The chorus of doubts concerning the continued viability of the Western liberal tradition itself, in both ideational and institutional aspects, has grown much louder over the past several years. Can this tradition be said to be in a time of twilight – that time that falls? It is this question that would be explored in this paper. While searching the confirmation of the position, indicated in the title of the paper, author turns to contemporary ideological sources of Western liberalism. Such concepts as capitalism, socialism, justice, democracy are considered in this context based on the works of two thinkers, John Rawls and Fred Dallmayr. By stressing ideal justice and ignoring concrete injustice, Rawls' ideas seem strange even apart from the present crisis. The subsequent evolution of his thoughts is estimated by the author as the transition from daylight to twilight. It has manifested in Rawls' refusal to apply his principles of justice to the international arena, his condescending attitude toward underdeveloped countries. The atmosphere of The Law of Peoples is still redolent of the assumption of American hegemony. The author wishes to extract from Dallmayr's book for present purposes is above all his commitment to a version of socialism. But what neither Dallmayr nor Rawls and other liberal thinkers will gainsay is that central to the twilight zone in which we are wandering is the heavy hand of global capitalism. The next problem is that the modern liberal democratic theory has always professed to make the assumption of equality, but it has never fully embraced it. The most important conceptual element in accounting for this failure is the notion of majority rule. The author mentions three difficulties with the idea of majority rule: the problem of time and the problem of the identity of the human units who compose the majority, and the problem of information. He analyzes the recent political evolutions of both the United Kingdom and the United States, and France as well, which have certainly given Western liberalism a badname in many quarters. ; За останні кілька років хор сумнівів відносно збережувальної життєздатності самої західної ліберальної традиції, як в ідеальному, так і в інституційному аспектах, став набагато голоснішим. Чи можна сказати щодо цієї традиції, що перебування у сутінках веде до занепаду? Саме це питання буде розглянуто в даній статті. У пошуках підтвердження позиції, зазначеної у назві статті, автор звертається до сучасних ідеологічних джерел західного лібералізму. Такі концепції, як капіталізм, соціалізм, справедливість, демократія, розглядаються в цьому контексті на основі праць двох мислителів, Джона Ролза і Фреда Даллмейра. Підкреслюючи ідеальну справедливість та ігноруючи конкретну несправедливість, ідеї Ролза видаються дивними в цілому, навіть не кажучи вже про нинішню кризу. Подальша еволюція його думки оцінюється автором як перехід від денного світла до сутінків. Це проявилося у відмові Ролза застосувати свої принципи справедливості на міжнародній арені, в його поблажливому ставленні до слаборозвинених країн. Атмосфера «Права народів» все ще просякнута духом американської гегемонії. У книзі Даллмейра для зазначених цілей автора приваблює перш за все його прихильність версії соціалізму. У той же час ні Даллмейр, ні Ролз, ні інші ліберальні мислителі не розуміють того, що в центрі сутінкової зони, в якій ми блукаємо, знаходиться важка рука глобального капіталізму. Наступна проблема полягає у тім, що сучасна ліберально-демократична теорія завжди заявляла, що передбачає ідею рівності, але ніколи повністю її не реалізовувала. Найбільш важливим концептуальним елементом з урахуванням цього збою є поняття права більшості. Автор виокремлює три проблеми, пов'язані з ідеєю права більшості: проблема часу і проблема ідентичності окремих індивідів, що складають більшість, і проблема інформації. Він аналізує недавні політичні еволюції як Об'єднаного Королівства, так і Сполучених Штатів, а також Франції, які, безумовно, забезпечили західному лібералізму погану славу в багатьох сферах.
