Search results

AbstractThis article critically analyses commonly used descriptions of Ukrainian politics as divided between 'nationalist' versus 'pro‐Russian', and 'ethnic' versus 'civic' forces which do not adequately explain Ukrainian politics or understand the roots of Russian military aggression against Ukraine in 2014 and 2022. An alternative framework is provided of competition between Ukrainian identity, which believes Ukrainians are a distinct people different to Russians, and pan‐Russian identity, which believes Russians and Ukrainians are 'fraternal brothers' who have always been and always will be united in the Russian World. The Euromaidan Revolution, Russian military aggression in 2014, increasing domination of Ukrainian identity policies and weakness of pro‐Russian political parties led to the progressive marginalisation of pan‐Russian identity in Ukraine. The marginalisation of pan‐Russian identity and unwillingness of Presidents Petro Poroshenko and Volodymyr Zelenskyy to implement the Russian version of the 2014‐2015 Minsk Accords, which would have transformed Ukraine into a Russian satellite, led to the Kremlin's decision to launch a full‐scale invasion on 24 February 2022. The goals of Russia's full‐scale invasion were and remain regime change (i.e., installation of a pro‐Russian puppet regime), destruction of Ukrainian identity (i.e., de‐nazification) and its replacement with a hegemonic pan‐Russian identity in a truncated (i.e., without Crimea and New Russia [southeast Ukraine]) Little Russian satellite controlled by Russia (i.e., de‐militarisation).

AbstractThe roots of Russia's invasion of Ukraine are to be found in two areas. The first is the revival of Tsarist imperial nationalist and White Russian émigré nationalist denials of the existence of Ukraine and Ukrainians. Russian imperial nationalists believe the eastern Slavs constitute a pan Russian nation of Great Russians, Little Russians and White Russian branches of one Russian nation. The second is the cult of the Great Patriotic War and Joseph Stalin and the revival of Soviet era discourse on Ukrainian Nazis (i.e., nationalists). A Ukrainian nationalist in the Soviet Union and Vladimir Putin's Russia is any Ukrainian who seeks a future for his/her country outside the Union of Soviet Socialist Republics and Russian World and who upholds an ethnic Ukrainian (rather than a Little Russian) identity. The Russian World is the new core of the Eurasian Economic Union, Russian President Vladimir Putin's alternative to the EU's Eastern Partnership. In the contemporary domain, Ukrainian nationalists are Nazi's irrespective of their language preference or political beliefs and if they do not accept they are Little Russians. Putin's invasion goal of denazification is a genocidal goal to eradicate the 'anti‐Russia' that has allegedly been nurtured by Ukrainian nationalists and the West.

Russia's unprovoked military invasion of Ukraine is unparalleled in Europe since 1945 and has already impacted practically all aspects of Western security. This article outlines ten steps the West should take in response. These include designating Russia as a terrorist state, implementing a no-fly zone, and blocking the import of Russian oil and gas.

This is the first comparative article to investigate commonalities in Ukrainian and Irish history, identity, and politics. The article analyzes the broader Ukrainian and Irish experience with Russia/Soviet Union in the first and Britain in the second instance, as well as the regional similarities in conflicts in the Donbas region of Eastern Ukraine and the six of the nine counties of Ulster that are Northern Ireland. The similarity in the Ukrainian and Irish experiences of treatment under Russian/Soviet and British rule is starker when we take into account the large differences in the sizes of their territories, populations, and economies. The five factors that are used for this comparative study include post-colonialism and the "Other," religion, history and memory politics, language and identities, and attitudes toward Europe.

У статті досліджуються та розкриваються основні постулати імперських концепцій «Росії», які присутні у працях західних істориків, котрі зображували її як гомогенну національну державу, а не як багатонаціональну імперію. А також російсько-імперські і расистські концепції історії Криму та кримських татар. Крим зображується в них як «споконвічна» частина «Росії», кримські татари – як не корінний народ, а «росіяни» – як «рідний народ» Криму. Західні вчені, що пишуть про «Росію», ніколи не змінювали свого підходу після розпаду СРСР. «Російська історія», написана західними вченими, продовжує формулюватися в російській імперській та націоналістичній історіографії як Київська Русь-Володимир-Суздаль-Московiя-Царська імперія-СРСР, і Російська Федерація як завершальний етап. Не існує жодної західної історії національної держави Російської Федерації, як, наприклад, історії Франції, Італії чи України. Тому західні історики «Росії» ігнорують західні історії України Ореста Субтельного, Пола Р. Магочі, Сергія Плохи та інших, а також історії, написані українськими істориками. Означена ситуація призвела до виникнення двох важливих наслідків. По-перше, Україну значною мірою ігнорують, за винятком таких подій, як Перяславський договір 1654 р., що призводить до зображення історії України як-то частини «російської» історії. По-друге, Крим зображується як «російська» територія, а анексія Росії в 2014 році вважається поверненням туди, куди вона належить. Перший заперечує Україну з її окремою історією і створює образ штучної країни, яка є частиною «Росії», а другий ігнорує історію Криму до анексії Росії в 1783 році. Тому західні історики Росії пропагують імперіалістичні та расистські рамки для «російської» історії.