Search results

Тенденції розвитку світових політичних та економічних процесів на тлі очевидного зниження ефективності традиційних міжнародних інститутів у регуляторній політиці щодо глобальних проблем колективної дії актуалізують пошуки адекватних моделей управління, які б відповідали викликам сьогодення. Альтернативою класичним міжнародним організаціями є клуби – альянси з обмеженою кількістю учасників і непублічним форматом вироблення рішень. Слабка інституціоналізація таких утворень і домінування неформальних практик у їхній діяльності ставлять під сумнів демократичність і легітимність процедур ухвалення рішень. Статтю присвячено клубним формам політичного управління як неформальним механізмам реалізації влади. Фокусом аналізу виступають політичні практики формування і ухвалення рішень у контексті клубних моделей глобального управління. Дослідження еволюції формування клубних моделей продемонструвало, що клубні форми ухвалення рішень можуть надавати суспільні блага з оптимізації умов, схожих на ринкові. Шляхом вивчення принципів партисипації доведено, що розширення членства в клубі, як правило, зменшує його ефективність і ускладнює вироблення консенсусних рішень.На основі аналізу практик учасництва визначено критерії ефективності клубного управління і параметри легітимації «клубних» рішень. З'ясовано, що через такі характеристики функціонування клубного формату управління як неформальність, ексклюзивність членства, елітизм та фактична відсутність підзвітності клуби нерідко сприймаються як недемократичні об'єднання, а ухвалювані ними рішення – як нелегітимні (принаймні для не-членів клубу). Однак зазначені особливості клубних механізмів управління не зменшують популярність клубних форматів, а навпаки – провокують створення нових альянсів з боку аутсайдерів і можуть викликати ефект легітимаційного розриву, що втілюється в акціях громадянського протесту, найчастіше під час проведення самітів.Головним викликом для клубних форм реалізації влади на глобальному рівні залишаються пошуки механізмів, які можуть забезпечувати баланс між ефективністю управління та демократичністю ухвалення рішень. ; Тенденції розвитку світових політичних та економічних процесів на тлі очевидного зниження ефективності традиційних міжнародних інститутів у регуляторній політиці щодо глобальних проблем колективної дії актуалізують пошуки адекватних моделей управління, які б відповідали викликам сьогодення. Альтернативою класичним міжнародним організаціями є клуби – альянси з обмеженою кількістю учасників і непублічним форматом вироблення рішень. Слабка інституціоналізація таких утворень і домінування неформальних практик у їхній діяльності ставлять під сумнів демократичність і легітимність процедур ухвалення рішень. Статтю присвячено клубним формам політичного управління як неформальним механізмам реалізації влади. Фокусом аналізу виступають політичні практики формування і ухвалення рішень у контексті клубних моделей глобального управління. Дослідження еволюції формування клубних моделей продемонструвало, що клубні форми ухвалення рішень можуть надавати суспільні блага з оптимізації умов, схожих на ринкові. Шляхом вивчення принципів партисипації доведено, що розширення членства в клубі, як правило, зменшує його ефективність і ускладнює вироблення консенсусних рішень.На основі аналізу практик учасництва визначено критерії ефективності клубного управління і параметри легітимації «клубних» рішень. З'ясовано, що через такі характеристики функціонування клубного формату управління як неформальність, ексклюзивність членства, елітизм та фактична відсутність підзвітності клуби нерідко сприймаються як недемократичні об'єднання, а ухвалювані ними рішення – як нелегітимні (принаймні для не-членів клубу). Однак зазначені особливості клубних механізмів управління не зменшують популярність клубних форматів, а навпаки – провокують створення нових альянсів з боку аутсайдерів і можуть викликати ефект легітимаційного розриву, що втілюється в акціях громадянського протесту, найчастіше під час проведення самітів.Головним викликом для клубних форм реалізації влади на глобальному рівні залишаються пошуки механізмів, які можуть забезпечувати баланс між ефективністю управління та демократичністю ухвалення рішень. ; The tendencies observed in the development of the world political and economic processes running on the background of the obviously decreased effectiveness of the traditional international institutes in the regulatory policy in terms of the global problems of social action refresh the search for adequate governance models able to meet today's challenges. Club alliances characterized by the limited number of participants and non-public decision-making come forward as an alternative to the classical international organizations. Poor institutionalization of such formations and informal practices prevailing in their activities question the democratic and legitimate nature of the decision-taking procedures.This paper is devoted to the club forms of political governance as informal power-exercising mechanisms. The analysis carried out here focuses on political practices of decision-shaping and making within the context of club models of global governance.Investigating the club model shaping evolution demonstrated that decision-taking forms can do public good under the optimized conditions that are similar to the market ones. The participation principles studied prove that extended club membership as a rule decreases its effectiveness and complicates consensus decision-shaping.The participation practices analyzed therein helped define the criteria for club governance effectiveness and determine the 'club' decision legitimation parameters. Such characteristics of club governance functioning as informality, membership exclusivity, elitism and actual lack of accountability were found to make these clubs often perceived as non-democratic alliances and their decisions as non-legitimate (at least for non-members of the club). However, the aforementioned features of the club governance mechanisms trigger off new alliances formed by outsiders rather than diminish the popularity of the club formats, which can have a legitimate fracturing effect realized in public protests that are most frequent during summits.The main challenge for the club forms of power exercise on the global level remains the search for mechanisms able to maintain a balance between governance effectiveness and democratic decision-taking.