In the article religious vocabulary is studied in the diachronic aspect based on the material of different genres and different styles of Ukrainian written monuments of the 16th – 18th centuries (act books of city governments, city and provincial courts, village councils, privileges, land lustration, books of income and expenditure, wills, deeds, descriptions of castles, universals of hetman offices, documents of church and school brotherhoods, chronicles, works of religious, polemical and fiction literature, monuments of scientific and educational literature, liturgical literature, epistolary heritage, etc.), included in the sources «Dictionary of the Ukrainian language of the 16th – first half of the 17th century», "Mapping of the Historical Dictionary of the Ukrainian Language", edited by Ye.Tymchenko and their lexical card indexes, which are stored in the Department of the Ukrainian language of the Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (Lviv). In particular, names related to religious teachings, religions, and names of persons according to their attitude to a particular faith or religion are reviewed. The article focuses on the etymological analysis of religious names, which was primarily focused on the clarification of their semantic etymon. It has been established that the words of the studied lexico-semantic group are not genetically homogeneous, as it includes tokens of different origins, including borrowings from the Greek language, Church Slavonic, Latin, Polonism, etc. Some Church Slavonic names originated as a semantic calque from Greek words. It is observed that the semantic history of some studied words in the Ukrainian language dates back to the early monuments of the Kyivan Rus period. The historical fate of names associated with religious teachings and religions is not the same. Mostly, these names have survived in the modern Ukrainian literary language and liturgical practice. Others were archaized or preserved in Ukrainian dialects. In some religious names, there are vivid features of the Ukrainian language of the 16th – 18th centuries. It has been found that some of the studied tokens act as core components of various two-membered or three-membered stable and lexicalized phrases. ; У статті на матеріалах українських історичних словників у діахронному аспекті досліджено лексику, пов'язану з релігійними вченнями, віросповіданнями та найменуваннями осіб за їх ставленням до тієї чи тієї релігії. Основну увагу звернено на етимологічний аналіз цих назв, який полягав передовсім у з'ясуванні їхнього семантичного етимона. Установлено, що генетично слова досліджуваної групи не є однорідними, оскільки до її складу входять різні за походженням лексеми (грецизми, церковнослов'янізми, латинізми, полонізми). Деякі лексеми виступають як стрижневі компоненти різних стійких і лексикалізованих словосполучень.
In the article religious vocabulary is studied in the diachronic aspect based on the material of different genres and different styles of Ukrainian written monuments of the 16th – 18th centuries (act books of city governments, city and provincial courts, village councils, privileges, land lustration, books of income and expenditure, wills, deeds, descriptions of castles, universals of hetman offices, documents of church and school brotherhoods, chronicles, works of religious, polemical and fiction literature, monuments of scientific and educational literature, liturgical literature, epistolary heritage, etc.), included in the sources «Dictionary of the Ukrainian language of the 16th – first half of the 17th century», "Mapping of the Historical Dictionary of the Ukrainian Language", edited by Ye.Tymchenko and their lexical card indexes, which are stored in the Department of the Ukrainian language of the Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (Lviv). In particular, names related to religious teachings, religions, and names of persons according to their attitude to a particular faith or religion are reviewed. The article focuses on the etymological analysis of religious names, which was primarily focused on the clarification of their semantic etymon. It has been established that the words of the studied lexico-semantic group are not genetically homogeneous, as it includes tokens of different origins, including borrowings from the Greek language, Church Slavonic, Latin, Polonism, etc. Some Church Slavonic names originated as a semantic calque from Greek words. It is observed that the semantic history of some studied words in the Ukrainian language dates back to the early monuments of the Kyivan Rus period. The historical fate of names associated with religious teachings and religions is not the same. Mostly, these names have survived in the modern Ukrainian literary language and liturgical practice. Others were archaized or preserved in Ukrainian dialects. In some religious names, there are vivid features of the Ukrainian language of the 16th – 18th centuries. It has been found that some of the studied tokens act as core components of various two-membered or three-membered stable and lexicalized phrases. ; У статті на матеріалах українських історичних словників у діахронному аспекті досліджено лексику, пов'язану з релігійними вченнями, віросповіданнями та найменуваннями осіб за їх ставленням до тієї чи тієї релігії. Основну увагу звернено на етимологічний аналіз цих назв, який полягав передовсім у з'ясуванні їхнього семантичного етимона. Установлено, що генетично слова досліджуваної групи не є однорідними, оскільки до її складу входять різні за походженням лексеми (грецизми, церковнослов'янізми, латинізми, полонізми). Деякі лексеми виступають як стрижневі компоненти різних стійких і лексикалізованих словосполучень.
Principle of equality in realization of human rights is one of requirements of European Union to the countries, which wanted to become his member. There are 55 religious directions in Ukraine, because providing equal attitude topeople, who belongs to different religions, is actually issues. The anti-discrimination law is analysed in this article. There is given the notion "discrimination", which used in Ukrainian law. Facts of religious discrimination in Ukraine are considered. In opinions of experts, religious groups in Ukraine feel discrimination then, when they try to decide some property problems for example, getting land for building of cult buildings or returning of cult buildings. The author of the article thing, that the proved fact of religious discrimination in Ukrainian society are difficult process from such reasons: the most of physical and legal persons, who feel discrimination on the basis of religion, don't apply for court; 2) some persons can't prove, that it is religious discrimination; 3) sometimes the power interferes in process of deciding conflicts between different religious groups and consequently the question is decided in favour of religion, which they support; 4) also the judges don't have proper knowledge's and experiences for determine facts of religious discrimination.According to Ukrainian legislation state authorities and public organizations defend freedom of religion in Ukraine. The Ministry of Culture of Ukraine and Ministry of Justice of Ukraine and Commissioner of the Supreme Council of Ukraine on Human Rights has most of all functions for prevention and counteraction religious discrimination. The author offers appointed Representative of Commissioner of Supreme Council of Ukraine on Human Rights, who will be counteraction discrimination on the basis of religion. Representative must create program of action for year and give a report to parliament about fulfil the plan.The program should including studies for judges, meeting with international specialists on religious discrimination. Such subjects as Supreme Council of Ukraine, Cabinet of Ministers of Ukraine, other state authorities, local authorities, public organizations, and physical and legal persons have to help The Representative of Commissionerof Supreme Council of Ukraine on Human Rights to make organizational measures for prevention and counteractionreligious discrimination. The Representative must create Internet page dedicated to discrimination on the basis onreligion. The page should include the following information: 1) international and national legislation about freedom of religion; 2) notion, kinds, forms of religious discrimination (also denote religion discrimination features in each area, for example, in employment, education, health care etc.); 3) documents and practice of European Union to prevent and counteraction discrimination on the basis of religion; 4) anti-discrimination law and his using in Ukraine; 5) statistic of facts religious discrimination in Ukraine 6) ways to protect against religious discrimination, including advices of lawyers, placement of sample documents, list of special institutions, which you can contact in case of need; 7) telephone number of a lawyer of Representative, who has duty to provide advice to persons, who submitted applications for the fact of religious discrimination; 8) list of agencies, institutions, organizations, that have dealing with protect against religious discrimination (name of the person, who is responsible for some questions, phone number, postal and e-mail).Besides state, the right to freedom of religion is provided NGOs, associations, research institutions, which analysing the situation in the sphere of religion and informing society about facts of breaking this right. There are listed the most of these organizations particular All-Ukrainian Council of Churches and Religious Organization. It is representative interfaith advisory organ, which includes 18 Churches and Religious Organizations (1 interchurch and religious organization), which together represent over 95% of the religious network and all major denominations Ukraine.The author considers that representatives of state authorities and public organizations, who prevented and counteracted discrimination on the basis of religion, should create a Commission of experts. Basic duty of Commission should be realization anti-discrimination expertise of current laws, projects of new laws and regulatory acts concerning freedom of religion.So, it is necessary to combine the efforts of all these organizations for providing principle of equality in realization of human rights in sphere in religion. In this way we can provide effective realization Ukrainian legislation concerning prevention and counteraction discrimination on the basis of religion. ; В статье выяснено суть понятия "религиозная дискриминация", наведено примеры дискриминации по религиозному признаку в Украине, проанализировано украинское законодательство по предотвращению дискриминации. Исследовано функции учреждений, органов, организаций, которые занимаются обеспечением права человека на свободу мировоззрения и вероисповедания в Украине, в частности Министерства культуры Украины и Министерства юстиции Украины. Предложено механизмы усовершенствования деятельности Уполномоченного Верховного Совета Украины по правам человека, который на сегодня имеет больше всего полномочий касательно предотвращения и противодействия дискриминации по разным признакам, в том числе религиозным. ; У статті з'ясовано суть поняття "релігійна дискримінація", наведено приклади дискримінації за релігійноюознакою в Україні, проаналізовано українське законодавство щодо запобігання дискримінації. Досліджено функції установ, органів, організацій, які займаються забезпеченням права людини на свободу світогляду і віросповідання в Україні, зокрема Міністерства культури України і Міністерства юстиції України. Запропоновано механізми удосконалення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який на сьогодні має найбільше повноважень щодо запобігання і протидії дискримінації за різними ознаками, зокрема релігійною.
