Purpose. The authors of this article set the main purpose of understanding the ideological potential of Kant's philosophical heritage from the viewpoint of its influence on the spread and legitimization of the self-made man idea in the worldview transformations of the modern world. Theoretical basis. Historical, analytical, and hermeneutic methods became fundamental for achieving the goal. The study is based on Kant's works, as well as on the works of modern researchers of his ideological heritage. Originality. The analysis shows that the idea of the Self-made-man, which originated in the ancient world and gradually spread in the Western culture of the Middle Ages, early Modernism, and especially the Enlightenment, receives significant additional impulses in the context of Kant's rethinking of the metaphysical foundations in the theory of knowledge and morality. Perhaps, the systematic theoretical substantiation of people's abilities to use their own mind, their intellectual, and therefore moral autonomy, and freedom of will as the fundamental principles of personal Self-determination and Self-realization became the most important consequence of this rethinking. This, in turn, became the theoretical and moral-legal basis for further legitimization in the modern and postmodern world of the ideal of a person who creates oneself. Conclusions. The importance of Kant's philosophy in the context of idea generation of the self-made man is hard to overestimate. It is entirely imbued with a leitmotif appeal to the individual to have the courage to use his/her own mind, to be independent and self-sufficient in assessments, choices, and actions, and therefore also responsible for their consequences, in the end, to be primarily an end, not a means. Thanks to this, a person, according to Hegel, finds an unconditionally strong and stable center in oneself. In fact, by strengthening the position of human-centric philosophy, as well as the moral and legal foundations of liberal humanism, Kant's ideas provided further ideological legitimation in the orientation of an objectively growing individual towards actively placing Self-reliance and Personal responsibility on one's own destiny as the key principles of the Self-made-man concept.
Purpose. The main purpose of this research is to comprehend the philosophical principles in the spread and legitimation of the Self-made-man idea in the worldview transformations of the 17th century. Theoretical basis. Historical and comparative methods became fundamental ones for the research. The research is based on the creative heritage of R. Descartes, T. Hobbes, J. Locke, as well as the works of modern researchers. Originality. The analysis shows that the Self-made-man idea, which originated in the ancient world and gradually spreads in the Christian Middle Ages, gained a powerful impetus in the philosophical and moral-legal metamorphoses of the 17th century. These metamorphoses theoretically substantiated and radically accelerated the transition from mystical to rational, from theocentric to the anthropocentric worldview, and, as a result, to the recognition of the intellectual autonomy of the individuals and the freedom of their own will, the emergence of the construct of natural human rights, the requirements of religious tolerance and freedom of conscience, ultimately, to the principle of reliance on one's own strength and the individual's personal responsibility for one's own destiny. Exactly these ideas in interaction with the ideas of Puritanism became the theoretical basis for the formation of B. Franklin's views and the corresponding cultural code. Conclusions. The philosophy of the 17th century, having laid the principles of a new – subject-centric – metaphysics, as well as the philosophical and legal foundations of liberal ideology, provided philosophical and moral-legal legitimation to the sporadic attempts of man to break out of the triple circle of fatalism, paternalism, and conformity to a rationally founded and the ever-growing orientation of the individual towards active self-determination and self-realization, self-reliance and personal responsibility for their own destiny as key principles of the Self-made-man concept.