The article is devoted to the North American Sartre Society, which was founded in 1985. The author as its co-founder develops his point of view presenting during panel discussion of Sartre's relations with the United States on the 2015 meeting. He devoted a lot of papers and books to Sartre's philosophy. Some of them are presented in the references. The author reflects at a somewhat deeper level on Sartre's attitudes towards USA in the context of its history and international relations, saying about philosopher's contradictions, the strategy and tactics of his self-disinvitation. The author traces Sartre's transition from one myth of America to another in later life. Sartre's initial experiential encounter with the American reality was by no means entirely positive, but he did like New York City, feeling a sense of freedom in the midst of its crowds that he retained as an important part of his picture of America when back in France. Freedom, an open future, almost unlimited possibilities, and a lack of a sense of history of the sort by which Europe is shackled. Several events of the postwar world history such as Korean war, then Vietnam war paved the way for Sartre's most salient later attitudes towards America. Meanwhile, Sartre had accepted an invitation to present lectures at Cornell University in 1965. But after American massive bombing of North Vietnam in 1965 Sartre responded by disinviting himself from Cornell by way of protest. Recounting these events, the author of the paper recalls so-called "Cornell Lectures", which were saved in unfinished manuscript form and have been given the title "Morale et Histoire". A serious interest in American political life is shown on Sartre's and Beauvoir's visit to Cuba as guests of Fidel Castro and Sartre's participation in Lord Bertrand Russell's independent War Crimes Tribunal. ; Стаття присвячена північноамериканському товариству Сартра, заснованому 1985 року. Автор як один з його засновників розвиває точку зору, презентовану під час панельного обговорення відносин Сартра зі Сполученими Штатами на зустрічі 2015 року. Філософії Сартра присвячено багато його книг, деякі з них наведені в кінці статті. Автор аналізує ставлення Сартра до США на більш глибокому рівні: в контексті історії країни та міжнародних відносин, говорячи про протиріччя філософа, стратегію і тактику його самоусунення. Автор відстежує перехід Сартра від одного міфу про Америку до іншого в більш пізній період життя філософа. Первісна зустріч Сартра з американською дійсністю не була цілком позитивною, але він насправді любив Нью-Йорк, відчуваючи почуття свободи на тлі його натовпів, яке він після повернення до Франції зберіг як важливу частину своєї картини Америки. Свобода, відкрите майбутнє, майже необмежені можливості і відсутність почуття історії, яким скута Європа. Декілька подій післявоєнної світової історії, таких як війна в Кореї, а потім війна у В'єтнамі, зумовили особливе ставлення Сартра до Америки. 1965 року Сартр прийняв запрошення виступити з лекціями в Корнелльському університеті. Але після масового бомбардування США Північного В'єтнаму 1965 року Сартр самоусунувся від Корнелла на знак протесту. Розповідаючи про ці події, автор статті згадує так звані «лекції Корнелла», збережені в незавершеній формі рукопису і які отримали назву «Мораль та історія». Серйозний інтерес до американського політичного життя виявився під час візиту Сартра і Бовуар на Кубу в якості гостей Фіделя Кастро і участі філософа в незалежному Трибуналі лорда Бертрана Рассела з військових злочинів. 1. McBride W. (1967) "Jean-Paul Sartre: Man, Freedom, and Praxis", in Existential Philosophers, ed. G. Schrader, McGraw-Hill, New York, pp. 261-329. 2. McBride W. (1969) "Sartre and the Phenomenology of Social Violence," New Essays in Phenomenology, ed. J. Edie, Quadrangle, New York, pp. 290-313. 3. McBride W. (1981) "Sartre and Marxism," in The Philosophy of Jean-Paul Sartre, ed. P. Schilpp, Open Court, La Salle, Ill., pp. 605-630. 4. McBride W. (1981) "Sartre's Philosophy of History," Eros 8:1, pp. 71-81.5. McBride W. (1987) "The Evolution of Sartre's Conception of Morals," Phenomenological Inquiry, Oct. 1987, pp. 24-44. 