The article analyzes the phenomenon of interactions in religion and policy in the ethnonational process in the ethno-national process and its importance in a formation of political nation in Ukraine. It is argued the position of the type of interaction as a criterion for defining the nature of interactions in religion and policy interaction (result of influence of one organization to another). As a result of structural-typological approach it's given the typological characteristic of the organization of the religious and political interactions in the of ethno-national process.This article provides a structured overview of the main characteristics of the organization of religious and political interactions in the ethno-national process, depending on the type of relationship. These characteristics are disclosed in the five main types of interaction of religion and policy concerning in relation to: the direct goal-setting, according to which there are four main scenarios for such interaction; targeting based on the choice of the basic principles of interaction between carriers competing ideals; realization of purposes as the creation of the basic models of optimization of interaction; organizational and management model of differentiation of systems of mutual perception and the use of a synergistic approach.Presented typological model of organization of religious-political interactions allows us to consider possible schemes of determining the level of the influence of religious and political subjects on the formation of the Ukrainian political nation.It established a certain place of religious-political subjects in the structure of the religious and political space in the organization of the national state and the formation of a political nation. Classification of religious and political subjects that actor in the ethnonational process of a particular society, and is one of the first manifestations of the model of religious-political space of the state that is built on the principles of organization.Reflection in this model the depending in the organization of development of «nation of state» and the formation of «political nation» supposes the establishment of the whole complex of relationships between all religious and political subjects ethno-national in the process. It is urgent the identification of the character of relations (their equivalence, inequality, cooperation, etc.), the forms of relationships (hierarchical, network), their determinism, stochastic or randomness, and others.The own goals of religious and political subjects are formed not only on the basis of their preferences about the good in accordance with their needs, but also taking into account the preferences of other religious and political subjects. So it is important the determination of the presence (or absence) of common goals for the organization of the national state and the formation of a political nation and the establishment of the specific goals of religious and political organizations. The status of religious and political subjects, they acquire only when is it overcome the absolutisation of their own goals, and activities are aimed to achieving of mutually agreed objectives in the organization of the national state and the formation of a political nation.The principle of subjectivity means that the activities of religious and political subjects comes hot as a stand-alone display of the activity for their own benefit, but in the form of the interaction of religion and politics, on the basis of the whole totality of social relations, to achieve the goals of the state, nation and society. This principle implements the practical orientation of religious and theology orientation, it is a step to overcome the isolation of theory from practice.The subjectivity principle is used when considering the actual functioning (not abstract) ethno-national processes. It gives the opportunity to discover a conscious organization of interaction between religious and political organizations, aimed at achieving the common and individual goals. The principle of subjectivity enters in the categorical series that reflects the organizational aspect of the religious-political space (as a system), the dynamism of its functioning and development. The model that built on its basis of religious and political space of the state allows to identify the religious and political subjects in a particular ethno-national process to expose the characteristics of their organizational structure, the basic their shapes and the specificity of their interaction. ; В статье анализируется феномен религиозно-политических взаимодействий в этнонациональном процессе и его значимость в формировании политической нации в Украине. Аргументируются положения о типе взаимодействия как критерия, определяющего природу религиозно-политического взаимодействия (результат воздействия одной организации на другую). В результате применения структурнотипологического подхода предоставлен типологическую характеристику организации религиозно-политических взаимодействий в этнонациональном процессе. ; У статті аналізується феномен релігійно-політичних взаємодій в етнонаціональному процесі та його значимість у формуванні політичної нації в Україні. Аргументуються положення про тип взаємодії як критерію, що визначає характер релігійно-політичної взаємодії (результат впливу однієї організації на іншу). У результаті застосування структурно-типологічного підходу надано типологічну характеристику організації релігійно-політичних взаємодій в етнонаціональному процесі.