The purpose of this study is the reflection on ways of philosophical legitimation for the "Self-made-man" idea in the worldview of the Renaissance and Reformation. Theoretical basis. Historical, comparative, and hermeneutic methods became the basis for this. The study is based on the works of Nicholas of Cusa, G. Pico della Mirandola, N. Machiavelli, M. Montaigne, E. Roterodamus, M. Luther, J. Calvin together with modern researchers of this period. Originality. The analysis allows us to come to the conclusion that casts doubt on the still widespread belief according to which the emergence of the "Self-made-man" idea is localized by the process of forming the American cultural code and the ideological heritage of Benjamin Franklin. It is highlighted that the formation of this idea is the result of a long process that originated in the ancient world and gains a special impetus in the Renaissance and Reformation. Precisely in the cultural context of the latter, the ancient intention to recognize the individual's right to self-determination and self-government, which in the depths of Christian theology acquires only a potentially universal character, becomes not only acceptable but also, in the context of Protestantism worldview, the only admissible, in fact, individual's obligatory life guidelines. Conclusions. Humanistic and reformation thoughts quite naturally led to further ideological legitimation of the person's idea of who is creating oneself. This legitimation was during the complex interaction of numerous factors of culture in the Late Middle Ages, as well as ideas and intentions inherited from Antiquity. Key among them was the gradual formation of a new social order, in essence, indifferent to paternalistic rudiments, together with the ethics of Protestantism corresponding to it. The latter does not only legalize but, de facto, sacralizes the individual's reorientation from hopes for the synergy of God's grace and own free will in personal salvation, toward the self-reliance and personal efforts, awareness of personal responsibility for the own fate as key principles of the "Self-made-man" concept.
The purpose of this article is to analyze the variability of the "Self-made-man" idea in the context of the Christian Middle Ages in its primarily historical and philosophical presentation. Research is based on the historical and philosophical analysis of the medieval philosophy presented foremost by the works of Aurelius Augustine, P. Abelard, Thomas Aquinas, and also by the modern researches of this epoch. Theoretical basis. Historical, comparative, and hermeneutic methods became fundamental for this research. Originality. The conducted analysis allowed to draw a conclusion that, despite the still existing view of the Middle Ages as a kind of an ideological gap in the formation of the self-determination idea, the Christian philosophy of this period not only does not reject but also gives essentially the universal character of the ancient intention to recognize the individual's right to self-determination and self-government, makes it not only religiously acceptable but also obligatory. Conclusions. Despite to general theocentrism, providentialism and fatalism of Christian medieval philosophy and culture in general, at its epicenter there is a man of a special type, focused on preserving spiritual autonomy and identity in the social dimensions of their existence, and at the same time, on personal responsibility for their own destiny. Such focus became a logical and somewhat unexpected result of the complex interaction of numerous factors of medieval culture, as well as the ideas and intentions inherited from Antiquity. In particular, the idea that a person who does not act freely cannot be morally responsible for what he does, as well as the intentions of the ancient sage to autonomy, autarky, and apoliticism. In the Middle Ages, this intention became essentially universal, as it became a right, even an obligation of every Christian to be free, at least from the worldly, in determining and realizing his own destiny. The gradual compromise recognition that personal salvation is possible only as a result of synergy, i.e. the co-participation of God's grace and human freedom, legitimizes and strengthens its focus on active personal efforts and personal responsibility for one's own salvation, in fact for one's own destiny. All this in historical perspective was found in its radicalized and purified from all sorts of mystical and religious layers of expression in the idea of "Self-made-man".
Purpose. The purpose of the article is to define main directions and ways to legitimize philosophical ideas of self-determination as a fundamental global and valuable intention of Western culture in the context of its enlightenment paradigm. Methodology. The research is based on historical and logical methods, which allowed to theoretically reconstruct the cultural and historical context, as well as philosophical and theoretical principles of understanding and recognition of self-determination as a phenomenon of Western culture of the Enlightenment age. The authors have used their own theoretical model similar to the one of "ideal type" by. M.Weber based on the methods of generalization, abstraction and idealization, which allowed to present the phenomenon of individualism in the most general form as a system of value orientations of an individual, whose nature is seeking self-determination and originality. Originality. The historical and philosophical analysis has shoяк.wn how the philosophy of the Enlightenment age created moral principles of European culture advancement, especially through rationalization and the idea of political, economic and moral independence of a personality, recognition of rights for own initiative and sovereignty, individual identity as a public good. Thus, the idea of self-determination in this philosophy is related not only to the recognition of human rights, but also to the search of possible ways for a person to embrace current legislative system, harmony conditions and public interests. Conclusions. The philosophy of the Enlightenment has made a significant step toward further development of self-determination concept and its rationalization – separation of freedom and tyranny, new perception of necessary conditions for free self-determination of an individual as the ability to manage own passions and build own life on some rational principles, to refuse from excessive egoism, combining personal interests with the interests of others and public in generally these ideas were performed in the system of philosophical and legal liberalism, which emerged as a result of the synthesis of individualism and rationality concepts, and became an ideological basis for the modernization of Western civilization.