6. McBride W. (winter 1989) "The Case of Sartre," Social Research 56, 4 , pp. 849-875. 7. McBride W. (1991) Sartre's Political Theory, Indiana University Press. 8. McBride W. (1992) "Sartre's Concept of Freedom," Phenomenological Inquiry 16, (Oct. ), pp. 64-76. 9. McBride W. (1993) "La philosophie politique sartrienne d'apre1s le deuxie1me tome de la Critique de la raison dialectique," Gli scritti postumi di Sartre, ed. Invitto and Montano, Casa Ed. Marietti, Genoa, pp. 227-238. 10. McBride W. (1993)"Le changement, la liberte2, et le socialisme (sovie2tique et autre) chez Sartre," Bulletin de la Socie2te2 Ame2ricaine de Philosophie de Langue Franc)aise V, 2-3, pp. 27-43. 11. McBride W. (1995) "Sartre and the Perspectives of Global Philosophy (interview)," in Philosophy at the End of the XXth Century, interviews by Y. Raynova, Izdatelstvo, Pleven, pp. 137-147, (in Bulgarian) 12. McBride W. (1995) "Sartre's Debts to Kierkegaard: A Partial Reckoning," in Kierkegaard in Post/Modernity, ed. Matuštík and Westphal, Indiana U. Press, Bloomington, pp. 18-42 13. McBride W. (1998) "Sartre à1 Eichsta#tt," Bulletin de la Socie2te2 Ame2ricaine de Philosophie de Langue Française X, 1(spring), pp. 69-70. 14. McBride W. (2000) "Des preuves ontologiques chez Descartes et Sartre: Dieu, le 'je', et le groupe," in L' Esprit Carte2sien (Actes du XXVI Congre1s de l'Association des Socie2te2s de Philosophie de Langue Franc)aise) II, Librairie Philosophique J. Vrin, Paris, pp. 645-650. 15. McBride W. (2001) "Les premiers comptes rendus de L'Être et le ne2ant," in La Naissance du 'Phe2nome1ne Sartre': Raisons d' un succe1s 1938-1945, ed. I. Galster, Éditions du Seuil, Paris, pp. 185-199. 16. McBride W. (2001) "Merleau-Ponty and Sartre: The Singular Universal, Childhood, and Social Explanation," in Merleau-Ponty's Later Works and Their Practical Implications: The Dehiscence of Responsibility, ed. D. Davis, Humanity Books, Amherst, NY, pp. 63-86. 17. McBride W. (2002) "Sartre's Critique," in The Political, ed. D. Ingram, Malden/Oxford, Blackwell, pp. 132-148. 18. McBride W. (2004) "Sartre's Response to Kant's Question, 'What May I Hope?", in Mulla Sadra, Logic & Ethics (Islam-West Philosophical Dialogue, Volume 8), Tehran: Sadra Islamic Philosophy Research Institute, pp. 333-48. 19. McBride W. (2006) "Foreword" to Michelle R. Darnell, Self in the Theoretical Writings of Sartre and Kant: A Revisionist Study, Lewiston, The Edwin Mellen Press, 2006, pp. I-iii. 20. McBride W. (2007)"Sartre e Beauvoir all'asse del ventesimo secolo," tr. from the original French ("Sartre et Beauvoir à1 l'axe du vingtie1 me sie1cle") by P. Invitto, La fenomenologia e l'oltre-fenomenologia: Prendendo spunto dal pensiero francese, ed. G. Invitto, Milan, Mimesis Edizioni, pp. 91-101. 21. McBride W. (2007) "The Sartre Centenary: Why Sartre Now?", Phenomenology 2005: Selected Essays from North America, ed. L.Embree & T.Nenon, Bucharest, Zeta Books, pp.441-57. 22. McBride W. (2009) "Taking a Distance: Exploring Some Points of Divergence between Beauvoir and Sartre," in Beauvoir and Sartre: The Riddle of Influence, ed. C. Daigle & J. Golomb, Indiana University Press, pp. 189-202.23. McBride W. (2010) "Sartre and Phenomenology," in Vol. 4, Phenomenology: Responses and Developments," ed. L. Lawlor, of The History of Continental Philosophy, ed. A. Schrift, Durham, Acumen, pp. 67-85. 24. McBride W. (2011)" Jean-Paul Sartre:'In the Soup'," in Political Philosophy in the Twentieth Century: Authors and Arguments, ed.C. Zuckert, Cambridge: Cambridge UP, pp. 215-227. 25. McBride W. (2012) Pra2face à1 Esthe1tique de la Re2flexivite2: Essai sur la dimension interculturelle de l'anthropologie existentielle de J.-P. Sartre, par Nke Fridolin, Saarbru#cken, Éditions Universitaires Europe2ennes, pp. 11-16. 26. McBride W. (2013) "Politics and the Engaged Intellectual," in Jean-Paul Sartre: Key Concepts, ed. S. Churchill and J. Reynolds, Durham, Acumen Publishing, pp.173-183. 27. McBride W. (2016) "La dignite2 humaine et la Pre2face sartrienne aux Damne2s de la terre," Dioge1ne 253 , (Janv.-Mars), pp. 86-90.