In terms of determining the course of European integrationand the declaration at the constitutional level objectives in Ukraine building legal,democratic state special importance is the issue of full and effective guarantee ofhuman rights, including freedom of religion. State ensure the implementation of saidfundamental right, among other things, much depends on the nature of relationsbetween the state and religious organizations, models and establishment ofrelationships, their regulation. Thus a leading role in ensuring the freedom of religionplaying courts. In addition, the recent events taking place in Europe (the terroristattacks in Paris, the introduction of increased level of terrorist threat in Brussels, etc.)led to the aggravation of interethnic and interreligious relations, set a new stage theproblem of balance of traditional European values (freedom of speech) rights ofreligious ( eg Muslim) minority.Recent research and publications analysis. To the analysis judicialguarantees the right to freedom of religion, in particular, such researchers applied asP. Rabinovich, S. Shevchuk, GL Sergienko, D. Vovk.Paper main body. The article deals with the problem of judicial protection ofthe right to freedom of thought and religion by means of domestic legal proceedings,as well as the European Court of Human Rights proved that religious organizations ascivil society institutions are autonomous entities and is therefore neither the state norits agencies or territorial communities or local authorities acting on their behalf, havethe right to determine at a central or local level priority or restrict this or that religion,to provide special protection and the legal status of a religious organization tointerfere with the due process of law activities of religious organizations and fundtheir activity, change their subordination in canonical and organizational matters ofany action in Ukraine and beyond religious centers (management).Conclusions of the research. national legislation on freedom of religion issufficiently liberal to determine the order of the constitutional right of citizens ofUkraine, determination of the legal status of religious communities and theirrelationship with the state. However, the administrative practice of state and localgovernment establishes many unjustified interference with the right of persons tofreedom of religion and belief, including the issues of internal activities of religiousorganizations. In addition, these actions of the authorities and certain legal provisionsinconsistent with the provisions of the Convention for the Protection of HumanRights and Fundamental Freedoms and the practice of the ECHR. ; Рассмотрены проблемы судебной защиты права на свободу мировоззрения и вероисповедания средствами отечественного судопроизводства, а также Европейского Суда по правам человека. Доказано, что религиозные организации как институты гражданского общества являются автономными образованиями и именно поэтому ни государство, ни его органы, ни территориальные общины, ни органы местного самоуправления, которые действуют от их имени, не имеют права определять на центральном или местном уровнях приоритетной или ограничивать ту или другую религию, оказывать особую защиту и юридический статус той или иной религиозной организации, вмешиваться в осуществляемую в рамках закона деятельность религиозных организаций и финансировать их деятельность, изменять их подчиненность в канонических и организационных вопросах любым действующем в Украине и за ее пределами религиозным центрам (управлениям) ; Розглянуто проблеми судового захисту права на свободу світогляду та віросповідання засобами вітчизняного судочинства, а також Європейського Суду з прав людини. Доведено, що релігійні організації як інститути громадянського суспільства є автономними утвореннями і саме тому ні держава, ні її органи, ні територіальні громади, ні органи місцевого самоврядування, котрі діють від їх імені, не мають права визначати на центральному чи локальному рівнях пріоритетною або обмежувати ту чи іншу релігію, надавати особливий захист та юридичний статус тій чи іншій релігійній організації, втручатись у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій та фінансувати їх діяльність, змінювати їх підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючім в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням)
In terms of determining the course of European integrationand the declaration at the constitutional level objectives in Ukraine building legal,democratic state special importance is the issue of full and effective guarantee ofhuman rights, including freedom of religion. State ensure the implementation of saidfundamental right, among other things, much depends on the nature of relationsbetween the state and religious organizations, models and establishment ofrelationships, their regulation. Thus a leading role in ensuring the freedom of religionplaying courts. In addition, the recent events taking place in Europe (the terroristattacks in Paris, the introduction of increased level of terrorist threat in Brussels, etc.)led to the aggravation of interethnic and interreligious relations, set a new stage theproblem of balance of traditional European values (freedom of speech) rights ofreligious ( eg Muslim) minority.Recent research and publications analysis. To the analysis judicialguarantees the right to freedom of religion, in particular, such researchers applied asP. Rabinovich, S. Shevchuk, GL Sergienko, D. Vovk.Paper main body. The article deals with the problem of judicial protection ofthe right to freedom of thought and religion by means of domestic legal proceedings,as well as the European Court of Human Rights proved that religious organizations ascivil society institutions are autonomous entities and is therefore neither the state norits agencies or territorial communities or local authorities acting on their behalf, havethe right to determine at a central or local level priority or restrict this or that religion,to provide special protection and the legal status of a religious organization tointerfere with the due process of law activities of religious organizations and fundtheir activity, change their subordination in canonical and organizational matters ofany action in Ukraine and beyond religious centers (management).Conclusions of the research. national legislation on freedom of religion issufficiently liberal to determine the order of the constitutional right of citizens ofUkraine, determination of the legal status of religious communities and theirrelationship with the state. However, the administrative practice of state and localgovernment establishes many unjustified interference with the right of persons tofreedom of religion and belief, including the issues of internal activities of religiousorganizations. In addition, these actions of the authorities and certain legal provisionsinconsistent with the provisions of the Convention for the Protection of HumanRights and Fundamental Freedoms and the practice of the ECHR. ; Рассмотрены проблемы судебной защиты права на свободу мировоззрения и вероисповедания средствами отечественного судопроизводства, а также Европейского Суда по правам человека. Доказано, что религиозные организации как институты гражданского общества являются автономными образованиями и именно поэтому ни государство, ни его органы, ни территориальные общины, ни органы местного самоуправления, которые действуют от их имени, не имеют права определять на центральном или местном уровнях приоритетной или ограничивать ту или другую религию, оказывать особую защиту и юридический статус той или иной религиозной организации, вмешиваться в осуществляемую в рамках закона деятельность религиозных организаций и финансировать их деятельность, изменять их подчиненность в канонических и организационных вопросах любым действующем в Украине и за ее пределами религиозным центрам (управлениям) ; Розглянуто проблеми судового захисту права на свободу світогляду та віросповідання засобами вітчизняного судочинства, а також Європейського Суду з прав людини. Доведено, що релігійні організації як інститути громадянського суспільства є автономними утвореннями і саме тому ні держава, ні її органи, ні територіальні громади, ні органи місцевого самоврядування, котрі діють від їх імені, не мають права визначати на центральному чи локальному рівнях пріоритетною або обмежувати ту чи іншу релігію, надавати особливий захист та юридичний статус тій чи іншій релігійній організації, втручатись у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій та фінансувати їх діяльність, змінювати їх підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючім в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням)