Purpose. The purpose of the article is to define main directions and ways to legitimize philosophical ideas of self-determination as a fundamental global and valuable intention of Western culture in the context of its enlightenment paradigm. Methodology. The research is based on historical and logical methods, which allowed to theoretically reconstruct the cultural and historical context, as well as philosophical and theoretical principles of understanding and recognition of self-determination as a phenomenon of Western culture of the Enlightenment age. The authors have used their own theoretical model similar to the one of "ideal type" by. M.Weber based on the methods of generalization, abstraction and idealization, which allowed to present the phenomenon of individualism in the most general form as a system of value orientations of an individual, whose nature is seeking self-determination and originality. Originality. The historical and philosophical analysis has shoяк.wn how the philosophy of the Enlightenment age created moral principles of European culture advancement, especially through rationalization and the idea of political, economic and moral independence of a personality, recognition of rights for own initiative and sovereignty, individual identity as a public good. Thus, the idea of self-determination in this philosophy is related not only to the recognition of human rights, but also to the search of possible ways for a person to embrace current legislative system, harmony conditions and public interests. Conclusions. The philosophy of the Enlightenment has made a significant step toward further development of self-determination concept and its rationalization – separation of freedom and tyranny, new perception of necessary conditions for free self-determination of an individual as the ability to manage own passions and build own life on some rational principles, to refuse from excessive egoism, combining personal interests with the interests of others and public in generally these ideas were performed in the system of philosophical and legal liberalism, which emerged as a result of the synthesis of individualism and rationality concepts, and became an ideological basis for the modernization of Western civilization. ; Цель работы – определить основные направления и способы философской легитимации идеи личного самоопределения, как фундаментальной и сквозной ценностной интенции западной культуры, в контексте ее просветительской парадигмы. Методология. Основополагающими для данного исследования стали исторический и логический методы, использование которых позволило теоретически реконструировать культурно-исторический контекст и философско-теоретические способы осмысления и легитимизации идеи личного самоопределения как феномена западной культуры эпохи Просвещения. Автор при этом опирался на собственную теоретическую модель вроде "идеального типа" М. Вебера, созданную на основании методов обобщения, абстрагирования и идеализации, что позволило представить феномен индивидуализма в максимально обобщенном виде как систему ценностных ориентаций личности, сущностное ядро которой составляет стремление индивида к независимому самоопределению и неповторимости. Научная новизна. В ходе историко-философского анализа показано, как философия Просвещения создавала духовные основы модернизации европейской культуры, в частности, путем рационализации и распространения идеи политической, экономической и духовной независимости личности, признания ее прав на собственную инициативу и суверенность, ее индивидуального своеобразия как общественного блага. При этом идея самоопределяющейся личности в философии просвещения коррелирует уже не просто с признанием естественных прав человека, а с поисками путей ее включения в систему действующего права, условий гармонизации частных и общественных интересов. Выводы. В философии Просвещения был сделан очень важный, в плане дальнейшего становления идеи личного самоопределения, шаг по ее рационализации – разграничение свободы и произвола, осознание того, что необходимым условием действительно свободного самоопределения личности является умение управлять собственными страстями и строить свою жизнь на рациональных началах, способность отказаться от проявлений чрезмерного эгоизма, согласовывать свои интересы с интересами других, общества в целом. Все эти идеи нашли свое выражение в философско-правовой системе либерализма, которая, возникнув в результате синтеза концепций индивидуализма и