У статті окреслено коло проблем, які постають перед системою освіти в умовах нового тисячоліття. Підкреслюється, що освіта змінюється одночасно з суспільством, разом з тим на освіті ґрунтується розвиток самого суспільства, його соціальні, політичні й економічні тренди. Проаналізовано процеси реструктуризації системи освіти, зокрема в країнах пострадянського простору. Наголошується на тому, що неефективність існуючих моделей організації освіти, зокрема вищої, в умовах глобалізованого та інтернаціоналізованого простору стала очевидністю в умовах зростання кількості невирішених проблем у системі освіти. Автор зауважує, що ситуація, яка є характерною для сучасної науки і практики, потребує від наукового загалу більшої уваги до міждисциплінарних досліджень, сутність яких у становленні та розвитку нових, нетрадиційних галузей наукового знання. Також у дослідженні розглянуто положення про те, що біофілософія зумовлює аксіологічну компоненту розуміння життя, роль цього розуміння у світогляді людини. Зроблено висновок про необхідність більшої уваги науковців до біофілософії, зокрема в контексті її впливу на формування сучасної філософськоосвітньої концепції.
У статті досліджено сутність і зміст головних проблем (у тому числі й освітніх), які постають перед людством у зв'язку із глобалізацією; відзначається, що у дофілософський період культура і світогляд людини носили синкретичний характер, тому педагогічна діяльність не була прерогативою певних представників суспільства. Уточнено особливості розвитку системи освіти на різних історичних етапах. Підкреслюється, що у процесі глобалізації та інтернаціоналізації система освіти переходить на якісно новий етап – стадію міжнародної інтеграції, яка поступово розвивається до рівня інтернаціоналізації національних освітніх систем. Звернено увагу на велику кількість методологій, концепцій і підходів до аналізу різних рівнів, сторін, напрямів і граней освітньої системи в цілому як самостійної підсистеми культури, цивілізації, суспільства. Акцентовано увагу на очевидності того факту, що в умовах глибоких структурних трансформацій суспільство постає перед необхідністю продукування нової освітньої моделі, релевантної та адекватної умовам розвитку сучасної правової держави і громадянського суспільства. Зроблено висновок про те, що в умовах глибоких структурних трансформацій суспільство постає перед необхідністю продукування нової освітньої моделі, релевантної та адекватної умовам розвитку сучасної правової держави і громадянського суспільства.
У статті розглядаються підходи до соціокультурного розуміння людської природи у контексті філософської антропології; аналізується сутність протиріч людської природи, закладених у контрадикції між біологічною і соціальною складовими; автор акцентує увагу на розгляді поняття «особистість» у контексті філософської антропології та характеристиці статусу людського життя; висувається аргументоване твердження, що світогляд, як рівень філософського осмислення світу, поєднує в собі як біологічні, так і соціальні компоненти людської природи. Підкреслюється, що універсальним, трансісторичним принципом суспільного ставлення до людського життя є визнання його безумовної цінності у різних вимірах – релігійному, філософському, науковому. Автор зауважує, що релігійне, зокрема, біблійне вчення наголошує на тому, що цінність людського життя витікає із відчуття власної гідності людини, створеної по Божому образу, розумної істоти, котра приходить на Землю, як, у певному сенсі, представник Бога. У статті наголошується на актуальності нової філософської парадигми, як важливого світоглядного орієнтиру, що вимагає сприймати і розуміти біологічну основу людини не як неодмінне, але нейтральне підгрунтя соціального життя, проте як основу, на якій і завдяки якій людина трансформується у культурну і цивілізовану істоту.
The article outlines the range of problems facing the education system in the new millennium. It is emphasized that education changes simultaneously with the society, and yet education is based on the development of the society, its social, political and economic trends. The process of restructuring of the education system, particularly in postSoviet countries. It is noted that the inefficiency of the existing models of organization of education, particularly higher education, in the globalized and internationalized environment became evident in the face of rising number of unresolved issues in education. The author notes that the situation, which is characteristic of modern science and practice needs of public research more attention to interdisciplinary research, the essence of which in the development of new, innovative fields of scientific knowledge. Also, the study examined the position that causes biophilosophy axiological component of understanding life, role its understanding in outlook of human. The conclusion about the need for greater attention to biofilosophy scientists, particularly in the context of its impact on the formation of modern philosophical and educational concepts. ; У статті окреслено коло проблем, які постають перед системою освіти в умовах нового тисячоліття. Підкреслюється, що освіта змінюється одночасно з суспільством, разом з тим на освіті ґрунтується розвиток самого суспільства, його соціальні, політичні й економічні тренди. Проаналізовано процеси реструктуризації системи освіти, зокрема в країнах пострадянського простору. Наголошується на тому, що неефективність існуючих моделей організації освіти, зокрема вищої, в умовах глобалізованого та інтернаціоналізованого простору стала очевидністю в умовах зростання кількості невирішених проблем у системі освіти. Автор зауважує, що ситуація, яка є характерною для сучасної науки і практики, потребує від наукового загалу більшої уваги до міждисциплінарних досліджень, сутність яких у становленні та розвитку нових, нетрадиційних галузей наукового знання. Також у дослідженні розглянуто положення про те, що біофілософія зумовлює аксіологічну компоненту розуміння життя, роль цього розуміння у світогляді людини. Зроблено висновок про необхідність більшої уваги науковців до біофілософії, зокрема в контексті її впливу на формування сучасної філософськоосвітньої концепції. ; У статті окреслено коло проблем, які постають перед системою освіти в умовах нового тисячоліття. Підкреслюється, що освіта змінюється одночасно з суспільством, разом з тим на освіті ґрунтується розвиток самого суспільства, його соціальні, політичні й економічні тренди. Проаналізовано процеси реструктуризації системи освіти, зокрема в країнах пострадянського простору. Наголошується на тому, що неефективність існуючих моделей організації освіти, зокрема вищої, в умовах глобалізованого та інтернаціоналізованого простору стала очевидністю в умовах зростання кількості невирішених проблем у системі освіти. Автор зауважує, що ситуація, яка є характерною для сучасної науки і практики, потребує від наукового загалу більшої уваги до міждисциплінарних досліджень, сутність яких у становленні та розвитку нових, нетрадиційних галузей наукового знання. Також у дослідженні розглянуто положення про те, що біофілософія зумовлює аксіологічну компоненту розуміння життя, роль цього розуміння у світогляді людини. Зроблено висновок про необхідність більшої уваги науковців до біофілософії, зокрема в контексті її впливу на формування сучасної філософськоосвітньої концепції.