In terms of determining the course of European integrationand the declaration at the constitutional level objectives in Ukraine building legal,democratic state special importance is the issue of full and effective guarantee ofhuman rights, including freedom of religion. State ensure the implementation of saidfundamental right, among other things, much depends on the nature of relationsbetween the state and religious organizations, models and establishment ofrelationships, their regulation. Thus a leading role in ensuring the freedom of religionplaying courts. In addition, the recent events taking place in Europe (the terroristattacks in Paris, the introduction of increased level of terrorist threat in Brussels, etc.)led to the aggravation of interethnic and interreligious relations, set a new stage theproblem of balance of traditional European values (freedom of speech) rights ofreligious ( eg Muslim) minority.Recent research and publications analysis. To the analysis judicialguarantees the right to freedom of religion, in particular, such researchers applied asP. Rabinovich, S. Shevchuk, GL Sergienko, D. Vovk.Paper main body. The article deals with the problem of judicial protection ofthe right to freedom of thought and religion by means of domestic legal proceedings,as well as the European Court of Human Rights proved that religious organizations ascivil society institutions are autonomous entities and is therefore neither the state norits agencies or territorial communities or local authorities acting on their behalf, havethe right to determine at a central or local level priority or restrict this or that religion,to provide special protection and the legal status of a religious organization tointerfere with the due process of law activities of religious organizations and fundtheir activity, change their subordination in canonical and organizational matters ofany action in Ukraine and beyond religious centers (management).Conclusions of the research. national legislation on freedom of religion issufficiently liberal to determine the order of the constitutional right of citizens ofUkraine, determination of the legal status of religious communities and theirrelationship with the state. However, the administrative practice of state and localgovernment establishes many unjustified interference with the right of persons tofreedom of religion and belief, including the issues of internal activities of religiousorganizations. In addition, these actions of the authorities and certain legal provisionsinconsistent with the provisions of the Convention for the Protection of HumanRights and Fundamental Freedoms and the practice of the ECHR. ; Рассмотрены проблемы судебной защиты права на свободу мировоззрения и вероисповедания средствами отечественного судопроизводства, а также Европейского Суда по правам человека. Доказано, что религиозные организации как институты гражданского общества являются автономными образованиями и именно поэтому ни государство, ни его органы, ни территориальные общины, ни органы местного самоуправления, которые действуют от их имени, не имеют права определять на центральном или местном уровнях приоритетной или ограничивать ту или другую религию, оказывать особую защиту и юридический статус той или иной религиозной организации, вмешиваться в осуществляемую в рамках закона деятельность религиозных организаций и финансировать их деятельность, изменять их подчиненность в канонических и организационных вопросах любым действующем в Украине и за ее пределами религиозным центрам (управлениям) ; Розглянуто проблеми судового захисту права на свободу світогляду та віросповідання засобами вітчизняного судочинства, а також Європейського Суду з прав людини. Доведено, що релігійні організації як інститути громадянського суспільства є автономними утвореннями і саме тому ні держава, ні її органи, ні територіальні громади, ні органи місцевого самоврядування, котрі діють від їх імені, не мають права визначати на центральному чи локальному рівнях пріоритетною або обмежувати ту чи іншу релігію, надавати особливий захист та юридичний статус тій чи іншій релігійній організації, втручатись у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій та фінансувати їх діяльність, змінювати їх підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючім в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням)
Стаття присвячена дослідженню концепції "Русского міра" як одного з основних проявів взаємодії релігії та влади в сучасному російському православ'ї. Доведено, що релігійно-політичний конструкт "зрощення духовної та світської влади" в політичному православ'ї сприймається як сучасна інтерпретація візантійського принципу взаємодії між церквою та державою. Простежено, що процес виникнення та формування в російському релігійному дискурсі феномену політичного православ'я хронологічно співпадає з різкою зміною політичного курсу Російської Федерації в 90-ті роки ХХ століття та політико-соціальним запитом на "сильного лідера". Проаналізовано, що в нових політичних реаліях розпочалася активна співпраця церкви та держави, яка стала запорукою формування нових ідеологічних конструктів. Досліджено, що ідеологічна доктрина "Русского міра" спирається на міфологізоване мислення, російський імперський пафос, оформлений у вигляді наративу про "окрему цивілізацію", й елементи православного фундаменталізму, що актуалізуються у протиставленні Росії та православ'я зовнішньому світу. ; Статья посвящена исследованию концепции «Русского мира» как одного из основных проявлений симфонии религии и власти в современном российском православии. Доказано, что религиозно-политический конструкт «симфонии духовной и светской власти» в политическом православии воспринимается как современная интерпретация византийского принципа взаимодействия между церковью и государством. Прослежено, что процесс возникновения и формирования в российском религиозном дискурсе феномена политического православия хронологически совпадает с резким изменением политического курса Российской Федерации в 90-е годы ХХ века и политико-социальным запросом на «сильного лидера». Проанализировано, что в новых политических реалиях началось активное сотрудничество церкви и государства, детерминирующее формирование новых идеологических конструктов. Доказано, что идеологическая доктрина «Русского мира» опирается на мифологизированое мышление, российский имперский пафос, оформленный в виде нарратива об «отдельной цивилизации», и элементы православного фундаментализма, актуализирующиеся в противопоставлении России и православия внешнему миру. ; The article is devoted to the concept of "Russian World" as one of the main manifestations of symphony religion and power in modern Russian Orthodoxy. It is proved that the religious-political construct of "symphony of spiritual and secular authority" in political Orthodoxy is perceived as a modern interpretation of the Byzantine principle of interaction between church and state; for the consolidation of the "Russian world" status Orthodox outpost in the struggle with the West, it is widely used medieval apologists ideological narratives, like "Moscow - Third Rome"; trying to construct a virtual ideological confrontation with the imaginary "non-spiritual West" and political Orthodoxy, his supporters are actively using the ideological clich? "siege fortress", which remained the legacy of the persecuted Orthodox Church of the Soviet era. It is traced that the process of the emergence and formation in the Russian religious discourse of the phenomenon of political orthodoxy chronologically coincides with the sharp change in the political course of the Russian Federation in the 90 years of the twentieth century and the political and social request for a "strong leader". It is analyzed that in the new political realities the active collaboration between the church and the state began, which became the key to the formation of new ideological constructs. It was investigated that the ideological doctrine of the "Russian world", the main apologist of which is the Patriarch of Moscow Kirill (Gundyayev), is a typical postmodernist construct, in which a number of separate elements of several ideological paradigms are used. The concept of the "Russian world" is based on mythological thinking, the Russian imperial pathos, which is designed in the form of a narrative about a "separate civilization", and elements of Orthodox fundamentalism, which are actualized in opposition to Russia and Orthodoxy to the outside world.
At the beginning of cultural anthropology in the 19th century it was mainly a Western affair to describe non-Western cultures, and religion was an important phenomenon. In the Structural Functionalism of the mid-20th century (Malinowski, Radcliffe Brown), religion was part of society and could be described in an agnostic way. After the interpretation of man as an actor (Barth, Eriksen), the emphasis came on transactionalism in which man as individual was made responsible for normative interpretation. This ran parallel with the partial disappearance of religion from the Western public domain. The symbolic anthropology in the sixties (Geertz, Turner) brought a connection between the individual variation and the community. This can be summarized in the image that culture and religion is a translation of public symbols, values of orientations and ethos that strengthen collectivities'. The praxis theories in the 1970s to the end of the 20th century (Sahlins, Bourdieu) introduced the element to name 'events' as an actor, thereby making clear that culture and religion are not universal concepts but very complex connections that vary per case.In this discussion we want to review the developments described above and see which elements are useful today in order to be able to understand religion and society in sociological communities and political nations. Anthropology of comparison emerged in the early 21st century (Gingrich & Fox, VanderVeer) to look for new ways to do justice to cultural differences, also from a post-colonial perspective. From my own experience in developing a cultural-comparison model (Boersema, 2004, 2011) we see the possibility for a model where religion is also given a place. This serves to support research on development processes in migrant communities in Western Europe. Cultural validity attempts to build a bridge between universalism and relativism so there is another possibility to use universal statements in a context that also gives room to the subjective differences that are often the core values of a common identity. This connection is possible by describing cultural behaviour phenomenologically in an etic language (objective) that is linked to recognizable cultural values that can be (subjectively) interpreted in emic language.By accepting the cultural behaviour associated with cultural norms (convergent), the differences can also be characterized by value (divergent) level, which often shows that it is about priority differences. This can be used when observing religious behaviour (creed, code, cult, community) that can be translated into universal cultural domains (cohesion, hierarchy, diversity, transfer). Observable non-normative values that change on a continuum can be distinguished with values that are connected to a worldview. This explains the difference between intercultural changes and paradigmatic worldview changes which gives a better view on cultural and religious diversity. This method of comparing cultures including the contextualised religions is explained in a case study on christian migrants in Rotterdam. Here we see how a scientific methodology of cultural comparison at the