рациональности, и стала мировоззренческой основой модернизации западной цивилизации. ; Мета роботи. Визначити основні напрями та способи філософської легітимації ідеї особистого самовизначення, як фундаментальної та наскрізної ціннісної інтенції західної культури, в контексті її просвітницької парадигми. Методологія. Основоположними для даного дослідження стали історичний і логічний методи, використання яких дозволило теоретично реконструювати культурно-історичний контекст та філософсько-теоретичні засади осмислення та легітимізації ідеї особистого самовизначення як феномена західної культури доби Просвітництва. Автор при цьому спирався на власну теоретичну модель на зразок "ідеального типу" М.Вебера, створену на підставі методів узагальнення, абстрагування та ідеалізації, що дозволило представити феномен індивідуалізму в максимально узагальненому вигляді як систему ціннісних орієнтацій особистості, сутнісне ядро якої складає прагнення індивіда до збереження власної неповторності та незалежного самовизначення. Наукова новизна. У ході історико-філософської реконструкції показано, як саме філософія Просвітництва створювала духовні засади модернізації європейської культури, зокрема, на шляхах визнання її прав на власну ініціативу і суверенність, її індивідуальної своєрідності як суспільного блага, раціоналізації та поширення ідеї політичної, економічної і духовної незалежності особистості. Істотно, що ідея самовизначення особистості в просвітницькій філософії корелює не лише з визнанням природних прав людини, а з пошуками шляхів її включення до системи чинного права, умов гармонізації приватних і суспільних інтересів. Висновки. У філософії Просвітництва був зроблений дуже важливий, у плані подальшого становлення ідеї особистого самовизначення, крок щодо її раціоналізації – розмежування свободи і сваволі, усвідомлення того, що необхідною умовою дійсно вільного самовизначення особи є вміння керувати власними пристрастями і будувати своє життя на раціональних засадах, здатність відмовлятися від проявів надмірного егоїзму, погоджувати власні інтереси з інтересами інших, суспільства взагалі. Всі ці ідеї знайшли своє вираження у філософсько-правовій системі лібералізму, яка, виникнувши внаслідок синтезу концепцій індивідуалізму і раціональності, і стала світоглядною основою модернізації західної цивілізації.
This paper aims to analyze the basic principles of gender philosophy applying methodological tools of communicative pragmatics; to demonstrate how gender construct can provide gender humanism formation as one of the ideals of democratic society; to specify gender glossary terms such as "gender democracy", "gender equality" and "gender justice". Methodology. In order to investigate a theoretical framework in feminist philosophy, methodological tools of communicative pragmatics and discursive ethics that were elaborated by modern German philosophers J. Habermas, K.-O. Apel for analyzing ethical gender principles and their legitimation ways have been used in this research. Scientific novelty. Based on methodological differences in concepts of J. Habermas and K.-O. Apel, two opposite approaches to gender concept analysis – rational and pragmatic (Habermas) and transcendental conceptual (K.-O. Apel) have been found out. The article helps to specify the framework of categories and concepts. According to the legitimation way of gender ethical theory it was discovered that such notions as "gender democracy", "gender equality" and "gender justice" do not have the same meanings. According to the analysis of communicative action program and consensus, the "gender equality" concept by Habermas is an artificial social construct that is methodologically grounded in cognitivism and diminishes the possibilities of gender values legitimation. According to K.-O. Apel, the concept of "gender justice" is based on transcendental moral and ethical sense of opposite genders unity and does not discharge unequal distribution of responsibilities and any invasion as well as represents certain extent of their difference. Conclusions. Fast growing gender changes in the society face ageold drawbacks of moral and spiritual principles of communities, taking into account social and cultural, national and gender identity. Thorough understanding of various approaches to feminism philosophy leads more to complementarity of male and female principles of humanity with further acceptance of gender roles that reflect more complicated panorama of spiritual life.