У статті з біополітичних позицій досліджується природа людини як біосоціальної істоти з урахуванням приналежності її одночасно до двох сфер буття – природно-біологічної та соціальної. Підкреслюється необхідність розуміння природи людини, яка за визначенням є біосоціальною, важливість підходу до трактування людини як інтегральної, бінарно-коннотованої системи «соціальний індивід – біологічний вид», котра характеризується симетричною опозицією – апозицією соціального й біологічного. З'ясовано, що головним завданням сучасних політологічних й, зокрема, біополітичних досліджень постає звернення до переосмислення політичної картини світу з метою прогнозування розвитку нового порядку або нового хаосу. Усвідомлення формування нового загальноцивілізаційного світобачення являє собою сьогодні одну з найбільш важливих проблем, котра найтісніше пов'язана з головною проблемою сучасного світу – збереження життя на планеті.Зроблено висновок про те, що протиріччя людської природи – між біологічним і соціальним, фізичним і духовним, універсальним та партикулярним, природним й штучним, раціональним і емоціональним – в умовах сьогодення є надзвичайно загостреними. Означена ситуація потребує більш глибокого наукового аналізу людської природи, дослідження структурних рівнів людини як біосоціальної системи. ; У статті з біополітичних позицій досліджується природа людини як біосоціальної істоти з урахуванням приналежності її одночасно до двох сфер буття – природно-біологічної та соціальної. Підкреслюється необхідність розуміння природи людини, яка за визначенням є біосоціальною, важливість підходу до трактування людини як інтегральної, бінарно-коннотованої системи «соціальний індивід – біологічний вид», котра характеризується симетричною опозицією – апозицією соціального й біологічного. З'ясовано, що головним завданням сучасних політологічних й, зокрема, біополітичних досліджень постає звернення до переосмислення політичної картини світу з метою прогнозування розвитку нового порядку або нового хаосу. Усвідомлення формування нового загальноцивілізаційного світобачення являє собою сьогодні одну з найбільш важливих проблем, котра найтісніше пов'язана з головною проблемою сучасного світу – збереження життя на планеті.Зроблено висновок про те, що протиріччя людської природи – між біологічним і соціальним, фізичним і духовним, універсальним та партикулярним, природним й штучним, раціональним і емоціональним – в умовах сьогодення є надзвичайно загостреними. Означена ситуація потребує більш глибокого наукового аналізу людської природи, дослідження структурних рівнів людини як біосоціальної системи. ; This paper examines the position of the biopolitical nature of man as a biosocial being given supplies of both the two spheres of life – natural, biological and social. The necessity of understanding of human nature, which by definition are bio-social importance of the approach to the definition of man as an integral, binary-konnotovanoyi of the «social individual – a species» which is characterized by symmetrical opposition – upposition social and biological. It was found that the main task of modern political science, and in particular bio-political studies presented appeals to rethink the political picture of the world in order to predict the development of a new order or a new chaos. Understanding the formation of a new global civilization worldview is today one of the most important problems, which is connected with the main problem of the modern world – the task of preserving life on the planet. It is concluded that the contradictions of human nature – between the biological and the social, physical and spiritual, universal and the particular, natural and artificial, rational and emotional – in today's conditions are extremely sharp. The said situation requires more in-depth scientific analysis of human nature, the study of the structural level as human biosocial system.
Purpose. The study aims to substantiate philosophical anthropology as a space for the development of biopolitics, which is a relatively new synthetic scientific knowledge of the political in the biological and the biological in the political, which, however, has its roots in the era of antiquity. The analysis of biopolitics in the context of contemporary global challenges, in particular the COVID-19 pandemic, is carried out, which allows to actualize a new direction of biopolitics – microbiopolitics. Theoretical basis. The study is based on an understanding of the initial, in relation to biopolitics, the nature of philosophical anthropology. While philosophical anthropology seeks an answer to the question – who is Homo sapiens, given the biosocial nature of man, biopolitics specifies the question in the form – who is homo politicus in modern socio-political space with a focus on the imperative of a human-centred approach in the social sciences. The study is based on scientific works by specialists in philosophical anthropology and biopolitics. Originality. The authors substantiate the expediency and relevance of considering philosophical anthropology as a contextual space for the evolution of biopolitical knowledge from the natural philosophy of Antiquity to modern microbiopolitics. Conclusions. Philosophical anthropology is seen as a specific epistemological landscape in which fields of scientific knowledge are formed and developed that are in one way or another involved in the philosophical problems of man: philosophical psychology, social anthropology, philosophy of medicine, humanology, philosophy of education, ethics, as well as biophilosophy, bioethics, and, in particular, biopolitics.