level of the connection 'culture - religion' is possible and gives a foundation for further comparative research by using the same universal values. ; З початку культурної антропології у ХІХ столітті описом незахідних культур займалися переважно на Заході, і релігія була важливим феноменом. В структурному функціоналізмі середини ХХ століття (Маліновський, Редкліф-Браун), релігія сприймалася як складова частина суспільства і її можна було описувати агностично. Після тлумачення людини як суб'єкта (Барт, Еріксон), наголос переходить до транзакціоналізму, в якому людина як індивід сама ставала відповідальною за власне нормативне тлумачення. Це відбувалося паралельно з частковим зникненням релігії з публічної арени Заходу. Символічна антропологія 60-х (Гірц, Тернер) внесла зв'язок між індивідуальною варіацією та громадою. Це можна підсумувати таким чином, що культура і релігія є перекладом громадських символів, цінності орієнтацій та етосів, що зміцнюють колективність. Теорії практики у 1970-х і до кінця ХХ століття (Салінс, Бурдьє) представили такі елементи, як «події» називаючи їх суб'єктами, тим самим даючи зрозуміти, що культура та релігія не є універсальними поняттями, але дуже комплексними зв'язками, що змінюються в залежності від обставин. В цій дискусії ми хочемо розглянути розвиток тенденцій, що описані вище, та побачити, які елементи є корисними сьогодні для того, аби бути здатними розуміти релігію і суспільство в соціологічних громадах та політичних націях. Порівняльна антропологія виникла на зорі ХХІ століття (Гінгріч та Фокс, Вандервір) в пошуках нових шляхів справедливого оцінювання культурних відмінностей, а також з постколоніальної точки зору. З мого власного досвіду розробки моделі порівняння культур (Буршма, 2004, 2011), ми бачимо можливість такої моделі, в якій релігія також має місце. Вона служитиме для підтримки досліджень розвитку процесів в іммігрантських громадах у західній Європі. Культурна дійсність прагне побудувати міст між універсалізмом та релятивізмом таким чином, щоб з'явилася інша можливість для використання універсальних тверджень в контексті, який би залишав місце і для суб'єктивних відмінностей, які часто є основоположними цінностями спільної ідентичності. Цей зв'язок є можливим через феноменологічний опис культурної поведінки мовою етики (об'єктивно), яка прив'язана до притаманних культурних цінностей, які можуть бути (суб'єктивно) витлумачені емічною мовою. Приймаючи культурну поведінку, поєднану з культурними нормами (конвергентними, наближеними), відмінності можна також характеризувати на рівні цінностей (дивергентних, відмінних), що часто вказує на пріоритетні відмінності. Це може бути корисним при спостереженні релігійної поведінки (віросповідання, постанов, культів, спільнот), яку можна перевести в універсальні культурні сфери (згуртованість, ієрархія, різноманітність, передача). Ненормативні цінності, яких люди тримаються і які змінюються на континуумі, можна відмежувати від цінностей, пов'язаних зі світоглядом. Це пояснює відмінність між міжкультурними змінами і парадигматичними світоглядними змінами, які дають краще розуміння культурної та релігійної різноманітності. Цей метод порівняння культур, включаючи контекстуалізовані релігії, пояснюються на прикладі християнських іммігрантів у Роттердамі. Тут ми бачимо, як наукова методологія культурного порівняння на рівні поєднання «культура - релігія» є можливою і надає основу для майбутнього порівняльного дослідження за допомогою використання тих самих універсальних цінностей.
At the beginning of cultural anthropology in the 19th century it was mainly a Western affair to describe non-Western cultures, and religion was an important phenomenon. In the Structural Functionalism of the mid-20th century (Malinowski, Radcliffe Brown), religion was part of society and could be described in an agnostic way. After the interpretation of man as an actor (Barth, Eriksen), the emphasis came on transactionalism in which man as individual was made responsible for normative interpretation. This ran parallel with the partial disappearance of religion from the Western public domain. The symbolic anthropology in the sixties (Geertz, Turner) brought a connection between the individual variation and the community. This can be summarized in the image that culture and religion is a translation of public symbols, values of orientations and ethos that strengthen collectivities'. The praxis theories in the 1970s to the end of the 20th century (Sahlins, Bourdieu) introduced the element to name 'events' as an actor, thereby making clear that culture and religion are not universal concepts but very complex connections that vary per case.In this discussion we want to review the developments described above and see which elements are useful today in order to be able to understand religion and society in sociological communities and political nations. Anthropology of comparison emerged in the early 21st century (Gingrich & Fox, VanderVeer) to look for new ways to do justice to cultural differences, also from a post-colonial perspective. From my own experience in developing a cultural-comparison model (Boersema, 2004, 2011) we see the possibility for a model where religion is also given a place. This serves to support research on development processes in migrant communities in Western Europe. Cultural validity attempts to build a bridge between universalism and relativism so there is another possibility to use universal statements in a context that also gives room to the subjective differences that are often the core values of a common identity. This connection is possible by describing cultural behaviour phenomenologically in an etic language (objective) that is linked to recognizable cultural values that can be (subjectively) interpreted in emic language.By accepting the cultural behaviour associated with cultural norms (convergent), the differences can also be characterized by value (divergent) level, which often shows that it is about priority differences. This can be used when observing religious behaviour (creed, code, cult, community) that can be translated into universal cultural domains (cohesion, hierarchy, diversity, transfer). Observable non-normative values that change on a continuum can be distinguished with values that are connected to a worldview. This explains the difference between intercultural changes and paradigmatic worldview changes which gives a better view on cultural and religious diversity. This method of comparing cultures including the contextualised religions is explained in a case study on christian migrants in Rotterdam. Here we see how a scientific methodology of cultural comparison at the level of the connection 'culture - religion' is possible and gives a foundation for further comparative research by using the same universal values. ; З початку культурної антропології у ХІХ столітті описом незахідних культур займалися переважно на Заході, і релігія була важливим феноменом. В структурному функціоналізмі середини ХХ століття (Маліновський, Редкліф-Браун), релігія сприймалася як складова частина суспільства і її можна було описувати агностично. Після тлумачення людини як суб'єкта (Барт, Еріксон), наголос переходить до транзакціоналізму, в якому людина як індивід сама ставала відповідальною за власне нормативне тлумачення. Це відбувалося паралельно з частковим зникненням релігії з публічної арени Заходу. Символічна антропологія 60-х (Гірц, Тернер) внесла зв'язок між індивідуальною варіацією та громадою. Це можна підсумувати таким чином, що культура і релігія є перекладом громадських символів, цінності орієнтацій та етосів, що зміцнюють колективність. Теорії практики у 1970-х і до кінця ХХ століття (Салінс, Бурдьє) представили такі елементи, як «події» називаючи їх суб'єктами, тим самим даючи зрозуміти, що культура та релігія не є універсальними поняттями, але дуже комплексними зв'язками, що змінюються в залежності від обставин. В цій дискусії ми хочемо розглянути розвиток тенденцій, що описані вище, та побачити, які елементи є корисними сьогодні для того, аби бути здатними розуміти релігію і суспільство в соціологічних громадах та політичних націях. Порівняльна антропологія виникла на зорі ХХІ століття (Гінгріч та Фокс, Вандервір) в пошуках нових шляхів справедливого оцінювання культурних відмінностей, а також з постколоніальної точки зору. З мого власного досвіду розробки моделі порівняння культур (Буршма, 2004, 2011), ми бачимо можливість такої моделі, в якій релігія також має місце. Вона служитиме для підтримки досліджень розвитку процесів в іммігрантських громадах у західній Європі. Культурна дійсність прагне побудувати міст між універсалізмом та релятивізмом таким чином, щоб з'явилася інша можливість для використання універсальних тверджень в контексті, який би залишав місце і для суб'єктивних відмінностей, які часто є основоположними цінностями спільної ідентичності. Цей зв'язок є можливим через феноменологічний опис культурної поведінки мовою етики (об'єктивно), яка прив'язана до притаманних культурних цінностей, які можуть бути (суб'єктивно) витлумачені емічною мовою. Приймаючи культурну поведінку, поєднану з культурними нормами (конвергентними, наближеними), відмінності можна також характеризувати на рівні цінностей (дивергентних, відмінних), що часто вказує на пріоритетні відмінності. Це може бути корисним при спостереженні релігійної поведінки (віросповідання, постанов, культів, спільнот), яку можна перевести в універсальні культурні сфери (згуртованість, ієрархія, різноманітність, передача). Ненормативні цінності, яких люди тримаються і які змінюються на континуумі, можна відмежувати від цінностей, пов'язаних зі світоглядом. Це пояснює відмінність між міжкультурними змінами і парадигматичними світоглядними змінами, які дають краще розуміння культурної та релігійної різноманітності. Цей метод порівняння культур, включаючи контекстуалізовані релігії, пояснюються на прикладі християнських іммігрантів у Роттердамі. Тут ми бачимо, як наукова методологія культурного порівняння на рівні поєднання «культура - релігія» є можливою і надає основу для майбутнього порівняльного дослідження за допомогою використання тих самих універсальних цінностей.