This paper aims to analyze the basic principles of gender philosophy applying methodological tools of communicative pragmatics; to demonstrate how gender construct can provide gender humanism formation as one of the ideals of democratic society; to specify gender glossary terms such as "gender democracy", "gender equality" and "gender justice". Methodology. In order to investigate a theoretical framework in feminist philosophy, methodological tools of communicative pragmatics and discursive ethics that were elaborated by modern German philosophers J. Habermas, K.-O. Apel for analyzing ethical gender principles and their legitimation ways have been used in this research. Scientific novelty. Based on methodological differences in concepts of J. Habermas and K.-O. Apel, two opposite approaches to gender concept analysis – rational and pragmatic (Habermas) and transcendental conceptual (K.-O. Apel) have been found out. The article helps to specify the framework of categories and concepts. According to the legitimation way of gender ethical theory it was discovered that such notions as "gender democracy", "gender equality" and "gender justice" do not have the same meanings. According to the analysis of communicative action program and consensus, the "gender equality" concept by Habermas is an artificial social construct that is methodologically grounded in cognitivism and diminishes the possibilities of gender values legitimation. According to K.-O. Apel, the concept of "gender justice" is based on transcendental moral and ethical sense of opposite genders unity and does not discharge unequal distribution of responsibilities and any invasion as well as represents certain extent of their difference. Conclusions. Fast growing gender changes in the society face ageold drawbacks of moral and spiritual principles of communities, taking into account social and cultural, national and gender identity. Thorough understanding of various approaches to feminism philosophy leads more to complementarity of male and female principles of humanity with further acceptance of gender roles that reflect more complicated panorama of spiritual life. ; Цель. Осуществить анализ исходных принципов гендерной философии, используя методологический инструментарий комуникативной прагматики. Показать, насколько гендерный конструкт обеспечивает реализацию гендерного гуманизма, как одного из идеалов демократического общества. Уточнить гендерный глоссарий: "гендерная демократия", "гендерное равенство", "гендерная справедливость". Методология. Для реализации теоретического исследования в сфере феминистической философии используется методологический инструментарий коммуникативной прагматики и дискурсивной этики, которые были разработаны немецкими философами Й.Хабермасом и К.О.Апелем для реализации гендерных принципов и путей их легализации. Научная новизна. На основе методологических разногласий между концепциями Й.Хабермаса и К.-О.Апеля были выявлены два противоположных подхода к анализу гендерной теории – рационально-прагматический, который предлагает Й.Хабермас, и трансцендентно-смысловой К.-О. Апеля. Содержания статьи дает возможность уточнить категориально-понятийный аппарат гендерной теории.В зависимости от способа легитимации гендерной этической теории было выявлено, что понятие феминистического глоссария «гендерная демократия», «гендерное равенство», «гендерная справедливость» не несут одинаковое содержание. Исходя из анализа программы коммуникативного действия и дискурсивной этики Й.Хабермаса, понятие «гендерное равенство» выступает искусственным социальным конструктом, имеющим методологическую основу в когнитивизме и сужает возможности легитимации гендерных ценностей. Понятие «гендерная справедливость», согласно К.-О.Апелю, основывается на трансцендентном морально-этическом единстве полов, не упраздняя при этом неравенства обязанностей и предпочтений в способах жизни. Выводы. Предложенные обществу стремительные гендерные изменения, препятствуют существованию извечных и вкорененных моральных и духовных ценностей, базисом которых являются социально-культурные, национальные обычаи и традиции.