This essay constitutes a brief refl ection on the fact that courses in social andpolitical philosophy given in Western countries – and not only in Western countries –tend usually to emphasize the Western tradition, from Plato to Rawls and beyond.This is also the case with the author's own textbook on the subject. But in fact,this is a defi ciency. For, while the works of this tradition contain much importantthinking and take very diverse positions on fundamental questions, they tend on thewhole to refl ect an attitude of superiority vis-à-vis non-Western cultures, and theyhave contributed to perpetuating that attitude in their Western readers. (John Rawls'sown late work, The Law of Peoples, illustrates this.) Of course, even within Westernculture there are differences in the perspectives from which these works are taught:for example, a Ukrainian perspective on them is unlikely to be identical to a WesternEuropean perspective. But, while these writings should not be entirely set aside,there is a need for an opening towards a far more global point of view in the teachingof social and political philosophy in the future. ; Ця стаття презентує стислі роздуми прокурси з соціальної і політичної філософії, які викладаються у західних країнах (і не тільки у західних країнах) і зазвичай підкреслюють західнітрадиції від Платона до Ролза і за її межами.Це ж стосується і підручника автора з цьогопитання. Але насправді цього недостатньо.Незважаючи на те, що праці цієї традиції містять багато важливих думок і демонструютьдуже різні позиції з принципових питань, вони в той же час тяжіють у ціломудо відображення ставлення зверхності щодо незахідних культур. Вони зробили свій внесок для увічнення такого ставлення в західних читачів. (Останняпраця Джона Ролза «Закон народів» це засвідчує). Звичайно, навіть в західнійкультурі існують відмінності в перспективах, з позицій яких ці твори вивчаються: наприклад, український погляд на них навряд чи буде ідентичний західноєвропейській перспективі. Однак від цих творів не варто повністю відмовлятися, існує потреба у переході до більш глобальної точки зору на викладаннясоціальної та політичної філософії в майбутньому.
The question of Jean-Paul Sartre's relationship to postmodernism is investigated via a consideration of characterizations of this movement & a reconstruction of the historical circumstances & nature of Sartre's attempted joining of existentialism & Marxism in the 1950s & 1960s. Among authors canvassed with a view to comprehending postmodernism are Jean-Francois Lyotard, Umberto Eco, William Spanos, Jacques Derrida, Richard Shusterman, & Matei Calinescu. Some historical & other reasons are advanced to explain the comparative neglect of Sartre by most postmodern philosophers, but it is concluded that he in fact moved increasingly toward identifiably postmodernist viewpoints: eg, skepticism about the notion of subjectivity & about global theorizing in the grand manner. On the other hand, his concept of historical "totalization," which must be sharply distinguished from views of history & of societies as "totalities," is defended as crucial for human understanding & -- against certain writers who have been labeled as postmodern, eg, Richard Rorty -- for providing a needed intellectual basis for progressive political action in our era. AA
A critical response to Steven Lukes's article, "Can a Marxist Believe in Human Rights?" (see SA 32:2/84N8841). Three of his assumptions are questioned: (1) concerning the fidelity of V. I. Lenin & Leon Trotsky to Karl Marx's thought on the issue, (2) on the alleged "centrality" within the Marxian tradition of the limitation of the notion of "human rights" to a certain (undesirable) property- & self-interest-bound conception, & (3) about his construal of "human rights" as "side constraints" on goal-directed behavior. The practical value of upholding some conception of human rights in the contemporary global context is underscored; & with the aid of a historical contrast with US slaveholders who nevertheless signed the Declaration of Independence, it is argued that many in the Marxian tradition are authentically, rather than stupidly or in bad faith, committed to human rights. The connotations of "Recht" within Marx's neo-Hegelian intellectual milieu, understandably led him to his hesitancy about using the language of "rights." Concurrence is expressed with the Marxian view that rights are not "given" as fundamental components of reality; it is argued nevertheless, that the use of certain notions of rights for social criticism, & in national & international law, does not violate Marx's & Friedrich Engels's injunctions against ideological employments of the term. Modified AA.