The following philosophical and religious problems are raised: if ethnos is the creator and the bearer of its ethnic religion, there is the metaphysical interrelation between the nation and its native «blood» Gods; the preservation of the native myths, which are the basis of ethnic religion, is a guarantee of the existence of an ethnos in time and space; such categories as «motherland», «a mother-tongue», «a native faith» are the metaphysical trinity and guarantee of the self-preservation of the nations. Philosophers, psychologists, ethnologists and religious scholars paid extra attention to these theoretical and philosophical problems, among them: H. Skovoroda, L. Feuerbach, E. Dühring, R. Otto, K. Jung, V. Shayan, A. de Benoist, V. Karabanov. The research showed that each of the numinous (divine) force has its unique identification, associated with a particular nation: the God of the Bible and the Gods of the Rigveda are neither identic, nor interchangeable. The notions about the Gods in the ethnic and world religions have the radical differences which are characterized by the contrasts: immanency and transcendence, naturalness and artificiality, mythology and history and so on. The long-going coexistence in the European consciousness of two antagonistic types of spirituality extended the process of disintegration and the rupture of traditional social principles. At the turn of XX–XXI centuries in the European countries the tendency to overestimation of the religious axiology imposed on humanity by the global world religions became obvious, and there were attempts to restore the native religious systems. Ethnology of religion has to pay attention to the categories, in which the deep connection of an ethnos with its own numinous force reveals, and to learning those spiritual deformations to which an ethnos is exposed as a result of the political obtrusion of an alien religion. ; Пока этнос является создателем и носителем этнической религии, до тех пор еще существует его метафизическая взаимосвязь с его родными «кровными» Богами. По К. Юнгу, сохранение родного мифа является залогом существования этноса во времени и пространстве. Представления о Богах в этнических и мировых религиях имеют радикальные отличия, характеризующиеся противоположностями: имманентностью и трансцендентностью, естественностью и искусственностью, мифологичностью и историчностью и др. Длительное сосуществование в европейском сознании двух антагонистических видов духовности углубило процесс распада и разрыва традиционных общественных устоев. Категории «родная земля», «родной язык», «родная вера» составляют метафизическое триединство и являются гарантией самосохранения народов в глобализированном мире. На рубеже ХХ–ХХI вв. в европейских странах уже наметилась тенденция к переоценке религиозной аксиологии и появились попытки реставрации родных религиозных систем. Категории «нуминозная сила» и «метафизика крови» еще должны получить осмысление в системе этнологии и философии религии. ; Поки етнос є творцем і носієм етнічної релігії, доти існує його метафізичний взаємозв'язок з його рідними «кревними» Богами. За К. Юнгом, збереження рідного міфу є запорукою існування етносу в часі й просторі. Уявлення про Богів у етнічних та світових релігіях мають відмінності, що характеризуються протилежностями: іманентністю і трансцендентністю, природністю і штучністю, міфологічністю й історичністю та ін. Тривале співіснування в європейській свідомості двох антагоністичних видів духовності поглибило процес розпаду й розриву традиційних суспільних устоїв. Категорії «рідна земля», «рідна мова», «рідна віра» становлять метафізичну триєдність, що є гарантією самозбереження народів у глобалізованому світі. На рубежі ХХ–ХХІ ст. у європейських країнах уже окреслилась тенденція до переоцінки релігійної аксіології та з'явилися спроби реставрації рідних релігійних систем. Категорії «нумінозна сила» та «метафізика крові» ще потребують осмислення в системі етнології та філософії релігії.
The author analyzes the issue of the Ukrainian Orthodox Church split with emphasis on a political component of this process. Relevance of the chosen topic caused by social and political events in Ukraine, which marked a new wave of debates and discussions regarding relationships of most numerous Ukrainian Orthodox Churches (UOC, UOC KP and UAOC) and their possible association.The coexistence of three Orthodox jurisdictions may well be seen as an integral part of the functioning of a secular state, while in the case of Ukraine it has become one of the major problems to solve in the process of the state formation. The article analyzes these issues in religious keys with the principles of objectivity, detachment from any confession and toleranceThe theoretical basis of the study were the works of famous Ukrainian researchers: V. Bondarenko, V. Yelenskyi, S. Zdioruk, V. Klimov and A. Kolodny, who were examining in their studies the split of Ukrainian Orthodox Church, history of further relationships of Orthodox churches in Ukraine, ideas of connection of national revival and the creation of national autocephalous Orthodox Church and political events in the country as a whole.As a result of research the author concludes that in the context of current social and political events in Ukraine, the process of mediatization of religious sphere (perception by society of the orthodox conflict through the prism of the media), civilizational split (socio-cultural division of the state), politicization of the sphere of religion, the issue of Ukrainian Orthodox Church split and attempts of unification of these Churches have gained mass public discussion. By linking this situation, among other things, with the process of mediatization, which is being strongly represented in the religious sphere, author creates conditions for public discussion of this issue.The combination of these factors does not contribute to the solution of inter-church conflict, but rather enhances it further. The author stresses the need to address this issue solely by religious organizations representatives, since we know from the history the negative consequences of intervention in these processes of secular persons. ; В статье анализируется раскол украинского православия с акцентом на политическую составляющую данного процесса. Сосуществование трех юрисдикций православной церкви вполне может восприниматься как неотъемлемая составляющая функционирования светского государства, тогда как в случае Украины это стало одной из важнейших проблем в процессе становления государства. Автор связывает такое положение вещей, в частности, с процессом медиатизации, который, будучи ярко представлен в религиозной сфере, создает условия для широкого обсуждения данного вопроса. ; У статті аналізується питання розколу українського православ'я з акцентом на політичну складову цього процесу. Співіснування трьох юрисдикцій православної церкви цілком може сприйматися як невід'ємна складова функціонування світської держави, натомість у випадку України це стало однією з найнагальніших проблем у процесі становлення держави. Автор пов'язує такий стан речей, зокрема, із процесом медіатизації, який, будучи яскраво представлений у релігійній сфері, створює умови для широкого обговорення окресленого питання.