Осмысление различных подходов в феминистской философии все в большей мере сводятся к взаимодополнительности феминистского и маскулинного начал в человеческой природе с дальнейшим признанием гендерных ролей, которые все большей степени отражают сложную панораму духовной жизни. ; Мета. Піддати аналізу вихідні принципи гендерної філософії, застосовуючи методологічний інструментарій комунікативної прагматики. Показати, наскільки гендерний конструкт забезпечує формування гендерного гуманізму як одного з ідеалів демократичного суспільства. Уточнити гендерний глосарій "гендерна демократія", "гендерна рівність" та "гендерна справедливість". Методологія. Для здійснення теоретичниих розвідок в сфері феміністичної філософії, застосовується методологічний інструментарій комунікативної прагматики та дискурсивної етики, що були напрацьовані сучасними німецькими філософами Ю.Хабермасом, К.-О.Апелем для аналізу етичних гендерних принципів та шляхів їх легітимації. Наукова новизна. На основі методологічних розбіжностей між концепціями Ю.Хабермаса та К.-О.Апеля були виявлені два протилежні підходи до аналізу гендерної концепції - раціонально-прагматичний, який пропонує Й.Хабермас та трансцендентно-смислового К.-О. Апеля. Зміст статті допомагає уточнити категоріально-понятійний апарат гендерної концепції. В залежності від способу легітимації гендерної етичної теорії було виявлено, що поняття феміністського глосарію "гендерна демократія", "гендерна рівність" та "гендерна справедливість" не несуть однакового змісту. Виходячи з аналізу програми комунікативної дії та консенсусу у Ю.Хабермаса поняття "гендерна рівність" виступає штучним соціальним конструктом, що має своє методологічне підґрунтя в когнітивізмі та звужує можливості легітимації гендерних цінностей. Поняття "гендерної справедливості", згідно з концепцією К.-О. Апеля, засноване на трансцендентних морально-етичних відчуттях єдності статей, не скасовує нерівності обов'язків і зазіхань в способах буття та відтворює цивілізовану міру їх інаковості. Висновки. Перед стрімкими гендерними зрушеннями, що запропоновані суспільству, стоять вади віковічної вкоріненості моральних та духовних засад спільнот, з урахуванням соціо-культурної, національної та гендерної ідентичності. Плідне осмислення різноманітних підходів в феміністському напрямку філософії усе більше звужується в стезю взаємодоповнюючого характеру маскулінного та фемінного начал в людській природі з подальшим визнанням гендерних ролей, які відображають більш складну панораму духовного життя.
This paper aims to analyze the basic principles of gender philosophy applying methodological tools of communicative pragmatics; to demonstrate how gender construct can provide gender humanism formation as one of the ideals of democratic society; to specify gender glossary terms such as "gender democracy", "gender equality" and "gender justice". Methodology. In order to investigate a theoretical framework in feminist philosophy, methodological tools of communicative pragmatics and discursive ethics that were elaborated by modern German philosophers J. Habermas, K.-O. Apel for analyzing ethical gender principles and their legitimation ways have been used in this research. Scientific novelty. Based on methodological differences in concepts of J. Habermas and K.-O. Apel, two opposite approaches to gender concept analysis – rational and pragmatic (Habermas) and transcendental conceptual (K.-O. Apel) have been found out. The article helps to specify the framework of categories and concepts. According to the legitimation way of gender ethical theory it was discovered that such notions as "gender democracy", "gender equality" and "gender justice" do not have the same meanings. According to the analysis of communicative action program and consensus, the "gender equality" concept by Habermas is an artificial social construct that is methodologically grounded in cognitivism and diminishes the possibilities of gender values legitimation. According to K.-O. Apel, the concept of "gender justice" is based on transcendental moral and ethical sense of opposite genders unity and does not discharge unequal distribution of responsibilities and any invasion as well as represents certain extent of their difference. Conclusions. Fast growing gender changes in the society face ageold drawbacks of moral and spiritual principles of communities, taking into account social and cultural, national and gender identity. Thorough understanding of various approaches to feminism philosophy leads more to complementarity of male and female principles of humanity with further acceptance of gender roles that reflect more complicated panorama of spiritual life. ; Цель. Осуществить анализ исходных принципов гендерной философии, используя методологический инструментарий комуникативной прагматики. Показать, насколько гендерный конструкт обеспечивает реализацию гендерного гуманизма, как одного из идеалов демократического общества. Уточнить гендерный глоссарий: "гендерная демократия", "гендерное равенство", "гендерная справедливость". Методология. Для реализации теоретического исследования в сфере феминистической философии используется методологический инструментарий коммуникативной прагматики и дискурсивной этики, которые были разработаны немецкими философами Й.