування. З'ясовано, що законодавець так і не зміг провести цілісну, комплексну пенсійну реформу, а розтягнув її у часі (на понад 30 років).
Акцентовано, що реформа правового регулювання у сфері пенсійного забезпечення ще не завершена. Попередні зміни пенсійного законодавства 1991 р., 2003 р. та 2011 р. варто розглядати не як цілісну пенсійну реформу, а як три етапи єдиної правової реформи пенсійного законодавства. Установлено, що ключовим нормативно-правовим актом, що регулює пенсійні правовідносини, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» (2003 р.). Цей правовий документ визначив рівні пенсійного забезпечення в Україні, функціонування яких не можна визнати досконалим. Не допомогли вирішити це питання законодавчі зміни 2011 року. На цій підставі обґрунтовано, що проведення наступного етапу пенсійної реформи має бути остаточним і вирішити такі проблеми: 1. Пенсійне законодавство має бути систематизовано, уніфіковано та кодифіковано в одному документі – Пенсійному кодексі України. 2. Необхідно вирішити питання про доцільність впровадження другого рівня пенсійної системи (накопичувального загальнообов'язкового пенсійного страхування), а також визначитися із формами (методами) реалізації цих нововведень. 3. Удосконалити вітчизняне пенсійне законодавство з метою підвищення мотивації участі громадян у третьому рівні пенсійної системи (недержавного пенсійного забезпечення). 4. Гармонізувати (забезпечити конвергенцію) загальне та спеціальне пенсійного забезпечення, що є умовою соціальної стабільності та соціальної справедливості як рис демократичної, правової та соціальної держави.

Метою статті є дослідження основних напрямів еволюції взаємовідносин держави і громадянського суспільства.
Охарактеризовано пошуки шляхів досягнення оптимальної рівноваги між громадянським суспільством і державою.
Обгрунтовано, що з позицій системного підходу надійність і щільність взаємодії державної влади і громадянського суспільства відображають зворотні зв'язки, що показують якість і зміст їх інформаційного взаємообміну і орієнтують на досягнення соціальної ефективності публічного управління, оскільки дають змогу своєчасно виявляти і визначати потреби і вимоги суспільства, проблеми, які виникають, формулювати політику щодо їх вирішення. Розкрито моделі взаємодії держави та громадянського суспільства.
Автор поділяє думку, що у контексті взаємодії державної влади і громадянського суспільства діє механізм зворотних зв'язків, який забезпечує консолідацію держави та громадянського суспільства під час вирішення нагальних суспільних проблем.
Громадянське суспільство за природою своєї еволюції є вимогою формування соціальноорієнтованої правової держави, тому важливо перейти від протистояння до конструктивного діалогу, що неможливо за пасивності однієї зі сторін, оскільки тільки діалог між ними є єдиною можливістю запобігти антагонізму в суспільстві, стати дієвим механізмом зміцнення як громадянського суспільства, так і держави.
Показано, що консолідованою може бути демократія з розвиненим громадянським суспільством. Ступінь розвиненості громадянського суспільства – характеристика рівня демократизму і політико-правової культури соціуму. Громадянське суспільство розвинене настільки, наскільки зберегло за собою більшість функцій і повноважень інститутів самоорганізації і самодіяльності громадян.

The purpose of the article is to determine the key ideas and attitudes of the era of postmodernism in the context of the rejection of metanarratives. The research methodology consists in the application of methods of analysis and synthesis, systematisation of facts, comparison, and generalisation of research outcomes. The scientific novelty lies in an attempt to understand the transformative changes of the key ideas of postmodern era and to mark the role of metanarratives in the context of the concepts of ideal, truth, and universality. Conclusions. Postmodernism has found alternative ways of spiritual growth. Besides, new forms of relations between people and society have been built. Postmodernism has «rehabilitated» the previous cultural and artistic tradition, which was actively destroyed during the 20th century: realism, academicism, and classicism. Postmodernism combined the experience of the past with the experience of the present; it can be seen as a change in cultural periods. However, mutual reflection of similarities and repetitions have displaced the categories of metanarratives (objectivity, reality, truth, universality, and ideal). Thus, Jean-Francois Lyotard, postmodernist thinker, and French poststructuralist philosopher defined postmodernism as distrust of metanarratives. The term «metanarrative» replaced the concept of «philosophy of history». Metanarratives linked historical events into a single story that had spanned long periods. The use of the term «metanarrative» in the era of postmodernism indicated the emergence of a new way of understanding history, culture, and art in accordance with the postmodern concept of truth.
Key words: postmodernism, cultural transformation, simulacrum, parodic approach, happening, metanarrative.