The article described the attitude of Ukrainian leftist parties to church and religion in the late nineteenth century – the first third of the twentieth century. Ukrainian Galicia left hand – is a special phenomenon of the Ukrainian movement in this period. It is significantly different from similar political camp on the Dnieper. First, it soon took shape organizationally, thoroughly used in political practice European traditions left movement, clearly defined Ukrainian aspirations. At the same time left Galicia and Dnieper been characterized by an increase in performance of social justice, political, religious, national equality, democratization of the electoral law so on. In the late nineteenth century leftwing parties experienced a period of ideological formation, search of basic vectors. They varied size, ideology, ethnic composition, the territory in which the distributed activities. During this period Ukrainian Galicia left hand has made his views on religion and the church, which is reflected in the party programs, theoretical heritage of outstanding representatives of socialist and communist parties. In the interwar period of the twentieth century. representatives of leftist political parties of Western Ukraine further critical and negative attitude to the institution of the church and religion, however, given the high religiosity local population had to adapt software principles to the realities of the time. During this period there were also significant differences between the Socialists and the Communists. The first criticized religious dogma based on national principles (criticism «Polish Church» compromise some Greek Catholic bishops, etc.), the latter guided the works of classics of MarxismLeninism, which denied the need for religion in general society. The article noted that position to the churches and religious representatives held communist forces, mostly professed atheist beliefs, fought for the deepening of Marxist ideology among the population of the region. Despite the fact that declarative Communists proclaimed religion a private matter, emphasized that everyone should be entirely free in order to manifest religion or anything that does not recognize any religion, in practice, members KPSH, CPWU fought for spreading the atheistic worldview. High religiosity of the population of Western Ukraine, minor impacts communist forces in the sociopolitical processes have not allowed CPWU, SelRob implement the program positions in the church and the religious sphere. Moreover, the Church also poboryuvala spread of Communism in Galicia. Socialists considered attitude to church and religion. Noted that in general, despite his priestly descent, representatives of radicals and social democrats were quite critical of the clergy. The latter, in particular, considered the church «the largest natural enemy of all free thought, progress.» The Social Democrats accused the church of «suppressing the national feelings» not only Galician people in general but young clergy. In the interwar period of the twentieth century. Social Democrats exposed to communist ideas that influenced the change in the ideological platform of the party in the church and religious issue. Radicals in their practice using theoretical work Franko, who sharply criticized the Galician clergy. However, PSA dystantsionuvalasya of church issues, stressing that its electorate itself selects how to treat religious institutions and religion in general. SocialistRadical Party continued line PSA, but has transformed nationalcultural program to the requirements of the time. While in terms of the political system of the Second Commonwealth, MSzMP church considered as a means of national osvidomlenya population opposed the elimination of Orthodox churches, an increase of church land ownership, emphasized the need for separation of church and state. Nevertheless, sometimes, frankly erroneous judgment, theoretical and practical heritage activities Ukrainian Galicia from the left end of the XIX i in the first third of the twentieth century church religious sphere remain valid and instructive. ; У статті охарактеризовано ставлення українських лівих партій до церкви та релігії наприкінці ХІХ ст. – першої третини ХХ ст. Українська лівиця в Галичині – це особливий феномен українського руху в зазначений період. Вона істотно відрізнялася від подібного політичного табору на Наддніпрянщині. Передусім, вона швидше оформилася організаційно, ґрунтовніше використовувала у політичній практиці європейські традиції лівого руху, виразно визначала соборницькі прагнення українців. Водночас лівим Галичини і Наддніпрянщини були притаманні виступи за збільшення рівня соціальної справедливості, політичного, релігійного, національного рівноправ'я, демократизацію виборчого права тощо. Наприкінці ХІХ століття партії лівого спектра пережили період ідеологічного становлення, пошуку базових векторів діяльності. Вони різнилися чисельністю, ідеологією, національним складом, територією, на яку поширювали діяльність. Саме у цей період українська лівиця Галичини виробила власні погляди щодо релігії та церкви, що відображено у партійних програмах, теоретичній спадщині визначних представників соціалістичних та комуністичних партій. У міжвоєнний період ХХ ст. представники лівих політичних партій Західної України надалі критично і негативно ставилися до інституту церкви і релігії, проте, зважаючи на високу релігійність місцевого населення, були змушені адаптувати програмні принципи до реалій часу. У цей період існували також суттєві відмінності між соціалістами і комуністами. Перші критикували релігійні догми виходячи з національних принципів (критика «польського костелу», угодовства окремих грекокатолицьких єпископів тощо), другі керувалися працями класиків марксизмуленінізму, які взагалі заперечували необхідність релігійності суспільства. У статті відзначено, що найнепримиреннішу позицію до церкви та релігії займали представники комуністичних сил, які, здебільшого, сповідували атеїстичні переконання, боролися за поглиблення марксистського світогляду серед населення регіону. Незважаючи на те, що декларативно комуністи проголошували релігію приватною справою, наголошували, що кожен повинен бути цілком вільний у тому, щоб сповідувати яку завгодно релігію або не визнавати ніякої релігії, на практиці члени КПСГ, КПЗУ боролися за поширення атеїстичного світогляду. Висока релігійність населення Західної України, незначні впливи комуністичних сил на суспільнополітичні процеси не дозволили КПЗУ, СельРобу реалізувати програмні положення у церковнорелігійній сфері. До того ж, церква також поборювала поширення комуністичних ідей у Галичині. Розглянуто ставлення соціалістів до церкви та релігії. Зауважено, що загалом, незважаючи на своє попівське походження, представники радикалів та соціалдемократів ставилися до духовенства доволі критично. Останні, зокрема, вважали церкву «найбільшим, натуральним ворогом всякої вільної думки, поступу». Соціалдемократи звинувачували церкву у «придушенні національних почуттів» не лише галицького люду загалом, а й молодого патріотичного духовенства. У міжвоєнний період ХХ ст. соціалдемократи підпали під вплив комуністичних ідей, що вплинуло на зміну ідеологічної платформи партії у церковнорелігійному питанні. Радикали у своїй практичній діяльності використовували теоретичні напрацювання І. Франка, який гостро критикував галицьке духовенство. Проте УРП дистанціонувалася від церковної проблематики, наголошуючи, що її електорат сам вибиратиме як ставитися до церковних інституцій та загалом релігії. Соціалістичнорадикальна партія продовжила лінію УРП, проте трансформувала національнокультурну програму до вимог часу. Перебуваючи в умовах політичної системи Другої Речі Посполитої, УСРП розглядала церкву як один із засобів національного усвідомлення населення, виступала проти ліквідації православних храмів, збільшення церковного землеволодіння, наголошувала на необхідності відокремлення церкви від держави. Попри, інколи, відверто помилкові судження, теоретична спадщина і практична діяльність української лівиці Галичини від кінця XIX i в першій третині ХХ століття у церковнорелігійній сфері залишаються актуальними і повчальними. ; У статті охарактеризовано ставлення українських лівих партій до церкви та релігії наприкінці ХІХ ст. – першої третини ХХ ст. Українська лівиця в Галичині – це особливий феномен українського руху в зазначений період. Вона істотно відрізнялася від подібного політичного табору на Наддніпрянщині. Передусім, вона швидше