Хабермасом и К.О.Апелем для реализации гендерных принципов и путей их легализации. Научная новизна. На основе методологических разногласий между концепциями Й.Хабермаса и К.-О.Апеля были выявлены два противоположных подхода к анализу гендерной теории – рационально-прагматический, который предлагает Й.Хабермас, и трансцендентно-смысловой К.-О. Апеля. Содержания статьи дает возможность уточнить категориально-понятийный аппарат гендерной теории.В зависимости от способа легитимации гендерной этической теории было выявлено, что понятие феминистического глоссария «гендерная демократия», «гендерное равенство», «гендерная справедливость» не несут одинаковое содержание. Исходя из анализа программы коммуникативного действия и дискурсивной этики Й.Хабермаса, понятие «гендерное равенство» выступает искусственным социальным конструктом, имеющим методологическую основу в когнитивизме и сужает возможности легитимации гендерных ценностей. Понятие «гендерная справедливость», согласно К.-О.Апелю, основывается на трансцендентном морально-этическом единстве полов, не упраздняя при этом неравенства обязанностей и предпочтений в способах жизни. Выводы. Предложенные обществу стремительные гендерные изменения, препятствуют существованию извечных и вкорененных моральных и духовных ценностей, базисом которых являются социально-культурные, национальные обычаи и традиции.Осмысление различных подходов в феминистской философии все в большей мере сводятся к взаимодополнительности феминистского и маскулинного начал в человеческой природе с дальнейшим признанием гендерных ролей, которые все большей степени отражают сложную панораму духовной жизни. ; Мета. Піддати аналізу вихідні принципи гендерної філософії, застосовуючи методологічний інструментарій комунікативної прагматики. Показати, наскільки гендерний конструкт забезпечує формування гендерного гуманізму як одного з ідеалів демократичного суспільства. Уточнити гендерний глосарій "гендерна демократія", "гендерна рівність" та "гендерна справедливість". Методологія. Для здійснення теоретичниих розвідок в сфері феміністичної філософії, застосовується методологічний інструментарій комунікативної прагматики та дискурсивної етики, що були напрацьовані сучасними німецькими філософами Ю.Хабермасом, К.-О.Апелем для аналізу етичних гендерних принципів та шляхів їх легітимації. Наукова новизна. На основі методологічних розбіжностей між концепціями Ю.Хабермаса та К.-О.Апеля були виявлені два протилежні підходи до аналізу гендерної концепції - раціонально-прагматичний, який пропонує Й.Хабермас та трансцендентно-смислового К.-О. Апеля. Зміст статті допомагає уточнити категоріально-понятійний апарат гендерної концепції. В залежності від способу легітимації гендерної етичної теорії було виявлено, що поняття феміністського глосарію "гендерна демократія", "гендерна рівність" та "гендерна справедливість" не несуть однакового змісту. Виходячи з аналізу програми комунікативної дії та консенсусу у Ю.Хабермаса поняття "гендерна рівність" виступає штучним соціальним конструктом, що має своє методологічне підґрунтя в когнітивізмі та звужує можливості легітимації гендерних цінностей. Поняття "гендерної справедливості", згідно з концепцією К.-О. Апеля, засноване на трансцендентних морально-етичних відчуттях єдності статей, не скасовує нерівності обов'язків і зазіхань в способах буття та відтворює цивілізовану міру їх інаковості. Висновки. Перед стрімкими гендерними зрушеннями, що запропоновані суспільству, стоять вади віковічної вкоріненості моральних та духовних засад спільнот, з урахуванням соціо-культурної, національної та гендерної ідентичності. Плідне осмислення різноманітних підходів в феміністському напрямку філософії усе більше звужується в стезю взаємодоповнюючого характеру маскулінного та фемінного начал в людській природі з подальшим визнанням гендерних ролей, які відображають більш складну панораму духовного життя.
