Search results

The article reviews the main approaches to the interpretation of nationalism. To this end, the author reveals the etymological origins of the word «nationalism», focusing attention on its meaningful relationship with care for the people and patriotism, and highlights the philosophical principles of prevailing today polar approaches to its assessment. On this background, it is stressed that the methodological difficulties of defining nationalism are caused by the diversity of its social and cultural expressions – it is regarded as an ideology, as a political movement, as a spiritual guidance and as a political credo etc. In the article special attention is paid to the analysis of social and cultural origins of nationalism, so by distancing from economic reductionism the legitimacy of constructivist approach is emphasized. In the frame of the latter nationalism is reviewed as phenomenon consciously constructed by political elite. It is demonstrated that the intentions of constructivist interpretation of nationalism are closely correlated with the traditionalist (especially, perennialist) approach. Among other things, the historical origins and socio-cultural conditions of widespread of ideas of nationalism and the causes of appearance its authoritarian and reactionary forms are analyzed.

The ongoing division of the Korean peninsula, a country with 5,000 years of unbroken history & ethnic homogeneity, represents an unnatural state of affairs for Koreans. Minjung is a Sino-Korean term for 'mass movement' & is associated with nationalism, in both its Marxist & liberation theological analyses. The minjung movement dates back to the late 19th century, while the peninsula still was under Chinese rule, & is identified with the struggle against feudalism on the peninsula; later iterations of the minjung were associated with resistance to Japanese rule, &, in South Korea, with student movements against authoritarian & military rule. In recent years, credit for democratic reforms in South Korea have been associated with the minjung movement. 26 References. A. Siegel

This article highlights the most important ideas and concepts of «creative nationalism» of Mykola Shlemkevych, who was the main ideologist of a political organization named Front of National Unity (FNU). FNU was the only legal nationahstic political party in Galicia in the second half of 1930s and had quite a visible place in western Ukrainian political specter. Mykola Shlemkevych's contribution into development of Ukrainian social and political thought of XX century is analyzed based on his major works. ; У статті висвітлено основні ідейні концепції «творчого націоналізму» Миколи Шлемкевича — головного ідеолога політичної організації «Фронт національної єдності» (ФНЄ). У другій половині 1930-х років ФНЄ був єдиною легальною націоналістичною партією Галичини та займав помітне місце в західноукраїнському політичному спектрі. На підставі головних праць Шлемкевича проаналізовано внесок мислителя в розвиток української суспільно-політичної думки XX століття.

This article highlights the most important ideas and concepts of «creative nationalism» of Mykola Shlemkevych, who was the main ideologist of a political organization named Front of National Unity (FNU). FNU was the only legal nationahstic political party in Galicia in the second half of 1930s and had quite a visible place in western Ukrainian political specter. Mykola Shlemkevych's contribution into development of Ukrainian social and political thought of XX century is analyzed based on his major works. ; У статті висвітлено основні ідейні концепції «творчого націоналізму» Миколи Шлемкевича — головного ідеолога політичної організації «Фронт національної єдності» (ФНЄ). У другій половині 1930-х років ФНЄ був єдиною легальною націоналістичною партією Галичини та займав помітне місце в західноукраїнському політичному спектрі. На підставі головних праць Шлемкевича проаналізовано внесок мислителя в розвиток української суспільно-політичної думки XX століття.

The article examines prorussian nationalism as a concept, as well as its formation, emergence and development in Ukraine as a phenomenon. The author states that pro-russian nationalism has a history of development in Ukraine. Attention is drawn to the fact that prorussian nationalism in Ukraine was formed and arose on the basis of betrayal, the distribution of its territory, the ban on printing books in Ukrainian, the functioning of education in the native language of Ukrainians, the destruction of imperial Russia's features of Ukrainian statehood, and also the collision of two different ideological systems and political forces, each of which fought for its Ukrainian state. The article draws attention to the fact that prorussian nationalism destroyed the UNR as an independent state, at the beginning. The 1920 years led to the Holodomor, the persecution and execution of Ukrainians only because they were using the Ukrainian language, studied it in educational institutions, studied their history, tried to preserve, develop and spread their native language, culture and literature. It is argued that the USSR as a state could still exist if pro-Russian nationalism did not forbid its inhabitants, including Ukrainians, to study their native language in educational institutions and fully develop their native language, culture and literature. That is, the linguistic policy of prorussian nationalism is based on the prohibition on using the native language and spreading Ukrainian culture in public, as well as persecution, ganglia, terrorism, the hybrid Russian war, etc. ; У статті досліджується проросійський націоналізм як поняття, а також його формування, виникнення та розвиток в Україні як явища. Автор констатує, що проросійський націоналізм має на теренах України свої особливості та історію розвитку. Звертається увага на те, що проросійський націоналізм в Україні сформувався і виник унаслідок заборон друкувати книжки українською мовою, функціонування освіти рідною мовою українців, знищення імперською Росією ознак української державності, а також − зіткнення двох різних за ідеологією систем та політичних сил, кожна із яких боролася за свою Українську державу. Звертається увага на те, що проросійський націоналізм майже знищив незалежну Українську державу, призвів до голодомору, переслідувань і розстрілів українців лише за те, що вони послуговувались українською мовою, вивчали її в освітніх навчальних закладах, досліджували свою історію, намагалися зберегти, розвинути і поширити рідну мову, культуру і літературу. У роботі стверджується, що СРСР як держава могла б існувати й досі, якби проросійський націоналізм не забороняв його мешканцям, зокрема й українцям, навчатися рідною мовою в освітніх закладах та повноцінно розвивати рідну мову, культуру і літературу. Тобто, мовна політика проросійського націоналізму будується на заборонах використовувати рідну мову та поширювати українську культуру публічно, а також − переслідуваннях, загратуваннях, тероризмі, гібридній російській війні, яку Росія здійснює в Україні та ін.