оформилася організаційно, ґрунтовніше використовувала у політичній практиці європейські традиції лівого руху, виразно визначала соборницькі прагнення українців. Водночас лівим Галичини і Наддніпрянщини були притаманні виступи за збільшення рівня соціальної справедливості, політичного, релігійного, національного рівноправ'я, демократизацію виборчого права тощо. Наприкінці ХІХ століття партії лівого спектра пережили період ідеологічного становлення, пошуку базових векторів діяльності. Вони різнилися чисельністю, ідеологією, національним складом, територією, на яку поширювали діяльність. Саме у цей період українська лівиця Галичини виробила власні погляди щодо релігії та церкви, що відображено у партійних програмах, теоретичній спадщині визначних представників соціалістичних та комуністичних партій. У міжвоєнний період ХХ ст. представники лівих політичних партій Західної України надалі критично і негативно ставилися до інституту церкви і релігії, проте, зважаючи на високу релігійність місцевого населення, були змушені адаптувати програмні принципи до реалій часу. У цей період існували також суттєві відмінності між соціалістами і комуністами. Перші критикували релігійні догми виходячи з національних принципів (критика «польського костелу», угодовства окремих грекокатолицьких єпископів тощо), другі керувалися працями класиків марксизмуленінізму, які взагалі заперечували необхідність релігійності суспільства. У статті відзначено, що найнепримиреннішу позицію до церкви та релігії займали представники комуністичних сил, які, здебільшого, сповідували атеїстичні переконання, боролися за поглиблення марксистського світогляду серед населення регіону. Незважаючи на те, що декларативно комуністи проголошували релігію приватною справою, наголошували, що кожен повинен бути цілком вільний у тому, щоб сповідувати яку завгодно релігію або не визнавати ніякої релігії, на практиці члени КПСГ, КПЗУ боролися за поширення атеїстичного світогляду. Висока релігійність населення Західної України, незначні впливи комуністичних сил на суспільнополітичні процеси не дозволили КПЗУ, СельРобу реалізувати програмні положення у церковнорелігійній сфері. До того ж, церква також поборювала поширення комуністичних ідей у Галичині. Розглянуто ставлення соціалістів до церкви та релігії. Зауважено, що загалом, незважаючи на своє попівське походження, представники радикалів та соціалдемократів ставилися до духовенства доволі критично. Останні, зокрема, вважали церкву «найбільшим, натуральним ворогом всякої вільної думки, поступу». Соціалдемократи звинувачували церкву у «придушенні національних почуттів» не лише галицького люду загалом, а й молодого патріотичного духовенства. У міжвоєнний період ХХ ст. соціалдемократи підпали під вплив комуністичних ідей, що вплинуло на зміну ідеологічної платформи партії у церковнорелігійному питанні. Радикали у своїй практичній діяльності використовували теоретичні напрацювання І. Франка, який гостро критикував галицьке духовенство. Проте УРП дистанціонувалася від церковної проблематики, наголошуючи, що її електорат сам вибиратиме як ставитися до церковних інституцій та загалом релігії. Соціалістичнорадикальна партія продовжила лінію УРП, проте трансформувала національнокультурну програму до вимог часу. Перебуваючи в умовах політичної системи Другої Речі Посполитої, УСРП розглядала церкву як один із засобів національного усвідомлення населення, виступала проти ліквідації православних храмів, збільшення церковного землеволодіння, наголошувала на необхідності відокремлення церкви від держави. Попри, інколи, відверто помилкові судження, теоретична спадщина і практична діяльність української лівиці Галичини від кінця XIX i в першій третині ХХ століття у церковнорелігійній сфері залишаються актуальними і повчальними.
The paper deals with spiritual and religious values in a secular educational space of Ukraine from the pre-Christian era until 90-ies of the XX century. Systematic analysis of historical aspect was conducted, which studies the processes of distribution, formation and development of spiritual and religious values in a secular educational space of Ukraine through detection of conditions, determination of traditions, identification of significant features of national educational and spiritual traditions. The paper reveals specifics of formation of the first educational institutions in Ukraine - schools, colleges, higher educational institutions and analyzes the format of coexistence educational and religious trends. Principles of emergence and development of conceptual and terminological component of coverage of spiritual and religious values in Ukraine were studied. The role and influence of the Orthodox and Catholic religious institutions in the field of education, culture and society was determined. Format of formation of confrontation of religion and education by politicization and partisation of educational discourse was studied.Keywords: spirituality, spiritual and religious values, secular educational space. ; В статті розглядається духовно-релігійні цінності в світському освітньому просторі України в період від дохристиянської доби - до 90-х років ХХ ст. Здійснюється системний аналіз історичного аспекту, який вивчає процеси поширення, становлення та розвитку духовно-релігійних цінностей в світському освітньому просторі України через виявлення умов, з'ясування традицій, окреслення суттєвих особливостей вітчизняних освітніх і духовних традицій. В роботі розкривається специфіка формування перших освітніх закладів в Україні – шкіл, колегіумів, вищих освітніх установ та аналізується формат співіснування освітніх, навчальних і релігійних тенденцій. Вивчаються засади виникнення та розвитку концептуально-термінологічної складової охоплення духовно-релігійних цінностей в Україні. Визначається роль та вплив православних і католицьких релігійних установ на сферу освіти, культури та суспільство. Досліджується формат формування протистояння релігії і освіти шляхом політизації та партизації освітнього дискурсу.Ключові слова: духовність, духовно-релігійні цінності, світський освітній простір.В статье рассматриваются духовно-религиозные ценности в светском образовательном пространстве Украины в период эпохи христианства и до 90-х годов ХХ столетия. Осуществляется системный анализ исторического аспекта, который изучает процессы распространения, становления и развития духовно-религиозных ценностей в светском образовательном пространстве Украины через выявление условий, изучение традиций, определение существенных особенностей отечественных образовательных и духовных традиций. В работе раскрывается специфика формирования первых образовательных учреждений в Украине – школ, коллегиумов, высших образовательных заведений, а также анализируется формат сосуществования образовательных, учебных и религиозных тенденций. Изучаются основы возникновения и развития концептуально-терминологических составляющих духовно-религиозных ценностей в Украине. Определяется роль и влияние православных и католических религиозных учреждений на сферу образования, культуры и общества в целом. Исследуются параметры формирования протестантской религии и образования путем политизации и партизации образовательного дискурса. Ключевые слова: духовность, духовно-религиозные ценности, светское образовательное пространство.The paper deals with spiritual and religious values in a secular educational space of Ukraine from the pre-Christian era until 90-ies of the XX century. Systematic analysis of historical aspect was conducted, which studies the processes of distribution, formation and development of spiritual and religious values in a secular educational space of Ukraine through detection of conditions, determination of traditions, identification of significant features of national educational and spiritual traditions. The paper reveals specifics of formation of the first educational institutions in Ukraine - schools, colleges, higher educational institutions and analyzes the format of coexistence educational and religious trends. Principles of emergence and development of conceptual and terminological component of coverage of spiritual and religious values in Ukraine were studied. The role and influence of the Orthodox and Catholic religious institutions in the field of education, culture and society was determined. Format of formation of confrontation of religion and education by politicization and partisation of educational discourse was studied.Keywords: spirituality, spiritual and religious values, secular educational space.
